Радіаційний, хімічний, біологічний захист та інженерна підготовка артилерійських підрозділів

При застосуванні ОР, здатних перетворюватись у пар, утворюється хмара пару та тонко дисперсного аерозолю, яка на шляху свого поширення буде впливати на незахищену живу силу, уражаючи її через органи дихання. Ступінь небезпечності ураження через органи дихання залежить від концентрації парів ОР у повітрі, характеру та інтенсивності фізичного навантаження та часу перебування живої сили в зараженій атмосфері, а через шкіру - від початкової густини зараження відкритих ділянок тіла та обмундирування аерозольними частинками і краплями ОР.

Бойовою концентрацією називається така концентрація ОР у повітрі, що забезпечує виведення особового складу зі строю, або необхідне зниження боєздатності на деякий час. Бойова концентрація визначається кількістю ОР в одиниці об'єму повітря: C = M/V, мг/л.

При оцінці ефективності уражаючої дії ОР, коли зараженню підлягають місцевість, техніка або споруди, однією з основних характеристик ОР є густина зараження. Густиною зараження називається масова кількість ОР, яка припадає на одиницю зараженої поверхні і визначається за формулою [5]:

P = M/S, мг/м², (1.2)

де Р - густина зараження місцевості;

М - масова кількість отруйної речовини;

S - площа зараження.

Стійкість ОР на місцевості та глибина поширення зараженого повітря є факторами при оцінці імовірності та ступеня ураження особового складу хімічною зброєю. Час, під час якого забезпечується виведення зі строю живої сили, характеризує стійкість зараження ОР.

Токсичність ОР - здатність ОР здійснювати уражаючу дію на організм. Вона проявляється при контакті з організмом, викликаючи ефект ураження. Ураження може мати місцевий або загальний характер. Токсичність характеризується кількістю речовини, що викликає уражаючий ефект, і характером токсичної дії на організм.

Токсична доза ОР - кількість речовини (доза), що викликає певний токсичний ефект.

Як засоби доставки хімічної зброї противник може використовувати авіаційні бомби, ракети, артилерію, засоби інженерних і військ РХБ захисту.

До бойових властивостей хімічної зброї належать:

- висока токсичність ОР і токсинів, що викликає в надзвичайно малих дозах тяжкі і смертельні ураження;

- біохімічний вплив на живі організми;

- здатність ОР і токсинів проникати всередину колективної зброї та будівель і уражати живу силу, яка там знаходиться;

- тривалість збереження БТХР своїх уражаючих властивостей на місцевості, озброєнні і техніці;

- важкість своєчасного виявлення факту застосування БТХР та його типу;

- можливість управління характером і ступенем ураження живої сили;

- необхідність використання для захисту від ураження (зараження) і ліквідації наслідків застосування хімічної зброї різноманітних засобів;

- хімічної розвідки, індивідуального і колективного захисту, а також використання засобів ліквідації наслідків застосування хімічної зброї.

Уражаючими факторами хімічної зброї є різноманітні види бойового стану БТХР. Бойовим станом БТХР називається дисперсний їх стан у вигляді твердих або рідинних частинок різних розмірів. У такому стані ОР може поширюватися у приземних шарах атмосфери на великі відстані з подальшим їх осіданням на землю або рослинність.

Видами бойового стану БТХР є пари, аерозоль і краплі. Якісні відмінності БТХР характеризуються розмірами їх частинок у дисперсному стані. Переведення у бойовий стан БТХР здійснюється при викиданні або виливанні його з хімічного боєприпасу. Бойові токсичні хімічні речовини у вигляді грубо дисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, озброєння й техніку, амуніцію і т. ін. і здатні уражати незахищену живу силу під час осідання на різноманітні поверхні, а також після їх випаровування. Такі уражаючі дії токсичних хімічних речовин називаються відповідно первинними і вторинними.

1.5 Характеристики уражаючої дії біологічної та запалювальної зброї

Біологічна зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами доставки, що споряджені біологічними засобами. Вона призначена для масового ураження живої сили противника, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, а в деяких випадках для пошкодження озброєння і військової техніки. Масове застосування біологічної зброї інколи називають біологічною війною.

Уражаюча дія БЗ базується на використанні в першу чергу хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Після потрапляння в організм людини (тварини) в дуже малій кількості названі мікроби та їх токсичні продукти викликають дуже тяжкі інфекційні захворювання, що за відсутності своєчасного лікування незмінно призводять до смертельних наслідків або до тривалого часу перебування у хворобливому стані.

