Наративи та життєві історії як метод дослідження соціально-психологічних практик

5

2

21

Об'єкт - суб'єкт

6

2

22

Добрий - злий

3

1

23

Віра- придушення, байдужість

4

1

24

Терпіння - нетерпіння

1

0,1

25

Дружба - ворожнеча

8

3

26

Право - безправ'я

2

1

27

Спадкоємність - не спадкоємність

2

1

28

Суворість - м'якість

2

1

29

Авторитет - не авторитет

2

1

30

Важливо - неважливо

1

0,1

31

Порядок - безлад

1

0,1

32

Щирість - нещирість

1

0,1

33

Успішність- неуспішність

1

0,1

34

Подяка - невдячність

4

1

35

Справедливість - несправедливість

7

2

36

Заохочення - байдужість

6

2

Разом:

289

100

Джерело: складено автором.

Отже, як бачимо, деякі наратори використовували в своєму вихованні спільні критерії (а це в свою чергу, характеристики та контексти) батьківсько-дитячих практик, які стали запорукою успішності дітей деяких опитаних нами нараторів, а також привели їх до своєчасної успішної сепарації. Почнемо із характеристик, які привели до успішності та своєчасної сепарації:

Ш сепарація - залежність - 77 позицій, тобто 27 %;

Ш взаємодія - не взаємодія - 73 позиції, тобто 25 %;

Ш досвід - недосвідченість - 14 позицій, тобто 5 %;

Ш тісний емоційний контакт - відчуження - 42 позиції, тобто 15 %.

Результати наведені на рис. 3.1.9. (а)



Рис. 3.1.9. (а) Частота використання узагальнених критеріїв батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загальної спрямованості на своєчасну сепарацію

Джерело: складено автором.

Тепер розглянемо контексти, які привели до успішності та своєчасної сепарації:

Ш з раннього дитинства - не з дитинства - 13 позицій, тобто 4 %;

Ш відповідальність - безвідповідальність - 7 позицій, тобто 2 %;

Ш в достатку - в бідності - 3 позиції, тобто 1 %;

Ш гордість - розчарування - 17 позицій, тобто 6 %;

Ш спадкоємність - не спадкоємність - 2 позиції, тобто 1 %;

Ш успішність - неуспішність - 1 позиція, тобто 0,1 %;

Ш порядок - безлад - 1 позиція, тобто 0,1 %;

Ш об'єкт - суб'єкт - 6 позицій, тобто 2 %;

Ш подяка - невдячність - 3 позиції, тобто 1 %;

Ш порівняння - не порівняння - 5 позицій, тобто 2 %;

Ш індивідуально - стандартно - 2 позиції, тобто 1 %.

Результати наведені на рис. 3.1.9. (б)



Рис. 3.1.9. (б) Основні контексти у наративах із ознаками загальної спрямованості на сепарацію

Джерело: складено автором.

Таким чином, можемо зробити висновок, що користуючись практиками: сепарація - залежність (27%), взаємодія - не взаємодія (25%) та тісний емоційний контакт (15%), а також використовуючи контексти - з раннього дитинства - не з дитинства (4%) та відповідальність (2%) - батьки відчували гордість за успішних дітей.

Батьки ж, які використовували в своєму вихованні дітей контроль, гіпер-опіку та придушення «свободи», позбавили своїх дітей самостійності та успішності (7 наративів).

Практики з негативними показниками, такі як: сепарація - залежність (14 %), взаємодія - не взаємодія (32 %) привели до неуспішності дітей. Повну картину практик можна бачити в таблиці 3.1.10. :

Табл. 3.1.10.Частота використання якісних вимірів батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загальної спрямованості на обмеження самостійності

№	Критерії, які використовувалися у вихованні	Кількість разів	Співвідношення у %
1	Гордість - розчарування (6)	6	16
2	Співпраця - не співпраця (5)	5	14
3	Прийняття (2) - відкидання (3)	5	14
4	Свобода - придушення, контроль (3)	3	8
5	Працьовитість - лінь (3)	3	8
6	Досвід - недосвідченість (3)	3	8
7	Егоїзм (2) - розуміння	2	5
8	Достаток (1) - скромно, бідність (1)	2	5
9	Відповідальність - безвідповідальність (2)	2	5
10	Підтримка - байдужість (1)	1	3
11	Любов (1) - нелюбов	1	3
12	Сепарація - залежність (1)	1	3
13	Подяка - невдячність (1)	1	3
14	Самостійність - не самостійність (1)	1	3
15	Тісний емоційний контакт - відчуження (1)	1	3
	Разом:	37	100

Джерело: складено автором.

Отже, як бачимо деякі критерії (характеристики та контексти) батьківсько-дитячих практик, в яких наратори використовували контроль, гіпер-опіку та придушення «свободи» (що в свою чергу, позбавило їх дітей самостійності), можна згрупувати та об'єднати (див. таблицю 3.1.11) :

Табл. 3.1.11. Узагальнені критерії батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загальної спрямованості на обмеження самостійності

Виміри	Узагальні критерії
Сепарація - залежність (1) Свобода - придушення, контроль (1) Самостійність - несамостійність (1) Відповідальність - безвідповідальність (2)	Сепарація - залежність
Співпраця - не співпраця (5) Підтримка - байдужість (1) Працьовитість - лінь (3) Досвід - недосвідченість (3)	Взаємодія - не взаємодія
Тісний емоційний контакт - відчуження (1) Любов (1) - нелюбовь	Тісний емоційний контакт - відчуження

Джерело: складено автором.

