Булінг в шкільному колективі: критерії прояву та напрями профілактики

3.Шкала схильності до адиктивної поведінки

Ця шкала призначена для вимірювання готовності реалізовувати адиктивну поведінку. Результати в діапазоні 50-70 Т-балів за цією шкалою свідчать про схильність випробовуваного до втечі від реальності через зміну свого психічного стану, про схильності до ілюзорно-компенсаторного способу розв'язання особистісних проблем. Крім того, ці результати свідчать про орієнтацію на чуттєвий бік життя, про наявність "сенсорної спраги", про гедоністично орієнтовані норми та цінності.

Показники понад 70 Т-балів свідчать про сумнівність результатів або про наявність вираженої психологічної потреби в адиктивних станах, що необхідно з'ясовувати, використовуючи додаткові психодіагностичні засоби.

Показники, нижчі за 50 Т-балів, свідчать або про невираженість перелічених вище тенденцій, або про добрий соціальний контроль поведінкових реакцій.

4. Шкала схильності до самоушкоджувальної та саморуйнівної поведінки

Ця шкала призначена для вимірювання готовності реалізовувати різні форми аутоагресивної поведінки. Об'єкт вимірювання вочевидь частково перетинається із психологічними властивостями, вимірюваними шкалою № 3.

Результати, що перебувають у діапазоні 50-70 Т-балів за шкалою №4, свідчать про низьку цінність власного життя, схильність до ризику, виражену потребу в гострих відчуттях, про садо-мазохістські тенденції.

Результати понад 70 Т-балів свідчать про сумнівну достовірність результатів.

Показники нижче 50 Т-балів за даною шкалою свідчать про відсутність готовності до реалізації саморуйнівної поведінки, про відсутність тенденції до соматизації тривоги, відсутність схильності до реалізації комплексів провини в поведінкових реакціях.

5. Шкала схильності до агресії та насильства

Ця шкала призначена для вимірювання готовності випробуваного до реалізації агресивних тенденцій у поведінці.

Показники, що лежать у діапазоні 50-60 Т-балів, свідчать про наявність агресивних тенденцій у випробуваного. Показники, що перебувають у діапазоні 60-70 Т-балів, свідчать про аґресивну спрямованість особистості у взаєминах з іншими людьми, про схильність розв'язувати проблеми за допомогою насильства, про тенденцію використовувати приниження партнера зі спілкування як засіб стабілізації самооцінки, про наявність садистичних тенденцій.

Показники понад 70 Т-балів свідчать про сумнівну достовірність результатів.

Показники, що лежать нижче за 50 Т-балів, свідчать про невираженість агресивних тенденцій, про неприйнятність насильства як засобу розв'язання проблем, про нетиповість агресії як способу виходу з фруструвальної ситуації. Низькі показники за цією шкалою в поєднанні з високими показниками за шкалою соціальної бажаності свідчать про високий рівень соціального контролю поведінкових реакцій.

6. Шкала вольового контролю емоційних реакцій

Ця шкала призначена для вимірювання схильності випробуваного контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій.

Показники, що лежать у межах 60-70 Т-балів, свідчать про слабкість вольового контролю емоційної сфери, про небажання або нездатність контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій. Крім того, це свідчить про схильність реалізовувати негативні емоції безпосередньо в поведінці, без затримки, про несформованість вольового контролю своїх потреб і чуттєвих потягів.

Показники нижче 50 Т-балів за цією шкалою свідчать про невираженість цих тенденцій, про жорсткий самоконтроль будь-яких поведінкових емоційних реакцій, чуттєвих потягів.

7. Шкала схильності до деліквентної поведінки

Назва шкали має умовний характер, оскільки шкала сформована із тверджень, що диференціюють "звичайних" підлітків та осіб із зафіксованими правопорушеннями, які вступали в конфлікт із загальноприйнятим способом життя і правовими нормами. Ця шкала вимірює готовність (схильність) підлітків до реалізації деліквентної поведінки. Висловлюючись метафорично, шкали виявляє "деліквентний потенціал", який лише за певних обставин може реалізуватися в житті підлітка. Результати, що перебувають у діапазоні 50-60 Т-балів, свідчать про наявність деліквентних тенденцій у випробовуваного і про низький рівень соціального контролю.



