Економічні знання у дискурсі становлення глобалізованого світу: соціально-філософський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний унiверситет ім. М.П. Драгоманова

Автореферат

дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Економічні знання у дискурсі становлення глобалізованого світу: соціально-філософський аналіз

Герасимова Ельвіра Миколаївна

Київ 2009

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор філософських наук, професор Заблоцький Віталій Петрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, професор кафедри соціальної філософії та філософії освіти.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Додонов Роман Олександрович, Донецький національний технічний університет, завідувач кафедри філософії;

доктор філософських наук, професор Дротянко Любов Григорівна, Національний авіаційний університет, завідувач кафедри філософії;

доктор філософських наук, професор Скотна Надія Володимирівна, Дрогобицький державний педагогічний університет імені І. Франка, декан соціально-гуманітарного факультету, завідувач кафедри практичної психології.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Крохмаль.

Анотація

філософський глобалізований світ

Герасимова Е.М. Економічні знання у дискурсі становлення глобалізованого світу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. -Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2009.

У дисертації репрезентовано адекватний образ дискурсивності сучасних економічних знань у процесі глобалізаційних перетворень світового господарства в його основних вимірах і формах. Досліджується процедура становлення сучасного номодологічного проекту теорії, методології та механізмів існування соціально-економічної сфери буття постіндустріального суспільства, яка базується на принципових положеннях практики формування неоекономіки в умовах пластичного ризоматичного середовища. У контексті неоекономічної проблематики здійснено комплексний соціально-філософський аналіз специфіки функціонування національного економічного знання в епоху глобалізації, досліджено його структуру, змістове навантаження та можливості соціально-креативного потенціалу як теоретико-методологічної основи концепції цивілізаційного розвитку сучасного українського суспільства.

Ключові слова: економічні знання, дискурс, дискурсивні практики, неоекономіка, глобалізація, номадологія, ризома, національний освітньо-економічний процес.

Аннотация

Герасимова Э.Н. Экономическое знание в дискурсе становления глобализованного мира. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2009.

В диссертации представлен адекватный образ дискурсивности современного экономического знания в процессе глобализационных изменений мирового хозяйства в его основных измерениях и формах. Исследуется процедура становления современного номодологического проекта теории, методологии и механизмов существования социально-экономической сферы бытия постиндустриального общества, которая основывается на принципиальных положениях практики формирования неоэкономики в условиях пластичной ризоматической среды. В контексте неоэкономической проблематики осуществляется комплексный социально-философский анализ специфики функционирования национального экономического знания в эпоху глобализации, исследовано его структуру, смысловые нагрузки и возможности социально-креативного потенциала как теоретико-методологической основы концепции цивилизационного развития современного украинского общества.

Ключевые слова: экономическое знание, дискурс, дискурсивные практики, неоэкономика, глобализация, номадология, ризома, национальный образовательно-экономический процесс.

Annotation

Еlvira М. Herasimova Economic Knowledge in discourse of globalized world formation. - Manuscript.

Thesis for obtaining the Academic Degree of Doctor of Philosophic Science for the speciality 09.00.03 - social philosophy and historic philosophy. - Drahomanov National Pedagogical University. - Kiev, 2009.

The Thesis presents an adequate image of discursiveness of modern economic knowledge in the process of globalization conversion of world economy in its basic forms and dimensions. There has been researched a procedure of development of modern nomodologic concept of theory, methodology and mechanisms of social and economic existence of postindustrial society based on practice of formation of neo-economy under condition of ductile rhizomatic environment. There has been proved that architectonics of categorical set of modern economic science cannot have an inflexible structure and in structural way corresponds to rhizoma functioning principles, meaning that fundamental economic categories acquire polysemantic nature in accordance with the «free structural game» of neo-economy, ensuring in such a way a formation of new type of legitimacy of modern scientific economic knowledge.

Having provided a complex analysis of phenomena of discursive formalization of problematic issue of social and economic research, there has been proved in the Thesis that discourse is not only an alive embodiment of the procedure of text self-coordination meaning formally a fixed sign structure of economic existence but the single way of actualization of potential social and cultural senses of economic existence. Only a mechanism of functioning of intellectual discursive practices makes possible a procedure of formation of semantic field in frames of which substantial inceptions, methodologies and models of economic activities of certain communities are being interpreted and accustomed. The Thesis presents problems of ways and modes of world economic development and transformations, proves the idea that unlike previous concepts of general development and natural economic progress of teleological Hegelian and Marxism concepts, there has been emerged proposals to handle not only development laws categories but also variation tendencies. They acquire basically other mechanisms of economic practice and economic forecasting under condition of globalized world formation. Such transformational situation in economic sphere allows to offer a broad nomad logic concept of refusal not only from the theories sated above but also a gradual withdrawal from typical features of classical metaphysics of presumption. Possibilities of developed ontology are directed to theoretical reconstruction and transformation of economic existence of society on principles of rhizome disruption and transition of segmental existence lines to slip lines at the expense of functional action of theoretical structures and pre-structures of discursive practices giving possibility to identify and analyze an object field of the economic science.

The Thesis identifies and researches transformational vectors of the semantic field of neo-economic activity at the beginning of the 20th Century and analyses modern social and economic matrix array of transformational processes in Ukraine as rhizomatic social and philosophic interpretation of modern economic models and methodologies, proves substantial equivalence of neoclassical institutional models of market economy development including models of economic growth on the basis of using opportunities of human capital theory. In the context of neo-economic problems there has been made a complex social and philosophic analysis of peculiarities of functioning of national economic knowledge in the epoch of globalization, researched its structure, semantic load and possibilities of social and creative potential as theoretic and methodological basis of civilization development concept of modern Ukrainian society.

