Старість як соціальний феномен

Практично в кожному місті і районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування, які опікуються непрацездатними громадянами. Вони обслуговують понад 402 тис. осіб, у тому числі 36 тис. інвалідів війни. Органи праці і соціального захисту населення обслуговують близько 260 тис. одиноких інвалідів, з них майже 137 тисяч отримують послуги в територіальних центрах.

До складу територіального центру можуть входити такі структурні підрозділи (не менше двох)[63, С. 326-328]:

1. Відділення соціальної допомоги вдома, в тому числі спеціалізовані -- для обслуговування інвалідів з порушенням рухової активності, сліпих, глухих тощо;

2. відділення організації надання грошової та натуральної адресної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам;

3. відділення соціально-побутової реабілітації;

4. відділення медико-соціальної реабілітації;

5. стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання;

6. спеціальні житлові будинки для одиноких непрацездатних громадян з комплексом служб соціально-побутового і медичного обслуговування;

7. лікувально-виробничі майстерні, спеціальні цехи, дільниці, підсобні господарства;

8. їдальні, магазини, що діють на основі госпрозрахунку.

Територіальні центри утримуються за рахунок коштів, виділених з місцевого бюджету на соціальний захист населення, інших надходжень, в тому числі у вигляді прибутку від діяльності підсобних сільських господарств, спеціальних цехів і дільниць центру, а також коштів благодійних фондів, пожертвувань тощо [55, С.326-337].

Основні завдання територіального центру:

· Виявлення одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціально-побутового та медико-соціального обслуговування та допомоги, обстеження разом з представниками закладів охорони здоров'я, житлово-комунальних контор, громадських організацій їх матеріально-побутових умов проживання і визначення потреб у необхідності надання різних видів послуг;

· Встановлення зв'язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціального обслуговування та надання допомоги непрацездатним громадянам.

Стаціонарне обслуговування громадян похилого віку здійснюється в будинкх-інтернатах, пансіонатах для ветеранів війни та праці. Основним завданням будинку інтернату є забезпечення належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги особам, які потребують стороннього догляду і допомоги.

Переважне право на влаштування до будинку інтернату мають ветерани згідно із Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»[63]. Як виняток, до будинку-інтернату можуть прийматися особи похилого віку та інваліди, які мають працездатних дітей або родичів, зобов'язаних відповідно до чинного законодавства їх утримувати, якщо останні з об'єктивних причин не можуть цього робити. За наявності вільних місць до будинку-інтернату можуть прийматися особи, які мають працездатних дітей або родичів, які відповідно до чинного законодавства зобов'язані їх утримувати, за умови 100-відсоткового відшкодування будинкові-інтернатові витрат на їх утримання. Громадяни похилого віку та інваліди, ветерани війни та праці за наявності вільних місць у будинку-інтернаті можуть прийматися до будинку-інтернату на тимчасове проживання терміном від 1 року до 6 місяців як на загальних підставах. Так і на платній основі.

Проблема перебування людей похилого віку у будинках-інтернатах досить складна і потребує значної уваги зі сторони суспільства. Практика підтверджує актуальність установки ООН на те, щоб дозволити жити старіючим людям у власних сім'ях, адже в будинках-інтернатах людина старшого віку потрапляє в складну ситуацію: з однієї сторони, різка зміна оточуючої обстановки, з іншої - перехід до колективного життя, необхідність підкорятися встановленому порядку, страх втрати незалежності. Це посилює нестійкість нервово-психічного стану, служить причиною пригніченого настрою, впевненості в собі, своїх діях, негативно позначається на стані здоров'я. Тому соціальні працівники повинні спрямовувати свої зусилля на підтримку проживання людей старшого віку в домашніх умовах.

Система соціального обслуговування в Україні останніми роками зазнає значних змін. Чи не найважливішою з них є створення багатьох недержавних організацій, підвищення їх активності та впливу в усіх сферах життя. На початку 2005 р. їх діяло понад 20 тисяч.

Збільшення внеску недержавних організацій у соціальне обслуговування спричинене кризою тоталітарної держави і державної системи соціального захисту; зростанням недовіри громадян до існуючих державних інституцій та установ; неможливістю належного виконання державою взятих на себе зобов'язань і соціальних гарантій; прагненням людей реалізувати свої інтереси та задовольнити потреби; намаганням людей знайти тих, хто має аналогічні проблеми; появою кваліфікованих фахівців із соціальної роботи, котрі намагаються впровадити інноваційні моделі практики, що відрізняються від традиційно поширених у державних службах.

Стримуючим чинником у розвитку недержавних соціальних служб є недостатня розвинутість громадянського суспільства, сприйняття таких організацій населенням як посередника від імені держави, недосконале правове регулювання діяльності недержавних організацій, зокрема відсутність підтримки з боку держави тих, хто надає вкрай дефіцитні соціальні послуги, несформованість механізмів соціального замовлення.

Недержавні організації, що діють у соціальній сфері України, можуть бути зареєстровані як громадські організації; благодійні організації або благодійні фонди; кредитні спілки; релігійні організації (можуть утримувати соціальні служби, впроваджувати соціальні програми тощо); приватні організації (спеціалізовані товариства, наприклад реабілітаційні майстерні тощо). їх діяльність може бути пов'язана з наданням послуг окремим групам клієнтів, членам певної громади; дослідженням соціальних і медичних проблем, існуючих соціальних технологій; лобіюванням інтересів певної вразливої групи, колективним представництвом інтересів; координуванням зусиль і діяльності інших громадських організацій, забезпеченням їх ресурсами (коаліції, ресурсні центри тощо).

