Потреби особистості у похилому віці

Суть їх в тому, що людина похилого віку хоче не тільки вирішити якусь життєву проблему, але й прагне зробити це якомога краще і від цього одержує особливе задоволення. Методика представлена анкетою (Див. ДОДАТОК З.). Тест-опитувальник (автори - Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін і Л.П.Орлов) містить твердження, які диференціюють людей двох протилежних груп: з високим і низьким рівнями потреби у досягненнях.

У тесті міститься 22 твердження, які дають змогу уточнити думки, інтереси і те, як людина оцінює себе. У бланку відповіді пишуть поряд з номером твердження «Так», якщо згодні з цим твердженням, а якщо не згодні, - «Ні». Ніяких додаткових написів робити не слід. Твердження дуже короткі і не передбачають всіх подробиць. Опитуваний не гає часу на роздуми, відповідає швидко і обов'язково на кожне запитання. Поганих і хороших відповідей не існує.

17. Важливою потребою для особистості у зрілому віці є спілкування. Цікавою методикою вивчення даної потреби є методика «Вивчення потреби в спілкуванні» Ю.М. Орлова. [ДОДАТОК К]. Дана методика була розроблена в 1978 році і являє собою тест-опитувальник, який містить 33 положення (твердження), з якими випробуваний погоджується або не погоджується. Тест спрямований на виявлення ступеня вираження потреби людини у спілкуванні. Крім цього, за допомогою даної методики, можливо, визначити наскільки людина відчуває себе самотньою, задоволеною у процесі спілкування з іншими людьми, а також можливо визначити ступінь задоволення від спілкування з іншими людьми.

Все це дає підстави використовувати методику «Вивчення потреби в спілкуванні» Ю.М. Орлова як показник відчуженості особистості, за допомогою її основних проявів і особливостей:

Ш низький рівень знань про особливості соціально-політичної системи;

Ш відсутність інтересу до культури і інтелектуальних видів діяльності;

Ш менш логічне мислення, пізнавальна замкнутість;

Ш нав'язливі стани і ригідність;

Ш схильність засмучуватися, високий рівень страхів;

Ш байдужість до групового поведінки.

Ш неадекватність і презирство до самого себе;

Ш екстремізм, ослаблення почуття відповідальності, гіркота і заздрість;

Ш почуття провини, невпевненості, незадоволення життям;

Ш песимізм, почуття самотності;

Ш інші сприймаються як загроза;

Ш презирство до себе поєднується з ворожістю до інших і засудженням людської слабості;

Ш відсутність почуттів лояльності, приналежності, ворожість, екстремізм в цьому стані іноді передують відхиляється.

Методика містить 33 твердження, на які відповідали у відповідності зі своїми установками. Потім вираховувалася сума отриманих балів при відповідях «Так» і «Ні». Чим більша сума, тим більша потреба в спілкуванні.

18. Методика «Діагностика мотивів афіліації» за А. Мехрабіан спрямована на визначення афіліації (під афіліацію розуміється потреба тісно контактувати і взаємодіяти з близькими людьми).(ДОДАТОК І). Даний тест призначений для діагностики двох мотивів особистості: прагнення до прийняття особистості оточуючими людьми і страху бути відкинутим іншими людьми.

Перед проведенням методики піддослідні були ознайомлені з інструкцією. Опитувані оцінювали ступінь згоди або незгоди з кожним із тверджень, використовуючи таку шкалу:

+ 3 - повністю згоден;

+2 - Згоден;

0 - нейтральний;

-1 - Скоріше не згоден, ніж згоден;

-2 - Не згоден;

-3 - Повністю не згоден.

При обробці результатів здійснюється обрахування певних балів, а не змістовний аналіз відповідей на окремі пункти. Дані оброблялися за двома шкалами: прагнення до прийняття особистості оточуючими людьми (СП) і страху бути відкинутим іншими людьми (СВ).

19. Список особистісних переваг А. Едвардса є опитувальником, який вимірює силу потреб, запозичених з переліку, запропонованого Г. Мюрреєм. Цей перелік був скорочений до 15 і включав такі потреби: в досягненні, повазі, порядку, прояві себе, автономії, сприянні, внутрішньому аналізі, допомоги, лідерстві, повазі, турботі, зміні, терпінні, індивіді іншої статі, агресивності. Для кожної з 15 шкал опитувальника були виділено індикатори потреб, які формулюються у вигляді тверджень (всього 210 пар тверджень). Опитувальник побудований на основі вимушеного вибору одного з кожної пари тверджень. Підсумковий індекс потреби виражає не абсолютну силу потреби, а силу цієї потреби щодо інших потреб з переліку. А. Едварде використовував метод вимушеного вибору для того, щоб зменшити вплив фактора соціальної бажаності.

20. Опитувальник для вимірювання мотивації досягнення А. Мехрабіана має дві форми: для чоловіків і для жінок. Опитувальник побудований на основі теорії мотивації досягнення Дж. Аткінсона. При підборі його пунктів враховувалися індивідуальні відмінності людей з мотивом прагнення до успіху і уникнення невдачі в поведінці, обумовленому мотивацією досягнення. Пункти опитувальника побудовані у формі порівняльних тверджень, тому виявляють результуючу тенденцію мотивації досягнення, утворену як різницю у проявах мотивів прагнення до успіху і уникнення невдачі. Високі показники означають тенденцію досягнення, а найнижчі - тенденцію уникнення. При конструюванні опитувальника був використаний метод факторного аналізу, і в остаточному варіанті обидві шкали містять по 26 пунктів.

Таким чином, психологами було розроблено чимало методик для вивчення потреб людини, зокрема, у людей похилого віку. Більшість з них містять спеціально розроблені тести-опитувальники, які складаються з певної кількості тверджень, які даються опитуваним.

3.2 Дослідження потреб особистості у похилому віці

Дослідження особистості у пізні періоди стали здійснюватися з початку тридцятих років минулого століття. В основі цих досліджень був метод вікових поперечних зрізів.

Актуальною й обговорюваною проблемою вивчення розвитку особистості в пізні періоди життя є проблема збереженості - зміни окремих диспозицій особистості. Їх дослідження носять спорадичний, безсистемний характер.

Вивчаючи структуру потреб людей похилого віку можна побачити, що в самому комплексі потреб не відбувається принципових змін у літніх людей, порівняно з людьми зрілого віку. Специфіка змін полягає в динаміці їх структури: потреби літніх людей зміщені в певному напрямку. Такі потреби, як потреба у творчості, любові, які є досить значущими для людей зрілого віку, мають у структурі потреб літніх людей незначну "питому вагу". На перше місце у структурі потреб людей похилого віку виступають: потреба в уникненні страждань, потреба в спілкуванні.

