Психологія літературної творчості в юності

Отже, враховуючи складність визначення достовірних фактів як показників досліджуваного нами процесу літературної творчості, ми будемо оперувати найбільш достовірними з них (а головне -- унаочнюваними). Знайшовши способи «вимірювання» процесу творчості за допомогою атракторів, ми отримали можливість унаочнити приховані психічні процеси, які відбуваються під час творчих актів, і на основі аналізу індивідуальних хронотопів письменників, поетів , літературно обдарованих юних митців виявити певні психологічні закономірності процесу літературної творчості.

У третьому розділі «Процес літературної творчості у вимірах теорії динамічних систем» представлено основні положення авторської психофрактальної концепції літературної творчості в юності, процес літературної творчості подається у вимірах теорії динамічних систем, розглядаються часо-просторові чинники у ролі «атракторів» процесу літературної творчості, визначаються їх основні типи у процесі породження вербально-художнього тексту, процес літературної творчості репрезентується як низка самоподібних фракталів.

Предметом аналізу в цьому розділі були обрані механізми другого типу -- певні «особистісні» атрактори -- чинники онтогенезу особистості, які до цього часу психологічною наукою не розроблялися. У той же час цілком очевидно, що ці атрактори не можуть бути абсолютно новими й неповторними, адже це суперечить законам породження будь-якого тексту, згідно з якими мова є суспільним інструментом, котрий служить для комунікації й розуміння, отже в ній повинні працювати у діалектичній єдності діаметрально протилежні механізми: створення нового, унікального змісту за допомогою універсальних засобів. Такими універсальними засобами -- атракторами першого, «нижчого» рівня -- і є комунікативні фрагменти та комунікативний контур висловлювання (КФ і КВ). У процесі аналізу автобіографічних матеріалів поетів, письменників, авторів вербально-художніх текстів нами було зроблено важливе спостереження щодо чіткої кореляції між періодами визрівання мозкових структур та часом впливу негативного чи позитивного фуркаційного чинника, котрий «розщеплював» індивідуальний простір творчої особистості щонайменше на дві частини, виводячи свідомість на новий рівень усвідомлення навколишнього світу. Два типи чинників, що впливають на формування особистості, постаючи в нерозривній єдності (як такі, що одночасно відповідають за адекватну передачу загальної для всіх стереотипної інформації та за продукування нової) виступають у ролі свого роду «атракторів» процесу літературної творчості, певним чином упорядковуючи його первісну хаотичність і сприяючи виникненню сталих форм. Основні типи таких атракторів можна виокремити за оцінною віссю (позитивні, негативні, змішані) та за векторною спрямованістю взаємовпливів особистості та середовища, зокрема, «впорядкованість» і «гармонійність», «природність/ штучність (у варіаціях поєднань: «природно-рослинна» «упорядкована гармонійна» та «впорядкована негармонійна», «штучно-культурна» «хаотично-гармонійна» та «впорядковано-гармонійна» тощо).

Ця універсальна дія часо-просторових атракторів підпорядковується чіткій схемі, котра визначена нами графічно як лінії фрами S -- результату переходу із системи ввігнутості в систему опуклості. Саме графічне зображення лінії S (покладеної набік: спочатку ввігнутість, потім опуклість) може слугувати своєрідною «формулою» часо-просторової організації психіки людської особистості, зокрема, творчої, причому у її кореляції з певними віковими точками (точками онтогенезу).

У процесі онтогенезу творчої особистості можна виділити декілька основних етапів, або періодів. Перший (на лінії S в цілому позначається як ввігнутий) -- це етап пасивного формування творчої особистості внаслідок впливів на неї певних часо-просторових чинників, які відбуваються на тлі визрівання певних мозкових структур (вертикальних, горизонтальних, латеральних). Всередині цього етапу можна визначити додаткові періоди, які передають рух особистості під час цього етапу -- першої частини фрами S. Якщо на початку онтогенезу рух відбувається глобально «згори вниз» (з тимчасовими «відповідями» особистості «вгору»): середовище впливає на особистість, -- то в середині відбувається свого роду «нуль», зупинка, після якої рух поступово набуває тенденцій розвитку «вгору». Всі ці точки на умовній лінії розвитку чітко корелюють з основними точками онтогенезу з погляду визрівання основних мозкових структур. Під час завершального етапу становлення, тобто наближення до остаточного визрівання всіх мозкових структур, наступає другий етап (який відповідає другій частині фрами S -- опуклій): у творчої особистості, що тільки формується, виникає свого роду «відповідь» на зовнішні впливи -- бажання створити власний віртуальний простір (простір власне самостійної -- оригінальної творчості), який спочатку проявляється у створенні власного реального простору (початок руху від нульової точки нагору ще у першій частині фрами S -- ввігнутій).

Всі ці онтогенетичні точки у досліджуваних нами творчих особистостей були чітко прив'язані до кількох періодів (з незначними коливаннями через індивідуальні розбіжності психічного визрівання досліджуваних нами творчих особистостей): 1) період від народження (чи навіть пренатальний) до 10-12 років -- рух «згори вниз до нуля», I частина фрами S; 2) період від 10-12 років іноді до 14-16 -- «від нуля догори», I частина фрами S; 3) період від 14-16 до 17-21 (дуже рідко 25-27) -- «догори до верхнього нуля» (відповідає періоду остаточного визрівання всіх без винятку мозкових структур, тобто остаточного визрівання мозку в цілому), II частина фрами S; 4) період 17-21 (рідше 25-27) від верхнього нуля вниз, тимчасова регресія, чи скоріше «ревізія» можливостей мозку і психіки, II частина фрами S. Потім відбувається парадоксальний рух «у зворотному напрямку»: по лініях фрами S вгору до найвищої точки у спробі побудови «віртуального» простору -- простору власного твору, який, власне, є спробою «реконструювати» власний, індивідуалізований онтогенетичний простір. Це і є завершальний, «досконалий етап» -- мета формування творчої особистості і її «фінал». У контексті вищезазначеного стає зрозумілим, чому, вивчаючи творчість у юності, ми змушені розглядати весь процес онтогенезу творчої особистості від самого народження (і навіть у пренатальний період).