Певною мірою неформальними недержавними соціальними службами можна вважати групи самодопомоги та взаємодопомоги, оскільки вони, як правило, регулярно надають допомогу особам, які до них належать. До системи недержавних соціальних послуг можна віднести і зорієнтовані на співробітників і членів їхніх сімей соціальні програми бізнес-структур, підприємств, здійснюване ними спонсорство (у т. ч. соціальних заходів) та благодійництво (створення соціальних служб).

Формування системи недержавних соціальних служб в Україні, вироблення засад, форм і методів їх роботи відбувалися під впливом діяльності провідних зарубіжних некомерційних благодійних організацій, які мають багатий досвід, традиції, розгалужену мережу дочірніх структур. Наприклад, міжнародна релігійна благодійна організація «Карітас», яка є третьою в Німеччині за масштабами надання послуг для непрацездатних осіб похилого віку, утримує 1200 відділень «Домашньої опіки», 500 лікарень, до однієї тисячі реабілітаційних установ, допомагаючи особам похилого віку в Італії, Франції, Бельгії, Румунії та інших країнах Європи.

Домашня опіка хворих у «Карітас» як християнська турбота про людину охоплює її тілесні, духовні, соціальні і матеріальні потреби. Послуги, зорієнтовані на особу, її життєву ситуацію, мають у своїй основі принцип «допоможи собі сам».

За підтримки «Карітас» з 1999 р. в Україні реалізується проект «Домашня опіка», метою якого є поліпшення якості життя самотніх осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, які потребують сторонньої допомоги. Ця організація надає послуги щодо задоволення потреб, які є недоступними для хворого і яких не можуть надати йому члени родини чи інші люди, які здійснюють догляд. До цього переліку належать медичне обслуговування і догляд за хворим; реабілітаційні рухові вправи; допомога під час відвідування лікаря і під час приватних візитів до хворого; інформація, консультації, емоційна підтримка; прокат допоміжних засобів для догляду; надання допомоги у домашньому господарстві і організації харчування; інструктаж членів родини хворого.

«Карітас» самостійно і за власною ініціативою виявляє тих, хто потребує постійного стороннього догляду. Після укладення їх списків та отримання необхідних матеріалів складають плани та графіки обслуговування. З особами, яких беруть під опіку відділення «Домашня опіка», узгоджують перелік необхідних послуг, фіксуючи це відповідними угодами. Відповідно до потреб одних клієнтів відвідують раз чи кілька разів на тиждень, інших - щоденно. Щодня працівник відділення відвідує 8-10 осіб. За потреби клієнти отримують ліки, гарячу їжу (з благодійної їдальні при «Карітасі»), медичну, соціальну допомогу та послуги від працівників відділення «Домашня опіка». Медичні огляди здійснює лікар (терапевт) у співпраці з дільничними лікарями-спеціалістами.

У реалізації своїх цілей «Карітас» співпрацює з іншими організаціями і установами, які здійснюють догляд, організовують своєчасне втручання лікаря, допомогу соціальних служб і консультаційних центрів, візит духівника, харчування та іншу соціальну допомогу. Тісним є її співробітництво з членами родин, лікарями, духівниками, волонтерами тощо.

Програма «Домашня опіка» має на меті розширити стаціонарні послуги, які надають державні установи. Цій меті підпорядковані контакти з лікарнями, будинками престарілих, різними організаціями та установами у сфері охорони здоров'я тощо. За такою програмою працюють центри у Києві, Тернополі, Івано-Франківську, Соснівці, Жовкві, Бориславі, Львові, Хмельницькому, Стрию, Бродах, Коломиї, Донецьку та інших містах.

Співпраця із громадськими організаціями, добровільними рухами та ініціативами взаємодопомоги є важливим чинником у розвитку соціальної роботи, сприяє формуванню солідарності в суспільстві, орієнтує людей, які добровільно, на громадських засадах прилучилися до подолання певних соціальних проблем, на здобуття фахових знань [54].

Соціальні працівники повинні знати, які організації діють в районі, місті, області, на яку допомогу від них можна розраховувати. Бо якщо державні соціальні служби мають більш-менш універсальні (однакові для всіх регіонів) критерії соціального обслуговування або іншої підтримки клієнтів, то недержавні організації надають соціальну допомогу в міру своїх можливостей і за самостійно встановленими критеріями. Вони можуть співпрацювати з державними організаціями й виконувати їхнє замовлення з надання послуг представникам соціально вразливих груп, отримуючи за це відповідну компенсацію. Система соціально-культурного обслуговування та утримання поділена сьогодні на два основних сектори -- державний і недержавний. Це - обласні, муніципальні, районні управління і відділи культури. Недержавними формами соціально-культурного обслуговування займаються суспільні об'єднання, в тому числі професійні асоціації, благодійні та релігійні організації. Виконуючи «соціально-культурне замовлення», суспільні формування шукають конкретні шляхи виходу суспільства з серйозної політичної, економічної та духовної кризи.