Особливою самостійною формою активності суб'єкта, у результаті чого формуються його відносини з навколишніми є спілкування. Воно дозволяє людині обмінюватися з іншими діяльністю, уявленнями, ідеями, почуттями. Саме спілкування є важливою потребою особи, у його процесі можна досягнути єдності з іншими та уникнути самотності. У похилому віці воно навіть, може уповільнити старіння, адже, як свідчать дослідження, в особи похилого віку з вираженим соціальним інтересом, яка включена до широких соціальних зв'язків, темпи старіння є нижчими, кращим є і фізичне здоров'я (О.В. Хухлаева).

Спілкування є досить складним багаторівневим феноменом, який розглядають як активність, взаємодію і взаємовплив, контакт, пізнання та діяльність, взаємовідносини, потребу та умову життя людини. Це акт усвідомленого, раціонально зумовленого обміну інформацією, безпосередній емоційний контакт між людьми. Воно є основною базовою потребою особистості (Б.Ф. Ломов) [42]. Якщо така потреба людини не задоволена, вона може почуватися самотньою, тобто має відповідні переживання, які найчастіше зумовлені деформацією зв'язків за різними аспектами дійсності, порівняно мало залежать від об'єктивних умов; такі переживання мають як позитивний, так і негативний потенціал. Постійне перебування з іншими людьми не гарантує відсутності такого суб'єктивного відчуття, особа похилого віку може проживати з рідними, але бути їм байдужою і почуватися самотньою.

Крім того, що спілкування в похилому віці є важливою потребою особистості, пов'язаною із почуттям самотності, воно дозволяє задовольнити низку життєво важливих потреб.

Серед них можна виділити три групи: соціальні, екзистенціальні та емоційні. До соціальних належать прагнення людини до прихильності, встановлення близьких емоційних («теплих») відносин з рідними та друзями, задоволення її потреби у належності (до певних груп, спільнот), прагнення уникати самотність. Екзистенціальні виявляються у смислоутворювальній потребі (збагаченні змістом наявного життя, пошуку вершинного смислу) та задоволенні потреби у свободі. Важливим показником задоволення потреби в пошуку смислу життя, яка виявляється у формі діалогічного ставлення до себе, є особистісна рефлексія. Це здатність індивіда осмислювати свої стосунки, прогнозувати наслідки власних дій та вчинків для себе самого та інших, здатність до узгодження цілей власної поведінки із засобами їх досягнення (І.Д. Бех) [14]. Емоційні потреби особи похилого віку зумовлюються її прагненням коригувати власні емоційні стани, а саме - активізувати позитивні (отримувати розраду, емоційний комфорт) та зменшувати негативні (тривожність, депресію, стурбованість).

У процесі спілкування з навколишніми старіюча особа переглядає власний життєвий досвід, будує нові життєві сценарії, втілення яких є умовою її розвитку та саморозвитку (М.Л. Смульсон) [54].

Відчуття самотності, пов'язане із недостатністю спілкування у похилому віці зумовлюється переживанням людиною своєї несхожості на інших, через що виникає певний психологічний бар'єр у спілкуванні, відчуття нерозуміння і неприйняття себе іншими особами. Відчуття самотності є усвідомленням людиною неможливості мати з іншою особою близькі інтимні відносини, які ґрунтуються на взаємному прийнятті, любові та взаєморозумінні.

Особливості переживання людиною самотності пов'язані з різноманітними психологічними властивостями особистості, зокрема вираженою афілятивною потребою, тривожністю тощо.

З виникненням відчуття самотності в дорослих осіб пов'язані чотири групи емоцій: беззахисність і страх, зовнішнє відчуження, внутрішнє відчуження, туга за конкретною людиною. Результати досліджень Є.М. Заворотних свідчать, що також є чотири чинники, пов'язані із самотністю як суб'єктивним переживанням - емоційна зрілість, суб'єктивний контроль, невротизація особистості, осмисленість життя [26].

Окремим важливим чинником, що зумовлює виникнення відчуття самотності в осіб похилого віку є їхня потреба у спілкуванні, яке також є провідним видом діяльності.

Метою даного емпіричного дослідження, організованого та проведеного нами в рамках даної дипломної роботи, стало вивчення потреб людей похилого віку, особливостей стану самотності, характерного для осіб похилого віку та визначення рівня адаптаційного процесу.

Для його реалізації виконані наступні етапи роботи:

I. Підготовчий етап - підбір та ознайомлення вибірки учасників дослідження. В ході проведення дослідження було опитано 30 осіб які дали згоду і проявили активну участь в ньому (вибірка формувалася випадковим чином). В дослідженні брали участь люди віком від 55 років, з них 20 жінок і 10 чоловіків що проживають на території Борщагівського району міста Києва.

II. Основний етап - проведення дослідження, спрямованого на встановлення особливостей потреби у спілкуванні та суб'єктивного відчуття самотності осіб похилого віку.

III. Заключний етап - обробка результатів, підведення підсумків та надання рекомендацій щодо покращення переживання самотності людьми похилого віку.

Встановимо особливості потреби в спілкуванні осіб похилого віку, особливості їхнього суб'єктивного відчуття самотності.

Для проведення дослідження були використані наступні психодіагностичні інструментарії:

1. Методика «Потреба у досягненнях» (автори - Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін і Л.П.Орлов);

2. Методика «Вивчення потреби в спілкуванні» (Ю.М.Орлов,

В.І. Шкуркін, Л.П. Орлова). призначена для вияву рівня потреби в спілкуванні.

3. Методика вияву суб'єктивного відчуття самотності Д. Рассела, М. Фергюсона. Дослідження рівня суб'єктивного відчуття людиною своєї самотності. Виявляється стан самотності може бути пов'язано з тривожністю, соціальною ізоляцією, депресією, нудьгою. Необхідно розрізняти самотність як стан вимушеної ізоляції і як прагнення до самотності, потреба в ньому.

Дані методики спрямовані на визначення психологічних особливостей піддослідних, які обумовлюють їх потреби, зокрема, в спілкуванні, поведінку в суспільстві, потребу у досягненні та схильністю до усамітнення.

