Історія туризму в Україні

Отож і голодних нагодовано, й багаті та багатолюдні монастирі від того не збідніють.

1.4. Про двір і палати Папи Римського

Двір, у якому за нинішніх часів живуть папи римські, розташований усередині міста, на місці, що зветься Monte Cavallo, тобто на Кінській Горі, яка дістала назву від коня та вершника, що були за давніх літ майстерно вирізьблені з білого й чистого каменю; ця скульптура стоїть перед ворітьми папського двору, на високому й широкому постаменті, і кожен, хто проходить повз неї, може її оглянути. Папське подвір'я просторе й дуже велике, наче якийсь монастир, і оточений високою стіною, наче місто. Воріт для входу і виходу чотири, і в них день і ніч стоять озброєні охоронці, і не всякому дозволяють увійти, і навіть не питають, чого людина йде; самим лише прочанам не заборонений вхід, оскільки вони тут мають багато справ: одні приходять узяти дозвільні свідоцтва, інші приносять супліки, просячи милостині, дехто приходить на папську трапезу, а деякі приносять чотки та інші в Римі куплені речі на благословіння до папи. Є звичай у Римі: коли хто що купить, призначене для молитов, - хрести, образки, чотки, медалі тощо, то приносить їх у папські палати, і він, молячись, благословляє їх, а наступного ранку чи пізніше кожен забирає свої речі. Папські вояки мають яскраве вбрання, відмінне від чужоземного: одяг їхній і шаровари - суконні, зшиті з багатьох шматків, двох кольорів - жовтого й блакитного, і не тісні, такі, як треба. А ще мають вони з такого ж сукна зшите щось схоже на пояси, що звисають з плечей до пояса. Усередині двору багато палат, одні вищі від інших, дуже вправно й гарно збудовані вздовж муру, посередині ж велика й порожня площа, гладенько вимощена великим камінням, що надає подвір'ю чудового вигляду. Папу, якщо він куди вирушає з двору, завжди несуть на ношах - коли кіньми, а коли й люди це роблять. На ношах поставлено золотий трон, що має з усіх чотирьох боків кришталеві вікна, крізь які добре видно, навіть якщо трон і замкнений; і коли несуть його якоюсь вулицею, одразу ж усі, полишивши свою купівлю й продаж, чимдуж біжать зустріти його, і падають на коліна перед ним, а він обома руками благословляє люд. Одяг його шовковий, світло-багряний, прошитий золотом, довгий і досить широкий, тіара на голові його також багряна. Часто він і кіньми їздить, коли буває далеко до якогось місця. Хотів би я тобі, сумлінний читачу, розповісти про обрання пап римських, та оскільки на власні очі мені не випало того бачити, а тільки чув багато разів про це, то про почуте не наважуюсь писати, бо по-різному оповідають люди, до того ж такі розповіді ти й сам можеш почути. Про конфірмацію пап (адже я її бачив) пропоную тобі коротку повість. Затримавшись у Римі на один тиждень і обійшовши оті вище згадані сім головних церков, за звичаєм прочан, надумав я невдовзі вирушити далі, але оскільки готувалася конфірмація, заради цього я на кілька днів залишився й бачив цю подію. Був тоді, тобто 1724 року, обраний папа римський Бенедикт XIII, з домініканців. Є звичай у Римі: після обрання нового папи за кілька місяців проводити конфірмацію, тобто затвердження цього папи, Бенедикта XIII, відбувалося таким чином. Зійшлися з навколишніх ближніх і дальніх міст увесь духовний собор, і мирський синкліт, і безліч іншого люду. Папа за три дні до своєї конфірмації зібрав усіх жебраків і вбогих на своєму подвір'ї і роздав милостиню, всім порівну: чоловікові, жінці й дорослій дитині по десять байоків, які оцінюються польською монетою як чотири шаги, а московською - як вісім копійок; не подавали милостиню сріблом чи мідяками, бо хіба може стати часу на роздавання такої кількості дрібняків кожному, та й де набрати стільки монет? Адже вбогих було на подвір'ї три або чотири тисячі; але, зібравши всіх убогих у дворі й замкнувши ворота, випускали їх по одному, даючи кожному білетик, або квиток, тобто малу хартію, з якою бідняк ішов до пекаря, що йому велено було дати тому хліба на десять байоків, із такими словами: "Цей убогий (ім'ярек) посилається до тебе, пекарю (ім'ярек), що в цій парафії (чи на цьому місці) мешкаєш, аби ти дав йому на десять байоків хліба і замість плати щоб отримав хартію". Кожен убогий, узявши квиток, ішов до пекаря, чиє ім'я було там надруковане, і пекарі ті давали по десять хлібин убогим і отримували хартії, після чого відносили їх у папський двір і приймали плату. Таким чином було ділено милостиню всі три дні, один раз на день. Відтак одного дня весь священний собор покликав папу з його палат і провів з великими почестями й шаною по вулицях міста; незліченна кількість міського люду йшла попереду й позаду нього, розстелюючи на путі його дорогі килими й коштовний одяг; попереду на конях їхали шість священиків та безліч каноніків у шовковому чорному й довгому вбранні, за ними стільки ж єпископів та архієпископів, далі багато прелатів, і всі вони мали шовкове довге й широке вбрання вишневого кольору, за звичаєм і чином своїм одягнені, не по-церковному, а по-домашньому, і були вони не на конях, а на мулицях; далі на добірних і прикрашених конях їхали кардинали, що мають митрополичий чин, усі у яскраво-багряному шовковому вбранні, досить довгому й вільному, з широкими рукавами, і капелюхи на їхніх головах також були багряні. Хай же буде відомо, що кардиналів на світі багато, але верховних кардиналів римляни мають лише дванадцять, за числом дванадцяти апостолів, і вони живуть у Римі, а решта - в інших містах.

За ними вже їхав папа на білому коні, чудово прикрашеному золотими і срібними покровами; слідом за папою ступали двоє добірних коней, які несли на собі його майстерно зроблений трон - для переміни, якщо стомиться сидіти на коні. І в такому порядку всі вони пройшли декількома вулицями міста. Пройшли й ту вулицю, на якій з обох боків стіни рясно вкриті ієрогліфами й різноманітними похвалами папі, - все те премудрі вчителі написали й вивісили; їхні ж численні учні старанно читали й тішили творців цих написів - ті поетичною мудрістю, а ті риторичним красномовством. Далі папу провели через нові, збудовані на широкій площі ворота: ці ворота були пречудово зроблені мудрими майстрами: дерев'яні, в людських очах вони здалеку здаються наче мармуровими; і на цьому місці від усього собору та синкліту було дано папі два ключі - один золотий, а другий срібний, виготовлені, як розповідають, в пам'ять про ті ключі, які Христос Спаситель дав святому верховному апостолові Петру. Звідси папу відвели знову в палати, з великими почестями й урочистостями, і це був кінець його затвердження.