Key words: economic knowledge, discourse, discursive practices, neo-economics, globalization, nomadology, rhizoma, national educational and economic process.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасна доба глобалізації та інформаційних технологій принципово змінює статус та силу впливу теоретичного знання. Засобом збереження та відтворення цивілізаційних засад суспільства були і є економічні знання. Вони водночас уособлюють прагматично-орієнтовану діяльність і глибинні духовно-ціннісні засади національного буття. Поступ кожної країни сьогодні визначається насамперед темпами розбудови «суспільства знань», умінням ефективно використовувати можливості наукового потенціалу. Україна має вагомі здобутки в багатьох сферах наукових досліджень, вітчизняні наукові школи є знаними у світі. Серед найголовніших завдань сьогодні є створення якісно нової системи підготовки високоосвічених спеціалістів постіндустріальної ери, які відповідатимуть вимогам і викликам часу. Зазначені завдання актуалізуються з огляду на дедалі активнішу участь України в загальноцивілізаційних процесах. А це, у свою чергу, вимагає поглибленого осмислення власної національної ідентичності в контексті глобалізаційних процесів, щоб знайти своє унікальне місце в ситуації швидкоплинних інновацій сучасного інтелектуального ландшафту. У цьому аспекті саме економічні знання є критеріальним виміром щодо оцінки спроможності країни та її системи освіти відповідати запитам епохи.

Ситуація ускладнюється тим, що в сучасних конкретно-історичних умовах складається новий економічний лад, який отримує назву неоекономіки. Він базується на феномені глобального монетаризму, втілення знань у реальні економічні проекти та фінансові інвестиції. Тому відкритою актуальною проблемою сучасної соціальної філософії стає аналіз очевидної суперечності між пріоритетом парадигми класичної моделі наукового пізнання економічних явищ, укоріненої в діалектичній теорії прогресивного економічного розвитку доіндустріальної та індустріальної епох, засадами якої є кількісно-якісний аналіз показників ефективності матеріального виробництва й використання природних ресурсів, та реальним механізмом функціонування світового господарства в глобалізаційному вимірі постсучасності, що має нелінійний відкритий характер моделювання процесів соціоекономічної динаміки.

Обґрунтована актуальність дослідження аргументується недостатнім станом наукової розробки означеної теми: на тлі значної кількості праць із різних аспектів формування і розвитку соціально-філософської теорії економічних знань їх трансформаційна природа у дискурсі становлення глобалізованого світу чітко не визначена. Домінантною тенденцією аналізу дискурсивної формалізації проблемного поля соціально-економічного дослідження в другій половині ХХ ст. стає напрям інтеграції багатьох аспектів розгляду дискурсу поза будь-якими дисциплінарними обмеженнями. Методологія теорії дискурсу стає специфічним перетином між постмодерністською філософією мови, семіотики, лінгвістики в сучасних її версіях, соціології знання та когнітивної антропології.

Постмодернізм проникає в систему економічних наукових знань завдяки нетрадиційній методологічній концепції Д. Мак-Клосски та А. Крамера. Ця концепція побудована на застосуванні тих риторичних прийомів, які досить часто стають складовими наукової практики дослідника: методологічний плюралізм, релятивізм тощо. На противагу чітко визначеному науковому модернізму Д. Мак-Клосски та А. Крамер протиставляють поняття науки як вільного ринку ідей, на якому, конкуруючі між собою, фахівці торгують «ідеальним» товаром. Але треба зауважити, що в жодному разі класика модерну не була відкинута. Теоретичний супротив стосувався, в першу чергу, до її тоталітарних методологічних стандартів, які вже становили перепону інтелектуальним можливостям на шляху досягнення істини, тому було запропоновано такий демократично-плюралістичний методологічний підхід у сфері дослідження економічних знань, який поєднує обидва зазначені напрямки. Огляд наукових джерел свідчить про те, що сучасні вітчизняні науковці, такі як В. Андрущенко, В. Бех, Л. Дротянко, С. Куцепал, В. Лук'янець, В. Лях, М. Попович та багато інших, досліджують процес надання науковому дискурсу якісно нового формату, що безпосередньо впливає на сучасне оновлення методологічної культури. Звертаючи увагу на прийняті в літературі уявлення про категорію дискурсу, варто зазначити праці таких західних філософів як Е. Лакло, Ш. Муфф і Н. Феркло, в яких створюється дискурсна теорія на засадах соціального конструкціонізму, тобто дискурс існує як спосіб відтворення різноманітних соціальних механізмів, а в роботах А. Грамши, та М. Фуко дискурс розглядається як можливість віддзеркалення процесів соціального світу.

У багатьох програмних роботах Ж. Дельоза та Ф. Гваттарі розгортається процедура створення сучасного номодологічного проекту базових засад і принципів існування світу та здійснюється спроба сформувати й ознайомити широкий загал науковців з категоріальним апаратом, методологічними принципами та механізмом функціонування зазначеної концепції. Актуальність введення в інтелектуальну практику досліджень таких нових концептів, як дискурсивна практика, неодетермінізм, номадологія, ризома та інших обґрунтовується тим, що саме вони можуть стати базовими засадами всієї постсучасної філософії. Філософські побудови Ж. Дельоза, Ж. Дерріда, Ф. Гваттарі, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко, У. Еко часто називають просто постмодерними, але насправді вони носять більш глибинний характер, ніж це може здатися на перший погляд. Зазначені автори намагаються знайти й опрацювати не лише фактичний матеріал з позиції внутрішньо/зовнішнього підходу, а віднайти «точки зламу» існуючого ризоморфного середовища та виявити площу перетин між ними.

