Оцінка ефективності реабілітаційної програми для алкозалежних

Слід зазначити, що на сьогоднішній день в Україні є достатня кількість науковців, які висловлюють думку про те, що повноцінна реабілітація не лише як система лікувальних заходів, але й як така система заходів, яка дає можливість згаданої переорієнтації особистості на ефективніше функціонування, здатна досягти чималих результатів у вирішенні проблеми залежності від ПАР 84, 85.

К.Д. Бабов, С.В. Дворяк, В.А. Розанов, І.П. Шмакова, вбачаючи у реабілітації один із терапевтичних етапів, загальноприйнятих при лікуванні залежності від ПАР (поряд із дезинтоксикацією, періодом активного лікування, лікуванням психічних розладів і ускладнень, підтримуючою терапією), зазначають, що вона є найменш розробленим етапом 84. Причини такого стану речей вони бачать як у сфері “чисто технічних, так і методологічно-концептуальних проблем”. Оскільки “реабілітаційні процеси найбільше витягнуті у часі“, для їх здійснення важливе існування фундаментальної філософської (методологічної) бази.

Вітчизняні автори, які займались вивченням підходів до реабілітації осіб, залежних від ПАР, зазначають, що психотерапія і соціореабілітаційні підходи в різних країнах світу останнім часом стали займати головне місце у комплексі лікувально-реабілітаційних заходів у наркології. Особливу ефективність автори відзначають при застосуванні психотерапевтичних товариств типу Анонімні Алкоголіки та Анонімні Наркомани і християнських програм реабілітації (духовно орієнтовані програми реабілітації) 30, 87-92.

О.В. Зиков і М.Г. Цетлін, порівнюючи духовно орієнтовані програми (до яких автори у першу чергу відносять метод групової психотерапії, оснований на ідеології “12 кроків”) із “застрашливими” методами лікування, які все ще широко розповсюджені, говорять про абсурдність застосування останніх для лікування людей, у яких страх є однією із причин, які призвели до зловживання. Мова йде про методи, які використовують навіювання страху залежним особам перед вживанням ПАР. У той же час програму 12 кроків автори розглядають як “універсальну систему само- і взаємодопомоги людей із певними формами залежностей”.

Емоційно-стресову та опосередковану стресову психотерапію характеризують пасивність пацієнта в процесі лікування, патерналізм з боку терапевта, відповідальність останнього за результат лікування 20. На нашу думку, ці характеристики є суттєвим недоліком цих методів, оскільки не відчуваючи себе відповідальними за результат лікування, хворі не здатні його контролювати і докладати власних зусиль для досягнення результату.

Ю.В. Валентик наголошує, що для психотерапії хворих із залежністю від ПАР важливо дотримуватись континуального підходу, який виходить із системності, багаторівневості і полімодальності впливів. Він пише, що несистемний вплив на начебто автономний патологічний симптом принципово неадекватний, тому що він “бє мимо запізнюється (розвиток симптому зміщується в майбутнє) легко блокується психологічним захистом легко відділяється від патологічного процесу і розвивається елімінується патологічною субособистістю або інкапсулюється в ній”.

Висновки до розділу 1

Підсумовуючи теоретичний аналіз проблеми, зазначимо, діагноз психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю це:

1. Синдром алкогольної залежності, об'єднуючий ознаки такої форми виживання, при якій людина не змінює середовище проживання, а намагається змінити себе самого за допомогою речовини, щоб зменшити конфліктність і суперечливість у відносинах «я - середа»;

2. Численні зміни в поведінці, викликані такою формою адаптації, що приводять до накопичення патології, що в кінцевому підсумку виявляється як типова алкогольна хвороба, яка має різні форми, стадії процесу та типи перебігу (запійний і псевдозапійна, абстинентний синдром з ускладненнями та без, втрата кількісного і якісного контролю, зміна толерантності, алкогольна деменція);

3. Закріплення цих змін в пам'яті, структурі свідомості і мислення, емоційно-виразних рухах і діях, тілесної організації;

4. Стиль життя (алкогольний спосіб життя), який має передбачуваний результат: деградація особистості, соціальне зниження, погіршення здоров'я, скорочення життя, негативний вплив на оточуючих людей і середовище;

5. Прогресивне погіршення функціонування особистості, захоплююче все більша психічний простір, що призводить до патологічної стурбованості випивкою, перетворюючись для суспільства в інваліда. При підборі найбільш адекватного методу корекції стану важливі не стільки етіопатогенетичні фактори, що викликали психічні відхилення, скільки особистісні особливості людини, її ставлення до хвороби, до лікаря (або психолога), а також до того оточення і до тієї складної ситуації, яка послужила причиною його соціально - психологічної дезадаптації. Відсутність психодіагностичного контролю за динамікою стану може призвести до того, що важливі аспекти стану хворого будуть упущені, пройдуть непоміченими і приведуть до згубних наслідків. Знайомлячись з сучасними підходами до реабілітації осіб, залежних від ПАР, ми дійшли висновку, що на сьогоднішній день як зарубіжні, так і вітчизняні автори все частіше використовують термін “реабілітація” в значенні системи медичних, соціальних, психологічних впливів. Серед психологічних впливів особливе місце належить духовним. Інакше кажучи, реабілітація має бути спрямована на всі сфери життєдіяльності особистості. Слід зазначити, що існуючі у вітчизняній і зарубіжній науці розробки у руслі реабілітаційних впливів на осіб, залежних від ПАР, як правило, не торкаються питань про зміни різноманітних психологічних підструктур під час одужання, які відбуваються протягом реабілітації.

Розділ 2. Методологічна основа емпіричного дослідження ефективності реабілітаційних програм

2.1 Еклектична стаціонарна реабілітаційна програма КМНКЛ «Соціотерапія» «Шлях до одужання»

Психологічні та поведінкові методи психокорекційного втручання, включаючи стаціонарні та амбулаторні програми лікування та реабілітації хворих із залежністю від ПАР, їх окремі компоненти як способи допомоги пацієнтам, терапія за участю сім'ї та одноразові консультації - це найбільш часто використовувані способи лікування хворих на алкоголізм / наркоманію, ефективність яких , до недавнього часу, було найважче оцінити.

Хоча Mіннесотська модель була основною в спектрі програм лікування залежності від ПАР в Сполучених Штатах практично з моменту її створення, перше наукове клінічне вивчення цієї моделі був зроблено порівняно нещодавно (DC Walsh et al., 1991, 1997; CCH Cook,1975; G.S. Alford, R.A. Koehler, J. Leonard, 1991; L. Keso, M. Salaspuro, 1994; M.H. Dodd, 1997; D. McElrath, 1997). L. Keso, M. Salaspuro (1994) порівнювали динаміку стану хворих на алкоголізм, спрямованих в Міннесотську програму лікування і в традиційну стаціонарну програму, звану в США «Фінською» і засновану на «класичних» методах роботи.