1.5. Сімнадцятий монастир Святого Пантелеймона (1725 р.)

Коли я прийшов у монастир руський, ще до вечірні, зустрівся я з ченцями-земляками, і привітав їх, і раді ми були одне одному, і прийняли вони мене з любов'ю, як прочанина, дякуючи за такі великі труди й за відвідини, і просили, щоб я залишився з ними в монастирі, а якщо ні, то хоч би затримався на якийсь час. Я ж із любові до них затримався тут на три дні, і щодня ходив на церковну відправу, співав і читав разом з ними, і задоволені вони були з мене, і роздивився я їхній чин у церкві і в трапезній: він такий самий, як і в усіх святогорських монастирях, а не такий, якого дотримуються у нашій землі, на Русі. Чин же їхній такий же, як чув я раніше в першому, болгарському монастирі. Монастир цей невеликий, але гарний, як і інші, своєю будовою; щоправда, нині він дещо занепав, тому що багато літ стояв порожній, і досі не було кому його підтримувати. Стоїть він у найгарнішому місці, вище від усіх інших, на пласкому верхогір'ї, де м'яка й родюча земля, а каміння немає, або його зовсім мало. Оточений він великим лісом, де вдосталь дерева, і для палива, і для рукомесла, та найбільше плодових дерев, які дають їжу та йдуть на інші потреби, серед них каштани, лаври та інші. Церква тут гарна, як і в інших монастирях, тобто покрівлю має олов'яну, підлога з різнобарвного мармуру; церква розписана згори донизу, тільки дуже давня й осіла в багатьох місцях, до того ж не оздоблена так іконами, світильниками та лампадами, як інші: адже вона вбога, і нема звідки взяти потрібне, і не знаходиться титар або доглядач. Трапезна також і простора, і гарно розписана ликами святих. Вода тут проточна, смачна й цілюща. Одне слово, це неабияка обитель і стоїть у гарному місці, тільки дуже злиденна і вбога, так що ледве вистачає на прожиток. Хоч вона й багато має землі у своєму володінні, і села мала, як про то свідчать старовинні грамоти, проте нині вона під чужою рукою, бо нема кому ні слово замовити, ні руку добру прикласти до всього; настоятелі ж та ігумени всі були чужі, або греки, або болгари, а з Русі, як я чув, не було жодного; адже з Русі приходять сюди рідко, а як приходять, то лише на поклоніння, а тоді відразу ж тікають, як дикі сарни з тенет. І вір мені, бо правду тобі кажу, добросердий читачу, що наша Русь не тільки там, а й у жодному іншому святогорському монастирі не може довго лишатись, хіба що хто зуміє наслідувати терпіння Іова. В нашій бо землі ченці в монастирях, як святі в раю, живуть, у повному достатку й спокої, ні про що не дбаючи, тільки про своє спасіння, бо мають села й підданих, які роблятьусе необхідне для монастирів. На горі ж афонській нічого цього вони не мають, а під турецькою владою ченці трудяться вдень і вночі до сьомого поту. Вдень копають землю, і вирощують виноград, і сіють пшеницю, і цим харчуються; вночі ж вони трудяться, дбаючи про своє спасіння; тому руські ченці швидко звідси тікають, бо не звикли до землеробської праці. Тут же неможливо жити інакше, бо тільки своїм трудом можна і себе забезпечити, і від турків відкупитися: їм платять багато грошей, аби не бути вигнаними (отаке у тутешніх ченців райське життя). Тут, у руському монастирі я зустрів тоді лише чотирьох монахів: двох з Русі, а двох з Болгарії, і ігумен був болгарин. Мають ченці свій млин і кілька скитів; від цього їм мало користі, і харчуються вони, як можуть і як Господь їх наділяє. З любові до руських ченців і з жалю до осиротілої, вбогої обителі затримався я тут на три дні, а тоді пішов до іншого монастиря.

1.6. Про велике й уславлене місто Єгипет

Єгипет - це дуже давнє місто, але не будівлями, а літами; воно існувало ще до Різдва Христового і до давнього Мойсеевого закону; з нього пророк божий Мойсей вивів ізраїльський, тобто гебрейський люд, визволивши його з фараонового рабства, і провів його через Червоне море, про що ясно й докладно пишеться в Біблії - в Старому Заповіті, в книзі "Вихід"; проте побачити самому краще, ніж почути; за містом тут багато пагорбів, що не є природними: за довгі часи єгипетський люд, замітаючи свої домівки та вулиці й викидаючи сміття за місто, насипав із нього гори. Треба також знати, що слово "Єгипет" має два значення: Єгиптом називається вся єгипетська країна, і Єгиптом названо місто; а місто Єгипет має подвійну назву: старий Єгипет і новий Єгипет, адже є давнє місто і нове місто; старе, яке було колись, за гебрейських часів, нині дуже занепало, мури й чимало будинків завалилися, але воно не зовсім розорене та порожнє, бо й досі люди тут живуть, особливо ж багато християн; нове місто стоїть неподалік від старого, в ньому живуть князі та великі вельможі, й багаті купці, і різний люд, і про цей Єгипет я тут напишу. Єгипет - слово еллінське, і воно відтворене і в слов'янській, і в латинській мовах; простою ж римською мовою місто зветься Gran Cairo, турецькою - Мисір, арабською - Мауар. Єгипет стоїть у мальовничому місці, на чудовій рівнині, над славною рікою Нілом, яка дає багато користі цим краям; є тут укріплення, тобто замок, що стоїть у найвищій частині міста, біля гори, про яку кажуть, ніби раніше її тут не було, але за часів найсвятішого патріарха олександрійського Герасима настали гоніння на християнську віру, і його молитвами і молитвами всіх християн, особливо ж одного богоугодного та доброчесного мужа, що був шевцем із Олександрії, з Божої волі гора, що стояла далеко, зрушилася зі свого місця і здалеку присунулася сюди, про це правдиво й достовірно люди пишуть в історіях і тепер обов'язково розповідають в Єгипті; з каменю цієї гори будують храми, палаци і всі інші споруди. Одні будинки тут з природного каменю, інші - з цегли; всі вони високі й гарні, і мають багато ґанків та вікон, завдяки яким можна знайти прохолодніше місце, бо в цьому краї нестерпно спекотно. Особливо гарні тут храми і палаци вельмож, і то не тільки зовні, а й, ще більше, всередині: вгорі вони позолочені або розписані квітами, а внизу майстерно оздоблені різнобарвним мармуром і встелені дорогими килимами, так що нема де й плюнути. Тут є звичай -ходити в оселях босоніж, бо входи і виходи чисто вимиті. Широких вулиць тут мало, а всі вузькі, й будинки дуже щільно стоять один біля одного, тому до багатьох осель веде тільки один вхід, і тут разом мешкають по п'ять або шість господарів із жінками та дітьми, одні внизу, іншінагорі; це через те, що в цьому місті безліч люду, і від цього така тіснота. Як кажуть люди, самих тільки турецьких храмів у місті до шести сотень; кількості ж будинків ніхто не відає; людей тут так багато, що в будь-який день не лише на базарі, а й на всіх міських вулицях буває важко розминутися; не тільки вдень, а й уночі тут чимало людей, тому що всі в один час ніколи не лягають спати: одні працюють вдень, інші вночі, зокрема їжу й напої готують серед ночі. По вулицях ліхтарі горять усю ніч, аби ті, хто ходить уночі, не спотикалися в темряві; та й лиходіїв тут, упізнавши, нерідко ловлять. Є тут такий звичай, що вночі дозорці обходять міські вулиці, і якщо когось схоплять при найменшій спробі скоїти лихо, то тут-таки на вулиці без усякого суду відтинають голову; тому всі тутешні люди ходять уночі з великим острахом та осторогою. В Єгипті є багато турецьких храмів, просторих, великих і гарно збудованих; їхній верх - це високі куполи, які дуже личили б християнським церквам, коли б тільки на це була воля Божа. Міські вулиці викладені камінням, як в інших країнах, але мають природну землю, і найголовніші з них чисті й щодня заметені; деякі ж повні сміття та бруду. Це частково тому, що ефіопський люд варварський і недбайливий, а частково пояснюється тим, що люди живуть тісно; в усій турецькій землі нема більшого міста, ніж Єгипет; тому італійці, спізнавши й роздивившись багато міст і країн, узагальнюють це так: "Тге paeze bono troppo grande: gran Cairo di Siria, Milano di Lombardia e Pariso di Franza", тобто: "На всьому світі є три міста, найбільші за населенням і розмірами: Єгипет у Сирії, Мілан у Ломбардії, в італійській землі, і Париж у Франції".