«Розуміння суті» економіки, інформаційно-комунікаційних технологій та техніко-виробничого процесу як пріоритетних основ розвитку глобальних соціально-економічних процесів та осмислення техніко-людських відносин здійснюється в працях Р. Арона, Д. Белла, Г. Беккера, І. Бекмана, З. Бжезинського, М. Блауга, Д. Бьюкенена, Ф. Броделя, М. Вебера, Дж. Гелбрейта, П. Козловски, А. Маслоу, Ж. Фурастьє, Ю. Хабермаса, М. Хайдеггера, К. Ясперса. Започатковують розгляд феномену сучасного суспільства, відмінною рисою якого стає втрата всіх реальних основ існування (світу праці та речей) та перехід у стан гіперреальності, Ж. Бодрійяр та Е. Тоффлер. Також треба зазначити роботи таких відомих російських науковців: Л. Бляхера, А. Бузгалина, В. Іноземцева, Л. Лєскова, Ю. Осипова, А. Панаріна, М. Чешкова, В. Яковця тощо. Започатковується розгляд теоретико-методологічних засад сучасних економічних знань, у тому числі ресурсних можливостей національної системи економічної освіти в роботах таких вітчизняних економістів, як В. Бобров, В. Геєць, В. Євтушевський, А. Мазаракі, С. Мочерний, А. Шегда та багатьох інших. Проблематика синергетичних засад формування сучасної системи освіти в Україні досліджується такими вітчизняними філософами, як І. Добронравова, В. Кушерець, В. Лутай, І. Предборська, М. Романенко, В. Цикін, В. Шевченко та багатьма ін.

Окремо необхідно зазначити появу певної кількості робіт, які пропонують на основі сукупності світоглядно-методологічних теорій і практик професійні за своєю природою освітні проекти. Вагомими є розробки українських вчених-економістів, які займаються проблемами дослідження історії економічної думки в Україні, наприклад, праці В. Базилевича, В. Боброва, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Злупка, П. Леоненка, П. Юхименка, І. Коропецького. Питанням сучасної методології соціально-економічного пізнання присвячені монографії В. Арутюнова, А. Мазаракі, С. Мочерного, А. Філіпенка; у роботах таких авторів, як А. Герасимчук, С. Росовецький, З. Тимошенко, на основі аналізу східнослов'янських літературних пам'яток здійснюється спроба осмислити господарський та управлінський досвід наших пращурів, що дає можливість врахувати національну специфіку економічного поступу країни.

Безпосередніми першоджерелами при вирішенні проблем національного характеру економічних знань у дослідженні стали твори В. Вернадського, І. Вишенського, І. Галятовського, І. Гізеля, М. Грушевського, М. Драгоманова, М. Зібера, М. Костомарова, П. Куліша, В. Липинського, І. Лисяк-Рудницького, митр. Петра Могили, С. Подолинського, Ф. Прокоповича, І. Пулюя, М. Туган-Барановського, Д. Чижевського, І. Франка та інші роботи відомих українських мислителів різних історичних епох.

Отже, новітня теорія економічних знань характеризує кількісні та якісні параметри світової системи соціально-економічних координат, визначає напрями, принципи та механізми їх перетворень. Але при аналізі досліджень провідних вітчизняних і зарубіжних науковців було з'ясовано, що особливої уваги потребують дослідження субстанціональних засад соціально-економічного процесу та механізму функціонування дискурсивних практик як способу знакового закріплення соціокультурних смислів економічних знань, а також теоретико-методологічних засад і принципів формування адекватної соціально-економічної парадигми для країн, що з різних причин не встигають за динамікою глобальних процесів і не зможуть не тільки не одержати дивідендів у результаті сучасних перетворень, а й опиняться на узбіччі цивілізаційних процесів.

Необхідність поглиблення наукової розробки зазначених проблем з урахуванням специфіки системних трансформацій вітчизняного соціально-економічного простору на фоні переходу до постіндустріальної фази розвитку світової спільноти зумовила вибір теми, визначила мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексної бюджетної програми «Філософсько-освітня думка Лівобережної України» (державний реєстраційний № 0105U001870) та в рамках науково-дослідної програми Чернігівського державного інституту економіки і управління «Економічні знання у дискурсі становлення глобалізованого світу: соціально-філософський аналіз» (державний реєстраційний номер № 0107U007762). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова 22 квітня 2006 р. (протокол № 5).

Метою даного дослідження є розробка та обґрунтування цілісної соціально-філософської концепції економічних знань у дискурсі становлення глобалізованого світу.

Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання:

- з'ясувати процедуру дискурсивної формалізації проблемного поля соціально-економічного дослідження;

- здійснити соціально-філософський аналіз дискурсу глобалізованого простору сучасної соціо-економічної динаміки;

- проаналізувати теоретико-методологічні засади дослідження природи і функцій економічних знань;

- обґрунтувати національну специфіку стильової поліфонії інтерпретації економічного буття в українському інтелектуальному дискурсі;

- проаналізувати процес становлення та смислового навантаження неоекономічних знань у постіндустріальну епоху та встановити його понятійно-категоричний апарат;

- дослідити праксеологічний аспект суперечностей евристичного простору сучасної економіки;

- виявити місце людського потенціалу та інтелектуального капіталу в сучасній національній системі економічних знань;

- встановити основні параметри інноваційного механізму взаємодії теоретичного змісту національного освітньо-економічного процесу з його практичною відповідністю сучасним вимогам світового ринку праці;

- розкрити сутність філософсько-антропологічного виміру економічних знань у ХХІ столітті;

- обґрунтувати теоретико-економічну матрицю трансформаційних векторів смислового поля неокономічної діяльності в Україні на початку третього тисячоліття.

