Радіаційний, хімічний, біологічний захист та інженерна підготовка артилерійських підрозділів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Навчальний посібник

Радіаційний, хімічний, біологічний захист та інженерна підготовка артилерійських підрозділів

П.Є. Трофименко

Л.С. Демидко

О.В. Панченко

Суми - 2014



УДК 623.454.86(075)

ББК 68.518.1я73

Т 76

Рецензенти:

О.М. Загорка - доктор військових наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, головний науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України (м. Київ);

В.О. Колесніков - кандидат військових наук, професор, заслужений працівник освіти України, провідний науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України (м. Київ);

О.Л. Глушкевич - кандидат військових наук, доцент, провідний науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України (м. Київ)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для слухачів, курсантів та студентів вищих навчальних закладів (лист №1/11-8914 від 10.06.2014 р.)

Т 76 Трофименко П.Є.

Радіаційний, хімічний, біологічний захист та інженерна підготовка артилерійських підрозділів: навч. посіб. / П.Є. Трофименко, Л.С. Демидко, О.В. Панченко. - Суми: Сумський державний університет, 2014. - 215 с.

ISBN 978-966-657-523-7

У навчальному посібнику викладені основи організації радіаційного, хімічного, біологічного та інженерного забезпечення артилерійських підрозділів.

Посібник призначений для підготовки і проведення занять із тактико-спеціальних дисциплін. Він може бути корисним як для викладачів і курсантів військових навчальних закладів, так і студентів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу.

ISBN 978-966-657-523-7

© Трофименко П.Є., Демидко Л.С., Панченко О.В., 2014

© Сумський державний університет, 2014



Зміст

Вступ

Скорочення, прийняті у тексті посібника

Частина перша. Основи РХБ захисту

Розділ 1. Основи будови та застосування ядерної, хімічної, біологічної, запалювальної зброї

1.1 Загальні положення

1.2 Фізико-технічні основи будови ядерної зброї

1.3 Види ядерних вибухів. Уражаючі фактори ядерного вибуху

1.4 Класифікація отруйних речовин. Характеристики уражаючої дії хімічної зброї

1.5 Характеристики уражаючої дії біологічної та запалювальної зброї

Навчальний тренінг

Розділ 2. Основи захисту артилерійських підрозділів від зброї масового ураження

2.1 Мета, завдання та основні заходи РХБ захисту

2.2 Робота командира батареї (взводу) з оцінки РХБ обстановки

2.3 Організація та проведення спеціальної обробки у підрозділах

2.3.1 Мета та завдання спеціальної обробки

2.3.2 Засоби дезактивації, дегазації та дезінфекції

2.3.3 Технічні засоби спеціальної обробки

2.3.4 Робота командира батареї (взводу) з організації та проведення спеціальної обробки1

2.4 Засоби індивідуального і колективного захисту особового складу

2.4.1 Призначення та будова індивідуальних засобів захисту органів дихання

2.4.2. Призначення, будова індивідуальних засобів захисту шкіри

2.4.3 Колективні засоби захисту. Призначення, загальна будова і порядок їх використання

Навчальний тренінг

Частина друга. Основи інженерного забезпечення

Розділ 3. Військово-інженерна підготовка в артилерійських підрозділах

3.1 Інженерне обладнання бойового порядку артилерійської батареї

3.2 Робота командира батареї з організації інженерного обладнання бойового порядку

3.3 Інженерні заходи з маскування

3.4 Інженерні загородження

Навчальний тренінг

Розділ 4. Інженерне забезпечення пересування артилерійських підрозділів

4.1 Інженерне забезпечення маршу

4.2 Інженерне забезпечення переправи артилерії через водні перешкоди

4.2.1 Загальні відомості про водні перешкоди і переправи

4.2.2 Переправа артилерії через водні перешкоди

Навчальний тренінг

Розділ 5. Польове водопостачання

5.1 Обладнання пунктів водопостачання

5.2 Порядок забезпечення підрозділів водою в польових умовах

Навчальний тренінг

Список використаної літератури

Предметний покажчик

Додаток А. Варіант розпорядження із РХБ захисту

Додаток Б. Варіант оцінки радіаційної обстановки

Додаток В. Варіант оцінки хімічної обстановки

Додаток Г. Витяг із збірника нормативів із бойової підготовки СВ щодо проведення спеціальної обробки

Додаток Д. Схеми інженерного обладнання

Додаток Е. Порядок роботи командира батареї з організації інженерного обладнання

Додаток Ж. Формуляр мінного поля



Вступ

Із набуттям незалежності Україна має можливість самостійно вирішувати свою долю, формувати зовнішню і внутрішню політику, розвивати усі державні структури, зокрема Збройні Сили України. На законодавчому рівні розроблено "Державну комплексну програму реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року"[1], яка відповідає нагальним потребам розвитку держави. Одним із напрямів Концепції є створення такої системи військової освіти, яка б забезпечувала підготовку необхідної кількості як кадрових, так і офіцерів запасу. Такий підхід відповідає запровадженому у 2006 р. принципово новому видові виконання військового обов'язку - добровільній службі у військовому резерві [13].

Сучасні Збройні Сили України проходять складний етап реформування. Відмова України від ядерної та інших видів зброї масового ураження зовсім не означає її повне забуття. Навпаки, у сучасних умовах це питання набуло свого нового значення. Про це свідчить застосування хі-мічної зброї проти мирного населення у Сирії. Такі держави як США, Росія, Китай, Франція, Великобританія й ін., мають на озброєнні ядерну зброю. Майже всі країни світу приєдналися до Конвенції про заборону хімічної зброї, але деякі держави не підписали Конвенцію (Ангола, Північна Корея, Єгипет, Південний Судан та ін.). Біологічна зброя належить до зброї масового знищення. Нині кілька десятків кран світу володіють таким арсеналом, якого вистачило б, щоб знищити усе живе на планеті. У локальних війнах і збройних конфліктах широко застосовувалася запалювальна зброя , що викликало масові втрати у живій силі і техніці.

Розвиток ядерної енергетики у багатьох країнах становить загрозу масового радіоактивного зараження території не тільки від ядерної зброї, а й від руйнування об'єктів ядерно-паливного циклу. Прикладом такого явища є аварії на Чорнобильській атомній станції та в Японії на атомній станції „Фокусіма - 1”[2].

