Психологія формування професійної я-концепції майбутніх юристів

Розподіл учасників опитування за рівнями прототиповості Я та його середні показники

Помітно, що представленість осіб з високим рівнем прототиповості Я досить різко зростає серед досліджуваних студентів 3-го та 5-го курсів порівняно з першокурсниками. Отже, серед студентів старших курсів помітно більше осіб, в самоописах яких переважають неповторювані атрибутивні ознаки. Показник прототиповості Я слугує відображенням ступеня когнітивного відокремлення Я від оточення, усвідомлення власної унікальності. Останнє визнається однією з головних умов формування об'єктивного, діалогічного ставлення до інших (М. Яримович, Х. Маркус та ін). Проведений нами порівняльний аналіз гомогенності/гетерогенності схем «Я» та «Інші» у розрізі виділених рівнів прототиповості Я засвідчив, що високий ступінь прототиповості власного Я тільки тоді можна вважати сприятливою передумовою особистісного і професійного розвитку, якщо він буде результатом неупередженого, критичного, гетерогенного оцінювання і самооцінювання. Натомість, як в підгрупі з низьким рівнем прототиповості Я, так і в підгрупі з високим рівнем прототиповості Я серед студентів старших курсів помітним є негативне атрибутування інших, у той час як критерії самооцінювання мають позитивну гомогенність (рис. 5-6).

Негативні установки можуть заважати формуванню навичок критичного оцінювання учасників професійної ситуації, самого себе, прийняттю обґрунтованих, оптимальних рішень.

У підгрупах з середнім та вище середнього рівнями прототиповості «Я» не доводиться констатувати протиставлення себе іншим людям, тут переважає діалогізм в самосприйнятті та сприйнятті інших.

Вплив професійного навчання у ВНЗ на розвиток професійної Я-концепції майбутніх юристів проявляється в розширенні семантичного простору образу «Я-майбутній професіонал», зростанні рівня актуалізованості професійної ідентичності в образі «Хто Я?», стабілізації самооцінки, позитивних показниках самоповаги. Однак значна частина студентів-юристів закінчує професійне навчання з недостатньою впевненістю у своєму досвіді, компетентності, має занижену самооцінку й переживає внутрішні конфлікти й незгоду з самим собою.

У третьому розділі - «Змістово-динамічні аспекти професійної Я-концепції майбутніх юристів на етапі професіоналізації у ВНЗ» - проведено психологічний аналіз різних сторін діяльності юристів; досліджено мотивацію професійного вибору, динаміку семантичного змісту образу юридичної професії; описано особливості уявлень студентів-юристів щодо професійно-важливих якостей еталонного образу юриста-професіонала, а також семантичний зміст образу типових представників окремих юридичних професій; виокремлено етапи становлення професійної Я-концепції майбутніх юристів під час професійної підготовки у ВНЗ та охарактеризовано їх зміст.

Вичленення в юридичній діяльності таких її окремих сторін, як соціальна, пошукова, реконструктивна, комунікативна, організаційна, засвідчувальна, носить доволі умовний характер, оскільки усі вони тісно взаємопов'язані в єдину цілеспрямовану діяльність юриста. Однак слід враховувати різну інтенсивність прояву того чи іншого компоненту діяльності в різних юридичних спеціальностях. До того ж одна й та сама складова має свої функціональні особливості в професійній діяльності судді, слідчого, адвоката, прокурора тощо. Це все пов'язано з уявленнями про вимоги, які висуває юридична діяльність до особистості професіонала, його професійно-важливих якостей. При всій різноманітності підходів, більшість дослідників в якості спільної основи професійно-важливих якостей представників юридичної професії виділяють спрямованість їх світогляду, правову свідомість та юридичну етику фахівця-юриста. Відповідно було проведено емпіричне дослідження, спрямоване на виявлення місця морально-етичних засад та складових правосвідомості в уявленнях щодо образу юриста-професіонала. Аналіз суджень студентів засвідчив, що моральні характеристики займають провідне місце в цих уявленнях. При цьому більшість опитаних, незалежно від курсу навчання, називають такі якості, як відповідальність, добросовісність, працьовитість, чесність, толерантність, принциповість. Однак недостатньо експлікованою залишилась така якість, як справедливість, що відповідає стрижневому принципу професійної моралі юриста незалежно від виду юридичної діяльності (з числа першокурсників її виділили тільки 18% опитаних, з числа випускників - 30%). Те ж саме стосується і таких виключно важливих етичних принципів юриста, як об'єктивність, неупередженість, незалежність. При достатньо високій частоті представленості такої характеристики, як глибокі знання права і законодавства, зовсім не експлікованими виявилися такі складові правосвідомості, як глибока повага до прав людини, повага до права і закону, переконаність в їх справедливості, корисності, необхідності тощо.

