Реструктуризація вантажного депо

Перед початком роботи старший оглядач вагонів (оператор парку) виясняє у чергового по станції (парку) план прибуття та відправлення поїздів на наступні 2-3 години роботи та завдання на підготовку вагонів під навантаження.

Після прибуття поїзда на станцію відповідальний працівник ПТО одержує в станційному центрі (АСОУП) довідку про виконані міжремонтні пробіги на вагони в складі прибулого поїзда, які експлуатуються за новою системою ремонту, з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт (по пробігу в кілометрах).

При досягненні вагоном міжремонтних нормативів:

а) після виконання деповського ремонту при досягненні 100 тис. км (завантаженого плюс порожнього) пробігу, але не пізніше ніж через 2 роки експлуатації;

б) після виконання капітального ремонту при досягненні 160 тис. км загального ( завантаженого плюс порожнього) пробігу, але не пізніше ніж через 2 роки експлуатації;

в) після побудови і капітального ремонту з продовженням визначеного строку служби вантажних вагонів через 210 тис. км загального (завантаженого плюс порожнього) пробігу, але не пізніше ніж через 3 роки експлуатації--на порожні вагони, які значаться в довідках, з виробленим

одним із міжремонтних нормативів, виписується повідомлення форми ВУ-23М (пересилання таких вагонів у ремонт здійснюється у встановленому порядку), а на навантажені вагони, в залежності від їхнього технічного стану, оглядач вагонів або інший відповідальний працівник ПТО дає дозвіл на проходження до місця вивантаження, при безумовному забезпеченні безпеки руху.

Дозволяється проходження до станції вивантаження завантажених вагонів з пробігом, які на шляху проходження перевищили міжремонтний норматив, але не більше ніж на 10 тис. км.

Старший оглядач приймає від зміни, яка здає, транспортні засоби, механізми, пристрої та інвентар загального користування, перевіряє через

оглядачів наявність запасних частин і матеріалів на стелажах, забезпечує поповнення незнижуваного запасу. Оглядачі і слюсарі одержують комплекти інструментів в інструментально-роздавальній коморі ПТО.

Перед початком зміни старший оглядач вагонів проводить інструктаж працівників зміни по заходах безпеки технічного обслуговування вагонів, розроблених з урахуванням місцевих умов, перевіряє наявність і справність у працівників зміни персонального інструменту, стан спецодягу.

Ознайомившись зі станом справ на станції і вияснивши черговість відправлення поїздів, старший оглядач (оператор) повідомляє ремонтно-оглядові бригади про послідовність технічного обслуговування составів і окремих груп вагонів.

Технічна готовність дана на состав, дійсна протягом часу роботи зміни, за виключенням випадків, коли самі працівники зміни визнають необхідним заново перевірити состав поїзда.

При передаванні зміни, зміна яка здає, дає готовність составу і враховує оброблені вагони в показниках роботи своєї зміни.

Якщо на момент передавання зміна, яка здала чергування, не закінчила технічне обслуговування пред'явлених їй составів, то зміна, яка заступила, приймає чергування безпосередньо в парку і закінчує технічне обслуговування цих составів і оформлення довідки ВУ-45 з розрахунком закінчення робіт, давання технічної готовності та відправлення составів за встановленим графіком.

Порядок приймання і організація технічного обслуговування таких составів, які подають по графіку на стик зміни, відображається в місцевому технологічному процесі.

Протягом робочої зміни старший оглядач (оператор парку) постійно підтримує зв'язок з працівниками станції і, при необхідності, оперативно вносить зміни в намічений раніше план.

Вказівки оглядачам вагонів та слюсарям старший оглядач передає по радіозв'язку через оператора ПТО.

Начальник або майстер пункту здійснює загальне керівництво його роботою, контролює виконання технологічного процесу, несе відповідальність за якість технічного обслуговування і усунення несправностей вагонів в поїздах, на коліях технічного обслуговування з відчепленням і спеціалізованих коліях обслуговування вагонів, систематично контролює стан технічних засобів, повітропроводів та іншої технологічної оснастки, дотримання вимог Інструкції з техніки безпеки і виробничої санітарії, не допускає відволікання працівників змін від обслуговування поїздів та іншої роботи. В кожній ремонтно-оглядовій групі виділяється старший групи, розмітка своєї частини вагонів, основний обов'язок з оператором ПТО парку.

1.6 Матеріально-технічне забезпечення ПТО

Начальник вагонного депо повинен організувати своєчасне забезпечення ПТО вагонів необхідними запасними частинами, кріпильними виробами та іншими матеріалами.

Потреба пунктів в запасних частинах та матеріалах повинна визначатися у відповідності до „Руководства по расчету и содержанию неснижаемого запаса запасних частей и материалов на ППВ всех назначений, ПТО и ПКТО” №376 ПКБ ЦВ, встановленими аналізом нормами фактичної витрати і необхідністю забезпечення незнижуваного запасу їх на стелажах, в тому числі і пересувних. Перелік незнижуваного технологічного запасу основних запасних частин вагонів та матеріалів приведений в додатку А.

Видача запасних частин, матеріалів і кріпильних виробів проводиться із комори вагонного депо згідно з технологічним процесом ПТО.

Незнижуваний запас вагонних деталей та матеріалів на пунктах повинен розміщуватися на між коліях в стелажах закритого і відкритого

типу, які встановлюються через 180-200 м. в шахматному порядку, на ремонтних установках і стелажах, розміщених по кінцях вузькоколійної колії для ремонтних установок.

Поповнення комор і стелажів ПТО запасними частинами та матеріалами проводиться за рахунок одержання нових або відремонтованих, а також придатних для подальшого використання, знятих при планових видах ремонту із виключених із інвентарю вагонів.

Для поперечного транспортування запасних частин вагонів та матеріалів в парках, де проводиться технічне обслуговування вагонів, можуть бути застосовані транспортні (пішохідно-транспортні) тунелі, в окремих випадках--естокади або наземні поперечні настили.

Начальник ПТО організовує транспортування запасних частин та матеріалів до центральної комори, на стелажі ПТО, а також збирання та доставку в ремонт несправних деталей.

Для поповнення стелажів запасними частинами та збирання несправних з паркових колій на ПТО може передбачатися спеціальна бригада робочих і транспортні засоби.

Працівники ПТО та інших підрозділів технічного обслуговування вагонів повинні бути забезпеченні інструментом та шаблонами як персонального, так і загального користування. На ПТО необхідно передбачати інструментально-роздавальну комору для перевірки, ремонту, поповнення і видачі справного інструменту працівникам ремонтно-оглядових бригад.

