...Ми мусимо навчитися відчувати себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів. І це почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні наслідки. Ми повинні - всі без винятку перш за все пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, щоб ми боліли кожним її частковим, локальним болем і радувалися кожному хоч і як дрібному та частковому її успіху, а головне, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частинкою його.

...Це моральне переродження, яке цілковито досягнеться, певно, не швидко, аж наслідкам праці поколінь, та до якого імпульс кожний із Вас повинен дати сам собі, власною постановою, буде першою умовою можливості тіснішої, дружнішої і продуктивнішої співпраці нашої з закордонними українцями. Якби Ви знали, мої молоді приятелі, скільки зневіри, розчарувань та знеохоти нагромадили дотеперішні відносини галичан та буковинців із Україною, скільки сорому та прикрощів робили не раз українцям наші "національні", а власне місцеві хиби - неточність, балакучість та пустомельство, брак характерності, індиферентність та моральна грубошкірість, байдужість до важливих загальних справ, а завзятість у дрібницях, пуста амбіційність та відсутність самокритики, хизування європейськими формами при основній малоосвіченості та некультурності, якби Ви знали і відчували це так, як цього вимагає теперішня хвилина, то я не сумніваюся, що в серці кожного з Вас знайшлась би моральна сила, щоб сказати собі і покласти Ганнібалову присягу: віднині докладу всякого зусилля, щоб увільнитися від цих хиб, поводитися краще, працювати пильніше над собою.

…Я бажаю тільки одного - звернути Вашу увагу, молоді приятелі, звернути увагу всієї суспільності на ту велику історичну хвилину, якої наближення відчуваємо всі. Нам доведеться змобілізувати всі свої сили, щоб задовольнити потреби тої хвилини. Та поки ще вона не надійшла, до праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими. Здобування знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і поважних мужів, повних любові до свого народу і здатних виявляти ту любов не потоками галасливих фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожна нація і кожна історична доба, моли всій нашій Україні перший раз у її історичному житті посміхнеться хоч трохи повна громадянська і політична свобода».

Рекомендована ЛІТЕРАТУРА

1. Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. - К., 1997. - С. 25-104, 131-149.

2. Історія української філософії: Хрестоматія / Упор. Кашуба М.В. - Львів, 2004. - С.10-25, 81-83.

3. Надольний В.П. Філософія: Курс лекцій / За ред. Надольного. - К., 2000. - С.164-174.

4. Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах: Навч. посібник / За ред. Тарасенка. - К., 1997. - 328с.

5. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C.245-276.

6. Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навч. посібник. - К., 2000. - С.64-92, 112-134.

7. Хамітов Н.В. Історія філософії. Проблема людини та її меж. - К.. 2000. - С.192-198.

8. Чижевський Д. Нарис історії філософії на Україні. - К., 1992. - С. 5-22, 101-110.

ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

1. Філософія і міфологія

2. Філософія і релігія

3. Національне і загальнолюдське в філософії

4. Україна в контексті західного і східного типу цивілізації

5. Філософські ідеї Стародавнього Єгипту і Месопотамії

6. Неортодоксальні філософські школи Індії (джайнізм, чарвака-локаята)

7. Східна медицина і філософія.

8. Вплив міфології і релігії на формування філософії в Стародавній Греції

9. Натурфілософія досократівського періоду

10. Апорії Зенона

11. Етичний раціоналізм Сократа

12. Вчення про державу Платона

13. Етика Аристотеля

14. Порівняльна характеристика атомізму Демокріта і Епікура

15. Етичне вчення стоїків

16. Релігійні елементи у вченні неоплатонізму

17. Проблема людини у християнському віровченні

18. Східна і Західна патристика: порівняльна характеристика

19. Томізм (вчення Томи Аквінського)

20. Політичні погляди доби Відродження. Ідея громадянського суспільства

21. Значення ідей Протестантизму для епохи Відродження

22. Ідеї утопічного соціалізму

23. Роль Ф. Бекона у формуванні емпіричного методу експериментального природознавства.

24. Етичні погляди французьких просвітителів в ХVІІІ ст.

25. «Коперніканський переворот» І. Канта у філософії: його сутність та особливість.

26. Етичні погляди І.Канта.

27. Філософія мистецтва за Г.Гегелем.

28. «Релігія любові» Л. Фейєрбаха.

29. Психоаналіз З.Фрейда і медицина.

30. Екзистенціальна філософія А.Камю.

31. Структуралізм - методологія гуманітарного знання.

32. Феноменологія як напрям сучасної філософії.

33. Герменевтика - метод культурологічного аналізу.

34. Позитивізм. Постпозитивізм. Неопозитивізм.

35. Ідея надлюдини у філософії Ф.Ніцше.

36. Релігійний екзистенціалізм.

37. Українська філософія як вираз національного характеру українського народу

38. Філософсько-історична концепція києво-руського митрополита Іларіона (за твором «Слово по Закон і Благодать»)

39. Етичні ідеї у творі Володимира Мономаха “Повчання дітям”.

40. Суспільно-політична концепція С.Оріховського-Роксолана.

41. Григорій Сковорода - український Сократ.

42. Концепція українського національного характеру М.Костомарова (за твором «Дві руські народності»).

43. Антропоцентризм філософії Т.Шевченка.

44. Соціально-філософські ідеї М.Драгоманова.

45. І.Франко як філософ: національний характер його філософії.

46. Філософські ідеї у творчості Лесі Українки.

47. Ідейні засади чинного націоналізму Д.Донцова.

48. Суспільно-політичні погляди В.Липинського.

49. Філософська концепція ноосфери В.Вернадського.

50. Розвиток української філософії ХХ століття у діаспорі (Д.Чижевський, І.Мірчук, М.Шлемкевич, О.Кульчицький та інші).

ПЕРЕЛІК ПІДСУМКОВИХ ПИТАНЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

1. Поняття філософія, її призначення.

2. Основні проблеми філософії. Основне питання філософії та специфіка розв'язання в історії філософії.

3. Поняття світогляду, його структура та історичні типи.

4. Філософія, наука, мистецтво, релігія та їх співвідношення.

5. Філософські школи стародавньої Індії.

6. Проблема «Схід-Захід» в сучасній філософії і культурології. Особливості східного і західного типів філософствування.

