Стрес як фактор ймовірності інструментального виявлення прихованої інформації у осіб з різним рівнем емоційної стійкості

Прояви тестової тривожності, аналогічно з «теоріями поліграфу», підрозділяються на емоційні та когнітивні, а саме: занепокоєння (worry) та емоційна напруга (emotionality) [59; 137]. Причому, занепокоєння є когнітивним компонентом тестової тривожності, який відображає демобілізуючі нав'язливі самооцінюючі думки та турбування, що супроводжують іспитника перед та під час складання іспиту. Напруга (або емоційна напруга) відноситься до фізіологічних симптомів, обумовлених збудженням автономної нервової системи та ними вираженими афективними переживаннями [55]. Вважається, що кожна з цих складових тестової тривожності обумовлює успішність складання іспитів незалежно одна від одної, де в цілому тестова тривожність уражає здатність успішно скласти іспит [87].

Психофізіологічне відображення тестової тривожності було досліджено нещодавно. Хорватські вчені Н. Шимич та І. Маненика [135] отримали дані, що іспитники з високими показниками стресової тривожності мають більш гостре скорочення RR-інтервалу, що виражається у підвищенні частоти серцевих скорочень, у порівнянні з менш тривожними іспитниками.

Найважливішими особистісними корелятами тестової тривожності виступають такі властивості як емоційна стійкість [49] та емоційний інтелект [43]. Повідомляється, що суб'єкти з високими показниками цих властивостей, по-перше, під час тестування не стурбовані та спроможні з більшою легкістю залучити орієнтовані на завдання моделі поведінки, що уможливлює досягнення кращих результатів. По-друге, якщо вони все-таки відчувають тривогу, то, на відміну від емоційно вразливих суб'єктів, ця тривога виконує фасилітативну функцію та мобілізує їх до виконання положеної на них справи [132].

Крім того, маються дані, що реакція організму на перебування в ситуації випробування діаметрально розбіжна між емоційно стійкими та емоційно вразливими суб'єктами на імунологічному рівні. Знайдено, що в організмі емоційно стійких суб'єктів під час випробувань підвищується рівень NK-лімфоцитів, в той час як в організмі емоційно вразливих суб'єктів він понижується [70]. Результати цього дослідження показують, що параметр емоційної стійкості приймає участь у регулюванні реакцій організму на стрес на фізіологічному рівні нейроімунної взаємодії [20; 28].

Досліджень ролі тестової тривожності у коректності інструментального виявлення прихованої інформації проведено не було, в той час як результати досліджень про роль загальної тривожності неоднозначні (напр.: [154]; [155]; [90]). В світі цього та особливо з урахуванням даних, отриманих Borella та ін. [70] про інтеракційну картину поведінки фізіологічних змінних, які при вимірюванні у вибірки в цілому не дають кореляцій, ще більш наявною стає доречність перевірки впливу стресу на ймовірність виявлення прихованої інформації окремо у осіб з різним рівнем емоційної стійкості.

1.3.4.1 Інтолерантність до невизначеності як предиктор тривожності в умовах очікування на результати значущого випробування

Логічним продовженням кожного «випробування на поліграфі» є висновки, в яких зазначається виявлено приховану інформацію чи ні. Усвідомлення цього факту іспитником має певні наслідки для його психічного стану. Багато іспитників під час «перевірки на поліграфі» повідомляють про стан хвилювання, яке підсилюється ще й тривогою, що саме це хвилювання може вплинути на результат перевірки. Хвилювання визначається як стурбованість майбутніми подіями, невизначеними в сенсі наслідків, супроводжувана відчуттям тривоги [108]. Існує специфічна якість особистості, посередництвом хвилювання тісно пов'язана з тривожністю та стресом, яка проявляється в ситуаціях очікування розв'язання ситуації, вислід якої їй невідомий.

Дослідженнями показано, що очікування та невизначеність є доволі сильним стресором (напр.: [120]; [156]).

Психологічні особливості людини під час очікування на результат, особливо міра її хвилювання [58], тривожності [83] та сресу [82] визначаються рівнем її толерантності до невизначеності.

Конструкт інтолерантності до невизначеності (intolerance for uncertainty, IU) вперше був сформульований в середині ХХ століття Ельзою Френкель-Бруншвік. Це є одним з найпроблематичніших з точки зору визначення понять [73], яке характеризується індивідуальною схильністю інтерпретувати невизначні ситуації як загрожуючі та уникати їх [57; 83]. Це визначення має широкі границі, але вважається категоріальним та бракує конкретності, через що дані, отримані для цього конструкту непереконливі [68; 82].

В світі цього Birrell, Meares, Wilkinson та Freeston [53] провели серію фактор-аналітичних досліджень, які дозволили виділити дві основні складові конструкту інтолерантності до невизначеності: емоційну дисрегуляцію та збудження та когнітивний ступор при стиканні з невизначними ситуаціями. Так, вони дійшли висновку, що інтолерантність до невизначеності може бути концептуалізована як сукупність особливостей когнітивних, емоційних та поведінкових реакцій на невизначеність у ситуаціях повсякденного життя.

Що стосується психофізіологічної проекції толерантності до невизначеності, то знову ж таки, дані неоднорідні [122]. В той час як одні дослідження вказують на пригнічену реактивність за кардіо-показниками (кров'яний тиск та частота серцевих скорочень) у осіб з підвищеною IU підчас виконання стресогенного завдання [81], пізніше ті ж самі автори знаходять, що під час очікування на неприємні та нейтральні стимули, суб'єкти з високим рівнем IU мали вищий рівень тих самих кардіо-показників [81]. Це особливо цікаво для теми цієї роботи, адже в процедурі виявлення прихованої інформації звертається увага на так звану «реакцію очікування», яка проявляється приблизно за 5 секунд до пред'явлення кожного стимулу.

Особливо цікавим для психофізіологічного виявлення прихованого знання виявилось нещодавнє дослідження Nelson та Shankman [122], в якому показаний негативний зв'язок між рівнем IU та силою чотиригорбикового рефлексу. Чотиригорбиковим рефлексом (або старт-реакцією) називається захисна реакція організму на неочікуваний подразник, реакція здригання (startle response). По-перше, існує ціла «теорія поліграфу», яка збудована в термінах захисного чотиригорбикового рефлексу (см. п. 1.2.1.2.).