Виявимо середнє значення за показником потреби у спілкуванні досліджуваних. Він становить 22,867, що відповідає рівню нижче, ніж середній. Тобто потреба у спілкуванні осіб похилого віку переважно задовольняється. Такий рівень прояву даної потреби може бути зумовлений низкою причин, зокрема, власне достатнім рівнем соціальних контактів особи похилого віку, її схильністю до усамітнення, інтроверсією, задоволеністю інших потреб, пов'язаних зі спілкуванням тощо.

Перед проведенням всіх методик ми ознайомили піддослідних з усною інструкцією: «Зараз вам прочитають низку положень. Якщо ви з ними згодні, то поряд з номером положення напишіть на своєму листочку «Так», якщо не згодні, напишіть «Ні». Після прочитання інструкції випробуваним були зачитані 33 твердження з методики «Вивчення потреби в спілкуванні» та 22 твердження методики «Потреба в досягненні», на які вони відповідали у відповідності зі своїми установками. Потім вираховувалася сума отриманих балів при відповідях «Так» і «Ні».

Отже, у результаті першої діагностики (методика «Потреба у досягненнях») було з'ясовано, що більшість людей у похилому віці мають потребу в досягненні вище середнього рівня (див. графік нижче).

Цифрові результати наступні: вище середнього рівня - 52% (14 осіб), середній рівень - 24 % (8 осіб), високий рівень - 16% (6 осіб), нижче середнього рівня - 8% (2 особи), низький рівень - 0% (жодна особа).

Таким чином, люди у похилому віці ставлять перед собою позитивно сформульовану мету. Позитивно сформульовані твердження, в яких не виражаються побоювання і невпевненість стосовно можливості досягнення мети, а навпаки, висловлюється прагнення дещо зробити і досягнути успіху (твердження на зразок «бажаю...», «збираюся...», «прагну...», «намагаюся...», «хочу...») є показником саме потреби у досягненні. Такі люди зазвичай упевнені в собі, своїх силах, відповідальні, ініціативні й активні. Їх вирізняє наполегливість в досягненні мети, цілеспрямованість.

Щодо стосується гендерного аспекту, варто відзначити, що чоловіки й жінки у похилому віці мають потребу у досягненнях приблизно в однаковій мірі (див. нижче графік), проте вони реалізують її в різних видах діяльності.

У результаті другої діагностики (методики «Вивчення потреби в спілкуванні») отримані дані показують, що більше половини випробовуваних, а саме 16 осіб, відчувають високу ступінь вираженості потреби в спілкуванні (42%).

Цифрові результати наступні (див. графік нижче): високий рівень - 42% (16 осіб), вище середнього рівня - 16% (2 особи), середній рівень - 24 % (8 осіб), нижче середнього рівня - 18% (4 особи), низький рівень - 0% (жодна особа).

Також з'ясовано, що більше половини піддослідних відчувають потребу в спілкуванні. При цьому важливо відзначити, що не достатньо задоволені своїм спілкуванням з рідними та друзями, можливо, це вказує на брак такого роду спілкування або наявності невпевненості у собі.

Значиме число випробуваних (58%) вкрай не задоволені спілкуванням і відносинами в близькому колі, відчувають гостре почуття самотності, бо останнє супроводжує всі труднощі в контактах - зниження впевненості в собі, появи нерішучості, скутості, підвищеного самоконтролю, що впливає на внутрішню нестабільність досліджуваних, входження їх у новий соціум або прийняття нових соціальних ролей. Дефіцит довірчих, близьких відносин призводить до важкого почуттю втрати зв'язку з людьми, до психологічної самотності.

До труднощів спілкування, в основі яких, на відміну від сором'язливості, лежить дефіцит довірливого спілкування, можна віднести самотність, яке також зустрічається у випробовуваних, що тягне за собою відчуття душевного нездоров'я.

Можна відзначити, що випробовувані у віці від 40 до 55 років вельми товариські, відчувають високу ступінь потреби у спілкуванні, є хорошими співрозмовниками, але не завжди уважні, володіють низьким комунікативним контролем; у випробовуваних у віці 55-60 років які володіють високим комунікативним контролем, люди цього віку комунікабельні й терплячі в спілкуванні з іншими. Без неприємних переживань йдуть на зустріч з новими людьми. Відчувають високу ступінь потреби в спілкуванні. Відмінні співрозмовники і неконфліктні люди; випробувані у віці від 60 і старше, відчувають високу ступінь потреби в спілкуванні. Володіють середнім комунікативним контролем, вони щирі, але не стримані у своїх емоційних проявах. Можливо, це пояснюється переважанням мотиву власного благополуччя і спокою. Вміють слухати, їх стиль спілкування може стати прикладом для оточуючих. Чим старша людина, тим потреба в спілкуванні більш виражена.

Таким чином, люди похилого віку володіють комунікативними властивостями особистості, які характеризують розвиток потреби у спілкуванні, вміло вибирають способи спілкування, володіють ініціативою в спілкуванні, емоційно відгукуються на стан партнерів по спілкуванню, вміло реалізують власну індивідуальну програму спілкування.

Наступним етапом емпіричного дослідження, стало вивчення особливостей стану самотності, характерного для осіб похилого віку та визначення рівня адаптаційного процесу.

Для проведення дослідження були використані наступні психодіагностичні інструментарії

1.Тест-опитувальник на визначення самотності.(Додаток А)

Даний тест-опитувальник складається з 17 закритих запитань. Вони включають в себе такі відповіді як: так, ні, часто, рідко, інколи та ніколи. За допомогою якого ми змогли визначити рівень самотності людей похилого віку. Загальний підсумковий показник по кожній з підшкал може знаходитися в діапазоні від 15 до 60 балів. При цьому, чим вище підсумковий показник, тим вищий рівень самотності. При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки самотності: 0-20 балів - низький рівень самотності, 20-40 балів - середній рівень; 40-60 - високий рівень самотності.

Даний діагностичний тест-опитувальник призначений для визначення рівня самотності, наскільки людина похилого віку відчуває себе самотньою.

Феномен самотності полягає в тому, що почуття самотності сприймається як гостро суб'єктивне, суто індивідуальне і часто унікальне переживання. Одна з найбільш характерних рис самотності - це специфічне почуття повної заглибленості в самого себе. Почуття самотності не схоже на інші переживання, воно цілісно, абсолютно все охоплює.

По кожному досліджуваному та групи в цілому був написаний висновок, який включав в себе оцінку рівня самотності і при необхідності рекомендації щодо його корекції.

2. Анкета на визначення адаптаційного процесу людей похилого віку (Додаток Г).

