течії протестантизму і їх особливості: лютеранство, кальвінізм, баптизм; п'ятидесятники; Свідки Єгови.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: схизма, анафема, цезарепапізм, єресь, православ'я, католицизм, символ віри.

Завдання 2. Дайте детальний опис 12-ти християнським святам.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Аляєв Г.Є. Лекції з релігієзнавства. Навчальний посібник. - К., 1996. - С.83-106.

Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. Навч. посібник. - К., 1999.

Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К., 1995.

Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. - К., 2000. - С.238-254, 298-300, 301-307.

Павлов С. В., Мезенцев К.В. Географія релігій. - К., 1989. - С. 90-136.

Релігієзнавство: Навч. посібник / За ред. д-ра філос. наук, проф. М.Ф.Рибачука. - К., 1997. - С.61-64.

Релігієзнавство: Підручник / За ред. О.П.Сидоренка. - К., 2007. - С.178-211.

Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C. 56-72.

Степовик Д. Релігії, культи і секти світу. - К., 1997. - С. 30-34; 44-48; 55-82.

Тема: «Сучасні нетрадиційні релігії»

Форма заняття: семінарське.

Мета заняття: довести, що нетрадиційні релігії не обмежені одним віровченням, спрямовані на міжрелігійний синтез, не тільки поєднують у собі елементи багатьох релігій, а й використовують ідеї та концепції окультизму, антропософії, сучасної філософії, спираються на містичний досвід у злитті з Абсолютом.

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика нетрадиційних релігій:

- причини виникнення і поширення «неорелігій»;

- «особливе» і «загальне» для нетрадиційних релігій;

- основні ознаки нетрадиційних релігій;

- напрями, або класифікація нетрадиційних релігій.

2. Форми і напрями нетрадиційної релігійності в Україні:

- неохристиянські рухи: «Церква Христа святих останніх днів» (мормони); «Діти Бога», «Церква Христа»;

- релігії орієнталістського напряму: «Товариство свідомості Крішни» («Рух Харе Крішни»).

- езотеричні об'єднання: Реріхівське товариство, Асоціація «Живої етики», теософія О.Блаватської;

- неоязичництво: РУН Віра;

- синтетичні неорелігії: багаїзм, Велике «Біле Братство», «Церква Уніфікації»;

- сайентологічні рухи: «Діанетика», «Наука Розуму», « Християнська наука»;

- сатанізм і його різновиди.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: неорелігії, окультизм, спіритизм, теософія, антропософія, мантра, медитація

Завдання 2.З наведеного уривку з'ясуйте:

* що собою являє Верховний Бог-Особа Крішна?

* на які два різновиди діляться живі істоти?

* якими якостями має володіти людина, яка від народження має божественний ухил, яка наближається до звільнення?

* якими рисами охарактеризовує Господь (Крішна) трансцендентну природу?

* якими якостями володіє демонічна людина?

«Я трансцендентний, вищий від усіх живих істот, як гріховних, так і безгрішних, і Я неперевершений, - тому світ і Веди прославляють мене як Верховну особу...

О сину Притчи, в цьому світі є два різновиди створених істот. Одних називають божественними, інших демонічними.

Верховний Бог-Особа сказав: безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність, вивчення Вед, здатність вгамувати свій гнів, зречення, спокій, співчуття до всіх живих, відсутність жадібності, порядність, скромність, відсутність заздрості - всі ці трансцендентні якості притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою.

Гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, брутальність - ці якості притаманні істотам демонічного походження. Демони не знають, що треба робити, їм не властива ані чистота, ані гідна поведінка, ані правда. Вони вважають, що чуттєве задоволення - найперша потреба людської цивілізації, вони всіма правдами і кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення. Так вони стають надто схильними до чуттєвих насолод і потрапляють до пекла.

Три брами відкривають шляхи до пекла: хтивість, гнів, пожадливість. Ті, хто керуються цим, не можуть досягти ні досконалості, ні щастя, ні вищого призначення» (Бгагавад-Гіта як вона є. - 1997. - С.662; 668-690).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К., 1997 - С.161-176.

2. Кислюк К.В, Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. Посібник. - К., 2004. - С.457-497.