По-друге, і це найважливіше, за технологією аналізу поліграм іноді треба звертати увагу на різке зменшення довжини лінії дихання перші один-два цикли одразу ж після початку представлення стимулу. Це явище заведено називати «реакцією прислухання» або «замирання». Цілком припустимо, що ця «реакція здригання», виходячи з матеріалів наданого дослідження, може бути пов'язана з рівнем толерантності до невизначеності.

Більш глибоке розуміння індивідуальних розбіжностей, які мають прояв під час очікування, надало б можливості вдосконалити метод на практиці, а суперечливість даних свідчить про те, що може існувати опосередуюча змінна, наприклад, емоційна стійкість, різні рівні якої мають різний вплив на фізіологічне реагування суб'єктів толерантних та інтолерантних до невизначеності на очікування. Якщо синтезувати згадані вище знайдення, можна припустисти, що «реакція прислухання» може бути індикатором певних відомих нам психічних особливостей іспитника, врахування яких дозволило б зробити досконалішою інтерпретацію фізіологічних даних, правильніше диференціювати фізіологічні реакції за їх психологічним походженням.

1.4 Емоційна стійкість людини як медіатор ймовірності інструментального виявлення прихованої інформації в стані стресу

Розуміння ролі індивідуальних розбіжностей в індикативній спроможності інструментального виявлення прихованої інформації, має центральну методологічну значущість і, в той же час, вивчення цієї ролі не отримує заслуженої уваги з боку дослідницької спільноти [126; 88]. Довга історія емоційно-мотиваційних «теорій поліграфу» здобула вплив на характер емпіричних досліджень, фокусуючи їх на вивченні впливу параметрів особистості, концептуально пов'язаних із стресом як з афективною реакцією організму. Зокрема, досліджувалась роль рисової тривожності [80], рівня психопатичності як у психічно «нормальних» іспитників, так і у діагностованих психопатів [84; 123; 127]. Треба зазначити, що результати цього класу досліджень просто вражають своєю суперечливістю (детальний аналіз див. у другому розділі), чим схиляють до припущення про існування інтегративного конструкту, що взаємодіє з кожним з цих факторів та має вплив на валідність інструментального виявлення прихованої інформації. Як, наприклад, емоційна стійкість людини.

1.4.1 Огляд основних концептуальних підходів до інтерпретації феномена «емоційна стійкість»

Емоційна стійкість - це пропрієтарна особливість людини, що поєднує в собі весь комплекс властивостей, що приймають участь та зумовлюють її зволодання зі стресом. Вона конгломерована з великої кількості поведінкових, диспозиційних, вольових, емоційних, мотиваційних, когнітивних, а також психофізіологічних конструктів. Хоча термін «емоційна стійкість» не є новим, останнім часом його розуміння, особливо в сенсі сфери пристосовності та актуальності зазнало різкого поширення від суто професійної сфери прикладності до набуття статусу самого загально психологічного значення [2; 3; 22; 23]

Емоційна стійкість може розглядатися з декількох ракурсів, які визначають концептуальний підхід до її розуміння. Один аспект емоційної стійкості може визначатись в поведінкових проявах або в спрямованості емоцій на деяку поведінку. За Я. Рейковським, емоційна стійкість визначається збереженням організації поведінки та відсутністю її порушень навіть під час найсильнішого емоційного збудження. Мається на увазі така психічна здатність, що дозволяє людині оптимально та ефективно діяти задля досягнення мети своєї діяльності в складній емотивній або стресовій ситуації [3]. О. А. Чернікова [38] формулює цей аспект як стабільну спрямованість емоційних відчувань на позитивне рішення задач, що мається досягти.

Емоційна стійкість також може розглядатись як властивість особистості, виражена в динаміці та змісті притаманних їй емоційних процесів [22]. Л. М. Аболін [1], на підставі емпіричного дослідження спортсменів, доходить висновку, що визначними показниками емоційної стійкості є сила та знак емоцій. Він зазначує, що більш успішним спортсменам притаманні інтенсивні позитивні емоції, і це, він вважає, дозволяє їм вдало поратись з негативним емоційним впливом складних змагальних умов.

Предметом розсудження емоційної стійкості, крім якості та властивостей емоцій людини, може також бути її функційний стан під час впливу емоціогенних факторів [11]. При цьому, об'єктом дослідження стає взаємодія індивіда з оточуючим середовищем в екстремальних умовах. Методологічною особливістю такого підходу є вивчення особливостей психіки людей, що проявляються під час надзвичайних подій: природних катастроф, бойових дій, тощо (напр.: [101])

Деякі автори при вивченні емоційної стійкості вводять такі поняття, як емоційна чутливість людини до емоціогенних ситуацій [35] та величина зсуву у величині показників, що характеризують емоційні реакції [24]. Цікаво що в цій площині дискусії про емоційну стійкість, думки її учасників дихотомізувалися на тих, що трактують емоційну стійкість як почуттєву незворушність, тобто відсутність або мізерність емоційного реагування при попаданні у емоціогенну ситуацію [19; 3], та тих, що під емоційною стійкістю людини розуміють здатність успішно долання надмірне емоційне збудження [17; 38].

Остання позиція наділяє першорядною важливістю роль волі та самоконтролю в обумовленні емоційної стійкості людини завдяки здатності регулювати власні емоції [2]. Завдяки цьому названа гіпотеза стає надзвичайно актуальною для психофізіологічного дослідження прихованої інформації, особливо в світлі згаданого вище дослідження Crider [65], в якому продемонстровано зв'язок шкірно-електричної лабільності саме з вольовою детермінантою емоційної стійкості, спрямовану на стримування емоційної експресії, тобто інтернальну регуляцію спрямованості емоцій (див. п. 1.3.1.).

Як інтегративна властивість, формування якої за визначенням Б. Ф. Ломова зумовлено взаємодією декількох детермінант, емоційна стійкість пов'язана також з когнітивною функцією психіки людини. R. Lazarus [98] висловив припущення про те, що адаптація до оточення визначається емоціями. В його теорії когнітивні процеси зумовлюють не тільки якість та інтенсивність емоційних реакцій, а ще й результуючу поведінку. Саме ці три параметри за більшістю авторів складають поняття емоційної стійкості. Це припущення підтримано емпірично в дослідженні Є. Г. Щукіної [41], за результатами якого фактор когнітивної оцінки є детермінуючим для визначення емоційної стійкості.