1.7 Загальні вимоги щодо техніки безпеки при технічному обслуговуванні вантажних вагонів

Відповідальними за безпеку праці та виробничу санітарію на всіх дільницях, де виконується ТО вагонів, є начальники та головні інженери вагонних депо, начальники ПТО, майстри та старші оглядачі вагонів, які організовують і контролюють виконання держстандартів, типових та місцевих діючих правил та інструкцій щодо техніки безпеки та виробничої санітарії, забезпечують безпечне виконання встановлених технологічних процесів ТО та підготовки вагонів до перевезень, усувають причини, що сприяють виникненню випадків виробничого травматизму та професійних захворювань.

Працівники пунктів перед виконанням ТО повинні огородити вагони відповідно до вимог технологічного процесу.

Зняття сигналів огородження проводиться за вказівкою оператора ПТО або старшого оглядача вагонів тільки після закінчення робіт з ТО вагонів та віддалення усіх робітників від вагонів на безпечну відстань.

Маневрові роботи на коліях ПТО повинні виконуватись відповідно до технічно - розпорядного акта станції.

На МПТОВ під час виконання маневрових робіт, пов'язаних з прибиранням та подаванням вагонів, портальні вагоноремонтні машини (ВРМ) повинні знаходитись у кінці тупика та огороджуватись гальмовими башмаками, що укладаються перед машиною на відстані не менше 5 м. На ВРМ повинен горіти сигнал, який забороняє маневрові роботи (синій вогонь).

Щодо наскрізних ремонтних колій, то там маневрові роботи можуть проводитися при наявності на них ВРМ. При цьому швидкість руху локомотива та вагонів не повинна перевищувати 1,4 м/с (5 км/год), а на ВРМ повинен горіти сигнал, що дозволяє виконання маневрів (місячно-білий вогонь).

При знаходженні на залізничних коліях робітники пунктів повинні:

а) уважно слідкувати за повідомленнями по двобічному радіозв'язку та за шумом рухомого складу, що наближається;

б) переходити залізничні колії тільки під прямим кутом, не наступаючи на рейки;

в) переходити колії між розщеплених вагонів, якщо відстань між автозчепами цих вагонів не менше 10 м;

г) при переході колій, які зайняті рухомим складом, користуватись перехідними майданчиками або обходити рухомий склад з голови чи з хвоста на відстані не менше 5 м від автозчепу.

Піднімання вагонів повинно проводитись вантажопідйомними механізмами, в тому числі встановленими на ВРМ, з дотриманням вимог техніки безпеки, що вказуються в технічній документації з їх експлуатації.

Міжколії на ПТО повинні відповідати вимогам чинних правил, стандартів, інструкцій з техніки безпеки та виробничої санітарії, мати споруди для відводу дощових та розталих вод і своєчасно очищуватись від снігу, обледеніння, сміття та інших забруднень.

Конструкція та розташування наземних (закритого та відкритого типів) та заглиблених стелажів повинні відповідати габариту наближення споруд та забезпечувати безпеку робітників під час знаходження їх на цьому міжколійї.

Технічне обслуговування машин та пристроїв повинно проводитись не рідше одного разу в 10 днів із записом у журналі про проведені роботи.

Забороняється експлуатація машин та пристроїв при: виході їх частин у транспортному положенні за габарити рухомого складу; виконанні маневрових робіт на суміжних коліях; пошкодженні рейкових захватів; несправності гальмової системи; пошкодженні або відсутності ізоляції струмоведучих частин електрообладнання; відсутності огородження частин, що обертаються; несправному звуковому сигналі; відсутності освітлення (в темний час доби); невідповідному терміні технічного огляду гідродомкратів та вантажопідйомних механізмів.

При експлуатації машин та пристроїв не допускається: приводити їх у рух під час знаходження на цьому міжколійї інших транспортних засобів, що знаходяться в робочій зоні; транспортувати негабаритні предмети під час руху поїзда; перевозити людей; завантажувати понад їх вантажопідйомність; використовувати для буксирування вагонів.

Організація робочих місць повинна забезпечувати всі необхідні умови для високопродуктивної праці при повному використанні технічних можливостей обладнання і збереження здоров'я робітників.

Місця для транспортування запасних частин, несправних деталей через колії повинні бути обладнані настилом на рівні головок рейок і сигналізацією, яка забезпечить безпеку людей та транспортних засобів. Доцільно виконувати поперечне транспортування запасних частин та матеріалів по транспортних тунелях з побудовою приймальних колодязів на міжколійях при відстані між осями суміжних колій не менше 4,8 м. Не допускається зберігати різні деталі та матеріали в місцях, які призначаються для проходу людей та проїзду транспортних засобів. Проходи поміж стелажів повинні бути вільними від деталей та сторонніх предметів.

На усіх виробничих дільницях повинні бути розроблені та вивішені маршрути службового проходу бригад, які йдуть на роботу та з роботи, а також при виконанні робіт ТО та ремонту вагонів.

Для роботи в темний час доби працівники ПТО повинні бути забезпечені справними акумуляторними ліхтарями.

В кожному виробничому приміщенні має знаходитись аптечка з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги.

Транспортування запасних частин зі складу до стелажів повинно бути механізоване. При цьому не допускається: транспортування матеріалів та запасних частин по міжколійях під час руху по суміжних коліях рухомого складу; переносити вагонні запасні частини під вагонами, а також підніматися з вантажем по переносній драбині.

Робітники пунктів повинні бути навчені та перевірені у знанні техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до вимог нормативно-технічної документації, забезпечені спецодягом, спецвзуттям та запобіжними пристосуваннями відповідно до чинних норм.

2. Організація планового ремонту вагонів в депо

2.1 Загальна характеристика вагонного депо ст. Основа

Вагонне депо Основа (надалі - вагонне депо) є структурним підрозділом служби вагонного господарства і не є юридичною особою.

Місцезнаходження вагонного депо:

61009,м. Харків, вагонне депо Основа

До складу вагонного депо входять підрозділи:

- пункти технічного обслуговування вантажних вагонів, що розміщаються на ст. Основа, Люботин, Баси, Харків-Балошовський;

- пункти технічного обслуговування звід чепкою розташовані ст. Основа, Харків-Балошовський;

- пункти підготовки вагонів під навантаження, розвантаження, ст. Корівка, Богодухів, Охтирка, Лебединська;

- пункти підготовки цистерн під налив на ст. Охтирка;

- пункти промивки вагонів(ПТО Баси) ;

- цехи деповського ремонту вантажних вагонів;

- пункти підготовки вагонів під навантаження розвантаження на ст. Харків-Балошовський;

- пункти порізу вантажних вагонів у металобрухт на ст. Білопілля, Смородине;

- пункти передачі та контрольно-технічного обслуговування вантажних вагонів на ст. Суми, Білопілля, Люботин, Зміїв.