7. Соціальна філософія Конфуція.

8. Космогонізм ранньої грецької філософії.

9. Особливості античної філософії Греції та Риму, її основні філософські школи та напрями.

10. Філософія Мілетської школи (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен).

11. Проблема діалектики у філософії Геракліта.

12. Філософські погляди Піфагора на проблему буття, людину.

13. Атомістичне трактування буття за Демокрітом і його теорія пізнання.

14. Софісти: людина - міра всіх речей як вияв суб'єктивізму.

15. Етичний раціоналізм Сократа.

16. Проблема буття та пізнання у філософії Платона.

17. Вчення про буття і пізнання у філософії Аристотеля.

18. Епікуреїзм та його атомістичне вчення.

19. Скептицизм.

20. Стоїцизм

21. Неоплатонізм, вчення Плотіна.

22. Специфіка середньовічної схоластики.

23. Особливості середньовічної філософії. Патристика, апологетика.

24. Філософські погляди Августина Аврелія (Блаженного). Погляд на буття, людину.

25. Філософське вчення Томи Аквінського.

26. Полеміка реалізму і номіналізму.

27. Особливості філософії епохи Відродження, її антропоцентричний та гуманістичний характер.

28. Натурфілософія епохи Відродження (М.Кузанський, Дж.Бруно, М.Коперник, Г.Галілей).

29. Реформаційно-релігійні ідеї.

30. Філософсько-соціальні ідеї (макіавеллізм, утопізм)

31. Соціальні та культурно-наукові передумови формування філософії Нового часу, її особливості.

32. Філософські погляди Ф.Бекона, його місце в розробці концепції емпіризму та індуктивного методу пізнання.

33. Методологічні пошуки Р.Декарта.

34. Вчення про субстанцію. Сенсуалізм.

35. Проблема людини у філософії просвітництва (Ж.-Ж.Руссо, Вольтер).

36. Німецька класична філософія як особливий етап новоєвропейської філософії. Особливість німецької класичної філософії.

37. Філософське вчення І.Канта.

38. Гіпотеза «Канта-Лапласа» і її наукове значення.

39. Процес пізнання за І.Кантом.

40. Суб'єктивний ідеалізм Й.Фіхте.

41. Філософська система і метод Гегеля.

42. «Трансцендентальний ідеалізм» Ф.Шеллінга.

43. Матеріалістичний антропологізм Л.Фейєрбаха.

44. Відмінності класичної і некласичної філософії.

45. Основні напрями некласичної філософії, їх проблематика.

46. Ф.Ніцше і його «філософія життя».

47. Фрейдизм.

48. Філософія екзистенціалізму, розуміння нею сутності та існування людини

49. Марксистська теорія.

50. Позитивізм.

51. Філософська антропологія.

52. Основні риси української філософії.

53. Українська філософія доби Відродження.

54. Києво-Могилянська академія, її просвітницький характер.

55. Погляди і проблематика вчених Києво-Могилянської академії (І.Гізель, Ф.Прокопович).

56. «Філософія серця» Г.Сковороди.

57. Поняття «сродної праці» в філософії Г.Сковороди.

58. «Філософія серця» П.Юркевича.

59. Романтизм та національне відродження у філософських творах.

60. Філософія України ІІ пол. ХІХ поч. ХХ ст. (період романтизму). Проблематика цього періоду.

МОДУЛЬ 2. Основні філософські проблеми

Тема: «Онтологія - проблема буття»

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: дати філософське осмислення світу буття та його форм.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Онтологія як філософська дисципліна, її проблемне поле. Особливості буття в східній та західній філософській традиції:

- онтологія як філософська дисципліна, її проблемне поле;

- основні питання онтології; поняття буття у буденній свідомості;

- проблема буття в історико-філософському окресленні;

- основні форми буття і їх категоріальне визначення.

2. Проблема субстанції та основні підходи до її вирішення. Субстанційний монізм, дуалізм, плюралізм:

- поняття субстанції в філософії;

- матеріальна та духовна субстанції;

- субстанційний монізм, дуалізм, плюралізм.

3. Поняття матерії. Основні форми існування матерії:

- буття матеріального; поняття і сутність матерії;

- основні види і форми існування матерії;

- поняття руху, часу і простору в філософії;

- значення загальної теорії відносності А.Енштейна.

4. Буття духовного:

- поняття духу та душі; сучасні підходи до їх визначення;

- свідомість як ідеальне відображення буття; структура свідомості;

- індивідуальна і суспільна свідомість;

- структура та форми суспільної свідомості:

- самосвідомість.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: онтологія, субстанція, матерія, рух, свідомість, самосвідомість, відображення, творчість, мова, буття, небуття, дух, душа.

Завдання 2. Порівняйте поняття «світ», «Всесвіт», «існування», «сутність», «буття», «реальність», «об'єктивна реальність», «дійсність». У чому полягає їхня схожість і відмінність?

Завдання 3. Ознайомтесь із думкою мислителя Нового часу Б. Паскаля.

«Велич людини - у її здібності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із створінь природи, але вона - очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння повітря, краплі води. Але хай навіть її знищить Всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за Всесвіт, а він нічого не усвідомлює».

Яких переваг набуває людина завдяки здатності самоусвідомлення? Чи можлива, на ваш погляд, свідомість без самосвідомості?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Білодід Ю.М. Філософія: український світоглядний акцент. Навч. Посібник. - К., 2006. - С.7-86.

2. Григор'єв В.І. Філософія: Навч. посібник. - К., 2004. - С. 159-173, 182-189.

3. Надольний І.Ф. Філософія: Курс лекцій. - К., 2000. - С.182-210.

4. Петрушенко В.П. Філософія: Курс лекцій. - К., 2001. - С.256-275, 302-325.

5. Предмет і проблематика філософії: Курс лекцій. - Тернопіль, 2000. - С. 215-243, 245-264.

6. Причепій С.М. Філософія: Посібник. - К., 2001. - С.258-290.

7. Сморж Л.О. Філософія: Навч. посібник. - К., 2004 - С. 28-46.

8. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C. 282-295.

9. Філософія: Навч. посібник. / За ред. Ю.В.Осічнюка. - К., 2003. - С. 187-218.