Уражаюча дія БЗ проявляється не відразу, а через деякий проміжок часу (інкубаційний період) і залежить від виду і кількості мікробів і токсинів, що потрапили в організм. Найчастіше інкубаційний період триває від 2 до 5 діб. упродовж цього часу особовий склад зберігає боєздатність, інколи навіть не підозрюючи про захворювання. Деякі із захворювань, які називають контагіозними, передаються здоровим людям і тваринам. До таких захворювань належать чума, натуральна віспа та ін. До видів захворювань, що називаються не контагіозними, належать сибірка, виразка, туляремія. Крім цього, до реальної загрози від БЗ ще й належить психологічний вплив на людей. Раптові масові захворювання серед військових і мирного населення викликають страх і паніку.

Види і основні властивості біологічних засобів

Основу уражаючої дії біологічної зброї становлять біологічні засоби (БЗ) - спеціально відібрані для бойового застосування біологічні агенти, які здатні у разі проникнення в організм людини викликати тяжкі захворювання (інтоксикації). До них належать: окремі види хвороботворних мікробів і вірусів - збудників найбільш тяжких хвороб, а також токсичні продукти їх життєдіяльності; генетичний матеріал - молекули інфекційних нуклеїнових кислот, що отримані від мікробів і вірусів. Для знищення посівів зернових, технічних та інших сільськогосподарських культур можуть бути застосовані збудники хвороботворних мікробів, а також найбільш небезпечні шкідники.

Патогенні мікроорганізми - збудники інфекційних хвороб надзвичайно малі за розмірами, не мають кольору, запаху і смаку і тому не визначаються органами чуття людини. Залежно від розмірів побудови та біологічних властивостей їх поділяють на класи, з яких найбільше значення мають бактерії, рикетсії і грибки.

Бактерії - являють собою різноманітні за формою та розмірами одноклітинні мікроорганізми (розмірами від 0,5 до 8-10 мкм). Рикетсії - від 0,4 до 1 мкм (клітини-палички).

Грибки - одно - або багато клітинні мікроорганізми рослинного походження, відрізняються від бактерій більш складною будовою та способом розмноження.

Віруси - велика група біологічних агентів, що не мають клітинної структури, здатні розвиватися та розмножуватися лише у живих клітинах, використовуючи для цього їх біосинтетичний апарат (розмірами від 0,02 до 0,4 мкм).

До комах - шкідників сільськогосподарських культур, що використовуються з метою знищення посівів зернових та технічних культур, закордонні спеціалісти відносять колорадського жука, сарану та ін.

Для ураження людей можливими видами агентів, відібраних до групи біологічних засобів, вважаються збудники таких тяжких інфекційних захворювань: із вірусів - збудники натуральної віспи, жовтої лихоманки, багатьох видів енцефалітів (енцефаломієлітів), геморагічних лихоманок; із класу бактерій - збудники сибірки, туляремії, чуми, сапу та ін.; з рикетсій - збудники Ку - лихоманки, сипкого тифу, лихоманки цуцугамуші; з класу грибків - збудники кокцидіоїдомікози, гістоплазмози; серед бактеріальних токсинів - ботулінічний токсин та стафілококовий ентеротоксин.

Способи застосування противником біологічної зброї

Ефективність дії біологічної зброї залежить не тільки від уражаючих властивостей, а й значною мірою від правильного вибору засобів її застосування. Способи бойового застосування БЗ залежать від властивостей патогенних мікробів у звичайних умовах проникати в організм людини такими шляхами:

- через неушкоджену шкіру в результаті укусів заражених кровососних членистоногих (трансмісійний шлях);

- через слизову оболонку рота, носа, очей, а також через ушкоджені шкірні покриви (контактний шлях).

Виходячи з вищевикладеного, способами бойового застосування БЗ можуть бути:

- розпилювання біологічних рецептур для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю - аерозольний спосіб;

- розсіювання в районі цілі штучно заражених кровососних переносників - трансмісійний спосіб;

- зараження біологічними засобами повітря і води в замкнутих просторах (об'ємах) за допомогою диверсійного спорядження - диверсійний спосіб.