Предметом основної діяльності вагонного депо є забезпечення огляду, технічного обслуговування та ремонту вантажних вагонів інвентарного парку Укрзалізниці, підготовка вантажних вагонів до перевезень, підготовка цистерн під налив, промивка вантажних вагонів, підсобно-допоміжна діяльність - надання послуг стороннім організаціям у встановленому законному порядку.

Основні завдання вагонного депо є:

- Забезпечення залізниць налагодженим парком вантажних вагонів, що відповідають вимогам безпеки руху, а також збереження вантажів, які перевозяться;

- Утримання заданої кількості робочого парку вантажних вагонів відповідно до обсягу експлуатації роботи;

- Виконання поточного ремонту та технічного обслуговування вантажних вагонів відповідно до діючих правил і положень;

- Розвиток, утримання у робочому стані та раціональне використання деповських споруд та обладнання, упровадження найновіших досягнень науки, техніки, передового досвіду;

- Забезпечення безпеки руху поїздів;

- Здійснення заходів з охорони праці;

- Здійснення інших заходів, спрямованих на скорочення експлуатаційних витрат та збільшення доходів депо.

Управління вагонним депо

Здійснюється згідно з чинним законодавством України, з наказом та іншим нормативними актами Укрзалізниці.

Вагонне депо очолює начальник депо. Призначення начальника вагонного депо, головного бухгалтера на посаду та звільнення з посади здійснюється начальником залізниці згідно наказу начальника Південної залізниці від 03.02.2003р №39/Н „Про номенклатуру посад керівників і спеціалістів Південної залізниці. Начальник депо згідно законодавству має право:

- У межах своєї компетенції видавати накази, давати вказівки, обов'язкові для всі робітників депо, притягувати винних до дисциплінарної і матеріальної відповідальності;

- За погодженням із службою визначити структуру управління та затверджувати виробничо штатний розклад, встановлювати систему оплати праці та форми матеріальної зацікавленості;

- Здійснювати роботу з підбору та розміщення кадрів, укладати та розривати трудові договори з робітниками депо;

- Здійснює керівництво (управління) діяльністю депо, організувати виробничо-господарський процес, доручати виконання окремих функцій іншим посадовим особам.

Головний інженер є першим заступником начальника. Основний обов'язок головного інженера розробка і впровадження інженерно-технічних заходів по новій техніці, автоматизації і механізації трудомістких робіт, впровадження найбільш прогресивних технологічних процесів, забезпечення виконання техніки безпеки і промислової санітарії на усіх виробничих дільницях депо.

Заступник начальника депо по ремонту здійснює через начальників і майстрів цехів керівництво роботою підрозділів, виконуючи ремонт вагонів, ремонт і виготовлення вузлів і деталей. Він несе відповідальність за виконання плану ремонту вагонів і якості робіт.

Заступник начальника депо по експлуатації керує роботами зв'язаними з експлуатаційною діяльністю вагонного депо. Він керує пунктами ТО, пунктами підготовки вагонів к перевезенням, контрольними пунктами автогальм і іншими експлуатаційними підрозділами і несе відповідальність за виконання усіх технологічних показників по експлуатаційній роботі, за якість огляду, текучого ремонту і підготовці вагонів до перевезень.

Начальник цеху керує всією виробничо-господарською діяльністю цеха, опираючись на майстрів. Він забезпечує виконання встановлених норм, неперервності і ритмічності процесу виробництва продукції з високою якістю, забезпечує через майстрів цеху виконання трудової і виробничої дисципліни, крім того, він відповідає за виконання плану по встановленої номенклатурі, за якість випускної продукції, перехід матеріального і грошового майна, за виконання техніки безпеки, підбір і виховання кедрів, за стан документації по обліку та звітності.

Майстер є безпосереднім організатором виробництва і праці на робочих місцях. В інтересах виробництва майстер повинен на своєї дільниці займатися підбором і розміщенням робочої сили укріплювати виробничу і трудову дисципліну, створювати умови для підвищення кваліфікації робочих, забезпечувати виконання правил техніки безпеки і охорони праці.

Бригадир керує бригадою і розподіляє роботи між ними, забезпечує виконання встановленого плану робіт з високою якістю, вірне використання матеріалів і запасних частин. Бригадир підпорядковується майстру і назначає начальник депо на підставі майстра виробничого підрозділу.

Відділ кадрів веде підбор, оформлення, прийомом або звільнення робітників, організує контроль за веденням табельного обліку в цехах та відділеннях депо.

Виробничо технічний відділ депо здійснює технічне керівництво цехами та відділеннями депо, ув'язує і координує їх роботу, розподіляє технічні і організаційні заходи по впровадженню організації праці і управління виробництвом. Цей відділ організує виробничо господарчу діяльність депо, розроблює прогресивні технологічні процеси і організує їх впровадження, складає графіки планово-попереджувального ремонту обладнання депо і веде нагляд за станом обладнання забезпечує розробкою технічної документації та ремонтом споруд, вивчення робітниками депо правил технічної експлуатації. Керує роботою усього відділу, начальник відділу у штаті якого є старший інженер, інженер-технолог, інженер-економіст, техніки. Відділу підпорядковується бригада, яка виконує ремонт обладнання, виготовлення технічної оснастки та інше.

Бухгалтерія організує і веде бухгалтерський облік депо, здійснює контроль за використання матеріальних ресурсів і додержання фінансової дисципліни, складає бухгалтерські обліки і баланси, проводить розрахунок заробітної платні робітникам, бере участь в інвентаризації основних і оборотних засобів депо і веде облік цих засобів.

Нормувальники ведуть розробку і впровадження прогресивних техніко обґрунтованих норм часу і норм виробки на виробничих дільницях, організує впровадження найбільш прогресивних форм оплати праці, розробляють заходи по ліквідуванню потер робочого часу і підвищення продуктивності праці, ведуть аналіз виконання плану по праці і заробітної платні. Разом з техніками, майстер і начальники цехів і дільниць виконують організацію робочих місць на науковій основі.

Апарат депо здійснює оперативний контроль за виконанням змінних і добових завдань по ремонту вагонів і виготовленню запасних частин, ремонту обладнання ,постачання у цехи і дільниці матеріали і запасні частини.

