Управління інноваційною діяльністю інституту післядипломної педагогічної освіти як засіб підвищення конкурентоспроможності

- кафедри (менеджменту освіти; суспільно-гуманітарних дисциплін та методики їх викладання; дошкільної, початкової освіти та розвитку особистості; природничо-математичних дисциплін та методики їх викладання);

- відділи:

• менеджменту освіти та педагогічних інновацій;

• координації роботи методичних служб;

• спеціальної та інклюзивної освіти;

• зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти;

• атестації педагогічних кадрів;

• міжнародної інтеграції;

• дошкільної освіти;

• початкової освіти;

• фізичної культури та спортивно-масової роботи;

• методичного забезпечення оздоровчої функції освіти;

• соціально-психологічного супроводу особистості;

• організаційно-методичного супроводу розвитку обдарованості;

• видавничої діяльності «Витоки»;

• інформаційно-бібліотечний;

• гуманітарної освіти;

• української мови та літератури;

• суспільних дисциплін;

• культури та естетики;

• національного виховання;

• природничих дисциплін;

• математики;

• технологій;

• інформаційних технологій.

Єдину систему організації методичної роботи в інституті складають: навчально-методична та науково-методична ради.

Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів є навчально-науковим структурним підрозділом вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації, що здійснює підготовку слухачів курсів підвищення кваліфікації. Керівництво діяльністю факультету здійснює декан.

Кафедри інституту було створено згідно наказу ректора за поданням декана факультету та за рішенням вченої ради факультету, погодженим з органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти, за умови, що обсяги навчальної роботи дають змогу сформувати викладацький склад.

Посаду завідуючого кафедрою займають люди, які мають вчене звання кандидата наук і мають досвід роботи на займаній посаді.

Для здійснення якісної освітньої діяльності Інститут забезпечено висококваліфікованим професорсько-викладацьким складом і науково-методичними матеріалами, поступово відновлюється матеріально-технічна база. Кількісний та якісний склад науково-педагогічного штату працівників повністю відповідає встановленим ліцензійним вимогам, має значний досвід роботи у закладах освіти всіх рівнів і типів. Потужний потенціал працівників ДоноблІППО є значущим у подальшому розвитку системи освіти в Донецькому регіоні.

Також до структури інституту входять відділ кадрів, лаборанти, оператори компьюторного набору, інспектор з безпеки та охорони праці, архіваріус, електрик та прибиральниця.

Управління інноваційною діяльністю в ВНЗ є широким поняттям, яке характеризує вплив суб'єкта управління (керівника) на об'єкт управління - систему внесення якісних змін у діяльність я ВНЗ, який спрямовує його на постійний розвиток; інноваційна управлінська діяльність керівника ВНЗ характеризується сукупністю специфічних управлінських принципів, функцій і технологій, у результаті застосування яких забезпечується постійний розвиток закладу освіти і підвищується його конкурентоспроможність та інноваційність.

Інноваційна управлінська діяльність керівника ВНЗ є його особистісною характеристикою і залежить від особистісних якостей, рівня професійної компетентності і творчості.

Метою інноваційної управлінської діяльності керівника ВНЗ є визначення головних перспективних напрямів розвитку закладу освіти, накопичення ресурсу та інноваційного потенціалу, розробка і впровадження нового змісту і форм освітнього процесу, створення умов для розвитку нового педагогічного мислення; основними завданнями - об'єднання колективу закладу освіти навколо головної мети, здійснення постійного моніторингу результатів управлінської діяльності керівника, розробка різноманітних форм та видів педагогічної діяльності для здійснення права вибору та адаптації членів педагогічного колективу до інноваційної діяльності, підтримка та стимулювання інноваційної та експериментальної діяльності викладачів.

Специфіка інноваційної управлінської діяльності керівника ВНЗ характеризується розширенням та доповненням його технологічних управлінських функцій, таких як: «класичні» (розробка і прийняття управлінського рішення, планування, організація, регулювання, контроль, оцінювання результатів діяльності, корекція); «модернізовані» (консультативна, представницька, політико-дипломатична, менеджерська, прогностична).

Безпосереднє управління інститутом здійснює ректор.

Ректор очолює ректорат, який є колегіальним органом управління. Ректорат вирішує інфраструктурні завдання діяльності інституту.

Управління вищим навчальним Закладом здійснюється відповідно до законодавстваУкраїни та Статуту на засадах поєднання єдиноначальності та колегіальності.

Керівником ДоноблІППО нещодавно було призначено молодого перспективного чоловіка, який має вищу освіту і вчений ступінь кандидата філологічних наук. На даний момент він виконує обов'язки ректора інституту. Він постійно прагне поповнювати свої знання за всіми напрямками роботи інституту, вивчає сучасну літературу, відвідує семінари, наукові конференції, працює над докторською дисертацією.

Голова ДоноблІППО має великий досвід роботи і знань щодо управління педагогічним колективом.

Він відмінно розбирається в питаннях педагогіки, дидактики, управління, формування стратегії соціально-економічного розвитку організації, здійсненні прогнозно-аналітичної діяльності, бухгалтерському обліку та ін.

В.о. ректора упевнений у собі, емоційно врівноважений, стресостійкий, креативний, проявляючий постійний інтерес до іновацій, заповзятливий, відповідальний, надійний у виконанні завданнь, незалежний, товариський.

У результаті здійснення керівником інноваційної управлінської діяльності вищій навчальний заклад набуває конкурентних переваг серед інших навчальних закладів післядипломної педагогічної освіти.

Система роботи облІППО здійснюється на основі інноваційної освітньої моделі. Основними особливостями такої моделі є: оптимальне поєднання переваг очного та дистанційного навчання, традиційних і новітніх засобів навчання та інноваційних технологій навчання ; диференціація змісту навчання відповідно до освітньо-кваліфікаційних характеристик педагогічних кадрів; забезпечення базового рівня інформаційної культури науково-методичних працівників; поступовий перехід на кредитно-модульну організацію навчального процесу та ін.