З метою аналізу індивідуальних хронотопів письменників у якості основного методу експериментального дослідження ми обрали біографічний метод. Аналіз значущих об'єктивних подій та суб'єктивних переживань особистості в різних життєвих обставинах ми здійснили, визначаючи часо-просторові характеристики середовища, що входять до нерозкладного поняття хронотопа. У процесі дослідження було проаналізовано близько 500 біографічних даних про авторів вербально-художніх текстів, з них 100 виявилися такими, що містили докладні відомості про часо-просторові атрактори, які впливали на творчу особистість впродовж її онтогенезу в період від народження до 20-27 років. Решта 400 або не мали точних часо-просторових позначок, або містили уривчасті відомості стосовно різних періодів (дитинство, отроцтво, юність), тобто ми не мали плавного, детального опису життя автора.

У експериментальну групу були відібрані автори, які створювали вербально-художні тексти, незалежно від професійної приналежності (тобто до їх кола потрапили не тільки письменники й поети, а й науковці, історики, філософи, філологи, мистецтво- й літературознавці тощо), що додатково підтвердило релевантність гіпотези: адже на основі аналізу біографічних відомостей про зазначених 100 авторів текстів виявилося, що під час формування творчої особистості авторів вербально-художніх текстів відбуваються універсальні процеси й діють універсальні закони. Нами було зроблено докладний контент-аналіз біографічного матеріалу кожної творчої особистості із зазначеної бази даних, яка включала 100 авторів вербально-художніх текстів; на основі цього аналізу створені детальні «паспорти».

Дані про онтогенез творчої особистості на прикладі ста авторів вербально-художніх текстів підтвердили нашу гіпотезу щодо процесу літературної творчості як низки самоподібних фракталів: усі автобіографічні документи проаналізованих авторів свідчили про те, що під час основних «фрактальних відрізків» фрами S відбуваються одні й ті самі процеси «самоповторення» простору. Індивідуальний простір кожної творчої особистості, підпорядковуючись певним часо-просторовим атракторам, на кожному з етапів онтогенезу творчої особистості прагне набути одних і тих самих форм (повторюючи первісний простір на початку онтогенезу), причому якщо їх набір і специфіка можуть бути різними, то основні етапи руху та складення в конфігурації підпорядковуються одному й тому самому закону: рух відбувається спочатку по ввігнутій, потім по опуклій частинах фрами S, а конфігурація часо-простору дійсно відбувається за фрактальною моделлю.

Жоден з чотирьох загальних параметрів (основні точки онтогенезу особистості) у ста авторів вербально-художніх текстів не мав негативного результату, коли відомості були відсутні), у 18 випадках довелось зробити позначку «нуль» стосовно другого параметру (вибудовування реального фізичного простору), оскільки просто були відсутні свідчення про це в автобіографічних документах (найчастіше це було викликане раптовою зміною «чужого» реального простору: від'їзд через війну або інші політичні катаклізми, переїзд батьків тощо), у 11 -- також позначкою «нуль» були помічені випадки, коли були відсутні свідчення про вибудовування власного віртуального простору за чужими моделями (оволодіння чужими комунікативними фрагментами -- частіше за все під впливом професійного «взірця»; так званий період «перших спроб» власної творчості; третій параметр); нарешті, у 21 випадках позначкою «нуль» відмічався четвертий параметр, коли були відсутні свідчення про юнацьку кризу (злам, криза, зумовлені відмовою від чужих моделей -- чужих КФ, за допомогою яких творча особистість намагалася відтворити власний первісний простір).

Стосовно ж конкретних «фракталів», тобто індивідуальних конфігурацій часо-простору, слід відзначити наступне. Їх виявилося дуже багато, навіть враховуючи певну повторюваність двох типів моделей: природної впорядковано-гармонійної («модель Пилипа Капельгородського») та впорядковано-негармонійної («модель Миколи Хвильового»). За першою моделлю відбувався процес онтогенезу 13 творчих особистостей (Сергій Аксаков, Пилип Капельгородський, Іоанна Хмелевська, Агата Кристі, Костянтин Бальмонт, Олександр Блок, Іван Бунін, Максиміліан Волошин, Павло Флоренський, Михаїл Ардов, Василь Жуковський, Костянтин Паустовський, Михайло Пришвін), за другою -- 14 (Борис Антоненко-Давидович, Віктор Астаф'єв, Іван Багряний, Борис Грінченко, Чарльз Діккенс, Михайло Зощенко, Ліна Костенко, Михайло Лермонтов, Дан Маркович, Андрій Платонов, Улас Самчук, Марина Цвєтаєва, Марко Черемшина, Тарас Шевченко).

Аналіз індивідуальних моделей узагальненого простору дозволив виявити найбільш яскраві варіанти часо-просторової організації психіки творчої особистості авторів вербально-художніх текстів. Відзначимо тільки цікаві випадки подвійного простору, представлені перш за все в Максима Горького (комбінація природної впорядковано-гармонійної та штучної впорядковано-негармонійної моделей) і Карла Юнга (навпаки: комбінація природної впорядковано-негармонійної та штучної

впорядковано-гармонійної), але також у Осипа Мандельштама, Анни Ахматової, Олексія Лосєва (в усіх трьох випадках -- варіант, аналогічний юнгівському; у ролі гармонізуючого чинника -- культура), Генрі Адамса, Наталії Бехтєрєвої (у ролі гармонізуючого чинника -- наука), Микола Гумільов (поєднання двох упорядковано-гармонійних моделей -- природної та штучної).

У процесі онтогенезу творчої особистості часо-просторові впливи на неї відбуваються у сенситивні періоди, обумовлені визріванням певних мозкових структур. Індивідуальна конфігурація особистісного неповторного психофракталу складається залежно від того, яка часо-просторова життєва подія відбувається цей період. Психічна матриця спочатку формується під впливом середовища, а потім починає «самоповторюватися», породжуючи структурно подібні форми, серед яких і створювані літературно обдарованою особистістю вербально-художні тексти, і стереотипи поведінки, і організація реального індивідуального простору.

