Психологічні фактори впливу на політичну активність молоді

Громадянська відповідальність є значущим показником особистісної зрілості людини. У період молодості вперше виявляється спроможність особи активно й свідомо брати участь у житті суспільства, обстоювати принципи громадянської взаємодії, самоусвідомлювати власну роль у соціумі. Це дає змогу інтерпретувати її «готовність до громадянської самореалізації як новоутворення даного вікового періоду» [71, с. 8], а також як уміння проявляти відповідальну поведінку. Зрозуміло, що тут важливе значення має як сім'я, так і процеси державницького, патріотичного навчання та виховання, зорієнтованого на складні форми самовдосконалення молодого покоління (розвиток самоактивності, громадянської свідомості та самосвідомості: її національний, правовий, екологічний, валеологічний аспекти (М. Й. Боришевський), формування обов'язку, ініціативи, внутрішньої свободи тощо.

Для того щоб детальніше дослідити проблематику громадянської відповідальності молоді та виробити ефективні способи її активізації, треба виокремити та проаналізувати дію певних механізмів її розвитку і пізнання. Зокрема, Л. І. Анциферова зазначає: «Дослідити динаміку психічного життя особистості - значить вивчити різні форми існування та самовтілення її у часі, розкрити психологічні механізми цього існування. Їх можна уявити собі як закріплені у психологічній організації особистості функціональні способи її перетворення, внаслідок чого різні психологічні новоутворення, котрі підвищують або знижують рівень організованості особистісної системи, змінюють режим її функціонування» [6, с. 8]. Провідними механізмами формування громадянської відповідальності молоді «як синтетичного критерію особистісної зрілості» (Б. Г. Ананьєв, В. О. Сухомлинський) є персоналізація, персоніфікація (за А. В. Петровським), ідентифікація, менталізація, цілепокладання і рефлексія.

Персоналізація (з лат. рersona - особистість) розкриває ті процеси, внаслідок яких особа отримує ідеальне уявлення про життєдіяльність інших людей, має бажання стати особистістю і може постати нею у ситуаціях реальної суспільної взаємодії (за А. В. Петровським). Так через вчинкові дії відбувається сходження молодої людини на особистісний рівень, під час якого вона набуває життєвих індивідуальних рис. У нашому випадку цей механізм дає змогу дослідити, яким чином молодь у процесі громадянського самовиявлення зосереджує увагу на відомих персоналіях (і не тільки сьогодення чи попередніх століть), а точніше - на взірцях їхньої громадянської позиції. Наприклад, для окремої когорти молоді високий рівень національного державотворення співвідноситься з козацьким періодом, коли жили такі яскраві особистості, як П. Сагайдачний чи П. Калнишевський та інші гетьмани України. У процесі дії зазначеного механізму основним спонукальним чинником виявляється та духовна сила, в котрій персоніфікований погляд втілюється так глибоко, що здобутки яскравої людини стають менш важливі, ніж її ідея, утвердження якої не завершується навіть після смерті її носія. «Стосовно історії України феномени «козацтва», «кобзарства» та інші є дієвим фактором розвитку громадянської свідомості та самосвідомості у разі ототожнення людиною себе з ідеями, що їх втілюють ці явища» [71, с. 8].

Під час дії механізму персоналізації молодь здебільшого виявляє такі моменти: а) здатність зосереджувати увагу на ідеалах не лише реальної людини, а й міфічних чи літературних персонажів, що часто має дієвіший вплив, ніж особа, яка жила раніше чи живе сьогодні; б) деперсоналізацію (неприйняття людини, а тому відокремлення чи відмежування її від створеного нею продукту праці); в) персоналізацію (одночасне приписування собі чужих здобутків та делегування думкою власних недоліків іншим).

Природно, що молодь різною мірою виявляє потребу та здатність до персоналізації. Успішним є метод задоволення цієї потреби, суть якого полягає у долученні молоді до діяльності, в котрій задіюється наявний інтелектуальний потенціал. Здебільшого процес особистісної персоналізації зароджується й розвивається у колективі за умови виконання суспільно важливих справ. Ось чому молодь активно бере участь у роботі громадських спілок, неформальних рухів, молодіжних організацій, так чи інакше долучається до політичних акцій. Відомий факт: в угрупованнях низького рівня розвитку персоналізація лідера інколи стає передумовою деперсоналізації інших членів.

Важливим механізмом формування громадянської відповідальності молоді є персоніфікація. Його первинна суть полягає в наділенні тварин, рослин, понять, предметів і явищ природи людськими властивостями. Свого часу К. Г. Юнг пов'язував аналізований феномен із несвідомою ідентифікацією. На його погляд, персоніфікація - це будь-яке поняття чи явище, що конкретизується чи знаходить відображення у чомусь живому, ковітальному, або «процес одухотворення, надання людських характеристик неживій природі» [71, с. 8].

У цьому змістовому контексті значущим є таке емпіричне узагальнення: у процесі становлення громадянської відповідальності молодь задіює чи приймає результати діяльності інших, часто наповнює їх одухотвореним змістом з допомогою явища персоніфікації, а тому виникає своєрідне «силове поле особистості» (А. В. Петровський). Це впливає на формування ставлень, світоглядних цінностей, з'являється «громадянський патріотизм людини як духовний фактор економічної міцності країни та її обороноздатності» [71, с. 8], масово утверджується почуття не лише «Я», а й «Ми», «Разом», смислово збагачується не тільки «Я-свідомість», а й «Ми-свідомість».

