Міжнародний туризм

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Історія розвитку світового туризму

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів:- мотивації подорожей;- способу подорожей і розвитку транспортних засобів; - кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи:1 -й, початковий етап, - до 1841 р.2-й, етап становлення туризму як галузі, -з 1841-1914 p.3-й, етап формування індустрії туризму, - з 1914 - 1945 p.4-й, етап монополізації туристичної індустрії, - з 1945 р. до наших днів.Один з експертів ВТО Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.

Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури - ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей.Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці, розвиток торгових ярмарків, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати.Велику роль в процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг та невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень.У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.початком 2-го етапу є 1841р., коли англійцем Томасом Куком здійснена перша комерційна туристична поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено залізницею з метою прогулянки 600 чоловік - членів товариства тверезості. У 1847 році Томас Кук створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 році Т. Куком організована велика подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 році - в Північну Америку.Томас Кук вперше створив специфічний туристичний продукт - тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.Ідею Т. Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40-50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристичні бюро.У зв'язку з розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі.Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійського континентів.Розвиток туристичної індустрії привів до створення у 1898 році Міжнародної ліги туристичних асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі. Туристична активність була перервана Першою світовою війною, після закінчення якої туризм знову активно розвивається. Так почався 3-й етап - етап індустріалізації туризму.Глибоке опрацювання багатьох аспектів, велика організаційна робота по залученню і обслуговуванню туристів, планування і підготовка маршруту, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів - все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу. Саме в цей період туристична діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристичні послуги.

Після закінчення Другої світової війни туристична індустрія отримує ще більш могутній поштовх до розвитку. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного розподілу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя широких верств населення - це ті загальні тенденції, які характеризують початок 4-го етапу.

Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. В кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало туристичний ринок, призвело до різноманіття туристичний продукт, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, мстою і вимогами до рівня сервісу.Таким чином, розвитку туризму у світі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, соціальною підтримкою громадян.В середині XX століття уряди багатьох країн світу звернули серйозну увагу на розвиток туризму, і в 1947 році розрізнені міжнародні туристичні організації були об'єднані в Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Його дійсними членами стали як державні, так і недержавні офіційні національні організації 116 країн світу.Необхідність постійних міжнародних контактів з метою розвитку і координації туристичних обмінів, погодження політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів діяльності стала причиною реорганізації в 1969 році згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН неурядової організації МСОТО в міжурядову Всесвітню туристичну організацію (ВТО).

шенгенський віза туристський конкурентоспроможність

2. Фактори розвитку міжнародного туризму. Дати визначення поняття “міжнародний туризм”, “світовий туризм”, “внутрішній туризм”

У XXI ст. міжнародний туризм розвивається під впливом факторів, властивих саме індустрії гостинності та туризму, а також таких факторів зовнішнього середовища, як політика і право, економіка і фінанси, культура, соціодемографічні зміни, розвиток торгівлі, транспорту, інфраструктури та науково-технічного прогресу.Політика і право: Залежно від політики держави, її ставлення до туризму загалом туристичні ресурси використовуються з різним ступенем інтенсивності. Коли держава зацікавлена в розвитку туристичної галузі, це виявляється в загальній концепції пріоритетного розвитку туризму, в законодавчих і нормативних актах, які стимулюють і регулюють розвиток туризму, а також у фінансово-економічній підтримці розвитку туристичної інфраструктури, будівництві готелів і розвитку індустрії гостинності.Економіка та фінанси: На розвиток туризму впливають як макроекономічні, так і мікроекономічні фактори. Макроекономічна нестабільність, зростання безробіття та інфляції непокоять суспільство та часто призводять до того, що населення надає перевагу домашньому відпочинку.Водночас зростання національного доходу стимулює активність людей до подорожей.Культура:Культурна спадщина, культурне середовище є магнітом, який притягує мандрівників. Туристи відвідують місця, багаті історико-культурними туристичними ресурсами, хочуть знати про життя і побут інших народів, тому для них будуть цікавими виступ місцевого хору, ансамблю, елементи народного фольклору, народних забав, ігор, розваг.

Соціодемографічні зміни:На початку третього тисячоліття, коли населення світу досягло 6 млрд осіб, відбуваються деякі соціологічні зміни, які впливають на розвиток міжнародного туризму. Найважливішими для міжнародного туризму є віковий та сімейний фактори.Стан транспорту та інфраструктури: Існує пряма залежність між станом пасажирського транспорту та туризму: з удосконаленням транспортних засобів, появою нових потужніших і місткіших моделей зростають обсяги туристичного обміну.

Розвиток торгівлі: У місцях, які відвідують туристи, є сувенірні магазини та кіоски, в яких продаються товари туристичного попиту: унікальні вироби місцевих народних промислів, сувеніри, подарунки.Деякі країни, орієнтуючи свою промисловість на потреби іноземних гостей, отримують вигоду не лише від продажу туристичних послуг т сувенірів, а й від продажу товарів тривалого користування. Наприклад, Об'єднані Арабські Емірати, Туреччина, Греція. Італія, Сінгапур приваблюють іноземних туристів завдяки активній торгівлі унікальними товарами за вигідними цінами.Новітні технології: В індустрії гостинності та туризму широко використовують досягнення науково-технічного прогресу. Завдяки впровадженню новітніх технологій зростають швидкість руху поїздів та комфортність подорожей. Завдяки використанню телекомунікаційних технологій та електроніки створено комп'ютерні системи бронювання, що діють у режимі реального часу. Якісні зміни сталися і в системі просування та придбання турпродукту: тепер споживач може сам скласти собі турпакет, забронювати квитки і місце в готелі й подорожувати за особисто створеним маршрутом.