У четвертому розділі «Перехід до самостійної творчості в юності як наслідок первинної дисипації та вторинної атракції» розглянута самостійна літературна творчість в юності як наслідок первинної дисипації та вторинної атракції хаотичного творчого процесу під впливом атракторів, при цьому первинна дисипація постає як результат зустрічі із чужим простором, а первинна і вторинна атракції -- як спроба відновлення власного простору; також аналізується процес входу через «ворота хронотопів» до визначення індивідуальної специфіки літературної творчості.

У період юності відбувається засвоєння юною творчою особистістю чужих комунікативних фрагментів (КФ) і комунікативних контурів висловлювання (КВ), за допомогою яких творець-початківець намагається побудувати власний віртуальний простір, тому власна часо-просторова матриця вступає в конфлікт із чужими засобами її вираження. Оскільки в юнацькому віці завершується формування абсолютно всіх мозкових структур і наступає період регресії і ревізії попереднього досвіду, то цілком пояснювані кризові стани, у яких опиняється юна творча особистість. Саме на цей період припадають різноманітні «втечі» -- починаючи від поїздок в інші місця (міста, села, країни) чи відмови від творчості до спроб накласти на себе руки (втеча в «інші світи»). Під час цієї ревізії (що є, по суті, поверненням не тільки до попереднього досвіду, але й перш за все поверненням до первинної часо-просторової матриці) і відбувається пошук власних засобів творчого самовираження, які б відповідали первинній часо-просторовій моделі. Практично всі з досліджених нами ста авторів вербально-художнього тексту зазнали цього періоду -- за винятком тих випадків, коли зміна зовнішнього простору, котрої вимагала криза юнацького віку, супроводжувана процесом первинної дисипації, відбувалася через об'єктивні причини (війна, від'їзд разом з батьками в інше місце, якісь зовнішні соціальні потрясіння). Зі ста авторів вербально-художнього тексту лише 21 не залишили свідчень про період юнацької кризи, решта дала свідчення про юнацьку кризу у всьому розмаїтті варіантів -- від простої відмови писати чи від'їзду в інше місце до спроби самогубства. У період юності відбувається вторинна атракція як друга спроба відновлення власного первинного простору. На відміну від першої (що відбувається у віці приблизно близько 10 років, з діапазоном індивідуальнісного коливання від 10 до 14), вона має вже «віртуальний» характер (перша атракція пов'язана зі спробою відгородження реального фізичного простору). На прикладі «антонімічних» авторів вербально-художньо- го тексту О. М. Горького і К. Г. Юнга було доведено, що первинна атракція відбувається у віці, наближеному до підліткового (у діапазоні від 9 до 14-16 років, відповідно до особистісних розходжень у визріванні), і пов'язана з «відгородженням» власного фізичного простору.

З погляду вікової періодизації, точніше стосовно визрівання певних мозкових структур цей період (від 9 років до 16 -- залежно від індивідуальних особливостей визрівання) характеризується наступним чином. Кількість синапсів досягла рівня, що є нормою для дорослих [синапси пов'язані зі здібностями до набування досвіду] (ще у 7 років). Це завершальний етап поступового перенесення основних центрів, що регулюють психіку та поведінку, з підкоркових структур до кори великих півкуль. Завершується структурна організація та розвиток у напрямку визрівання задніх та передніх відділів мозку від перших до останніх (функція приймання, зберігання та переробки інформації), від первинних (проекційні, аналізаторні -- зорова, слухова тощо) проекційних зон до вторинних (більш складна обробка сигналів, зокрема, звіряння поточної інформації зі змістом пам'яті) й від них до третинних (остаточне завершення формування образів на основі міжсенсорного впливу) асоціативних зон. Завершується процес росту кори (вже на період 7 років). Завершується інтенсивний період розвитку вторинних та третинних зон кори великих півкуль, що є фізіологічними передумовами виникнення психічних новоутворень (також у сім років). Відбувається остаточне визрівання фронтальних зон передніх відділів кори великих півкуль, які є еволюційно молодшими і визрівають останніми (ближче до 7 років) і переважно забезпечують аналітико-синтетичну діяльність мозку, беруть участь у побудові програм поведінки й контролюють їх виконання. У 6-8 років (найбільш інтенсивно, триває до 12) відбувається визрівання третинних зон блока програмування поведінки (фронтальні зони), що забезпечують виконання формальних операцій.

Первісна (дитинна) часо-просторова матриця є своєрідною «формулою» подальшого розгортання «первісного фракталу» в низку самоподібних, причому первісна матриця (і прагнення її постійного відновлення, особливо під час кризових ситуацій), діє упродовж усього життя. Це підтверджується і випадками «затриманої творчості»: навіть якщо творець спочатку пішов протилежним до своєї «природи» й онтогенетичної «матриці» шляхом, то все одно (приблизно в середині життєвого шляху) «пружина», що розтяглася до своєї межі, починає стрімко згортатися, повертаючись до притаманного їй первісного стану, тобто до розгинання фрами S. Аналіз життєвого шляху Дана Марковича довів, що «затримана творчість» відбувається за загальними законами, тільки дія їх, відтягнена в часі, згодом виявляється ще більш інтенсивною, оскільки завдяки доцентровим процесам прискорюється швидкість повернення до першооснов особистості, до її власної онтогенетичної матриці. Таким чином, у разі штучної затримки процесу літературної (і ширше -- художньої) творчості через тривалий період відбувається бурхливе, інтенсивне повернення до власної онтогенетичної (гуманітарної) матриці.