Результати опитування за методикою «Діагностика полімотиваційних тенденцій в «Я»-концепції особистості» (С. М. Петрова) засвідчили існування проблемних тенденцій щодо інтеграції правової свідомості, як одного з найважливіших критеріїв професіоналізму майбутніх юристів, до їх професійної Я-концепції. Стимульним матеріалом слугували два списки із 32 прислів'їв кожен, які адекватно відображають мотиваційну обумовленість Я-концепції особистості. При аналізі нормативної мотивації, яка відображає ступінь поваги індивіда до закону, орієнтацію на виконання соціальних норм, відповідальність, належність з'ясувалося, що з числа опитаних першокурсників тільки 8% мають чітко виражену нормативну орієнтацію, а з числа випускників 5-го курсу - тільки 28% опитаних. Відповідно інші 92% та 72% характеризуються амбівалентним ставленням до закону, оскільки одночасно погоджувалися чи однаково не погоджувалися з альтернативно спрямованими прислів'ями, наприклад: «Для чого закони писати, якщо їх не виконувати» та «Закон, що дишло: куди повернеш, туди й вийшло». Нестійкість, імпліцитність правосвідомої саморегуляції небезпечна для майбутніх юристів, на нашу думку, тим, що в кризових, конфліктних, неоднозначних, незручних ситуаціях важко однозначно передбачити її результативність.

Уявлення щодо привабливості/непривабливості, задоволеності майбутньою про­фесією встановлювались за допомогою методів опитування (методика А. Реана, М. В. Кузьміна «Вивчення факторів привабливості професії», анкетування стосовно зміни уявлень про професію під час навчання у вузі), психосемантичного методу семантичних універсалій (бланк оцінки професії, В. П. Серкін).

В розрізі усіх курсів зафіксовано найбільшу суперечливість стосовно такого чинника привабливості професії, як творчість (робота вимагає постійної творчості/ недостатньо умов для творчості): для одних він на полюсі позитивного значення, для інших - негативного. Коефіцієнт значення творчості перебуває в межах від 0 серед групи першокурсників до 0,16 серед випускників. Такі результати, на нашу думку, свідчать про невідрефлексованість уявлень стосовно однієї із найбільш важливих характеристик юридичної діяльності - її творчого характеру.

Якісний аналіз відповідей студентів випускних курсів на питання стосовно того, як змінилися їх уявлення про майбутню професію засвідчив переважання позитивної динаміки під впливом навчання, проходження професійної практики. Зміни пов'язані перш за все із суттєвою корекцією уявлень в сторону зниження «романтизації» на основі пізнання сутності професії, усвідомленні важливості, відповідальності праці; уточненням сутності й операційно-предметного боку окремих юридичних спеціальностей. Разом з тим 18% відсотків студентів-випускників висловилися про своє розчарування професією, при цьому вказавши переважно на такі причини, як зіткнення із «тіньовим» боком майбутньої професії, невідповідність власним здібностям та інтересам, внутрішня психологічна суперечливість з приводу виконання професійних функцій.

Порівняння семантичних універсалій образу юридичної професії засвідчило, що найбільш усталеними характеристиками, присутніми як в уявленнях студентів-першокурсників, так і студентів випускних курсів, є такі, що фіксуються дескрипторами: «Високовідповідальна», «Розповсюджена», «Пов'язана з людьми», «Комунікабельна», «Напружена», «Складна», «Перспективна», «Престижна», «Кваліфікована», «Затребувана», «Допомагаюча», «Цікава», «Розвиваюча». Для студентів-випускників вона до того ж «Активна», «Широка», «Осмислена», «Особистісно значима», що свідчить про розширення семантичного простору професії під аперцептуючим впливом навчання за спеціальністю.