Локальні війни і збройні конфлікти на міжрасовій, релігійній основі та з інших причин, які раз по раз виникають на різних континентах, дають підстави вважати, що становище на міжнародній арені залишається бути складним. У воєнних доктринах передових у військовому відношенні країн світу, які мають зброю масового ураження, продовжують відводити їй провідну роль.

Отже, не зважаючи на заборону, можливість застосування ЗМУ цілком ймовірна. Ось чому необхідно досконало вивчати способи захисту від зброї масового ураження і запалювальної зброї [3].

Успішне виконання підрозділами бойових завдань у сучасному бою залежить від їх уміння самостійно забезпечувати свої дії в інженерному відношенні. Ракетні та артилерійські підрозділи при веденні бойових дій повинні вміти самостійно обладнувати свої позиції та райони розташування, долати інженерні загородження та руйнування, організовано форсувати водні перешкоди на табельних та місцевих переправних засобах, уміло діяти на різній місцевості, використовуючи її захисні та маскувальні властивості.

Аналіз досвіду застосування артилерії у Другій світовій війні, в локальних війнах і збройних конфліктах останніх десятиріч показує, що тільки там, де було добре організоване бойове забезпечення, артилерійські частини і підрозділи успішно виконували бойові завдання. Тому метою написання цього навчального посібника стала необхідність розкриття програмного матеріалу з інженерного забезпечення, РХБ захисту і маскування артилерійських підрозділів.

У результаті вивчення матеріалу навчального посібника слухачі повинні:

знати:

- порядок дій в умовах радіоактивного, хімічного та біологічного зараження;

- роботу на приладах радіаційної та хімічної розвідки і радіаційного контролю;

- роботу командира батареї (взводу) з РХБ захисту бойових дій артилерійських підрозділів.

- порядок інженерного обладнання бойового порядку артилерійської батареї;

- роботу командира батареї (взводу) з організації інженерного обладнання бойового порядку артилерійських підрозділів;

- заходи, що проводяться в артилерійських підрозділах з маскування бойового порядку;

- заходи, що проводяться в артилерійських підрозділах з пересування (переміщення) в ході бою і проведення інженерних робіт;

уміти:

- організовувати та здійснювати заходи із захисту від ЗМУ;

- організовувати РХБ захист артилерійських підрозділів при веденні бойових дій в умовах застосування противником ЗМУ;

- забезпечити належні умови безпеки дій підрозділів у зонах зараження;

- організовувати та здійснювати заходи з інженерного обладнання бойового порядку артилерійських підрозділів;

- організовувати та здійснювати інженерні заходи з маскування бойового порядку артилерійських підрозділів.

Зміст саме цих знань і умінь розкривається у навчальному посібнику. Він складається із 2 частин, 5 розділів, кожний з яких містить відповідний матеріал, визначений навчальною програмою.

У першому розділі розкриті питання щодо основ будови та уражаючих факторів ядерної, хімічної, біологічної, запалювальної зброї, а також основні принципи застосування кожного виду зброї масового ураження.

Другий розділ присвячений роботі командирів підрозділів із забезпечення РХБ захисту в умовах застосування ядерної, хімічної та біологічної зброї, зруйнування (аварій) підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, а також обов'язкам командирів та штабів з організації РХБ захисту особового складу, озброєння і військової техніки артилерійських підрозділів.

У третьому розділі розкрито порядок інженерного обладнання елементів бойового порядку артилерійської батареї і роботи командира батареї з організації інженерного обладнання і маскування вогневої позиції (КСП, СП). Достатньо уваги приділено інженерним загородженням, а також порядку встановлення протитанкових мін. Наведені вимоги гуманітарного права.

У четвертому розділі розкрито підготовку шляхів руху і маневру артилерії в бою та інженерне забезпечення переправи артилерійських підрозділів через водні перешкоди.

У п'ятому розділі розкрито організацію проведення робіт з обладнання пунктів водопостачання та порядок забезпечення артилерійських підрозділів водою у ході бою.

У додатках (А-Г) наведено варіанти розпоряджень із РХБ захисту, оцінки радіаційної та хімічної обстановки, витяг із збірника нормативів із бойової підготовки СВ щодо проведення спеціальної обробки. У додатках (Д-Ж) розкрито питання інженерного забезпечення бойових дій артилерії.

Актуальність розроблення посібника обумовлена відсутністю навчальної літератури, виданої державною мовою, з розглянутих питань. До загроз із застосування зброї масового ураження додалася загроза аварій і руйнувань цивільних об'єктів ядерної і хімічної промисловості. Тому виникла необхідність висвітлити питання, що містять особливості наслідків таких аварій та порядку дій у таких умовах. Зміст посібника відповідає навчальним програмам підготовки офіцерів запасу із студентів вищих навчальних закладів із РХБ захисту, загальної тактики, бойового застосування артилерійських підрозділів. Під час написання посібника був врахований досвід Другої світової війни і особливо досвід останніх локальних війн і збройних конфліктів.

Посібник може бути корисним як науково-педагогічним працівникам ВВНЗ під час підготовки до проведення занять із слухачами і курсантами, так і офіцерам у військах під час організації і проведення занять з артилерійськими підрозділами у ході бойової підготовки, а також під час тактичних навчань.

Автори висловлюють щиру вдячність: заслуженому діячу науки і техніки України, доктору військових наук, професору О.М. Загорку; заслуженому працівнику освіти України, професору В.О. Колеснікову; кандидату військових наук, доценту О.Л. Глушкевичу за критичні зауваження, а також за корисні поради, які вони надали під час підготовки посібника та рецензування рукопису.