Тому, перспективними та пріорітетними напрямками роботи ДоноблІППО є вдосконалення системи внутрішньої та зовнішньої мотивації педагога, поширення та впровадження передового педагогічного досвіду творчих педагогів області, активізація педагогів щодо роботи з власними інтернет-ресурсами, надання дистанційних послуг, участь у наукових конференціях, семінарах, нарадах, моніторинг потреб педагогів області та висвітлення цих питань на курсах підвищення кваліфікації та міжкурсових заходах, використання управлінських інновацій, переформатування педагогічної роботи в площину співробітництва, підвищення якості викладання й навчальної діяльності педагогів на засадах науково-методичного супроводу, активізація роботи щодо залучення учнівства до інтерактивних конкурсів та ін.

Інститут спрямовує свою діяльність на виконання таких основних завдань:

- маркетинговий аналіз у системі підготовки фахівців;

- організацію та проведення ефективної PR-діяльності;

- оптимізацію навчального процесу з урахуванням особливостей умов навчання;

- широку реалізацію дистанційної форми навчання;

- вивчення та впровадження в навчально-виховну діяльність вітчизняного й зарубіжного досвіду;

- підготовки фахівців.

Відповідно до цих завдань, ДоноблІППО здійснює підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і методичних працівників у галузі освіти, науково-методичне забезпечення дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти Донецької області. В Інституті створена гнучка система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Зміст післядипломної освіти формується з урахуванням галузевої та рівневої специфіки, регламентується державними стандартами, навчальними планами, програмами та іншими нормативними документами органів державного управління освітою.

Широко застосовуються різні форми навчання: очна, заочна, дистанційна тощо. Для осіб, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, застосовуються особливі форми навчання - за індивідуальним планом та екстернат. Практикуються курси на виїзді з максимальним наближенням до основного місця роботи слухачів. Навчальний процес на курсах будується за прогресивними педагогічними технологіями, досягненнями науки і практики. Посилена практична спрямованість курсової підготовки шляхом виділення годин на педагогічну практику на базі кращих навчальних закладів, у кращих педагогів-носіїв перспективного педагогічного досвіду.

Забезпечується науковий, науково-методичний супровід слухачів; співробітництво з вітчизняними закладами післядипломної педагогічної освіти; оптимізація навчального процесу з урахуванням особливостей умов регіону; надання консультативних послуг педагогам області.

Обов'язковим елементом діяльності ІППО є звітність. Звіти складаються індивідуальні, звіти відділів, звіти кафедр, загальні звіти за всіми напрямками роботи інституту.

Вчена рада працює відповідно до затвердженого плану роботи. На засіданнях розглядаються питання про підсумки наукової роботи колективу інституту з окремих напрямів Вчена рада контролює процес науково-дослідної та експериментальної роботи в інституті. Практично на кожному засіданні даються рекомендації щодо друку матеріалів, які підготовлені науковцями закладу. Існує практика внесення змін та доповнень до тематики засідань Вченої ради, обумовлених виробничою необхідністю або потребою в оперативному реагуванні на окремі важливі документи або інновації. За дорученням голови Вченої ради до підготовки матеріалів з розгляду конкретного питання залучались робочі групи або керівники окремих структурних підрозділів, які здійснювали ретельне вивчення фактичного стану справ з проблеми, яка підлягає обговоренню.

Науково-методична рада інституту є однією із структурних одиниць інституту, в якому акумулюється інформація про продукти творчої діяльності працівників закладу, освітян області, інноваційні проекти, що апробуються й експериментально перевіряються у закладах освіти.

На засіданнях методичної ради розглядаються пріоритетні питання, які схвалюються радою та рекомендуються до використання в навчально-виховному процесі навчальних закладів області.

Для прийняття правильного управлінського рішення використовується такий прийом, як залучення до участі у роботі ради науковців інституту, вчителів-практиків, працівників органів управління освітою та методичних служб області. Таким чином, методична рада інституту виконує консультативні та експертні функції як орган професійної підтримки, творчої ініціативи педагогів, координує інноваційні процеси, дає їм об'єктивну оцінку, прогнозує перспективи розвитку, надає допомогу із проведення самоекспертизи інноваційної діяльності закладами освіти.

Сьогодення об'єктивно вимагає переведення освітнього процесу на технологічний рівень, активізації пошуку перспективних інноваційних педагогічних технологій, спрямованих на розвиток і саморозвиток особистості. Тому в ДоноблІППО особлива увага приділяється не тільки упровадженню інновацій у навчальну діяльність, а й інноваційному забезпеченню всіх процесів, пріоритетними напрямками яких є оновлення змісту, створення цілісної системи науково-методичної роботи, вивчення, узагальнення і впровадження педагогічного досвіду як джерела інновацій.

Конкурентний потенціал ДоноблІППО визначається сильними і слабкими його сторонами, наявністю виняткових переваг, а також можливостями і погрозами, які несе для нього зовнішнє середовище, що змінюється. Щоб забезпечити гідну якість освітніх послуг, стійку конкурентоспроможність, керівники ВНЗ повинні приділяти особливу увагу формуванню і реалізації стратегічних і тактичних маркетингових програм.

Конкурентоспроможність ВНЗ тим вище, чим що повніше і точніше надаються їм освітні послуги відповідають вимогам споживачів. Переліки вимог різних контрагентів ВНЗ в значній мірі співпадають, серед них можна виділити наступні: якість освітніх послуг, імідж вузу, асортимент освітніх послуг, ціна освітніх послуг, сервіс.

Фатхутдінов Р. запропонував механізм управління конкурентоспроможністю ВНЗ, який включає наступні взаємозв'язані компоненти: місія ВНЗ; його зв'язки із зовнішнім середовищем; інструменти інноваційної економіки, застосування яких може забезпечити конкурентоспроможність ВНЗ; принципи, функції і методи управління (рис.3.2.) [94, с. 137].