Боєприпаси і бойові прилади, за допомогою яких застосовуються БЗ, прийнято називати біологічними боєприпасами.

Оскільки аерозольний спосіб застосування вважається військовими фахівцями як основний, то розроблення засобів доставки БЗ до цілі ведуться у напрямку створення аерозолів потрібної концентрації і дисперсності із біологічних рецептур. Рецептурами різноманітних типів (мікробами, токсинами, комбінованими) можуть споряджатися авіаційні бомби, касети, розпилювальні прилади для диверсійного застосування БЗ.

Для доставки і розсіювання в районі цілей кровососних переносників, а також шкідливих комах застосовуються так звані ентомологічні боєприпаси - авіаційні бомби і контейнери спеціальних конструкцій, що забезпечують членистоногим необхідний захист від дії несприятливих факторів у період польоту і приземлення. З цією метою оболонку боєприпасу виготовляють із термоізоляційних матеріалів, забезпечують штучний підігрів у відсіках, а також створюють умови для комфортного приземлення начинення боєприпасу.

До основних принципів застосування противником БЗ належать: раптовість, масування, ретельне врахування бойових властивостей і особливостей уражаючої дії біологічних засобів.

Запалювальна зброя - це спеціальні боєприпаси та прилади із засобами доставки, споряджені запалювальними сумішами.

Запалювальні речовини і суміші розділяють на дві основні групи:

- що горять за наявності кисню повітря (напалм, білий фосфор);

- що горять без доступу кисню повітря (терміти та термітні складові).

До засобів бойового застосування належать авіаційні і артилерійські запалювальні боєприпаси, гранатомети, вогнемети, вогневі фугаси, гранати, патрони, шашки.

Уражаюча дія ЗЗ на людину проявляється:

- у вигляді опіків шкіри та слизової тканини при контакті із запалювальними речовинами;

- у вигляді ураження слизової оболонки дихальних шляхів при вдиханні нагрітого повітря, диму й інших продуктів горіння;

- у вигляді теплового удару внаслідок перегріву тіла;

- у дії токсичних продуктів неповного згорання запалювальних речовин і матеріалів горіння;

- у неможливості продовжувати дихальну функцію, в результаті вигорання кисню повітря в закритих спорудах;

- у механічній дії на людину вогневих штормів при масових пожежах.

Для захисту від ЗЗ необхідно використовувати:

- закриті фортифікаційні споруди;

- озброєння і військову техніку;

- природні укриття і різні місцеві матеріали;

- засоби індивідуального захисту шкіри й органів дихання;

- шинелі, куртки, плащ-накидки, тенти й брезенти.

Висновки з розділу

Зброя масового ураження має колосальну енергію і здатна миттєво вивести з ладу велику кількість особового складу й техніки, а також завдати значних руйнувань. До її складу входять: ядерна, хімічна та біологічна зброя. Різновидом ядерної зброї є нейтронна зброя.

У розділі розглянуті фізико - технічні основи ядерної зброї, види ядерних вибухів, наведені характеристики уражаючих факторів. Розглянуто характеристики уражаючої дії хімічної, біологічної зброї, а також способи захисту.

Викладений у розділі матеріал дає можливість слухачам оволодіти теоретичними основами створення складових зброї масового ураження.

Навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Зброя масового ураження, ядерна зброя, атомна зброя, термоядерна зброя, нейтронний боєприпас, хімічна, біологічна, запалювальна зброя, отруйні речовини, уражаючі фактори ядерної, хімічної, біологічної та запалювальної зброї, ядерний вибух, термоядерний вибух, способи застосування зброї масового ураження.

Питання для повторення і самоконтролю

1. Які складові частини зброї масового ураження?

2. Ядерна, термоядерна зброя, принципи її дії.

3. Які уражаючі фактори ядерного вибуху?

4. Характеристики уражаючої дії хімічної зброї.

5. Характеристики уражаючої дії біологічної зброї.

6. Характеристики уражаючої дії запалювальної зброї.

Завдання для самопідготовки

1. Вивчити фізико-технічні основи створення ядерної зброї.

2. Вивчити складові частини хімічної зброї.

3. Склад біологічної зброї, способи її застосування.

Теми, що пропонуються для розроблення рефератів

1. Історія створення ядерної, хімічної та біологічної зброї.

2. Перспективи і фактори, що можуть вплинути на заборону виготовлення і зберігання ЗМУ.