Дослідження впливу географічного простору на формування творчої особистості дозволило визначити індивідуальну специфіку літературної творчості та побудувати модель індивідуалізованого простору Ф. Кафки, А. Платонова, В. Набокова, М. Зощенка, Л. Бунюеля, Ж.-П. Сартра, Г. Газданова та ін. У літературно-художньому типі письма (на відміну від філософського) на перший план виходить своєрідність, неповторність ландшафту (і ширше -- часо-просторових впливів від широкого загального «геополітичного» простору до мікропростору, згорненого до інтер'єру). Особистість постає як конфігурація життєвого простору, інстинкт виживання індивіда спонукає до інтеграції в життєве середовище через структурування особистості. Доречно говорити про автономне існування географічних образів, які ніби живуть і розвиваються всередині художніх творів за власними законами. У термінах семіотики мова йде про функціонування своєрідних аналогів КФ (чи ширше -- наративних структур дискурсу), представлених у географічних (часо-просторових) вимірах. Переважна більшість авторів вербально-художніх текстів ясно усвідомлює те, що саме «просторовість» живе в них і в них проявляється в різних формах.

Під час онтогенезу творчої особистості й подальшого самовиявлення її через самостійну творчість одночасно діють дві різноспрямовані сили: щоразу авторський хронотоп тяжіє до неповторності (порівняно з іншими індивідуалізованими просторами інших особистостей) й повторюваності (відносно свого неповторного часо-просторового атрактору, що є завжди різним у співставленні з іншими просторами і завжди однаковим, що дорівнює собі). Неповторні індивідуальні фрактали кожного з авторів вербально-художнього тексту (ВХТ), якщо розташувати їх серед решти таких само неповторних фракталів інших авторів ВХТ, будучи поміщеними до іншої сітки координат (біографічні події, життєвий шлях, особливості творчого доробку тощо), відразу ж виявляються однорідними, однаковими за структурою. Можна окремо простежити повторюваність основних типів фракталів в межах тієї чи іншої культури, епохи, нації, чи просто жанру або художнього напряму/угруповання, географічного локусу, створивши відповідні «часо-просторові паспорти».

Схематично процес формування літературно обдарованої особистості зображено за допомогою схеми ( рис. 1).

Рис. 1. Психофрактальна модель літературної творчості в юності

Умовні позначення: 1 -- первісна часо-просторова матриця, 2 -- первісна атракція (відгородження власного реального фізичного простору), 3 -- творчий взірець, 4 -- вторинна атракція і первісна дисипація (намагання створити власний віртуальний простір у вигляді власного тексту за допомогою чужого фракталу -- чужих комунікативних фрагментів), 5 -- перші спроби створення власного

оригінального тексту за допомогою власних комунікативних фрагментів (період юності), 6 -- первісна дитинна глибинна матриця, що лежить в основі власної оригінальної творчості і буде породжувати низку самоподібних фракталів-текстів протягом усього життя творця -- автора вербально-художніх текстів.

На основі дослідження нами було створено авторську психофрактальну концепцію літературної творчості в юності, яка, ґрунтуючись на основних положеннях системно-стратегічної концепції творчої діяльності, передбачає трактування літературної творчості в юності у вимірах теорії динамічних систем як один з низки самоподібних фракталів, серед яких і первісна матриця особистості, що починає формуватися від народження (або навіть у пренатальному періоді) та поступово проходить всі етапи онтогенезу творчої особистості у відповідності до визрівання певних мозкових структур і впливів середовища у сенситивних періодах, і психічна структура особистості, і вербально-художні тексти, створювані літературно обдарованою творчою особистістю, і взагалі «стиль життя» творця.

У п'ятому розділі «Здібності до літературної творчості, здібності до образотворчої творчості та здібності до математичної творчості: пошук універсалій» з метою пошуку універсалій порівнюються здібності до літературної творчості, здібності до образотворчої діяльності та здібності до математичної творчості; при цьому здібності до літературної творчості та здібності до образотворчої діяльності постають як прояви загальної художньо-просторової обдарованості, а здібності до літературної та математичної творчості -- як два різних типи просторової обдарованості.

Одним з експериментальних методів перевірки гіпотези про те, що в ролі атракторів хаотичного творчого процесу можуть бути розглянуті часо-просторові чинники, котрі спочатку впливають на творчу особистість під час її зростання, а потім «вибудовуються» нею відповідно до первісної матриці, сформованої у процесі онтогенезу, ми обрали порівняння здібностей до літературної творчості та здібностей до образотворчої діяльності як двох споріднених типів прояву загальної художньо-просторової обдарованості.

Як відомо, величезна кількість видатних письменників і поетів одночасно відзначилися в історії мистецтва як талановиті живописці, і навпаки, талановиті художники часто прекрасно володіли словом, залишивши мемуари, листи, щоденники або навіть самостійні твори, які мають велику художню цінність. Врахувавши загальновідомий факт, що вербально-художня обдарованість є спорідненою із живописною, було зроблено припущення, що у процесі онтогенезу «бінарно обдарованої» особистості формується єдина матриця, котра потім проявляється однаковим чином.

У процесі ретроспективного констатувального експерименту здійснено порівняльний аналіз трьох типів даних про розвиток на двох основних етапах онтогенезу бінарно обдарованої творчої особистості (формування особистості та період самостійної творчості): 1) біографічні дані, які допомагають реконструювати «первісну матрицю» (вплив часо-просторових чинників -- атракторів під час онтогенезу творчої особистості); 2) особливості творчої манери художника, який має ще й вербально-художню обдарованість; 3) особливості створення ним вербального тексту.