Об'єктом дисертаційного дослідження є економічні знання як багатовимірне уособлення соціальної реальності.

Предметом дослідження є трансформаційна природа економічних знань у дискурсі становлення глобалізованого світу.

Методологічна основа дослідження зумовлюється проблематикою поставлених завдань, об'єкта та предмета соціально-філософського аналізу, характером і джерелами отримання необхідної інформації, положенням про те, що науково-технологічна специфіка економічних знань займає унікальне становище між філософською методологією та спеціальними методами економічних наук. Наш науковий аналіз має на меті продемонструвати процес розширення змісту та практичного застосування в теорії таких методологічних принципів, як поліфонізм або гармонійне багатозвуччя ідей, діалогізм як створення смислового простору співіснування думок, когнітивний креатив, який сприяє (завдяки ціннісному навантаженню сучасних інформаційних технологій) ефективній результативності економіко-господарських трансформаційних процесів і створенню нових соціально-економічних форм суспільного буття.

Провідною в дисертаційній роботі виступає теорія та метод дискурс-аналізу, застосовуються методи компаративного аналізу, герменевтичний, структурний, системно-логічний, аналітичний, синтетичний метод, метод конференції ідей. Усі вони виходять не з пріоритету дослідження матеріальних основ і виробничих відносин економіко-господарського процесу, а перебувають в межах соціально-філософського аналізу відношень та зв'язків базових складових економічного виміру соціальної реальності.

Метод економічного синергізму забезпечує дослідження механізму функціонування світового господарства в невизначених умовах епохи глобалізації. Метод інтуїтивних стратегій використовується для дослідження образу ризоморфного соціально-економічного середовища, оскільки він враховує фактор впливу необмеженого інформаційного простору та новітніх інноваційних технологій на пізнавальну діяльність. Методи соціального моделювання застосовувалися для прогнозування результативності змін у системі «економічна освіта - інноваційний комплекс технологій - ефективний господарський механізм» під впливом процесів територизації/детериторизації та стратегічних орієнтирів економічного поступу суспільства.

За допомогою обраної методології в процесі вирішення поставлених завдань були отримані результати, що складають зміст наукової новизни даного дослідження і в сукупності репрезентують адекватний образ дискурсивності сучасних економічних знань в процесі глобалізаційних перетворень світового господарства в його основних вимірах і формах. Визначальним стрижнем цієї концепції є процедура становлення номодологічного проекту теорії, методології та механізмів існування соціально-економічної сфери буття постіндустріального суспільства, яка базується на принципових засадах практики формування неоекономіки в умовах пластичного ризоматичного середовища.

Ця концептуальна новизна конкретизується в наступних положеннях, що виносяться на захист.

Вперше:

- здійснено цілісний соціально-філософський аналіз феномену дискурсивної формалізації проблемного поля економічних знань, що виступає не тільки уособленням процедури самоузгодження тексту, під якою розуміється формально фіксована знакова конструкція економіко-господарського буття, але й єдиним способом актуалізації потенційних соціокультурних смислів економічних знань. Доведено, що механізм функціонування інтелектуальних дискурсивних практик уможливлює процедуру формування смислового поля, у межах якого тлумачаться й освоюються субстанціональні начала, методики та моделі економіко-господарської діяльності певної спільноти;

- висвітлено процес саморозгортання глобалізованого світу як головної умови становлення якісно нових економічних знань; доведено, що в індустріальних і доіндустріальних фазах суспільного поступу кінцевим результатом функціонування господарської системи була форма вилучення та перерозподілу економічних благ, тоді як сучасні засади (методики і принципи) неоекономіки постіндустріальної фази спрямовуються не стільки на удосконалення самого способу виробництва, скільки на розширення можливостей створення нових способів функціонування соціально-економічного континууму;

- розкрито соціально-епістемологічні принципи дискурсивної практики існування сучасної конфігурації економічних знань як механізму співвідношення смислу та форми істини, а також способу семантичного рівня вияву економіко-господарського буття. Доведено, що тільки економічні знання створюють можливості уречевлення енергії людей в результатах як безпосередньо виробничої, так і умовно-символічної економіко-господарській діяльності;

- обґрунтовано результати соціокультурної неодетермінації дискурсивних практик економіко-господарського буття в процесі формування своєрідного національного інтелектуального стилю, способів його вияву та ризоматичної організації, доведена неефективність технократичної стратегії соціально-економічного розвитку та пріоритету утилітарно-прагматичної цінності прогресу в умовах сучасної глибинної ацентричної теоретико-методологічної суперечності в системі економічних знань. Такий підхід надає можливості компенсувати зростаючі втрати в дискурсі смислу та цільових перспективах новітніх трансформацій, їх людинознавчого та аксіологічного виміру;

- обґрунтовано сучасний номадологічний проект формування теоретичних засад, методологічних принципів та механізмів існування соціально-економічної сфери буття в умовах процесу глобалізації; доведено, що архітектоніка категоріального апарату сучасної економічної науки не може мати жорсткої структури та організаційно відповідає принципам функціонування ризоми. Тобто фундаментальні економічні категорії набувають полісемантичності відповідно до «вільної гри структури» неоекономіки, тим самим забезпечуючи формування нового типу легітимізації сучасних наукових економічних знань;

- виявлено й аргументовано, що в процесі формування глобальної системи соціально-економічних координат головного змісту набуває ризоморфне середовище, яке утворюється з оновленого смислу таких базових категорій економічного знання як вартість, сучасну основу якої складають аксіологічно-орієнтовні принципи. Багатство розглядається з точки зору змісту економічної справедливості; змінюється пріоритетний вплив основного капіталу на інформаційні фактори, а випуск продукції, як головний результат економіко-господарської діяльності «старої» економіки дедалі більше поступається місцем інформаційним і нематеріальним благам в неоекономіці. Класичний зміст праці поступово перетворюється на категорію людського капіталу, причому найбільших зрушень процес становлення неоекономіки вимагає від ринків праці, оскільки зміни структур виробництва спричинять глибинні зміни у структурі зайнятості. Доведено, що саме смислові перетворення у зазначених базових категоріях утворюють понятійно-категоріальну матрицю економічних знань та стають методологічною основою дискурсу глобалізованого світу.

