Психосоматична патологія у дітей із порушеннями психофізичного розвитку та їх медико-психолого-педагогічна реабілітація

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

УДК 616.891.6:613.956

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора психологічних наук

Психосоматична патологія у дітей із порушеннями психофізичного розвитку та їх медико-психолого-педагогічна реабілітація

19.00.04 - медична психологія

МОЗГОВА ГАЛИНа ПЕТРівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті

імені М.П. Драгоманова Міністерства освіти і науки України.

Наукові консультанти:доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член НАПН України

СИНЬОВ Віктор Миколайович,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

Інститут корекційної педагогіки та психології, директор;

доктор медичних наук, професор

БЕКЕТОВА Галина Володимирівна,

Національна медична академія післядипломної

освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України,

кафедра дитячих і підліткових захворювань, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

член - кореспондент НАПН України

Чепелєва Наталія Василівна,

Інститут психології імені Г. Костюка, заступник директора;

доктор медичних наук, професор,

член - кореспондент НАПН України

Берзінь Валерій Іванович,

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,

кафедра гігієни дітей та підлітків, завідувач;

доктор педагогічних наук, професор

Байкіна Ніна Григорівна,

Запорізький Національний університет,

кафедра теоретичних основ фізичної культури та туризму,

професор.

Захист відбудеться „ 22 ” грудня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.14 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова за адресою: 01601 м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова ( 01601 м. Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розіслано „ 20 ” листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.В. Федоренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зміцнення психо-фізичного здоров'я у процесі забезпечення гармонійного формування особистості дітей, як найважливіша соціальна проблема цивілізованого суспільства, є предметом досліджень представників багатьох наук - медицини, психології, педагогіки, соціології (А.Андрющенко, 2000; В.Берзінь, 2003; Я.Бікшаєва, 2003; І.Брязгунов, 2009; О. Дубогай та ін, 2005; Г.Карпова, 2001; С.Козідубова, 1999; Н.Марута та ін., 2004; П.Сидоров та ін., 2006; О.Сиропятов, 1996; Г.Сонник, 2005; Т.Kramer, М.Garralda, 2000; А.Menegetti, 2007).

Останні роки констатується неухильне зростання частоти виникнення психосоматичної патології (ПСП) у дітей під негативною дією мінливих соціально-економічних чинників та детермінованої психологічної предиспозиції (Г.Бекетова, 2007; В.Гавенко та ін., 1993; В. Галябар, 1996; В.Кришталь, Б.Михайлов, 2001; О.Луценко, 2004; В.Підкоритов, 1998; І.Сергета та ін., 2003; С.Табачніков, 2001; Т.Хамаганова та ін., 2000; G.Bergmann, 2002; R.Gottlieb, 2003). Тому проблема медичної та психолого-педагогічної реабілітації пацієнтів з психо-соматичною патологією і, особливо, дітей з порушеннями психо-фізичного розвитку (ППФР) в останні десятиріччя набула актуальності в усьому світі (В.Синьов, 2007; М. Коченов, 2007; H.Middleton, I.Shaw, 2007). Медико-соціальне значення цієї проблеми обумовлено значною розповсюдженістю різних форм порушень психофізичного розвитку у дітей, яка згідно даних МОЗ України становила в 2009 році 179 порушень на 1000 дитячого населення (Ю.Полулященко, 2009; МОЗ України, 2010). Викликає велике занепокоєння медичної, психологічної та педагогічної спільноти стабільно високий рівень інвалідності у цій групі дітей, який складав на кінець 2009 року майже 166 тисяч осіб, та розвиток у значної їх частини соціально значимої психосоматичної патології.

Проблема психосоматичної патології у широкому розумінні - це проблема існування людини (Ф.Александер, 2002; С.Парценяк, 2002; R.Balon, 2004). По суті, психосоматичні захворювання чи, так звані, хвороби адаптації - це велике коло розладів, що поєднують у собі соматичні та психологічні порушення (M.Greco, 2004; G.Fava, N. Sonino, 2000; H.Fliege Et al., 2002). Традиційно до психосоматичної патології відносять гіпертонічну хворобу та виразку шлунку і дванадцятипалої кишки, неспецифічний виразковий коліт, цукровий діабет, ревматоїдний артрит, бронхіальну астму - захворювання, які мають прогредієнтний перебіг та супроводжуються низкою різноманітних психологічних і соматичних порушень, що поглиблюються з часом та порушують якість життя людини (B.Hontschik, 1999; U.Koch, H.Schulz, 2003; E. Jandl-Jager, 2002). Особливо це стосується дітей, які мають вроджені та набуті порушення психо-фізичного розвитку: ураження одного чи декількох аналізаторів (глухі, слабочуючі; сліпі, слабозорі; логопати), порушення опорно-рухового апарату (церебральний параліч, наслідки травм хребта чи поліомієліту); розумово відсталі та діти із затримкою психічного розвитку і психопатичними формами поведінки; особи з аутизмом.

На сьогодні з'ясовані основні фактори ризику розвитку порушень психофізичного розвитку, а також психосоматичної патології у дітей, які свідчать про існування спільних патогенетичних ланок їх формування. Переконливо доведена роль спадкової схильності (В.Синьов, 2007; H.Gundel, M.Siess, U.Ehlert, 2000; J. Frommer, 2004), гострого та хронічного стресу (J.Kuchenholff, 2001), соціальних факторів (D.Oken, 2000), педагогічної занедбаності (Л.Булахова, 2005 ), метаболічних розладів та інфекцій TORCH-комплексу (герпес, цитомегалія, токсоплазмоз) (N. Leonhardt, 1999) у виникненні ППФР і ПСП та в хронізації, рецидивуванні і прогресуванні останніх у дітей (Я.Бікшаєва, 2003; Ю.Щербатих та ін, 2002; Е.Михайлова та ін., 2003; R.Dantzer, 2003; L.Weaver, 1995). Проте, остаточно не досягнуто консенсусу у розумінні причин виникнення, найбільш притаманного дитячому віку прогресування ПСП у пацієнтів з порушеннями психофізичного розвитку та подальшого поглиблення їх соціальної дезадаптації. На сьогодні як в Україні, так і в інших країнах світу відсутні дані щодо розповсюдженості, структури і особливостей клінічного перебігу цієї патології у дітей з ППФР.

В літературі, перш за все, розглядається лише медичний аспект ведення дітей з ПСП (І.Брязгунов, 2009; В.Волков, І.Колесникова, 2001; Н.Гарганєєва , Ф.Тетенєв, 2001; Б.Михайлов, 1999; O.Cameron, 2001), без включення засобів психолого-педагогічної реабілітації. Що стосується дітей з ППФР та ПСП, то в літературі дані щодо їх комплексної медико-психолого-педагогічної реабілітації відсутні взагалі.

Все зазначене свідчить про актуальність проблеми. З урахуванням цього вважаємо за доцільне проведення клініко-експериментального вивчення патогенетичної ролі медичних і психологічних факторів формування, рецидивування і прогресування ПСП та поглиблення ступеню порушень психофізичного розвитку у дітей з метою розробки диференційованих підходів до їх медико-психолого-педагогічної реабілітації.

