Особливості розвитку креативності у підлітків-спортсменів
Психологічні особливості розвитку школярів підліткового віку. Фактори, що впливають на становлення креативності у підлітків-спортсменів в умовах рекреації. Програма тренінгу та її апробація. Інструкція з охорони праці практичного психолога закладу.
| Рубрика | Психология |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.11.2015 |
| Размер файла | 96,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Актуальність роботи. Одним з найважливіших завдань психологічної науки на сучасному етапі розвитку є вирішення проблеми формування творчої особистості, адже розвиток у людей творчого способу мислення давно перетворилося у соціальну необхідність. Нові умови і перспективи розвитку суспільства, загальні тенденції науково-технічного й економічного прогресу висувають все нові й нові вимоги до підготовки підростаючого покоління, що стане в майбутньому запорукою успішного існування людської спільноти.
Але між розумінням проблеми і практичним втіленням у навчальному процесі спеціалізованих програм з розвитку творчих здібностей виникають труднощі, пов'язані насамперед з недостатньою визначеністю теоретичних питань, що врешті викликає значну кількість практичних ускладнень.
Питання про розвиток креативності дітей дошкільного й молодшого шкільного віку досить широко розроблялось у психологічній літературі (Ю.З. Гільбух, В.М. Дружинін, А. Леві, В.О. Моляко, О.М. Матюшкин, Л.Ф. Обухова, Н.В. Хазратова та багато ін.), однак формуванню творчих здібностей у більш старшому, підлітковому віці належна увага не приділялась.
Підлітковий вік у певному розумінні є унікальним, адже багато складових психіки підлітка знаходяться в стадії активного формування. Підлітків відрізняє підвищена пізнавальна активність, розширення обсягу знань, поява нових мотивів навчання, що дозволяє займатися самостійною творчою працею. Але головним є те, що саме в цьому віці відбувається інтенсивний розвиток логічного мислення (стадія формальних операцій, за Ж. Піаже), що визначальним чином впливає на всі інші пізнавальні процеси та інтелект у цілому. Суттєві зрушення відбуваються і в розвитку самосвідомості, відбувається активне становлення особистості. Усе це в комплексі є гарною базою для розвитку творчих здібностей.
Проблема розвитку творчих здібностей у підлітків-спортсменів є соціально значущою. Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми дипломного дослідження «Особливості розвитку креативності у підлітків-спортсменів».
Об'єктом дослідження є креативність в підлітковому віці.
Предметом дослідження - особливості розвитку креативності у підлітків-спортсменів.
Мета роботи - дослідження особливостей розвитку креативності у підлітків-спортсменів в умовах рекреації та розробка тренінгу з розвитку креативності у підлітків-рекреантів.
Відповідно до об'єкта, предмета, мети визначено такі завдання дослідження:
- проаналізувати наукові праці з досліджуваної проблеми і узагальнити теоретичні засади розвитку творчих здібностей у підлітків-спортсменів в умовах рекреації;
- на основі аналізу психологічної літератури розглянути основні підходи до проблеми креативності, її діагностики та розвитку;
- дослідити особливості розвитку креативності у підлітків-спортсменів в рекреаційний період;
- розробити та апробувати тренінг з розвитку креативності у підлітків-спортсменів в умовах рекреації.
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних і емпіричних методів.
Зокрема застосовувався теоретичний аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення психологічної літератури з проблеми дослідження. Це дало можливість визначити ступінь розробленості проблеми. До емпіричних входили бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності та наступні методики: методики діагностики візуальної креативності - методика діагностики креативності Дж.Гілфорда; методика «Зірки і хвилі» У. Аве-Лаллемант; П. Торренса (модифікований варіант М.О. Холодної), методики діагностики вербальної креативності - методика RAT С. Медника; методика діагностики креативності Дж.Гілфорда; інтерпретаційні методи - кількісний та якісний.
Дослідження проводилося на базі ДП УДЦ «Молода Гвардія», в якому брало участь 50 підлітків-спортсменів віком 12-13 років.
Наукова новизна. В роботі було проведено поглиблений аналіз теоретичних джерел з поставленої проблеми; виявлені особливості розвитку креативності у підлітків-спортсменів; розроблено та апробовано тренінг з розвитку креативності підлітків-спортсменів в умовах рекреації.
Практична значимість. Одержані результати дослідження та розроблений тренінг можуть бути використані в роботі практичних психологів загальноосвітніх та спортивних шкіл, дитячих центрів.
1. Теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження креативності у психологічній науці
- 1.1 Сучасні підходи до вивчення креативності в психологічній науці
Проблема креативності на сьогоднішній день привертає увагу науковців різних галузей наук. Незважаючи на достатню кількість робіт з визначення креативності в психології однозначного ії визначення немає. Проблема креативності розкривалась в роботах таких зарубіжних вчених, як: Т. Амабайл, Ф. Баррон, Е. де Боно, Дж. Гілфорд, Р.Ділтс, А. Маслоу, С. Медник, А. Осборн, Р. Стенберг, П. Торренс, З. Фрейд, у вітчизняній науці в роботах таких науковців - Д.Б. Богоявленська, Л.Б.Єрмолаева-Томіна, В.В. Клименко, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов, О.К. Тихоміров.
Існує декілька понять креативності, але всі вони пов'язані з обдарованістю і творчими здібностями. У різних словниках дається різне трактування цього поняття. Наприклад, у великому тлумачному психологічному словнику за редакцією Артура Ребера дається таке визначення:
Креативність - це розумові процеси, які ведуть до рішень, ідей, осмислення, створення художніх форм, теорій або будь-яких продуктів, які є унікальними і новими [8].
Творчість - це розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу або духовної культури; якщо ж він новий лише для його автора, то новизна суб'єктивна і не має суспільного значення [30, 5].
Пояснюючи свою позицію з питань творчості, відомий психолог Л. Виготський зазначав, що «творчою ми називаємо таку діяльність, яка створює щось нове, однаково, чи буде це створене творчою діяльністю будь-якою річчю зовнішнього світу або побудовою розуму або почуття, яке живе та виявляється тільки в самій людині [7, 237].
Стверджуючи, що творчість є необхідною умовою існування і все, що виходить за межі рутини і в чому міститься хоч йота нового, зобов'язане своїм походженням творчому процесу людини» [8, 238].
Психолог Я. Пономарьов, який дуже широко трактує поняття «творчість», визначав це поняття як «механізм продуктивного розвитку» і не вважав «новизну» вирішальним критерієм творчості [38, 23].
Український психолог В. Моляко, розкриваючи сутність творчості з позицій психології, зазначає, що «під творчістю розуміють процес створення чогось нового для даного суб'єкта. Тому зрозуміло, що творчість у тій чи іншій формі не є талантом «вибраних», вона доступна кожному. І школяр, який засвоює нові знання, розв'язує нову, незнайому задачу, і робітник, який виконує нове технічне завдання, і комбайнер, якому потрібно в процесі збирання урожаю врахувати вологість колосся, напрямок вітру - всі вони займаються творчістю, розв'язують творчі задачі» [32, 3].