Набуло подальшого розвитку:

- розуміння концептуального поєднання структурованого характеру соціально-економічних дискурсивних практик і порядку дискурсу з антиструктурним змістом ризоматичної концепції завдяки розгортанню теорії after-postmodernism. Доведено, що суб'єкт поступово змінює своє місце існування з точок перехрещення дискурсивних і соціальних практик на позицію їх активного відтворювача, що надає можливість створення пластичної конструкції ризоморфної мережі;

- на підставі аналізу продуктивного характеру досліджень функціонально-смислових аспектів сучасного менеджменту освіти запропоновано методологію підвищення ефективності економічної освіти на принципових засадах теорії людського капіталу та альтернативних освітніх формах, методиках і технологіях. Вперше розроблено механізм функціонування моделі національного освітньо-економічного процесу в Україні на основі використання можливостей конфігурованого синергійного ефекту;

- уявлення про суперечності існування евристичного простору організації людської практики в сучасному світовому господарстві. Доведено, що роль інтелектуального капіталу щодо основного капіталу постійно зростає, а той факт, що цим капіталом володіти неможливо, створює унікальну ситуацію, коли визначальними показниками стабільного економічного розвитку стає не загальний обсяг продуктивності праці, а принципово нова якість комунікації у межах виробничої системи. Відповідно обґрунтовані шляхи подолання універсального характеру соціалізації суб'єктом економіко-господарської діяльності у постсоціалістичних країнах;

- розкрито специфічні характеристики способу буття національних форм економіко-господарських відносин і соціальної структури суспільства в контексті єдиного процесу антропогеоценозу та обґрунтовано можливості ефективного використання потенціалу економіко-антропологічної дискурсивної практики як базової засади інтелектуальної перебудови соціокультурних систем;

- проаналізована сучасна теоретико-економічна матриця трансформаційних процесів в Україні як ризоматична соціально-філософська інтерпретація сучасних економічних моделей та методологій. Доведено субстанціональну рівнозначність можливостей неокейнсіанських, неокласичних, інституціональних моделей становлення ринкової економіки у дискурсі глобалізованого світу, а також моделей економічного зростання на пріоритетних засадах використання можливостей теорії людського капіталу.

Уточнено:

- на основі ідей образного сприйняття істинного смислу антиномічності українського соціально-економічного поступу запропоновані принципово нові гуманітарні засади та діалогічні моделі як способи створення смислового простору співіснування думок в архітектоніці національних економічних знань;

- тенденцію обмеженого характеру розвитку неоекономіки завдяки неможливості точного аналітичного прогнозування результатів економіко-господарської діяльності та невизначеності понятійно-категоріального апарату;

- за допомогою компаративного аналізу уточнено принципові засади системи господарювання й отримання прибутку. На противагу теоретичному положенню про економіко-механістичне сприйняття людської праці у таких зарубіжних економічних вченнях як марксизм, кейнсіанство, монетаризм, українськими мислителями ХІХ-поч. ХХ ст. була запропонована енергетико-інформаційна або синергетична методологія осмислення суті доданої вартості, яка виходить із пріоритетного статусу людини і суспільства в системі космічного енергообміну.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Отримані результати дають обґрунтоване цілісне уявлення про образ дискурсивності сучасних економічних знань в процесі глобалізаційних перетворень світового господарства в його основних вимірах і формах. Це дозволяє розширити можливості теоретико-методологічного аналізу проблематики сутності соціально-економічного поступу, його основних рушійних сил та напрямків соціалізації українського суспільства, забезпечити інваріантною ціннісною характеристикою різні наукові версії безперервного процесу модернізації спеціалізованих економічних знань.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в ефективності їх використання в контексті формування сучасних національних соціально-економічних програм розвитку; впроваджені інноваційних моделей і технологій в систему вищої економічної освіти; створенні можливостей прогнозування соціогуманітарних наслідків системних трансформацій в сучасному українському суспільстві. Методологічні підходи та сформульовані за їх допомогою теоретичні положення та висновки можуть бути використані фахівцями з філософії, економіки, політології, культурології, педагогами й істориками при дослідженні тем соціально-економічного характеру. Результати дисертаційної роботи можна залучати при створенні державних і відомчих соціально-економічних програм, у викладацький роботі в навчальних закладах України, а також для масової популяризації національної соціально-філософської та гуманістичної спадщини, традицій української господарської культури.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, практичні висновки та рекомендації, викладені в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, на низці наукових та науково-методологічних конференціях, зокрема, на таких Міжнародних науково-теоретичних конференціях: «Вища освіта України і постнекласична наука: можливості синергетичного наближення» (Київ, 2002); «Філософія та історія філософія» (Київ, 2003); Синергетичних читаннях пам'яті Іллі Пригожина (Київ, 2003); «Духовна спадщина Лівобережної України: соціально-філософський зміст природи суспільства, релігії та освіти» (Чернігів, 2007); «Соціокультурна інтеграція в контексті викликів ХХІ століття» (Київ, 2007); «Лівобережна Україна у Всеукраїнському філософсько-культурному вимірі» (Чернігів, 2007); «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (Рівне, 2007); ІІ Міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому часопросторі» (Київ, 2007); «Дні науки філософського факультету - 2008» (Київ, 2008); «Філософія освіти у контексті історико-філософського знання» (Дніпропетровськ, 2008); «Освіта, наука та виробництво у регіональному розвитку» (Чернігів, 2008); на Всеукраїнських наукових конференціях «Гармонізація науки і вищої освіти в умовах інформаційного суспільства» (Київ, 2008); «Вища освіта України у світовому континуумі» (Полтава, 2008), «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (Чернігів, 2008).