Таким чином, актуальність, теоретичне і практичне значення проблеми зумовили вибір теми дослідження: «Психосоматична патологія у дітей із порушеннями психофізичного розвитку та їх медико-психолого-педагогічна реабілітація».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Завдання дослідження були складниками науково-дослідних робіт: Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету ( НПУ) імені М.П.Драгоманова (науковий напрям “Навчання, виховання, соціальна адаптація дітей із порушеннями психофізичного розвитку”), Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика: “Оптимізація лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з поєднаною патологією травної системи” (№ держреєстрації 019611010162); терміни виконання 1998-2003 роки; “Оптимізація лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з поєднаною патологією травної системи”; терміни виконання 2003-2008 роки; “Оптимізація лікувально-реабілітаційних заходів у дітей з поєднаною патологією травної системи” (№ держреєстрації 0103U001028); терміни виконання 2008-2012 роки.

Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол №8 від 28 лютого 2008 року) та узгоджена у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол №4 від 22.04.2008 року).

Мета дослідження: розробка диференційованої системи медичної і психолого-педагічної реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку та психо-соматичною патологією на основі клініко-експериментального вивчення патогенетичної ролі медичних і психологічних факторів у виникненні та прогресуванні захворювання.

Відповідно до мети визначено наступні завдання:

1. Обґрунтувати теоретичні засади дослідження щодо виникнення та прогресування психосоматичної патології і формування порушень психофізичного розвитку у дітей.

2.З'ясувати розповсюдженість і структуру ПСП у дітей з ППФР.

3.Вивчити особливості клініко-параклінічного перебігу ПСП у дітей з ППФР.

4.Визначити основні комбінації факторів ризику формування та прогресування ПСП у дітей з ППФР.

5.Створити математичні моделі прогнозування виникнення ПСП у дітей з ППФР шляхом з'ясування статистично значимих комбінацій факторів ризику.

6.Дати характеристику нейрофізіологічних особливостей у дітей з ППФР та ПСП і порівняти їх з даними у здорових дітей та пацієнтів з функціональними розладами.

7.З'ясувати психологічні особливості дітей з ППФР та ПСП.

8.Обгрунтувати та розробити диференційовану систему медичної і психолого-педагогічної реабілітації дітей з ППФР та ПСП, визначити їх ефективність і впровадити в медичну та психолого-педагогічну практику.

Об'єкт дослідження - психосоматична патологія у дітей з порушенням психофізичного розвитку.

Предмет дослідження - фактори ризику, особливості клініко-психологічного перебігу, психологічні та нейрофізіологічні зміни при ПСП у дітей з ППФР та ефективність їх диференційованої медико-психолого-педагогічної реабілітації.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на положенні про виникнення психосоматичних розладів та в подальшому захворювань у зв'язку із психотравмуючими ситуаціями в анамнезі хворих дітей на підставі використання принципів вивчення психічних явищ в розвитку, єдності особистісного і системного, біологічного і соціального у виникненні та формуванні психосоматичної патології і припускає, що впровадження трьохетапної медико-психолого-педагогічної реабілітації дітей з ПСП та ППФР в медичну, психологічну і педагогічну практику буде кроком до реалізації комплексного, індивідуального та мультидисциплінарного підходу у діагностиці, лікуванні та диспансерному нагляді дітей з ПСП та ППФР.

Теоретико-методологічне підґрунтя дослідження: фундаментальні наукові положення філософії, загальної та медичної психології про закономірності розвитку і формування особистості (В.Андрущенко, В.Кремень, Б.Ананьєв, І.Бех, Л.Виготський, Л.Божович, Д.Ельконін, С.Максименко, Н.Чепелєва та ін.);

теоретичні положення дефектології про сутність та структуру порушень розвитку особистості, механізми і принципи її психолого-педагогічної корекції, положення про соціалізаційну спрямованість корекційного навчання (В.Бондар, Л.Виготський, О.Грабаров, О.Дьячков, Г.Дульнєв, І.Єременко, Л.Занков, М.Земцова, О.Літвак, В.Лубовський, О.Лурія, М.Малофєєв, О.Мещеряков, С.Миронова, І.Моргуліс, Н.Назарова, В.Синьов, Є.Соботович, І.Соколянський, М.Супрун, Л.Фомічова, М.Шеремет, О.Хохліна, М.Ярмаченко); науково-психологічні уявлення про сутність і закономірність розвитку дітей молодшого шкільного віку, філософські та медико-біологічні положення про взаємозалежність фізичного і психічного здоров'я, природничо-філософська теорія про взаємозв'язок фізичного здоров'я з психічним та духовним станом людини, концепція взаємодії біологічних і соціальних чинників психологічного розвитку (П.Анохін, М.Бернштейн, О.Дубогай та ін.), фундаментальні роботи в галузі медичної психології щодо ролі і механізмів психологічної допомоги хворій дитині (С.Максименко, О.Морозов, Р.Процюк, А.Кочарян та ін.), державні національні концепції і програми розвитку системи освіти та реабілітації осіб з інвалідністю.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети, підтвердження гіпотези, використовувались такі методи:

теоретичні - аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення медичної, психологічної та педагогічної літератури для встановлення наукових зв'язків, прогнозування виникнення ПСП у дітей з ППФР та без них;

емпіричні - анкетування, опитування, бесіда, спостереження, тестування, когортно-епідеміологічне дослідженя для встановлення розповсюдженості ПСП у дітей та підлітків з ППФР та без них; соціально-демографічне дослідження для аналізу чинників, які впливали на формування психосоматичної патології. Шляхом опитування збиралась інформація про дитину, її сім'ю, матеріально-побутові умови, стан здоров'я, спадкову обтяженність, шкідливі звички, наявність конфліктних та інших психогенних ситуацій, успішність і характер міжособистісних стосунків;

діагностичні - анамнестичні, клініко-параклінічні, інструментальні, психологічні дослідження для вивчення клінічних та психопатологічних особливостей у дітей і підлітків з ПСП та ППФР і без них;

статистичні - для опрацювання одержаних результатів з метою підтвердження їхньої достовірності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

-визначена розповсюдженість психосоматичної патології, яка складає 89 у дітей без ППФР, а при наявності ППФР-86 на 1000 дитячого населення;

-з'ясована структура психосоматичних захворювань у дітей з порушеннями психо-фізичного розвитку та без них. В обох групах дітей найчастіше виявлені дві нозологічні форми - бронхіальна астма та виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (у пацієнтів з ППФР переважала виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, а при відсутності порушень психо-фізичного розвитку виявлена зворотня тенденція з превалюванням бронхіальної астми);

-у віковій структурі психосоматичної патології у дітей з ППФР виявлено достовірно більш ранній початок захворювання на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки порівняно з дітьми без порушень психофізичного розвитку (10,5±0,7 років та 14,2±0,5 відповідно);

-виявлений більш тривалий і тяжкий перебіг психосоматичної патології (виразкова хвороба дванадцятипалої кишки та бронхіальна астма) у переважної більшості (73%) дітей з порушеннями психо-фізичного розвитку;