Тема: «Діалектика - вчення про розвиток»

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: ознайомити студентів із діалектикою, її основними поняттями, що відображають діалектичний характер процесів природи і суспільства, довести, що всі суспільні, духовні, природні явища підпорядковуються основним законом діалектики які, є універсальними.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Сутність діалектики. її розвиток:

- поняття «діалектика» та сучасне трактування;

- становлення діалектичних ідей та історичні форми діалектики;

- структура діалектики;

- принципи діалектики;

- найзагальніші форми зв'язків;

- відмінність між поняттям рух і розвиток;

- ознаки діалектичного розвитку.

2. Альтернативи діалектики:

- метафізика;

- софістика;

- еклектика;

- догматика;

- релятивізм.

3. Поняття законів у діалектиці:

- поняття «закон» та його основні ознаки;

- класифікація законів;

- закони діалектики,їх методологічне значення;.

4. Три закони діалектики та їх прояв у медицині:

- закон єдності і боротьби протилежностей у їх взаємопримиренні;

- категорії що формують цей закон, прояв у житті людини і в медичній практиці;

- закон взаємопереходу кількісних змін у якісні та його методологічне значення для медицини;

- категорії, які формують цей закон: кількість, якість, міра; стрибок, міра, норма;

- закон заперечення заперечення його методологічне значення та прояв в медицині;

- категорії, які формують цей закон: теза, антитеза, синтез, заперечення.

5. Поняття категорій діалектики та їх особливості:

- поняття «категорія»;

- значення філософських категорій для медицини;

- «одиничне, особливе, загальне», їх методологічне значення і застосування в медицині;

- «явище і сутність» їх методологічне значення і застосування в медицині;

- « зміст і форма» їх методологічне значення і проявлення в медицині;

- «причина і наслідок», їх методологічне значення і застосування в медичній практиці;

- «випадковість і необхідність», їх методологічне значення і проявлення у медицині;

- «можливість і дійсність»,їх методологічне значення і проявлення у медичній практиці.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям:: діалектика, метафізика, еклектика, догматизм, релятивізм, софістика розвиток, принцип, синергетика, категорія, закон, , причина, зміст, форма, сутність, кількість, якість, міра, стрибок, заперечення, необхідність.

Завдання 2. Застосовуючи закон діалектики прокоментуйте «конфлікт батьків і дітей».

Завдання 3. Яким законом можна охарактеризувати висловлювання: «Усе є отрута, і все є ліки, тим або іншим робить лише доза».

Завдання 4. Доповніть категорії «до пари» та визначить їх:

№ п/п	Назва категорії	Визначення кат.	Назва парної кат.	Визначення парної категорії

Причина, необхідність, частина, зміст, можливість, сутність, діалектика, якість

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Надольний І.Ф. Філософія: Курс лекцій. - К.,2000. - С.213-237.

2. Подольська Є.А., Парфійник Н.А. Філософія: Підручник для студентів фармацевтичних вузів та факультетів. - Харків, 1997.- С.371-465.

3. Сепетий Д.П. Діалектика versus Метафізика: переоцінка ділеми // Філософська думка, 2006. - № 4. - С.56-75.

4. Сморж Л.О. Філософія: Навч.посібн. - К., 2004.- С.45-69.

5. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C.295-307.

6. Філософія. Навч.посібник /За ред. Ю.В.Осічнюка. - К.,2003.- С.357-432.

7. Філософія: Курс лекцій // За ред. Бичка І.В. - К., 1991. - С.226-287.

8. Філософія: Навчальний посібник // За ред. Надольного. - І.Ф.-К., 1999. - Тема 7. - С.234-274.

9. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А. та ін. - К.,1995. - С.205-246.

10. Філософський енциклопедичний словник. - К., 2002.

Тема: «Гносеологія - проблема пізнання»

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: поглибити уявлення про особливості духовних процесів; з'ясувати зв'язок пізнання із становищем людини у світі, з її життєвою долею та перспективами; окреслити умови, можливості та рівні пізнання, його різновиди та форми; означити сутність поняття істини та виявити його відмінність від правди, а також його складний зв'язок із знанням та пізнанням.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Природа та структура пізнавальної діяльності:

актуальність процесу пізнання в сучасному світі;

зміст поняття пізнання;

суб'єкт і об'єкт пізнання;

агностицизм і скептицизм у пізнанні;

процес відображення дійсності у свідомості людини;

2. Форми та рівні пізнання:

форми пізнання і їх рівні;

специфіка та роль чуттєвого пізнання;

специфіка та роль раціонального пізнання;

медичний діагноз - єдність чуттєвого і раціонально пізнання;

переваги і недоліки чуттєвого та раціонально-логічного пізнання.

3. Практика - рушійна сила пізнання:

значення практики в пізнанні;

практика як критерій істини;

види істини. Діалектика стосунків між об'єктивною, абсолютною, відносною істинами;

істина і правда, істина, заблудження і брехня.

4. Специфіка наукового пізнання:

відмінності наукового пізнання від практичного;

основні риси наукового пізнання;

поняття та сутність наукового пізнання;

метод пізнання та методологія;

форми і методи емпіричного пізнання;

теоретичний рівень наукового пізнання, його методи і форми;

основні структурні компоненти теоретичного пізнання: ідея, проблема, гіпотеза, теорія.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення таким поняттям: поняття, судження, умовивід, істина абсолютна, відносна, об'єктивна, ідея, теорія, гіпотеза, інтуїція, правда, цінності, епістемологія, брехня, заблудження.

Завдання 2. З наведених уривків роботи «Гносеологічні і логічні основи науки», автором якої є П.В.Копнін, дайте обґрунтовані відповіді на питання:

* що таке суб'єкт і об'єкт пізнання? Чим об'єкт пізнання відрізняється від «об'єктивної реальності»?

* як взаємодіють між собою суб'єкт і об'єкт пізнання? В чому діалектика їх взаємозв'язку у медицині;

* що таке знання? В чому його особливість і специфічність.

«Суб'єкт і об'єкт - взаємопов'язані категорії, аналогічні сутності та явищу, змісту й формі. Згадувати одну з них, нехтуючи іншою, неможливо. В цьому сенсі доцільним є твердження: не існує суб'єкт без об'єкту і об'єкт без суб'єкту.

