Для наочного відображення результатів представимо їх на гістограмі 2.2.1:

Рис. 2.2.1. Групові результати за методикою «Діагностика особливостей самоорганізації»

За допомогою рисунка 2.2.1 ми з'ясували те, що 13,3% респондентів мають понижений рівень за шкалою «Цілепокладання». Це означає, що такі досліджувані не характеризуються вмінням ставити перед собою адекватні цілі, у них є труднощі з їх визначенням та втіленням у життя. 6,7% вибірки отримали середній рівень за даною шкалою, що говорить про їх помірну здатність ставити перед собою цілі. Можливо труднощі у них виникають на етапі утримання цілей або ж вони ставлять перед собою мету, яка на даний момент не є реалістичною. 33,3% і 46,7% респондентів характеризуються підвищеним та високим рівнями відповідно. Тож, такі особистості вміють обирати прийнятні для себе цілі, а також створюють ефективну стратегію для їх досягнення. За шкалою «Аналіз ситуації» 13,3% вибірки властиві понижені показники. Це означає, що такі особистості не вміють або взагалі не намагаються аналізувати обставини, які виникають в процесі досягнення цілей. Це може значно перешкоджати втіленню цілі у реальність, адже такі індивіди не можуть вчасно скоректувати свою поведінку в залежності від змін ситуації. Для 6,7% характерний середній рівень здатності до аналізу ситуації. Тож, вони намагаються враховувати різні чинники, що можуть перешкоджати досягненню цілей, проте або їх прогнозування не завжди виявляється вдалим, або вони не намагаються проаналізувати ситуацію з усіх сторін. По 40% досліджуваних отримали підвищений та високий рівень здатності до аналізування ситуації. Тобто, такі індивіди враховують усі аспекти можливого розвитку подій у процесі досягнення мети та змінюють план дій при виникненні непередбачуваних труднощів, вони аналізують причини виникнення ситуації, яка заважає втілити ціль у життя та намагаються створити умови, що дозволяють добитися цілі з мінімальними витратами часу та зусиль.

За шкалою «Планування» 6,7% респондентів характеризуються пониженими результатами. Тож, ці особистості не схильні планувати свою діяльність, скоріш за все вони беруться за виконання тієї чи іншої справи лише коли вона потребує термінового виконання, теж саме стосується і дій пов'язаних з досягненням цілі. Також 6,7% досліджуваних отримали середній рівень за шкалою «Планування». Це означає, що вони схильні визначати етапи своєї діяльності, створювати план дій, проте не дуже захоплюються цієї справою, часто можуть діяти навмання. Більшість вибірки, а саме 33,3% та 53,3%, мають підвищений та високий рівень схильності до планування. Отже, такі індивіди хочуть повністю контролювати свою діяльність, для них важлива впорядкованість у справах, здатність все виконувати своєчасно та дотримуючись плану. Ці люди можуть вести свій щоденник, де міститься розпорядок дня або важливі нотатки. За шкалою «Самоконтролю» 13,3% досліджуваних проявили понижені результати. Такі індивіди не схильні перевіряти правильністю своїх дій, оцінювати підсумкову роботу, їм також складно змушувати себе виконувати певні справи, навіть якщо вони є досить терміновими. 6,7% респондентів мають середні показники за даною шкалою. Отже, такі люди схильні відстежувати ефективність своєї роботи, вони намагаються контролювати свою діяльність, проте можуть робити це не систематично. 26,7% та 53,3% вибірки властиві підвищені та високі показники за шкалою «Самоконтролю». Це означає, що вони відповідально підходять до своєї діяльності та постійно намагаються впевнитися, що роблять усе правильно. Ці особистості завжди дотримуються наміченого шляху та не відкладають справи, якщо запланували виконати їх в даний момент.

За шкалою «Корекції» 13,3% респондентів отримали понижені показники. Тож, у таких особистостей виникають труднощі зі здатністю коригувати свою діяльність та цілі в залежності від змін, вони погано адаптуються до нових умов та можуть довго діяти неефективно через невміння адекватно змінити напрямок руху до мети. Для 20% особистостей властиві середні показники за вказаною шкалою. Це означає, що в цілому вони здатні коригувати свої плани, цілі, способи діяльності при необхідності, проте ці зміни даються їм важко. 46,7% та 20% вибірки характеризуються підвищеними та високими результатами за шкалою «Корекції». Вони не лякаються змін, вміють пристосовуватися до них, тому з легкістю коригують свою діяльність відповідно до нових обставин. За шкалою «Вольових зусиль» 20% респондентів мають понижені показники. У таких особистостей виникають труднощі з мобілізацією власних сил для досягнення тих чи інших результатів, вони можуть вигорати та опускати руки, якщо стикаються з проблемами в особистому чи професійному житті. Для 6,7% вибірки властиві середні результати за даною шкалою. Тож, ці індивіди здатні витримувати психічні та фізичні навантаження з якими вони стикаються під час втілення важливих планів у життя, проте іноді їх активність може знижуватися і на перший план виступає втома, що заважає залишатися сконцентрованим на справі. Для 53,3% та 20% респондентів характерні підвищені та високі показники за шкалою «Вольових зусиль», що говорить про їх здатність справлятися зі своїми емоційними переживаннями або втомою і не дозволяти їм позначитися на ефективності власної діяльності.

За шкалою «Загальник показник рівня самоорганізації» 6,7% респондентів отримали понижені результати. Тож, ці особистості стикаються з труднощами при організації своєї діяльності, їм важко планувати дії та втілювати їх у життя. Також 6,7% вибірки характеризуються середніми показниками за цією шкалою, що говорить про їх помірну здатність організовувати власну діяльність. І аж 46,7% та 40% досліджуваних мають підвищені та високі результати, що свідчить про здатність таких особистостей ефективно розпоряджатися своїм часом та зусиллями, вони вміють продукувати ефективні стратегії втілення своїх планів та можуть коригувати свою поведінку, якщо цього потребують нові обставини.