-вивчені статистично значущі комбінації факторів ризику формування психосоматичної патології у дітей з порушенням психофізичного розвитку та встановлена їх інформаційна цінність (високі рівні особистісної і реактивної тривоги (за тестом Спілбергера-Ханіна), низькі показники самооцінки та високі показники тривожності і емоційної лабільності (за тестом Р.Кеттела), низька працездатність та високі показники відхилення від автогенної норми (за проективним тестом «Добро» та «Зло» з вибором кольору);

-розроблена математична модель прогнозування виникнення та прогресування психосоматичної патології у дітей з ППФР;

-створений спосіб діагностики стійких стереотипів психоемоційного реагування дітей та підлітків;

-встановлено, що для психосоматичної патології у дітей як з ППФР, так і без них характерні значні психологічні порушення, що потребують відповідних психологічних підходів до їх усунення;

-здійсненне теоретичне моделювання реабілітаційного процесу у дітей з психосоматичною патологією та ППФР;

-експериментально обгрунтована, розроблена та впроваджена в практику медицини, психології і педагогіки система диференційованої медико-психолого-педагогічної реабілітації дітей з ППФР та психосоматичною патологією;

-доведена медична та психолого-педагогічна ефективність диференційованої комплексної медико-психолого-педагогічної реабілітації дітей з психосоматичними захворюваннями та ППФР;

-розроблений спосіб корекції стійких стереотипів психоемоційного реагування дітей та підлітків з психосоматичною патологією.

Удосконалено:

-концепцію медико-психологічного реабілітування дітей з ПСП при наявності ППФР та їх відсутності;

-алгоритм діагностичних підходів до виявлення психо-соматичної патології у дітей;

-методи корекції стійких психологічних стереотипів у дітей з психосоматичними захворюваннями за наявності ППФР та їх відсутності.

Дістало подальшого розвитку:

-розробка комплексного підходу до проведення медико-психолого-педагогічної реабілітації дітей з психосоматичною патологією за наявності ППФР та їх відсутності;

-розуміння необхідності системного та міждисциплінарного підходу до виявлення та реабілітації дітей з психосоматичною патологією.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та впроваджені в практику лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я, психологічних та педагогічних служб розробленої математичної моделі прогнозування виникнення та прогресування психосоматичної патології у дітей з ППФР (довідка №57/1, від 14.10.09); алгоритму діагностичних підходів до виявлення психо-соматичної патології та скринінговий спосіб діагностики стійких психо-емоційних стереотипів реагування у дітей та підлітків (патент України на корисну модель № 44347 від 25.09.09); в практику закладів охорони здоров'я та педагогічних установ впроваджена система комплексної диференційованої реабілітації дітей з психосоматичною патологією та ППФР (довідка №14/2, від 25.1.10); в педіатричну практику впроваджений спосіб корекції стійких психоемоційних стереотипів реагування у дітей та підлітків з психосоматичною патологією (патент України на корисну модель № 44346 від 25.09.09).

Впровадження результатів дослідження здійснювалось на циклах спеціалізації з педіатрії та дитячої гастроентерології, передатестаційних курсах з педіатрії, циклах тематичного удосконалення з педіатрії та підліткової медицини на кафедрі дитячих і підліткових захворювань Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України; в навчальному процесі інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (спеціальний цикл з основ психосоматики); в роботі лабораторії нейрофізіології Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України; в програмі державної системи опіки над дітьми за сприяння Міжнародного дитячого фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ); в роботі благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні; в роботі дитячих будинків для дітей з ураженням центральної системи та опорно-рухового апарату м.Хмельницького, м.Макарова, м.Харкова, м.Херсона; в роботі Хортицького Національного учбово-реабілітаційного багатопрофільного центру; в спеціальній школі-інтернаті №15 м.Києва; в школі № 6 для глухих дітей м.Києва; в Харківській обласній школі-гімназії для сліпих дітей ім. Короленка; в педіатричних та гастроентерологічних відділень ДКЛ №9 та поліклініки №2 Подільського району м.Києва; в роботі гастроентерологічного та пульмонологічного відділення багатопрофільної обласної дитячої клінічної лікарні м.Боярка; в роботі відділення гастроентерології та запальних захворювань кишечнику, а також відділення імунореабілітації Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України».

Особистий внесок здобувача у роботах написаних у співавторстві, полягає в визначенні особливостей розповсюдженості ПСП та клініко-анамнестичних факторів ризику формування ПСП [5,13], удосконаленні діагностики ПСП у дітей [7,10]; впровадженні в педіатричну практику диференційованої реабілітації дітей з психосоматичною патологією [6,26]; створенні способу діагностики стійких стереотипів психоемоційного реагування дітей та підлітків [23]; розробці способу корекції стійких стереотипів психоемоційного реагування дітей та підлітків з психосоматичною патологією [24].

Апробація результатів дослідження.

Головні ідеї та окремі положення дисертації викладено в доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях : «Здорова дитина: здорова дитина та генетичні аспекти її розвитку» (Чернівці, 2006); «Сучасна педіатрія. Проблеми та перспективи» (Харків, 2007); «Сучасні методичні підходи до аналізу стану здоров»я» (Луганськ, 2008); «Хронічні захворювання кишечника у дітей» (Харків, 2008); «Сучасні напрямки розвитку дитячої гастроентерології» (Вінниця, 2009); «Проблемні питання лікування дітей» (Київ, 2010), «Проблемні питання дитячої гастроентерології» (м.Харків, 2010), «Психосоматична патологія» (м.Київ, 2010).

Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри логопедії інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П.Драгоманова та кафедри дитячих і підліткових захворювань Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України.

Кандидатська дисертація на тему: «Порівняльна оцінка сучасних методів дослідження та лікування дискінезій жовчовивідних шляхів у дітей» захищена у 1998 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської роботи не використано.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у 31 наукових та навчально-методичних публікаціях, у тому числі: 1 монографія, 3 навчально-методичних посібники та 2 деклараційні патенти України на корисну модель.

22 статті (із них - 12 одноосібних) у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України у галузі медичної психології.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, що включає 438 найменувань; містить 66 таблиць, 21 рисунок. Загальний обсяг дисертаційної роботи - 402 сторінки, із них 361 - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито зв'язок роботи з науковими та практичними програмами та темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу та теоретико-методологічне підґрунтя дослідження, вказано методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, наведено відомості щодо їх практичного значення та впровадження. Наведено відомості про особистий внесок автора, апробацію результатів дослідження, публікації та структуру дисертації.

У першому розділі «Психосоматична патологія у дітей та підлітків з психофізичними вадами, як медико-психолого-педагогічна проблема» представлено теоретичне та медико-психологічне дослідження основних причин виникнення і прогресування психосоматичної патології взагалі та у дітей з порушеннями психофізичного розвитку, зокрема. Окрім матеріалів аналітичного дослідження основних причин виникнення та прогресування психосоматичної патології, подані результати проведеного теоретичного вивчення існуючих методів профілактики та корекції психосоматичної патології у дітей.

