Міжнародний туризм

52. Класифікація засобів розміщення в Україні

У 2003 р. в Україні прийнято два стандарти, що регулю­ють діяльність суб'єктів готельного бізнесу -- «Послуги ту­ристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги» і «Послуги туристичні. Класифікація готелів». Основна мета введення національних стандартів -- гармонізувати національне зако­нодавство з європейським, визначити зміст термінів і визна­чень, зорієнтувати власників готелів на дотримання єдиних норм у функціонуванні готелів.В Україні діє така офіційна класифікація готелів за місткістю: до 150 місць (не більше 100 номерів) - готелі малої місткості, від 150 до 400 місць (до 300 номерів) - середньої місткості, більше 400 місць (понад 300 номерів) - великої місткості. За рівнем цін, що встановлюються на основні платні послуги (що надаються в номерному фонді), готелі поділяються на бюджетні; економічні, середні, першокласні, апарт-готелі, люкс-готелі. За тривалістю перебування клієнтури розрізняють готелі для тривалого перебування клієнтів та для короткочасного перебування. За тривалістю функціонування протягом року готелі поділяються на працюючі цілорічно та працюючі сезонно (влітку, взимку).За способом надання харчування проживаючим у готелях клієнтам вони поділяються на: ті, що забезпечують повний пансіон; ті, що пропонують лише сніданок; не пропонують харчування (як правило, через відсутність власного гастрономічного виробництва, тобто ресторану або іншого підприємства). Виходячи з потреб клієнтури, готелі бувають різного призначення: для діловихлюдей (загального типу, відомчі, для нарад тощо); готелі для відпочинку (туристські, курортні, для автотуристів, мотелі, кемпінги); спеціальні типи готелів (для транзитних пасажирів, для спортсменів тощо).В Україні найбільш поширені готелі загального типу, розраховані в основному на людей, що приїжджають з діловими цілями на відносно короткий термін, а також на громадян, що подорожують з різними цілями. Такі готелі розташовуються в центральній частині міста, поблизу суспільних, адміністративних, торгових центрів і передбачають добре транспортне сполучення з різними районами міста.Номерний фонд готелів загального типу в основному складається з одно-, дво- і часто тримісних номерів, у яких, як правило, існує місце для роботи. Число одномісних номерів у ряді готелів доходить до 40-50% від номерного фонду. У готелях передбачають відділення зв'язку, у ряді випадків - відділення банку, приміщення для проведення переговорів і нарад.

Різновид готелів загального типу - відомчі готелі, розраховані в основному на проживання людей, що приїжджають з діловими цілями у певне відомство, установу або на підприємство. Такі готелі розташовуються неподалік від цього відомства або в місцях, зручно пов'язаних з ним громадським транспортом. Набір громадських приміщень у відомчому готелі часто буває обмеженим і залежить від типу підприємства, яке він обслуговує, і від складу приміщень громадського призначення в ньому. За даними Держтуризмкурорту, нині в Україні функціонує 2573 сертифікованих засоби розміщення, з них 503 мають категорію. Відтак п'ятизіркових засобів розміщення в Україні нараховується 15, чотиризіркових - 77, тризіркових - 215, двозіркових - 100, однозіркових - 96; 2070 засобів розміщення категорії не мають.Загалом найбільша кількість сертифікованих засобів розміщення зосереджена в Автономній Республіці Крим, включаючи Севастополь - їх тут налічується 496. У Криму є 2 п'ятизіркові засоби розміщенні, 4 - чотиризіркових, 29 - тризіркових, 7 - двозіркових, 3 - однозіркових, всі інші - без категорії.

53 Види туристичних послуг, категоризація підприємств туріндустрії

Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства щодо задоволення відповідних потреб туристів. Робота турпідприємства полягає як у організації всієї подорожі і в організації окремих послуг.У структурі туристичних послуг розрізняють основні, додаткові і супутні послуги. Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством, включають:- послуги по організації перевезення;- розміщення;- харчування туристів. До додаткових послуг відносяться:- послуги по організації екскурсій;- послуги по страхуванню туристів;- послуги гідів-перекладачів. Послуги з ремонту техніки;- послуги з прокату;- обмін валюти;- телефон;- пошта,- послуги побутового обслуговування;- право користування пляжем т. д - це супутні послуги. Додаткові туристичні послуги є різноманітними за розвинутої інфраструктури туризму, вони приносять до 50% від загального доходу. Супутні послуги сприяють підвищенню сервісного обслуговування туристів. Між додатковими і супутніми послугами немає чіткої межі. Туристу можуть надавати чітко визначені види послуг на його вибір або повний їх комплекс. Такий поділ є досить умовним, оскільки суттєвих відмінностей кожної із складових туристичної послуги з точки зору споживчих властивостей немає. Послуги, які включено в основну програму і оформлено путівкою (ваучером), відносять до сновних. Додаткові та супутні послуги турист купує самостійно в місці перебування, вони не входять до вартості путівки. Однак, при організації подорожі з пізнавальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною метою, додаткові послуги досить часто включаються до туру як основні.

Таким чином:¦ основні турпослуги -- це цільові туристські послуги, які придбано в пакеті, що гарантує їх обов'язкове споживання в місці відпочинку;¦ додаткові турпослуги -- це цільові та інфраструктури} послуги, які можна отримати за додаткову плату; вони є специфічними для даного туристського центру, але не входять у вартість туру. ¦ супутні турпослуги -- це послуги місцевого іифраструктурного комплексу, якими разом з місцевим населенням користуються і туристи.Крім нематеріальних послуг, туристу можуть бути надані специфічні товари чи матеріальні послуги, зокрема, плани міст, карти метро, сувеніри, туристичне спорядження і т. п.В залежності від створення продуктів і надання послуг підприємства тур.індустрії класифікують на 3 категорії:1)первинні - безпосередньо для обслуговування туристів (санаторії); 2)вторинні - обслуговують преважно туристів, але їхніми послугами користуються і місцеві жителі; 3) третинні - виробляють товари і послуги для місцевого населення, але можуть користуватися і туристи.