Назва "Єгипет" має чотири значення: 1) Єгиптом називається місце, де загалом проживає весь люд і де є головні ринки. Тут є і грецька церква, і синайський метох, і двір найсвятішого патріарха олександрійського, де живуть його намісник і ченці, а часом і він сам; тут і я жив увесь час мого перебування в Єгипті. 2) Фортеця, або замок, що стоїть осібно на узвишші і зветься Кале, і там я не раз бував; у Кале є гармати і порох. Тут перебувають паша та інші правителі; тут засідає суд і відтинають голови засуджених до страти; тут карбують мідні, срібні й золоті монети, і я це бачив на власні очі. Залишилися тут і донині палати фараона та Иосифа Прекрасного; вони тепер порожні й розорені. Фараонові палати високі й гордливі, збудовані з великих каменів, і всередині вгадується, що вони були позолочені. Недалеко звідси видно руїни якоїсь великої споруди, але тепер тут ринок; багато тут стовпів із суцільного каменю, таких великих, що кожен, хто дивиться на них, дивується: як і якою силою така величезна вагота каменю була піднята під час будування: завтовшки вони такі, що троє людей не обнімуть, заввишки - шість або сім сажнів; цього ніхто не знає, але мені здається, що колись тут була судова палата, і в ній відбувалися суди за часів царювання Фараона.

Всередині фортеці є палати Иосифа Прекрасного, який колись царював у Єгипті і жив у них; вони також порожні й зруйновані, тільки стоять дві стіни, що на них мило й дивно дивитися, бо вони викладені позолоченою і різнобарвною мозаїкою та перламутром; і це зроблено не просто, а дуже майстерно: тут зображено землю, різні квіти, дерева, плоди, птахів і таке інше. Тут же, в Кале, є колодязь Иосифа, і я його відвідав і оглянув; зобразити ж його чи описати повністю, який він є, мені дуже важко, бо чогось подібного мені ще ніде не траплялося бачити. Колодязь цей зроблено дуже розважливо й мудро; але слід розповісти про особливості його будови, бо він весь у землі й зовні нічого не можна побачити. Отож для допитливих опишу й нарисую таке: колодязь цей не має ніякої внутрішньої будівлі або стін, а в самій землі, у м'якому камені видовбаний чотирикутно, однаковий завдовжки й завширшки, десь по чотирисажні чи більше, і безмірно глибокий. Навколо цього колодязя викопано дорогу, що наче вулиця або печера, яка колись сягала найбільшої глибини, а нині тільки до половини; у стінах колодязя пробито вікна для освітлення, але світла від них мало, бо дуже глибоко, отож треба спускатися з вогнем, що я й зробив. Приставлені до цього робітники ведуть туди вниз волів, запрягають їх у колесо, дотепно змайстроване: ним витягають воду з дна до половини колодязя і виливають її в одну яму, а звідти ЇЇ витягають на верх колодязя іншими волами, так само запряженими, за допомогою посудин, почеплених на мотузки: інакше згори донизу сягнути води однією мотузкою було б неможливо через велику глибину. Від верхніх волів до других треба спускатися на двісті сходинок, як сам я виміряв, але й звідти води зовсім не видно. Розповідають робітники, які тут працюють, що звідти лишається більше половини шляху вниз, аніж угору. Вода ж несмачна, трохи солонувата, але в спеку і її можна пити. Це перші два значення назви "Єгипет". 3) Так званий старий Єгипет, що про нього я вже казав: там є грецький монастир святого великомученика Георгія і церква Пресвятої Богородиці, а також невеликий монастир римських ченців і три коптські церкви, в одній з яких є невеликий дім у землі, а в ньому, як кажуть християни, жили Діва Богородиця з Христом, коли втекли з Єрусалиму, аж до самої смерті Ірода; тут є й місце купелі, в якій Пречиста Владичиця омивала Христа Спасителя. Між новим і старим Єгиптом збудовано високий кам'яний канал, що ним з ріки аж до Кале тече вода; стоїть він на стовпах, наче міст. Четверте місце має назву "полако"; воно розташоване трохи осібно від міста, біля річкового берега. Тут гарні й великі палаци, й багато чудових садів. Тут платять індукт і торговельний податок; багато тут палат, і комор, і амбарів, де торговці складають свої товари. Хоч усі ці місця мають свої назви, проте все це зветься одним словом - Єгипет.