Уявлення студентів-юристів стосовно образів типових представників юридичних спеціальностей досліджувалися методом семантичних універсалій (В. П. Серкін, Бланк оцінки професіонала). З'ясовано, що спільними для семантичних універсалій студентів усіх курсів є ті уявлення про типового суддю, адвоката, прокурора, нотаріуса, які стосуються сфери кваліфікації, життєвого та професійного досвіду, професійної теоретичної і практичної підготовки, а також відображають ставлення до роботи (дескриптори: «Кваліфікований», «Освічений», «Досвідчений»(vs «Недосвідчений»), «Досвідчений» (vs«Новачок»), «Підготовлений», «Працьовитий»). Крім того для семантичних універсалій, що описують уявлення студентів стосовно образу типового судді, спільними є дескриптори - «Компетентний», «Знаючий», «Відповідальний», «Умілий», «Його поважають», «Розумний»; стосовно образу типового адвоката - «Високооплачуваний», «Уміє подати себе», «Відповідальний», «Розумний», «Розвивається»; стосовно образу типового нотаріуса - «Об'єктивний», «Високооплачуваний», «Рутинний» (vs «Творчий») та «Рутинер» (vs «Іноватор»); стосовно образу прокурора - «Його поважають», «Вирішує проблеми», «Лідер».

Разом з тим досліджувані образи достатньо диференційовані. Примітно, що семантична універсалія студентів 1-го курсу щодо типового судді, на відміну від студентів старших курсів, містить якості, які належать до універсальних морально-етичних характеристик юриста («Розсудливий», «Справедливий», «Об'єктивний», «Незалежний»). Очевидно, що образ типового представника суддівського корпусу, попри збереження його загального позитивного бачення, значно збіднюється за рахунок редукції важливих морально-етичних ознак в уявленнях студентів старших курсів. Натомість в семантичній універсалії випускників містяться дескриптори, що відображають уявлення про лідерські, організаторські якості судді: «Лідер», «Керівник», «Заслужений» (vs «Вискочка»).

В уявленнях студентів 3-го та 5-го курсів типовий адвокат є людиною, яка будує кар'єру («Кар'єрист»). Студенти 1-го, 2-го та 3-го курсів одностайні в тому, що типовий адвокат «Справедливий», «Впевнений», «Добросовісний», «Визнаний», «Уважний», крім того першокурсники вважають адвоката «Об'єктивним», «Лідером».

Образ типового нотаріуса в уявленнях студентів є досить позитивним. Рутинність, очевидно пов'язана не з самою особистістю фахівця-нотаріуса, скільки з уявленнями про його функції, оскільки семантичні універсалії містять одночасно з вищеназваними такі дескриптори, як «Справедливий», «Розвивається» (1-й, 2-й, 5-й курс), «Гуманний» (5-й курс), «Розсудливий»
(1-й, 3-й курс) тощо.

Уявлення студентів 3-го та випускних курсів щодо типового слідчого різко відрізняються від їх уявлень стосовно інших представників юридичних спеціальностей, а також від уявлень першокурсників. Студенти-першокурсники демонструють позитивне бачення образу типового слідчого. В їх семантичній універсалії представлені дескриптори, які свідчать про готовність ідентифікуватися з представниками цієї професії. В семантичних універсаліях щодо образу слідчого у третьокурсників та випускників відсутні згадувані нами дескриптори, які є спільними для усіх інших досліджуваних образів типових представників юридичної професії. Натомість в них представлені негативні якості юриста: «Байдужий», «Залежний». Крім того, в уявленнях третьокурсників і випускників типовий слідчий «Практик» та «Рутинний». Оцінка типового слідчого за усіма шкалами значно нижча порівняно з іншими представниками юридичної професії.

Закономірні розбіжності у ієрархії ціннісних орієнтацій студентів вивчалися за допомогою порівняння вираженості кар'єрних орієнтацій за методикою «Якорі кар'єри» (Е. Шейна). З'ясувалося, що для студентів-випускників най­більш вираженими є кар'єрні орієнтації на стабільність роботи (8,1 б.), служіння (7,9 б.) та інтеграцію стилів життя (7,3 б.), у той час як для першокурсників - автономія (8,2 б.), виклик (7,6 б.), стабільність роботи (7 б.). Провідні ціннісні кар'єрні орієнтації першокурсників пов'язані насамперед із їх власною особистістю й відображають кризовий етап в формуванні ідентичності. Представлена ціннісна ієрархія відображає уявлення першокурсників про себе як про недостатньо володіючих автономією. Очевидно, що порівняно з випускниками вони мають менший досвід самостійного прийняття відповідальних рішень, зберігають більшу залежність від батьків, тому на даному етапі професійного навчання більшою мірою орієнтовані на сам процес діяльності, який переважає над осмисленістю цілей та досвіду. У студентів-випускників цінність служіння виражена набагато більше порівняно з першокурсниками. На нашу думку, це свідчить про інтерналізованість суспільного призначення обраної професії, оскільки альтернатива служіння передбачає такі основні цінності, як «робота з людьми», «служити важливій меті», «приносити користь людям», «допомагати людям», «прагнення зробити світ кращим».

