Проблема конфліктного спілкування та його корекція в підлітковому віці

Знайомство з проблемами вивчення психологічних особливостей спілкування в підлітковому віці. Характеристика виховних функцій спілкування підлітків: нормативна, пізнавальна, емоційна. Аналіз методики дослідження стилю поведінки в конфлікті К. Томаса.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 03.06.2014
Размер файла 87,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Проблема вивчення психологічних особливостей спілкування в підлітковому віці обумовлена рядом важливих обставин. Перш за все, вона визначається особливостями самого підліткового віку, який описується психологами як найскладніший етап розвитку організму та психіки дитини.

Інтенсифікація навчання в школі, великий обсяг домашніх завдань, телебачення, комп'ютер, створюють дефіцит спілкування підлітка з ровесниками та дорослими. Підліток, входячи в ілюзорний світ, спілкується з машиною, реакцію якої можна передбачити завжди, відходить від реалій життя. Дуже часто спілкування з комп'ютером, який не образить і не образиться, замінює спочатку спілкування з ровесниками, а пізніше - з іншими людьми взагалі.

Важливою обставиною є те, що в умовах нестабільності суспільства виникає багато неблагополучних, конфліктних сімей, в яких підліток не може достатньо реалізувати свою потребу у спілкуванні, отримати відповіді на численні запитання, які його цікавлять. Внаслідок цього, він зневірюється у можливості існування дружніх і довірливих стосунків між людьми, передчасно розчаровується у людських взаєминах. Нереалізована потреба у спілкуванні спонукає підлітка до пошуку нових знайомих, які, як їм здається, у всьому зрозуміють, розрадять, допоможуть, але які, на жаль, не завжди є позитивним зразком для наслідування.

Проблема психологічних особливостей конфліктного спілкування в підлітковому віці знайшла своє відображення у роботах психологів Бодальова А.А., Васюри С.А., Волошиної М.П., Гнєздилової Г.В., Дубровіної І.В., Кона І.С., Масгутової С.К. та інших.

Необхідність обґрунтування важливості спілкування в підлітковому віці, зокрема з ровесниками і дорослими, обумовила обрання нами теми «Проблема конфліктного спілкування та його корекція в підлітковому віці»

Об'єктом дослідження є спілкування в підлітковому віці.

Предмет дослідження - особливості спілкування у підлітковому віці.

Мета дослідження: проаналізувати психологічні особливості спілкування в підлітковому віці, продіагностувати потребу у спілкуванні як однолітками так і з дорослими.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження.

2. Теоретично вивчити і проаналізувати особливості спілкування в підлітковому віці.

3.Експериментально дослідити проблему спілкування в підлітковому віці.

4.Розробити корекційну програму для підлітків на уникнення проблем у спілкуванні.

Використані методи: Вивчення науково-теоретичної літератури; спостереження, анкетування учнів. Проведення діагностичних методик: методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К.Томаса(Адаптація Н,В Гришиної); методика діагностики комунікативної установки В.В Бойко.

Експериментальна база: дослідження здійснювалось з учнями 8-В класу Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс ЗОШ І-ІІ ступенів №34-економіко-правовий ліцей «Сучасник»-ДЮЦ Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» Загальна кількість обстежуваних становила 17 осіб.

1.Теоретичне дослідження проблеми конфліктного спілкування в підлітковому віці

1.1 Спілкування дітей підліткового віку як психолого-педагогічна проблема

На кожному віковому етапі життєдіяльність людини складається з багатьох сфер. Серед них можна виділити домінуючі, тобто ті, в яких людина певного віку має потребу і можливість реалізувати свою активність. Для підлітка такими і життєдіяльності є пізнання, наочно-практична діяльність, гра, спілкування, спорт.

Спілкування підлітків - це обмін духовними цінностями, який відбувається у формі діалогу підлітка як з «іншими Я», так і в процесі взаємодії з оточуючими людьми. Цьому обміну властиві вікові особливості, і він надає як стихійний, так і до певної міри цілеспрямований вплив, що педагогічно спрямовується, на ставлення і життєдіяльність груп, колективів і особистості підлітка[1].

Спілкування не тільки самостійна сфера життєдіяльності підлітків, воно охоплює всі інші сфери його життя. Цим визначається та сама найважливіша роль, яку спілкування відіграє у процесі становлення і життєдіяльності особистості. Цим пояснюється і інтерес педагогіки до цього феномена, прагнення виявити його роль у формування особистості, його виховні можливості. В основі розробленої педагогічної класифікації виховних функцій спілкування (вона враховує і психологічні класифікації) лежить уявлення про те, що вони, з одного боку, продовжуються спілкуванням як стихійним соціальним процесом, а з іншого відображають заданість спілкування соціальними умовами і певний ступінь регулювання через педагогічний процес [3].

Ми виділяємо наступні виховні функції спілкування підлітків: нормативну (відображає освоєння підлітків норм соціально-типової поведінки тобто спілкування як нормативний процес), пізнавальну (відображає придбаннями індивідуального соціального досвіду в процесі спілкування, тобто спілкування як пізнавальний процес), емоційну (відображає спілкування як ефектний процес), актуалізуючу (реалізацію, що відображає, в спілкуванні типових і індивідуальних сторін особи підлітка, тобто спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості) [4].

Суть спілкування як нормативного процесу подвійна. З одного боку, спілкування підлітків регулюється певними нормами, з іншого - саме вміщує цілий спектр норм, регулюючих життєдіяльність особи в суспільстві, її поведінка в різних колективах і групах, її участь в пізнанні, діяльності, грі і т.д. Основним каналом, через який підлітки пізнають поліфонічність навколишнього світу, є їх суспільна практика. Визначальну роль в цьому кінець кінцем, безумовно, відіграють норми і цінності суспільства і їх реалізація в суспільному житті, але вони засвоюються кожною людиною через призму її безпосереднього оточення[6].

Спілкування робить великий вплив на сприйняття інформації і засвоєння її підлітком. Це пов'язано з тим, що найближче оточення спілкування впливає на вибірковість сприйняття і засвоєння інформації підлітком. Ті групи, в яких спілкується підліток, сприймають, оцінюють і відбирають всю інформацію в межах своєї компетенції, з точки зору найбільш значущих для них норм і цінностей. В результаті навіть інформація, джерелами якої є учбово-виховний процес і засоби масової інформації, сприймається і засвоюється не в чистому вигляді, а в більшій або меншій мірі трансформованому, тобто спілкування в процесі життєдіяльності в різних колективах і групах доповнює, розширює, заглиблює або, навпаки, звужує дану інформацію [7].

«Спілкування» - найважливіша детермінанта емоційних станів людини, Весь спектр людських емоцій виникає і розвивається в умовах спілкування людей. Цими умовами визначається рівень емоційної напруженості, в цих умовах здійснюється і емоційна розрядка». Емоційна функція реалізується як у сфері спілкування, так і в процесі спілкування підлітків в інших сферах життєдіяльності. Інтенсивність її реалізації обумовлена багатьма обставинами: змістом спілкування, емоційною близькістю партнерів, їх емоційною залученістю в спілкування і т.д. Актуалізуюча функція спілкування підлітків (спілкування як спосіб і засіб соціального затвердження особистості) відображає потребу в соціальному твердженні, яка з'являється в людини дуже рано і реалізується в різних формах і з різним ступенем усвідомленості і інтенсивності у різному віці [8].