Рис. 2 - Організаційна структура ВД Основа

ВЧДГ - головний інженер;

ВЧДЗЕ - заступник начальника депо з експлуатації;

ВЧДЗР - заступник начальника депо з ремонту;

ВК - відділ кадрів - помічник начальника депо з кадрів;

ГБ - головний бухгалтер;

ПЕВ - планово-економічний відділ;

СОП - сектор охорони праці;

Оператор ВД - оператор вагонного депо;

ВТВ - виробничо-технічний відділ;

ВГМ - відділ головного механіка;

ВГТ - відділ головного технолога;

ВМТЗ - відділ матеріально-технічного забезпечення;

ВПЗ - відділ праці і зарплати

2.2 Основні виробничі дільниці вагонного депо

Вагоноскладальна дільниця - є найважливішим виробничим цехом депо і служить для виконання розбирання, ремонтних і складських робіт на вагонах. Перелік робіт, що виконуються на вагоноскладальній дільниці:

- огляд і визначення об'єкту ремонту;

- правка металевих елементів рам і кузову;

- електрозварювальні і газозварювальні роботи;

- демонтаж несправних і встановлення нових або відремонтованих деталей;

- підйом вагонів, встановлення на ставлюги з викочуванням візків і подачею для дефекації і ремонту;

- демонтаж автозчепного пристрою і гальмівного обладнання і подача їх в виробничі дільниці для дефектації і ремонту;

- монтаж автозчепного пристрою, перевірка дії;

- підготовка відремонтованих візків і опускання вагону;

- збірка гальм, опробування автогальм;

- малярні роботи, нанесення знаків і надписів

Вагоноскладальна дільниця взаємодіє з такими виробничими дільницями і відділенням депо як :

-візковий, колісно-роликовий, ремонту автозчепного пристрою, механічний, контрольний пункт автогальм, електрозварювальний, комори.

Знятті з вагонів при розробці вузлів та деталей надходять у підрозділи на робочі місця де їх оглядають, визначають ступень зносу і можливості застосування при ремонті. Ступінь зносу деталей поділяють на три групи:

- деталі, знос яких не перевищує допусків, з якими дозволяється випускати без ремонту;

- деталі, які мають зноси більші гранично допустимих розмірів. Усі деталі відновлюють до креслярських розмірів, які вказані в конструкторській документації заводу виробника.

- деталі які мають дефекти, які не підлягають встановленню.

Відділення з ремонту автозчепу.

При деповському ремонті вагонів виконується повний огляд автозчепного пристрою, при якому з'ємні вузли та деталі знімаються з вагону незалежно від їх стану і направляють у відділення ремонту автозчепу, яке призначено для розробки, ремонту корпусів автозчепу, деталей механізму, тягових хомутів, перевірки і комплектування автозчепу.

Відділення обладнане кран-балкою вантажопідйомність 0.5т, сучасним обладнанням, механізованими витяжними пристроями для відводу газів і пилу. До нероз'ємних деталей відносяться ударно-тягова розетка, передній та задній упори, деталі розчіпного приводу, клин тягового хомута, маятникові підвіски, стяжний бовт підлягають магнітному контролю.

Корпус, потребуючий ремонту зварюванням подають конвеєром в зварювальну кабіну де виконується наплавлення та зміцнення робочих поверхонь замку, зношених поверхонь тягового хомута.

Хвостовик автозчепу, який має прогин, правлять на гідропресі з попереднім нагрівом в електропечі.

Пункти контролю автогальм.

В АКП є відділення зовнішньої очищення, розробки гальмівних приладів, ремонту повітря розподілювачів і авторежимів, авто регуляторів, гальмівної апаратури та міжвагонних з'єднань, а також комори.

Гальмівне обладнання в АКП ремонтують у відповідності з технічним процесом, технологічними картами, технічними нормами та вимагаючою інструкцією. Усі повітря розподілювачі й авто режими після ремонту обов'язково іспитують на стендах в спеціально обладнаних відділеннях, розташованим поряд з відділенням ремонту. Прийом гальмівних приборів при іспиті на стендах проводить бригадир або майстер АКП. Авторегулятори важільних передач ремонтують в відділенні, що находяться поряд з відділенням зовнішнього обмивання. Кінцеві розбірні крани і крани екстреного гальмування ремонтують у відділенні гальмівної апаратури. Після випробування на з'єднальних рукавах і інших пристроях ставлять пломбу і бирку.

Колісно-роликова дільниця.

Призначена для очистки, огляду, і ремонту колісних пар без зміни елементів, а також для ремонту і комплектування буксових вузлів. На дільниці виконується текучий ремонт колісних пар, який полягає у виконанні операцій:

- обмивання

- огляд

- дефектоскопія

- обточування по колу кочення

- обточування і шліфування шийок

- наплавлення гребенів коліс і буртів осьових шийок.

Колісні пари обмивають, а в процесі огляду ретельно перевіряють шаблонами розміри усіх елементів. Знятті букси направляють у відділення по ремонту букс. Колісні пари перевіряють магнітним дефектоскопом - середні частини і шийки та ультразвуковим дефектоскопом - підматочинні частини осей.

При огляді колісних пар майстер визначає об'єм ремонтних робіт і послідовність їх виконання. Обточування колісних пар по колу кочення в депо виконуються на колісно токарному верстаті типа „РАФАМЕТ”. Відремонтовані колісні пари фарбують і сушать.

Візкове відділення.

Відділення ремонту служить для розбирання, ремонту та збирання візків. При ремонті візків виконуються наступні операції:

- обмивання візків в мийній машині;

- розбирання, подача колісних пар у колісно - роликову дільницю;

- установка рами візка на технологічний візок або трансбордер з наступним розбиранням;

- розсування боковин, контроль технічного стану боковини в відповідності з типовими технологічними процесами контролю технічного стану боковин, рам, і над ресорних балок візків вантажних вагонів;

- кантування надресорної балки і контроль технічного стану в відповідності з вимогами;

- зняття, розбирання, огляд, перевірка шаблонами, збирання і іспит тріангелів;

- дефектоскопія маятникових підвісок, підвісок башмаків, клинців тягового хомута;

- ремонт підвісок башмаків з заміною гумових втулок;

- перевірка висоти пружини та підбір пружинного комплекту;

- заміна фрикційних планок за допомогою пневмомолотку;

- заміна гальмівних колодок, шплінтів;

При ремонте тележек восстанавливают все поврежденные или изношенные детали до размеров, предусмотренных соответствующими правилами и обеспечивающих надежную работу тележки до очередного планового ремонта. Особое внимание обращают на восстановление нормальных зазоров в шарнирных соединениях и узлах трения.