«Творча особистість - це людина, здатна проникати в суть ідей і втілювати їх усупереч усім перешкодам аж до отримання практичного результату. Саме це мав на увазі Т. Едісон, коли казав, що винахід - це 10 відсотків натхнення і 90 поту». Як зазначає В. Моляко, основними методами вивчення творчості є методи спостереження, самоспостереження, біографічний метод (вивчення біографій видатних людей, творців у певних галузях науки, культури, техніки та ін), метод вивчення продуктів діяльності (учнівської зокрема), тестування, анкетування, експериментальні методи, хоч застосування останніх пов'язане зі значними труднощами, оскільки будь-який творчий процес є оригінальним, єдиним у своєму роді, такий, що не відтворюється точно в тому самому вигляді при повторному спостереженні [32, 5].
Щоб діагностувати і систематично формувати творчу особистість у процесі навчання, треба знати її властивості, творчі риси її характеру. Вчені-дослідники виділяють такі основні властивості творчої особистості: сміливість думки, схильність до ризику; фантазія; уявлення та уява; проблемне бачення; вміння долати інерцію мислення; здатність виявляти суперечності; вміння переносити знання і досвід у нові ситуації; незалежність; альтернативність; гнучкість мислення; здатність до самоуправління.
О. Кульчицька виділяє ще такі властивості творчої особистості: виникнення спрямованого інтересу до певної галузі знань ще в дитячі роки; зосередження на творчій роботі, спрямованість на обраний напрям діяльності; велика працездатність; підпорядкованість творчості духовній мотивації; стійкість, непоступливість у творчості, навіть упертість; захоплення роботою [26, 27].
В. Моляко вважає однією з основних якостей творчої особистості прагнення до оригінальності, до нового, заперечення звичного, а також високий рівень знань, умінь аналізувати явища, порівнювати їх, стійкий інтерес до певної роботи, порівняно швидке і легке засвоєння теоретичних і практичних знань у цій галузі, систематичність і самостійність у роботі [32, 5].
Дехто з фахівців виділяє, крім того, такі риси творчої особистості, як цілісність сприйняття, зближення понять, здібність до передбачення (логічність, творчість, критичність уяви), рухливість мови, готовність до ризику, схильність до гри, інтуїція і підсвідома обробка інформації, дотепність та ін.
Цілком вірогідне припущення, що прийоми дотепності частково збігаються з тими прийомами пошуків розв'язань наукових, технічних і навіть життєвих задач, які називають евристичними прийомами. Вони не зводяться до логіки, так само як і вся психологія мислення. Пошуки розв'язань відбуваються не за логічними законами - за допомогою логіки лише перевіряють висунуті здогадки. Самі ж ці здогадки висувають за допомогою інших операцій мислення.
Аналіз наукової літератури (Б. Ананьєв, Д. Богоявленська, О. Дяченко, К. Дункер, Г. Костюк, Н. Лейтес, О. Матюшкін, В. Моляко, К. Платонов, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн Б. Теплов, В. Юркевич та ін.) [3], [22], [25], [29], [32], [37], [38], [47], [52], [64] з досліджуваної проблеми дозволив визначити ряд суттєвих для дипломної роботи положень про:
- здібності як індивідуально-психологічні особливості, що визначають міжіндивідуальні відмінності; це положення має виключне значення для діагностики творчих здібностей та визначення загального й індивідуального в їх виявленні і розвитку;
- здібності як індивідуальні особливості, що зумовлюють успішність певної чи кількох видів діяльності; у зв'язку з цим особливого значення набуває питання про якісні характеристики діяльності, в якій здібності виявляються, реалізуються і розвиваються;
- здібності як складне психічне утворення, що має компонентну структуру, оскільки: а) у процесі конкретної діяльності формуються не тільки відповідні загальні здібності, а й початкові елементи спеціальних здібностей до інших суміжних сфер; б) розвиток загальної (складної) здібності залежить від міцності, стійкості та різноманітності зв'язків між окремими компонентами її структури поряд з мірою її розвитку в цілому, у взаємозв'язку і взаємозалежності між ними;
- здібності як психічні якості, що «зосереджують у собі всю психологію людини» [36, 124] і не можуть розглядатись окремо від спрямованості, досвіду, психічних процесів, емоційних станів; це положення акцентує на творчому потенціалі особистості, на необхідності досліджувати творчі здібності особистості як в індивідуально-психологічному, так і в соціально-психологічному аспектах.
Теоретичний аналіз показав, що творча діяльність людини обумовлюється специфічною здібністю, яка отримала назву креативність. Креативність - це інтегративна, динамічна особистісна характеристика, що визначає здатність до творчості і є однією з умов самореалізації особистості. Її основним процесом є дивергентне мислення. Творчі здібності або креативність - явище багатокомпонентне, яке тісно пов'язане зособистісними і мотиваційними змінними.
Підходи до вивчення творчих здібностей, розглядаються переважно як когнітивний феномен із застосуванням кількісних методів їх вимірювання (Дж.Гілфорд, Ф. Баррон, Д. Заррінгтон, М. Уаллах, Е. Торренс, М. Холодна та інші) [58], [59]. Творчі здібності - це здібність привносити щось нове у досвід, висувати оригінальні ідеї в умовах вирішення або окреслення нових проблем, усвідомлювати недоліки, суперечності, формувати гіпотези. При цьому критеріями творчого мислення є швидкість, оригінальність, гнучкість, усвідомленість, фантастичність, прагнення до інтелектуальної новизни і т.ін.
Водночас на основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених (В. Андрєєв, А. Богоявленська, В. Дружинін, В. Моляко, Я. Пономарьов та інші) [1], [4], [21], [32], [38] можна підкреслити, що прояв і становлення творчих здібностей є невіддільними від розвитку і розвиненості інших ознак особистості, серед яких дослідники виділяють: сміливість, незалежність суджень, схильність до заперечення звичного, оригінальність, розумову відкритість, чутливість до нового та незвичного, високу толерантність до невизначених ситуацій, ініціативність, інтенсивну пошукову мотивацію, схильність до самоактуалізації. У цьому контексті творчі здібності розглядаються як постійна і впевнена готовність особистості до самостійної пошукової діяльності, до прийняття самостійних рішень у невизначених чи складних ситуаціях, позитивна пізнавальна активність.
На основі аналізу літератури і власного узагальнення проблеми можна визначити зміст поняття «творчі здібності». Творчі здібності - це сукупність індивідуально-психологічних особливостей особистості, які забезпечують успішність виконання творчої діяльності. Інтелект виступає своєрідною базою, що визначає прояв і розвиток творчих здібностей. Подальший їх розвиток не корелює прямо з розвитком інтелекту, а характеризується зростаючим впливом соціальних факторів, активності самого індивіда, його життєвого досвіду.
Трактування різними авторами поняття «творчі здібності» визначається їх підходами до пояснення природи даного феномена.