... під суб'єктом ми розуміємо не свідомість людини, а власне людину й навіть людство в цілому, котре не менш є об'єктивною реальністю, ніж інші явища природи: тварини, рослини, мінерали тощо.

Об'єкт - це не будь-який предмет природи, а предмет, який входить в сферу діяльності людини. Він самодостатній, як об'єктивна реальність, існує незалежно від свідомості людини, він стає об'єктом, починаючи взаємодіяти з суб'єктом. Таким чином, необхідно розрізняти поняття «об'єктивна реальність» і «об'єкт». Перше відображає все суще, а друге запозичує тільки те з об'єктивної реальності, що на даному етапі розвитку суспільства стало предметом теоретичної і практичної діяльності людини. Пізнання виникає внаслідок взаємодії суб'єкта (людської спільноти) і об'єкта (явищ, процесів зовнішнього світу).

Поняття знання

...на відміну від праці, знання є тільки теоретичним, а не практичним опануванням об'єктом. Знати, що таке чоботи і як їх можна пошити, - це ще не означає бути взутим. Знання дає не власне предмет, а ідею предмету і шлях його практичного здобуття. Теоретичне опанування предметом є передумовою його практичного одержання.

Але воно існує і реально, практично, одержуючи певну чуттєво прийнятну форму знаків, мови, в якій ці внутрішні форми, образи речей пов'язуються з предметами певного виду (звуками, графічними зображеннями тощо). Якщо б знання не було відображеним з допомогою мови, то суспільство не змогло б ним користуватися.

Як необхідний елемент і передумова практичного ставлення людини до світу є процесом створення ідей, цілеспрямовано, котрі ідеально відтворюють об'єктивну реальність в формах її діяльності й існуючих у вигляді певної мовної системи.

Завдання 3. З наведеного уривку поясніть, як народжується і відбувається процес пізнання

«...Саме із взаємодії суб'єкта та об'єкта випливає дія - джерело пізнання. Вихідним пунктом пізнання постає ні суб'єкт, ані об'єкт, а їх взаємозв'язок, характерний для дії. Відштовхуючись від цієї взаємодії, суб'єкт, розкриваючи та пізнаючи об'єкт. організує дії в струнку систему, яка складається із операцій його інтелекту або мислення». (Ж.Піаже)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Білодід Ю.М. Філософія: український світоглядний акцент: Навч. посібник. - К., 2006. - С.151-157

2. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І.: Курс лекцій з філософії: Навчальний посібник. - К., 1999. - С.301-309

3. Данильян О.Г., Титаренко В.М. Основи філософії: Навч посібник. -Харків, 2003. - С. 207.

4. Надольний І.Ф. Філософія: Курс лекцій. - К., 2000. - С.238-275.

5. Петрушенко В.Л. Філософія. - Львів, 2001. - С.328-350.

6. Подольська Є.А., Парафійник Н.А. Філософія: Підручник для студентів фармацевтичних вузів та факультетів. - Харків, 1997. - С.469-539.

7. Причепій Є.М. Філософія: Посібник. - К., 2001. - С.292-316.

8. Сілаєва Т.О. Філософія: Курс лекцій. - Тернопіль, 2003. - С. 113-156.

9. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C. 307-324.

10. Філософія. Навчальний посібник / За ред. Ю.В. Осічнюка. - К., 2003. - С.238-279.

Тема: «Людина, природа і суспільство в філософії»

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: означити сутність філософської проблеми людини і суспільства, інтегрувати крізь призму філософської інтерпретації спеціальні та галузеві філософські теорії, показати проблематичність людського буття в суспільному та водночас його складність, багатовимірність, невичерпність, окреслити найперші визначення людини та прояви її буття, продемонструвати їх суперечливість та відкритість історичній перспективі; осмислення суспільства, як якісно особливого прояву реальності, виявлення сутності соціальності, ключових функцій суспільного життя.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Людина і суспільство як предмет філософського осмислення:

філософська антропологія і соціальна філософія як наука;

проблема людини і суспільства в історії філософії;

проблема людського начала, гіпотези походження людини (міфологічно-релігійна модель появи людини, наукові гіпотези походження людини).

соціогенез, структура і сфери суспільства та соціальних зв'язків.

2. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини:

- сутнісні ознаки людини;

- співвідношення і характеристика біологічного, соціального й духовного в людині;

- основні види людської діяльності;

3. Взаємовідношення культури і цивілізації

- поняття, структура та функції культури;

- поняття цивілізації, цивілізація і культура; формаційний і цивілізаційний підходи у визначенні суспільства;

- філософське осмислення історії. Історіософія:

4. Природа, як предмет філософського осмислення

- світ як єдність природної і соціальної реальностей; природа, як біо- і ноосфера;

- історичні форми єдності суспільства і природи;

- новий діалог людини з природою - синергетика.

5. Процес глобалізації та доля людини. Сучасні глобальні проблеми:

- глобалізація світу та ідеологія глобалізму;

- класифікація та вплив глобальних проблем (екологічні, соціально-економічні, політичні, духовно-релігійні) на розвиток суспільства;

- соціальне прогнозування та передбачення майбутнього.

6. Біоетика як філософія майбутнього і сенс життя людини

- етика життя чи біоетика: аксіологічні альтернативи;

- ґенеза біоетичних вчень;

етичні вимоги щодо проведення клінічних досліджень і медико-біологічних експериментів на людині;

позиції щодо визначення сенсу людського життя;

визначення і співвідношення понять «людина-індивід-особа-особистість-індивідуальність»;

вихідні цінності людського буття;

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: людина, індивід, особа, індивідуальність, особистість, персона, істота, мислення, мова, соціум, суспільство, громадянське суспільство, клас, культура, цивілізація, соціалізація, конформізм, інтеракціонізм, глобалізація, глобалізм, біосфера, ноосфера, нація, геополітика, катастрофа, катаклізми, футурологія, антропосфера, соціосфера, біоетика.

Завдання 2. Заповніть таблицю:

№ п/п	Назва методу прогнозування	Представники	Сутність методу	Способи досягнення

Екстраполяція, моделювання, аналогія, імітація, планування, програмування, проектування

Завдання 3. Законспектуйте уривок твору Ауреліо Печчеї «Людські якості» і дайте відповіді на питання:

* яка мета існування людини?