Публікації. Основні положення, ідеї і висновки дисертаційної роботи оприлюднені в 1 монографії, у 38 авторських публікаціях, серед яких 22 статті в наукових виданнях, що визнаються ВАК України як фахові з філософських наук.

Кандидатська дисертація на тему «Проблема людини у філософії Лазаря Барановича» була захищена в 1998 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської не використовуються.

Структура дисертації зумовлена специфікою її предмета та логікою розкриття теми, а також метою та головними завданнями дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, шести розділів, поділених на двадцять два підрозділи, висновків і списку використаних джерел (529 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 460 сторінок, основна частина - 419 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується ступінь розробленості та формулюється проблемна ситуація дослідження, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання та зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами, наводяться положення, що претендують на наукову новизну та виносяться на захист, демонструється теоретична і практична цінність отриманих результатів, зафіксовані форми апробації результатів дослідження, описується структура і обсяг дисертаційної роботи.

У розділі 1. «Філософсько-економічний контекст дискурсу глобалізованого світу» на тлі загальної характеристики сучасного світового контексту трансформацій, який характеризується численними перехрестями структурних соціально-економічних дискурсів, визначаються якісно нові умови процедури формування та механізмів функціонування економічних знань. Зміна наукових парадигм та інші значні трансформації в духовній ситуації історичних епох супроводжувалися не тільки конфліктами між рядом дискурсивних метамов, але й появою можливостей встановлення та розвитку нових проектів у рамках дискурсивних практик.

У підрозділі 1.1 «Дискурсивна формалізація проблемного поля соціально-економічного дослідження» наголошується на тому, що категорія «дискурс» у сучасному міждисциплінарному розумінні інтерпретується як семіотичний процес, коли смисл тексту може мати певну кількість варіантів об'єктивізації та набуває можливості свого прояву в формі дискурсивних практик. Якщо мова організована у відповідності зі структурами, які властиві висловлюванням людей в різних сферах соціального життя, то прикладом такої структури може бути значення «економічного дискурсу». Він є не тільки способом відображення структурних засад реального економічного буття у варіантах ідентичності та особливого способу спілкування людей у соціально-господарських взаємовідносинах, а й відіграє активну роль в їх створенні та функціонуванні. Доведено, що дієва форма реалізації економічного дискурсу забезпечується завдяки механізму функціонування інтелектуальних дискурсивних практик соціально-економічної сфери буття. Вони уможливлюють процедуру формування смислового поля, у межах якого освоюються субстанціональні начала, моделі та принципи економіко-господарської діяльності певної спільноти.

Опрацьовується ідея, що найбільш продуктивним вирішенням такої теоретико-методологічної ситуації в системі досліджень визнається пропозиція розуміння сучасних соціально-економічних складових не як однозначно визначених сутностей, а як перехрещення таких багатогранних економічних процесів і відносин, що набувають вигляд ліній вислизання ризоморфного середовища, а також зовнішніх і внутрішніх процедур у мові. Формується цілісна комунікативна структура та її оточення, а фактично така система дискурсивних практик, в якій комунікація, набуваючи статусу соціально-економічного дискурсу, водночас продовжує своє існування тільки завдяки йому. Автор стоїть на позиції, що розгортання номадологічного проекту не заперечує своєю появою загальні риси класичної метафізики презумпції та поступово формує комплекс своїх альтернативних постулатів, таких як ацентризм, неодетермінізм, категорія «структури» замінюється поняттям «ризоми». Відповідно, характерними ознаками неоекономічних знань стають процес зникнення їхньої ієрархії, надання всім факторам впливу субстанціонально-рівноправного статусу, розмивання наукового змісту основних економічних понять та лінгвістичний плюралізм категоріального континууму, здійснюється подолання логіки бінарних опозицій та зміна форм інтелектуальної практики. Обґрунтовується ідея, що креативний потенціал зазначених підходів формує підґрунтя та перспективи продуктивного дослідження механізму функціонування дискурсивних практик економічних знань, по-перше, завдяки теоретико-методологічним можливостям номадологічного проекту здійснюється процедура смислового навантаження неоекономічних знань; по-друге, використання ризоматичних принципів і механізмів як способів перетворення створює додаткові дослідницькі умови для аналізу соціально-економічного буття людини.

У підрозділі 1.2 «Специфіка дискурсу глобалізаційного простору сучасної соціо-економічної динаміки» акцентується увага на таких визначальних аспектах існування сучасного світового господарства, як багатовекторність суспільного поступу, завдяки нерівномірності у соціально-економічному розвитку країн та констатація того факту, що технологічна реальність є знаковою характеристикою глобального процесу становлення економіки знань. Зауважимо, що сучасне поняття «технології» не просто означає технологію виробничих процесів, а включає в себе розуміння технологічних «першооснов», які пов'язані з науково-практичним рядом функціональної системи та її методологічним забезпеченням.