А. Ребер характеризує персоніфікацію як приписування людських чи особистісних якостей деякій «абстракції». Останньою, скажімо, стосовно молоді, може постати важлива для неї соціальна структура чи референтна група. Персоніфікація часто трансформується в механізм взаємодії чи ефективного переконання на користь чогось значущого для держави. Цей феномен доповнює соціальну, у тому числі політичну, дійсність традиціями, нормами і правилами дій, використовується для стимуляції політичної участі різних верств населення через засоби пропаганди. Прикладом тут може бути пряма персоніфікація товарів під час реклами (телевізор «говорить» людською мовою, «танцює» і «переконує», за кого голосувати). Така персоніфікація особливо захоплює молодь.

Водночас вияви феноменів персоніфікації та персоналізації можуть мати і негативний вплив на молодь, оскільки вона ? здебільшого імпульсивна категорія людей. Надмірне захоплення окремими персоналіями та зразками їхньої поведінки чи емоційно нераціональна віра у надумані явища й нереальні події унеможливлюють об'єктивне оцінювання ситуації. Тоді така акцентована особа стає «закритою», існує у своїй «колбі», не приймає інших позицій, «відгороджується» від них, унаслідок чого зникає емпатія і повноцінна рефлексія буденних подій.

У розвитку громадянської відповідальності важливе значення мають також механізми ідентифікації, цілепокладання, менталізації та рефлексії. Перший в аналізованому випадку пояснює процес оволодіння молоддю рисами своєї спільноти, додання до неї особистісних властивостей, ототожнення їх з конкретними громадянами країни, їхньою життєдіяльністю. Це впливає на соціальну дійсність та форми політичної участі, що мають відмінності у різних регіонах України. Якщо під час персоналізації відбувається зосередження на відомих особистостях, то у процесі ідентифікації виникає ототожнення з іншою людиною, групою й, відповідно, з їхніми ідеалами. Коли задіюється цей механізм, то молодь починає копіювати чужі, але значущі для неї думки, почуття, дії (А. Бандура), цінності, досвід. Соціальні психологи і політологи вважають, що таке уподібнення має багато позитивного, тому що ефективно здійснюється міжособистісна регуляція поведінки індивідів, виникають згода, згуртованість, взаєморозуміння. Крім того, за умов копіювання формуються групові норми і цінності як джерело прогресу і стабільності суспільних відносин (Г. Тард).

Громадянська відповідальність ґрунтується і на механізмі цілепокладання, який охоплює «смислоутворювальний зміст практики, що полягає у формуванні цілі як суб'єктивно-ідеального образу бажаного (цілеформування) і втіленні її в об'єктивно-реальному результаті діяльності (цілереалізація)» [76, с. 755]. Для того щоб здійснити громадянський вчинок (наприклад, бажання працювати за обраним фахом на користь Батьківщини, проголосувати і підтримати обраного претендента в депутати, тобто агітувати, реалізовувати програму передвиборних дій), молода людина має свідомо визначити мету, розробити програму дій щодо її досягнення, тобто задіяти процес власного цілеформування. Коли ціль утілюється в реальну суспільну діяльність, то відбувається цілереалізація, котра розв'язує внутрішні та зовнішні суперечності між суб'єктом громадянської дії та об'єктом - змістом діяльності. Тому ціль «ініціює у психіці індивіда процес цілепокладання - вибудовування послідовності дій, котрі здатні наблизити його до реального досягнення бажаного» [40, с. 71]. Суспільна ціль характеризується «детальністю» [там само], тобто передбачає, за який час, у який спосіб та з допомогою яких засобів треба здійснювати відповідні дії, а також вирізняється «структурованістю майбутнього» [там само], розвиваючи уявлення кожного про перспективи подальшої діяльності. Загалом процес цілепокладання інтенсифікує формування громадянськості молоді, оскільки, ставлячи перед собою цілі, кожен її представник аналізує шляхи їх досягнення за конкретних умов сьогодення.

У зв'язку з цим Н. Ф. Наумова зазначає, що «цілепокладання як пов'язаний із свідомістю і самосвідомістю... механізм поведінки - важливий елемент людської діяльності...» [51, с. 91]. Тут вступають у дію як процеси сприйняття, мислення, пам'яті тощо, так і морально-етичні мотиви, вчинкові інтенції. Тому цілепокладання ґрунтується на чітко спрямованій смисловій роботі, яка спричиняє відповідний результат і завершується смислово-вчинковим обміном. Це означає, що молодь постійно обмінюється набутим соціально-культурним досвідом, унаслідок чого у кожного закріплюється певне суб'єктивне ставлення до своєї і партнерської праці, що в підсумку забезпечує порозуміння. Тому цілепокладання пов'язане з наявністю у громадян задуму перебудови суспільного життя, який давав би змогу кожному рухатися у краще майбутнє, самопроектувати й реалізовувати спільну мету державотворення. До цього циклу долучається сфера особистісних смислів (вони стимулюють пошук сенсу життя загалом), котрі наповнюються унікальністю та непересічністю, а тому виникає самовизначення молодої людини та формується її індивідуальність. Воднораз процес цілепокладання надає цінності та значення продуктам громадянських учинкових дій молоді, в яких відображаються її потреби та мотиваційні форми-інтереси, бажання, мотиви, інтенції.