Анкета спрямована на визначення адаптаційного процесу людей похилого віку і включає в себе 20 закритих і відкритих запитань.

Форма проведення: групова. Час проведення: 15 - 20 хв. Загальна кількість балів, які можна отримати при заповненні анкети - 60 балів. Інтерпретація результатів: 25--30 балів -- високий рівень адаптації; 20--24 бала -- середній рівень адаптації; 10--14 балів -- низький рівень адаптації; 9 і менш балів -- дезадаптація.

Проблема соціалізації та соціально-психологічної адаптації людей похилого віку в даний час є однієї з найактуальніших не тільки для психологічної науки, а й для суспільства в цілому.

Дослідження особливостей протікання кризи у людей похилого віку, що знаходяться в різній громадській та соціальній ситуації, дозволяє виявити нові, не відомі до нашого часу фактори і закономірності генезису психіки.

З точки зору соціальної практики, для суспільства, тим більше суспільства, що переживає перехідний період, психологічний комфорт і стійкість великої групи людей, яка збільшується в останні десятиліття, служать важливими показниками суспільного устрою і фактором соціальної стабільності.

Отже, діагностичний інструментарій на визначення адаптаційного процесу людей похилого дає нам можливість визначити рівень адаптації людини похилого віку.

Для з'ясування рівня самотності людей похилого віку, ми провели анкетування, за допомогою якого передбачалося встановити рівень самотності, довіри при спілкуванні батьків з дітьми та визначити причини виникнення відчуття і переживання самотності.

За результатами дослідження виявлено: 7% чоловіків та 3% жінок ніколи не відчували себе самотніми. Інші 20% чоловіків та 35% жінок дуже часто, а то й постійно відчувають себе самотніми. Лише 15% чоловіків та 20% жінок інколи відчувають самотність. Кожен з цих людей відчуває себе самотнім з різних причини (таб. 3.1). Графічно отримані дані представлені на рис. 3.1.



Таблиця 3.1.

Показники рівня самотності

№ п/п	Рівень самотності	Відсоток досліджуваних
		Ч	Ж
1	низький	7%	3%
2	середній	15%	20%
3	високий	20%	35%

Графічно отримані дані представили на рис. 3.1

Рис. 3.1 Показники рівня самотності.

Отже, отримані дані (табл. 3.1.) показують переважання високого рівня переживання самотності людьми похилого віку (55%). Це є показником того, що зазвичай відчуття самотності може чинити значний негативний вплив на емоційний стан особистості саме на початковій стадії перебування на пенсії; з часом виражається тривожність, сум, людина відчуває себе нікому непотрібною та самотньою.

Люди похилого віку із середнім рівнем самотності (35%) переживають суперечливість емоційних станів, виражений психологічний дискомфорт - відчуття самотності.

Низький рівень самотності становить у 10% опитуваних людей похилого віку, що безпосередньо свідчить про те, що людина не відчуває самотності, не відчуває себе самотньою.

Згідно проведеного аналізу результатів дослідження, метою якого було визначити і основні причини переживання самотності, ми дійшли до висновку що, 25% опитаних чоловіків і 20% жінок, яким не вистачає коханої людини, 5% чоловіків і 25% жінок, яким не вистачає справжньої дружби, 10% чоловіків і 10% жінок, яким бракує уваги і турботи рідних людей (дітей, внуків), лише 2% чоловіків і 3% жінок, яким не вистачає доброзичливого і співчутливого ставлення з боку оточуючих. Узагальнені дані представлені в таблиці 3.2 та графічно отримані дані представлені на рис.3.2

особистість похилий вік

Таблиця 3.2

Причини	Чоловіки	Жінки
Не вистачає коханої людини	25%	20%
Не вистачає справжньої дружби	5%	25%
Бракує уваги і турботи рідних людей	10%	10%
Не вистачає доброзичливого і співчутливого ставлення з боку оточуючих	2%	3%

Графічно отримані дані представлені на рис. 3.2.

Рис. 3.2 Причини переживання самотності

Таким чином, самотність людей похилого віку найчастіше переживається із таких причин як: не вистачає коханої людини, не вистачає справжньої дружби, уваги і турботи рідних людей (дітей, внуків) та доброзичливого і співчутливого ставлення з боку оточуючих.

Наступним кроком емпіричного дослідження було проведення анкетування на визначення адаптаційного процесу людей похилого віку до періоду пенсійного життя.

За результатами проведеного дослідження було встановлено: 35% чоловіків та 40% жінок мають високий рівень адаптаційного процесу.

Високий рівень характеризується тим, що люди похилого віку позитивно ставляться до виходу на пенсію, життя пенсіонера уявляють собі як: заняття сільським господарством, вихованням онуків, читанням книг, переглядом телевізора, можливістю приносити користь близьким людям, спілкування з оточуючими та період для саморозвитку. Вихід на пенсію викликає у них лише позитивні емоцію, тому що в цей період люди літнього віку мають можливість весь час присвятити собі та своєму здоров`ю, відпочити від надокучливої роботи, можливість бути вільними та мати багато вільного часу. Деякі з опитуваних респондентів вважають, що життя на пенсії лише починається.

Інші 5% чоловіків та 10% жінок мають середній рівень адаптаційного процесу. Середній рівень характеризується тим, що вихід на пенсію не спричиняє негативних переживань, люди похилого віку спокійно сприймають вихід на пенсію, в цей період вони бажають присвятити час для себе, та для своєї сім`ї(чоловіка/жінки, дітей, онуків). Також люди похилого віку відчувають задоволення від того, що після виходу на пенсію всі домашні справи та плани будуть реалізовані.

Лише 5% чоловіків та 5% жінок мають низький рівень адаптаційного процесу. Низький рівень характеризується тим, що люди похилого віку сприймають вихід на пенсію як прикру необхідність, в них виникають негативні переживання,емоції щодо свого майбутнього. Люди похилого віку негативно сприймають вихід на пенсію та не вбачають нічого позитивного в житті пенсіонера. Узагальнені дані представлені в таблиці 3.3 та графічно отримані дані представлені на рис.3.3

Таблиця 3.3

Показники рівня адаптаційного процесу

№ п/п	Рівень адаптаційного процесу	Відсоток досліджуваних
		Ч	Ж
1	низький	5%	5%
2	середній	5%	10%
3	високий	35%	40%

Графічно отримані дані представлені на рисунку 3.3

Рис. 3.3. Показники рівня адаптаційного процесу

Отже, успішність адаптації в пенсійному віці відіграє надзвичайно велике значення, оскільки від неї залежить благополуччя людини. Успішність адаптації залежить від ступеня статусної і рольової визначеності, які прямо пропорційні рівню соціальної ідентичності.