При випуску візка з ремонту він повинен дотримуватися таких вимог не допускається: тріщини в боковій рамі, над ресорної балки і з'єднувальної балки; зноси ковзана, відсутність або злом ковпака ковзана візка; обрив заклепки фрикційної планки, злом або тріщини в фрикційному клині, наявність тріщини у зварному шві приварного упорного ребра фрикційного клина візка; вільні (не навантажені) підклинові пружини і клинці в порожніх вагонах і підвищення хоча б одного клину відносно нижньої опорної поверхні не більш 10 мм; знос хоча б однієї пружини, зсув або перекіс пружини, змикання витків.

Допоміжні і обслуговуючі підрозділи депо.

Наряду з виробничими дільницями, де виконуються основні роботи, в складі цехів є допоміжні. Наприклад: склади матеріалів і заготівок, механічна комора, відділення по ремонту обладнання, а також службові і побутові приміщення. Відділення складається з групи робочих місць.

Робоче місце - первинна ланка виробництва, на якому здійснюється процес праці по виконанню технологічних і допоміжних операції. На робочому місті може працювати один робочий або група робочих, застосування відповідного обладнання та устаткування.

Допоміжні відділення лише побічно беруть участь у випуску основної продукції: здійснює виготовлення виробів, які застосовуються в процесі виробництва основних цехів.

Ковальське відділення.

В цьому відділенні ремонтують зношені і несправні деталі, виготовляються запасні частини, а також ремонтують ресори і пружини.

В відділенні є газові електричні печи, молоти, і ковальські горни для малих поковок, деталі, які потребують ремонту. В депо застосовуються пневматичні молоти з вагою падаючих частин 0.15; 0.25; і 0.35 т. Ці молоти мають високий ККД, прості в будові і здобні в обслуговуванні.

Програма ковальських робіт складається з ремонтної поковки для вагонів, які ремонтують і нової поковки для виготовлення штампів, пристосувань і господарчих потреб депо.

Механічне відділення.

Механічне відділення призначене для обробки деталей, виготовлених ковальським засобом або відремонтованих в зварювальному відділені, а також для виготовлення усяких деталей, застосованих при ремонті вагонів або для задоволення господарчих потреб депо. У відділені встановлюють токарно-гвинторізні, заточувальні, фрезерні, свердлильні, стругальні, довбальні, болторізні та гайкорізні верстати, наждачні точила.

Відділення обладнується монорейкою з тельфером вантажопідйомністю 1т., або кран-балкою. Застосовуються також катальні крани для обслуговування деяких верстатів.

Зварювальне відділення.

Призначено для ремонту знятих з вагону деталей: тріангелів, букс, корпусів підшипників та інше. Відділення обладнане зварювальними агрегатами змінного та постійного струму, а також напівавтоматичними шлаковими апаратами, зварювальними кабінами. З апаратів, виконуючих зварювання під шаром флюсу застосовується зварювальний напівавтомат А-1197.

Особлива увага приділяється зварюванню та наплавленню в середовищі вуглекислого газу.

Ремонтно-механічна ділянка.

Ремонтно-механічна ділянка призначена для ремонту і технічного обслуговування технологічного і підйомно-транспортного устаткування депо і ПТО.

Організація ремонту й обслуговування ґрунтується на системі планово-попереджувального ремонту (ППР). Основні нормативні положення по ремонті устаткування регламентуються єдиною системою ППР, що передбачає для різних видів устаткування відповідну тривалість ремонтних циклів і їхніх структур. Тривалістю ремонтного циклу вважається період часу між пуском устаткування в експлуатацію і перший капітальний ремонт або між двома послідовними капітальними ремонтами.

Структура ремонтного циклу характеризує кількість і послідовність проведення робіт з технічного обслуговування і ремонту устаткування і залежить від його типу і конструктивно - технологічної особливостей. Структура міжремонтних циклів скорочено записується в такий спосіб:

К - ПРО - М1 - ПРО - М2 - ПРО - З - М3 - ПРО - М4 - ПРО - ДО,

де ДО - капітальний ремонт; З - середній ремонт; М - малий ремонт; ОБ - огляд.

Капітальний і середній ремонти виробляються за рахунок робочого часу устаткування, дрібний ремонт і огляди виконують у міжзмінний і неробочий час.

Для оцінки складності ремонту і трудомісткості ремонтних робіт прийнятий метод зіставлення з еталонною одиницею, у якості якої прийнятий токарно-гвинторізний верстат 1ДО62.

Кількість устаткування ремонтно-механічної ділянки і чисельність робітників визначається по річному обсязі робіт і витраті станко-годинника на ремонт устаткування. Отримана загальна кількість одиниць устаткування розвивається по типах приблизно в наступному співвідношенні: токарно-гвинторізних верстатів - 45%, фрезерних -25%, шліфувальних - 14%, стругальних - 8%, свердлильних - 8%. Для капітального ремонту устаткування направляють на спеціалізовані підприємства.

Річний план - графік огляду і ремонту устаткування складають головний механік або виробничо-технічний відділ депо. На підставі річного складають місячний план-графік.

Ремонтно-господарська дільниця.

На ремонтно-господарській ділянці виконують ремонт мереж водопостачання і каналізації депо, постачають депо теплом, водою, стисненим повітрям, організують усталену роботу деповського транспорту і складського господарства, ремонтують і чистять спецодяг.

Інструментальне відділення.

Інструментальне відділення здійснює збереження, облік і видачу що ріже, вимірювального, слюсарного інструмента, робить ремонт і часткове його виготовлення. У приміщенні роздавальної встановлюють шафи, стелажі і піраміди для збереження пристосувань, що ріже, слюсарного, вимірювального інструмента і ванни з гасом для пневматичного інструмента.

У приміщенні для ремонту розміщають необхідна кількість слюсарних верстатів і столів для пристосувань, іспитовий стенд для наждакових кіл і верстати: алмазно-заточувальної з діаметром кола 200 мм, універсально-заточувальної з діаметром кола 160-175 мм, точильний двосторонній на два кола діаметром по 300 мм, настільно-свердлильний з патроном для свердлів діаметром до 12 мм, токарно-гвинторізний підвищеної точності.

Роздавальна.

Роздавальна видає інструмент, прилади і пристосування ремонтним бригадам і окремим робітникам у тривале користування з оцінкою в картках обліку. Коштовний або рідко уживаний інструмент, що вимагає особливе спостереження і змісти, видається в короткочасне користування по інструментальних марках.

Несправний інструмент і пристосування здаються в роздавальну для заміни і ремонту.

Ремонтно-будівельна група, що складається з тесль, столярів, штукатурів, мулярів, малярів і робочих і інших будівельних спеціальностей, забезпечує необхідні будівельні деталі будинків, а також господарський інвентар.