Для оцінки конкурентоспроможності ВНЗ використовують різноманітні методи статистики і економіки, розробляють спеціальні таблиці, в яких містяться дані про освітню установу і його основних конкурентів. Аналіз цих таблиць дозволяє встановити дійсне положення ВНЗ на ринку освітніх послуг, визначити ключові чинники успіху. Багато ВНЗ на основі цих рейтингів вивчають і враховують досягнення конкурентів, тобто здійснюють бенчмаркинг -- процес постійного дослідження кращих практик, які визначають найбільш високу характеристику конкурентоспроможності.

Рис. 3.2. Управління конкурентоспроможністю вузу

Вивчення конкурентного середовища вимагає систематичного спостереження за головними суперниками, не випускаючи з уваги і потенційних конкурентів. Отриману інформацію доцільно систематизувати в бази даних і періодично аналізувати -- це дозволить дати оцінку по кожному чиннику конкуренції і охарактеризувати загальне положення ВНЗ на ринку. Оцінка конкурентоспроможності є початковим пунктом мір, направлених на її підвищення [96, с. 49].

Упровадження в роботу інновацій та конкурентоспроможність навчального закладу полягають між собою в прямій залежності.

На наш погляд, найбільш привабливими та ефективними способами оцінки конкурентоспроможності ВНЗ є бенчмаркінг та рейтингові оцінки. В даний час пропонується досить велика кількість рейтингів ВНЗ, які розміщені на різних сайтах в Інтернет-мережі, у друкованих виданнях різної цільової спрямованості.

Метод бенчмаркінгу базується на визначенні і порівнянні показників ВНЗ з умовною еталонними, або з найуспішнішими конкурентами та ін. В даний час бенчмаркінг вважається найефективнішим напрямом при підготовці проектів реінжинірингу..

Бенчмаркінг пов'язаний з постановкою цілей та є одним з компонентів процесу планування. Деякі дослідники поєднують його з циклом Демінга, що включає в себе чотири елементи: плануй, здійснюй, перевіряй, дій (P D C A). Окремі моделі бенчмаркінгу включають в себе до 30 кроків, які необхідно пройти для досягнення кінцевого результату.

У центрі уваги бенчмаркінгу запитання: чому інші працюють успішніше, ніж ми? Основний зміст та мета бенчмаркінгу полягає в ідентифікації відмінностей з порівнюваним аналогом (еталоном), визначення причин цих відмінностей та виявлення можливостей щодо вдосконалення об'єктів бенчмаркінгу.

Об'єктами бенчмаркінгу можуть бути: методи, процеси, технології, якісні параметри продукції, показники фінансово-господарської діяльності підприємств (структурних підрозділів).

Бенчмаркінг відображає стандарт переваги або досягнення, проти якого аналогічні речі повинні бути виміряні або оцінені, це діяльність, яка направлена на пошук та визначення кращих практик, які приведуть до вищої продуктивності організації.

Можливість ДоноблІППО конкурувати на ринку освітніх послуг залежить від багатьох аспектів, тому розглянемо роботу ДоноблІППО, як одну із ланок системи післядипломної освіти в Україні. Для цього проаналізуємо роботу декількох інститутів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (потенційних конкурентів) за де-якими напрямками роботи табл. 3.1 (Додаток Е).

Аналіз показників, за розглянутими критеріями, було зроблено згідно інформації, яка надана на сайтах Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Миколаївського обласного інститут післядипломної педагогічної освіти, Одеського обласного інституту удосконалення вчителів, Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського, Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти та Донецького обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.

Практично всі інститути мають високий рівень вкладання на курсах підвищення кваліфікацї. Про це зможна зробити висновок, проаналізувавши назви курсів та модулів, які предоставляються слухачам.

Хочеться відзначити Запорізький ІППО та Донецький ІППО, які використовують в своїй роботі інтерактивні технолології, STEM- освіту, інтеграфіційну освіту, які спприяють розвитку творчого потенціалу особистостості. Робота щодо проведення міжкурсових заходів теж знаходиться на високомуу рівні. Практично всі інститути проводять багато інформаційних та методичних заходів з використанням інновацій.

Також, всі на різних рівнях використовують інноваційні педагогічні та управлінськи технології, приймають участь та проводять конференції. Практично всі мають не поганий потенціал викладацького складу.

Миколаївський та Одеській інстиутути тільки розпочинають роботу з упровадження дистанційного навчання, тому цей напрямок ще не досконалий. Але саме працівниками Одеського інституту було розроблено та надано у вільний доступ посібник «Методичні рекомендації щодо роботи на платформі дистанційних курсів»

Тільки Запорізький інститут має гарну матеріально-технічну базу та володіє електронною бібліотекою, в складі якої є і електронний каталог і репозитарій електронних підручників та електронних публікацій працівників цього ВНЗ.

Що стосується PR та реклами можна сказати що всі інститути намагаються рекламувати себе. Для цього створено сайти, але не всі сайти досконалі. Максимально наближені до еталону сайти Запорізького та Тернопільського інститутів. А, наприклад, Донецький інститут відрізняється від інших інноваційним і не стандартним підходом.

Інформація щодо видавничої діяльності надана у вільне використання тільки на сайті Запорізького інституту, який має репозитарій праць викладацького складу.

Отже, після зробленого аналізу можна зробити висновок про те, що максимально приближеним до еталону з шести розглянутих інститутів є Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Він має потужню матеріально-технчну базу та високий потенцал працівників, упроваджує інновації в педагогічну та управлінську діяльність, швидко реагує на вимоги суспільста, використовує громадськи зв'язки та рекламує свою діяльність, передає свої науково-методичні наробки у вільний доступ через розміщення їх на сайті в розділі репозитарію.

Тому можна сказати, що Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти є так званим еталом, результати роботи якого потрібно брати за приклад. В подальшій роботі ДоноблІППО потрібно враховувати цей приклад і намагатися працювати ще краще.