У ході еволюції людина набула властиві їй як біологічному виду силу, гнучкість, здатність до терморегуляції, певні характеристики органів відчуттів. Давні інстинктивні програми поведінки людини допомагали протистояти голоду, нападу ворогів, хижаків. В ході людської історії з'явилися навантаження, до яких немає програм генетичного захисту, і з того часу пристосування до середовища стало залежати від психологічних можливостей людини в багато разів більше, ніж від сили її м'язів, міцності кісток, сухожиль, швидкості бігу. Небезпечним стала не зброя ворога, а слово. Емоції людини, споконвічно покликані мобілізувати організм на захист, тепер частіше придушуються, вбудовуються в соціальний контекст, а згодом перекручуються, перестають визнаватися їхнім господарем і можуть стати причиною руйнівних процесів в організмі (А.Бодров, 2006; R.Balon, 2004; А.Menegetti, 2007), з формуванням, так званої, психосоматичної патології (Dantzer R., 2003; Grego M., 2003).

Психосоматика (грец. psiche - душа, soma - тіло) - напрям у медицині та психології, який займається вивченням впливу психологічних чинників на виникнення та подальшу динаміку психосоматичних хвороб. Згідно з даною концепцією будь-яка психосоматична хвороба не випливає окремо ні з психічних, ні з фізіологічних (зокрема спадкових) властивостей індивіда, її неможливо пояснити шляхом дослідження властивостей однієї підсистеми - психічної або соматичної. Тільки взаємодія між ними та навколишнім середовищем може призвести до нового стану організму, який визначається як психосоматична хвороба (М.Хайтович та співавт., 2009).

Проблема психосоматичних відносин - одне з найбільш складних питань сучасної медицини та психології, незважаючи на те, що тісний взаємозв'язок психічного та соматичного встановлений і вивчається ще з часів Гіппократа, Платона, Аристотеля. У процесі розвитку медицини питання впливу психіки на перебіг соматичного захворювання спочатку не розглядалось. На сьогодні, в час стрімкого інформаційного потоку, зниження рухової активності, впливу несприятливих факторів навколишнього середовища стає актуальним розгляд питань психічного та соматичного здоров'я у єдності їх впливу один на одного, тобто, психосоматики (А.Смулевич, А.Сиркін, С.Рапопорт, 2003; J.Kuchenhoff, 2001).

Дія природного відбору значно змінюється через соціальність людини. В психосоматиці більше спільних моментів, ніж суттєвих відмінностей під час вивчення окремих захворювань. Психосоматична патологія як загально патологічний процес має наступні особливості: існує лише у людини, оскільки психіка виступає як значущий компонент об'єктивних порушень життєдіяльності; має нестереотипну відповідь на дію причинних факторів та відрізняється відсутністю генетично детермінованих уніфікованих захисних пристосувальних механізмів (Н.Хітров, А.Салтиков, 2003; Levenstein S., 2002; Mans E.J., 1999; Nemaih J.C., 2000).

У період створення психосоматичної медицини як науки, що намагалася перебороти розрив між тілесним та психічним, була створена однолінійна модель психосоматичних хвороб.

Спочатку виділяли 7 психосоматозів: бронхіальна астма, виразковий коліт, ессенціальна гіпертензія, нейродерміт, ревматоїдний артрит, виразка дванадцятипалої кишки, гіпертиреоз. Потім виникли дві протилежні точки зору на пусковий момент розвитку психосоматичної патології: терапевтична модель - соматоцентрична парадигма патогенезу (основа захворювання - латентні або субклінічні форми патології внутрішніх органів), психіатрична модель - психоцентрична парадигма (основа - психічні захворювання, а соматичні симптоми є еквівалентом або складовою частиною психопатологічних симптомів) (Н.Билкіна, 1997; В.Бройтігам та співав. 1999; А.Смулевич , 1999; Rovaletti M.L., 2002).

Сучасні дослідники вважають можливим виникнення будь-якої хвороби при взаємодії як фізичних, так і психосоціальних факторів, що призвело до створення багатофакторної відкритої моделі хвороби. В силу цього на зміну вузькому поняттю психосоматичних розладів прийшов інтегральний психосоматичний підхід (А.Смулевич, 2000; І.Малкіна-Пих, 2005; Schussler G., 2000). Психосоматичний підхід починається тоді, коли пацієнт перестає бути лише «носієм хворого органа» і розглядається цілісно. У цьому випадку психосоматичний напрям можна розглядати і як можливість «відходу» від деперсоналізованої медицини.

Аналіз літератури, присвяченої проблемам психосоматичних захворювань, дозволив виділити два основних підходи, в рамках яких по-різному вирішується питання про роль, яку відіграють психологічні чинники в етіології психосоматики.

У рамках першого з них, який може бути названий специфічним, кожному захворюванню відповідає свій власний тип психологічних особливостей, свій паттерн емоційних проявів, окрема конфігурація рис особистості (І.Малкіна-Пих, 2005; Maunder R.G., Hunter J.J., 2001).

Другий підхід (загальний) більшу увагу приділяє вивченню психологічних факторів, що мають вплив на всі, без винятку, психосоматичні захворювання. Виділяються особистісні, поведінкові та спадково-конституційні особливості, наявність місця найменшого опору, пролонгування емоційного стресу (Spiro H., 2000; Wolf M., 2000).

До розвитку психосоматичних захворювань причетні і такі фізіологічні механізми, як миттєве та стійке (на все життя) запам'ятовування значущих подій у ранньому дитинстві (імпринтинг), умовно-рефлекторної фіксації та повторного переривання природної активізації відповідної вісцеральної системи й психологічне повернення (регресія) у відповідний дитячий віковий період. Звідси і запропонований спосіб корекції психосоматичних розладів - тимчасове повернення пацієнта «в дитинство» та виправлення недоліків його власного минулого (І.Малкіна-Пих, 2005; Pieringer W. Et al., 2002).

Отже, психосоматичні захворювання - це хвороби, в розвитку яких провідну роль відіграють психологічні фактори.

Розглянувши етіологію і патогенез психосоматичних захворювань, можна зробити висновок, що вони й досі з'ясовані не остаточно. Стресогенними чинниками, або стресорами, можуть бути фізичні, біологічні, соціальні та психологічні впливи.

В звичайних умовах реакція організму на стресор має адаптаційно-компенсаторний характер, що є універсальним фізіологічним механізмом взаємодії системи «організм-оточення». При цьому вплив ситуацій, тобто стресорів, має певне позитивне значення, оскільки підтримує визначений функціональний тонус організму та запобігає детренованості. Патогенного характеру стресори набувають за неадекватної реакції на них. У такому разі йдеться про дистрес. Дистрес розвивається за умови надмірної тривалості дії стресора, посилення його інтенсивності або набуття несприятливої модальності. Він може спричинити насамперед когнітивний або емоційний вплив на психічну сферу людини. Але перевищення адаптаційних можливостей центральної нервової системи призводить до психосоматичних розладів, а в подальшому - психосоматичних захворювань, які частіше розвиваються у акцентуйованих, інфантильних та психопатичних особистостей (Ф.Березін, 1998; П.Сидоров, С.Совершаєва, 2001; Takeichi M. et al., 2001; Frommer J., 2004).