Потрібно також відмітити, що поведінка людини залежить не стільки від об'єктивної ситуації, скільки від її суб'єктивної оцінки, оцінка ситуації пов'язана з ведучими мотивами особистості, адаптація людини до старості досягається тоді, коли встановлюється рівновага між когнітивними і мотиваційними системами її особистості.

Для покращення переживання самотності людьми похилого віку потрібно працювати не тільки із самою літньою людиною, але і з його найближчим оточенням: чоловіком, дітьми, родичами і людьми, що живуть поруч. Необхідно проводити роз'яснювальну роботу з населенням усіма доступними засобами (телебачення, радіо, друковані видання, поширювані безкоштовно), щоб люди заздалегідь були готові до можливості виникнення важких життєвих ситуацій і знали шляхи виходу з неї.

Пропонуємо рекомендації щодо покращення переживання самотності людьми похилого віку.

Останнім часом набули широкого поширення такі спеціальні технології, як трудотерапія, гарденотерапія, арт-терапія тощо, спрямовані на подолання самотності, підвищення самооцінки людини похилого віку, створення умов для актуалізації її життєвого досвіду, визнання його цінностей, для реалізації ним свого творчого потенціалу. Трудотерапія - активний метод відновлення та компенсації порушених функцій за допомогою різної роботи, спрямованої на створення корисного продукту. У реабілітаційної роботи з людьми похилого використовуються кілька варіантів трудотерапії, які розрізняються за основним завданням, засобів та методів здійснення.

Тонізуюча - є засобом підвищення загального життєвого тонусу літньої людини і створює психологічні передумови для реадаптації.

Навчання самообслуговування (побутова реабілітація). Цей вид трудової терапії можна починати якомога раніше, тому що її мета - усунення безпорадності старої людини.

Відновлювальна (функціональна). Ціль - вплив на пошкоджену частину тіла або систему для відновлення порушеної патологічним процесом функції через відповідно підібрані види трудової діяльності.

Розважальна (терапія зайнятістю). Її мета - зменшення вираженості обтяжливих факторів, обумовлених вимушеним тривалим перебуванням в обмеженому просторі.

Професійна. Направлена на відновлення виробничих навичок або підготовку (навчання) нової професії.

Ігрова терапія - це комплекс реабілітаційних ігрових методик, який допомагає випробувати типи поведінки, виділивши найбільш підходящі для конкретної особистості в певній життєвій ситуації. Саме рольова поведінка відображає психологічний стан і функціональні тенденції людини. До видів спрямованої ігрова терапії належать: пізнавальні і розвиваючі ігри, настільні та комп'ютерні ігри, конкурси, турніри, змагання, рухливі ігри. Будь-яка гра може бути адаптована до можливостей осіб похилого шляхом коригування відповідного ігрового елемента (полегшення умов гри, скорочення чисельності приватників, часу проведення тощо).

Гарденотерапія - це особливий напрямок психосоціальної, професійної реабілітації за допомогою залучення до роботи з рослинами. Практика показує, що літні люди із задоволенням вирощують рослини і доглядають за ними. Особливий емоційний настрій, пов'язаний з виконанням необхідної роботи, психічно заспокоює. Цей вид діяльності має яскраво виражену психотерапевтичну спрямованість, що дозволяє використовувати її при корекції поведінкових і емоційних розладів, у відновному періоді після перенесених захворювань, для поліпшення психоемоційного стану людей з патологією тих чи інших органів і систем.

Арт-терапія (концерти, заняття музикою, сценічне мистецтво, танці, малювання, тощо) не тільки підвищує емоційний заряд літньої людини, а й сприяє зміцненню соціальних контактів. Арт-терапія може проводитися в соціальних центрах, центрах психічного здоров'я або стаціонарах денного перебування, інтернатах та інших соціальних установах.

Для покращення переживання самотності людьми похилого віку також потрібно використовувати психосоціальну підтримку. Вона може включати низку логічно послідовних етапів, дотримання яких дозволяє здійснювати комплексну і систематичну роботу в тій чи іншій кризовій ситуації. Зокрема, вона повинна включати в себе 3 етапи, а саме:

Перший етап - початковий. Його метою є вивчення соціальним працівником, соціальним психологом особливостей особистості людини немолодого віку та встановлення напрямків консультаційної роботи з нею.

Другий етап - формування позитивного образу старості. Цей етап можна розпочинати, коли людина немолодого віку має ще певну енергію для змін, розуміє старість як час для щастя, розвитку, внутрішнього спокою.

Третій етап - кінцевий. Завдання: необхідно зупинитися на специфіці взаємин спеціаліста та літнього клієнта, які у деяких ситуаціях можуть ускладнювати процес психосоціальної допомоги, а також на організації діяльності дозвілля та пропаганді здорового способу життя серед людей немолодого віку.

Також не менш важливу роль у подоланні самотності в наш час відіграють групи взаємодопомоги.

Групи взаємодопомоги - це невеликі, прив'язані до певного місця групи, члени яких, маючи загальні проблеми, допомагають один одному. Така група є тим «безпечним сховищем», де можна бути самим собою серед людей, які тебе розуміють і співчувають тобі. Якщо людина знаходить місце, де вона може виразити своє горе і печаль без осудження зі сторони інших, це може звільнити її від важких переживань і мати важливий терапевтичний результат […..].

Таким чином, для підвищення рівня адаптації та самооцінки людини похилого віку, створення умов для актуалізації її життєвого досвіду, визнання його цінностей, для реалізації ним свого творчого потенціалу, соціальний працівник у своїй діяльності може застосовувати спеціальні технології, а саме: трудотерапія, гарденотерапія, арт-терапія, психосоціальна підтримка та групи взаємодопомоги.

Десять порад для тих, хто хоче зберегти активне довголіття, міцне здоров'я і ясний розум на довгі роки від провідних українських експертів, які досліджують механізми старіння і фактори, що впливають на тривалість життя населення.