Трудомісткість робіт, виконуваних допоміжними ділянками і відділеннями депо, складає близько 12% для вантажних вагонів депо. У перспективі частка робіт допоміжного виробництва буде постійно збільшуватися.

2.3 Потреба депо в обладнанні

Потреба в металорізальних верстатах. Кількість верстатів у слюсарно-механічному відділенні депо визначають укрупнено по витраті станко-годинника на один вагон, що підлягає ремонту, по формулі

, (17)

де - річна програма деповського ремонту вагонів у приведених по трудомісткості одиницях; - витрата станко-годинника на один приведений вагон, ч. Приймається на один приведений вантажний вагон 4,6 станко-ч, пасажирський - 21,5 станко-ч; - коефіцієнт, що враховує потребу в обробці деталей для нестатків ПТО, прикріплених до депо; ; - дійсний річний фонд часу роботи верстата з урахуванням змінності, ч; - коефіцієнт використання верстата в часі; .

Якщо в результаті розрахунку вийде дробове число, то кількість верстатів округляють до більшого цілого числа.

Прийнята кількість верстатів розподіляють по типах у наступному співвідношенні: токарно-гвинторізні - 32%, револьверні - 8%, свердлильні (горизонтальні і вертикальні) - 21%, фрезерні - 20%, болторізні і гайконарізні - 10%. При цьому рівень використання (завантаження) верстатів (тобто розрахункового до прийнятої кількості) повинний знаходитися в межах 60-80%.

Кількість спеціального устаткування (колесотокарні, шийочнонакатні верстати) підраховують окремо по кожному найменуванню по формулі

, (18)

де - річна програма робіт з i-му типу верстатів; - витрати станко-годинника на обробку колісної пари на i-м типі верстата (приймаються по технічно обґрунтованих нормах ЦВ МШС на ремонт і формування колісних пар).

Потрібна кількість ковальського устаткування підраховують по річній програмі кувань і вартовій продуктивності відповідних агрегатів.

Для ковальських робіт річна програма складається з маси ремонтного кування на основну програму ремонту вагонів (включаючи потребу ПТО, прикріплені до депо) і нового кування, необхідної для виготовлення інструментів, штампів пристосувань і господарських цілей. Масу нових кувань умовно приймають у частковому відношенні до маси ремонтного кування. Тоді загальна річна потреба в куваннях (приведена до нового)

, (19)

де - коефіцієнт перекладу ремонтного кування в нову; =0.2 0.25. -коефіцієнт, що враховує витрату кування на виготовлення нестандартного інструмента, штампів, пристосувань для господарських цілей депо;(1,1 1,14);

Зразкова витрата ремонтного кування на один приведений вантажний вагон деповського ремонту складає 34 кг, те ж на пробіг 1 млн. вагоно-км вантажного вагона-16 кг.

2.4 Площі виробничих дільниць, відділень і службово-побутових приміщень

Потреба у виробничих площах визначається по кількості виробничого устаткування з урахуванням проходів і проїздів, раціональної організації робочих місць, розміщення конвеєрних ліній і інших факторів. Відповідно до норм технологічного проектування депо для ремонту вантажних і пасажирських вагонів норм площ, що рекомендуються, м, виробничих ділянок і відділень депо приведені в Таблиця 2. Перевірені значення площ можуть уточняться в процесі розробки планування виробничих підрозділів з урахуванням конкретних умов.

Найважливішим з основних виробничих ділянок депо є вагоноскладальна ділянка, що визначає довжину головного корпуса депо. Основні розміри (довжина, ширина, і висота) цієї виробничої ділянки визначається виходячи з організації в ньому потокового методу ремонту вагонів.

Довжина вагоноскладального цеху головного корпуса депо, м, при потоковому методі ремонту вагонів підраховується по формулі

, (20)

і - відстань від виступаючих частин торцевих стін вагоноскладальної ділянки до початку ремонтних позицій, приймаємо по 3-4 м; - довжина позиції піднімання кузова вагона, м; - ширина поперечного транспортного проїзду усередині вагоноскладальної ділянки 6м; - кількість вагонів, що одночасно знаходяться на одній позиції (з розрахунку); - кількість позицій (фронт роботи) на одній потоковій лінії (з розрахунку);- розрахункова довжина вагона, чотиривісних піввагонів -13,9;чотиривісних платформ -14,2; - довжина інтервалу між двома сусідніми вагонами (для нових і розширюваних депо складає 2м, для тих, що реконструюються -1.6м); - ширина тамбура-шлюзу між вагоноскладальною ділянкою і малярським відділенням 6м; - ширина проходу в малярському відділенні 4м.

Довжина ділянки поточного відчіпного ремонту вагонів може бути підрахована по формулі

, (21)

де - кількість позицій поточного відчіпного ремонту на одному шляху; ( + )- довжина позиції ремонту, рівна довжині вагона плюс довжина викоченого візка, м.

Поточний відчіпний ремонт вагонів, так само як і єдину технічну шестимісячну ревізію їх, роблять у критих виробничих приміщеннях або в спеціальних ангарах.

Довжина будинків вагоноскладальної ділянки, малярського відділення і ділянки поточного відчіпного ремонту вагонів повинна відповідати діючим будівельним нормам і бути кратної по довжині 12 і 6м і по ширині 6м. Ширина цих будинків складається з відстані між двома суміжними шляхами: для проектованих депо 7-8 м і для що рекомендуються - не менш 6 м.

Висота вагонозбиральної ділянки вантажного депо установлюється виходячи з умов наявності в ньому мостових кранів вантажопідйомністю 10 т. і приймається рівної від верха головки рейок статі до низу конструкції перекриття (покриття) 10,8 м для проектованих депо і 9,6 м для тих, що реконструюються. Висоту інших виробничих приміщень майстерень депо приймають по нормах технологічного проектування.

Поїзд виробничих ділянок і відділень депо установлюють відповідно до технологічного процесу ремонту, обробки й іспити деталей і вимог охорони праці.

Граничну площу їх визначають виходячи з кількості основного технологічного устаткування, його розмірів і з урахуванням проходів проїздів і складських площ.

При укрупнених розрахунках площі відділень і ділянок майстерень депо , м , визначають по формулі:

, (22)

де m- число типів устаткування i-го виду; n - кількість одиниць і-го устаткування; - питома площа на і-у одиницю устаткування з урахуванням проходів і проїздів, м.