3. Колодний А. М. Основи релігієзнавства. Курс лекцій. - Дрогобич. - 2006. - С. 143-148.

4. Павлов С.В., Мезенцев К.В. Географія релігій. - К., 1998. - С.154-164.

5. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. - К., 2000. - С.345-358.

6. Релігієзнавство: Підручник / За ред. М.М.Заковича. - К., 2000. - С.168-191.

7. Релігієзнавство: Підручник / За ред. О.П.Сидоренка. - К., 2007. - С.246-266.

8. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C.105-113.

9. Степовик Д. Релігії, культи і секти світу. - К., 1997. - С. 125-206.

10. Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. - К., 2003. - С.212-236.

Тема: «Історія релігій в Україні. Конституційно-правові акти про свободу совісті та релігійні організації в Україні»

Форма заняття: семінарське

Мета заняття: довести поліфонічність релігійної палітри України, засвоїти основні особливості хрещення України та розвитку християнство на українських землях, показати багатолітню історію Української православної церкви, дати аналіз унії української церкви з західною (католицькою), визначити роль греко-католицького духовенства у національному відродженні України.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Дохристиянські вірування українського народу:

- типи уявлень про надприродне і їх характеристика;

- теїстичний тип вірування на слов'янському ґрунті;

- пантеон слов'янських богів.

2. Прийняття християнства Україною. Причини хрещення.

- соціально-політичне становище Київської Русі напередодні прийняття християнства;

- християнська спадщина князів до Володимира Великого;

- версії хрещення Володимира;

- місця і обставини часу хрещення Володимиром Київської Русі.

3. Київське християнство, його специфіка, писемні джерела:

- теоретики Київського християнства і їх твори;

- особливі риси Київського християнства: універсалізм, паулінізм, євангельсько-патріотична концепція, християнсько-язичницький синкретизм, софійний характер.

4. Рух за незалежну Українську православну церкву:

особливості Київський собор 1147р. і українська церква;

стан Київської митрополії після падіння київської держави;

політичний і церковний поділ Київської митрополії у 1458р. Позитивні і негативні наслідки розколу;

наслідки Люблінської унії для української церкви;

роль церковних братств і українського козацтва ХV-ХVІ ст. у відродженні української церкви.

5. Українська автокефальна православна церква:

стан Української православної церкви в XVII-XVIII ст.;

поновлення руху за автокефалію української церкви у ХІХ ст.;

значення утворення Всеукраїнської православної ради (1917р.) і спроби встановлення автокефалії української церкви впродовж 1917-1921рр.;

термін «автокефалія» та його особливості, стан Української автокефальної церкви в 20-30-х роках (в роки більшовицько-сталінського політичного геноциду);

відновлення руху за автокефальну церкву наприкінці 80-х років;

особливість віровчення і обрядовість УАПЦ.

6. Соціально-політичні та історичні причини виникнення уніатства в Україні:

- поняття «унія» і спроби союзу православної церкви з католицькою;

- стан Київської метрополії після татаро-монгольської навали і причини створення Галицької митрополії;

- становище української церкви під владою Литовського князівства та Речі Посполитої;

- причини, проблематика та здобутки собору в Бересті 1596 р.;

- стан УГКЦ в 1 пол. ХХ ст..;

- Львівський собор 1946 р., його значення;

- рух за відновлення діяльності уніатської церкви;

- сучасний стан УГКЦ і її роль у національному відродженні України;

- статистичні відомості щодо греко-католицьких громад.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: універсалізм, паулінізм, софійний характер, патріотизм, євангелізм, автокефалія, екзархат, унія, єзуїти, конфедерація, собор.

Завдання 2. Законспектувати працю митрополита Іларіона «Дохристиянські вірування українського народу», давши відповіді на наступні запитання:

* в чому полягає натуралістичність язичницьких вірувань;

* чому дохристиянська віра отримує назву «поганська»;

* яким найголовнішим богам (силам природи) поклонялись наші предки? Чому?

* що собою являє пантеон слов'янських богів. В чому полягають їх функції;

* в чому ви бачите прогресивність прийняття християнства;

* в чому полягає характер Українського православ'я?