Усі підходи до розуміння творчості можна умовно розбити на чотири групи:
- дослідження продуктів творчої діяльності (Т. Амабайл, Ф. Баррон, Р. Вайсберг, Х. Грубер, Х. Гарднер, В.М. Дружинін, Ф. Джаксон і С. Мессік, Н. Перкінс, К. Сімонтон, К. Тейлор, П. Торранс, Д. Фельдман та ін.);
- дослідження впливу зовнішніх умов, насамперед соціальних (С.Д. Бірюков, А.М. Воронін, Е.Л. Григоренко, В.М. Дружинін, В. І. Кочубей, Р.Н. Ніколс, Т.Н. Тихомирова, В. І. Тютюнник, Д.В. Ушаков, Н.В. Хазратова);
- дослідження творчого процесу (Ф. Баррон, О.В. Губенко, К. Джорджтаун, Д. Дьюї, В.М. Козленко, П. Ленглі та Р. Джонс, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов, П. Торранс, Т.М. Третяк, З. Фрейд, Дж. Уоллес, П.К. Енгельмейер, П.М. Якобсон);
- вивчення особистості творця: залежність творчої продуктивності від інтелекту в цілому (Г. Айзенк, Д. Векслер, Р. Стернберг, Л. Термен, У. Уайсберг); від рис особистості, їх своєрідного набору і поєднання (Т. Амабайл і М. Коллінз, Г. Альтшуллер і І. Верткін, М.А. Блох, П. Вайнцвайг, Д. Дамма-Рой, Ж. Желад, К. Мартиндейл, Д. Маккинон, В. Освальд, І. П. Павлов, Р. Стернберг, Ф. Фарні, Н. Шикшейшміхалі, К.Г. Юнг, Х. Швет і багато ін.); дослідження «Я» (self, ego) у зв'язку з креативністю (Г. Айзенк, Ф. Баррон, Х. Гоу, Р. Кеттелл й ін.); творчістьяк важлива характеристика самоактуалізації (А. Адлер, А. Маслоу, К. Роджерс, В. Сатір) [11, 27].
Проблема розвитку творчих здібностей особистості не зводиться до вироблення конкретних завдань, а має розглядатися у площині «особистість - соціальне оточення» [9, 31]. У зв'язку, дуже важливим є аналіз соціальної ситуації розвитку - місця особистості в системі соціальних відносин. Система соціальних взаємозв'язків тільки тоді стає ситуацією розвитку, коли її вимоги сприймаються особистістю як актуальні саме для неї. Соціальна ситуація розвитку впливає на розвиток не тільки творчих здібностей, а й ціннісних орієнтацій, певних знань, умінь, навичок, що необхідно враховувати при організації занять з молодшими школярами.
Природа здібностей вітчизняними вченими трактується з позицій діяльнісного, функціонально-генетичного та суб'єктного підходів. Представники діяльнісного підходу (Л. Виготський, С. Рубінштейн, Б. Теплов та ін.) [8], [47], [52] розглядають здібності як властивості чи особливості особистості, що зумовлюють успішність виконання діяльності.
Представники функціонально-генетичного підходу (Є.Ільїн, Б. Русалов та ін.) [11, 32] розглядають здібності з позицій функціональних систем, а генезис здібностей - з позицій спадковості.
Особливість суб'єктного підходу (Т. Артем'єва, С. Науменко, М. Холодна, В. Москвіна та ін.) [59, 32] полягає в тому, що творчі здібності розглядаються не як ізольована, відносно самостійна якість людини, а як істотно необхідна складова її життєдіяльності. За таких умов якісні відмінності є наслідком певної якості життєдіяльності особистості від життєвих орієнтирів і цінностей до вирішення практичних завдань (навчальних, соціальних тощо).
Якщо проаналізувати основні підходи до трактування природи і детермінації творчих здібностей, то можна зазначити що, Р. Стернберг і Є. Григоренко виділяють сім підходів: містичний, комерційний, психоаналітичний, психометричний, пізнавальний, соціально-особистісний і інтегральний. Крім цих напрямків, у дослідженні природи і детермінації творчості традиційними є наступні: біологізаторський (Г. Гутман, В.М. Бехтерєв, В.М. Вільчек, Я. Парандовський); психологічні теорії природи творчості (Т. Рібо, З. Фрейд, А. Адлер, Е. Кріс, Л. Кубі, С. Аріеті, Р. Мей, А. Ротенберг й ін.); гештальтиський (М. Вертгеймер і ін.); гуманістичний (Ш. Бюллер, А. Маслоу, Дж. Олпорт, К. Роджерс, Н. Роджерс, Е. Фромм) [11, 33].
На розвиток творчих здібностей здійснює вплив велика кількість чинників, що по різному представлені в кожному конкретному випадку. Чинники, з якими можуть бути пов'язані творчі здібності в підлітковому віці, можна умовно поділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх можна віднести такі чинники мікросередовища, як: характер і систему сімейного виховання, вплив школи і спілкування з однолітками. До внутрішніх детермінантів творчих здібностей належать: вікові і індивідуально-психологічні особливості особистості, статеві відмінності, психопатологічні прояви (акцентуації характеру), стилі (стратегії) організації розумової діяльності. Аналіз цих чинників дуже важливий для визначення шляхів розвитку та формування творчих здібностей в підлітковому віці.
На підставі проаналізованих досліджень можна стверджувати, що здібності - це стійкі індивідуально-психологічні властивості особистості, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності. Задатки як анатомо-фізіологічні особливості мозку і нервової системи є природною основою виникнення й функціонування здібностей, але з поняттям «здібності» не ототожнюються [12, 81].
В загальнотеоретичному плані вченими обґрунтована необхідність і механізми формування здібностей у процесі навчання й виховання. При цьому їхній розвиток відбувається ефективніше за умови врахування як генетичних передумов, так і соціокультурних впливів середовища.
Загальновизнаним є положення про те, що здібності формуються в діяльності, проте у сучасних дослідженнях значна увага приділяється особливостям психічної організації суб'єкта, тобто потенціальним резервам особистості, від яких залежать творчі досягнення.
Творчість розглядається як продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності, як діяльність, спрямована на самовираження і самоактуалізацію особистості, як взаємодія - джерело будь-якого розвитку тощо [4, 158], [38, 352].
Синтез понять «здібності» і «творчість» зумовив робоче визначення творчих здібностей як комплексу індивідуально-психологічних властивостей особистості, що є суб'єктивними умовами успішного виконання творчої діяльності.
Аналіз теоретичних досліджень дозволив визначити розуміння інтегративного характеру творчих здібностей, в якому переплітаються мотиваційні, когнітивні, евристичні, операційні та інші чинники.
1.2 Психологічні особливості розвитку школярів підліткового віку
підліток спортсмен психолог
Підлітковий вік - вік між дитинством і дорослістю (від 11-12 до 16-18 років), який характеризується якісними змінами, пов'язаними зі статевим дозріванням і входженням у доросле життя. У цей період особа має підвищену збудливість, імпульсивність і часто неусвідомлений, статевий потяг. Провідна діяльність в підлітковому віці - це інтимно-особистісне спілкування з однолітками.