Скорочення, прийняті в тексті посібника

АЕ - атомна енергетика

БТХР - бойові токсичні хімічні речовини

БЗ - біологічне зараження

ДДД - дегазація, дезактивація, дезінфекція

ЕМІ - електромагнітний імпульс

ЗЗК - загальний захисний комплект

ЗІЗ - засоби індивідуального захисту

ЗМУ - зброя масового ураження

ЗІП - запасний інструмент і приладдя

ІП-5 - ізоляційний протигаз

ІДК - індивідуальний дегазаційний комплект

ІДПС, ТДП - комплекти для проведення ДДД

КСО - засіб санітарної обробки

КЗС - костюм захисту світловий

КСП - командно-спостережний пункт

СО - спеціальна обробка

ОВТ - озброєння і військова техніка

ОР - отруйні речовини

ПУВД - пункт управління вогнем дивізіону

ПУВбатр - пункт управління вогнем батареї

ППУ - повітря-приймальний пристрій

РХБ - радіаційний хімічний біологічний

СІ - світловий імпульс

СП - спостережний пункт

ФВУ - фільтрувально-вентиляційне устаткування

ФП - фільтр-поглинач

ХП - хімічна промисловість

ХЗ - хімічне зараження

ЯЗ - ядерне зараження

ЯВ - ядерний вибух

ВП - вогнева позиція

ПСП - передовий спостережний пункт

БСП - боковий спостережний пункт



ЧАСТИНА ПЕРША. ОСНОВИ РХБ ЗАХИСТУ

Розділ 1. Основи будови та застосування ядерної, хімічної, біологічної зброї

1.1 Загальні положення

Зброя масового ураження здатна завдати масові людські втрати та руйнування. Особливу роль відіграє ядерна зброя як найбільш рушійний засіб ведення війни. Хімічна зброя, основу якої складають отруйні речовини, також відіграє важливу роль тому, що на озброєнні провідних у військовому відношенні країн світу знаходяться мільйони касетних бомб, снарядів, мін і фугасів, що дислокуються на територіях не тільки в США і Європі, а тепер і в деяких країнах арабського світу. Про це свідчить застосування хімічної зброї у Сирії. До того ж розвиток ядерної енергетики у багатьох країнах становить загрозу масового радіоактивного зараження території не лише від ядерної зброї, а й від руйнування об'єктів ядерно-паливного циклу. Прикладом є аварії на атомних станціях в Україні і Японії.

Зброя масового ураження - це зброя великої уражаючої сили, призначена для нанесення масових втрат або руйнувань. До існуючих видів ЗМУ належать: ядерна, хімічна та біологічна зброя. Різновидом ядерної зброї є нейтронна зброя [7]. Ядерна зброя поділяється на: атомну; термоядерну; нейтронну; комбіновану; зброю, спрямовану на передачу енергії (лазерна, ядерна начинка супутника). Хімічна зброя, її складові: ОР (традиційні, бінарні); токсини; фітотоксиканти. Біологічна зброя: мікроби (бактерії, рикетсії, грибки, віруси); токсини (продукти життєдіяльності мікробів).

Ядерна зброя - з'явилася в кінці Другої світової війни у вигляді ядерних авіаційних бомб, уперше скинутих США на японські міста Хіросіма (06.08.1945 р. з літака Б-29 атомну бомбу «Малюк») та Нагасакі (09.08.1945 р. - атомну бомбу «Товстун»). Загальна кількість убитих, поранених, постраждалих у цих містах становила понад 500000 людей.

Хімічна зброя завдяки специфічним властивостям знайшла широке застосування на полях битв Першої світової війни (1914 - 1918 рр.), коли потрібна була необхідність у новому, раптовому для противника засобові ураження. 22.04.1915 р. німці вперше застосували газобалонну атаку хлору проти французьких військ, яка призвела до повної деморалізації французької армії. Кількість отруєних досягла 15000 людей, з них 5000 було отруєно смертельно. 31.05.1915 р. німці провели другу газобалонну атаку проти російських військ, у результаті було уражено 9000 людей, з них - 6000 смертельно. За період Першої світової війни загальні втрати від хімічної зброї склали близько 1300000 людей.

Біологічна зброя з'явилася пізніше за хімічну, але її створення і спроби застосування були у Німеччині ще в Першу світову війну. Перед Другою світовою війною роботи зі створення БЗ проводилися в Японії, а з 1942 р. створенням БЗ почали займатися США. Після Другої світової війни виробництво БЗ здійснювали: Англія, Австралія, Канада й ін.

Запалювальна зброя - засоби для ураження живої сили та військової техніки, дія якої заснована на застосуванні запалювальних речовин. Запалювану зброю застосовують з метою ураження живої сили, військової техніки, запасів матеріальних засобів та для створення пожеж у районах бойових дій. Основними уражаючими факторами запалювальної зброї є теплова енергія і токсичні для людини продукти горіння, що виділяються при її застосуванні.

1.2 Фізико-технічні основи будови ядерної зброї

Ядерна зброя базується на використанні всередині ядерної енергії, що виділяється при ланцюгових реакціях поділу важких ядер деяких ізотопів урану і плутонію або при термоядерних реакціях синтезу легких ядер - ізотопів водню (дейтерію і тритію) у більш важкі, наприклад, ядра ізотопів гелію. Ця зброя включає різні боєприпаси (бойові частини ракет і торпед, авіаційні і глибинні бомби, артилерійські снаряди і міни, що споряджені ядерними зарядами), засоби управління і доставки до цілі.

Ступінь уражаючої дії ядерного вибуху стосовно особового складу, озброєння і техніки залежить не лише від потужності ядерного боєприпасу і виду вибуху, а й від типу ядерного зарядного пристрою.

Усі речовини оточуючого нас світу складаються з надзвичайно малих частинок, які називаються атомами.

Речовина, що складається з атомів одного виду, називається простою, а речовина, що складається з атомів різних видів, називається складною. Так, мідь і уран прості речовини, тому що вони складаються з однорідних атомів. Вода є складною речовиною з відомої причини. Сукупність атомів одного виду з однаковим зарядом їх ядер утворює хімічний елемент. Відповідно проста речовина складається із одного елемента, а складна - з декількох хімічних елементів.

Атом має складну будову. У центрі атома знаходиться дуже щільне ядро, що має позитивний заряд, навколо якого з великою швидкістю обертаються легкі негативно заряджені електрони і становлять електронну оболонку атома. У атомів різних елементів - різне число електронів, наприклад, навколо ядра атома водню рухається лише один електрон, гелію - 2, а літію - 3, а навколо атома урану обертається 92 електрони. Число електронів визначає порядковий номер хімічного елемента в таблиці Д.І. Менделєєва [6, 8]. На рис. 1.1 показана схематична будова атома.

Рисунок 1.1 - Будова атома гелію (1 - нейтрон; 2 - протон; 3 - електрон)

Майже вся маса атома зосереджена в його ядрі. На частку електронів припадає менше 0,05 маси атома. Причому густина ядерної речовини дуже велика і не залежить від розміру ядра. Висока густина ядерної речовини свідчить про колосальну енергію внутрішніх ядерних сил.