Наші початкові вірування

Початкові вірування були найтісніше пов'язані з життям, з природою довкілля, бо це вимагалося господарським побутом, - це були вірування натуралістичні, на природі побудовані. Людина хотіла бути зі своєю природою в найкращих стосунках, бо ясно бачила, що в усьому залежить від неї, і тому початкова релігія заснована була на боротьбі з своїм довкіллям за своє існування, на певному ставленні до цього довкілля, - до сонця, води, землі, дерев і т. ін., а особливо до звірини. Первісна віра була практична, домова, господарська, необхідна людині на кожному кроці, бо була міцно пов'язана з її працею. Це була релігія реального життя, пізніше хліборобська, як частина життя людини, коли її віра і життя були нерозривно пов'язані сотнями ниток.

Давня віра була вірою анімістичною (лат. Animus-душа, живе), цебто, людина вірила, що все кругом неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, як усяка жива істота, а тому до природи первісна людина ставилась, як до істоти живої. Культ природи стояв в основі первісного релігійного світогляду, релігія була одухотворенням усього довкілля.

Звичайно, стародавня поганська віра не мала послідовної глибокої системи, не мала якихось своїх непохитних догматів, а тому з бігом часу легко змінювалася, як змінювалась і географічно, в різних місцевостях. Але основне в ній трималося незмінно: природа жива, нею керують різні боги, що шкодять або допомагають людині, але шкідливих богів можна вмилостивити.

Ця давня дохристиянська віра звичайно зветься поганством. Слово «поганий» латинське (paganus) спочатку визначало тільки мешканець пага - pagus села, «селянин». Бо християнство ширилось найперше по великих містах, а села, паги, позоставалися при своїй старій вірі, тому скоро слово «селянин - paganus» стало одночасно визначати й нехрещеного, цебто, нехристиянина, а ще пізніше - кепський, недобрий. Слово «поганий» часто вживається вже в наших найперших писаних пам'ятках ХІ ст., і завжди визначає нехристиянина, нехриста, якої б віри він не був. Кожен, чи грек, чи римлянин, що говорив іншою мовою, звався варваром, наше старе «язичник», а що варвари звичайно були нехрещені, тому скоро «язичник» стало визначати нехристиянина.

Небесні світила

Первісна людина рано зрозуміла, що сонце було головним двигуном і джерелом усього життя на землі, - воно давало тепло і світло, а без сонця на землю приходить ніч та зима, а з ними і смерть.

Людина і природа усім своїм життям залежала від сонця: без нього нема на землі життя. Ось чому в усіх народів сонце з найдавнішого часу обожнюється, пізніше перетворюється на окремого бога.

СОНЦЕ - то тепло і світло, а його проміння вогненні, цебто, вогонь походить від сонця. Вогонь, вірили, був виявом сонячного бога землі, послом неба на землю. У деяких народів вогонь став окремим, ясно означеним богом, але в нас він таким не став, хоч стародавні пам'ятки часто звуть його Сварожичем, цебто, сином бога Неба Сварога.

Не вільно плювати на вогонь, бо він Святий, а то на язиці висипле «вогник». При вогні не прийнято говорити непристойного, бо вогонь Святий. Не прийнято вимітати піч нечистим віником. Запалюючи вогонь у печі, господиня хрестить його і ставить горщик води, - жертва вогню. Як засвітять лампу, хрестяться всі.

ЗЕМЛЯ - наша мати, вона родить нам усе, що потрібне для життя, тому й шанування й обожнювання її (наприклад, у греків Гея) пішло з дуже давнього часу.

Земля здавна має епітети шани: Божа, праведна, Свята. Наші єретики, так звані стригольники (стрижі), в ХІУ ст. навчали, щоб люди каялися Святій землі, а не священикові. Земля буває найвірнішим свідком, тому в Україні ще й тепер при найвищій клятві, на доказ правди, їдять землю або цілують її: земля Свята, і не подарує тому, хто не дотримає слова.