Отже, можна зробити висновок, що наратори, які використовували контроль, гіпер-опіку та придушення «свободи» (що привело до відсутності самостійності), застосовували наступні характеристики:

Ш сепарація - залежність - 5 позицій, тобто 14 %;

Ш взаємодія - не взаємодія - 12 позицій, тобто 32 %;

Ш тісний емоційний контакт - відчуження - 2 позиції, тобто 5 %.

Результати наведені на рис. 3.1.11. (а)

Рис. 3.1.11. (а) Частота використання узагальнених критеріїв батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загальної спрямованості на обмеження самостійності

Джерело: складено автором.

Також наратори, розглядали контроль, гіпер-опіку та придушення «свободи», через наступні контексти :

Ш гордість - розчарування - 6 позицій, тобто 16 %;

Ш прийняття - 2 позиції, тобто 5 %;

Ш відкидання - 3 позиції, тобто 8 %;

Ш егоїзм - 2 позиції, тобто 5 %;

Ш розуміння - немає, тобто 0 %;

Ш достаток - 1 позиція, тобто 3 %;

Ш скромність, бідність - 2 позиції, тобто 5 %;

Ш подяка - невдячність - 1 позиція, тобто 3 %.

Результати наведені на рис. 3.1.11. (б)



Рис. 3.1.11.(б) Основні контексти у наративах із ознаками загальної спрямованості на обмеження самостійності

Джерело: складено автором.

У 5 наративах батьки розповіли, що виховували своїх дітей однаково. Боячись образити проявляли в будь-якій ситуації однакове ставлення на різну поведінку своїх дітей. Тобто не застосовували індивідуальний підхід у вихованні, що в свою чергу, і стало причиною неуспішності їх дітей. Відтак, можна в таблиці 3.1.12., бачити практики, якими користувалися ці наратори.

Можемо бачити, що практики мають як позитивні так і негативні показники. Це говорить про те, що одні діти були в позитивному прояві практики. а в той же час їх сіплінгі знаходились в негативному. Наприклад, у трьох нараторів була співпраця з одним з сіплінгов та не співпраця з іншим.

Табл. 3.1.12.Частота використання якісних вимірів батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загальної спрямованості на індивідуальний підхід

N	Критерії	Кількість разів	Співвідношення у %
1	Індивідуально - стандартно (5)	5	19
2	Наставництво (3) - учнівство	3	11
3	Відповідальність (3) - безвідповідальність (3)	3	11
4	Співпраця (3) - не співпраця (3)	3	11
5	Прийняття (3) - відкидання (1)	4	15
6	Доброта (3) - злість	3	11
7	Підтримка (2) - розчарування (2)	2	7
8	Гордість - розчарування (2)	2	7
9	Працьовитість (1) - лінь (1)	1	4
10	Любов (1) - нелюбовь	1	4
11	Багато ролей (1) - мало ролей	1	4
	Разом:	27	100

Джерело: складено автором.

Отже, як бачимо деякі критерії (характеристики та контексти) батьківсько-дитячих відносин, в яких наратори не використовували в своєму вихованні дітей, індивідуальний підхід, можна згрупувати та об'єднати (див. таблицю 3.1.13.) :

Табл. 3.1.13.Узагальнені критерії батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загальної спрямованості на індивідуальний підхід

Виміри	Узагальні критерії
Наставництво (3) - учнівство Співпраця (3) - не співпраця (3) Підтримка (2) - байдужість (2)	Взаємодія (8) - не взаємодія (5)
Багато ролей (1) - мало ролей Працьовитість (1) - лінь (1)	Досвід (2) - недосвідченність (1)
Доброта (3) - злість Любов (1) - нелюбовь	Емоційний контакт з боку одного з батьків (4)
Відповідальність (3) - безвідповідальність (3)	Сепарація (3) - залежність (3)

Джерело: складено автором.

Отже, можна зробити висновок, що наратори, які не використовували в своєму вихованні дітей, індивідуальний підхід, застосовували наступні характеристики :

Ш взаємодія - 8 позицій, тобто 30 %;

Ш не взаємодія - 5 позицій, тобто 19 %;

Ш індивідуально - стандартно - 5 позицій, тобто 19 %;

Ш досвід - 2 позиції, тобто 7 %;

Ш недосвідченність - 1 позиція, тобто 4 %;

Ш емоційний контакт з боку одного з батьків - 4 позиції, тобто 15 %;

Ш сепарація - 3 позиції, тобто 11 %;

Ш залежність - 3 позиції, тобто 11 %;

Результати наведені на рис. 3.1.13. (а)

Рис. 3.1.13.(а) Частота використання узагальнених критеріїв батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загальної спрямованості на індивідуальний підхід

Джерело: складено автором.

Також не застосування індивідуального підходу у вихованні нараторами своїх дітей, розглядалося з позиції наступних контекстів :

Ш гордість - розчарування - 2 позиції, тобто 7 %;

Ш прийняття - 3 позиції, тобто 11 %;

Ш відкидання - 1 позиція, тобто 4 %.

Результати наведені на рис. 3.1.13. (б)



Рис. 3.1.13. (б) Основні контексти у наративах із ознаками загальної спрямованості на індивідуальний підхід

Джерело: складено автором.

Однак, варто зазначити, що серед опитаних нами нараторів, був один, який взагалі відсторонився від виховання своїх дітей, переклавши все це на свого партнера. Але разом з цим, вимагав уваги до себе у своїх вже дорослих дітей. (Див. таблицю 3.1.14.).