Для підліткового віку характерні:
1) Почуття дорослості;
2) Формування «Ми» - концепції;
3) Формування референтних груп [10, 345].
У цьому віці відбувається маніфестація тих аномалій особистісного розвитку, які в дошкільний період існували в латентному стані. Відхилення в поведінці властиві майже всім підліткам. Характерні риси цього віку - чутливість, часта різка зміна настрою, острах глузувань, зниження самооцінки. Розлади бувають поведінкові й емоційні. Емоційні переважають у дівчаток. Це депресія, страхи й тривожні стани. Порушення в поведінці в чотири рази частіше бувають у хлопчиків.
Основним лейтмотивом психічного розвитку в підлітковому віці є становлення нової, ще досить нестійкої, самосвідомості, зміна Я-Концепції, спроби зрозуміти самого себе й свої можливості. У цьому віці відбувається становлення складних форм аналітико-синтетичної діяльності, формування абстрактного, теоретичного мислення. Дуже важливе значення має виникаюче в підлітка почуття приналежності до особливої «підліткової» спільності, цінності якої є основою для власних моральних оцінок [44, 221].
У спілкуванні дітей досить швидко складаються відносини, у яких з'являються однолітки-лідери, і однолітки-ізгої. Спілкування з однолітками - тверда школа соціальних відносин. Саме спілкування з однолітками вимагає високої емоційної напруги. «За радість спілкування» дитина-підліток витрачає багато енергії на почуття, пов'язані з успіхом ідентифікації й стражданнями відчуження.
Група однолітків, з якими спілкується дитина впливає на розвиток її особистості. Саме в умовах спілкування з однолітками дитина-підліток постійно зіштовхується з необхідністю застосовувати на практиці засвоювані норми поводження.
Творчі здібності особистості - це синтез її властивостей і рис характеру, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності і які обумовлюють рівень результативності цієї діяльності [35, 14].
Творчі здібності самі по собі не гарантують творчих здобутків. Для їх досягнення необхідний «двигун», який запустив би в роботу механізм мислення, тобто необхідні бажання і воля, потрібна «мотиваційна основа».
Стосовно навчально-творчої діяльності в психолого-педагогічній науці виділені такі укрупнені компоненти творчих здібностей особистості:
· мотиваційно-творча активність і спрямованість особистості;
· інтелектуально-логічні здібності;
· інтелектуально-евристичні, інтуїтивні здібності;
· світоглядні властивості особистості;
· моральні якості, які сприяють успішній навчально-творчій діяльності;
· естетичні якості;
· комунікативно-творчі здібності;
· здібності до самоуправління особистості своєю навчально-творчою діяльністю [39, 128].
Для формування творчої особистості в процесі навчання особливо важливі другий і третій компоненти.
Інтелектуально-логічні здібності учня виявляються у:
· вмінні аналізувати. Критеріями оцінки аналізу є правильність, повнота, глибина.
· здібності виділяти істотне спільне і відволікатися від несуттєвого (абстрагування). Критерієм оцінки є логічність, правильність, глибина суджень і висновків, вміння описувати явища, процеси, логічно зв'язано, повно і правильно викладати думки. Критерієм оцінки цього вміння є повнота, глибина, логічність.
· здібності формулювати правильне означення об'єкта, встановлювати родову ознаку і видову відміну. Критерієм оцінки цієї здібності є стислість, правильність сформульованого означення.
· здібності пояснювати, що свідчить про інтелектуально-логічне вміння аргументовано викладати і розкривати сутність питання, проблеми, способи її розв'язання. Критерієм оцінки є повнота, аргументованість суджень.
· здібності доводити, обґрунтовувати. Критерієм є аргументованість і володіння процедурами доведення [38, 129].
Інтелектуально-евристичні здібності особистості включають:
· здібності генерувати ідеї, висувати гіпотези, що характеризує інтелектуально-евристичні властивості особистості в умовах обмеженої інформації, прогнозувати розв'язання творчих задач, інтелектуально вбачати і висувати оригінальні підходи, стратегії, методи їх розв'язання. Критерієм оцінки є кількість ідей, гіпотез, що висувається особистістю за одиницю часу, їх оригінальність, новизна, ефективність для розв'язання творчої задачі.
· здібність до фантазії. Це найбільш яскраве виявлення творчої уяви, створення інколи неправдоподібних, парадоксальних образів і понять. Критерієм оцінки є яскравість і оригінальність образів, новизна, значимість фантазії, що виявляється при розв'язуванні творчих задач.
· асоціативність пам'яті, здібність відображати і встановлювати у свідомості нові зв'язки між компонентами задачі, особливо відомими і невідомими за схожістю, суміжністю, контрастом. Критерієм оцінки є кількість асоціацій за одиницю часу, їх оригінальність, новизна, ефективність для розв'язання задачі.
· здібність бачити протиріччя і проблеми. Критерієм оцінки є кількість розкритих протиріч, сформульованих проблем за одиницю часу, їх новизна й оригінальність.
· здібність до переносу знань, умінь у нові ситуації характеризує продуктивність мислення. Критерієм оцінки є широта переносу (внутрішньопредметний - близький, міжпредметний - дальній), ступінь ефективності переносу знань і умінь для розв'язання творчих задач.
· здібність відмовлятися від нав'язливої ідеї, перебороти інерцію мислення. Критерієм оцінки є ступінь швидкості переключення мислення на новий спосіб розв'язання творчої задачі, гнучкість мислення в пошуку нових підходів до аналізу протиріч, що виникають.
· незалежність мислення характеризує здібність не слідувати бездумно загальноприйнятій точці зору, бути вільним від думки авторитетів, мати свою точку зору. Критерієм оцінки є гнучкість та інверсія мислення, ступінь незалежності власної думки від думки інших.
· критичність мислення - це здібність до оціночних суджень, видіння правильно оцінити процес і результат власної творчої діяльності та діяльності інших, уміння знаходити власні помилки, їх причини і причини невдач. Критерієм оцінки є об'єктивність критеріїв оціночних суджень, а також ефективність виявлення причин своїх помилок і невдач [38, 130-131].
Творчою задачею називають таку, яка або вся в цілому є новою (не знайома для суб'єкта), або ж, меншою мірою, містить значну новизну, що і зумовлює значні розумові зусилля, спеціальний пошук, знаходження нового способу її розв'язання [27, 3].
Аналізуючи стан формування знань і навичок в процесі навчання, що включає елементи творчої діяльності, на сучасному етапі й орієнтуючись на систему планування результатів навчання, можна прийти до висновку про доцільність функціонування в навчальному процесі більше складної структурної одиниці - системи творчих завдань як засобу формування творчих здібностей підлітків.