Розділ 2. Основи захисту артилерійських підрозділів від зброї масового ураження

2.1 Мета, завдання та основні заходи РХБ захисту

РХБ захист підрозділів організовується та здійснюється в батареї (взводі) з метою максимально послабити вплив ядерної, хімічної та біологічної зброї противника, а також результатів зруйнування підприємств АЕ та ХП на підрозділи, зберегти їх боєздатність та забезпечити успішне виконання поставлених їм завдань.

Основними завданнями РХБ захисту артилерійських підрозділів є:

- своєчасне виявлення підготовки противника до застосування ЗМУ та оцінка РХБ обстановки;

- попередження підрозділів про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, про зруйнування підприємств АЕ та ХП, а також сповіщення особового складу про РХБ зараження;

- фортифікаційне обладнання зайнятих районів, позицій, використання захисних та маскувальних властивостей місцевості;

- здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів;

- виявлення наслідків застосування противником ЗМУ та зруйнування підприємств АЕ та ХП. Ліквідація наслідків РХБ зараження;

- підтримання безпеки підрозділів в умовах РХБ зараження.

Загальне керівництво організацією РХБ захисту в батареї здійснюється її командиром і є одним із найважливіших його обов'язків. Організовуючи захист від ЗМУ, командир, як правило визначає, на забезпеченні яких елементів бойового (похідного) порядку та бойових завдань необхідно зосередити зусилля захисту, строк і порядок виконання завдань (заходів) з захисту, виділені сили та засоби, відповідальних виконавців.

Тепер більш детально розглянемо зміст і порядок виконання завдань РХБ захисту артилерійських підрозділів.

Своєчасне виявлення підготовки противника до застосування ЗМУ передбачає збір розвідувальних даних про наявність у нього частин і підрозділів, спроможних застосувати ЗМУ, органів забезпечення ядерними і хімічними боєприпасами, про стан, готовність системи управління і ступеня готовності противника до застосування ЗМУ та дій в умовах його застосування.

Оцінка РХБ обстановки виконується з метою забезпечення командирів і штабів інформацією про стан боєздатності особового складу і тенденцію щодо її зміни для урахування при прийнятті рішення про організацію і ведення бою.

РХБ розвідка організовується і проводиться для своєчасного виявлення РХБ зараження і сповіщення підрозділів. Розвідка ведеться методом збору даних про РХБ обстановку на маршрутах, у районах. Для ведення РХБ розвідки призначаються:

у дивізіоні - спеціально підготовлене позаштатне відділення (пост РХБ спостереження), який розміщується поблизу КСП (ПУВД);

у батареї - позаштатний спостерігач на КСП (ПУВ батареї).

Пост, висланий для розвідки, стає дозором РХБ розвідки. На пости РХБ спостереження (спостерігачів) покладаються такі завдання: виявлення радіоактивних, отруйних речовин і біологічних засобів у повітрі і на місцевості, а також рівнів радіації і визначення типу ОР; контроль за зміною рівнів радіації і ступеня зараження повітря і місцевості; встановлення і позначення меж зон (ділянок) РХБ зараження, знаходження шляхів їх обходу і виявлення напрямків, маршрутів і ділянок місцевості з найменшими рівнями радіації.

Військовим досвідом доведено, що середня швидкість ведення наземної РХБ розвідки має бути такою:

- хімічної - 8-12 км/год;

- радіаційної - 30-40 км/год.

Для ведення радіаційної розвідки використовують прилад ДП-5В (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 - Прилад радіаційної розвідки ДП-5В

Хімічну розвідку ведуть за допомогою приладу ВПХР (військовий прилад хімічної розвідки), який показано на рис. 2.2.

Радіаційний і хімічний контроль організовується з метою отримання даних для оцінки боєздатності підрозділів та визначення обсягу спеціальної обробки. Він включає: визначення доз опромінення особового складу, ступеня зараження військовослужбовців, озброєння, техніки, боєприпасів та матеріальних засобів.