* запропонуйте власне бачення цілі існування людини.

* які цілі існування людства, чим вони відрізняються від мети існування людини

Шість стартових цілей

Запропоновані шість цілей спрямовані на те, щоби стимулювати відповідальнішу людську поведінку в повсякденному житті, у політичних справах, у науково-дослідницьких пошуках. Найперше завдання, отже, зводиться не до висунення конкретних рішень для тих чи інших проблем, а до того, щоби заставити людей замислитися і підготуватися, прилучившись до інформації. Перш за все, особливої важливості набуває фактор часу: зараз все відбувається за таких стрімких швидкостей, що рішення і дії мають здебільшого терміновий характер. Тому необхідно забезпечити можливість негайного широкого розповсюдження доступною для розуміння мовою найважливіших нових знань і фактів у кожній з висунутих проблем. [...] вказані проблеми й цілі за самою своєю природою будуть підсилювати усвідомлення того, що лише глобальний підхід ... може забезпечити шлях до вирішення проблем, що стоять перед людством... Ці заняття повинні знову прищепити нам смак до філософських роздумів про те, хто ми є і якими воліли б стати - всі ми, що належимо до незвичайного виду живих істот, котрий називається людиною. [...]

Перша ціль: «зовнішні границі»

Зараз вже зрозуміли те, що в результаті безконтрольної людської діяльності жорстоко постраждало колись щедре і біологічне життя планети, частково винищені її кращі ґрунти, а цінні сільськогосподарські землі все більше забудовуються і вкриваються асфальтом і бетоном доріг, що вже повністю використано багато найдоступніших мінеральних багатств, що викликане людиною забруднення можна тепер знайти буквально повсюди, навіть на полюсах і на дні океану, і що тепер наслідки цього відбиваються навіть на кліматі та інших фізичних характеристиках планети. [...] Ціль, котру я висуваю, має бути спрямована не тільки на те, щоб відтворити загальний вигляд проблеми, але й на досягнення деяких найважливіших її складових, з тим, аби людина знала, що вона може і що повинна робити, використовуючи природу в своїх цілях, якщо хоче жити з нею у гармонії. [...]

Друга ціль: «внутрішні границі»

Цілком очевидно, що фізичні та психологічні можливості людини теж мають свої границі. Люди усвідомлюють, що, розширюючи своє панування над світом, людина в прагненні до безпеки, комфорту та влади, обростала цілим арсеналом усяких пристроїв і винаходів, втрачаючи при цьому ті якості, котрі дозволяли їй жити у своєму первозданному незайманому природному середовищі проживання, і що це, можливо, ослабило її фізично, притупивши біологічну активність. Можна з впевненістю сказати, що, чим більш "цивілізованою" стає людина, тим менше вона виявляється здатною протистояти труднощам суворого зовнішнього середовища і тим більше потребує того, щоби захищати свій організм і здоров'я з допомогою всякого роду медикаментів, ліків і великої кількості інших штучних засобів. [...] Незнання цих насущних проблем може бути здатним викликати серйозні, непоправні наслідки для людини як особистості і для суспільства в цілому. [...] Так що основне завдання зводиться до оцінки сукупності здібностей і з'ясування, як удосконалювати і пристосувати їх до того, щоб не піддавати людський організм нестерпним напруженням і стресам. [...]

Третя ціль: «культурна спадщина»

Захист і збереження культурних особливостей народів і націй цілком справедливо названі, зокрема, за останні роки, ключовим моментом людського прогресу і самовираження. Ці положення досить часто служать зручним прикриттям для всякого роду політичних хитрощів та інтриг. Разом з тим люди починають більше побоюватися, що в майбутньому всі культури можуть стати на одинці… Не дивлячись на добрі наміри та пусті слова на захист культурних відмінностей, зроблено в дійсності поки що дуже мало. Істинною основою культурного плюралізму майбутнього може стати тільки наша нинішня культурна спадщина. А оскільки вона зараз стрімко деградує й щезає, необхідні найактивніші та термінові заходи, щоби припинити ці непоправні в майбутньому втрати. [...] Слід негайно вжити найсерйозніших й найактивніших заходів щодо спасіння культурної спадщини людства, котрі повинні охопити всі без винятку галузі людської діяльності, використовувати досягнення всіх наукових дисциплін: археології, епіграфіки, палеографії, філософії, етнології, антропології і перш за все історії, - щоби спільними зусиллями людства захистити його культурну спадщину. [...]

Четверта ціль: «світова спільнота»

Суть проблеми зводиться до того, аби виявити шляхи поступового перетворення нинішньої системи егоцентричних держав, керованих схильними до самоправства урядами, у світову спільноту, в основу котрої лягла б система скоординованих між собою географічних і функціональних центрів прийняття рішення, охоплюючи всі рівні людської організації - від локального до глобального. [...]

П'ята ціль: «середовище проживання»

Однією з важливих проблем, вже зараз глибоко вражаючою людську уяву, але ще не усвідомленою в усіх її воістину грандіозних масштабах, є проблема розміщення на планеті протягом найближчих 40 років населення, удвічі більшого, аніж нинішнє. Бо за цей короткий час доведеться докорінно поліпшити, модернізувати і, більш того, подвоїти нинішню інфраструктуру - причому не лише житлові будинки, але й усі допоміжні системи, включаючи промислову, сільськогосподарську, соціальну, культурну і транспортну. [...] Всеохоплюючий, єдиний глобальний план людських поселень, що включає як складові частини відповідні заходи національного і регіонального масштабів, став нагальною потребою нашого часу. Звичайно, план цей повинен бути максимально гнучким. Проте разом з тим він має включати у себе декілька всіма визнаних і обов'язкових для всіх залізних правил про охорону і збереження того, що ще залишилось від екологічного заповідника, включаючи сюди не тільки клімат, космічний простір, атмосферу, океани і полярні райони -- хоча все це вже перебуває під загрозою і вимагає розумного використання, - але й великі земельні масиви, котрим потрібно на певний час дати спокій від якого б то не було людського втручання, полишивши їх еволюцію самій природі. [...]

Шоста ціль: «виробнича система»

... безперечно, найголовнішою ключовою ціллю людства є ретельний аналіз існуючого виробничого істеблішменту і виявлення того, які перетворення необхідно в ньому запланувати, аби він виявився бути спроможним найближчим десятиріччям чітко виконувати відведені йому функції.