Традиційна модель включала індивідуальну, групову і сімейну психокорекційну роботу, але не містила в собі жодного з компонентів АА-терапії. Було показано, що пацієнти, які лікувалися по Міннесотській моделі, рідше виписувалися зі стаціонару через порушення режиму, ніж пацієнти, зайняті в традиційній програмі. Крім того, 14% пацієнтів, які пройшли лікування за Міннесотською моделлю (у порівнянні з 1,9% хворих після застосування традиційної методики), утримувалися від споживання алкоголю протягом року; 26,3% пацієнтів, що лікувалися по Міннесотській моделі (в порівнянні з 9 , 8% пролікованих за традиційною методикою), утримувалися від алкоголізації протягом заключної третини (від 8 до 12 місяців) подальшого після лікування року. Зазначені автори припускають, що ці результати можуть бути недостатньо достовірними через методологічні обмеженя дослідження. Логічний перехід

Еклектична стаціонарна реабілітаційна програма КМНКЛ «Соціотерапія» «Шлях до одужання»

Протягом тривалого часу у вітчизняній наркології була прийнята парадигма «алкоголізм як хвороба». Але до теперішнього часу даний підхід стає гальмом на шляху позбавлення людини від залежності.

Залежні від психоактивної речовини люди навчилися складати з себе відповідальність за саму поведінку, спрямовану на пошук алкоголю. До 90-их років став формуватися інший підхід, інша парадигма - «адиктивна поведінка». Це вже не зовсім хвороба, це форма поведінки, що відхиляється. Яка може стати в кінцевому результаті смертельною хворобою, але в своїй основі є і залишається до кінця життя саме формою поведінки. За свою поведінку людина зобов'язана відповідати персонально, без жодних посилань на хворобу і обставини. Наукові спільноти приймають парадигму адиктивної поведінки, але й не заперечують алкоголізм як хворобу.

Реабілітаційне наркологічне відділення засноване згідно наказу по Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія» за № 48 від 29.08.1997 року для надання взаємопогодженої комплексної індивідуалізованої психологічної, соціальної, професійної та медико-біологічної реабілітації особам, які мають проблеми зі вживанням алкоголю, наркотиків та інших психоактивних речовин.

Від початку створення і до цього часу реабілітаційні програми відділення постійно корегувалися та змінювались. Колектив відділення знаходиться у творчому пошуку і спрямовує свою діяльність на покращення якості надання психологічної допомоги пацієнтам.

З жовтня 2008 року у відділення функціонує еклектична стаціонарна реабілітаційна програма «Шлях о одужання», яка розроблена на основі всесвітньовідомої програми «12 Кроків» Мінесотська модель, доповнена і адаптована до слов'янського менталітету. Програма відповідає Реабілітаційному комплексу № 1 «Уніфікованих стандартів надання наркологічної допомоги населенню в лікувально-профілактичних установах України, затверджених наказом МОЗ України № 226 від 27.07.1998 року».

Еклектична стаціонарна реабілітаційна програма «Шлях до одужання» створена для людей, які мають проблеми пов'язані із зловживанням психоактивних речовин. Програма заснована на сучасних наукових теоретичних підходах до психологічної допомоги і відповідає «Реабілітаційний комплекс № 1» Уніфікованих стандартах надання наркологічної допомоги населенню в ЛПЗ України, затверджених наказом МОЗ України № 226 від 27.07.1998 р.

Послуги, які виявляються в реабілітаційній програмі за своєю суттю відносяться до соціальних, про що свідчить ст. 1 Закону України «Про соціальні послуги». За час функціонування програми в ній прийняли участь:

За 2009 рік - 116 чоловік, із них 6 припинили участь у програмі достроково, 56 чоловік зберігали абстиненцію не менше 1 року;

За 2010 рік 112 чоловік, 4 припинили програму достроково, 48 знаходились у ремісії не менше року;

За 2011 рік 106 осіб, 4 достроково припинили проходження програми, 49 в ремісії;

За 2012 рік 112 осіб, 4 припинили програму достроково, 64 в ремісії.

Основною теорією побудови реабілітаційної стаціонарної програми взята гуманістична теорія Абрахама Маслоу, провідним мотивом якої, є необхідність і можливість комфортного існування людини в умовах поваги, креативності та самореалізації.

Однією з теоретичних основ програми реабілітації є когнітивно-біхевіоральна теорія, яка передбачає зв'язок між поведінкою, емоційним станом і переконаннями людини. Відповідно, провівши корекцію переконань, можна домогтися змін у психоемоційному стані і поведінці. Крім того, саме переконання людини регулюють його функціонування в соціальному середовищі.

Всесвітньо відома програма «12 кроків» послужила основою для подолання опору прийняттю допомоги і надання подальшої підтримки людям, що адаптуються до тверезого способу життя людям.

Теоретичною основою для ілюстрацій лікувального впливу музично-релаксаційного тренінгу є роботи Лоуен А. і Райха В. Методологія МРТ заснована на уявленні про психоемоційному напруженні як про форму відображення незакінченості-якої дії: зупинка в русі до мети, фіксація на перешкоді і пошук кращих шляхів реагування. Програма МРТ дозволяє не тільки розслабитися, але й навчає закінчувати переживання, усвідомлювати власні емоції, позитивно ставитися до свого внутрішнього світу і тілу, контролювати процес психічної розрядки і релаксації.

За теоретичну основу АРТ-терапії взята ідея Фрейда про те, що внутрішнє "Я" людини проявляється у візуальній формі кожного разу, коли він спонтанно малює і ліпить, а також думки Юнга про персональні і універсальні символи. Центральна фігура в арт-терапевтичному процесі - не пацієнт (як хвора людина), а особистість, яка прагне до саморозвитку та розширенню діапазону своїх можливостей. АРТ-терапія сприяє виникненню почуттів внутрішнього контролю і порядку. Малювання фарбами і ліплення призводять до необхідності організовувати форми і кольори, розвивають і підсилюють увагу до почуттів, посилює відчуття власної особистісної цінності.

Сутність, структура, методи РП "Шлях до одужання"

Філософія програми базується на двох припущеннях:

* У стадії активного вживання людина втрачає здатність контролювати вживання ПАР і власну поведінку.