Найпростіше ядро першого у періодичній системі елементів Д. І. Менделєєва елемента водню називається протоном. Він має одиничний позитивний заряд. Протон і електрон належать до елементарних частинок. Крім того, основними елементарними частинками є: нейтрон - частинка приблизно такої самої маси, як і протон, але вона не має позитивного заряду; позитрон - частинка, аналогічна електрону, але вона несе одиничний позитивний заряд; нейтронно-нейтральна частинка з дуже малою масою спокою і деякі інші.

Ядра усіх атомів побудовані з нейтронів і протонів. Протони і нейтрони мають загальну назву - нуклони. Кількість протонів у ядрі визначає його позитивний заряд і відповідає номеру у періодичній системі елементів Д. І. Менделєєва. Сума чисел протонів і нейтронів визначає масу ядра і називається масовим числом.

Число протонів у ядрі кожного елемента чітко визначене, а число нейтронів може змінюватися у певних межах. Тому можуть існувати різновиди атомів одного і того самого елемента, які відрізняються один від одного масовим числом. Такі атоми розміщуються в одній клітинці періодичної системи і називаються ізотопами цього елемента.

Багато природних елементів є сумішшю декількох ізотопів. Наприклад, водень являє собою суміш 99,98% легкого ізотопу - протію - і 0,02 важкого ізотопу - дейтерію. Ядро протію не що інше, як протон. Ядро дейтерію складається із одного протона і одного нейтрона. Відомий і третій ізотоп водню - тритій, ядро якого складається з одного протона і двох нейтронів. Ядро атома одного з важливих ізотопів плутонію (Pu) складається із 94 протонів і 145 нейтронів [4].

При написанні символів ізотопів ліворуч знизу ставлять порядковий номер, а ліворуч зверху ставлять масове число ізотопу.

Відомі ізотопи елементів, у яких самостійно відбуваються ядерні перетворення, при яких здійснюються іонізуючі випромінювання у вигляді гамма-квантів, альфа-частинок (ядер гелію) і бета-частинок (електронів). Такі ізотопи елементів називаються радіоактивними. Час, протягом якого розпадається половина ядер атомів радіоактивного елемента, називається його періодом піврозпаду і позначається Т1/2.

Ядерна енергія

Оскільки майже вся енергія атомів зосереджена у їх ядрі, то точніше їх називають не атомною, а ядерною енергією. Коли стало відомо, що у ядрі атома зосереджена велика енергія, то цей факт привернув до себе увагу вчених. До цього часу вчені вважали, що види енергії поділялися на енергію електричну і пов'язану з силами тяжіння (гравітаційними). Сили, що діють усередині ядра, були названі ядерними.

Питання щодо співвідношення маси тіла і кількості зосередженої у ньому енергії принципово вирішив А. Ейнштейн і довів, що джерелом енергії може бути будь-яка речовина. Кількість зосередженої в середовищі енергії залежить від маси речовини, помноженої на квадрат швидкості світла, і виражається залежністю 1.1:

P = f (M Ч V²),(1.1)

де Р - кількість ядерної енергії речовини;

М - маса речовини;

V - швидкість поширення світла.

Фізичний зміст даної залежності полягає у тому, що в природі не існує матерії без руху.

Енергія, необхідна для руйнування ядра і поділу його на вільні нуклони (без надання їм кінетичної енергії), називається енергією зв'язків ядра. Чим більше взаємодіють нуклони всередині ядра, тим потрібно більше енергії для його розщеплення.

При зворотному процесі, тобто процесі утворення ядра з вільних нуклонів, - також виділяється енергія.

Реакція поділу

Відкриття нейтрона привело до виникнення нових напрямів у ядерних дослідженнях. Поглинання нейтрона більшістю ядер атомів супроводжується радіаційним захопленням, коли енергія збудження виділяється у вигляді гамма-випромінювань.

У деяких важких елементах, наприклад, в урані і плутонії, спостерігаємо інше явище - розпад ядра на два уламки. Цей процес називається поділом ядра. Він супроводжується випусканням близько 200 МеВ енергії на кожне ядро, що розділяється.

Вивчення процесу поділу урану показало, що тепловими нейтронами ділиться лише U-235; більш важчий U-238 поглинає теплові нейтрони без поділу. Тепловими нейтронами діляться U-239, U-233.

Розглянемо теоретичні основи реакції синтезу. Якщо потужність зарядів, у яких використовується реакція поділу важких ядер, обмежується (близько 10 тис. т), то застосування реакції синтезу в термоядерних комбінованих боєприпасах дозволяє створювати зброю практично з необмеженою потужністю.

Ядерний синтез може бути здійснений при злитті окремих легких ядер. Виділення енергії буде мати місце у всіх випадках, коли після злиття ядер вихідних речовин будуть утворюватися нові ядра з більшими енергіями зв'язку. Умови для проходження реакції синтезу можуть виникнути при температурі в десятки і сотні мільйонів градусів. Створення високої температури за допомогою зовнішнього джерела необхідне тільки для ініціювання реакції синтезу. У подальшому ці умови підтримуються за рахунок власних джерел енергії. У разі, коли рівень температури знизиться до граничної, термоядерна реакція припиняється. Оцінка енергетичного ефекту термоядерної реакції показує, що при синтезі одного кілограма гелію виділяється у 5 разів більше енергії , ніж при діленні одного кілограма U-235 [6, 8]. Учені провідних країн світу у своїх наукових дослідженнях поряд із роботою зі збільшення потужності ядерного боєприпасу вели і ведуть роботу, пов'язану зі зменшенням габаритів (розмірів) ядерних снарядів.

1.3 Види ядерних вибухів. Уражаючі фактори ядерного вибуху

Вищеописані наукові відкриття надали поштовх для створення ядерної зброї, що стала одним з основних видів зброї масового ураження. Вона здатна в короткий термін вивести зі строю велику кількість людей, зруйнувати інфраструктуру. Масове застосування ядерної зброї здатне викликати катастрофічні наслідки для всього людства, тому Україна відмовилася від ядерної зброї, але наявність її в інших країнах є підставою необхідності знати її властивості та організацію захисту від неї. На рис. 1.2 показаний загальний вигляд підземного ЯВ.

Рисунок 1.2 - Загальний вигляд підземного ЯВ

Уражаюча дія ядерної зброї ґрунтується на енергії, що виділяється при ядерних реакціях вибухового типу. Потужність вибуху ядерних боєприпасів прийнято виражати у тротиловому еквіваленті, тобто кількістю звичайної вибухової речовини, тобто під час вибуху якої виділяється стільки ж енергії, скільки виділяється її під час вибуху цих ядерних боєприпасів. Тротиловий еквівалент вимірюється в тоннах (кілотоннах, мегатоннах).