Показано, що специфіка дослідження економічних знань, з погляду співвідношення істинності класичної та технологічної форми наукових знань, передбачає наявність альтернативних можливостей, кожна з яких може здійснюватися відповідно до актуалізації тих чи інших обставин та умов. Відмінність між технологічним світом існуючих речей і класичним науково-теоретичним порядком позначена можливістю принаймні двох інтерпретацій економічних знань у дискурсі формалізації: 1) коли йдеться про теорію класичних теоретичних знань, підґрунтям яких є переважно знакова підстава, то мається на увазі безліч уявних альтернатив; 2) коли йдеться про реальність предметну, яка складає основу технологічного характеру економічних знань, то число альтернатив суттєво обмежується, тому що вони пов'язані із конкретним інформаційним і матеріальним станом заданої системи.

Обґрунтовується ідея, що саме «технологічні» можливості знань надають необмежений простір для створення та конструювання ймовірних світів. Сучасний характер методик та принципів неоекономіки спрямовується не стільки на удосконалення самого способу виробництва, скільки на перспективу створення способів функціонування соціально-економічного континууму. Вирішити завдання такого рівня «складності» звичайними засобами традиційної методології неможливо, тому дискурсивність як феномен, що наділений іманентним потенціалом самоорганізації, має здатність до випадкових флуктуацій, чим заперечує парадигму традиційного детермінізму. Доведено, що неодетермінізм стає теоретичним продуктом концепції детермінізму нелінійного типу, але він жодним чином не знищує принципи лінійного існування системи, головним його призначенням є позбавлення системи статусу тоталітарності. Розглядаючи лінійність економічних процесів як один з аспектів нелінійності, підкреслюється, що інтервали між станами біфуркацій заповнюються детермінаційними аспектами аналогічно ризоматичним лініям вислизання, які до моменту свого розриву можуть мати лінійний характер існування. Поєднання зазначених процесів, на думку автора, стає можливим при застосуванні концепції нонсенсу Дельоза.

У підрозділі 1.3 «Віртуалізація економічної свідомості в умовах глобалізації» звертається увага на те, що окремою проблемною симптоматикою сучасних економічних знань стає наявність багатьох її теоретичних конструкцій завдяки феномену віртуальної реальності. Підкреслено, що гуманітарна теорія сьогодення відпрацьовує в галузі дослідження віртуальної реальності міждисциплінарний підхід, у результаті якого вона набуває характеру неіснуючої, але можливої дійсності. Автор доходить висновку, що необхідною складовою розгортання номадологічного проекту в умовах трансформації світового господарства є вплив процесу віртуалізації економічної свідомості на практику перетворення емпіричного рівня соціальної реальності. Подібний підхід забезпечує економічним суб'єктам можливості утримати кризовий характер реальної господарської ситуації в стані до-проблемності, розробляти та застосовувати варіанти протидії, у тому числі загальмувати на деякий час ті негативні соціально-економічні наслідки, які тільки починають набувати суспільних контурів, з метою їх плавної перехідної адаптації.

Показано, що трансформаційні ускладнення соціально-економічної повсякденності стимулювали пошуки можливостей створення моделей контрольованих світів, якими власник і користувач програмного забезпечення здатні маніпулювати за своїм вибором, через це віртуальне конструювання реальності набуває характер рефлексії. Але в інформаційно-уявному світі будь-яка подія мислиться рівнозначною в ряді інших, а відтак процес віртуалізації свідомості не тільки не дає змогу прослідкувати закономірність подій, але навіть не розглядає причину джерелом їх народження, через що й немає відповідальності за можливі наслідки. Виникає так званий стан «ковзання по поверхні», який припускає змішування повсякденного досвіду минулих економічних епох і дозволяє вигадливу імітацію життєво-господарських вражень людини.

Доведено, що основними засобами такого означення стають колаж і монтаж, які відповідають за побудову подібної структури. Колаж спочатку оформляється як техніка мозаїчного комбінування ряду модулів, він знаходить статус універсального способу організації текстового та в цілому культурного простору, уособлюючись у такому семантично сполученому концепті як ризома. Далі він набуває форми бриколажу як моделювання конструкцій з елементів, що належать до принципово різнорідних сфер предметності та конституюються у процесі хвильового нашарування в єдиному значеннєвому просторі альтернативних культурних кодів чи змістів. Тут вже не матриця пояснення, а нібито «промацування» можливих меж, блукання серед сполучених змістів стають суттю віртуалізації економічної свідомості, причому такий поліфонізм не знімає їх непогодженості з орієнтаціями повсякденності.

У підрозділі 1.4 «Становлення соціально-філософської теорії економічних знань» з'ясовується ступінь вивчення теми дисертації в науковій літературі, закладаються концептуальні основи дисертаційної роботи. Дисертантка здійснює аналіз становлення теорії економічних знань, її підходи і концепти на прикладі творів представників західної, російської та вітчизняної філософської та економічної думки, які відносяться до зазначеної проблематики, зупиняючись детальніше на дослідженнях, що мають найбільш знаковий характер.