Міжнародний туризм - важливий напрямок міжнародного співробітництва,що базується на початку поваги до нац..культури,іст.кожного народу та основних інтересів кожної держави.Світовий туризм - це подорож особи за межі постійного місця проживання, що включає перетин кордону та здійснюється на термін від одної доби до року з пізнавальною, відпочинковою, оздоровчою чи іншою метою, без здійснення оплачуваної діяльності в місці тимчасового перебування.Внутрішній туризм -- тимчасовий виїзд чи подорож усередині своєї країни громадян (резидентів) та осіб, що постійно проживають в межах своєї країни, без заняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування на території країни з місць свого постійного проживання для відпочинку, задоволення пізнавальних інтересів, занять спортом тощо.

3. Вплив міжнародного туризму на розвиток світової економіки

На сьогоднішній день туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку XXI ст. туризм за обсягами доходу справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки.В багатьох країнах і регіонах туризм є основним джерелом прибутків.

Сильними сторонами розвитку МТ є: Зростання рівня зайнятості населення. За оцінками спеціалістів на даний час в тур індустрії працює 98 млн. осіб.Це складає 3 % всіх робочих місць у світі. Характерними особливостями є те, що одне робоче місце у сфері тур.забезпечення створення 12 робочих місць в ін.. галузях економіки. У структурі зайнятих світова економічна частка зайнятих в туризмі значно більша ніж в автомоб.+хімічній промисловості. При цьому, зберігається позитивні тенденції до зростання загальної кількості робочих місць. За прогнозами ЮНВТО в середньому до 2 % на рік протягом наступних 10 років.У 2012 році найбільша кількість зайнятих у сфері тур. Була в ПН.Сх. Азії,що становила близько 23947 робочих місць. На 2 місце - Пд.Азія - майже 9800 роб.місць. На 3 місце - Пд.Сх. - 7748. МТ істотно впливає на розвиток світогосподарських зв*язків,також економіки окремих країн. Найбільший внесок до світового ВВП дає ПН.-Сх.Азія (20% ) Європ.регіон(25%),Пд. Америка(близько 24%).МТ є активним джерелом надходжень іноз. валюти. Пр: велика частка доходів від МТ в заг. сумі надходжень від експорту тов.. та послуг припадає на такі країни: Іспанія - 35%,Автралія,Греція - 36%, Швейцарія - 12%, Італія - 11%, Португалія - 21%, Кіпр - 52%.

В більш. Країн,що розвиваються на долю іноз. туристів припадає 10-15% доходів від експорту тов. та послуг. В деяких країнах він перевищує 70 %. Пр: Кіпр,Мальта,Гаїті(весільний тур).Тур. бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства: будівництво, торгівлі,с/г,виробництва товарів народного споживання, транспорту. Розвиток МТ сприяє будівництву нових рекреац.широкої мережі об'єктів туристичної інфраструктури, що забезпечує потреби як нац.. так і внутрішнього туризму.МТ змінює політичні та економічні зв*язки державних членів світової спільноти,загальних людських цінностей. Слабкі сторони МТ:1)Екологічна небезпека;2)Втрата культурних цінностей;3)Спричинення змін демографічного потенціалу країн;4)Природні небезпеки(цунамі,землетруси);5)Техногенні небезпеки. МТ може призвести до витоку іноземної валюти.

4. Обґрунтувати причини формування туристичного бізнесу

Дати визначення поняття «туристичний бізнес», «таймшер», «брокер». Тур бізнес є привабливий з багатьох причин: 1)невеликі стартові інвестиції; 2)попит(зростає попит на тур.послуги). 3)високий рівень рентабельності(мінімальний період окупності витрат).Економічні особливості туризму:- Ринок МТ є ринок покупця; - характерною писою сучасного туризму є його масовість,оскільки він стимулює розвиток тур виробництва;- значна частина тур.послуг ств. з мінімальними витратами на місці.Фактори розвитку туристичних відновин:- демографічні; - природничо-географічні; - соц.-економічні; - історичні;- релігійні; - політично-правові.

В останні роки домінуючими чинниками є: наявність нормативно-правової бази та механізм реалізації відповідності державній політиці,інфраструктура,сприятливе соціальне і бізнесові середовище, доступність інф., імідж території,а також ріст суспільного багатоборства і населення,скорочення робочого часу і збільшення вільного,,розвиток сфери послуг. Туристичний бізнес - одна з найбільш динамічних галузей,що швидко розвиваються у світовому господарстві.Таймшер - форма володіння власністю у вигляді апартаментів в рамках комплексу апартготеля або право на безстрокове ексклюзивне використання апартаментів на основі розподілу часу на термін кратний тижню в кожному календарному році.Брoкер ( - комісіонер) -- посередник при укладанні угод між продавцем і покупцем, страхувальником і страховиком, судновласником і фрахтувальником.

5. Види туристичних послу

Туристичні послуги - послуги суб'єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством, включають:- послуги по організації перевезення;- розміщення;- харчування туристів.До додаткових послуг відносяться:- послуги по організації екскурсій;- послуги по страхуванню туристів;- послуги гідів-перекладачів;- послуги по перевезенню туриста від місця його прибуття в країну (місце його тимчасового перебування) до місця розміщення і назад (трансфер), а також будь-якому іншому перевезенню в межах країни (місця тимчасового перебування), передбаченої умовами подорожі;- послуги з ремонту техніки;- послуги з прокату;- обмін валюти;- телефон;- пошта,- послуги побутового обслуговування;- право користування пляжем т. п.Такий розподіл умовний, оскільки істотних відмінностей, з погляду споживчих властивостей, між ними немає. Послуги, включені в основну програму й оформлені путівкою, відносять до основних. Додаткові послуги турист здобуває самостійно в місці перебування, вони не входять у вартість путівки.У більшості випадків туристичні основні послуги складаються з транспортних послуг, послуг розміщення і харчування. Однак при організації подорожей з пізнавальними, професійно-діловими, спортивними, релігійними цілями послуги, що традиційно відносяться до додаткових, можуть бути основою туру.