За допомогою методу контент-аналізу з'ясовано, як у процесі онтогенезу кон-

кретної творчої особистості формувалася «первісна матриця», які «атрактори» впливали на розвиток творчої особистості і як це позначилося на особливостях творчої манери. Для аналізу залучалися дані з автобіографічних творів (спогадів, мемуарів), а також самостійних літературних творів, створених художниками та бінарно обдарованими творчими особистостями (художниками, що володіють даром слова, і письменників, котрі проявили себе в живопису). Були проаналізовані дані з життя і творчості 50 бінарно-обдарованих творчих особистостей. Серед них: Л. М. Андрєєв, К. М. Батюшков, М. К. Башкірцева, А. Бєлий, О. О. Блок, В. Я. Брюсов, Д. Д. Бурлюк, Д. В. Веневітінов, А. А. Вознесенський, М. О. Волошин, В. М. Гаршин, В. Ван Гог, М. В. Гоголь, С. М. Городецький, Д. В. Григорович, В. Гюго, С. Далі, А. А. Дельвіг, Г. Р. Державін, М. В. Добужинський, Ф. М. Достоєвський, В. А. Жуковський, В. В. Каменський, І. В. Киреєвський, І. С. Їжакевич, П. В. Киреєвський, Ю. І. Коваль, П. М. Колісник, К. О. Коровін, В. Г. Короленко, О. Є. Кручоних, М. Ю. Лєрмонтов, В. Г. Литвиненко, Д. Н. Мамін-Сибиряк, А. Матіс, В. В. Маяковський, М. П. Огарьов, В. Ф. Одоєвський, К. К. Павлова, К. С. Петров-Водкін, Л. С. Петрушевська, Я. П. Полонський, О. С. Пушкін, О. М. Ремізов, О. М. Толстой, Л. М. Толстой, І. С. Тургенєв, В. В. Хлєбніков, Т. Г. Шевченко, Б. Шульц. У всіх зазначених бінарно обдарованих особистостей спостерігалися аналогічні часо-просторові впливи у той чи інший період онтогенезу: формування первісної матриці відбувалося за тими ж законами, які ми відзначали під час аналізу біографічних даних авторів вербально-художніх текстів.

Результати аналізу показано на прикладах (які збігалися з даними про не бінарно обдарованих авторів вербально-художнього тексту) -- літературно обдарованих художників і образотворчо обдарованих письменників: Мстислава Добужинського, Кузьми Петрова-Водкіна, Миколи Гоголя. Було доведено існування єдиної первісної матриці, яка складається під час онтогенезу творчих особистостей, котрі мають подвійне обдаровання -- живописне й художньо-вербальне, -- та підтверджено припущення про природу здібностей до літературної творчості та здібностей до образотворчої діяльності як двох споріднених типів прояву загальної художньо-просторової обдарованості, особливості якої залежать від впливу «атракторів» -- онтогенетичних часо-просторових впливів.

На наступному етапі дослідження проведено констатувальний ретроспективний експеримент, який полягав у порівнянні біографічних даних різних творчих особистостей -- вербально-художньо та математично обдарованих, за допомогою яких ми реконструювали «первісну матрицю» (вплив часо-просторових чинників -- атракторів під час онтогенезу творчої особистості). Проаналізовані автобіографічні дані 12 математично обдарованих особистостей (із загальної кількості 50, решта мемуарів, спогадів не містила відомостей щодо впливу атракторів, будучи присвяченою виключно опису шляху професійного становлення з переліком фактів про освіту, вивчення тих або інших навчальних курсів, предметів тощо). Порівняльний аналіз характеру оточуючого простору та його особистісного сприймання (показаний на прикладі двох різних творчих особистостей: поета Костянтина Бальмонта і польського математикам Станіслава Улама) довів, що характер формування первісної матриці на початкових етапах онтогенезу -- від раннього дитинства до періоду юності -- відрізняється майже радикально. У вербально-художньої особистості (К. Бальмонт) переважають просторові характеристики «природного», реального характеру, тобто це конкретний простір «предметного світу», що безпосередньо спостерігається, а у в математично обдарованої (С. Улам) переважають абстрактні характеристики простору або опис дій та емоцій, викликаних подіями, а не властивостями оточуючого простору. Таким чином, було доведено існування єдиної первісної матриці, яка складається під час онтогенезу творчих особистостей, котрі мають подвійне обдарування -- живописне й художньо-вербальне, і абсолютно не схожої на них первісної матриці, яка складається під час онтогенезу математично обдарованої особистості. Одержані дані зумовили необхідність експериментального аналізу процесу літературної творчості літературно обдарованих особистостей сучасників.

У шостому розділі «Експериментальний аналіз процесу літературної творчості в юності» для перевірки гіпотези дослідження здійснено експериментальний аналіз процесу літературної творчості: розглянуто шлях від атракторів до майбутніх фракталів, тобто на основі тези про кореляцію між самоподібними фракталами різних рівнів (особистість автора вербально-художнього тексту у процесі її онтогенезу, створюваний ним текст тощо) розглядається алгоритм, за яким складатимуться в майбутньому вербально-художні тексти у авторів-початківців, за результатами впровадження комплексної програми розвитку літературно обдарованих особистостей в юнацькому віці доведено, що на рівень розвитку здібностей до літературної творчості впливає збагачене середовище.

Експериментальне дослідження було проведене у 2006-2009 рр., загальна вибірка респондентів 3000 (пілотажний етап), з цієї кількості за результатами анкетування було виявлено 1000 літературно обдарованих особистостей, що займаються або займалися літературною творчістю, з яких виділені дві вибірки: 1) 200 респондентів, які займалися і займаються літературною діяльністю в даний час (група А); 2) 170 респондентів, які певний час займалися літературною діяльністю, але в теперішній час не займаються нею (група Б). Відбір здійснювався за двома критеріями: 1) за повнотою наданих даних (наявність відповіді на всі три частини анкети); 2) наявність продуктів творчої діяльності (вірші, проза, щоденникові записи). За допомогою методу експертних оцінок вибірку з 200 респондентів (які займалися і займаються літературною діяльністю в даний час) було розподілено на дві підгрупи по 100 респондентів у кожній залежно від якості творчого продукту. До підгрупи А1 увійшли респонденти з високим рівнем якості творчого продукту, до підгрупи А2 -- з достатнім рівнем якості творчого продукту, до групи Б увійшли респонденти з різним рівнем якості творчого продукту. Для додаткової перевірки гіпотези щодо існування єдиної первісної матриці, яка складається під час онтогенезу творчих особистостей, котрі мають подвійне обдарування -- живописне й художньо-вербальне, було обрано групу В -- 50 бінарно (літературно та образотворчо) обдарованих респондентів, які займалися і займаються літературною та образотворчою діяльністю. В основну вибірку увійшло 420 респондентів: сучасні письменники, які отримали визнання читачів, члени Спілки письменників України; члени літературної студії «Орфей», що мають публікації у окремих виданнях та надруковані власні збірки творів; студенти відділення журналістики гуманітарного факультету Сумського державного університету, студенти філологічного факультету Сумського педагогічного університету, члени образотворчої студії при Сумському палаці дітей та юнацтва та інші літературно обдаровані респонденти.