У розділі 2. «Теоретико-методологічні засади дослідження природи і функцій економічних знань» презентуються соціально-епістемологічні принципи дискурсивної практики існування сучасної конфігурації економічних знань як способу співвідношення смислу, форми істини та способу семантичного рівня прояву економіко-господарського буття. Встановлено принципові засади та моделі соціально-філософського методологічного плюралізму архітектоніки економічних знань в контексті сучасних дослідницьких програм. Доведено, що сучасна методологічна ситуація в системі економічних знань характеризується різноманітністю наукових позицій та наполегливістю кожної школи у доведенні своїх пріоритетів, завдяки чому діалог між ними набуває складного та практично безперспективного характеру. У зв'язку з цим, фактично нівелюється значення загальнотеоретичних принципів наукового підходу, а пізнання «незнання» набуває творчого індивідуального характеру та передбачає різні форми істини. У підрозділі 2.1 «Економічні знання як вимір економічної реальності: сучасна конфігурація» розкриваються основні умови соціально-епістемологічного аналізу: вплив теоретико-методологічних надбань філософії, науки та епістемології на розвиток економічних знань; явні або латентні впливи таких соціально-культурних факторів, як багатоваріантність економічних мотивацій в культурах різного типу, принципи соціального порядку, вплив держави на економічні процеси, уявлення певного суспільства про цілі економічного розвитку та шляхи їх досягнення; врахування постійного тиску на базові принципи та механізми функціонування наукових економічних знань з боку певних соціальних груп або окремих економічних суб'єктів за умови практики реалізації особистих господарських потреб.

Обґрунтовано ідею, що поняття економічної істини не можна розглядати окремо від загального епістемологічного контексту, тому визначення істини не зможе позбутися метафізичної складової до тих пір, доки не будуть чітко сформовані уявлення про науково-теоретичну послідовність. Координація різних наукових рівнів (мовного, ментального, фактуального) не враховує особливостей кожного типу наук, які їх забезпечують, і тому не може бути достатньою для визначення істинності знань. Головна відмінність економічних наук полягає в тому, що вони мають справу не з причинно-наслідковою детермінацією в рамках часових модусів, а з ціннісно-цільовими мотиваціями вчинків людей, тобто стосовно прагматичних наук необхідно знаходити додатковий критерій істинності.

У зв'язку з цим, доведено такі положення: 1) знайти абсолютні критерії істинності неможливо, тому що їх не існує; 2) головним моментом у визначенні істинності знання вважається не їх відповідність фактичному матеріалу, а специфічна конфігурація методів обґрунтування; 3) процедура пізнання для економічної науки пов'язана з неточністю у прогнозуванні економічних наслідків тієї чи іншої програми розвитку та неможливістю здійснення контрольних експериментів; 4) вагомий вплив на процес пізнання економічних явищ здійснює ідеологічний чинник. Автор стоїть на позиції, що проблематика способу існування економічної ідеології вирішується тільки в рамках дискурсивної практики за принципом функціонування серед інших практик. Критичний дискурсивний аналіз надає можливість дослідити механізми напластувань ідеологічних викривлень з метою розуміння дійсності без зовнішньої вуалі та забезпечує отримання економічними суб'єктами можливості змінювати такі механізми за принципово іншими правилами.

Отримані висновки забезпечують конкретизацію двох підходів до можливостей здобуття істинних економічних знань в сучасному когнітивному капіталізмі: перший частіше використовується економістами та полягає у тому, що пріоритетна роль належить інституційним відносинам та логіці дій учасників цієї системи. Відповідно, вивчаються механізми функціонування економічної системи, але не надаються відповіді про вплив економічних суб'єктів на структурні зміни та способи пристосування до них у вигляді моделей поведінки. Другий підхід визначається дослідженням базового конфлікту всередині капіталістичного способу виробництва та з'ясовуються шляхи його подолання. Проблемність ситуації полягає в суперечності пріоритету парадигми класичної моделі наукового пізнання економічних явищ доіндустріальної та індустріальної епохи, яка базується на діалектичній теорії прогресивного економічного розвитку, з реальним нелінійним механізмом функціонування світового господарства у глобалізаційному вимірі постіндустріальної епохи, що має відкритий характер моделювання процесів соціо-економічної динаміки.

У підрозділі 2.2 «Мультипарадигмальність сучасних економічних знань» встановлено засади, методи та моделі соціально-філософського методологічного плюралізму архітектоніки економічних знань в контексті сучасних дослідницьких програм. Показано, що в економічній науці історично було сформовано три основні парадигми знань - вартості, корисності та соціальної теорії, на основі яких у контексті сучасних тенденцій розвитку світової економічної думки окреслюється специфіка конфігурації складових соціальної та гуманістичної метапарадигм. Доведено, що гуманітарні засади стосуються суб'єктивної мотивації об'єктивного процесу економічного пізнання, вони виступають як пізнавальний сегмент суспільства в той час, як методологічні принципи залишаються пов'язаними із дослідницьким процесом і логіко-смисловою організацією його результатів. Відповідно, сутнісні характеристики та принципи дослідження економічних знань можуть аналізуватися тільки на основі дуалістичного підходу. Можливості забезпечення його надають результати вирішення двох проблем: перша пов'язана з самою природою методології дослідження, а друга - з аксіологічним значенням не тільки методологічної нормативності як загальної норми науковості, а й універсальності методологічної програми самого дослідника.

У зв'язку з цим завжди існує розрив між реальним дослідницьким процесом і сталими нормами наукової діяльності або зразками його послідовності, тому такий процес має багатоваріантний і метапарадигмальний характер, а цінності, за виразом Т. Куна, визначаються третім видом дисциплінарної матриці. Наголошується, що той розрив, котрий сьогодні постійно виявляється між нормами пізнавального процесу та «відхиленнями» у поведінці вчених, демонструє необхідність перегляду попереднього нормативного стандарту та фіксує поворот у бік гуманітарних наукових засад. Відповідно, автором було визначено та сформульовано оригінальні гуманітарні засади сучасної методології економічного пізнання.