Таким чином, можна зробити висновок, що у виникненні психосоматичних захворювань провідну роль відіграють два основних компоненти: психотравмуючий чинник та стан суб'єкта, який зазнає його впливу. При цьому вирішальним фактором стає стиль поведінки в різних несприятливих ситуаціях. У людини, орієнтованої на пошук в різних сферах діяльності, яка має високий рівень креативності, набагато більше шансів визначити характер взаємодії зі світом та соціальним оточенням. Саме тому велике значення в лікуванні та профілактиці психосоматичних захворювань має орієнтація хворого на його максимальну творчу самореалізацію.

Особливе місце у цьому плані займають діти з порушеннями психофізичного розвитку. Порушення розвитку є універсальною формою реакції організму на будь-який негативний вплив не тільки біологічних, але й несприятливих соціально-психологічних факторів.

Для визначення порушень розвитку у дітей у вітчизняній літературі використовують різні терміни: аномалії розвитку, діти з особливими потребами, діти зі спеціальними освітніми потребами, діти з особливостями психофізичного розвитку та ін. (В.Синьов, 2007, А.Шевцов, 2010). Усі перераховані поняття відображають різні сторони проявів порушеного розвитку, але найбільш загальні ознаки таких порушень характеризуються терміном „дизонтогенез”, який запропонував Є. Швальбе у 1927 році для визначення відхилень внутрішньоутробного формування організму. На теперішній час під цим поняттям розуміють різні форми порушень онтогенезу, які охоплюють всі періоди дитинства (до 3 років), коли морфологічні системи організму ще не досягли зрілості.

Порушення нервової системи можуть бути зумовлені біологічними та соціальними чинниками, які можуть діяти як окремо, так і поєднуватися, ускладнюючи розвиток дитини. Найгрубіший недорозвиток психічних функцій виникає внаслідок впливу негативних чинників у період інтенсивної клітинної диференціації структур головного мозку, тобто на ранніх етапах ембріогенезу.

Виділяють різні категорії дітей з відхиленнями у розвитку: з порушеннями одного з аналізаторів: з повною або частковою втратою слуху чи зору, діти-логопати; з порушеннями опорно-рухового апарату; розумово відсталі діти зі стійкими порушеннями інтелектуального розвитку на основі органічного ураження центральної нервової системи; діти з затримкою психічного розвитку; з порушенням емоційно-вольової сфери; психопатичними формами поведінки; аутичні; з комплексними порушеннями ряду функцій (В.Синьов, 2007).

На нашу думку, слід виділити серед різних категорій дітей з відхиленнями у розвитку групу хворих дітей, в тому числі й з психосоматичною патологією, які потребують, в силу різних вторинних ускладнень розвитку, спеціальної психолого-педагогічної допомоги, перш за все корекційної, тобто спрямованої на поліпшення процесів розвитку і соціалізації.

Діти з відхиленням у розвитку створюють складну та різнопланову групу. Різноманітні аномалії по-різному відображаються на формуванні соціальних зв'язків дітей, на їх пізнавальних можливостях. В залежності від характеру порушення одні дефекти можуть повністю долатися у процесі розвитку дитини, інші лише корегуватися, а деякі тільки компенсуватися. Складність та характер порушення нормального розвитку дитини визначають різні форми психолого-педагогічної роботи з нею (Fenner E., 2001).

Відомо, що розвиток дитини з порушеннями психофізичного розвитку має низку власних закономірностей (Л.Виготський; В.Синьов). Складність структури аномального розвитку заключається у присутності первинного дефекту, який викликаний біологічним фактором та вторинних порушень, які виникають під впливом первинного дефекту у процесі подальшого аномального розвитку. Чим дальше «розведені» між собою першопричини (первинний дефект біологічного походження) та вторинний симптом (порушення у розвитку психічних процесів), тим більше можливостей відкривається для корекції та компенсації останнього за допомогою раціональної системи навчання та виховання. Однак даних, що стосуються розповсюдженості, структури та особливостей перебігу психосоматичної патології у дітей з порушеннями психофізичного розвитку в доступній літературі нами не знайдено.

У першому розділі, окрім матеріалів аналітичного дослідження основних причин виникнення на прогресування психосоматичної патології, подані результати проведеного теоретичного вивчення існуючих методів профілактики та корекції психосоматичної патології у дітей.

В даний час виділяють три групи заходів щодо профілактики психосоматичних розладів: первинні, вторинні і третинні (Я.Воробейчик, 1989; О.Деревицька, 1999).

Первинна профілактика спрямована на запобігання виникнення цих захворювань у здорових осіб шляхом проведення соціально-гігієнічних і медичних заходів щодо зміцнення здоров'я населення. Сюди ж відноситься організація раннього виявлення хворих з психосоматичними розладами, особливо з їх доклінічними формами, що дозволяє істотно знизити терміни лікування, прискорити процеси реадаптації й зменшити імовірність рецидивів хвороби (В.Гарбузов, 1999).

Цілі вторинної профілактики досягаються методами запобігання рецидивів захворювання. Серед них провідну роль відіграють комплексні медичні і соціально-гігієнічні заходи, що повинні починатись вже на етапі стаціонарного лікування. Останнє повинно бути не тільки симптоматичним, але й патогенетичним, тобто спрямованим на усі ланки процесу захворювання, як соматобіологічні, так і індивідуально-психологічні з використанням психотерапевтичних, фармакологічних (зокрема, препаратів метаболічної дії) і немедикаментозних (рефлексотерапія, лікувальна фізкультура) методів (В.Гарбузов, 1999; Б.Михайлов, 2002; Т.Проскуріна, Е.Михайлова та ін., 2002).

Третинна профілактика спрямована на запобігання переходу психосоматичних розладів в психосоматичну патологію. Провідну роль у цій роботі відіграють психотерапевтичні заходи.

Однак у вітчизняній медицині допомога дітям з психосоматичною патологією обмежується лише медикаментозною терапією загострення захворювання, що зумовлює її недостатню ефективність (Ю.Антропов, 2000; А.Смулевич 1988; 2000; Rovaletti M.L., 2002). А.Захаров, В.Чубаровський, Г.Карпова (2001), А.Пушкарьов та ін. (2000), підкреслюють, що медикаментозні засоби часто створюють видимість поліпшення, штучно пригнічуючи або стимулюючи активність хворого, але кардинально не впливають на сутність психосоматичного захворювання, не усувають психологічну мотивацію внутрішнього конфлікту. При цьому, в Протоколи МОЗ України з лікування тієї чи іншої психосоматичної патології не включені методи психотерапії.

Психотерапію можна визначити як процес спрямованого психологічного (психічного) впливу лікаря на хворого з метою відновлення порушених психічних функцій, їхнього зміцнення і розвитку (А.Кочарян, 2002; Б.Михайлов та ін., 2002). В цьому розумінні вона послідовно виступає як єдиний процес медично-психологічних і педагогічних заходів, не допускаючи заміни лікувального аспекту педагогічним.