Сфера спілкування займає в процесі соціального затвердження особистості підлітка самостійне і дуже важливе місце. Саме в ній виявляється його самостійність, заохочується прагнення до дорослості, приймаються або не приймаються погляди, знаходять підтримку настрою і переживання. В спілкуванні кожному підлітку хочеться обов'язково знайти свою індивідуальну позицію. Пошуки свого місця в навколишньому середовищі для нього репетиція і одночасно перший етап знаходження себе в житті взагалі. Прагнення знайти індивідуальність і зайняти адекватну їй позицію у жодному випадку не суперечить колективізму [10].

Соціальний характер інтересів, цілей особистості не виключає індивідуальних шляхів їх задоволення і досягнення. Виховні функції спілкування відіграють саму найважливішу роль у формуванні, розвитку і вихованні особистості підлітка. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра є навчання, і істотні зміни в психічному розвитку були пов'язані з ним, то у підлітка основна роль належить системі взаємостосунків, що встановлюються з тими людьми, які оточують. Саме система взаємостосунків з соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. Своєрідність розвитку підлітка полягає в тому, що він включається в нову систему відносин і спілкування з дорослими і товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції [12].

Сучасні школярі примудряються витрачати на бесіди чимало часу як в школі, так і поза нею. Деякі батьки і, навіть вчителі, схильні називати це пустою тратою часу. Однак мислителі минулого і сучасні вчені називають це ніяк іншим як спілкуванням.

Значення спілкування в житті сучасної людини чимале і продовжує зростати. Від нього все в більшій мірі залежить успішність професійної діяльності, активність в суспільному житті і, нарешті, особисте щастя кожного. Це пов'язано із соціальною тенденцією, яку називають зростанням ролі людського фактору в житті суспільства [14].

Потреба в спілкуванні є у кожної нормальної людини. І вона виникає вже у немовляти і задовольняється тоді в першу чергу і головним чином у спілкуванні з матір`ю. З віком ця потреба диференціюється. Щоб її задовільнити, необхідні не лише близькі люди, але й інші, наприклад, ровесники. Чим дорослішою стає людина, тим в більшій мірі їй притаманна потреба в емоційному контакті з іншими людьми.

Польський психолог К. Обуховський визначає потребу в емоційному зв'язку як необхідність людини в двосторонніх і багатосторонніх відносинах з людьми. Людина повинна відчувати себе предметом зацікавлення і симпатії тих людей, до яких її притягує. Крім того, вона повинна відчувати своє співзвуччя з цими людьми, переживати їх горе і радості. Тобто, відносини один до одного повинні бути взаємними і емоційно позитивно забарвленими [13].

Спілкування стає тим, до чого всі так прагнуть, коли відбувається обмін знаннями, інформацією, емоціями, досвідом, вміннями, відношеннями до когось або чогось, як і партнери, співбесідники сприймають як важливі, значимі, цінні, тобто обмін духовними і емоційними цінностями [21].

Але у психолого - педагогічній літературі особлива увага звертається на спілкування у підлітковий період.

Виявляється зовсім не просто налагодити належні стосунки із підлітком. Через так званий переворот у його віці він зазнає чимало змін у власному розвитку, як фізичному, так і психічному, тому він відчуває дискомфорт. Підліток - ще цілком несформована особистість і не може негайно адаптуватися до нових перемін у власному житті, тому стикається із перешкодами на шляху взаємовідносин з іншими людьми [16].

Підліток, вже не дитина, і ще не дорослий, займає іншу позицію у соціальному середовищі, і як новий його член бере активну участь у спілкуванні з іншими представниками. Тут він зустрічає людей різних вікових категорій з різними цінностями, з різним досвідом. І знайти тут гармонію - складна річ для підлітка. Це відзначається як у спілкуванні з дорослими, так і у спілкуванні з ровесниками [17].

Як відомо, підлітки непостійні у своїх інтересах, тому легко можуть змінити свій погляд на ту чи іншу справу. Це, зокрема, виявляється у стосунках з однолітками. В численних ситуаціях підліток поводиться відповідно до норм, прийнятих у певному середовищі.Ровесники можуть дати поштовх до виникнення в нього цікавості в тій сфері, яка раніше не привертала його уваги.

Підлітковий вік - це період, коли дитина вчиться спілкуватися, і відповідно до того на скільки вона є комунікативною, залежать її стосунки з іншими людьми [21].

В зв'язку з цим розрізняють три різних індивідуальних стилі її комунікативної активності.

Підлітки з індивідуальним стилем комунікативної активності більше прагнуть до спілкування, легко знайомляться, для них немає труднощів виступати перед великою кількістю людей. Вони визначаються ініціативністю в знайомленні з людьми, коло їхніх зв'язків широке. Але їхнє спілкування не стійке, зв'язки короткочасні. Цей стиль характеризує людей, що прагнуть до напруженої розумової і фізичної праці, з високою працездатністю, яким легко переключатися з одного виду діяльності на інший. Вони не чутливі до поразок у спілкуванні, а впевнені в собі люди. Їм притаманні енергійність, домінантність, рішучість, жорсткість, безпечність, прямолінійність, нестриманість. У класі вони займають середньо статусну позицію. Цей стиль носить назву «жорстко - поверхневого» [24].

Підлітки, яким притаманний другий стиль комунікативної активності, вирізняються високою потребую поділитися своїми думками і враженнями з іншими людьми, різноманіттям зовнішнього вираження емоцій у спілкуванні: швидкістю змін у міміці, пантоміміці, інтонації голосу. Вони прагнуть до глибоких взаємовідносин з партнерами у спілкуванні. Визначаються відвертістю, схильність до різноманіття у предметній діяльності і соціальному контакті. Їм властиві свобода і плавність мовлення, а також швидкість сприймання чужої мови. Ці підлітки зберігають спокій і впевненість в собі при виконанні будь - якої справи. У них в міру виражена потреба до довіри і визнання з боку інших, прагнення до тісної співпраці, мають високий навчальний статус у класі. Це «м'яко - довірливий стиль комунікативної активності» [17].

Нарешті, третій стиль комунікативної активності притаманний підліткам, які визначаються нешироким колом зв'язків, емоційною зрілістю, здібністю контролювати свої емоції, врівноваженістю. Вони консервативні, не люблять перемін. В ході міжособистісної взаємодії проявляють скромність, схильність брати на себе чужі обов'язки, альтруїзм, стійкість і постійність зв'язків з одними і тими ж людьми. Це «вибірково - стійкий стиль» [19].