* Процес реабілітації полягає у створенні умов для усвідомлення відповідальності за свою поведінку і його зміні.

Для полегшення процесу адаптації клієнтів до тверезого способу життя штучно створена безпечна довірча атмосфера. Першим інструментом, що дозволяє регулювати процес комунікації між клієнтами, між клієнтами та зовнішнім світом, є етичний кодекс психолога, який передбачає:

* повага до особистості кожного клієнта,

* конфіденційність роботи

* професіоналізм і колегіальність співробітників.

При створенні програми ми керувались не теоріями особистості, а теорією допомоги, яка має на увазі примирення неминучих суперечностей у житті людини. Протиріччя в нашому житті неминучі, тому що людина активна, тобто прагне змінювати зовнішнє середовище і себе самого. Основним протиріччям алкоголізму є переконання, що зовнішнє (алкоголь) може змінити внутрішні (душу).

Для розширення цільової аудиторії розроблені наступні критерії відбору:

* психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю

* вік: від 18 до 48 років

* наявність мотивації на проходження реабілітаційної програми

* відсутність симптомів абстиненції.

У програмі використовуються тільки добре апробовані в психологічній практиці методи, які не мають протипоказань:

* психодіагностика

* психологічне консультування (групове / індивідуальне)

* кінезіотерапія

* музично-релаксаційний тренінг

* АРТ-терапія

* психодрами

* психогімнастика

* елементи Гештальт-терапії

* діаналіз

* програма «12 Кроків»

* групова психокорекція.

Умовно процес одужання ділиться на наступні етапи:

1 етап: дореабілітаціонний (детоксикація + мотивування в режимі стаціонару, близько 10 днів)

2 етап: активна психокорекційна інтервенція (стаціонар 28-42 дня)

3 етап: формування стійкої ремісії (денний стаціонар, амбулаторно 90 днів)

4 етап: збереження і підтримка абстиненції (періодичні зустрічі).

Етап стаціонарної реабілітаційної програми складається з трьох блоків, безпосередньо спрямованих на подолання наслідків тривалого зловживання алкоголем. Кожний тематичний блок складається з різних заходів, має на увазі різні методи і спрямований на одну і ту ж мету.

Очікувані результати

Клієнти, які повністю пройшли курс програми реабілітації, характеризуються наступними ознаками:

Не вживають ПАР як мінімум на протязі 3-х місяців;

Мають професійно узгоджений план підтримуючої терапії та подальшої роботи зі своїми психологічними проблемами;

Оволоділи базовими поняттями про хімічну залежність та способами профілактики рецидивів;

Орієнтовані на регулярне відвідування груп самодопомоги АА і NA;

Орієнтовані на прийняття допомоги;

Змінили поведінку на більш адаптовану та гармонічну;

Покращили психічний стан.

Принципи роботи:

Дотримання етики психологічної та соціальної роботи.

Високий рівень професійних взаємовідносин з клієнтом.

Конфіденційність.

Повага до особистості.

Відсутність дискримінації за будь-яким принципом.

Відповідальність.

Компетентність.

Чесність.

Структура програми:

Програма «Шлях до одужання» використовує тільки добре апробовані в психотерапевтичній практиці методи, принципи та підходи, які не мають протипоказань для осіб з психічними та поведінковими розладами, викликаними вживанням психоактивних речовин. Програма реабілітації включає: індивідуальне, групове, сімейне консультування і психотерапію;освітню та антистресову програми; самостійну роботу клієнта; участь у групах самодопомоги АА, або АН.

Умовно процес видужання розподіляється на наступні етапи:

1 етап: дореабілітаційний (детоксикація + мотивування в режимі стаціонару, близько 10 діб)

2 етап: активна реабілітації (стаціонар 28-42 днів)

3 етап: формування стійкої ремісії ( денний стаціонар, амбулаторно 90 днів )

4 етап: збереження та підтримка тверезості ( періодичні зустрічі ).

На 1-му етапі клієнт отримує медикаментозне лікування та 3 консультації психолога:

інформаційно-мотиваційну;

поєднану зі «значущими іншими»;

діагностичну, на визначення емоційного стану (САН, АДІ, Т. Лірі, Айзенк).

Другий етап триває від 28 до 42 днів (залежно від стану клієнта і його готовності перейти на наступний етап реабілітації) в режимі стаціонару. До нього входять:

Психокорекція та групове консультування

16 сесій соціально - психологічного тренінгу 1,5 год. 4 рази на тиждень

4 сесії індивідуального консультування 45 хв. 1 раз на тиждень

16 сесій групового консультування 1,5 год. 4 рази на тиждень

16 сесій кінезіотерапії 1 год. 4 рази на тиждень

4 сесії сімейного консультування 3 год. 1 раз на тиждень

4 сесії зборів терапевтичної спільноти 1,5 год. 1 раз на тиждень

4 сесії АРТ-терапії 1,4 год. 1 раз на тиждень

8 сесій музично-релаксаційного тренінгу 1 год. 2 рази на тиждень.

Освітня програма

8 інформаційних занять 1 год. 2 рази на тиждень

28 занять - медитація 15хв. Щодня.

Самостійна робота

28 занять «Підсумки дня» ( знайомство з 10-м кроком) - по 1 год. Щодня

Ведення щоденника емоційних станів - щодня

4 заняття група самодопомоги АА - 1год. 1 раз на тиждень

4 заняття група взаємодопомоги АА - 1год. 1 раз на тиждень.

Третій етап - формування стійкої ремісії, триває 90 днів. Графік та режим проходження цього етапу встановлюється згідно бажання та можливостей клієнта.

Денний стаціонар передбачає відвідування психотерапевтичних групових занять зазначених у попередньому етапі за наступним розкладом:

Перші 30 діб

Відвідування всіх заходів передбачених на 2-му етапі з 15.00, крім суботи та неділі

4 сесії сімейного консультування щосуботи.

Другі 30 діб

Відвідування сесій психотерапії 3 рази на тиждень

Ведення щоденника емоцій

Самостійне відвідування груп взаємодопомоги АА, АН 3 рази на тиждень

4 сесії сімейного консультування щосуботи.

Треті 30 діб

Відвідування сесій психотерапії 1 раз на тиждень

Ведення щоденника емоцій

Самостійне відвідування груп взаємодопомоги АА, АН щоденно

4 сесії сімейного консультування щосуботи.

Амбулаторна програма передбачає відвідування груп взаємодопомоги АА, АН щоденно та 4 сесії сімейного консультування щосуботи на протязі 90 днів.