СЛОВО НА ЗАКІНЧЕННЯ

Закінчити я хочу словом, ... і слово це - любов... Головне - людська особистість, вона важливіша за будь-які справи і будь-які ідеї, бо всі вони без людей абсолютно нічого. А головне у кожному з нас і у нашому житті - узи любові, бо лише завдяки їм наше життя перестає бути коротким епізодом і набуває сенсу вічності.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К., 1993. - Т. 1-2.

2. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. - М., 1990.

3. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера земли. - Л., 1990.

4. Гуревич П.С. Социальная мифология. - М., 1983.

5. Етнонаціональний розвиток України: терміни, визначення, персоналії /Під. Ред. Ю. І. Римаренка. - К., 1990.

6. Князев В.Н. Человек и технология: соціально-философский аналіз. - К., 1990.

7. Манхйм К. Человек и общество в век преобразования. - М., 1990.

8. Надольний І.Ф. Філософія: Курс лекцій. - К., 2000. - С.371-389.

9. Онтологічні проблеми культури. - К., 1994.

10. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. - К., Львів, 2001. - С.278-299.

11. Причепій Є.М. Філософія: посібник. - К., 2001. - С.336-355.

12. Подольська Є.А Кредитно-модульний курс з філософії: Підручник. - К., 2006. - С.480-509.

13. Сілаєва Т.О. Філософія: Курс лекцій. - Тернопіль, 2003. - С. 156-165.

14. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C.-324-369.

15. Філософія. Навчальний посібник/За ред.. Ю.В. Осічнюка. - К., 2003. - С.163-213.

ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

Особливість духовного буття.

Свідомість як форма духовного буття.

Матерія та форми її існування.

Самосвідомість та шляхи її формування.

Теорії відносності А.Ейнштейна.

Альтернативність діалектики та метафізики.

Метафізика як світогляд і метод пізнання.

Софістика і еклектика - альтернативи діалектики як логіки.

Догматизм і релятивізм як альтернативи діалектики у теорії пізнання.

Закони діалектики і їх значення для медицини.

Категорії «кількість і якість» як характеристики життя людини.

Категорії «необхідність і випадковість» як конкретні суспільні проблеми.

Людина-нація-світ, як відображення діалектичних категорій «одиничне-особливе-загальне».

Практика як специфічно людський засіб ставлення до світу.

Наука та її роль у суспільстві.

Проблема істини в пізнанні. Істина і правда.

Природа і людина. Природа людини і суспільства.

Цивілізаційний та формаційний підходи в аналізі розвитку суспільства.

Національна ідея та поступ громадянського суспільства в Україні.

Проблема відчуження: соціально-філософський аналіз

Поняття особи та особистості. Роль особи в історії

Проблема людського безсмертя: різні виявлення та аспекти.

Проблема евтаназії в медико-філософському аспекті.

Біоетика та філософія.

Біологічне і соціальне в людині.

Філософські проблеми антропогенезу.

Методологічні основи пізнання.

Мистецтво і творчість як способи освоєння дійсності.

Категорія «відображення» у процесі пізнання.

Глобальні проблеми людства т медицина.

ПЕРЕЛІК ПІДСУМКОВИХ ПИТАНЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

1. Проблема буття. Форми та види буття.

2. Вчення про матерію. Види, форми, спосіб існування матерії.

3. Буття людини і власне людське буття.

4. Рівні та форми виявлення буття.

5. Свідомість як форма духовного буття.

6. Сутність діалектики і її принципи.

7. Альтернативність діалектики

8. Поняття «закону». Класифікація законів.

9. Закони діалектики. Їх методологічне значення.

10. Закон єдності і боротьби протилежностей в їх примиренні. Його методологічне значення.

11. Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні. Його методологічне значення.

12. Закон заперечення заперечення. Його методологічне значення.

13. Поняття «категорія». Співвідношення категорій «одиничне», «особливе». «загальне». Відображення ними медичної практики.

14. Категорії «кількість і якість» як характеристики життя людини.

15. Необхідність і випадковість, можливість і дійсність у медицині.

16. Причина і наслідок у медицині.

17. Форма і зміст у медицині.

18. Сутність і явище у визначенні захворювання.

19. Теорія пізнання. Принцип пізнання.

20. Форми пізнання. Сенсуалізм, скептицизм, раціоналізм.

21. Практика як специфічно людський засіб ставлення до світу.

22. Наука та її роль у суспільстві.

23. Форми наукового пізнання.

24. Поняття істини, її абсолютність, об'єктивність і відносність.

25. Проблема істини в пізнанні. Істина і правда.

26. Емпіричний рівень наукового пізнання та його методи.

27. Теоретичний рівень наукового пізнання та його методи.

28. Природа і людина. Природа людини і суспільства.

29. Біологічне і соціальне в людині.

30. Поняття особи та особистості. Роль особи в історії

31. Специфіка духовного буття людини. Сутнісні ознаки людини.

32. Філософські проблеми антропогенезу.

33. Проблема людського безсмертя: різні виявлення та аспекти.

34. Проблема евтаназії в медико-філософському аспекті.

35. Біоетика та філософія.

36. Суспільство як соціальна система.

МОДУЛЬ 3. Філософія релігії

Тема: «Філософії релігії, релігієзнавство. Основні релігієзнавчі концепції»

Форма заняття: самостійне вивчення.

Мета заняття: ознайомити студентів з предметом релігієзнавства, виявити зміст, структуру та призначення релігієзнавства. Розкрити причини виникнення релігії, її психологічні та гносеологічні аспекти, структуру та рівні, функції релігії, співвідношення з іншими формами суспільної свідомості.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Предмет релігієзнавства і його завдання:

- предмет вивчення філософії релігії: сутність та значення;

- релігієзнавства; основне завдання науки про релігію;

- основні розділи релігієзнавства, їх взаємозв'язок і відмінності;

- порівняльна характеристика богослов'я і релігієзнавства, їх спільність і відмінність;

2. Основні релігієзнавчі концепції та їх загальна характеристика:

- характеристика та аналіз релігієзнавчих концепцій: матеріалістична, об'єктивно-ідеалістична, суб'єктивно-ідеалістична, натуралістична, соціологічна.