1.7. Про знамените й повсюди вславлене місто Дамаск

Місто Дамаск знамените й уславлене не тільки в Сирії, айв усьому світі, воно велике, як половина Єгипту, воно більше й багатолюдніше за всі навколишні міста. Від Єрусалиму до нього десять днів ходу, від Вавилону - також десять, від Синоду - три, від Триполі - чотири. Стоїть Дамаск у чудовому й мальовничому місці, на рівнині, що тягнеться далеко на схід і на південь, поблизу від високих гір, які здіймаються на заході й на півночі. У місті багато садів, і навколо нього теж така велика кількість їх, що здається, ніби місто стоїть серед якогось великого лісу; дуже приємно дивитися на них здалеку, і немає в усьому турецькому царстві міста, яке мало б стільки садів, із таким розмаїттям дерев та плодів, і кожен має зі свого саду дрова на паливо. Навкруг-бо Дамаску на великій відстані немає лісів, а лише голі кам'яні гори з півночі та з півдня, а на схід - сухі та безводні поля, і пустеля далеко простяглася: там не зустрінеш ні міста, ні села, лише араби в наметах, тобто в шатрах, живуть своїм диким і лютим життям. Є там дві невеликі річки, і вони, дбайливо розділені на частини, течуть у кожен сад і дають вологу кожному дереву; також значна частина води вміло відокремлена і спрямована всередину міста так, що на кожній вулиці, в усіх турецьких джаміях і в усіх головних будинках є чимало струменів прісної води. Ці струмені майстерно викладені гладеньким камінням та гарним мармуром, і всі люди в своїх оселях черпають воду і п'ють її, цілющу й холодну. Кажуть люди, що всіх садів у Дамаску числом... Крім того, в Дамаску багато чудових турецьких мечетей, і нових і давніх, із куполами та високими мінаретами, майстерно збудованих із чорних та білих каменів, а всередині оздоблених розмаїтим мармуром і золотом; багато які з них були колись церквами Христовими, що їх спорудили давні християни, нині ж це мечеті, в яких моляться турки. Інші турецькі мечеті були з великим умінням збудовані пізніше з білих, чорних і зелених гладко обтесаних каменів; усередині ж вони оздоблені розмаїтим мармуром, колонами, світильниками, панікадилами, золотом і сріблом, - усе це є коштовне і гідне похвали. Також і палати (хоч і не всі, але чимало) збудовані з каменю і дуже гарні, не так зовні, як усередині, тому що зовні не тільки камінь, а дахи покриті варом, як і в Єрусалимі та в інших містах навколо Дамаску; всередині стелі дерев'яні, розписані різними барвами й позолочені; такі ж самі й вікна, заслони, балкони і лави, і все, що тут є; підлога чудово вистелена мармуровими плитами; з мармуру зроблені й фонтани, чий струмінь б'є вгору; окремо в покоях, окремо у звичайних кімнатах, окремо в куховарнях та внутрішніх приміщеннях струменить вода; її путь - під землею, там же вона проходить крізь вулиці в оселі, змиваючи всі нечистоти міста; і немає будинку, хіба що вбогий порожній, у якому не було б проточної води, і кожен у своїй оселі черпає її для пиття і вмивання. Палати багатіїв збудовані з суцільного темного каменю, а будинки решти люду - з невипаленої цегли з дерев'яними сплетами, як у Солуні; зовні вони не такі гарні, але всередині чудові, там мармурові оздоби й постійно текуча вода, та найпрекрасніші палати у правителя міста, збудовані того року, оздоблені чудовим мармуром, фарбами й золотом, усе це дуже коштовне й гідне похвали. У Дамаску є вісім брам, він оточений двома мурами з багатьма вежами, що колись були міцні, а нині не зовсім, бо в багатьох місцях обвалилися і тепер поновлені. Зовні, вздовж стін викопано широкий і глибокий рів, куди під час війни впускають ріку, і він наповнюється водою, щоб ворог не ступив; у мирний час воду перекрито, і рів завжди сухий: у ньому ткачі розтягують і розправляють свої нитки, і виробники мотузок займаються цим ремеслом. Окремо посеред міста, біля ринку, є фортеця, або замок, невеликий, але оточений дуже високим муром і міцно збудований, у ньому зберігається багато зброї та пороху. Ринок там великий і гарний, з багатьма торговими рядами, залізними воротами і мурованими з каменю брамами: тут постійно є різні товари, тому що з багатьох далеких країв приїздять купці, які привозять і вивозять товари, найбільше - греки з Філіполю, Царгороду, Трапезунду та інших міст Анатолії. Вулиці там усі бруковані чорним камінням, посередині вулиць є невеликий рівчак, щоб стікала добова вода, обабіч покладено доріжки для пішоходів: усі вулиці і проходи на ринку чисті, влітку їх часто підмітають, а взимку вони змиваються дощовою водою, щоб увесь бруд спливав із міста. В Дамаску мешкають люди різних віросповідань: магометани, римляни, уніати, вірмени, сирійці, мароніти, гсбреї і православні християни; греки та араби, яких з усіх названих найменше.

Церква православних християн там одна, за розміром вона велика, зовні негарна, бо не має ні куполів, ні інших прикрас, але має простий дах, як звичайний будинок, усередині ж оздоблена іконописом, колонами, панікадилами і лампадами; малих престолів тут багато, а головних - два: перший - Введення Пресвятої Богородиці, тут правлять службу тільки взимку, і тут стоїть трон патріарха. Церква має чотири стіни і три входи: один спільний, у західній стіні, і ще один у південній; є також в тій стіні потайні двері з патріаршого двору.

Врата, що в західній стіні, не є поза церквою, а правлять за вхід у другу її частину, значно більшу й просторішу; тут шість приділів, головний із них - храм святого апостола Ананія, де також є патріарший трон, і службу правлять тільки влітку. Для кращого освітлення та провітрювання вгорі зроблено отвір, а дах підтримують чотири колони: дві великі з суцільного каменю, а дві дерев'яні. В цьому храмі двадцять п'ять вікон і одні двері з південного боку.

Весь той храм щільно викладений кам'яними плитами і прикрашений багатьма гарними іконами, золотом та сріблом. Є тут п'ятнадцять священиків, над якими владує сам патріарх, коли буває там, а коли ні, то патріарший намісник. Патріарший двір приєднаний до церкви з південного боку, він гарний і розташуванням, і будовою; всередині стеля і стіни оздоблені різнобарвною мозаїкою і мармурами, підлогу викладено чорними, червоними та білими мармуровими плитами, вона така гладенька, що виблискує, наче дзеркало. Також тут є чимало водограїв, майстерно й вишукано збудованих, вода з них б'є чотирма струменями. Є й гарна лазня, збудована для патріарха, де тече і холодна, і тепла вода; і в усіх будинках, і в куховарнях тече вода. Окремо посеред подвір'я збудовано великий мармуровий водограй, у якому завжди струменить вода, і її п'ють усі: і тутешні, і гості, і діти, які навчаються там у школі за арабськими та грецькими книгами, завдяки піклуванню патріарха. Особливо ж гарний будинок, де самотньо живе патріарх: на той час там був його намісник із ченцями. Прийняли мене, як прочанина, і затримався я у них у патріаршому дворі на один тиждень, маючи від них харчі, питво, постіль. Наостанок ще згадав, що в Дамаску є ошатні й вельми чудові лазні, оздоблені розмаїтим мармуром, із теплою та холодною водою, де тутешні мешканці миються разом з багатьма прислужниками та наближеними людьми - не так, як в інших краях, де можна помилуватися тільки красою лазні, а не помитися для свого задоволення. Подібні до цієї лазні, хоч і не такі розкішні, є по всій турецькій землі. От і все про Дамаск.