Результатом проведення психотерапії має бути нормалізація психічних, емоційно-афективних і вегетативних розладів невротичного регістру, а також порушених відносин особи, зміна установок, звичок, поглядів, світогляду, позбавлення від патологічних залежностей, а також мобілізація ресурсів особи та адаптаційних психологічних і фізичних можливостей людини (Е.Ейдеміллер, 2008).

За даними М.Буянова (2003) виділяють більше 250 прийомів психотерапії, із яких в роботі з дітьми найчастіше використовується приблизно третина. При проведенні психотерапії відмічається необхідність дотримання ряду принципів.

Перший з них полягає в необхідності враховувати вікові рівні переважного нервово-психічного реагування у дітей та підлітків (С.Циркіна, 2000). Так, підлітковому віку відповідає емоційно - ідеаторний рівень, що вимагає переходу від симптому до особистісно - орієнтованих методів психотерапії (С.Кулаков, 2003; Б.Михайлов і співавт., 2004). Інший принцип пов'язаний з урахуваням глибини і тривалості психопатологічних розладів. При психосоматичних реакціях може бути цілком достатнім короткий курс лікування, що складається з елементів сугестивної та раціональної психотерапії. У хворих із хронічним перебігом психосоматичних розладів і несприятливими особистісними змінами психотерапія, як правило, містить у собі всі основні розділи і триває кілька місяців (А.Захаров, 2000).

Наступний дуже важливий принцип сучасної психотерапії полягає в зміні її спрямованості від нозоцентричної (орієнтація на хворобу) до антропоцентричної (орієнтація на людину) і далі до соціоцентричної (орієнтація на зв'язок особистості з навколишнім середовищем) установки (Б.Михайлов та ін., 2002).

Розглянувши основні види психотерапії, які застосовуються у лікуванні дітей з психосоматичною патологією, можна зробити висновок, що в основному, надається перевага чисто симптоматичному підходу (представлена тілесно-орієнтованими, сугестивними та біхевіоральними методиками), або загально-корекційному впливові, мало співвіднесеного з психогенезом розглянутих станів (ігрові методики тощо). Клінічна психотерапія припускає вияв (в тому числі з допомогою проективних тестів) прихованого психотравмуючого конфлікту, який лежить в основі формування психосоматичної патології.

Тому ми вважаємо за потрібне акцентуювати увагу на такому різновиді психотерапії як арт-терапія (Е.Ейдеміллер, 2008). Особливу цінність арт-терапевтична робота має для дітей, у яких є певні труднощі у вербалізації (проговорюванні) своїх переживань, наприклад, через мовленєві порушення, аутизм або малоконтактність, а також складнощі цих переживань і їх ``невимовності'`, наприклад, у дітей з посттравматичними стресовими розладами (Р.Гудман, 2000; Д.Валкер, 2001). Відомо, що художня, зокрема, образотворча діяльність дозволяє людині набути стану психічного комфорту. При цьому “художник” перетворюється на “глядача”, який ніби відходить від проблеми та спостерігає її на відстані (І.Малкіна-Пих, 2005). Таким чином, техніка “розповіді у малюнках” допомагає розглянути будь-яку проблему у динаміці, відтворюючи ланцюжок обставин та вчинків. Пацієнт усвідомлює своє відношення до того, що відбулось і може змінити це відношення.

Аналіз сучасних досліджень з терапії мистецтвом поясняє корисність цього методу для лікування різноманітних психологічних та невротичних порушень, оскільки він дає можливість для відтворення почуттів у соціально прийнятній манері. Малювання є безпечним методом розрядження напруги, прискорює прогрес у терапії, бо невербальні форми комунікації можуть з більшою вірогідністю обійти свідому цензуру, дають можливість працювати з думками та почуттями, які здаються нездоланними. Малювання дає підстави для інтерпретацій у діагностичній роботі. Іноді невербальний метод залишається єдиним інструментом, за допомогою якого пояснюються інтенсивні почуття та переконання.

На сьогодні доказана найбільша результативність арт-терапії в корекції психологічних розладів (Nubling R., Schmidt J., Wittmann W.W., 1999), однак, в лікуванні психосоматичної патології вона ще не знайшла свого застосування.

Виходячи з вище перерахованого, можна виділити, на наш погляд, одну з основних проблем, рішення якої може дозволити істотно підвищити ефективність лікування дітей з психосоматичною патологією. Вона заключається у відсутності можливості своєчасного надання психотерапевтичної допомоги на рівні первинної ланки (дитячої поліклініки) і педіатричних стаціонарів.

Для цього потрібна наявність відповідних спеціалістів - дитячого психотерапевта та дитячого медичного психолога, які здійснювали б, так звану, мультидисциплінарну взаємодію з педіатрами.

У другому розділі дисертації «Матеріали та методи дослідження» описані матеріали, методи та організація дослідження, а також представлений розподіл обстежених дітей на групи.

Когортно-епідеміологічний метод дозволив встановити розповсюдженість психосоматичної патології у дітей та підлітків з порушеннями психо-фізичного розвитку та без них.

Соціально-демографічний метод використовувався для аналізу чинників, які впливали на формування психосоматичної патології. Шляхом опитування відповідно до розробленого нами опитувальника збиралась інформація про саму дитину, її сім'ю, матеріально-побутові умови, стан здоров'я, спадкову обтяженість, шкідливі звички, наявність конфліктних та інших психогенних ситуацій, успішність і характер міжособистісних стосунків.

Клініко-психологічний метод застосовувався для вивчення психопатологічних особливостей у дітей та підлітків з психосоматичною патологією.

Клініко-психологічні дослідження здійснювались за допомогою наступних методик:

-використання шкали особистісної та реактивної тривожності Ч.Д. Спілбергера-Ю.Л.Ханіна дозволило визначити рівень тривожності як конституціональної особливості пацієнта чи наслідку хворобливого стану, або реакції особистості на стресові події;

-методика багатофакторного дослідження особистості Р. Кеттела (виявлення особливостей особистості, які утворюють в актах людських взаємовідносин своєрідну єдність спонукань, дій та переживань, що дозволило встановлювати цілісність індивідуальності);

-для визначення загального психоемоційного стану дітей був використаний розроблений нами “Спосіб діагностики стійких стереотипів психоемоційного реагування дітей та підлітків”, пріоритетність якого підтверджена Деклараційним патентом України на корисну модель №44347 від 25.09.2009р. (Г.Мозгова, В. Синьов, Г. Бекетова);

-для визначення ефективності реабілітації психосоматичних розладів у дітей був використаний розроблений нами “Спосіб корекції стійких стереотипів психоемоційного реагування дітей та підлітків з психосоматичною патологією” (Деклараційний патент України на корисну модель №44346 від 25.09.2009р. (Г. Мозгова, В. Синьов, Г. Бекетова);

-комплексна нейрофізіологічна діагностика з використанням топографічного картування спектральної потужності основних ритмів електроенцефалограми (ЕЕГ) та її спектрального аналізу;