Рисунок 2.2 - Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР)

Радіаційний та хімічний контроль у дивізіоні здійснюється інструктором РХБ захисту та позаштатним відділенням, а в батареї - спеціально підготовленим військово-службовцем. Радіаційний та хімічний контроль проводиться груповим методом (відділення, екіпаж) та індивідуальним методом (офіцери, прапорщики, окремо діючі військовослужбовці). Керівництво проведенням РХБ розвідки, радіаційного та хімічного контролю здійснюють: у дивізіоні - начальник штабу; у підрозділах - командири підрозділів. Про радіоактивне опромінення особового складу командири підрозділів доповідають щоденно вищому штабу, а при одноразовому опроміненні 100 р і більше - негайно. Можливість одного дозиметриста (спеціально підготовленого військовослужбовця) з обстеження військовослужбовців - до 60 осіб/год, об'єктів - до 12 од./год.

Збір та обробка інформації про параметри ядерних вибухів і РХБ обстановку за даними розвідки (дані від постів РХБ спостереження, спостерігачів, дозорів РХБ розвідки) проводяться штабом дивізіону (командиром батареї).

Попередження підрозділів про безпосередню загрозу та початок застосування противником ЗМУ, про зруйнування підприємств АЕ і ХП організовується та здійснюється штабом дивізіону (командиром батареї, взводу) на підставі вказівок вищого штабу. Після отримання попередження уточнюються строки та обсяг необхідних заходів захисту, особливо щодо розосередження підрозділів, зміни районів їх розташування та безпосереднього захисту особового складу, озброєння і техніки, підвищується їх готовність до захисту та посилюється контроль за виконанням заходів. У випадку застосування противником ЗМУ, високоточної зброї, а також зруйнування (аварії) підприємств АЕ та ХП командирів підрозділів негайно попереджують про нанесені удари (зруйнування), сповіщають про РХБ зараження місцевості й атмосфери, а також інформуються про можливі зміни РХБ обстановки, наявність зруйнувань, пожеж та затоплень.

Сповіщення про РХБ зараження здійснюється позачергово усіма засобами зв'язку єдиними постійно діючими сигналами. При загрозі радіоактивного зараження подається сигнал "Радіаційна небезпека", з одержанням якого особовий склад одягає респіратори (протигази) та засоби захисту шкіри або укривається у сховищах (техніці). При загрозі хімічного або біологічного зараження подається сигнал "Хімічна тривога", з одержанням якого особовий склад одягає протигази та засоби захисту шкіри або використовує герметичні сховища (техніку) з фільтровентиляційними агрегатами.

Фортифікаційне обладнання зайнятих районів, позицій, рубежів розгортання та підготовки шляхів до маневру здійснюється згідно із вказівками командира підрозділу. Залежно від завдань, що виконуються, та наявності часу обладнуються:

- для особового складу - відкриті та перекриті щілини, окопи, бліндажі та сховища;

- для озброєння і техніки - окопи та укриття.

Сховища із спеціальним обладнанням повинні забезпечувати безпечне перебування в них особового складу без засобів індивідуального захисту.

Використовувати захисні властивості місцевості - означає знайти у призначеному районі такий варіант розташування чи переміщення підрозділів, при якому втрати особового складу і техніки будуть мінімальними. Захисні властивості мають діброви, глибокі яри, підземні шахти, насипи, кар'єри, лісові масиви, підвали з надійними перекриттями і особливо підземні споруди.

Забезпечення прихованості розташування підрозділів і об'єктів виконується з метою зниження ефективності наземної та повітряної розвідки противника та застосування його засобів ураження. Воно досягається методом постановки аерозольних завіс (силами свого підрозділу, старших командирів, військ РХБ захисту).

Осліплення противника аерозолями проводиться способом створення аерозольних завіс у районах його зосередження. Для осліплення застосовують в основному димові засоби. Об'єктами осліплення можуть бути: спостережні пункти, вогневі засоби, засоби ППО.

Маскування аерозолями застосовують для введення противника в оману щодо розміщення підрозділів, приховування важливих об'єктів

При діях у гірській місцевості райони розташування доцільно вибирати з невеликими підвищеннями біля підніжжя гір. Необхідно уникати вибору районів розташування в котлованах, навколо яких розташовані високі гори, населені пункти, в районах можливих затоплень. У лісі підрозділи рекомендується розташовувати на віддалі 150-200 м від галявин і 30-50 м - від магістральних доріг та просік. При використанні захисних властивостей місцевості необхідно враховувати, що лісові масиви, діброви, яри і шахти сприяють тривалому застою отруйних речовин та біологічних аерозолів. У зв'язку з цим перед зайняттям таких ділянок необхідно проводити РХБ розвідку.