Засобами доставки ядерних боєприпасів до цілей є ракети (основний засіб нанесення ядерних ударів), авіація й артилерія. Крім того, можуть застосовуватися ядерні фугаси.

Ядерні вибухи здійснюються у повітрі на різних висотах, біля поверхні землі (води) та під землею і водою. Відповідно до цього їх прийнято розділяти на висотні, повітряні, наземні (надводні), підземні (підводні). Точка, в якій відбувся вибух, називається центром вибуху, а її проекція на поверхню землі (води) - епіцентром вибуху.

Висотним ЯВ називається вибух вище кордону тропосфери.

Залежно від географічної широти висота кордону тропосфери змінюється від 8 до 18 км. Найменша висота висотного вибуху береться 10 км. Він буває:

- стратосферний (10-80 км);

- космічний (80 км і більше).

Висотний вибух застосовується для ураження повітряних та космічних цілей (головних частин ракет, космічних апаратів та ін.).

Уражаючі фактори: рентгенівське випромінювання, проникаюча радіація та повітряна ударна хвиля.

Повітряним ЯВ називається вибух у повітрі на висоті, коли світлова область не торкається поверхні землі.

Повітряні вибухи бувають високі та низькі. Високий повітряний вибух застосовується, коли необхідно забезпечити ураження на великі площі, але радіоактивне зараження не допустиме. Низький повітряний вибух застосовується у випадках, коли треба на великій площі вивести зі строю бойову техніку і разом із тим уникнути сильного радіоактивного зараження місцевості.

Наземним (надводним) ЯВ називається вибух на поверхні землі (води).

При наземному вибуху світлова область торкається поверхні землі (при надводному - води). Наземний (надводний) ЯВ застосовується для ураження особового складу, об'єктів, які знаходяться у спорудах (для ураження надводних цілей та гідротехнічних споруд).

Підземним (підводним) ЯВ називається вибух, що відбувається під землею (під водою).

Підземний (підводний) ЯВ застосовується для нанесення ураження міцним підземним спорудам (підводним цілям та спорудам).

Розглянемо характеристики уражаючих факторів ядерного вибуху.

При вибухові ядерного боєприпасу за мільйонні частки секунди виділяється колосальна кількість енергії, і при цьому в зоні, де відбуваються ядерні реакції, температура підвищується до декількох мільйонів градусів, а максимальний тиск досягає мільярдів атмосфер. Високі температура і тиск викликають потужну ударну хвилю.

Поряд з ударною хвилею та світловим випромінюванням вибух ядерного боєприпасу супроводжується випусканням проникаючої радіації, яка складається з потоків нейтронів та -квантів. Хмара вибуху становить велику кількість радіоактивних продуктів - уламків ділення. Шляхом руху цієї хмари радіоактивні продукти із неї випадають, унаслідок чого відбувається радіоактивне зараження місцевості, об'єктів та повітря.

Нерівномірний рух електричних зарядів у повітрі, що виникають під дією іонізуючого випромінювання, призводить до утворення електромагнітного імпульсу (ЕМІ). Так формуються основні уражаючі фактори ядерного вибуху.

Ударна хвиля ЯВ - один з основних уражаючих факторів, на неї припадає до 40% потужності вибуху. Залежно від того, в якому середовищі виникає та поширюється ударна хвиля - у повітрі, воді або ґрунті, її називають відповідно повітряною хвилею, ударною хвилею (у воді) та сейсмовибуховою хвилею (у ґрунті).

Маючи великий запас енергії, ударна хвиля ЯВ здатна наносити ураження людям, руйнувати різні споруди, ОВТ та інші об'єкти на значних відстанях від місця вибуху.

За час дії ударна хвиля (зміни тиску в точці простору при проходженні крізь неї повітряної ударної хвилі) послідовно проходить дві фази: стиснення та розрядження. Ураження людей викликається як прямою дією повітряної ударної хвилі, так і побічною (уламками споруд, що летять; деревами, що падають; уламками скла; камінням; ґрунтом та ін.). Ударна хвиля ЯВ, яка діє на незахищений особовий склад, здатна нанести йому травми в основному такого самого характеру, як і при вибухові звичайних снарядів та авіаційних бомб, але на значно більших відстанях.

У табл. 1.1 показані радіуси зон ураження людей ударною хвилею при відкритому розташуванні, а у табл. 1.2 - радіуси зон виходу із строю ВТО при ЯВ.

Таблиця 1.1

Радіуси зон ураження людей, км

Потужність вибуху, тис. тонн	Смертельне ураження	Вихід зі строю
	Н	П	Н	П
1	0,17	0,25	0,29	0,34
10	0,15	0,6	0,88	0,9
50	0,85	1,1	1,4	1,4
100	1,1	1,4	1,65	1,65
500	1,9	2,4	2,8	2,8
1000	2,4	3,1	3,6	3,6

Таблиця 1.2

Радіуси зон виходу із строю ВТО, км

Техніка та озброєння	Вид вибуху	Потужність, тис. тонн
		1	10	100	500
Артилерія	Н П	0,25 0,3	0,54 0,65	1,15 1,4	2 2,4
БТР	Н П	0,25 0,38	0,54 0,65	1,15 1,75	2 3

Основний спосіб захисту особового складу, озброєння та військової техніки від ураження ударною хвилею - ізоляція їх від дії підвищеного тиску та швидкісного напору. Для цього використовуються укриття (сховища). Так, наприклад, перекриті траншеї зменшують радіус уражаючої дії в 2 рази, а бліндажі - у 3 рази. Особовий склад, який знаходиться в підземних спорудах на глибині більше 10 м, не уражається навіть у тому випадку, якщо ця споруда знаходиться під епіцентром повітряного ЯВ. Захист від ударної хвилі значною мірою забезпечується використанням:

- будівель підземного типу, що знаходяться нижче за поверхню землі;

- захисних властивостей місцевості (лягти на землю до проходження ударної хвилі);

- сховищ, бліндажів, траншей, ходів сполучення, окопів, канав.

Світлове випромінювання - це електромагнітне випромінювання оптичного діапазону у видимій, ультрафіолетовій та інфрачервоній областях спектра.