54. Класифікація підприємств харчування. Види меню в ресторанах

Для класифікації підприємств харчування туристичної індустрії використовується ряд критеріїв. Найважливіші з них:1. Характер торгово-виробничої діяльності.2. Місце розташування.3. Контингент клієнтів, що обслуговується.4. Асортимент продукції (спеціалізація).5. Місткість.6. Форма обслуговування.7. Час функціонування.8. Рівень обслуговування.

Характер торгово-виробничої діяльності - головний критерій, залежно від якого всі підприємства харчування поділяють на такі типи:- ресторан;- кафе;- бар;- буфет;- їдальня та ін. Для кожного типу підприємств харчування за цією ознакою класифікації характерний відповідний асортимент блюд і напоїв, застосовувані форми обслуговування, місце розташування, що обслуговується контингент клієнтів - сполучення інших критеріїв класифікації. Ресторан - підприємство харчування, що надає гостям різноманітний асортимент блюд, напоїв, кондитерських виробів, у тому числі фірмові і складні страви. Високий рівень обслуговування в ресторанах забезпечується кваліфікованими кухарями, офіціантами, метрдотелями і поєднується з організацією відпочинку і розваг. Кафе- підприємство харчування, що надає гостям обмежений асортимент блюд і напоїв, борошняних кондитерських виробів, кисломолочних продуктів у поєднанні з відпочинком і розвагами. Більшість готельних комплексів у своїй структурі поряд з ресторанами мають невелике кафе.Бар - спеціалізоване підприємство харчування, що надає гостям різні напої, десерти, солодкі блюда і закуски. У барі є можливість відпочити в затишній обстановці, послухати музику, розважитися.Буфет робить продаж зі споживанням на місці обмеженого асортименту холодних закусок, бутербродів, напоїв, булочних і кондитерських виробів, солодких страв нескладного готування. Допускається відпуск упакованої продукції на винос, а також реалізація продовольчих товарів. У готелях працюють буфети, обладнані електроплитами, холодильниками й іншим сучасним устаткуванням.Їдальня- це підприємство харчування, що призначене для виготовлення, реалізації й організації споживання на місці різними прошарками населення сніданків, обідів, вечерь, відпуск їх з собою.Залежно від місця розташування розрізняють:- міські ресторани. - вокзальні ресторани. - вагони-ресторани. - ресторани на теплоходах. - ресторани для автотуристів, Бари можна класифікувати залежно від їхнього розміщення в готельному будинку:- вестибульний бар служить зручним місцем для зустрічей і бесід;- ресторанний бар традиційно є привабливим елементом інтер'єру ресторану;- допоміжний бар являє собою торговий намет, розташований у глибині готельного будинку, на поверсі. У великих готелях їх може бути декілька. Тут зосереджуються запаси вина, пива й інших напоїв для обслуговування гостей безпосередньо в номерах;-банкетний бар розташований у банкетному залі. Використовується винятково для обслуговування банкетів і конференцій. Як правило, банкетний бар має великий запас дорогих і популярних сортів вина, напоїв, пива;- бар при басейні.

Контингент клієнтів, що обслуговуються (гостей). Залежно від цього критерію виділяють підприємства харчування:- загальнодоступні;- пов'язані з обслуговуванням певного контингенту клієнтів. Хоча ресторани, кафе, бари в складі готельних комплексів призначені для першочергового обслуговування гостей, у більшості випадків вони є загальнодоступними. Підприємства ж харчування в складі готелів-клубів, пансіонатів обслуговують тільки своїх гостей.

Асортимент продукції (спеціалізація)Залежно від широти асортименту пропонованої продукції насамперед можна виділити дві великі категорії підприємств харчування:- повносервісні;- спеціалізовані.Серед типів підприємств харчування повносервісними в більшості випадків можуть бути тільки ресторани і кафе, оскільки вони пропонують широкий вибір закусок, блюд, хлібобулочних і борошняних кондитерських виробів, різних напоїв.МісткістьДля ресторанів вона може становити від 50 до 500 місць, кафе-від 50 до 150 місць, їдалень- 50, 100, 200, 500 місць і більше і т. д.Форма обслуговуванняПо застосовуваних формах обслуговування підприємства харчування поділяють:- на підприємства самообслуговування;- з частковим обслуговуванням офіціантами;- з повним обслуговуванням офіціантами; ; - з обслуговуванням буфетниками.Час функціонуванняПідприємства харчування бувають:- постійно діючі; :- сезонні;- ті, що працюють у денний і вечірній час;- ті, що працюють у нічний час (нічні бари).Рівень обслуговуванняПідприємства харчування поділяють на такі категорії:- люкс;- вища;- перша;- друга; -третя.Види меню:* "а ля карт";* "а парт";* "табльдот";"шведський стіл". Кожному типу обслуговування притаманні специфічні елементи. Обслуговування "а ля карт" (a la carte) характерне тим, що споживачі із карти-меню та винної карти вибирають страви та напої до них, роблять замовлення і через певний проміжок часу їхнє замовлення виконується. В меню "a la carte" зазначено ціну кожної страви. Меню використовується в елітарних ресторанах висококласних готельних комплексів, у яких концепція обслуговування гостей готелю та ресторану дозволяє створити найбільш дорогі та комфортні умови для них. Це обслуговування здійснюється за активною участю офіціанта або бригади офіціантів."А парт" (a part) полягає у тому, що споживачів, які зробили замовлення заздалегідь, обслуговують у визначений проміжок часу. Найчастіше цей метод обслуговування застосовується у приватних будинках відпочинку, курортних готелях тощо."Табльдот" (table d'hote) - відрізняється від "а парт" тим, що усіх гостей обслуговують в один і той самий час пропонують одне і те саме меню. Memo table d'hote" характерне тим, що у ньому подано певний набір страв із загальною фіксованою ціною. Цей вид меню широко використовується у ресторанах, кафе готельних комплексів, оскільки гості вважають його економічним. Обслуговування починається у той час, коли усі гості зберуться за столом. Найчастіше застосовується у пансіонатах, будинках відпочинку, невеликих готелях, де обмежені виробничі потужності та можливості кухні.Меню "dujour" "дю жур" включає меню чергових (денних) страв."Шведський стіл" - форма обслуговування споживачів, яка може бути застосована як у ресторанах самообслуговування, так і в ресторанах при готелях. При використанні "шведського столу" в залі ресторану готельного комплексу формується стіл з одно чи двостороннім підходом, на якому в спеціальному багато порційному посуді з наборами для перекладання викладають увесь асортимент холодних та гарячих страв, холодних та гарячих напоїв, безалкогольних та алкогольних (з урахуванням часу і виду прийому їжі), індивідуальний посуд, набори. Асортимент страв та напоїв залежить від класу ресторану та національних особливостей. Ця форма обслуговування може бути застосована при організації будь-якого прийому їжі (сніданок, обід, вечеря), а також при організації бенкетів.