Стратегія конкурентів полягає в тому, щоб пропонувати більше нових освітніх послуг, використовувати інновації, підвищувати науковий потенціал, упроваджувати методи управління і намагатися зайняти провідне місце на ринку.

Використовуючи метод рейтингових оцінок можна сказати, що максимальну кількість 50 балів набрав Запорізький інститут післядипломної педагогічної освіти, 45 балів набрав Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, а Тернопільський обласниий комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти набрав 41 бал.

У таких ринкових умовах ДоноблІППО друге місце серед розглянутих конкурентів. Перше місце займає Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Це фаворит рейтингу на добутки якого потрібно орієнтуватися. Інформація щодо рейтингу ДоноблІППО на ринку освітніх послуг серед інститутів післядипломної педагогічної освіти надана у діаграмі 3.1 (ДодатокЖ).

Ще одним з методів за допомогою якого можна зробити аналіз конкурентоспроможності ДоноблІППО є SWOT-аналіз.

Розроблений SWOT-аналіз дозволяє визначити сильні та слабкі сторони ДоноблІППО виявити можливості і погрози для його діяльності надано в табл. 3.2.(Додаток З).

Сильні сторони: наявність чітко сформульованих місії і цілей діяльності, відкриття нових спеціальностей з урахуванням розвитку галузевих перспектив, отримання свідоцтв державного зразка, безкоштовне підвищення кваліфікації, високий рівень наукового потенціалу, високий рейтинг у споживачів, формування високого рівня корпоративної культури та командний дух, налагоджені міжнародні науково-освітні зв'язки, ефективна маркетингова політика, використання інноваційних технологій в роботі, мобільність викладачів, дистанційне та інтегроване навчання, інноваційна та ефективна система управління, проведення конференцій різного рівня, проведення інтернет-конференцій та вебінарів, видавнича діяльність.

Слабкі сторони: вузький спектр освітніх продуктів, недостатній рівень фінансування, недостатнє матеріально-технічне забезпечення освітнього процесу, недостатне реагування на вимоги ринку праці,незадовільна якість навчально-освітніх програм, недостатній рівень інформування суспільства про свою діяльність. відсутність мотиваційних механізмів наукової діяльності, брак комп'ютерних технологій та недостатнє методичне забезпечення навчального процесу, не зручний графік організації навчального процесу, недостатній рівень міжнародної співпраці, віддсутність бібліотеки та репозитарію.

Можливості: вихід на нові сегменти ринки, прискорення темпів росту ринку,участь у нових міжнародних проектах, отримання портфеля держзамовлень,розширення напрямків підготовки та перепідготовки фахівців, отримання дозволу на відкриття філій, автономність ВНЗ, багатоканальне фінансування, партнерські зв'язки,використання сучасних інформаційних технологій в навчальному процесі, відкриття нових спеціальностей, упровадження інноваційних технологій, можливість виходу на високий рівень конкурентоспроможності.

Загрози: поява нових конкурентів, економічна ситуація в країні, сповільнення темпів росту ринку, відсутність держаної стратегії розвитку освітньої сфери, зміна ситуації на ринку праці, несприятлива демографічна ситуація, зміни у потребах і вимогах споживачів, зниження вимог шкільної освіти, зниження фінансування наукової діяльності, поліпшення конкурентними організаціями своїх маркетингових програм.

Основні завдання інституту: методологічне, науково-методичне, організаційне забезпечення процесу інноваційного розвитку та функціонування цілісної, мобільної динамічної системи неперервної освіти керівних, методичних і педагогічних кадрів у регіоні.

Але інновації не варто абсолютизувати, вони також застарівають і втрачають імпульси рушійної сили розвитку. Псевдоінновації теж можуть виступати як новий, але вони від цього не перестають бути інноваціями, що здаються, оскільки не містять потенцій майбутнього і не здатні виступати джерелом розвитку.

Отже, реалізація інноваційних пошуків має слугувати фундаментом системи інновацій, які забезпечать ефективність роботи інституту, дадуть можливість вийти на новий рівень у системі неперервної освіти педагогічних кадрів та дозволять розглядати ДоноблІППО як конкурентоспроможню організацію на ринку освітніх послуг.

3.3 Удосконалення процесу впровадження інновацій в управлінську діяльність ВНЗ

Сьогодні, як ніколи раніше, постає необхідність у наданні особливої уваги до реформування вищої освіти в Україні, підготовці нового покоління науково-педагогічних кадрів, які будуть у змозі реалізувати нову освітньо-світоглядну парадигму національного й державного творення. Зазначені процеси мають відбуватись у нових умовах, новими методами з використанням сучасних педагогічних та інноваційних управлінських технологій, а виховувати молоде покоління мають кадри нової генерації та викладачі, які пройшли курси підвищення кваліфікації для розширення власного професійного профілю, володіють новітніми методиками викладання, забезпечують результативне поєднання ідей і процесу їх втілення.

Необхідність виконання цих вимог ставить перед системою післядипломної педагогічної освіти, яка має забезпечувати професійну досконалість і конкурентоспроможність педагогів на ринку праці, завдання щодо подальшого розвитку і забезпечення стратегічних і тактичних функцій.

Розвиток передбачає, перш за все якісні зміни. Основною формою розвитку має бути інновація. Фактично робота із забезпечення якісної освіти, у тому числі й післядипломної педагогічної освіти, має бути основною інновацією в системі освіти.

Інновації в освіті визнаються не лише як кінцевий продукт застосування будь-якої новизни з метою внесення якісних освітніх змін і отримання економічного‚ соціального‚ науково-технічного‚ екологічного та іншого ефекту, а й як її постійне оновлення. Вони характеризуються новизною, спрямованою на якісне поліпшення освітнього процесу та його результати, та відображаються в удосконалених чи нових освітніх складових: мета, зміст, структура, форми, методи, засоби, результати; освітніх технологіях: дидактичні, виховні, управлінські; наукових і науково-методичних розробках; технічних засобах; нормативно-правових документах, що регламентують діяльність навчальних закладів і установ освіти та їх відносини з іншими інституціями.