1.4.2 Психофізіологічний аспект емоційної стійкості

Як функція регулювання емоцій, що диференціює між емоційно стійкими та емоційно вразливими суб'єктами на рівні сприйняття, мислення, відчування та поведінки, згідно з базовими припущеннями психофізіології, емоційна стійкість повинна також мати своє вираження у фізіологічних рисах особистості. Звичайно, твердих однозначних прямих доказів тому поки що немає, але факти, що підкріплюють цю гіпотезу, маються. Емоційна стійкість відіграє роль у регуляції процесів чи не всіх систем організму. Прикладом цього є наведені у п. 1.3.3.1 нашої роботи, результати дослідження, що показують: емоційна стійкість відігріє роль в нейроімунних процесах організму [70].

Існує широка маса даних про пов'язаність емоційної стійкості з особливостями нервової системи [11]. У пошуках властивостей нервової системи, що пов'язані з емоційною стійкістю, О. А. Сиротін [31] встановив її зв'язок з силою та рухливістю нервової системи. Лукьянова, Семик та Черноморец [13] знайшли, що емоційна стійкість співвідноситься з більшою лабільністю нервових процесів. За даними Г. Б. Суворова [33], особи з високими показниками контрольованості емоцій демонструють більшу силу нервової системи та інертність її гальмування.

Всі ці дані, як, до речі, зв'язок емоційної стійкості з такими характеристиками особистості як екстраверсія та нейротизм, зумовлюють спроби визначення її як особливість темпераменту, який, як відомо, є фізіологічно зумовленою сукупністю динамічних особливостей психіки індивіда [27].

П. Б. Зільберман [2] розглядає адаптивну до емоціогенних ситуацій властивість емоційної стійкості як функцію, пов'язану з діяльністю вегетативної нервової системи. Він розбиває емоційну реакцію організму на два етапи: перший характеризується змінами активності вегетативної нервової системи під впливом емоціогенного фактору; другий - адаптації організму до цих змін та саморегуляції, спрямованій на збереження доцільної поведінки.

Що стосується проявів діяльності автономної нервової системи, що реєструються за допомогою психофізіологічних методів, застосованих у інструментальному виявленні прихованої інформації, то Љ. Frantiљek [76] показав, що існує різниця в інтенсивності фізіологічної реакції між емоційно стійкими та емоційно вразливими суб'єктами під час психічної напруги на користь перших. Тобто емоційно стійкі суб'єкти демонструють інтенсивнішу фізіологічну реактивність на психічне напруження, окремим проявом якого є емоційна напруженість. Відмітимо, що ці дані знаходяться у згоді з іншими в тім, що вони вказують на інтенсивнішу реактивність емоційно стійких суб'єктів з боку електро-дермальної лабільності [10].

Доцільно привести тут дослідження Waid та Orne [155], в якому приводяться дані, що у більш лабільних в сенсі шкірно-гальванічної активності суб'єктів статистично легше виявити приховану інформацію. Якщо зіставити ці та вище наведені дані, слід припустити, що параметр емоційної стійкості відіграє роль у визначенні ймовірності виявлення прихованої інформації, причому так, що у емоційно стійких суб'єктів приховану інформацію виявити легше, аніж у емоційно вразливих.

ВИСНОВКИ

1. Головною проблемою існуючої та надзвичайно поширеної практики використання поліграфу з метою виявлення приховуваної інформації є недосконала надійність цього методу та його вразливість до помилок.

2. Вирішення цієї проблеми можливо лише за досягненням повного розуміння процесів, що лежать в основі психофізіологічного феномену, на якому засновується метод, та факторів, що впливають на нього.

3. Діалектичний розвиток «теорій поліграфу» складається навколо визначення місця емоцій та когніції у особливостях стресового реагування організму. Схожий хід теоретичної дискусії притаманний теоріям емоцій та стресу взагалі: всі вони пройшли шлях від повного відкидання ідеї про участь когніції в емоційних процесах до повної її інтеграції. Синтез когніції та емоцій вже відбувся в домінуючих сьогодні теоріях, що вказує на вчасність цього синтезу і в «теоріях поліграфу».

4. Емоційна стійкість людини є одним з найбільш складених понять в психології. Це є конгломерат різнорідних, часом, взаємонезалежних конструктів, і, тим не менш, великою кількістю досліджень показана функція емоційної стійкості як єдиного інтегративного комплексу, що зумовлює особливості психічних проявів людини в стресовій ситуації.

5. Існує достатня кількість емпіричного матеріалу, що свідчить про регулюючу функцію емоційної стійкості у фізіологічній активності організму людини. Аналіз теоретичного матеріалу дозволяє висунути припущення, що рівень емоційної стійкості може впливати на ймовірність виявлення прихованої інформації у того чи іншого досліджуваного.

Цим обумовлюється доцільність та гостра актуальність дослідження впливу емоційної стійкості на діагностичні можливості поліграфу як засобу виявлення прихованої інформації.

2. Обґрунтування методологічного підходу до дослідження впливу стресу на ймовірність інструментального виявлення прихованої інформації у осіб з різним рівнем емоційної стійкості

Дослідження ролі індивідуальних розбіжностей у ймовірності інструментального виявлення прихованої інформації є одним з найважливіших пріоритетів наукового пошуку. Недостатня увага приділяється досягненню розуміння характеру впливу персональних особливостей та особистісних характеристик іспитника на діагностичні можливості інструментального виявлення прихованої інформації. В той самий час, ті емпіричні відомості, що існують, мають суперечливий характер та неоднорідну структуру. В умовах існуючого становища розробки цього питання можна лише зазначити, що погоджених підтверджень впливу особистісних змінних знайдено не ще було, але ж зарано робити висновок про відсутність такого впливу [151].

Наведений у попередньому розділі аналіз існуючого теоретичного матеріалу та ознайомлення з останніми емпіричними даними стосовно ролі індивідуальних розбіжностей у ймовірності успішного розпізнання прихованої інформації привів нас до припущення про існування ефекту емоційної стійкості - релевантної до стресу інтегративної властивості особистості - у ймовірності успішного розпізнання прихованої інформації за допомогою поліграфу. Тим більше, що дані про визначальну роль у виді фізіологічних реакцій, досліджуваних за допомогою поліграфу, емоційної стійкості відомі давно [147].