Енергія світлового випромінювання поглинається поверхнями тіл, що освітлюються, які при цьому нагріваються. Температура нагріву залежить від багатьох факторів та може бути такою, що поверхня об'єкта обвуглиться, оплавиться або загориться. Світлове випромінювання може викликати опік відкритих ділянок тіла людини, а в темний час доби - тимчасове засліплення.

Джерелом світлового випромінювання є вибухова область, яка світиться. Вона у своєму розвитку проходить три фази: початкову, першу та другу. Час дії області, що світиться, зростає залежно від зростання потужності вибуху. При вибухові над малого калібру область, яка світиться, діє десяті частки секунди, малого - 1-2 секунди, над великого - 15 секунд і більше.

Основним параметром, що визначає здатність ураження світлового випромінювання ЯВ, є світловий імпульс (СІ). Ураження людей світловим випромінюванням відображається в появі опіків різних ступенів відкритих та захищених обмундируванням ділянок шкіри, а також в ураженні очей. СІ в першу чергу діє на відкриті ділянки тіла - кінцівки рук, обличчя, шию, а також на очі. Розрізняють 4 ступені опіків:

- опік 1-го ступеня являє собою поверхневе ураження шкіри, що зовні являє собою її почервоніння (2-4 кал/см²);

- опік 2-го ступеня характеризується утворенням міхурів (4-10 кал/см²);

- опік 3-го ступеня викликає омертвіння глибоких шарів шкіри (10-15 кал/см²);

- при опіку 4-го ступеня обвуглюються шкіра та підшкірна клітковина, а іноді й більш глибокі тканини.

Вихід зі строю особового складу буде спостерігатися при опіках відкритих ділянок шкіри 2-го та 3-го ступенів або при опіках 2-го ступеня під одягом (не менше 3% поверхні тіла). Ураження очей світловим випромінюванням можливе трьох видів: тимчасове засліплення, яке може продовжуватися до 30 хвилин; опіки очного дна, що виникають на великих відстанях при прямому погляді на світлову область вибуху; опіки рогівки та повік, що виникають на тих самих відстанях, що і опіки шкіри.

Ступінь дії світлового випромінювання на озброєння, військову техніку та споруди залежить від властивостей їх конструкційних матеріалів.

Захист від світлового випромінювання більш простий ніж від інших уражаючих факторів ЯВ, оскільки будь-яка непрозора перешкода, будь-який об'єкт, що утворюють тінь, будуть захистом від світлового випромінювання.

Як додаткові заходи захисту від уражаючої дії світлового випромінювання рекомендуються такі:

- використання екранованих властивостей ярів, лощин, місцевих предметів;

- встановлення димових завіс для поглинання енергії світлового випромінювання;

- підвищення відбивної здатності матеріалів;

- підвищення стійкості до дії світлового випромінювання;

- проведення протипожежних заходів;

- використання в темний час доби засобів захисту очей від тимчасового засліплення.

Проникаюча радіація - це потік - випромінювання та нейтронів, які випускаються у середовище під час ядерного вибуху.

- випромінювання та нейтрони різні за своїми фізичними властивостями, а загальним для них є те, що вони можуть поширюватися у повітрі в усі боки на відстань до 2,5-3 км. Проходячи крізь біологічну тканину,

- кванти та нейтрони іонізують атоми та молекули, які входять до складу живих клітин, у результаті чого порушується нормальний обмін речовин та змінюється характер життєдіяльності клітин, окремих органів та систем організму, що призводить до виникнення специфічного захворювання - променевої хвороби.

Джерелом проникаючої радіації є ядерні реакції поділу та синтезу, що проходять у боєприпасах у момент вибуху, а також радіоактивний розпад уламків поділу.

Час дії проникаючої радіації при вибуху зарядів поділу та комбінованих зарядів не перевищує декількох секунд та визначається часом піднімання хмари вибуху на таку висоту, при якій - випромінювання поглинається товщиною повітря і практично не досягає поверхні землі.

Уражаюча дія проникаючої радіації характеризується дозою випромінювання, тобто кількістю енергії іонізуючих випромінювань, поглинутої одиницею маси опроміненого середовища.

Розрізняють експозиційну та поглинуту дози.

Експозиційна доза раніше вимірювалася позасистемними одиницями - рентгенами (Р). Один рентген - це така доза рентгенівського або - випромінювання, яка створює в 1 см³ повітря 2,1 10⁹ пар іонів. За системою одиниць СІ експозиційна доза вимірюється в кулонах на кг

(1 Р = 2,58 10^-4 кл/кг).

Поглинута доза вимірюється в радах (на приладах залишилися позасистемні позначення дози випромінювання (Р) та потужності дози випромінювання (Р/г)). 1рад = 0,01 Дж/кг = 100 ерг/г поглинутої енергії у тканині. Одиницею вимірювання поглинутої дози в системі СІ є ґрей (1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад) [4].

Проникаюча радіація є одним із основних уражаючих факторів при вибухах нейтронних боєприпасів і боєприпасів поділу над малої та малої потужності.

Уражаюча дія проникаючої радіації на особовий склад та на стан його боєздатності залежить від дози випромінювання та часу, що пройшов після вибуху. Залежно від дози випромінювання розрізняють чотири ступені променевої хвороби:

- променева хвороба І ступеня (легка) - доза випромінювання 150-250 рад (що виліковується);

- променева хвороба ІІ ступеня (середня) - доза випромінювання 250-400 рад (одужання через 1,5-2 місяці);

- променева хвороба ІІІ ступеня (тяжка) - доза випромінювання 400-700 рад (одужання через 6-8 місяців);

- променева хвороба ІV ступеня (дуже тяжка) - доза випромінювання понад 700 рад (найбільш небезпечна).

Захистом від проникаючої радіації є різні матеріали, що послаблюють - випромінювання та нейтрони. - випромінювання сильніше за все послабляється важкими матеріалами, що мають високу електронну густину (свинець, сталь, бетон). Потік нейтронів краще послабляється легкими матеріалами, до складу яких входять ядра легких елементів, наприклад, водню (вода, поліетилен).

Найбільшу кратність послаблення від проникаючої радіації мають фортифікаційні споруди (перекриті траншеї - до 100, сховища - до 1500).

Радіоактивне зараження місцевості приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає у результаті випадіння радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху.