Сьогодні інновації в освіті - це якісне покращення мотивації учасників навчального процесу, формування співпраці учасниками педагогічного процесу та особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими, створення умов для прийняття самостійного управлінського рішення [95, с. 36].

Процес управління інноваційною діяльністю стосується всіх управлінських рівнів і передбачає, перш за все, оновлення функцій управлінської вертикалі, наповнення їх новим змістом і значенням потребує визначеності цільових функцій управлінських і методичних структур, усунення дублювання в їх діяльності.

Інноваційні процеси значно змінили функції, зміст і сфери діяльності інституту післядипломної педагогічної освіти і методичних служб області.

Тому, пріоритетним завданням управління розвитком післядипломної освіти, на сьогодні, є створення умов для розробки, підтримки і реалізації інноваційних процесів для підвищення якості системи неперервної освіти і її демократизації. Це стосується всіх управлінських структур і рівнів.

Регіональна модель неперервної освіти педагогічних кадрів включає основні складові системи післядипломної педагогічної освіти:

- курсового підвищення кваліфікації, перепідготовки, спеціалізації та стажування з обов'язковим організаційно-методичним супроводженням процесу навчання;

- міжкурсової роботи та самоосвіти педагогів з обов'язковою адресною методичною підтримкою у міжкурсовий період.

- моніторінг якості інноваційної діяльності педагогів області через аналіз проведення атестацій педагогічних кадрів на місцях.

Успішна реалізація системи неперервної освіти педагогів Донецької області - результат інтеграції зусиль всіх управлінських і методичних структур.

Для регіональної системи післядипломної освіти характерні такі інноваційні процеси у змісті діяльності:

- активно практикується поєднання традиційних функцій (навчальна, наукова, методична, супроводжуюча) з інноваційними (аксіологічна, проектна, адаптивна, інформаційна, прогностична);

- передбачається масштабність інноваційних процесів в неперервній освіті (локальні, модульні, системні, інноваційні);

- активізується процес удосконалення структури післядипломної освіти.

Інститут здійснює підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і методичних працівників у галузі освіти, науково-методичне забезпечення дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти Донецької області. В Інституті створена гнучка система підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Зміст післядипломної освіти формується з урахуванням галузевої та рівневої специфіки, регламентується державними стандартами, навчальними планами, програмами та іншими нормативними документами органів державного управління освітою. Широко застосовуються різні форми навчання: очна, заочна, дистанційна тощо. Для осіб, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень, застосовуються особливі форми навчання - за індивідуальним планом та екстернат. Практикуються курси на виїзді з максимальним наближенням до основного місця роботи слухачів. Навчальний процес на курсах будується за прогресивними педагогічними технологіями, досягненнями науки і практики. Посилена практична спрямованість курсової підготовки шляхом виділення годин на педагогічну практику на базі кращих навчальних закладів, у кращих педагогів-носіїв перспективного педагогічного досвіду, практикується залучення таких педагогів до викладання на курсах підвищення кваліфікації.

Забезпечується науковий, науково-методичний супровід слухачів; співробітництво з вітчизняними закладами післядипломної педагогічної освіти; оптимізація навчального процесу з урахуванням особливостей умов регіону; надання консультативних послуг педагогам області.

Значну інформацію про інновації педагоги отримують безпосередньо від обласного інституту, який є науково-методичним центром. Працівниками інституту на допомогу педагогічній громадськості розробляється навчальна, наукова та методична література. ДооблІППО випускає педагогічний науково-методичний журнали «Педагогічна скарбниця Донеччини» та «Наукова скарбниця освіти Донеччини».

Систематично проводяться конференції та семінари для розповсюдження інноваційних педагогічних технологій, упроваджуються у роботу інтерактивні технології навчання.

Організація науково-методичної роботи у міжкурсовий період, що є логічним продовженням курсового підвищення кваліфікації набула особливої актуальності. Саме на цьому етапі відбувається осмислення, усвідомлення педагогами нових ідей, їх практичне втілення.

Поряд із традиційними формами проведення методичних заходів таких як: постійно-діючі семінари, конференції, круглі столи, інструктивно-методичні наради, активно впроваджуються нові. Найбільш дієвими і ефективними формами, з точки зору, розвитку професійної компетентності освітян є психолого-педагогічні тренінги, семінари-практикуми, відкриті захисти творчих проектів, методичні, педагогічні майстерні, творчі лабораторії вчителя, методиста, керівника, конкурси фахової майстерності, школи молодого творчого вчителя, молодого творчого методиста, майстер-класи, інноваційні курси підвищення кваліфікації педагогічних працівників на базі навчальних закладів, лабораторії, методичні паради, методичні студії, вебінари, онлайн-семінари. Освітяни області мають можливість стати учасниками заходів за інноваційними формами: педагогічне ательє, методичний квест, Wordcafe, методичний дайджест, менеджер_діалог, дискусійний клуб та ін. Ураховуючи ситуацію в області, актуальними були зональні заходи (для окремих секторів області) та дистанційні заходи в рамках Віртуальної академії: Інтернет-конференції та форуми, web-марафони, веб_вітрини, Інтернет-консультації, web-наради, web-презентації, web_семінари, віртуальні методичні майстерні тощо. До співпраці з організації та проведення заходів долучаються науковці . Працюють Обласні Школи новаторства, Школи фахової майстерності, обласні Авторські творчі майстерні, Педагогічні студії новітніх технологій, творчі групи.

Педагоги отримують не лише нову інформацію щодо розв'язання актуальних проблем педагогічної практики, а насамперед, набувають досвід практичної роботи, відпрацьовують нові моделі навчання і виховання учнів, переосмислюють і формують власну стратегію професійної діяльності.

Кожного року на базі Донецького облІППО відбувається дуже багато методичних заходів для керівних, педагогічних, методичних кадрів, проведено обласні фестивалі та конкурси педагогічної майстерності та дитячі конкурси. Об'єкт особливої уваги і турботи - керівники районних, міських методичних об'єднань, безпосередні організатори методичної роботи з педагогами, провідники наукових ідей і сучасних технологій навчання в педагогічну практику в міжкурсовий період.