Індивідуальний стиль комунікативної активності - це складне, багатокомплексне утворення, що включає міжособистісну взаємодію і операційно - динамічні характеристики, спрямовані на встановлення соціальних зв'язків, побудову стійких взаємних відносин, тобто, активнее пристосування до соціального середовища.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології та педагогіці немало вчених зробило свій внесок у розвиток даної проблеми. Вони показали свою точку зору на тему особливостей спілкування в підлітковому віці.

Для початку з`ясуємо, яку позицію у трактуванні особливостей підліткового віку займає зарубіжна психологія, висновки і положення якої прийнятні для вітчизняної психологіїі педагогіки. Зарубіжна психологія абсолютизує роль статевої зрілості, намагаючись із цього біологічного фактора вивести усі психологічні особливості розвитку підлітка [13].

Так, Б`юлер один із представників зарубіжної психології, вважає, що впідлітковому віці починають домінувати статеві інстинкти і пов'язані з ними потяги і прагнення, які і визначають поведінку підлітка, лежать в основі його вчинків, почуттів, інтересів, думок і бажань. Статева зрілість, як і всі інші сторони фізичного розвитку, визначають психічний розвиток підлітка, і відносяться до фактору, яким не можна ігнорувати [8].

Неприйнятними є спроби деяких психологів трактувати підлітковий вік, як вік важкої кризи, яка виникає внаслідок статевого дозрівання. На думку багатьох зарубіжних психологів, статева зрілість настільки сильно впливає на весь організм і психіку підлітка та є великим навантаженням на свідомість, що неминуче викликає різного роду загострення, «вибухи», бунтарство, трагічні колізії. Звідси «неминучими» особливостями підліткового віку, стверджують Штерн, Б`юлер і їх послідовники, є анархізм, впертість, егоїзм, індивідуалізм, замкнутість, прагнення до самотності, лінивство, грубість, роздратованість [11].

Зарубіжні психологи, вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в специфічних суспільних умовах неправомірно переносять одержані ними висновки напідлітка взагалі, не відділяючи того, що притаманне підлітковому періоду розвитку, від того, що зумовлене середовищем, конкретними умовами життя [23].

Наприклад, Адлер і його послідовники, вивчаючи підлітка, який живе і розвивається в умовах суспільства, зробили висновок, що для нього характерними є прагнення до самоствердження, ціллю якого є зайняти домінуюче місце, досягти особистого успіху, виділятися серед ровесників і підкорити їх собі. Очевидно, таке уявлення в певній мірі відповідає дійсності, оскільки в суспільстві ідеалом є «сильна» особистість, здатна відстояти свої переконання, досягти успіху будь - якою ціною, здатна завоювати панівне ставлення в суспільстві. Але не існує жодних підстав вважати, що ці риси характеризують підлітковий вік взагалі.

Звісно, не всі зарубіжні психологи займають таку позицію.

Наприклад, американський психолог Р. Кулен у своїй праці «Психологія розвитку підлітка» говорить про труднощі розвитку школяра, виділяючи біологічні і соціальні фактори.

Він визначає підлітковий період як той, коли діти оволодівають вмінням вирішувати певні проблеми соціально - статевого характеру, вибору професії, звільнення від впливу батьків і т.д.

Вирішуючи такі проблеми людина переходить в «дорослість». Таким чином, Кулен ставить в основу періодизації соціально - етичні категорії, ігноруючи, по суті, вікові, фізичні і психічні особливості.

Також Кулен вважає, що інтелектуальний розвиток підлітка значно випереджує його досвід, підліток не взмозі реалізувати можливості, які йому

надає рівень його інтелектуального розвитку. Та вітчизняні психологи вважають, що інтелектуальний розвиток - це не «саморозвиток», а наслідок навчання і виховання. Виховання і навчання, досвід, відповідна діяльність стимулюють розвиток психіки, а не навпаки. Нормальний розвиток відбувається лише при правильному вихованні, і за відповідних умов.

Слід згадати і про теорії біологічної зумовленості особливостей підлітка і явищ критичного розвитку в цей віковий період.

Головними представниками однієї з таких теорій є Стенлі Холл і Зігмунд Фрейд, які стали основоположниками напряму під назвою біогенетичного універсалізму.

У вітчизняній психолого-педагогічній літературі підлітковому віку приділяється чимало уваги. Це досить унікальний за своєю сутністю період розвитку, який відрізняється від дитинства та дорослості. Вік цей нестабільний і характеризується багатьма кількісними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Народжуються нові інтереси. Змінюються стосунки з дорослими і товаришами. Яскраво виявляється прагнення до самотності й властивих дорослим форм поведінки. Ці зміни проходять досить бурхливо.

Нові інтереси і прагнення підлітка бувають мінливими. Стосунки із старшими, зокрема батьками і педагогами, особливо коли дорослі не розуміють змін, які відбуваються в особистості підлітка, і продовжують ставитися до нього, як до дитини.

Важливим є те, що у підлітковому віці відбувається інтенсивне формування особистості, що набуває суперечливого характеру. У самосвідомості виникає нове почуття - почуття дорослості - ставлення підлітка до себе як до дорослої людини. Така суб`єктивна сторона дорослості вважається центральним новоутворенням середнього шкільного віку.

Підліток прагне, щоб до нього ставилися як до дорослої людини, він претендує на рівноправ'я з дорослими і йде на конфлікти, відстоюючи власну позицію «дорослого». Почуття дорослості проявляється і в прагненні до самостійності, бажанні обмежити деякі сфери свого життя від контролю батьків. Це стосується питань зовнішності, відносин з ровесниками, навіть навчання. Але підліток - це ще дитина, хоч має деякі риси дорослого, і хоч намагається осмислювати свої прагнення і дії, як це робить дорослий, осмислює їх своєрідно, по-дитячому. Тож така суперечливість психічного розвитку підлітка потребує правильного пояснення і врахування у виховну керівництві становленням його особистості.

Підлітковий вік - період значних зрушень у розвитку самосвідомості особистості. Особливості самосвідомості підлітка формується у зв'язку з виникненням у нього нового становлення до себе. Прагнення пізнати себе, свої особливості, інтерес до самого себе, роздуми про свої достоїнства й недоліки - це характерне для підлітка. Хоча він і переоцінює власні можливості як дорослої людини, так чутливо ставиться до своїх невдач, що спонукає його до самовдосконалення.

Слід відмітити характерну для підліткового віку високу збудливість, бурхливу активність, ініціативність. Якщо всю цю енергію спрямувати у відповідне русло, то наслідки будуть очевидні.

Щодо діяльності то для підлітка основною діяльністю залишається навчання. Проте воно зазнає значних змін як в організації так і в змісті, так і в характері його перебігу. Учень тепер набуває систематичних знань з основ наук. Багатша і складніша змістова предметна сторона знань вимагає від нього і досконалих способів їх набування.

Перед учнями відкривається ширші можливості застосування набутих знань у процесі навчальної діяльності. Змінюється і мотивація учіння. Їхні пізнавальні інтереси стають виразнішими, чіткішими і змістовнішими. Усвідомлення підлітками життєвої значущості знань є важливим мотивом їхньої учбової діяльності. Підлітки все частіше замислюються над тим, для чого вони вивчають той чи інший предмет, яке він матиме значення для їхньої підготовки до оволодіння професією, яка їм подобається

Серед багатьох особливостей, притаманних підлітку, є також його місце в суспільстві.