Досвід багатьох вітчизняних та закордонних педагогів свідчить про вірогідність успішного формування у школярів якостей творчої особистості. Для цього учням варто надавати максимум можливостей для випробовування себе в творчості, причому починати треба з найпростіших завдань. Навчання творчості має відбуватися в першу чергу і в основному на програмному навчальному матеріалі з різних предметів, а в разі потреби й на спеціально побудованій системі задач. Засвоюючи досвід творчої діяльності, характерні для неї процедури, учні набувають здібності видозмінювати ті стереотипи мислення, яким вони вже навчилися, вчаться відмовлятися від стереотипів, конструювати нові підходи до осмислення раніше засвоєного або нового змісту.
М. Махмутов, аналізуючи стан шкільної освіти, зазначав, що у традиційному навчанні всі знання, вміння і навички отримують шляхом репродуктивного засвоєння, що розвиває пам'ять і навички репродуктивного мислення. Навички продуктивного і творчого мислення є наслідком репродуктивного засвоєння. Тобто базою будь-якої творчості є конкретні знання, навички й уміння Це положення суттєве для вирішення проблеми творчого розвитку у процесі навчання (базовий зміст освіти повинен якісно засвоюватися). Проте цього недостатньо для розвитку пізнавальної самостійності і творчості школярів [34, 78].
1.3 Особливості розвитку креативності у підлітків-спортсменів в умовах рекреації
Розвиток творчих здібностей у підлітковому віці визначається взаємодією низки чинників:
– внутрішніх, до яких належать: вікові й індивідуально-психологічні особливості особистості (самооцінка, рівень тривожності, агресивність, спрямованість особистості, акцентуації характеру, властивості ВНД тощо), статеві відмінності, стилі (стратегії) організації розумової діяльності;
– зовнішніх, що представлені чинниками мікросередовища: характером і системою сімейного виховання, впливом школи і спілкування з однолітками.
Рівень розвитку творчих здібностей у підлітків може бути суттєво підвищений шляхом впровадження програми корекційно-розвивальних занять, що передбачають комплексне формування дивергентного і конвергентного мислення.
Спорт є видом творчої діяльності, тобто створює передумови для формування творчої особистості спортсмена.
Творчі здібності спортсмена є різновидом як загальних, так і спеціальних здібностей, і мають усі їх загальні властивості, структуру, зв'язок зі спортивною діяльністю і психологічними особливостями індивідууму. У той же час творчі здібності спортсмена мають свої специфічні ознаки. Ці ознаки виявляються у своєрідному зацікавленому ставленні індивідууму до нових засобів діяльності (мотиваційний компонент творчих здібностей), а також у оригінальних підходах до її виконання (виконавчий компонент). Окрім того, творчі здібності підкріплюються рядом специфічних особистісних якостей: спонтанністю, незалежністю, силою-Я, високою самооцінкою, комунікабельністю та ін.
Проблема підготовки спортсменів до спортивної діяльності розглядалась такими вченими як Б.Г. Ананьєва, З.О. Голубєвой, Г.О. Голіцина, М.М. Георгієва, В.М. Петрова. Вони розглядали існування двох типів регулювання інтелектуальної активності людини: вертикального (основного) і горизонтального (додаткового). В межах цієї теорії виділяють такі два типи виснаження мозкової діяльності: перший тип - «конвергентний», за якого виснажуються усі системи регулювання; другий тип - «дивергентний», за якого виявляється послаблення вертикальної системи регулювання і компенсуюча робота горизонтального контуру. В галузі спортивної діяльності таким компенсаторним видом мозкової активності може бути регулювання інтенсивної роботи, яка проходить за наближених до тренувань умов, проте носить специфічно-інтелектуально-творчий характер.
В цілому, можна виділити деякі риси, найбільш виражені у спортсменів. До них відносяться:
- агресивність: у видах спорту, де потрібна фізичний контакт, контрольована фізична агресивність необхідна якість для перемоги. У літературі тема агресивності спортсменів висвітлена не так добре. Дослідження свідчать про те, що спортсмени не тільки більш агресивні, але і схильні більш вільно висловлювати свої агресивні тенденції, ніж люди, що не займаються спортом.
- тривожність: як надмірний рівень тривожності, так і повна її відсутність заважають спортсмену показувати високі спортивні результати. Бут (1958) встановив, що у спортсменів - школярів рівень тривоги нижче, ніж у неспортсменов.
- авторитарність: люди з високою потребою підкоряти собі оточуючих часто прагнуть до авторитарного контролю над собою. Тому спортсмен з авторитарними тенденціями досить легко приймає всі обмеження і вказівки свого тренера, що стосуються тренувань і його поведінки. Буде наполегливий у своїх домаганнях, хвалькуватий, агресивний. Спортсмен з низьким авторитарними потребами менш охоче приймає домагання від інших, у тому числі тренера. Поступливий, іноді невпевнений у собі, скромний, схильний до самозвинувачень.
- прагнення до досягнення: у спортсменів різний рівень потреб у досягненні. За допомогою існуючих методик важко визначити ступінь вираженості цієї риси у різних груп спортсменів. Прагнення до досягнення краще виявляти за допомогою бесіди і спостереженням за спортсменом.
- Емоційна стійкість і самоконтроль: спортсмен зможе домогтися успіху в стресовій ситуації при правильному управлінні своїм емоційним станом. У спортсменів більш сприятлива особистісна адаптація вольової якості особистості: під вольовою діяльністю розуміється свідома, цілеспрямована діяльність людини, пов'язана з подоланням перешкод і труднощів на шляху на шляху до мети. У вольової діяльності, важливою для спортивної підготовки важливі: сила волі, працьовитість, наполегливість, терплячість, рішучість, сміливість, мужність / дисциплінованість, самостійність.
Під впливом занять спортом у підлітків та юнаків відбувається більш прискорене і більш адекватне характером діяльності розвиток психічних якостей, причому спрямованість змін в таких якостях відповідає специфіці виду спорту.
До теперішнього часу немає недостатніх даних, повністю відображають психологічний вік, який являє собою характеристику людини як індивідуальності. Факти розбіжності критичних і сензитивних вікових періодів у різних авторів, які вивчали особливості розвитку юних спортсменів, частіше пояснюються тим, що використовуються різні підходи. Зокрема, чим ширше спектр досліджуваних психологічних проявів та їх складових, тим значніше мозаїка сенситивних періодів розвитку.
Не викликає сумнівів той факт, що в розвитку психічних якостей юних спортсменів спостерігаються певні етапи переважного розвитку, характерні для конкретного якості. Так, вік 13 - 14 років вважається сензитивним періодом для розвитку таких якостей, як швидкість сенсомоторних реакцій в найбільш простих варіантах її проявів, точність м'язово-рухових диференціювань, швидкість перемикання уваги.
В ході тренувального і змагальної діяльності спортсменові доводиться постійно вирішувати завдання різної складності, тому важливу роль в успішній спортивної діяльності грають інтелект і рівень його розвитку. Тому народна приказка «Сила є, розуму не треба» абсолютно не відповідає спортивної дійсності. Треба знати, як використовувати силу, щоб був отриманий високий спортивний результат.