55 Готельний тариф, як поняття. Основні типи готельних тарифів

У структуру готельного тарифу (вартості проживання), окрім вартості розміщення у номері певної категорії, входять інші складові, такі, як дворазове чи триразове харчування або лише сніданок, послуги міні-бару (напої), послуги сауни та ін. згідно від особливостей попиту клієнтів та відповідної маркетингової (в тому числі продуктової) політики готельного підприємства. Водночас, надаються знижки, якщо деякі складові не включаються до готельного тарифу, або передбачені надбавки, наприклад, при поселенні в номер дорослої особи або дитини тощо. У формуванні тарифів на номери враховується два основних фактори: собівартість номера і прийнятність тарифа для клієнта. Готельний тариф повинен гарантувати відшкодування затрат на утримання готелю і повертати інвестований капітал, водночас, вартість номера не повинна відштовхувати потенційного клієнта.

Розрізняють 2 основні системи обслуговування: за європейським планом і за американським. Існує 5 готельних тарифів: 1) американський готельний тариф (вартість розміщення і 3 разове харчування) 2)модифікований американський план (варт.розм., сніданок, обід або вечеря) 3) континентальний план (вартість розміщення, вартість континентального сніданку) 4) європейський план (тільки вартість розміщення без вартості харчування) 5) бермудський план (вартість розміщення + вартість повного сніданку - по типу «шведський стіл»). усе включено»Тариф, до якого включено вартість послуг з тимчасового розміщення, харчування та напоїв, а також користування усіма іншими наявними зручностями та послугами у засобі розміщення «all inclusive».Американський план вкл. в себе також реєстраційні картки і готельний рахунок: крім часу прибуття і відбуття, проставляються коди харчування (якщо клієнт прибуває в готель до сніданку то йому ставлять код У - відповідно за часом прибуття він може отримувати повне 3-разовехарчування; якщо прибуває до ланчу 2-х разове харчування - L; до вечері то удень приїзду отримує тільки вечерю - D; пізніше вечері - R; серед ночі - SL;

56. Сучасні тенденції розвитку готельно-ресторанного бізнесу

В усьому світі готельно-ресторанний бізнес є одним з найбільш привабливих для інвесторів, а його рентабельність у розвинутих країнах не буває нижчою за 40%, при цьому, досягаючи в "туристичних" зонах відмітки 100%. До тенденцій розвитку підприємств готельної індустрії відносять:1) поглиблення спеціалізації готельних і ресторанних закладів;2) утворення міжнародних готельних і ресторанних ланцюгів;3) розвиток мережі малих підприємств;4) впровадження в індустрію гостинності комп'ютерних технологій.

Останнім часом поряд із традиційними повносервісними готелями й ресторанами все більше стали з'являтися спеціалізовані підприємства зі скороченим набором пропонованих послуг. Спеціалізація підприємств буває найрізноманітнішою. Готелі можуть орієнтуватися на обслуговування представників певного сегмента туристичного ринку: наприклад, на клієнтів, що присвячують свою відпустку грі в гольф, катанню на лижах, кінним турам, на туристів, що виїжджають на конгреси, виставки, ярмарки і т. п. Поглиблення спеціалізації підприємств гостинності взаємозалежне з такою найважливішою тенденцією, як утворення міжнародних ланцюгів, що відіграють величезну роль у розробленні й просуванні високих стандартів обслуговування.

Готельний ланцюг припускає об'єднання декількох готельних підприємств у колективний бізнес, здійснюваний під єдиним управлінням, у рамках загальної концепції просування продукту і під єдиною торговою маркою. Готелі в ланцюзі можуть бути об'єднані внаслідок будівництва і купівлі підприємств готельною компанією; договором з відомою готельною компанією-франчайзером завдяки договору франчайзингу; підписанням контракту на управління. У зв'язку з цим у складі ланцюга, крім повноправних членів і більшості випадків, є асоційовані члени, що беруть участь у бізнесі на основі договору франчайзингу. У цих вип, д-ках ланцюг не відповідає за втрати по франчайзингових операціях і не має прав на доходи, за винятком належної суми виплат за договором франчайзингу. Значна частина підприємств таких відомих ланцюгів, як Holiday Inn, Radisson Hotels, Ramada, входить до їх складу на умовах договору франчайзингу. Міжнародна готельна асоціація (МГА) поділяє готельні ланцюги на три категорії:- корпоративні ланцюги- готельні корпорації, що володіють численними підприємствами;- ланцюги незалежних підприємств, що поєднуються для використання загальної системи бронювання, концепції маркетингу, реклами й інших дорогих заходів для окремих підприємств;- ланцюги, що надають управлінські послуги.Існує багато точок зору на те, що стало причиною успіху ланцюгів. Однак безперечними факторами є якість продукту, ідентичність послуг на різних підприємствах, а також доступність цін. За останні десятиліття інформаційні технології стали домінуючими в готельній індустрії. Для автоматизації функцій прийому й розміщення гостей застосовується система "Fidelio Front Office" - FFO. У діяльності готельних підприємств величезне значення має використання можливостей міжнародних комп'ютерних систем бронювання турпослуг- так званих GDS (Global Distribution Systems). Комп'ютерні системи резервування туристичних послуг ведуть свою історію з кінця 1950-х років.У світі існує чотири міжнародних системи резервування, що відносяться до GDS. Це "Amadeus", "Galileo", "Sabre" і "Worldspan".

57. Передумови створення транспортних коридорів

Міжнародні транспортні коридори (МТК) -- транспортні артерії і сукупність різних видів транспорту, що забезпечують значні перевезення вантажів і пасажирів на напрямах їх найбільшої концентрації. У Європі виник ряд авторитетних організацій, що вивчають можливості і перспективи створення міжнародних транспортних коридорів, мають з'єднати окремі міста або населені пункти в межах кількох країн. Особливо важливу роль у системі МТК відіграє розвиток інформаційної інфраструктури, що акумулює, обробляє, зберігає й утилізує інформацію про наявність вантажу, потребу в тих або інших транспортних засобах, забезпечує безперервне спостереження за проходженням вантажів і підвищує рівень їх збереження. Однією з передумов формування нових транспортних коридорів континентального значення є сформована Транс-Європейська транспортна мережа (TEN) у рамках Європейського Союзу (ЄС), у розвиток якої покладена, затверджена в липні 1996 р., Концепція «Спільні головні напрямки створення Транс-Європейської мережі». Концепція заснована на принципі інтеграції різних видів транспорту в мультимодальну транспортну мережу. Проведений ЄС курс на розширення транспортних зв'язків із країнами Середньої Азії та Закавказзя й зближення із країнами Центральної й Східної Європи зачіпає економічні інтереси як України, Росії, так і інтереси СНД. Історія міжнародних транспортних коридорів починається в 1994 році, коли на острові Крит зібралися 23 міністра транспорту європейських країн. Вони затвердили дев'ять пріоритетних маршрутів для міжнародних транспортних коридорів (МТК) у напрямках Захід - Схід і Північ - Південь. На це виділено відповідні кошти, які будуть використовуватися в тих країнах, по території яких пройдуть МТК. . На II Загальноєвропейська транспортна конференція(Критська), (що відбулася на острові Крит, Греція) визначила 9 основних маршрутів МТК, III Загальноєвропейська транспортна конференція (1997 рік) до 9 коридорів додала 4 загальноєвропейські транспортні зони. Формування МТК було викликано швидким ростом міждержавних економічних і культурних зв'язків і мало на меті поліпшення й здешевлення міжнародного сполучення за рахунок підвищення погодженості в розвитку й експлуатації взаємодіючих ланок транспортної інфраструктури різних країн.

58. Роль транспортних коридорів у розвитку міжнародного туризму

Важливим напрямком у галузі транспортного обслуговування туризму є тісне співробітництво різних транспортних систем. Це сприяє створенню мультимодальних вокзалів, узгодженню розкладів, гармонізації транспортних послуг, їх комплексному наданню пасажирам та забезпеченню перевезень туристів з мінімальними, трудовими, енергетичними ресурсами. По суті, будь який процес перевезення пасажирів має інтермодальний характер, тобто при перевезенні залучають декілька видів транспорту. Єдиний вид транспорту, який може обійтись без застосування іншого транспорту, є автомобільний, оскільки відповідає вимозі перевезення «від дверей до дверей». Але неможливість використання автомобільного транспорту при перевезенні на великі відстані вимагає залучення до перевезення туристів інших видів транспорту: авіаційного, водного та залізничного. Синергетичного ефекту від взаємодії декількох видів транспорту можна досягти тільки при ретельній координації та узгодженості розкладів відправлення літаків, потягів та інших транспортних засобів, при розробці системи здачі багажу й контролю за його пересуванням під час всієї подорожі, а також при єдиній системі резервування місць й простості пересадок. Реалізації цих вимог сприяє розвиток міжнародних транспортних коридорів. Міжнародні транспортні коридори - це сукупність магістральних транспортних комунікацій, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів у міжнародному сполученні й транзиті в напрямках їх найбільшої концентрації .

Існування міжнародних транспортних коридорів передбачає використання на конкретному напрямку кількох видів транспорту, а також обов'язкову наявність високонасиченої інфраструктури для їхнього обслуговування, зв'язку, сервісу. Транспортні коридори передбачають швидке й безпечне просування пасажирів за рахунок реалізації наступних принципів: -діють спрощені правила і порядок переміщення пасажирів;- застосовуються пільгові тарифи на всі види послуг і зборів, у тому числі при митному оформленні, термінальних, портових зборах тощо; - існує єдиний орган керування, що об'єднує і синхронізує роботу його окремих ділянок і служб; - діє стабільна правова база, забезпечено надійний захист та безпеку пасажирів.

59. Роль України у формуванні транспортних коридорів

Взаємодія транспортного комплексу з туристичним взаємовигідна. За даними Мінекономіки України, 80 - 90% доходу від пасажирських перевезень на транспорті одержується від обслуговування туристів. В умовах високого транзитного потенціалу, що має Україна, розвиток транспортної мережі міг би сприяти прискоренню інтеграції України в міжнародний економічний простір, а також збільшенню потоків іноземних туристів.

Україна займає вигідне транспортно-географічне положення. Через її територію здійснюється транспортний зв'язок країн СНД з країнами Центральної та Південної Європи, Ближнього Сходу та Африки. Крім того, налагоджені комунікації Західноєвропейських, Скандинавських та Балтійських країн з країнами Закавказзя, Центральної Азії, Далекого Сходу, Китаєм та Індією. У подальшому розвиткові і укріпленні цих зв'язків зацікавлені всі учасники транспортно-комунікативних процесів. В зв'язку з цим в Європі та Азії ведеться створення системи транспортних коридорів, в якій українські магістралі відіграють важливу роль. Територією України проходять ділянки наступних міжнародних транспортних коридорів : - крітський коридор N 3 - Берлін - Дрезден - Вроцлав - Львів - Київ; - крітський коридор N 5 - Трієст - Любляна - Будапешт (Братислава) - Львів - Рівне - Сарни - Мінськ; - крітський коридор N 7 - Дунайський (водний); - крітський коридор N 9 - Гельсінкі - Санкт-Петербург - Мінськ (Москва) - Київ - Кишинів (Одеса) - Димитровград - Александрополіс;

- Балтійське море - Чорне море - Гданськ - Варшава - Ковель - Одеса; - Європа - Азія - Франкфурт - Краків - Львів - Дніпропетровськ - Алма-Ата (продовження коридорів N 3 і 5); - ЧЕС - Анкара - Єреван - Тбілісі (Баку) - Ростов-на-Дону - Донецьк - Одеса (Кишинів) - Бухарест (Тірана) - Димитровград (Афіни) - Стамбул; - Євроазіатський - Одеса - Тбілісі (Єреван) - Баку - Ашгабат; - Північ - Південь - Харків - Полтава - Кіровоград - Одеса. основними пріоритетними завданнями в області розвитку транспортної системи України є:1) розробка науково-обґрунтованої транспортної політики в області МТК; 2) залучення вітчизняних і закордонних інвестицій на створення транспортної і логістичної інфраструктури 3) удосконалення законодавчої бази для впорядкування взаємин учасників доставки вантажів; 4) розробка єдиного документообігу і використання електронних документів; 5) створення у вузлах транспортної мережі мультимодальних термінальних комплексів багатоцільового призначення; 6) реалізація інтермодальної концепції, заснованої на погодженій і взаємопов'язаній роботі магістральних видів транспорту.

60. Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ) (час створення, основні цілі, структурні органи)

Європейську конференцію міністрів транспорту було створено на основі Протоколу про Європейську конференцію міністрів транспорту, який було підписано у Брюсселі 17 жовтня 1953 року. Адміністративним розташуванням Конференції є Париж. Основними цілями є: - досягнення максимального використання і регіонально розвитку Європейського внутрішнього транспорту як на загальному так і на регіональному рівні, - координація та стимулювання діяльності організацій, які займаються внутрішнім європейським транспортом, з урахуванням діяльності у цій галузі національних органів країн-членів. Головним органом є Рада, яка складається з міністрів в своїх країнах. Збирається терміном 1 раз на рік, термін дії 1 рік. Комітет заступників, Адміністративний секретаріат, спеціалізовані комітети та робочі групи (постійний та тимчасові). Постійний є комітет з: 1. Безпеки шляхів, 2. Дорожнього руху, маркування і сигналізації, 3. Координаційна група з питань міського транспорту, 4. Група з питань комбінованого транспорту, 5.група зі статистики 6. Група країн ЄС, 7. Комітет з економічних досліджень 8. Група з управління( документація). Керівним органом ЄКМТ 2 відділи: - відділ політики; - економічних досліджень. Генеральний Секретар (Г. АУРБАХ) Заступник Генерального Секретаря: (Джек ШОРТ)

61. Міжнародна співпраця у галузі туризму та її основні завдання

У розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму значну роль відіграють багаточисельні міжнародні організації, що працюють на постійних засадах. Особливе значення мають Організація Об'єднаних Націй (ООН) і її спеціалізовані установи, а також Всесвітня туристська організація (ВТО). 13 грудня 2005 р. Генеральна асамблея ВТО затвердила нове скорочення своєї організації (ЮНВТО). міжнародний туризм на всіх етапах свого розвитку був чинником, що сприяв налагодженню взаєморозуміння між державами та народами, важливим засобом зміцнення миру та дружби, активним стимулятором розвитку зовнішньоекономічних, торговельних і культурних відносин. Отже, туризм завжди був сприятливим ґрунтом для міжнародної співпраці. Практикою масового міжнародного туризму вироблені та широко застосовуються різноманітні й досить ефективні форми співпраці, основними завданнями якої є: -- використання туристичних зв'язків для зміцнення взаєморозуміння і довіри між країнами; -- використання туризму для розвитку взаємовигідних економічних, торговельних відносин; -- створення на взаємній основі якнайсприятливіших умов для туристичного обміну, організація технічної співпраці шляхом обміну туристичною інформацією, запровадження загальних стандартів і технологій обслуговування туристів, спрощення туристичних формальностей та ін. Міжнародна співпраця в сфері туризму розвивається в двох формах: 1) співпраця на двосторонній основі; 2) співпраця на багатосторонній основі. Двостороння співпраця. Погоджені двома країнами умови довготривалої співпраці у розвитку туризму скріплюються особливими договорами, які переважно називаються міждержавними угодами про співпрацю в галузі туризму. Така форма міжнародної співпраці є найдоступнішою та найефективнішою, оскільки для її реалізації не потрібно створювати жодних організаційних структур. Конкретні заходи такої співпраці спрямовані на: -- широку підтримку діяльності й співпраці туристичних організацій обох країв; -- спрощення (по можливості) прикордонних, митних та інших туристичних формальностей; -- обмін туристичною інформацією; -- координацію співпраці туристичних адміністрацій у межах UNWTO та інших міжнародних туристичних організацій; -- дозвіл на відкриття туристичних рекламно-інформаційних бюро на території іншої країни. Контроль за виконанням таких угод покладається на національні туристичні адміністрації. Багатостороння співпраця. Багатостороння співпраця передбачає координацію дій із розвитку міжнародного туризму між декількома країнами. Формами багатосторонньої співпраці є міжнародні наради, форуми з питань туризму, а також різноманітні міжнародні туристичні організації.

62. Специфіка діяльності глобальних дистриб'ютерських систем: «Amadeus» і «Galileo»

Серед найважливіших досягнень сфери туризму стала її комп'ютеризація. Персональний комп'ютер та мережа Інтернет дали змогу створювати загальнодоступну, надзвичайно інформаційно містку, та, порівняно з іншими інформаційно-технологічними системами, дешеву й швидку інформаційну інфраструктуру. На ринку туристичних послуг почали з'являтися глобальні дистриб'юторські системи - SABRE, GALILEO, GABRIEL, AMADEUS та інші, які пропонували турагентствам можливості бронювання та доступ до баз даних постачальників туристичних послуг по всьому світу. "Amadeus" -- провідна ГДС, яка в режимі реального часу забезпечує доступ до ресурсів постачальників туристичних послуг (авіакомпаній, готелів, компаній із прокату автомобілів, страхових компаній та ін.) і розподіл цих ресурсів серед турагентств 139 країн, у тому числі України. Заснована 1987 р. унаслідок розколу європейського консорціуму ГДС чотирма великими європейськими авіакомпаніями "Air France", "Iberia", "Lufthansa" і "SAS". "Amadeus" показує наявність номерів за типами, розцінками -- від найнижчих до найвищих, надає повну інформацію про них. Крім того, гарантує підтвердження бронювання, незмінність ціни, за якою забронювали номер. Система "Amadeus Ferry" (пором) за рахунок автоматизації інформаційного сервісу може запропонувати широкий набір послуг для тих, хто подорожує на поромі. Система "Amadeus Tickets'* дає змогу щодня бронювати в середньому понад 300 тис. квитків на спортивні та культурні заходи. "Amadeus Videotext" -- система електронного зв'язку між тураген-тами та споживачами. Головними завданнями системи "Amadeus" є: 1) пропонування постачальникам турпослуг бронювання авіа- і залізничних квитків, готелів, оренда автомобілів й інших 2) надання авіакомпаніям і турагентствам можливості одночасного використання системи в їхніх офісах; забезпечення глобального обслуговування за допомогою технічних зв'язків і союзів з іншими системами.

Міжнародну комп'ютерну мережу бронювання "Galileo International" створила компанія "The Galileo Company Ltd", заснована в липні 1987 p. авіакомпаніями "British Airways", "Swissair", "KLM" i "Covia". особливість "Galileo" полягає в тому, що її програми добре працюють на звичайних персональних комп'ютерах і не вимагають спеціального устаткування. "Viewpoint" -- головний програмний продукт "Galileo" -- виник зі злиття двох проектів після того, як компанія придбала "Apollo Travel Services" (1997). Удалося об'єднати всі додатки, включаючи функції формування цін, розкладів, бронювання, підготовку документів, файлів клієнтів, файлів із розрахунковими даними. Фахівці створили графічний додаток, який увібрав у себе все необхідне. Система "Galileo" -- одна з найбільших ГДС у світі. Мережа "Galileo" постійно модифікує технічні засоби, але математичне забезпечення, призначене для потреб ринку туристичної продукції, залишається первісним.

63. Роль ІТ-технологій в туризмі

Індустрія туризму настільки багатолика і багатогранна, що вимагає застосування найрізноманітніших інформаційних технологій, починаючи від розробки спеціалізованих програмних засобів, що забезпечують автоматизацію роботи окремої туристичної фірми чи готелю, до використання глобальних комп'ютерних мереж. Туристична діяльність, на відміну від інших видів економічної діяльності, вважається інформаційно насиченою. Роль інформаційних технологій в управлінні залежить від розміру підприємства, розгалуженості його організаційної структури, обсягів продажу, здійснюваних на підприємстві процесів. Специфіка технології розробки і реалізації турпродукту потребує таких систем, які в найкоротші строки надавали б відомості щодо доступності транспортних засобів та можливостей розміщення туристів, забезпечували швидке резервування та бронювання місць, а також автоматизацію розв'язання додаткових завдань при наданні туристичних послуг (паралельне оформлення таких документів, як білети, рахунки, путівники, забезпечення розрахунковою та довідковою інформацією тощо). Це може бути досягнуто за умов широкого використання в туризмі сучасних комп'ютерних технологій обробки та передачі інформації. Сучасна інфраструктура сприяє активному впровадженню мобільних офісних технологій. Створюються туристські інформаційні центри і розробляються регіональні туристські Інтернет-портали. Одним з основних напрямів застосування інформаційних технологій в туризмі є впровадження мультимедійних технологій, зокрема довідників і каталогів. Роль інформаційних технологій в туризмі велика, адже саме інформація є об'єктом діяльності туристської фірми. Враховуючи зростаючу роль комп'ютерних технологій в туризмі, створена Асоціація сприяння туристичним технологіям (АСТТ), покликана об'єднати провідних розробників і популяризаторів інформаційних технологій, щоб спільними зусиллями підготувати учасників турринку до впровадження та ефективного використання сучасних засобів ведення бізнесу

64. Транснаціональні компанії на ринку міжнародного туризму та їх вплив на національну економіку

Транснаціональна компанія (корпорація) (ТНК) - компанія ( корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. У відповідності до документів ООН до Транснаціональні компанії відносяться компанії, які мають філіали в двох або більше країнах незалежно від юридичної форми або сфери господарювання і виконуючі координацію їх діяльності. ТНК постійно розширюють свою іноземну присутність, закономірно переходячи від експорту товарів та послуг до організації їх виробництва за кордоном. ТНК виконують зовнішню експансію головним чином шляхом розміщення прямих іноземних інвестицій. Вони також представляють грошові позики та заключають не інвестиційні договори по управлінню. Вплив туристських ТНК на національну економіку країн, які приймають туристів: поява ТНК в туристському секторі призводить до контролю за межами над структурою місцевого туристського ринку і розвитком індустрії туризму; ТНК впливає на економіку країни - реципієнта завдяки контролю над туристськими потоками; Сучасні ТНК відрізняються глобальною стратегією поведінки на світовому ринку подорожей. Вона знаходить прояву у механізмі трансфертного ціноутворення; Роль ТНК в передачі знань, опиту, технологічних секретів. Вплив ТНК на економіку країни базування: ТНК можуть змінити структуру внутрішнього ринку подорожей і рентабельність виробництва туристського продукту: 1. у малій країні, де ємність ринку туризму недостатня для отримання економії від масштабу виробництва; 2. ТНК направляють інвестиції у ті дестинації, які забезпечують гранично можливі доходи і тим самим сприяють збільшенню середнього розміру доходів на вкладений капітал в вітчизняної індустрії туризму.; 3. поставивши на потік виробництво продуктів виїзного туризму, вони збивають рівень цін на внутрішньому ринку; 4. ТНК, які спеціалізуються на виїзному туризмі, отримують монополістичні вигоди на ринку країни базування; 5. ТНК мають вплив на «рідну» економіку через туристські потоки.

65. Міжнародний туризм і зайнятість населення

Міжнародний туризм і туризм взагалі відіграє велику роль у зміцненні миру в усьому світі, поліпшенні порозуміння і дружби між народами, розширенні торгового, наукового та культурного співробітництва, встановленні добрих відносин між державами. Також дана галузь позитивним чином впливає на рівень зайнятості, створює додаткові робочі місця. Туризм сьогодні - одна із самих динамічних галузей економіки у світі, що містить у собі найрізноманітніші сфери послуг. Міжнародний туризм впливає на зайнятість населення країни. І швидше за все протягом п'ять років кожна восьма працездатна людина в світі буде працювати в сфері туризму. Туристична індустрія - процес трудомісткий. Тому в ньому задіяні в більшості своїй некваліфіковані працівники. Проте це не означає, що у сфері туризму не застосовується висококваліфіковану працю. У цій галузі нові робочі місця в плані географії поширюються ширше, щодо інших країн, що розвиваються секторах економіки. Характерними особливостями є те, що одне робоче місце дає створити 12 робочих місць в інших галузях економіки. У структурі зайнятості світової економіки часттка зайнятих в туризмі значно більша ніж в автомобільній і хімічній промисловості разом взятих. При цьому збереглися позитивні тенденції до зростання загальної кількості робочих місць. За прогнозами UN WTO в середньому до 2 % на 1 рік протягом 10 наступних років. У 2012 р. найбільша кількість зайнятих у сфері туризму була Пн. - Сх. Азія близько 24 тис. 947, на 2 місці Пд. Азія - 9 800 робочих місць, на 3 - Пд.- Сх. Азія--7 348, 4--Пн. Америка - 5000, 5 місце посіла Європа близько 2437.

66. Роль ЮНЕСКО у розвитку світового туризму

Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, ЮНЕСКО-- міжнародна організація системи ООН. ЮНЕСКО ставить перед собою завдання «сприяти зміцненню миру й безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки й культури в інтересах забезпечення загальної поваги до справедливості, законності і прав людини, а також основних свобод, проголошених у Статуті ООН для всіх народів без розрізнення раси, статі, мови чи релігії. Тенденція росту туризму у світі знаходиться в залежності від кількості пам'яток всесвітньої спадщини в державах, рівня їх економічного розвитку (розвинені чи ті, що розвиваються) та політичної стабільності країни. Саме силами ЮНЕСКО в 1950-і роки була розроблена програма розвитку туризму ЕКОСОС, спрямована на перетворення туризму на галузь економіки, яка розвивається найбільш швидко. У березні 2000 р. під егідою ЮНЕСКО було засновано проект “Пам'ять про майбутнє”, який присвячений заходам по збереженню об'єктів всесвітньої культурної і природної спадщини. Важливо підкреслити необхідність розвитку культурного туризму із урахуванням потреб охорони об'єктів спадщини. В тому випадку, коли туризм базується на унікальності об'єкта і його неповторній автентичності, а прибуток від обслуговування туристів лишається місцевим жителям, туризм здатний підтримувати культурну спадщину. Туризм - це також культурний обмін, за допомогою якого як туристи, так і місцеві жителі, сприймають і пізнають об'єкти культури, а також взаємодіють між собою. Першочергове місце в розвитку туризму повинні займати місцеві жителі.

67. Музеї як центри організації дозвілля. сучасні музеї є культурно-мистецькими центрами дозвілля

У них працюють соціальні відділи, служби дозвілля, створюються мистецькі об'єднання. Інтеграція музеїв у сферу дозвілля виявляється у таких формах: -- створення в музейних закладах функціональних приміщень для проведення заходів дозвілля -- концертних залів, клубних кімнат, оглядових майданчиків, атракціонів, гральних куточків; -- проникнення "індустрії дозвілля" в музеї -- відкриття магазинів, сувенірних яток, кав'ярень, оренда музейних приміщень для проведення рекреаційних і розважальних заходів; -- використання в музейній діяльності таких форм роботи, як гуртки, хобі-групи, театральні, музичні, літературні студії, організація свят, тематичних вечорів, конкурсів, фестивалів, творчих лабораторій. Методами активізації участі населення в культурно-дозвільних заходах є: -- організація днів культури, мистецьких фестивалів, міських свят; -- організація виставок живопису, історії, архітектури; -- створення "мистецтвотек"; -- систематичні трансляції мистецьких радіо- і телепередач; -- удосконалення маркетингової діяльності музеїв; -- активізація участі молоді через освітні, культурно-мистецькі, дозвільні проекти; -- реалізація освітніх і культурних програм для дорослих; - створення умов для доступу до музейних цінностей інвалідів; -- надання системи пільг для волонтерів. Заходи дозвілля музеї реалізують із використанням різноманітних методів -- навчання шляхом творчої діяльності, рольових ігор, методу експериментального навчання. Ці методи можна розділити на дві групи: імпресивні та експресивні. Імпресивні методи спрямовані на сприйняття відвідувачами музею форм дозвілля; експресивні методи передбачають створення ситуацій, в яких відвідувачі музеїв стають учасниками конкретного заходу. Під час шкільних канікул музеї, художні галереї, виставкові центри проводять творчі акції, концерти, лекції, кіновечори, організовують пересувні виставки, ігрові конкурси та змагання. Освітні та наукові програми музеїв розробляють й для студентської молоді.

68. Роль ООН у розвитку міжнародного туризму

У розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму значну роль відіграють багаточисельні міжнародні організації, що працюють на постійних засадах. Особливе значення мають Організація Об'єднаних Націй (ООН) і її спеціалізовані установи. Головним координатором багатостороннього співробітництва в сфері туризму виступає ООН. З перших днів створення ООН туризм став об'єктом прискіпливої уваги як цієї організації, так і багатьох її спеціалізованих установ. Особливо важливу роль у розвитку міжнародного туризму відіграла ціла низка документів ООН. Перш за все це: - Всезагальна декларація прав людини, що була прийнята у 1948 р., у 24-ій Статті якої оголошується, що кожна людина має право на відпочинок і вільний час, включаючи розумне обмеження робочого часу й періодично оплачену відпустку; - Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, прийнятий у 1966 p., у 7-ій Статті якого визначено, що держави зобов'язуються забезпечувати кожній людині право на відпочинок, вільний час, розумне обмеження робочого часу й періодично оплачену відпустку; - Міжнародний пакт про громадянські й політичні права, прийнятий у 1966 р., у Статті 12-ій якого говориться, що кожна людина вільна залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Головні установи ООН, що займаються питаннями міжнародного туризму, - це Генеральна асамблея, Економічна і соціальна рада, Секретаріат; допоміжними установами по вирішенню цих питань є регіональні економічні комісії для Європи, Азії, Африки, Америки, які також регулюють проблеми регіонального туризму. Деякі питання туризму знаходяться в компетенції спеціалізованих установ, що входять в систему ООН. Найбільш активно займаються проблемами туризму: - Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка розробляє і здійснює проекти по збереженню світової культурно-історичної спадщини й розвитку туризму. - Міжнародна організація праці (МОП). Займається питаннями покращення умов праці, професійного навчання, соціального забезпечення, практики найму на роботу й взаємостосунків між службовцями й роботодавцями, в тому числі у сфері туризму. - Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), яка надає допомогу туристським адміністраціям окремих країн з питань розробки проектів по використанню в туризмі лісів, рибних ресурсів, національних парків та інших природних об'єктів. - Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), яка регулює в сфері туризму міжнародні санітарні норми, спрямовані на боротьбу з розповсюдженням інфекційних захворювань і забезпечення максимуму безпеки у цьому відношенні для міжнародних туристів і подорожуючих. Успішно діють також Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД). Діяльність ООН у сфері міжнародного туризму широкомасштабна, охоплює більшу частину країн і приносить досить вагомі результати. Велике значення в розвитку міжнародного співробітництва в сфері туризму мають міжнародні наради-форуми, на яких збираються представники туристських адміністрацій багатьох країн. Назвемо основні з цих нарад. Конференція ООН з питань міжнародного туризму і подорожей, яка проходила в 1993 р. у м. Римі. На конференції були розглянуті найважливіші на тому етапі такі питання, як умови розвитку співробітництва в міжнародному туризмі, у тому числі про участь країн у реалізації спільних проектів, надання консультативної допомоги, підготовці фахівців, обмін інформацією, правове забезпечення іноземних туристів та надання рекомендації для всіх країн щодо спрощення формальностей для іноземних туристів. Всесвітня конференція з питань туризму відбулася з ініціативи ЮНВТО в 1980 р. у столиці Філіпін м. Манілі. У Декларації увага всіх країн зверталася на проблеми розвитку міжнародного туризму й шляхи усунення цих проблем, зокрема: - на регулювання пропозицій туристського продукту й туристських послуг і поліпшення їх якості з урахуванням інтересів споживачів та місцевих виробників, організацію з цією метою професійної підготовки працівників туристських підприємств, захист і збереження культурно-історичної спадщини і охорону довкілля; - на технічну співпрацю в сфері туризму, включаючи обмін туристською інформацією, створення загальносвітової системи туристської інформації; - на питання людських ресурсів у туристській галузі, включаючи підвищення іміджу професії й соціального статусу осіб, які працюють у туристській індустрії, а також на посилення уваги до їх професійної підготовки й підвищенню технічної компетентності; - на забезпечення свободи пересування туристів - спрощення візових, прикордонних, митних та інших туристських формальностей, а також на відповідну підготовку співробітників служб, які відповідають за дотримання подібних формальностей. На Манільській конференції було ухвалено рішення про щорічне проведення (починаючи з 27 вересня 1980 р.) Всесвітнього дня туриста.

69. Розвиток туріндустрії в країнах Європи

Країни Південної Європи - один із найбільших у світі районів туризму, який став важливою високоприбутковою галуззю господарства. Головними передумовами розвитку рекреаційної галузі є: рекреаційні можливості Альп, морських узбереж і островів; культурна спадщина, яка охоплює античну, візантійську, римську, мавританську епохи, середньовіччя і сучасність.Тут розташовані відомі у всьому світі курорти Коста-Брава, Коста-Бланка, Коста-дель-Соль, Балеарські та Канарські острови (Іспанія), Лігурійська Рів'єра з центром у Сан-Ремо, узбережжя Адріатики (Італія), остови Егейського моря (Греція), Мальта - курортні зони світового значення.Значні природно-рекреаційні ресурси, багато міст з історичними, архітектурними пам'ятками, художніми цінностями й іншими визначними пам'ятками приваблюють у Західну Європу щорічно 175 млн. туристів, які забезпечують країнам регіону понад 100 млрд. доларів прибутку. Лідирують за кількістю туристів: Франція (перше місце у світі, 75 млн. туристів), Велика Британія (27 млн. туристів), ФРН (20,1 млн. туристів), Австрія (19 млн. туристів), Нідерланди (9,6 млн. туристів).Основними туристичними об'єктами в регіоні є: Альпи (рекреація, зимові види спорту в Швейцарії, Австрії та Франції); морські курорти середземноморського узбережжя Франції; зони відпочинку в Арденнах (Бельгія, Люксембург) і Піренеях (Франція), долинах Рейну, Мозеля; озера в Німеччині; численні джерела цілющих вод (Німеччина, Франція); культурні центри світового значення, в яких розташовані найвідоміші музеї (Британський, Національна галерея і Галерея Тейт у Великій Британії, Лувр у Франції), картинні галереї (Будинок Рембрандта в Амстердамі), концертні зали (Шекспірівський і Ковент-Гарден в Англії); королівські палаци, замки, історичні й архітектурні пам'ятки, реліквії реформації в Німеччині, бібліотеки й університети (Британська бібліотека, Оксфордський і Кембриджський університети у Великій Британії, Сорбонна у Франції); ландшафтні парки.

70. Розвиток туріндустрії в країнах Америки

Американський регіон посідає третє місце у світі за кількістю міжнародних туристичних прибуттів. У межах регіону домінує Північна Америка - майже 70 % туристів приїздить до США, Мексики та Канади. Усі основні потоки в цьому регіоні починаються і закінчуються в США. Між США та Мексикою сформувався найбільш потужний світовий міждержавний туристичний потік - близько 20 млн американців щороку відвідують південного сусіда. Протягом останніх років кількість прибулих туристів до США стабілізувалася на рівні 55-58 млн осіб. Туристів приваблюють унікальні природні об'єкти, національні і тематичні парки, міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші атракції. Канада та Мексика щороку приймають близько 17 і 22 млн туристів відповідно.У межах Карибського басейну розташована переважна більшість "країн-готелів" світу, які існують за рахунок міжнародного туризму. Головним видом ресурсу, який став основою розвитку туризму в районі є узбережжя теплих морів. Центральна і Південна Америка нині позиціонуються як райони з потужними природними ресурсами, насамперед лісовими, флоро-фауністичними і ландшафтними, які сприяють інтенсивному використанню екотуристичних технологій. Екологічний туризм в обох районах перетворився на реальну альтернативу сільському господарству і лісозаготівлі. До країн, які реалізують грандіозні екотуристичні проекти належать Бразилія, Перу, Венесуела, Беліз, Гватемала. Латинська Америка у цілому багата на культурно-історичні ресурси. Особливий інтерес у туристів викликають пам'ятки доколумбових часів на території Перу, Мексики та інших країн регіону.