На основі існуючих теоретичних напрацювань та отриманих результатів емпіричних досліджень нами виділено три етапи формування професійної Я-концепції студентів-юристів: адаптаційний (1 курс навчання), стабілізаційний (2-3 курс навчання), етап самовизначення (4-5 курс навчання). Означені етапи відображають зміни в актуалізованості професійної ідентичності в образі «Хто Я?», ієрархії та вираженості кар'єрних орієнтацій, системи критеріїв професіоналізму, динаміці змісту образу «Я-майбутній професіонал» та його наближення до еталонного образу юриста-професіонала, динаміці образу професії та образів типових представників юридичних спеціальностей, самооцінці, мотиваційній готовності до майбутньої фахової діяльності тощо.

У розділі 4 - «Дослідження Я-концепції майбутніх юристів у контексті стильового підходу» - вивчено взаємозв'язок професійної Я-концепції та індивідуального стилю діяльності, обґрунтовано виокремлення метакогнітивного рівня аналізу Я-концепції, здійснено емпіричне дослідження Я-концепції майбутніх юристів у контексті когнітивного стилю полезалежність-поленезалежність, викладено результати формувального експерименту. професійний юридичний концепція психологічний

Застосування стильового підходу передбачало дослідження Я-концепції у контексті когнітивно-стильових відмінностей. Когнітивні стилі обумовлюють індивідуально-психологічні особливості у відображенні індивідом не тільки зовнішньої інформації, що надходить із предметного та міжособистісного світу, а й із внутрішнього, пов'язаного із самовідчуттям та Я-концепцією.

Обрання для емпіричного дослідження когнітивного стилю полезалежність-поленезалежність обґрунтовується тим, що цей стиль розглядається в контексті теорії психологічної диференціації, згідно з якою важливими аспектами становлення самосвідомості є ступінь артикульованості світо- й самосприйняття (Г. Віткін), зокрема, диференціація від соціуму (І. І. Чеснокова, В. В. Столін), диференціація суб'єкта і об'єкта в процесах самопізнання (А. О. Дер­кач, Є. В. Селезньова). Аналіз індивідуальних відмінностей в характеристиці Я-концепції у контексті диференціації від навколишніх, чітко простежує зв'язок із когнітивним стилем полезалежність-поленезалежність, оскільки саме він відповідає за розмежування між простором Я та зовнішнім світом й за вибір інперсональної чи інтерперсональної орієнтації при прийнятті рішень. Знання про себе, свої професійні якості, здібності, еталонний образ професіонала можуть бути як продуктом роботи власної самосвідомості, так і можуть бути інтроектованими. Залежно від цього вони різною мірою інтегруються до власного Я. Врахування відмінностей між полезалежними та поленезалежними в означеному плані є важливим для прогнозування мотивуючої та регулюючої функції Я-концепції. Крім того, полезалежність-поленезалежність, виражаючи по суті соціально-психологічну дихотомію, виявляє свою детермінуючу роль в спілкуванні, зокрема в контексті ситуаційного чинника. Останнє є актуальним з огляду на комунікативну складову юридичної діяльності.

Проведений аналіз теоретичних напрацювань стосовно когнітивних стилів дає можливість осмислити проблему методичного забезпечення емпіричного дослідження Я-концепції у контексті когнітивних стилів та враховувати їх в процесі інтерпретації результатів, а саме:

1. Когнітивний стиль проявляється більше там, де є дія (реальна поведінка, об'єктивні тести), а методичний інструментарій вивчення Я-концепції заснований переважно на рефлексії (опитувальники).