Виділяють ряд принципів, які пов'язані з інтелектуальною діяльністю спортсмена. До таких принципів можна віднести принцип свідомості, принцип активності, принцип прогресування і оптимальної складності завдань, принцип моделювання змагальної діяльності. Дані принципи пов'язані з процесом рішення ряду специфічних завдань, що підкреслює важливу роль в успішній спортивної діяльності інтелекту і його рівня розвитку.
У різних видах спорту роль інтелекту і його характеристик не однакова у зв'язку з розходженнями в типах і складності поставлених завдань. Так, наприклад, у тих видах спорту, які пов'язані з постійною монотонністю, рівень інтелекту знижений (плавання). У деяких видах спорту, таких як, гімнастика, фігурне катання, важливий розвиток творчого мислення, а в спортивних іграх, вітрильному спорті і шахах більше необхідно просторове мислення, що вимагає від спортсмена також високих показників розвитку інтелектуальної сфери. У книзі Є.П. Ільїна наведена характеристика інтелекту фехтувальниць, згідно з якою вони володіють підвищеною здатністю до абстрактного мислення. Всі наведені аргументи характеризують різні сторони інтелектуальної сфери спортсмена і підкреслюють їх специфічність. В рамках інтелектуальних особливостей спортсмена особлива увага приділяється психологічних особливостей формування тактичних умінь та оперативному мислення, як основних способів формування спортивної поведінки. Суть тактики полягає у використанні спеціальних знань, умінь і навичок, які дозволять з одного боку ефективно реалізувати фізичні, психічні та технічні можливості, а з іншого - ускладнити дії суперників.
В даний час неухильно зростає роль рекреації як сфери, нейтралізації стресів, нервово психічні навантаження, втома від монотонної праці, гіподинамію. Для регенерації сил і енергії людині необхідна зміна умов і форм діяльності (їх послідовності, навантажень, видів). Незадоволені, заглушені рекреаційні потреби неминуче негативно позначаються на фізіологічний стан організму, стають однією з поширених причин психічних розладів, що може перешкодити здобути перемогу.
Ще одним поняттям, яке широко розкриває суть рекреації є рекреаційний туризм. Рекреаційний туризм - одна з трьох підсистем туристської діяльності. Туристичні заходи, які складають зміст даної підсистеми туризму спрямовані на розширене відновлення фізичних, інтелектуальних і емоційних сил людини. Спрощено мету рекреаційного туризму можна сформулювати як повноцінний відпочинок і оздоровлення людини засобами туризму. Завдання оздоровлення учасників туристських рекреаційних заходів фактично невіддільні від завдань їх повноцінного відпочинку.
Рекреаційний туризм, особливо його активні форми, дозволяють усунути або послабити вплив на людину несприятливих факторів повсякденної дійсності. Ефективному відпочинку і оздоровлення учасників рекреаційне-туристської діяльності сприяє, по-перше, забезпечення достатньої м'язової активності, усунення негативних наслідків «м'язового голоду» з тренуванням основних функціональних систем, що забезпечують працездатність організму: серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової, нервово-ендокринної та ін.
По-друге, крім фізичного навантаження помірного обсягу та інтенсивності оздоровчим ефектом має сама по собі зміна обстановки і позитивний емоційний фон від спілкування з природою і приємною компанією. «Вихід» людини з повсякденних, одноманітних умов, забезпечує перемикання нервово-емоційної сфери на нові об'єкти. Саме на такому позитивному емоційному фоні пропоновані фізичні навантаження не сприймаються як стомлюючі, одноманітні. Навпаки, вони легко переносяться і в цілому забезпечують відпочинок та оздоровлення учасників.
Оздоровлення сприяють, по-третє, самі природні рекреаційні ресурси. Не варто навіть доводити позитивний результат на здоров'я таких природних факторів, як помірне перебування на сонці, чистому повітрі і воді, вплив фітонцидів в сосновому бору та ін.
Психічне здоров'я - це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також вносити внесок в життя своєї спільноти. Для того, що б психічне здоров'я спортсмена було в нормі, слід уникати великих перенавантажень і не забувати про рекреацію у спортивної діяльності.
Успіхи в спортивній діяльності вимагають багато зусиль і не тільки фізичних. Крім того, що у спортсмена повинна бути гарна фізична підготовка, так само він повинен морально і інтелектуально бути готовий до спортивних змагань. Спортсмен повинен володіти технікою і знати особливості обраного виду спорту. В ході тренувального і змагальної діяльності спортсменові доводиться постійно вирішувати завдання різної складності, тому важливу роль в успішній спортивної діяльності грають інтелект і рівень його розвитку. Так само актуально і розвиток мислення у спортсменів-підлітків для досягнення перемоги. Сприятливим для розвитку мислення є період рекреації, в якому велику роль відводять психологічному здоров'ю.
2. Емпіричне дослідження мислення у підлітків-спортсменів у рекреаційний період
2.1 Етапи та методи емпіричного дослідження
Метою емпіричного дослідження було вивчення особливостей розвитку візуальної та вербальної креативності у підлітків-спортсменів в рекреаційний період.
Відповідно до мети дослідження було визначено задачі:
1. Підібрати методи та методики дослідження видів креативності у підлітків-спортсменів;
2. Вивчити психологічні особливості розвитку видів креативності у підлітків-спортсменів;
3. Провести порівняльний аналіз розвитку візуальної та вербальної креативності у підлітків-спортсменів;
4. Розробити та апробувати тренінг з розвитку креативності у підлітків-спортсменів в умовах рекреаційного закладу.
Дослідження проводилося на базі ДП УДЦ «Молода Гвардія», в якій брало участь 50 підлітків-спортсменів віком 12-13 років.
Для вирішення задач емпіричного дослідження були використані наступні методи: емпіричні - бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності та наступні методики: методики діагностики візуальної креативності - методика діагностики креативності Дж.Гілфорда; методика «Зірки і хвилі» У. Аве-Лаллемант; методика П. Торренса (модифікований варіант М.О. Холодної), методики діагностики вербальної креативності - методика RAT С. Медника; методика діагностики креативності Дж.Гілфорда.
Діагностика креативності за методикою Дж.Гілфорда. Методики, яку ми використовуємо є методика Г.С. Солдатової, яка розроблена з метою діагностики рівня і структури креативності. В основу її покладені принципи, запропоновані Дж. Гілфордом.
Методика складається з 15 завдань і має окрему структуру. Перші чотири завдання складають вербальну серію і спрямовані на визначення вербальної креативності: 1. індукція», 2. дедукція», 3. «контекст», 4. «речення». Наступна серія визначає невербальну креативність і спрямована на інтерпретацію запропонованих символів або символічних зображень смислу будь-якого поняття: 5. «Емблема», 6. «Вибір знаків», 7. «Малюнок», 8. «Картинки».
Третя серія включає до себе два завдання спрямованих на дослідження легкості «маніпулювання» з цифровим матеріалом: 9. «Асоціація з цифрами», 10. «Комбінація чисел».
Четверта серія поєднує завдання, в яких визначається легкість висунення ідеї, абстрагуючись від змісту об'єкта, яким треба маніпулювати: 11. «Важкі ситуації», 12. «Використання», 13. «Уміння побачити проблему», 14. «Наслідки», 15. «Ситуація».