Табл. 3.1.14. Частота використання якісних вимірів батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загального відсторонення від власних дітей

	Критерії	Кількість разів	Співвідношення у %
1	Прийняття - відкидання (1)	1	25
2	Відповідальність - безвідповідальність (1)	1	25
3	Тісний емоційний контакт - відчуження (1)	1	25
4	Егоїзм (1) - розуміння	1	25
	Разом :	4	100

Джерело: складено автором.

Такі батьківсько-дитячі відносини, розглядались з точки зору наступних характеристик та контекстів:

Ш характеристики:

· тісний емоційний контакт - відчуження - 1 позиція, тобто 25 %.

Ш контексти:

· прийняття - відкидання - 1 позиція, тобто 25 %;

· відповідальність - безвідповідальність - 1 позиція, тобто 25 %;

· егоїзм - 1 позиція, тобто 25 %;

· розуміння - немає, тобто 0 %.

Результати наведені на рис. 3.1.14.

Рис. 3.1.14. Частота використання узагальнених критеріїв батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загального відсторонення від власних дітей

Джерело: складено автором.

Таким чином, 12 наративів із 60, показали негативний результат у вихованні. Їх діти не показали своєчасну сепарацію.

Наратора застосували такі практики, як: не взаемодія не індівідуально- стандартно, контроль тощо. (Див. таблицю 3.1.15).

Табл. 3.1.15.Частота використання якісних вимірів батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками загальної неуспішності їх дітей

№	Критерії	Кількість разів	Співвідношення у %
1	Прийняття (5) - відкидання (5)	9	14
2	Гордість - розчарування (8)	8	13
3	Співпраця - не співпрацю (8)	8	13
4	Відповідальність (3) - безвідповідальність (5)	5	8
5	Індивідуально- стандартно (4)	4	6
6	Доброта (4) -злість	4	6
7	Працьовитість - лінь (4)	4	6
8	Підтримка (2) - байдужість (1)	3	5
9	Наставництво (3) - учнівство	3	5
10	Свобода - придушення, контроль (3)	3	5
11	Егоїзм (2) - розуміння	2	3
12	Достаток (1) - скромність, бідність (1)	2	3
13	Любов (2) -нелюбовь	2	3
14	Досвід - недосвідченість (3)	3	5
15	Самостійність - несамостійність (1)	1	2
16	Подяка-невдячність (1)	1	2
17	Багато ролей - мало ролей (1)	1	2
18	Сепарація - залежність (1)	1	2
19	Тісний емоційний контакт - відчуження (1)	1	2
	Разом:	64	100

Джерело: складено автором.

Отже, як бачимо, деякі наратори використовували в своєму вихованні спільні критерії (а це в свою чергу, характеристики та контексти) батьківсько-дитячих практик які стали причиною неуспішності їх дітей. Почнемо із характеристик, які призвели до неуспішності:

Ш сепарація - 3 позиції, тобто 5 %;

Ш залежність - 8 позицій із знаком «-», тобто -13 %;

Ш взаємодія - 8 позицій, тобто 13 %;

Ш не взаємодія - 17 позицій із знаком «-», тобто -27 %;

Ш тісний емоційний контакт - відчуження - 2 позиції із знаком «-», тобто -3 %;

Ш індивідуально - стандартно - 5 позицій із знаком «-», тобто -8 %;

Ш досвід - 2 позиції, тобто 3 %;

Ш недосвідченність - 1 позиція із знаком «-», тобто -2 %;

Ш емоційний контакт з боку одного з батьків - 4 позиції, тобто 6 %.

Результати наведені на рис. 3.1.15. (а)



Рис. 3.1.15. (а) Частота використання узагальнених критеріїв батьківсько-дитячих практик у наративах із ознаками неуспішності дітей

Джерело: складено автором.

Тепер розглянемо контексти, які у майбутньому стали причиною неуспішності дітей деяких нараторів. Такими контекстами є :

Ш гордість - розчарування - 8 позицій із знаком «-», тобто -13 %;

Ш прийняття - 5 позицій, тобто 8 %;

Ш відкидання - 4 позиції із знаком «-», тобто -6 %;

Ш егоїзм - 2 позиції, тобто 3 %;

Ш розуміння - немає, тобто 0 %;

Ш достаток - 1 позиція, тобто 2 %;

Ш скромність, бідність - 2 позиції, тобто 3 %;

Ш подяка - невдячність - 1 позиція, тобто 2 %.

Результати наведені на рис. 3.1.15. (б)

Рис. 3.1.15. (б) Основні контексти у наративах із ознаками загальної неуспішності дітей Джерело: складено автором.

Таким чином, ми бачимо, що не всі підходи, які застосовуються у вихованні дітей є правильними. Кожен підхід в батьківсько-дитячих відносин, так чи інакше, впливає на майбутнє дітей. Внаслідок чого, вони стають успішними або ж навпаки - неуспішними. Що нам до речі, яскраво і підтверджує наративний метод нашого дослідження.

Окрім цього, зручність наративного методу полягає в тому, що кожен наратив є індивідуальним, а це означає, що вивчаючи його можна скласти індивідуальний образ про самого опитуваного наратора, а також про його виховання та уклад життя.