Далі ми проаналізували групові результати дослідження за опитувальником «Здатність до самоуправління». Результати представимо у таблиці 2.2.2:

Таблиця 2.2.2

Групові результати за методикою «Здатність до самоуправління»

Показник	Низький рівень	Рівень нижче середнього	Середній рівень	Рівень вище середнього	Високий рівень
	кільк. Респ	%	кільк. Респ	%	кільк. Респ	%	кільк. Респ	%	кільк. Респ	%
Аналіз протиріч	0	0	2	6,7	12	40	12	40	4	13,3
Прогнозування	0	0	0	0	6	20	8	26,7	16	53,3
Цілепокладання	0	0	0	0	20	66,6	6	20	4	13,3
Планування	0	0	0	0	10	33,3	10	33,3	10	33,3
Критерій оцінки якості	2	6,7	8	26,7	10	33,3	4	13,3	6	20
Прийняття рішень	0	0	2	6,7	4	13,3	8	26,7	16	53,3
Самоконтроль	2	6,7	0	0	16	53,3	8	26,7	4	13,3
Корекція	0	0	4	13,3	12	40	10	33,3	4	13,3
Загальний показник	0	0	0	0	8	26,7	16	53,3	6	20

Згідно з таблицею 2.2.2 ми з'ясували те, що тут низький рівень вибірка також майже не проявляє, виключенням стали шкали «Критерій оцінки якості» та «Самоконтроль», за якими декілька респондентів все ж отримали низькі результати. Високі показники велика кількість респондентів проявила за шкалами «Прогнозування» та «Прийняття рішення». Тоді як за іншими шкалами вибірка, частіше за все, характеризується середніми або вище, ніж середніми результатами.

Для наочного відображення результатів представимо їх на гістограмі 2.2.2:

Рис. 2.2.2. Групові результати за методикою «Здатність до самоуправління»

За шкалою «Аналіз протиріч» 6,7% респондентів отримали нижчі ніж середні результати. Це означає, що вони не дуже вдало орієнтуються в ситуаціях, переживають негативні емоції, якщо довго не можуть розібратися у певній справі. Їм важко зрозуміти та проаналізувати чому ситуація не складається так, як повинна. Для 40% вибірки властиві середні результати, що дозволяє описати їх як людей, що в принципі можуть вдало проаналізувати ситуацію та створити власну модель події (яка допомагає їм зрозуміти тонкощі того, що відбувається), проте іноді їх модель або виявляється невдалою, або вони губляться настільки, що не створюють її. 40% та 13,3% отримали показники вище середнього та високі відповідно. Тож, вони здатні продукувати моделі ситуації, задавати собі уточнюючі питання, такі як: «Чому ця невдача відбувається зі мною, що не так?», «Що зараз відбувається і як я можу цьому протистояти?» За шкалою «Прогнозування» 20% досліджуваних мають середні результати. Такі особистості в цілому схильні «дивитися у майбутнє», вони намагаються спрогнозувати свої подальші дії або події, що можуть статися. В той час як 26,7% та 53,3% проявляють вище середнього та середні результати, що говорить про них як про людей, що постійно намагаються передбачити хід подій, зрозуміти що може очікувати їх і близькому майбутньому.

За шкалою «Цілепокладання» для більшості вибірки, а саме 66,6%, властивий середній рівень. Це означає, що вони в цілому здатні формувати свої цілі, вони їх обдумають та навіть можуть планувати як втілити їх у життя, проте, можливо, ці плани не заходять занадто далеко або їх цілі не є достатньо реалістичними/продуманими. 20% і 13,3% досліджуваних характеризуються рівнем вище середнього та високим рівнем відповідно. Такі індивіди дуже відповідально підходять до планування цілей, вони можуть створювати цілі системи цілей, які вони прагнуть досягнути. Ці цілі можуть бути як сплановані на найближчий час, так бути і далекоглядними і пов'язані з далеким майбутнім. За шкалою «Планування» 33,3% респондентів отримали середній рівень результатів. Тож, вони схильні до планування, цілі які вони собі ставлять такі люди намагаються візуалювати у вигляді плану, проте можливо вони не вдаються до такого методу часто. Також ще по 33,3% досліджуваних характеризуються рівнями вище середнього/високого за даною шкалою. Тому, можна сказати, що вони постійно намагаються спланувати свою діяльність, а також втілюють ці плани у життя.

За шкалою «Критерії оцінки якості» 6,7% та 26,7% вибірки отримали низькі результати та показники нижче середнього. Такі особистості зовсім не розуміють за якими критеріями вони можуть оцінити свою діяльності, вони все оцінюють інтуїтивно. В той же час 33,3% респондентів характеризуються середніми результатами. Тож, можливо, вони знаходяться у процесі формування критеріїв оцінки якості власної діяльності або ж коректують вже існуючі. Тоді як 13,3% та 20% досліджуваних мають вище середнього та високі результати. Це означає, що вони чітко розуміють як можуть оцінювати свої успіхи та досягнення, тож в них сформована система оцінювання себе. За шкалою «Прийняття рішень» 6,7% респондентів характеризуються результатами нижче середнього. Тож, вони не дуже люблять приймати рішення, можливо навіть намагаються уникати цієї необхідності. Для 13,3% вибірки властиві середні показники. Тож, вони приймають як належне необхідність приймати рішення, розуміють, що цього не уникнути, тому в цілому готові роботи кроки у цей бік. 26,7% та 53,3% досліджуваних проявляють рівні вище середнього та високий. Такі особистості повністю усвідомлюють необхідність постійно приймати рішення, цього вони не бояться та іноді навіть прагнуть.

За шкалою «Самоконтролю» для 6,7% вибірки властиві низькі показники. Тож, ці особистості не схильні відстежувати як розвивається реалізації їх планів у життя, можливо вони схильні пускати все на самовплив. 53,3% досліджуваних проявляють середні результати за даною шкалою. Тому їх можна описати як людей, що намагаються контролювати свої справи, проте іноді або забувають про таку необхідність, або вирішують ситуативно що гідно їх уваги. Для 26,7% та 13,3% респондентів властиві вище середнього та високі показники. Такі люди звикли повністю контролювати все, що стосується їх діяльності та планів, вони постійно перевіряють як рухаються їх справи і чи цей рух відбувається в правильному напрямку.

За шкалою «Корекції» 13,3% респондентів характеризуються рівнем нижче середнього. Ці особистості не дуже схильні змінювати щось у своїх поведінці, планах і т.д., можна сказати, що вони достатньо ригідні. Тоді як для 40% досліджуваних властивий середній рівень. Вони більш схильні до корекції власної поведінки, розуміють, що в деяких випадках потребують видозмін, проте, можливо, ці зміни даються для них нелегко. 13,3% та 13,3% характеризуються показниками вище середнього та високими. Тож, ці індивіди завжди готові до змін, якщо цього потребує ситуація.