За функціональною ознакою ці формування можна класифікувати: перша група - державні і суспільні служби соціального захисту і соціальної допомоги, друга група - багаточисленна мережа центрів і служб соціально-медичної реабілітації, третя група - центри і служби психологічної допомоги, четверта група - державно-суспільна система утримання і виховання, п'ята - неформальні групи та об'єднання різних соціальних і вікових груп, шоста - товариства та асоціації професійних працівників соціальної сфери, сьома - товариства та об'єднання осіб, які потребують соціальної допомоги і підтримки, восьма - різноманітні навчально-розвиваючі та соціально-просвітницькі центри й інститути.

Потужною соціальною, правовою, медико-реабілітаційною, психологічною та культурницькою діяльністю займаються Фонд соціального захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни (створений відповідно до указу Президента України від 20. 04. 1995.), Всеукраїнська благодійна організація інвалідів та пенсіонерів «Обличчям до істини», Спілка колишніх в'язнів фашизму-жертв нацизму, Громадська організація «Турбота про літніх в Україні», Благодійний фонд «За виживання» (працює вже 12 років), Благодійний фонд «Ветеран преси», Громадська організація «Асоціація психодрами», Союз організацій інвалідів України, Київська організація незрячих юристів, Товариство Червоного хреста України (здійснює 10 цільових гуманітарних програм), Союз православних братств України, Ліга розвитку людини, Громадська фізкультурно-оздоровча і реабілітаційна організація інвалідів ЧАЕС «Здравобор» та ін [57].

Так, Українське товариство глухих (існує з 1926 р.) є організаційно-методичним та інформаційно-реабілітаційним центром з обслуговування інвалідів по слуху, яких у Києві близько 5 тис. (всього 60 тис. членів УТОГ, які мешкають в Україні). До структурних підрозділів культурного центру УТОГ відносяться: професійний театр нечуючих (30 р.), 32 роки існує музей історії глухих України, бібліотека з книжковим фондом понад 28 тис. примірників, картинна галерея нечуючих художників, літній майданчик з рекреаційною зоною для відпочинку і спілкування, телекомунікаційний центр з функціональними можливостями у трьох залах центру та ін. У Центрі працюють більше 30 творчих об'єднань, клубів за інтересами, в які входять нечуючі художники, туристи, шахматисти та ін. Українське товариство сліпих (існує з 1925 р.) здійснює соціально-трудову та медичну реабілітацію незрячих.

Спілкою Самаритян України створено Центр соціальної допомоги, де надається всебічна допомога та здійснюється інноваційна практична діяльність у сфері соціального захисту малозахищених верств населення. Впроваджено новий проект «Мобільна швидка допомога». За даними досліджень Інституту Геронтології АМН, 12% всіх людей похилого віку та 25-30% старих людей прикуті до ліжка. Так, лише в Києві державні соціальні служби обслуговують 50 тис. людей на дому.

Проблеми організації вільного часу людей похилого віку та реалізації їх рекреаційно-розвиваючого потенціалу є актуальними сьогодні для багатьох розвинених країн світу. Так, починаючи з 1990 р. населення людей похилого віку в Америці збільшилося більше, ніж втричі, з 1% в 1900 до 12,8% (33,9 мільйона в 1996 (за даними ААRР і Управління зі справ старіння, 1997). Передбачається, що в період 2010 -- 2030 р.р., населення віком від 65 і старіше сягне 75% (більше, ніж 69 мільйонів). Оскільки населення в Америці продовжує старіти, мають відбутися функціональні зміни в структурі життєдіяльності людей, побуту, сім'ї, роботи і дозвілля. І помітну роль у цих процесах відіграють державні і недержавні, в т. ч. громадські, неприбуткові, благодійні, комерційні та релігійні організації [26].

В будинках-інтернатах загального типу (для людей похилого віку та інвалідів) проводиться робота з соціально-психологічної адаптації людей похилого віку до нових для них умов, самоідентифікації особистості.

Вивчаються їх особливості, звички, інтереси, установки; їх потреби у трудовій зайнятості; переваги у змістовному дозвіллі тощо. Спеціалісти галузі «терапії рекреацієй» визнають, зокрема, що одним із засобів такої терапії може стати перебування в колі найбільш пам'ятних предметів (речей), реліквій. Особливі речі та майно з їх символічним значенням та асоціаціями можуть допомогти старим людям пристосуватись до нового оточуючого середовища, полегшити адаптацію, забезпечити комфортність перебування, почуття належності і цілісність інтегрованої особистості. Виділяють загальні та особистісно-характерні категорії значень, які мають відношення до особливого майна. Часто літні люди ідентифікують себе з дорогими для них речами та майном (фотографіями, виробами релігійного характеру, коштовностями, меблями, зразками візуального мистецтва та ін.). Досвід вивчення проблем старих людей, які проживають в будинках-інтернатах, показує більш високе задоволення життям у тих, хто зберігає деякі предмети і речі. Виникають форми спілкування, які раніше не практикувалися. В центрах опіки США вже стало традицією створювати спеціальні виставкові вітрини в кімнатах активного відпочинку, де особливі речі є доступними для огляду і в той же час надійно захищені. Вони використовуються під час спільної діяльності людей похилого віку, їх активного відпочинку, а також для оцінки цього досвіду.

Висновки до другого розділу

Зміна соціального статусу людини в старості, викликана, насамперед припиненням або обмеженням трудової діяльності, трансформацією ціннісних орієнтирів самого способу життя і спілкування, а також виникненням різних утруднень, як у соціально-побутовій, так і психологічної адаптації до нових умов. Точне і повне знання особливостей впливу соціально - психологічних і біологічних факторів на процес старіння особистості дозволить направлено змінити умови, спосіб життя старих людей таким чином, щоб сприяти оптимальному функціонуванню особистості старої людини і робити тим самим стримуючий вплив на процес її старіння.