Питому площу звичайно приймають рівної: на один візок вантажного вагона 100-120 м , на кожну одиницю устаткування в наступних межах: колесотокарні верстати-70-80 м , шийочнонакатні-50-60 м , металорізальні верстати-16-20, деревообробні-30-40, ковальське нагрівальної печі-20-25, мийні машини для візків-25-30,те ж для колісних пар-12-15,те ж для букс і підшипників-8-10, балансировочні верстати-10-12, верстати слюсарні і столярні-6-8, стелажі-4м .

Ширина виробничих ділянок повинна прийматися рівної 18 м, а висота до низу конструкції перекриття для приміщень, що мають підвісні крани або кран-балки,-7,2 і 8,4 м і не мають кранового устаткування-4,8м.

Таблиця 2 - Площі виробничих дільниць та відділків депо

Найменування дільниць та відділень	Депо з ремонту вантажних вагонів
	Річна програма
	6000-8000
Вагоноскладальна дільниця Дільниця ремонту колісних пар Відділення ремонту візків Відділення з ремонту роликових підшипників Контрольний пункт автозчеплення Відділення: з ремонту гальмового обладнання механічне електрогазозварювальне з ремонту кришок люків та торцевих дверей піввагонів з ремонту металевих бортів платформ з ремонту дверей критих вагонів з ремонту зливних та запобіжно-випускних приладів цистерн ковальське Ремонтно-механічна дільниця Інструментальне відділення Роздаточна Дільниця ремонту електросилового обладнання депо Відділення ремонту електрокарів та навантажувачів Ремонтно-господарча дільниця Компресорне відділення Комора запасних частин Комора вогненебезпечних матеріалів	За розрахунком За розрахунком 720 288 432 За розрахунком 180 54 216 114 114 36 180 81 108 36 72 72 72 72 216 54

2.5 Потреба депо в енергоносіях

Вагонні депо на станціях їхнього розташування є великими споживачами тепла, електроенергії, води і стиснутого повітря, тому питанням теплопостачання і правильного використання усіх видів енергії повинне приділятися велика уважність. Теплова енергія у вагонному депо використовується для опалення і вентиляції будинків депо, гарячого водопостачання (душові, сушарки для одягу, їдальні, пральні і т.д.), на технологічні цілі (мийні машини, сушильні й обмивальні камери для вагонів і ін.), а також на інші нестатки. Основою задачею при проектуванні систем теплоенергопостачання вагонних депо є визначення розрахункових (найбільших) навантажень споживачів тепла.

Найбільше теплове навантаження, необхідна для розрахунку потрібної кількості парових казанів для котельні депо, визначається в такий спосіб.

Обчислюють найбільший потік тепла, Ут, на опалення будинків депо і вентиляцію їх з урахуванням теплових завіс по формулі

, (23)

де - питома опалювальна характеристика будинків депо, =0.60-1,1Ут/(м); - загальний зовнішній обсяг будинків депо, м ; - розрахункова внутрішня температура повітря в приміщеннях будинків депо, які опалюються; =16 С; - розрахункова зовнішня температура повітря для проектування опалення, С; - питома вентиляційна характеристика будинків депо з урахуванням роботи теплових завіс; =0,7 2,0 Ут/(мС); - загальний внутрішній обсяг будинків депо; =0,7 0,8м від зовнішнього обсягу; - розрахункова зовнішня температура повітря для проектування вентиляції, С.

Значення і приймають по таблицях розрахункових показників зовнішнього повітря для проектування опалення і вентиляції.

Підраховують потік тепла на гаряче водопостачання, Ут, по формулі

= , (24)

- явочний контингент працівників депо, чіл.; - потік теплоти на один працівника депо, зв'язаний зі споживанням гарячої води протягом робочого дня 2250 Ут/чіл.; - розрахункова кількість споживачів на одну сітку душовій 15чіл; - потік теплоти, що витрачається на одну сітку душовій побутових приміщень депо 1500 Ут/чіл.; - потік тепла на один працівника депо щодня користується їдальні 1800 Ут/чіл.

Підсумовують потоки теплоти, Ут, на теплопостачання і на технологічну пару:

Визначається потрібна кількість котлів для котельні депо по формулі:

 (25)

Для деповських котелень можна рекомендувати казани, що випускаються промисловістю, з тиском пари 1,4 МПа, що працюють як на газоподібному, так і на рідкому паливі (мазут), марок ДЕ-4-ГМ, ДЕ-6,5-ГМ і ДЕ-10 ГМ потужністю відповідно 4, 6,5 і 10 т/г.

У котельнях можна розміщати не менш двох і не більш шести казанів. При розрахунках витрати палива вимірюють масою <умовного> палива, питома теплота згоряння якого дорівнює 29330 кДж/кг. Годинна витрата умовного палива, т/г, підраховують по формулі:

Маса умовного палива в тоннах, що витрачається котельні депо в рік, може бути визначена по формулі:

(26)

Річна витрата електроенергії в депо складається з витрати силової електроенергії на ремонт вагонів і освітлювальної електроенергії на висвітлення території депо і всіх будинків і приміщень депо.

Таблиця 3 - Витрата електроенергії на деповський ремонт вагонів

Типи вагонів	Витрата електроенергії квт/ч., на деповської ремонт вагона
Чотиривісний піввагон Восьмивісний піввагон Критий Платформа Чотиривісна цистерна Восьмивісна цистерна	197 295 205 183 197 295

Постачання вагонних депо електроенергією здійснюється від мережі високої напруги районних (міських) енергосистем. Електроенергія від зовнішньої мережі надходить розподільний пристрій трансформаторної підстанції вагонного депо. Тут напруга знижується і на розподільний щит головного корпуса депо подається трифазний перемінний струм напругою 380/320 В.

Питну і технічну воду вагонні депо одержують, як правило, від водопровідних систем залізничних станцій, що передбачають дві роздільні системи мереж виробничого і господарсько-питного водопостачання. Для скорочення витрати води на виробничі нестатки передбачають оборотне водопостачання.

Застосування оборотного водопостачання у вантажному вагонному депо з програмою ремонту 6000 вагонів у рік дозволяє скоротити витрата води приблизно на 60% у порівнянні з прямоточною системою.

Визначивши річну потребу в новому куванні, підраховують кількість потрібного устаткування для ковальського відділення по формулі:

Ковальські агрегати розподіляють у наступному співвідношенні: молоти-60%, нагрівальні печі -30% і горни -10%.

Потреба депо в електрозварювальних апаратах підраховується по формулі:

(27)

де - коефіцієнт, що враховує зварювальні роботи при технічному обслуговуванні, поточному відчіпному ремонті вагонів і для господарчих потреб; ; - сумарний час, що витрачається на зварювальні роботи на одному вагоні, год.; - річна програма деповського ремонту вагонів; - дійсний річний фонд часу роботи одного зварювального апарату, год.; - коефіцієнт використання зварювальних апаратів (при ручному зварюванні та при автоматичному ).

