Вивчення самооцінки підлітків, які виховуються у школі–інтернаті

Для підрахунку емпіричного значення використовуємо формулу:

де, - сума квадратів різниць між рангами;

- виправлення на однакові ранги;

N - кількість випробувань, участвовавших у ранжируванні.По спеціальній табл.(70) визначаємо критичне значення , при N=27.

відхиляється. Ухвалюється .

1)Відповідь: відхиляється. Ухвалюється . Кореляція між підсумковим значєнням " Я-Концепція" і одним з його складових "Я оцінюю інших" статистично значима і є позитивною.

2)Наступною порівнюваною парою значень стануть показники " Я-Концепція" і "Інші оцінюють мене".

Сформулюємо гіпотези:

: Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових "Інші оцінюють мене" не відрізняється від нуля.

: Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових "Інші оцінюють мене" статистично значиме відрізняється від нуля.

Алгоритм розрахунків аналогічний попередньому. Усі необхідні для обчислення дані розташовані в табл.3.2.додатка.

По спеціальній табл.(70) визначаємо критичне значення , при N=27.

відхиляється. Ухвалюється .

2)Відповідь:відхиляється. Ухвалюється . Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових "Інші оцінюють мене" статистично значима і є позитивною.

3)Третя порівнювана пара значень " Я-Концепція" і "Рефлексивне Я".

Сформулюємо гіпотези:

: Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових "Рефлексивне Я" не відрізняється від нуля.

: Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових "Рефлексивне Я" статистично значиме відрізняється від нуля.

Алгоритм розрахунків аналогічний двом попереднім. Усі необхідні для обчислення дані розташовані в табл. 3.3. додатка.

По спеціальній табл.(70) Визначаємо критичне значення , при N=27.

відхиляється. Ухвалюється .

3)Відповідь: відкидається. Ухвалюється. Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових "Рефлексивне Я" статистично значима і є позитивною.

4)Останньою порівнюваною парою на тісноту зв'язку по Спірмена стали показники " Я-Концепція" і "Самооцінка".

Сформулюємо гіпотези:

: Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових "Самооцінка" не відрізняється від нуля.

: Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових "Самооцінка" статистично значиме відрізняється від нуля.

Усі необхідні для обчислення дані розташовані в табл. 3.4. додатка.

По спеціальній табл.(70) Визначаємо критичне значення , при N=27.

відхиляється. Ухвалюється .

4)Відповідь: відкидається. Ухвалюється. Кореляція між підсумковим значенням " Я-Концепція" і одним з його складових «Самооцінка» статистично значима і є позитивною.

Висновком є така закономірність:

1) Очікувана оцінка оточуючих («Рефлексивне Я») має самий високий показник ( по десятибальній шкалі).

2)«Інші оцінюють мене» - з 10.

3)«Я оцінюю інших», ще нижче з 10.

4)Показники «Самооцінки» самі низькі з 10.

Дана статистична закономірність значна у 99% випадків.

Висновком розрахунку коефіцієнта рангової кореляції Спірмена між показниками «Я-концепція» та його складаючими буде наступне:

У всіх 4 випадках зрівняння математична статистика підтвердила значимість, тісноту (силу) і напрямок кореляціонного зв'язку між двома показниками.

Сильний, чі тісний зв'язок виявлений при співвідношенні «Я - концепція» і очікуваної оцінки оточуючих «Рефлексивне Я».

Значна кореляція, виявлена при співвідношенні «Я - концепція» з «Я оцінюю інших» та з «Інші оцінюють мене»

(зв'язок середній при 0,50< < 0,69)

Значна кореляція, виявлена при співвідношенні «Я - концепція» з «Самооцінкою»

(зв'язок помірний при 0,30< < 0,49)

У всіх вище приведених розрахунках виборка дітей дитячого будинку шкільного віку (від 7 до 17 років), фігурувала як едине ціле. На цій підставі ми зробили висновки про те, що мають місце закономірності, що до розвитку складаючих самосвідомості.

ВИСНОВОК

1.Становлення самооцінки в дітей, які виховуються поза родиною, проходять у своєму розвитку деякі стадії, не властиві домашній дитині:

А) Фактори сенсорної й соціальної депривації;

Б) Фактор раннього розриву з родиною;

В) Фактор виховання в школі - інтернаті;

2.Особовості становлення свідомості формує «середовище перебування» (умови прживання в дитячому будинку).