У процесі дослідження за допомогою методів математичної статистики проаналізовано вікові періоди початку і продовження літературної і художньої творчості, наявність/відсутність зміни географічного простору під час онтогенезу літературно обдарованих та образотворчо обдарованих особистостей, вікові періоди початку і продовження творчості залежно від наявності чи відсутності зміни географічного простору, жанрова приналежність та жанровий розподіл творчих продуктів залежно від вікових періодів літературної творчості, процесуально-динамічні характеристики літературної творчості, життєві події як атрактори літературної та художньої творчості у певні вікові періоди, періоди розвитку творчої особистості у процесі онтогенезу за фрамою S. Експериментальний аналіз показав наступне.

1. Початок літературної творчості у респондентів групи А відбувався в період від 6-7 до 14-15 років із статистично значущими піками у період 8-9, 10-11, 12-13 років із яскраво вираженим візуальним піком, що припадає на 12-13 років -- і раніше за респондентів групи Б. Це може бути пов'язане з відомим фактом, що впродовж періоду від 8 до 12 років відбувається більш інтенсивний ріст кори у ширину у лівій півкулі порівняно із правою (Л. К. Семенова та ін.) і так само відомим фактом, що за розвиток і функціонування мовленнєвих структур відповідає ліва півкуля головного мозку. Більш ранній початок творчості у респондентів групи А по відношенню до групи Б може свідчити про те, що у них ріст у ширину кори лівої півкулі розпочинається раніше. У той же час між віковими періодами початку літературної творчості і якістю творчого продукту прямої залежності немає.

2. Продовження літературної творчості має тенденцію рівномірного розподілу між віковими періодами після 10-11 років. В цілому респонденти групи Б менш інтенсивно порівняно з респондентами групи А займалися літературною творчістю у наступні вікові періоди, а після 16-17 років взагалі полишали заняття літературною творчістю. Можна припустити, що поштовхом до початку літературною діяльністю у респондентів групи Б стали психофізіологічні особливості дозрівання: дозрівання мовленнєвих структур мозку у період від 10-11 до 12-13 років. Після досягнення періоду визрівання кори лівої півкулі респонденти групи А впродовж наступного періоду пишуть рівномірно, а якість творчого продукту на продовження літературної творчості не впливає.

3. Зміна географічного простору має значення у відповідні сенситивні періоди. В цілому за цим критерієм респонденти порівнюваних груп мають багато спільного, але у респондентів групи А в обидва сенситивні періоди переїздів було більше, що дозволяє зробити припущення, що зміна географічного простору сприяє процесу літературної творчості. У той же час зміна географічного простору у сенситивні періоди на якість творчого продукту не впливає. Незалежно від того, продовжували респонденти заняття літературною творчістю чи ні, підгрупи з наявністю переїздів починали писати в одні й ті самі періоди. Водночас ті респонденти, які не змінювали географічного простору і припинили заняття літературною творчістю, розпочинали писати пізніше тих, хто переїздив (незалежно від продовження чи припинення занять літературною творчістю). На підставі даних аналізу можна припустити, що вік переїзду впливає на процес літературної творчості відстрочено. Респонденти, які змінювали географічний простір і не припиняли занять літературною творчістю, в цілому починають писати раніше, й найбільш інтенсивно -- із ростом кори лівої півкулі в ширину. У респонден- тів, які припинили заняття літературною творчістю, зміна географічного простору не впливає на вікові періоди початку літературної творчості. Це дозволяє зробити припущення про висхідний низький рівень розвитку літературних здібностей, що зрештою і веде до припинення занять літературною творчістю (див. табл.1).

Таблиця 1 - Вікові періоди зміни географічного простору, початку та продовження творчості авторів вербально-художнього тексту

4. Між віковими періодами створення творчого продукту і його жанровою приналежністю кореляція відсутня. В межах кожної групи і підгрупи були виділені домінуючі жанри: 70 % респондентів групи А і 58 % респондентів групи Б писали поетичні твори, 52 % респондентів підгруп А і 12 % респондентів групи Б писали прозові твори, 29 % респондентів підгруп А і 12 % респондентів групи Б вели щоденникові записи, 13 % респондентів підгруп А і 5 % респондентів групи Б писали казкові твори; 68 % респондентів підгруп А2 і 72 % респондентів групи А1 писали поетичні твори, 55 % респондентів підгруп А2 і 49 % респондентів групи А1 писали прозові твори, 27 % респондентів підгруп А2 і 31 % респондентів групи А1 вели щоденникові записи, 18 % респондентів підгруп А2 і 10 % респондентів групи А1 писали казкові твори.

5. Стосовно процесуально-динамічних характеристик літературної творчості статистично значущих різниць між стадіями творчого процесу (свідомий, частково свідомий, підсвідомий, сновидіння тощо) між підгрупами А1 і А2 групи А не було виявлено. У респондентів групи Б за критерієм ч2 на 0,05 рівня значущості виявлені статистично значимі різниці між стадіями творчого процесу: 1) повністю усвідомлюваною й повністю несвідомою -- та 2) частково усвідомлюваною. Порівняльний аналіз груп А і Б за критерієм ч2 на 0,05 рівня значущості показав наявність статистично значущих різниць між стадіями творчого процесу у груп Б і А: у групи Б переважає або повністю усвідомлювана, або повністю несвідома стадія. Щодо інсайту як механізму літературної творчості за критерієм ч2 на 0,05 рівня значимості не було виявлено статистично значущих різниць між підгрупами А1 і А2 групи А, водночас респонденти групи Б відзначили, що у процесі створення літературних творів вони перебували переважно у стані інсайту.