-спеціальні інструментальні методи дослідження (УЗО органів черевної порожнини, щитоподібної залози, нирок, фіброезофагогастродуоденоскопія, за необхідності з прицільною біопсією з подальшим гітологічним дослідженням біоптатів, внутрішньошлункова рН-метрія, спірографія);

-загальноклінічні, біохімічні, імуноферментні методи діагностики;

-статистичні методи: обробку одержаних даних здійснювали методами математичної статистики (кореляційний аналізи) на ПЕОМ за допомогою програм SPSS та «Excel» з пакету «Microsoft Office 2003», «STATISTIKA 8.0», «EPIINFO 5.0». Під час формування репрезентативних вибірок для розрахунку достатньої кількості обстежених ми використали програму STATCALC з пакету EPIINFO, V.5.0;

-для визначення клінічної ефективності різних терапевтичних комплексів ми використали метод бальної оцінки динаміки клінічних проявів захворювання. Використовували бальну оцінку кожного симптому захворювання в динаміці лікування з наступним обчислення інтегрального показника патології (ІПП) за методом С.М. Макєєва (1985):

ІПП=а₁А+а₂В+а₃С+...+а_пХ

За цим методом обчислювали частоту спостереження кожного з синдромів (а), суму балів кожного з синдромів (), ступінь поліпшення клінічної картини захворювання (S), коефіцієнт ефективності удосконаленої комплексної терапії в порівнянні з базисною (К). Частота знаходження кожного з синдромів (а) визначається за формулою

;

де n-кількість дітей, у яких спостерігався хоча б один симптом даного синдрому, N-загальна кількість дітей в групі. Сума балів кожного з синдромів () обчислюється як сума балів даного синдрому у кожного хворого. Ступінь поліпшення клінічної картини (S) визначається з різниці двох показників ІПП. Коефіцієнт ефективності удосконаленої терапії в порівнянні з базисною (К) визначається за формулою:

,

де S₁-ступінь поліпшення клінічної картини захворювання в основній групі за даний етап лікування, S_1b-те ж саме в групі порівняння. Усереднена величина трьох коефіцієнтів ефективності (К₁,К₂,К₃) є К - інтегральний показник порівняльної ефективності лікування :

К=1/3(К₁+К₂+К₃).

Коефіцієнт К вказує, у скільки разів удосконалена терапія ефективніша за базисну. Обчислення проводили 3 рази: до лікування, після етапу ранньої реабілітації (через два тижні від початку застосування лікувальної програми), після етапу пізньої реабілітації (через 2 місяці після закінчення етапу ранньої реабілітації), а також в катамнезі через рік після завершення етапу пізньої реабілітації.

Організація та експериментальна база дослідження :

Робота проводилась з 2000 по 2010 рік у 3 етапи:

І етап (2000-2003рр., 2009р.) - визначення клініко-анамнестичних особливостей психосоматичних захворювань у дітей у динаміці (клінічні бази кафедри дитячих і підліткових захворювань НМАПО ім. П.Л.Шупика МОЗ України (ДКЛ №9 Подільського району м. Києва та Обласної дитячої клінічної лікарні м.Боярка). Опрацьовано 2935 історій хворб.

ІІ етап (2003-2007рр., 2009р.) - вивчення нейрофізіологічних особливостей у 32 здорових дітей, у 27 пацієнтів з психосоматичними розладами без ППФР та 20 пацієнтів з ППФР, а також 53 дитини із психосоматичною патологією - 30 дітей без ППФР та 23 з ППФР. Всього досліджено 130 дітей (НДІ соціальної, судової психіатрії та наркології МОЗ України, лабораторія нейрофізіології).

Обстеження було проведене під час реалізації спільного з Всесвітнім Дитячим Фондом ЮНІСЕФ та Фондом благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні проекту «Проведення експертної оцінки потреб дітей, а також складання індивідуальних планів опіки кожної дитини». Здійснено медичні та психологічні огляди 265 дітей з ураженнями центральної нервової системи та опорно-рухового апарату, які виховуються в Хмельницькому, Макарівському, Харківському та Херсонському дитячих будинках.

ІІІ етап (2007-2010рр.) - вивчення розповсюдженості психосоматичної патології серед 874 дітей та підлітків з порушеннями психофізичного розвитку - когортне епідеміологічне дослідження на базі Хортицького учбово-реабілітаційного багатопрофільного центру, спеціальної школи-інтернату №15 м.Києва, школи №6 для глухих дітей м.Києва, Харківської обласної школи-гімназії ім. Короленка для сліпих дітей. Всього було відібрано та обстежено 98 дітей та підлітків з психосоматичними захворюваннями та ППФР, які склали основну групу.

З метою вивчення особливостей перебігу та розповсюдженості ПСП серед дітей та підлітків без порушення психофізичного розвитку та з ними було проведене кoгортне епідеміологічне дослідження на базі поліклініки №2 клінічної дитячої лікарні №9 Подільського району м.Києва з опрацюванням 12335 амбулаторних карт дітей та підлітків і 1139 історій розвитку дітей зі спеціалізованих інтернатів та дитячих будинків, а також 2935 історій хвороб з гастроентерологічного та соматичного відділень ДКЛ №9.

Таким чином, в результаті проведених досліджень визначено 3 групи дітей: першу контрольну групу склали 108 практично здорових дітей, другу групу контролю - 111 пацієнтів з ПСП за відсутності ППФР та в основну групу увійшло 98 хворих з ППФР і ПСП у віці від 5 до 17 років.

У третьому розділі «Розповсюдженість та фактори ризику формування психосоматичної патології у дітей з порушеннями психофізичного розвитку» надається інформація щодо когортно-епідеміологічного дослідження, яке дозволило виявити розповсюдженість психосоматичної патології серед дітей з ППФР та без них, а також визначити основні фактори ризику формування та прогресування ПСП.

Таблиця 1 Психосоматична патологія у дітей без психофізичних вад розвитку (n=111)

Рейтингове місце	Нозології	Абсолютні величини	‰
І	Бронхіальна астма	84	68
ІІ	Виразкова хвороба 12-палої кишки	17	12
ІІІ	Цукровий діабет	6	5
ІV	Ревматоїдний артрит	4	4
Всього	Психосоматична патологія	111	89

Таблиця 2 Психосоматична патологія у дітей з психофізичними вадами розвитку (n=98)

Рейтингове місце ...

Подобные документы

• Роль ігротерапії в соціальній реабілітації дітей з вадами психофізичного розвитку

  Загальна характеристика психологічних і соціальних особливостей дітей з вадами психофізичного розвитку. Можливість використання ігротерапевтичних методів для соціальної реабілітації даної категорії дітей. Принципи відбору дітей для групових занять.
  
  дипломная работа [186,4 K], добавлен 17.02.2011
  

• Психологічні особливості дітей з затримкою психічного розвитку

  Психолого-педагогічна характеристика дітей із затримкою психічного розвитку. Формування загальної здібності до навчання у дітей з затримкою психічного розвитку. Поради батькам та вихователям. Затримка психічного розвитку як одна з форм дизонтогенезу.
  