Кожне завдання оцінюється за чотирма основними факторами:
1. Швидкість - кількість адекватних відповідей
2. Гнучкість - кількість категорій, до яких належить та чи інша відповідь
3. Оригінальність - відповідь зустрічається не більше 1% випадків.
4. Продуктивність
Загальні оцінки по чотирьом факторам нараховується при складанні цих категорій по кожному з 15 завдань.
Методика «Зірки і хвилі» У. Аве-Лаллемант. Традиційно, зазначена методика використовується з метою діагностики інтелектуального розвитку та особистісних якостей людини. Основним змістом тесту є образне зображення елементів сприйняття оточуючого світу, зокрема малюнок зірок та хвиль. Людина повинна спочатку усвідомити поняття «зірки» та «хвилі», а потім трансформувати їх у відповідні образи. Кінцевим результатом є створення візуального образу [1].
Основними показниками оцінювання методики «Зірки і хвилі» У. Аве-Лаллемант виступають такі: формальні способи вирішення заданої теми, формальна структура простору, просторова символіка, предметна символіка, особливості графіки. Відповідно до мети дослідження ми будемо використовувати два основних показника за У. Аве-Лаллемант: «предметна символіка» та «формальні способи вирішення заданої теми».
Розглянемо показник методики «Зірки і хвилі» - «предметна символіка». Автор методики поняття символ інтерпретує з позицій психодинамічного підходу і визначає цей показник як кількісний, а саме кількість запропонованих символів. Зазначений показник ми розглядаємо як «продуктивність висунення візуальних ідей». Взагалі, продуктивність діяльності - оригінальність і унікальність її продукту відображує варіативність пошуку та багаточисельність перетворень, що є кількісною характеристикою креативності. Тоді, показник «продуктивність висунення візуальних ідей» у нашому використанні стосовно означеної методики буде характеризувати можливість зображення не тільки образів заданих інструкцією (зірки та хвилі), а і доповненням цілісної картини іншими символами за ініціативою автора малюнку (наприклад, літак, ракета, птахи, янгол, хмари, берег, скелі, кораблі, риби та інше).
Крім зазначених вище показників, які використовуються У. Аве-Лаллемант, в роботі О.М. Грек були введені два додаткових: «візуальна оригінальність» та «конструктивна активність».
Показник «оригінальність», що використовується в методиках діагностики креативності означає несхожість створеного досліджуваним зображення на зображення інших досліджуваних. «Оригінальність» розглядається як статистична рідкість відповіді. Відповідно до нашої мети, показник «візуальна оригінальність» виявляє креативний потенціал процесу візуальної трансформації образу у просторі. «Візуальна оригінальність» визначається шляхом підрахунку частоти появи зображення за всією експериментальною вибіркою.
Наступний показник - «конструктивна активність» характеризується розробкою малюнку, кількістю доповнень вихідної стимульної фігури візуальними елементами. Результати за цим показником свідчать про ступінь складності і різноманітності виконаних перетворень.
Серед «формальних способів вирішення заданої теми» У. Аве-Лаллемант виділяє предметне, образне, емоційне, формалістське та змістове вирішення образу, підкреслюючи, що найчастіше відбувається поєднання змістового, образного та емоційного вирішення в одному зображенні. В нашому дослідженні цей показник («формальні способи вирішення заданої теми») використовуємо як показник індивідуальних особливостей візуальної креативності і визначаємо як «змістове вирішення заданої теми». Основними критеріями оцінювання є: конкретне (предметне), сюжетне (образне, змістове, емоційне) та метафоричне (формалістське) вирішення образу.
Конкретне (предметне) - це зображення конкретних образів «зірок» та «хвиль», без використання інших допоміжних символів. У людей з таким способом вирішення переважає вербально-логічне мислення.
Сюжетне - наочне відображення «зірок» та «хвиль» з використанням додаткових символів, персонажів, які виконують певну діяльність.
Метафоричне (формалістське) - зображення «зірок», «хвиль» та додаткових символів за допомогою художніх, декоративних засобів. Два останні критерії свідчать про наявність творчих здібностей у досліджуваних та переважання творчого мислення.
Методика П. Торренса. Дана методика - Torrance Test of Creative Thinking - складається з 12 субтестів, які згруповані в три батареї, напрямками їх дослідження виступають вербальне (словесне) творче мислення, невербальне (наочне) творче мислення та словесно-звукове творче мислення. Для вивчення структурних компонентів візуальної креативності ми використовували модифікований варіант методики П. Торренса. Для вивчення особливостей перцептивно-мисленнєвої сфери в модифікованому варіанті дана методика була використана М.О. Холодною [59], з допомогою якої досліджувався вплив ступеня вираженості ефекту когнітивної інтегрованості понятійних структур на деякі характеристики сенсорно-перцептивної сфери.
Метою використання означеної методики було дослідження структурних компонентів візуальної креативності в підлітковому віці: продуктивність висунення візуальних гіпотез та візуальна оригінальність.
Процедура проведення методики така: кожному досліджуваному було пред'явлено в якості перцептивного стимулу прості графічні фігури. Кожна фігура являє собою незакінчене зображення. Всього в процесі тестування для стимуляції перцептивної сфери було використано 5 фігур. Досліджуваним пропонувалось доповнити фігуру будь-якими графічними елементами так, щоб в результаті утворилося завершене зображення. Кожен стимул пред'являється 8 разів підряд, що спонукало досліджуваних до постійного продукування нових ідей щодо розв'язання поставленого завдання. Кожному закінченому зображенню потрібно було надати певну назву.
Особливості виконання завдань методики П. Торренса дають можливість дослідити розвиток таких процесуальних характеристик візуально-мисленнєвої діяльності:
- активності перцептивної сфери, пов'язаної зі спроможністю висунення візуальних гіпотез відносно невизначених перцептивних стимулів;
- міри залежності від заданого перцептивного поля;
- рівень складності виконуваних візуальних перетворень;
- креативного потенціалу візуального мислення, що виявляється в процесі трансформації невербальних стимулів.
Результати оцінювались за такими критеріями: «здатність до висунення візуальних ідей» (враховується в балах за кількістю закінчених зображень), «конструктивна активність» (враховується в балах від 0 до 3 для кожного закінченого зображення залежно від складності конструктивних перетворень), «категоріальна гнучкість» (враховується в балах за кількістю предметних категорій, використаних у процесі створення зображень) та «оригінальність». Розглядаючи показник оригінальності, ми спираємось на дослідження С.М. Симоненко, яка відзначає, що оригінальність може виявлятися не тільки в оригінальній вербалізації (назва образу), але і в оригінальній візуалізації образу (безпосередньо сам образ). Автор в своїй роботі розводить показник «оригінальність» на два наступні: «вербальна оригінальність» та «візуальна оригінальність». Тому у нашому дослідженні ми будемо розглядати саме цей показник.
Методика RAT С. Медника. Розроблена методика використовується з метою діагностики вербальної креативності, яку автор визначає як процес перекомбінування елементів ситуації. Досліджуваному пропонуються трійки слів, елементи яких достатньо протилежні. Необхідно встановити між ними асоціативний зв'язок через знаходження четвертого слова, яке б об'єднало ці елементи таким чином, що з кожним з них встановило словосполучення. Методика складається з трьох серій. Перша серія використовується як тренувальна для зрозуміння завдання і тримає в собі тільки п'ять завдань. Друга серія складається з 18 трійок слів, в її інструкції немає націлення на досягнення оригінальних результатів, тобто пропонується вирішити вербальні задачі без будь-якої орієнтації на те, що необхідні оригінальні, образні і багаточисельні рішення. Третя серія складається з 20 трійок слів як і перша, але пропонується класична інструкція, де присутня орієнтація на досягнення мети, стимулююча появу оригінальних і багаточисельних відповідей. Нами використовувались дві серії, тобто тренувальна серія і друга серія, де в змісті інструкції немає установки на досягнення оригінальних результатів.
...Подобные документы
Психолого-педагогічні основи вивчення проблеми "важких" підлітків. Психологічні особливості розвитку дітей підліткового віку. Методи дослідження підлітків, які важко піддаються вихованню. Дослідження самооцінки та агресивності підлітків і їх результати.
курсовая работа [580,8 K], добавлен 20.09.2010Особливості психічного розвитку дитини підліткового віку. Криза підліткового періоду, її головні причини та фактори. Дослідження особливостей спілкування та самооцінювання в даний період розвитку дитини: спілкування та поведінка, вплив на навчання.
курсовая работа [60,2 K], добавлен 02.10.2014Сутність поняття креативність і її психологічні особливості. Тест вербальної креативності С. Мідника. Тест креативності (дивергентного мислення) Ф. Вільямса. Тест інтелекту Г. Айзенка. Оцінка інтелектуальних властивостей осіб з різним рівнем креативності.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 04.08.2015Індивідуально-вікові особливості підлітків. Причини підліткової психологічної кризи. Особливості міжособистісного спілкування в групі однолітків. Застосовані методики аналізу психологічних особливостей спілкування підлітків та їх характеристика.
курсовая работа [173,8 K], добавлен 16.06.2010Творчі здібності школярів як психологічна проблема. Зміст та форми поняття "творчі здібності". Психологічні особливості школярів підліткового віку. Психодіагностичні методики для дослідження творчих здібностей та потенціалу школярів підліткового віку.
курсовая работа [107,1 K], добавлен 16.06.2010Загальна характеристика підліткового віку. Психологічні особливості ціннісних орієнтацій сучасних підлітків, чинники, що впливають на їх формування. Методика та організація дослідження ціннісних уявлень у підлітковому віці, аналіз його результатів.
курсовая работа [140,2 K], добавлен 25.02.2015Поняття креативності, зміст, структура креативності. Джерела творчої поведінки. Передумови розвитку креативності у дошкільному віці. Експериментальне дослідження впливу дитячо-батьківських відносин на розвиток креативності у дітей дошкільного віку.
дипломная работа [1,8 M], добавлен 16.03.2011Загальна характеристика психологічних особливостей підліткового віку, особливості афективної та мотиваційної сфери підлітка. Дослідження тривожності дітей підліткового віку, як психічного явища. Методи корекцій рівня тривожності, застосування тренінгу.
курсовая работа [96,6 K], добавлен 22.04.2010Психологічні особливості дітей раннього віку. Чинники, що впливають на успішну адаптацію дитини до умов дошкільного навчального закладу. Основні завдання і напрямки роботи практичного психолога в адаптаційний період. Комплексна система роботи ДНЗ і сім’ї.
курсовая работа [70,1 K], добавлен 02.02.2015Аналіз проблеми обдарованості в підлітковому віці. Поняття задатків, здібностей, пізнавальної потреби. Вплив обдарованості на індивідуально-психологічні особливості підлітків. Розробка рекомендацій щодо пом'якшення перебігу перехідного віку підлітків.
дипломная работа [114,6 K], добавлен 13.12.2013Пам'ять як психічний процес. Характеристика підліткового віку, особливості пам'яті підлітків. Теоретичне, досвідчено-емпіричне дослідження особливостей пам'яті у підлітків. Питання про взаємовідношення довільного і мимовільного запам'ятовування.
курсовая работа [91,1 K], добавлен 08.04.2011Теоретичні засади психологічних особливостей та поняття культури спілкування, його структурні компоненти. Психологічні особливості підліткового віку, особливості міжособистісного спілкування. Визначення рівнів сформованості міжособистісної культури.
курсовая работа [436,2 K], добавлен 16.06.2010Креативність як особливість інтелекту. Теоретичні засади дослідження психологічних особливостей людини. Процедура та методика дослідження психологічних особливостей креативності працівників банку. Рекомендації щодо подальшого розвитку цих якостей.
дипломная работа [136,1 K], добавлен 11.07.2014Особливості психологічного розвитку підлітків. Чинники, які впливають на формування суїцидальних уявлень молоді. Дослідження рівня конфліктності, самооцінки та схильності до стресів підлітків. Анкета для визначення причин самогубства, обробка результатів.
курсовая работа [119,5 K], добавлен 25.12.2013Теоретико-методологічні основи вивчення і діагностичне дослідження міжособистісного спілкування у підлітків. Психофізіологічні особливості підліткового віку, розвиток самосвідомості у конфліктах з дорослими і однолітками, стратегії поведінки в конфлікті.
курсовая работа [75,6 K], добавлен 27.11.2010Дослідження індивідуально-вікових особливостей підлітків. Аналіз типових проблем, що виникають у підлітковому віці. Характеристика причин підліткової психологічної кризи. Врахування психологічних особливостей підліткового віку в педагогічному процесі.
реферат [36,3 K], добавлен 01.07.2014Загальне поняття про спілкування, його сутність. Психологічні особливості спілкування підлітків та старшокласників. Особливості ділового спілкування. Розробка тренінгу на тематику особливості спілкування між учнями-підлітками та учням-старшокласниками.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 28.12.2013Психологічні особливості підліткового віку. Причини виникнення і форми прояву агресивної поведінки підлітків. Експериментальне дослідження проблеми агресії у підлітковому віці. Корекційна програма по зменьшенню агресії та підвищенню рівня самооцінки.
дипломная работа [325,5 K], добавлен 12.05.2010Типологія агресивної поведінки сучасних підлітків. Причини і специфіку прояву агресивності дітей на різних стадіях підліткового віку. Половозрастниє особливості прояву агресивності у поведінці дітей підліткового віку. Корекція агресивної поведінки.
курсовая работа [44,7 K], добавлен 21.01.2008Сутність агресії, агресивності. Девіантна поведінка дітей шкільного віку, підлітків. Психологічні та статевовікові особливості прояву агресивності в підлітковому віці. Проведення тестування "Кінетичний малюнок сім’ї", результати. Опитувальник Басса-Дарки.
курсовая работа [183,0 K], добавлен 08.06.2015