У підсумку всі громадянські вчинки молоді так чи інакше втілюються в конкретний культурно-етнічний контекст. Тому громадянськість залежить і від механізму менталізації. Загалом термін «ментальний» належить до того змісту життя людини, котрий стосується глибин її внутрішнього світу. Згідно із психоаналітичною теорією З. Фрейда, в ньому, передусім, наявні неусвідомлені потяги, котрі виявляються в обмовках, описах, сновидіннях, забуваннях та довільному продукуванні незвичних асоціацій чи психічних образів [77]. Відповідно до аналітичного підходу К. Г. Юнга, у структурі особистості, крім Его як центру сфери свідомості та особистого несвідомого (пригнічені конфлікти), є чи не найглибший пласт психіки - колективне несвідоме, в якому у формі архетипів, або первинних психічних образів («персона», «тінь», «самість», «мудрець» та ін.), утримується увесь духовний спадок людської еволюції - сліди емоцій і пам'яті, думок і переживань [85]. Як зазначає О. А. Донченко, «однією з надзвичайних здогадок К. Г. Юнга є визнання того факту, що ми народжуємося не тільки з біологічною, а й із психічною спадковістю, яка визначає наші поведінку та досвід. Тому колективне несвідоме утримує психічний матеріал, котрий не виникає в особистому досвіді..., воно, мов повітря, яким дихають всі і яке не належить нікому» [26, с. 15].

З погляду науковців, світ ментальності за своєю сутністю має інтерсуб'єктивний характер. А це означає, що він утримує велику кількість психічних процесів, утворень і механізмів, які усвідомлюються і раціоналізуються частково й фрагментарно. Звідси надскладна структурна організація психосоціального змісту ментальності, що динамічно поєднує у знятому вигляді опозиційні характеристики життя і діяльності людини - природне і культурне, емоційне і раціональне, несвідоме і свідоме, індивідуальне і суспільне, унікальне й універсальне, інстинктивне і духовне [79, с. 41].

Водночас ментальність - це також соціально-психологічна самоорганізація носіїв певної культурної традиції, що характеризується єдністю їхніх настанов, переживань, думок, почуттів і виявляється в тотожності світосприйняття і світобачення. Вона визначає той рівень суспільної свідомості, на якому думки не відділені від емоцій, почуття - від вольових дій, учинки - від загального поступу життєактивності, а тому люди користуються латентними звичками і прийомами усвідомлення, не помічаючи цього, не вдумуючись у їхню суть, не зважаючи на ступінь їх логічної обґрунтованості. Тому ментальність - складний природно-соціальний продукт духовного життя нації, якість якого визначають: а) природні умови життя, б) традиції та історично усталені моделі поведінки представників одного етносу, в) соціальні інститути (структури), г) культурні стратегеми індивідуального розвитку і самореалізації нації. Менталітет як сутнісна форма вияву ментальності є не так набутим результатом людських відносин і поведінки, як очікуванням цього результату, що має статися на основі реалізації визначальних програм і доктрин розвитку різних сфер суспільного життя (ідеологія, політика, освіта тощо). Відтак менталітет - квінтесенція культури народу, категорія не лише психологічна, а й соціальна і навіть моральна.

Націю, на думку А. В. Фурмана, консолідують чотири соціальні інститути - держава, школа, церква і сім'я. Своєрідним знаменником зазначеної четвертинності є національна ментальність, котра пронизує підвалини соціального життя громадян. Тому зміст їхнього буття залежить, з одного боку, від ментального потенціалу суспільства загалом, а з другого - від пріоритетів культурного простору кожного навчального закладу зокрема. Останній має відтворювати в наступному поколінні кращі соціально-культурні традиції нації, моральні норми, світоглядні цінності, а не завантажувати психіку молодого покоління лише інформаційними знаннями, що з часом забуваються, оскільки не відпрацьовані у свідомості на рівні ліміту (норм) і не зреалізовані у практиці життя.

Примітно, що у процесі політичної участі молоді виявляється «факт усвідомлення особливостей своєї етнічної групи, що не містить упередження проти інших. Але коли оцінюється стороння група, то можливе спотворення … уявлень про неї. Психологічно при цьому виникає явище етноцентризму - схильності сприймати усі життєві явища з позиції «своєї» етнічної групи, котра розглядається як еталон» [5, с. 168]. Тому за допомогою цього феномена можна пояснити політичні розбіжності між молоддю західного, центрального і південно-східного регіонів України.

Високий рівень громадянської відповідальності актуалізується механізмом рефлексії, тобто усвідомленням молоддю своїх учинків і того, як вона сприймається оточенням. Крім того, коли людина досягає рефлексивного рівня буденної миследіяльності, то розуміє, що стає творцем не тільки власної долі, а й своєї країни, принаймні свого найближчого довкілля - батьківщини.

Таким чином, формування громадянської відповідальності молоді стимулюється кількома соціально-психологічними механізмами, що накладаються один на одного у процесі різноманітного вчинкового діяння. Вони дають змогу розвинути та закріпити різні психологічні новоутворення у внутрішньому світі особистості, підвищувати чи знижувати рівень організованості людини загалом. Висока громадянська відповідальність, на нашу думку, постає у вигляді активного, наповненого сенсом життя, яке суб'єкт спрямовує на постійне вдосконалення себе як громадянина країни, виявляє соціальну самореалізацію через освіченість, суспільну спрямованість та громадянську позицію. Зазначені механізми мають вплив і на становлення модальностей «Я-концепції» молоді.