ВОДА - як окрема стихія, плодюча й родюча, вода була, як море, озеро, річка, копанка, джерело, криничка, колодязь і т. ін., - у нас це звалося «дунаєм», бо «дунай» - вода взагалі (dhuni, don). У «Слові о полку Ігоревім» слово дунай - це річка взагалі, вода: «На дунай Ярославнин голос слишится», «Дівиці поють на дунаї»

ВІТЕР - звертав на себе завжди велику увагу, особливо людей приморських, впливав на життя людини, чому й постало в нас окреме божество, - Стрибог, бог вітру.

Релігійна термінологія

Слово БОГ формою зосталося в нас незмінним, і не було замінено новим грецьким theos. Слово бог було в нашій мові з дуже давнього часу, а дісталося до нас десь із південного Сходу, із персько-іранського світу.

Володимирові боги

У всій розлогій Руській Державі за історичного часу головні боги були однакові, як у Києві, так і по всіх інших містах: у Ростові, Новгороді, Володимирі та ін. Боги ці ввійшли і в прадержавне життя, і, наприклад, у разі потреби у Києві присягали Перунові. «Володимирові боги» мали ціль політичного об'єднання племен Русі. Це були виключно княжо-дружинні військові боги, а на чолі їх стояв божок Перун. Перше Перун не був богом повселюдним, але, ставши самовладцем, князь Володимир вивів своїх богів із укриття і поставив їх у Києві на холмі, «вне Двора Теремного». На чолі цих богів був Перун як головний Володимирів бог, і його він оточив іншими богами подібних народів: як князь стоїть на чолі всіх племен, так і його бог має бути головним богом для всіх підвладних племен. Під 980р. Початковий Літопис розповідає, що князь Київський Володимир, почавши княжити, поставив у Києві на холмі поза своєю палатою ідоли богів: «Перуна і Хорса, Даждьбога і Стрибога, Симарегла і Мокоші», - це вже Київський Олімп.

Сварог

У науці остаточно не встановлено, чи слов'яни мали розуміння Єдиного Бога, бо всі свідчення говорять про них як про многобожників.

Можливо, що на початку єдиним головним богом був у нас Сварог, бог Неба. Він був основою всього, це прабог, владика світу. Сварог - бог сонця і вогню, і вже від нього пішли всі інші боги, Сварожичі. Даждьбог, бог сонця, був його сином. Сам Сварог спочиває, світом правлять його діти, Сварожичі. Слово “Сварог” зв'язують з індійським svar, svarga - небо, сонце, сонячне, світло (правда, В. Ягич виводив його від слов'янського “варити” ).

У науковій літературі Сварог - це бог вогню, тому він опікун ковальства і ковалів, а також опікун ремесла, шлюбу і родинного щастя. У грецькій міфології йому відповідні боги Гефест і Прометей.

Щодо ковальства, то в християнстві покровителем ковальства замість Сварога, стали Святі Кузьма і Дем'ян (пам'ять 1-14 листопада).

Перун

В Х ст. у нашій українській міфології перше місце займає вже не Сварог, а Перун, відомий і іншим слов'янським народам, а також литовцям (у них Perkunas). Перун - головний бог грому і блискавки, володар Неба. Він творча сила, що оживляє все, податель дощу. Пізніше це бог-воїн, покровитель війська. Військо, на доказ вірності договору, клянеться завжди Перуном у Києві. День Перуна - четвер.

Даждьбог

Богом сонця у нас був Даждьбог, син Сварогів, син Неба. Походження назви Даждьбог - своє, народне; це слово складне, зложене з приказкового способу даждь цебто дай, і бог, багатство, разом - податель добра, багатства, бог - подавець, дарівник.

Друга назва для бога сонця була Хорс. Назва бога походить від кореня “хоро”, що означає коло, солярний знак сонця. Богу сонця Хорсу присвячені два великі свята язичників. Це день літнього і зимового сонцестояння.

Велес чи Волос

Одним з важливіших богів був у нас і бог Велес, “скотій бог”, цебто, бог достатку, як пояснює його наш Початковий Літопис. Слово “скот” в давнину означало взагалі багатство, гроші при міновій торгівлі, тому Велес - це бог багатства і всякого достатку, торгівлі, опікун купців, ніби латинський Меркурій.

Стрибог

Стрибог був богом вітру.