3.Емпіричні дослідження показали, що:

Розходження в показниках складових самооцінки у дитини - сироти, є випадковими (недиференційованими), у зв'язку з чим самооцінку можна трактувати, як цілісну (нероздроблену). Інтигруюча складова з «Я--концепції» у першу чергу залежить від очікуваної оцінки навколишніх

(«рефлексивне Я»), потім від їхньої реальної оцінки («інші оцінюють мене») і власної оцінки інших («Я оцінюю інших») - (методика референтометрія) і лише на закінчення від самооцінки.Зв'язок між перерахованими складовими самосвідомості статично значимий й є позитивним.Принцип сімейного комплектування і принцип статевої приналежності дешо значущий для дітей - сиріт, ніж віковий принцип і загально колективний.

Аналіз прєктивних методів дослідження виявив адекватну статевовікову ідентифікацію, деяку інфантильність й особливу значимість важкого анамнезу.

4.Комплекс індивідуально - особистісних особливостей сиріт з одного боку, і фактор проживання в умовах дитячого інтернату з іншого. На наш погляд, сприяє розвитку особливого соціального типу особистості.

5.Виходячи з даних особливостей самооцінки в дітей - сиріт, можливе вироблення практичних рекомендацій (корекціоних програм) індивідуального й групового характеру.

6.Виховання в умовах шкіл - інтернатів формує особливий соціальний тип особистості, яка несе на собі цей особливий своєрідний відбиток усе наступне життя. І дуже важливо, змогли чи оточуючі, що виховують сироту, люди допомогти йому усвідомлено встати на свій життєвий шлях.

7. У даній роботі результати, отримані в ході проведеної роботи, досить значимі як для самих дітей, так і для людей їх навколишніх. Дослідження підтвердило гіпотезу про те, що: становлення самооцінки в дітей - сиріт тісно пов'язане із процесом життєдіяльності в умовах школи - інтернат, і найчастіше має занижений рівень.

8.Розроблені практичні рекомендації.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Рекомендації для психологів, педагогів і вихователів по пси-хокоррекции дітей, що виховуються поза родиною.

Емпіричні дослідження психологічних особливостей самооцінки дітей - сиріт були призначені, насамперед , для створення коррекціоних програм, що сприяють оптимальному становленню й розвитку особистості дитину, що виховується поза родиною, а також для допомоги педагогічним працівникам.

Психокорекції є основною й провідною формою психопрофілактики у відношенні дітей і підлітків, що виховуються у школах - інтернатах. Корекція поведінки й спілкування за допомогою психологічних заходіві методів впливу, займаючи проміжне місце між клінічною психотерапією й індивідуалізованим вихованням показана всім дітям, у психічному розвитку яких відзначаються ті або інші відхилення.

Психологи виділяють у якості основних наступні напрямку корекції соціальної дезадаптації особистості в підлітковому віц

1.Формування навичок спілкування;

2.Гармонізація відносин дитину в "родині" (місці постійного проживання) і з однолітками;

3.Корекція деяких особистісних властивостей, які перешкоджають спілкуванню, або зміна прояву цих властивостей так, щоб вони не впливали негативно на процес спілкування;

4.Корекція самооцінки дитину з метою наближення її до адекватної..

Виходячи з вище сказаного, пріоритетними, на наш погляд є наступні завдання педагогічної психокорекції:

1.Глибоке й всебічне психолого-педагогічне вивчення особистості дитину, що виховується в умовах дитячого будинку, особливостей його емоційного реагування, соціальної зрілості, структури й особливостей функціонування системи відносин, актуальних відхилення у нервово-психічній сфері;

2.Корекція середовища, тобто виправлення неадекватних методів виховання (непослідовних, суперечлив, що не враховують індивідові дуальних особливостей дитини) і негативних впливів соціального середовища, неадекватної фізичної, інтелектуальної й емоційної на-грузки, ліквідація факторів, що приводять до педагогічної занедбаності й нагромадженню досвіду неадекватної поведінки;

3. Індивідуальна психотерапія й психокорекція дітей і підлітків з девіантною поведінкою, здійснювані спільно педіатром, дитячим психіатром і психологом, спрямовані на дозвіл усередині і меж - особистісних конфліктів, на формування продуктивних взаємин з навколишніми, на підвищення соціального статусу в колективі й власній мікрогрупі - "родині", на розвиток компетентності у питаннях нормативної поведінки й на збагачення арсеналу засобів спілкування (у тому числі невербального), що забезпечують краще взаєморозуміння дитини й навколишніх його людей;

4.Подолання педагогічної занедбаності, виховання вищих емоцій і соціальних потреб (пізнавальних, трудових, этиче- ских, естетичних), удосконалювання способів психічної саморегуяції, стимуляції дозрівання й розвитку інтелектуальної, эмоциональ- ний і вольовий сфер, рівнів самосвідомості й діяльності, відповідаючих зоні найближчого розвитку;

5.Терапія середовищем за рахунок створення в дитячому колективі атмосфери прийняття, доброзичливості, відкритості й взаєморозуміння, психологічної захищеності, радості спілкування й пізнання миру, що полегшує інтеграцію особистості в суспільстві в процесі її виховання й самовиховання. Одна з ефективних форм реалізація цього завдання - проведення групових психокоррекціоних занять разом з дітьми і їх педагогами (вихователями);

6.Психокоррекционная допомога самим педагогам у знятті эмоцио- нального стресу, зв'язаного зі специфікою їх професійної діяльності, впровадження принципів психокоррекціоних і прийомів до роботи кожного педагога. Підвищення кваліфікації педагогів в області зрівняль-вікової й соціальної психології й навчання їх (у перспиктиві) спеціальним психокоррекціоним методикам;

7.Складання рекомендацій для вихователів по індивідуалізації загальнопедагогічного підходу до дітей і підліткам з девіантним по-веденням.

Таким чином, психокорекція дітей і підлітків виступає у своїх психотерапевтичному, психопрофілактичному й загальновиховному спектах. Проведене дослідження деяких аспектів становлення самосвідомості органічно вплітається в структуру коррекціоних заходів спрямованих на навчання й розвиток дітей, що виховуються поза родиною. Розв'язок усього спектра психокоррекціоних завдань може бути забезпечене спільними зусиллями педагогів, вихователів, психологів і лікарів (насамперед педіатрів і психотерапевтів).

Для діагностики й коррекційної роботи слід опиратися на позитивний багаж історії й перспектив особистості: гарні спогади, надії й радість сьогоднішнього дня, очікування щасливого майбутнього, та ланка самосвідомості особистості, яка допоможе коррекціоній роботі з малою дитиною, підлітком або парубком . Негативні минуле й сьогодення повинні бути зняті в процесі коррекціоної роботи як визначальні подальше життя домінанта й фатальна неминучість.

Список використанної літератури

1.Альманах психологических тестов. Рисуночные тесты. Под ред. Р.Р. и С.А. Римских., М.,1997.

2.Ананьев Б. Г. К постановке проблемы развития детского самосознания. -- Изв. АПН РСФСР, вып. 18. М., 1948.

3.Анкудинова Н. Е. О развитии самосознания у детей. Дошкольное воспитание, 1953, № 2.

4.Анкудинова Н. Е. Об особенностях оценки и самооценки учащихся 1--4 классов учебной деятельности. -- Вопр. психлогии. 1968, № 3.

5.Антонян Ю. М., Самовичев Е. Г. Роль самоидентичности в генезисе некоторых форм девиантного поведения. -- В кн.: Семья и личность. Тезисы докладов Всесоюзной конференции. М.,1981.

5а.Белопольская Н.Л. Половозрастная идентификация. Методика исследования детского самосознания., М.,1995.

6.Бехтерев В. М. Сознание и его границы. 1888.

7.Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. М., 1982.

8.Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе - Вопросы психологии.--1979.--№ 2, 4.

9.Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М., 1968.

10.Боришевский М. И. Влияния позиции подростка на саморегуляцию поведения.- Вопр.психологии , 1972,№ 5.

11.Валлон А. Психическое развитие ребенка. М., 1967.

12.Валлон А. Истоки характера у детей (Часть3.Самосознание.) - Вопр. психологии,1990,№6,с.121-133.

13.Воловик В. М. Семейные исследования в психиатрии и их значение для реабилитации больных. -- В кн.: Клинические и организационные основы реабилитации психических больных. Под ред. М. М. Кабанова, К. Вайзе. М.,1980.

14.Выготский Л. С. Избранные психологические исследования. М., 1956.

15.Выготский Л. С. Развитие личности и мировоззрение ребенка. -- В кн.: Психология личности. Тексты. Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея. М., 1982.

16.Выготский Л. С. История развития высших психических функций. Собр. сочинений.

Т. 3. М.: Педагогика, 1983. С. 5--328.

17.Выготский Л. С. Конкретная психология человека - Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. № 1. С. 52--65.

18.Выготский Л. С. Кризис семи лет. Собр. сочинений. Т. 4. М.: Педагогика, 1984. С. 376--385.

19.Выготский Л. С. Методика рефлексологического и психологического исследования. Собр. сочинений. Т. 1. М.: Педагогика. 1982. С. 43--62.

20.Выготский Д. С. Младенческий возраст. Собр. сочинений. Т. 4. М.: Педагогика, 1984. С. 269--317.

21.Выготский Д. С. Мышление и речь. Собр. сочинений. Т. 2. М.: Педагогика, 1982.С. 5-- 361.

22.Выготский Л. С. О психологических системах. Собр. сочинений. Т. 1. М.: Педагогика,

1982. С. 109--131.

23.Выготский Л. С. Педология подростка. Собр. сочинений. Т. 4. М.: Педагогика, 1984. С. 5--242.

24.Выготский Л. С. Раннее детство. Собрание сочинений. Т. 4. М.: Педагогика, 1984. С. 340--367.

25.Выготский Л. С. Сознание как проблема психологии поведения. Собр. сочинений.

Т. 1.,М.: Педагогика. С. 78--98.

26.Герцен А. И. Былое и думы. Л., 1978.

27.Гордеева О.В. Представления Л.С.Выготского о самосознании и марксизм. - Психол. журн.,1996,т.17,№5,с.31-41.

28.Грибанова Г.В. Нарушения формирования привязанностей у детей-сирот в раннем возрасте. - Дефектология ,1994, №3, с.10-16.

29.Джемс У. Психология. Спб., 1906.

30.Дробницкий О. Г. Проблемы нравственности. М., 1977.

31.Дубровина И. В., Лисина М. И. Особенности психического развития детей в семье и вне семьи - Возрастные особенности психического развития детей.,М.,1982.

32.Залысина И. А., Смирнова Е. О. Некоторые особенности психического развития дошкольников, воспитывающихся вне семьи - Вопросы психологии., 1985,№4.

33.Захаров А. И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. Л., l982.

34.3axаров А. И. Психологические особенности восприятия детьми роли родителей. -Вопр. психологии, 1982,№ 1.

35.Информационный бюллетень по реализации региональной программы «Дети-сироты»,Челябинск,1996.

36.Информационный бюллетень (№2) о ходе реализации целевой программы «Детисироты»(Региональнаяпрограмма«ДетиЮжногоУрала»,Челябинск,1997

37.Кон И. С. Категория «Я» в психологии. -- Психол. журн.,1981, т. 2, № 3,с.25-37.

38.Кон И. С. Открытие «Я». М., 1978.

39.Кондратьев М.Ю. Подросток в замкнутом круге общения., М,Воронеж,1997.

40.Кричевский P. Л., Дубовская Е..М. О функции и механизме идентификации во внутригрупповом межличностном общении. -- В кн.:Психология межличностного познания. Под ред. А. А. Бодалева. М., 1981.

41.Лангмейер И., Матейчек 3. Психическая депривация в детском возрасте.--Прага, 1984.

42.Левин К.. Дембо Т„ Фестингер Л., Сирс П. Уровень притязаний. -- В кн.: Психология личности. Тексты. Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея, М.,1982.

43.Леонтьев А. И. Деятельность. Сознание. Личность. М.,1975.

44.Липкина А. И. Самооценка школьника. М., 1976.

45.Липкина А. И, Рыбак Л. А. Критичность и самооценка в учебной деятельности, М., 1968.

46.Лисина М. И. Пути влияния семьи и детского учреждения на становление личности дошкольника - Психологические основы формирования личности в условиях общественного воспитания.-- М., 1979.

47.Лисина М.И. Влияние отношений с близкими взрослыми на развитие ребёнка раннего возраста - Вопр. психологии,1961,№3,с.117-124.

48.Лишённые родительского попечительства: Хрестоматия. Ред-сост В.С.Мухина,М.,1991.

49.Люблинская А. А. Очерки психического развития ребёнка. М.,1959.

50.Магун B.C. Оценки н самооценки в структуре индивидуальности. -- В кн.: Пcиxoдиaгнocтичecкиe методы (в комплексном лонгитюдном исследовании студентов). Л.,1976.

51.Маслоу А. Самоактуализация. -- В кн.: Психология личности. Тексты. М„ 1982.

52.Мейли P. Структура личности. -- В кн.: Экспериментальная психология. Под ред. П. Фресса, Ж. Пиаже. М., 1975,вып V.

53.Мещерякова С. Ю. Особенности аффективно-личностных связей с взрослыми у младенцев, воспитывающихся в семье и домах ребенка - Возрастные особенности психического развития детей.-- М., 1982.

54.Мухина В.С. Психологическая помощь детям, воспитывающимся в учреждениях интернатного типа - Вопр. психологии,1989,№1,с.32-39.

55.Мухина В.С. Возрастная психология, М, 1997.

56.Мясищев В. Н. Сознание как единство отражения действительности и отношения, к ней человека. -- В кн.: Проблема сознания, М., 1966.

57.Новохатько А.Г. К проблеме соотношения образа и самосознания - Вопр. психологии,1992,№1-2,с.129-137.

58.О надзирателях при воспитании. Спб., 1770.

59.Прихожан А. М. Анализ содержания «образа Я» в старшем подростковом возрасте у учащихся массовой школы и школы-интерната - Возрастные особенности психического развития детей.--М., 1982.

60.Прихожан А. М., Толстых Н. Н. Особенности психического развития младших школьников, воспитывающихся вне семьи - Вопросы психологии , 1982.,№2.

61.Психологические рекомендации по воспитанию детей в детских домах и школах-интернатах., М.,1986.

62.Психологические рекомендации по воспитанию детей в домах ребёнка, детских домах и школах-интернатах., М.,1986.

63.Психологическая диагностика детей и подростков. Под ред. К.М.Гуревича, Е.М. Борисовой., М.,1995.

64.Рабочая книга школьного психолога. И.В.Дубровина, М.К.Акимова, Е.М.Борисова и др. Под ред. И.В.Дубровиной, М., 1991.

65.Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии, М.,1946.

66.Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии, М., 1973.

67.Савонько Е. И. Оценка и самооценка как мотивы поведения школьников разного возраста, - Вопр. психологии,1969. № 4.

68.Сафин В. Ф. Устойчивоть самооценки и механизм ее сохранения. -- Boпp. психологии, 1975, № 3.

69.Сеченов И. М. Избранные философские и психологические произведения. М., 1947.

70.Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии., Спб., 1996.

71.Соколова Е. Т. Проективные методы исследования личности. М., 1980.

72.Социальная адаптация детей в дошкольных учреждениях. Под ред. Р.В.Тонковой-Ямпольской и др., М.,1991.

73.Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. М., 1972.

74.Столин В.В. Самосознание личности., М.,1983.

75.Толстых Н. Н. Отношение к будущему - Формирование личности в переходный период: От подросткового к юношескому возрасту.--М., 1987.

76.Трусов В.П. Социально-психологические исследования когнитивных процессов, Л., 1980.

77.Чамата П. Р. Об условиях и путях формировании самосознания ребенка. М., 1956.

78.Чамата П. P. К вопросу о генезисе самосознания личности. -- В кн.: Проблемы сознания. М., 1968.

79.Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. М., 1977.

80.Чеснокова И.И. Особенности развития самосознания в онтогенезе. - В кн.: Принцип развития в психологии., М.,1978.

81.Шорохова Е. В. Проблема сознания в философии и естествознании. М., 1961.

82. Шорохова Е. В. Проблема «Я» и самосознание. -- В кн.: Проблемы сознания. М„ 1966.

83.Шнирман А. Л. Формирование отношений к коллективу и pазвитие самосознания старших школьников.--Изв. АПН РСФСР,1948, вып. 18.

84.Эльконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития советского школьника. -- Вопр. психологии, 1971,№ 4.

85.Энциклопедия психологических тестов. Мотивационные, интеллектуальные, межличностные аспекты. Под ред. А Карелина., М.,1997.

86. Юферева Т. И. Особенности формирования психологического пола у подростков, воспитывающихся в семье и в интернате - Возрастные особенности психического развития детей.-- М., 1982.

Размещено на Allbest.ru

...