Розроблена нова дистанційна модель післядипломної освіти вчителів, головна мета якої - трансформування наукової інформації та перетворення її в знання, форма співтворчості теоретиків освіти та практиків.

Основним з інноваційних напрямків ДооблІППО є впровадження проектної діяльності. Освітнє середовище ВНЗ розглядається як динамічна єдність суб'єктів освітнього процесу та системи їх взаємодії. Проектування є важливим елементом діяльності у розвитку особистості. Проектування освітнього середовища ВНЗ передбачає вирішення багатьох проблем і відкриває перспективи до нового типу взаємодії діяльності суб'єктів освітнього середовища ВНЗ. Різноманітність факторів, які потрібно враховуються у процес створення проектної моделі, передбачає їх осмислення й зіставлення, на даній основі в ході проектування відбувається постійне "просторове" вирішення суперечностей і створюється цілісна модель.

Одним із напрямків роботи ДоноблІППО є організація регіональної системи післядипломної педагогічної освіти, для якої характерний напрям адаптивних і якісних змін. Розроблена прогностична модель розвитку регіональної педагогічної освіти має забезпечити інноваційний розвиток системи в цілому. Модернізація системи спрямована на подолання суперечностей:

- між традиційною консервативністю системи та інноваційними процесами у контексті нових вимог і потреб;

- між існуючою інфраструктурою та необхідністю нової інфраструктури, орієнтованої на неперервність освіти педагогів;

- між консервативністю педагогічної системи та необхідністю модернізації технологій навчання дорослих;

- між традиційною підпорядкованістю і сучасними вимогами залучати до визначення стратегій розвитку освіти і надання освітніх послуг неурядових професійних організацій, громадських спільнот і т. ін.;

- між нагальною потребою модернізації управління освітою та невідповідністю реальної системи підготовки керівних і педагогічних кадрів.

Важливим етапом інноваційного процесу є здійснення аналізу суспільних потреб, визначення імпульсу змін в післядипломній освіті й осмислення потреби в них.

Для забезпечення нової структури розроблено програму моніторингу якості післядипломної освіти педагогічних кадрів обов'язковими компонентами якої є:

- система вивчення потреб, запитів педагогів;

- система діагностики, самодіагностики, соціологічних досліджень щодо удосконалення якості післядипломної освіти;

- система вивчення результативності підвищення фахової майстерності.

До числа першочергових дій з управління інноваціями в системі післядипломної освіти можна віднести такі:

- постійне переведення системи післядипломної освіти у якісний стан (забезпечення гнучкості, динамічності, відкритості);

- визначення пріоритетних освітніх проблем, з метою їх розв'язання;

- координація дій всіх суб'єктів, груп педагогів, які впроваджують інноваційні проекти, управління їх здійсненням.

Серед пріоритетних проблем для розв'язання яких розробляються інноваційні проекти інститут виділяє:

- впровадження компетентнісно орієнтованого підходу у навчально-виховний процес;

- впровадження профільного навчання в старшій школі;

- організація роботи з обдарованими дітьми;

- моніторинг якості освіти.

Проблема впровадження інноваційного підходу в навчально-виховний процес розглядатися як надскладна й особливо актуальна проблема.

Принципово важливим аспектом є впровадження в систему підвищення кваліфікації інтегрованої методичної діяльності, мета такої:

- вивчення і впровадження інноваційних моделей організації продуктивної педагогічної діяльності кращих учителів області;

- розвиток професійно-педагогічних компетенцій учителів;

- проектування варіативних макетів індивідуальної педагогічної діяльності учасників стажування;

- розвиток індивідуальних професійно-педагогічних компетенцій учасників стажування у міжсесійний і міжкурсовий період.

Система післядипломної педагогічної освіти кваліфікується як особлива з-поміж інших закладів системи підготовки кадрів, розвитку педагогічної творчості та майстерності вчителів, підготовки педагогів-дослідників, методистів-дослідників.

У зв'язку з цим система післядипломної освіти є випереджальною, прогностичнісно- орієнтованою на повноцінне підвищення індивідуально-професійного статусу педагогів, застосування інноваційних методів і прийомів роботи. У цьому зв'язку інститут створює і розширює науково-методичні лабораторії, щоб ширше залучати педагогів до наукової, експериментальної та видавничої роботи.

Метою інноваційних процесів у міжкурсовий період є необхідність змінити практику, яка складалася десятиліттями у підвищенні кваліфікації, коли курси розглядаються як епізодичний етап, що дозволяє отримати лише свідоцтво про підвищення кваліфікації.

Неперервна освітня робота педагога у курсовий і міжкурсовий період потребує як нової мотивації, так і контролю та методичного супроводу.

На основі суспільної організації розробдено і впроваджено модель розповсюдження інноваційного досвіду переможців престижних конкурсів. На базі навчальних закладів, де працюють переможці, працюють майданчики для слухачів груп спеціалізації та слухачів курсів з максимальним (виїзні) наближенням до школи, до педагога.

В умовах посилення евроінтеграційних процесів в післядипломній освіті, у облІППО впроваджено кредитно-модульну систему організації навчального процесу на курсах підвищення кваліфікації, закладено нормативно-правові засади організації навчального процесу, відповідне науково-навчально - методичне, дидактичне забезпечення курсів підвищення кваліфікації.

Інноваційний характер розвитку післядипломної освіти, необхідність підвищення рівня професійної компетентності педагогічних і керівних кадрів визначають потреби у модернізації науково-методичної роботи з освітянами, надання їй динамічності, гнучкості, мобільності, варіативності у змісті, формах, методах, технологіях, особистісно - орієнтованої спрямованості. Трансформація наукових ідей в педагогічну практику забезпечується ефективною взаємодією і співпрацею наукових кафедр, відділів облІППО, районних (міських) методичних кабінетів, педагогів - новаторів, поглибленням експериментальної, пошукової, науково-дослідної роботи.