1. Здоровий сон. Стосовно здорового сну надаються такі рекомендації: Людина самостійно визначає для себе мінімальну норму для відпочинку і продуктивної роботи. Її (норму) не варто перевищувати. Потрібно так планувати свій день, щоб щодня було приблизно однакова кількість годин для сну. Слід спати в прохолодній кімнаті. Той, хто дотримується цього правила, залишається молодим довше. Адже обмін речовин в організмі і прояв вікових змін залежать від температури навколишнього середовища. Поділ на «сов» і «жайворонків» є абсолютно виправданим. Наша цивілізація - це цивілізація жайворонків, тому що всі повинні зранку бути на роботі. Якщо людина - сова, то для неї це серйозна фізіологічна проблема, тому що саме через це виникає багато захворювань. Робота вночі - катастрофа для здоров'я, страшне виснаження організму. Коли люди працюють у нічні зміни, можуть і не відчувати негативного впливу, але згодом відновити підірване здоров'я надзвичайно складно.

Для старих людей слідування своїм біоритмам вже не складає труднощів, оскільки більшість із них - пенсіонери і можуть собі дозволити, наприклад, не вставати дуже рано. А це, як відмічають геронтологи, позитивно позначається на самопочутті людини. Є дослідження феномену "середземноморської дієти": у людей, що живуть у південно середземноморських країнах (південь Франції, Італія, Греція), набагато нижче рівень захворювань серцево-судинної системи, ніж у жителів інших регіонів. І одне з пояснень цьому - те, що у них досі є сієста (післяобідній відпочинок). Такий відпочинок необхідний і жителям інших регіонів, особливо людям похилого віку.

2. Любов - еліксир молодості. Немає ліків, що продовжують життя. Однак є гарний вислів древніх мудреців: "Ми не тому перестаємо любити, що старіємо, а тому старіємо, що перестаємо любити". І поки людина любить дітей, батьків, друзів, тих, хто її оточує, - вона живе. Це запорука щасливого життя та довголіття. Крім того, для старих людей важливо відчувати "зворотній потік почуттів" - любов, повагу оточуючих, особливо близьких та рідних. Тому геронтологи та геронтопсихологи вважають актуальним для людей похилого віку лозунг: "Любіть та будьте любимими!"

3. Раціональне харчування. Зараз у молодих людей почали проявлятися ті захворювання, які раніше були притаманні старшому поколінню. "Молодшають" рак, метаболічний синдром, кардіологічні захворювання. Це пов'язано, зокрема, з поліпшенням (кількісно, а не якісно) харчування. Для малорухливої людини така величезна кількість їжі - це бомба. Переважна більшість із нас отримує надмірну кількість калорій, тобто переїдає. Продовження життя - це КОР (калорійне обмеження раціону). Якщо людина не займаєтеся важкою фізичною працею, їй цілком достатньо 1500-2000 кілокалорій на день.

Тим самим вона влаштує розвантаження своїм клітинам і підтримає їх активність. Серед людей старше 90 років дуже рідко зустрічаються огрядні, але і після 80 їх небагато. Одна з головних складових запобігання передчасному старінню - раціональне харчування.

Для людей похилого віку воно має бути різноманітним і збалансованим, щоб стимулювати активність ферментних систем і надавати анти атеросклеротичну дію. Такі властивості характерні для продуктів рослинного походження та молочних страв. Проте, літнім людям недоцільно повністю переходити на рослинну їжу, їм корисні нежирні риба і м'ясо. Потрібно дотримуватися "золотої середини": не переїдати і не голодувати. Організм любить порядок: їсти потрібно у встановлений час, найбільш раціональним є чотириразове харчування. Людям похилого віку не варто використовувати різні дієти, а розвантажувальні дні слід проводити тільки за рекомендацією і під контролем лікаря. Фахівець радить не захоплюватися чужоземними продуктами, які з'являються на полицях супермаркетів. Добре вживати продукти, вирощені в тому регіоні, де живе людина, адже її організм налаштований на перетравлення саме такої їжі. Наприклад, українці люблять сало, а для німців - це не дуже корисно, тому що їх ферментна система не налаштована на цей український продукт.

4. Енергія від природи. Для здоров'я краще жити в умовах сільської місцевості, де людина відчуває себе більш розкуто і вільно. На природу, коли це відповідає внутрішньому світу, тягне в будь-якому віці. Влітку багато міських пенсіонерів їздять на дачу, працюють на городі. Праця і свіже повітря сприяють довголіттю. Хоча має значення, наскільки життя на лоні природи відповідає запитам людини: якщо вона все життя жила у місті, то переїзд у село може призвести до негативного ефекту. На довголіття також позитивно впливають гірські умови. Деякі фізіологи пояснюють гірське довголіття зменшенням вмісту кисню в повітрі, окислювальні процеси відбуваються повільніше, тому сповільнюється і старіння.

5. Міцна сім'я. Більше довгожителів, згідно з переписом, проживають у західних областях України. На це впливає, перш за все, патріархальний сільський побут, там зібрано сільське населення з міцними сімейними традиціями, підтримкою між поколіннями, що є важливим чинником збереження життя для літніх людей. Для людини дуже важливий психологічний комфорт, підтримка і розуміння родичів. Навіть якщо сім'я старої людини складається з двох осіб (подружжя), це є важливим фактором підтримки життєвого тонусу та, в кінцевому рахунку, покращення якості життя та подовження його активної фази.

6. Життя - це рух. В Абхазії на тисячу осіб припадає в десятки разів більша кількість довгожителів, ніж в інших регіонах. Найперший рецепт їхнього довголіття - активний рух, адже вони постійно ходять. Лікарі єдині в думці, що спорт корисний для літніх людей. Фізичні вправи тренують серцево-судинну і дихальну системи, допомагають зберегти і навіть поліпшити спритність, витривалість і координацію. Однак, слід консультуватися з фахівцями, адже літні люди страждають від гіпертонії, стенокардії, ішемічної хвороби серця. Але навіть після інфаркту можна і потрібно займатися фізкультурою. Хоча і під наглядом лікаря, тому що необхідно скласти індивідуальну програму фізичних навантажень. Літнім людям протипоказані види спорту, пов'язані з підвищеним навантаженням на кісткову систему. Такі види спорту як баскетбол, волейбол, теніс можуть стати причиною переломів, особливо за наявності остеопорозу або інших захворювань кісткової системи. Види спорту з ривковими навантаженнями (спринтерський біг, стрибки у висоту або довжину), а також підняття важкої ваги категорично протипоказані людям із серцевими захворюваннями і проблемами дихальної системи. Якщо людина бажає підтримувати здоровим мозок, їй слід більше рухатися. Навіть якщо це виражається декількома хвилинами щоденної пішої ходьби, мозок одержує підтримку в збереженні її здоров'я.