Виникнення соціальних стереотипів впливає на самопочуття людей похилого віку, на їх самооцінку і в подальшому на рівень життя людей даної категорії.

Особливість організації соціальної роботи із людьми похилого віку пов'язана з їхнім соціальним захистом, який розуміється як комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для громадян літнього і старечого віку, що ґрунтується на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави у ставленні до тих членів суспільства, які цього потребують.

Принципи орієнтовані на те, щоб допомогти особам старшого покоління вести повнокровне й плідне життя, забезпечити їм умови, необхідні для підтримки чи досягнення задовільної якості життя.

Базуючись на цих принципах, а також вікових особливостях людей похилого віку, можна виділити три основні групи завдань, на допомогу у вирішенні яких повинна орієнтуватися соціальна робота: природно-культурні; соціально-культурні; соціально-психологічні.

Соціальний працівник, незалежно від профілю спеціалізації, повинен бути ознайомлений з біосоціальною сутністю старіння й старості; зі старінням населення як демографічним процесом з усіма його соціальними наслідками; зі своєрідністю соціальних, психологічних і медичних проблем літнього й старечого віку; з особливостями самотності, адаптації до старості; з обсягом і можливостями трудової діяльності в цей період, у тому числі інтелектуальної й творчої; з використанням залишкових фізичних та інтелектуальних здібностей старих людей, а також з основами догляду за безпомічними старими людьми й низкою інших соціально-психологічних і морально-етичних проблем.

Старі люди мають право на повноцінне життя. І це стає можливим лише у тому випадку, якщо вони самі беруть діяльну участь у вирішенні питань, що їх безпосередньо стосуються. Важливу роль у вирішенні подібного роду завдань у нинішній час відіграють групи взаємодопомоги.

Установи та організації, що надають соціальні послуги пенсіонерам:

- Групи взаємодопомоги;

- Клуби;

- Територіальні центри;

- Будинки-інтернати.

3. Соціологічне дослідження «Соціальні стереотипи старості в сучасному українському суспільстві»

Програма дослідження

Актуальність проблеми. У сучасному українському суспільстві, де відносна частка людей похилого віку неухильно збільшується, вивчення соціальних стереотипів про старість і старіння представляється досить актуальним. Поступово змінюється якісний склад старшої вікової групи, характер її потреб в контексті реформування системи соціальної підтримки в перехідному, кризисному суспільстві. Зараз склалася ситуація співіснування поколінь при не відпрацьованості механізмів їх взаємодії. Як наслідок, колективні уявлення про реальні проблеми літніх людей часто мають невизначений характер, на вирішення питань про соціальну підтримку геронтологічної групи великий вплив мають існуючі соціальні стереотипи старості.

Такі дослідження є важливої складового соціологічного аналізу відносини до людей похилого віку в суспільстві, їхнього соціального статусу, а також пошуку шляхів реалізації потенціалу старшого покоління.

Об'єкт дослідження: соціальні стереотипи старості.

Предмет дослідження: аналіз та відношення до соціальних стереотипів старості в сучасному українському суспільстві.

Мета дослідження: виявлення соціальних стереотипів старості в сучасному українському суспільстві.

Завдання:

8. Виявити проблеми людей похилого віку;

9. визначити ставлення молоді до даної категорії населення;

10. визначити рівень життя пенсіонерів;

11. визначити соціальні стереотипи, що впливають на соціальний статус літніх людей;

12. визначити найбільш сприйнятливі соціальні ролі людей пенсійного віку в суспільстві.

Гіпотеза: базується на науковому припущенні, що соціальні стереотипи старості впливають на відношення до людей похилого віку.

Генеральною сукупністю дослідження є молодь м. Одессы та люди пенсійного віку.

Вибірка дослідження - молодь та люди пенсійного віку. Загалом у дослідженні взяли участь 100 респондентів, серед яких 55 осіб - молодь (40 дівчат та 15 хлопців) і 45 - люди пенсійного віку (30 жінки та 15 чоловіків). За віком респонденти були від 20 до 65 років.

Метод дослідження - роздаткове анкетування.

Інструментарій дослідження - анкета (Див. Додаток А)

Результати опитування оброблено із застосуванням інформаційного пакету SPSS.

Результати соціологічного дослідження

На питання анкети більшість студентів 70% відповіли - так, 20% - скоріше так, 5% - скоріше ні, 2% - ні. Люди поважного віку вважають (45%)- скоріше так, 20% - так, по 15% дістали варіанти відповідей - скоріше ні та ні і 5% не визначились з відповіддю. Це може свідчити про те, що люди поважного віку не помічають у собі психологічні проблеми, а молодь їх бачить спілкуючись з родичами.

Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети - Скажіть будь-ласка при спілкування з людьми пенсійного віку, як Ви вважаєте з якими проблемами вони найчастіше стикаються ? (оберіть 3 найголовніші) Як показало анкетування найчастіше молодь 40% опитуваних, замічає матеріальні проблеми у людей пенсійного віку, 30% відповіло - проблеми зі здоров'ям, 20% - самотність і 10% - моральні. Люди поважного віку в більшості (60%) виділяють матеріальні проблеми, 30% - проблеми зі здоров'ям і 10% -самотність. Отже як молодь так і люди поважного віку бачать на першому місці матеріальні проблеми, можливо вони і породжують негативні соціальні стереотипи щодо людей пенсійного віку, достаток яких не можна порівнювати з достатком працюючих людей.