3.3 Громадянська відповідальність у контексті політичної активності молоді

Добре відомо, що відповідальність у загальному розумінні цього слова передбачає не лише самостійність, чесність, наполегливість, обов'язок, дисципліну, а й, головно, свободу. «Усе це ставить відповідальність у центр етики і навіть перетворює її на часовий і просторовий горизонт, якому мають відповідати вчинки» [33, с. 8].

Сьогодні важливого значення набуває громадянська відповідальність людства за своє теперішнє і віддалене майбутнє. Яке воно буде - гармонійне, стабільне, з високим рівнем забезпечення чи, навпаки, агресивно-емоційне - залежить від життєвої позиції кожного громадянина і тих соціально-політичних процесів, що відбуваються у державі. Адже від того, з якими побутовими, економічними, соціальними або політичними настановами зріле покоління постає в очах молоді, прямо залежить, з чим нащадки прийдуть до своїх дітей. Це нагадує ситуацію, що стосується «політика, котрий хоч би як ґрунтовно діяв, усе рівно він - не первинний творець, а витвір суспільства, справу якого узяв у свої руки. Отже, він відповідає не за те, що зробив, а за те, що його зробило, тобто він відповідальний за таких, як сам, тобто за тих, з кого утворюється суспільство даного моменту, відтак за успадковану країну сучасників, які довірили йому владу. Він повинен передати отриманий спадок у невизначене майбутнє» [33, с. 192]. Звідси висновок: «... держава може бути доброю лише тією мірою, якими добрими є її громадяни...» [33, с 259]. Найкраща держава - це та, функціонування якої громадяни найменше помічають.

Громадянська відповідальність кожного з нас є наріжним каменем сьогодення та майбутнього. Вона охоплює як правовий, так і моральний аспект. «Звісно, політична діяльність, на противагу приватній, має більшу довгочасовість своєї дії і відповідальності» [33, с. 33, 34], оскільки від неї залежить як прийняття Конституції, законів тощо, так і те, як вони діятимуть у країні. Тому перед молоддю постає проблема пошуку змісту і функцій «далекосяжної громадянської відповідальності» [33], яка давала б уявлення про непередбачувані її наслідки не тільки за умови «тут-буття, а й за так-буття» [33, с. 69]. Ця моральна якість як висока форма активності людини виникає внаслідок інтеграції багатьох якостей (причетності до свободи, співпереживання, самодисципліни і т. ін.). Саме вона підтримує готовність особистості вдосконалюватися і духовно розвиватися.

Загалом, беручи участь у політичних процесах, громадянин держави, на думку Л. О. Кияшко, формовиявляє свою соціально-політичну активність на пізнавально-когнітивному, комунікативному та поведінковому рівнях. Підґрунтям цієї активності дослідниця вважає міру розвитку громадянської відповідальності, а провідним стимулом - мотивацію, яка опосередковує ці формовияви та типи політичної участі (ситуативно-діалогічний, творчо-аналітичний, лідерський активізуючий, переконувально-впливовий тощо). Звичайно, у цьому випадку важливу роль відіграє далекосяжна громадянська відповідальність, яка охоплює і теперішнє, і майбутнє (див. рис. 5).

Рис. 5. Рівні громадянської відповідальності особистості

Громадяни країни, котрі повністю не усвідомлюючи буденно зреалізовують зазначені рівні відповідальності у своєму житті через освоєні ними стратегії взаємодії, дають приклад для молодого покоління, який з переліку запропонованих рівнів відповідальності їм переважно притаманний. І, відповідно, наступники, маючи вироблені настанови, копіюють дорослих. Серед загалу людей далекосяжна надвідповідальність є рідкістю.

Молодь нашої держави в основному керується дискусійно-невідповідальним або лідерським відповідальним рівнем життєреалізації. Так формується громадянська свідомість, яка успадковується шляхом різнобічних взаємостосунків із старшим поколінням.

Зазначені на рисунку 5 рівні співвідносимо із запропонованими нами видами відповідальності [22, с. 90].

Зокрема, невідповідальність охоплює такі особистісні рівні: вкрай низький (безвідповідальність - нижній межовий полюс), дуже низький, низький; відповідальність розмежовується на такі особистісні рівні: нижче середнього, середній, вище середнього; а надвідповідальність обіймає високий, дуже високий, вкрай високий (верхній межовий полюс) рівні.

Далекосяжний рівень громадянської відповідальності зіставляється з високим (а не дуже високим чи вкрай високим) видом надвідповідальності.

Дуже високий і вкрай високий особистісні рівні - це своєрідна верхня межа «маятника», що є певним відхиленням. Те саме стосується і вкрай низької безвідповідальності.

Тому останню поєднуємо із ситуативним рівнем, де все ж таки, мабуть, дуже рідко можлива, залежно від обставин, крихітна відповідальність, але це, сутнісно, безвідповідальність.

3.4 Емпіричні дослідження особливостей громадянської відповідальності молоді

Входження молоді у політичне життя опосередковане впливом культури через механізм менталізації. Коли особа розвивається всередині певної культури, то, очевидно, що остання формує, обмежує і водночас зумовлює її відчуття «Я» таким чином, що «Я-концепція» стає самобутньою саме у цьому ціннісному довкіллі. Адже культура спричиняє політичну поведінку, думки та відчуття молоді не безпосередньо, а через персоніфіковані «Я-концепції» її представників.

