Міжнародний туризм

35. Методи обчислення туристичних доходів і витрат

Програма статистичного спостереження в туризмі. Для оцінки поточних і планових майбутніх грошових, у тому числі валютних, надходжень і витрат у міжнародному туризмі використовуються такі вартісні показники:-- сума грошових, у тому числі валютних, надходжень від в'їзного туризму -- загалом за рік, а також окремо за країнами і місяцями;-- сума грошових, у тому числі валютних, витрат на виїзний туризм -- загалом за рік, а також окремо за країнами та місяцями;-- сума сальдо (негативного чи позитивного) туристичного платіжного балансу;-- середні доходи/витрати на одного туриста, на один туродень.Методи статистичного спостереження:1.Державна статистична звітність.2.Суцільне і несуцільне спостереження.3.Вибіркове.4.Одноразове.5.Анкетне. Державна статистика МТ використовує різні форми збору інформації.1.Статистичне спостереженні може здійснюватися через звітність або за допомогою спеціального опитування. Статистичні відомості одержані від підприємств, установ і організацій за встановленими формами, за відповідний період.На основі даних операцій б.о. складають звіти і передають до органів статистики. У статистиці тур потоків інформація про кількість прибуттів і тривалість перебування мб отримана зі звітності імміграційних служб і засобів розміщення. У даний час понад 60 країн світу(Болгарія,Греція,Італія) реєструють туристів на кордоні і близько 40 країн в засобах розміщення(Бельгія,Нідерланди,Франція).Основні методи статистики МТ:1.Реєстрація прибуттів на кордоні.2.Реєстрація в засобах розміщення.основними джерелами інформації про подорожуючих осіб служать спеціальні реєстраційні форми(в*їзні,виїзні картки),закордонні паспорти,віза. Банківський метод полягає у зборі інформації про валютні операції, що здійснюються між туристами. Головну роль відіграє Нац банк. Нац банк здійснює обмін через комерційні банки, а також пунктів обміну валют, які надають інформацію про продаж і купівлю іноземних банкнот у сфері туризму. З метою полегшення управління міжбанківським розрахунком, зниження їхніх ризиків та зменшення потреб тримати великі резерви в Центральному банку застосовують кліринговий механізм. Грошові операції через клірингові системи у структурі міжбанківських розрахунків називаються платежі нетто.Системи кліринових зараховувань може використовуватись для розрахунків між банками в середині країни, так і для міжнародних розрахунків.

Щодо питань статистики вн туризму варто відмітити, що досить часто статистичні дані замінюються експертними оцінками. Це пояснюється значними складностями у врахувані самодіяльних, у тч неорганізованих туристів і рекреантів. Останнім часом стали широко використовувати непрямий метод сезонних оцінок чисельності самодіяльних туристів. Система спеціальних досліджень в статистиці включає методи:1.Метод опитування.2.Щоденниковий метод.3.Метод аналізу документів. 4.Метод експертних оцінок.Метод опитування має два види:інтерв*ю і анкетне опитування.Під час анкетного опитування використовуються різні типи питань:за змітом(питання про особу,мету.маршрути),за фунцією(питання фільтри,контроль і збір інформації),За формою(відкриті,закриті).Анкетне опитування лежить в основі програмного спостереження,порядок розміщення питання, якої має блоковий характер в залежності від їх складності:-вступ;-нейтральні питання;-складні питання;-менш складні питання;-паспортичка;-Явище аргументації.Міжнародний центр дослідження з економічного туризму у Венеціанському університеті розробив програму спостереження,в яку включено 4 форми анкет:Форма 1.Характер подорожі(включае в себе 5 блоків,а саме:1.Черговість відвідування країни.2.кількість ночей проведених в країні.3.організація поїздки.4.транспортні послуги.5.засіб розміщення). Форма 2.Збір інформації про тур витрати. Форма 3. Враження від поїздки. Форма 4.Паспортичка.Вибіркове дослідження організоване у формі опитування відвідувачів на контрольно-пропускних пунктаху засобах розміщення,а також найбільш популярних місцях.Метод вибіркового дослідження має негативи:1.важко визначити точність отриманої інформації.2.Важко визначити обсяг витрат.Щоденниковий метод поширенний на заході.На початку поїздки відвідувачам роздаються спеціальні бланки,які називаться щоденниками.Відвідувачі щодня заповнюють їх.зазначаючи обсяги витрат.мету відвідування.головну мету призначення.райони перебування,кількість ночівель.При більш поглиблених способах в щоденники вводяться додаткові розділи,що містять характеристику відвідувача,вид транспорту і місце, де були здійснені витрати.Перевагами джаного методу є отримання детальної інформації. Можно визначити витрати одного відвідувача за добу, всі платіжні операції фіксуються одразу після їх здійснення.Недоліки:Невисокий коефіцієнт заповнення,не повне їх повернення.Застосовують у поєднанні з методом опитування і експертних оцінок.У першому випадку враховується інформація.що є у статистиці звітів готелів і аеропортів про прибуття відвідувачів і матеріалах імміграційної служби.У другому випадку визначають відповідні критерії оцінок. Визначається певна кількість експертів.

36. Концепція туристичних витрат та їх класифікація за ЮНВТО

Основні чинники розподілу туристичних витрат.Концепція туристичних витрат прямо пов*язана з кінцевим споживанням товарі і послуг і відображається в національні системі рахунків. В основі концепції три принципи:1.Згідно рекомендації ВТО обліку підлягають тільки ті витрати, які мають економічне значення. Їх можуть здійснювати безпосередньо самі відвідувачі або від його імені будь-яка фіз або юр особа.2.Витрати відвідувача визначаються вартістю товарів і послуг, що придбались ним для задоволення потреб.3.Об*єм тур витрат рекомендовано встановлювати за фактичними витратами на товари і послуги з урахуванням діючих знижок і націнок незалежно від форми їх оплати розподіл витрат. Розподіл витрат за турнапрямками1.До поїздки.2.Під час.3.Після поїдки. Чинники величини і стуктури витрат:!.Країна-походження.2.Район і місце відпочинку.3.Тип розміщення.4.Тривалість відпочинку.5.Сезон, міжсезоння, не сезон.Групування(класифікація) тур витрат: В цілях уніфікації положення і забезпечення відповідності витрат ВТО рекомендує наступне групування:1.Комплексні.2.Розміщення.3.Харчування.4.Транспорт.5.Рекреаційні, культурні, спортивні товари і послуги, включаючи попередній внесок до установ культури, відпочинку і розваг. Також витрати на купівлю, ремонт, експлуатацію спортивного інвентарю під час поїздки, оплату навчання, окремими видами спорту, нетривалих екскурсій , а також послуг гідів.6.Магазинні покупки.7.Інші(витрати на страховку, комісійні збори). Величина витрат на поїздку істотно відрізняється за регіонами і субрегіонами.

37. Програма статистичного спостереження в туризмі

Методи статистичного спостереження:1.Державна статистична звітність.2.Суцільне і несуцільне спостереження.3.Вибіркове.4.Одноразове.5.Анкетне. Державна статистика МТ використовує різні форми збору інформації.1.Статистичне спостереженні може здійснюватися через звітність або за допомогою спеціального опитування. Статистичні відомості одержані від підприємств, установ і організацій за встановленими формами, за відповідний період.На основі даних операцій б.о. складають звіти і передають до органів статистики. У статистиці тур потоків інформація про кількість прибуттів і тривалість перебування мб отримана зі звітності імміграційних служб і засобів розміщення. У даний час понад 60 країн світу(Болгарія,Греція,Італія) реєструють туристів на кордоні і близько 40 країн в засобах розміщення(Бельгія,Нідерланди,Франція).Основні методи статистики МТ:1.Реєстрація прибуттів на кордоні.2.Реєстрація в засобах розміщення.основними джерелами інформації про подорожуючих осіб служать спеціальні реєстраційні форми(в*їзні,виїзні картки),закордонні паспорти,віза. Банківський метод полягає у зборі інформації про валютні операції, що здійснюються між туристами. Головну роль відіграє Нац банк. Нац банк здійснює обмін через комерційні банки, а також пунктів обміну валют, які надають інформацію про продаж і купівлю іноземних банкнот у сфері туризму. З метою полегшення управління міжбанківським розрахунком, зниження їхніх ризиків та зменшення потреб тримати великі резерви в Центральному банку застосовують кліринговий механізм. Грошові операції через клірингові системи у структурі міжбанківських розрахунків називаються платежі нетто.Системи кліринових зараховувань може використовуватись для розрахунків між банками в середині країни, так і для міжнародних розрахунків.

Щодо питань статистики вн туризму варто відмітити, що досить часто статистичні дані замінюються експертними оцінками. Це пояснюється значними складностями у врахувані самодіяльних, у тч неорганізованих туристів і рекреантів. Останнім часом стали широко використовувати непрямий метод сезонних оцінок чисельності самодіяльних туристів. Система спеціальних досліджень в статистиці включає методи:1.Метод опитування.2.Щоденниковий метод.3.Метод аналізу документів. 4.Метод експертних оцінок.Метод опитування має два види:інтерв*ю і анкетне опитування.Під час анкетного опитування використовуються різні типи питань:за змітом(питання про особу,мету.маршрути),за фунцією(питання фільтри,контроль і збір інформації),За формою(відкриті,закриті).Анкетне опитування лежить в основі програмного спостереження,порядок розміщення питання, якої має блоковий характер в залежності від їх складності:-вступ;-нейтральні питання;-складні питання;-менш складні питання;-паспортичка;-Явище аргументації.Міжнародний центр дослідження з економічного туризму у Венеціанському університеті розробив програму спостереження,в яку включено 4 форми анкет:Форма 1.Характер подорожі(включае в себе 5 блоків,а саме:1.Черговість відвідування країни.2.кількість ночей проведених в країні.3.організація поїздки.4.транспортні послуги.5.засіб розміщення). Форма 2.Збір інформації про тур витрати. Форма 3. Враження від поїздки. Форма 4.Паспортичка.Вибіркове дослідження організоване у формі опитування відвідувачів на контрольно-пропускних пунктаху засобах розміщення,а також найбільш популярних місцях.Метод вибіркового дослідження має негативи:1.важко визначити точність отриманої інформації.2.Важко визначити обсяг витрат.Щоденниковий метод поширенний на заході.На початку поїздки відвідувачам роздаються спеціальні бланки,які називаться щоденниками.Відвідувачі щодня заповнюють їх.зазначаючи обсяги витрат.мету відвідування.головну мету призначення.райони перебування,кількість ночівель.При більш поглиблених способах в щоденники вводяться додаткові розділи,що містять характеристику відвідувача,вид транспорту і місце, де були здійснені витрати.Перевагами джаного методу є отримання детальної інформації. Можно визначити витрати одного відвідувача за добу, всі платіжні операції фіксуються одразу після їх здійснення.Недоліки:Невисокий коефіцієнт заповнення,не повне їх повернення.Застосовують у поєднанні з методом опитування і експертних оцінок.У першому випадку враховується інформація.що є у статистиці звітів готелів і аеропортів про прибуття відвідувачів і матеріалах імміграційної служби.У другому випадку визначають відповідні критерії оцінок. Визначається певна кількість експертів.

38. Статистика туристичних доходів і витрат

Статистичний облік доходів і витрат у міжнародному туризмі має велике значення для оцінки впливу туризму на національну економіку і різні сектори туристичної індустрії, а також для планування комерційної діяльності.Обсяг надходжень від міжнародного туризму постійно зростає. У мате ріалах UNWTO надходження від міжнародного туризму і туристичні витрати відображаються в одній валюті -- в американських доларах. Регіональний розподіл надходжень від міжнародного туризму переважно збігається з географією туристських прибуттів. Надходження від міжнародного туризму концентруються в групі розвинених країн Північної Америки (США, Канада) і Західної Європи (Франція, Велика Британія, Німеччина), середземноморських (Італія, Іспанія) та альпійських (Австрія, Швейцарія) країн. Найдоходнішою туристичною дестинацією є США. Платежі, які належать до міжнародного туризму, поділяють на платежі з в'їзного туризмі/, до яких варто включати надходження від міжнародного туризму, що визначаються як "витрати міжнародних відвідувачів, що в'їжджають, включаючи їхні платежі національним перевізникам за міжнародний транспорт. Вони також повинні включати в себе будь-які інші попередні платежі за товари/послуги, отримані в країні призначення. Крім того, до платежів із міжнародного туризму входять міжнародні туристичні витрати з виїзного туризму. Вони визначаються як "витрати відвідувачів, що виїжджають в інші країни, включаючи їхні платежі національним (іноземним) перевізникам за міжнародні перевезення. Для оцінки поточних і планових майбутніх грошових, у тому числі валютних, надходжень і витрат у міжнародному туризмі використовуються такі вартісні показники:-- сума грошових, у тому числі валютних, надходжень від в'їзного туризму -- загалом за рік, а також окремо за країнами і місяцями;-- сума грошових, у тому числі валютних, витрат на виїзний туризм -- загалом за рік, а також окремо за країнами та місяцями;-- сума сальдо (негативного чи позитивного) туристичного платіжного балансу;-- середні доходи/витрати на одного туриста, на один туродень.На підставі вибіркових опитувань і спостережень формується картина витрат на придбання основних туристичних послуг і товарів (відповідно до прийнятої класифікації), визначається їхня частка в загальних туристичних витратах.Туристичні витрати -- це загальна сума споживчих витрат відвідувача чи уповноваженої ним будь-якої іншої особи при підготовці й під час поїздки, а також під час перебування в пункті призначення.У міжнародному туристському обміні витрати іноземних туристів стають валютними надходженнями (доходами) для країни, що приймає, і витратами для країни виїзду туристів. Концепція туристичних витрат прямо пов*язана з кінцевим споживанням товарі і послуг і відображається в національні системі рахунків. В основі концепції три принципи:1.Згідно рекомендації ВТО обліку підлягають тільки ті витрати, які мають економічне значення. Їх можуть здійснювати безпосередньо самі відвідувачі або від його імені будь-яка фіз або юр особа.2.Витрати відвідувача визначаються вартістю товарів і послуг, що придбались ним для задоволення потреб.3.Об*єм тур витрат рекомендовано встановлювати за фактичними витратами на товари і послуги з урахуванням діючих знижок і націнок незалежно від форми їх оплати розподіл витрат. Розподіл витрат за турнапрямками1.До поїздки.2.Під час.3.Після поїдки. Чинники величини і стуктури витрат:!.Країна-походження.2.Район і місце відпочинку.3.Тип розміщення.4.Тривалість відпочинку.5.Сезон, міжсезоння, не сезон.Групування(класифікація) тур витрат: В цілях уніфікації положення і забезпечення відповідності витрат ВТО рекомендує наступне групування:1.Комплексні.2.Розміщення.3.Харчування.4.Транспорт.5.Рекреаційні, культурні, спортивні товари і послуги, включаючи попередній внесок до установ культури, відпочинку і розваг. Також витрати на купівлю, ремонт, експлуатацію спортивного інвентарю під час поїздки, оплату навчання, окремими видами спорту, нетривалих екскурсій , а також послуг гідів.6.Магазинні покупки.7.Інші(витрати на страховку, комісійні збори). Величина витрат на поїздку істотно відрізняється за регіонами і субрегіонами.

39. Система спеціальних статистичних спостережень у туризмі

Система спеціальних досліджень в статистиці включає методи:1.Метод опитування.2.Щоденниковий метод.3.Метод аналізу документів. 4.Метод експертних оцінок.Метод опитування має два види:інтерв*ю і анкетне опитування.Під час анкетного опитування використовуються різні типи питань:за змітом(питання про особу,мету.маршрути),за фунцією(питання фільтри,контроль і збір інформації),За формою(відкриті,закриті).Анкетне опитування лежить в основі програмного спостереження,порядок розміщення питання, якої має блоковий характер в залежності від їх складності:-вступ;-нейтральні питання;-складні питання;-менш складні питання;-паспортичка;-Явище аргументації.Міжнародний центр дослідження з економічного туризму у Венеціанському університеті розробив програму спостереження,в яку включено 4 форми анкет:Форма 1.Характер подорожі(включае в себе 5 блоків,а саме:1.Черговість відвідування країни.2.кількість ночей проведених в країні.3.організація поїздки.4.транспортні послуги.5.засіб розміщення). Форма 2.Збір інформації про тур витрати. Форма 3. Враження від поїздки. Форма 4.Паспортичка.Вибіркове дослідження організоване у формі опитування відвідувачів на контрольно-пропускних пунктаху засобах розміщення,а також найбільш популярних місцях.Метод вибіркового дослідження має негативи:1.важко визначити точність отриманої інформації.2.Важко визначити обсяг витрат.Щоденниковий метод поширенний на заході.На початку поїздки відвідувачам роздаються спеціальні бланки,які називаться щоденниками.Відвідувачі щодня заповнюють їх.зазначаючи обсяги витрат.мету відвідування.головну мету призначення.райони перебування,кількість ночівель.При більш поглиблених способах в щоденники вводяться додаткові розділи,що містять характеристику відвідувача,вид транспорту і місце, де були здійснені витрати.Перевагами джаного методу є отримання детальної інформації. Можно визначити витрати одного відвідувача за добу, всі платіжні операції фіксуються одразу після їх здійснення.Недоліки:Невисокий коефіцієнт заповнення,не повне їх повернення.Застосовують у поєднанні з методом опитування і експертних оцінок.У першому випадку враховується інформація.що є у статистиці звітів готелів і аеропортів про прибуття відвідувачів і матеріалах імміграційної служби.У другому випадку визначають відповідні критерії оцінок. Визначається певна кількість експертів.

40. Банківський метод у статистиці міжнародного туризму: переваги та недоліки

Банківський метод полягає у зборі інформації про валютні операції, що здійснюються між туристами. Головну роль відіграє Нац банк. Нац банк здійснює обмін через комерційні банки, а також пунктів обміну валют, які надають інформацію про продаж і купівлю іноземних банкнот у сфері туризму. Банківський метод використовується у ряді Європейських країн:Франція, Німеччина. Переваги:1.Не вимагає дод інформації від туристів.2.Не ускладнює прикордонні формальності, а також роботу статистичних органів. Обробку даних виконує Центральний банк при складанні платіжного балансу.Недоліки:1.Наявність паралельних ринків валюти і можливостей фінансового зловживання.2.Неточність інформації з боку обмінних пунктів, щодо обсягів надходження іноземних валют.3.Відмова відмова фіз. і юр осіб використовувати наявну валюту, як платіжний засіб. У роботі тур. Підприємств і організацій широко застосовується кліринг-являє собою систему взаємозарахованих компенсацій при обміні туристами.Ці операції, а також оплата туристичних товарів і послуг здійснюється відвідувачами за кредитними картками і не враховується при банківському методу.4.Реєстрація міжнародних валютних операцій здійснюється у великих розмірах.В деяких країнах встановлений високий порогів рівень для транснаціональних операцій, що підлягають реєстрації.Середні туристичні витрати як правило не відповідають до цього рівня і не відбиваються в статистичній звітності. 5.Наявність в інших туристів відповідної валюти країни тимчасового перебуванняю.6.Облік обсягу валютних надходжень ведеться за країнами походження грошових одиниць, що створює серйозні неточності.

41. Клірингові системи та кліринговий механізм у західноєвропейських країнах

З метою полегшення управління міжбанківським розрахунком, зниження їхніх ризиків та зменшення потреб тримати великі резерви в Центральному банку застосовують кліринговий механізм. Грошові операції через клірингові системи у структурі міжбанківських розрахунків називаються платежі нетто.Системи кліринових зараховувань може використовуватись к для розрахунків між банками в середині країни, так і для міжнародних розрахунків. Організація міжбанківського заліку залежить від того, чи є банки-учасники самостійними юридичними особами, чи вони входять до системи того самого банку. У першому випадку банки обмінюються чеками, векселями та іншими борговими зобов*язаностями клієнтів.Доплачуючи лише різницю за заліком такі операції отримують назву міжбанківського клірингу. У другому випадку йдеться про внутрішньобанківський кліринг.Для цього всередині банку, тобто в його головні установі створюється кліринговий відділ, який і виконує клірингові операції для клієнтів відповідного банку. Залежно від сфери застосування міжбанківського клірингу кліринг може бути локальним або між банками певної банківської групи, також можу бути загальнодержавними. В західних країнах кліринг виконується через банки або спеціально створені розрахункові центри, тобто клірингові палати. В останньому випадку банки домовляються не здійснювати негайного розрахунку за окремими міжнародними дорученнями, а накопичувати свої вимоги і зобов*ячатися за певний період часу(кліринговий цикл).Після завершення циклу вхідні та вихідні платежі заліковуються, а банки беруть до оплати лише суму своїх чистих зобов*язань. Залік платежу здійснються на рахунок банку, який виконує розрахунки. У більшості випадків ними єЦентральний банк України. Однак чисті розрахунки можна використовувати також на рахунках в комерційних банках. Практично всі клірингові палати в зх. Країнах є добровільними асоціаціями фінансових установ. Здебільшого вони утворюються на некомерційні кооперативні основі частково під керівництвом адміністрацій. Членство обмежується певним географічним регіоном. Наприклад німецько-федеративна одиниця. Перевагою цього виду міжбанківськи платежів є концентрація. За допомогою клірингу спрощується, здешевлюється і прискорюється розрахунки, тобто зберігається готівка, а завдяки цьому підвищується рівень прибутковості та ліквідності банків. Принцип клірингових розрахунків широко використовується в зх. Країнах: наприклад ВБ. В розрахункових палатах, що перебувають під контролем банку Англії, найбільша палата в лондоні. Крім того, у ВБ функціонує три економічних системи чистих розрахунків. У США кожен федеральний розрахунковий банк є розрахунковою палатою свого нетто, брутто.

42. Класифікація туристичних організацій

Суб'єкти та об'єкти управління сферою туризму в Україні. Всі туристичні організації можна класифікувати за відповідними ознаками. Національно-територіальні:Міжнародні, регіональні, національні. Суспільно-державні:урядові, громадські .приватні. За видом діяльності: регулюючі,постачальники, ринкові агенти, навчально-професійні організації. За сферою діяльності: транспортні, ТА, ТО, локальні профспілки. В залежності від складу членів та їх статусу і представництва, а також поставлених цілей і задач міжнародні тур організації діляться: всесвітні і регіональні; офіційні і неофіційні;універсальні і спеціалізовані; До міжнародних неурядових організацій відносять Міжнародний туристичний альянс, Міжнародну асоціацію з екскурсійного обслуговування і турів. До універсальних Асоціація туристичних агентств, Міжнародна федерація ТО. До вузькоспеціалізованих: ІАТА, Міжнародна готельна асоціація. До регіональних:Американське товариство ТА, Рата. 6 Об'єктом управління в туризмі є туристичні фірми, процес туристичного обслуговування громадян у даному регіоні, а також колектив, персонал, сукупність соціально-економічних, правових, моральних і інших відносин, що виникають між людьми в процесі виробництва і обігу туристського продукту. При цьому важливо враховувати, що процес соціального управління в сфері туризму за своєю природою торкається надзвичайно широкого кола відносин між людьми в сфері їхнього виробництва і обігу. Наприклад, при розробці і реалізації туристичного продукту цілеспрямовано взаємодіють працівники готельного і ресторанного господарства, транспорту, культурно-видовищних і інших галузей туристичного комплексу, як вітчизняних, так і закордонних партнерів.Туризм може бути об'єктом управління на будь-якому рівні, у тому числі на рівні регіональному. Суб'єктом соціального управління може бути управлінська система; організаційно оформлені спілки людей, наділені функціями зі здійснення управлінського впливу, специфіка якого визначається характером його впливу, він спрямований на людей і виконується людьми. Завдання полягає в узгодженні, гармонізації інтересів окремої спільноти, соціальних груп, індивідів у процесі життєдіяльності суспільства, реалізації їхніх цілей.

На галузевому рівні до суб'єктів управління туризму відносяться Уряд України, Державне агентство України з туризму і курортів, місцеві органи влади тощо.

43. Міжнародні туристичні організації. Дайте характеристику їх діяльності на прикладі однієї з них

Міжнародні туристичні організації створюються на засадах добровільного членства і роботи в них представників туристичної галузі різних країн. Такі організації діють постійно відповідно до ухвалених статутів і є дуже ефективною формою міжнародної співпраці.

Усі міжнародні й регіональні туристичні організації здебільшого є неурядовими та об'єднують різноманітні громадські та приватні структури.Міжнародні туристичні організації, які приділяють увагу всім основним питанням розвитку міжнародного туризму, відносять до універсальних. Найбільшими серед них є такі:Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств, до якої входять національні асоціації туристичних агентств різних країн; Міжнародна федерація туроператорів об'єднує асоціації туроператорів і окремі туроператорські фірми різних країн. Окрім загальних питань розвитку міжнародного туризму, вона приділяє увагу захисту інтересів туроператорського бізнесу.Всесвітня асоціація туристичних агентств (УАТА), у якій співпрацюють туристичні агентства різних країн за встановленою нормою представництва.До вузькоспеціалізованих належать міжнародні туристичні організації, членів яких об'єднують підприємницькі чи суспільні інтереси.Наприклад:Міжнародна готельна асоціація , Міжнародна асоціація повітряного транспорту, Міжнародна асоціація конгресового бізнесу, Міжнародне бюро з соціального туризму, Міжнародне бюро молодіжного туризму

Найбільш представницькою, авторитетною й активною є Всесвітня організація туризму (World Tourism Organization -- UNWTO), яка вважається міжурядовим універсальним органом співробітництва країн у галузі туризму. Статут ВТО був прийнятий 27 вересня 1975р. ВТО була створена внаслідок реорганізації МСОТО. Згідно статуту ВТО основною метою є сприяння розвиткові туризму для внесення вкладу в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир і процвітання, загальну повагу, дотримання прав людини й основних свобод для всіх людей незалежно від раси, статі, мови та релігії. ВТО об'єднує 139 країн, які є дійсними членами і представлені відомствами з туризму, а також 88 асоційованих.

UNWTO провадить діяльність за такими основними напрямами:

-- зміцнення співпраці країн з метою розвитку туризму. Для цього UNWTO розробляє рекомендації і допомагає урядам країн у багатьох питаннях, включаючи розробку проектів, техніко-економічних обґрунтувань, визначення потреб в інвестиціях, передання технологій, а також маркетинг і просування туристичного продукту;-- організація професійної підготовки в сфері туризму, створення базових навчальних структур, короткотермінових і заочних курсів, а також мережі центрів UNWTO з професіональної підготовки;

-- забезпечення стійкого розвитку туризму і вирішення екологічних проблем. З цією метою UNWTO бере участь у міжнародних форумах, присвячених охороні навколишнього середовища та екології планети;-- поліпшення якості туризму. UNWTO приділяє увагу питанням охорони здоров'я і безпеки туристів, усуненню бар'єрів на шляху туризму, лібералізації туристичного бізнесу;

-- створення статистики туризму і дослідження ринку. UNWTO є основним центром накопичення (більш ніж зі 180-ти країн і територій), аналізу і поширення відомостей про туризм. Для членів UNWTO і туристичної індустрії випускається серія видань з питань міжнародного туризму;-- розвиток комунікацій і системи документації в сфері туризму. У UNWTO працює видавничий підрозділ, що одночасно є органом зі зв'язків з пресою. У центрі документації UNWTO зберігається великий обсяг інформації з різних питань туризму.Важливими напрямами діяльності UNWTO є спрощення туристичних обмінів і формальностей; визначення й узгодження законодавчого порядку регулювання туризму, також за надзвичайних обставин (епідемій, стихійних лих тощо).

44. Основні напрями діяльності міжурядових та неурядових туристичних організацій

За характером членства та юридичною природою учасників розрізняють міждержавні (міжурядові) і неурядові.

Міжнародна міжурядова організація - це об'єднання держав, створене на основі договору з метою досягнення спільних цілей, для якого характерним є членство держав, наявність установчого міжнародного договору, постійних органів, здійснення діяльності в інтересах держав-членів, поважаючи їх суверенітет як суб'єкта міжнародного права.Неурядова міжнародна організація створюється на основі об'єднання фізичних чи юридичних осіб у формі асоціацій, федерацій і діє в інтересах членів для досягнення конкретних цілей.До головних напрямів діяльності міжурядових та неурядових туристичних організацій належать:

1) вивчення та застосування заходів вирішення найважливіших проблем міжнародних туристичних відносин;; 2) спрощення туристичних обмінів і формальностей 3)поліпшення якості туризму; 4) забезпечення стійкого розвитку туризму і вирішення екологічних проблем; 5) лібералізація туристичного бізнесу і захист інтересів туристичних фірм; 6) стимулювання діяльності туристичних агентств, захист їхніх інтересів перед туроператорами і транспортними компаніями; 7) створення сприятливих умов для перевезення туристів, удосконалення тарифної політики, впровадження нових технологій і стандартів, навчання персоналу, який займається бронюванням і оформленням квитків, проведення маркетингових досліджень, складання статистичних оглядів тощо; 8) захист інтересів туроператорського бізнесу

45. Національні туристичні організації та характеристика їх діяльності

З метою підтримки економічної стабільності розвитку туристичної індустрії та збільшення надходжень іноземної валюти створюються національні туристичні організації.Оскільки важливість туризму для національної економіки і задоволення соціальних потреб очевидна, то його розвиток є важливою справою як для туристичної індустрії, так і для подорожуючих. Тому основними видами діяльності національних туристичних організацій є просування туризму в Україні, а також бажання розширити співробітництво уряду і приватної індустрії туризму.У липні 2000 року в Києві було створено Всеукраїнський союз асоціацій підприємств та організацій туристичної галузі України (Укрсоюзтур), в який увійшло 46 ініціативних груп з 21 області України. Основними цілями створеного союзу є вплив на зміну податкової політики держави відносно сфери туризму, питання сертифікації готелів та пунктів харчування, курортна сфера, її проблеми та перспективи розвитку, цінова політика і створення пільгових тур пакетів під час несезонного часу відпочинку, спрощення процедури отримання візи на в'їзд в Україну, питання рекламно-інформаційної діяльності тощо.

У Львові в 2000 році створено Львівську туристичну агенцію (ЛТА) за підтримки приватного сектору та Львівської міської ради з метою просування туристичного продукту Львова на міжнародному та українському ринках, а також управління новим туристично-інформаційним центром. У цей же час започатковано асоціацію музеїв та галерей Карпатського регіону, завданням якої є сприяння співпраці між музеями в інформаційній та рекламній сферах, представляти інтереси її членів перед органами влади, реалізовувати спільні проекти.На виконання доручень Кабінету Міністрів України створена Державна акціонерна компанія "Україна туристична" та створено автоматизований інформаційно-рекламний центр "Українська Туристична Інформаційна система" (УТІС), що увійшов до мережі Інтернет з регіональними представництвами у містах Одесі та Львові.

46. Регіональні туристичні організації. Дайте характеристику їх діяльності на прикладі однієї з них

Значну роль у розвитку співробітництва у галузі міжнародного туризм відіграють регіональні туристичні організації. Вони покликані сприяти налагодженню спільної діяльності туристичних організацій регіону, відстоювати їхні інтереси в інших міжнародних туристичних організаціях або на міжнародних туристичних форумах. Найбільшими авторитетними регіональними туристичними організаціями є, наприклад, Американське товариство туристичних агентств (ASTA), Європейська туристична комісія (ETC), Асоціація туристичних агентств країн Тихоокеанського регіону (PATA), Конфедерація туристичних організацій країн Латинської Америки (COTAL). РАТА створена в 1954 з метою розвитку, просування та сприяння туристичного обміну на азіатсько-тихоокеанських напрямах. Входить 34 країн А-Т.регіону. мета на даний час - досягти успіху у розвитку туризму і подорожей в регіоні; робота, яка проводиться цією асоціацією направлена на розробку програм з дослідження, розвитку освіти і маркетингу. Структуру асоціації формують Секретаріат і організаційні комітети з менеджменту, маркетингу, розробки і дослідження. Редакційним органом є виданням «Тихоокеанські тур.новини. Секретаріат РАТА розташований в Сан-Франциско. Основні офіси для обслуговування азіатського регіону в Сінгапурі, Тихоокеанського в Сіднеї.

Конфедерація ТО Лат.Ам. була створена в 1957 р і об'єднує 350 тур.підприємств Азії, Америки, Європи. Головним завданням є обєднання діяльності всіх тур.підприємств і національних асоціацій в цілях розвитку тур.індустрії Лат. Америки. Секретаріат в Буенос-айресі. Керівний орган - ГА, яка скликається щорічно. Офіційні мови іспанська і англійська.

47. Туріндустрія (ТІ), як поняття. Структура туріндустрії

Туріндустрія це міжгалузевий господарський комплекс, який є елементом функціонально-компонентної структури господарства і являє собою інтегровану систему галузей,виробництв і видів діяльності, що спеціалізується на створенні тур продукту здатного задовольнити специфічні потреби населення в організації дозвілля в подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг тур.призначення. до елементів тур.індустрії відносять підприємства, установи, мета функціонування яких полягає в задоволенні певних туристичних потреб (мотиваційних, змістовних, комфортності, атракції).

Внутрішньокомплексні вертикальні зв'язки лежать в основі виділення функціонально-компонентної (галузевої) структури ТІ. Відносно споживчо-ресурсної орієнтації їх можна розташувати так: 1)організаційно-інституційна 2) функціонально-господарська 3) територіально-господарська.

48. Основні чинники та фактори розвитку туріндустрії. Взаємодія компонентів туріндустрії

1)економіка 2)тур.умови і ресурси 3)попит і пропозиція 4) рівень лоходу 5)ціна 6) механізм споживання і виробництва 7)демографічні характеристикиЧинники формування національного ринку тур.послуг поділяються га стимулюючі і лімітуючи. Стимулюючі(динамічні) чинники дозволяють визначити напрям роз.тур.ринку :1) інтенсивний - за рахунок наявних нових технологій, підготовки нових кадрів; 2) екстенсивний - за рахунок нарощування потужностей, залучення нових територій, нових ресурсів - є основою для прогнозування розвитку туризму та формування туристичної послуги. Розвинений ринок тур послуг хар-ться переважанням динамічних чинників інтенсифікації туризму. Лімітуючі чинники - можуть бути постійно діючими чи тимчасовими; залежно від внутрішньої економ.ситуації чи зовнішнього впливу.Зовнішні чинники; 1)економ.та політична ситуація в країні, в т.ч. її участь в міжнародних організаціях, характер двосторонніх відносин, ступінь інтегрованості в світогосподарську систему; 2) імідж країни чи території (впливає на попит, формує конюктуру ринку і створює середовище для бізнес-діяльності).взаємодія компонентів ТІ. Туроператори взаємодіють з тур агентами -канал розподілу - служби підтримки. Також туроператор може безпосередньо без взаємодії тур агентів по каналах розподілу - до споживача. Туоператор взаємодіє з транспортними підприємствами, засобами розміщення, підприємствами харчування, атракціями.

49.Специфіка роботи основних типів туроператорів. Дати визначення поняття “сугестивний сервіс”, “туристичний бізнес”, “турист”, “канали розподілу турпродукту”

За специфікою функціонування на ринку туристичних послуг вирізняють чотири основних типи туроператорів:1. Оператор масового ринку найбільш відомий тип операторів. Сутність діяльності для даного типу полягає у формуванні, купівлі і продажу турпакетів у добре відомі туристичні центри й курорти, перевезення клієнтів до яких здійснюється приватними авіакомпаніями або чартерними рейсами.2. Туроператори, які спеціалізуються на певному сегменті (напрямі) туристичного ринку, - найбільш поширений тип туроператорів, який поділяється на декілька категорій- туроператори, які пропонують пакети для певної категорії споживачів (наприклад, для молоді, вчених, бізнесменів, сімейних пар тощо);- туроператори, які пропонують пакети на певні напрямки-дестинації (наприклад, у Велику Британію, Францію, Угорщину, Швейцарію, Австрію і т. д.);- туроператори, які пропонують пакет турпослуг у певних туристичних центрах (наприклад, Майорка, курорт Коста Дель-Соль, Анталія тощо);- туроператори, які пропонують турпродукт, пов'язаний з перевезеннями клієнтури на певному виді транспорту (наприклад, пароплавами, потягами, літаками);- туроператори, які пропонують специфічні тури (сафарі, рафтинг, дайвінг тощо).3. Туроператори внутрішнього ринку (domestic), які продають турпакети в межах країни проживання, тобто турпродукт реалізується на національному рівні.4. Туроператори зовнішнього ринку (international) - створюють пакети і продають їх у різні країни. Найчастіше їх діяльність пов'язана з тими країнами, з яких приїздить більшість туристів. Тут вирізняють також декілька категорій. Деякі організовують для за рубіжних туристів різноманітні послуги і виступають у ролі менеджерів сервісного забезпечення турпродукту. Інші спеціалізуються виключно на зустрічі і перевезенні (трансфері) туристів у готелі, а також пропонують послуги ескорту. Окремі туроператори пропонують різноманітний набір послуг, що включає переговори з партнерами, які мають автобуси і готелі, організацію освітніх турів, організацію харчування і розваг з метою мінімізації цін, що закріплені в контрактах. Ряд туроператорів спеціалізується на обслуговуванні окремих етнічних груп тощо.

Сугестивний сервіс (сугестія - навіювання)- уміння вселити гостю ідею замовити ту чи іншу страву або напій. Сугестивний сервіс є могутнім засобом збільшення прибутку ресторану. Мета цього сервісу - перетворити обслуговуючий персонал на умілих продавців, що досконало знають свій товар. До елементів сугестивного сервісу споживачі ставляться дуже поблажливо.

Турист -- особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишите країну або місце перебування у зазначений термін;(згідно З.У.)Туристичний бізнес (за Дядечком) виступає єдиною економіко-технологічною системою формування й реалізації туристичного продукту з метою задоволення попиту на туристичні послуги. Він охоплює чотири основних елементи:1) виробництво туристичних послуг;2) комплектування туристичного продукту;3) реалізація туристичного продукту або окремої послуги;4) споживання туристичного продукту (послуги).Канали розподілу тур продукту - - це шлях, по якому турпродукт рухається від виробника до споживача. Під каналом збуту (розподілу) у туризмі ми розуміємо сукупність способів організації продажу туристичного продукту туристичним підприємством споживачеві.

50. Категорії туроператорів та особливості роботи турагентів

Туроператор - господарюючий суб'єкт або індивідуальний підприємець, який розробляє туристичні маршрути, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, встановлює ціни на тури турагентам для випуску за ними путівок і їх реалізації. Під туроператорською діяльністю розуміють діяльність щодо формування, просування і реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем. У практиці туристичної діяльності розрізняють туроператорів, які працюють на прийом туристів- рецептивні (inbound, incoming) або їх відправку-ініціативні генеруючі (outbound). Прийом і відправка можуть здійснюватися по відношенню як до внутрішніх, так і міжнародних туристів. Ініціативні - це туроператори, які відправляють туристів за кордон або інші регіони за домовленістю з приймаючими операторами або безпосередньо з туристичними підприємствами. Рецептивні- це туроператори на прийомі, тобто ті, які комплектують тури і програми обслуговування в місцях прийому і обслуговування туристів, використовуючи прямі угоди з постачальниками послуг. Також вирізняють 4 основних типи ТО: 1)оператор масового ринку, 2)туроператори, які спеціалізуються на певному сегменті (напрямі) туристичного ринку, - найбільш поширений тип туроператорів, який поділяється на декілька категорій:- туроператори, які пропонують пакети для певної категорії споживачів (наприклад, для молоді, вчених, бізнесменів, сімейних пар тощо);- туроператори, які пропонують пакети на певні напрямки-дестинації (наприклад, у Велику Британію, Францію, Угорщину, Швейцарію, Австрію і т. д.);- туроператори, які пропонують пакет турпослуг у певних туристичних центрах (наприклад, Майорка, курорт Коста Дель-Соль, Анталія тощо);- туроператори, які пропонують турпродукт, пов'язаний з перевезеннями клієнтури на певному виді транспорту (наприклад, пароплавами, потягами, літаками);- туроператори, які пропонують специфічні тури (сафарі, рафтинг, дайвінг тощо); 3.) туроператори внутрішнього ринку (domestic); 4.) Туроператори зовнішнього ринку (international)

Підприємства-туроператори найчастіше організовують зв'язок із споживачами через турагентів. Останні на договірній основі отримують від туроператорів права на реалізацію сформованого турпродукту. Набір функцій турагента залежить від угоди з туроператором. У деяких випадках агентське підприємство може виконувати більшість функцій туроператора. Фактично, виконуючи роль посередників, турагенти (невеликі фірми з незначним капіталом і обмеженим ринком) залежать від діяльності великих туроператорів і транспортних компаній. Однак вони відіграють важливу роль на ринку, оскільки саме через них продається, доводиться до кінцевого споживача переважна більшість турів - туропродукту, що формується туроператором. Серед підприємств у галузі туризму туроператорів не більше ніж 5 %, турагентів - 95 %. Отже, активно діючий турагент - це вирішальний елемент агентської мережі туроператора.За характером здійснюваних операцій турагент - це роздрібний продавець. Класичний турагент не створює своїх власних туристичних продуктів, а займається їх перепродажем. Він реалізує послуги кінцевим споживачам - туристам для їхнього особистого використання.Турагенти виконують функції:- рекламування турів, що пропонуються туроператорами, на регіональному ринку за свій рахунок і під свою фінансову відповідальність - агент, таким чином, самостійно ухвалює рішення про те, які із запропонованих оператором турів будуть позитивно сприйняті та затребувані на регіональному ринку, а потім рекламує їх всіма доступними йому способами за власні кошти;- доведення достовірної інформації про тур потенційному клієнту (у разі звернення клієнта в офіс турагента, той повинен надати зрозумілу і достовірну інформацію про майбутній тур, що організовується туроператором. При цьому інформація, яка потрібна клієнту, може бути будь-якого змісту, що стосується:- продажу туру, тобто попереднє бронювання туру в оператора, отримання від останнього підтвердження бронювання і приймання оплати за майбутній тур у клієнта;- комплектуюча функція турагента полягає в придбанні (у туроператора або безпосередньо у постачальників) додаткових туристичних продуктів, що забезпечують максимальну зручність туриста;- туроформуюча функція агента полягає в можливому придбанні ним окремих туристичних продуктів у різних туроператорів і самостійному формуванні з них туристичного пакета. Ця функція найбільш підходить при організації замовлених індивідуальних або групових турів, а також тоді, коли придбання компонента турів у різних операторів вигідніше з погляду підсумкової ціни туристичного пакета..Ринок турагентів відзначається великою кількістю учасників торгових операцій і являє собою приклад гострої конкурентної боротьби. Турагенти працюють за комісійну винагороду.

51. Класифікації засобів розміщення у країнах світу

Система класифікації закладів розміщення передбачає їхній поділ на категорії згідно певних критеріїв. Мета будь-якої класифікації -- визначити відповідність конкретного готелю, а також номерів прийнятим стандартам або встановленому порядку на обслуговування. Категорія готелю -- одна з основних його характеристик, згідно якої визначаються його ринкові позиції, управління, обсяг послуг, тариф на основні та додаткові послуги.ЗР можна характеризувати за наступними параметрами:1)загальна клк.місць, номерів;2)управлінський апарат і обслуговуючий персонал; 3) ціна за номер. Засоби розміщення характеризуються великою різноманітністю за видами й типами. У залежності від призначення вони поділяються на такі: готелі, мотелі, ротелі, ботелі, флотелі, кемпінги, флайтелі, туристичні котеджі, шале, бунгало, турбази. Готелі та мотелі відносяться до основних засобів розміщення, а решта до додаткових. Готель є найбільш поширеним стаціонарним типом закладу розміщення туристів, який характеризується високим рівнем матеріально-технічної бази та сервісу, широкими можливостями організації комплексного обслуговування. Готель-люкс -- має від 100 до 400 номерів, розташовується, як правило, в центрі міста, характеризується високим рівнем обслуговування, кваліфікації персоналу, ціною, має вишукане оздоблення приміщень, розрахований на знавців, пропонує елітарні послуги для гостей, в основному керівників великих підприємств, професіоналів, учасників конференцій. Готель високого класу має від 400 до 2000 номерів. Як правило, такий готель розміщується в межах ділового центру міста, пропонує широкий набір послуг, має висококваліфікований персонал, пропонує послуги за ціпами вище середнього рівня і орієнтований на бізнесменів, індивідуальних туристів, учасників конференцій тощо. Готель середнього рівня може мати різні розміри, в залежності від місцеположення, максимально використовує сучасні технології для зниження експлуатаційних витрат. Відповідно, ціни в таких готелях утримуються на середньому в регіоні рівні. Апарт-отель має номерний фонд від 100 до 400кімнат з умовами аналогічними до мебльованих кімнат, за ціпами, що залежать від сезону та варіантів самообслуговування. Такі готелі орієнтовані в основному па бізнесменів і сімейних туристів, які приїжджають на довгий час. Готель економічного класу може мати номерний фонд від 10 до 150 кімнат, розташовується поблизу центра міста, має невеликий штат персоналу, пропонує невисокі ціни ігри сучасних, добре обладнаних кімнатах, але без послуг харчування. Споживачами є, як правило, ділові люди та індивідуальні туристи, які не мають потреби в повному пансіоні. Мотель, або готель, для туристів, які подорожують автомобілем, має від 150 до 400 кімнат. Знаходиться, зазвичай, в приміській зоні, на автошляхах, при в'їзді в місто. В таких закладах розміщення пропонується середній рівень обслуговування при невеликому штаті персоналу за серед нього ціною і з наданням послуг харчування, як правило, в кафетерії або їдальні. Кемпінг - засіб розміщення на огородженій території, де розміщення забезпечують v котеджах та (або) бунгало, та (або) надають місця для розташовування наметів, караванів та кара-ванів-будиночків, територія облаштована санітарно-технічними зручностями загального користування. Курортний готель може мати 100-500 номерів, розташовується на березі моря, океану, озера, в гірській місцевості, за звичай, віддалений від міста. Готель типу кондомінімуму. Його розмір може коливатися від 50 до 250 кімнат, можуть бути окремі споруди на 4-5 кімнат. Має номери типу квартир і спортивні споруди аналогічні курортним. Рівень комфорту на сьогодні лежить в основі понад тридцяти відомих у світі систем класифікації готелів. Найбільш розповсюдженими серед них є такі:- європейська, або, як часто її називають, система «зірок», що базується на французькій національній системі класифікації, в основі якої лежить розподіл готелів за категоріями від 1 до 5 зірок. Така система застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Україні, Росії і ряді інших країн;- система букв (А, В, С, D), що використовується в Греції;- система «корон», що застосовується у Великобританії,- індійська система.. Французька національна система передбачає розподіл готелів на 5 категорій зірок від 1 до 5 зірок. Головними критеріями оцінки є: обладнання та площа номерів, елементи комфорту, набір послуг, що надаються, і кваліфікація персоналу. В Греції користується популярністю «літерна» система класифікації, хоча на фасадах готелів можна побачити і звичні зірки. Всі грецькі готелі поділяються на чотири категорії: А, В, С, І). Готелі категорії «А» відповідають чотиризірковому рівню, «В» - тризірковому, «С» - двозірковому. Готелям найвищого класу часто присуджується категорія de Luxe. У В.Британії система корон. Цікавим с досвід з класифікації та оцінки якості обслуговування у готелях і ресторанах Автомобільною Асоціацією Великобританії. Обов'язкова класифікація включає 5 категорій зірок чорною та червоного кольору.Кожне підприємство інспектують щорічно і класифікують за особливими критеріями. Проводять роботу з класифікації спеціальні інспектори, робота яких полягає у регулярному та детальному обстеженні готелю. Кожний інспектор повинен мати спеціальну освіту у готельній і ресторанній справі, теоретичну і практичну підготовку. Вони зобов'язані регулярно проходити навчання на спеціальних курсах, щоб гарантувати дотримання загальнонаціональних стандартів. Готелі перевіряються анонімно. Оселившись на одну добу, як звичайний клієнт, і одержавши на ранок рахунок, інспектор відрекомендовується і після цього проводить детальну перевірку всього підприємства. Після одержання схвальної оцінки та присудження заслуженої кількості зірок готель інспектується таким самим чином щорічно. Місткість (ємність) готелю визначається кількістю постійних спальних місць. Класифікація готелів за місткістю у різних країнах різна. Наприклад, у Швейцарії та Австрії готелі, що мають менше 100 місць, вважаються малими, 100-200 місць - середніми, понад 200 місць - великими; у Чехії до 120 місць - малими, до 500 - середніми, понад 500 місць - великими; у США до 100 номерів - малими, до 500 номерів - середніми, понад 500 - великими. В Україні немає офіційної диференціації готелів за місткістю, але поширена така їхня градація: до 100 місць - готелі малої місткості, до 500 - середньої, понад 500 місць - великої.