1.2 Загальна характеристика підліткового віку

Підлітковий вік традиційно вважається найважчим у плані виховання. Головним змістом підліткового віку є перехід від дитинства до дорослості. Усе, що стосується розвитку, якісно перебудовується, виникають і формуються нові психологічні утворення.

Вступ дитини в підлітковий період характеризується якісним поштовхом у розвитку самосвідомості. У підлітка починає формуватися позиція дорослої людини. Навіть, якщо ця позиція ще не відповідає об'єктивному статусу підлітка в житті, але її поява означає, що підліток суб'єктивно вже ввійшов у нові стосунки з оточуючим світом дорослих, зі світом їхніх цінностей, мотивів поведінки та діяльності.

Цей процес перетворення «визначає основні особливості формування особистості дитини підліткового віку», а відповідно і специфіку роботи з ними. Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій щодо виховання дітей, перехідний період може мати різний зміст.

Нині в умовах нашої країни, цей період розвитку охоплює приблизно вік із 10 - 11 до 14 - 15 років, збігаючись у цілому з навчанням у дітей із так званою «шкільною дезадаптацією» спостерігається у середніх класах.

Виникнення потреби у пізнанні власних особливостей, цікавість до себе та роздуми про себе -- характерна особливість дітей підліткового віку. До аналізу своєї особистості підліток звертається як до засобу, який допомагає в організації стосунків та діяльності, у досягненні особисто значущих завдань у теперішньому та майбутньому.

Важливий стимул виникнення у підлітка міркувань про себе -- його потреба мати повагу в колі однолітків та прагнення знайти близьких товаришів, друга. Підліток починає порівнювати себе з оточуючими людьми: однолітками, батьками, дорослими. Таке порівняння надає підліткові знань про інших людей, особливості їхнього характеру та поведінки.

У багатьох підлітків самооцінювання деяких якостей завищене. На цій основі іноді виникає уявлення про несправедливе ставлення до підлітка дорослого, наприклад, батьків або вчителя. Це може привести до виникнення у підлітка афекту та комплексу специфічних особливостей, з'являється образливість, підозріливість, недовірливість, іноді агресивність і завжди -- надмірно підвищена чутливість до оцінок інших. Особливість підлітка --турбота про власну самостійність.

Молодші підлітки часто не вміють керувати своєю поведінкою. Для старших підлітків характерне прагнення оволодіти власними реакціями та поведінкою в цілому. Багато з них уже вміють стримуватися, а за потреби приховувати свої наміри, настрої, думки, ставлення. У поведінці з'являється двоплановість.

З віком збільшується тенденція організовувати себе, з'являється ставлення до власного зростання, контроль за ним, самокритика. Підліток починає сам створювати себе, спонукати себе до розвитку згідно з певними зразкам та конкретно значущими завданнями і намірами, які пов'язані з потребами сьогодення та майбутнього.

Основною сферою реалізації потреби в емоційному контакті є сфера міжособових відносин в які вступають підлітки з оточуючими їх людьми в сім`ї, в дворі в класі, в школі і т.д. Тут реалізація потреби має явний характер.

В той же час типова є ситуація, коли реалізація потреби в емоційному контакті має прихований характер. Це відбувається тоді, коли вона реалізується підлітками в інших сферах життєдіяльності. Так, наприклад, прагнення до участі в різній спільній діяльності з однолітками нерідко є наслідком неусвідомлюваного прагнення до спілкування з ними. В той же час учбовий процес, спортивні захоплення і т.д., стають сферами реалізації підлітком і потреби в емоційних контактах. Можливості для реалізації потреби в емоційних контактах надає підліткам сумісна життєдіяльність з однолітками в класі, секції, літньому таборі.

На самоповагу підлітків впливають практично всі сфери спілкування. Так, хлопчиків, що мають молодших братів або сестер, вище інших однолітків оцінюють себе за такими якостями, як сміливість, доброта, розум, самостійність, і чекають високих оцінок по цих якостях від оточуючих.

Особливо істотний вплив на самоповагу підлітка має спілкування з однолітками, бо особистісні якості найбільш цінуються ними в тих або інших умовах. На формування самоповаги впливає їх спілкування з дорослими: близькість відносин з батьками, вияв ними серйозного, поважного інтересу до всіх сфер життя підлітка, до його інтересів, захопленням, проблемам, їх уміння поважати думку підлітка з різних питань.

Висока самоповага украй важлива для всього процесу розвитку особистості підлітка. Рівень самоповаги підлітка самим безпосереднім чином впливає на те, як він реалізує себе як суб'єкт спілкування, визначає поведінку підлітка в процесі спілкування, вибір партнерів по спілкуванню, відношення до них.

Важливою соціальною установкою підлітка по відношенню до партнерів по спілкуванню є готовність до емпатії, тобто до співпереживання і співчуття. Високий рівень готовності до емпатії пов'язаний з щедрістю, оптимістичністю, щирістю, емоційністю, виявом інтересу до інших людей.

Людина з низьким рівнем емпатії виявляє непохитність, егоїстичність, вимогливість, зосередженість на самому собі, схильність несподіваним спалахам, схилення до умоглядного підходу до оточуючого життя.

На кожному віковому етапі життєдіяльність людини складається з багатьох сфер. Серед них можна виділити домінуючі, тобто ті, в яких людина певного віку має потребу і можливість реалізувати свою активність. Для підлітка такими і життєдіяльності є пізнання, наочно-практична діяльність, гра, спілкування, спорт.

Прагнення знайти індивідуальність і зайняти адекватну їй позицію у жодному випадку не суперечить колективізму. Соціальний характер інтересів, цілей особистості не виключає індивідуальних шляхів їх задоволення і досягнення. Виховні функції спілкування відіграють саму найважливішу роль у формуванні, розвитку і вихованні особистості підлітка.

Підліток включається в різні види суспільно-корисної діяльності, що розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формуванню етичних якостей особистості.

Хоча навчання і залишається головною справою підлітка, але основні

новоутворення в його психіці обумовлені суспільно-корисною діяльністю. Це пов'язано з тим, що суспільно-корисна діяльність найбільшою мірою задовольняє домінуючі для цього віку потреби в спілкуванні з однолітками і потреба в самоствердженні. Задовольняючи ці потреби, підліток виробляє погляди на різні явища природи і суспільства, засвоює соціальні цінності, мораль, правила поведінки. Саме з суспільно-корисною діяльністю пов'язані резерви виховання підлітка як громадянина.

На психічний розвиток підлітка, його поведінку значний вплив має громадська думка товаришів. У всіх своїх діях і вчинках він орієнтується перш за все на цю думку. Вчитель для підлітка не є таким незаперечним авторитетом, як для молодших школярів. Підлітки ставлять високі вимоги до діяльності, поведінки, особистості вчителя. Встановлюючи відносини з багатьма вчителями, вони постійно їх оцінюють. На основі цих оцінних думок підліток і будує своє відношення до вчителів.