3.2 Діагностика батьківсько-дитячих відносин за методикою «Стратегії сімейного виховання»

В дослідженні батьківсько-дитячих відносин за даною методикою, брали участь 20 нараторів. Провівши його, ми отримали наступні результати:

Табл. 3.2.Процентне відношення стратегії (стилю) сімейного виховання

Стратегія (стиль) сімейного виховання	Авторитетний стиль	Авторитарний стиль	Ліберальний стиль	Індиферентний стиль
Наратори (20 чол.)	55% (12 чол.)	15% (3 чол.)	20% (4 чол.)	10% (2 чол.)

Джерело: складено автором.

Отже, результати дослідження стратегії (стилю) сімейного виховання у нараторів, які приймали участь в нашій запропонованій методиці, є наступними:



Рис. 3.2. Частота використання стилів сімейного виховання

Джерело: складено автором.

3.3 Порівняльний аналіз стандартизованих та нестандартизованих методів вивчення соціально-психологічних практик батьківсько-дитячих відносин

Таким чином, ми бачимо, з результатів наших методів дослідження, наступне:

Ш 55% (12 чол.) нараторів користувалися практиками:

· сепарація-залежність (11 разів) - ця практика виражалася як повага, довіра, свобода, терпіння;

· взаємодія - не взаємодія (11 разів) - ця практика виражалася як підтримка, співпраця, працьовитість, наставництво;

· тісний емоційний контакт (9 разів) - ця практика виражалася як миролюбність, доброта, любов, щирість.

ь і контекстами:

· з раннього дитинства - не з дитинства - 11 разів;

· відповідальність - не відповідальність - 7 разів;

· гордість - розчарування - 11 разів

Окрім цього, ці наратори використовували в своїй сім'ї авторитетний стиль виховання, тобто вони заохочували особисту відповідальність та самостійність своїх дітей, відповідно до їх вікових можливостей. Також водночас вимагали від своїх дітей осмисленої поведінки і намагалися допомогти їм, поважаючи та розуміючи їх бажання. При цьому наратори виявляли твердість, піклуючись про справедливість та послідовне дотримання дисципліни, що сформувало правильну, відповідальну та соціальну поведінку в їхніх дітей.

Ш 15% (3 чол.) наратора використовували практики з негативними показниками:

· сепарація - залежність - 3 рази (тобто, залежність та контроль);

· взаємодія - не взаємодія - 3 рази (тобто, не співпраця);

· тісний емоційний контакт - відчуження -2 рази (відчуження).

Окрім цього, ці наратори використовували в своїй сім'ї авторитарний стиль виховання, тобто вони чітко знали, якою саме повинна вирости їхня дитина, та докладали до цього максимум зусиль. При цьому, батьки були дуже категоричні та непоступливі, диктуючи, що саме повинна робити дитина в тій чи іншій ситуації та як будувати своє життя, тобто нав'язували їй свою думку.

Ш 20% (4 чол.) наратора користувалися такими негативними практиками:

· сепарація - залежність - 4 рази (тобто, безвідповідальність та несамостійність);

· взаємодія - не взаємодія - 4 рази (тобто, не співпраця та байдужість)

· тісний емоції контакт - відчуження - 3 рази (мається на увазі, відчуження).

ь контекст:

· Егоїзм - 4 рази.

Окрім цього, ці наратори використовували в своїй сім'ї ліберальний стиль виховання, тобто вони прагнули задовольнити всі потреби, та потурали всім забаганкам своєї дитини. При цьому сприймали її як маленьку і беззахисну, переживали за неї та намагалися відгородити свою дитину від життєвих труднощів та неприємностей (які до речі, сприяють самостійності). Такий стиль виховання виховав дітей егоїстами та безвідповідальними.

Ш 10% (1 чол.) наратор, користувався такими негативними практиками:

· Прийняття - відкидання - 2 рази (мається на увазі, відкидання);

· відповідальність - безвідповідальність - 2 рази (мається на увазі, безвідповідальність);

· тісний емоційний контакт - відчуження - 2 рази (мається на увазі, відчуження)

ь контекст:

· Егоїзм

Окрім цього, цей наратор використовував в своїй сім'ї індиферентний стиль виховання, тобто він взагалі не цікавився своїми дітьми та не займався їх вихованням. Іншими словами, такі батьки покинули своїх дітей напризволяще та змусили їх самим виживати в житті. При цьому, вимагали у своїх вже дорослих дітей, уваги до себе.

Таким чином, методика «Стратегії сімейного виховання» показала ідентичні показники з наративною методикою.

Однак, наративна методика дає можливість більш широко вивчити ті практики, якими часто користуються батьки в процесі виховання своїх дітей. Це і є головним висновком в нашій роботі.

Висновки до розділу 3

Підсумовуючи третій розділ, ми зробили наступні висновки:

Провівши дослідження наративів та життєвих історій за А. Страусе, Дж. Корбіном та Б. Глезером, ми побачили, що не всі підходи, які застосовуються у вихованні дітей є правильними. Кожен підхід в батьківсько-дитячих відносин, так чи інакше, впливає на майбутнє дітей. Внаслідок чого, вони стають успішними або ж навпаки - неуспішними. Що нам до речі, яскраво і підтвердив наративний метод нашого дослідження.

Окрім цього, зручність наративного методу полягає в тому, що кожен наратив є індивідуальним, а це означає, що вивчаючи його можна скласти індивідуальний образ про самого опитуваного наратора, а також про його виховання та уклад життя.

Також окрім наративного методу, для дослідження батьківсько-дитячих відносин, ми використали методику «Стратегії сімейного виховання». За цією методикою ми визначали стиль виховання, який використовували наратори по відношенню до своїх дітей.