Для перевірки нашого припущення емпірично ми обрали експериментальний дизайн, де емоційна стійкість є незалежною змінною, що вимірюватиметься психодіагностичними методами; індукція стресу - операціоналізованою маніпуляцією; та кількість досліджуваних, у яких розпізнано приховану інформацію, виражена у відсотках, відображатиме залежну змінну нашого дизайну - ймовірність інструментального виявлення прихованої інформації.

2.1 Обґрунтування ролі емоційної стійкості та вибору психодіагностичного інструментарію для її вимірювання

Існуючі емпіричні дані виразно вказують на зумовленість фізіологічної реакції, спостережуваної при ОВП, стресом. Ми бачили, що реагування людини на стрес індивідуально зумовлене, причому, як психологічно, так і фізіологічно. Існує одразу декілька підстав пов'язувати цю зумовленість з емоційною стійкістю.

По-перше, емпірично показаний зв'язок між емоційною стійкістю та морфологічними або динамічними особливостями фізіології організму (напр.: [70]; [1]; [17]). Цілий ряд досліджень вказує на біологічні корні цієї властивості (напр.: [136]; [56]). Інтерпретація емоційної стійкості в термінах когнітивно-вольового самоконтролю має вираження у такий фізіологічній рисі людини, як шкірно-електрична лабільність [65].

По-друге, виходячи з визначення емоційної стійкості та враховуючи позиції Лазаруса щодо загальної теорії емоцій, не другорядне значення у формуванні емоційних реакцій, зокрема на стресогенні стимули, має когніції індивіда. Інтегративне розуміння емоційної стійкості визнає цей факт, і це погоджено з загальною тенденцією теоретичної когнітивно-емоційної інтеграції в академічному співтоваристві в останні роки стосовно сприйняття людиною подій її життя та гострих ситуацій. Інтегративний склад конструкту емоційної стійкості робить його привабливим для вивчення в полі інструментального виявлення прихованої інформації ще й тому, що названа тенденція синтезу не дійшла ще його кіл.

Додатковим аргументом на користь нашої гіпотези є висновок, який витікає з аналізу матеріалу про інші ситуативно-специфічні риси особистості, що характеризують функціональний стан людини під час перебування в стресовій ситуації, а саме: тестова тривожність та інтолерантність до невизначеності. В обох випадках ми побачили, що одним з найвагоміших пре дикторів рівню цих рис, а також найсильнішим модератором їх, є саме емоційна стійкість. Ці факти навели нас на думку про те, що модераційна роль емоційної стійкості повинна розповсюджуватись і на таку стресову ситуацію, як ОВП, тим більше, що існуючий емпіричний матеріал з цього приводу не задовольняє.

Інструментарій, підібраний для визначення показників емоційної стійкості, повинен був відповідати таким вимогам: всебічна вивченість, висока конструктна валідність та широке практичне застосування. На нашу думку, відповідність цим вимогам будь-якого інструменту зможе дозволити максимально наблизитись до істинних показників шуканого явища. За цими критеріями ми обрали два інструмента: шкала емоційної стійкості багатофакторного опитника Кеттелла та шкала емоційної та психічної стійкості РТІ. Зупинимось коротко на кожному з цих інструментів.

Шістнадцяти факторний особистісний опитник Кеттелла, будучи одним з перших інструментів стандартизованого вимірювання особистості, за довгий час свого існування неодноразово показував себе як високо надійний та валідний інструмент. За більш ніж півстоліття його існування накопилась величезна кількість емпіричних даних, отриманих в різних умовах та від різних популяцій, які вказують на його високу ефективність та прикладну цінність у клінічній, освітній, організаційній та науковій галузях [62].

Що стосується конструктної валідності шкали емоційної стійкості, то треба оцінити теоретичну парадигму в її основі та порівняти її з існуючими підходами до розуміння емоційної стійкості. Беручи до уваги той факт, що оцінки за цією шкалою в першу чергу мають сильну негативну кореляцію з тривожністю, врівноваженістю поведінки та психологічним благополуччям. Високі оцінки за цією шкалою властиві людям, що мають спокійний та рівний темперамент та високу толерантність до фрустрації, в той час як низькі оцінки отримують здебільшого досліджувані, що повідомляють про часті перепади настрою, незволодання з подіями життя та високу чутливість до стресу [61].

Ми бачимо, що теоретична концепція Каттелла щодо емоційної стійкості найбільш суголосна з позиціями Я. Рейковського про рівноважність поведінки, А. М. Большакової про фрустраційну толерантність, Л. Г. Дикої про адаптивну спроможність, та інших [2]. Стосовно адаптивної спроможності треба додати, що маються емпіричні дані про те, що когнітивні здатності, як конструкт-представник когнітивного пану особистості, мають модеруючий ефект на зв'язок між рівнем емоційної стійкості, виміряної за допомогою цього інструмента, та адаптивної спроможності [99], що ще раз підкріплює позицію про інтегративну властивість емоційної стійкості.

Узагальнюючи вище наведене, скажемо, що оброблена нами інформація показала відповідність шістнадцяти факторного особистісного опитника Кеттелла самим високим методологічним вимогам.

Другий обраний нами інструмент менше відноситься до світу академії та має більш практичний «польовий» характер. Опитник РТІ є розробкою ізраїльських психологів, яка на сьогоднішній день має дуже поширене як комерційне так і державне застосування. Справа в тому, що ми не могли абстрагуватися від професійно-пов'язаного походження поняття про емоційну стійкість та її актуальність для відбору кадрів на посади, де від рівня емоційної стійкості особи, що обіймає названу посаду залежить життя інших людей. Так обстоїть справа з відбором бойових офіцерів в армії оборони Ізраїлю, про яку нам відомо, що вона веде бойові дії на регулярній, повсякденній основі. Також нам відомо про дуже високий рівень ефективності цієї армії, що дозволило нам думати і про високу ефективність її методів, зокрема і відбору кадрів. Цим робиться очевидною практична застосовність цієї методики.