Руський монастир Святого Пантелеймона



Монастир святого Стефана в Епірі

Троїцький монастир в Епірі



Монастир святого Варлама в Епірі



Гостиниця в Дамаску

Мечеть Омаядів у Дамаску

Додаток 2 Протоколъ №4 засъданія комиссіи по организаціи экскурсій для учащихъ и учащихся среднихъ учебныхъ заведеній

31 декабря 1910 года въ зданіи Московской І гимназіи, подъ предсьдательствомъ г. окружнаго инспектора В. Й. Комарницкаго, въ томъ же составь членовъ, что и предшествующія засьданія, при у частій преподавателя женской гимназіи Общества преподавателей Б. К. Гиндце, состоялось засьданіе комиссіи.

Заслушанъ сльдующій докладъ, прочитанный И. М. Платоновымъ.

Экскурсія въ Крымъ

Докладъ И. М. Платонова, П. П. Чернышева и I. К. Линдемана.

Маршрутъ зкскурсіи

Москва, Севастополь и его окрестности. Байдары, Ялта и ея окрестности, Севастополь - Москва.

Продолжительность зкскурсіи

равна приблизительно 21-25 днямъ (изъ нихъ въ пути приблизительно 7 дней: на желізной дорогі отъ Москвы до Севастополя и обратно 4 дня 19ч.,

пЪшкомъ и на мажарахъ * отъ Севастополя до Ялты 2 дня и на пароход отъ Ялты до Севастополя 6 часовъ).

Стоимость зкскурсіи

отъ 42 до 50 рублей.

Остановки

въ двухъ центральныхъ пунктахъ: въ Севастополі и Ялті.

Программа осмотра

(2 1/2 - 3 дня) Севастополь.

Общій осмотръ города и порта. Въ частности осмотръ памятника Нахимову, Графской пристани, Приморскаго бульвара съ Біологической станціей, сухого дока и памятника адмиралу Лазареву, броненосца, Музея Севастопольской обороны, памятника Тотлебену и извістной Панорамы, находящейся поблизости.

Окрестности Севастополя:

а) Ближайшія: Малаховъ курганъ (и линія другихъ бастюновъ), Братское кладбище.

б) Дальнія: Инкерманъ и Черная річка.

(1 день). Херсонесъ (2 в. отъ Севастополя): раскопки, музей, монастырь съ Владимирскимъ соборомъ.

(2 день). Георгіевскій монастырь (въ 12 в. отъ Севастополя): зкскурсія за Георгіевскую скалу и за м. Фіоленть, къ гроту Діаньї.

(З день). Ночевка въ монастьірі. Балаклава (въ 8 в. отъ Георгіевскаго м.): прогулка къ висящей надъ городомъ скалі съ развалинами древней кріпости (видъ на море), прогулка въ открытое море по бухті къ Григорьевскому гроту и обратно (пішкомь)**) въ Севастополь.

Бахчисарай (съ окрестностями - Успенскимъ монастыремъ и Чу-футъ-Кале - 1 день.)

Дорога въ Ялту (82 версты):

1-я станція Чаталъ-Кая (21 вер.) (1 день).

2-я станція Байдары (1б'/2 в.) (1 день).

Остановка.

На слідующій день встать рано утромъ, чтобы видіть чудный восходъ солнца.

3-я ст. Кикенеизъ (17'/2 в.)

4-я ст. Мисхоръ (15 в.)

5-я ст. Ялта (12 в.)

Примічаніе. Попутно можно осмотрътъ Ай-Тодоръ (съ маякомъ), "Ласточкино гніздо", Дюльберъ, Ореанду: зараніе только нужно объ этомъ уговориться съ хозяиномъ мажаръ, на которыхъ путешествуютъ экскурсанты.

Ялта (7 дней).

Зкскурсіи въ Нижнюю и Верхнюю Массандру, въ Никитскій садъ, въ Гур-зуфъ и Суукъ-су, въ Ливадію, Ореанду, къ Ласточкину гнізду, въ Ай-Тодоръ, въ Алупку (дворецъ, паркъ, хаосъ), къ Учанъ-су и на Ай-Петри.

Изъ Ялты въ Севастополь (моремъ - 6 ч. ізды на пароході).

Изъ Севастополя въ Москву (безъ остановокъ).

Примічаніе 1. Если позволить настроеніе экскурсантовъ и состояніе экскур-сіонной кассы, изъ Ялты па мажарахъ можно совершить путь къ Козьмодемьян-скому монастырю и подняться (пішкомь) на Чатыръ-дагъ. Обратный путь можно совершить (пішкомь или на мажарахь) до Алушты, а оттуда пароходомъ до Ялты.

На это потребуется не меніе 3 дней.

Примічаніе 2. При благопріятньїхь условіяхь можно удлинить маршрутъ (и основной, и указанный въ примічати 1-мъ) и возвращаться домой не изъ Севастополя прямо на Москву, а изъ Севастополя моремъ въ Одессу (1 день на осмотръ), оттуда по железной дорогі въ Кіевь (1 или 2 дня остановки) и тЪмъ же способомъ домой.

Цъль зкскурсіи въ Крымъ

Экскурсія въ Крымъ совершается съ цілями:

1) историческими,

2) географическими (въ широкомъ смыслъ слова) и

3) эстетическими.

Съ точки зрінія исторической, эта зкскурсія должна дать учащимся возможность собственными глазами созерцать міста, обвіянньїя чудными (хотя порой и грустными) историческими воспоминаніями изъ эпохи героической борьбы славнаго русскаго воинства противъ грозной европейской коалиціи, - міста, 55 літь тому назадъ надолго приковавшія кь себі вниманіе не только всей Россіи и всей Европы, но и всего культурнаго міра (Севастополь, Мала-ховъ кургань и т. д. и т. д.); или міста, будящія рой воспоминаній о боліє далекихъ, но для русскаго сердца не меніе дорогихъ собьтяхъ родной исторіи - о собьтяхъ, совершавшихся на самой зарі христіанства въ Россіи (Херсонесъ). Особенный историко-археологическій интересъ въ этой зкекурсіи представить для всіхь одинъ изъ замічательнійшихь уголковъ Крыма, уже упомянутый, Херсонесъ, эта, поистині, "Русская Помпея", съ его знаменитыми раскопками, знакомящій насъ, помимо классическихъ древностей, еще и съ единственными на русской почві первоначальными формами христіанской храмовой архитектуры ("базилики").