Рис. 3. Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети - Які емоції викликають у Вас люди похилого віку?

Щодо емоцій, то у молоді (60%) та людей поважного віку (90%) на першому місці стоїть співчуття, але у молодого покоління по 10% дістали такі емоції, як роздратування та ніякі емоції такі люди в мене не викликають, що свідчить про негативне відношення до людей даної категорії, але в водночас по 10% отримали відповіді - повага і гордість.



Рис. 4. Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети - Як ви вважаєте, які якості характеру притаманні людям похилого віку?

За якостями характеру, то молодь (по 25%) на перші місця ставить - конфліктність та мудрість, 20% надали перевагу спостережливості, і по 15% дістали - комунікативність та креативність. Щодо людей пенсійного віку то, 50% виділяє мудрість, що є характерним позитивним стереотипом, 20% - комунікативність і по 15% - спостережливість та конфліктність. Як бачимо в цьому питанні має місце як позитивний стереотип мудрості так і негативний конфліктності.

Рис. 5. Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети - Як ви вважаєте, чи знизиться рівень виконання роботи, якщо Ви будете працювати з пенсіонером?

Цікавими є відповіді на це запитання 45% молоді вважає, якщо пенсіонер буде працювати з молодим фахівцем, то рівень виконання роботи скоріше знизиться та 20% дали повність позитивну відповідь, але люди поважного віку в меншості так вважають (20%), на нашу думку молодь вважає, що з пенсіонером працювати не легко, а в свою чергу пенсіонери теж вважають, що проблема взаємостосунків з молоддю може викликати труднощі в роботі. Але також цікаві відповіді людей поважного віку (30%) вважає, що рівень виконання роботи не знизиться, це означає, що вони хочуть і можуть працювати з молоддю, щоб їх навчити і вчитися у них. Але чи бажає цього сучасна молодь?

Рис. 6. Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети - Які на Вашу думку можуть виникнути або виникають проблеми при співпраці з людиною похилого віку? (оберіть 3 найголовніші)

Найголовнішою проблемою у співпраці з пенсіонерами молодь (40%) вважає, що з ними складно працювати, 25% вважає, що вони тільки займають робочі місця і їм потрібно йти на відпочинок, 20% - вважають, що пенсіонери сильно опікують молодь і не дають їм розкритися, 15% вважають, що пенсіонери перекладають складну роботу на молодих фахівців і 10% відповіли, що пенсіонери «обуза» для організації. Люди пенсійного віку (60%) вважають, що вони «обуза» для організації, можна стверджувати, що це негативний стереотип українського суспільства

Рис. 7. Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети - Як ви вважаєте, чи може бути керівником організації людина пенсійного віку?

Рис. 8. Розподіл відповідей респондентів на запитання анкети - Скажіть будь-ласка як би Ви віднеслись до того, щоб людина пенсійного віку займала перераховані соціальні ролі? (оберіть 5 негативних та 5 позитивних відповідей)

Молодь (40%) вважає, що людина пенсійного віку не може бути керівником, хоча пенсіонери (40%) дали позитивну відповідь, це означає, що вони хочуть, але стереотипне сприйняття їх на робочому місці, особливо на керівній посаді не дає їм такої можливості.

№	Соціальні ролі	Позитивне ставлення	Негативне ставлення
		студенти	ЛПВ	студенти	ЛПВ
1.	Ваш найближчій родич	20%	30%
2.	Ваш товариш		40%	30%
3.	Ваш сусід	30%	5%
4.	Ваш лікар		20%	10%
5.	Прибиральниця в офісі, охоронець, двірник	30%			30%
6.	Вчитель вашої дитини або племінника			30%
7.	Кондуктор в автобусі	10%
8.	Продавець у магазині	10%
9.	Колега по роботі (навчанні)		5%
10.	Ваш керівник			20%	30%
11.	Ваш підлеглий
12.	Ваш депутат			10%	40%

Висновки до третього розділу

Проведене нами соціологічне дослідження « Соціальні стереотипи старості в сучасному українському суспільстві» дозволило сформулювати такі висновки:

1. Результати дослідження свідчать про високу поширеність негативних соціальних стереотипів із приводу старості і старіння, зокрема відзначається явне перебільшення вікових змін, приписування людям похилого віку негативних якостей.

2. Молодь так і люди поважного віку бачать на першому місці матеріальні проблеми, можливо вони і породжують негативні соціальні стереотипи щодо людей пенсійного віку, достаток яких не можна порівнювати з достатком працюючих людей.

3. У молодого покоління по 10% дістали такі емоції, як роздратування та ніякі емоції такі люди в мене не викликають, що свідчить про негативне відношення до людей даної категорії, але в водночас по 10% отримали відповіді - повага і гордість.

4. Молодь (40%) вважає, що людина пенсійного віку не може бути керівником, хоча пенсіонери (40%) дали позитивну відповідь, це означає, що вони хочуть, але стереотипне сприйняття їх на робочому місці, особливо на керівній посаді не дає їм такої можливості.

5. Становить інтерес факт, що молоді респондент вважає, що літні співробітники прагнуть звалювати на молодь саму важку роботу.