6. Аналіз впливу життєвих подій як атракторів літературної творчості не виявив прямого збігу вікового періоду, коли відбуваються позитивні і змішані життєві події, та віку початку та продовження творчості. Це дозволило припустити, що тут вплив події відбувається відстрочено. Були виявлені статистично значущі різниці між віковими періодами впливу негативних подій на формування творчої особистості: у респондентів групи А між періодом від 5 до 12-13 та періодом від 14-15 до 18-19 років та рештою вікових періодів (статистично значущий пік припадає на період 18-19 років і збігається з візуальним); у респондентів групи Б -- між періодами від 5 до 10-11 та від 12-13 до 16-17 років (статистично значущий пік припадає на період 12-13 років і збігається з візуальним). У респондентів групи А вплив негативної події на початок творчості відбувається відстрочено, а між впливом негативної події і продовженням творчості є пряма залежність ( див.табл.2).

Таблиця 2 - Життєві події як атрактори літературної творчості авторів вербально-художнього тексту

7. Порівняння періодів розвитку творчої особистості у процесі онтогенезу за лінією (фрамою) S показало збіг із даними щодо аналізу впливу життєвих подій як атракторів літературної творчості: у респондентів підгрупи А1 (респонденти, що не припиняли створювати творчі продукти високої якості) між впливом негативної події і продовженням творчості є пряма залежність.

8. Порівняльний аналіз творчості у сфері літератури та образотворчого мистецтва, здійснений для додаткового підтвердження гіпотези і даних, отриманих у результаті теоретичного порівняльного аналізу творчості у сфері літератури та образотворчого мистецтва, показав наявність статистично значущих різниць стосовно вікових періодів початку творчої діяльності. Статистичні і візуальні піки респондентів обох груп не збігаються (художники починають творчість раніше). Статистично значущий і візуальний пік у респондентів групи В припадає на віковий період до 5 років, а у респондентів групи А1 -- на 12-13 років. Довірчий інтервал розподілу вікових періодів продовження творчості респондентів групи А1 і групи В припадає на періоди від 8-9, 10-11, 12-13, 14-15 років і має тенденцію рівномірного розподілу. Візуально лінія початку і продовження творчості повторює фраму S (початок творчості: від періоду до 5 років і до періоду 10-11 років -- ввігнута лінія фрами S; продовження: від 10-11 до 18-19 -- опукла). Статистично значущі і візуальні піки у респондентів групи А1 і В припадають на вікові періоди до 5 років (збіг), і на період 16-17 (група А1) і 18-19 (група В). Порівняльний аналіз груп А1 і В за критерієм ч2 на 0,05 рівня значущості виявив статистично значущі різниці між групами стосовно впливу негативних подій. У групи А1 визначаються статистично значущі і візуальні піки, що припадають на періоди 14-15, 16-17 і 18-19 років, а у групи В вони відсутні.

На етапі формувального та контрольного експерименту за допомогою методу %-го контент-аналізу проаналізовано продукти творчої діяльності (вербально-художні тексти на тему «Спогади про дитинство») літературно обдарованих особистостей, які займалися і займаються літературною діяльністю в даний час (респонденти групи А). Результати контент-аналізу на етапі формувального експерименту виступили в якості допоміжного критерію щодо розподілу респондентів на групи А. в. (з високим рівнем якості творчого продукту) та А. д. (з достатнім рівнем якості творчого продукту). Під час проведення контрольного експерименту ми спиралися на дані діагностичного обстеження респондентів, отримані в ході констатувального експерименту.

У результаті цього обстеження було виявлено різниці за рівнем розвитку основних складових структури особистості авторів вербально-художніх текстів. Результати респондентів з високим рівнем якості творчого продукту (група А. в.) дозволяють зробити висновок про наявність високого рівня розвитку основних структурних компонентів здібностей до літературної творчості. Результати респондентів з достатнім рівнем якості творчого продукту (група А. д.) дають змогу визначити рівень розвитку основних структурних компонентів літературних здібностей як достатньо високий або вище середнього, що спонукало до розробки програми розвитку літературно обдарованих особистостей.

Упродовж навчального року респонденти групи А ( А. в. та А. д.) приймали активну участь у впровадженні експериментальної комплексної програми розвитку літературно обдарованих особистостей. Таким чином, під час проведення формувального експерименту ми працювали з групою А (А. в. та А. д. відповідно з високим і достатнім рівнем якості творчого продукту), і спиралися на результати діагностичного обстеження респондентів, що входять до цієї групи.

За результатами впровадження комплексної програми розвитку літературно обдарованих особистостей для вимірювання рівня розвитку основних структурних компонентів літературних здібностей (емпатії, творчого вербального мислення) та змістовної різноманітності вербально-художніх текстів респондентів групи А ми використали ті ж самі діагностичні методики, що і під час констатувального експерименту: опитувальник Меграбяна-Епгітейна, методику Юсупова, тест «Незвичайне використання», методику RAT Мєдніка, тест Зіверта та контент-аналіз.

Порівняння середніх значень показників в групі А до і після експерименту дозволяє зробити висновок, що в результаті формувального експерименту у досліджуваних підвищився рівень вербальної винахідливості, здібності вербального комбінування, дару письменства, а також здібності наочної фантазії та інтуїції.

Таким чином, у процесі розвитку літературно обдарованих особистостей необхідним є вплив збагаченого соціокультурного середовища.

Узагальнення результатів дослідження дозволило сформулювати загальні висновки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлені теоретичне узагальнення та експериментальне розв'язання проблеми психології літературної творчості в юності, що виявилось у вивченні проблеми літературної творчості в умовах сучасного етапу розвитку психологічної науки як складової частини загальногуманітарних наук, обґрунтоване вивчення літературної творчості з позицій системно-стратегічного підходу, визначена можливість застосування новітньої теорії тексту та теорії динамічних систем під час психологічного аналізу процесу породження вербально-художнього тексту, досліджені вікові відмінності та мотиваційні особливості особистості в юнацькому віці, здійснене біографічне експериментальне дослідження процесу літературної творчості авторів вербально-художнього тексту минулого, розроблена психофрактальна концепція літературної творчості в юності, охарактеризовані дисипативні та атрактивні процеси в онтогенезі творчої особистості та виявлена їх вікова кореляція, визначена індивідуальна специфіка літературної творчості через аналіз хронотопів, проведений порівняльний аналіз літературної творчості, образотворчої діяльності та математичної творчості, виявлені споріднені типи загальної художньо-просторової обдарованості, проведене експериментальне дослідження особливостей літературної творчості в юності авторів вербально-художнього тексту сучасності, обґрунтовано та впроваджено комплексну програму розвитку літературно обдарованих особистостей в юності.