Сумарний час на зварювальні роботи, вироблені на одному вагоні, розраховують по формулі:

(28)

де - коефіцієнт, що враховує час, потрібний на допоміжні та підготовчо-заключні операції, приймається при ручному та напівавтоматичному зварюванні рівним 1.3, при автоматичному - 1.2; - основний час зварювання на один вагон, що ремонтується, год.; - щільність металу, який наплавляється, ; - коефіцієнт, що враховує положення шва при зварюванні; ; - об'єм металу, який наплавляється: на один приведений вантажний вагон - 800 см, пасажирський ЦМВ - 1100 см; - зварювальний струм 180 - 240 А або в залежності від діаметру електродів ; - коефіцієнт наплавлення - кількість електродного металу, г, що розплавляється за 1 год. зварювальним струмом у 1 А. Цей коефіцієнт при ручному зварюванні становить 7,7 - 8,2 г/(А*год.), при напівавтоматичному - 9,6 г/(А*год.) та при автоматичному - 13-16 г/(А*год.).

Розрахована кількість зварювальних апаратів розподіляється так: 50% у складальній ділянці, у візково-колісному -30%, у зварювальному -10% і в інших виробничих підрозділах -10%. Загальна кількість газозварювальних апаратів звичайно не перевищує 10-15 % числа зварювальних.

У вагоноскладальних ділянках депо застосовують електричні крани вантажопідйомністю 10 т. Вони служать для переміщення громіздких важких деталей і вузлів вагонів, які ремонтують. Ці ділянки обладнають також конвеєрними установками для пересування вагонів по позиціях потоку.

Потреба в мостових кранах вагоноскладальної ділянки визначають по довжині зон, що обслуговуються ними, (довжиною 60-70 м).

На ділянці ремонту колісних пар варто застосовувати мостові однобалкові крани з електроталлю до 5 т, у відділеннях для ремонту і комплектації автозчеплень, ремонту кришок розвантажувальних люків і торцевих дверей піввагонів у компресорної депо-бруківки крани, електричні, однобалкові вантажопідйомністю 1т, а на ділянках ремонту редукторів від середніх частин осей такі ж крани, але вантажопідйомність 2т, у слюсарно-механічному відділенні треба застосовувати підвісні однобалкові крани вантажопідйомністю 0,5-1 т. Кількість конвеєрів для вагонів, які ремонтують, з човниковим переміщенням і автоматичним керуванням установлюють по кількості потокових ліній для кожної вагоноскладальної ділянки депо. Загальна довжина конвеєра депо застосовується з урахуванням уведення вагона в складальну ділянку і виводу його після ремонту.

Швидкість переміщення пульсуючого конвеєра приймається 0,07-0,08 м/с. Загальна довжина конвеєра не повинна перевищувати 250-300м. У вагонних депо найпоширенішим видом внутрідеповського транспорту є електрокари автокари. Електрокари виготовляють з піднімальними і непід'ємними платформами. Вони рухливі в роботі та безшумні. Для складських робіт необхідно передбачити електронавантажувач, електроштабелер або автотягач із причіпним візком.

3. Реструктуризація дільниці з ремонту колісних пар вантажного вагонного депо

3.1 Загальні вимоги до ремонту колісних пар

Колісна пара є однієї з головних і відповідальних частин вагона. Безпека руху багато в чому залежить від якості огляду і ремонту колісних пар. Ремонт - це складний процес при якому повинні бути дотримані технічні вимоги. Вимоги до їхнього обслуговування і ремонту визначаються Правилами технічної експлуатації залізниць і Інструкцією з огляду, ремонтові і формуванню вагонних колісних пар.

Для перевірки стану і своєчасного вилучення з експлуатації колісних пар, що загрожують безпеки руху поїздів, проводять огляд під вагонами, а для контролю за якістю що підкочуються і відремонтованих колісних пар - звичайний і повний огляди.

У колісних пар перевіряють стан елементів, відповідність їхніх розмірів і зносів установленим нормам, відповідність типу колісної пари і її розмірів вантажопідйомності і типові вагона.

3.2 Ремонт колісних пар і букс із роликовими підшипниками

Колісні пари, що надходять для ремонту, подають у відділення очищення й обмивки, де маються двохкамерні автоматизовані мийні машини. Після обмивки перевіряють розміри колісних пар контролюють магнітним дефектоскопом шийки передпідматочинних і середніх частин осей, а також ультразвуковим дефектоскопом підматочинні частини осей колісних пар. Потім колісні пари направляють (якщо це необхідно) для обточування поверхні кочення колес.

Колесотокарне відділення оснащене верстатами для відновлення профілю поверхонь катання і ремонту шийок осей. Для обточування коліснихпар використовують в основному колесотокарні верстати КЗТС моделі 1836 і РАФАМЕТ виробництва ПНР. Верстати КЗТС моделі 1836А обладнані пристосуваннями для обточування колісних пар з роликовими підшипниками без демонтажу букс. Їхня продуктивність складає 15-20 колісних пар у зміну. Для обробки шийок осей колісних пар застосовують шийочно-накатні верстати заводу Червоний пролетар моделей МК-177,МК-177-С1 і РАФАМЕТ моделей ХАС-112 і ТВС. Продуктивність шийочно-накатних верстатів складає 25 колісних пар у зміну. У відділенні мається краї балка з тельфером, рейкові шляхи для відстою очікуючих ремонту і відремонтованих колісних пар. Після ремонту колісні пари оглядають, перевіряють якість ремонту, обмірять елементи, піддають контролеві на дефектоскопі і ставлять клеймо. Потім них офарблюють, сушать і направляють у візкове відділення або парк. Парк візків і колісних парк поділяється на робітник, запасний і парк для збереження відремонтованих колісних пар. Робочий парк призначений для збереження колісних пар, що очікують ремонту. Місткість робочого парку визначається середньодобовим надходженням несправних колісних пар. Запасний парк служить для збереження нерозсортованих колісних пар у випадку їхнього масового надходження. Місткість шляхів запасного парку повинна бути не менш 20% робочого парку. Місткість шляхів парку готової продукції визначається середньодобовим випуском справних колісних парк. Парк колісних пар розміщають у безпосередній близькості від тамбурів для подачі колісних пар у виробничий корпус. Для навантаження, вивантаження і транспортування колісних пар, металобрухту, стружки парення обладнані естокадою з мостовим краном, козловим краном або кран балкою.

...