Трудова міграція з України

Історія української еміграції. Масштаби, напрями і тенденції трудової міграції з України до Польщі, Чехії, Греції, Італії, Іспанії, Портуралії, Ірландії. Моделі інтеграції мігрантів у суспільства країн перебування, ресоціалізація тих, що повертаються.

Рубрика Социология и обществознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 20.01.2014
Размер файла 816,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Міжнародний Благодійний Фонд "Карітас України" у співпраці зі співробітниками сектору етносоціальних досліджень Інституту Народознавства Національної Академії Наук України за підтримки Фонду Реновабіс у 2007-08 р.р. провели масштабне дослідження трудової міграції з України у державах Європейського Союзу та Російській Федерації. Дослідження охопило 7 країн ЄС: Республіка Польща, Чеська Республіка, Італійська Республіка, Грецька Республіка, Королівство Іспанія, Португальська Республіка, Республіка Ірландія.

Метою проекту було вивчення масштабів, напрямів і тенденцій сучасної трудової міграції з України до зазначених держав, визначення потреб та можливостей діяльності Української Греко - Католицької Церкви та Її установ у сфері правової допомоги, соціального захисту та пасторальної опіки українських трудових мігрантів.

Реалізація проекту спиралася на поєднання різних методів або, у ширшому значенні, усіх доступних інформаційних потоків і включала: опитування українських трудових мігрантів у державах перебування за допомогою так званих якісних методів (глибинні напівструктуровані інтерв'ю, фокус-групові дискусії); опитування експертів, причетних до проблем трудової міграції в державах перебування: представників влади, Церкви, профспілок, неурядових організацій, структур самоорганізації мігрантів; опрацювання статистичних матеріалів та досліджень трудової міграції; аналіз правових тенденцій і змін до законодавства у сфері міграції у державах перебування українських мігрантів; проведення моніторингу медіапростору.

За результатами роботи дослідницької групи:

1) отримано близько ста поглиблених інтерв'ю і проведено 8 фокус-групових дискусій з українськими трудовими мігрантами в країнах, обраних для дослідження. Респондентами глибинних інтерв'ю та фокус-груп стали жінки та чоловіки всіх вікових груп, освітньо-кваліфікаційних рівнів, регіонів походження з України, сфер зайнятості на заробітках, різного міграційного стажу й досвіду - відповідно до особливостей української заробітчанської міграції в кожній країні, обраній для проведення дослідження;

2) проведено близько ста експертних інтерв'ю з представниками державних, самоврядних неурядових інституцій, Церкви у всіх обраних нами країнах перебування, причетними до проблем сучасної міграції, в тому числі української;

3) здійснено аналіз міграційного законодавства України і держав, у яких проводилося дослідження, а також міжнародних правових актів у сфері регулювання міграції;

4) опрацьовано дані поточної статистики, отриманої в ході дослідницьких експедицій;

5) проводився моніторинг українських засобів масової інформації за 2008 р. і за попередні роки за окремо розробленою методологією структурування інформаційних потоків і спеціально підготовленою для її потреб програмою формування баз даних.

На цьому етапі дослідження ми спромоглися тільки "зачепити" Російську Федерацію. Сьогодні вона залишається найбільшою країною-реципієнтом українських трудових мігрантів і однією з небагатьох держав, до яких українці мають право безвізового в'їзду. Українські заробітчани в Росії репрезентують переважно тимчасову сезонну міграцію ( періодичні виїзди на кількамісячні будівельні роботи в околицях Москви та Санкт-Петербурга, заступання на вахту терміном на півроку у видобувній промисловості, робота водія міського транспорту за контрактом). Попри те, саме в Російській Федерації вивчення зовнішньої трудової міграції є найбільш "важкодоступним" для дослідника з огляду на політично-правові умови цієї країни ( державна монополія на інформацію й "закритість" нелегальних мігрантів, особисто залежних від своїх "бригадирів").

Відтак польові соціологічні опитування українських заробітчан на теренах Російської Федерації ускладнює важлива відмінність у спілкуванні самих українських мігрантів західного та східного напрямів: якщо у першому випадку дослідник зустрічається з заробітчанськими спільнотами, то в останньому українці не творять громад, намагаючись "розчинитися" ( не в розумінні асиміляції, а швидше щоб "бути невидимими", не виокремлюватися в російському суспільстві).

Вивчення найчисельнішого "східного напряму" новітньої української міграції потребує реалізації окремого проекту із забезпеченням договірних умов на рівні відповідних українських і російських державних установ.

Головний результат дослідження можна об'єднати спільним гаслом "на роздоріжжі". Воно сьогодні охоплює проблему сучасної української трудової міграції принаймні в чотирьох вимірах.

1. За нашими експертними підрахунками, отриманими, зокрема, на підставі даних цього дослідження, загальна кількість трудових мігрантів з України становить близько 4,5 млн. осіб, із яких понад 2 млн. працюють у Росії і приблизно 1 млн. 700 тис. перебувають у країнах ЄС. Більшість українців, подібно до вихідців з інших незахідних країн, живуть і працюють у державах-реципієнтах мігрантів нелегально. Однак за нелегальним статусом мігрантів, що масово прибувають до держав-реципієнтів, стоїть радше нова соціальна дійсність, пов'язана із формуванням глобалізованого суспільства аніж зв'язок зі злочинністю чи маргінальністю, на якому часто акцентують на Заході.

2. Приклад українських заробітчан у країнах перебування підтверджує неадекватність міграційної політики та законодавства європейських держав-реципієнтів до закономірностей сучасної трудової міграції та суперечність цієї політики з "міжнародним режимом прав людини". Цей виклик дозволяє поставити питання про джерела, принципи, суб'єкти формування та реалізації міграційної політики в умовах глобальних переміщень мігрантів і підтверджує гостру потребу формування адекватної й відповідної до національних інтересів моделі міграційної політики Української держави, яка одночасно виступає однією з найпотужніших країн-донорів і країною-транзитером потоків мігрантів зі сходу на захід.

3. Заробітчанська міграція визначає потребу нового розуміння місійної діяльності християнської Церкви в сучасному світі. Дана потреба постає на перетині формування та діяльності церковних спільнот в умовах глобальних переміщень мігрантів і взаємодії національних церков у межах Вселенської Церкви, екуменічного діалогу конфесій та релігій.

4. Опрацювання матеріалів за всіма напрямами дослідження дозволяє сформувати цілісну картину сучасної української трудової міграції, закласти структурні умови для вивчення динаміки української міграції на тлі міграційних процесів у світі в режимі моніторингу.

За даними Євростату, на 2007 р. найбільшу кількість мігрантів серед усіх країн Європейської Унії приймає Німеччина. Усупереч даним офіційної статистики держав ЄС-реципієнтів міграції - Україна, вважають експерти Світового банку, входить у першу п'ятірку держав-донорів сучасної міграції. Причому, найпопулярніша на сторінках українських засобів масової інформації неофіційне число українських гастарбайтерів, що перебувають на заробітках поза своєю батьківщиною - 7- 8 млн. осіб*- майже збігається з тою кількістю мігрантів, яку на початок 2006 року приймала у себе Німеччина. До того ж Україна стала однією з країн-транзитерів мігрантів зі Сходу на Захід.