Іще однією причиною того, що ми вирішили користуватись саме РТІ є те, що вона лише нещодавно була адаптована до російськомовної популяції. Використання її у нашому дослідженні явилось рідким шансом апробувати її на нашій вибірці, зокрема у порівнянні з методикою Кеттелла. Наші очікування виправдались, оскільки, ми не тільки виявили досить сильний позитивний зв'язок між двома інструментами, але ще й отримали «емоційно стійких» та «емоційно вразливих» у співвідношенні 3:7 відповідно - саме таке співвідношення у загальній популяції наводиться у літературі [22].

Конструкт емоційної стійкості, збудований у РТІ, має свою специфіку та також складається з компонентів фрустраційної виносливості, поведінкового та емоційного самоконтролю. Параметр «емоційної стабільності» трактується як ступінь свободи людини від тривог, сконцентрованості на собі та напруги. Це дуже нагадує когнітивну складову тестової тривожності, описану Cassady та Johnson [59] та Spielberger & Vagg [137].

Адаптивна спроможність виражена у цьому інструменті як здатність людини швидко пристосовувати свою поведінку та спосіб мислення до нових або непередбачених обставин, в інтерпретації цього інструменту цей конструкт має назву «функціональна гнучкість». Цей термін запозичений з організаційної та трудової психології (через специфіку призначення цього інструменту для профвідбору). В літературі цей конструкт описано як здатність працівника пристосовуватись до змін вимог від нього працедавця в умовах ринку, що постійно змінюється [146].

Також цей інструмент передбачає врахування до показнику емоційної стійкості таких характеристик, як здатність діяти ефективно та холоднокровно, продумано та стримано в умовах навантаження, невизначеності та стресу. Раціонал під включенням цього параметру до емоційної стійкості зрозумілий. Крім нього до конструкту ввійшла така соціально бажана характеристика поведінки як нормативність та конформізм, а також здатність підкорятись наказам та діяти згідно з ними, не відхиляючись, і ще терпимість до інших.

Крім цього, автори знайшли за потрібне зачислити до їх моделі емоційної стійкості схильність людини бачити позитивні аспекти ситуації та зберігати позитивний настрій, навіть якщо ситуація складна та повниться труднощами та перешкодами. Такий хід має під собою раціонал, описаний Аболіним про домінування позитивних емоцій як запоруки успішності діяльності в складних умовах. Емпіричне підтвердження цьому знаходиться у Brassen та ін. [56], яке полягає у морфологічно-функціональному мозковому обумовленні емоційної стійкості, вираженому у особистій преференції позитивних емоцій.

Конструктна валідність цього інструменту була вивчена методами оцінки прямого керівника (або командира), прийнятими у організаційній психології, та визнана задовільною. Оскільки ця методика не апробовувалась раніше на подібній вибірці, ми обрахували коефіцієнт її внутрішньої погодженості та також отримали задовільні результати (Cronbach's б=0,86). Таким чином, цей інструмент виявляється гідним до застосування як з практичної, так і з теоретичної, точки зору.

2.2 Методологічне обґрунтування вибору техніки виявлення прихованої інформації

Техніка, що була застосована для виявлення прихованої інформації має назву «Тест піку напруги» (Peak of tension test). Це є різновид тесту прихованої інформації, де є ординальний порядок пред'явлення стимулів, що призводить до того, що іспитник «очікує» на релевантний стимул. Цей психологічний процес зумовлює особливий вигляд поліграми, властивий тільки цій техніці та збільшує її розпізнавальну спроможність: смуга кардіо-канали до появлення релевантного стимулу зазвичай «йде догори», вказуючи на зростання кров'яного тиску, а як тільки релевантний стимул проходить, смуга різко змінює напрямок донизу, утворюючи так званий «пік» (Рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Поліграма тесту «піку напруги», де пік припадає на стимул №4

Найпоширенішим різновидом тесту піку напруги є так званий картковий тест, де іспитнику пропонується обрати одну картку з сімох, на кожній з яких написана цифра від 1 до 7, та відповідати на всі питання «Чи ви обрали цифру ... ?», включаючи те, що відноситься до цифри, яку він обрав, заперечливо. Таким чином, оператору поліграфу залишається вирішити, яку цифру обрав іспитник, лише засновуючись на аналізі поліграм. Такий експериментальний дизайн носить назву карткової парадигми, де всі досліджувані в дійсності є такими, що приховують інформацію (обрали картку). Важливою особливістю цієї парадигми є її наближений до нуля стресогенний потенціал, що дозволило нам повністю виокремити та контролювати фактор стресу.

Основною вадою цієї методики досі було те, що в лабораторних умовах вона є доволі слабкою [88]. Це дійсно співпало з результатами нашого дослідження, але тільки щодо ймовірності розпізнання в загальній виборці. Суперечливість існуючих емпіричних даних змусила нас зробити висновок про існування модеруючої особистісної змінної, яка, будучи ситуативно стресо-обумовленою вибірково впливає на ймовірність інструментального виявлення прихованої інформації. А саме, що існує певна частина популяції, що відрізняється певними показниками цієї змінної, які в стресовій ситуації зумовлюють особливості її реагування. Таким чином, було ясно, що задля того, щоб перевірити це, повинно було повністю контролювати фактор стресу таким чином, щоб він був повністю відсутній у контрольній групі.

Іще одна дуже важлива перевага саме цієї техніки полягає у раціоналі, що стоїть поза нею. В першій частині вже було зазначено, що ця методика побудована на теоретичних положення про орієнтовний рефлекс. Окрім всієї наведеної у першому розділі літератури про психофізіологічні відмінності емоційної стійкості \ вразливості, маються також дані, що електро-дермальне вираження орієнтовного рефлексу у емоційно-стійких осіб більш яскраве, а також що габітуація у них швидша, аніж у емоційно-вразливих суб'єктів (Mallik, 1984).

З визначення техніки проведення ОВП вийшов також вибір популяції студентів психології, оскільки більшість експериментальних даних отримана саме з цієї популяції (напр.: [121]; [129]; [108]). Тим більше, що популяція цього віку (18-25 років) є найдослідженішою популяцією РТІ (див. вище).