Таким чином, різниця між основними і додатковими послугами полягає в їхньому співвідношенні із придбаним пакетом послуг.Крім нематеріальних послуг, туристу можуть бути надані специфічні товари чи матеріальні послуги, зокрема, плани міст, карти метро, сувеніри, туристичне спорядження і т. п.Тур - це сформований комплекс основних і додаткових послуг, наданих туристу залежно від цілей подорожі.

6. SWOT- аналіз в туризмі

Для аналізу переваг і недоліків діяльності різних підприємств у всьому світі використовують метод SWOT-аналізу. SWOT -- абревіатура Strengths -- сильні сторони, Weaknesses -- слабкі сторони, Opportunities -- сприятливі можливості, Threats -- загрози. Цей універсальний метод особливо ефективний при аналізі переваг і недоліків туристичного регіону й країни. SWOT-аналіз допомагає з'ясувати обставини, за яких розвивається туристичний регіон, збалансувати вплив внутрішніх переваг і недоліків із впливом сприятливих можливостей і загроз. Такий аналіз допомагає визначити не тільки можливості регіону, а й усі доступні переваги над конкурентами. SWOT-аналіз туристичного регіону передбачає пошук відповідей на кілька груп запитань. Одна група запитань стосується внутрішніх факторів (аналізуються переваги і недоліки), друга -- зовнішніх факторів (сприятливі можливості й загрози).SWOT-аналіз допомагає виявити ключові фактори успіху, тобто переваги регіону, які найбільше сприяють туристичній діяльності.Отже, на першому етапі проводиться аналіз за такими групами запитань.

Внутрішні фактори.Переваги:-- наявність достатніх природних ресурсів (пляжі, ліси, гори);-- стан екології;-- погодні фактори;-- наявність достатніх або унікальних культурно-історичних ресурсів;-- наявність інфраструктури й рівень її розвитку;-- наявність достатніх фінансових ресурсів;-- наявність хороших конкурентоспроможних навичок;-- чи існує гарна репутація регіону в споживачів;-- чи є регіон лідером на туристичному ринку;-- чи має регіон добре продуману стратегію в сфері туризму;-- чи має регіон власні технології в туризмі та якої якості;-- чи існують переваги у вартості турпослуг;-- чи є переваги перед конкурентами в сфері туризму, які;-- чи існує в регіоні здатність до інновацій у сфері туризму;-- чи існує можливість для розвитку екологічного туризму;-- чи існує можливість для розвитку лікувально-оздоровчого туризму;-- інше.Недоліки:-- відсутність стратегічного напряму;-- аутсайдерівське становище на турринку;-- застосування застарілих технологій (наприклад, технології лікування на курортах);-- низький рівень прибутку внаслідок...;-- незадовільний рівень менеджменту;-- поганий контроль за виконанням розпоряджень;-- програш конкурентам;-- відсталість в інноваційних процесах;-- недостатня розмаїтість пропонованих турів;-- погана матеріальна база;-- невелика кількість готелів;-- незадовільний імідж на туристичному ринку;-- слабкі маркетингові навички персоналу на підприємствах турбіз-несу;-- відсутність достатнього фінансування туристичних проект-- інше.Зовнішні фактори

Сприятливі можливості:-- робота з додатковими групами споживачів;-- входження на нові туристичні ринки або сегменти ринку;- розширення асортименту продуктів (турів, готельних послуг) для задоволення ширшого кола споживачів;-- диференційованість туристичної продукції;- здатність регіону швидко перейти до більш вигідних стратегічних груп;-- упевненість відносно регіонів-суперників;-- швидке зростання ринку;Загрози:-- поява нових конкурентів;-- збільшення обсягу продажу аналогічних турів або послуг, пропонованих регіонами-конкурентами;-- повільне зростання ринку;_несприятлива податкова політика в сфері туризму з боку держави;-- зміна потреб і смаків туристів-споживачів;-- інше:Отже проаналізувавши фактори зовнішнього та внутрішнього впливу, можна виділити переваги та недоліки туристичного регіону й країни. Переваги служать базою, на яку туристичний регіон спирається в своїй конкурентній боротьбі, яку він повинен розширювати і зміцнювати. Особливу увагу варто приділяти аналізові слабких сторін та поступово ліквідовувати неефективні напрямки діяльності.

7. Всесвітній економічний форум та його роль у визначенні рейтингу конкурентоспроможності країн світу у сфері туризму

В 2008 році за даними щорічного рейтингу конкурентоспроможності у сфері подорожей та туризму,що складаються експертами Всесвітнього економічного форуму у Давосі,згідно з Міжнародною Асоціацією Перевезення ЮНВТО кращою країною за співвідношення вартості відпочинку,безпеки,екології і ще за 11 критеріями візнана Швейцарія. Експерти оцінювали 130 країн за критеріями,серед яких:1)політичних властей у галузі туризму;2)безпека;3)транспортна інфраструктура;4)гігієна та стан здоров*я;5)екологія;6)наявність комфортабельних готелів;7)наявність культурних цінностей з Всесвітнього списку ЮНЕСКО;8)вартість відпочинку;9)природні ресурси;До 5 кращих держав також увійшли: Австрія,Німеччина,Австралія,Іспанія.Україна зайняла в цьому рейтингу 77 місце,розділила його з Сербією. В Україні хороші санітарні умови,привабливі для туризму,але акцентується увага в незадовільному стані транспортної інфраструктури і політичних властей у сфері туризму. За рівнем безпеки України була на 94 місці,внаслідок великих кількостей ДТП і високий рівень злочинності, Росія - 74 місце,Домініканська республіка - 63,Індія -61,Єгипет 66,Китай-62.Станом на 2008 р. Франція - 10 позиція.У 2013 році з 140 країн Україна посіла 76 місце. Лідери - Швейцарія,Німеччина,Автсрія,Іспанія,Британія,США,Франція,Канада,Швеція,Сінгапур.Росія зайняла 63 позицію,Польща-42,Словачина-54,Угорщина-39,Румунія-68,Молдова-102місце.За кількістю іноз.тур. станом на 2010 р. лідерами були:Франція і США,3-м - Китай,4-Іспанія.За прибутками - США,Наймасовіші - Франція.