Актуальним є створення на базі облІППО кафедри менеджменту освіти та психології де відбувається підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів обласного підпорядкування для координації дій щодо підвищення якості освіти.

З метою підвищення якості професійних знань, педагогічної майстерності, інформатичної компетентності та озброєння освітян сучасними засобами і технологіями швидкого сприйняття і опрацювання великих обсягів інформації в облІППО впроваджено нову форму наввчання дорослих на основі такої прогресивної педагогічної технології, як дистанційне навчання, що базується на сучасних досягненнях інформатики, інформаційно-комунікаційних та мережевих технологіях.

На часі і трансформація функцій працівників управлінських і методичних структур всіх рівнів: перехід від традиційних інструкторської та методичної функцій до супроводу й активної допомоги працівникам освіти з освоєння нових ролей, що передбачає модернізація освіти - педагог-дослідник, лідер творчої чи проблемної групи, учасник групи стратегічного планування, проектної групи, координатор, тьютор тощо.

Безумовно, це далеко не повний перелік інноваційних процесів у системі роботи ДоноблІППО, скоріше, це мінімум дій і напрямів, за якими розпочато роботу.

Отже, пріоритетними напрямами роботи ДоноблІППО є такі:

- формування глобальної компетентності та розвиток творчості педагогів області як важливих чинників реалізації компетентісного та акмеологічного підходів;

- педагогізація та психологізація, підвищення якості викладання й навчальної діяльності педагогів на засадах науково-методичного супроводу;

- індивідуалізація процесу підвищення кваліфікації на засадах акмеології та андрагогіки, максимального наближення навчання до потреб, запитів, інтересів педагогічних працівників;

- систематичне проведення моніторингово-маркетингових досліджень з вивчення специфіки освітніх процесів;

- оновлення та поширення цілісного компетентісно зорієнтованого простору регіональної післядипломної педагогічної освіти відповідно до ключових принципів ППО щодо стандартизації й інформатизації, моделювання нового змісту, кваліметрії та об'єднання зусиль для забезпечення нової якості освіти.

Управління інноваційними процесами у ВНЗ є основним системоутворюючим фактором щодо реалізації стратегічних освітніх реформ. Тому від систем управління педагогічними інноваціями залежить і розвиток ВНЗ, і якість вищої та післядипломної освіти, і конкурентоспроможність ВНЗ на ринку освітніх послуг.

Ефективність управління інноваційними процесами реалізується через так званий організаційно-педагогічний механізм, який за своєю суттю є інноваційним.

Організаційно-педагогічний механізм - це сукупність організаційних, управлінських, фінансових, правових, інформаційних, технологічних та морально-психологічних елементів, їх взаємозв'язку та взаємодії, що сприяють успішному здійсненню інноваційної діяльності та підвищенню ефективності її результатів [98, с.22].

Основними елементами інноваційного механізму є: організаційно-педагогічні форми інноваційних відносин; методи управління інноваціями; методи фінансування інновацій; порядок формування та використання інноваційних фондів; законодавча база у галузі інновацій; методи прийняття управлінських рішень; методи оцінки ефективності результатів інновацій; морально-психологічні методи дії на інноваційну активність; заходи інформаційно-технічного оснащення інноваційного процесу тощо.

Налагодженість інноваційного механізму, спільне функціонування всіх його елементів багато в чому визначається їх взаємообумовленістю та співвідношенням, пропорційністю. Співвідношення й структура цих елементів, значимість та оптимальність форм, методів та заходів мають відповідати рівню управління, на якому здійснюється інноваційна політика [98, с. 20].

Для ефективного управління інноваційними процесами у ВНЗ перевага, на нашу думку, має надаватися таким організаційним формам інноваційної діяльності:

- створення на базі ВНЗ навчально- науково-інноваційного комплексу;

- трансформація ВНЗ в освітньо-дослідний центр із створенням технопаркової зони;

- створення у ВНЗ інформаційно-консалтингового центру.

Змінні умови функціонування вищої школи, ускладнення суспільних потреб та необхідність підвищення конкурентоспроможності нововведень потребує пошуку нових організаційних форм інноваційної діяльності. Найбільш перспективною такою формою, на нашу думку, є Навчально- науково-інноваційний комплекс (ННІК), що дозволяє найбільш ефективно використовувати інноваційний науковий потенціал та передовий педагогічний досвід.

Сьогодні стратегічною програмою багатьох ВНЗ, на нашу думку, має стати формування якісного нового ВНЗ. Формою такого нового ВНЗ має стати інноваційний методичний технопарк.

Технопарки - наймасштабніші інноваційно-технологічні центри, в яких забезпечуються умови, максимально сприятливі для науково-технічних інноваційних проектів, виконуваних спільними зусиллями наукових центрів і промисловості [100, с. 77]. Але таке поняття можна використовувати і в освітніх організаціях.

Сутністю створення інноваційного технопарку є його орієнтація на логічне поєднання у рамках проведеної єдиної навчально-наукової політики освітньо-дослідної діяльності, побудованої на основі інноваційних розробок, методик та програм. Іншими словами, освітньо-дослідний процес, побудований таким чином, що має орієнтувати фахівця не на сьогоднішній день, а на перспективу, тобто має закласти у випускників здібність перспективного мислення, адаптованого до швидкозмінних умов життєдіяльності людського суспільства в умовах постіндустріальної цивілізації, громадського суспільства та глобалізації економічних та соціальних процесів. Створення технопаркової зони дозволить найбільш повно реалізувати ці можливості.

Іншою прогресивною організаційною структурою ВНЗ може стати інформаційно-консалтинговий центр, основними завданнями якого мають стати: проведення моніторингу реалізованих інноваційних проектів; проведення консалтингової діяльності; надання інформаційних послуг; навчання суб'єктів інноваційної діяльності (директорів, завучів, методистів, педагогів які зацікавлені освітніми інноваціями).