7. Життя в гармонії з собою. Щастя літньої людини не відрізняється від щастя людини будь-якого іншого віку. "Якщо не можеш змінити те, що відбувається, потрібно змінити своє ставлення до цього". Похилий вік - вік втрати: молодості, здоров'я, краси, друзів, можливостей. До цього треба ставитися по-філософськи, вміти це приймати. Літні люди доглядають за онуками, читають, шукають творчі заняття, починають писати вірші, малювати картини, збираються в центри, займаються фізкультурою, вивчають щось нове. Якщо людина - особистість, вона у будь-якому віці шукає шляхи для самореалізації. У старості можна жити щасливо, але для цього потрібні дух, душевна сила. Прийняття об'єктивних процесів старіння людиною є одним із важливих факторів її активного і щасливого довголіття.

8. Допомога іншим. "Живе той, хто не живе для себе, хто для інших бореться за життя", - говорив В. Симоненко. Розділена радість подвійна, а розділене горе вдвічі менше. Тому в Україні постійно розвивається волонтерство. Всі волонтери - літні люди. По-перше, вони відчувають свою потрібність, їх чекають і їх люблять; по-друге, за своє життя вони накопичують велику кількість знань, умінь, якими діляться зі своїми однолітками. Волонтери, коли вони про когось піклуються, відчувають себе щасливими. Учасники організації надають юридичну, медичну, психологічну підтримку людям похилого віку, доглядають за хворими пенсіонерами на дому, створюють бібліотеки, пункти обміну речей, групи здоров'я, проводять творчі зустрічі з митцями та науковцями, займаються творчістю тощо. І це надає їм сил і натхнення для продовження життя.

9. Боротьба з депресією. Депресія - це важка психологічна травма, думки про помилки в минулому, докори сумління, тривога, почуття безвиході, непотрібності і самотності, пригніченість, недобрі передчуття, усвідомлення втрачених можливостей тощо. Різні форми депресії послаблюють життєву енергію, змінюють апетит і сон, знижують концентрацію уваги і пам'ять. На тлі депресії найчастіше виникають захворювання, перебіг наявних хвороб погіршується. Найважливішим для активного довголіття є позитивний погляд на життя, люди похилого віку повинні дарувати його всім і отримувати його від інших, що найкраще збалансує всі нервові і фізіологічні процеси. Сміх дає сили. Життєрадісній людині завжди живеться легше. Тому старій людині важливо радіти будь-якому успіху, якщо не своєму, то дітей і онуків. А разом із посмішкою прийде і гарний настрій, який, в свою чергу, дозволить і почувати себе краще.

10. Навчання. Змушуючи мозок активно працювати, людина не тільки зберігає голову світлою, але й одночасно активізує діяльність серця, системи кровообігу і обмін речовин. Найважливішою умовою оздоровлення є духовне вдосконалення. Тому геронтологи рекомендують літнім людям розгадувати кросворди, більше читати, вивчати іноземні мови. Відомо, що вищий рейтинг довголіття серед представників творчих професій, зокрема, у керівників оркестрів, диригентів, священнослужителів. Крім того, соціально затребувані люди живуть довше. Тому ті професії, які дозволяють людині відчувати свою потрібність, сприяють її довголіттю. Вчитися ніколи не пізно. Якщо людина хоче бути здоровою, їй потрібно навести порядок в голові і серці, потрібно навчитися жити в гармонії із внутрішнім світом і радіти кожному дню. Таким чином, літня людина має безліч ресурсів, що дозволяють їй мати довгу і щасливу старість. Крім того, одним із її джерел може стати психологічна допомога.

Висновки до третього розділу

Отже, психологами було розроблено чимало методик для вивчення потреб людей похилого віку. Більшість з них містять спеціально розроблені тести-опитувальники, які складаються з певної кількості тверджень, які даються опитуваним. Для досягнення цілей емпіричного дослідження нами був підібраний та апробований діагностичний інструментарій.

Згідно проведеного аналізу результатів дослідження, метою якого було визначити основні причини переживання самотності, ми дійшли до висновку, що самотність людей похилого віку - соціально-психологічний стан, який характеризується недостатністю чи відсутністю соціальних контактів, поведінкової відчуженістю й емоційної незадоволеністю літньої людини, характером його спілкування і що, 25% опитаних чоловіків і 20% жінок, яким не вистачає коханої людини, 5% чоловіків і 25% жінок, яким не вистачає справжньої дружби, 10% чоловіків і 10% жінок, яким бракує уваги і турботи рідних людей (дітей, внуків), лише 2% чоловіків і 3% жінок, яким не вистачає доброзичливого і співчутливого ставлення з боку оточуючих.

За результатами проведеного дослідження було встановлено: 35% чоловіків та 40% жінок мають високий рівень адаптаційного процесу. Інші 5% чоловіків та 10% жінок мають середній рівень адаптаційного процесу. Лише 5% чоловіків та 5% жінок мають низький рівень адаптаційного процесу.

Отже, успішність адаптації в пенсійному віці відіграє надзвичайно велике значення, оскільки від неї залежить благополуччя людини. Успішність адаптації залежить від ступеня статусної і рольової визначеності, які прямо пропорційні рівню соціальної ідентичності.



ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми вивчення потреб людей похилого віку дозволяє зробити такі загальні висновки:

1. Були проаналізовані теоретичні підходи до проблеми вивчення потреб людей похилого віку. Було встановлено, що період старіння -- це перебудова соматичних і психологічних структур, що супроводжується виробленням принципово нових адаптаційних установок, які відповідають загальній віковій інволюції всього організму.

Поряд з процесами старіння в організмі людини розвиваються пристосувальні психологічні механізми, завдяки яким повноцінна діяльність може тривати до глибокої старості.

Для збереження активності і продовження довголіття необхідно, щоб протягом всього життя індивід розвивався як соціально активна особистість, субґєкт творчої діяльності, щоб мати високий рівень самоорганізації і свідомої саморегуляції життєдіяльності в цілому.

2. Охарактеризовані особливості особистості в похилому віці. Похилий вік супроводжується наростанням занепокоєння, тривожності, появи або посилення таких рис, як недовірливість, дратівливість, неадекватність самооцінки у бік завищення, змінюється темперамент. Людина похилого віку більше звертає увагу на себе, знижується ініціативність, зростає пасивність. Зміни при старінні відбуваються і на біологічному рівні (погіршується рухливість, а також робота сенсорних систем).

В сучасних умовах життя людей похилого віку зіштовхуються з багатьма проблемами, а саме: матеріальними, економічними, побутовими та психологічними, які ставлять їхнє життя на рівень виживання. Дані проблеми виникають тому, що більшість людей похилого віку залишаються самотніми, відчувають труднощі через відсутність підтримки від близьких людей, стають хворобливими, немічними.

У похилому віці перед людиною постає багато проблем, від вирішення яких залежить задоволення її потреб та загальний розвиток. Потреби виявляються у прагненні вплинути на наступне покоління через власних дітей, через практичний або теоретичний внесок у розвиток суспільства, а також у піклуванні про інших людей, у відповідальності за свою долю, за свої вчинки, а так само за долі близьких, у здатності до участі в житті суспільства. У похилому віці важливим джерелом емоцій та почуттів є фізична або інтелектуальна праця (відповідно, потреба у досягненнях). Успіхи в роботі живлять відчуття людиною своєї значущості, потрібності іншим, вселяють їй оптимістичне бачення своєї перспективи. Невдачі, особливо критика провокують ображеність, замкнутість, зневіру. За таких обставин людина або замикається в собі, або проявляє надмірну конфліктність, імпульсивність, істеричність тощо.

Психологічні проблеми виникають при розриві звичного способу життя і спілкування у зв'язку з виходом на пенсію, при настанні самотності внаслідок втрати чоловіка, при загостренні характерологічних особливостей внаслідок розвитку склеротичного процесу. Все це веде до виникнення емоційно-вольових розладів, розвитку депресії, змін поведінки. Зниження життєвого тонусу, що лежить в основі різноманітних недуг, в значній мірі пояснюється психологічним фактором - песимістичною оцінкою майбутнього, безперспективним існуванням.

Тому і проблеми та потреби людей похилого віку мають відносну залежність від їхнього ставлення до своєї нової ролі. Чим краще людина ставиться до змін, створює нові цілі, будує плани на майбутнє, бере активну участь у суспільному житті, тим менше в неї потреб у по сторонньому втручанні, вона сама вирішує свої проблеми і задовольняє свої потреби.

3. Досліджено та експериментально перевірені особливості потреби у спілкуванні та суб'єктивного відчуття самотності осіб похилого віку.

Однією з ключових проблем життєдіяльності людей похилого віку є самотність, де спостерігаються зменшення зв'язків, пов'язаних із виходом на пенсію, відокремленням дітей, а надалі, з остаточним уходом із життя друзів і рідних, постійне відчуття покинутості, марності і непотрібності свого існування.

На формування і розвиток проблем і потреб життєдіяльності самотніх людей похилого віку впливає ряд чинників. Основним є індивідуальні особливості особистості, а саме її фізіологічний, психологічний стани, ставлення її та до неї рідних та близьких, бачення світу та своє місце в ньому.

Серед проблем виділяють: побутові, проблеми самотності, спілкування, ізоляція від суспільства, бідності, здоров'я.

Проблеми і потреби життєдіяльності людей похилого віку залежать від індивідуальних особливостей особистості, від її професійної діяльності, характеру, ставлення до оточуючих і їх до неї. В залежності від активності людини, її ставлення до зміни ролі, до нових можливостей змінюється чисельність проблем чи потреб. Чим активніша особистість, чим більш позитивне в неї ставлення до змін тим менше в неї виникне проблем, і більше потреб будуть задовольнятися діями і можливостями самої особи.

Згідно проведеного аналізу результатів дослідження, метою якого було визначити основні причини переживання самотності, ми дійшли до висновку, що самотність людей похилого віку - соціально-психологічний стан, який характеризується недостатністю чи відсутністю соціальних контактів, поведінкової відчуженістю й емоційної незадоволеністю літньої людини, характером його спілкування і що, 25% опитаних чоловіків і 20% жінок, яким не вистачає коханої людини, 5% чоловіків і 25% жінок, яким не вистачає справжньої дружби, 10% чоловіків і 10% жінок, яким бракує уваги і турботи рідних людей (дітей, внуків), лише 2% чоловіків і 3% жінок, яким не вистачає доброзичливого і співчутливого ставлення з боку оточуючих.

За результатами проведеного дослідження було встановлено: 35% чоловіків та 40% жінок мають високий рівень адаптаційного процесу. Інші 5% чоловіків та 10% жінок мають середній рівень адаптаційного процесу. Лише 5% чоловіків та 5% жінок мають низький рівень адаптаційного процесу.

Отже, в старості як і в будь-якому віці життя людини не усвідомлюється без суспільних відносин. Зміст існування в цьому суспільстві зводиться до того щоб бути йому корисним. Тому потрібно робити такі умови, щоб люди похилого віку були в змозі брати активну участь у суспільному житті і не були ізольованими від нього.



СПИСОК ВИКОРСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ананьев Б. Г. Проблема формирования характера / Б. Г. Ананьев. - М.: Педагогика, 1985. - 366 с.

2. Александрова М. Д. Проблемы социальной и психологической геронтологи / М. Д. Александрова. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. - 136 с.

3. Абрамова Г.С. Вікова психологія: Уч. посібник для студентів вузів.- 4-е изд.-М.: академічний. Проект, 2003

4. Амосов Н.М, Енциклопедія Амосова: роздуми про здоров'я / І.М. Амосов.- М.: Вид-во АСТ, 2005

5. Ананьєв Б.Г. Людина як предмет пізнання.- Л., 1968

6. Авербух Є.С. Неврози і неврозоподібні стани в пізньому віці. Л. 1976 - 159 с.

7. Барбіна Є. С. Українська педагогічна спадщина - джерело гуманності, професіоналізму, майстерності сучасного фахівця [Текст] / Є. С. Барбіна // Педагогічні науки: збірник наук. праць / Херсон. держ. ун-т. - Херсон: ХДУ, 2012. - Вип. 62.

8. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры /Э. Берн. - СПб.; Москва: Университетская книга: ACT, 1998. - 398 с.

9. Бекон Ф. Твори: У 2-х т. / Упоряд. заг. ред. А.Л. Суботіна.- 2-е вид.- М.: Думка, 1977

10. Бал Г.А. Поняття адаптації та його значення для психології особистості. // Питання психології 1989 № 1.

11. Бестужев-Лада В. В. Потребность / Энциклопедический социологический словарь / В. В. Бестужев-Лада, Н. В. Кучевская / Общ. ред. Г. В. Осипова. - М., 1995. - С. 572-573.

...