Загалом вітакультурні умови проживання разюче відрізняються залежно від регіону, місцевості, облаштованості земельних ділянок. Різні умови, природно, формують відмінні модальності «Я-концепцій» (щонайперше, незалежне і взаємозалежне «Я»), котрі впливають на всі інші аспекти індивідуальної життєдіяльності молоді.

Це пов'язано з тим, що в різних мікросоціумах існують самобутні системи норм чи поглядів на життя, а тому кожен свідомий громадянин інтегрує, синтезує і координує власний світ індивідуальним чином, утверджуючи своїм єством непересічний світ особистості.

Психологія західних культур всіляко підтримує самобутність «Я», тобто вміння кожного бути самим собою. Стверджується, що життя буде багатим, якщо людина правдиво визначить свої можливі «Я» і повірить у власні сили особистісного контролю. Крім того, на Заході переконані: не варто слідувати тому, що чекає від нас оточення. Треба в будь-якій ситуації бути самодостатньою особистістю і шукати своє, унікальне щастя, а головне - робити свою справу.

Люди закономірно відрізняються не тільки індивідуальними «Я-концепціями», а й соціальним розумінням та особистісним прийняттям сфери незалежного «Я». Так, в індивідуалістських культурах Заходу пропагується всіляке його схвалення, а в країнах СНД підтримується взаємозалежне «Я».

Ці протилежні настанови-традиції сприяють культурному розмежуванню народів та окремих індивідів у їхній громадянській поведінці, що породжує індивідуальні відмінності у вияві відповідальності юних громадян перед суспільством.

Так, у першому випадку особа оцінює і бачить навколишній світ винятково через формат власного «Я», у тому числі переживань, думок, дій; у другому - більшою мірою відчуває належність до будь-чого чи будь-кого.

Навіть відірвана від дому і сім'ї, колег і вірних друзів, людина не повністю позбавляється тих соціальних зв'язків, які визначили і визначають, хто вона є. При цьому взаємозалежне «Я» перебуває у соціозалежності, первинно спричиненій міжсуб'єктними контактами (Д. Майєрс). Звідси мета громадянського суспільства: не лише збагачувати і розширювати «Я» молоді, а й - і це головне - забезпечувати досягнення її представниками гармонії між оточенням і самопідтримкою.

Отож саме «Я» кожного допомагає організовувати соціальне мислення молоді і дає енергію культурно зорганізованій суспільній поведінці певного ступеня відповідальності.

Якщо для розвинутих західних держав характерним є індивідуалізм, то це вказує на умови достатку, урбанізації та інтенсивного впливу засобів масової інформації, а відтак свідчить про переважну наявність індивідуалістично спрямованої відповідальності / безвідповідальності. У країнах СНД перевага надається колективізму, тому тут цінується благополуччя груп - сімейних, трудових, що унаочнює колективістську відповідальність / безвідповідальність.

Не дивно, що крос-культурні психологи стверджують, що закладений у життєздійснення етносу індивідуалізм чи колективізм істотно впливає на становлення громадянської відповідальності, змістовність соціальних взаємостосунків та методи виховання дітей.

Індивідуалістично відповідальна молодь зберігає свою ідентичність, відчуття власного «Я» навіть тоді, коли залишає сім'ю, друзів, роботу. Це відбувається через її прагнення ще в юності відділитися від батьків й у такий спосіб зміцнити образ свого «Я».

Для колективістсько відповідальних саме суспільні зв'язки зумовлюють поведінку та вчинкові дії особистості, допомагають визначити, чого вона бажає і хто вона є. У цьому аспекті проблемного аналізу зрозуміло, чому в індивідуалістичних культурах батьки і школа навчають молодь незалежності та самостійному мисленню.

Адже там вважається нормальним, що вихованці самі вибирають собі приятелів, планують майбутнє, прагнуть залишити батьківський дім. Колективістські культури, навпаки, намагаються будь-що зберегти сім'ю, піклуються про старше покоління та дітей, родинний добробут (Д. Майєрс, Х. Маркус, С. Кітаяма, Д. Мацумото).

Отже, кожна культурна традиція має певні переваги й недоліки. Зокрема, в індивідуалістській більше випадків одинокості, розлучень, стресових та депресивних станів, оскільки її носії не мають прихильності до іншого, тобто майже відсутні процеси емпатії (співпереживання) та ідентифікації.

Крім того, залежність - це не обов'язково безпомічність чи неможливість контролювати ситуацію. Часто під цим розуміють взаємозалежність. А це означає, що особа вміє цінувати близькі стосунки, бути чуйною, відповідальною не тільки за себе, а й за інших, здійснювати й отримувати підтримку. Інакше кажучи, це здатність визначати самих себе не лише як унікальну духовну особистість, а й як союзника значущих для себе людей.

Під час проведеного нами дослідження за двома проективними методиками «Незалежне і взаємозалежне Я» та «Я - соціально-символічні завдання» [80, с. 264, 265, 276-283] у трьох регіонах України - західному, центральному і південному - брали участь студенти денної та заочної форм навчання, а також старшокласники (див. таблицю 3). Це дало змогу встановити характерні особливості: переважання взаємозалежності чи незалежності, наявність індивідуалізму чи колективізму. Вибірка склала 300 осіб. У кожному регіоні досліджувалося по 100 респондентів методом довільного вибору.

Таблиця 3.

Результати діагностичного дослідження студентів і старшокласників різних регіонів (лютий 2008 р.)