Попри ці дані, Україна, як і Німеччина традиційно не є країною мігрантів. Масові виїзди за кордон тут, як правило були наслідками економічних чи політичних катаклізмів і припадали на певні історичні періоди. На це вказує нижчеподана коротка історична довідка, складена на підставі праць українських учених.

міграція трудова інтеграція ресоціалізація

Українська еміграція. Коротка історична довідка

Перша історично занотована еміграція з України нового часу була політичною. Її склали прибічники і послідовники гетьмана Івана Мазепи - представники вищої козацької старшини Пилип Орлик, Андрій Войнаровський, Григорій Герцик та ін., а також запорозькі козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком., які після поразки військ шведського короля Карла ХІІ і Мазепи під Полтавою у 1709 р. продовжили свою політичну діяльність у Туреччині, Франції, Польщі. Згодом після ліквідації Запорозької Січі за наказом російської імператриці Катерини ІІ частина козаків заснувала на турецькій території у Добруджі т. зв. Задунайську Січ, де донині живе частина їх нащадків.

Суто політичною була й наступна еміграція відомих науковців, діячів українського національного руху, які, у 70-х роках ХІХ століття, не маючи змоги провадити свою діяльність в умовах російського самодержавного режиму, виїжджали з підросійської Наддніпрянської України до європейських держав і Галичини - західної частини України, що перебувала у складі Австро-Угорщини, звідки могли вільно пропагувати свої ідеї. Політичні репресії російської влади після поразки революції 1905-07 р. р. викликали нову хвилю еміграції з наддніпрянської України до Австрії, зокрема, Галичини, Швейцарії та інших європейських країн.

Перші соціально-економічні міграції українського населення відбувалися у межах держав, до яких належали відповідні етнічні українські території. Це були переселенці з Пряшівщини до Бачки і Банату (середина ХVIII століття), Срема (середина ХІХ століття), з Галичини до Боснії( кінець ХІХ ст.). Дане переселення стимулював центральний уряд у Відні з метою освоєння необроблюваних врожайних земель на півдні імперії.

Наступні масові соціально-економічні еміграції українців на схід і на захід також відбувалися під впливом урядової політики, спрямованої на заселення досі не освоєних територій. Головними внутрішніми причинами згаданих міграцій були аграрне перенаселення і низький рівень індустріалізації територій походження мігрантів, і, як наслідок, вивільнення великої кількості робочих рук.. Велику кількість населення охопила загальна бідність, недоїдання, висока смертність і, навіть, дегенерація..

В останній чверті ХІХ ст.. починається масова еміграція мешканців центральних і східних українських земель на схід, головним чином, до Азії. Спочатку вони заселяли чорноморські й приазовські степи, далі - Підкавказзя і Донщину. У 60-і- 70-і роки пожвавилися виїзди на Поволжя, з 1890-х років - до Азії.. За 20 років перед першою світовою війною еміграція до Азії охопила 2000 000 осіб, з яких 480 000 осіб упродовж 1890-1914 р. р. повернулися в Україну. Це був переважно стихійний рух: групи охочих чи цілі громади висилали т.зв. "ходаків" для вивчення районів майбутнього поселення і потім вибиралися відповідно до їхньої інформації; інші-за відомостями з листів уже осілих, а деякі - за чутками. Характерно, що подібна структура комунікування є визначальною і для сучасної української трудової міграції. Умови переїзду були погані: переселенців часто супроводжували хвороби, голод і висока смертність. Все ж державні органи Росії кінця ХІХ- початку ХХ ст.. намагалися контролювати цей рух і, навіть, сприяли йому, оскільки він відповідав інтересам імперії. Уряд виділяв землі для поселення й сільськогосподарського обробітку, надавав пільги і матеріальну допомогу поселенцям. Вони оселялися в Приамурському краї Далекого Сходу,, північному Туркестані та південно-західному Сибіру в кліматичній зоні, подібній до України і займалися хліборобством. Чимало з них працювали на новобудовах( до прикладу, сибірська залізниця).

У 1920-х роках відновилася незначна еміграція українців у східному напрямі - на Північний Кавказ, у Сибір і на Далекий Схід.. Її організовували радянські державні органи. У 1930-х р. р. унаслідок колективізації та голодомору значна кількість українців переселялася переважно у промислові райони Росії( наприклад, Кузбас), а у1950-х р. р.- на цілинні землі Казахстану. Окремі категорії українських переселенців на схід у межах однієї держави становили в'язні концтаборів і засланці, у тому числі, репатрійовані1945-46 р. р. з Німеччини та Австрії, що потрапили на постійне перебування до Сибіру.

Майже одночасно із рухом українців із підросійських територій на схід в останній чверті ХІХ ст.. почалися масові виїзди із західноукраїнських земель під владою Австро-Угорщини на захід. В соціально-економічних умовах, що тоді склалися, еміграція була чи не єдиним виходом. До виїзду спонукали численні еміграційні агенти, які в галицьких селах поширювали неймовірні вістки про "американський рай". Зубожілих селян охопила справжня еміграційна гарячка. Вони продавали своє майно і виїжджали за океан. Спочатку це були робітники для пенсільванських шахт у США; з 1890-х р.р. розпочалася сільськогосподарська еміграція до Канади( провінції Альберта. Монітора і Саскачеван), Бразилії( Парана), Аргентини( переважно провінція Місіонес). Згадані країни мали великі простори необробленої землі і потребували робочих рук для сільського господарства і промисловості. З іншого боку, австрійські власті намагалися перешкоджати виїздам, однак їхні можливості були обмежені положенням австрійської конституції про свободу міграції. Натомість, в Угорщині було засновано спеціальний Еміграційний фонд, держава взяла на себе опіку над мігрантами. Користуючись угорським законодавством, закарпатські українці емігрували більше, ніж галицькі.

Цікаво, що у 1892-1893 р.р. під впливом агітації близько 15 тис. селян з Галичини й Буковини виїхали до Росії, однак більшість з них не знайшовши там очікуваних умов повернулися додому. І, навпаки, десятки тисяч мешканців підросійських територій - Холмщини, Полісся, Волині - виїхали до США

Емігрували переважно бідніші селяни молодшого віку без родин. Їхньою метою було на зароблені гроші повернути собі кошти подорожі, виплатити борги, купити землю, розбудувати господарство. Згодом відбулася переорієнтація з тимчасової еміграції на постійну: Більшість українських емігрантів на Американському континенті стали громадянами країн перебування. Цьому назагал сприяла державна політика цих країн, утворених переважно мігрантами. Усе ж значною була й кількість мігрантів, що поверталися з-за океану в Україну.

За період до першої світової війни з українських земель, за даними Енциклопедії українознавства за океан емігрувало 700- 800 тис. осіб, з них 500 000 українців, інша частина припадає на євреїв і поляків. Серед півмільйона українців близько 350 тис. осіб виїхали до США, 100 тис. - до Канади і 50 тис. - до Бразилії, 15- 20 тис. - до Аргентини.