Любителямъ еще боліє далекаго историческаго прошлаго глубокое наслажденіе, несомнінно, доставить осмотръ и еще одного, чуднаго по своей роскошной южной природі, уголка Крыма - Георгіевскаго монастыря, съ окрестностями котораго (м. Фіоленть и гротъ Діаньї) связывается прелестная легенда объ извістной героині греческихъ миеовъ - Ифигеніи ("Ифигенія въ Тавриді). Съ точки зріія географической, високій интересъ для экскурсантовъ представить и такъ называемый южный берегъ Крыма, и весь Крымъ въ его ціломь. Южный берег Крыма -это "чудный уголокъ Италіи подъ русскимъ небомъ". Весь Крымъ, въ его ціломь, есть страна, нигді боліє на такомъ ограничен-номъ пространстві въ Россіи не встрічающихся оригинальныхъ контрастовъ, дающихъ возможность, при благопріятньїхь условіяхь, выяснить экскурсан-тамъ многія явленія изъ области географической (и этнографической).

Обь эстетической стороні зкекурсіи въ Крымъ и говорить нечего: это одно сплошное, ни на минуту не прекращающееся переживаніе самыхъ сильныхъ и глубокихъ эстетическихъ впечатліній.

Способы осуществленія зкекурсіи

1) Обьявленіе (обязательно письменное) о предполагаемой зкекурсіи, вьівішиваемое въ учебномъ заведеній за нісколько місяцевь до начала зкекурсіи.

Въ этомъ обьявленіи должно заключаться слідующее:

a) подробный маршрутъ зкекурсіи;

b) указаніе на продолжительность ея;

c) указаніе на ея начало и конецъ;

d) стоимость зкекурсіи;

e) руководители.

2) Предварительное ознакомленіе учащихся соотвітствующихь классовъ, хотя бы въ общихъ чертахъ, путемъ бесідь и указаніемь подходящей литературы, съ главными пунктами осмотра въ предполагаемой зкекурсіи.

3) Указаніе срока денежныхъ взносовъ за участіе въ зкекурсіи.

4) Истребованіе отъ учениковъ-участниковъ зкекурсіи письменного разріше-нія ихъ родителей или опекуновъ на участіе ихъ въ зкекурсіи.

5) Указаніе вещей, какія должны быть взяты экскурсантами съ собою въ дорогу.

6) Сношенія съ властями.

7) При остановкахъ въ пути, немедленно заявлять начальникамъ станцій о времени (дні и часі) вьіізда зкекурсіи изъ міста остановки.

8) При желаніи устроить безпрепятственно обідь на какой-либо станцій желізной дороги, необходимо посылать, за нісколько часовъ до прихода на эту станцію, телеграмму буфетчику, съ указаніемь числа обідовь и времени прибьгпя экскурсантовъ).

Примічаніе къ пункту 5-му. Предметы, необходимые въ зкекурсіи, могутъ быть разделены на дві группы:

1) предметы личнаго пользованія и

2) предметы общаго пользованія.

1. Предметы личнаго пользованія.

Они, въ свою очередь, подразделяются: а) на предметы необходимые и б) на предметы желательные.

а. Предметы необходимые:

а) 3 сміньї білья,

Р) 4 - 6 паръ носковъ,

у) около 6 платковъ носовыхъ,

5) 2 личныхъ полотенца,

Е) гребенка, зубной порошокъ, зубная щеточка и мыло,

с) 1 сміна костюма,

л) пальто,

а) жестяная кружка и чайникъ,

к) чайная ложечка,

X) записная тетрадь, карандашъ и перочинный ножъ,

ц) ремень для связьіванія вещей,

v) небольшая корзина или (предпочтительніе) мішокь, который можно удобно носить за плечами.

3) Необходимый костюмъ экскурсанта долженъ быть суконный, а обувь должна быть кріпкая, но такая, которую можно было бы смазывать саломъ.

а. Предметы желательные:

а) фотографически аппаратъ съ принадлежностями,

Р) компасъ,

у) бинокль,

5) злектрическій фонарикъ,

є) шагомірь,

с) ножницы,

Г|) рисовальныя принадлежности,

і) 2 простыни, легкая подушечка, одіяло или пледъ.

2. Предметы общаго пользованія.

a. Предметы необходимые:

а) путеводители, справочники и карты;

(3) запасъ чая (фунта 2), сахара (фунтовъ 20), провизіи (колбасы копченой, сыра, яицъ печеныхъ, хліба білаго, соли, лимоновъ);

у) 2 большихъ ножа, 2 чайныхъ полотенца;

8) 2 большихъ чайника для горячей воды;

є) дорожная аптека съ наставленіями (обязательно максимальный термо-метръ и вазелинъ);

t;) 1 ф. свъчей;

ті) запасъ нитокъ, иголокъ, американскихъ булавокъ и пуговицъ механическихъ;

і) 2 корзины среднихъ размъровъ для укладьіванія вещей общаго пользованія.

b. Предмети желательные:

1) высотомъръ,

2) фотографическій аппаратъ.

Примічаніе къ пункту 6-му.

Сношенія съ властями.

1) Съ г. Попечителемъ Московскаго учебнаго округа (испрошеніе разрішенія на зкскурсію).

2) Съ градоначальникомъ Севастополя.

3) Съ Таврическимъ губернаторомъ.

4) Съ епископомъ Таврическимъ.

5) Съ командиромъ Севастопольскаго порта.

б) (По пріізді) съ Управленіемь Черноморскаго флота.

7) Съ директорами Севастопольской гимназіи и реальнаго училища.

8) Съ директоромъ Ялтинской гимназіи.

9) Съ главноначальствующимъ г. Ялты.

10) Съ Министерствомъ Императорскаго Двора (объ испрошеніи позволе-нія на осмотръ и фотографированіе царскихъ дворцовъ).

11) Съ управленіемь Московскихъ К.-Х.-С. Желъзныхъ дорогъ.

№ 3. Въ случаі использованія удлиненнаго маршрута (черезъ Одессу и Кіевь) необходимы еще сношенія:

12) съ митрополитомъ Юевскимъ и

13) съ директорами гимназіи въ Одессъ и Кіеві.

Литература:

1) Семеновъ В. П. "Крымъ и Новороссія".

2) Чеглокъ. Таврида.

3) Европейская Россія. Сост. А. Круберъ, С. Григорьевъ etc.

4) Мечъ. Россія (хрестоматія).

5) Живописная Россія. Изд. Вольфа.

6) Е. Марковъ. Путешествіе въ Крымъ.

7) Пушкинъ. "Бахчисарайскій фонтанъ" и др.

8) Л. Н. Толстой. Оборона Севастополя.

9) Гете. "Ифигенія въ Тавриді".

10) Юл. Кулаковскій. "Древности Тавриды".

11) М. Я. Энгель. "Русская Помпея". (Херсонесъ-Тавричесшй). Очеркъ археологическихъ разслідованій. Севастополь. 1903. Ціна 1 рубль.

12) Труды Императорскаго Московскаго Археологическаго Общества.

13) Путеводители по Крыму Москвича или Безчинскаго.