В дослідженні батьківсько-дитячих відносин за даною методикою, брали участь 20 нараторів.

За її результатами, ми з'ясували, що більшість наших нараторів (а саме 55 %), у своїй стратегії виховання, розуміли, прислухалися і співпрацювали із своїми дітьми, та водночас уміли знаходити компроміси, які б задовольняли як батьків, так і дітей, у тих чи інших життєвих ситуаціях. Вони були авторитетом для своїх дітей, що в свою чергу, в подальшому дозволило їм стати щасливими та успішними в житті.

Але варто зауважити, що серед наших 20 нараторів, які пройшли дану методику, все ж таки є і ті (або ж їх діти), які взагалі не цікавилися своїми дітьми та не займалися їх вихованням. За нашими даними дослідження, таким є один нараторів (а саме 10 %).

Загалом варто сказати, що всі методи діагностики та дослідження батьківсько-дитячих відносин хороші, але кожен в конкретній лише проблемі чи ситуації.

Натомість наративний метод дослідження батьківсько-дитячих відносин є універсальним та водночас індивідуальним. Іншими словами, це означає, що кожен наратор сам собі визначає кількість характеристик та контекстів. Також він має можливість визначати свої індивідуальні критерії для дослідження його наративу або життєвої історії.

В цьому якраз і полягає перевага наративного методу перед будь-якою методикою діагностики батьківсько-дитячих відносин, де кожна шкала диктує свої стандарти та критерії для дослідження, в залежності від обраної методики.

ВИСНОВКИ

В даній магістерській роботі, ми розглянули та дослідили особливості застосування наративного аналізу біографічних самописів в дослідженні практик батьківсько-дитячих відносин.

В першому розділі роботи показано сутність біографічного методу, що полягає у відповіді на питання, в результаті яких механізмів і подій народжується якась конкретна особистість, і як надалі вона формує свою долю.

Що стосується наративного методу, то в роботі звернена увага на наукові праці таких вчених як: Й. Брокмейер, Дж. Валецкі, Х. Міллер, Р. Харре, А. Страусе, Дж. Корбін, Б. Глезер, Т. ван Дейк, Т. Сарбін, Дж. Комбс, Л. Люборскі, Е. Люборскі, М. Уайт, Дж. Фрідман, Д. МакАдамс та багато інших.

В розділі підкреслений внесок вітчизняних вчених в цю проблематику. У вітчизняній же психології дослідженнями в цій області займалися такі вчені та науковці, як: Леонтьєв А. Н., Леонтьєв Д. А., Ананьєв Б. Г., Виготський Л. С., Подшивалкіна В. І. та багато інших.

На основі аналізу першоджерел під наративом в роботі розуміється будь-який текст, що містить інформацію про якусь подію або низку подій. Він надає подіям певної послідовності, організовує їх насамперед, у хронологічному порядку.

В роботі показано, що під поняттям «відносини» в психології розуміється, суб'єктивна сторона відображення дійсності, результат взаємодії людини з середовищем. У соціальних спільнотах (а до них належать і сім'я) у складових їх людей представлені не відносини, а взаємини.

Базуючись на аналізе сучасної психологічної літератури виявлено, що всі наявні методики діагностики батьківсько-дитячих відносин поділяються на: призначені тільки для дітей; призначені тільки для батьків; однаково придатні як для обстеження дітей, так і батьків; методики, які мають окремі субтести або завдання для дітей та для батьків, співвідносні один з одним; методики, призначені для взаємодії співвідношення «батьки-дитина».

Показано, що в дослідженні наративної методології, надзвичайно важливий вклад зробили А. Страусе, Дж. Корбін та Б. Глезер, які виідели три види кодування якісної інформації наративів, а саме відкрите кодування; осьове кодування; вибіркове кодування.

В роботі підкреслений вагомий внесок у наративну методологію Т. ван Дейка, якій визначив наступну структуру наративу: опис ситуації та коментарі до неї; ситуація - опис епізоду та фону; епізод - опис основних подій та їх наслідків; фон - опис контексту (тобто, умов) та передісторії.

В розділі показано, що проблематика батьківсько-дитячих відносин залишається незмінно гострої протягом усього розвитку психологічної науки і практики. Взаємодія дитини з батьками є першим досвідом взаємодії з навколишнім світом. Цей досвід закріплюється та формує певні моделі поведінки з іншими людьми, які передаються з покоління в покоління. У кожному суспільстві складається певна культура взаємин і взаємодії між батьками і дітьми, виникають соціальні стереотипи, певні установки і погляди на виховання в сім'ї.

Показано, що питання, присвячені проблемі батьківсько-дитячих відносин, розглядалися багатьма вченими. У вітчизняній психології дослідженнями в цій області займалися вчені Божович Л. І., Виготський Л. С., Дубровіна І. В., Лисина М. І., Леонтьєв А. Н., Мухіна В. С. та багато інших.

У другому розділі представлені організаційні та методичні підходи емпіричного дослідження. Обгрунтована вибірка досліджуваних. Показано, що дане дослідження проводилось серед людей, віком від 55 до 82 років, які проживають в м. Одеса, а також на території Одеської області. Опитуванні люди були передпенсійного та пенсійного віку.

Загальна кількість опитуваних - більше 120 чоловік.

Потім, після запису наративів та життєвих історій, 20 нараторам, було запропоновано пройти тест-опитувальник «Стратегії сімейного виховання».