Четвертий етап - збереження та підтримка абстиненції - передбачає періодичні зустрічі зі спеціалістами відділення за попередньою згодою та участь у сімейному консультуванні.

Крітерії відбору клієнтів:

Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю

Вік: від 18 до 48 років

Наявність мотивації до проходження реабілітаційної програми

Відсутність симптомів абстиненції.

Заходи реабілітаційної програми «Шлях до одужання»

Блок «Мотиваційний»

Соціально - психологічний тренінг.

Мета: сприяння усвідомленню наслідків зловживання алкоголю на когнітивному рівні.

Поняття «дна».

Втрата контролю.

Ілюзія контролю.

Сила, слабкість.

Відповідальність.

Музично - релаксаційний тренінг.

Мета: сприяння усвідомленню наслідків зловживання алкоголю на конативному та тілесному рівнях;

Розвиток навичок зняття напруги на тілесному рівні.

Арт - терапія.

Мета: виявити особистісні ресурси шляхом залучення до творчого процесу.

Теми інформаційних занять:

Концепція захворювання БПСД.

Заперечення

Блок «Антистресова програма».

Соціально - психологічний тренінг.

Мета: формування навичок зняття фізичного та психічного напруження без вживання ПАР.

Поняття про «стрес» (1 частина)

Поняття про «стрес» (2 частина)

Стрес на фізичному та психологічному рівні.

Стрес на поведінковому рівні.

Навички відмови.

Музично - релаксаційний тренінг.

Мета: Формування навичок ідентифікації стресового стану.

Розвиток навичок зняття напруги на тілесному рівні.

Розширення арсеналу невербального вивільнення психо - емоційної напруги.

Арт - терапія.

Мета: формування навичок зняття психо-емоційної напруги шляхом створення творчого образу.

Теми інформаційних занять:

Стресоформуючи фактори.

ВІЛ - СНІД

Психологічні потреби людини за Гласером.

Блок «Стоп - техніка»

Соціально - психологічний тренінг.

Мета: інформування що до методів впливу на процес зриву-одужання.

Формування залежності.

Процес одужання.

Процес зриву.

Тяжіння.

Втрата здорового мислення. Звертання по допомогу.

Тренінг партнерського спілкування.

Музично - релаксаційний тренінг.

Мета: Сприяння відновленню комунікативних здібностей;

Сприяння відновленню цілісності особистості, шляхом взаємопов'язання емоційних та тілесних відчуттів;

Розвиток навичок ідентифікації емоційного стану оточуючих.

Арт - терапія.

Мета: сприяння формуванню «Я - концепції».

Теми інформаційних занять:

Люди, місця, речі.

Правило HALT.

Психологічні особливості залежності. Їх вплив на міжособистісне спілкування.

Більш докладно заходи програми представлені в додатках (Додаток А)

2.2 Способи формування та характеристика вибірки

Дослідження проводилось на базі Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» (КМНКЛ «Соціотерапія»), наркологічному відділенні № 4 та реабілітаційному наркологічному відділенні. Програма реабілітації, яка реалізується в Реабілітаційному наркологічному відділенні, працює протягом 5 років.

У дослідженні брали участь 30 чоловіків, віком від 21-55 років, з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю», які знаходяться на стаціонарному лікуванні в НВ № 4 та пройшли стаціонарну реабілітаційну програму «Шлях до одужання» протягом 28 днів. Дослідження проводилось на початку та по закінч нні реабілітаційної програми. Всім хворим проводилась медикаментозна корекція абстинентного синдрому. Було обрано хворих, які не мають в анамнезі вживання інших психоактивних речовин. Мало

2.3 Аналіз методичного інструментарію дослідження

Метод діагностики міжособистісних відносин ДМО

Методологічну основу нашого експериментального дослідження склали : метод діагностики міжособистісних відносин(повна назва методики) являє собою модифікований варіант интерперсональной діагностики Т.Лири, автор якої є послідовником ідей Саллівен. Теоретичний підхід Г. С. Саллівен до розуміння особистості базується на уявленні про важливу роль оцінок і думки значимих для даного індивіда навколишніх осіб, під впливом яких відбувається його персоніфікація, тобто формує особистість ідентифікація зі "значущими іншими". У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється в певному стилі міжособистісної поведінки. Реалізуючи потреба в спілкуванні і в здійсненні своїх бажань, людина зі-утворює свою поведінку з оцінками значимих інших на рівні усвідомленого самоконтролю, а також (неусвідомлено) з символікою ідентифікації. Грунтуючись на тому, що особистість проявляється в пове-дении, актуалізованому в процесі взаємодії з оточуючими, американський психолог Ті-моті Лірі систематизував емпіричні спостереження у вигляді 8-ми загальних або 16-ти більш дрібних (не виправдали себе на практиці) варіантів міжособистісної взаємодії . На псіхограмма вони представлені у вигляді замкнутого континууму, по периметру якого розташовані характеристики різних варіантів міжособистісної поведінки (див. рис. 1). При цьому протилежні за своєю суттю варіанти розташовані по відношенню один до одного на діаметрально полярних точках кола. Відповідно різним типам міжособистісної поведінки був розроблений опитувальник, який представляє собою набір досить простих характеристик-епітетів, всього 128. Тест був задуманий для клінічної діагностики та проходив перевірку на валідність зіставленням даних методики з результатами обстеження ММРI. У період роботи над створенням адаптованого вітчизняного варіанта тесту була виявлена ??достовірна зв'язок між типами интерперсонального поведінки, виділеними Лірі, і певними індивідуально-особистісними патернами, які виявляються аналогічними поведінковими характеристиками, які знайшли своє відображення у відповідних підйомах шкал профілю СМИЛ і в характеристиках методики ІТО.

Одним словом, так само, як це було з багатьма іншими методиками, орієнтованими на діагностика особистісних властивостей (тест восьми потягів Сонди, багатофакторний метод дослідження особистості ММРІ та ін), формування методики Лірі відбувалося з використанням контрастних, болісно загострених моделей міжособистісного стилю поведінки, властивих особам з окресленими клінічними проявами. Однак, багаторічний досвід застосування методики дозволив роздивитися феноменологію методу в контексті теорії провідних тенденцій і з позицій розробленого на її основі індивідуально-типологічного підходу. У складній ієрархії психодіагностичних методів інтерперсональних діагностика займає своє заслужене місце серед інших анкетних методів, результати яких базуються на прямому змістовному аналізі відповідей піддослідних (16-факторний аналіз особистості Кеттелла, ЕРI Айзенка), не застрахованих від мотиваційних позовужений і значно схильних до впливу установки випробуваного на процедуру обстеження. У зв'язку з цим правомірно вважати ДМО варіантом опитувальника, розрахованого на суб'єктивну самооцінку випробуваного і оцінку їм значущих інших. Однак аналіз результатів, одержуваних за допомогою модифікованого варіанту методики і зіставлення цих даних з результатами інших психодіагностичних тестів, дозволили виявити деякі нові, більш широкі можливості її використання та інтерпретації з позицій вищеописаної концепції. Фактори методу интерперсональной діагностики виявили високу кореляційну зв'язок з провідними типологічними тенденціями.