Відбувається зміна положення підлітка в сім'ї: із зростанням фізичних і розумових можливостей йому починають більше довіряти і доручати виконання складної домашньої роботи, включати в обговорення сімейних проблем.

Труднощі в роботі з підлітками обумовлені психологічними
особливостями віку: підвищеною збудливістю, відносною нестійкістю
нервової системи, швидкими змінами в організмі, завищеними
домаганнями, які часто переходять в нахабство, переоцінкою можливостей,
самовпевненістю і ін.

Підлітки самі просять, щоб написали про підлітковий період якомога страшніше, щоб всі зрозуміли, як жахливо себе відчуває підліток в період статевого дозрівання. Коли хочеш і не хочеш, коли можеш і не можеш, коли весь час зайнятий пошуком відповіді на безглузде питання: «Дорослий ти чи ні?».

Д.І. Фельдштейн встановив, що процес соціального розвитку особистості в підлітковий період проходить через три стадії які закономірно чергуються між собою.

1-а стадія характеризується появою нових тенденцій розвитку діяльності, коли раніше накопичені смислові навантаження вичленять нові можливості функціонування дитини, створюючи відповідне поле для її розгорненої діяльності.

2-а стадія відрізняється максимальною реалізацією, акумуляцією розвитку провідного типу діяльності.

3-я стадія - насиченням провідного типу діяльності при неможливості подальшої реалізації його потенціалів, що веде до актуалізації іншої сторони діяльності.

Соціальний розвиток йде від усвідомлення підлітком своїх соціальних можливостей, через становлення особистісних новоутворень, до прояву, зміцнення, якісної зміни соціальної позиції в результаті власної творчої діяльності.

В міру дорослішання у підлітка змінюються характер і особливості виділення себе в суспільстві, розуміння суспільства, ієрархія суспільних зв'язків, змінюються його мотиви і міра їх адекватності суспільним потребам.

Підлітком розв'язується не просто завдання заняття певного місця в суспільстві, але і проблема взаємостосунків, визначення себе в суспільстві і через суспільство, тобто розв'язується завдання особистого самовизначення, ухвалення активної позиції щодо соціокультурних цінностей і тим самим визначення сенсу свого існування.

За твердженням Д.І. Фельдштейна певний рівень соціальної зрілості випереджає інтелектуальний розвиток підлітка.

Згідно концепції А.В. Петровського розвиток особистості людини можна уявити як процес входження в суспільно-історичне буття, представлене в житті людини, її участь в діяльності і спілкуванні різних груп, в яких вона освоюється і які активно засвоює тобто як процес входження в нове соціальне середовище і інтеграцію в ньому. Міра стабільності цього середовища різна, тому, необхідно побудувати 2 моделі розвитку особистості:

- 1-а розрахована на відносно стабільне соціальне середовище;

- 2-а - на становлення особистості в середовищі, яке змінюється.

Етапи розвитку особистості у відносно стабільній спільності називається фазами розвитку особистості.

Наприклад, підліток, що потрапив в нову для нього компанію ровесників, спочатку прагне нічим не виділятися, засвоює прийняті в ній норми спілкування, лексики, стиль одягу, загальноприйняті інтереси і смаки - адаптується.

Справившись з труднощами адаптації, підліток починає усвідомлювати, що він як особистість втрачає себе, оскільки інші не можуть в ньому розгледіти індивідуальності. І підліток шукає засоби і способи для позначення своєї індивідуальності.

Ровесники придивляючись до особливостей підлітка, підтримують лише ті, які сприяють успіху спільної діяльності, що сприяє інтеграції особистості у спілкуванні.

Розвиток особистості підлітка відбувається в умовах розвитку групи статевого дозрівання, істотної перебудови організму, який змінюються

і нерівномірно протікає у хлопчиків і дівчаток тим самим створює усередині класу дві статевовікові групи.

Різноманіття завдань в різних видах діяльності веде до диференціації школярів, утворюючих в одному випадку просоціальні групи (як результат роботи в суспільних організаціях, турпоходах, спортивних секціях і т.д.), а в іншому - асоціальні групи, які гальмують, а іноді і спотворюють розвиток особистості підлітка.

1.3 Особливості спілкування підлітків з ровесниками та дорослими

Усі дослідники психології підлітків так чи інакше сходяться у визнанні того великого значення, що має у цьому віці спілкування, особливо з ровесниками. Стосунки з товаришами перебувають у центрі життя підлітка, багато в чому визначаючи решту сторін його поведінки і діяльності.

Л.Божович відмічає: «якщо в молодшому шкільному віці основою для об'єднання дітей найчастіше є спільна діяльність, то у підлітків, навпаки, привабливість занять та інтереси в основному визначаються можливістю широкого спілкування з ровесниками».

Проте спілкування з однолітками може нести за собою і руйнівний характер, тобто, гасити будь - який інтерес до того, що раніше приваблювало, захоплювало. Часом підліток може потрапити в колектив, в якому можуть не визнати його поглядів. В такому колективі підліток не здатний буде задовольняти свою потребу у спілкуванні, знайти друзів для обміну цінностями. Це можливо стане причиною його пасивності, замкнутості тощо.

Відповідно у спілкуванні з батьками у підлітків виникають труднощі. Здавалося б, батьки як найближчі, найрідніші люди, повинні насамперед задовільнити потребу у спілкуванні підлітка. Але в реальності їм важко домогтися прихильності своїх дітей, власне, через своє невміння або небажання зрозуміти ким стала їхня дитина і чого вона потребує. Підліток просто відвертається від рідних, не бажаючи мати відвертих стосунків з ними, і шукає собі «рідних» в середовищі, в якому він перебуває, і формує свою особистість.

Збільшену образливість, негативізм, агресивність дитини Л.І. Божович пов`язує із незадоволенням потреби в спілкуванні, в реалізації особистості значних вимог. Вивчаючи спілкування школярів, А.В. Мудрик прийшов до висновку, що в підлітковому віці воно спрямоване на задоволення потреби в новій інформації, емоційних зв'язках і соціально особистісному ствердженні.

Для підлітка важливо не просто бути разом із ровесниками, а посідати серед них становище, що задовольнятиме його. Для деяких це намагання може виражатися через бажання посісти у групі позицію лідера, для інших - бути визнаним, улюбленим товаришем, ще для інших - непорушним авторитетом у якійсь справі, але у будь-якому випадку є головним мотивом поведінки школярів у середніх класах.

Як свідчать дослідження, саме невміння, неможливість досягти такого становища найчастіше і є причиною недисциплінованості, навіть правопорушень підлітків щодо підліткових компаній.

Крім того, слід відзначити, що суб'єктивна значущість для підлітка сфери його спілкування з однолітками значно контрастує з явним недооцінюванням цієї значущості дорослими, особливо учителями. Для підлітків переживання щодо спілкування із ровесниками виявляються найтиповішими, а вчителі вважають, що це переживання через спілкування з учителями, батьки ж вважають, що підлітки переживають через них. Це є серйозною проблемою сучасної виховної ситуації, свідчить про нездатність дорослих, які оточують підлітка, бачити його справжні переживання.