За загальною шкалою 26,7% респондентів отримали середні результати. Тож, ці особистості відрізняються середньою здатністю до самоуправління. Можливо, у них виникають труднощі з управлінням власною діяльності, проте вони намагаються удосконалюватися. Для 53,3% та 20% властиві вище середнього та високі показники. Тож, ці особистості вдало управляють своїми справами, діяльністю та планами, вони готові до змін, вміють ставити перед собою цілі та реалізувати їх.

Далі ми проаналізували групові результати дослідження за опитувальником самоорганізації діяльності (ОСД). Результати представимо у таблиці 2.2.3:

Таблиця 2.2.3

Групові результати за «Опитувальником самоорганізації діяльності»

Показник	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
	кільк. Респ.	%	кільк. Респ.	%	кільк. Респ.	%
Планомірність	2	6,7	18	60	10	33,3
Цілеспрямованість	2	6,7	8	26,7	20	66,6
Наполегливість	2	6,7	18	60	10	33,3
Фіксація	2	6,7	12	40	16	53,3
Самоорганізація	6	20	14	46,7	10	33,3
Орієнтація на теперішньому	10	33,3	12	40	8	26,7
Загальний показник	0	0	14	46,7	16	53,3

За допомогою таблиці 2.2.3 ми з'ясували, що низький рівень за усіма шкалами характерний для незначної кількості досліджуваних, але суттєвим виключенням тут є шкала «Орієнтація на теперішньому», за якою значна частина вибірки отримала низькі показники. Середній рівень властивий для більшості респондентів за такими шкалами як «Планомірність», «Наполегливість», «Самоорганізація» та «Орієнтація на теперішньому». В той час як високі результати для багатьох досліджуваних характерні за шкалами «Цілеспрямованість», «Фіксація» та за загальним показником самоорганізації.

Для наочного відображення результатів представимо їх на гістограмі 2.2.3:

Рис. 2.2.3. Групові результати за «Опитувальником самоорганізації діяльності» (ОСД)

Згідно з рисунком 2.2.3 ми з'ясували, що за шкалою «Планомірність» 6,7% вибірки характеризуються низькими результати. Це означає, що у них виникають труднощі зі створенням плану дій або ж їм важко дотримуватися вже існуючого плану. 60% респондентів отримали середні показники, тож такі особистості мають здібності до планування діяльності і можуть слідувати своїм планам. Для 33,3% досліджуваних властивий високий рівень здатності до планування. Тож, вони повністю контролюють свою діяльність, створюють продумані стратегічні плани, що допомагають їм досягти необхідну мету. За шкалою «Цілеспрямованості» 6,7% респондентів характеризуються низькими показниками. Такі індивіди або не бажають ставити перед собою певні цілі, або не здатні чи не хочуть добиватися вже існуючих. Для 26,7% досліджуваних властиві середні результати. Тож, вони досить цілеспрямовані, ставлять перед собою мету та намагаються досягти її, проте іноді в них виникають труднощі (або на етапі постановки цілі або на етапі її реалізації). Для 66,6% вибірки характерні високі результати за даною шкалою. Тому, їх можна описати як людей цілеспрямованих, вони завжди знають до чого прагнуть і уявляють собі як цього добитися.

За шкалою «Наполегливості» 6,7% досліджуваних проявляють низькі результати. У таких особистостей виникають труднощі з доведенням справи до кінця, вони можуть покинути займатися нею на половині шляху або ж навіть на самому його початку. Для 60% властивий середній рівень наполегливості, тож вони здатні стимулювати себе до дій, схильні доводити діло до кінця, але якщо на горизонті з'явиться більш важлива ціль, то можуть переключитися на неї та залишити минулу справу незакінченою. 33,3% особистостей характеризуються високим рівнем за шкалою «Наполегливості». Тому їх можна описати як людей самоорганізованих, починаючи нове діло вони обов'язково намагаються закінчити його, вони не люблять покидати справу на півдорозі. За шкалою «Фіксації» 6,7% респондентів мають низькі результати. Це означає, що вони не схильні фіксуватися на певній справі. З однієї сторони це допомагає їх швидко включатися в нові справи, але з іншої це може негативно впливати на їх здатність концентруватися на конкретному ділі. Для 40% вибірки властиві середні показники, тож такі особистості одночасно проявляють гнучкість при виникненні нових обставин чи при плануванні діяльності і в той же час здатні зафіксуватися на окремій справі, якщо виникає така потреба. 53,3% досліджуваних отримали високі результати за шкалою «Фіксації». Вони дуже відповідально ставляться до виконання своїх обов'язків, якщо перед ними стоїть певна задача, то вони намагаються виконати її незважаючи на будь-які інші обставини.

За шкалою «Самоорганізації» 20% респондентів характеризуються низькими результатами. Такі індивіди покладаються лише на свою природну здатність до самоорганізації, вони не намагаються користуватися допоміжними речами (блокноти, записні книжки, календар і т.д.), які можуть допомогти правильно організувати власну діяльність. 46,7% вибірки отримали середні показники за даною шкалою. Тож, вони покладаються і на самого себе та свою пам'ять, і на різні додаткові речі. Для 33,3% респондентів властиві високі результати за шкалою «Самоорганізації». Це означає, що вони обов'язково користуються різними нотатниками та іншими речами, які допомагають їм полегшити ведення розпорядку діяльності. За шкалою «Орієнтації на теперішньому» 33,3% респондентів характеризуються низькими показниками. Такі індивіди не можуть сконцентруватися на теперішньому, думками живуть у минулому або майбутньому, що заважає їм отримувати задоволення від того, що відбувається «тут і зараз». Для 40% властиві середні результати за цією шкалою. Це означає, що вони намагаються не забувати про минуле, планувати майбутнє, але при цьому також велику увагу приділяють тому, що відбувається з ними зараз. І 26,7% досліджуваних проявляють високий рівень щодо орієнтації на теперішньому. Це характеризує їх як людей, що дуже зосереджені на тому, що відбувається в їх житті зараз, вони концентрують свою увагу на актуальних подіях і теперішнє є для них найбільш значимим.