2.3 Обґрунтування стресоіндукуючої маніпуляції

Вже досліджено та описано вплив стресу на диференційну реактивність та діагностичну валідність поліграфу в лабораторних умовах [100]. Крім того, у визначення емоційної стійкості більшості авторів включене поняття про ситуативність емоційної стійкості, а деякі автори взагалі вважають емоційну стійкість ситуативно специфічною до стресо- або емоціогенних ситуацій [23]. Цим обумовлюється потреба виокремити та контролювати стрес задля того, щоб побачити ефект емоційної стійкості на діагностичні можливості поліграфу виявляти приховану інформацію, як у стані стресу, так і поза ним.

Хоча в лабораторних умовах неможливо викликати стрес, який би навіть наближувався за якістю та за інтенсивністю до стресу в реальних ОВП, але викликати стан, який відрізняється від базової норми, можливо.

В багатьох джерелах вказується на достатню ефективність відео кліпів викликати стресову реакцію та призводити до стресового стану [118]. Здатність викликати стрес та модулювати настрій має також музика, подана суто через слухову модальність [69; 152]. Взагалі, представлення медіа-контенту, особливо жорстокого змісту, має здатність викликати стрес, що має вплив на емоційний, когнітивний, поведінковий та психофізіологічний рівні психічної діяльності, тобто повноцінний стрес [106; 107; 119].

Будучи ефективним стресором, медіа контент також є дуже ергономічним з методичної точки зору засобом. Тому для індукції стресу у експериментальної групи було обрано музикальний кліп з негармонічною музикою та шокуючим, жорстоким, дратуючим, огидним змістом [111].

Таким чином, експериментальний дизайн, на нашу думку, відповідатиме вимогам, висунутим гіпотезою, спромогтися емпірично виявити диференційний діагностичний потенціал застосування поліграфу для виявлення прихованої в залежності від рівню емоційної стійкості та у стресовому стані.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз теоретичного матеріалу довів нас до висновку про існування інтегративної змінної, що моделює диференційний вплив індивідуальних розбіжностей на діагностичну спроможність поліграфу виявляти приховану інформацію.

2. Результати існуючих психофізіологічних досліджень, інтегративність та стресова специфічність емоційної стійкості дозволяють припустити, що саме цей конструкт і є та моделююча змінна, що регулює диференційність фізіологічної реактивності в популяціях з різним її рівнем.

3. Для перевірки цього припущення ми намагались обрати інструментарій та методи, які б відповідали вимогам теоретичної обґрунтованості, високої конструктної валідності, практичної застосовності та методичної ергономічності.

3. Цілі, процедура, результати емпіричного дослідження та їх обговорення

3.1 Цілі, задачі та організація емпіричного дослідження

Ціллю емпіричного дослідження є перевірка гіпотези про те, що емоційна стійкість людини відіграє модулюючу роль у ймовірності виявлення прихованої інформації за допомогою поліграфу в ситуації, що має стресовий потенціал. Ми вважаємо, що в ситуації, що викликає стресову реакцію у індивіда, рівень його емоційної стійкості визначає модус, режим та силу його реагування на стимули ОВП. Причому, високий рівень емоційної стійкості пов'язаний з чітким, влучним та виразним фізіологічним відображенням орієнтовного рефлексу, в той час як емоційна вразливість повинна бути причиною гіпер- або гіпореактивності. Таким чином, ми очікуємо, що в стані стресу у емоційно стійких індивідів рівень розпізнання прихованої інформації психофізіологічними методами буде вищий, ніж у емоційно вразливих досліджуваних. Також ми очікуємо, що ця різниця буде більш значущою в стані стресу, за рахунок того, що стресова реакція організму запускає механізми емоційно стійкості.

Для перевірки цих гіпотез ми обрали експериментальний дизайн, в якому операціоналізували контролювання стресовості стану досліджуваних за допомогою розподілення їх на дві групи, та представлення стресогенного стимулу лише однієї з них.

Статистичний аналіз та результати отриманих нами даних детально розглядаються нижче.

3.1.1 Учасники дослідження

В дослідженні приймали участь 59 студентів психології ДНУ ім. О. Гончара (13 чоловіків та 46 жінок), віком від 17 до 37 років (?Х=19.8; у=3.3), які були рандомально розподілені на експериментальну (N=29) та контрольну (N=30) групи. За допомогою критерію ч² було визначено, що немає статистично значущого зв'язку між групами та статтю; t-критерій Стьюдента показав, що також немає значущої різниці між групами у віці учасників. Серед загальної вибірки учасників дослідження 95% (56 осіб) повідомляють про добрий та задовільний стан здоров'я та добре самопочуття.

10% (6 осіб) повідомляють про матеріальний стан вище середнього, 12% (7 осіб) - нижче середнього, інші 78% учасників (46 осіб) відносять себе до середнього економічного статусу. 56% досліджуваних є дітьми одружених батьків, що живуть разом, 29% є дітьми розлучених батьків, у 10% помер один або обидва батьки та 5% не знають одного із своїх батьків або їх батьки ніколи не були одруженими. 37% (22 особи) учасників є єдиною дитиною в родині, серед решти 40% (15 осіб) - первістки та 49% (18 осіб) другі за порядком народження. За допомогою t-критерія Стьюдента було визначено, що немає різниці між групами за всіма зазначеними показниками.

Переважна більшість учасників (58 осіб, 98%) неодружені та не мають дітей, серед них 54% (32 особи) ні з ким не зустрічається та 44% (26 осіб) повідомляють про наявність романтичного партнера. 53% учасників (31 особа) вважають себе релігійними. Щодо шкідливих звичок, то про паління повідомляють лише 19% (11 осіб) учасників, 3 особи (5%) повідомляють про рідкі випадки вживання наркотиків. Що стосується алкоголю, справи обстоять дещо інакше: 85% (50 осіб) учасників вживають алкоголь рідко або інколи, 9% (5 осіб) - не рідше одного разу на тиждень та лише 6% (4 особи) не вживають алкоголю ніколи. Всі ці показники також розподіляються рівномірно поміж групами.