Напередодні першої світової війни набула розвитку сезонна заробітчанська міграція на сільськогосподарські роботи із західноукраїнських земель до європейських країн, переважно до Німеччини( з 1907 до 1912 пересічно 75 000 осіб щороку), меншою мірою, до Чехії, Румунії, Данії, у результаті якої селяни поліпшували своє матеріальне становище.

Після першої світової війни, революційних подій і воєн, що завершилися поразкою відродженої української державності, знову прийшла черга на політичну, цього разу масову еміграцію з України на Захід. Це були переважно урядовці і військові діячі Української Народної Республіки. Загальна кількість емігрантів, що у перші повоєнні роки оселилися у Польщі, Чехословаччині, Австрії, Німеччині, Румунії, Югославії, доходила до 80-100 тис. осіб. Згодом більшість емігрантів з Галичини і деяка частина - з Наддніпрянщини повернулися на батьківщину, інші поселилися у Франції, Бельгії та Америці. Головними осередками української політичної еміграції стали Прага, Варшава, Берлін, Париж, Відень. Українські політичні емігранти у країнах перебування користувалися правом азилю. Згідно з міжнародними угодами у межах Ліги Націй за емігрантами зі східної Європи було визнано статус бездержавних, їм видано т.зв. паспорти Нансена ( за прізвищем Ф. Нансена, високого комісара для біженців при Лізі Націй ), а згодом їх у багатьох відношеннях( право на навчання, соціальну опіку, сплату податків) прирівняно до громадян країни перебування. З 1930-х р.р. значна частина політемігрантів, переважно в Чехословаччині й Польщі почали приймати громадянство країни перебування.

Між двома світовими війнами відновилася заробітчанська міграція. Її західний напрям включав тільки західноукраїнські землі, що опинилися під владою Польщі, Чехословаччини і Румунії. Із Української соціалістичної радянської республіки у складі СССР зовнішня еміграція була припинена. Масштаби виїздів стали набагато меншими, ніж у довоєнний період. Згідно з найновішими дослідженнями, еміграція з західноукраїнських земель у міжвоєнний період охопила майже 600 тис. осіб, що включають представників української, польської, єврейської та інших національностей, з яких близько 200 тис. виїхали до Америки ( понад 100 тис до США і Канади і приблизно стільки ж - до Аргентини, Бразилії, Уругваю і Парагваю), понад 25 тис. євреїв виїхали до Палестини. Характерною рисою цього часу стали масові заробітчанські виїзди із Західної України до держав Західної Європи, зокрема Франції(понад 112000 осіб). Понад 25 тис. вихідців із західноукраїнських земель у міжвоєнний період виїжджали на сезонні роботи до Німеччини. На відміну від еміграції до Америки, більш ніж 40% заробітчан-українців з Європи поверталися додому. Економічна еміграція з західноукраїнських земель у міжвоєнний період, найбільш інтенсивна у 1926- 30 р.р., була зведеною майже нанівець світовою економічною кризою на початку 30-х і відновилася в останні роки перед другою світовою війною, щоправда у менших масштабах, ніж у 20-х р.р.

Після закінчення другої світової війни у країнах Центральної та Західної Європи, головним чином, у Німеччині й Австрії опинилося 2- 3 млн. українців.. Це були переважно вивезені на примусові роботи, примусово евакуйовані в'язні нацистських концтаборів, військовополонені, втікачі з України і політичні емігранти з 1920-х років. Більшість примусово вивезених на роботи добровільно або під тиском повернулися на батьківщину. На початок 1946 року в Західній Німеччині, Австрії та Італії залишалося 220 тис. українців, які відмовилися повертатися до СССР, довівши, що їм загрожують політичні, національні та релігійні переслідування. Вони отримали право азилю, а згодом - подальшої еміграції до інших західних країн. Протягом 1947-1957 р.р. найбільше з них виїхали до США( 80 тис.), Канади(30 тис.), Австралії і Нової Зеландії( 20 тис.), Великої Британії( 20 тис.), Бельгії і Франції( по 10 тис). Близько 17 тис. осіб поселилися в країнах Латинської Америки. Українська еміграція в Німеччині й Австрії упродовж десятиліття скоротилася до 20- 25 тис. осіб.

Українські дослідники подають наступні дані про кількість осіб українського походження у західному світі станом на 1970 р.: в Америці й Австралії - 2 181- 2 451 тис.( з них, США-1250-1 500 тис., Канада - 581 тис., Бразилія-120 тис., Аргентина-180-200 тис., Парагвай - 10 тис., Уругвай - 8 тис., інші-2 тис.) у країнах Центрально-східної Європи - 465-650 тис.( з них, Польща - 420-460 тис., Чехословаччина-120- 150 тис., Румунія-100-150 тис., Югославія 45-50 тис.), у країнах Західної Європи-88-107 тис.(велика Британія - 30-35 тис., Франція - 30-35 тис., Німеччина - 20-25 тис., Австрія-4-5 тис.). При цьому, через культурно-цивілізаційну спорідненість із громадянами країн перебування українська діаспора швидко інтегрувалася в їхні суспільства. Народжені у цих суспільствах її нові генерації уважають країни поселення соєю батьківщиною, зберігаючи власні етнічні спільноти як вираз окремої культурної спадщини.

Щойно викладена досить насичена, і коротка в часі історія української еміграції минулих епох, ледве чи дає право назвати українців із їх 3-мільйонною західною діаспорою у другій половині ХХ століття* нацією мігрантів, порівняно з іншими видатними у цьому відношенні європейськими народами, наприклад, ірландцями, італійцями. Викладене, здається, підтверджує наше попереднє припущення: масові виїзди з України за кордон, як правило, спричинені економічними чи політичними потрясіннями, і припадали на певні періоди. Українську діаспору мало помічали в країнах поселення, а найбільше в Європі, що доводить високий ступінь її інтегрованості в суспільні відносини й культуру цих країн.

І тільки про новітню українську еміграцію кінця ХХ-початку ХХІ століття заговорили на повен голос. І найбільше- в Європі.

За даними нашого дослідження кількість українських мігрантів у країнах перебування суттєво відрізняється від наведеної, але про це-нижче

У даному разі ми не ведемо мову про емігрантів українського походження на території колишнього СССР, яких за найповнішими оцінками нараховують до 10-12 млн.осіб, оскільки ці поселення упродовж століття формувалися у межах однієї держави, і протягом 70 років, значною мірою, стали результатом репресивних дій тоталітарно-імперського режиму.

Українська трудова міграція в ЄС: Соціологічно-статистичний портрет

Статистично-експертні матеріали, отримані під час дослідницьких подорожей до європейських держав перебування сучасних українських трудових мігрантів, ми систематизували у вигляді восьми статистично-експертних довідок, складених окремо стосовно кожної країни за десятьма позиціями: кількість українських заробітчан у даній країні; середній вік; співвідношення чоловіків та жінок; дані про освіту, родинне становище, регіони походження в Україні, території скупчення, в країні перебування, терміни масової імміграції українців, сфери зайнятості та соціально-економічні умови в країні перебування для переважної більшості з них.

Дані, наведені у кожній статистично-експертній довідці, є результатом зіставлення офіційної статистики, численних експертних інтерв'ю з представниками Церкви державних, самоврядних неурядових інституцій країн перебування та дипломатичних установ України у цих державах, матеріалів медіамоніторингу, поглиблених інтерв'ю та фокус-групових дискусій з українськими трудовими мігрантами.

Кожну статистично-експертну довідку закінчуємо коротким аналітичним оглядом тенденцій, що характеризують українську трудову міграцію в даній країні.

На завершення, ми звели статистично-експертні дані для кожної відвіданої нами країни у підсумкову статистичну таблицю присутності українських трудових мігрантів у ЄС та РФ і спробували охопити міграційні переміщення українців на Старому континенті за допомогою карти-схеми "Трудова міграція українців у Європі".

Польща

1.Кількість мігрантів

Офіційні дані

Експертні дані

16 469 (станом на 1 вересня 2004 року)

Понад 450 000

2. Вік

Вікова категорія

%

0-13

1

14-18

5

19-40

50

41-60

40

понад 60

4

разом %

100

Експертні дані:

Усіх трудових мігрантів можна поділити на 2 групи:

Заробітчани (середній вік 40 років)

Студенти (середній вік 25 років)

Загалом присутні всі вікові категорії українців. Відзначається абсолютна перевага осіб від 20 до 49 років.

3. Стать:

Офіційні дані:

- жінки - близько 67 %,

- чоловіки - близько 33 %.

Експертні дані:

співпадають з офіційними.

4. Освіта:

Офіційні дані:

вища ( у тому числі неповна)- 32,3%

загальна середня -27,2%

неповна середня - 0,5%

середня спеціальна - 21,2%

спеціальна - 5,1%

початкова-4,6%

неповна початкова - 0,5%

без освіти - 0,7%

Експертні дані:

середня та середня спеціальна - близько 75%,

вища - понад 25%.

5. Родинне становище:

Експертні дані:

Переважають одружені жінки що перебувають без родин. Діти залишаються під опікою членів родини чи інших людей в Україні.

6. Географічне походження з України:

Експертні дані:

західні області України (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька, Рівненська, Волинська) - 75%;

Закарпаття - 15%;

Київ - 5%;

Донбас - 5%.

7. Географічне поширення в Польщі:

Експертні дані:

Варшава та околиці - 60%;

прикордонні території - 30%.

Інші регіони - 10%

8. Термін перебування на заробітках:

Експертні дані:

1995 - 2003 рр. - масова трудова міграція з території Західної України;

2003 - 2004 рр. - спад міграції у зв'язку зі вступом Польщі до Шенгенської зони;

2004 - 2007 - зростає кількість мігрантів з Центру та Сходу;

з 2005р. - різке зменшення кількості студентів (рівня магістратури) через упровадження обов'язкової платної освіти у польських вузах.

9. Сфери зайнятості:

а) В Україні

Експертні дані:

Трудові мігранти репрезентують широкий спектр професій.

б) В Польщі

Експертні дані:

- будівництво (чоловіки);

- сезонні сільськогосподарські роботи (чоловіки та жінки);

- прибирання, догляд за дітьми (жінки);

- розповсюдження реклами (здебільшого студенти);

- висококваліфіковані фахівці в різних галузях.

10. Економічне становище:

Експертні дані:

Загалом заробітки українців у Польщі найнижчі в Європі.

Висококваліфіковані фахівці - близько $1000-1500.

Тенденції:

Українці - найчисельніша група іммігрантів, яка за офіційними статистичними даними станом на 1 вересня 2004 р. складала 19% від усіх чужоземців у Польщі і в наступних роках посідала першу позицію за кількістю виданих дозволів на перебування в цій країні. Польські дослідники, виходячи з офіційних статистичних даних, відзначають, що іммігранти, в їх числі українці - особи з відносно доброю освітою й у віці найвищої професійної активності. Українські іммігранти репрезентовані майже виключно дорослими особами переважно жінками. Міграцію з України до Польщі можна назвати переважно сезонною з абсолютною перевагою нерегулярних мігрантів.

Більшість мігрантів, котрі прибули із західних областей України, мають сільське або провінційне походження та середній рівень освіти. Українці зосереджені переважно у великих містах, як Варшава і сусідні з нею повіти, Краків, Люблін, Вроцлав, Щецін, але також і в селах. Значна їх кількість перебуває у південно-східних, сусідніх з Україною , та південно-західних воєводствах. На прикордонних з Україною теренах українці зайняті здебільшого на сезонних сільськогосподарських роботах. У Гданську і Шчеціні перебувають мігранти з південної України, які працюють за контрактами в портах. Високооплачувані працівники походять переважно з Києва та Донбасу.

На 1995 - 2003 - припадає період масової нелегальної трудової міграції з території Західної України, яка за нашими експертними оцінками разом охопила приблизно 1 млн. осіб.

Після різкого спаду та трансформації міграційного процесу, пов'язаного із вступом Польщі в шенгенську зону 2003 - 2004 рр., спостерігають зростання кількості мігрантів з центру та сходу України, які працевлаштовувались за трудовими угодами 2004 - 2007 рр.

З 2005р. зменшується кількість студентів (рівня магістратури) через упровадження обов'язкової платної освіти у польських університетах.

У Польщі можна виокремити 3 групи мігрантів з України:

- типові українські заробітчани, переважно нелегали (60-65%),

- студенти (25-30%). У другій половині 90-х вони складали окрему групу молодих мігрантів, які працюють у сфері послуг,

- кваліфіковані фахівці за контрактами (5-10%), котрі заміщають вакансії, які утворилися в Польщі після виїзду з 2004 року багатьох фахівців на Захід.

З 2003 року українські трудові мігранти в Польщі перебувають у процесі постійних достосувань до змін правового режиму в'їзду-перебування-працевлаштування.

Запровадження візового режиму з Україною спричинило труднощі для найбільш чисельної групи мігрантів: одні з них далі залишилися у Польщі; певна частина будівельників повернулися в Україну, і згодом поїхали на будівельні роботи до Києва ( внутрішня міграція ) чи до Росії (Москва); ще інші виїхали до Португалії, а звідти - в Іспанію. Після вступу Польщі 2008 року до Шенгенської зони відбувся значний відтік українських мігрантів до Чехії в зв'язку з кращими умовами (потреба кваліфікованих фахівців у технічних галузях і можливості легалізації).

Чехія

1. Кількість мігрантів

Офіційні дані

Експертні дані

близько 64 000 (осіб)

понад 200 000

Офіційні дані

За період 2007 року кількість українських працівників у Чехії збільшилась приблизно на 17000 осіб.

Експертні дані

Спостерігається активізація міграції українців до Чехії з України і з Польщі.

2. Вік:

Експертні дані

Загалом присутні всі вікові категорії українців.

Значна кількість мігрантів віком 25-45 років.

3. Стать:

Експертні дані

Переважно чоловіча міграція.

4. Освіта:

Експертні дані

Переважають мігранти з вищою та середньою спеціальною освітою.

5. Родинне становище:

Експертні дані

Близько половини мігрантів одружені.

Переважна більшість українців проживають без своїх родин, що залишаються в Україні.

6. Географічне походження з України:

Експертні дані

Переважають вихідці із західних областей, найбільше з Закарпаття.

7. Географічне поширення в Чехії:

Експертні дані

Більшість перебуває у Празі, Брно, інших промислових центрах.

8. Термін перебування на заробітках:

Експертні дані

Після розпаду СРСР нова хвиля української міграції почалася з 1992-93 рр. Інтенсивні виїзди на заробітки припадають на другу половину 90-х років і тривають донині.

9. Сфери зайнятості:

Експертні дані

- чоловіки - будівельна, машинобудівна галузь, електронна та автомобільна промисловість;

- 30% підприємців і студентів.

Трудові мігранти репрезентують увесь спектр професій, набутих в Україні.

10. Економічне становище:

Експертні дані

Для українців привабливим є зростання зарплат у будівельній галузі, де заробітки складають близько 900 євро в місяць. Висококваліфіковані працівники технічних галузей отримують близько $3000/міс (5400 чеських корон).

Рівень заробітків українців у Чехії нижчий, ніж в Іспанії, але вищий, ніж у Польщі.

Тенденції

Трудова еміграція українців до Чехії була ще в радянські часи (70-і рр.).

Чехія поруч з Італією та Грецією стала однією з перших країн сучасної української міграції. Виїзди на заробітки почалися з 90-х рр. Чимало мігрантів середини 90-х рр. переїхали до Чехії на постійне проживання сім'ями. Разом з емігрантами 70-х р.р. вони утворюють нині українську діаспору, відмежовану від заробітчан пізнішого періоду.

Нині спостерігають переїзд мігрантів із Польщі до Чехії, де вищі заробітки. Через труднощі з отриманням шенгенської візи Чехія, як і Польща, незважаючи на сусідство з Україною, стала для її громадян країною тривалої міграції у відриві від родини.

У другій половині 90-х - на початку 2000 рр. переважали нерегулярні мігранти. У 2000-х рр. внаслідок зростання потреб чеської економіки в робочій силі і у зв'язку з відтоком кваліфікованої робочої сили з Чехії на захід зростає попит чеської промисловості на відповідні категорії працівників, зокрема, з України. Чеські фірми працевлаштовують українських спеціалістів на легальних підставах.

Значну кількість працівників з України рекрутують агенції-посередники на замовлення чеських фірм. Виконуючи угоди з ними, представники агенцій - "клієнти" виступають роботодавцями для українських працівників у Чехії.

З кінця 90-х - початку 2000-х років змінилося ставлення чеського суспільства до українських мігрантів з різко негативного на нейтральне чи переважно позитивне.

За даними Доповіді Єврокомісії, опублікованої 17 листопада 2008 р., українці нині є найчисельнішою мігрантською спільнотою і складають 46% від усіх іммігрантів у Чеській Республіці.

Греція

1. Кількість мігрантів

Офіційні дані

Експертні дані

близько 20 000 осіб

60-80 000 осіб

2. Вік:

Експертні дані

Загалом присутні всі вікові категорії українців.

Переважна більшість осіб у віці 41-50р.

3. Стать:

Експертні дані

- жінки - близько 70%;

- чоловіки - близько 30%.

4. Освіта:

Експертні дані

вища та середня спеціальна - 70%;

середня - 30%.

5. Родинне становище:

Експертні дані

У віці 40-50 років - одружені, проживають без родини або неповними родинами (без другої половини подружжя чи дітей);

у віці 30-35 років - проживають родинами.

6. Географічне походження з України:

Експертні дані

Переважна більшість мігрантів із західних областей (близько 80 %).

Молодше покоління- з центральних та східних областей.

7. Географічне поширення в Греції:

Експертні дані

В основному українці локалізовані у мегаполісі Афіни, менше - у Фессалоніках, Патрі, Халкіді, Волосі та на островах Крит, Родос та ін.

8. Термін перебування на заробітках:

Експертні дані

1) 7-15років - особи віком 40-60 років;

2) від кількох місяців до 4 років - особи віком до 25 років, які приїжджають шляхом возз'єднання сімей.

9. Сфери зайнятості:

Експертні дані

жінки - прибирання, догляд за хворими, перестарілими й дітьми;

чоловіки - будівництво;

молодь - сфера послуг (кафе, бари, ресторани, готелі).

Трудові мігранти посідають мало не весь спектр професій, набутих в Україні.

10. Економічне становище:

Експертні дані

Кваліфікація рівнів оплати праці:

1) прибирання - 1000 євро/міс;

2) догляд за хворими, перестарілими і дітьми - 500-800 євро/міс;

3) будівництво (чоловіки) - 1200-1400 євро/міс;

4) сфера послуг (кафе, бари, ресторани, готелі) - понад 1000 євро/міс.

Середні заробітки

Жінки - 700-800 євро

Чоловіки - 1000 євро

Джерела:

Матеріали комплексного дослідження процесів української трудової міграції (країни Європейського Союзу та Російська Федерація)

Тенденції:

Греція - перша країна масової міграції до країн Євроспільноти, яка почалася невдовзі після розпаду СССР і здобуття незалежності України з початку 90-х рр. Першовідкривачами європейського ринку праці для українців стали жінки, які донині переважають. Відзначимо дві міграційні теденції: виїзд на заробітки до Греції зростав у 90-х рр. Початок 2000-х позначився спадом напливу мігрантів і їх поверненням в Україну чи виїздом на заробітки до інших держав. Упродовж останніх років кількість мігрантів у Греції далі зменшується. Сьогодні спостерігають невелику за обсягом "вторинну міграцію" - українці приїжджають, в основному до родичів чи друзів.

Італія

1. Кількість мігрантів

Офіційні дані *

Експертні дані

195412 (осіб)

понад 600 тис.

2. Вік. Офіційні дані

Вікова категорія

%

0-13

0,7

14-18

2,8

19-40

41,7

41-60

52,5

старше 60

2,4

разом %

100

Офіційні та експертні дані

Загалом присутні всі вікові категорії українців.

Переважна більшість осіб у віці 41-60р.

3. Стать:

Офіційні дані **

- жінки - близько 83,2%;

- чоловіки - біля 16,8%.

Експертні дані

Співпадають з офіційними.

4. Освіта:

Офіційні дані***

середня або неповна середня - близько 15%,

середня спеціальна - близько 50%,

вища або неповна вища - понад 35%.

5. Родинне становище:

Офіційні дані

Цивільний стан

%

Неодружені

38,1

Одружені

50,2

Розлучені

4,6

Вдови

7,1

Не визначено

0,0

разом %

100

Понад 50% одружені, 0,05% мають дітей в Італії.

Експертні дані

Українськими мігрантами в Італії є переважно одружені жінки, що перебувають далеко від своїх родин. Близько 65% - одружені, 90% мають дітей різних вікових категорій. Переважна більшість дітей перебуває під опікою членів родини чи інших людей в Україні.

6. Географічне походження з України:

Експертні дані

- західні області України (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Хмельницька, Рівненська, Волинська) - 80%;

- центральні та південно-східні області України (Київська, Черкаська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Одеська, Сумська, Луганська, Автономна Республіка Крим) - 20%.

7. Географічне поширення в Італії:

Офіційні дані

Італія

українці

з яких жінки

Від 100% усіх мігрантів

Валлє Д'Аоста

79

81,0

1,9

П'ємонте

4191

85,5

2,3

Ломбардія

19323

82,9

3,6

Лігурія

1376

85,5

2,5

Північний захід

24969

3,2

Трентіно

1888

82,6

3,6

Венето

8583

85,9

3,4

Фріулі

2521

86,6

4,1

Емілія

13808

85,5

5,7

Північний схід

26800

85,6

4,4

Тосканія

5780

85,9

3,1

Марке

3169

84,8

4,3

Умбрія

3024

85,9

6,2

Лація

14730

85,1

4,9

Центр

26703

85,3

4,4

Абруццо

2402

86,5

6,9

Кампанія

27859

81,4

29,8

Молісе

390

82,4

9,8

Базіліката

618

83,0

11,5

Пулія

1722

80,4

4,3

Калабрія

4736

78,8

17,0

Південь

37727

81,4

18,4

Сицилія

1094

86,6

1,9

Сардинія

707

88,5

4,6

Острови

1801

87,3

2,5

Італія

118000

83,8

5,2

Близько 50% від загального числа українських заробітчан перебувають на півдні та на островах. Там зосереджена найбільша кількість нелегальних мігрантів.

8. Термін перебування на заробітках:

Експертні дані

До Італії українці виїжджають з 1993 року. Найбільш інтенсивний період української міграції в Італію припадає на кінець 1990-х - початок 2000-х років.

9. Сфери зайнятості:

а) В Україні

Експертні дані

Переважна більшість мігрантів в Україні були кваліфікованими спеціалістами в сферах освіти, промисловості, охорони здоров'я й торгівлі. Абсолютна меншість - робітниками.

Трудові мігранти мають мало не ввесь спектр професій, набутих в Україні.

Педагоги, економісти, інженери, охорона здоров'я.

б) В Італії

Експертні дані

Понад 80% працюють у сфері домашнього сервісу (прибирання помешкань та догляд за хворими, перестарілими й дітьми). Незначна частина зайняті в сільському господарстві й будівельних роботах, обслуговування в сфері торгівлі.

10. Економічне становище:

Експертні дані

Сфери зайнятості

1) догляд за хворими, перестарілими і дітьми (пересічно).

Оплата: 800 євро/міс. + 150 євро/міс. на харчування.

Умови праці: повна зайнятість (цілодобова).

Вихідні: відсутні.

Проживання: у роботодавця.

Витрати: мінімальні.

Можливість заощаджень: близько 800 євро/міс.

2) прибирання (пересічно)

Оплата: 1200 євро/міс.

Умови праці: погодинна у кількох роботодавців.

Вихідні: за вибором.

Проживання: винайм помешкання - 150 євро/міс, харчування - 150 євро/міс, інші витрати.

Витрати: 300 євро/міс.

Можливість заощаджень: близько 800 євро/міс.

3) інші сфери зайнятості (будівництво, сільське господарства, торгівля та ін.)

відрізняються між собою в оплаті та умовах праці.

Середній рівень заробітків українців в Італії коливається в бік збільшення на півночі та зменшення на півдні Італії.

Позначення

* - Офіційні статистичні дані станом на 2007р.

** - Офіційні статистичні дані станом на 2006р.

*** - Офіційні статистичні дані станом на 2003р.

**** - Офіційні статистичні дані станом на 2005р

Тенденції

Серед країн ЄС Італія поруч з Грецією стала реципієнтом найдавнішої й водночас наймасовішої еміграції з України в найновішу епоху. Заробітчанські поїздки українських громадян до цих двох держав створили унікальний для сучасної Європи феномен жіночої міграції.

Зазвичай українські мігранти 90-х - початку 2000-х років, більшість з яких розпочинали працю, не маючи права на тривалий побут і працевлаштування в країні, приїжджали спочатку на Південь Італії, переважно до Неаполя, де легко знайти роботу (хоч і менш оплачувану) і слабо діють закони італійської держави. Ця тенденція збереглася й донині. За експертними підрахунками на півдні Італії все ще перебуває від 200 до 300 тис. вихідців з України. Згодом значна частина українців, зокрема отримавши Permesso di soggiorno, тобто права на легальне перебування й працю в Італійській Республіці, переїжджає до центру й на північ, щоб здобути вище оплачувану роботу, кращі умови праці, правовий та соціальний захист.

Український соціолог в Італії Н. Шегда, спираючись на дані Міністерства закордонних справ Італії, наводить наступну динаміку зростання присутності українців у даній країні:

2002 рік

Легалізація на підставі закону Босі Фіні, коли українці перемістилися з 27 місця (2002 рік = 14035 осіб, тобто 0,9% від усіх мігрантів Італії) на 4. 2003 р. кількість українців сягнула до 112802 (5,1% від усіх мігрантів Італії).

Першість посідають мігранти з:

Румунії - 239426 (10,9%)

Албанії - 233616 (10,6%)

Марокко - 227940 (10,4%).

2003 рік

Жіноча еміграція в Італії / зайнятість

Українок зайнятих - 95407,

що становить 9% від усієї частини мігрантів в Італії.

Перед українцями стоять тільки румуни - 119228

(11,2% від усієї частини мігрантів в Італії.).

2004 рік

Згідно з офіційними даними за безстроковим контрактом працює 5,8% українців від усіх емігрантів, а тимчасових - 3,8%.

31.12.2006

На території Італії офіційно перебувають 195 412 українців.

Це становить 5% від усіх мігрантів у Італії.

З них - 83,6% - жінки.

Водночас, за даними, які ми на сьогодні маємо, зростає кількість нелегальних мігрантів з України, зокрема й тих, що опиняються в рабських умовах (незахищеність людських прав, практично не обмежена законом експлуатація, важкі побутові обставини).

Хоча останнім часом темпи еміграції українців до Італії дещо уповільнилися, констатуємо збереження її позитивної динаміки (йдеться про перевагу виїзду з України до Італії над поверненням українців додому).

В межах так званої "четвертої хвилі" української міграції в Італію добре простежують нові міграційні рухи - тенденцію до возз'єднання українських сімей в Італії (приїзд чоловіків і дітей); нові мігранти приїжджають уже "до когось" (батьків, родичів, чоловіка, дружини), маючи попередні домовленості про місце праці. Деяка частина новоприбулих мігрантів і тих, що втратили роботу, ще досі збираються на так званих неформальних стихійних ринках вербування робочої сили. Водночас існує значна частина мігрантів, що опиняються без їжі, даху над головою.

В цілому можна говорити про значне поліпшення матеріального добробуту українців в Італії. Якщо раніше трудову міграцію супроводжувала ощадливість на найнеобхіднішому, аби заробити гроші й забезпечити потреби родини в Україні, то тепер все частіше спостерігають спрямованість на задоволення особистих життєвих потреб, культурних запитів, пов'язаних із пізнанням Італії та її культурних надбань, тенденцію до самореалізації в країні перебування.

Українці потроху втягнулися в італійське життя. Для багатьох із них стали звичними його умови (пошана людських прав, розвинута інфраструктура). Цьому сприяє також на загал толерантне ставлення італійського суспільства до мігрантів і зокрема українців, культурно споріднених з італійцями.

Багато українців визнають, що перебувають ніби між Україною та Італією: тут, тобто в Італії, вони залишаються чужинцями, проте не знаходять для себе місця і в Україні. Українки скаржаться, що діти та інші родичі часто сприймають їх як банкомат. Дається взнаки втрата звичних соціальних взаємозв'язків, що впливали на формування активностей теперішніх мігрантів на Батьківщині. Побувши трохи вдома, український мігрант прагне назад, до Італії.

Мігранти з 5-12 літнім стажем пригадують, як,їдучи до Італії, вони були переконані, що за рік-два повернуться додому, однак залишаються там і досі, пояснюючи це необхідністю вирішувати матеріальні потреби своїх рідних в Україні. Твердо ж говорити про повернення можна стосовно найстарших українських мігрантів (віком близько 60 років). Натомість маємо деяку частину молодших і середніх віком мігрантів, які об'єднали тут свої сім'ї, одружилися з італійцями чи приїхали до Італії в молодому віці і мають намір залишитися. "З легкістю можна зауважити, пише соціолог, дослідниця української трудової міграції в Італії Н. Шегда, що питання повернення тісно пов'язане з потребою матеріального та економічного забезпечення, соціальних гарантій. Але слід також не забувати про психологічний та чуттєвий виміри, які живлять бажання повернення, навіть якщо й через кілька років. Міграційні проекти цих людей не визначені з огляду на час, але в них є завжди чітка ідея щодо необхідної їм суми грошей на необхідні витрати. З такого огляду можна передбачити евентуальний розвиток подій у майбутньому української імміграції в Італії, яка може значно зменшитись у момент, коли українці вже не вважатимуть за доцільне залишатися в Італії з мотивів праці, бо зможуть з легкістю знайти добре оплачувану роботу вдома."4.

Гальмом для повернення українців є відсутність угоди між Італійською республікою та Україною щодо пенсійного забезпечення мігрантів. Чимало з них прагнуть заробити пенсію в Італії.

Португалія

1. Кількість мігрантів

Офіційні дані

Експертні дані

37851 (осіб)*

Орієнтовно 75 000

Експертні дані

Впродовж останніх двох років кількість українських мігрантів у Португалії зменшилась. Вони виїжджають до інших країн ЄС, зокрема в Іспанію, де часто працюють нелегально, маючи право на постійний побут лише в Португалії.

2. Вік:

Експертні дані

Переважна більшість українців у Португалії віком 40-45 років. А загалом вік українців від 18 до 60 років.

3. Стать:

Офіційні дані **

- жінки - 14386 осіб (38%);

- чоловіки - 23465 осіб (62%).

Експертні дані

Співпадають з офіційними.

4. Освіта:

Експертні дані

- з вищою та середньою спеціальною освітою - 70%;

- з середньою освітою - 30%.

5. Родинне становище:

Експертні дані

Переважна більшість українців у Португалії перебувають окремо від своїх родин в Україні.

6. Географічне походження з України:

Експертні дані

- західні області України (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька. Хмельницька, Рівненська, Волинська) - 80%;

- центральні та південно-східні області України (Київська, Черкаська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Одеська, Сумська, Луганська, Автономна Республіка Крим) - 20%.

7. Географічне поширення в Португалії:

Portugal

Офіційні дані*, кількість осіб

Експертні дані, кількість осіб

%

Авейро

3143

6000

8,30

Брага

1250

3000

3,30

Браганца

191

500

0,50

Каштелу Бранко

629

1000

1,66

Коімбра

1207

2000

3,19

Евора

822

1500

2,17

Фаро

5970

10000

15,77

Гурда

412

1000

1,09

Леіріа

4442

10000

11,74

Лісабон

7233

10000

19,11

Порталегре

302

500

0,80

Порто

3418

10000

9,03

Сантарем

3412

10000

9,01

Сету бал

1910

3000

5,05

Віана-ду-Каштелу

246

500

0,65

Віла-Реал

394

1000

1,04

Візеу

811

1000

2,14

Азорські острови

384

1000

1,01

Мадеіра

1052

2000

2,78

Загалом по країні

37 851

75 000

100

8. Термін перебування на заробітках:

Експертні дані

До Португалії українці виїжджають з кінця 1990-х років. Найбільша інтенсивність міграції в 1999-2003 роках. Міграційний стаж: 5-10 років.

9. Сфери зайнятості:

Експертні дані

- чоловіки - будови (майстри), транспорт, склади - 80%;

- жінки - прибирання та догляд - 80%;

- медицина (лікарі, медсестри, стоматологи) - 5% мігрантів;

- підприємці - 1%.

Загалом трудові мігранти репрезентують увесь спектр професій, набутих в Україні.

10. Економічне становище:

Експертні дані

Середні заробітки чоловіків складають 1000-1400 євро/міс, а жінок - 800-1200 євро/міс.

Загалом рівень заробітків українців у Португалії нижчий, ніж в Іспанії.

Позначення

Офіційні статистичні дані станом на 2007р.

Офіційні статистичні дані станом на 2006р.

Тенденції

Масовий приїзд українців на роботу до Португалії припадає на 1999-2003 рр. Він був пов'язаний із вкладенням великих інвестицій у модернізацію інфраструктури цієї країни, зокрема у зв'язку з підготовкою до Чемпіонату Європи з футболу 2004 р., що й зумовило великий попит на дешеву робочу силу. Після впровадження у січні 2001 р. закону, що дозволив іммігрантам перебувати в Португалії стільки часу, скільки це визначено контрактом з роботодавцем, видали 126901 дозвіл на легальне перебування в Португалії упродовж лише наступного року. При цьому більша частина дозволів стосувалася мігрантів зі Східної Європи, серед них 36% з України.

2002-2003 рр. українці стали найчисельнішою спільнотою мігрантів у цій країні. За даними Служби у справах Іноземців та Кордонів Португальської республіки, наведеними в одній із публікацій львівського соціолога В.Сусака, станом на 17 травня 2002 р. Україна посідала перше місце серед усіх країн, чиї громадяни отримали дозвіл на перебування та роботу в Португалії (65553 особи), випередивши вихідців з колишньої португальської колонії Бразилії(32196 осіб), що традиційно переважали. Згідно з неофіційною статистикою, в Португалії тоді перебували 100 тисяч українців.

2005-2008 рр. у зв'язку з погіршенням кон'юнктури на ринку праці кількість українців у Португалії вдвічі зменшилася. У пошуках роботи частина з них виїхали до сусідньої Іспанії та інших держав ЄС, значна кількість мігрантів повернулася на батьківщину. Серед українців, що залишаються в Португалії, в основному ті, хто возз'єднали чи утворили там свої сім'ї, провадять власний бізнес, орієнтований на зв'язки з Україною. Відзначимо лояльність до українців з боку португальського суспільства та уряду, тенденцію до надання їм законних можливостей на проживання та працю. Рівень заробітків українців у Португалії близький до рівня заробітків у Греції.

Іспанія

1. Кількість мігрантів

Офіційні дані *

Експертні дані

69903 осіб

Понад 200 000 осіб

2. Вікові групи

Офіційні дані

Згідно з таблицею, складеною дослідницею української трудової міграції в Іспанії проф. Антоніа Санчес Уріс із Університету в Мурсії на основі офіційних статистичних даних, вікові групи українців виглядають наступним чином:1) 0-19 років - 10 464 осіб,серед яких 5 288- чоловіків; 5176- жінок; 2) 20-39 років - 35578 осіб, серед яких 18 427 чоловіків і 17 151 жінок; 3) 40-59 років - 22 996 осіб. З них 10783- чоловіків і 12 213- жінок; 4) 60 років і більше - 855 осіб. 267 чоловіків і 588 жінок.

Експертні дані

Співпадають з офіційними. Зростає кількість дітей.

3. Стать:

Офіційні дані *

- жінки -50, 3%

- чоловіки - 49,7 %.

Експертні дані

Щодо співвідношення статевих груп наші експертні дані співпадають з офіційними.

4. Освіта:

Офіційні дані *

- з вищою освітою - 48%;

- з середньою спеціальною освітою - 44%;<...


Подобные документы

  • Класифікація видів міграції. Особливості міграцій населення України, їх причини, спрямованість та обсяги у різні історичні періоди. Характерні риси та напрямки сучасних міграцій населення України. Причини та наслідки трудової міграції населення України.

    реферат [19,9 K], добавлен 25.02.2010

  • Виїзд працездатного населення з території країни за її межі. Міжнародна міграція робочої сили. Причини еміграції населення з України. Соціальна напруженість в суспільстві. Аналіз наслідків міграції на ринку праці. Незадоволеність роботою та умовами праці.

    презентация [1,2 M], добавлен 09.11.2014

  • Характеристика методу мережевого аналізу в соціології. Теорія соціальних мереж міграційних потоків. Сутність мотивації населення України до зовнішньої трудової міграції та визначення наслідків трудової міграції. Теоретичні постулати мереженого аналізу.

    реферат [499,6 K], добавлен 28.04.2015

  • Сутність, причини та наслідки міжнародної міграції робочої сили. Основні фактори, які впливають на міграційну рухливість працездатного населення. Динаміка показників трудової міграції в Україні. Заходи державного регулювання у сфері зайнятості населення.

    курсовая работа [379,1 K], добавлен 22.12.2013

  • Причини міждержавної трудової міграції, її сутність та структурні елементи. Основні групи факторів, що впливають на ставлення молоді до проблеми переміщення робочої сили. Дослідження думок студентів про наслідки міграції та її вплив на суспільні процеси.

    научная работа [20,9 K], добавлен 11.04.2013

  • Поняття багатоваріантності розвитку. Транзитивні політичні явища. Проблеми модернізації суспільства України. Суспільно-політичний розвиток кінця ХХ століття. Формування української національної еліти й лідерів сучасного парламентського типу в Україні.

    контрольная работа [60,6 K], добавлен 17.04.2011

  • Сутність міграції населення, яка розглядається як соціально-економічний, демографічний стан, що являє собою сукупність переміщень, здійснюваних людьми, пов’язаних із зміною місця проживання. Показники міграції сільського населення протягом 1989-2001 рр.

    реферат [27,3 K], добавлен 12.06.2010

  • Поняття, ознаки та принципи громадянського суспільства, особливості його становлення та формування в Україні. Порівняння конституційно-правових актів органів державної влади України та країн світу. Аналіз проблеми консолідації українського суспільства.

    магистерская работа [120,5 K], добавлен 24.05.2010

  • Соціально-класова структура України, поляризація суспільства. Поглиблення тенденції поляризації доходів і розшарування населення. Дві системи соціального світогляду, що перебувають у стані конфлікту. Формування умов для розвитку середнього класу.

    реферат [24,5 K], добавлен 26.09.2009

  • Особливості поняття "витоку умів" за кордон та його впливу на економічну безпеку України. Чинники, які впливають на це явище. Проблемні складнощі та недоліки аспекту інтелектуальної міграції українського населення. Пошук шляхiв зменшення її масштабів.

    курсовая работа [43,7 K], добавлен 14.08.2019

  • Природний і соціальний рух населення. Визначення особливостей даного явища для Росії на прикладі Челябінської області. Трудова міграція, народжуваність і смертність. Демографічна політика області: соціально-економічний і духовно-культурний підйом.

    реферат [30,2 K], добавлен 16.06.2009

  • Головні етапи та загальна характеристика розвитку інформаційного суспільства в Україні, сучасний стан даного процесу та оцінка його подальших перспектив. Забезпечення доступу до інформації та правила її захисту, нормативно-правове обґрунтування.

    контрольная работа [28,2 K], добавлен 13.10.2014

  • Теоретичні основи проблеми міграції. Визначення соціологічного об’єкту та предмету соціологічного дослідження. Мета та завдання соціологічного дослідження. Операціоналізація понять та попередній системний аналіз об’єкту соціологічного дослідження.

    курсовая работа [28,0 K], добавлен 12.06.2010

  • Соціологічні ідеї представників української соціологічної думки другої половини ХIX - початку ХХ ст. Українська соціологія сьогодні: стан, проблеми та перспективи. Сутність і основні категорії гендерної соціології. Сутність, етапи і напрями фемінізму.

    курсовая работа [56,0 K], добавлен 01.11.2013

  • Визначення поняття суспільства у соціальній філософії, його універсальна типологія та ознаки громадянської общини як соціальної системи. Наслідки глобалізації світової економіки та визначення стратегії економічного розвитку України в світовій системі.

    реферат [33,0 K], добавлен 12.10.2010

  • Аналіз валового внутрішнього продукту, динаміки розвитку промисловості, сільського господарства, демографічної ситуації з метою визначення сучасного соціально-економічного становища України. Розгляд диспропорційного характеру регіонального розвитку.

    курсовая работа [701,0 K], добавлен 26.05.2010

  • Зміни чисельності населення України. Відтворення сільського населення. Демографічне навантаження сільського населення працездатного віку. Динаміка дитячої смертності у сільській місцевості. Демовідтворні тенденції на селі. Старіння сільського населення.

    курсовая работа [121,4 K], добавлен 17.12.2014

  • Дослідження історії розвитку соціального проектування. Розбудова незалежної української держави. Формування соціального проектування в ХХ-ХХІ століть. Реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства, підвищення стандартів та рівня добробуту населення.

    статья [639,5 K], добавлен 19.09.2017

  • Розбіжність між культурою натуралістичною та ідеалістичною. Поліпшення соціального устрою як революційний розвиток суспільства на засадах "розуму". Поняття полікультурного (багатокультурного) суспільства. Співіснування культур в межах європейських країн.

    презентация [1,2 M], добавлен 27.10.2012

  • Поняття та предмет етносоціології, методи вивчення та історія розвитку. Історичні форми спільності людей. Соціально-етнічні особливості розвитку України, етнічна структура сучасного суспільства та міжнародні відносини. Національна свідомості населення.

    реферат [33,2 K], добавлен 06.09.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.