Поза межі національного: соціальне уявне і космополітизм

Схожі проблеми виникають і на рівні регіональних і глобальних організацій (ЕС, ООН, МВФ тощо), рішенням яких також бракує демократичної підзвітності та легітимності. Мабуть сьогодні це є ключовою проблемою розбудови космополітичного порядку. Навіть громадяни демократичних держав не мають належних важелів впливу на рішення наднаціональних організацій, що натомість впливають на життя їхніх країн. Ланцюги делегування владних повноважень від локального рівня до глобального занадто довгі, механізми підзвітності незрозумілі, а діяльність організацій недостатньо прозора (Held 2010: 243). Якщо скористатися давнім образом стоїків, сьогодні явно бракує адекватного посередництва між «концентричними колами прихильності», що мало б дозволити розширити відносини взаємодопомоги і приязні до всього людства. Не сприяє цьому і процес сек'юритизації діяльності держави, захопленою боротьбою з тероризмом чи пандемією із застосуванням заходів, що викликають занепокоєння щодо порушення прав і свобод людини.

Як свідчать актуальні проблеми на планетарному і локальному рівнях сучасна багаторівнева і децентралізована глобальна система потребує удосконалення, якщо не принципового перегляду моделі геополітичного регулювання, що постала після ІІ світової. Боротьба з кліматичними змінами, економічними негараздами, нерівністю, пандемією чи міжнародним тероризмом затребують співпрацю всіх держав та інших акторів. Розбудова демократичного космополітичного порядку потребує подолання негативних тенденцій і в розвитку самих демократичних країн, адже сьогодні ми зіткнулися з проблемою керованості демократичних держав, свідченням чому є посилення популістських настроїв. Проте розв'язання цієї проблеми неможливо у популістський спосіб, що пропонує авторитарну альтернативу демократії. Тут оприявнюється ключова проблема демократичного устрою як такого, означена свого часу Клодом Лефором як порожнє місце влади - на відміну від монархічного правління, влада якого була втіленою у постаті володаря, демократична влада завжди залишається предметом суперництва: «демократичне суспільство конституюється як суспільство без тіла, як суспільство, що руйнує уявлення про органічну тотальність. <…> зникнення природної детермінованості, пов'язаної колись з постаттю володаря та існуванням аристократії, спонукає суспільство проявитися як суто соціальне буття, тому народ, нація, держава постають як універсальні сутності, і будь-який індивід, будь-яка група виявляються рівно співвіднесеними з ними. Але ні держава, ні народ, ні нація не фігурують як субстанційні реальності. Уявлення про них само перебуває у залежності від політичного дискурсу та від соціологічної й історичної обробки, завжди пов'язаною з ідеологічною дискусією» (Lefor 2000: 28). Образ національної спільноти або держави як субстанції глибоко вкорінені у соціальному уявному сучасності. Те ж саме можна сказати і про теорію міжнародних відносин, в якій домашня аналогія (domestic analogy) надзвичайно поширена (Bottici 2009). Проте подібне субстанційне мислення сприяє викривленному розумінню соціальних процесів, приховуючи за уявленням про нібито монолітну цілісність внутрішні напруження і конфлікти. Окрім цього, в умовах кризи подібне мислення лише посилюється, продукуючи, за висловом Лефора, «фантазм єдиного народу, пошук субстанційної ідентичності, злитої з головою соціального тіла, втіленої влади, держави, вільної від розділення» (Lefor 2000: 30). Воно виявляється виродженням демократичної політики у технократичне управління, а політичного дискурсу - у популістські гасла.

Підсумовуючи, ватро відзначити доволі складну ситуацію, наявну зараз в провідних демократичних країнах. З одного боку, спостерігається подальший занепад модерних політичних інституцій і класичних ідеологічних партій, вже неспроможних запропонувати адекватні сьогоденню рішення. Не менш складною є ситуація на глобальному рівні, оскільки наднаціональні органи і транснаціональні організації стикаються з проблемою браку легітимності і довіри до їхньої діяльності. Вочевидь, посталі перед сучасними суспільствами проблеми не можуть бути розв'язаними на національному рівні й потребують скоординованої міжнародної співпраці, винайдення спільної позиції, вироблення і реалізацію глобальної програми дій. Проте, з іншого боку, попри всі глобалізаційні трансформації і поширення космополітичного досвіду соціальне уявне залишається впорядкованим передусім усталеним національним фреймом, що в сучасних умовах лише підживлює реакційні популістські гасла і надмірні сподівання їхніх прихильників. Часто-густо національні політичні еліти, втрачаючи важелі впливу на суспільне життя, у такий спосіб намагаються зберегти свої владні позиції, хоча це лише загострює наявні проблеми. Тому уявити сьогодні перетворення космополітизму на провідну ідеологію глобальної доби ще доволі важко. Усвідомлення того, що ми живемо в глобалізованому світі, набувши планетарного поширення, дійсно, стає опертям для спільних космополітичних переконань, але цього недостатньо. Нам бракує, власне, ідеології, спроможної не просто вийти за вузькі межі національного уявного, а й запропонувати прийнятну програму дій і подолати наявні партикуляристичні прагнення, адже масштаб і характер актуальних проблем потребує саме цього. Космополітизм як ідеологія глобальної доби є мабуть першим претендентом на цю роль, втім, він потребує винайдення більш переконливих аргументів та удосконалення інструментів реалізації власної програми. Хай там як, але пошук спільного ціннісно-смислового підґрунтя для розв'язання глобальних проблем залишається на часі.