Більшість дорослих, які оточують підлітка, не мають ніякого уявлення про динаміку мотивів його спілкування з однолітками протягом підліткового віку, про зміну пов'язаних із цим спілкуванням переживань. Цю динаміку схематично можна подати так: якщо у 5 класі домінуючим мотивом у спілкуванні з ровесниками є просте бажання бути у їхньому середовищі, разом щось робити, то вже у 6 - 7 класах на перше місце виходить інший мотив - посісти певне місце у колективі ровесників).

У 8 - 9 класах головним стає прагнення підлітка до автономії у колективі ровесників і пошук визнання цінності власної особистості в очах однолітків. У багатьох підлітків виявляється рустованою потреба «бути значущими в очах ровесників», що призводить до переживань. Дорослі ніколи цього не помічають.

Батьки підлітків усі проблеми їхнього спілкування з ровесниками пов'язують із вадами тих дітей, із якими спілкується їхній син або дочка.

Водночас дослідження свідчать, що вже починаючи із 7-го класу «у підлітків починається інтенсивно розвиватися особистісна рефлексія», внаслідок чого вони починають бачити причини своїх конфліктів, труднощів або, навпаки, успіхів у спілкуванні з ровесниками, який зосереджується навколо питань навчання та поведінки, а старших - питань міжособистісного спілкування, розвитку індивідуальності. На цьому тлі у 7-класників, а особливо у 8-класників зростає критичність щодо власних вад, які можуть приховуватись у спілкуванні з іншими людьми. Підліток у цьому віці потребує допомоги дорослого, але дорослі мало чим можуть йому допомогти, не сприймаючи його проблем.

Важливість для підлітка його спілкування з ровесниками нерідко відсуває на задній план його стосунки з дорослими, передусім із батьками і вчителями. Що сьогодні породжує ці проблеми підлітків?

Перше джерело цих проблем - нерозуміння дорослими внутрішнього світу підлітка, їхні хибні або примітивні уявлення про його переживання, мотиви тих чи інших вчинків, прагнень, цінностей.

Чим старшими стають підлітки, тим менше розуміння вони знаходять у дорослих. Якщо їхні уявлення про переживання учнів 5 - 6 класів певним чином відповідають дійсності, то уявлення про переживання учнів 8 - 9 класів дуже від неї далекі. Іншими словами, батьки припиняють бачити своїх дітей, а вчителі - своїх учнів, а місце цих конкретних і різних підлітків починає заміняти абстрактна і спотворена їх версія, яка береться з газет і розмов дорослих між собою, але тільки не з реального і живого бачення дитини.

І батьки, і вчителі здебільшого не вміють побачити і врахувати у практиці виховання того швидкого, інтенсивного процесу дорослішання підлітка, усіляко намагаються зберегти «дитячі» форми контролю, спілкування з дітьми. Саме цей момент підлітки, починаючи з 6-го класу, називають головним чинником своїх прикростей у спілкуванні з батьками: «Мені прикро, якщо батьки опікуються мною, стежать за моїм апетитом і одягом» (5 - 6 клас), «Я засмучуюсь, якщо батьки не розуміють мене, мої переживання і турботи, вони все приховують від мене, а в мої секрети втручаються» (8 - 9 клас). Особливо гостро це виявляється у старших підліткових класах, учні яких мають велику потребу у спілкуванні з дорослими «на рівних», рідко маючи можливість її задовольнити. Наслідком цього, як правило, стає протиставлення себе, свого «Я» дорослим, потреба в автономії.

Потреба підлітків у тому, щоб дорослі, особливо батьки, визнали їх рівноправними партнерами у спілкуванні, породжує конфлікти. Цікаво, що винним у конфлікті завжди визначається підліток - так вважають, до речі, і самі підлітки. Подібну самозвинувачувальну позицію підлітків деякі автори називають «психологічним примиренням», пов'язуючи її з прийняттям формальних відносин «слухняності», що нав'язуються їм, ламання позиції «психологічного примирення» найчастіше призводить до «психологічного бунту». Коли виникає цей «психологічний бунт», дорослі починають бити на сполох, ідуть до психолога, шукають вихід, а «психологічне примирення», всіх влаштовує. Водночас подібне ставлення до конфліктів, за яких дорослі стійко посідають зовнішню обвинувачу вальну позицію, а підлітки - самообвинувачувальну, є неконструктивним.

Відзначимо ще один момент, на який дослідники мало звертають увагу. Батьки, які спостерігають дорослішання своїх дітей, найчастіше помічають у цьому процесі тільки його негативні сторони: підліток стає «неслухняним», «потайливим» тощо - і зовсім не помічають позитивного, нового. Однією із таких особливостей є розвиток у підлітковому віці прагнення допомогти дорослим, підтримати, розділити їхнє горе або радість. Дорослі готові, у кращому випадку, виявити співчуття до підлітка, але зовсім не здатні прийняти подібне ставлення з його боку. Зрозуміло, чому саме так виходить, - для того, щоб прийняти таке ставлення до підлітка, якраз і необхідно бути із ним «на рівних». На нашу думку, багато сучасних проблем пов'язаних із вихованням підлітків, виникають тому, що дорослі прагнуть тільки щось дати підлітку, не бажаючи, та й не вміючи нічого взяти. Але тільки через реальні вияви доброти, співчуття ці важливі й дуже дефіцитні особистісні якості можуть розвиватися.

Якщо порівнювати між собою сфери спілкування підлітків із батьками з одного боку, і з учителями - з іншого, то при всій напруженості першого, значно більше «запущеним», малопродуктивним з погляду розвитку особистості виявляється другий бік. Адже переживання, пов'язані у підлітків зі спілкуванням з учителями, посідають одне з останніх місць, а ще з учителями у підлітків пов'язані тільки негативні переживання.

Характер спілкування з учителями і суб'єктивне ставлення до них змінюється протягом усього підліткового віку. Якщо головним мотивом спілкування молодших підлітків є намагання заручитися підтримкою вчителя, заохочення до навчання, поведінки та шкільної праці, то у більш старшому віці - намагання до особистісного спілкування з ним (учителем).

Починаючи з 7-го класу, підлітків усе більше хвилюють професійні й особистісні якості педагогів. Причому, якщо професійні якості педагогів підлітків загалом влаштовують, то особистісні - ні. Ця незадоволеність сприймається підлітками здебільшого як проблема «справедливості» вчителя. Однак, незважаючи на незадоволеність підлітків особистісними якостями вчителів, вони все одно прагнуть до спілкування з ними, чого, до речі, учителі частіше не помічають. Вони, як правило, вважають, що підлітки задоволені спілкуванням з ними, як і їхніми особистісними якостями. Таким чином, з віком у підлітків зростає потреба в особистісному спілкуванні з педагогами. Відповідно розширюється і зона конфліктів як зовнішніх, так і внутрішніх.