3.1.2 Процедура та методи

Задля перевірки гіпотези дослідження, що низький рівень емоційної стійкості негативно впливає на ймовірність виявлення прихованої інформації було застосовано експериментальний метод, процедура якого полягає в наступному: учасникам, що попали до експериментальної групи, було показано відео ролик із шокуючим змістом дуже брутального характеру, негайно після цього вони заповнили психодіагностичний інструмент вимірювання рівню стресу. Далі вони отримали інструкцію написати на картці цифру від 2 до 6 та приховати цю інформацію від оператора поліграфу. Наступним етапом було проведення інструментальної діагностики прихованої інформації методом «Піку напруги»: діагностика складалася з трьох блоків представлення стимулів таким чином, що фізіологічна реакція до кожного з стимулів була отримана три рази. Процедура в контрольній групі відрізнялась тим, що відео ролику представлено не було.

Для з'ясування рівня емоційної стійкості та рівня стресу були використані наступні психодіагностичні засоби:

1. Шкала емоційної стійкості форми С опитнику 16PF Р. Кеттелла [61; 62]. Цей фактор характеризує динамічну узагальненість і зрілість емоцій на противагу нерегульованої емоційності. Методика складається з 6 питань, кожне з яких має три варіанти відповіді, інтерпретація яких надає їм від 0 до двох балів. Підсумкова оцінка кожного досліджуваного виражається в сумі цих балів та може бути в межах від 0 до 12 балів. За допомогою t-крітерію Стьюдента була визначена відсутність різниці в показниках цього інструменту між експериментальною та контрольною групами.

2. Шкала емоційної та психічної стійкості РТІ [124]. Цей інструмент розроблено ізраїльськими вченими для використання в армії оборони Ізраїлю для відбору офіцерів. Методика є гетерогенною та вирішальна оцінка складається з таких параметрів як врівноваженість, самоконтроль, здатність підкорятись авторитету, функціональна гнучкість, емоційна відкритість та адекватність вираження емоцій. Опитник складається з 85 суджень, які досліджуваний оцінює ствердно або заперечливо. Час відповіді до кожного судження був обмежений. Методика проводилась комп'ютеризовано та результати представлені у стенах. Таким чином оцінки виражаються в інтервалі від 1 до 9. За допомогою t-крітерію Стьюдента була визначена відсутність різниці в показниках цього інструменту між експериментальною та контрольною групами.

3. Шкала сприйнятого стресу [63]. Розроблена для вимірювання сприйняття подій як стресових. Має компоненти, що відносяться до стану в нагальний час. Складається з 14 стверджень, відповідь на які виражена в п'ятибальній шкалі від 0 до 4. Підсумкова оцінка виражається сумою всіх відповідей та попадає до інтервалу від 0 до 56. За допомогою цього інструмента очікувалось виявити ефект експериментальної маніпуляції, але цього ефекту отримано не було. Такий висновок було зроблено на підставі t-крітерія Стьюдента, за допомогою якого різниці в показниках цього інструменту між експериментальною та контрольною групами визначено не було.

4. Інструмент для психофізіологічного дослідження - комп'ютеризований чотириканальний поліграф канадського виробника Limestone Tech., моделі DataPac L-1438. Були використані усі чотири канали, завдяки чому була зібрані наступні фізіологічні показники: амплітуда та частота абдомінального та тора кального дихання (2 пневмо-канали); фазична шкірно-електрична проводимість (1 гальванічний канал); частота та сила серцевих скорочень, зміни кров'яного тиску (1 кардіо-канал). Аналіз фізіологічних даних був зроблений з урахуванням показників усіх каналів, але переважно гальванічного каналу та кардіо-каналу, як це прийнято за умов використання методу «піку напруги». Визначення цифри, яку написав досліджуваний, на підставі фізіологічних даних було здійснено всліпу. Загальна для всієї вибірки відсоток правильних висновків склав 47,5% (Таб. 1), що збігається з даними Waid та Orne [154], McLaren [108] та Ben-Shakhar та Elaad [51].

Таблиця 3.1

3.2 Результати

Для перевірки ролі емоційної стійкості у ймовірності інструментального виявлення прихованої інформації було вжито ряд заходів. Було застосовано формулу кореляції Пірсона та знайдено статистично значущий зв'язок між трьома інструментами: 16PF, PTI та PSS (Таб. 3.2).

Таблиця 3.2

Критерій t Стьюдента був застосований для перевірки чи є різниця у рівні емоційної стійкості між людьми, у яких було правильно виявлено інформацію, та між тими, у кого інформації виявлено не було. Значима різниця була виявлена у показнику РТІ (Таб. 3). В показниках 16PF та PSS різниці між цими двома групами виявлено не було.

Таблиця 3.3 Різниця у середніх показниках РТІ між особами з розпізнаною та не розпізнаною інформацією

Представимо таблицю розподілу осіб з розпізнаною та не розпізнаною інформацією в контрольній та експериментальній групах:

Таблиця 3.4

Критерій ч² показав наявність статистично значущого зв'язку між групою та рівнем розпізнавання (ч²=3,80, р=0,5). Представимо цей зв'язок у графічному виді:

Рис. 3.1 Рівень розпізнавання прихованої інформації по групах

За допомогою дисперсійного аналізу був знайдений значущий ефект показнику РТІ у розпізнаванні інформації (F_{(1, 53)}=6,96, p=0,019), а також статистично значуща взаємодія між факторами групи та розпізнавання (F_{(1, 53)}=5,89, p=0,033).

Рис. 3.2 Взаємодія між факторами групи та розпізнавання у середньому РТІ

З рис. 3.2. ми бачимо, що найвищий показник середньої емоційної стійкості, отриманий за допомогою РТІ, у осіб, у яких розпізнано приховану інформацію, причому немає різниці в контрольній вони групі чи в експериментальній. В той же час, особи, в яких не розпізнано прихованої інформації, мають нижчі показники загалом, причому серед тих досліджуваних, що знаходяться у експериментальній групі вони найнижчі.