Крім того, дані ДМО дозволили по-новому підійти до проблеми самооцінки, критичності і самоконтролю особистості, а також значно збагатили соціально-психологічне дослідження малих груп.

Метод діагностики міжособистісних відносин ДМО відрізняється від оригінальної методики Т. Лірі в основному інтерпретаційних підходом. Була також проведена робота по адаптації вербального стимульного матеріалу методики. Розроблено більш зручний і швидкий спосіб реєстрації та обрахунку даних, а також значно розширена сфера застосування тесту в контексті соціо-метричного дослідження. Методика може бути представлена респонденту або списком (за абеткою або у випадковому порядку), або на окремих картках. Йому пропонується вказати ті твердження, які відповідають його уявленню про себе, відносяться до іншої людини або його ідеалу.

В результаті робиться підрахунок балів по кожній октанті за допомогою спеціального "ключа" до опитувальника. Отримані бали переносяться на дискограму, при цьому відстань від центру круга відповідає числу балів по даній октанті (від 0 до 16). Кінці векторів з'єднуються й утворюють особистісний профіль.

За спеціальними формулами визначаються показники за двома основними чинниками: домінування і дружелюбність.

Домінування = (I - V) + 0,7 Ч (VIІІ + ІІ - IV - VI)

Дружелюбність = (VІІ - ІІІ) + 0,7 Ч (VIII - ІІ - IV+VI)

Методичний прийом дозволяє вивчати проблему психологічної сумісності і часто використовується у соціально-психологічного тренінгу.

Типи відношення до оточуючих:

I. Авторитарний

13-16 - диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особистості, яка лідирує у всіх видах групової діяльності. Всіх наставляє, повчає, у всьому прагне покладатися на свою думку, не вміє приймати поради інших. Оточуючі відзначають цю владність, але визнають її.

9-12 - домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги.

0-8 - упевнена в собі людина, але не обов'язково лідер, наполегливий і настирний.

II. Егоїстичний

13-16 - прагне бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх, самозакоханий, обачливий, незалежний, себелюбний. Труднощі перекладає на оточуючих, але сам відноситься до них дещо відчужено, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.

0-12 - егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

Ш. Агресивний

13-16 - жорсткий і ворожий по відношенню до оточуючих, різкий, жорсткий, агресивність може доходити до асоціальної поведінки.

9-12 - вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий.

0-8 - упертий, наполегливий, настирний і енергійний.

IV. Підозрілий

13-16 - відчужений по відношенню до ворожого і злобного світу, підозрілий, образливий, схильний до сумніву у всьому, злопам'ятний, постійно скаржиться на всіх (шизоїдний тип характеру).

9-12 - критичний, зазнає труднощі в інтерперсональних контактах із-за підозрілості і боязні поганого відношення, замкнутий, скептичний, розчарований в людях, потайний, свій негативізм проявляє у вербальній агресії.

0-8 - критичний по відношенню до всіх соціальних явищ і навколишніх людей.

V. Підлеглий

13-16 - покірний, схильний до самоприниження, слабовільний, схильний поступатися всім і у всьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в кому-небудь сильнішому.

9-12 - соромливий, покірливий, легко бентежиться, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.

0-8 - скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно і чесно виконує свої обов'язки.

VI. Залежний

13-16 - різко невпевнений у собі, має нав'язливі страхи, побоювання, турбується з будь-якого приводу, тому залежний від інших, від чужої думки.

9-12 - слухняний, боязливий, безпорадний, не вміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди мають рацію.

0-8 - конформний, м'який, чекає допомоги й порад, довірливий, схильний до захоплення оточуючих, увічливий.

VII. Дружелюбний

9-12 - доброзичливий і люб'язний зі всіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, "бути хорошим" для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогрупи, має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний (істероїдний тип характеру).

0-8 - схильний до співробітництва, кооперації, гнучкий і компромісний при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути у згоді з думкою оточуючих, свідомо конформний, слідує умовностям, правилам і принципам "хорошого тону" у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст у досягненні мети групи, прагне допомагати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, проявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.

VIІІ. Альтруїстичний

9-16 - гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі й дуже активний по відношенню до оточуючих, неадекватно приймає на себе відповідальність за інших (може бути тільки зовнішня "маска", що приховує особистість протилежного типу).

0-8 - відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м'який, добрий, емоційне ставлення до людей проявляє у співчутті, симпатії, турботі, ласці, вміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливий і чуйний.

Інтерпретація даних ДМО в основному повинна орієнтуватися на переважання одних показників над іншими, і в меншій мірі - на абсолютні величини. Наведені нижче формули на думку Т.Ліри дозволяють обчислити індекс домінантності (вектор V): V = I - V 0,7 (II VIII - VI IV), і індекс доброзичливості (вектор G): G = VII - III 0,7 (VIII VII - IV II). Результат, що відхиляється від 1.0 як в сторону (+), так і (-) виявляє переважаючі тенденції.

Показники, що перевищують 8 балів (до 12), свідчать про акцентуації властивостей, що виявляються даними Октант. Бали, що досягають рівня 14-16, свідчать про виражених труднощі соціальної адаптації. Низькі показники за всіма Октант (0-3 бали) можуть бути результатом скритності і невідвертості випробуваного. Якщо в псіхограмма немає октантів, заштрихованих вище 4-х балів, то дані сумнівні в плані їх достовірності: випробуваний не захотів оцінити себе відверто.