2. На сьогодні складається тенденція досліджувати не окремі КС, а їх комплекси, які утворюють типові форми когнітивного реагування; дискутуються питання про динамізм КС, зокрема під впливом чинника професіоналізації у виші; досліджується феномен розщеплення когнітивних полюсів. Тому не доводиться очікувати однозначності, лінійності при дослідженні таких двох складних психічних утворень, як Я-концепція та когнітивний стиль.

Дослідження зв'язку когнітивного стилю полезалежність-поленезалежність з індивідуально-психологічними характеристиками, що є емпіричними референтами Я-концепції, відбувалося із використанням тесту «Включені фігури» (за Готтшальдом), методики виявлення тривожності Ч. Спілбергера-Ю. Ханіна, тесту 16-PF Р. Кеттелла (форма А). Статистична обробка результатів від­бувалася за допомогою визначення значимості відмінностей середніх показників (за t-критерієм Ст'юдента), методу інтеркореляційного аналізу (за критерієм Пірсона). У дослідженні взяли участь студенти-юристи 1-го, 3-го та 5-го курсів.

Результати емпіричного дослідження засвідчили:

Статистично вагомі кореляційні зв'язки полезалежності-поленезалежності з особистісними характеристиками за тестом 16-PF Р. Кеттелла відсутні. Параметр «поленезалежність» утворює значимий позитивний кореляційний зв'язок з навчальною успішністю студентів-юристів 3-го та 5-го курсів (відповідно: 0,83*; 0,78*). Серед студентів першого курсу такого зв'язку не виявлено. На нашу думку, це закономірно, оскільки в них ще не вироблено індивідуального стилю освоєння діяльності й переваги структурної організації перцептивного поля ще не використовуються повною мірою. Порівняння процентного співвідношення поленезалежних та полезалежних студентів 3-го та 5-го курсів у підгрупах з різним рівнем успішності (висока, середня, нижче середнього) засвідчило, що полезалежні й поленезалежні однаково успішно оволодівають навчально-професійною діяльністю, про що свідчить їх рівномірний розподіл в групах з різним рівнем успішності.

Порівняльний аналіз усереднених особистісних профілів полезалежних і поленезалежних студентів за результатами тесту 16-PF Р. Кеттелла засвідчив існування в усіх підгрупах статистично значимих відмінностей (за t-критерієм Ст'юдента) між показниками, що описують фактори Q3 ««низький-високий самоконтроль». А саме - загальною тенденцією є зростання цих показників у поленезалежних студентів. Згідно з тестом 16-PF Р. Кеттелла фактор Q3 ««низький-високий самоконтроль» відображає поведінкові особливості, властивості і якості, значимі для діяльності й пов'язані з успішністю її здійснення. Тому для ефективного здійснення майбутньої професійної юридичної діяльності, особливо в ситуації несподіваної появи додаткових навантажень, важливими є не тільки високі показники фактора Q3, а навіть формування полюсу самоконтролю даного фактора, тобто показників не нижчих 8 стенів.

Значні відмінності між полезалежними і поленезалежними спостерігаються також в показниках О «впевненість в собі-тривожність» та І «суворість-чутливість», які в підгрупі студентів 5-го курсу є статистично значимими за t-критерієм Ст'юдента. Загальною тенденцією для полезалежних студентів-юристів 3-го, 5-го курсів є прямування показника тривожності за фактором О у напрямку вищому середнього рівня, у поленезалежних студентів він перебуває на рівні середнього значення. Фактор О«впевненість в собі-тривожність» в тесті 16-PF Р. Кеттелла орієнтований на оцінку станів, що переживаються особистістю в різних системах соціальної взаємодії. В професійній юридичній діяльності важливо приймати рішення, ґрунтуючись на об'єктивних обставинах. Тому наближеність до полюсу спокою відображає певну частину особистісних властивостей, які дозволяють оптимально і ефективно організовувати діяльність, проявляти об'єктивність в системі особистісних взаємодій і при цьому підтримувати оптимальний для діяльності базовий психологічний стан.

Порівняння середніх показників ситуативної та особистісної тривожності, отриманих за методикою Ч. Спілбергера-Ю. Ханіна, засвідчило, що для полезалежних студентів 3-го та 5-го курсів характерний високий рівень особистісної тривожності, для поленезалежних - помірний рівень. Відмінностей в рівнях вираженості тривожності серед студентів першого курсу навчання залежно від когнітивного стилю полезалежність/поленезалежність виявлено не було.