Молодші підлітки значно менше спілкуються з дорослими і дуже багато з ровесниками. Останні для них важливіші, бо виступають ареною самоствердження. У них дуже яскраво виділяються більш-менш постійні групи друзів та приятелів. Спілкування йде за найширшим спектром запитань. Усі вони цікавлять підлітків з погляду подій: «хто зробив», «що зробив». Для підлітків головне - дія. Тому він намагається спілкуватися з ровесниками на вулиці, на стадіоні, на заняттях гуртка, спортивної секції - там, де можна щось робити [23].

Старші підлітки люблять рухливі ігри і вже із задоволенням просто гуляють на вулиці із приятелями або подругами. Їх ще приваблюють великі компанії, і вже спостерігається потяг в малу групу друзів. Їм ще цікаво говорити про конкретні речі, і вже подобаються теми абстрактні (про дружбу, справедливість). Вони ще «смикають за кіски» дівчаток і зухвалі щодо батьків та вчителів, і вже дуже цікавляться стосунками з протилежною статтю та прагнуть до спілкування на рівних із дорослими. Залишаючись наодинці, старші підлітки ще люблять конкретні справи, але вже багато часу присвячують роздумам про себе, про людей, що їх оточують [6].

Спілкування в підлітковому віці не тільки самостійна сфера життєдіяльності підлітків, воно охоплює всі інші сфери його життя. Цим визначається та сама найважливіша роль спілкування, яка відіграє у процесі становлення і життєдіяльності особистості важливе значення.

Підлітковий вік- це досить унікальний за своєю сутністю період розвитку, який відрізняється від дитинства та дорослості. Вік цей нестабільний і характеризується багатьма кількісними і якісними змінами в організмі підлітка. Відбувається статеве дозрівання. Значних змін зазнає психічна діяльність підлітка. Народжуються нові інтереси. Змінюються стосунки з дорослими і товаришами. Яскраво виявляється прагнення до самотності й властивих дорослим форм поведінки. Ці зміни проходять досить бурхливо

Підліток включається в різні види суспільно-корисної діяльності, що розширює сферу спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, формуванню етичних якостей особистості.

Отже, у першому розділі нашої роботи ми теоретично вивчили тему нашого дослідження, розглянули проблематику, специфіку та особливості спілкування у підлітковому віці. Вивчили загальну характеристику спілкування підлітка. Розглянули особливості спілкування підлітків з ровесниками та дорослими.

2. Емпіричне дослідження особливостей спілкування у підлітковому віці

2.1 Організація та методичний апарат дослідження особливостей спілкування у підлітковому віці

З метою вивчення особливостей спілкування у підлітковому віці ми провели дослідження. Експериментальною базою нашого дослідження був Комунальний заклад «Навчально-виховний комплекс ЗОШ І-ІІ ступенів №34-економіко-правовий ліцей «Сучасник» - ДЮЦ Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» м.Кіровоград. У дослідження взяли участь 17 осіб 8-В класу.

Основними методами дослідження були спостереження, анкетування учнів. В ході нашого дослідження були проведені такі діагностичні методики: методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К.Томаса (Адаптація Н.В Гришиної); методика діагностики комунікативної установки В.В Бойко.

Методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К.Томаса (Адаптація Н.В Гришиної). Дана методика складається з 30 запитань. В кожному питанні 2 варіанти відповіді: А і Б. Досліджуваному пропонується обрати в кожному питанні один з двох варіантів відповідь, яка притаманна особистості досліджуваного.

За допомогою даної методики можна визначити кілька основних способів поведінки людей в конфліктній ситуації, зміст яких встановлюється мірою співвідношення в поведінці конкретної людини двох показників: «орієнтація на задоволення власних інтересів» та «орієнтація на задоволення інтересів опонента». Різний ступінь цих показників та їх поєднання дає можливість виділити п`ять основних типів поведінки особистості в конфліктній ситуації: змагання, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування.

Методика діагностики комунікативної установки В.В Бойко. Зміст методики полягає у наступному: 25 суджень, досліджуваному пропонується оцінити кожне з них (якщо згоден то відмічає «+», якщо не згоден то ставить напроти твердження знак «-«. Дана методика призначена для виявлення негативних комунікативних видів установок особистості по відношенню до інших людей. До таких видів установок відносяться: завуалірована жорстокість у відношеннях до людей, у судженнях про них; відкрита жорстокість у відношенні до людей. Також дана методика дозволяє виявити негативізм в судженнях про людей і негативний особистий досвід спілкування з оточуючими.

На основі даних психодіагностичних методик ми провели дослідження для вивчення особливостей спілкування у підлітковому віці. За допомогою даних методик ми змогли практично дослідити проблеми, що виникають у спілкуванні в дітей підліткового віку.

2.2 Аналіз результатів дослідження особливостей спілкування у підлітковому віці

психологічний підлітковий конфлікт

Діагностика відбувалась на базі: Навчально-виховного комплексу: загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №34- економіко-правового ліцею «Сучасник» - дитячо-юнацький центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області. В дослідженні брали участь 17 осіб.

Групова діагностика проводилась з метою дослідження особливостей спілкування дітей підліткового віку

Діагностичний інструментарій: Методика діагностики комунікативної установки В.В Бойко.

Діагностичне обстеження показало такі результати:

Таблиця №1. Результати діагностичних даних комунікативної установки підлітків

Прізвище, ім`я

Результати

1

Геремей І.

78б (виражена негативна комунікативна установка)

2

Бондаренко Ю.

64 б( виражена негативна комунікативна установка)

3

Ляшенко Є.

74 б ( виражена негативна комунікативна установка)

4

Ткаченко А.

65 б( виражена негативна комунікативна установка)

5

Терещенко Є.

63 б( виражена негативна комунікативна установка)

6

Усатенко.

73б( виражена негативна комунікативна установка)

7

Ясков В.

72 б (виражена негативна комунікативна установка)

8

Гуцол В.

65 б( виражена негативна комунікативна установка)

9

Лізогуб М.

64 б(виражена негативна комунікативна установка)

10

Давиленко М.

59 б(наявність вираженої негативної комунікативної установки)

11

Мельник К.

46 б(наявність вираженої негативної комунікативної установки)

12

Макарова К.

45 б(наявність вираженої негативної комунікативної установки)

13

Чілімова С.

42 б(наявність вираженої негативної комунікативної установки)

14

Дереласко Я.

42 б(наявність вираженої негативної комунікативної установки)

15

Бесараб Д.

41б(наявність вираженої негативної комунікативної установки)

16

Лаврущик Є.

37б(наявність вираженої негативної комунікативної установки)

17

Мартиненко М.

29б ( не виражена негативна комунікативна установка)

Таблиця № 2. Результати діагностичних даних дослідження стилю поведінки в конфлікті К.Томаса

Прізвище, ім`я

Результати (тип поведінки)

1

Геремей І.

компроміс

2

Бондаренко Ю.

співробітництво

3

Ляшенко Є.

змагання

4

Ткаченко А.

компроміс

5

Терещенко Є.

уникнення

6

Усатенко

змагання

7

Ясков В

компроміс

8

Гуцол В.

уникнення

9

Лізогуб М.