За результатами аналізу наративів виявлено існування декількох стратегій соціально-психологічних практик батьківсько-дитячих відносин з орієнтацією на підтверджену успішність, зокрема за рахунок розвитку особистості, самостійності, працьовитості, своєчасної сепарації, індивідуальность, а також на відстороненість та на обмеження самостійності, що привели до неуспішності дітей. Показані основні індивідуальні виміри кожної з підгруп нараторів та узагальнені критерії опису індивідуальної соціально-психологічної практики у відносинах з особистими дітьми, внаслідок чого, вони стають успішними або ж навпаки - неуспішними. Оказано, що батьки більш успішних дітей використовують більше вимірів та категорій для самоопису особистих практик виховання дитини. В наративах батьків, які мають успішних дітей частіше використовувалися показники сепарації дітей, продуктивної взаємодії, емоціної підтримки. Що нам до речі, яскраво і підтвердив наративний метод нашого дослідження.

Інакше кажучи, було з'ясовано, що більшість нараторів (а саме 55 %), у своїй стратегії виховання, розуміли, прислухалися і співпрацювали із своїми дітьми, та водночас уміли знаходити компроміси, які б задовольняли як батьків, так і дітей, у тих чи інших життєвих ситуаціях. Вони були авторитетом для своїх дітей, що в свою чергу, в подальшому дозволило їм стати щасливими та успішними в житті.

Але варто зауважити, що серед наших 20 нараторів, які пройшли дану методику, все ж таки є і ті (або ж їх діти), які взагалі не цікавилися своїми дітьми та не займалися їх вихованням. За нашими даними дослідження, такими є двоє нараторів (а саме 10 %). Або ж це можуть бути їх діти, які так виховували своїх дітей, тобто внуків нараторів.

Загалом варто сказати, що всі методи діагностики та дослідження батьківсько-дитячих відносин хороші, але кожен в конкретній лише проблемі чи ситуації.

Натомість наративний метод дослідження батьківсько-дитячих відносин є універсальним та водночас індивідуальним. Іншими словами, це означає, що кожен наратор сам собі визначає кількість характеристик та контекстів. Також він має можливість визначати свої індивідуальні критерії для дослідження його наративу або життєвої історії.

В цьому якраз і полягає перевага наративного методу перед будь-якою методикою діагностики батьківсько-дитячих відносин, де кожна шкала диктує свої стандарти та критерії для дослідження, в залежності від обраної методики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 4 этапа сепарации (психологического отделения) от родителей. Генштальт-клуб. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gestaltclub.com/articles/obsaa-psihologia/10311-4-etapa-separacii-psihologiceskogo-otdelenia-ot-roditelej. вільний. Назва з екрану.

2. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. - М. - 1977.

3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. - СПб.: Питер. - 2001. - 288 с.

4. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М. - 1979. - С. 167.

5. Белановский С. А. Индивидуальное глубокое интервью. - М. - 2001.

6. Биографический метод / Под ред. Е. Мещеркиной, В. Семеновой. - М. -ИСАН. - 1994.

7. Биографический метод в социологии: история, методология, практика. - М. - 1993.

8. Біографічний метод. Енциклопедія практичної психології. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://psychologis.com.ua/biograficheskiy_metod.htm. вільний. Назва з екрану.

9. Божков О. Б. Биографии и генеалогии: ретроспективы социально-культурных трансформаций // Социологический журнал.- 2001. - № 1. С. 74-88.

10. Брокмейер Й., Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы / Й. Брокмейер, Р. Харре // Вопросы философии. - 2000. - № 3. - С. 29-42.

11. Брунер Дж. Жизнь как нарратив / Дж. Брунер // Постнеклассическая психология. - 2005. - № 1(2). - С. 9-29.

12. Бургос М. История жизни. Рассказывание и поиск себя // Вопросы социологии. - 1992. - Т.1. - № 2.

13. Бурдье П. Биографическая иллюзия // «ИНТЕР». - 2002. - № 1. - С. 75-85.

14. Ван Дейк Т. Анализ новостей как дискурса / Т. ван Дейк // Ван Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация / Т. ван Дейк - М. : Прогресс. - 1989. - С. 111-160.

15. Голофаст В. Б. Многообразие биографических повествований // Социологический журнал. - 1995. - № 1. - С. 71-88.

16. Голубович И. В. Биография: силуэт на фоне humanities. Методология анализа в социогуманитарном знании. - Одесса: ФЛП Фридман А. С. -2008. - 372 с.

17. Девятко И. Ф. Модели объяснения и логика социологического исследования. - М. - 1996.

18. Диагностика родительско-детских отношений. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://pro-psixology.ru/psixologicheskoe-obsledovanie-semi/578-diagnostika-roditelsko-detskix-otnoshenij.html. вільний. Назва з екрану.

19. Добрякова М. С. Исследования локальных сообществ в контексте позитивизма, субъективизма, постмодернизма и теории глобализации // Социология: 4М. - 2001. - № 13.

20. Евстигнеева Н. В., Оберемко О. А. Модели анализа нарратива / Н. В. Евстигнеева, О. А. Оберемко // Человек. Сообщество. Управление. - 2007. - № 4. - С. 95-107

21. Жизненный путь и профессиональная карьера специалиста / Под ред. В. И. Подшивалкиной. - К. - 1997.

22. Журавлёв В. Ф. Нарративное интервью в биографических исследованиях // Социология: 4 М. - 1993. - № 3-4. - С. 34-43.