Нами також використовувалась методика самооцінки психічного стану за Айзенком, яка дозволяє швидко визначити психічний стан за категоріями тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність. Метод дуже простий і для випробуваного і для обробки. Методика Г. Айзенка дозволяє діагностувати у випробовуваних основні, на думку Г. Айзенка, психічні стани, які він називає тривожністю, фрустрацією, агресивністю і ригідністю, на основі самозвіту випробуваних. Очевидно, що ці властивості мають темпераментальні основу. Питання опитувальника побудовані таким чином, щоб виявити звичайне, переважне, в деякому розумінні, незмінне для випробуваного психічний стан. На наш погляд, воно є індикатором більш глибоких емоційних процесів, що відрізняються високою стійкістю і домінуванням, які, в свою чергу, є складовими живої і одночасно стійкою емоційності людини. «Якісні властивості емоційності характеризують відношення індивіда до явищ навколишнього світу і знаходять своє вираження в знаку і модальності домінуючих емоцій». Емпіричні спостереження також зумовили вибір даної методики. Відомо, що в конфліктних відносинах переважають негативні емоції, висока напруга, до деякої міри звужується свідомість, проявляється стрес, як неспецифічна відповідна реакція організму. Фактори, досліджувані методикою Айзенка, у високому ступені відповідають нашою гіпотезою про емоційну сторону конфлікту. Тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність є, швидше, особистісними чинниками емоційного реагування, ніж власне емоційними процесами або психічними станами. Ці емоційно-особистісні фактори проявляють себе цілим рядом характеристик, що знаходять відображення в пов'язаних з ними почуттях і емоціях.

Тривожність як особистісний чинник має багато, в першу чергу, емоційних проявів: страху, сором'язливості, сорому, провини, боязкості. Тривожні відчувають болісні коливання самооцінки і почуття самотності і пригніченості. «Сором'язлива людина може бути впевнений, що ніхто не порахує його нав'язливим, сверхагрессівним, претензійною. Він може легко уникнути міжособистісних конфліктів, його також цінують, як вміє слухати ». Особистість з підвищеною тривожністю швидше заподіє шкоду собі, ніж іншим. Агресивність як в психологічній літературі трактується як особистісна риса, найтіснішим чином пов'язана з агресією. «Агресія: фізичний або вербальне поведінку, спрямовану на заподіяння шкоди комусь». Через труднощі поділу особистісного і поведінкового в цьому явищі виникла безперервна понятійна плутанина. Зауважимо, що це говорить про високу зв'язку особистісної риси та її поведінкового прояву. Д. Майерс розглядає ворожу агресію як спонукає злістю і є самоціллю. Проявом і побудником агресії можна назвати гнів, злість, ненависть.

Фрустрація в методиці Г. Айзенка виступає синонімом психічного стану нереалізованих спонукань. При наявності мотивів зовнішньої або внутрішньої активності особистість в силу різних причин не може їх здійснити. У зв'язку з цим виникає особливий стан емоційного напруження. Постійно фрустрованих особистості характеризуються, перш за все, станом стресу. Фактично фрустрація і є одна з форм стресу. Фрустраційна реакція породжує цілу гаму негативних емоцій: роздратування, гнів, почуття провини. Важливим є поняття фрустраційної толерантності, яка є іншим вираженням емоційної стійкості. Ригідність як особистісний чинник передбачає жорстку спрямованість поведінки і в'язкість емоцій. Афективна ригідність виражається у відсталості емоційних відгуків на мінливі об'єкти емоцій. Ригідні особистості як би весь час «спізнюються» реагувати на готівкову ситуацію, продовжуючи «гнути» свою лінію поведінки. Методика Айзенка в нашому дослідженні допомагає виявити як змістовну сторону емоційного реагування, так і ступеня його стійкості, гнучкості й інтенсивності. В залежності від того, яка сторона емоційних процесів випробуваного представляється найбільш важливою.

Методика складається з 40 суджень, по 10 суджень у кожному блоці, відповідати на які потрібно «так» чи «ні». Досліджуваним пропонується опис психічних станів. Якщо певний стан є притаманним, за відповідь ставиться 2 бали; якщо притаманний, але рідко - 1 бал; якщо зовсім не притаманний - 0 балів. Судження відібрані за результатами оцінки надійності та валідності.

Тест належить до типу «олівець-папір» і допускає як групове, так і індивідуальне використання. Для оцінки результатів необхідно підрахувати суму балів за кожну з чотирьох груп запитань. Час заповнення бланку не фіксується.

Обробка результатів включає в себе: підрахунок суми балів по кожній частині питань; оцінку та інтерпретацію балів.

I. Тривожність: 0...7 - не тривожні; 8...14 балів - тривожність середня, допустимого рівня; 15...20 балів - дуже тривожний.

ІІ. Фрустрація: 0...7 балів - не маєте високої самооцінки, стійкі до невдач, не боїтеся труднощів; 8...14 балів - середній рівень, фрустрація має місце; 15...20 балів - у вас низька самооцінка, ви уникаєте труднощів, боїтесь невдач, фрустровані.

III. Агресивність: 0...7 балів - ви спокійні, витримані; 8... 14 балів - середній рівень агресивності; 15...20 балів - ви агресивні, не витримані, є труднощі при спілкуванні та роботі з людьми.

IV. Ригідність: 0...7 балів - ригідності немає, легке переключення; 8...14 балів - середній рівень; 15...20 балів - сильно виражена ригідність, незмінність поведінки, переконань, поглядів, навіть якщо вони розходяться, не відповідають реальним обставинам, життю. Вам протипоказані зміна роботи, зміни в сім'ї.

Висновки до розділу 2

Для розробки стаціонарної реабілітаційної програми «Шлях до одужання» було використано найкращий вітчизняний та зарубіжний досвід лікування залежності. Програма була створена враховуючи особистісні особливості та проблеми контингенту. Психокорекційне втручання здійснюється для подолання основних психічних розладів та для змін в поведінці. Отримані зміни нададуть можливості кращої адаптації та задоволення потреб без вживання алкоголю. Обраний методичний інструментарій має відобразити зміни у стані та поведінці клієнтів після проходження програми реабілітації. Дописати хоч до кінця сторінки

Розділ 3 Дослідження динаміки психічного стану та поведінки хворих з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю

3.1 Аналіз особливостей психічного стану та поведінки

Нами було проведено дослідження вибірки на нормальність розподілу. Для перевірки форми розподілу було застосовано тест Колмогорова-Смірнова.

На основі отриманих даних можна зробити висновок, що значення перемінної достатньо добре підлягають закону нормального розподілу. Це дало підґрунтя для застосування методу визначення достовірності відмінностей середніх.

Результати досліджень, так звані сирі бали можна подивитись у додатках (Додаток В, Таблиця В.4)

Серед людей з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю найбільш часто спостерігаються розлади психічного стану у вигляді агресивності, ригідності, фрустрації та тривожності на середньому рівні.

Ригідність і агресивність на середньому рівні спостерігається у 70% досліджуваних. Діаграма 3.1. Особливості психічного стану.