8. Фактори привабливості туристичних макрорегіонів світу

Регіон. Фактори росту привабливості. Бразилія1. Широкий розвиток екологічних турів по Амазонії.2. Екзотична природа.3. Сучасна архітектура і дизайн столиці країни.Європейський:Франція, Велика Британія, Німеччина,Фінляндія, Швеція 1. Висока концентрація історичних і культурних визначних пам'яток.2. Спрощений візовий режим (можливість широкого спектра комплексних турів).3. Високий рівень сервісу.Середземноморський: Кіпр,Ізраїль1. Вигідна система оподатковування.2. Сучасна банківська мережа.3. Добре налагоджена структура телекомунікацій.4. Спрощена процедура створення офшорних компаній (10 днів).5. Забезпечувана державою повна конфіденційність в усіх питаннях,що стосуються засновників компанії та її банківських рахунків.6. Зростання паломницького туризму.7. Наявність широкого спектра оздоровчих центрів.8. Тури по чотирьох морях.9. Наявність молодіжних таборів.10. Зростання ділових зв'язків. Регіон у цілому

1. Розвинута інфраструктура туризму.2. Високий рівень обслуговування.3. Комфортний клімат4. Велика тривалість туристичного сезону.5. Поєднання відпочинку на морі з оглядом визначних пам'яток. Об'єднані Арабські Емірати :1. Низькі ціни на електроніку й побутову техніку.2. Високий рівень сервісу.3. Мінімальні податки. Практика системи «TAX FREE».4. Спрощена система візового режиму.Регіон у цілому1. Екзотична природа і культура.2. Політична стабільність.3. Зручний транзитний шлях для туристів, що летять в Австралію й Океанію.4, Головний напрям «пляжного» відпочинку взимку.

9. Класифікація туризму

Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристичних подорожей і поділі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб, одна з них переважає.Форми і види туризму залежать від низки чинників:o наявності й тривалості вільного часу;o віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту;o розмаїтості природних умов і сезонності;o наявності певних засобів пересування.З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.Залежно від виду туризм поділяють на:o внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни;o іноземний або міжнародний - подорожі поза межами країни. За характером організації туризм поділяють на:o плановий (організований);o самодіяльний (неорганізований).За кількістю учасників виокремлюють:o індивідуальний туризм;o груповий туризм.

За термінами і тривалістю подорожей туризм поділяють на:o короткочасний (туризм "вихідного дня");o тривалий.За територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:o місцевий;o дальній.Місцевий туризм передбачає організацію туристичних подорожей у межах рідного краю, а дальній - поза його межами. За інтенсивністю туризм поділяють на:o постійний;o сезонний:- односезонний;- двосезонний.Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:o пізнавальний (екскурсійний) - відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;o оздоровлювально-пізнавальний - поєднання цілей оздоровлення і пізнання;o курортно-лікувальний - пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров'я;o спортивний - участь у спортивних заходах;o вихідного дня - перебування кілька днів за межами міста, а також у спеціалізованих зонах відпочинку;o діловий - відвідування об'єктів за професійним інтересом;o релігійний;o зелений;o аматорський - мисливство, рибальство тощо.

10. Нетрадиційні види туризму та їх роль у формуванні туристичного попиту

З кожним роком у світі збільшуються нетрадиційні види туризму,серед яких є:Алкотуризм (алкогольний туризм, п'яний туризм) - подорож в яку-небудь географічну місцевість із основною метою - розпивання традиційних спиртних напоїв. Національний напій зазвичай пов'язаний з історією країни і цілком гідний того, щоб туристи витратили пару-трійку днів на вивчення його унікальної історії та процесу його виробництва. Найбільші турпотоки алкоту-ристів формуються в тих країнах, де панує "сухий закон" - Фінляндія, Іран, країни Перської затоки. Найпопулярнішими зонами алкотуризму є: штат Халіско, Мексика - напій текіла, штат Кентуккі, США - напій бурбон, місто Петербург, Росія- напій водка, Порто, Португалія - напій портвейн, місто Кобе, Японія - напій саке, місто Херес-де-ла-Фронтера, Іспанія - напій херес. Апітуризм (медовий туризм, бджолиний туризм)- різновид туризму, що має на меті дегустацію, споживання, купівлю продуктів бджільництва безпосередньо на місці у виробника. Бідняцький туризм (туризм в нетрі) - це різновид туризму, метою якого є відвідання місцевості, де проживає найбідніше населення.Благодійний туризм- це різновид туризму, мета якого полягає в участі туриста у благодійній діяльності.Благодійний туризм в сучасному світі увійшов у звичайний стандарт життєзабезпечення, виконуючи економічні та гуманітарні функції. Це специфічна форма соціальної підтримки малозабезпеченого населення з філантропною природою благодійної діяльності та її можливості в організації соціального захисту населення.Болотний туризм - це різновид туризму, метою якого є відвідання заболоченої місцевості.Весільний туризм - це різновид туризму, метою якого є відвідання місцевості для проведення весільних церемоній.Сьогодні свої весілля споживачі весільного туризму відзначають і на гірських вершинах, і під водою, і в пустелях, і на полярних льодах. Є весільні тури, які включають організацію символічної шлюбної церемонії за місцевими звичаями і традиціями. Подібні ритуали в екзотичних країнах можуть відрізнятися вишуканою романтичністю з перевдяганням у національні костюми, столом, заставленим місцевими делікатесами, традиційними музикою, танцями.Винний туризм - різновид туризму, що має на меті дегустацію, споживання, купівлю вина безпосередньо на місці у виробника. У світі існує багато інших нетрадиційних видів туризму,які ,безпосередньо,підвищують попит туристів,адже так багато людей,які жадають відпочити не в звичайному стилі.