23. Знаков В. В. Тезаурусное и нарративное понимание событий как проблема психологии человеческого бытия / В. В. Знаков // Методология и история психологии. - 2010. - Т. 5. - № 3. - С. 105-119.

24. Кадырова Р. Г. Теория нарратива и нарративный анализ в психологии / Р. Г. Кадырова // Вектор науки ТГУ. - 2012. - № 2(9). - С. 126-128.

25. Калмыкова Е. С., Мергенталер Э. Нарратив в психотерапии: рассказы пациентов о личной истории // Журнал практической психологии и психоанализа. - 2002. - № 1-2.

26. Карасик В. И. Языковые концепты как измерения культуры (субкатегориальный кластер темпоральности) // Научная библиотека Центроконцепта: Концепты. - 1997. - выпуск 2 (2).

27. Каузометрія. Енциклопедія Сучасної України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11105. вільний. Назва з екрану.

28. Киселёва И. П. Информативно-целевой анализ текста свободного интервью // Социологический журнал. -1994. - № 3. С. 110-116.

29. Козлова Н. Н. «Повесть о жизни с Алешей Паустовским»: социологическое переписывание // СОЦИС. - 1999. - № 5.

30. Коржикова Е. Ю. Методика «Психологическая автобиография» в психодиагностике жизненных ситуаций. Методическое пособие. - К. -1994.

31. Кутковая Е. С. Нарратив в исследовании идентичности. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://npsyj.ru/pdf/npj-no16-2014/npj_no16_2014_23-33.pdf. вільний. Назва з екрану.

32. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат. - 1975.

33. Леонтьев А. Н. Философия психологии: из научного наследия. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - 1994.

34. Леонтьев Д. А. Лабиринт идентичностей: не человек для идентичности, а идентичность для человека // Философские науки. - 2009. - № 10. - С. 5-10.

35. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. - М. - Смысл. -2003. - 438 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.uni-dubna.ru/search/files/psy_leo_psy_smisla/1.pdf. вільний. Назва з екрану.

36. Логинова Н. А. Жизненный путь человека как проблема психологии // Вопросы психологии. - 1985. - № 1. - С. 103-109.

37. МакАдамс Д. П. Психология жизненных историй // Методология и история психологии. - 2008. - Т. 3. - Выпуск 3. - С. 135-166. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mhp-journal.ru/upload/2008_v3_n3/2008_v3_n3_11.pdf. вільний. Назва з екрану.

38. Максименко С. Д. Психологія в соціальній та психологічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. - К.: Наукова думка. - 1998. - 216 с.

39. Мертон Р. Краткий библиографический очерк // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2000. - №4. - С. 88-90.

40. Методика диагностики родительсько-детских отношений «Стратегии семейного воспитания». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://testoteka.narod.ru/dro/1/04.html. вільний. Назва з екрану.

41. Мещеркина Е. Ю. Жизненный путь и биография: преемственность социологических категорий // Социологические исследования. - 2002. - № 7.

42. Мошкова Г. Ю., Юревич А. В. Психобиография - новое направление в изучении науки // Вопросы истории естествознания и техники. - 1989. - № 3. - С. 67-75.

43. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 6-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр «Академия» - 2000. - 456 с.

44. Нуркова В. В. Автобиографическая память как проблема психологического исследования // Психологический журнал. - 1996. - №2.

45. Подшивалкина В. И. К вопросу об особенностях взаимодействия исследователя и информанта при проведении психологического интервью / В. И. Подшивалкина // Наука і освіта. - Одесса. - 2008. - № 8-9. - С. 93-95.

46. Подшивалкина В. И. Методологические проблемы анализа биографических самоописаний / В. И. Подшивалкина // Філософські пошуки. - Львів; Одеса. - 2004. - Вип. 17-18. - С. 520-526.

47. Подшивалкіна В. І. Авторська програма спецкурсу «Біографічний метод та особливості його застосування у психології» / В. І. Подшивалкіна // Психологія і суспільство. - 2004. - № 3. - С. 126-128.

48. Подшивалкіна В. І. Особливостi автобiографiчного опису / В. І. Подшивалкiна // Curriculum vitae. - 2009. - Вип. 1 : Бiографiчний метод у гуманiтарному знанні. - С. 28-34.

49. Психология жизненного успеха (опыт социальнопсихологического анализа преодоления критических ситуаций) / Под. ред. Сохань Л. В. - К. - 1995.

50. Рустин М. Размышления по поводу поворота к биографиям в социальных науках // «ИНТЕР». - 2002. - № 1.

51. Сарбин Т. Р. Нарратив как базовая метафора для психологии. Постнеклассическая психология. - 2004. - № 1. - С. 6-28.

52. Сепарация в психологии - условия здорового взросления. Этапы сепарации. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://psiho.guru/terminy/separaciya-v-psihologii-usloviya-zdorovogo-vzrosleniya.html. вільний. Назва з екрану.

53. Смирнова Е. О. Психология ребенка. Учебник для педагогических вузов и училищ // Москва. Издательство «Школа-Пресс». - 1997.

54. Соціологічна спадщина Ф. Знанецкого і У. Томаса. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://studme.com.ua/116404015993/sotsiologiya/sotsiologicheskoe_nasledie_znanetskogo_tomasa.htm. вільний. Назва з екрану.

55. Страусе А., Корбин Дж. Основы качественного исследования: обоснованная теория, процедуры и техники / Пер. с англ. и послесловие Т. С. Васильевой. - М: Эдиториал УРСС. - 2001. - 256 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://social-orthodox.info/materials/5_3_strauskorbin.pdf. вільний. Назва з екрану.