Проведення моніторингу передбачає оцінку експертами інформаційно- консалтингового центру реалізованих проектів, спрямовану на виявлення помилок, порушень затверджених правил та норм, своєчасне прийняття необхідних рішень щодо підвищення ефективності реалізації проекту. Проведення консалтингової діяльності передбачає представлення постійної або єдиноразової допомоги у галузі маркетингу, реструктуризації системи управління, бухгалтерського обліку, використанні інформаційних технологій, психологійного супровіду, управління персоналом тощо.

Головна мета створення таких структурних підрозділів - це управління інноваційною діяльністю та надання необхідних освітніх послуг з метою отримання знань та навиків для успішної реалізації інноваційних проектів. Освітні послуги включають проведення короткотривалих тренінгів, семінарів, корпоративних програм у галузі організаційної поведінки та організаційної структури, персональної ефективності, маркетингу, фінансового менеджменту тощо.

ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ

Проблема впровадження інноваційного підходу в освітній процес розглядається як особливо актуальна проблема. Це стосується і впровадження інновацій в роботу навчальних закладів за допомогою нових методів з використанням сучасних педагогічних та інноваційних управлінських технологій, і виховання молодого покоління кадрами нової генерації та викладачами, які пройшли курси підвищення кваліфікації, та володіють новітніми методиками викладання, забезпечують результативне поєднання ідей і процесу їх втілення.

Необхідність виконання цих вимог ставить перед системою післядипломної педагогічної освіти, яка має забезпечувати професійну досконалість і конкурентоспроможність педагогів на ринку праці, завдання переорієнтування сучасної освіти в «Нову українську школу», де основною формою роботи має бути інновація.

Інновації в освіті спрямовуються на розв'язання проблем: якісне покращення мотивації учасників навчального процесу - навчальні інновації; формування партнерських відносин між учасниками педагогічної взаємодії та особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими - виховні інновації; створення умов для прийняття самостійного оперативного й ефективного управлінського рішення - управлінські інновації.

Процес управління інноваційною діяльністю стосується всіх управлінських рівнів і передбачає, перш за все, оновлення функцій управлінської вертикалі, наповнення їх новим змістом і значенням потребує визначеності цільових функцій управлінських і методичних структур, усунення дублювання в їх діяльності.

На сьогодні інноваційні процеси значно змінили функції, зміст і сфери діяльності інституту післядипломної педагогічної освіти і методичних служб області. Тому, пріоритетним завданням управління розвитком післядипломної освіти є створення умов для розробки, підтримки і реалізації інноваційних процесів для підвищення якості системи неперервної освіти.

Інститут здійснює підвищення кваліфікації керівних, педагогічних і методичних працівників у галузі освіти, науково-методичне забезпечення дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти Донецької області.

Постійне впровадження процесів управління в інноваціну діяльність простежується в організації роботи ДоноблІППО:

- проведення курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників за різними видами (очні, очно-заочні, очно-дистанційні, виїзні) та формами (авторські майстерні, проблемні, тематичні, лабораторії та ін.);

- упровадження в методичну роботу проектної діяльності, модульного навчання, інтегрованого навчання, інтерактивних технологій, управлінських технологій тощо.

- проведення міжкурсових заходів за традиційними та інноваційними формам (педагогічне ательє, методичний квест, Word cafe, методичний дайджест, менеджер_діалог, дискусійний клуб, веб-діалог та ін.);

- забезпеченння наукового, науково-методичного супроводу педагогів області;

- співробітництво з іншими закладами післядипломної педагогічної освіти, суспільними та релігійними організаціями, різними фондами, видавництвами тощо;

- оптимізація навчального процесу з урахуванням особливостей умов регіону (зональні заходи для окремих секторів області) та дистанційні заходи;

- надання консультативних послуг педагогам області.

Безумовно, це далеко не повний перелік інновацій у системі роботи ДоноблІППО, скоріше, це мінімум дій і напрямів, за якими розпочато роботу.

Значну інформацію про інновації педагоги отримують безпосередньо від обласного інституту, який є науково-методичним центром. У зв'язку з цим можна сказати, що система післядипломної освіти є випереджальною, прогностичнісно- орієнтованою на повноцінне підвищення індивідуально-професійного статусу педагогів.

Ефективність управління інноваційними процесами реалізується через так званий організаційно-педагогічний механізм, який за своєю суттю є інноваційним.

Така сукупність взаємозв'язку та взаємодії організаційних, управлінських, фінансових, правових, інформаційних, технологічних та морально-психологічних елементів сприяють успішному здійсненню інноваційної діяльності та підвищенню ефективності її результаті.

Основними елементами інноваційного механізму є:

- організаційно-педагогічні форми інноваційних відносин;

- методи управління інноваціями;

- методи фінансування інновацій;

- порядок формування та використання інноваційних фондів;

- законодавча база у галузі інновацій;

- методи прийняття управлінських рішень;

- методи оцінки ефективності результатів інновацій;

- морально-психологічні методи дії на інноваційну активність;

- заходи інформаційно-технічного оснащення інноваційного процесу тощо.

Для підвищення ефективного управління інноваційними процесами у ДоноблІППО необхідно впровадити такі форми інноваційної діяльності:

1. Створення на базі ВНЗ навчально- науково-інноваційного комплексу. Мета його створення полягає в тому, що дозволяє найбільш ефективно використовувати інноваційний науковий потенціал та передовий педагогічний досвід.

2. Трансформація ВНЗ в освітньо-дослідний центр із створенням технопаркової зони.

Технопарки - це масштабні інноваційно-технологічні центри, в яких забезпечуються умови, максимально сприятливі для розвитку інноваційних проектів. Сутністю створення інноваційного технопарку є його орієнтація на логічне поєднання в рамках проведеної єдиної навчально-наукової політики освітньо-дослідної діяльності, побудованої на основі інноваційних розробок, методик та програм.

...