11. Види міжнародного туризму

Види міжнародного туризму класифікуються в залежності від мети поїздки, термінів, засобів пересування і розміщення, вартості поїздки, вікового складу, сезону та інших ознак. В залежності від цих критеріїв туризм поділяється на декілька видів.За метою поїздки -рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий.Рекреаційний туризм - це туризм з метою відпочинку, оздоровлення і лікування.Пізнавальний або культурний туризм - це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами.Науковий туризм - це знайомство з досягненнями науки й техніки, промисловості, сільського господарства, участь в конгресах, симпозіумах, наукових семінарах і т.п.Діловий туризм - поїздки з метою встановлення ділових контактів, проведення ділових переговорів.За методом проведення туризм поділяється на організований і неорганізований.Подорож одного туриста чи групи туристів за точним маршрутом і регламентом, встановленим туристичним господарським суб'єктом, називається організованим туризмом. Організовані туристи пов'язані з господарським суб'єктом взаємними обов'язками, забезпечуються комплексом туристичних послуг за раніше придбаною путівкою на певний період.

Подорож окремого туриста чи групи туристів, не пов'язаних ніякими взаємними обов'язками з туристичною фірмою, називається самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Подорож туристом організовується самостійно.За чисельністю розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Подорож одної людини за своїм планом називається індивідуальним туризмом, а подорож групи людей (в тому числі сім'ї) за власним планом називається груповим туризмом.За тривалістю подорожі виділяють короткочасний і тривалий туризм. Короткочасний - це такий туризм, коли тривалість подорожі не перевищує 3-х діб. Тривалий - це туризм, термін подорожі при якому більше 3-х діб.В залежності від віку туристів, розрізняють дитячий, молодіжний і зрілий туризм.В залежності від засобів пересування розрізняють туризм з використанням особистого і громадського транспорту, що належить тур фірмі або орендується нею. Виходячи з цього, туризм поділяється на такі види: автотуризм, караванний круїз, морський і річний круїз та ін. За методом розміщення туризм ділиться на стаціонарний і рухомий. Стаціонарний туризм пов'язаний з постійним місцем розміщення туриста на весь період путівки. Рухомий туризм - це туризм, пов'язаний з подорожуванням (круїзи, тури і т.д.).За інтенсивністю туристичних путівок розрізняють туризм постійний і сезонний. Постійний туризм - це круглорічне і більш-менш рівномірне відвідання туристичних місць (міст, курортів і т.п.). Сезонний туризм пов'язаний з відвіданням туристичних місць тільки в певну пору року.

В останні роки в практиці міжнародного туризму швидкими темпами розвиваються нові види туризму, такі як парадорес, таймшер, сільський туризм і т.д.

12. Діловий туризм та його види

Діловий туризм (бізнес-туризм, MICE-туризм) -- це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих ділових заходах.У тій або іншій формі бізнес-туризм існує вже давно. Як про самостійний і високодохідний вид туризму про нього заговорили в Європі і США в 70--80-і рр. XX ст., а в 90-і роки ця сфера бізнесу набула особливо значного розмаху.У всіх розвинених країнах існують асоціації ділового туризму, спеціалізовані видання, навчальні центри, проводяться виставки цієї сфери бізнесу. Наприклад, Американська Асоціація ділового туризму “SITE” (Society of Insentive and Travel Executives), об'єднує авіакомпанії, готелі, круїзні лінії, навчальні установи, конгресні центри, консалтингові і страхові компанії, фірми-туроператори інсентив-турів, транспортні компанії. Основні напрями роботи “SITE” -- це маркетингова підтримка своїх членів, узагальнення і розповсюдження досвіду, видання спеціалізованої літератури.Business Travel сьогодні -- розвинена індустрія з обслуговування ділових поїздок. Фахівці зазвичай розглядають поняття Business travel як бізнес-систему, що складається з чотирьох підсистем. Це -- чотирикутник, в кутах якого знаходяться: “компанії-замовники” (вони направляють своїх співробітників у ділові поїздки), “компанії-постачальники окремого виду послуг” (авіакомпанії, готелі, бюро з оренди автомобілів, страхові компанії і ін.), “компанії-постачальники повного комплексу послуг (туроператори) у сфері ділових поїздок” і “організації і фірми індустрії MICE”.

Сьогодні багато туристичних компаній успішно працюють у сфері організації і обслуговування конференцій, конгресів і корпоративних заходів. Вони швидко і ефективно організовують поїздки різної тематики і мети (від організації конференцій до відвідин виставки чи конкретного підприємства) як для великих груп (100 і більш за чоловік), так і для індивідуальних клієнтів.Ділові поїздки організовуються, як правило, з повною культурною і екскурсійною програмою. У стандартну програму входить мешкання, сніданки, трансфери, оформлення візи. Додатково надаються такі послуги як: акредитація на виставку або вхідні квитки, послуги гідів, перекладачів, додаткові переїзди або оренда автомобіля і багато іншого, що може бути необхідним на тому чи іншому заході.

Конгресно-виставковий туризм як сегмент ділового туризму в сучасних умовах вирізняється найбільшою динамічністю. У світі зростає інтерес до симпозіумів, конференцій, нарад, семінарів, де поєднуються інтереси вчених і бізнесменів, зацікавлених в отриманні найновіших ідей та їх впровадженні у практику господарювання.

13. Релігійний туризм та його види

Центри паломницького туризму.Релігійний туризм належить до найдавніших видів туризму. У релігійному туризмі прийнято виокремлювати два напрями діяльності - релігійний, пов'язаний з участю у подіях релігійного життя, що здійснюють за допомогою екскурсій, і паломницький, як подорож з метою відвідування святинь і святих місць. Термін "релігійний туризм" відображає, передусім релігійно-пізнавальні аспекти або лише пізнавальні, а "паломницький туризм" пов'язаний з мандрівкою виключно з релігійною метою.Паломництво охоплює як суспільні, так і моральні аспекти. З одного боку, людина прагне до кочового життя, згідно з імпульсом природи, а з іншого - означає відречення на певний час від життєвих цінностей: батьківщини, родини, друзів, стражданнями від втоми і труднощів далекої дороги. Подолання таких перешкод є актом віри, побожності й бажанням до самовдосконалення, що більше стосується пішого паломництва. Одначе сучасні паломники користуються різними транспортними засобами, причому, окрім релігійної мети подорожі до релігійних місць, вони можуть мати й інші цілі. Важко уявити, щоби паломник до Святої Землі або Ватикану не відвідав Єрусалима чи м. Рим.Релігійно-паломницький туризм, за класифікацією А. Кузишина, розподіляють на:- індивідуальний, сімейний або груповий, з урахуванням кількості учасників і сімейного стану;- одноденний, короткотривалий (2-3 дні), тривалий (до 15 днів) і довготривалий (понад 15 днів), зауважуючи тривалість подорожі.За геопросторовою ознакою релігійно-паломницький туризм розподіляють на локальний, регіональний і світовий (міжнародний). Локальному релігійно-паломницькому туризму зазвичай притаманні одноденні подорожі, регіональному - короткотривалі, а світовому (міжнародному) - тривалі та довготривалі. Паломники менше уваги приділяють якості обслуговування на об'єктах розміщення та харчування. Вони переважно зацікавлені у відвідуванні монастирів, храмів, а також освячених місць, які визнаються святими (джерела, ріки, печери, гори та ін).Відомі центри релігійного туризму та паломництва:- Рим з Ватиканом - резиденція Папи Римського, які відвідують щорічно близько 8 млн паломників;- Ассизі (Італія), пов'язаний із пам'яттю святого Франциска Ассизького;

- Сантьяго-де-Компостела (Іспанія), де спочивають мощі апостола Якова;- Кельн (Німеччина) - тут збудовано один із найславет-ніших готичних соборів;- Уолсінгем (Англія), відновлений дім, в якому жив маленький Ісус;- Солт-Лейк-Сіті (штат Юта, США) - центр мормонів, де споруджено їхній величний храм, та ін.Найпопулярнішою святинею світового рівня для хри-стиян-паломників є Свята Земля (Ізраїль). Тут паломники відвідують Вифлиєм (храм Різдва Христового), Назарет (Базиліка Благовіщення, Грот Діви - місце Благовіщення), Єрусалим (Ворота Ірода, Левові Ворота, Золоті Ворота, Сіон-Ахі Ворота, церква Святої Анни, церква Плачу Господнього, Гефсиманія - Оливковий Сад, церква Бичування, церква Гробу Господнього) та інші місця.

14. Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні

Сучасна туристична сфера швидко прогресує. Її розвиток сприяє активному економічному зростанню багатьох країн світу. На розвиток туристичної галузі господарства окремої держави істотно впливають світові тенденції розвитку туризму. Сьогодні туризм став самостійною галуззю господарства, майже 6% світового валового національного продукту, 5% усіх податкових зборів та 7% світових інвестицій.Сучасний стан розвитку туризму в Україні характеризується високими темпами зростання, розробляються нові туристичні маршрути, виникають нові види туризму, створюються нові робочі місця, розбудовується інфраструктура, впроваджуються нові технології в сферу туризму.Туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток туризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності. Україна посідає одне з провідних місць у Європі за рівнем забезпеченості природними та історико-культурними ресурсами, здатними стимулювати значний інтерес у вітчизняних та іноземних туристів.

15. Влив міжнародного та внутрішнього туризму на рівень національної економіки

МТ істотно впливає на розвиток сільськогосподарських зв'язків, економіку окремих країн ,а також соціально-економічні чинники: рівень грошових доходів населення, професійна структура потенційного контингенту рекреантів і туристів, рівень цін на рекреаційно-туристичні послуги, доступність послуг (за місцем і часом їх реалізації); Найбільший внесок до світового ВВП дає Пн-Сх. Азія 20%, Європейський регіон понад 25%, Пд. мериканський 24%). МТ є джерелом надходження іноземної валюти. Велика частка доходів від МТ в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг придає на такі країни як Іспанія 35%, Австрія і Греція 36%, Італія 11%, Португалія 21%, Швейцарія 12%, Кіпр 52%. В більшості країн,що розвиваються на долю іноземного туризму припадає близько 10-12% доходів від експорту товарів та послуг, проте в деяких країнах він перевищує 70%. Туристичний бізнес також стимулює розвиток ін.. галузей господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів наодного господарства. МТ зміцнює політичні та економічні зв'язки держав, а також загальнолюдські цінності.

16. Особливості створення та проведення Міжнародного туристичного салону «Україна»

Розвиток виставкової діяльності, планомірна та систематична участь Держкомтуризму, українських туристичних підприємств у міжнародних виставках, організація туристичних салонів, ярмар ків, бірж в Україні є важливим засобом підвищення економічної ефективності індустрії туризму, проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристичного потенціалу України, просування українського туристичного продукту на міжнародному ринку, входження нашої країни до світової туристичної спільноти. Протягом останніх років в Україні склалася система туристич них виставок, салонів і ярмарків, що активно впливає на стан туристичної індустрії, розширює ділові зв'язки між українськими та за рубіжними туроператорами, сприяє залученню іноземних туристів, розвитку внутрішнього туризму. Традиційним став Міжнародний туристичний салон «Україна», що проводиться щоосені у м. Києві.Участь туристичних підприємств у роботі виставки.UITT -- це традиційне щорічне місце зустрічі туристичних операторів, авіакомпаній, туристичних агентств, національних і регіональних туристичних комітетів, страхових компаній, готельних та курортних комплексів. Виставка розкриває весь спектр туристних послуг, починаючи з організації туристичних подорожей різними країнами світу, і закінчуючи послугами з авіаперевезень, продажем залізничних білетів, розміщенням та бронюванням готелей, організацією конференцій, семінарів, інсентив-турів, наданням страхових послуг З року в рік зростає його міжнародний авторитет і популярність, розширюється географія учасників. Щорічно проводиться весняна міжнародна туристична виставка «Україна: туризм і відпочинок UITT» у м. Києві. Розвиваються регіональні туристичні ярмарки, зокрема в Криму, на Закарпатті, у містах Львові, Одесі, Харкові, Бердянську, Донецьку, Запоріжжі, Ужгороді.Таким чином, забезпечується комплексний підхід щодо форму вання попиту та пропозиції на туристичному ринку України на зи мовий та літній туристичні сезони, реалізації національного та регіо нального туристичного продукту, запобігання впливу сезонності,максимального задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів.

17. Структура ЮНВТО

Її основна роль у розвитку міжнародного туризму. У розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму значну роль відіграють багаточисельні міжнародні організації, що працюють на постійних засадах. Особливе значення має Всесвітня туристська організація (ВТО). Всесвітня туристська організація (ВТО, з 2005 р. - ЮНВТО) -- міжнародна міжурядова організація в галузі туризму. Структура ЮНВТО: Генеральна ассамблея; Виконавча рада складається з комітетів (1)технічний комітет з програм і координування, головним завд., якого є розгляд питань пов"язаних із роботою організації 2) бюджетно-фінансовий комітет 3) к. із проблем довкілля 4) комітет зі спрощення формальностей 5)к. зі статистики 6) к. із розгляду членства); Регіональні комісії (для Європи, для Америки, для Африки, для Сх.Азії та Тихоокеанського регіону, для Пд.Азії, для Близького Сх; Секретаріат. Структура. Найвищим органом ВТО є Генеральна асамблея, що скликається на чергові сесії кожні два роки. Робота Генеральної асамблеї проводиться відповідно до затверджених правил процедури. Зокрема, вона обирає свого президента і віце-президентів на початку кожної сесії. Президент головує на асамблеї й відповідає перед нею під час сесії. Він також представляє організацію протягом терміну своїх повноважень у будь-яких випадках, якщо таке представництво необхідне. До структурних особливостей ВТО належить також функціонування інституту постійних представників країн - членів організації. Серед їхніх обов'язків - підтримання оперативного зв'язку між країнами і штаб-квартирою ВТО з усіх питань діяльності організації. UNWTO провадить діяльність за такими основними напрямами:-- зміцнення співпраці країн з метою розвитку туризму. Для цього UNWTO розробляє рекомендації і допомагає урядам країн у багатьох питаннях, включаючи розробку проектів, техніко-економічних обґрунтувань, визначення потреб в інвестиціях, передання технологій, а також маркетинг і просування туристичного продукту;-- організація професійної підготовки в сфері туризму, створення базових навчальних структур, короткотермінових і заочних курсів, а також мережі центрів UNWTO з професіональної підготовки;-- забезпечення стійкого розвитку туризму і вирішення екологічних проблем. З цією метою UNWTO бере участь у міжнародних форумах, присвячених охороні навколишнього середовища та екології планети;-- поліпшення якості туризму. UNWTO приділяє увагу питанням охорони здоров'я і безпеки туристів, усуненню бар'єрів на шляху туризму, лібералізації туристичного бізнесу;-- створення статистики туризму і дослідження ринку. UNWTO є основним центром накопичення (більш ніж зі 180-ти країн і територій), аналізу і поширення відомостей про туризм. Для членів UNWTO і туристичної індустрії випускається серія видань з питань міжнародного туризму;-- розвиток комунікацій і системи документації в сфері туризму. Важливими напрямами діяльності UNWTO є спрощення туристичних обмінів і формальностей; визначення й узгодження законодавчого порядку регулювання туризму, також за надзвичайних обставин (епідемій, стихійних лих тощо).У 1985 р. UNWTO розробила й ухвалила такі важливі документи, як Хартія туризму і Кодекс туристів, що проголошують основні принципи туристичного руху, закріплені в переліку прав і обов'язків туристів, виробників туристичних послуг, державних адміністрацій і місцевого населення.Для досягнення високих результатів у реалізації поставлених завдань UNWTO активно співпрацює з ООН і ЇЇ комісіями та спеціалізованими установами, з іншими міжнародними туристичними організаціями. 1977 р. ООН і UNWTO уклали Угоду про взаємну співпрацю, причому, як випливає з тексту угоди, "ООН визнає UNWTO відповідальною за вжиття таких заходів, які можуть виявитися необхідними для розв'язання проблем у сфері туризму"'.

18. Роль ЮНВТО у формуванні нормативно-правової бази міжнародного туризму

Генеральна асамблея на 6 сесії в період з 17 по 26 вересня 1985р після багатьох обговорень проектів, які були запропоновані експертами країн - членів ВТО прийняла важливі документи, які не мали аналогів у міжнародній практиці: Хартію туризму та Кодекс туриста, Гаазьку декларацію - міжнародний нормативно-правовий акт, схвалений резолюцією Генеральної Асамблеї СОТ 22 вересня 1985. Хартія туризму зазначає право кожної людини на відпочинок і на оплачувану відпустку. З цією метою країнам треба сприяти зростанню туризму, проводити відповідну туристську політику, забезпечувати безпеку туристів та їх майна тощо.В загальному ж Хартія туризму містить вказівки державам, яких треба дотримуватися і виконувати для впорядкованого і гармонійного розвитку туризму. Кодекс туриста.У Кодексі туриста йдеться про права та обов'язки туристів.Зокрема в статті Х сказано, що туристи повинні своєю поведінкою сприяти взаєморозумінню і дружнім відносинам між народами як на національному, так і на міжнародному рівні і таким чином сприяти збереженню миру.Туристи повинні проявити велике розуміння звичаїв, вірувань і вчинків місцевого населення і найбільшу повагу по відношенню до природної і культурної спадщини.Особливо туристи повинні утримуватися від виділення економічних, соціальних і культурних відмінностей, які існують між ними і місцевим населенням.Водно час під час подорожей туристи повинні мати можливість користуватися якомога ліпшими умовами на транспорті, пом'якшенням адміністративного і фінансового контролю.В цілом Кодекс туриста був покликаний поліпшити перебування туристів в інших країнах, збільшивши взаєморозуміння між туристами та місцевим населенням. Гаазька декларація з туризму прийнята 14 квітня 1989 року на міжпарламентський конференції з туризму, що проходила в Гаазі (Нідерланди) з 10 по 14 квітня 1989 року. Вона була проведена спільно з Міжпарламентським союзом (МПС) та Всесвітньою туристською організацією (ВТО) за запрошенням Міжпарламентської групи Нідерландів.Гаазька декларація містить 10 принципів. Зокрема, в принципі 9 йдеться про необхідність створення мережі навчальних закладів, які можуть надати не тільки навчання, а й освіту в галузі туризму на основі стандартизованого на міжнародному рівні навчального плану, який також полегшив би взаємне визнання дипломів та обмін туристичним персоналом.Принцип 10 засвідчує, що туризм повинен плануватися державною владою, а також туристською індустрією.

19. Нормативно-правова база міжнародного туризму (1948-1982 рр.)

Всесвітня декларація прав людини - рішення Генеральної Асамблеї ООН, яке є найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодоправ людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.«Загальна декларація прав людини» була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. в паризькому палаці Шайо. Її перекладено принаймні 375 мовами й діалектами мов[1]. Декларація була прямим наслідком досвіду Другої світової війни і вперше сформулювала ті права, які повинна мати кожна людина. Вона мала рекомендаційний характер, містила 30 статей, зміст яких був уточнений і розвинутий через інституції міжнародних угод, регіональних та національних конституцій та законів. Міжнародний пакт з економічних, соціальних та культурних прав людини - пакт, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року і набрав чинності 3 січня 1976 року. На квітень 2010 року в пакті бере участь 160 держав; крім них, його підписали ще 6 держав. Найбільша держава, яка не є учасником пакту -- США. Складається з преамбули і 31 статті, які поділені на 5 частин.Формулювання статей Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права за загальним правилом є диспозитивними і не передбачають прямої дії.У преамбулі відзначається, що права, проголошені в пакті, випливають з властивої людській особі гідності, а ідеал людської особи, вільної від страху та нужди, можна здійснити лише за наявності таких умов, за яких кожен може користуватися своїми економічними, соціальними і культурними правами.Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. дає змогу структурувати права людини за такими трьома групами: право на працю в справедливих та сприятливих умовах (ст. 6-8);право на соціальний захист, достатній життєвий рівень і на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров'я (ст. 9-12);право на освіту та користування здобутками свободи в галузі культури і результатами наукового прогресу (ст. 13-15).При цьому змістовою відмінністю цього Пакту від інших документів є те, що, окрім проголошення та визначення того чи іншого права, яке належить до системи соціальних прав, у ньому дається і перелік (хоча і не вичерпний) тих заходів, які мають бути застосовані державами для реалізації названих прав, а саме: розробка програм професійно-технічного навчання, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права -- основоположний міжнародно-правовий документ у галузі міжнародного захисту громадянських (особистих) і політичних прав та свобод людини, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року і набрав чинності 23 березня 1976 року.Підписаний Україною 20 березня 1968 року, ратифікований -- 19 жовтня 1973, вступив в дію для України -- 3 березня 1976. У цьому пакті конкретизуються права особи як громадянина, суб'єкта права та учасника політичного життя. Формулювання статей про права людини не залишають сумнівів у їхньому імперативному характері. Складається з преамбули, 53 статей, дві третини яких присвячені безпосередньо прав людини і 2 Факультативних протоколів. Осн. частина істотних положень документа присвячена захисту традиційних громадян, (особистих) і політ, прав, які викладені у Загальній декларації прав людини 1948 і закріплені у Пакті. Біля однієї третини статей Пакту (16 статей: з 28-ї по 43-у) присвячені механізму реалізації положень цього документа. У них прописані порядок формування і повноваження Комітету з прав людини, створення якого наказано Пактом. Комітет складається з 18 членів, що обираються таємним голосуванням на чотирирічний термін. Держави -- учасники Пакту зобов'язані подавати доповіді щодо дотримання прав людини Генеральному секретарю ООН, який направляє їх до Комітету для розгляду.Текст Пакту може бути умовно розділений на дві частини:Статті, у яких викладено зміст громадянських і політичних прав;Статті, що стосуються міжнародного контролю за дотриманням цих прав. Документ Акапулько (1982 р. ), прийнятий на Всесвітньому нараді з туризму в Мексиці , підтверджує принципи Манильской декларації та додає до них наступні : забезпечення права громадян на відпочинок, дозвілля , оплачувану відпустку і на створення законодавчих положень для полегшення доступу до проведення відпусток всіма верствами населення , надання сприяння туризму усіма засобами масової інформації; включення туризму в програму освіти ; випуск інформаційного матеріалу і др.Особое увагу в Документі приділяється ролі національного туризму у розвитку світового туризму , прийняття фінансових і технічних заходів , спрямованих на збільшення купівельної спроможності громадян. Манільська декларація з світового туризму прийнята всесвітньою конференцією, з туризму, що проходила в Манілі (Філіпіни) з 27 вересня по 10 жовтня 1980 року. Всесвітня конференція з туризму проходила за участю 107 делегацій країн та 91 делегацій спостерігачів скликана Всесвітньою туристською організацією з метою з'ясування реальної сумності туризму у всіх його аспектах і тієї ролі, яку туризм відіграє в динамічному і мінливому світі. Манільська декларація містить 25 пунктів.