56. Таршис Е. Я. Перспективы развития метода контент-анализа // Социология: 4М. - 2002. - № 15. - С. 71-93.

57. Фомина Л. К. Понятие и типы детско-родительских отношений // Молодой ученый. - 2014. - №2. - С. 704-707. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://moluch.ru/archive/61/9043/ вільний. Назва з екрану.

58. Фукс-Хайнрітц В. Біографічний метод // Біографічний метод в соціології: історія, методологія, практика / Ред. колл.: В. В. Семенова, Є. Ю. Мещеркина. М. - 1993. - С. 11-41.

59. Что такое нарратив. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://theoryandpractice.ru/posts/7525-chto-takoe-narrativ. вільний. Назва з екрану.

60. Шмид В. Нарратология / В. Шмидт. - Москва : Языки славянской культуры. - 2008. - 304 с.

61. Эксплицитное и имплицитное изображение нарратора. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.e-reading.club/chapter.php/1028027/34/Shmid_-_Narratologiya.html. вільний. Назва з екрану.

62. Этапы сепарации от родителей. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.b17.ru/blog/63123/ вільний. Назва з екрану.

63. Ярская-Смирнова Е. Р. Нарративный анализ в социологии // Социологический журнал . - 1997. - № 3. С. 38-62.

64. Ярская-Смирнова Е. Р. Социокультурный анализ нетипичности. - Саратов. - 1997.

65. Franzosi R. Narrative Analysis - or Why (and How) Sociologists should be Interested in Narrative // Annual Review of Sociology. - 1998. - vol. 24.

66. Friedman N. Point of view in fiction: The development of a critical concept // PMLA. - N.Y. - 1955. - Vol. 70. - № 5. - P. 1160-1184.

67. Kayser W. Das Problem des Erzahlers im Romans / Wolfgang Kayser. - Darmstadt : Wisserschaftliche Buchgesellschaft. - 1958. - 250 р.

68. Labov W. Some Further Steps in Narrative Analysis // Special issue of The Journal of Narrative and Life History. - 1997.

69. Labov W., Waletzky J. Oral Versions of Personal Experience: Three Decades of Narrative Analysis // Special Volume of a Journal of Narrative and Life History. - 1997. - vol. 7. - P. 3-38.

70. Maines D. R. Narrative's Moment and Sociology`s Phenomena - toward a Narrative Sociology // Sociological Quarterly. - V. 34. - № 1. - P. 17-37.

71. Polkinghorne D. P. Narrative knowing and the human sciences. - Albany: State University of New York Press. - 1988.

ДОДАТОК

Список вимірів соціально-психологічних практик, якими використовувалися нараторами в самоописах батьківсько-дитячих відносин

№	Характеристики, які використовували наратори у вихованні	Позитив. Негатив.	Загальна кількість	Співвідношення у %
1	Індивідуальний - стандартний	2-4	6	1,7
2	Відповідальний - безвідповідальний	10-6	13	3,7
3	Самостійність - несамостійність	14-1	15	4,3
4	Гордість -розчарування	17-8	25	7,1
5	Свобода - контроль, придушення	10-5	15	4,3
6	Підтримка - байдужість	18-0	18	5,1
7	Працьовитість - лінь	24-3	27	7,7
8	Наставництво- учнівство	20-0	20	5,7
9	Прийняття - відкидання	10-6	15	4,3
10	Сепарація - залежність	15-1	16	4,5
11	Довіра - недовіра	12-0	12	3,4
12	Тісний емоційний контакт-відчуження	16-2	18	5,1
13	Співпраця - не співпраця	29-6	34	9,7
14	Повага- неповага	10-0	10	2,9
15	Ранній- пізній	13-0	13	3,7
16	Любов - нелюбов	10-0	10	2,9
17	Досвід-недосвідченість	7-3	10	2,9
18	Мало ролей - багато ролей	7-2	9	2,5
19	Миролюбність - агресія	9-0	9	2,5
20	Достаток - скромність, бідність	4-3	7	2,0
21	Об'єкт - суб'єкт	5-1	6	1,7
22	Доброта - злість	7-0	7	2,0
23	Віра- придушення, байдужість	4-0	4	1,1
24	Порівняння - не порівняння	4-0	4	1,1
25	Дружба - ворожнеча	3-0	3	0,8
26	Егоізм- розуміння	3-0	3	0,8
27	Спадкоємність - не спадкоємність	2-0	2	0,5
28	Суворість - м'якість	3-0	3	0,8
29	Авторитет - не авторитет	2-0	2	0,5
30	Важливо - неважливо	2-0	2	0,5
31	Порядок - безлад	1-0	1	0,2
32	Щирість - нещирість	1-0	1	0,2
33	Успішність - неуспішність	1-0	1	0,2
34	Схвалення - несхвалення	1-0	1	0,2
35	Справедливість - несправедливість	3-0	3	0,8
36	Заохочення - байдужість	3-0	3	0,8
	Разом:		348	100

Джерело: складено автором.

Кількість критеріїв, які використовувались в наративах

Кількість критеріїв	Кількість наративів	%
по 1	-	-
за 2	1	2
за 3	4	7
за 4	5	8
за 5	23	38
за 6	10	17
за 7	2	3
за 8	5	8
за 9	5	8
за 10	4	7
за 12	1	2

Джерело: складено автором.

Размещено на Allbest.ru

...