Додаток 2.

Опитувальник А. Басса - Даркі

1. Часом не можу впоратися з бажанням нашкодити кому-небудь.

2 Іноді можу попліткувати про людей, яких не люблю.

3. легко дратуюся, але легко й заспокоююся.

4. Якщо мене не попросити по-хорошому, прохання не виконаю.

5. Не завжди отримую те, що мені належить.

6. Знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7. Якщо не схвалюю вчинки інших людей, даю їм це відчути.

8. Якщо трапляється обдурити кого-небудь, відчуваю докори сумління.

9. Мені здається, що я не здатний вдарити людину.

10. ніколи не дратуюся настільки, щоб розкидати речі.

11 Завжди поблажливий до чужих недоліків.

12.Коли встановлене правило не подобається мені, хочеться порушити його.

13.Інші майже завжди вміють використовувати сприятливі обставини.

14 Мене насторожують люди, які ставляться до мене більш дружелюбно, ніж я цього очікую.

15. Часто буваю не згоден із людьми.

16. Іноді на думку спадають думки, яких я соромлюся.

17. Якщо хто-небудь ударить мене, я не відповім йому тим самим.

18. У роздратуванні грюкаю дверима.

19. Я більш дратівливий, ніж здається з боку.

20. Якщо хтось вдає з себе начальника, я чиню йому наперекір.

21. Мене трохи засмучує моя доля.

22. Думаю, що багато людей не люблять мене.

23. Не можу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.

24. Ті, хто ухиляється від роботи, повинні відчувати почуття провини.

25. Хто ображає мене або мою сім'ю, напрошується на бійку.

26. Я не здатний на грубі жарти.

27. Мене охоплює лють, коли наді мною насміхаються,

28. Коли люди вдають із себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися.

29. Майже щотижня бачу когось із тих, хто мені не подобається.

30. Досить багато хто заздрить мені.

31. Вимагаю, щоб люди поважали мої права.

32. Мене засмучує, що я мало роблю для своїх батьків.

33. Люди, які постійно мучать вас, варті того, щоб їх клацнули по носі.

34. Від злості іноді буваю похмурим.

35. Якщо до мене ставляться гірше, ніж я того заслуговую, я не засмучуюсь.

36. Якщо хтось намагається вивести мене з себе, я не звертаю на нього уваги.

37. Хоча я й не показую цього, іноді мене гризе заздрість.

38. Іноді мені здається, що наді мною сміються.

39. Навіть якщо злюся, не вдаюся до сильних виразів.

40. Хочеться, щоб мої гріхи були прощені.

41. Рідко даю здачі, навіть якщо хто-небудь ударить мене.

42. Ображаюся, коли іноді виходить не по-моєму.

43. Іноді люди дратують мене своєю присутністю.

44. Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів.

45. Мій принцип: "Ніколи не довіряти чужинцям".

46. Якщо хтось дратує мене, готовий сказати йому все, що про нього думаю.

47. Роблю багато такого, про що згодом шкодую.

48. Якщо розлючуся, можу вдарити кого-небудь.

49. З десяти років у мене не було спалахів гніву.

50. Часто почуваюся, як порохова бочка, готова вибухнути.

51. Якби знали, що я відчуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко ладнати.

52. Завжди думаю про те, які таємні причини змушують людей робити що-небудь приємне для мене.

53. Коли кричать на мене, кричу у відповідь.

54. Невдачі засмучують мене.

55. Б'юся не рідше і не частіше за інших.

56. Можу пригадати випадки, коли був настільки злий, що хапав першу-ліпшу під руку річ і ламав її.

57. Іноді відчуваю, що готовий першим почати бійку.

58. Іноді відчуваю, що життя зі мною чинить несправедливо.

59. Раніше думав, що більшість людей говорить правду, але тепер цьому не вірю.

60. Лаюся тільки від злості.

61. Коли чиню неправильно, мене мучить совість.

62. Якщо для захисту своїх прав потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її.

63. Іноді висловлюю свій гнів тим, що стукаю по столу.

64. Буваю грубуватий щодо людей, які мені не подобаються.

65. У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.

66. Не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона цього заслуговує.

67. Часто думаю, що живу неправильно.

68. Знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

69. Не засмучуюся через дрібниці.

70. Мені рідко спадає на думку думка про те, що люди намагаються розлютити або образити мене.

71. Часто просто погрожую людям, не збираючись приводити погрози у виконання.

72. Останнім часом я став занудою.

73. У суперечці часто підвищую голос.

74. Намагаюся приховувати погане ставлення до людей.

75. Краще погоджуся з чим-небудь, ніж буду сперечатися.

Додаток 3.

Методика діагностики схильності до подолання соціальних норм і правил.

Мета методики: виявити схильність до подолання соціальних норм і правил у поведінці дітей.

Опитувальник

1. Я віддаю перевагу одягу неяскравих, приглушених тонів.

2. Я ціную в людях обережність і обачність.

3) Тільки слабкі й боягузливі люди виконують усі правила і закони.

4. Я часто відчуваю потребу в гострих відчуттях.

5. Мають рацію люди, які в житті дотримуються приказки "Якщо не можна, але дуже хочеться, то можна".

6. Іноді я кажу неправду.

7. Якби я народився в давні часи, то став би благородним розбійником.

8. Одяг має з першого погляду виділяти людину серед інших у натовпі.

9. Коли люди прагнуть нових, незвичних відчуттів і переживань - це нормально.

10. Коли я читаю детектив, то мені часто хочеться, щоб злочинець уникнув переслідування.

11. щоб отримати задоволення, варто порушувати деякі правила і заборони.

12. Задоволення - це головне, до чого варто прагнути в житті.

13. Я не отримую задоволення від відчуття ризику.

14. Мені подобаються компанії, де всі жартують один над одним.

15. Я часто роблю вчинки під впливом хвилинного настрою.

16. Люди справедливо обурюються, коли дізнаються, що злочинець залишився безкарним.

17. Буває, що мені доводиться приховувати від дорослих деякі свої вчинки.

18. Наївні простаки самі заслуговують на те, щоб їх обманювали.

19. Тільки несподівані обставини та відчуття небезпеки дозволяють мені по-справжньому проявити себе.

20. Усякий бруд мене лякає або викликає сильну відразу.

Кожній відповіді при збігу з ключем присвоюється один бал. За кількістю набраних балів визначається рівень схильності до подолання соціальних норм і правил.

Ключ: 1 (ні); 2 (ні); 3 (так); 4 (так); 5 (так); 6 (так); 7 (так); 8 (так); 9 (так); 10 (так); 11 (так); 12 (так); 13 (ні); 14 (так); 15 (так); 16 (ні); 17 (так); 18 (так); 19 (так); 20 (ні).

Додаток 4

Карта вивчення соціального портрета підлітка та його найближчого оточення

1) Ступінь вираженості аморальних проявів у сім'ї:

1 - повсякденні прояви аморальності, алкоголізм батьків, необхідність у позбавленні батьківських прав і вилученні дітей;

2 - часті запої, дебоші, аморальна поведінка батьків;

3 - у батьків епізодичні запої, сімейні скандали;

4 - один із батьків схильний до випивки, скандалів;

5 - сім'я веде здоровий спосіб життя.

2) Характер емоційних стосунків у сім'ї:

1 - напружено-конфліктні стосунки;

2 - емоційно холодні відчужені стосунки;

3 - конфлікти, що виникають епізодично, відчуження, холодність;

4 - стосунки рівні, але без емоційної близькості;

5 - атмосфера дружби, взаєморозуміння і підтримки.

3) Поведінка в школі:

1 - перебуває на обліку в ІДН;

2 - незадовільна;

3 - задовільна;

4 - хороша;

5 - зразкова.

4) Характеристика дружнього позашкільного спілкування з однолітками:

1 - криміногенні групи, які перебувають на обліку в ІДН за різні правопорушення: дрібні крадіжки, викрадення, бродяжництво;

2 - асоціальні групи, випивки, лихослів'я, бійки, дрібне хуліганство;

3 - спілкування на основі порожнього проведення часу;

4 - дозвіллєві групи зі спільними формами відпочинку і спілкування;

5 - на основі спільних корисних інтересів, спільних занять у гуртках, секціях, на захопленні спортом, колекціонуванням тощо.

5) Ставлення до навчальної діяльності:

1 - ставлення негативне, до уроків не готується, пропускає заняття;

2 - до уроків готується нерегулярно, під контролем дорослих;

3 - ставлення сумлінне, але без захоплення, не заради знань, а заради оцінок;

4 - ставлення свідоме, сумлінне, інтерес проявляється вибірково, не до всіх предметів;

5 - ставлення захоплене, свідоме, сумлінне.

6) Ставлення до педагогічних впливів:

1 - різка, груба форма неприйняття будь-яких педагогічних впливів, зауважень, осудів;

2 - неприйняття педагогічних впливів у формі пасивного спротиву, ігнорування, упертості;

3 - вибіркове ставлення до педагогічних впливів залежно від характеру стосунків з учителями;

4 - до зауважень учителів схильний прислухатися, покарання і заохочення сприймає адекватно;

5 - чуйно реагує на зауваження вчителів, болісно переживає осуд, намагається не повторювати засуджуваних дій, учинків.

7) Здатність критично, з позиції норм моралі та права оцінювати вчинки оточуючих, друзів, однолітків, однокласників:

1 - відкрите неприйняття норм моралі, права, схвальне ставлення до цинічних антигромадських учинків;

2 - більшою мірою орієнтується на антигромадські норми і цінності та відповідно до них оцінює вчинки оточуючих;

3 - байдуже, байдуже ставлення до порушень норм суспільної моралі, права, нейтральність ціннісно-нормативних уявлень;

4 - здатний розрізняти "погані" і "хороші" вчинки та поведінку, засуджувати і схвалювати їх;

5 - активне неприйняття антигромадських проявів, прагнення боротися з ними.

8) Вольові якості, несприйнятливість до поганого впливу, здатність самостійно ухвалювати рішення і долати труднощі під час їх виконання:

1 - використання сильних вольових якостей в антигромадських цілях;

2 - сліпе підпорядкування чужому негативному впливу, імпульсивність, слабка вольова регуляція поведінки;

3 - прагнення уникати ситуацій, що вимагають вольового початку, подолання труднощів, ухвалення рішень, опору середовищу;

4 - добре виражена вольова саморегуляція, що дає змогу протистояти чужому впливу, подолати труднощі зовнішнього і внутрішнього характеру;

5 - сильні вольові начала, що проявляються не тільки на рівні саморегуляції поведінки, а й у колективі.

9) Культура поведінки:

1 - лихослів'я, вживання нецензурних виразів у громадських місцях;

2 - звичне лихослів'я в колі однолітків;

3 - епізодичне лихослів'я "з нагоди";

4 - засудження лихослів'я, уникнення нецензурних виразів;

5 - активне прагнення до очищення мови від лихослів'я.

10) Делікти:

1 - втечі з дому;

2 - бійки;

3 - крадіжки;

4 - відсутність протиправної поведінки;

5 - активне засудження протиправної поведінки.

Додаток 5

Анкета для батьків

Шановні батьки! Переконливо просимо вас відповісти на запитання цієї анкети. Ви, мабуть, знаєте, що динаміка дитячої злочинності змінюється швидше за злочинність дорослих, діти швидше реагують на всі вади дорослого суспільства. Погано, коли ми намагаємося виправити те, що вже сталося. Набагато краще - постаратися попередити нещастя, яке може торкнутися і наших дітей.

Будь ласка, прочитайте запитання та запропоновані до них відповіді. Обравши один або кілька варіантів відповіді, які вам більше підходять, обведіть цифру, що стоїть поруч із ними, або впишіть свій варіант відповіді у вільний рядок.

Заздалегідь дякуємо вам за увагу та участь.

1. Які форми поведінки ви назвали б такими, що відхиляються від норми?

а) порушення правил поведінки в школі (зриви уроків, прогули, відмова від виконання завдань);

б) втечі з дому;

в) грубість, лихослів'я;

г) вживання алкоголю, пияцтво;

д) куріння;

е) ранній початок статевого життя;

є) хуліганство;

ж) приниження інших;

з) злодійство;

і) непокора, критика дорослих;

й) носіння "зухвалого" одягу;

к) негативне ставлення до навчання;

л) бійки, нанесення тілесних ушкоджень;

м) вживання наркотиків;

н) щось іще_______________________________________________

2. Які з них ви вважаєте найпоширенішими серед однолітків ваших дітей або вашої дитини (перелічіть, будь ласка, відповідні номери відповідей з першого запитання)? ___________________

3. Скільки приблизно часу на день ваша дитина (або ваші діти) надана сама собі?

а) не більше 1 години;

б) 2-3 години;

в) 4-5 годин;

г) 6-8 годин;

д) понад 8 годин;

е) важко відповісти.

4. Що зазвичай робить ваша дитина у вільний від навчання час?

5. Що, на вашу думку, є основними причинами поведінки, що відхиляється від норми?

а) прагнення отримати сильні враження;

б) захворювання дитини;

в) підвищена збудливість дітей, невміння контролювати себе;

г) неблагополучна ситуація в сім'ї;

д) прагнення до самостійності та незалежності;

е) брак знань батьків про те, як справлятися з важкими педагогічними ситуаціями;

є) відставання в навчанні;

ж) зневага з боку однолітків;

з) нерозуміння дорослими труднощів дітей;

і) недостатня впевненість дитини в собі;

й) негативна оцінка дорослими здібностей дітей;

к) стресові життєві ситуації;

л) напружена соціально-економічна ситуація в житті дитини (погана забезпеченість, безробіття батьків тощо);

м) приклади насильства, жорстокості, безкарності, одержувані через засоби масової інформації;

н) надмірна зайнятість батьків;

о) конфлікти з батьками;

п) щось інше_____________________________________________

6. До кого з фахівців ви звернулися б насамперед по допомогу, якби у вашої дитини з'явилися проблеми в поведінці?

а) до класного керівника;

б) шкільного психолога;

в) соціального педагога;

г) психотерапевту;

д) інспектору у справах неповнолітніх;

е) лікарям;

є) впоралися б самостійно;

ж) до когось ще_____________________________________________

з) важко відповісти.

7. Чи виникають у вас побоювання, що ваша дитина може потрапити у важку компанію?

а) так;

б) ні;

в) важко відповісти.

8. Якщо ви побоюєтеся, що викликає ваші побоювання? _______________

Повідомте, будь ласка, деякі відомості про себе:

* Ваш вік________________________________________________

* Освіта_________________________________________________

* Професія або рід занять___________________________________

* Скільки у вас дітей (вкажіть їхню стать і вік)__________________

Додаток 6

Запитання інтерв'ю:

1. Скільки часу вже триває ця ситуація?

2. Що тобі довелося пережити? У якій формі здійснювалися утиски? Що конкретно відбувалося? Що тебе найбільше зачіпало / ранило?

3. Хто в цьому брав участь?

4. Як ці нападки вплинули на тебе? Що ти відчував?

5. Яким було твоє життя в цей час?

6. Чи намагався ти щось проти цього зробити? Що і коли?

7. Як йшли справи з апетитом, сном, сновидіннями, здоров'ям тощо?

8. Оціни ступінь свого відчаю (почуття безнадійності ситуації, своєї безпорадності):

9. Який ступінь твоєї впевненості в собі / віри в краще:

10. Чи думав ти про те, що більше не можеш це витримувати? Які думки в тебе були про те, що ти міг би в цій ситуації зробити?

11. Чого б ти хотів (твоє бажання)? За якими ознаками ти міг би визначити, що тобі стало краще?

12. Що мало б статися, щоб у школі, у гардеробі, у класі, на перервах, дорогою до школи тобі стало краще?

13. Як ти думаєш, що ти сам міг би зробити, щоб змінити свою ситуацію на краще?

14. Чи є ще щось важливе, про що ти хотів би сказати?

Додаток 7

Рекомендації вчителям, психологам, адміністраціям шкіл.

1. Почніть із точного, прийнятного для вашого освітнього закладу визначення булінгу. Пам'ятайте, що поняття булінг не є аналогічним до таких понять, як агресія чи насильство. Однак останні можуть бути елементами цього комплексного явища. Булінг - це руйнівна поведінка більш "сильних", спрямована на більш "слабких". Це не сварки і бійки, в яких беруть участь школярі, що мають однаковий авторитет. Булінг не буває справедливим, оскільки "сильний" отримує "задоволення" від завданих збитків (матеріальних і моральних) "слабкому".

2. Встановіть форми булінгу, які мають місце у вашій школі. Можна вести щоденник спостережень за поведінкою членів шкільного співтовариства, які, на ваш погляд, схильні до прояву фізичного або психологічного насильства. Долучити до нього можна також вчителів і батьків. Насамперед, необхідно зрозуміти, де знаходиться "силовий" дисбаланс.

3. Дізнайтеся, якими способами підтримують свій авторитет учителі, адміністративні працівники, учні школи. Багато чого можна почерпнути зі щоденних спостережень за стосунками учнів (не лише в класі, а й на шкільному спортивному майданчику), шкільного персоналу, вчителів та батьків.

Корисно також скласти і використовувати короткі анкети, на запитання яких змогли б анонімно відповісти всі члени шкільної спільноти, включно з батьками. Це допоможе оцінити ситуацію і визначити, яких заходів необхідно вжити. Вони також дають можливість оцінити масштаб булінгу і проаналізувати його причини. Ви також зможете визначити, яких заходів потрібно вжити, щоб діти почувалися захищеними в школі. Аналіз анкет допоможе зрозуміти, де, в яких місцях школярі стикаються з булінгом і як вони реагують на нього, хто з них зацікавлений, потребує допомоги, хто зацікавлений, а хто ні в боротьбі з цим явищем. Ви також дізнаєтеся реакцію шкільного персоналу та батьків на булінг, і, понад те, які додаткові зовнішні сили, на їхній погляд, слід залучити для розв'язання проблеми.

4. До організації дій слід приступати після дослідження проблеми насильства в школі за допомогою анкет, вивчення спеціальної літератури та відеозаписів. Заходи щодо боротьби з булінгом можуть бути різними. У США, наприклад, існує така спільнота, як "поліція по боротьбі з булінгом", до якої входять усі, хто зацікавлений в ефективному розв'язанні цієї проблеми. Для залучення такої "поліції" потрібні такі формальні документи:

- заява школи;

- коротке визначення булінгу з ілюстраціями;

- декларація правил поведінки в шкільному співтоваристві для учнів, учителів, адміністративних працівників і батьків;

- заява про відповідальність усіх тих, хто спостерігав булінг і намагався його усунути;

- загальний опис заходів, яких школа вживає для боротьби з булінгом.

5. Обговорення проблеми. Бесіди зі школярами як індивідуальні, так і в групі дуже важливі та корисні. Більшість дітей зневажають "кривдників", тож ваше завдання полягає в тому, щоб довести, що розв'язання проблеми насамперед у їхніх інтересах. Наступний крок - звернення до почуттів школярів, моральна оцінка дій "кривдників". Це збільшує ймовірність того, що вони будуть на боці "жертви" і спробують допомогти. Не менш важливо грамотно побудувати розмови з дітьми, які постраждали від насильства. Мета бесід з ними - залучити до ігор або дружніх стосунків з іншими дітьми.

Ось деякі рекомендації:

- обговоріть зі школярами, чому у вашому освітньому закладі можливе насильство і що потрібно зробити, щоб йому запобігти;

- запропонуйте учням написати про відомий їм конфлікт, що стався в школі. З їхнього дозволу зачитайте його, і запропонуйте їм дати визначення булінгу. Особливу увагу зверніть на пропозиції дітей щодо його запобігання, підкреслюючи найбільш реальні з них;

- ознайомте школярів із матеріалами (відео, книги), які містять інформацію на цю тему.

- запропонуйте тему для обговорення, наприклад: як свідки насильства

мають поводитися, щоб допомогти "жертві", "кривднику".

- запросіть зацікавлених учнів до Комітету із запобігання буліту, створеного в школі. Це може допомогти вчителям, персоналу школи та батькам у вирішенні проблеми.

Комітет із запобігання булінгу може бути ефективним засобом у протистоянні насильству в школі. Учні - члени такого комітету володіють повнішою інформацією про це явище. Згодом вони набувають навичок допомоги жертвам насильства. Крім того, у них з'являється можливість ефективного розв'язання своїх особистих проблем, пов'язаних із цим аспектом шкільного життя. Школярі, які є членами таких комітетів, часто своїми діями, посередницькими навичками, можуть реально змінити в кращий бік ситуацію в школі. Члени комітету можуть стати також сполучною ланкою між персоналом та учнями в роботі з "поліцією по боротьбі з булінгом".

До Комітету із запобігання булінгу рекомендується включати школярів різного віку та вчителів. Відносини між членами комітету будуються на основі демократичних принципів. До обов'язків комітету входять: підготовка шкільних зборів на тему булінгу; формування спеціальних груп для роботи з новими учнями (малюють плакати, зміст яких спрямований проти булінгу); проведення бесід з учнями, які стикалися з тим чи іншим видом насильства в школі; надання допомоги персоналу школи у розв'язанні проблеми.

6. Визначте поведінку персоналу школи, яка сприяє позитивним міжособистісним стосункам між учнями. Цей пункт включає в себе моделювання особистої просоціальної поведінки та роботу зі зменшення асоціальної поведінки; спостереження (делікатне) за поведінкою учнів у класі, на перервах; готовність надати підтримку тим школярам, які стали "жертвами" булінгу; обмін досвідом щодо позитивного розв'язання таких проблем.

7. Не виключайте з поля зору "кривдників". Обов'язково розмовляйте не тільки з винними, а й з їхніми батьками, навіть якщо це складно зробити.

Булінг - явище не "кримінальне", але, тим не менш, його прояви, якщо не будуть своєчасно припинені, стають дедалі небезпечнішими. Реакція шкільної спільноти на випадки насильства - важливий аспект у вирішенні цієї проблеми. Робота з винними може бути різною. Іноді з ними встановлюють контакти і розмовляють індивідуально - без погроз. Але найчастіше використовується такий підхід: учитель або психолог, працюючи з жертвами, запрошують винних узяти участь у розв'язанні ситуації. Цей підхід досить ефективний - особливо якщо дитина виявляє постійну схильність до насильства.

8. Допоможіть дитині, яка стала жертвою, самій розв'язати проблему, звісно за допомогою інших. Вчителям слід визначити тих дітей, чия поведінка провокує насильство. Їм потрібно допомогти подолати свої проблеми, наприклад, невпевненість у собі. У роботі з такими дітьми корисно змоделювати ситуацію, в якій вони перебували, і допомогти їм її подолати.

9. Конструктивно працюйте з батьками. Обговорюйте з ними причини булінгу. Під час розмови з батьками винних важлива стриманість в оцінці. Адже найчастіше винні в ситуаціях булінгу - діти з неблагополучних сімей. З батьками жертв небезпека полягає в тому, щоб не зайняти позицію захисту "мундира", тобто захищати шкільну репутацію, а не дитину, яка стала жертвою. Якщо ж розмова буде про те, що можна і потрібно зробити, щоб змінити ситуацію, ви зможете вирішити цю проблему разом.

Додаток 7

Приклади ігор і вправ, що використовуються в програмі.

Гра "Плутанина"

Інструкція. Вибирається ведучий, він виходить за двері. Решта встають у коло, тримаючись за руки, і "заплутуються", змінюючи своє місце розташування, повертаючись під різними кутами. Завдання ведучого - розплутати всіх так, щоб учасники знову утворили коло. Якщо виконання завдання занадто затягується, можна дозволити ведучому розчепити одну пару рук і переставити цих учасників на потрібне місце.

Вправа "Мої сильні сторони"

Примітка. Вправа передбачає звернення до дітей як до дорослих, які мають професію.

Інструкція педагога-психолога: "У кожного з вас як професіонала є сильні сторони, те, що ви цінуєте в собі, що дає вам відчуття внутрішньої свободи і впевненості у власних силах, що допомагає вистояти в сильну хвилину. Запишіть свої сильні сторони в першій колонці на аркуші, і під час їхнього формулювання не применшуйте своїх достоїнств. У другій колонці відзначте невластиві вам професійні позитивні якості, які ви хотіли б виробити в собі. На складання списку вам відводиться 5 хвилин. Потім сядемо у велике коло, кожен учасник прочитає свій список і прокоментує його. Коли ви будете висловлюватися, говоріть прямо і впевнено. На виступ кожному дається 2 хвилини. Слухачі можуть тільки уточнювати деталі або просити роз'яснення, але не мають права висловлювати свою думку. Ви не зобов'язані пояснювати, чому вважаєте ті чи інші свої якості "точкою опори", сильною стороною. Достатньо того, що ви самі в цьому впевнені".

Примітка. Обговорення доцільніше проводити, коли учасники сидять у колі, а за великої їхньої кількості - у групах по 7-8 осіб. Наприкінці слід провести колективну дискусію, звертаючи увагу на те спільне, що було у висловлюваннях, і на відчуття, які кожен відчув під час виконання вправи.

Коментар для педагога-психолога. Вправа "Мої сильні сторони" спрямована не тільки на визначення кожним учасником власних сильних сторін, а й на формування вміння сприймати себе позитивно. Тому під час її виконання необхідно стежити за тим, щоб учасники уникали висловлювань навіть про незначні свої недоліки, помилки, слабкості. Будь-яка спроба самокритики та самоосуду має припинятися.

Вправа "Намалюй картину"

Інструкція педагога-психолога: "Намалюйте у своїй уяві дві картини майбутнього за три роки: перша описує переживання і життєві ситуації, які ви хочете мати; друга - переживання і життєві ситуації, які ви не хотіли б мати. Неодмінно включіть у ваші уявні картини оточення, місце, де ви перебуваєте, з ким ви, чим займаєтеся і як почуваєтеся. Після того як ви створите дві ці картини, подивіться на бажане вами майбутнє і запитайте себе: "Що я можу зробити для того, щоб це сталося?". Запишіть, яка поведінка зробить ваше бажане багатообіцяюче майбутнє справжнім. Потім необхідно знайти поведінку, яка може призвести до небажаного майбутнього. Запишіть перелік вчинків, які відведуть вас від того, до чого ви хочете йти".

Размещено на Allbest.ru

...