3. Поняття, сутність, походження і визначення релігії:

- етимологія слова «релігія»;

- основні структурні елементи релігії;

- функції релігії.

4. Обґрунтування ідеї Бога, докази його буття:

- онтологічний доказ буття Бога (Ансельм Кентерберійський);

- космологічне доведення буття Бога (Фома Аквінський);

- теологічний доказ буття Бога (Платон);

- моральний доказ Бога (Імануїл Кант);

- ірраціоналістичний доказ буття Бога (Карл Барт).

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: релігієзнавство, релігія, релігійна свідомість, культ, богослов'я, Бог.

Завдання 2. Законспектувати уривки з праці Гегеля «Філософія права» і обґрунтувати відповіді на запитання:

* в чому ви вбачаєте філософський зміст релігії?

* що становить основний атрибут релігії?

* в чому ви вбачаєте філософський зміст держави?

* в чому філософське розуміння протилежності держави і релігії.

«Релігія має своїм змістом абсолютну істину і тим самим до царини релігії належать вищі переконання. В якості споглядання, почуття, уявлюваного пізнання, що має своїм предметом Бога як необмежену основу і причину, від якої все залежить, релігія містить у собі вимогу, щоб усе осягалося в такому аспекті і знаходило в ньому своє підтвердження, виправдання, достовірність.

Однак оскільки релігія, якщо вона істинна, не спрямована негативно і полемічно проти держави, а, навпаки, визнає і стверджує її, вона має для себе свій стан і вираження. Її культ полягає у діях і вченні: для цього у неї є спроба у володіннях і власності, а також у індивідах, які присвячують себе служінню общині. Тим самим між державою і церковною общиною виникає певне відношення. Визначення цього відношення просте. За логікою речей держава виконує свій обов'язок щодо общин, усіма засобами сприяючи їй і надаючи їй захист у здійсненні її релігійної мети.

Релігія має своїм загальним предметом істинне, але має його як даний зміст, пізнаний у своїх основних визначеннях не за посередництвом мислення і понять; також і відношення індивіду до цього предмету є зобов'язанням, що ґрунтується на авторитеті, а свідчення власного духу і серця, в чому міститься момент свободи, є віра і почуття.

Саме філософське розуміння пізнає, що держава і церква є протилежними одне одному не за змістом істини і розумності, а за відмінністю форми. Тому якщо церква переходить до навчання (існували і існують церкви, які обмежуються культом; інші, в яких він являє собою головне, а навчання і більш освічена свідомість - лише дещо другорядне) і її навчання розповсюджується на об'єктивні основоположення, на думки про моральне і розумне, то в цьому своєму вияві вона безпосередньо переходить в царину держави. У порівнянні з її вірою і її авторитетом в царині морального права, законів, установ, у порівнянні із її суб'єктивним переконанням держава виступає як знаюча: згідно із її принципом, зміст суттєво не залишається у формі почуття і віри, а належить певній думці.

Суттєвою приналежністю завершеної держави є свідомість мислення, тому держава знає, що вона хоче і знає, як це мислене. Так як знання має своє місце в державі, то наука також має його тут, а не в церкві. Держава є розвиненим духом і висуває свої моменти при світлі свідомості: завдяки тому, що те, що міститься в ідеї, виступає назовні, в предметність, держава являє себе як конечне, як царину світського, між тим, як релігія являє себе як царину безконечного.

Держава може мати потребу в релігії, у вірі. Але суттєва відмінність держави від релігії зберігається і полягає в тому, що її (держави) вимоги мають правового обов'язку і що душевний стан, за якого ця вимога буде виконаною, державі є байдужою. Сферою релігії, навпаки, є внутрішня налаштованість внутрішнього життя. Наступна відмінність, що пов'язана з попередніми, полягає в тому, що зміст релігії є і залишається таємницею, і його ґрунтом тим самим є душа, почуття і уявлення. На цьому ґрунті все має форму суб'єктивності; держава навпаки, здійснює себе і надає своїм визначенням міцного наявного буття.

(Гегель. Философия права. - М., 1990. - С. 294-307.)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Академічне релігієзнавство. Підручник / За наук. ред. проф. А.Колодного. - К., 2000. - С.122-166, 175-202, 295-324, 479-614.

2. Аляєв Г.Є., Горбань О.В. Лекції з релігієзнавства: Навчальний посібник - К., 1995. - С. 4-10.

3. Гудима А.М. Релігієзнавство: Навчально-методичний посібник/ - Тернопіль, 2000. - С. 2-37.

4. Історія світової думки: Хрестоматія / Авт. та упор. В.І.Лубський, В.М.Козленко, Т.Г.Горбаченко. - К., 1999. - С.296-300.

5. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К., 1997. - С. 5-20.

6. Релігієзнавство: Навчальний посібник / Рибачук М.Ф., Кирюшко М.І. - К., 1997. - С. 3-31.

7. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. - К., 2000. - С. 7-40.

8. Релігієзнавство: Підручник / За ред. М.М.Заковича. - К., 2000. - С.2-33.

9. Релігієзнавство: Підручник / За ред. О.П.Сидоренка. - К., 2007. - С.15-30.

10. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C. 9-23.

11. Ходькова Л.П. Релігієзнавство: Навчальний посібник. - Львів, 2000. - С. 7-27.

Тема: «Історія релігій. Первісні форми релігійних вірувань. Національні релігії. Світові релігії: буддизм, іслам, християнство»

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: добитися розуміння того, що численні релігійні вірування і культи є продуктами суспільного розвитку, які відображають у своїх специфічних вченнях і доктринах суттєві риси різних соціальних епох. довести особливість кожної з світових релігій, виявити зміст, унікальність цих релігій, розкрити основну мету людського життя у буддизмі, ісламі, християнстві, підкреслити прогрес ідей гуманізму названих релігій.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Первісні форми релігійних уявлень (племінні культи):

особливості племінних культів;

найдавніші форми релігійних вірувань (магія, фетишизм, тотемізм, анімізм, аніматизм, шаманізм), їх форми проявів у сучасному світі.

2. Ранні і пізні національні релігії:

риси ранніх і пізніх національних релігій.