За шкалою «Загального показника самоорганізації діяльності» 46,7% вибірки характеризуються середніми показниками. Ці особистості намагаються відповідально ставитися до організації своєї діяльності та свого часу, при цьому вони гармонійно поєднують свою здатність як концентруватися на певній справі, так і швидко переключатися на інші види діяльності, вони гарно контролюють себе і здатні довести діло до кінця, якщо воно того вимагає. Тоді як 53,3% респондентів отримали високі результати за даною шкалою. Тож, такі індивіди здатні вдало організовувати свою діяльність, вони ставлять перед собою реалістичні та продумані цілі і вміють адекватно планувати свої дії, при цьому вони достатньо наполегливі та сконцентровані, для того щоб досягти своєї мети.

Далі ми проаналізували групові результати дослідження за опитувальником саморегуляції поведінки (ССПМ). Результати представимо у таблиці 2.2.4:

Таблиця 2.2.4

Групові результати за «Опитувальником саморегуляції поведінки»

Показник	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
	кільк. Респ.	%	кільк. Респ.	%	кільк. Респ.	%
Планування	0	0	14	46,7	16	53,3
Моделювання	0	0	10	33,3	20	66,6
Програмування	0	0	14	46,7	16	53,3
Оцінка результативності	0	0	8	26,7	22	73,3
Гнучкість	0	0	10	33,3	20	66,6
Самостійність	8	26,7	18	60	4	13,3
Загальний показник	0	0	8	26,7	22	73,3

Тож, за таблицею 2.2.4 ми можемо зробити висновок про те, що для більшої частини вибірки не характерні низькі результати за усіма шкалами, окрім показника «Самостійності». Шкала «Самостійності» найбільш виділяється своїми результатами серед інших, адже лише за нею досліджувані отримали низькі та середні бали, тоді як високі бали характерні для малої кількості людей. Результати ж за іншими шкалами є досить подібними один між одним. Значна частина респондентів проявляють середні результати, тоді як більша частина вибірка за усіма шкалами характеризується високими показниками.

Для наочного відображення результатів представимо їх на гістограмі 2.2.4:



Рис. 2.2.4. Групові результати за «Опитувальником саморегуляції поведінки» (ССПМ)

Отже, на основі рисунка 2.2.4 ми з'ясували, що за шкалою «Планування» 46,7% респондентів характеризуються середніми показниками. Це означає, що вони здатні планувати свою діяльність, прагнуть досягнути мету, але іноді деякі їх плани можуть швидко змінюватися або здаватися майже нереалістичними. В той час як для 53,3% вибірки властиві високі здібності до планування. Тож, такі особистості відповідально підходять до процесу планування своєї діяльності, їх плани зазвичай є структурованими, детальними та реалістичними. За шкалою «Моделювання» 33,3% досліджуваних отримали середні результати. Тож, вони відносно здатні аналізувати актуальну ситуацію та можуть оцінити як саме діяльність буде розвиватися у перспективі. Проте, можливо, ці навики ще не досягли у цих індивідів високого рівня, тому на дану етапі, вони можуть допускати помилки у моделюванні або ж недооцінювати вплив деяких внутрішніх або зовнішніх чинників. Для 66,6% вибірки характерні високі результати за даною шкалою. Такі особистості здатні спрогнозувати можливі шляхи розвитку подій та створити ефективну стратегію дій з урахуванням особливостей ситуації. Вони також можуть швидко адаптуватися до мінливим обставин і коректувати свою поведінку в залежності від нових умов.

За шкалою «Програмування» для 46,7% респондентів властиві середні показники. Це означає, що вони прагнуть до програмування своїх дій, намагаються створювати поетапний план діяльності, проте або вони недооцінюють цей метод самоорганізації, або поки що вони не вміють формувати ефективні програми. 53,3% досліджуваних характеризуються високим рівнем за шкалою «Програмування». Тож, такі особистості схильні створювати програми діяльності, що спрямовані на досягнення цілей, вони у таких індивідів є дійовими та детальними. У випадку виникнення форс-мажорів ця частина вибірки здатна внести корективи у власну програму, завдяки чому вона залишається ефективною і при нових обставинах. За шкалою «Оцінки результативності» 26,7% респондентів проявили середні результати. Це означає, що вони в цілому здатні та схильні оцінювати самого себе та свою діяльність, проте іноді вони можуть ігнорувати об'єктивні фактори в угоду небажанню критикувати свої результати. Тоді як аж 73,3% вибірки характеризуються високим рівнем за даною шкалою. У таких особистостей розвинене вміння адекватно оцінювати результати діяльності, вони не бояться «дивитися правді в очі» та готові визнати свої помилки. Таким індивідам важливо проаналізувати причини незадовільних результатів для того, щоб знайти спосіб вирішення проблеми та у підсумку досягти очікуваної цілі.

За шкалою «Гнучкості» 33,3% досліджуваних мають низькі результати. Це свідчить про їх здатність ситуативно пристосовуватися до нових обставин. Іноді вони швидко оцінюють ситуації та миттєво продукують новий план діяльності, а деколи розгублюються і втрачають здатність переналаштувати поведінку/програму дій відповідно до змінених умов або ж вони роблять це не так швидко, як того вимагає ситуація. Для 66,6% респондентів властиві високі показники за шкалою «Гнучкості». Тож, такі індивіди з легкістю приймають умови нових обставин, вони здатні швидко розробити новий план дій або скоригувати ту програму, що вже наявна. За шкалою «Самостійності» 26,7% вибірки характеризуються низькими результатами. Це означає, що ці респонденти дуже орієнтуються на думку оточуючих, навіть більше ніж на свою, тому вони завжди беруть до уваги їх поради. Вони не готові створювати плани діяльності самостійно, тому намагаються до цієї справи долучити інших осіб. 60% респондентів мають середні показники за даною шкалою. Такі особистості перебувають на шляху до самостійності, але досі не можуть повністю відповідати лише за себе, думка оточуючих все ще має велику цінність для них, навіть більшу ніж власні погляди. Тоді як 13,3% досліджуваних отримали високі результати за шкалою «Самостійності». Тож, ці респонденти схильні самостійно будувати плани своєї діяльності, а також одноосібно стежити за адекватним їх втіленням у життя.

За шкалою «Загального рівня саморегуляції» 26,7% вибірки характеризуються середніми результатами. Це свідчить про те, що вони здатні самостійно планувати та програмувати свою діяльність, а також оцінювати її результативність, можуть пристосовуватися до змін. Проте їх саморегуляції ще не досягла достатньо високого рівня, щоб відчувати повну впевненість у своїх діях та виробляти моментальні ефективні рішення з приводу різних питань. Тоді як більша частина вибірки, а саме 73,3%, отримала високі результати. Такі особистості здатні повністю одноосібно відповідати за всі етапи реалізації досягнення мети, вони легко адаптуються до нових умов і готові брати повну відповідальність за свої рішення.

Далі ми проаналізували групові результати дослідження за опитувальником «Особистісної готовності до змін» (PCRS). Результати представимо у таблиці 2.2.5:



Таблиця 2.2.5

Групові результати за опитувальником «Особистісної готовності до змін»

Показник	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
	кільк. Респ.	%	кільк. Респ.	%	кільк. Респ.	%
Пристрасність	8	26,7	18	60	4	13,3
Винахідливість	8	26,7	16	53,3	6	20
Оптимізм	12	40	14	46,7	4	13,3
Сміливість	28	93,3	2	6,6	0	0
Адаптивність	28	93,3	2	6,6	0	0
Впевненість	18	60	12	40	0	0
Толерантність до двозначності	30	100	0	0	0	0

На основі таблиці 2.2.5 ми дізналися про те, що переважаюча частина вибірки характеризується низькими (шкали «Сміливість», «Адаптивність», «Впевненість» та «Толерантність до двозначності») або ж середніми (шкали «Пристрасність», «Винахідливість» та «Оптимізм») результатами. Високий рівень за більшістю шкал взагалі не є властивим для вибірки (як видно з результатів останніх чотирьох шкал). Найбільш цікавими результатами виявилися за шкалою «Толерантність до двозначності», адже абсолютно всі досліджувані характеризуються за нею низьким рівнем.

Для наочного відображення результатів представимо їх на гістограмі 2.2.5:



Рис. 2.2.5. Групові результати за опитувальником «Особистісної готовності до змін» (PCRS)

Згідно з рисунком 2.2.5 ми з'ясували, що за шкалою «Пристрасності» 26,7% вибірки отримали низькі результати. Це означає, що у них наявний дефіцит енергії, ці особистості почувають себе втомленими та нездатними на якісь активні дії. Для 60% респондентів властивий середній рівень пристрасності. Тож, ці особистості помірно активні, одночасно вони готові до дій, але в той же час не відчувають сил на те, щоб «звертати гори» і працювати віддаючись на усі 100. Тоді як 13,3% досліджуваних характеризуються високим рівнем за даною шкалою, вони дуже енергійні, сповнені бажанням діяти, вони з легкістю пробуджуються зранку та хочуть досягати нових вершин, у них підвищений життєвий тонус. За шкалою «Винахідливості» 26,7% респондентів характеризуються низьким рівнем. Їх можна описати як людей, що дуже тяжко справляються з неочікуваними скрутними ситуаціями, такі індивіди можуть почати нервувати та приймати неефективні рішення, що лише посилюють проблему. Більша частина вибірки, а саме 53,3%, проявляють середній рівень винахідливості. Тож, для цих особистостей багато що залежить від ситуації, в одному випадку вони моментально реагують на нові обставини та приймають правильні рішення, в іншому ж можуть розгубитися і обрати недієву стратегію дій. Для 20% досліджуваних властивий високий рівень за даною шкалою. Їх можна описати як людей винахідливих, такі індивіди готові шукати нові способи вирішення проблеми, тому вони можуть знайти вихід з багатьох складних випадків.

За шкалою «Оптимізму» 40% респондентів характеризуються низькими результатами. Такі індивіди очікують негативні результати від своєї діяльності або життя, вони намагаються не формувати високих очікувань та завжди пам'ятають, що щось може піти не так, як хотілось би. Для 46,7% властиві середні показники оптимізму. Тож, вони в цілому настроєні оптимістично, але не забувають і про те, що можуть виникнути несподівані проблеми або відбудуться неприємні події. 13,3% вибірки сповнені оптимізмом, вони вірять у те, що їх очікує успіх, навіть при несприятливих умовах такі люди намагаються концентруватися на можливостях, які ця ситуація може відкрити для них. За шкалою «Сміливості» більшість досліджуваних, а саме 93,3%, характеризуються низькими результатами. Тому їх можна описати як індивідів, що не відчувають бажання пробувати щось нове, вони схильні користуватися перевіреними способами дій, покладатися на вже існуючий досвід. Лише 6,6% респондентів проявили середній рівень сміливості. Такі особистості також схильні залишатися в своїй зоні комфорту, проте іноді в них виникає бажання доторкнутися до чогось невідомого та поекспериментувати.

За шкалою «Адаптивність» 93,3% вибірки характеризуються низькими результатами. Це означає, що у таких особистостей виникають труднощі при необхідності швидко змінити свою поведінку та плани, їм важко пристосовуватися до змін і продукувати нові рішення для подолання раптової проблеми. Для 6,6% респондентів властивий середній рівень здатності до адаптивності. Тож, вони в цілому здатні змінювати свою поведінку в угоду несподіваній ситуації, але такі події можуть приносити їм дискомфорт, або їх подальші вчинки не завжди приносять очікуваний ефект. За шкалою «Впевненості» 60% досліджуваних отримали низькі результати. Такі індивіди майже не вірять у себе, вони сумніваються у своїх здібностях та не впевнені у своїй здатності досягти успіху. Для 40% вибірки характерні середні показники. Вони більш впевнені у собі та своїх силах, проте можливо іноді недооцінюють себе або принижують рівень своїх навиків. За шкалою «Толерантність до двозначності» 100% респондентів отримали низькі результати. Тож, усі досліджувані важко переносять ситуації невизначеності, вони нервують, коли у них на руках дефіцит інформації, коли немає повного розуміння ситуації. Для них важливо, щоб все було чітко, прозоро та зрозуміло, в інакшому випадку вони губляться та можуть панікувати.

2.3 Виявлення впливу здатності до самоменеджменту на особистісну готовність до змін працівників ІТ-компанії

Для виявлення впливу здатності до самоменеджменту на особистісну готовність до змін працівників ІТ-компаніїї ми скористалися методами математичної статистики. Спочатку нами був використаний критерій Колмогорова-Смірнова, за більшістю показників розподіл виявився нормальним. Далі ми звернулися до кореляційного аналізу з використанням критерію Пірсона. На основі цих даних ми перейшли до проведення множинного регресійного аналізу. Залежними змінними стали шкали, які визначають особистісну готовність до змін, тоді як незалежні змінні уособлюють здатність до самоменеджменту. Нами були виявлені 6 регресійних моделей. Усі дані статистичної обробки представлені у додатках.

Отже, результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Пристрасність» представлені у таблиці 2.3.1.



Таблиця 2.3.1.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Пристрасність»

Модель	R (КМК)	R-квадрат (КМД)	F	Знч.
1	0,475	0,225	8,137	0,008
2	0,664	0,441	10,662	0,000

Згідно з таблицею 2.3.1, було виявлено дві моделі множинного регресійного аналізу. За коефіцієнтом множинної кореляції (КМК) нами встановлено, що використання другої моделі є більш доцільним, адже він становить 0,664 і є близьким до одиниці і КМД становить 44%. За критерієм Фішера показник становить 10,66. Тоді як показник значимості - 0,000, це означає, що дана регресійна модель може бути інтерпретована.

Отже, ми отримали таку формулу регресійної моделі:

Пристрасність = 22,21 + 0,21 (Цілепокладання) - 0,39 (самоорганізація).

Тож, відносно цієї формули ми можемо зробити такі висновки:

1) Пристрасність детермінується такою змінною як цілепокладання. Цілепокладання передбачає вміння особистості формувати для себе цілі, що є досяжними та деталізованими. Будь-яке власне прагнення такою людиною спочатку аналізується на предмет реалістичності втілення його у життя, а потім, після затвердження цілі, визначається план дій для реалізації цієї мети. Таке вміння правильно визначати орієнтири своєї діяльності стимулює особистість до дій, тож може формувати пристрасність по відношенню до справи і сповнювати людину енергією.

2) Пристрасність детермінується такою змінною як самоорганізація (обернений зв'язок). Самоорганізація передбачає контрольованість ситуації, вміння розпланувати кожен свій крок. Такі особистості часто користуються певними блокнотами, нотатниками, календарями, які допомагають їм чітко вести погодинний розпорядок дня. Подібний відповідальний підхід, з однієї сторони, допомагає особистості приводити всі справи у визначений порядок, але з іншої відбирає багато часу та енергії, що може негативно відображатися на рівні пристрасності по відношенню до діяльності.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Винахідливість» представлені у таблиці 2.3.2.

Таблиця 2.3.2.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Винахідливість»

Модель	R (КМК)	R-квадрат (КМД)	F	Знч.
1	0,576	0,332	13,896	0,001
2	0,694	0,482	12,572	0,000

За допомогою таблиці 2.3.2, ми виявили дві моделі множинного регресійного аналізу. За КМК нами було визначено, що використання другої моделі є більш доцільним, адже він становить 0,694 і є ближчим до одиниці, в той час як КМД становить 48%. За критерієм Фішера показник становить 12,57. Тоді як показник значимості - 0,000, він є меншим за 0,05, що дає нам підставу інтерпретувати дану регресійну модель.

Отже, ми можемо побудувати таку формулу регресійної моделі:

Винахідливість = 19 + 0,19 (Корекція) + 0, 12 (Цілепокладання).

Тож, відносно цієї формули ми можемо зробити такі висновки:

1) Винахідливість детермінується такою змінною як корекція. Корекція передбачає здатність особистості коригувати свою діяльність, якщо цього потребує ситуація, така людина є дуже гнучкою відносно власної поведінки. Тож, ця характеристика допомагає індивіду бути винахідливим у житті та формує вміння знаходити вихід з будь-якої важкої ситуації;

2) Винахідливість детермінується такою змінною як цілепокладання. Цілепокладання визначає здатність людини ставити перед собою адекватні та реалістичні цілі, а також вміння дотримуватися їх з плином часу та робити кроки в бік їх реалізації. Ця властивість особистості потребує застосування критичного мислення, вміння розглянути ситуацію з різних боків та прогнозування можливих варіантів розвитку подій. Всі ці особливості допомагають індивіду також формувати здатність до винахідливості, так як вони стимулюють людину аналізувати проблеми та виробляти стратегію по їх усуненню.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Оптимізм» представлені у таблиці 2.3.3

Таблиця 2.3.3.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Оптимізм»

Модель	R (КМК)	R-квадрат (КМД)	F	Знч.
1	0,655	0,429	21,069	0,000

Зважаючи на таблицю 2.3.3, КМК становить 0,655 і є близьким до одиниці, тоді як КМД становить 43%. За критерієм Фішера показник становить 21,07. В той час як показник значимості дорівнює 0,000 і є меншим за 0,05, що дозволяє нам інтерпретувати дану регресійну модель.

Отже, ми отримали таку формулу регресійної моделі:

Оптимізм = 10,27 + 1,66 (Моделювання).

Тож, ми визначили, що оптимізм детермінується такою змінною як моделювання. Моделювання передбачає вміння людини створювати ефективні стратегії діяльності та здатність прогнозувати можливі шляхи розвитку ситуації, така людина завжди підготовлена до непередбачуваних подій і впевнена в своїх вчинках. Це дозволяє їй сповнюватися позитивним настроєм та вірити у власний успіх, що позначається на рівні її оптимізму.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Сміливість» представлені у таблиці 2.3.4.



Таблиця 2.3.4.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Сміливість»

Модель	R (КМК)	R-квадрат (КМД)	F	Знч.
1	0,577	0,333	13,951	0,001

Згідно з таблицею 2.3.4, КМК становить 0,577 і є близьким до одиниці, тоді як КМД становить 33%. За критерієм Фішера показник становить 13,95. В той час як показник значимості дорівнює 0,001 і є меншим за 0,05, тому ми можемо інтерпретувати цю модель регресії.

Отже, у підсумку ми побудували таку формулу регресійної моделі:

Сміливість = 13,92 + 0,28 (Корекція).

Тож, ми визначили, що сміливість детермінується такою змінною як корекція. Здатність до корекції передбачає вміння людини змінювати свої цілі, поведінку, плани та інше в залежності від необхідності та нових обставин. Така людина не боїться стикатися з невідомим, а навпаки готова пристосовуватися до нього. Тож, ця особливість сприяє формуванню сміливості, тобто здатності відмовлятися від звичних та безпечних для особистості способів поведінки та тяги до нового досвіду.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Адаптивність» представлені у таблиці 2.3.5.

Таблиця 2.3.5.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Адаптивність»

Модель	R (КМК)	R-квадрат (КМД)	F	Знч.
1	0,568	0,323	13,339	0,001
2	0,661	0,437	10,496	0,000

Як ми бачимо з таблиці 2.3.5, було виявлено дві моделі множинного регресійного аналізу. За КМК ми можемо зробити висновок, що використання другої моделі є більш доцільним, адже він становить 0,661 і є ближчим до одиниці, КМД становить 44%. За критерієм Фішера показник становить 10,5. Тоді як показник значимості дорівнює 0,000, це говорить про те, що дана регресійна модель може бути інтерпретована.

Отже, ми побудували таку формулу регресійної моделі:

Адаптивність = 16,06 + 0,35 (Самоорганізація) - 0,83 (Самостійність).

Тож, відносно цієї формули ми можемо зробити такі висновки:

1) Адаптивність детермінується такою змінною як самоорганізація. Самоорганізація передбачає здатність індивіда ефективно планувати свою діяльність і робить він це, зазвичай, за допомогою допоміжних предметів (веде контроль за діяльністю за допомогою записника, календаря тощо). Можливо така організованість сприяє здатності спокійно змінювати свої плани та змінювати поведінку в несподіваних ситуаціях, що уособлює в собі адаптивність, адже ця особистість здатна все взяти під свій контроль та створити нову стратегію дій в залежності від нових умов.

2) Адаптивність детермінується такою змінною як самостійність (обернений зв'язок). Тож, ми визначили, що самостійність передбачає низький рівень адаптивності. Самостійність розуміється як здатність особистості одноосібно визначати плани, цілі, хід і т.д. власної діяльності, вона схильна покладатися на себе та на свою думку, вона не чекає і не просить допомоги у інших людей. Можливо, бажання робити все самому, навпаки, погіршує діяльність індивіда, адже в такому випадку він оцінює ситуацію лише зі своєї точки зору, тоді як інші особистості могли б запропонувати інакше, кардинально нове, бачення. Тим паче це проявляється під час виникнення неочікуваної ситуації, людина губиться, не знає яке рішення їй краще прийняти згідно з актуальними умовами і при цьому поряд немає індивідів, що можуть допомогти впоратися з новими обставинами.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Впевненість» представлені у таблиці 2.3.6.

Таблиця 2.3.6.

Результати множинного регресійного аналізу за залежною змінною «Впевненість»

Модель	R (КМК)	R-квадрат (КМД)	F	Знч.
9	0,996	0,934	44,337	0,000

Всього було виявлено 9 моделей регресії за залежною змінною «Впевненість», ми обрали модель №9, адже КМК за цією моделлю становить аж 0,996, що є найближчим до одиниці. Тоді як КМД становить аж 93%. За критерієм Фішера показник становить 44,3. Тоді як показник значимості дорівнює 0,000, це говорить про те, що дана регресійна модель може бути інтерпретована.

Тож, ми побудували таку формулу регресійної моделі:

Впевненість = 24,93 + 2,34 (Планування) + 0,66 (Самостійність) + 0,26 (Орієнтація на теперішньому) + 0,41 (Загальна здатність до самоуправління) - 0,28 (Самоорганізація) - 0,84 (Аналіз протиріч) - 0,23 (Загальна здатність до самоорганізації діяльності).

Тож, відносно цієї формули ми можемо зробити такі висновки:

1) Впевненість детермінується такою змінною як планування. Здатність до планування характеризує особистість як ту, що здатна повністю контролювати свою діяльність, створювати стратегію для реалізації цілей та визначати розпорядок дня. Таке відповідальне ставлення до власної діяльності допомагає людині відчувати себе впевненою у своєї діях, адже вона вірить, що все вийде так, як заплановано, якщо слідувати чіткому плану.

2) Впевненість детермінується такою змінною як самостійність. Самостійність передбачає здатність покладатися лише на свої сили та навички, вміння одноосібно приймати рішення та нести відповідальність за виконання того чи іншого завдання. Такі індивіди вірять у свою здатність самостійно виконувати будь-яку діяльність, тому одночасно зростає і їх впевненість у собі.

3) Впевненість детермінується такою змінною як орієнтація на теперішньому. Орієнтація на теперішньому стимулює людину концентруватися на тому, що відбувається з нею тут і зараз, це допомагає їй не акцентуватися на тому, що може піти не так в майбутньому, а орієнтуватися на продуктивній праці в даний момент. Така особливість допомагає формувати впевненість у собі, тому що особистість працює на результат та вірить у те, що її вмінь достатньо для того, щоб добитися цілі.

4) Впевненість детермінується такою змінною як самоорганізація (обернений зв'язок). Самоорганізація, в даному випадку, передбачає схильність індивіда використовувати різні допоміжні засоби для того, щоб полегшити організацію власної діяльності (наприклад, щоденник, календар, нотатки тощо). Можливо, коли людина починає занадто концентруватися на тому, щоб все проконтролювати, записати та йти за визначеним порядком вона починає сумніватися в собі, її постійно турбують питання чи вона все встигає згідно з планом, чи вона записала всі задачі і т.д. Або ж індивід може втрачати впевненість у своїх можливостях, коли споглядає кількість задач, яку він має виконати.

5) Впевненість детермінується такою змінною як аналіз протиріч (обернений зв'язок). Вміння аналізувати протиріччя передбачає здатність особистості детально розбиратися у ситуації, аналізувати як можна виправити помилки та задавати собі додаткові питання, що допомагають визначити чому на певному етапі виникають труднощі. Можливо, ця особливість сприяє низькому рівню впевненості у собі по тій причині, що людина глибоко занурюється у свої помилки і починає акцентувати увагу на своїх невдачах, це призводить до страху зіткнутися з такою ж ситуацією у майбутньому, а отже і до невпевненості у власних силах та діях.

6) Впевненість детермінується такими змінними як загальна здатність до самоорганізації діяльності (обернений зв'язок) та здатність до самоуправління (прямий зв'язок). Дані результати є досить суперечливими, адже обидва показники направлені на виявлення загальної здатності до самоменеджменту, тому ці результати потребують додаткового дослідження.



Висновок до розділу 2

Отже, ми провели дослідження з метою виявлення впливу здатності до самоменеджменту на особистісну готовність до змін працівників айті-компанії. Вибірка нашого дослідження складається з 30 працівників айті-компанії. Для проведення дослідження ми скористалися такими методиками: діагностика особливостей самоорганізації (ДОС) (А.Д. Ішкова); методика «Здатність до самоуправління» (ССУ) (Пейсахова); опитувальник самоорганізації діяльності (ОСД); опитувальник саморегуляції поведінки (ССПМ); опитувальник «Особистісна готовність до змін» (PCRS).

Після проведення дослідження ми провели обробку та аналіз отриманих групових даних. Нами було виявлено, що за методикою «Діагностики особливостей самоорганізації» більша частина респондентів характеризуються підвищеними або високими результатами за усіма шкалами, тоді як жоден член вибірки не проявляє низьких показників.

За результатами методики «Здатності до самоуправління» (Пейсахова) ми з'ясували, що більшій частині вибірки властиві середні або вище середніх результати майже за усіма шкалами. Виключенням стали шкали «Прогнозування» та «Прийняття рішень», згідно з якими велика кількість досліджуваних характеризується високими рівнем. За даною методикою низькі показники також майже не характерні для вибірки, лише декілька респондентів проявляють їх за такими шкалами як «Критерій оцінки якості» та «Самоконтроль».

Згідно з результатами за опитувальником самоорганізації діяльності ми дізналися про те, що найчастіше високі результати в даній методиці спостерігаються за шкалами «Фіксації», «Цілеспрямованості» та загальною шкалою. За більшістю шкал респонденти проявляють середній рівень вираженості, тоді як низький рівень показників був виявлений у малої кількості досліджуваних. Виключенням є шкала «Орієнтація на теперішньому», за нею значна частина вибірки характеризується низькими результатами.

За опитувальником саморегуляції поведінки майже за усіма шкалами досліджувані отримали високі результати і в той же час помірна кількість респондентів характеризується середніми показниками. Виключенням стала шкала «Самостійності», лише за нею певна частина вибірки отримала низькі результати, тоді як більшість проявляє середній рівень самостійності.

Нами також було визначено, що за опитувальником «Особистісної готовності до змін» респонденти за усіма шкалами проявляють або низький, або середній рівень результатів. Причому за шкалою «Толерантність до двозначності» для всієї вибірки властиві низькі показники. Високий рівень майже не характерний для респондентів за усіма шкалами.

Для виявлення впливу здатності до самоменеджменту на особистісну готовність до змін працівників ІТ-компанії ми використали методи математичної статистики. Спочатку нами був встановлений тип розподілу за допомогою критерію Колмогорова-Смірнова, для більшості показників розподіл виявився нормальним. Для проведення кореляційного аналізу ми скористалися критерієм Пірсона, який допоміг нам виявити значимі зв'язки між шкалами методик. І у підсумку ми використали регресійний аналіз, що дозволило у подальшому сформувати моделі регресії. Ми отримали 6 регресійних моделей, з такими залежними змінними готовності до змін - «Пристрасність», «Винахідливість», «Оптимізм», «Сміливість», «Адаптивність» та «Впевненість». Кожна модель була проілюстрована у вигляді рівняння та інтерпретована нами.



РОЗДІЛ 3. ТРЕНІНГ РОЗВИТКУ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ ПРАЦІВНИКІВ ІТ-КОМПАНІЇ

3.1 Структура тренінгової програми, з метою розвитку самоменеджменту працівників ІТ-компанії

Ми визначили, що здатність до самоменеджменту впливає на особистісну готовність до змін, тому нами був розроблений тренінг розвитку самоменеджменту респондентів з метою покращення досліджуваних показників.

Завдання тренінгової роботи:

1. Надання працівникам ІТ-компанії структурованої інформації: з проблеми дослідження самоменеджменту; ефективної організації своєї професійної діяльності, а також особистого життя.

2. Розвиток навички планування будь-якої діяльності у працівників ІТ-компанії.

3. Розвиток самоорганізації та саморегуляції у працівників ІТ-компанії.

4. Зниження рівня стресу працівників ІТ-компанії.

Методи: Незважаючи на різноманітність конкретних вправ, прийомів і технік, що були використані в тренінговій роботі з метою розвитку самоменеджменту, [8] виділимо кілька базових методів:

1. Групова дискусія - спільне обговорення будь-якого спірного питання, що дозволяє прояснити (можливо змінити) думки, позиції і установки учасників тренінгу в процесі безпосереднього спілкування.

2. Аналіз конкретних ситуацій - виявлення причинно-наслідкових в'язків.

3. Моделювання ситуацій - виявлення характерних явищ та зміна способу дій.

Організаційні умови: Тренінги проводилися на базі айті-компанії «HUMAN». Задля безпеки в умовах пандемії, з працівниками компанії, зустрічі проводилися онлайн.

Зміст: Тренінгова програма складається з чотирьох онлайн зустрічей протягом два місяці. Зустрічі були розбиті у часі для опрацювання домашніх завдань, з метою впровадження нових звичок та їх продуктивного освоєння. Кожна зустріч спрямована на розвиток загальної здатності до самоменеджменту: перша зустріч присвячена освоєнню структурної системи самоуправління; друга зустріч присвячена опануванню системи планування щоденної діяльності; третя зустріч присвячена розвитку таких навичок, як: цілепокладання, планування, оцінка якості та самоконтроль; четверта зустріч присвячена зниженню стресу.

Для покрашення здатності до самоменеджменту працівників ІТ-компанії, ми розробили тренінгову роботу, що складається з чотирьох етапів. Практична частина розроблялася на основі системного підходу дослідження теоретичної бази з проблеми самоменеджменту.

Згідно з концепцією самоменеджменту Л. Зайверта, самоменеджмент - це послідовне і цілеспрямоване застосування випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для оптимального, осмисленого використання свого часу. Основною метою самоменеджменту виступає максимальне використання власних можливостей, свідоме керування перебігом свого життя (самовизначатися) і переборювання зовнішніх обставини як у професійній діяльності, так і в особистому житті.

Hа самоменеджмент покладається виконання певних функцій, що знаходяться в певній взаємозалежності і, як правило, реалізуються в певній послідовності, та представляють собою щоденне вирішення різного роду задач і проблем:

1 - постановка цілей (аналіз і формування особистих цілей);

2 - планування (розробка планів і альтернативних варіантів своєї

діяльності);

3 - прийняття рішень (прийняття рішень щодо майбутніх справах);

4 - реалізація і організація (складання розпорядку дня й організація

особистого трудового процесу для здійснення поставлених завдань);

5 - контроль (самоконтроль і контроль підсумків (у разі потреби ...