Мокоша

Богиня серед головних богів, якій Володимир поставив у Києві ідола для прилюдних жертвоприношень. “Ма” означає мати, кош - кошик. Богиня - мати хорошого врожаю. Атрибутом її є ріг достатку. В Україні Мокоша вважалася ще й покровителькою пологів та породіль.

Лада й Ладо

Зате ясніша друга богиня нашого Олімпу Лада, яка відома і в чоловічій формі Лад або Ладо. Це були боги вірного подружжя, боги любові і веселощів, богиня щастя і весни. Слово “лада” означає вірна дружина, любка, полюбовниця, а “лад” чи “ладо” - вірний чоловік.

Лель - Полель

Лель - Полель, син Лади - дохристиянський бог любові взагалі і бог побрання.

Ярило

З дуже давнього часу відомий і бог Ярило, бог любові і пристрасті, сили та хоробрості. Божка цього звичайно вважають богом літнього розцвіту творчих сил природи, весінньої плодючості.

Купайло

Широко знаний був і божок Купайло, що в літі мав гучне Свято. Це був бог плодючості, земних плодів, радості, згоди та любові, чому він і в'яжеться з Ярилом.

Характер Українського Православ'я

Така була вдача і суспільне життя наших предків ще в дохристиянські часи. Як бачимо, наші предки стояли на досить високому на той час ступені культурного розвитку, мали власну культуру - культуру українську. А тому легко сталося, що християнство, коли воно було рано занесене в Україну й офіційно запроваджене 988 (чи 990) року, дало тут глибоку християнізацію народу.

Ця глибока християнізація народу вилилася тут, як про це свідчать навіть чужинці в своїх писаннях, у великій побожності та моральності цих основних підвладних духові християнської культури.

Усе це ясно свідчить, що Нова Наука, Християнство, впала в Україні на добрий попередній грунт і дала щедрий врожай: створила окрему українську, головно культуру народну. І все вищеподане ясно свідчить теж, що Християнство на землях України - Русі появилося дуже і дуже рано, коли вже в 1X-X ст., як свідчать і араби, і греки, український народ стояв на такому високому ступені свого морального чеснотного життя. Оповідання про побут і проповідь Апостола Андрея Первозванного в середині 1 ст. десь там на Дніпрі, де був закладений Київ, держалося і держиться в Україні сильно і глибоко, завжди свіже і рідне, а тому вважаємо, що Християнство дуже рано почало розвиватися в нас; власне багато найдавніших рис з характеру українців свідчать, що Християнство старе в Україні, і дуже рано прищепилося в ній, творячи власну окрему культуру.

Характер українського двовір'я сильно допоміг, щоб легше приходило й сприймалося Християнство, - у Християнстві було багато такого, що не відкидало цілком попереднього, але доповнювало та освячувало його. Християнство принесло найважливіше: розуміння єдинобожжя, Віру в Єдиного Бога, Творця і Опікуне людства і всесвіту. Дохристиянські руси - українці сприйняли це легко ще задовго до свого офіційного Охрещення, і воно - основа нашої народної української культури. (Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. - К., 1994. - 424с.)

Завдання 3. Законспектуйте артикули умов та вимог договору Брестського Собору 1596р. і з'ясуйте, які вимоги і гарантії були поставлені українським православним духовенством перед Римською Церквою (Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C.96-100)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За ред. проф.А.Колодного. - К., 2000. - С.441-455.

2. Аляєв Г.Є. Лекції з релігієзнавства. - К.,1996. - С.108-110.

3. Історія релігії в Україні: Навч. посібн. / проф. А.Колодний, П.Л.Яроцький, Б.О.Лобовик. - К., 1999. - C54-102.

4. Калінін Ю.А.,Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К.,1995. - С.116-144.

5. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібн. - К., 2004. - С. 376-398.

6. Гудима Р.А. Релігієзнавство. Навч.-метод. посібн. - Тернопіль, 2000. - С.155-160.

7. Кость П. Історія української церкви. - Львів, 1992. - С.15-19.

8. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теремка. - К., 2000. - С.255-264.

9. Нарис історії церкви в Україні. - Рим, 1990. - С.1-30.

10. Огієнко І.І. Українська церква. - К., 1993. - С.24-67.

11. Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. - Ів.-Фр., 2010. - C.72-105.

ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

1. Віра як почуття і потреба людини.

2. Релігія і мораль.

3. Пантеон грецьких богів. Світ Олімпу.

4. Релігія єгипетської цивілізації.

5. Релігії Межиріччя (Вавилону).

6. Конфуціанство: соціально-практичний характер.

7. Релігія Японії - синтоїзм.

8. Зороастризм. Авеста. Заратустра.

9. Відмінності між християнством та іудаїзмом.

10. Буддизм - перша світова релігія

11. Коран - священна книга мусульман.

12. Мухаммед - засновник ісламу

13. Образ Ісуса Христа в культурі.

14. Біблія - священна книга християн

15. Православ'я і лікувальна справа.

16. Католицька теологія: основні представники та ідеї.

17. Протестантизм: історія та сучасність.

18. Хрещення Володимира Великого: мотиви, обставини часу і місце.

19. В.Липківський - перший митрополит УАПЦ. Історія УАПЦ.

20. Митрополит Іларіон та його внесок в утвердження Української національної церкви Київського християнства.

21. А.Шептицький - церковний, культурно-освітній діяч. Його боротьба за церковну єдність.

22. Греко-католицькі церкви Івано-Франківщини.

23. Християнські святі.

24. Християнські таїнства.

25. Християнські свята.

26. Значення екуменічного руху.

27. Виникнення, сутність та значення нетрадиційних релігій.

28. Неохристиянські релігії.

29. Сатанізм.

30. Сучасні східні неорелігії.

ПЕРЕЛІК ПІДСУМКОВИХ ПИТАНЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

Предмет «Філософія релігії». Релігієзнавство..

Основні релігієзнавчі концепції.

Основні концепції виникнення та походження релігії.

Сутність і структура релігії.

Функції релігії.

Співвідношення релігії з філософією і наукою.

Ідея Бога і її еволюція.

Релігія в системі духовної культури людства.

Первісні релігійні вірування: тотемізм, фетишизм, анімізм, магія, шаманізм, землеробські культи, культи вождів.

Специфіка національних релігій.

Пізні національні релігії: індуїзм, іудаїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм, джайнізм, сикхізм.

Ранні національні релігії: брахманізм, релігійні вірування стародавнього Єгипту і Дворіччя, релігія стародавньої Греції і Риму.

Специфіка світових релігій.

Буддизм: особливості віровчення і культу.

Іслам: символ віри, культ, свята.

Християнство серед релігій світу. Особливість християнства.

Православ'я: символ віри, таїнства, свята.

Відмінності католицизму від православ'я.

Протестантизм: церкви і секти. Особливості віровчення і культу.

Біблія як Святе письмо і видатний пам'ятник культури.

Структура і зміст Біблії.

Переклади Біблії в Україні.

Легендарні шляхи християнства в Україну.

Хрещення України-Руси: причини, місце, час, хрестителі.

Особливості Київського християнства: універсалізм, паулінізм, софійний характер, християнсько-язичницький синкретизм.

Рух за незалежну українську православну церкву.

Спільне і особливе в віровченні і культі УПЦ, УАПЦ, УПЦ-КП.

Греко-католицька церква: виникнення, специфіка віровчення і культу, існування в сучасних умовах.

Роль греко-католицького духовенства в процесі збереження і відновлення духовної культури українського народу.

Міжконфесійні конфлікти: причини і вірогідні шляхи подолання.

Екуменічний рух.

Соціально-психологічні та історичні витоки сучасних нетрадиційних культів: неохристиянські формування, наукоподібні організації, неосхідні течії.

Класифікації нетрадиційної релігійності в Україні.

«Біле братство»: особливості віровчення і культу, причини поширення в Україні.

Основні напрямки віросповідної політики української держави в сучасних умовах.

Теїзм, деїзм, атеїзм, вільнодумство.

Співвідношення релігії і медицини.

Роль віри в лікарській діяльності.

Сучасні нетрадиційні релігії: загроза чи майбутнє?

Конституційна підтримка віросповідання. Закони України про релігію.

Размещено на Allbest.ru

...