Висновки

1. Старість не є лише біологічно з'ясовним феноменом, а в значній мірі є результатом активного соціального конструювання. Відношення до старості виступає як проект, що соціально наказує, під яким розуміється набір конвенціональних встановлень (правив, законів, принципів, норм, цінностей, сенсів старості, стереотипів), що визначає як соціально-можливі дії «інших» по відношенню до даної вікової групи, так і що регламентує поведінку членів останньою. Встановлені в суспільстві способи дії, особливі моделі поведінки відносно літніх людей з'являються як деякий готовий трафарет, лежачий в основі осмислення локальних геронтологічних ситуацій, як інтерпретаційний ключ для відбору і сортування геронтологічних подій.

2. Найбільш дезорієнтованою і кризисною є група передпенсійного віку, що відрізняється украй високим рівнем скептицизму і тривожності. Соціально-психологічний стан представників цієї групи характеризується песимізмом, втратою сенсу життя; схильністю у вирішенні своїх проблем розраховувати на державу більш, ніж представники інших вікових груп. Саме для передпенсійної групи найбільш характерні стереотипні уявлення про старість як період безпорадності, залежність від тих, що оточують, візуальній непривабливості. Наявність негативного образу літньої людини в даній групі фіксується як асоціативний ряд: старі люди - кінець життя - забуті - безпорадні - безумні.

3. Особистість людини в міру її старіння змінюється, але старіння протікає по-різному, у залежності від ряду факторів, як біологічних (конституціональний тип особистості, темперамент, стан фізичного здоров'я), так і соціально-психологічних (спосіб життя, сімейно-побутове положення, наявність духових інтересів, творчої активності). Соціально-психологічна недооцінка або знецінювання людей похилого віку тісно зв'язана з іншими несприятливими для їхнього повноцінного функціонування обставинами. До них у першу чергу відносяться: утрата роботи, змушений відхід на пенсію, утрата особистісно-значимих соціальних ролей. У результаті людина позбавляється свого професійного майбутнього. Вона також виявляється виключеною із системи міжособистісних зв'язків, у яку входять представники різних поколінь. Таким чином, людина, що старіє, попадає в унікальну для неї по ступені складності ситуацію невизначеності. Людині приходиться самостійно виробляти вимоги до своєї поведінки, у чому і полягає одна з труднощів життя в умовах виходу на пенсію.

4. Негативні стереотипи про соціально слабкі групи можуть наводити до їх стигматизации, витіснення в маргінальні сфери соціального життя. Якщо накладена стигма приймається самим індивідом, то вона може стати чинником негативного пророкування. Результатом стигматизации зазвичай стає повне або часткове відторгнення індивіда від широкого суспільства. Парадокс сьогоднішнього стереотипу літньої людини полягає в тому, що його вважають досить старим, аби припинити активну трудову і соціальну діяльність, але в той же час достатній молодим, аби вирішувати свої проблеми без допомоги суспільства.

5. Основним завданням соціальної роботи з людьми похилого віку є їх соціальний захист. Соціальний захист направлений на дотримання та виконання комплексу економічних, соціальних і правових гарантій для громадян літнього і старечого віку, що ґрунтується на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави у ставленні до тих членів суспільства, які цього потребують. У свою чергу, соціальний захист верств населення літнього і старечого віку складається з профілактики, підтримки і представництва, яка необхідна для людей даної категорії.

6. Проведене соціологічне дослідження соціальних стереотипів старості, свідчить про те, що існує в суспільній думці. Літній вік працівника, особливо якщо це керівник, вважається несприятливим фактором, що гальмує розвиток організації. У той же час, однієї із самих складних проблем бачиться взаємодія з літніми підлеглими. Досить поширена думка про те, що літнім варто довіряти менш кваліфіковані і відповідальні роботи, що, нібито, такі співробітники шукають випадку, щоб звалити важку роботу на молодь. Одним з наслідків укорінених негативних геронтологічних стереотипів є збільшення соціальної дистанції між представниками літнього віку й інших вікових груп. У ході дослідження респондентам пропонувалося указати своє відношення (позитивної або негативне) до літньої людини, що виконує наступні соціальні ролі: близький родич; друг; учитель вашої дитини; лікар; сусід; депутат; колега по роботі; ваш керівник; ваш підлеглий; продавець у магазині; кондуктор в автобусі; прибиральниця, двірник, сторож. Результати свідчать про прагнення до значного їх віддалення в соціальному просторі, неприйняттю представників пенсійного віку в тієї або іншій соціальній ролі. Отже, соціальна дистанція між людьми похилого віку і представниками інших вікових груп, породжувана збитковими моральними установками, негативними соціальними стереотипами про пізній період життя, має виражений характер. Найменша соціальна дистанція спостерігається в сімейно-побутовий, найбільша - у професійно-діловий сферах діяльності.



Список використаних джерел

1. Конституція України. - Харків: Парус, 2006. - 48 с.

2. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку України» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1994. -№ 4. - C.19.

3. Закон України «Про пенсійне забезпечення» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1992. - № 3. - C.10.

4. Закон України «Про соціальні послуги» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - № 45. - 358c/

5. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1993. - № 45. - C.425.

6. Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний будинок-інтернат, пансіонат для ветеранів війни і праці.

7. Типове положення (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

8. Альперович В.Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет: Учеб. пособие - М.: Приор: эксперт. бюро, 1998 - 270с/

9. Анцыферова Л.И. Психология старости: Особенности развития личности в период поздней взрослости// Психологический журнал.-2001.-. №3.-C.86-99.

10. Арес Ф. Возрасты жизни // Философия и методология истории, - М., 1997, 228с.

11. Байбурин А.К. Этнические стереотипы поведения // Некоторые вопросы этнографического изучения поведения. - М., 1995. С. 7-21

12. Введення у соціальну роботу. Навчальний посібник / Лукашевич М.П., Мигович І.І. - К.: Фенікс, 2001. - 288 с.

13. Волкова Т.Н. Социологические и психологические проблемы старости // Вопросы психологии. - 2005. -№2. - С.118-126.

14. Г.Крайг. Психология развития. 7-е изд./ Г.Крайг. - СПб.:Питер,2003.992 с.

15. Г.Тард .Теория подражания. - СП-б. - 2001, 356с.

16. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Возрастная психология: личность от молодости до старости. - М.: Педагогическое общество России, Изд. дом “Ноосфера”, 1999. - 272с.

17. Городяненко В.Г. Социологический практикум: метод опроса. Метод анализа документов. Метод наблюдения. Телефонный опрос. - К., 1999

18. Городяненко В.Г. Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - Київ: Видавничий центр "Академія", 2002. - 560с.

19. Гранди Э., Поулинг Э. Социология старения // Психиатрия позднего возраста. - К.: Сфера, 2001. - С. 27-31.

20. Гранди Э., Поулинг Э. Социология старения // Психиатрия позднего возраста. - К: Сфера, 2001.

21. Губенко О.В . Психологічна допомога людям похилого віку, або практикум з геронтопсихології // Практична психологія та соціальна робота. Науково - практичний та освітньо- методичний журнал. - 2007.-№1. - С.94-102.

22. Губенко О.В. Особливості підготовки соціальних педагогів в умовах вищої школи до роботи з людьми похилого віку // Практична психологія та соціальна робота. Науково - практичний та освітньо- методичний журнал. -2006. - № 11. - С.92-101.

23. Губенко О.В. Психологічна допомога людям похилого віку. // Практична психологія та соціальна робота. - №1.

24. Гулина М. А., Духновская Л. Б. Психологические особенности людей пожилого возраста // Психология социальной работы. - СПб.: Питер, 2002.

25. Іванова О., Семигіна Т. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні. // Соціальна робота в Україні: перші кроки. /За ред. В. Полтавця. - К., 2000. - С. 112-129.

26. Іванова І.Б. Соціальна робота ( теорія і практика ). Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- К.:ВМУРОЛ „Україна”, 2004. - 408 с.

27. Ковалёва Н.Г. Пожилые люди: социальное самочувствие // Социологические исследования. - 2001. - №7

28. Коваленко Н., Шестюк Н. Україна переживає процеси старіння суспільства [Електронний ресурс] // Режим доступу до статті: http://www.uoz.lviv.ua/view/ ukr/ page/ 1207/.

29. Козлова Т.З. Самооценка пенсионеров // Социологические исследования. - 2003. - №4

30. Кравченко А.И. Социальная работа. - М.: 2008. - 416с.

31. Кравченко А.И. Социология.- М. Издательський центр «Академия», 2002.

32. Краснова О.В., Лидерс А.Г. Социальная психология старения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М: Изд. Центр «Академия», 2002. - 288с.

33. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник. - К, 1999. - 342с.

34. Марковкина С.Г. Особенность адаптации пожилых // Социологические исследования. - 1997. - №2

35. Мигович І.І., Лукашевич М.П., Теорія і методи соціальної роботи/ Навч. посібник, 2002.-136с.

36. Ольшанский Д.В. Психология массы. СП-б., "Питер", 2001.

37. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник.-К.: Академвидав.- 2003, 448с.

38. Павленок П.Д. Основы социальной работы.-М.: Инфра-М, 1997.-214с

39. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження: курс лекцій. - К.: Наукова думка, 1996.-232с.

40. Парахонская Р.А. Пожилой человек в семье // Социологические исследования. - 2002. - №6

41. Патрушев В.Д. Пенсионер: его труд, быт и отдых // Социологические исследования. - 1998. - №10

42. Порсева Х.О. Психологічні особливості ціннісних орієнтацій людей поважного віку // Педагогіка і психологія. 2003. - №3/4. - С.131-141.

43. Просандєєва Л. Специфіка самоцінності літніх людей // Соціальна психологія. - 2008. - № 3 (29). - С. 171-179.

44. Психологический словарь. Под ред. А. В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М., 1990.

45. Психология старости: Хрестоматия: Учебное пособие для психологических, медицинских факультетов и факультетов социальной работы. / Н.ред. Д.Я. Райгородский. - Самара: БАХРАХ-М, 2004 - 735с.

46. Ромм М.В., Ромм Т.А. Теория социальной работы: Учебное пособие.- ч-2.-Новосибирск, 1999.

47. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.:Академвидав., 2005. - 360 с.

48. Симоноженко В. Пенсіонер: його активізація // Урядовий кур'єр. - 2001. - 7 серпня. - С. 4-5

49. Соціальна робота в Україні: Навчальний посібник / за заг. ред.. І.Д.Звєрєвої, Г.М.Лактіонової. - К.: ДЦССМ, 2004. - 256 с.

50. Соціальна робота в Україні: Навчальний посібник/ І.Д. Звєрева та ін.-К.: Центр навчальної літератури, 2004.-256с.

51. Соціальні послуги в Україні: сьогодення та перспективи / Т.В.Семигіна, К.С.Міщенко, Т.Г.Кіча та ін. - К.: ВК «Зірка», 2007. - 52с. (Посилення регіональних соц. служб. Проект Тасіс).

52. Смелзер Н. Социология. - М.: Фенікс, 1994. - 687с.

53. Технология социальной работы :Учеб. Пособие для студентов высших учеб. заведений / Под ред. И.Г.Зайнышева.- М.: Гуманит изд. Центр ВЛАДОС, 2000.-246 с.

54. Ткач А. Форми і методи Соціальної роботи з людьми похилого віку [Електронний ресурс] // Режим доступу до статті: http:// allbest.ru. - allbest.ru.

55. Тюптя Л.Т., Іванова Р.Б. Соціальна робота. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004.-С.326-337.

56. Федько Г. Соціальна активність людей похилого віку // Соціальний захист захист. - 2004. - №10. - С. 38-39.

57. Форми і методи соціальної роботи [Електронний ресурс] // Режим доступу до статті: http:// allbest.ru.- allbest.ru.

58. Харвен Т. К. Последний этап: исторические аспекты зрелости и старости// Социальная геронтология: современные исследования. - М.: РАН ИНИОН, 1994.

59. Холостова Е.И. Пожилой человек в обществе: В 2 ч. М.: Cоциально-технологический институт, 1999.-320с.

60. Холостова Е.И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебн. пособие. - М.: Издательско-торговая корпорація «Дашков и К», - 2002.- 296с.

61. Что мы думаем о процессе старения и старости? (По материалам Чикагской миссии ). Метод. Пособие. Вып.1. / Сост. В. Ю. Приходько.- К.: КИСОР, 2003. - С. 8-9.

62. Шахматов Н. Ф. Психическое старение: счастливое и болезненное. - М.: Медицина, 1996. - 304с.

63. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навч. Посіб.- К.: Центр навч. літ-ри, 2006.- 464с.

64. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: описание, объяснение и понимание социальной реальности - М., 2000. - 596с.

65. Яцемирская Р. С., Беленькая И. Т. Социальная герентологія. Учеб. пособие для студентов высш. учеб. заведений. - М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2003.

66. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальная геронтология: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. -М.: Гуманит изд. Центр ВЛАДОС, 1999.-С.85-160



Додаток

Добрий день!

Студентка IV курс Інституту Соціальних Наук проводить дослідження, присвячене проблемі соціальних стереотипів старості в суспільстві.

Ваші щирі та відверті відповіді допоможуть краще зрозуміти актуальність цієї проблеми.

Опитування є цілком анонімним, анкету підписувати не треба.

Анкета

1.Як ви вважаєте чи існують у людей похилого віку психологічні проблеми?

1. Так

2. Скоріше так

3. Важко сказати

4. Скоріше ні

5. Ні

2. Скажіть будь-ласка при спілкування з людьми пенсійного віку, з якими проблемами ви найчастіше стикалися? (оберіть 3 найголовніші)

1. Психологічні

2. Матеріальні

3. Проблеми зі здоров'ям

4. Самотність

5. Моральні

3. Які емоції викликають у Вас люди похилого віку?

1. Співчуття

2. Повагу

3. Роздратування

4. Гордість

5. Ніяких

6. Інше (що саме) ____________________

4. Як ви вважаєте, які якості характеру притаманні людям похилого віку?

1. Спостережливість

2. Мудрість

3. Комунікативність

4. Креативність ( активність)

5. Конфліктність

6. Інше_______________

5. Як ви вважаєте, чи знизиться рівень виконання роботи, якщо Ви якщо Ви будете працювати з пенсіонером?

1. Так

2. Скоріше так

3. Важко сказати

4. Скоріше ні

5. Ні

6. Які на Вашу думку можуть виникнути або виникають проблеми при співпраці з людиною похилого віку? (оберіть 3 найголовніші)

1. З пенсіонерами складно працювати

2. Пенсіонери перекладають складну роботу на молодших

3. Пенсіонерам потрібно довіряти менш відповідальну роботу, щоб уникнути негативних наслідків

4. Пенсіонери сильно опікують молодь і не дають їм розкритися

5. Пенсіонери тільки займають робочі місця

6. Пенсіонери «обуза» для організації

7. Інше_______

7. Як ви вважаєте, чи може бути керівником організації людина пенсійного віку?

1. Так

2. Скоріше так

3. Важко сказати

4. Ні, навряд чи

5. Ні

8. Скажіть, будь-ласка, як би Ви поставилися до того, щоб людина пенсійного віку виконувала перераховані соціальні ролі? (дайте відповідь за кожним рядком)

№	Соціальні ролі	Позитивне ставлення	Негативне ставлення
1.	Ваш найближчій родич	1	2
2.	Ваш товариш	1	2
3.	Ваш сусід	1	2
4.	Ваш лікар	1	2
5.	Прибиральниця в офісі, охоронець, двірник	1	2
6.	Вчитель вашої дитини або племінника	1	2
7.	Кондуктор в автобусі	1	2
8.	Продавець у магазині	1	2
9.	Колега по роботі (навчанні)	1	2
10.	Ваш керівник	1	2
11.	Ваш підлеглий	1	2
12.	Ваш депутат	1	2

9. Ваш вік ___________

10. Ваша стать

1. Жінка

2. Чоловік

Дякуємо за участь!

Размещено на Allbest.ru

...