При порівнянні середніх значень показників психічного стану, виявилось, що агресивність та ригідність мають самий високий середній бал. Діаграма 3.2 Порівняння середніх значень.

Аналіз отриманих індексів домінування та дружелюбності за методикою Лірі свідчить про значне відхилення показників від 1,0, що відображає складності адаптації в суспільстві. Діаграма 3.1.2 Порівняння середніх значень. Середній індекс домінування значно вище 1,0 та складає 7,5, що свідчить про яскраво виражені тенденції, які можуть заважати побудові відносин співпраці. Середній індекс дружелюбності також завищений і складає 5,4, що відображає конформність та схильність то відмови від самореалізації, поведінка може бути нав'язлива або пасивна.

Діаграма 3.1.1 Особливості психічного стану

Діаграма 3.1.2 Порівняння середніх значень

3.2 Аналіз динаміки стану

Для визначення позитивної і негативної динаміки в психічному стані досить відняти суму балів, набраних у другому обстеженні, з суми балів першого обстеження. Якщо в результаті виходить число з плюсом, можна вважати динаміку позитивною. Якщо число з мінусом, динаміка негативна, тобто психічний стан погіршився. Пишемо лише якісний аналіз, а не методику обрахунку У таблиці В.1(Додаток В) наведені результати цих розрахунків. За час проходження програми реабілітації у 7 чоловік з 30 погіршився психічний стан. У 2 людей стан залишився незмінним. Показники психічного стану цих людей на початку реабілітаційної програми були на низькому рівні. Індекси за Лірі свідчать про сильно виражені особливості поведінки, але збалансовані між собою.

За тим же принципом виявлено 21 чоловік з поліпшеннями в психічному стані, що становить 70% від загального числа, що проходили програму «Шлях до одужання». Причому середній бал відхилень більше, ніж у групі з негативною динамікою (10 і 4). Дивитись Таблицю В.2 Додаток В.

Узагальнені висновки дослідження динаміки психічного стану за методикою Айзенка представлені на Діаграмі 3.2.3

Діаграма 3.2.3 Динаміка психічного стану

3.3 Аналіз динаміки поведінки

За методикою ДМО наближення індексу домінування до 1.0 говорить про зміну поведінки в бік більш адаптованої. Причому оцінюється не знак (+) або (-), а абсолютна величина індексу, чим більше цифра, тим більш виражені акцентовані тенденції в поведінці. Сильно виражені тенденціі домінування можуть заважати співпраці та адаптації в суспільстві. У даному дослідженні 16 осіб продемонстрували зниження індексу домінування. Підрахунок зниження індексів робився з урахуванням абсолютних значень (+ та - не враховувався). Розрахунок представлений у додатках (Додаток В, Таблиця В.3).

Беручи до уваги, що у гармонійних, самодостатніх особистостей індекс дружелюбності 1,0, то в даному випадку індекс дружелюбності більше. Такі показники можна інтерпретувати, як схильність до відмови від власних інтересів і гіпервідповідальності за інших людей, що може заважати задоволенню потреб. Після проходження реабілітаційної програми 13 чоловік змінили поведінку в бік самореалізації в суспільстві, задоволення потреб без вживання алкоголю.(Додаток В, Таблиця В.4)

Діаграма 3.3 Зниження індексів

У Діаграмі 3.3.4 Зниження індексів представлені результати аналізу позитивних змін у поведінці. Середнє значення зниження індексу домінування зіставило 4,6 бала.

Підвищення індексу домінування було виявлено у 12 осіб, що повністю пройшли РП «Шлях до одужання». Можливо, що людей з наявною тенденцією до домінування, перебування в замкненому просторі та необхідність пристосовуватись до учасників групи приводить до позиції відстоювання власних інтересів.

У 16 (подавайте хоча б у відсотках)осіб виявлено підвищення індексу дружелюбності. Розрахунок підвищення індексів занотовано в додатках(Додаток В, Таблиця В.5).

Підвищення індексу дружелюбності може свідчити про бажання справити позитивне враження на персонал та учасників групи, тобто про неподолані позиції захисту, приховану агресію.

Наочно результати аналізу негативних змін у поведінці представлено в Діаграмі 3.3.5

Діаграма 3.3.5 Підвищення індексів

При детальному аналізі всіх даних виявилось:

У 21 особи покращився психічний стан;

у 14 осіб покращився психічний стан та поведінка, тобто знизились показники за методикою Айзенка та знизились індекси домінування та дружелюбності за методикою Лири;

у 7 осіб покращення відбулось тільки на рівні психічного стану;

ще у 7 чоловік зареєстровано погіршення стану та підвищення індексу дружелюбності;

у 2 із 7 передуючих виявлено посилення дезадаптаційних тенденцій в поведінці (підвищення індексів домінування та дружелюбності) на фоні погіршення загального психічного стану;

у 2 погіршився стан, а поведінка змінилась в бік адаптованої.

Діаграма 5. Ефективність реабілітаційної програми «Шлях до одужання»

Список літературних джерел

1. Щербина Л.Ф., Автореферат дисертації. Динаміка смислових структурліц, залежних від психоактивних речовин, в процесі психологічної реабілітації. Київ, 2004, Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка.

2. Собчик Л.Н. Психодіагностика та псіхотерапія.2001.

3. Собчик Л.Н. Метод діагностики міжособистісних відносин. Модифікований тест интерперсональной діагностики Лірі. Методичне керівництво. М., ВНІІІМТ, 1990.

4. Психологія та лікування залежної поведінки, під загальною редакцією С. Даулінг (переклад з англ. Муртазіна Р.Р.) Незалежна фірма «Клас» 2000

5. Лікувальна субкультура: Технології профілактики рецидиву (третинна профілактика), під загальною редакцією О.В. Зикова, Москва 2010

6. Зав'ялов В.Ю. «Психологічні аспекти формування алкогольної залежності». Новосибірськ: Наука, 1988

7. Зав'ялов В.Ю. «Жінка, яка п: все пропало?» Новосибірськ: Манускрипт, 2005, 360 с.

8. Є. А. Горбатова. Теорія і практика психологічного тренінгу.

9. Ернст Хилгарда. Ефективність психотерапії. Лекції з загальної психології. 2011

10. Sullivan H.S., The Interpersonal Theory, New York, 1953.

11. Leary T. , Coffey I. “ Interpersonal Diagnosis”, in: “Theories of Personality Ibvestigation”, New York, 1969, p.

12. Стрельчук І.В. Клініка та лікування наркоманки. М., 1956.