Бібліографія

космополітизм глобалізація соціальний уявне

1. Anderson, Benedikt. (2001) Uyavleni spil'noty. Mirkuvannya shchodo pokhodzhennya i poshyrennya natsionalizmu [From Ukr.: Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread of Nationalism]. Kyyiv: Krytyka.

2. Balibar, Et'yen. (2006) My, hromadyany Yevropy? Kordony, derzhava, narod [From Ukr.: Are we citizens of Europe? Borders, state, people]. Kyyiv: Kurs.

3. Balibar, Etienne. (1990) The Nation Form: History and Ideology. Review (Fernand Braudel Center) 13 (3): 329361.

4. Bek, Ul'rikh. (2001) Chto takoye globalizatsiya? [From Rus.: What is globalization?] Moskva: Progress - Traditsiya.

5. Bek, Ul'rih. (2008) Kosmopoliticheskoye mirovozzreniye [From Rus.: Cosmopolitan worldview] Moskva: Tsentr issledovaniy postindustrial'nogo obshchestva.

6. Bottici, Chiara. (2009) Men and States. Rethinking the Domestic Analogy in a Global Age. London: Palgrave Macmillan.

7. Calhoun, Craig. (2003) Belonging in the cosmopolitan imaginary. Ethnicities 3 (4): 531-568.

8. Ferro, Mark. (2010) Kak rasskazyvayut istoriyu detyam v raznykh stranakh mira [From Rus.: How history is taught to children around the world]. Moskva: Knizhnyy klub 36'6.

9. Friedman, Jonathan (1994) Cultural Identity and Global Process. San Francisco: SAGE Publications Ltd.

10. Held, David. (2010) Cosmopolitanism. Ideals and Realities. London: Polity.

11. Inglhart, Ronal'd. (2018) Kul'turnaya evolyutsiya. Kak izmenyayutsya chelovecheskiye motivatsii i kak eto menyayet mir [From Rus.: Cultural evolution: how human motivations change and how it changes the world] Moskva: Mysl'.

12. Jessop, Bob. (2012) Social imaginaries, structuration, Learning, and `coLLibration': Their role and Limitations in governing complexity. Zarzqdzanie Publiczne 1 (19): 71-83.

13. Jessop, Bob. (2016) The State: Past, Present, Future. London: Polity.

14. James, Paul. (2019) The Social Imaginary in Theory and Practice. In Revisiting the Global Imaginary: Theories, Ideologies, Subjectivities. Essays in Honor of Manfred Steger. Eds. Chris Hudson & Erin Wilson. London: Palgrave Macmillan, 33-47.

15. Kant, Immanuil. ([1784] 1994a) Ideya vseobshchey istorii vo vsemirno grazhdanskom plane [From Rus.: Idea for a Universal History with a Cosmopolitan Purpose] V Sobraniye sochineniy v vosmi tomakh [From Rus.: Collected Works in eight volumes] Vol. 8:12-28.

16. Kant, Immanuil ([1795] 1994b) K vechnomu miru [From Rus.: Perpetual Peace] V Sobraniye sochineniy v vosmi tomakh [From Rus.: Collected Works in eight volumes], Vol. 7:5-56.

17. Kastoriadis, Kornelius. ([1975] 2003) Voobrazhayemoye ustanovleniye obshchestva [From Rus.: The Imaginary Institution of Society]. Moskva: Gnozis, Logos.

18. Lefor, Klod. (2000) Politicheskiye ocherki (XIX-XX veka) [From Rus.: Political essays (XIX-XX centuries)] Moskva: ROSSPEN.

19. Minakov, Mihail. (2020). Dialektika sovremennosti v Vostochnoy Evrope. Opyt sotsial'no-filosofskogo osmysleniya [From Rus.: Dialectics of modernity in Eastern Europe. Experience of social and philosophical comprehension]. Kiev: Laurus, 99-119.

20. Nussbaum, Martha. (2002) Patriotism and Cosmopolitanism. In For Love of Country? Debating the Limits of Patriotism. Ed. Joshua Cohen. Boston: Beacon Press, 3-20.

21. Nussbaum, Martha. (2019) The Cosmopolitan Tradition. A Noble But Flawed Ideal. London: Belknap Press.

22. Soysal, Yasemin. (2012) Citizenship, immigration, and the European social project: rights and obligations of individuality. The British Journal of Sociology 63 (1): 1-21

23. Steger, Manfred. (2008) The Rise of the Global Imaginary: Political Ideologies from the French Revolution to the Global War on Terror. New York: Oxford University Press Inc

24. Sum, Ngai-Ling, Jessop, Bob. (2014) Towards a Cultural Political Economy: Putting Culture in its Place in Political Economy. New York: Edward Elgar Publishing, Inc.

25. Teylor, Charlz. ([2007] 2013) Sekulyarna doba [From Ukr.: A Secular Age]. Kyyiv: Dukh і litera.

26. Walzer, Michael. (2002) Spheres of Affection. In For Love of Country? Debating the Limits of Patriotism. Ed. Joshua Cohen. Boston: Beacon Press, 125-130.

27. Yack, Bernard. (2012) Nationalism and the Moral Psychology of Community. Chicago: University Of Chicago Press.

Размещено на Allbest.ru