З метою класифікації досліджуваних за рівнем емоційної стійкості та розподілу їх на дві категоріальні групи «емоційно стійких» та «емоційно вразливих» було застосовано кластерний аналіз К-середніх для загальної вибірки (N=58, у одного досліджуваного немає оцінки 16PF). В кластерний аналіз було включено параметри РТІ та 16PF. Було виділено дві групи (N₁=40, N₂=17) із статистично значущими різницями в показниках середніх як РТІ та 16PF, так і PSS:

Таблиця 3.5 Таблиця середніх показників РТІ, 16PF та PSS в двох кластерах із значенням t-критерію Стьюдента

З таблиці 3.5 видно, що кластери розрізняються за рівнем середніх показників таким чином, що в першому кластері (N=40) рівень РТІ та 16PF вищий, ніж у другому кластері (N=17), в той час як рівень PSS - нижчий, як наведено у рис. 3.3

Рис. 3.3 Середні показники РТІ, 16PF та PSS в двох кластерах

Також був знайдений зв'язок між кластером та розпізнанням прихованої інформації (ч²=4,28, р=0,039). Серед емоційно стійких (перший кластер) розпізнання досягає рівня 65%, в той час як серед емоційно вразливих лише 35,3%. Тобто емоційна стійкість пов'язана з рівнем розпізнання в загалі, поза залежністю від належності до експериментальної або контрольної групи.

3.3 Аналіз та обговорення результатів дослідження

В той час, як рівень розпізнання прихованої інформації в загальній вибірці становив приблизно п'ятдесят відсотків, емоційно стійкі суб'єкти становлять вісімдесят відсотків з числа тих, у яких інформація успішно розпізнана, а емоційно вразливі лише двадцять. Причому серед емоційно стійких досліджуваних рівень розпізнання становить шістдесят п'ять відсотків, а серед емоційно вразливих лише тридцять п'ять. В світлі цих даних стає зрозумілою суперечливість даних, отриманих у попередніх дослідженнях, що шукали вплив індивідуальних розбіжностей на валідність застосування поліграфу як засобу для виявлення прихованої інформації, та не враховували емоційну стійкість.

Дані, отримані за допомогою математико-статистичного аналізу, підтверджують висунуту нами гіпотезу про вплив емоційної стійкості на фізіологічне реагування людини при пред'явленні їй стимулів під час ОВП, отже і на діагностичну валідність методу - на спроможність поліграфа з однаковим шансом правильно визначати наявність чи відсутність приховуваної інформації у будь-якого досліджуваного. Результати дослідження чітко вказують на те, що емоційна стійкість впливає на ймовірність розпізнання прихованої інформації вибірково: лише в ситуації, розцінюваній індивідом як стресовій, та лише у осіб з низьким рівнем емоційної стійкості, принаймні при застосуванні карткової парадигми. іншими словами, за допомогою психометричного інструментарію вимірювання та встановлення рівня емоційної стійкості, із загальної вибірки виділилась підгрупа емоційно вразливих досліджуваних, що перебувають в стресовому стані, фізіологічні особливості яких ускладняють розпізнання у них прихованої інформації.

Такі результати підтверджують ситуативну специфічність емоційної стійкості, показавши поляризацію вираження її проявів як функцію сили стресового чинника. Ми робимо цей висновок на підставі того, що в контрольній групі ми не отримали статистично значущої різниці у рівні розпізнання між емоційно стійкими та емоційно вразливими суб'єктами, в той час як розбіжності проявились лише за експериментальної маніпуляції, тобто подання стресового впливу.

Більше того, після визначення та категоризації досліджуваних до емоційно стійких та емоційно вразливих, ми отримали можливість проаналізувати загальний вигляд їх поліграм. Тобто, в додаток до стандартизованого підходу до аналізу поліграм, ми також використали клінічний підхід до їх оцінки та інтерпретації [115]. Аналізуючи загальний вигляд поліграм емоційно стійких іспитників, ми побачили, що вони мають «чистий» вигляд, тобто в них присутні виражені реакції до релевантних стимулів та відсутні спонтанні реакції до не релевантних стимулів. Картина фізіологічних реакцій іспитників, що були класифіковані як емоційно вразливі, мала вигляд двох варіантів: або «забруднені» поліграми з реакціями чи не на всі стимули, або «мертві» гіпореактивні поліграми. Ці находження суголосні з існуванням двох типів емоційно вразливих людей: емоційно гіпер-реактивних та емоційно загальмованих [22]. Існування цього феномену частково описано у дослідженнях діагностичних можливостей поліграфу у осіб з вираженою симптоматикою психопатичного та антисоціального типу особистості [154], де відтворили гіпо-реактивність людей, що мають психопатичні особливості через їхню емоційну поверховість.

Важливо відмітити методологічні обмеження нашого дослідження.

По-перше, технологічно лабораторну парадигму ОВП, використану в нашому дослідженні, неможна повністю узагальнити на ОВП реального життя, що використовують тест прихованої інформації. І це через декілька причин:

1) в лабораторній парадигмі бракувало перших двох етапів ОВП: перед тестової бесіди та стимуляції. Обидва ці етапи націлені на здійснення певної психологічної маніпуляції, що вводить іспитника в стан, найбільш сприятливий «чистоті» поліграм. Головною ціллю цих етапів є заспокоєння правдивого іспитника та провокація того, що приховує інформацію. Ці два етапи відіграють визначну роль у якості ОВП та надійності його результатів.

2) Незважаючи на те, що студенти психології є найпопулярнішою вибіркою у лабораторних дослідження поліграфу, все-таки відомо, що саме ця група має певні відмінності від загальної популяції, зокрема в параметрах, що входять до складу емоційної стійкості. Тому, є резон відтворити цей експеримент на більш загальній вибірці.

3) Суттєвим обмеженням також є те, що психодіагностичні методи для встановлення рівню емоційної стійкості, використані в дослідженні, були методично однотипними. Підібрані для виміру емоційної стійкості лише методики самозвіту. Відомо, що ці методики цього типу мають певні вади, наприклад, вони мають уразливість до соціальної бажаності. Подоланням цього обмеження було б відтворення проведеного експерименту з використанням комп'ютеризованої імпліцитної діагностики емоційної стійкості, розробленої І. Ф. Аршавою та Е. Л. Носенко (2006).

Визначені нами обмеження є доволі серйозними та його реплікація з ліквідуванням його методичних вад надасть більш точну, наближену до істини, картину ефекту, що має емоційна стійкість на ймовірність виявлення прихованої інформації за допомогою поліграфу. І тим не менш, навіть маючи методичні недоліки, в проведеному нами емпіричному дослідженні вплив емоційної стійкості виразився на статистично значущому рівні. На нашу думку, це вказує на силу впливу емоційної стійкості на фізіологічні реакції під час стресогенної ситуації, яку не змогли спотворити наявні методологічні та методичні вади.