компроміс

10

Давиленко М.

змагання

11

Мельник К.

пристосування

12

Макарова К.

компроміс

13

Чілімова С.

компроміс

14

Дереласко Я.

змагання

15

Бесараб Д.

співробітництво

16

Лаврущик Є.

компроміс

17

Мартиненко М.

співробітництво

За результатами таблиці №1 і №2 ми бачимо, що у всих досліджуваних спостерігається виражена негативна комунікативна установка, досліджуванні в більшості обирають негативні відповіді на запитання та в більшості досліджуваних спостерігається домінуючий тип поведінки у конфліктній ситуації: компроміс, змагання. Також в деяких досліджуваних спостерігається співробітництво та уникнення. Що показує нам різноманітність прояву конфліктної поведінки та шляхів її вирішення у конфліктній ситуації.

В ході дослідження ми вивчали які основні способи поведінки підлітків переважають у конфліктній ситуації за допомогою методики дослідження стилю поведінки в конфлікті К.Томаса (Адаптація Н.В Гришиної).

...

Подобные документы

  • Психолого-педагогічні проблеми формування особистості у підлітковому віці. Характеристика рівнів спілкування. Методи психологічного вивчення спілкування підлітків. Особливості сучасного спілкування підлітків з дорослими, однолітками й батьками.

    дипломная работа [1,3 M], добавлен 12.03.2012

  • Сутність поняття спілкування як соціально-психологічного феномену. Соціальна ситуація розвитку особистості в підлітковому віці. Специфіка соціально-психологічних особливостей спілкування підлітків з ровесниками, дорослими та однолітками протилежної статі.

    курсовая работа [74,5 K], добавлен 28.04.2016

  • Загальна характеристика та особливості спілкування дітей у підлітковому віці, його психологічне та соціологічне обґрунтування. Причини проявлення та аналіз показників сором'язливості. Характер спілкування підлітків з батьками та вчителями, ровесниками.

    дипломная работа [164,8 K], добавлен 13.11.2009

  • Загальна характеристика спілкування. Психологічні особливості та етапи особистісного формування підлітків. Способи та методи емпіричного дослідження особливостей спілкування з однолітками та емоційних бар’єрів, аналіз та оцінка отриманих результатів.

    курсовая работа [537,8 K], добавлен 13.04.2016

  • Особливості комунікативного процесу в підлітковому віці. Загальна психологічна характеристика підліткового віку, особливості спілкування учнів. Дослідження міжособистісних комунікацій в підлітковому колективі, домінуюча стратегія психологічного захисту.

    курсовая работа [80,4 K], добавлен 27.07.2014

  • Поняття про спілкування та його функції. Теоретичне обґрунтування психологічних особливостей процесу спілкування та експериментальне вивчення його впливу на розвиток особистості у юнацькому віці. Методи організації дослідження комунікативної активності.

    курсовая работа [158,9 K], добавлен 10.09.2011

  • Теоретико-методологічні основи вивчення і діагностичне дослідження міжособистісного спілкування у підлітків. Психофізіологічні особливості підліткового віку, розвиток самосвідомості у конфліктах з дорослими і однолітками, стратегії поведінки в конфлікті.

    курсовая работа [75,6 K], добавлен 27.11.2010

  • Сутність спілкування як психологічної категорії. Аналіз особливостей підліткового спілкування з однолітками, а також їхнього самоконтролю в процесі різних видів спілкування. Специфіка, мотиви та можливості психологічного прогнозу спілкування підлітків.

    курсовая работа [701,6 K], добавлен 12.11.2010

  • Загальне поняття про спілкування, його сутність. Психологічні особливості спілкування підлітків та старшокласників. Особливості ділового спілкування. Розробка тренінгу на тематику особливості спілкування між учнями-підлітками та учням-старшокласниками.

    курсовая работа [51,2 K], добавлен 28.12.2013

  • Дослідження визначення лідерів та аутсайдерів у групі підлітків. Становлення лідерства у підлітків як спосіб поведінки і діяльності в соціальній групі. Визначення чинників, що впливають на прояв лідерських якостей особистості у підлітковому віці.

    курсовая работа [255,1 K], добавлен 03.05.2015

  • Аналіз основних етапів дослідження соціально-психологічних особливостей спілкування у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці. Характеристика складових спілкування в соціальній психології. Огляд вербальних та невербальних компонентів спілкування.

    курсовая работа [146,5 K], добавлен 16.07.2011

  • Теоретичні аспекти дослідження розвитку самооцінки у підлітковому віці. Поняття і фактори формування самооцінки. Розвиток самооцінки у підлітковому віці. Роль самооцінки у самовихованні підлітків та вплив батьків і однолітків. Емпіричне дослідження.

    дипломная работа [53,7 K], добавлен 21.01.2009

  • Соціальна ситуація розвитку підлітка. Спілкування його з однолітками протилежної статі. Сексуальність в підлітковому віці. Дослідження діагностики стану агресії (опросник "Басса-Дарки") та спрямованості особистості Б. Басса. Дослідження діагностики.

    курсовая работа [930,7 K], добавлен 17.06.2015

  • Вивчення проблем міжособистісних взаємовідносин в підлітковому віці. Виділення і вивчення психологічних особливостей взаємовідносин підлітків. Проведення практичного дослідження особливостей формування класного колективу учнів старшого шкільного віку.

    курсовая работа [49,3 K], добавлен 21.07.2010

  • Поняття спілкування як однієї з основних сфер людського життя. Роль спілкування в розвитку пізнавальних здібностей, поведінки і особистісних особливостей людини. Дослідження залежності психічного розвитку людини від його спілкування з іншими людьми.

    реферат [21,5 K], добавлен 17.12.2014

  • Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків. Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці. Експериментальне дослідження та програма психокорекції гендерних відмінностей прояву агресії у підлітків.

    дипломная работа [374,0 K], добавлен 19.10.2011

  • Аналіз понять агресії та агресивності, трактування їх природи та детермінації різними психологічними школами, причина виникнення в підлітковому віці. Психологічна діагностика агресивної поведінки підлітків та розробка методики з її корекції та усунення.

    курсовая работа [115,2 K], добавлен 22.06.2009

  • Психологічна діагностика схильності особи до ненормативної поведінки та розробка комплексу заходів щодо її психологічної корекції. Профілактика та подолання відхилень від норм поведінки в підлітковому віці. Педагогічні особливості девіантної поведінки.

    дипломная работа [139,9 K], добавлен 02.06.2019

  • Історіографія основних напрямків вивчення алкогольної залежності в підлітковому віці. Поняття та причини її розвитку в підлітковому віці. Методичне забезпечення дослідження алкогольної залежності. Шкала самооцінки. Аналіз результатів обстеження.

    курсовая работа [48,9 K], добавлен 14.04.2014

  • Теоретичні засади психологічних особливостей та поняття культури спілкування, його структурні компоненти. Психологічні особливості підліткового віку, особливості міжособистісного спілкування. Визначення рівнів сформованості міжособистісної культури.

    курсовая работа [436,2 K], добавлен 16.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.