Регіон України, освітні заклади	Модальності «Я-концепції», %	Соціокультурні орієнтири відповідальності, %
	Незалежне «Я»	Взаємозалежне «Я»	Індивідуалісти, %	Колективісти, %
Центральний: Академічний ліцей при Запорізькому національному університеті (вибірка 100 осіб)	13	87	22	78
Південний: Кримський гуманітарний університет, м. Ялта (вибірка 100 осіб)	9	91	17	83
Західний: Тернопільська філія Європейського університету і Тернопільський національний економічний університет (вибірка 100 осіб)	18	82	39	61

Тестовані досліджувалися нами попередньо (вересень-жовтень 2007 р.) на предмет визначення рівня відповідальності за авторською тестовою методикою «Наскільки Ви відповідальна особистість». Із результатів таблиці бачимо, що молоді усіх регіонів притаманне переважно взаємозалежне «Я» (найбільший відсоток мають студенти Кримського гуманітарного університету, а найменший - західного регіону) та спостерігається чіткий вияв колективізму.

Це означає, що молодь України у своїй більшості зважає й цінує близькі відносини, а рівень їхньої відповідальності колективістський і взаємозалежно спричинений.

Тест «Наскільки Ви відповідальна особистість?» розроблений нами у серпні 2007 р. на основі концепції чотирикомпонентної структури відповідальності особистості. У його розробці були використані також принципи та окремі процедури ще двох оригінальних діагностичних методів: а) проблемно-ситуативної (розвивальної) діагностики культурно-психологічної грамотності педагогів (тест «Хто підніме папірець?» А. В. Фурмана), б) вивчення відповідальності особистості методом аналізу цілісних життєвих ситуацій за окремою програмою (М. В. Савчин [64?69]).

У першому випадку ми використали теоретико-методологічні напрацювання у сферах психології завдань організації соціального життя людини; виникнення, розвитку і функціонування внутрішніх проблемних ситуацій у її психодуховному світі; проектування і моделювання можливих виходів особистості із складних життєвих ситуацій як взаємодоповнення позитивних і негативних розв'язків та позитивного і негативного розв'язання завдань, проблем, запитань (мінізавдань), а також досвід обробки і нормування результатів тестування у системі фундаментального соціально-психологічного експерименту з упровадження інноваційної моделі модульно-розвивального навчання.

У другому випадку ми прагнули інтелектуально реалізувати засадничі тези ситуаційного підходу: зовнішні чинники «справляють вплив на поведінку суб'єкта, переломлюючись через його когнітивну та спонукальну сфери, тобто ситуація має визначатися не лише як перелік об'єктивних стимульних елементів, а й як акт інтелектуального розуміння, переживання та оцінювання»; принципи діагностичних процедур уможливлюють виявлення того «психологічного змісту, який залишається прихованим при використанні традиційних методик»; програма вивчення цілісних життєвих ситуацій людини дає змогу «працювати не тільки з актуальним змістом свідомості індивіда, а й дозволяє звертатися також до минулого досвіду і досліджувати їх у взаємозв'язку»; «в основу критеріїв оцінок експертів покладені надійні життєві показники (реальні характеристики поведінки обстежуваного у різних сферах життя протягом тривалих періодів)...» та ін. [65, с. 68-69].

Тест містить 20 життєвих ситуацій проблемного характеру, кожна з яких має 5 виходів-розв'язків, що є рівноцінними за діагностичним критерієм і являють собою набір різних психологічних завдань. При цьому обстежуваний покликаний особисто прийняти лише один розв'язок як адекватний, а решту чотири відхилити як неприйнятні.

Відтак тест, крім 20 ситуацій, включає ще й 100 психологічних завдань, котрі обстежуваний повинен опрацювати - сприйняти, усвідомити їхній зміст, внутрішньо прийняти чи відхилити й зафіксувати відповідь.

Бланк відповідей до тесту складається з трьох частин: а) верхньої, на котрій досліджуваний фіксує основну інформацію про себе і дату дослідження; б) середньої, де він навпроти кожної із 20 ситуацій (горизонталь) «хрестиком» фіксує один (із п'яти) обраний варіант відповіді (вертикаль); в) нижньої, що заповнюється психологом після тестування - на етапі первинної обробки одержаних результатів (див. нижче).

Час виконання завдань тесту необмежений, хоча, як підтверджує практика, досліджуваним вистачає для цього 25-35 хв.

Тестування студентської та учнівської молоді проводилося нами у трьох регіонах України - західному (Тернопільський національний економічний університет і Тернопільська філія Європейського університету), центральному (Академічний ліцей при Запорізькому національному університеті) і південному (Кримський гуманітарний університет, м. Ялта). Сукупно вибірка склала 300 осіб обох статей. У групових дослідженнях брали участь студенти денної і заочної форм навчання, а також старшокласники.

Кожен самостійно працював із стимульним матеріалом і бланком відповідей. Загалом процедурна схема кількісно-статистичної обробки одержаних результатів охоплювала три кроки дій.

Перший крок. Здійснювали кількісний підрахунок суми первинних оцінок у балах кожного учасника тестування за ключем і заповнення нижньої частини бланку відповідей. При цьому кількість балів визначалася окремо за кожним показником відповідальності та встановлювалася їх загальна сума як інтегральний показник відповідальності особистості.