На відміну від інших уражаючих факторів, дія яких проявляється упродовж відносно короткого часу після ЯВ, радіоактивне зараження місцевості (РЗМ) може бути небезпечне протягом декількох діб та тижнів після вибуху. Джерелами радіоактивного зараження при ЯВ є: продукти поділу (уламки поділу) ядерних вибухових речовин (Рu₂₃₉, U₂₃₅, U₂₃₈); радіоактивні ізотопи (радіонукліди), що утворюються у ґрунті й інших матеріалах під дією нейтронів, - наведена активність; частини ядерного заряду, що не розділилися.

На місцевості, що піддавалася радіоактивному зараженню при ЯВ, утворюються дві ділянки: район вибуху та слід хмари.

За ступенями небезпечності заражену місцевість за слідом хмари прийнято поділяти на такі 4 зони:

- зона А - помірного зараження (зафарбовують синім);

- зона Б - сильного зараження (зафарбовують зеленим);

- зона В - небезпечного зараження (зафарбовують коричневим);

- зона Г - надзвичайно небезпечного зараження (зафарбовують чорним).

На рис. 1.3 показані зони зараження місцевості за слідом хмари.

Рисунок 1.3 - Зони зараження місцевості за слідом хмари

Потрапляння радіоактивних речовин у першу чергу уражає шлунково-кишковий тракт, кровоносно-судинну систему та щитовидну залозу. При потраплянні на шкіру виникає ураження у вигляді почервоніння, пухирів та виразок.

Захист особового складу при діях на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами, досягається:

- використанням фортифікаційних споруд, бойової техніки, ЗІЗ;

- використанням протирадіаційних засобів та препаратів;

- виведенням військ та об'єктів тилу із районів зараження або дією їх в обхід цих районів;

- правильною організацією відпочинку та прийому їжі;

- виконанням заходів безпеки при проведенні спеціальної обробки.

У табл. 1.3 показано кратність послаблення доз випромінювання при діях на зараженій місцевості.

ЯВ в атмосфері та в більш високих шарах призводять до виникнення потужних електромагнітних полів із довжинами хвиль від 1 до 1000 м та більше.

Таблиця 1.3

Кратність послаблення доз випромінювання

Укриття	Кпосл
Відкриті щілини, траншеї, окопи: - дезактивовані - недезактивовані Перекриті щілини Сховища Будинки: - дерев'яні одноповерхові - кам'яні: - одноповерхові - двоповерхові - триповерхові - багатоповерхові Підвали будинків: - одноповерхові - двоповерхові - багатоповерхові Автомобілі БТР Танки	20 3 40 1000 3 10 20 40 70 40 100 400 2 4 10

Ці поля, зважаючи на їх короткочасне існування, прийнято називати електромагнітним імпульсом (ЕМІ).

Уражаюча дія ЕМІ обумовлена виникненням напруг і струмів у провідниках різної довжини, розміщених у повітрі, на землі, озброєнні і військовій техніці та інших об'єктах. Електричні та магнітні поля ЕМІ у ролі уражаючого фактора характеризуються напругою поля. Напруга електричного та магнітного полів залежить від потужності, висоти вибуху, відстані від центру вибуху та властивостей навколишнього середовища.

ЕМІ суттєво впливає на роботу радіоелектронної та електротехнічної апаратури, яка знаходиться на військових техніці та об'єктах. Під дією ЕМІ у зазначеній апаратурі наводяться електричні струми та напруга, які можуть викликати пробій ізоляції, пошкодження трансформаторів, згорання розрядників, псування напівпровідникових приладів, перегорання плавких вставок та інших елементів радіотехнічних приладів. Найбільшому пошкодженню від ЕМІ підлягають лінії зв'язку, сигналізації та управління.

Захист від ЕМІ досягається екрануванням ліній енергопостачання та управління, а також електронної апаратури. Всі зовнішні лінії повинні бути 2 - проводовими, добре ізольованими від землі, з малою інерцією та плавкими вставками. Для захисту чутливого електронного обладнання доцільно використовувати розрядники з невеликим порогом запалювання. Важливе значення мають правильна експлуатація ліній, контроль справності засобів захисту, а також організація обслуговування ліній у процесі експлуатації, прокладання зовнішніх ліній зв'язку, управління та сигналізації, які повинні мати однакову електричну ємність щодо землі.

До основних принципів застосування противником ЗМУ необхідно віднести: раптовість; масування; прихованість підготовки до застосування; вибірковість об'єктів для нанесення ударів [3].

1.4 Класифікація отруйних речовин. Характеристики уражаючої дії хімічної зброї

Класифікація отруйних речовин, ознаки ураження

Отруйні речовини смертельної дії призначені для смертельного ураження або виведення зі строю живої сили на тривалий строк. Цю групу ОР складають: Ві-Ікс (VX), зоман (GD), зарин (GB), іприт (HD), азотистий іприт (HN-1), синильна кислота (AC), табун (GA), хлористий ціан (CK), фосген (CG) та ін. [5].

Перелічені ОР за характером їх фізіологічної дії на організм поділяються на: нервово-паралітичні (зарин (GB), зоман (GD), табун (GA), Ві-Ікс (VX)); шкірно-наривні (іприт (HD), люїзит (L), азотистий іприт (H-1, -2, -3)); загально-отруйні (хлорціан (СК), синильна кислота (АС)); задушливі (фосген (CG), дифосген (DP), сполуки, що містять F); подразнювальні (хлорацетофенон (Сі), адамсит (РМ), Сі-Ес (CS), Ci-Ap (CR)); психохімічні або психотропні - (Бі-Зет (BZ), ЛСД (LCD), Ес-Ен (S )).

Нервово-паралітичні ОР

Ві-Ікс (VX) - масляниста, з високою температурою кипіння, прозора, мало летка рідина, без запаху, погано розчиняється у воді, добре - в органічних розчинниках. Основний бойовий стан - аерозолі та краплі. Небезпечність ураження Ві-Ікс через органи дихання є найбільш ефективним при перетворенні його до пароподібного стану та тонко дисперсного аерозолю. Потрапляючи на обмундирування, проникає крізь нього та створює небезпечність ураження крізь шкіру. Перші ознаки ураження: міоз (звуження зіниць очей), світлобоязнь, важке дихання, біль у грудях.

Зоман (GD) - прозора рідина з легким запахом камфори, погано розчиняється у воді, добре - в органічних розчинниках, ПММ. Основний бойовий стан - пар та дисперсні аерозолі. Уражає людей через органи дихання та через незахищену шкіру. Зоман менш токсичний, ніж Ві-Ікс, але крізь шкіру симптоми ураження проявляються значно швидше.