  дипломная работа [4,5 M], добавлен 16.09.2010
  

• Фізична реабілітація дітей із затримкою психічного розвитку віком 6-8 років

  Відхилення в стані здоров'я та психофізичному розвитку дітей із затримкою психічного розвитку віком 6–8 років. Засоби фізичної реабілітації, спрямовані на покращення соматичного стану та відновлення вторинних недоліків у психофізичному розвитку дітей.
  
  курсовая работа [784,9 K], добавлен 19.02.2011
  

• Особливості психологічної готовності дітей до навчання в школі

  Проблема періодизації розвитку психіки дитини. 3агальна характеристика розвитку, особистості дітей старшого дошкільного віку. Психолого-педагогічна діагностика готовності дітей до навчання в школі. Програма корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками.
  
  дипломная работа [797,5 K], добавлен 25.01.2013
  

• Загальнотеоретична характеристика особливостей розвитку морально-етичних норм поведінки в дітей старшого дошкільного віку

  Розгляд особливостей розвитку морально-етичних норм поведінки в дітей старшого дошкільного віку як психолого-педагогічної проблеми. Аналіз розвитку поведінки дітей дошкільного віку. Оцінка досвіду сучасного дошкільного навчального закладу з цього питання.
  
  реферат [34,0 K], добавлен 24.03.2019
  

• Психологія розумово відсталих дітей

  Визначення розумової відсталості, причини порушень інтелектуального розвитку у дітей. Класифікація олігофренії. Особливості психічного розвитку розумово відсталих дітей: моторика, увага, інтереси, сприйняття, пам'ять, мислення та мова, корекційна робота.
  
  курсовая работа [47,5 K], добавлен 24.06.2011
  

• Методологічні аспекти реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи - концепція "Тандем"

  Реабілітація дітей з органічним ураженням нервової системи з метою поліпшення соціальної адаптації. Концепція реабілітації "Тандем" (партнерство). Методики поведінкової терапії та психотерапевтичних технік Мілтона і Ріпссона та лікувальної фізкультури.
  
  реферат [14,7 K], добавлен 25.10.2009
  

• Соціальний захист дітей з обмеженими функціональними можливостями

  Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічного розвитку дітей з обмеженими функціональними можливостями. Законодавче забезпечення соціального захисту дітей-інвалідів в Україні та труднощі їх реабілітації. Специфіка соціально-педагогічної роботи.
  
  дипломная работа [48,1 K], добавлен 19.03.2009
  

• Особливості діагностики і корекції затримки психічного розвитку в молодшому шкільному віці

  Особливості вияву затримки психічного розвитку (ЗПР) в молодшому шкільному віці. Специфіка готовності дітей із затримкою психічного розвитку до шкільного навчання. Основні принципи і напрями в організації психолого-педагогічної корекції дітей із ЗПР.
  
  курсовая работа [38,2 K], добавлен 28.11.2009
  

• Психологія розумово відсталих дітей

  Визначення розумової відсталості. Причини порушень інтелектуального розвитку у дітей. Класифікація форм олігофренії. Психологічні особливості розвитку розумово відсталих дітей. Недостатність моторики, уваги, мотивації та інтересу, труднощі зі сприйняттям.
  
  курсовая работа [82,6 K], добавлен 24.06.2011
  

• Психічний розвиток дитини-дошкільника в інтернатних закладах

  Характеристика психологічних особливостей розвитку особистості дошкільника. Вивчення етапів психологічного розвитку дітей, що виховуються не в сім’ї. Особливості соціальної дезадаптації дітей із порушеннями розвитку в дошкільних інтернатних закладах.
  
  курсовая работа [124,7 K], добавлен 27.05.2010
  

• Психологічні особливості дітей із затримкою психічного розвитку

  Етіологія, класифікація затримки психічного розвитку. Основні групи причин, які можуть обумовлювати затримку психічного розвитку дитини. Особливості пізнавальних процесів дітей з затримкою психічного розвитку. Причини порушеного сприйняття у дітей із ЗПР.
  
  курсовая работа [45,8 K], добавлен 24.06.2011
  

• Психологічні чинники виникнення та подолання страхів у молодших школярів

  Діагностика страхів і особистісної тривожності дітей молодшого шкільного віку. Розроблення і проведення програми корекційно-розвиваючих занять з учнями. Психолого-педагогічний аналіз проблеми страхів у дітей. Корекційна робота та практичні рекомендації.
  
  курсовая работа [64,4 K], добавлен 11.06.2015
  

• Процес становлення особистості у молодшому шкільному віці. Форми та методи формування емпатії у дітей

  Поняття фасилітаційної взаємодії як психолого-педагогічного явища. Вивчення розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку, особливості їх емоційно-чуттєвої сфери. Перевірка гіпотези про те, що дітям даного віку властива нестійка емпатійність.
  
  курсовая работа [82,6 K], добавлен 26.01.2015
  

• Психологічна специфіка пам’яті дітей молодшого шкільного віку з вадами зору

  Дослідження рівня сформованості зорової та слухової пам’яті у дітей молодшого шкільного віку з вадами зору. Процеси запам’ятовування, збереження, відтворення і забування. Закономірності та особливості психосоціального розвитку дітей із порушеннями зору.
  
  статья [207,1 K], добавлен 05.10.2017
  

• Формування художніх здібностей у молодшому шкільному віці

  Природа та сутність здібностей як психологічного явища. Психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Індивідуалізація розвитку художніх здібностей дітей, їх психологічний вплив на формування особистості, рекомендації щодо подальшого розвитку.
  
  курсовая работа [358,1 K], добавлен 21.08.2015
  

• Основні проблеми педагогічної психології

  Визначення педагогічної психології. Виникнення педагогічної психологі. Педагогічний вплив і психологічний розвиток. Поєднання навчання і виховання. Розвиток дитини. Зв'язок дозрівання і навчання. Готовність дітей до навчання. Індивідуалізація навчання.
  
  реферат [24,3 K], добавлен 11.11.2008
  

• Особливості розвитку емоційно-комунікативної діяльності у дітей старшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку

  Науково-теоретичні основи формування мовленнєвої діяльності та особливості емоційно-комунікативного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку. Діагностика стану, активізація емоційно-комунікативного розвитку. Ефективність експериментальної методики.
  
  курсовая работа [77,8 K], добавлен 03.07.2009
  

• Психолого-педагогічні особливості розвитку довільної уваги у молодшому шкільному віці

  Розкриття фізіологічних основ уваги у підходах зарубіжних та вітчизняних учених. Дослідження психолого-педагогічних засад розвитку довільної уваги у дітей. Класифікація, види та форми вияву уваги. Вправи для успішного розвитку уваги молодших школярів.
  
  курсовая работа [414,2 K], добавлен 09.03.2015
  

• Імпульсивна поведінка дітей з затримкою психічного розвитку

  Патологічний розвиток особистості за невротичним типом у дітей, батьки яких проявляють агресію. Характеристика дітей старшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку. Емоційна сфера дитини. Діагностика і корекція імпульсивної поведінки.
  
  курсовая работа [92,7 K], добавлен 10.12.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам