Попередження пресуїцидальних форм поведінки військовослужбовців в умовах воєнного конфлікту та після його завершення

Показниками пресуїцида з домінуванням суїцидальних думок і планів є такі усереднені патерни:

h Х s Х e Х hy- k- p+ d- mХ;

Високий рівень суїцидального ризику пов'язаний з факторами k- і p+. Їх одночасна спільна присутність маркувала фактор дуже високого суїцидального ризику. Згідно з трактуванням Сонді, це означало протилежне значення факторів у сфері

«Я» і свідчило про наявність вираженого внутрішньоособистісного конфлікта само- прийняття «Я» і тяжких порушень самооцінки.

Предиктори високого і дуже високого суїцидального ризику, за даними застосування МПВ Сонді мають вигляд наступних прогностичних патернів:

h Х s Х e Х hy- k- p+ d- mХ;

Висока антисуїцидальних стійкість однозначно пов'язана з факторами тесту Сонді, що представляють собою поєднання (патерн):

s+ h+ p+- m+-.

Маркери антисуїцидальної стійкості осіб з пограничними, переважно невро- тичними, психічними розладами несуїцидальної групи мають вигляд наступних прогностичних патернів:

h+ s+- e Х hy Х k+ p+- d+- mХ.

Інтерпретація цього методу здійснюється в розробленому програмному продукті «Адаптивність».

Опитувальник призначений для вивчення адаптаційних можливостей військовослужбовців на основі оцінки деяких соціально-психологічних і психологічних характеристик особистості, що відображають інтегральні особливості психічного і соціального розвитку. БОО „Адаптивність” використовується для вирішення задач визначення рівня стійкості до бойового стресу.

Версія БОО „Адаптивність-200” містить 200 питань. Крім традиційних шкал: ПР (психічна регуляція), КП (комунікативний потенціал) і МН (моральна норматив- ність) до даної версії опитувальника увійшли додаткові шкали ВПС (військово-професійна спрямованість), ДАП (схильність до девіантних форм поведінки) і СР (суїцидальний ризик).

Показники додаткових шкал: ВПС, ДАП і СР не враховуються при загальному підрахунку особистісного адаптаційного потенціалу (ОАП), а є самостійними показниками. Для практичного використання тесту розроблено комп'ютерну программу «Адаптивність».

Інтерпретація значень ОАП (4-й рівень БОО) при визначенні рівня стійкості до бойового стресу наступна:

БОО	Стени	Рівень стійкості до бойового стресу
ОАП
? 87	1	4 - Недостатній рівень розвитку адаптаційних можливостей особис- тості. Не відповідає вимогам, що пред'являються до військовослуж- бовців в умовах бойової діяльності.
75-86	2
63-74	3	3 - Задовільний рівень розвитку адаптаційних можливостей особис- тості. Мінімально відповідає вимогам, що пред'являються до військо- вослужбовців в умовах бойової діяльності.
51-62	4
40-50	5	2 - Достатній рівень розвитку адаптаційних можливостей особистос- ті. В основному відповідає вимогам, що пред'являються до військо- вослужбовців в умовах бойової діяльності.
31-39	6
25-30	7
21-24	8	1 - Високий рівень розвитку адаптаційних можливостей особистості. Повністю відповідає вимогам, що пред'являються до військовослуж- бовців в умовах бойової діяльності.
18-20	9
?17	10

В результаті тестування формується протокол дослідження на кожного респондента. Інтерпретація основних та додаткових шкал здійснюється в програмному продукті «Адаптивність».

Методика виявлення та оцінки невротичних станів (Яхіна- Менделевича)

Для виявлення та оцінки невротичних станів у військовослужбовців доцільно використовувати опитувальник Яхіна-Менделевича, який включає 68 питань. Обстежуваний повинен оцінити свій поточний стан за п'ятибальною системою (5 балів - ніколи не було, 4 бали - рідко, 3 бали - іноді, 2 бали - часто, 1 бал - постійно або завжди).

Проставлені військовослужбовцями бали переводяться у відповідні діагности- чні коефіцієнти по шести діагностичним шкалам: тривоги, невротичної депресії, ас- тенії, істеричного типу реагування, обсессивно-фобічних порушень, вегетативних порушень. Діагностичні коефіцієнти по шести шкалах підсумовуються.

Інтерпретація показників здійснюється наступним чином:

> +1,28 - відповідає рівню здоров'я;

< -1,28 - відповідає хворобливому характеру розладів, що виявляються. (дода- ток 5).

5. МЕДИЧНІ ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Основним напрямком профілактичної роботи є ослаблення та усунення соціальних і соціально-психологічних причин і умов, що сприяють формуванню і прояву суїцидальної поведінки військовослужбовців, зберіганню суїцидогенної обстановки у військовій частині.

Профілактичні заходи будуються на основі обліку групових і індивідуальних чинників ризику. Вона спрямована на своєчасне виявлення військовослужбовців, які знаходяться в суіцидонебезпечному стані, та надання їм психологічної допомоги і підтримки.

Профілактична робота повинна об'єднувати заходи соціального, психологічного, медичного, правового і педагогічного характеру і бути безперервною, по- слідовною, за участю всіх посадових осіб військової частини.

Необхідно використовувати можливості санінструкторів підрозділів, фельд- шерів для виявлення військовослужбовців з ознаками суїцидальної поведінки, оскі- льки вони найбільш тісним чином пов'язані з особовим складом, як під час бойової підготовки, так і в години, вільні від занять.

Пограничні психічні розлади усіх типів піддаються терапевтичному впливу в умовах амбулаторного нагляду в частині або спеціалізованому стаціонарі госпіталю. У офіцерів часто виникає питання, які ж критерії необхідні для відправлення і розміщення військовослужбовців для подальшої профілактики в умовах стаціонарного лікування?

По-перше. Термінового стаціонарного лікування потребують військовослужбовці, які зробили спробу суїциду, які заявляють про свої наміри до суїциду, виявляють високу зацікавленість до самого явища самогубства і способів його скоєння, а також при наявності у військовослужбовця наміру приховати свій стресовий стан.

По-друге. При дезорганізаціях, або постійних службових, сімейних зривах, що в свою чергу нарощують загрозу виникнення агресивних дій, які збільшують потен- ційний суїцидальний ризик.

По-третє. При різких змінах форм поведінки і цілеспрямованості діяльності під впливом непостійного настрою, значних коливаннях і постійних змінах емоційного стану військовослужбовця.

По-четверте. При втраті психологічного захисту в процесі адаптації і різкому зниженню контролю і самоконтролю військовослужбовця над собою.

І, нарешті, при виразному глибокому відчутті безвихіддя, пригнічення, висо- ких ступенях втомленості, які потребують реабілітаційних заходів і перерви у повсякденній діяльності військовослужбовця.

Ці зовнішні ознаки завжди спостерігають, відслідковують ті, хто постійно займається вихованням підлеглих. Потрібно пам'ятати, що для профілактики суїцидальної поведінки дуже важливим є постійне спілкування з воїном у неформальній, дружній обстановці. Доцільно розширювати рамки такого спілкування, відмовлятися в ряді нагод від підкреслено офіційного ділового тону розмови, особливо у бесідах на теми особистого характеру, втілювати в душі військовослужбовців оптимізм і надію. Людині притаманна потреба у співчутті, теплі і розумінні її іншою людиною. Проста, душевна розмова з військовослужбовцем, який знаходиться в кризовому стані, може запобігти суїцидальній дії, і виграти час, який необхідний для направлення його до спеціаліста-медика.

Для своєчасного надання повноцінної допомоги особам з підозрою на пограничні психічні розлади та передсуїцидальний стан посадовим особам медичної служби необхідно:

- провести медичний огляд осіб з підозрою на психічний розлад та наявність суї- цидальних тенденцій і до моменту відправлення до психіатра утримувати їх тільки в медичних пунктах частини під особливим наглядом, організувати усі заходи для якомога швидкої евакуації у медичний заклад із забезпеченням засобів безпеки і нагляду на шляху слідування;

- на огляд до психіатра госпіталю таких осіб представляє лікар частини, а не випадковий медичний працівник, із обов'язковим поданням службової та медичної характеристик з висновками командування про можливість виконання обов'язків військової служби. Додаються довідки про травми, матеріали розслідування суїцидальних спроб, письмові свідчення свідків про випадки відхилень у поведінці, або неадекватні дії;

- вести облік усіх випадків суїцидальних проявів у частині, узагальнювати і до- повідати командуванню аналіз з конкретними рекомендаціями

Пам'ятайте! Душевна глухота - причина багатьох самогубств військовослужбовців. Вплив на свідомість підлеглих неможливий без близькості до підлеглих. Досліди і практика роботи свідчать, що 20-25 % військовослужбовців строкової служби зостаються задоволеними спілкуванням із своїми командирами. Як багато з них відмічають, дуже рідко офіцери розмовляють з підлеглими з питань служби та особистого життя. Край негативно впливає на суїцидальну обстановку і те, що є ви- падки необгрунтованої відмови у наданні відпусток за сімейними обставинами, фак- ти масової заборони звільнень військовослужбовців з частини.

Особливу увагу потрібно звертати на умови, які можуть допомогти реалізува- ти суїцидальне рішення. Це стан військової дисципліни, організація вартової і внутрішньої служби, контроль за особовим складом, порядок видачі зброї та багато ін- шого.

У військовому середовищі існує багато подій, які можуть ініціювати суїцидальні роздуми, і навіть спроби суїциду. Це можуть бути тривоги, марші, навчання, виконання стрільб, інші учбово-бойові завдання, які пов'язані з раптовою наднапру- гою фізичних і духовних сил. Деякі військовослужбовці у таких випадках особливо гостро відчувають свою професійну непідготовленість, слабкість, безвихідь. Вони ретельно ховають свої почуття від товаришів по службі, соромляться попрохати в них підтримки, замикаються в собі, шукають способи відволікатися від своїх думок і переживань. Але стрес не проходить, а навпаки посилюється, службові обов'язки виконуються все гірше та гірше. Раз від разу помилки і прорахунки стають більш серйозними і тяжкими. Словом, спіраль падіння до суїциду починає розкручуватись виток за витком.

Контроль за статутною організацією життєдіяльності військовослужбовців відіграє особливу роль у профілактиці суїцидальних проявів. Офіцери повинні пам'ятати, ще нерівність у складності і організації військової праці створює нерівні умови для задоволення потреб, для всебічного розвитку особистості воїна.

Пам'ятайте, що коли збільшується кількість спроб до самогубства і само- губств з причин ускладнень військової служби (загалом їх більше 30 %) то необхідно проаналізувати, чи не робляться вони штучно, а не вести розмови про непідготовленість матросів і солдат строкової служби до умов військової служби.

Велика увага повинна бути спрямована на організацію вартової служби. До третини самогубств чиняться на варті із застосуванням зброї. Не поодинокі випадки, коли перед самогубством відбувається розправа з тими або тим, хто знущався з са- могубця. Підбір людей до несення вартової служби, якісний медичний огляд, індивідуальна робота з кожним військовослужбовцем, чуйне реагування на душевний стан вартових - необхідні кроки.

Кризове втручання

Кризове втручання - це комплекс організаційних, лікувальних і профілактичних заходів, спрямованих на зниження суїцидального ризику і усунення негативних соматичних і психосоціальних наслідків суїцидального акта. Кризове втручання здійснюється лікарем частини, психологом, лікарем-психіатром, психофізіологом та психотерапевтом лікувального закладу.

Принципи організації лікувально-профілактичної допомоги

Принципи організації лікувально-профілактичної допомоги:

- Забезпечити негайне спостереження за військовослужбовцем.

- Забезпечити адекватні заходи по оцінці психічного статусу і суїцидального ри- зику.

- Забезпечити проведення терапевтичних заходів, адекватних характеру і тяж- кості психічного розладу.

- Налагодити контакт фахівців, які здійснюють допомогу, з родичами та іншими емоційно значущими особами.

- При необхідності виключити військовослужбовця зі стресової ситуації.

Амбулаторна психіатрична і психотерапевтична служба

Високий суїцидальний ризик особи, яка звернулася на амбулаторний прийом або при відвідуванні вдома, вимагає невідкладної консультації такого військовослужбовця психіатром (психотерапевтом) амбулаторного (стаціонарного) лікувального закладу за місцем дислокації військової частини з метою вирішення питання про госпіталізацію в психіатричний стаціонар з його згоди. Також військовослужбовець може бути госпіталізований без його згоди за направленням командира частини до рішення суду, якщо його обстеження і лікування можливі лише в стаціонарних умовах, а психічний розлад обумовлює його безпосередню небезпеку для себе і (або) оточуючих. Виразність суїцидального ризику, перш за все, оцінюється клінічно по викладеному вище алгоритму. В якості додаткового методу оцінки можуть слугувати шкали суїцидального ризику. При використанні Шкали оцінки ризику суїциду (ШОРС, The Sad Persons Scale, Patterson et al. 1983) відносним показанням для госпі- талізації служить суїцидальний ризик у діапазоні 5-6 балів, абсолютним - 7-10 балів (Додаток 3). При оцінці тяжкості вчиненого парасуїциду використовується Шкала суїцидальних інтенцій Пірса (ШСІП, D.W. Pierce, 1977): бали 4-10 (середній рівень суїцидальних інтенцій) - відносне показання для госпіталізації; більше 10 балів (ви- сокий рівень суїцидальних інтенцій) - абсолютне показання (Додаток 4).

У разі клінічної та додаткової (за допомогою шкал) оцінки суїцидального ризику як низького (0-2 бали за ШОРС або 0-3 балів за ШСІП) або середнього (3-4 бали за ШОРС або 4-10 бали за ШСІП) може бути прийнято рішення про амбулаторне лікування.

У разі неявки до лікаря-психіатра (психотерапевта) для амбулаторного ліку- вання військовослужбовець з суїцидальним ризиком (частіше це військовослужбов- ці за контрактом) направляється на стаціонарне лікування (ВЛК) в психіатричний стаціонар згідно із законодавством.

Одним із напрямків роботи лікаря (психофізіолога) військової частини є інформування командування, членів сім'ї військовослужбовця в доступній формі і з урахуванням реального ризику про характер психічного розладу, тактику поведінки в екстрених ситуаціях, провісників наступаючої кризи, про заходи щодо її запобігання. Однак перш ніж надавати таку інформацію зазначеним категоріям, необхідно обговорити її в загальних рисах з самим військовослужбовцем. Цілком можливо, що він сам вкаже тих осіб, яким повинна бути адресована інформація, або попросить уникнути обговорення якихось подробиць.

При наявності телефону в кабінеті фахівця (лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога) військовослужбовцю необхідно в обов'язковому порядку повідомити цей телефон і проінструктувати, в якій ситуації він може зв'язатися з фахівцем.

У разі виникнення екстреної ситуації, коли військовослужбовець інформує по телефону фахівця про те, що має намір вчинити суїцид, пропонується наступний ал- горитм дій:

- по можливості довго продовжувати бесіду з військовослужбовцем;

- одночасно медична сестра по іншому телефону зв'язується з командуванням частини (психолого-психіатричною групою);

- інформуються члени сім'ї, які можуть в даний момент забезпечити доступ в квартиру або своєю появою запобігти спробі суїциду.

Соматичний стаціонар

Тактика лікаря-психіатра (психотерапевта) при консультуванні пацієнта з ви- соким суїцидальним ризиком в соматичному стаціонарі визначається в значній мірі тяжкістю соматичного стану.

Лікування в соматичному стаціонарі слід продовжувати, якщо тяжкість сома- тичного стану становить загрозу для життя військовослужбовця. Однак в даному випадку лікування повинно бути продовжено або в умовах реанімаційного відділен- ня, або з організацією індивідуального поста.

При високому суїцидальному ризику пацієнта при відносно компенсованому соматичному стані необхідна невідкладна (в т. ч. при відмові військовослужбовця - примусова) госпіталізація в психіатричний стаціонар.

Психіатричний стаціонар

При надходженні в стаціонар військовослужбовця з високим суїцидальним ризиком (ШОРС - 7-10 балів; ШСІП - більше 10 балів) в порядку невідкладної госпіталізації даний військовослужбовець розміщується в наглядовій палаті. При зни- женні суїцидального ризику до середнього рівня пацієнт може бути переведений в загальну палату. Незважаючи на це за таким військовослужбовцем зберігається ретельне спостереження, метою якого є обмеження доступу до місць зручних для здій- снення суїциду (відкриті вікна, відлюдні місця, сходові отвори висотних будівель, електрообладнання, доступ до лікарських засобів, колючих і ріжучих предметів і т. ін.). Медичному персоналу необхідно бути особливо настороженим в ранні ранкові години (3-6 год.), так як саме в цей час у пацієнта з суїцидальними намірами збільшується ймовірність здійснення свого плану.

Інформація про підготовку виписки таких військовослужбовців, звільнених з ЗС, представляється (надсилається епікриз) в амбулаторну (стаціонарну) психіатричну (психотерапевтичну) службу за місцем проживання, а про військовослужбовців, визнаних придатними до продовження військової служби, повідомляється команду- вання частини (лікар та психолог): про необхідність проведення профілактичної до- помоги в посткризовий період з конкретними рекомендаціями.

Медико-психологічна допомога при кризовому втручанні

Кризове втручання здійснюється шляхом проведення бесіди, метою якої є ви- явлення і редукція суїцидальних тенденцій. Воно є закономірним продовженням діагностичного інтерв'ю і будується на описаних вище принципах і техніках комунікації. Активність фахівця поступово збільшується до останніх етапів бесіди. Кризо- ве втручання включає в себе наступні етапи:

Збір інформації про кризу. На даному етапі встановлюється взаємна довіра. Стиль поведінки фахівця - прийняття будь-яких почуттів і переживань військовос- лужбовця без оцінки і інтерпретацій. Важливо надавати військовослужбовцю психологічну підтримку, не прискорювати темп інтерв'ю. Рекомендується не нехтувати тим, що може здатися «несерйозним», «маніпулятивним», «спробою привернути увагу».

Необхідно: неодноразово прояснювати суїцидальні наміри (фантазії, думки, плани); оцінити психічний статус і тяжкість психотравмуючих подій; отримати мак- симум інформації про ситуацію, що передувала суїцидальному вчинку. У разі небажання військовослужбовця розкривати подробиці суїцидального акта рекомендується зосередити увагу на поточних переживаннях і почуттях.

Визначення мотивів та цілей суїцидальних намірів. Мотиви і цілі суїцида- льних актів відрізняються від провокуючих їх приводів. Для їх розуміння важливо вибудувати «пояснювальну» гіпотезу: яка потреба військовослужбовця не задоволена; домінуючі емоції; кому «адресований» суїцидальний акт; очікування від вчинку; пусковий фактор. Два перших етапи дозволяють виробити попередній план терапії і сформулювати перші терапевтичні інтерпретації.

Терапевтичні інтерпретації і втручання. Вводяться в бесіду тоді, коли вій- ськовослужбовець відчув, що його ситуація і він сам спокійно і доброзичливо «прийняті» фахівцем. Кризове втручання є лише початком терапії, тому інтерпретацій не повинно бути багато.

Інтерпретації подаються в м'якій манері, як думка фахівця, а не фіксовані догми:

Обговорення мотивів суїцидального акта. Мотиви, пов'язані з «впливом на інших», не повинні інтерпретуватися в осудній і зверхній манері. Бажання впливу на інших - складова будь-якого суїцидального вчинку і широкого діапазону людських вчинків.

Демонстрація сумніву в тому, що суїцидальний акт реалізує мету. У тих ви- падках, коли суїцидальний акт розглядається як спроба змінити поведінку значущих інших, можливо обговорення з військовослужбовцем, наскільки реалістичні такі фантазії. Коли суїцидальний вчинок дійсно змушує змінити поведінку кого-небудь (тобто мета «досягається»), можна запропонувати обговорення почуттів, які в цій ситуації відчуває військовослужбовець і, імовірно, «адресат» суїцидального вчинку.

Прояснення основної «дихотомії». Суїцидальне мислення характеризується дихотомічністю і безальтернативністю. Одне із завдань спільної роботи - побудувати «шкалу» між «все» і «нічого», допомогти військовослужбовцю знайти альтерна- тивні виходи з кризи. Наприклад, обговорити, як можна справлятися з болем втрати; як висловити свої почуття і потреби іншій людині, не вдаючись до аутоагресії.

Знецінення значущості проблеми. Можна обережно посилити сумніви про значущість втрати або невдачі. Процес зниження інтенсивності переживань з приводу втрати з плином часу - природний адаптаційний процес, якому можна сприяти. Потрібно бути вкрай обережним з почуттями військовослужбовця. По-перше, військовослужбовець може вважати, що фахівець не сприймає його почуття і проблему «всерйоз». По-друге, несвоєчасне знецінення втрати може стимулювати розвиток негативного ставлення військовослужбовця до фахівця.

Подолання винятковості ситуації. Обговорити спільність ситуації військово- службовця та інших людей. Спільно підібрати приклади альтернативного вирішення проблеми. Важливо уникнути знецінення кризи конкретного військовослужбовця: незважаючи на спільність, в кожній кризовій ситуації і почуттях людини є унікаль- ність.

Обговорення значення симптомів. Депресивний військовослужбовець сприй- має свій стан як особистісний дефект, зміна якого неможлива. Важливо показати, що безнадійність і депресія - це тимчасовий стан, а не особистісна характеристика людини.

Повернення до минулого досвіду успішного вирішення проблем стимулює вій- ськовослужбовця застосувати ті адаптивні способи подолання важких емоцій, які були ефективні раніше.

Стимулювання активності. Прості дії можуть бути ефективні для зниження рівня тривоги і депресії.

Спільне формулювання плану терапевтичних заходів. Це сприяє дискваліфіка- ції уявлень військовослужбовця про безнадійність і заново вибудовує сенс існування в його суб'єктивній картині світу.

Зворотній зв'язок і обговорення поведінки військовослужбовця. В кінці бесіди важливо отримати зворотній зв'язок і трактування військовослужбовцем свого по- точного стану та планів на найближчий час (години, дні). Занадто оптимістичні за- певнення військовослужбовця про швидкі позитивні зміни повинні насторожувати. Суїцидальні думки можуть легко повертатися протягом декількох днів або годин. Найбільш імовірним результатом вдалого втручання буде встановлення довіри між фахівцем і військовослужбовцем.

Антисуїцидальний контракт. Одним з можливих варіантів закінчення кризового втручання може бути спільне складання антисуїцидального контракту. У ньому уточнюється відповідальність «сторін» за терапевтичні заходи. Одним із пун- ктів відповідальності військовослужбовця може бути відмова від суїцидальних дій на час терапії. Така домовленість є лише першим кроком: контракт можна «продов- жувати», а при завершенні терапії залишити його «відкритим», тобто надати війсь- ковослужбовцю можливість зателефонувати фахівцю (або його колегам) або повер- нутися в терапію в разі погіршення стану.

Завершуючи першу бесіду, фахівець залишає контракт «відкритим», чітко пояснюючи військовослужбовцю, що далі піде продовження терапевтичних комунікацій. Кризове втручання, як правило, не обмежується однією зустріччю і являє со- бою процес, тривалість якого визначається тривалістю періоду високого ризику суїцидальних дій.

Медикаментозне лікування

Лікарські препарати призначаються за показаннями залежно від психопатологічного синдрому і діагнозу психічного розладу. Симптоматична кризова терапія спрямована на купірування тривоги, страху, ажитації, збудження, порушень сну, марення і галюцинацій і інших психопатологічних симптомів. Принципи призначення медикаментів військовослужбовцям з високим суїцидальним ризиком описані в роз- ділі «Принципи профілактичної медикаментозної терапії».

Згідно зі стандартами НАТО діагностикою, лікуванням та профілактикою порушень психічного здоров'я, емоційних та поведінкових розладів здійснюється лише медичним персоналом, спеціально навченим для цього. За державними стандар- тами це може бути лікар психіатр, лікар психотерапевт, лікар психофізіолог, лікар психолог та спеціально підготовлена медична сестра (фельдшер).

Рекомендований мінімальний обсяг препаратів в країнах НАТО для застосування медичним персоналом на 1-3 етапах (ролях) надання допомоги при порушен- ня психічного здоров'я наступний:

Клас препарату	Форма випуску
Бензодіазепін (діазепам, лоразепам)	ін'єкційний та таблетований
Галоперідол (антипсихотик І-ого покоління)	ін'єкційний та таблетований
Оланзапін (антипсихотик ІІ-ого покоління)	ін'єкційний та таблетований
Флуоксетін, Циталопрам (антидепресанти)	таблетований
Бензтропін, Циклодол (антихолінергетик)	таблетований
Темазепам, зопіклон (седативні, снодійні)	таблетований

Профілактична допомога в посткризовий період

Військовослужбовці з психічними розладами, перебіг яких має стійкі суїцидальні тенденції, підлягають огляду військово-лікарською комісією з визнанням їх непридатними до військової служби відповідно до вимог Наказу Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008. У період після подолання важкої емоційної кризи во- ни потребують продовження лікування і профілактичного спостереження, характер якого залежить від тяжкості синдрому і діагнозу психічного розладу в амбулаторних (стаціонарних) умовах за місцем проживання.

Частина військовослужбовців з психічними розладами, які вчинили суїцидальні спроби або з суїцидальними тенденціями, що одужали і виписані для продов- ження військової служби, підлягають динамічному спостереженню лікарем (психо- логом) військової частини.

Організаційні заходи

Значна частина повторних суїцидальних спроб відбувається протягом першого тижня після виписки зі стаціонару, де військовослужбовець отримував антикризове лікування. Військовослужбовець повинен бути оглянутий лікарем частини на прийомі в день виписки (в разі неявки військовослужбовець оглядається на дому). Наступна зустріч призначається не пізніше ніж через 5 днів, потім через 14 днів (за умови стабільності стану).

Терапевтичні відносини

Тривалі терапевтичні відносини будуються на тих же принципах комунікації, які описані в 4-му розділі. У посткризовий період на перший план виходять проблеми, які, можливо, лежать в основі суїцидальної дезадаптації і вимагають комплекс- ного психологічного, медичного та соціального підходу. У цьому посібнику ми мо- жемо обмежитися лише загальними рекомендаціями, що стосуються тривалих тера- певтичних відносин лікаря (психолога) і військовослужбовця, який подолав суїци- дальну кризу.

Підтримка психологічної безпеки. Цілком очевидно, що підтримка атмосфе- ри прийняття військовослужбовця і його почуттів, взаємної безпеки і конфіденційності є базовою вимогою посткризової терапії. Лікар частини, психолог, психіатр, психотерапевт має право вимагати того ж від товаришів по службі, командування, іншого медичного персоналу.

Визначення реалістичних цілей. З самого початку динамічного лікарського спостереження необхідно спільно з військовослужбовцем, а при необхідності також з його командирами, родичами обговорити цілі спостереження (терапії). Цілі рекомендується формулювати чітко і реалістично.

Підтримка меж. Часто суїцидальні тенденції є проявом особистісних про- блем військовослужбовця, пов'язаних з порушенням здатності підтримувати адекватні межі міжособистісних комунікацій. Військовослужбовець може «сплутати» те- рапевтичні відносини з дружніми або навіть інтимними. Це, наприклад, може виявлятися в «неурочних» телефонних дзвінках, спробах перетворити терапевтичні сесії в «дружні» бесіди або в «зваблюванні» лікаря (психолога). Характерна зміна початкової ідеалізації подальшим знеціненням фахівця і «віддаленням» від нього. Дуже важливо постійно підтримувати межі відносин, керуючись принципом взаємної автономності та обопільної поваги особистісного простору і потреб кожного.

Підкреслення автономності військовослужбовця. Багато суїцидальних військовослужбовців виявляють риси залежної поведінки, в їх життєвих стилях домінує невпевненість у своїй самостійності, а в психодинамічній історії -гіперопікаюча поведінка з боку батьків. У терапії важливо не слідувати цим сценаріями, а шаноб- ливо підкреслювати самостійність військовослужбовця і його здатність до адекват- них виборів.

Контейнерування почуттів військовослужбовця. У терапевтичних відноси- нах обов'язково виявляються ті ж почуття і поведінкові реакції, які притаманні військовослужбовцю в реальній соціальній обстановці. Таким чином, фахівець (лікар, психолог, лікар-психіатр) може приймати на себе роль тієї значимої особи, на яку військовослужбовець направляє свою любов, гнів, страх відторгнення або контролю і т. ін. Важливо усвідомлювати, що більша частина цих емоцій має «переносне зна- чення», спочатку вони призначаються тим особам, які для військовослужбовця най- більш значущі (батьки, сиблінги та ін.). Більшість з цих реакцій військовослужбовця (за винятком тих, які порушують межі безпеки його і фахівця) можуть бути «прийняті» з подальшим аналізом причин цих проявів і обопільних емоцій, що ви- никають в процесі. Важливо утриматися від негайних імпульсивних проявів дестру- ктивних почуттів фахівцем.

Інтерпретація емоційних реакцій в безпечному стані. Особливості афекти- вної, імпульсивної поведінки військовослужбовця обов'язково обговорюються та інтерпретуються, але тільки в безпечному статусі, поза афектом. Тільки в цьому випадку є шанс усвідомлення військовослужбовцем своїх емоційних реакцій і соціальних ситуацій, в яких вони виникають. Терапевтичний кабінет стає як би «поліго- ном», в якому під наглядом фахівця проводяться «випробування» на більш безпечному рівні поведінки військовослужбовця і його реакцій, що виникають в комуніка- ції з іншими людьми.

Постійність фахівця. В якомусь сенсі фахівець в терапевтичних відносинах грає роль зразка аутентичної «дорослої» соціальної поведінки. Постійність фахівця в підтримці рамок сеттинга (час, частота, тривалість, регулярність, місце проведення зустрічей; готовність до прийняття емоцій і поведінки військовослужбовця; витримування меж спілкування та ін.) відіграє велику роль у підтримці стабільності військовослужбовця. Для людини, що переживає кризу чи депресію, наявність стабільного терапевта знижує ступінь безнадійності.

Доступність фахівця. У терапії військовослужбовця з потенційним ризиком суїцидальної поведінки важлива доступність фахівця, обмежена природними рамка- ми відносин фахівець-військовослужбовець і обговорена заздалегідь. У цих межах обговорюється можливість додаткових зустрічей, телефонних консультацій, можли- вість звернення до інших фахівців при погіршенні стану.

Постійний поділ відповідальності. Підкреслення відповідальності кожної зі сторін (військовослужбовець, значимі для нього люди, команда фахівців) за успіх терапії сприяє усуненню непотрібних ілюзій і розчарувань, знижує ступінь залежності військовослужбовця від фахівця.

Навчання та інформування. Спеціаліст інформує військовослужбовця, його близьких, командування про симптоми та перебіг психічного розладу, способи лікування, контролю над станом, стратегіях подолання стресових ситуацій і переживан- ня важких негативних почуттів.

Демонстрація недосконалості. Спеціаліст є звичайною людиною, якій влас- тиві такі якості, як сумніви, втома, коливання настрою, робоче напруження та ін. Коли ці нюанси невеликою мірою проявляються в терапевтичних відносинах, це сприяє формуванню у військовослужбовця уявлень про нормальну неоднозначність людських відносин і реалістичну картину світу. Коли зазначені прояви особистісних особливостей спеціаліста або його ситуативних реакцій стають постійними, домінуючими і погано контрольованими, це може порушити терапевтичні відносини і принести шкоду як військовослужбовцю, так і фахівцю.

«Відкритий» контракт. Терапія з потенційно суїцидальним військовослужбовцем закінчується «укладенням» відкритого контракту з наданням можливості військовослужбовцю звернутися за допомогою і консультацією в разі потреби.

Принципи профілактичної медикаментозної терапії

Специфічного «антисуїцидального» медикаментозного лікування не існує. Однак ризик суїцидальної поведінки може бути зменшений при дотриманні ряду принципів терапії військовослужбовців з високим ризиком суїциду.

Раннє виявлення та адекватне лікування психічного розладу. Є одним з провідних принципів вторинної профілактики суїцидальної поведінки. Значну роль в ранньому виявленні психічного розладу можуть зіграти не тільки психіатри, але і лікарі інших спеціальностей, психологи, так як саме до них звертається більшість індивідів з психологічними і психіатричними проблемами задовго до візиту до пси- хіатра або психотерапевта. Рання діагностика пограничного психічного розладу з відповідним початком адекватної терапії зменшує інтенсивність симптоматики і знижує ризик суїцидальної поведінки.

Не уникати діагнозів двох і більше психічних розладів. У багатьох випадках високий суїцидальний ризик асоціюється з коморбідністю розладів (наприклад, де- пресії і залежності від ПАР). Адекватна діагностика таких станів і фіксація діагнозів в медичній документації сприяє призначенню відповідного лікування і правильній наступності іншими фахівцями.

Препарати виписувати часто і в невеликій кількості. Одним з найбільш частих способів парасуїциду і досить поширеним способом суїциду є отруєння пси- хотропними препаратами. Одночасна виписка (або видача) препарату в невеликих безпечних дозах знижує ризик фатальних наслідків при навмисному передозуванні.

Контроль за зберіганням і прийомом препаратів. Дана рекомендація, адре- сована родичам і медичному персоналу, знижує ризик навмисного накопичення і отруєння лікарськими препаратами.

Призначати препарати, що мають найменшу токсичність. З метою зни- ження ризику фатального результату при навмисному передозуванні депресивним військовослужбовцям з потенційним ризиком суїциду призначаються малотоксичні антидепресанти. Всі представники групи селективних інгібіторів зворотного захоп- лення серотоніну, а також деякі інші антидепресанти (золофт, міансерин) відпові- дають цій вимозі. Серед антипсихотичних препаратів високопотентні (галоперидол, трифлуоперазин), а також атипові нейролептики (рисперидон, кветіапін) є більш безпечними (з точки зору фатального результату при передозуванні) в порівнянні з низькопотентними (хлорпромазин, левомепромазин, хлорпротиксен).

Баланс ефективності та профілю побічних дій. У деяких випадках побічні ефекти психотропних препаратів можуть значно збільшувати дискомфорт, тяжкі пе- реживання і ризик суїцидальних дій.

Акатизія - моторне занепокоєння, що супроводжується тривогою, дисфорією, імпульсивними діями. Вважається різновидом екстрапірамідних побічних симптомів. Найчастіше асоціюється із застосуванням типових високопотентних нейролеп- тиків, рідше антидепресантів, протиблювотних засобів.

Стан підвищеної тривоги і гіперактивності зазвичай пов'язаний зі стимуляці- єю серотонінергічної системи. Може проявлятися в перші 7-15 днів прийому антидепресантів (особливо групи СІЗЗС) і антипсихотиків (галоперідолу, рисперідону).

Очевидно, що дана симптоматика лікується трьома способами: відміною пре- парату; заміною препарату на інший в подальшій терапії; призначенням додаткової купірующої або коригуючої терапії (наприклад, бензодіазепінів та тригексифенідилу в разі акатизії).

Адекватна тривалість терапії в гострій фазі. Відомо, що короткі часті гос- піталізації при загостреннях хронічних психічних розладів збільшують ризик суїци- ду, ймовірність якого найбільш висока в перші 7-10 днів після виписки. Тривалість госпіталізації повинна відповідати тяжкості стану військовослужбовця і стандартам лікування психічних розладів.

Підтримуюча терапія. Повинна бути адекватною за своєю тривалістю, вибором препаратів і їх дозуванням, домінуючому психопатологічному синдрому і діаг- нозу психічного розладу. Відповідні рекомендації вказані в протоколах лікування психічних розладів. Незважаючи на те, що не існує універсального «антисуїцидального» засобу, ряд дослідників вказує на деякі особливості вибору препаратів при лі- куванні військовослужбовців з високим ризиком суїциду.

Шизофренія. Рекомендується віддавати перевагу:

- постійній терапії антипсихотиками (замість переривчастої). Постійний прийом антипсихотиків сприяє меншому ризику суїцидальних дій;

- атиповим антипсихотикам (рисперидон, оланзапін, кветіапін). Крім того, продемонстровано явну перевагу клозапіна в порівнянні з іншими нейролептиками за здатністю знижувати рівень суїцидальної поведінки у вибірках, страждаючих на шизофренію;

- антипсихотиками пролонгованої дії. Застосування цих препаратів сприяє підтримці стабільних концентрацій препарату, меншій частоті загострень і суїцида- льних дій, а також пов'язане з меншим ризиком навмисного передозування;

- комбінації антипсихотичної і антидепресивної терапії (при поєднанні депре- сивної і психотичної симптоматики).

Біполярний афективний розлад. Тривале (2 роки і більше) застосування препаратів літію знижує рівень суїцидів до загально-популяційного. Однак, на да- ний час віддається перевага препаратам вальпроєвої кислоти, у зв'язку з їх більшою безпечністю.

ВИСНОВКИ

1. Діагностика і оцінка суїцидального ризику є базовим професійним навиком не тільки лікарів і психологів військової частини, лікарів-психіатрів, психофізіологів та психотерапевтів лікувальних закладів, але й звичайних військовиків та командирів підрозділів.

2. Пограничні психічні розлади та контузії головного мозку являють собою фактор високого ризику суїциду. Успішність оцінки ризику суїциду і терапії, адекватність емоційного статусу військовослужбовця і фахівця залежать як від повноти об'єктивної реєстрації лікарем предикторів суїцидального ризику в поведінці військовослужбовця, так і від уважного спостере- ження за власними почуттями і поведінковими реакціями в процесі комуні- кації.

3. Медико-психологічна допомога, ґрунтуючись на ряді загальних принципів і рекомендацій, може варіювати в залежності від стану військовослужбовця та наявності пограничних психічних розладів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Амбрумова, А. Г. Диагностика суицидального поведения: метод. рекомен- дации / А. Г. Амбрумова, В. А. Тихоненко. М., 1980.

2. Военная психиатрия / под ред. С. В. Литвинцева, В. К. Шамрея. - СПб.: ВМедА, ЭЛБИ-СПб., 2001. - 236 с.

3. Войцех В.Ф. Клиническая суицидология. / Войцех В.Ф. - М.: Миклош, 2007. - 280 с.

4. Говорин Н. В. Личностные и психопатологические механизмы суицидаль- ного поведения у военнослужащих по призыву / Н. В. Говорин, Т. Н. Коз- лов, Л. Т. Морозов // Современные проблемы психического здоровья. М.: Издательство, 2005. С. 166-177.

5. Гроллман Э. Суицид: превенция, интервенция, поственция // Суицидоло- гия: прошлое и настоящее: Проблема самоубийства в трудах философов, социалогов; психотерапевтов и в художественных текстах. - М.: Смысл, 2001. - с.270 - 352.

6. Данные мониторинга суицидальных попыток в г. Одессе за период 2001- 2005 гг. / В.А. Розанов, С.Е. Захаров, П.Н. Жужуленко, Г.Ф. Кривда // Соц. и клин. Психиатрия. -2009. -Т. 19, №2. - С. 35-41.

7. Друзь О.В. Клініко-терапевтичні та профілактичні аспекти незавершених суїцидів серед військовослужбовців : автореф. дис ... канд. мед. наук:

14.01.16 / Олег Васильович Друзь . -Укр. НДІ соціальної та судової психіа- трії та наркології. - К., 2004. - 20 с.

8. Завершенные самоубийства в Одесском регионе за период 2000-2002 гг. / В.А. Розанов, С.Е. Захаров, Г.Ф. Кривда, Л.А. Пироженко // Укр. вісн. пси- хоневрології. - 2006. - Т.46. - С. 92-95.

9. Закон РБ “О психиатрической помощи и гарантиях прав граждан при ее оказании”, 1999. 5. Инструкция МЗ РБ от 09.03.2006 “Порядок оказания внестационарной психиатрической помощи”. МЗ РБ, Минск, 2006.

10.Кудрявцев И. А. Психологические маркеры суицидального риска по ре- зультатам тестов Л. Сонди и М. Люшера / И. А. Кудрявцев, Е. Э. Декало // Рос. психиатр. журн. - 2012. - № 5. - С. 56-65.

11.Ласый Е.В., Василевский В.Г. Оценка суицидального риска и профилакти- ка суицидального поведения (для врачей и психологов воинских частей, врачей-психиатров (психотерапевтов) лечебных учреждений Министерства обороны Республики Беларусь) / Белорусская медицинская академия пос- ледипломного образования и ГУ “432 главный военный медицинский центр Вооруженных Сил Республики Беларусь”. - Минск, 2009. - 30 с.

12.Ласый, Е. В. Стратегии снижения суицидального риска: место системы здравоохранения и медицинских работников в профилактике суицидов / Е. В. Ласый // Медицина. - 2007. - № 3.- С. 6-10.

13.Малкина -Пых И. Г. Экстремальные ситуации / И.Г. Малкина- Пых. - М.: Изд-во Эксмо, 2005. - 960 с.

14.Маслова М. Г. Проблема суїцида в суспільстві та в Збройних Силах Украї- ни / М. Г. Маслова, А. П. Дебренюк, А. Л. Краснопольський, В. Л. Воло- дарський // Військова медицина України. - 2012.- Т. 12, № 1. - С. 70-78.

15.Методичні рекомендації командирам, штабам, органам виховної роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців. - К.: ГУВСПР, 2011. - 26 c.

16.Напреенко А.К., Марчук Т.Е. Психическая и поведенческая дезадаптация вследствие конфликтных и кризисних социальных ситуаций // Материалы первой науч.- практ. конф. “Манипулятивные стратегии в политике, эконо- мике, бизнесе и методы противодействия”.- К., 2001.- С. 182 - 194.

17.Насилие и его влияние на здоровье. Доклад о ситуации в мире / под ред. Этьенна Г. Круга [и др.]; пер. c англ. М.: Издательство “Весь Мир”, 2003. 376 с.

18.Приказ МЗ РБ от 24.09.2003 № 152 “О дальнейшем развитии психотерапев- тической службы”, МЗ РБ. - Минск, 2003.

19.Приказ от 19.08.05 № 466 “Об утверждении протоколов диагностики и ле- чения психических и поведенческих расстройств в системе Министерства здравоохранения Республики Беларусь” / под ред. проф Р. А. Евсегнеева. - Минск, 2005. - 196 с.

20.Работа должностных лиц управления округа, объединений, соединений и частей по профилактике суицидальных происшествий: Методическое по- собие. - Ростов на Дону, 1999.

21.Собчик Л.Н. Модифицированная методика Сонди / Л.Н. Собчик. - СПб., 2003. - 124 с.

22.Удосконалення лікування та реабілітації військовослужбовців Збройних Сил України із бойовою психічною травмою: Метод. реком. / [O.B.Друзь, О.Г.Сиропятов, М.І.Бадюк та інш.]. - К. : “МП Леся”, 2015. - 52 с.

23.Шустов Д. Аутоагрессия, суицид и алкоголизм./ Шустов Д. - М.: Когито- Центр, 2004. - 216 с.

24.Юрьева Л.Н. Клиническая суицидология / Юрьева Л.Н. - Днепропетровск, 2006. - 470 с.

25. Abitov I.R. Model of Psychological Disadaptation at Psychosomatic and Neurotic Disorders / Ildar R. Abitov // Review of European Studies. - 2015. - Vol. 7, No. 1. -Р. 136-140.

26. Assessment and treatment of patients with suicidal behaviors. American Psychiatric Association. / D. G. Jacobs [et al.] . - APA, 2010. - 184р.

27. Bech P., Awata S. Measurement of suicidal behavior with psychometric scales./ In: D. Wasserman, C. Wasserman (Eds.) // Oxford Textbook on Suicidology and Suicide Prevention. - New York: Oxford University Press, 2009. - p. 305-312.

28. Bertolote J.М., Fleischmann A. A global perspective on the magnitude of suicide mortality / In: Wasserman D., Wasserman C. (Eds.)// Oxford Textbook on Suicidology and Suicide Prevention. - New York: Oxford University Press, 2009. - p. 91-98.

29. Bertolote, J. M. Suicide and psychiatric diagnosis: a worldwide perspective / J.

M. Bertolote, A. Fleischmann // World Psychiatry. 2002. Vol. 1, № 3. P. 147- 152.

30. Forward mental healthcare / NATO Standard AMedP-8.6 (Edition A Version 1).

- May 2015. - 38 р.

31. Mann J.J., Currier D. A review of prospective studies of biological predictors of suicidal behavior in mood disorders. // Arch. Suicide Res.- 2007. - Vol. 11, №1.

-Р. 3-16.

32. Mьller N., Schwarz M.J. The immune-mediated alteration of serotonin and glutamate: towards an integrated view on depression. // Mol. Psychiatry. - 2007.

- Vol. 12, №11. -Р. 988-1000.

33. Neurobiology and genetics of suicide / Wasserman D., Sokolowski M., Wasserman J., Rujesku D. In: D. Wasserman, С. Wasserman (Eds.) // Oxford Textbook on Suicidology and Suicide Prevention. - New York, Oxford University Press, 2009. - p. 165-182.

34. Oquendo M. A., Halberstam B. & Mann J. J. Risk factors for suicidal behavior: utility and limitations of research instruments / In M.B. First [Ed.] // Standardized Evaluation in Clinical Practice, 2003. - Р. 103 - 130.

35. Suicide attempt and basic mechanisms in neural conduction: Relationships to the SCN8A and VAMP4 genes / D. Wasserman, T. Geijer, V.A. Rozanov, J. Wasserman // Am. J. Med. Genet. B Neuropsychiatr. Genet. -2005.- Vol.133,

№1. - Р. 116-119.

36. Szyf M. The early life environment and the epigenome. / M. Szyf // Biochim.

Biophys. Acta. -2009. - Vol. 1790, №9. - Р. 878-885.

37. Wasserman D. Suicide. An unnecessary death./ D. Wasserman. - London, 2001.

- 287 p.

38. Weinstock M. Alterations induced by gestational stress in brain morphology and behaviour of the offspring. / M. Weinstock. - Prog. Neurobiol.- 2001. - Vol. 65, №5. - Р. 427-451.

39. Williams J.M., Pollock L.R. The psychology of suicidal behavior. / In: K. Hawton, K. van Heeringen (Eds.) // The International Book of Suicide and Attempted Suicide . - New York: John Wiley & Sons, Chichester, 2000. - p. 79-94.

40. Simon R.I. Тhe American Psychiatric Publishing textbook of suicide assessment and management / Robert I. Simon, Robert E. Hale. - Washington, DC : American Psychiatric Pub., 2012. - 744 р.

ДОДАТОК

КОЛУМБІЙСЬКА ШКАЛА ОЦІНКИ ТЯЖКОСТІ СУЇЦИДАЛЬНОСТІ (C- SSRS)

Ця шкала призначена для використання особами, які пройшли підготовку що- до її застосування. Питання, включені в Колумбійську шкалу оцінки тяжкості суїци- дальності, є рекомендованими зразками. В кінцевому підсумку рішення про наяв- ність суїцидального мислення або поведінки грунтується на висновках особи, яка застосовує цю шкалу.

Визначення випадків суїцидальної поведінки, використовувані в цій шкалі, за- сновані на визначеннях, що використовуються в The Columbia Suicide History Form, разработанной John Mann, MD и Maria Oquendo, MD, Conte Center for the Neuroscience of Mental Disorders (CCNMD), New York State Psychiatric Institute [34].

СУЇЦИДАЛЬНЕ МИСЛЕННЯ
Задайте питання 1 і 2. Якщо в обох випадках відповідь негативна, переходьте до розділу "Суїцидальна поведінка". Якщо на питання 2 отримана відповідь "так", то задайте питання 3, 4 і 5. Якщо на питання 1 і / або 2 отримана відпо- відь "так", то заповніть нижченаведений розділ "Інтенсивність суїцидального мислення".	Впродовж усьогожиття: момент, коли він/ вонавід- чував(ла) найсильніше бажання на- кластинасебе руки	Останні місяці
1. Бажання померти Суб'єкт підтверджує, що його відвідують думки про бажання померти або пере- стати жити, або ж про бажання заснути і не просинатися. Чи виникало у Вас бажання померти або заснути і не просинатися? Якщо так, опишіть:	Так Ні	Так Ні
2. Активні неспецифічні думки про самогубство Загальні неспецифічні думки про бажання накласти на себе руки, тобто здійсни- ти самогубство (наприклад, "Я думав (ла) про те, щоб накласти на себе руки") за відсутності роздумів про те, як це зробити (способах самогубства), наміру або плану в період оцінки. Чи думали Ви насправді про те, щоб накласти на себе руки? Якщо так, опишіть:	Так Ні	Так Ні
3. Активне суїцидальне мислення, включаючи роздуми про будь-які спосо- би самогубства (але не про план), за відсутності наміру діяти Суб'єкт підтверджує наявність думок про самогубство і те, що протягом оціню- ваного періоду часу він / вона думав (ла) хоча б про один спосіб самогубства. Дана ситуація відмінна від такої, коли суб'єкт розробив конкретний план: час, місце або деталі методу самогубства (наприклад, суб'єкт думав про спосіб само- губства, але не про конкретний план). Сюди відносяться люди, які скажуть: "Я думав (ла) про передозування таблеток, але так і не побудував (ла) конкретного плану щодо того, коли, де і як здійснити це ... ..і я б ніколи не довів (ла) справу до кінця". Чи думали Ви про те, як могли б це зробити? Якщо так, опишіть:	Так Ні	Так Ні
4. Активне суїцидальне мислення, включаючи деякі наміри діяти, при від- сутності конкретного плану Активні думки про самогубство при заяві суб'єкта про деякі наміри діяти відпо- відно до цих думок на відміну від твердження: "Такі думки відвідують мене, але я безперечно не стану нічого робити". Чи відвідували Вас подібні думки і був у Вас який-небудь намір діяти відпо- відно до них? Якщо так, опишіть:	Так Ні	Так Ні
5. Активне суїцидальне мислення, з конкретним планом і наміром Думки про самогубство, включаючи план з повністю або частково опрацьовани- ми деталями, і деякий намір суб'єкта здійснити цей план. Чи почали Ви розробляти або вже розробили детальний план самогубства? Маєте Ви намір здійснити цей план? Якщо так, опишіть:	Так Ні	Так Ні
ІНТЕНСИВНІСТЬ СУЇЦИДАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ
Наступні пункти слід оцінювати, беручи до уваги найбільш небезпечний тип мислення (тобто пункти 1-5, наведені вище: 1 - найменш небезпечний, а 5 - най- більш небезпечний). Запитайте, коли у суб'єкта було найсильніше бажання на- класти на себе руки.	Найбільш небезпечне	Найбільш небезпечне
Впродовж усього життя - Найбільш небезпечне мислення:
Тип № (1-5) Опис мислення Останні Х місяців - Найбільш небезпечне мислення:
Тип № (1-5)	Опис мислення
Частота Скільки разів Вас відвідували подібні думки?
(1) Рідшеодного разу на тиждень	(2) Раз на тиждень	(3) 2-5 разина тиждень	(4) Кожен день або майже кожен день	(5) Багаторазово кожен день
Тривалість Коли подібні думки відвідують Вас, як довго вони тривають?		...

Подобные документы

• Дослідження девіантної поведінки в підлітковому віці

  Психологічна діагностика схильності особи до ненормативної поведінки та розробка комплексу заходів щодо її психологічної корекції. Профілактика та подолання відхилень від норм поведінки в підлітковому віці. Педагогічні особливості девіантної поведінки.
  
  дипломная работа [139,9 K], добавлен 02.06.2019
  

• Зв’язок особистісних характеристик та стратегії поведінки в конфліктах у старшокласників

  Психологічна характеристика конфлікту і конфліктної взаємодії в малій групі. Характеристика юнацького віку, особливості його конфліктної поведінки у школі та у відносинах з батьками. Емпіричне дослідження стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях.
  
  дипломная работа [637,0 K], добавлен 12.03.2010
  

• Особливості роботи практичного психолога

  Функціональні обов’язки практичного психолога в умовах освітнього закладу. Задачі та методи діагностики психічних станів та психічних процесів. Особливості застосування тестових методик в процесі діагностики. Розробка схеми спостереження за учнем у класі.
  
  отчет по практике [3,9 M], добавлен 03.06.2014
  

• Трудоголізм як форма девіантної поведінки

  Вивчення проблеми трудоголізму як форми девіантної поведінки. Ознаки трудоголізму, причини його виникнення. Класифікація та психологічні особливості трудоголіків. Методичні основи виявлення, психологічної діагностики та профілактики трудоголізму.
  
  курсовая работа [96,1 K], добавлен 17.06.2015
  

• Конфлікт та його види

  Визначення термінів "конфлікт", "конфліктологія", "конфлікт інтересів". Основні теорії виникнення конфлікту. Особливості, структура та функції політичного конфлікту. Виникнення та сутність юридичних конфліктів. Характеристика форм завершення конфлікту.
  
  презентация [598,3 K], добавлен 15.05.2012
  

• Психологія управління

  Основна мета та предмет психології менеджменту. Позитивні та негативні функції конфлікту та основні принципи безконфліктної поведінки. Види стилів поведінки та їх наслідки. Компоненти формули конфлікту та стадії його розвитку. Конструктивні переговори.
  
  контрольная работа [36,2 K], добавлен 15.12.2010
  

• Гендерні особливості схильності до девіантної поведінки працівників органів внутрішніх справ

  Поняття "норми" і його зв'язок з девіантною поведінкою. Аддіктивні форми поведінки. Особливості прояву схильності до девіантної поведінки у чоловіків та жінок, працівників органів внутрішніх справ. Проблема девіантної поведінки в сучасних умовах.
  
  дипломная работа [94,6 K], добавлен 26.12.2012
  

• Психологічні аспекти харчової поведінки

  Ознайомлення із причинами розвитку, класифікацією та методами лікування ожиріння. Характеристика механізмів формування нервової анорексії та нервової булемії при захворюванні ожирінням. Основні аспекти профілактики та психокореції харчової поведінки.
  
  курсовая работа [48,1 K], добавлен 21.09.2010
  

• Особливості стратегії поведінки у конфлікті девіантних підлітків

  Можливість виникнення конфлікту. Психологічна стратегія захисту суб'єктної реальності особистості. Виявлення різних стратегій поведінки в конфліктній ситуації. Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні В.В. Бойко.
  
  отчет по практике [110,9 K], добавлен 29.05.2014
  

• Специфіка стилів саморегуляції поведінки медичних сестер із різними рівнями професійної мобільності

  Місце конструкта професійної мобільності в стильовій організації саморегуляції поведінки. Діагностування та обґрунтування в медичних сестер переважання середнього рівня професійної мобільності. Розвиток стилів саморегуляції поведінки з його наростанням.
  
  статья [118,7 K], добавлен 11.10.2017
  

• Вплив оточення на формування невротичних розладів у дітей молодшого шкільного віку

  Основні підходи до вивчення неврозів в дитячому віці. Класифікація їх в науково-психологічній літературі, клінічна картина, дисгармонійне виховання як передумова виникнення. Особливості діагностики невротичних розладів у дітей молодшого шкільного віку.
  
  курсовая работа [73,9 K], добавлен 02.01.2014
  

• Психологічні особливості конфліктів у молодшому шкільному віці

  Особливості конфлікту, його структура, сфера, динаміка. Фактори, які сприяють виникненню конфліктних ситуацій у молодших школярів. Рекомендації та шляхи психологічної корекції агресивної поведінки та профілактики конфліктних ситуацій у школярів.
  
  курсовая работа [387,3 K], добавлен 15.06.2010
  

• Причини та види агресивної поведінки особистості

  Класифікація причин агресивної поведінки людей. Характеристика факторів, які впливають на діяльність особистості та її здоров’я. Зв’язок насильницьких дій з гормональними порушеннями. Розроблення заходів корекційної роботи та боротьби зі злочинністю.
  
  статья [306,2 K], добавлен 24.11.2017
  

• Корекція асоціальної поведінки дітей дошкільного віку

  Проблема схильності дітей до девіантної поведінки. Засоби роботи з дітьми для профілактики і запобігання проявів у них девіантної поведінки. Вплив біологічних та соціально-психологічних факторів на формування неадекватної поведінки дітей дошкільного віку.
  
  статья [18,6 K], добавлен 22.04.2015
  

• Дослідження агресивної поведінки підлітків

  Психологічна діагностика агресивної поведінки підлітків. Зниження рівня стресу за допомогою методів корекції. Методика діагностики спрямованості особистості Б. Басса. Особливості розвитку дитячо-батьківських відносин. Корекція сімейних взаємовідносин.
  
  отчет по практике [94,0 K], добавлен 18.07.2011
  

• Конфлікт – вид взаємодії людей

  Конфлікт та основні його складові. Основні ознаки конфлікту як психологічного феномену. Причини конфліктів: об’єктивні, суб’єктивні. Стадії конфлікту. Стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Вирішення конфліктів. Попередження конфліктів.
  
  реферат [19,5 K], добавлен 08.10.2007
  

• Почуття провини і образи у конфліктних ситуаціях

  Загальна характеристика поняття конфлікту та його проявів. Особливості причин виникнення конфлікту. Стратегія поведінки, переживання у конфліктних ситуаціях. Почуття провини і образи. Шляхи вирішення конфлікту. Емпіричні дослідження емоцій і почуттів.
  
  дипломная работа [80,1 K], добавлен 20.07.2011
  

• Суїцид та шляхи його попередження

  Поняття суїцидальної поведінки, її сутність, мотиви, основні ознаки, діагностика, способи корекції та профілактики. Аналіз дитячої проблематики в суїцидології. Визначення поняття та загальні риси суїциду, систематизоване обґрунтування його заборони.
  
  реферат [19,9 K], добавлен 26.02.2010
  

• Етапи розвитку конфлікту

  Психологічні знання про особистісні передумови конфліктної поведінки. Зіткнення протилежно спрямованих інтересів, позицій опонентів чи суб'єктів взаємодії як основна причина виникнення конфлікту. Характеристика етапів розвитку конфліктної ситуації.
  
  контрольная работа [19,3 K], добавлен 23.12.2013
  

• Типологія конфліктів

  Проблема виникнення та подолання конфліктних ситуацій в управлінні. Типи поведінки людини в кризових ситуаціях. Шляхи подолання конфлікту. Основні стилі розв’язання конфлікту (метод Томаса-Кілменна). Вибір стратегії поведінки в конфліктній ситуації.
  
  реферат [17,2 K], добавлен 06.03.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам