Історія туризму в Україні

92584

40002

Дніпропетровська

350872

20721

288780

19209

194927

19118

Донецька

167960

9944

132832

10567

154935

14258

Житомирська

79146

4470

59983

2072

59761

2763

Закарпатська

95320

7659

86117

5952

84248

9222

Запорізька

138642

8860

123866

6569

148854

9958

Івано-Франківська

71776

6617

67250

6963

58182

4624

Київська

98352

9459

89237

11025

97507

15053

Кіровоградська

40773

1827

31986

1397

31566

1809

Луганська

53505

2520

51956

2068

47652

1818

Львівська

124613

24041

146103

30828

164286

32628

Миколаївська

41388

2362

41499

2765

40135

2439

Одеська

220295

30876

213477

17168

243127

19022

Полтавська

141456

18296

130730

11678

125303

5057

Рівненська

85133

3644

70342

3380

66401

4168

Сумська

60157

5280

51183

4033

59539

3424

Тернопільська

42535

4003

41336

2777

51628

3682

Харківська

133035

12059

132882

9326

143236

10672

Херсонська

55477

2724

60981

2195

63975

1642

Хмельницька

53573

2705

47395

2917

46818

3469

Черкаська

68903

2833

68621

2528

73738

3657

Чернівецька

55783

6582

62682

6755

52938

5783

Чернігівська

57020

3849

53843

25009

56217

6763

м. Київ

680527

122685

709781

123345

810232

129302

м. Севастополь

30106

2156

34672

2671

47579

2455

Усього по Україні

3350515

361877

3093541

321186

3287396

358446

Найбільшій кількості іноземних туристів надано готельних послуг у таких регіонах України: Київ (36,1 %), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1 %), Одеській (5,3 %), Дніпропетровській (5,3 %), Київській (4,2 %), Донецькій (4,0 %).

Середня тривалість перебування однієї особи в готелях становить для громадян України 2,7 доби, для іноземців - 2,6 доби.

Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві - 1,9, а в областях, зокрема Рівненській і Донецькій, - 1,8, в Одеській - 2,2, у Чернігівській і Херсонській - 2,3, у Сумській - 2,6.

На виконання статті 15 Закону України "Про туризм" з 1 жовтня 1999 р. введено обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надають суб'єкти туристської діяльності. Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації в Україні нині підлягають 266 підприємств, що надають готельні послуги, та 455 підприємств харчування. Станом на 01.10.2000 р. сертифікат відповідності надано: на готельні послуги - 158 підприємствам, на послуги харчування - 274 підприємствам.

Результатом проведеної роботи стало помітне підвищення рівня обслуговування на підприємствах готельної галузі.

Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу.

Подальший розвиток готельного господарства неможливий без сучасного обладнання і новітніх технологій, про що нагадує девіз Всесвітньої туристської організації на 2000 рік: "Технологія і природа - два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття". Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.

Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 - 25 % загальної кількості готельних господарств, 75 -85 % - мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті (табл. 6; рисунок 1.).

Таблиця 6

Кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання за типами, од.

Заклади для проживання	Рік
	1998	1999	2000
Усього по Україні	1328	1326	1308
у тому числі:
готелів	916	872	866
мотелів	15	21	19
готельно-офісних центрів	6	5	10
кемпінгів	9	10	10
молодіжних турбаз та гірських притулків	11	11	20
інших	371	407	383
у міських поселеннях, усього	1052	1057	1074
у тому числі:
готелів	831	796	802
мотелів	12	18	16
готельно-офісних центрів	6	5	10
кемпінгів	8	9	7
молодіжних турбаз та гірських притулків	8	7	15
інших	187	222	224
у сільській місцевості, всього	276	269	234
у тому числі:
готелів	85	76	64
мотелів	3	3	3
готельно-офісних центрів	-	-	-
кемпінгів	1	1	3
молодіжних турбаз та гірських притулків	3	4	5
інших	184	185	159

Рисунок 1 Структура підприємств готельного господарства (а - у 1998 р., б - у 2000 р.)

Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.

Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Закону України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.

Велике значення для розвитку туризму мають транспортні шляхи, які повинні відповідати міжнародним вимогам щодо швидкого, безпечного, надійного, комфортного перевезення. Саме вони є першою ланкою ланцюга в успішному залученні туристського потоку іноземних громадян до України.

В Україні існує понад 13 тис. км автомобільних доріг державного значення, з них понад 9 тис. км - магістральних. Магістральні дороги сполучені з міжнародними транспортними коридорами. Щороку кордон України перетинає близько 605 млн іноземних транспортних засобів, які прямують як в Україну, так і транзитом в інші країни. Більшість автотуристів користуються існуючою сервісною інфраструктурою, розташованою вздовж автошляхів та в зоні їх тяжіння. Автомобільні туристські маршрути здебільшого збігаються з міжнародними транспортними коридорами.

Автошляхи України перебувають у незадовільному стані, вони ще не відповідають вимогам міжнародних стандартів і на них практично відсутні сучасні об'єкти для надання послуг автотуристам. Інтеграція дорожньо-транспортного комплексу України в міжнародну транспортну систему потребує лише на Критських коридорах будівництва 10 нових і реконструкції 49 існуючих комплексних об'єктів туристської інфраструктури, до складу яких обов'язково мають входити готелі, ресторани, кафе та інші заклади для надання послуг автотуристам на рівні міжнародних стандартів. Орієнтовна вартість таких об'єктів становить 1,5 - 3 млн дол. США.

В Україні прийнято Державну програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. її реалізація дасть змогу вирішити проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристської індустрії.

Взаємодія двох галузей - транспорту і туризму - допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема розбудову туристської інфраструктури за напрямами національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу (національного й зарубіжного).

Сервісний благоустрій коридорів залучить додаткові транспортні потоки, причому не лише туристські, а й вантажні. Туристські транспортні потоки в Україні, збігаючись з основними вантажними потоками, посилюють фактор зниження загальної собівартості туристських і вантажних перевезень.

Прийнята Програмою розвитку транспортних коридорів національна мережа автомагістралей зонами свого економічного впливу охоплює практично всю територію України, що дає змогу прив'язати 90 % туристських об'єктів до затвердженої Кабінетом Міністрів України мережі нових автомагістралей і з порівняно невеликими витратами впорядкувати також місцеві дороги, що сполучають об'єкти туризму з автомагістралями.

За аналітичними дослідженнями Міжнародного туристичного альянсу, збережеться тенденція до використання для подорожей переважно авіаційно-автомобільного транспорту (90% перевезень туристів, у тому числі 2/3 - автомобілями).

Викладене вище дає змогу визначитися щодо необхідності оперативної перебудови існуючих стратегічних цілей з урахуванням пріоритетного розвитку автомобільної складової туризму.

Департамент туризму і курортів Держкоммолодьспорттуризму разом з іншими міністерствами й відомствами розробив "Програму розбудови туристської інфраструктури в зонах економічного тяжіння за напрямами національної мережі транспортних коридорів в Україні". У Програмі передбачено створення низки різноманітних туристських комплексів у зоні економічного тяжіння транспортних коридорів, будівництво нових і реконструкцію наявних мотелів, кемпінгів та інших сервісних пунктів уздовж автомобільних доріг міжнародних транспортних коридорів, які б відповідали вимогам міжнародних стандартів.

Актуальність розгортання роботи в цьому напрямі полягає насамперед у тому, що запропонована схема розміщення туристської інфраструктури, як діючої, так і перспективної, дуже вигідно доповнює затверджену Кабінетом Міністрів України Державну програму створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні.

Нові транспортні магістралі, перетинаючи в різних напрямах нашу країну, є частиною і продовженням Критських коридорів, що значною мірою робить переміщення туристів по країні комфортним і безпечним. Тому поєднання розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів, з одного боку, і облаштування транспортних коридорів туристською інфраструктурою згідно з міжнародними вимогами, з іншого боку, буде активно сприяти подальшому розвитку туризму, а відповідно, і економіки України.

Розроблена і реалізується міжгалузева "Програма створення і забезпечення функціонування на автомобільних шляхах України системи надання оперативної дорожньої допомоги, комплексу супровідних послуг та інформаційно-довідкового обслуговування автомобільних туристів як складової частини міжнародних транспортних коридорів".

6.3.3 Гарантування захисту то безпеки туристів

Відповідно до Закону України "Про туризм" у галузі була розроблена і діяла "Програма забезпечення захисту та безпеки туристів на 1996 - 2000 роки"; 7 травня 2001 р. була затверджена "Програма захисту та безпеки туристів на 2001-2005 роки". В Автономній Республіці Крим і областях України діють відповідні програми, розроблені Міністерством курортів і туризму Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями. Ці програми передбачають реалізацію державної політики в галузі туризму, проведення комплексних практичних заходів щодо забезпечення захисту й безпеки туристів, запобігання їх загибелі, травматизму та іншим нещасним випадкам. Заходи щодо гарантування захисту та безпеки туристів, запобігання аваріям, нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, безпечної експлуатації об'єктів, профілактики травматизму невиробничого характеру розглядаються на засіданнях обласних рад з питань туризму, на нарадах з керівниками суб'єктів туристської діяльності.

Фахівці структурних підрозділів Міністерства курортів і туризму (Автономна Республіка Крим), обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій разом з інспекторами ДАІ, працівники санепідемстанцій перед початком нового туристського сезону проводять комплексні обстеження туристсько-рекреаційних об'єктів та прилеглих до них ділянок і шляхів, основних туристських маршрутів, вживають необхідних заходів, спрямованих на дотримання правопорядку і безпеки туристів, захист їхніх інтересів.

Щороку проводиться комплексне обстеження туристсько-рекреаційних об'єктів на предмет дотримання пожежної, екологічної, майнової і особистої безпеки туристів та відпочиваючих. Разом із зацікавленими відомствами проводяться перевірки закладів розміщення туристів з метою виявлення і вжиття відповідних заходів щодо порушень паспортно-візових правил, запобігання незаконному перебуванню громадян, виявлення заборонених предметів і речовин. У курортних зонах України проводяться рейди з метою вивчення готовності органів внутрішніх справ до забезпечення правопорядку на курортах.

Суб'єкти туристської діяльності регулярно проводять інструктажі стосовно прав та обов'язків туристів, виконання ними митних і прикордонних правил, дій у разі екстремальних ситуацій чи завданої їм шкоди, вимог законодавства країни перебування, оформлення медичного страхування, профілактики травматизму невиробничого характеру (пожеж, отруєнь алкоголем, ураження електрострумом, утоплень) тощо. У колективних договорах і угодах передбачено вирішення питань про запобігання аварійності, травматизму та професійним захворюванням. Ці питання розглядаються туристськими підприємствами та організаціями за участю профспілкових організацій.

Особлива увага приділяється питанню гарантування безпеки дітей як під час подорожей і екскурсій, так і під час їхнього відпочинку та оздоровлення.

З метою створення умов для безпечного проведення туристських подорожей, запобігання нещасним випадкам і травматизму Наказом Міністерства освіти України від 6 квітня 1999 р. № 96 затверджено "Правила проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України". Пунктом 4-м "Обов'язки і права керівника та заступників керівника туристської групи (подорожі) учнівської та студентської молоді" цих Правил визначено:

Під час підготовки та проведення будь-яких туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю керівник і заступник (заступники) керівника зобов'язані:

- провести цільовий інструктаж учасників з техніки безпеки в туристській подорожі з обов'язковою реєстрацією в журналі за відповідною формою;
- забезпечити під час подорожі додержання учасниками належного громадського порядку, санітарно-гігієнічних норм, виконання правил дорожнього руху, пожежної безпеки, використання туристського спорядження, а також інших правил безпеки життєдіяльності. На туристських маршрутах, у місцях гірськолижного відпочинку, лісових і печерних зонах України діють загони державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку і рятування туристів. Вони разом з іншими підрозділами Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій брали участь у ліквідації стихійного лиха в Закарпатській та інших областях України. Лише в 1998 р. ці загони здійснили 150 виїздів для профілактики нещасних випадків, опікувалися безпекою туристів і екскурсантів на 199 спортивних та масових заходах з чисельністю учасників понад 10 тис. осіб, врятували 250 осіб (серед них 198 травмованих).

У багатьох готелях особиста і майнова безпека туристів, охорона громадського порядку забезпечується підрозділами міліції, які утримуються за кошти цих готелів. Заслуговує на увагу досвід організації патрулювання силами дорожньої міліції туристських трас у Чернівецькій області. Розміщення нарядів міліції проводиться на основі постійного аналізу стану особистої та майнової безпеки туристів і правопорядку на основних автошляхах області. Туристські підприємства й організації з метою гарантування безпеки іноземних туристів, запобігання нелегальній міграції постійно інформують органи виконавчої влади та внутрішніх справ про графіки заїздів груп іноземних туристів. Питання забезпечення захисту й безпеки туристів розглядаються в окремих посібниках і методичних рекомендаціях. Наприклад, туристсько-спортивна спілка в Дніпропетровській області видала збірник методичних рекомендацій "Сімейні та молодіжні подорожі по рідному краю", де є окремий розділ "Головне - безпека", а генеральне агентство з туризму підготувало посібник "Дніпропетровщина - перлина історико-культурної спадщини України", де також розглянуто питання безпеки туристів.

6.4 Активізація міжнародної туристської діяльності України як складової зовнішньоекономічної діяльності

З метою підвищення ефективності туристської галузі України, поліпшення просування національного туристського продукту на світовому ринку, проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристського потенціалу, залучення туристів до країни, підвищення іміджу й авторитету нашої держави в туристському співтоваристві, інтеграції нашої країни в європейську спільноту, розвитку національної економіки та культури, ефективного використання туристських ресурсів, розбудови інфраструктури, залучення до світового інформаційного простору, визначення передового досвіду організації туристської діяльності розроблено заходи щодо розширення міжнародного туристського співробітництва. Серед них:

- удосконалення договірно-правової бази зовнішніх відносин, укладання угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі туризму. Перевага віддається встановленню договірних відносин з країнами, що є перспективними туристськими ринками для України, вивченню та впровадженню практики створення нормативно-правової бази туризму, організаційних засад функціонування високорентабельної туристської індустрії країн розвиненого туризму, прогресивного досвіду державного регулювання та стимулювання галузі;
- активізація співпраці в складі численних спільних міжурядових комісій з питань економічного та науково-технічного співробітництва, особливо з країнами, з якими створено правову базу співробітництва, формування в їх складі робочих груп з туризму з метою аналізу та вирішення поточних проблем двостороннього співробітництва, визначення шляхів збільшення обсягів туристських обмінів;

- вироблення дійового механізму взаємодії з міністерствами, відомствами, іншими органами виконавчої влади України, насамперед з Міністерством закордонних справ і Департаментом зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Мінекономіки, а також обласними та міськими державними адміністраціями щодо оптимізації спільної діяльності з розвитку міжнародного співробітництва України в галузі туризму;

- розвиток інституційного співробітництва, використання організаційно-фінансових механізмів міжнародних і регіональних органів, поглиблення безпосереднього партнерства між туристськими підприємствами та організаціями, насамперед у межах членства України у ВТО та в складі її керівного органу - Виконавчої ради ВТО, Ради по туризму держав СНД, Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, Європейського Союзу (ЄС) тощо;

- розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльності, організація міжнародних і регіональних туристських салонів, ярмарків, бірж в Україні, зокрема в основних туристських центрах: Міжнародного туристського салону "Україна" в Києві, Міжнародного туристського ярмарку "Крим. Курорти. Туризм" в Ялті, Міжнародного туристського ярмарку-виставки "Чорноморська Одіссея. Туризм. Відпочинок. Здоров'я" в Одесі, Міжнародного туристського салону в Харкові, Міжнародної туристської виставки "ТурЕкспо" у Львові, Міжнародного туристського ярмарку "Турконтакт" в Ужгороді; забезпечення планомірної та систематичної участі українських туристських підприємств у провідних зарубіжних міжнародних виставках: "ІТВ" у Берліні, "WTM" у Лондоні, "Fitur" у Мадриді, "МІТТ" у Москві, "ЕХРО-2000" у Ганновері.

Організація спільно з ВТО семінару з нових інформаційних технологій у туризмі в рамках VII Міжнародного туристського салону "Україна-2000".

6.5 Підготовка кадрів для туристичної галузі

Підготовка кадрів у туризмі традиційно була пов'язана лише з підвищенням кваліфікації працівників, що за відсутності базової освіти не вирішувало кадрової проблеми.

Чисельність працівників туристських підприємств України становить близько 113,3 тис. чол., а з урахуванням інших галузей народного господарства (транспорт, торгівля, зв'язок тощо) туризм надає роботу 1,8 - 2 млн чол.

Розвиток туризму в Україні як чинник формування економіки держави зумовлює необхідність створення галузевої системи підготовки та підвищення кваліфікації туристських кадрів, яка б виховувала фахівців, здатних в умовах конкуренції працювати індивідуально і продуктивно.

У жодній галузі немає такої кількості працівників, які безпосередньо контактують з покупцями їх продукції, як у туризмі. Одночасно туризм є однією з найбільш працезатратних галузей виробництва. Середній показник зайнятості в туризмі становить 3 працівники на 10 туристів.

Упродовж тривалого часу вищі та середні навчальні заклади України не готували спеціалістів для туристичної галузі. Тому фундаментальна туристична освіта в Україні - відносно нова сфера освіти. Підготовкою фахівців у туристичній сфері України займаються понад 50 вищих навчальних закладів освіти різних форм власності та рівнів акредитації. Серед них перший в Україні навчальний заклад нового типу - навчально-науково-виробничий комплекс "Туризм, готельне господарство, економіка і право", створений у 1995 р. Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством юстиції України, Державним комітетом України по туризму, Державною митною службою України та Генеральною прокуратурою України.

До складу комплексу ввійшли навчальні та наукові заклади, підприємства і установи: Київський інститут туризму, економіки і права, Київський технікум готельного господарства, Економіко-юридичне училище, Державна льотна академія України, Курси підвищення кваліфікації, Науковий центр розвитку туризму, Українська нотаріальна палата, Управління юстиції м. Києва, готельні комплекси "Дніпро", "Братислава-Десна", "Русь", туристичний комплекс "Пролісок", Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство", Бориспільська митниця та ін.

Головними завданнями комплексу, викладеними у його уставних документах, є: координація спільної діяльності навчально-виховних закладів, організацій, установ з реалізації Закону України "Про освіту"; впровадження системи ступеневої підготовки фахівців за наскрізними на-

вчальними планами та програмами; ефективне використання науково-педагогічних кадрів, навчально-лабораторної та виробничої баз, спеціальної інфраструктури; організація підвищення кваліфікації викладачів навчальних закладів та працівників підприємств; спільне проведення науково-дослідних робіт, апробація та використання їх результатів; підготовка наукових кадрів; розробка навчально-методичного забезпечення тощо. Навчальний процес у комплексі забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький колектив, у складі якого 52 професори та 96 доцентів. Заняття проводяться на сучасній навчально-матеріальній базі.

Спеціалісти, яких готують навчальні заклади комплексу, мають високий рівень знань і практичних навичок, відмінно зарекомендовують себе на роботі на підприємствах і в установах.

За рекомендацією Уряду України, у 1998 р. Київський інститут туризму, економіки і права було прийнято до складу Всесвітньої туристської'організації (ВТО).

Участь у ВТО дає можливість отримувати необхідну методичну допомогу, широку інформацію про міжнародний туризм і вивчати міжнародний туристичний досвід, брати участь у семінарах та стажуванні в межах ВТО. На базі інституту було створено кафедру ЮНЕСКО.

лютого 2002 р. Київський інститут туризму, економіки і права набув статусу університету.

Київський університет туризму, економіки і права є провідним навчальним центром з підготовки фахівців туристичної галузі України. Готує бакалаврів, спеціалістів і магістрів зі спеціальностей:

- менеджмент організацій (спеціалізація - менеджмент туризму і готельного господарства);

- маркетинг (спеціалізація - маркетинг туризму і готельного господарства);

- економіка підприємства (спеціалізація - економіка туризму і готельного господарства);

- міжнародні економічні відносини;

- облік і аудит;

- правознавство.

Термін навчання в університеті становить:

- на базі повної загальної середньої освіти - 5 років;

- на базі освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст" з відповідних спеціальностей - 3 роки (за скороченою програмою).

Виникнення комплексу "Туризм, готельне господарство, економіка і право", набутий досвід у підготовці фахівців і встановлення широких зв'язків зі спорідненими навчальними закладами в Україні та за її межами мало своїм закономірним підсумком створення за його ініціативою і на його науково-практичній базі Асоціації навчальних закладів України туристичного й готельного профілю.

Статутом визначено,що:

- Асоціація навчальних закладів України туристичного і готельного профілю є добровільною недержавною організацією, що діє на принципах законності, демократії, гласності, самоврядування, рівноправності її членів - юридичних осіб;

- засновниками Асоціації є навчальні заклади різного рівня акредитації, що мають ліцензію на освітню діяльність і здійснюють підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації фахівців, науково-дослідні галузеві роботи, видавничу діяльність у сфері туризму, готельного господарства та послуг;

- метою діяльності Асоціації є сприяння у створенні ефективної системи правового й професійного захисту її членів, розвитку національної освітньої діяльності, системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів туристичної галузі України, участь у співробітництві з національними освітніми об'єднаннями, асоціаціями, навчальними закладами інших держав та міжнародними організаціями туристсько-рекреаційного профілю.

Основними завданнями Асоціації є:

- сприяння розвитку бази освітньої діяльності, вдосконаленню системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів туристичної галузі, наданню послуг у сфері туризму, рекреації, готельного господарства, поширенню знань з питань туризму серед молоді та інших верств населення, залученню громадян до участі в туризмі та його розвитку;

- сприяння проведенню науково-дослідної роботи, видавничої діяльності в сфері туризму, готельного господарства та послуг;

- координація дій щодо створення сприятливих умов для використання фахівців сфери туризму як на вітчизняному, так і на міжнародному ринках праці, а також для різноманітного фахового обміну;

- забезпечення членів Асоціації і широкий обмін інформаційними, нормативними, методичними та іншими матеріалами як засобами навчально-виховного процесу;

- сприяння обміну викладачами, навчальними планами, учбовими програмами, виданню навчально-методичних матеріалів, навчальних посібників та підручників, уніфікації відповідно до державних стандартів навчальних планів і програм;

- надання допомоги навчальним закладам у встановленні міжнародних зв'язків, у організації стажування студентів та викладачів за кордоном;

- участь у різноманітних заходах, що пропагують інтелектуальну, духовну, культурно-історичну спадщину України і формують її імідж як туристичної держави, а також у заходах, спрямованих на охорону довкілля;

- взаємодія з органами державної влади і місцевого самоврядування, громадськими організаціями, підприємствами, фондами та іншими юридичними й фізичними особами, діяльність яких відповідає цілям діяльності Асоціації;

- співробітництво з Державною акредитаційною комісією Міністерства освіти і науки України з питань, що стосуються навчальних закладів туристичного й готельного профілю;

- участь у розробці та реалізації програм і проектів загальної, туристсько-рекреаційної, фахової вищої безперервної освіти.

За роки свого існування Асоціація утвердила себе як ефективний механізм об'єднання інтелектуальних зусиль навчальних закладів різних рівнів акредитації в справі підготовки кадрів індустрії гостинності. Серед її членів - дві академії в Харкові, університети в Києві, Одесі, Херсоні, три інститути туризму в Києві й Донецьку, 14 технікумів, коледжів і колегіумів, професійно-технічні училища - понад 50 навчальних закладів, які готують фахівців з усіх галузей сфери туризму. У 2001 р. до складу Асоціації прийняті навчальні заклади з Республіки Болгарія, Російської Федерації, Республіки Білорусь.

Серед безперечних позитивних моментів її діяльності - здійснення в семи навчальних закладах - членах Асоціації спільного українсько-німецького Проекту "Модернізація професій готельної і ресторанної справи", у межах якого 86 викладачів цих закладів пройшли стажування в Німеччині; проведення міжнародних науково-практичних конференцій під гаслом "Туризм на порозі XXI століття".

Комплекс "Туризм, готельне господарство, економіка і право" уклав угоди про творчу співпрацю з Академією педагогічних наук України, Інститутом історії України, Інститутом філософії, Інститутом держави і права, Інститутом соціології, Інститутом міжнародних відносин, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, Національною бібліотекою України імені В. Вернадського.

Комплекс має міжнародні договори про співпрацю із закладами освіти Бельгії, Німеччини, Польщі, Болгарії, Італії, Канади, Китаю, Франції, Чехії, Словаччини, Білорусі, Росії. На базі Комплексу 11 листопада 2001 р. вперше в Україні створено Академію туризму.

Академія туризму України є добровільною всеукраїнською громадською організацією, яка об'єднує осіб, що займаються науковою, навчальною та практичною роботою в галузі туризму. Академія діє на основі Конституції України, чинного законодавства, на принципах демократії, самоврядування та рівноправності її членів.

Метою діяльності Академії як об'єднання фахівців у галузі туризму є: реалізація їх прагнення сприяти подальшому якісному вдосконаленню та розвитку туристичної сфери України засобами наукових досліджень актуальних проблем туризму; прогнозування розвитку; участь у розробці засад державної політики у туристській галузі; розвиток системи освіти, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для туристської справи в Україні, а також захист законних інтересів своїх членів.

Основні завдання діяльності Академії:

- розробка науково-теоретичних засад туризму, сприяння становленню та розвитку нового напряму наукового знання - "теорії туризму" ("туризмології" );

- консолідація фахівців туристичної галузі у справі підготовки науково обґрунтованих пропозицій щодо розвитку туризму;

- узагальнення вітчизняної та світової практики туристичної діяльності, розробка методології наукового прогнозування розвитку туризму та вироблення практичних рекомендацій щодо його вдосконалення в Україні;

- удосконалення внутрішньої та зовнішньої політики України в галузі туризму;

- участь у підготовці проектів нових нормативних актів з питань туристичної діяльності;

- консультування державних органів, громадських організацій та рухів з питань туристської проблематики;

- експертиза політичних рішень, державних документів, проектів, що стосуються туристичної діяльності;

- проведення досліджень, у тому числі соціологічних та маркетингових, на замовлення державних, громадських та комерційних структур, у тому числі міжнародних, з питань туризму;

- координація розробок і досліджень у туристичній галузі;

- сприяння підготовці, публікації та розповсюдженню наукових, навчальних і методичних матеріалів з проблем туризму;

- сприяння розвитку туристичного бізнесу в Україні;

- розвиток відносин та співробітництва в галузі туризму;

- визначення пріоритетів у проведенні наукових досліджень, сприяння формуванню актуальних напрямів для проведення дисертаційних досліджень у зазначеній галузі;

- всебічне вивчення та використання досягнень світової цивілізації в галузі туристичної теорії й практики;

- сприяння удосконаленню форм зв'язків між теорією туризму, освітою і практикою;

- участь у проведенні підготовки наукових кадрів, підвищенні кваліфікації викладачів навчальних закладів з цього профілю;

- розвиток ділового співробітництва з фахівцями в галузі туризму зарубіжних країн, здійснення обміну делегаціями;

- видавнича діяльність;

- надання підтримки, в тому числі матеріальної, здібній молоді, науковим і практичним працівникам;

- допомога членам Академії і захист їхніх соціальних прав.

Своїми науковими дослідженнями і всією своєю діяльністю Академія активно сприяє входженню України як самостійної держави у світову співдружність, утвердженню гуманістичних відносин між країнами, зміцненню миру між народами, розвитку міжнародної дипломатії тощо.

При цьому деякі питання кадрового забезпечення туристичної галузі потребують вирішення на рівні центральних органів виконавчої влади. Передусім це якість підготовки фахівців, рівень навчальних програм, планів, методичних розробок та їх адаптація до вимог сучасного міжнародного туристичного ринку.

Підвищенню якості підготовки фахівців, безумовно, сприятиме введення з 2002/2003 навчального року до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1997 р. № 507, напряму 0504 "Туризм" (Наказ Міністерства освіти і науки України № 241 від 08.04.2002 р. і за погодженням з Кабінетом Міністрів України від 28 березня 2002 р. № 3694/33).

Особливу увагу слід приділити не лише підготовці кваліфікованих кадрів, а й вихованню особистостей, які своєю діяльністю сприятимуть створенню і розвитку демократичного, соціально та гуманістично орієнтованого суспільства.

Отже, за 10 років незалежності в Україні закладено ґрунтовні підвалини для розвитку туризму. Подальший розвиток туристичної індустрії має ґрунтуватися на нових механізмах господарювання, ефективних організаційно-управлінських структурах, економічній свободі виробників туристського продукту, що в умовах вільної конкуренції забезпечить насичення ринку високоякісними послугами і сприятиме соціально-економічному розвитку країни.

Контрольні запитання

1. Коли був прийнятий Закон України "Про туризм"? Наведіть основні його тези. Які інші державні документи з питань туризму ви знаєте?

2. Коли Україну було прийнято до Всесвітньої туристської організації? Як це вплинуло на подальший розвиток вітчизняного туризму?

3. Чому туристична індустрія в Україні переживає складні часи?

4. Схарактеризуйте сучасний стан різних видів туризму: соціального, молодіжного й дитячого, спортивно-оздоровчого, сільського, екскурсійного та ін.

5. Схарактеризуйте основні напрями розвитку матеріальної бази туризму.

6. Що ви знаєте про підготовку кадрів для туристичної галузі? Назвіть провідні навчальні заклади туристично-готельного профілю.

7. Коли було створено Асоціацію навчальних закладів України туристичного й готельного профілю?

8. Які основні завдання діяльності Академії туризму?

Додатки

Додаток 1 Уривки з книги "Мандри Василя Григоровича-Барського по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік"

Додаток 2. Протоколъ №4 засъданія комиссіи по организаціи экскурсій для учащихъ и учащихся среднихъ учебныхъ заведеній

Додаток 3. Послуги найвідоміших готелів Києва в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Додаток 4. Об организации всесоюзного акционерного общества по иностранному туризму в СССР

Додаток 5. Про перейменування готелів м. Києва

Додаток 6. О мерах по дальнейшему развитию туризма и экскурсий в стране

Додаток 7. О дальнейшем развитии и совершенствовании туристско-экскурсионного дела в стране

Додаток 8. О мерах по развитию туризма и совершенствованию туристско-экскурсионного обслуживания населения в стране в 1986-1990 годах и на период до 2000 года

Додаток 1 Уривки з книги "Мандри Василя Григоровича-Барського по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік" (у перекладі з давньоукраїнської Петра Білоуса)

1.1. Короткий опис міста Венеції

1. Венеція заснована на морській відмілині.

2. Вона поділена на багато частин. Це зроблено для того, щоб човни та гондоли пересувалися по різних частинах міста.

3. Воріт та огорожі немає, бо місто нікого не боїться.

4. Всі вулиці залиті морською водою, і вона буває різна, часом велика, а часом мала (я сам це багато разів спостерігав). Це пояснюється дією моря.

5. Через канали перекинуто високі кам'яні мости; високі вони тому, що під ними мають пропливати човни й невеликі кораблі.

6. Будинки гарні й високі, вони стоять один біля одного в ряд, угорі ж, наче з лійок, з усіх однаково виходить дим.

7. Колодязі тут є мало не в кожному дворі, з них черпають воду для приготування страви й для пиття. Але в них не така вода, як у морі: там вона гірка, солона і неприємна, а тут - смачна, здорова й добра, але дощова.

8. Всі харчі, крім хліба, тут продаються на вагу.

9. Проста чиста вода, як і інші напої, продається на міру.

10. Коней чи якихось інших тварин тут немає; але кожен тримає навпроти свого двору човен або два, або корабель, якими й перевозить усе, що треба, куди хоче. Чотирьох спижевих (бронзових. - Ред.) коней поставлено над входом до соборної церкви святого євангеліста Марка, розташованої біля ринку, не знаю, для публіки чи з якої іншої причини. А принесено їх із Царгорода, із храму святої Софії.

11. Венеційці мають звичай ходити в плащах і влітку, тільки в легких.

12. Чоловіки носять при собі парасольки на невеликій паличці для прохолоди, а жінки - ні.

13. Морської риби хоч і доволі мають на харч, та це їх не задовольняє. Ще їдять вони водяних жаб, я сам бачив їхніх ловців і продавців.

14. У всій Венеції і далі, аж до Риму та до Барі, я не бачив чорного житнього хліба, лише пшеничний всюди; білий, як сніг, а малий, як проскурки, тому й дорого коштує.

Згодом, трохи відпочивши, ми пройшли від Болоньї п'ять миль і ще перед заходом сонця дісталися до гостиниці святого Петра, що стоїть при дорозі, і звідси не хотіли йти далі, а вирішили тут заночувати. Тут нам дали по чималому окрайцю білого хліба (такий тут звичай) та по дві малі чашки вина, розведеного водою, також дали білу й чисту постіль, на якій ми спали всю ніч. Наступного дня, в неділю, ми пройшли двадцять миль і проминули хоч і невеличке, але привабливе місто Імолу, і ввечері дісталися до подібного міста, що зветься Кастель. Тут ми ночували в шпиталі для прочан на добрих постелях; їсти ж і пити нам не дали нічого. Прокинувшись у понеділок, ми йшли далі і за два дні здолали тридцять шість миль, і пройшли малі містечка Фаенцу і Католіку. Вже у вівторок при заході сонця ми дісталися до невеликого, але гарно збудованого міста, що зветься Ріміні. Воно давнє й досить відоме, бо стоїть на рівнині не далі, ніж за поприще від моря, в мальовничому місці під горами і має корабельну пристань. Тут ми пішли в гостиницю для мандрівників, і вперше за всю дорогу всіх, скільки нас було, роздягли до останньої сорочки і повели до ліжок, оглядаючи по одному, чи немає на тілі прокази або чогось іншого; коли ж у когось щось таке буває, такому дають окреме місце. Ми подивувалися цьому звичаю і похвалили їхню ретельність, бо вони дбають, аби люди один від одного не заразилися.

1.2. Опис великого міста Неаполя

Було саме 14 серпня, коли я дістався до Неаполя, і вже був вечір, і сонце зайшло, коли я увійшов у міські ворота. Опинившись усередині, я побачив безліч людей, що кудись поспішали, благородних і вельможних чоловіків та жінок, які їхали містом у позолочених та пишних колісницях, інші ж походжали туди-сюди, ще інші продавали різні товари, і людей було так багато, що я ледве міг розминутися. Більше нічого я розглядати не став, бо вже була темна вечірня година, і я поквапився до гостиниці, бо вона була далеко, мало не в іншому кінці міста; до того ж я ще раніше чув, з якою шаною приймають тут прочан, тому швидко йшов близько години, і з допомогою якогось чоловіка, що мене провів, дістався десь о першій годині ночі до гостиниці de S. Trinita, тобто до гостиниці святої Трійці, де мандрівники вже повечеряли й полягали спати. Тут здивувалися з моєї пізньої і нежданої появи. Застав я тут кількох знатних і багатих чоловіків та жінок, які не знати чого сюди прийшли, просто так, чи, може, подивитись на прибульців. Вони прийняли мене з любов'ю і посадовили в самій гостиниці на почесному місці, а самі стали переді мною; я ж не міг сидіти перед такими високими особами, отже, вони силоміць мене посадили, а самі стали й звеліли мені чекати, поки не принесуть вечерю. Вони приглядалися до мого обличчя, зрошеного потом, і кивали головами, співчуваючи моїй праці. Про щось вони мене розпитували, та я не зрозумів, про що, бо не знав їхньої мови; вже потім через перекладача я відповів їм латиною на деякі їхні запитання. Згодом підійшов священик, що піклується справами прочан, і заговорив зі мною латинською мовою: питав, звідки я і куди йду, і попросив подивитися патенти; я ж показав усі, які мав, починаючи з польського краю аж до місцевих, і він дивувався, що їх так багато, і прочитав лише один або два, і всім повірив, і поставив свій підпис, і я їх сховав. Потім подали мені вечерю, хоч і небагату, проте смачну: була одна варена страва, друга печена, а третя - виноград і повна чаша вина. Я все те спожив, і прислужували мені вже згадані вельможні чоловіки й жінки - ті різали їжу, а ті наливали в чашу вино й подавали мені в руки. По вечері один із тамтешніх служників повів мене вгору сходами в кімнати до інших прочан, де показав мені ліжко, застелене охайно й чисто, і вийшов, замкнувши двері. Я ж заснув і міцно спав, дуже втомлений дорогою. Наступного дня, вставши, я ходив по церквах і по всьому місту, все роздивляючись, а ввечері знову прийшов до тієї ж гостиниці разом з іншими прочанами, і знову священик переглянув у всіх патенти і поставив у кожному свою позначку.

І третього вечора з іншими подорожніми пішов я в ту ж гостиницю, і знову був чудово прийнятий. Гостиницю тут місцевою мовою називають "госпітале": це тому, що тут приймають гостей-подорожніх, а гостя звуть "госпіте", звідси й походить назва "госпітале", тобто гостиниця de S. Trinita, що означає святої Трійці, адже тут є храм Трійці. Розташована вона далеко від ринку, має чотири стіни, мов якийсь монастир, навколо неї стоять палати; всередині споруда висока, будівля на будівлі, а посередині подвір'я простора площа, мощена камінням; ворота великі й лише одні, люди ними входять і виходять; є тут мурований каменем колодязь, з якого п'ють цілющу воду. Ліворуч від воріт міститься аптека, і в ній живе лікар, що має різні цілющі засоби, і коли хто захворіє, такого лікують безкоштовно. У спальнях ліжка стоять у ряд по обидва боки, одне за одним; вони зроблені з заліза, з латунними прикрасами; постелі, м'які та білі, з гарними й теплими ковдрами; світло горить цілу ніч, коли в тому є потреба; там же внизу є дім, у якому варять страви для мандрівників.

Місто Неаполь не тільки по всій Італії, а й у Греції, і Франції, й Іспанії, і в усіх інших країнах славиться величчю, давністю, і самим місцем розташування, міццю, спорудами, багатством, багатолюддям, своєю морською пристанню і своєю торгівлею. Довжина його більша, ніж ширина, отож Неаполь далеко розпростерся, на... миль, і він щільно забудований. Стоїть він над морем, на великій рівняві, між великими кам'яними горами, що не поросли лісами, серед садів, у долинах, де ростуть різні плодові дерева; стоїть він біля джерел із цілющої води, які б'ють з гірських надр. Місцевою мовою місто називається Napoli di Spania, тобто Неаполь Іспанський, тому що іспанці колись ним володіли. Тепер же він належить до цісарської держави, й тут живе король, поставлений цісарем і йому підлеглий. Місто обведене міцним кам'яним муром, особливо ж міцна тут фортеця, споруджена на високій горі, поза містом; тут є багато гармат, і запаси пороху, куль і всякого військового спорядження; його пильнує сторожа, тут багато вояків і надійна охорона; фортеця стоїть у справді зручному й чудовому місці, вона й тішить зір, і дуже вигідна для захисту міста. Часто тут стріляють з гармат, або сповіщаючи про якісь новини, чи з інших оказій. Що ж сказати про чудову забудову міста, що звеселяє серце й очі, якщо подивитись на церкви, як гарно вони споруджені і вдало розташовані, які мають досконалі пропорції, ззовні покриті оловом, а всередині викладені великими різьбленими мармуровими плитами - ті білими, ті чорними, ті червоними, ще інші - різнобарвними, наче розмаїтим квіттям; також викладена і підлога: її чудові кам'яні плити можна порівняти лише з гладеньким льодом, і на ній послизнутися може кожен, хто на неї ступить.

Вулиці розташовано і прокладено дуже вдало: одні з них головні і тягнуться через усе місто, вони досить широкі, так що три колісниці можуть розминуться, другі - середні, по боках від тих великих, і на них розминаються дві колісниці; треті проходять обіч других; четверті ж іще вужчі й призначені для пішоходів. Кожна вулиця має свою симетрію, інакше кажучи, скільки велика вулиця має з одного боку поперечних вулиць, стільки ж і з другого, але так само і середні, і менші; всі вони вимощені великим чорним камінням, так гладенько, наче добрий тік; на вулицях так чисто, що ніде сміття не побачиш, тому що від громади визначено людей, котрі щодень ходять по всьому місту, маючи кожен у правій руці мітлу, кошик на плечах і лопату в лівій руці; коли він що-небудь знайде на вулиці, змітає на лопату й кидає в кошик; наповнивши кошик, він виносить його за місто, а є такі, що віслюком вивозять сміття, тому тут так чисто, що навіть пилюки немає. Палаци та прості будинки такі гарні, що втішають око й дивують розум своєю вишуканою архітектурою; збудовані вони один біля одного так щільно, що з вулиці здається, ніби це стіна одного палацу, і лише за дверима можна розрізнити окремі будинки; всі доми високі, деякі до п'яти поверхів, деякі - до шести, вони стоять один на одному, один від одного невіддільні й тягнуться аж до поперечної вулиці; всі вони споруджені з витесаних чотирикутних плит, але різняться тим, що одні - з білого мармуру, інші з чорного, ще інші з червоного, деякі з чорного й білого, деякі з білого й червоного, в шаховому порядку; одні з них гладенькі, а інші - з зображенням віття або фігур, що вражають уяву, і всі по-різному збудовані, так що можна лише дивуватися. Вікон мають багато, і всі вони однакові та великі, до того ж із залізними ґратами; при кожному будинку з боку вулиці є невеличкі балкони або Ґанки, куті з залізного пруття, вони стоять на мармуровій основі, приєднані до стіни щільно й на диво майстерно. На тих балконах благородні й вельможні мужі й жони сидять у золотих або розмальованих кріслах, втішаючись прохолодою та споглядаючи людей унизу. Ці найвизначніші будинки, що в них живуть багаті люди, стоять на головних, широких вулицях; на середніх і вузьких вулицях не такі розкішні будинки, хоч і схожі на перші, бо вони також споруджені з гладенько відшліфованого чи обтесаного каменю, дуже гарні й теж високі, так що в місті немає й найменшої хижки, збудованої абияк. Від усіх палаців кращий королівський двір, і ззовні, і всередині. Ззовні він має ґанки, великі й довгі, через увесь двір, з багатьма кам'яними колонами; стоїть же він на самому березі моря, так що вода сягає його підніжжя; неподалік від головних воріт є джерело питної води, де бистрий струмінь б'є з кам'яного боввана, або фігури, що здається живою - так майстерно вона зроблена. Не кажу вже про двори панів і сенаторів, де є криниці й фонтани з цілющою водою, чудово збудовані. Проте, слухаючи, зрозумій, що тут мало таких дворів, де було б вільне місце, як це буває в руській землі, хіба що тільки у вельможних осіб; усі інші палати й прості будинки стоять так щільно одне біля одного, що вільного місця між ними зовсім нема, і здається, що це одна споруда. Коли ж ідеш вулицею, нічого не видно, тільки небо вгорі та по обидва боки високі будівлі; крім усього, красу міста примножує й те, що під кожним палацом та будинком з боку вулиці високо при стіні прикуто скляні ліхтарі, що їх кожен запалює перед своїм домом, і вони горять з вечора до четвертої години ранку. Тому на вулиці ясно видно вночі, як і вдень. Так чинять тому, що край тут спекотний, і вдень не можна ні їздити, ні ходити, а вночі прохолодно; тому, починаючи з вечора і до четвертої години, люди їздять колісницями, а інші прогулюються пішки, і відвідують один одного, і бенкетують, і пригощаються, і веселяться. Одне слово, в цьому місті чудові звичаї й порядки, і кращого я досі не бачив.

1.3. Про уславлене місто Рим, про тутешні звичаї та про те, що є в ньому

Про велике й уславлене від заходу й до сходу місто Рим розповідати треба багато, відповідно до його слави й краси; однак я, бідний на розум, мало днів у ньому пробувши й мало що в ньому оглянувши, твоїй увазі, доброчесний читачу, пропоную лише стислу повість. 1. Рим - місто дуже давнє, хоч тут не видно ознак занепаду; давнє ж воно, оскільки ще до християнства було засновано еллінами; це місто царське, бо царі тут з давніх-давен мали свої престоли, ще від еллінів таких, як Тит, Веспасіан та інші; пізніше благочесний цар Константин мав тут свій престол, поки не переніс його до Візантії, де нині Константинополь, що його він тоді заснував і назвав своїм ім'ям. 2. Рим прекрасний і зовні, і всередині. Зовні він обгороджений могутнім і гарним муром із багатьма чудово зробленими ворітьми; зовні він завдячує своєю красою церквам з багатьма куполами, спорудженим ще за царя Константина; одні з них покриті оловом, інші міддю, і на них позолочені хрести сяють, мов блискавки; також милують око високі палаци, колони, вежі й дзвіниці. Всередині ж місто вабить красою будівель, розташуванням вулиць, чудовими фонтанами й кам'яними скульптурами. 3. Колись місто було дуже велике, про що нині свідчать старі мури, які тягнуться за місто; воно й тепер велике, бо займає разом із передмістям двадцять п'ять італійських миль, або п'ять польських. Тут у місті завжди, коли мандрівник питає, чи далеко звідси монастир, чи палац папи, чи якась церква, то відповідають: одна, або дві, або три милі, або більше. 4. Стоїть Рим у місці гарному й мальовничому, але нерівному, біля невеликих гір, а великі гори видніються вдалині з усіх боків; також тут є пагорби. На одному з них стоїть двір і палац папи римського, і називається він Монте Кавалло, тобто Кінська гора, тому що перед папським палацом сидить на коні якийсь чоловік, наче живий, зроблений з білого гіпсу. Інше місце називається Монте де Триніта, тобто Троїцька гора, бо на цій горі стоїть монастир святої Трійці, в якому живуть французькі ченці францисканського ордену. Ще інше місце зветься Монте Росо, тобто Червона гора, і так далі. 5. У Римі дві пристані - одна на узбережжі, й до неї треба діставатися два дні сушею, а друга на річці Тибрі, що протікає через місто і впадає в море. Річка ця глибока, бистра і широка, бо з моря сюди приходять малі й великі кораблі купців; також припливають сюди військові кораблі й галери, що їх папа римський посилає на допомогу християнським царям під час війн. Продається в місті свіжа морська риба. 6. Вельможних, багатих і мудрих мужів тут дуже багато, є тут різні школи, де навчають різних мов, музики, анатомії (тобто медицини), астрономії (тобто звіздарства), риторського красномовства, філософії та богослов'я, граматики, чужих мов, усіляких мистецтв і ремесел, які тільки є на цьому світі. 7. Місто має щедрі джерела цілющих вод. По-перше, це велика річка Тибр (про яку я вже згадував), що перетинає місто; по-друге, з гір, що височіють навколо Риму, багато води тече під землею хитромудрим водогоном; і нарешті, тут велика кількість фонтанів, чудово оздоблених білим мармуром та іншими чудовими каменями, що їх різьблено у вигляді людських подоб, звірів, змій та інших зображень, і в них з вуст, а то з очей, чи вух, чи ніздрів безнастанно струмує вода, і її вистачає всьому людові для пиття та всіляких потреб. 8. Багато тут садів, де ростуть різноманітні плодові дерева, всяких квітників із безліччю запашних квітів; та найбільше тут виноградників, і багато вина, і є незліченна кількість товарів, що продаються за помірними цінами, лише хліб трохи дорогий. Але прочанин та вбогий, хоч і з труднощами, а добувають харч, бо хоч місцевий люд на милостиню не щедрий, проте ченці з багатих монастирів раз на тиждень роздають варену страву, про що я розповім пізніше. 9. Є тут великі колони й численні високі дзвіниці, завдяки яким місто і зовні, і всередині дуже привабливе; є тут і різні дзвони, малі й великі, багато годинників, які видзвонюють удень і вночі та звеселяють людей. Колони тут є не муровані, а витесані з суцільного каменю, їхня висота двадцять сажнів і більше, а товщина - сажень чи два. Деякі колони дуже давні, вони поставлені за наказом давніх царів і пап, інші споруджені на пам'ять про колишні славетні перемоги та інші славні діла, про що свідчать висічені написи, які збереглися й донині. Стоять вони не в одному місці, а в різних місцях, серед ринків міста. 10. Багато в Римі базарів або ринків, які тутешньою мовою звуться п'яцци (щось схоже на "плаци"). Найперший і головний ринок зветься п'яцца ді Навона, тобто...