суть вчення конфуціанства: соціальний ідеал Конфуція; вчення «сяо», культ форм і ритуалів;

механізм вчення про велике Дао;

монотеїзм іудаїзму, структуру і призначення Тори;

3. Специфіка і характерні риси світових релігій:

- особливості світових релігій, їх зміст;

- специфіка взаємовідносин Бога і людини у світових релігіях;

- мета і сенс людського життя в світових релігіях.

4. Буддизм - найдавніша світова релігія:

- історичні умови виникнення і становлення буддизму;

- буддистське вчення - теоретична доктрина спасіння людини;

- вчення про «благородний восьмиступеневий шлях» і його морально-етичний характер;

- канонічна література і її структура;

- течії та напрями буддизму: махаяна, хінаяна, ваджраяна, дзен-буддизм, ламаїзм;

5. Християнство:

- історичний аспект, соціально-економічних та політичних умов виникнення християнства;

- релігійні, філософські джерела формування християнської морально-етичної концепції, роль Івана Хрестителя у розповсюдженні ідеї Месії;

- особа Ісуса Христа, основні положення вчення Ісуса Христа

- догматика християнства. Символ віри;

- особливість та структура Біблії

- первісне християнство; формування церковної організації у християнстві. Вселенські Собори. Єресі.

6. Іслам:

- соціальні та ідейні умови виникнення мусульманської релігії;

- догматика і віровчення ісламу;

- спільність і різниця християнства й ісламу;

- обрядові вимоги ісламу (п'ять «стовпів»);

- напрями та течії ісламу: сунізм, шиїзм.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: міфологія; політеїзм; монотеїзм; сансара; карма; дао; брахман, канон; догмат; канонічна література; месія; ортодоксальний; Символ віри; єресь, хінаяна, махаяна, намаз, хадж.

Завдання 2. Використовуючи 10 заповідей за Мойсеєм (Вихід 20, 1-27), і роз'яснення до закону (Левит 24, 16-20; 26, 1-13) з'ясуйте:

* в якій новій якості постає Господь перед людьми?

* доведіть, що заповіді, за Мойсеєм, є законом для єврейського народу. Прокоментуйте і обґрунтуйте, як Бог ставиться до виконання і нехтування його настанов.

Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

Хай не буде тобі інших богів переді Мною. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я - Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто дотримується Моїх заповідей.

Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю, а день сьомий - субота для Господа, Бога твого.

Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

Не вбивай!

Не чини перелюбу!

Не вкради!

Не свідкуй неправдиво на свого ближнього.

Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого.

Завдання 3. Уважно прочитайте 10 заповідей, за Мойсеєм, і 10 християнських заповідей, роблячи наголос на розділових знаках та інтонації. Чи існує відмінність?

10 християнських заповідей

Я Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене.

Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або у водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм.

Не взивай надаремно імені Господа Бога твого.

Тай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий - свято Господу Богу твоєму.

Шануй отця свого і матір свою - добре тобі буде і довго житимеш на землі.

Не вбивай.

Не перелюбствуй.

Не кради.

Не свідчи ложно на свого ближнього.

10. Не жадай жени приятеля свого, не жадай дому ближнього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола його, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є ближнього твого.

Завдання 4. Законспектувати заповіді Блаженства з Нагірної проповіді Ісуса Христа (Матея 5, 1-12) і дати відповідь на запитання:

* що означає термін «блаженні»;

* з якою метою Ісус Христос проголошує свою Нагірну проповідь?

* які категорії людей виділяє Ісус Христос у Нагірній проповіді і з якою метою;

* в чому моральне значення і мета Нагірної проповіді. У чому Ви бачите схожість між «восьмиступеневим шляхом» спасіння у Буддизмі і Нагірною проповіддю;

«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.

Блаженні засмучені, бо будуть утішені.

Блаженні голодні і спраглі справедливості, бо вони наситяться.

Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.

Блаженні чистім серцем, бо вони побачать Бога.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.

Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі»

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А.Колодного. - К., 2000. - С. 325-338, 343-359.

Аляєв Г.Є. Горбань О.В. Лекції з релігієзнавства: Навчальний посібник. - К., 1995. - С. 37-50, 61-76.

Біблія.

Гудима А. М. Релігієзнавство: Навчально-методичний посібник, Тернопіль, 2000. - С. 48-53.

Калінін Ю.А. Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К., 1997. - С.51-54.

Кислюк К.В. Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч.посібник. - К., 2004. - С. 79-186.

Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. - К, 2000. -С. 118-137.

Релігієзнавство: Підручник / За ред. М.М.Заковича. - К., 2000 - С.31-33.

Релігієзнавство: Підручник / За ред. О.П.Сидоренка. - К., 2007. - С.39-54, 92-130.

Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C.23-56.

Ходькова Л.П. Релігієзнавство: Навчальний посібник - Львів. - 2000. - С. 102-115.

Тема: «Основний зміст християнського віровчення та культу. Католицизм, православ'я, протестантизм»

Форма заняття: самостійне вивчення.

Мета заняття: обґрунтувати положення про те, що християнська церква за своєю суттю є єдина. Але вплив зовнішніх факторів, а саме, політичних та економічних, порушують цю єдність і створюють умови до розколу єдиної християнської церкви. На основі порівняльного аналізу виявити відмінності у віровченні та обрядовості, простежити особливість формування кожної течії християнства.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкол єдиної християнської церкви:

соціальні, економічні передумови, що сприяли розколу;

формування різних типів взаємовідносин між церквою і державою на Сході і Заході Римської імперії; особливості соціально-економічного і політичного становища церкви на заході і сході Римської імперії;

розкол єдиної християнської церкви; наслідки розколу для церкви.

2. Вселенське православ'я. Віровчення, культ, обряди:

термін «православ'я»;

догматика православної церкви;

обов'язки християнина, основні християнські таїнства, плоди Духа Святого, християнські чесноти, смертні гріхи, православні пости і свята;

побудова православного храму;

структура релігійних організацій у православ'ї.

3. Католицизм:

термін «католікос»;

особливості католицизму у догматиці; відмінність від православного;

відмінності католицького культу від православного;

основні католицькі свята;

сучасний католицизм, соціальна доктрина католицької церкви.

4. Протестантизм:

причини виникнення протестантизму;

основні вимоги протестантизму;

відмінності протестантизму від православ'я і католицизму;

...