Достатній інтервальний ряд оцінок (0, 1, 2, 3, 5) та чітка пропорційність між моделями проблемних ситуацій, що характеризують концептуально задані компоненти відповідальності, дають змогу одержувати первинні оцінки за кожним компонентом у діапазоні від 0 до 25 балів, а в сукупності - від 0 до 100. Все це створює низку зручностей при обробці первинних результатів тестування. Для прикладу наведемо повністю заповнений тестованим і психологом бланк відповідей (табл. 4).

Алгоритм дій психолога такий:

1) товстою лінією диференціюються всі ситуації на п'ять груп, щоб полегшити підрахунок «сирих» оцінок;

2) у рядок записуються бали до всіх ситуацій;

3) підсумовується кількість балів за окремими компонентами відповідальності у такий спосіб:

– К. К. - когнітивний компонент: ситуації за № 1, 5, 9, 13, 17;

– Ем.-М. К. - емоційно-мотиваційний компонент: ситуації за № 2, 6, 10, 14, 18;

– Пов.-В. К. - поведінково-вольовий компонент: ситуації за № 3, 7, 11, 15, 19;

– М.-Д. К. - морально-духовний компонент: ситуації за № 4, 8, 12, 16, 20;

4) визначається загальна сума балів або % відповідальності особистості за стовідсотковою шкалою.

Таблиця 4

Бланк відповідей до тесту «Наскільки Ви відповідальна особистість?»

Прізвище, ім'я М. Ірина

Вік (років) 19. Освіта незакінчена вища освіта (ІІІ курс )

Соціальний статус (професія) студент (облік у сфері послуг)

Дата і місце тестування 24.09.2007 р., м. Тернопіль

Варіанти відповідей		Варіанти відповідей
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20
А			X				X	X	X							X	X				а
Б					X	X				X					X						б
В	X			X														X		X	в
Г		X												X					X		г
Д											X	X	X								д
Бали	2	3	0	2	3	3	5	5	0	1	5	5	0	1	3	5	0	2	3	2	Бали
? балів: К.К. 2+3+0+0+0= ? балів: Ем.-М.К. 3+3+1+1+2= ? балів: Пов.-В.К. 0+5+5+3+3=	5 10 16
? балів: М.-Д.К. 2+5+5+5+2= Разом ? балів або % ВО	19 50

Другий крок. Нормування результатів тестування, стандартизації тестових оцінок та створення класифікації показників відповідальності особистості (загальний і за кожним її компонентом), що дає змогу зіставляти отримані результати у різних тестованих.

Алгоритм дії:

1) дані 300 досліджуваних заносяться до таблиці відповідно до колонок «первинна оцінка в балах», «частота первинної оцінки», «сукупна частота первинної оцінки», «процентилі» як ранжування первинних оцінок за стовідсотковою шкалою;

2) за стенайновою шкалою визначаються рівні відповідальності особистості - від вкрай високого (абсолютна відповідальність) до вкрай низького (безвідповідальність);

3) кількісно визначені рівні вносяться до підсумкової кваліфікаційної таблиці, що фіксує не лише відповідні рівні та показники, а й види особистісної відповідальності (див. табл. 5);

4) аналогічні процедурні дії виконуються стосовно оцінок кожного з чотирьох компонентів відповідальності; у підсумку одержуємо класифікацію показників за компонентами відповідальності особистості (див. табл. 6). що дає змогу чітко визначати ступінь розвитку окремих складових цієї інтегральної особистісної якості людини.

Таблиця 5

Класифікація показників відповідальності особистості

Вид відповідальності особистості	Рівень відповідальності особистості ...

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 
•  4 

дипломная работа "Психологічні фактори впливу на політичну активність молоді" скачать

Подобные документы

• Фактори формування політичної участі та електоральної поведінки в Україні на сучасному етапі

  Характеристика поняття електоральної поведінки як найбільш розповсюдженої форми політичної участі; особливості і чинники її формування в Україні. Визначення впливу на волевиявлення виборців засобів масової інформації та ідеологічних преференцій населення.
  
  статья [16,7 K], добавлен 26.07.2011
  

• Сучасний молодіжний та студентський рух в Україні

  Державна молодіжна політика в Україні, оцінка її практичної ефективності, досягнення та напрямки реформування. Фактори впливу на політичну активність молоді, управління даним процесом. Сучасний студентський рух в Україні, його особливості та регулювання.
  
  реферат [35,2 K], добавлен 25.11.2014
  

• Поняття та структура політичної свідомості

  Основні напрями наукового аналізу політичної свідомості, результати її дослідження спеціалізованими центрами. Модель типології видів політичної свідомості з урахуванням принципів побудови її структури. Роль національної свідомості у формуванні світогляду.
  
  реферат [26,8 K], добавлен 06.06.2011
  

• Політичний імідж як психологічний чинник впливу на електоральну поведінку громадян

  Психологічні характеристики політичних лідерів. Вивчення особливостей впливу політичного іміджу на електоральну поведінку громадян. Дослідження схильності до маніпулювання у особистостей. Визначення домінуючих факторів авторитарності у політичного лідера.
  
  дипломная работа [147,7 K], добавлен 14.09.2016
  

• Політика і етика: соціально-філософський аспект

  Дослідження місця і ролі моралі в контексті становлення суспільства. Філософсько-історичне підґрунтя феномену політичної етики. Проблеми взаємодії моральної та політичної свідомості. "Моральний компроміс", як "категоричний імператив" політичної етики.
  
  курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.12.2010
  

• Місце особистості в політиці

  Дослідження проблеми особи в політиці. Шляхи політичної соціалізації. Основні аспекти взаємозв'язку добробуту суспільства та його політичної системи. Агресивні форми поведінки в політиці. Основні методи політичної боротьби терористичних організацій.
  
  реферат [25,0 K], добавлен 28.09.2009
  

• Людина як суб’єкт і об’єкт політики

  Особистість як об’єкт і суб’єкт політики. Проблеми політичної соціалізації особистості. Особливості політичної соціалізації військовослужбовців. Агенти політичної соціалізації. Основні форми політичної участі. Шляхи підвищення політичної соціалізації.
  
  реферат [52,3 K], добавлен 14.01.2009
  

• Соціальна структура суспільства

  Поняття соціально-класової структури сучасного українського суспільства, його основні елементи та взаємозв'язок, аналіз окремих питань. Характер впливу сектору "верхнього середнього класу" на форми, способи та методи реалізації політичної влади.
  
  контрольная работа [17,0 K], добавлен 16.03.2010
  

• Молодь України: перспективи розвитку та захищеність

  Дослідження сутності, головних завдань, напрямків, принципів та шляхів реалізації державної молодіжної політики. Аналіз нормативно-правових актів, що її регулюють. Проблеми працевлаштування молоді в Україні. Причини безробіття. Забезпечення молоді житлом.
  
  реферат [39,5 K], добавлен 15.04.2013
  

• Політична свідомість як відображення політичного життя суспільства

  Політична свідомість як одна з найважливіших форм суспільної свідомості, яка відображає політичне буття людей. Характеристика основних структурних елементів політичної свідомості - політичної психології та ідеології. Рівні політичної свідомості.
  
  презентация [191,8 K], добавлен 03.01.2011
  

• Аналіз визначних особливостей сучасного політичного міфу через дослідження детермінант оптимізації його розвитку

  Концепції інтерпретації міфу. Політична ідеологія і міфологія. Символ як спосіб вираження міфологізації свідомості. Національне як фактор розвитку міфологізації політичної свідомості. Детермінанти оптимізації розвитку міфологізації політичної свідомості.
  
  диссертация [212,9 K], добавлен 13.01.2015
  

• Політична система Польщі

  Польща як одна з країн постсоціалістичної Європи, сучасна територія якої сформувалася після Другої світової війни. Поняття політичної системи, її елементи. Сучасна політична та партійна система Польщі, її специфіка та етапи формування, фактори впливу.
  
  реферат [14,0 K], добавлен 18.01.2011
  

• Формування іміджу сучасної української еліти

  Умови виникнення сучасної політичної еліти. Критерії формування нової політичної еліти та проблеми її розвитку на сучасному етапі функціонування. Роль та значення особистості у формуванні загальної політичної картини. Класифікація представників еліти.
  
  реферат [33,7 K], добавлен 24.04.2013
  

• Досвід трансформації молдовського суспільства: протиріччя на шляху до політичної консолідації

  Аналіз процесів соціально-політичної трансформації Молдови пострадянського періоду. Процеси, які безпосередньо стосуються функціонально-динамічних характеристик політичної системи. Фактори, що впливають на трансформацію політичних інститутів суспільства.
  
  статья [41,8 K], добавлен 11.09.2017
  

• Специфіка становлення сучасної української політичної еліти

  Аналіз становлення, розвитку та механізмів формування, функцій і ролі політичної еліти в сучасній Україні. Концептуальне вивчення, з'ясування загальних та специфічних функцій і характерних рис української еліти, виявлення основних шляхів її поповнення.
  
  реферат [25,2 K], добавлен 13.05.2015
  

• Політична відповідальність державної еліти в контексті становлення демократичної держави

  Поняття політичної відповідальності, політичної еліти та демократичної держави. Місце політичної відповідальності еліти в системі відносин суспільства і держави, її інститути як елементи системи стримувань і противаг. Співвідношення політики та закону.
  
  дипломная работа [95,6 K], добавлен 19.07.2016
  

• Проблеми та перспективи політичної аналітики

  Сутність та зміст політичної аналітики як наукового напрямку, історія та основні етапи її розвитку, сучасні тенденції та можливості. Інформаційно-аналітична діяльність як основний напрямок політичної аналітики. Техніка дослідження політичної активності.
  
  реферат [22,8 K], добавлен 14.01.2011
  

• Державна політика в Україні

  Поняття державної політики як особливого виду діяльності в суспільстві, її сутність і характерні риси. Історія формування політичної науки в Україні, її сучасний стан і перспективи розвитку. Сутність політичної свідомості, її зміст, структура і типологія.
  
  контрольная работа [47,1 K], добавлен 26.02.2009
  

• Соціально-психологічне трактування тоталітаризму

  Поняття та основні ознаки тоталітаризму, соціально-психологічний аспект. Характеристика тоталітарного суспільства; психологічні і соціальні особливості харизматичного лідера; тоталітарна людина як загальнокультурний феномен. Історія тоталітарних держав.
  
  реферат [23,7 K], добавлен 13.11.2013
  

• Комунікаційний аспект політичної пропаганди

  Дослідження пропаганди в контексті політичних комунікацій в трудах зарубіжних та вітчизняних вчених. Вплив пропаганди на політичну ситуацію та громадську думку. Особливості пропагандистської інформації, способи її передачі від комунікатора до реципієнта.
  
  статья [24,7 K], добавлен 20.08.2013
  

Другие документы, подобные "Психологічні фактори впливу на політичну активність молоді"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам