Соціологія як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Тема 1. Вступ до соціології

1. Соціологія як наука. Об'єкт та предмет соціології

2. Сутність “соціального” як провідної соціологічної категорії

3. Структура соціологічного знання

4. Методи соціології

5. Сутність соціологічних категорій “соціальні відносини”, “соціальне явище”, “соціальний процес”, “соціальний закон”, їх взаємозв'язок

6. Соціальні закони, їх класифікація

7. Основні функції соціології

8. Особливості соціології, як наукової дисципліни, що вивчає людське суспільство

9. Роль і завдання соціології в соціальному реформуванні українського суспільства

Тема 2. Історія становлення і розвитку соціології

1. Особливість протосоціологічного знання, його основні форми

2. Платон та Аристотель як попередники соціологічної науки

3. Розвиток соціології в період середньовіччя

4. Передумови появи соціології як самостійної науки

5. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки

6. О.Конт - засновник соціології. Обґрунтування О.Контом необхідності науки про суспільство

7. Позитивістська соціологія О. Конта

8. Зміст “статики” та “динаміки” контівської соціології

9. Еволюціоністська соціологія Г.Спенсера

10. Вчення Г.Спенсера про соціальні інститути

11. Марксистська соціологія, її особливості

12. Розвиток соціології Е.Дюркгеймом

13. Проблема соціальної солідарності за Е.Дюркгеймом

14. Теорія П.Сорокіна

15. Порівняльний аналіз концепції “економічної людини” Ф. Тейлора і “соціальної” Мейо

16. Соціологічна концепція самогубства Е.Дюркгейма

17. Розуміюча соціологія М.Вебера

18. Політична теорія М.Вебера

19. Емпірична соціологія, зміст основних етапів її розвитку

20. П.Сорокін - видатний соціолог ХХ століття

21. Структурний функціоналізм Т.Парсонса

22. Основні напрями сучасної соціології

23. Витоки української соціології, їх характерні риси

24. Особливості і зміст основних етапів становлення соціології в Україні

25. Соціально-філософські ідеї М.Драгоманова

26. Соціологія радянського періоду та її криза

27. Роль М.Грушевського у розвитку соціології

28. Проблеми розвитку сучасної української соціології

29. Соціологія В. Парето

30. Соціологія В. Липинського

Тема 3. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура

1. Суспільство як соціальна система та соціальне явище

2. Основні ознаки суспільства і типологія суспільств

3. Характерні особливості сучасного (постіндустріального) суспільства

4. Особливості розвитку сучасного українського суспільства

5. Основні теоретико-методологічні підходи до вивчення суспільства

6. Соціальна структура суспільства, її складові

7. Група як складова соціальної структури суспільства. Класифікація груп

8. Соціальні відносини, їх роль у формуванні соціальної структури

9. Поняття соціального інституту, його види

10. Роль та функції соціальних інститутів у життєдіяльності суспільства

11. Інституціалізація, її ознаки (навести приклади)

12. Найважливіші соціальні інститути сучасного українського суспільства, проблеми їхньої взаємодії

13. Політика як соціальний інститут, його функції

14. Релігія як соціальний інститут, ефективність його функцій

15. ЗМІ як соціальний інститут, його функції

16. Соціологічне тлумачення соціальної організації і самоорганізації

17. Сутність теорії соціальної стратифікації

18. Історичні типи стратифікації

19. Основні чинники та критерії соціальної стратифікації

20. Соціальна нерівність як основа стратифікації

21. Теорія соціального статусу в концепції соціальної стратифікації

22. Сутність та роль середнього класу у стабілізації суспільства

23. Соціальна мобільність та її види

24. Сутність процесу маргіналізації, особливості його в Україні

25. Трансформація соціальної структури українського суспільства

Тема 4. Особистість у системі соціальних зв'язків

1. Сутність, спільність та відмінність понять “людина”, “індивід”, “особистість”

2. Особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин

3. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її ролі в суспільстві

4. Соціологічна структура особистості

5. Соціальний статус та соціальні ролі особистості

6. Проблеми соціалізації особистості в умовах ринкових відносин

7. Соціальна спрямованість особистості у сучасному суспільстві

8. Соціологічний зміст понять “десоціалізація” та “ресоціалізація”

9. Типологія особистості в соціології

10. Людина як самоорганізована, самоуправляєма соціальна система

11. Взаємодія суспільних та особистих інтересів і цінностей

Тема 5. Соціологія культури

1. Соціальна сутність культури

2. Об'єкт та предмет соціології культури

3. Основні функції культури

4. Структурні елементи та форми вияву культури

5. Організаційна культура, її елементи

6. Менталітет як один із впливових елементів культури

7. Норми та цінності як структурні елементи культури

8. Система цінностей сучасної молодої людини

9. Особливості розвитку національної культури на рубежі ХХ-ХХІ ст

10. Проблеми відродження національної культури в Україні

Тема 6. Соціологія конфлікту

1. Конфлікт як соціальне явище

2. Становлення та розвиток соціології конфлікту

3. Структура соціального конфлікту

4. Функції соціального конфлікту, його позитивні і негативні наслідки

5. Об'єктивні та суб'єктивні причини соціальних конфліктів

6. Основні стадії розвитку соціального конфлікту і методи його розв'язання

7. Типологія конфліктів

8. Основні шляхи та механізми розв'язання конфліктів

9. Причини підвищеного рівня конфліктності в сучасному українському суспільстві

Тема 7. Економічна соціологія

1. Об'єкт та предмет економічної соціології, її місце у загальній системі соціологічного знання

2. Взаємозв'язок економічної та соціальної сфер суспільства. Соціальні функції економіки

3. Соціологічне тлумачення таких категорій як “економічна поведінка”, “економічна культура”, “економічне мислення”, “економічний інтерес”

4. Економіка як соціальний інститут, його функції

5. Сутність соціального механізму економічного розвитку

6. Соціальна структура сучасної постіндустріальної економіки України

7. Підприємництво в Україні: соціологічний аспект

8. Соціологічний аспект проблеми зайнятості та безробіття в ринкових умовах

Тема 8. Соціологія праці та управління

1. Предмет соціології праці та управління, його складові

2. Особливості соціально-трудових відносин

3. Основні види соціальних процесів у трудовій сфері

4. Праця як соціальний процес

5. Соціальні функції праці

6. Цінності праці. Види ціннісної орієнтації у сфері праці

7. Проблема відчуження праці

8. Співвідношення понять “управління” та “керівництво”. Методи та стилі керівництва

9. Сутність соціальних технологій, їх роль в управлінні соціальними процесами

10. Управління та самоуправління, їх співвідношення

Тема 9. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні і проведення соціологічних досліджень

1. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні

2. Поняття соціологічного дослідження, його завдання

3. Поняття процедури, методології, методики та техніки соціологічного дослідження

4. Види соціологічного дослідження, їх призначення

5. Функції соціологічного дослідження

6. Етапи організації соціологічного дослідження

7. Програма соціологічного дослідження, її структура

8. Поняття проблеми, значення її формулювання та обґрунтування в організації проведення соціологічного дослідження

9. Мета і завдання соціологічного дослідження

10. Роль гіпотез в організації соціологічного дослідження, їх види

11. Сутність і призначення процедури “логічного аналізу понять”

12. Генеральна та вибіркова сукупність, порядок їх визначення

13. Методи аналізу соціологічних документів

14. Соціологічне спостереження, його види

15. Експеримент, його види. Призначення соціального експерименту

16. Соціологічне опитування, його різновиди

17. Запитання в анкеті, порядок їх формування та види

18. Анкетування, структура анкети

19. Вимоги до анкетера

20. Інтерв'ю, його види

21. Експертиза, її призначення

22. Професійна атестація як різновид соціальної експертизи, її функції

23. Тестування, його призначення. Види тестів

24. Соціометрія, особливості її застосування

25. Методи опрацювання і аналізу первинної соціологічної інформації

26. Основна тематика сучасних досліджень інституту соціології АН України

Тема 1. Вступ до соціології

1. Соціологія як наука. Об'єкт та предмет соціології

соціологія суспільство конт соціальний

Соціологія - це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Деякі науковці вважають, що поняття суспільства формується зі здатністю людей відокремлювати себе від природи. По мірі дорослішання людина стає індивідом, а взаємодія індивідів - це соціум. В широкому розумінні соціум є суспільство “тут і тепер”, і чим більше соціумів, тим складніше між ними відносини. Будь-яка група, хоч як вона організована, виконує свої функції та переслідує якісь конкретні цілі. До суспільних наук відносяться історія, психологія тощо. Специфіка соціології серед інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає суспільство під особливим кутом зору - крізь призму соціальних процесів та відносин, які становлять основний зміст соціальної реальності. Суспільство - дуже складне й багатогранне в структурному плані явище. Соціологія вивчає соціальну сферу життя суспільства - область соціальних відносин як відносин між більш чи менш широкими спільнотами людей та самим людьми, що є частинами тих спільнот. У центрі соціального життя - взаємодія людей, а індивід і група - сукупність соціальних зв'язків, що породжують складні соціальні структури: особистість, індивід, суспільство, культура, держава, право, мораль, наука, мистецтво, родина тощо. Поняття “соціальний” має кілька значень: від позначення самої сутності суспільного життя до розуміння сутності соціального зв'язку. Соціальний зв'язок - те, що змушує людей гуртуватися, незважаючи на нерівність тощо. Тож соціологія вивчає в суспільстві лише соціальне.

Об'єкт соціології - соціальна реальність, зокрема, соціальна поведінка індивідів, груп, спільностей, суспільства в цілому: соціальні зв'язки і соціальні процеси. Об'єктивні соціальні явища суспільства:

· Соціальні відносини;

· Соціальні організації;

· Соціальні спільноти;

· Соціальні явища;

· Соціальні процеси;

· Соціальні інститути;

· Соціальні суб'єкти.

Предметом соціології є загальні та специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, механізми дії та форми прояву цих законів і закономірностей в діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

Предмет соціології: закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в цілому; соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб'єктів з проблем, пов'язаних з їх статусами і ролями.

2. Сутність “соціального” як провідної соціологічної категорії

Соціологія - це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей, особливостей суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільностями в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, що виявляється у їхніх взаємовідносинах, у ставленні їх до свого становища в суспільстві, до явищ та процесів суспільного життя.

Можна виділити такі основні риси, що характеризують специфіку соціального:

1. загальна якість, притаманна різним групам індивідів;

2. характер і зміст відносин між різними індивідами і групами в залежності від місця, яке вони займають в різних суспільних структурах, від тієї ролі, яку вони виконують в них;

3. соціальне проявляється у відносинах різних індивідів і груп один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

Поєднуючи теоретичні й емпіричні засоби, соціологія досліджує саме загальні якості будь-якого прояву соціальності. Специфіка соціології полягає в тому, що кожний прояв людської життєдіяльності вона вивчає в соціальному контексті, у взаємозв'язку з усім суспільним організмом як цілісною системою, у взаємодії різних сторін, рівнів, підсистем.

Проблема соціального пронизує всю історію розвитку соціологічної думки. Розглядаючи її, найчастіше акцентують увагу на тому, що соціальне -- це ефект спільного, який виникає внаслідок свідомої взаємодії індивідів. Але спільне, скоординоване присутнє і в стадних сукупностях тварин чи в сім'ях комах. Наприклад, дуже наочно це проявляється у бджіл, мурашок тощо.

Слід вирізняти поняття «соціальне» в широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні «соціальне» є синонімом «суспільного» і означає все те, що належить до суспільства на відміну від природи. У вузькому розумінні «соціальне» означає тільки ті аспекти суспільного, які визначаються становищем людей у соціальній структурі суспільства, відносинами між соціальними групами та між людьми як представниками різних класів, націй, трудових колективів, професійно-кваліфікаційних та інших соціальних груп.

М. Вебер виділив як квінтесенцію соціального так зване очікування, тобто орієнтацію на відповідну реакцію. Г. В. Осипов уважає, що соціальне -- це сукупність будь-яких властивостей і особливостей суспільних відносин, що формуються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності, за конкретних умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя. Соціальне виникає тоді, коли поведінка одного індивіда підпадає під вплив іншого індивіда (групи індивідів) безпосередньо чи опосередковано. Саме в процесі взаємодії вони впливають один на одного і сприяють тому, що кожний з них стає носієм і виразником соціальних властивостей, які є предметом соціологічного вивчення.

3. Структура соціологічного знання

Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів, теорій соціальних процесів різних рівнів (чи то життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому). Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона є не просто певною сукупністю (обсягом) інформації, уявлень і наукових понять про соціальні явища і процеси, а перш за все певною упорядкованою системою знань про суспільство як динамічно функціонуючий організм.

Соціологія - наука комплексна. Має трьохрівневу структуру: 1 рівень - теоретична соціологія; 2 - спеціальні соціологічні теорії (соціологія середнього рівня); 3 - емпірічні соціологічні дослідження.

Теоретична соціологія - основну увагу концентрує на вивченні фундаментальних наукових проблем, пов'язаних з формуваннями знання про соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методології та методів соціологічного дослідження. Концепції і теорії, що розробляються нею, відповідають в основному на два питання: «що пізнається?» (об'єкт) і «як пізнається?» (метод), тобто пов'язані з вирішенням гносеологічних завдань. Напрями теоретичної соціології: *феноменологічна соціологія; *символічний інтеракціонізм; *концепція соціального обміну; *теорія соціальної дії; *функціоналізм (неофункціоналізм); *етнометодологія; *структуралізм (постструктуралізм); *теорія соціального конфлікту; *концепції технократизму;

Спеціальні соціологічні теорії - області соціологічного знання, котрі мають своїм предметом дослідження відносно самостійні і специфічні підсистеми суспільного цілого (етносоціологія, соціологія молоді, міста тощо), відносини і окремі сфери життєдіяльності (соціологія праці, побуту, соціальна психологія тощо), інститути (соціологія громадської думки, соціологія сім'ї, освіти тощо), процеси (соціологія організації, конфліктологія тощо) - тобто галузеві знання. Загальносоціологічні теорії. на цьому рівні кожне соціальне явище розглядається з точки зору його місця і ролі в суспільстві, його різноманітних зв'язків з іншими явищами. Спеціальні і галузеві соціологічні теорії торкаються в основному окремих сфер суспільного життя, соціальних груп і інститутів, поєднують в собі теретичний і емпіричний рівні дослідження.

Емпірічні соціологічні дослідження являють собою методи та технології збору соціальної інформації - встановлення та узагальнення соціальних фактів посередництвом прямої або непрямої реєстрації подій, характерних для вивчення соціальних явищ та процесів.

4. Методи соціології

Кожна наука, виділяє для себе особливу область пізнання, виробляє і свій, специфічний метод дослідження, яким вона користується поряд із загальнонауковими методами, властивими й іншим наукам. Якщо визначення предмета соціології дозволяє одержати відповідь на питання, що вивчає ця наука, то характеристика її методу покликана дати загальне розуміння того, як, яким чином соціологія підходить до вивчення суспільства. Зрозуміло, що проблеми предмета і методу науки тісно взаємозалежні і переплітаються один з одним. Специфіка методу соціології визначається насамперед особливостями предмета даної науки.

Методи в соціології - це спосіб здобуття, побудови та обґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, процедур, операцій емпіричного, досвідного та теоретичного пізнання соціальної реальності.

У найбільш загальному вигляді можна виділити в соціології три головні умови реалізації вимог наукової методології:

1) принцип емпіризму -- використання емпіричних процедур з метою встановлення об'єктивної достовірності одержаних у дослідженнях фактів та узагальнень;

2) теоретичне обґрунтування (пояснення) одержаних результатів, які дозволяють розкрити причини, що лежали в основі емпіричних фактів, і разом з тим включити ці факти в наявну систему теоретичного знання;

3) цілісна нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установ, які, за звичай, пропонують різні класи і партії в суспільстві.

МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЇ:

Загальнонаукові -

Діалектика

Синергетика

Історизм

Специфічні-

Спостереження

Опитування (усне, анкетне, інтерв'ю)

Експеримент

Моделювання

Соціометрія

Аналіз документів

5. Сутність соціологічних категорій “соціальні відносини”, “соціальне явище”, “соціальний процес”, “соціальний закон”, їх взаємозв'язок

Соціальні відносини -- це усталена, така що історично склалася за конкретних умов місця і часу, система зв'язків між окремими людьми й соціальними спільнотами, які беруть неоднакову участь в економічному, політичному й духовному житті, мають різний соціальний стан, спосіб життя, джерела й рівні доходів та особистого споживання. Ці відносини складаються з приводу місця й ролі людей у суспільстві, способу їх життя, умов існування. Вони виявляються в результаті порівняння становища окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі, через комунікаційні зв'язки між ними, тобто через взаємний обмін інформацією, оцінку власного становища порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати їхньої діяльності, корекції поведінки та інтересів. Соціальні відносини можуть бути економічними, політичними, правовими, моральними тощо.

Соціальне явище -- це будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи випадок.

Узагалі хід, розвиток будь-якого явища, зміна його етапів є соціальним процесом. У соціології соціальний процес -- це взаємодія людей, що визначає функціонування і зміни у людських стосунках, у становищі соціальних груп, окремих індивідів, тобто в соціальній структурі. Це може бути серія соціальних явищ, зв'язаних між собою структурними чи причинними (функціональними) залежностями, які призводять до переходу певної соціальної системи з одного стану в інший.

Соціальні процеси можуть характеризувати:

а) зміни в структурі особистості (формування установок, ціннісних орієнтацій чи мотивації поведінки);

б) взаємодію кількох індивідів (спілкування, особистісні конфлікти);

в) внутрішньо- і міжгрупову взаємодію (адаптація, згуртування, спільна праця).

Якщо такі процеси супроводжуються прогресивними зрушеннями, тобто накопиченням позитивного суспільно значущого змісту, то матиме місце соціальний розвиток, прогрес.

Результатом соціального прогресу є такі соціальні відносини, рівнодійна яких має тенденцію максимального наближення до вимог тих чи тих соціальних законів.

Соціальні закони - це вираз істотних, необхідних, систематично відновлюваних відносин, як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. Відома також структура соціальних законів за ступенем їхньої дії: * загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загальносоціологічні;* специфічні, що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних типах суспільств. Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка, згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів:* закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна соціальна диференціація);* закони, що встановлюють тенденції ймовірного зв'язку (приміром, упровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);* закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основними елементами соціального об'єкта (наприклад, демократичний політичний режим зумовлює політичний і економічний плюралізм);* закони, що фіксують причиновий зв'язок між соціальними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство спричиняє тенденцію до зростання злочинності в суспільстві);* закони, котрі стверджують можливість або ймовірність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами).

6. Соціальні закони, їх класифікація

Маючи об'єктом вивчення суспільство, соціологія виявляє у зв'язках, відносинах між людьми багато загально необхідного, незмінного, стійкого, повторюваного. Такі зв'язки та відношення, переважно, причиново-наслідкового характеру, дістали назву закономірних, а в науці позначаються поняттям "соціальний закон".

Соціальні закони - це вираз істотних, необхідних, систематично відновлюваних відносин, як у середині соціальних явищ та процесів, так і між ними. На думку вчених, соціальні закони слід розглядати як об'єктивні правила, основу яких становлять інтереси, мотиви, прагнення людей до задоволення власних потреб у поліпшенні умов існування, у безпеці, у визнанні оточення, у самовираженні й самопізнанні. На відміну від законів природи, котрі діють із силою природних стихій, особливість соціальних законів полягає в тому, що вони виявляються у свідомій діяльності людей, не втрачаючи при цьому об'єктивності. Тож учені доходять висновку, що в дійсності соціальні закони не є раз і назавжди даними, абсолютно незмінними; вони охоплюють, фіксують певні тенденції ймовірного зв'язку. Найчастіше соціальні закони розглядають як закони-тенденції. Отже, соціальний закон слід тлумачити як фундаментальне поняття соціології, як важливий методологічний орієнтир у людському пізнанні надорганічного світу. У науці існують різні підходи до структури соціальних законів. Так, ще О. Конт виділяв дві групи законів: закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи, її окремих складових елементів, та закони соціальної динаміки, що пояснюють соціальний розвиток і соціальні зміни. Відома також класифікація соціальних законів за ступенем їхньої дії: * загальні, що діють протягом усієї історії, їх ще називають загальносоціологічні; * специфічні, що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних типах суспільств. Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка, згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів: * закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна соціальна диференціація);* закони, що встановлюють тенденції ймовірного зв'язку (приміром, упровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);* закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основними елементами соціального об'єкта (наприклад, демократичний політичний режим зумовлює політичний і економічний плюралізм);* закони, що фіксують причиновий зв'язок між соціальними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство спричиняє тенденцію до зростання злочинності в суспільстві); * закони, котрі стверджують можливість або ймовірність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами). Пізнання соціальних законів веде до прогнозованості розвитку суспільства, значно посилює роль і значення передбачення в соціології. До соціальних належать: закони соціальної диференціації, соціальної стратифікації, соціальної інтеграції, соціальної мобільності, глобалізації, соціалізації та ін. Будь-яка наука - це мислення в поняттях, поняттєве мислення.

7. Основні функції соціології

Теоретична функція -- полягає у поповненні та збагаченні соціологічного знання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки на основі дослідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбувається як на основі вдосконалення теоретичної соціології, так і на базі розвитку спеціальних і галузевих соціологічних теорій, а також пов'язаних з ними досліджень емпіричної соціології.

Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, статей, книг соціологія здійснює описову функцію.

Інформаційна функція -- це збирання, концентрація соціологічної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень. У великих соціологічних центрах вона нагромаджується в так званих банках соціологічної інформації, її використовують органи управління, засоби масової інформації.

Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко- або довгострокового прогнозів досліджуваного об'єкта.

Критична функція соціології тісно пов'язана з її прогностичною і гуманістичною функціями. На основі аналізу і розвитку соціальних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації по їх вдосконаленню. Вона також конструює й можливі технології їх прогресу, формує соціальні ідеали, розробляє програми соціального розвитку, підпорядковуючи все це реалізації інтересів людини.

Виховна функція соціології реалізується в тому, що знання які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються системою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей.

Здобуваючи і накопичуючи знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних систем, про різні сфери суспільного життя, всі його складові частини соціологія тим самим реалізує пізнавальну функцію.

У визначенні методів вивчення соціальної реальності збору, обробки і аналізу первинної соціологічної інформації соціологія реалізує совою інструментальну функцію.

Світоглядна функція проявляється в тому, що озброюючи людей соціологічним знанням, вона тим самим формує їх погляди на соціальні процеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, оцінки явищ соціальної реальності.

· Ідеологічна

· Практична

· Регулятивна

· Організаційно-технологічна

· Управлінська

· Соціального проектування та конструювання

· Емпірична (що дає можливість отримати нові знання, підтверджувати чи спростовувати гіпотези про ймовірний перебіг подій у суспільстві, сприяти формуванню сучасної картини знань про соціальні реалії);

· Охоронна

· Просвітницька (яка описує соціальне життя загалом, інформує людей про загальні риси, розвитку суспільства, сприяючи формуванню цілісного уявлення про суспільство як соціальний феномен).

8. Особливості соціології, як наукової дисципліни, що вивчає людське суспільство

Особливості предмета соціології та її функції визначають місце цієї науки в системі суспільних дисциплін. Органічно вписуючись у систему наукового знання, соціологія вже з моменту свого народження посіла чільне місце серед загалу інших наук. Основоположники соціології, обґрунтовуючи необхідність нової науки, підкреслювали її винятковість. Найголовніші особливості соціології як науки > Соціологія є генералізуюча наука, котра вивчає типові, родові, повторювані в часі та просторі процеси, на відміну від індивідуалізуючих наук, предметом яких є унікальні, неповторні в просторі та часі, явища. На цю відмінність соціології звернув увагу американський учений російського. походження П. Сорокін. /> Якщо конкретні науки вивчають одну спеціальну сферу суспільства (наприклад, економіка - економічну сферу, юриспруденція - правову, політологія - політичну), то соціологія вивчає цілісні суспільні структури, а також те спільне, що притаманне кожній сфері життя суспільства, але не є предметом спеціального вивчення. Водночас соціальне як таке, хоч і не втрачає власної специфіки, але пронизує всі суспільні процеси, сфери, структури, а тому є логічним широкий ужиток таких словосполучень: соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-правові, соціально-культурні явища, процеси, феномени тощо. > Соціологія вивчає соціальні зв'язки між різними сферами життя суспільства. Наприклад, економічні цикли - це предметна сфера економіки, а правопорушення та злочини - це сфера вивчення права. Для соціології важливо встановити співвідношення, що фактично виходять за межі згадуваних дисциплін. Так, соціологію цікавить те, як саме змінюється динаміка правопорушень, злочинів відповідно до циклів економічного розвитку. > Соціологія слугує методологією для інших гуманітарних дисциплін. У її межах розробляється й удосконалюється методологія та методика конкретних соціологічних досліджень. Результати проведених досліджень набувають широкого застосування в усіх суспільних дисциплінах. > Подальший розвиток соціології та інших суспільних наук, починаючи із середини XX ст., зумовлює виникнення й розширення нових галузей знань: біосоціології, соціопсихології, соціоніки, соціолінгвістики, соціальної екології тощо. Система суспільних наук є системою, передусім тому, що всі її структурні елементи, маючи конкретний предмет дослідження, пов'язані між собою. Сукупність наук, які вивчають один і той же об'єкт, що поєднана між собою логічними зв'язками, спільними законами, категоріями та методами, називається міждисциплінарною матрицею. До міждисциплінарної матриці соціологічного знання належать такі науки, як філософія, історія, економіка, психологія, антропологія та ін. Специфіка ж соціології полягає в тому, що саме соціологічне знання внутрішньо глибоко диференційоване та становить функціонально пов'язану систему. Сукупність галузевих напрямків соціології, її окремих сфер і підсистем називається внутрішньодисциплінарною матрицею. До неї належать: соціологія міста, соціологія культури, соціолопя релігії, соціологія праці, соціологія сім'ї, етносоціополя та багато інших.

...