13. Бехтерєв В. М. Алкоголізм та боротьба з ним. Л., 1927

14. Методичні рекомендації з питань організації та функціонування центрів ре соціалізації наркозалежних / Державний ін-т проблем сім'ї та молоді. - К., 2004.- 200с.

15. Прохазка Дж., Норкросс Дж. Системи психотерапії. М.: Прайм-Еврознак, Харвест, 2007.

16. Психологія позитивних змін. Прохазка Джеймс, Норкросс Джон,ДіКлементе Карло 2012, Манн, Іванов, Фербер, 320 с.

17. Теренс Т. Горскі. ШЛЯХ ОДУЖАННЯ. План дій для запобігання зриву.

18. MARTLATT (1985, 1996)

19. Зав'ялов В.Ю. Діаналіз - нова система інтегративної психотерапії в наркології / / Наркологія. - 2002. - № 9., С. 36 - 41.

20. Еришев О.Ф., Рибакова. Т.Г., Шабанов П.Д. Алкогольна залежність.

21. Еришев О.Ф., Рибакова. Т.Г. Динаміка ремісій при алкоголізмі і протирецидивне лікування. - Спб., Вид. Психоневрологічного інституту ім. В.М. Бехтерева, під загальною редакцією М.М. Кабанова. Т. 136.,1996.-188 с.

22. Батищев В.В., Негеріш Н.В. Методологія організації програми психотерапії і реабілітації хворих залежністю від психоактивних речовин, що мають низький рівень мотивації на лікування. Програма "Рішення": теорія і практика. - М.: Російський благодійний фонд НАН, 2001. - 184 с.

23. Батищев Н.В., Негеріш Н.В., Міннесотська модель лікування залежності від психоактивних речовин / / Вопр. Наркол. - 1999. - № 3. - С. 69 - 76.

24. Класифікація психічних і поведінкових розладів: Клінічні опису та вказівки з діагностики. - К.: Факт, 1999. - 272 с.

25. Зав'ялов В.Ю. Неоголошена психотерапія. - М. Академічний Проект, Єкатеринбург. Ділова книга, 1999. - 250 с.

26. Зав'ялов В.Ю. П'ючий чоловік: діаналіз важких питань життя. Науково - популярне видання. - Новосибірськ, 2002. - 288с.

27. Психогімнастика в тренінгу / Под ред. Н.Ю.Хрящевой - Спб: «Мова», Інститут тренінгу, 2004 - 256 с.

28. 28.Музична релаксаційна терапія / / Практичний посібник для лікарів, клінічних психологів та соціальних працівників. В.Ю. Зав'ялов - Новосібірстк, 1995. - 79 с.

29. Фоппель Клаус. Технологія ведення тренінгу. Теорія і практика. Пер. з нім. - 3-тє видання. - Москва.: Генеза, 2007. - 267 с.

30. Клаус. Психологічні групи: Робочі матеріали для ведучого: практичний посібник / пер. з нім. - М.: Генезис, 1999. - 256с.

31. 31.Лоуен А. Терапія, яка використовує мову тіла - Спб.: Мова, 2000 - 272с.

Додаток А

Заходи реабілітаційної програми «Шлях до одужання»

Мала група.

Крок 1. Безсилля.

Мета: допомога у формуванні поняття відповідальності за наслідки вибору.

Заняття 1.

Поняття дна.

Мета: надання допомоги в усвідомленні наслідків, пов'язаних з вживанням ПАР.

Що відбувалося у вашому житті останнім часом?

- Сім'я;

- Робота;

- Навчання;

- Друзі;

- Закон і т.д.

Що відбувалося з вами?

- Здоров'я;

- Ставлення до оточуючих;

- Ставлення оточуючих;

- Ставлення до самого себе.

Наскільки все це відповідало вашим уявленням?

Поняття дна може бути різним. І воно завжди пов'язане з різницею між реальністю і цінностями людини.

Заняття 2.

Втрата контролю над вживанням. Втрата ейфорії.

Що змінилося у вашому вжитку?

-Доза;

-Частота прийомів;

-Комбінування препаратів;

Порівняйте ефект і дозу першого вживання з ефектом та дозою останнього?

По мірі зростання дози і частоти прийомів ефект від вживання знижується, а наслідків стає більше.

Якими були мотиви вживання на початку і в кінці?

Спочатку людина вживає, щоб повеселитися, розслабитися, поспілкуватися.

Згодом, щоб продовжувати вживати, щоб позбутися синдрому відміни.

Заняття 3

Ілюзія контролю.

Мета: надати допомогу в усвідомленні проблем мислення, пов'язаних з вживанням алкоголю.

1. Як ви розумієте фразу "ілюзія контролю"?

Це віра в те, що ти чимось керуєш.

- Часом;

- Думками і почуттями інших людей;

- Обставинами життя.

2. Навіщо людям ілюзії контролю?

Для створення ілюзії могущества.Что б почувати себе сильними.

3. Що хоче контролювати п'є?

- Стан;

- Поведінка;

- Дозу;

- Частоту прийомів.

Випивка спроба самовладання. Я володію собою - я сильний.

Ілюзія контролю - ілюзія могутності.

Заняття 4.

Сила, слабкість.

Мета: допомогти клієнтам сформулювати поняття істинної сили.

1. Яку людину ви вважаєте слабким?

Слабкість - залежність від почуттів.

2. Яку людину ви вважаєте сильним?

Сила - чесність перед собою.

- Управління думками.

- Управління вчинками.

СИЛА ДУМКИ

Реальна оцінка Мої цілі Вибір

ситуації поведінки

ВОЛЯ

ДІЯ

Істинна сила - сила думки, сила вчинку.

Заняття 5.

Відповідальність.

Мета: допомогти виявити і сформулювати поняття особистої відповідальності.

1. Як визначити, що людина, або інший об'єкт, живий?

Будь-який живий об'єкт реагує на подразники - світло, холод, біль.

Подразливість - функція живого, відповідь на поклик світу.

2. Чи завжди відповідає людина на сигнали світу?

Відповідальна безмовна покірність.

3. Як вибрати - на що, за що відповідати?

Демаркація особистої території «своє - чуже».

4. Медитація Зав'ялова «Мистецтво ігнорування».

Профілактика зриву.

Мета: інформування про способи впливу на процес зриву.

Заняття 1

Формування залежності.

Мета: допомога в усвідомленні ролі вибору поведінки.

Інформаційний блок.

1-е вживання.

Стадія експериментування.

Стадія соціального вживання.

Стадія звичного вживання.

Стадія зловживання. Глухий період.

...