14) Указатель желЪзныхъ дорогь.

Средства осуществленія зкскурсіи

1) Взносы участниковъ зкскурсіи;

2) пособія изъ спещальныхъ средствъ учебныхъ заведеній;

3) пособіе отъ общества организации ученическихъ зкскурсіи (если таковое имъется на місті);

4) пособія отъ земства, города и дворянскихъ собраній;

5) пожертвованія частныхъ лицъ;

6) доходы отъ устройства руководителями лекцій, спектаклей, концертовъ и проч.

* На півдні України та на Північному Кавказі - великий довгий віз.

** 13 версть.

Додаток 3 Послуги найвідоміших готелів Києва в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Гранд-отель

Содержатель Е. Ланчия

Киев. Крещатик

Номера от 1 до 10 руб.

Ресторан, отдельные кабинеты, ванны, экипажи для езды по городу, омнибусы для вокзала. Принимаются заказы на завтраки, обеды и ужины.

Гостиница снабжается наилучшими сортами вин из собственного погреба.

Гостиница "Лион"

В Киеве у театра Бергонье

В центре города (2-ой дом от Крещатика)

Недалеко от всех правительственных учреждений, учебных заведений, клиники, городского театра, напротив городской станции Юго-Западной железной дороги.

20 совершенно заново отделанных и хорошо обставленных комнат. Все находится в бельэтаже. Телефон, электричество, внимательная прислуга.

Посуточно от 75 коп. до 4 руб., помесячно - по соглашению.

Адрес: Киев, ул. Фундуклеевская, "Лион".

Контора гостиницы покорнейше просит не обращать внимание на заявления извозчиков о том, что номера заняты, ремонтируются, плохо содержатся и т. п. - просит заехать и убедиться.

Гостиница "Франсуа"

В Киеве напротив городского театра

Угол Б. Владимирской и Фундуклеевской улиц

Открыта с 1 ноября 1900 года.

36 номеров, комфортабельно меблированных по образцу перворазрядных заграничных гостиниц. Номера большие. Английские кровати с удобной постелью. Цены умеренные. В номерах электрическое освещение бесплатно.

Чай, кофе, обеды. Ванны при гостинице от 3 часов утра до 10 часов вечера. Телефон...824

Гостиница "Европейская"

Ресторан, отдельный кабинет, ванны, экипажи для езды по городу, омнибусы для вокзала. Гостиница снабжена наилучшими сортами вин из собственного погреба. Номера от 1 руб. до 12 руб. в сутки. Принимаются заказы на завтраки, обеды и ужины

Гостиницы Киева, действующие в 1900 году

"Английская" - ул. Крещатик, 8. Не сохранилась. В 1914 году на месте гостиницы построено здание Петербургского банка, архитектор Л. Бенуа. Снесено в 1987 году.

"Америка" - ул. Безаковская (Коминтерна), 27. Не сохранилась.

"Бель-Вю" - ул. Крещатик, 38. Не сохранилась.

"Бристоль" - ул. Николаевская (Архитектора Городецкого), 12. Построена в 1897 году в стиле венского модерна, арх. Брандтман и Шлейфер. Сейчас жилой дом.

"Версаль" - ул. Прорезная, 17. Разрушена во время отступления немецких войск в 1943 году.

"Вена" - ул. Житомирская, 1. Здание снесено в 1979 году.

"Великороссийская" - ул. Никольская, 9. Не сохранилась.

"Гранд-Отель" - ул. Крещатик, 22. Здание разрушено во время Великой Отечественной войны.

"Гранд-Империаль" - ул. Васильковская, 3. Сейчас жилой дом.

"Гладынюка" - ул. Фундуклеевская (Б.Хмельницкого), 8. Ныне жилой дом.

"Дагмар" - ул. Васильковская, 15. Сейчас жилой дом.

"Древняя Русь" - ул. Софиевская, 18. Сейчас жилой дом.

"Днепровский порт" - ул. Александровская (Грушевского), 28. Впоследствии "Национальные номера". Останавливался А. Куприн. Здание отреставрировано.

"Дрезден" - ул. Александровская (Грушевского), 30. Не сохранилась.

"Дудмана Л. Ш." - ул. Нижний Вал, 39. Не сохранилась.

"Европейская" - ул. Крещатик, 2. Построена в 1851 году, арх. Беретти. После войны в здании размещалась городская прокуратура, постройка уничтожена в 1980 году.

"Женева" - ул. Софиевская, 25. Сейчас жилой дом.

"Зеленая гостиница" - ул. Московская, 30. Ныне в этом здании находится Печерское районное отделение милиции г. Киева, ранее принадлежало Лавре. Являлась самой популярной гостиницей в 50-е гг. XIX века. Здесь останавливались А. С. Грибоедов и А. 3. Муравьев.

"Коммерческая" - ул. Крещатик, 1. Не сохранилась.

"Купеческая" - ул. Андреевская. Точное местонахождение неизвестно.

"Континенталь" - ул. Николаевская, 5. Построена в стиле венского модерна в 1897 году, проект арх. Брандтмана. Не сохранилась.

"Киев" - ул. Бульварная, 28. Сейчас жилой дом.

"Купеческая" - ул. Волошина, 29. Не сохранилась.

"Краков" - ул. Софиевская, 16. Сейчас жилой дом.

"Лавровская" - ул. Братиславская, 11. Сооружена в XIX веке в стиле позднего классицизма. Сейчас жилой дом.

"Лион" - ул. Фундуклеевская (Б. Хмельницкого), 5. Построена в 1898 году у театра Русской драмы.

"Лондон" - Игоревский пер., 12. Не сохранилась.

"Лувр" - ул. Б. Васильковская, 6. Не сохранилась.

"Лысина отель" - ул. Безаковская (Коминтерна), 29. Сейчас жилой дом.

Додаток 4 Постановление Совета Труда и Обороны СССР от 11 апреля 1929 г.

"Об организации всесоюзного акционерного общества по иностранному туризму в СССР"

Совет Труда и Обороны Союза ССР постановляет:*

1. Организовать в ведении НКТорга Союза ССР государственное** Акционерное общество по иностранному туризму в СССР с установленным капиталом в 5 млн. рублей, разделенных на 200 акций стоимостью по 25 тыс. каждая.

2.-Включать в состав учредителей организуемого Акционерного общества по иностранному туризму НКТорг СССР, Совторгфлот и НКПС, распределив между ними акции следующим образом:

КТоргу СССР предоставить 40 % акций;

Совторгфлоту и НКПС - 40 % акций;

Прочим организациям - 20 % акций.

3. Предложить учредителям Общества совместно с ГКК разработать вопрос о привлечении иностранного капитала к делу развития иностранного туризма в СССР и о возможных его формах участия и войти с соответствующим представлением в СНК СССР.

4. Возложить на организуемое Общество выполнение всей работы по привлечению и обслуживанию иностранных туристов и экскурсантов в СССР, включая аквизицию интуристов, продажу билетов, перевозку интуристов морским, речным, сухопутным, воздушным путем, обеспечение их помещением для проживания, организацию продажи сувениров и предметов искусства, культурное обслуживание и выполнение всех вообще функций, осуществляемых Бюро путешествий и т. п., предоставив организуемому Обществу право осуществлять самостоятельно или через надлежащие государственные, кооперативные и общественные организации необходимые мероприятия по привлечению интуристов, как-то: по ремонту, приспособлению и постройке гостиниц и других помещений для проживания интуристов, по увеличению перевозочных средств всех видов транспорта, по соответствующему использованию различных мест и пунктов СССР, могущих вызвать интерес у интуристов, по подготовке необходимого персонала для обслуживания интуристов и т. д.

5. Предоставить организуемому Обществу право самостоятельного выхода на внешний рынок под контролем НКТорга СССР и его заграничных органов и внести организуемое Общество в список организаций, имеющих право выхода на внешний рынок.

6. Предоставить организуемому Обществу право иметь на территории СССР и за границей своих представителей, уполномоченных и агентов, а также отделения и конторы, с тем, чтобы за границей назначение представителей, уполномоченных и агентов и открытие отделений и контор Общества производилось не иначе, как с разрешения НКТорга СССР.

7. Признать необходимым организацию Правления Общества в числе 5 лиц, включая председателя, избираемого из представителей НКТорга СССР, и организацию Совета - в составе 11 членов, включая председателя.

Признать необходимым включение в Правление и Совет Общества представителей ВОКСа (Всесоюзное общество культурной связи с заграницей. - Авт.).

Возложить на Совет обсуждение принципиальных вопросов по общему направлению деятельности организуемого Общества.

Состав Совета поручить определить НКТоргу СССР.

8. Предложить организуемому Обществу принять все дела по интуризму от Совторгфлота не позднее 1 мая 1929 г.

9. Предложить организуемому Обществу при перевозках интуристов морским путем фрахтовать в первую очередь тоннаж Совторгфлота.

10. Поручить НКТоргу СССР на основе настоящего Постановления утвердить Устав организуемого Общества.

* Протокол заседания СТО от 11/IV 1929 г.

** ЦИК СССР 21/І 1933 г. заменил слово "государственное" на слово "всесоюзное"

Додаток 5 Рішення Виконкому Київської Міської Ради депутатів трудящих від "24" листопада 1944 р. № 27812 "Про перейменування готелів м. Києва"

1. Відповідно до постанови Раднаркому УРСР від 21 липня 1944 року №832, замінити назву готелів м. Києва:

Стара назва - нова назва:

а) Готель "Франсуа" - на готель "Театральний"

б) "Червоний Київ" - "Київ"

в) "Марсель" - "Дніпро"

г) "Західна Україна" - "Україна"

2. Зобов'язати Міськжитлоуправління виготовити таблички з відповідними написами для готелів.

Голова Виконкому Міськради Ф. Мокієнко

В.о. секретаря Виконкому Б. Єфімов

Додаток 6 Постановление Центрального Комитета КПСС, Совета Министров СССР и Всесоюзного Центрального Совета Профессиональных Союзов от 30 мая 1969 года

"О мерах по дальнейшему развитию туризма и экскурсий в стране"

ЦК КПСС, Совет Министров СССР и ВЦСПС отмечают, что за последние годы широкое развитие в стране получили туризм и экскурсии. Они становятся не только формой отдыха, но и важным средством повышения культурного уровня и идейно-политического воспитания населения.

В настоящее время широкую популярность получили туризм и экскурсии по местам, связанным с жизнью и деятельностью В. И. Ленина, с воплощением в жизнь ленинских заветов по строительству социализма и коммунизма.

Туристские походы и путешествия, знакомство с памятниками истории и культуры, с природой родного края, с достижениями в экономике, науке и культуре способствуют воспитанию у советских людей, и в первую очередь у молодежи, любви к Советской Родине, верности революционным, боевым и трудовым традициям нашего народа.

Вместе с тем ЦК КПСС, Совет Министров СССР и ВЦСПС отмечают, что возросшие запросы трудящихся, и особенно молодежи, по туристско-экскурсионному обслуживанию удовлетворяются не полностью.

В ряде областей, городов и районов страны туристско-экскурсионных учреждений мало, и строительство их осуществляется крайне медленно. Спрос населения на туристский инвентарь и снаряжение удовлетворяется недостаточно. Слабо развита сеть пунктов проката и баз коллективного пользования этим инвентарем и снаряжением. Не полностью используются возможности организации туристских путешествий и экскурсий на поездах, автобусах, морских и речных судах, особенно для жителей села, рабочих поселков и учащихся с целью посещения крупных новостроек, культурных центров и исторических достопримечательностей страны, музеев, в'ыставок и театрально-зрелищных предприятий. Плохо организовано обслуживание автотуристов. Сеть кемпингов, автопансионатов, предприятий технического и бытового обслуживания, торговли на автомагистралях и в ряде курортных местностей страны крайне недостаточна. Имеют место недостатки в подборе и подготовке квалифицированных туристско-экскурсионных кадров.

Некоторые партийные, государственные, профсоюзные, комсомольские органы недостаточно вникают в работу туристско-экскурсионных организаций, не предъявляют к ним должной требовательности по усилению политико-воспитательной направленности и повышению познавательной ценности туристских походов, путешествий и экскурсий. Мало уделяют внимания повышению культуры обслуживания туристов и экскурсантов, обеспечению бережного отношения с их стороны к сохранности природы и памятников культуры, использованию туризма в качестве важного средства укрепления здоровья населения.

В целях дальнейшего развития туризма и экскурсий в стране Центральный Комитет КПСС, Совет Министров Союза ССР и Всесоюзный Центральный Совет Профессиональных Союзов постановляют:

1. ЦК компартий и советам министров союзных республик, центральным комитетам и советам профсоюзов, ЦК ВЛКСМ, Министерству просвещения СССР, Государственному комитету Совета Министров СССР по профессионально-техническому образованию принять меры к массовому развитию туризма и экскурсий среди трудящихся и учащейся молодежи, расширению сети и улучшению деятельности туристских и экскурсионных учреждений, к улучшению подбора, идейно-политического воспитания и повышению квалификации кадров для этих организаций, превращению туристско-экскурсионного дела в крупную отрасль обслуживания населения.

2. Предложить профсоюзным, советским и хозяйственным организациям: создавать пригородные зоны отдыха, туристско-оздоровительные лагеря, дома

- рыболова и охотника, детские туристские станции, с использованием для этого в установленном порядке средств хозяйственных, профсоюзных и других организаций; широко развивать пункты проката туристского инвентаря и снаряжения и базы коллективного пользования ими на предприятиях, в учреждениях, учебных заведениях и в пригородных зонах отдыха;

...