1. На сучасному етапі розвитку психологічної науки проблема вивчення літературної творчості пов'язана з низкою труднощів: відсутність чіткої та несуперечливої загальної теорії творчості; відсутність систематичної й методологічно виразної теорії літературної творчості; відсутність комплексних досліджень літературної творчості саме психологічною наукою. Продуктивним є вивчення творчості з позицій системно-стратегічної концепції, оскільки основою обдарованості є стратегіальна організація свідомості. Системно-стратегічна концепція творчої діяльності передбачає тлумачення творчості як органічної складової цілісного психічного потенціалу суб'єкта, що є основою його діяльності.

2. На основі розвитку положень системно-стратегічної концепції процес літературної творчості розглянуто у термінах теорії динамічних систем. Процес відповідає характеристикам фракталу, а «вимірювання» хаотичних процесів можна здійснювати за допомогою виявлення атракторів. Атракторами процесу літературної творчості виступають: 1) механізми самої мови й мовлення (механізми породження вербального тексту) -- на нижчому, загальному рівні; 2) індивідуальні особливості творчої особистості, які формуються у процесі її онтогенезу. Атракторами першого рівня виступають комунікативні фрагменти та комунікативний контур висловлювання (КФ і КВ), атракторами другого -- онтогенетичні чинники, які, з одного боку, впливають на формування «зламів», порушуючи сталість КФ і КВ (і в остаточному результаті сприяють створенню неповторного, принципово нового тексту), а з іншого -- змушують несталу, хаотичну систему завдяки точкам «притягання» отримувати фрактальну розмірність, набуваючи певних завершених форм. На відміну від більш-менш визначених механізмів першого типу, механізми другого типу до цього часу психологічною наукою не розроблялися, ми їх визначили вперше. У ролі таких механізмів виступають певні «особистісні» атрактори -- чинники онтогенезу особистості, які впливають на складення неповторного, складного, авторського малюнку «фрактала». Типи атракторів можна виокремити за оцінною віссю (позитивні, негативні, змішані) та за векторною спрямованістю взаємовпливів особистості та середовища.

3. Процес взаємодії творчої особистості з навколишнім «часо-простором» відбувається за фрамою S: у першому -- пасивному -- періоді (ввігнута частина лінії S) формування творчої особистості на тлі визрівання певних мозкових структур (вертикальних, горизонтальних, латеральних) відбуваються різні впливи на неї певних часо-просторових чинників, і таким чином формується своєрідна «часо-просторова матриця» майбутнього творця. На початковому етапі (10-12 -- 17-18 років) відбувається засвоєння чужих засобів (особливо якщо відбувається так званий «феномен зустрічі», який відіграє двояку роль: позитивну, даючи творчий зразок для особистості, що тільки формується, -- і негативну, оскільки відбувається первинна дисипація первинного простору в початківця). Цей процес у термінах семіотики може бути визначений таким чином: відбувається засвоєння юною творчою особистістю чужих комунікативних фрагментів (КФ) і комунікативних контурів висловлювання (КВ), за допомогою яких творець-початківець намагається побудувати власний віртуальний простір. Тому з-під його пера виходять вторинні, несамостійні, наслідувальні твори, а головне -- власна часо-просторова матриця вступає в конфлікт із чужими засобами її вираження.

Власна часо-просторова матриця під час завершального етапу (після 17-18) становлення і остаточного визрівання всіх мозкових структур (опукла частина фрами S) вимагає нового втілення -- у творчої особистості виникає свого роду «відповідь» на зовнішні впливи -- бажання створити власний віртуальний простір (простір власне самостійної -- оригінальної творчості), який спочатку проявляється у створенні власного реального простору. Оскільки в період юності завершується формування абсолютно всіх мозкових структур і наступає період регресії і ревізії попереднього досвіду, то цілком пояснювані кризові стани, у яких опиняється юна творча особистість. Саме на цей період припадають різноманітні «втечі» -- починаючи від поїздок в інші місця (міста, села, країни) чи відмови від творчості до спроб накласти на себе руки (втеча в «інші світи»). Під час цієї ревізії, що є поверненням не тільки до попереднього досвіду, але й перш за все поверненням до первинної часо-просторової матриці, відбувається пошук власних засобів творчого самовираження, які б відповідали первинній часо-просторовій моделі.

4. У період юності відбувається вторинна атракція як друга спроба відновлення власного первинного простору. На відміну від першої (що відбувається у віці приблизно близько 10 років, з діапазоном індивідуальнісного коливання від 10 до 14), вона має вже «віртуальний» характер (перша атракція пов'язана із спробою відгородження реального фізичного простору). Первісна (дитинна) часо-просторова матриця є своєрідною «формулою» подальшого розгортання «первісного фракталу» в низку самоподібних. Причому первісна матриця (і прагнення її постійного відновлення, особливо під час кризових ситуацій) діє упродовж усього життя. Це підтверджується і випадками «затриманої творчості»: навіть якщо творець спочатку пішов протилежним до своєї «природи» й онтогенетичної «матриці» шляхом, то все одно (приблизно в середині життєвого шляху) «пружина», що розтяглася до своєї межі, починає стрімко згортатися, повертаючись до притаманного їй первісного стану, тобто до розгинання фрами S. Коли відбувається повернення до себе, до своєї онтогенетичної матриці, творець «вперше відчуває життя» «за довгі роки мовчання й скутості». Отже, навіть «затримана творчість» відбувається за загальними законами, тільки дія їх, відтягнена в часі, згодом виявляється ще більш інтенсивною, оскільки завдяки доцентровим процесам прискорюється швидкість повернення до першооснов особистості, до її власної онтогенетичної матриці. У разі штучної затримки процесу літературної (і ширше -- художньої) творчості через тривалий період відбувається бурхливе, інтенсивне повернення до власної онтогенетичної (гуманітарної) матриці.