Зарин (GB) - прозора рідина без запаху, добре розчиняється у воді та органічних розчинниках. Зарин - токсична ОР. Основним бойовим станом є пар та тонко дисперсні аерозолі.

Перша допомога: надіти на ураженого протигаз і ввести антидот шприц-тюбиком, що знаходиться в індивідуальній аптечці (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 - Загальний вигляд індивідуальної аптечки

Шкірно-наривні ОР

Іприт (HD) - прозора, масляниста речовина, важча за воду, погано розчиняється у воді, добре - в органічних розчинниках, ПММ. Основний бойовий стан - пар, аерозоль, краплі. Незахищену живу силу уражає через органи дихання, шкіряні покрови, шлунково-кишковий тракт. Ознаки ураження шкіри: почервоніння (через 2-6 год.), потім утворюються пухирі та виразки.

Азотистий іприт (HN-1, HN-2, HN-3) - прозора рідина, з дуже слабким запахом свіжої риби. Погано розчиняється у воді, добре - в органічних розчинниках, ПММ. Основний бойовий стан - пар, аерозоль, краплі.

Ознаки ураження: почервоніння шкіри через 4-6 годин, через 1-2 доби з'являються пухирі, що переходять у виразки. При вдиханні парів іприту спостерігається сухість у роті, біль при ковтанні, нежить, хрип у голосі, можливе запалення легень.

Перша допомога: знешкодження іприту на шкірі за допомогою ІПП-8 (9,10). Очі, рот прополоскати водою або 2% розчином питної соди. Антидота проти іприту не існує.

Загально-отруйні ОР

Синильна кислота (АС) - прозора речовина із запахом гіркого мигдалю, необмежено розчиняється у воді, сильно швидкодіюча отрута. Основний бойовий стан - пар. Незахищену живу силу синильна кислота уражає через органи дихання і при попаданні в організм із їжею та водою. Ознаки ураження: гіркота та металічний присмак у роті, нудота, головний біль, задуха, судоми. Смерть уражених настає у наслідок паралічу серця.

Хлорціан (СК) при температурі понад 13⁰С - газ, при температурі нижче 13⁰С - рідина. Хлорціан обмежено розчиняється у воді, добре - в органічних розчинниках. Повільно взаємодіє із водою. Основний бойовий стан - газ. Хлорціан - швидкодіюча ОР, ураження проявляється відразу ж, без періоду прихованої дії.

Перша допомога: надіти протигаз, під шолом - маску протигазу ввести амілнітрат, використовуючи ампулу з індивідуальної аптечки.

Задушливі ОР

Фосген (CG) при температурі понад 8⁰С - газ із запахом прілого сіна, важчий за повітря в 3,5 рази. Погано розчиняється у воді, добре - в органічних розчинниках. Основний бойовий стан - газ. Уражає легені людини, викликає їх набряк, подразнює очі та слизову оболонку. Основні симптоми ураження: подразнення очей, сльозливість, головокружіння, загальна слабість.

Перша допомога: винести ураженого із зараженої місцевості, надіти протигаз, послабити ремінь та обмундирування, відправити до медичного пункту. Забороняється робити штучне дихання. Антидоту проти фосгену не існує.

ОР, що тимчасово виводять живу силу зі строю

До ОР цієї групи належать психохімічні речовини, що діють на нервову систему та викликають психічні розлади.

Бі-Зет (BZ) - тверда кристалічна речовина, практично не розчиняється у воді, добре розчиняється в органічних розчинниках. Основний бойовий стан - тонко дисперсний аерозоль (дим). У бойовий стан переводиться способом термічної перегонки за допомогою термічних генераторів аерозолів (шашок).

Незахищену живу силу Бі-Зет уражає через органи дихання або шлунково-кишковий тракт. Ознаки ураження: в?ялість та сонливість, виникають галюцинації (боязливість, сміх).

Подразнювальні ОР

ОР даної групи уражають чутливі нервові закінчення слизових оболонок очей та дихальних шляхів.

Хлорацетофенон (CN) - кристалічний білий порошок із запахом черемшини, практично не розчиняється у воді, добре - в дихлоретані, хлороформі, хлорпікрині та в іприті.

Адамсит (DM) - кристалічний розчин від світло-жовтого до зеленого кольору без запаху. У воді практично не розчиняється. Розчиняється в органічних розчинниках при підігріванні. Добре розчиняється в оцті. Основний бойовий стан - тонко дисперсний аерозоль (дим). При дії на організм викликає сильне подразнення носоглотки, біль у грудях, нудоту.

Сі-Ес (CS) - кристалічний білий порошок, розчиняється у воді, добре розчиняється в оцті та бензолі. Симптоми ураження: біль в очах та грудях, сльозливість, нежить і кашель.

Сі-Ар (CR) - тверда кристалічна речовина, погано розчиняється у воді, добре - в органічних розчинниках.

Перша допомога: необхідно вийти з зараженої атмосфери і промити очі водою або 2% розчином питної соди.

Характеристики уражаючої дії хімічної зброї

Хімічна зброя - один з видів зброї масового ураження, уражаюча дія якої базується на використанні токсичних хімічних речовин.

До бойових токсичних хімічних речовин належать отруйні речовини і токсини. Вони впливають на організми людей і тварин шляхом отруєння. Також можуть застосовуватися так звані „фітотоксиканти” для ураження різних видів рослин.

Отруйні речовини - це хімічні сполуки, що мають певні токсичні і фізико-хімічні властивості, що забезпечують при їх бойовому використанні ураження живої сили, зараження повітря, обмундирування, озброєння і військової техніки та місцевості.

Отруйні речовини складають основу хімічної зброї. Ними споряджаються снаряди, міни, бойові частини ракет, авіаційні бомби, виливні авіаційні пристрої, димові шашки, гранати й інші хімічні боєприпаси. Знаходячись у бойовому стані, ОР уражають організм, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани від осколків хімічних боєприпасів. Крім того, ураження може відбуватися в результаті вживання заражених продуктів харчування та води.

У бойовий стан ОР переводяться при дії хімічних боєприпасів. У момент їх застосування утворюється хмара зараженого повітря, фазовий склад якого залежить від типу ОР. При застосуванні рідких ОР утворюється хмара зараженого повітря, що складається з грубо дисперсного аерозолю, який поширюється під дією вітру та осідає на різних поверхнях, заражаючи їх.

...