Протиепідемічні заходи включають: вивчення санітарно - епідемічного стану районів дій та розташування підрозділів, організацію обсервації та карантину; проведення запобіжних щеплень особовому складу та застосування засобів екстреної профілактики, проведення дезінфекційних заходів.

Санітарно-гігієнічні заходи полягають у суворому виконанні встановлених гігієнічних вимог при розміщенні, харчуванні та водопостачанні, лазнево-пральному обслуговуванні та дотриманні правил особистої та громадської гігієни. Спеціальні профілактичні медичні заходи включають застосування антидотів, антибіотиків, протирадіаційних та інших захисних препаратів.

Виявлення наслідків застосування противником ЗМУ та зруйнування підприємств АЕ та ХП включає: визначення втрат і морального стану особового складу, втрат озброєння і техніки, а також масштабів та характеру зараження, зруйнувань, пожеж та затоплень. Воно здійснюється штабом дивізіону (командиром батареї) за даними розвідки, радіоактивного та хімічного контролю, що проводяться в осередках ураження та в районах поширення радіоактивних, отруйних речовин та біологічних засобів.

На основі отримання даних приймається рішення про виведення підрозділів із небезпечних районів, відновлення їх боєздатності, ліквідацію наслідків застосування противником ЗМУ та подальше ведення бойових дій.

Ліквідація наслідків РХБ зараження виконується для поновлення боєздатності підрозділів та нормалізації РХБ обстановки у районах їх дій. Вона проводиться одночасно з відновленням боєздатності підрозділів і включає: розвідку осередків ураження; рятувальні роботи; надання першої медичної допомоги ураженим та лікувально-евакуаційні заходи; проведення радіаційного та хімічного контролю; спеціальну обробку військ; гасіння та локалізацію пожеж; розчищення та відновлення маршрутів руху та маневру; проведення екстреної профілактики та ізоляційно-обмежувальні заходи в осередках біологічного ураження.

Ліквідація наслідків РХБ зараження здійснюється методом спеціальної обробки (СО) підрозділів і ДДД місцевості.

Спеціальна обробка підрозділів - обов'язковий захід, що проводиться для знезараження (усунення і знешкодження) із ОВТ та особового складу радіоактивних, токсичних та біологічних забруднень. Залежно від умов, наявності часу, сил та засобів СО може бути частковою і повною (силами свого підрозділу, військ РХБ захисту).

ДДД місцевості, доріг та споруд проводиться для зменшення ризику зараження бойової техніки та особового складу при пересуванні або тривалому знаходженні на позиціях. Здійснюється силами свого підрозділу, військ РХБ захисту.

Підтримання безпеки підрозділів в умовах РХБ зараження здійснюється з метою забезпечення бойової готовності підрозділів до виконання завдань. Воно досягається: постійним знанням штабу дивізіону та командирами підрозділів РХБ обстановки в районах бойових дій, змін, що сталися на місцевості внаслідок ядерних ударів та зруйнування підприємств АЕ і ХП, ступеня опромінення особового складу; своєчасним та вмілим використанням засобів індивідуального та колективного захисту, фортифікаційних споруд, захисних властивостей озброєння, техніки на місцевості; своєчасним застосуванням антидотів, антибіотиків та інших захисних препаратів; вибором найбільш доцільних способів дій у зонах зараження та їх подолання; суворим дотриманням правил поведінки особового складу на зараженій місцевості.

Сповіщення підрозділів про РХБ обстановку організується штабами частин для своєчасного визначення початку застосування засобів індивідуального і колективного захисту особового складу.

Застосування засобів індивідуального та колективного захисту організується командирами для збереження боєздатності особового складу і надання можливості подальшого ведення бойових дій.

Виконання режимних обмежувальних заходів є необхідною умовою для зменшення ризику зараження особового складу і районів бойових дій. Вони включають:

- зонування території за ступенями небезпеки;

- застосування профілактичних засобів від впливу РХБ факторів;

- виведення або зміну підрозділів, які перебувають у заражених районах;

- дотримання правил поведінки і дій на зараженій місцевості.

Розосередження підрозділів здійснюється з урахуванням завдань, що виконуються, захисних властивостей озброєння і техніки, характеру місцевості, наявності часу та підприємств АЕ і ХП у районі бойових дій. Воно повинно максимально зменшити втрати підрозділів, забезпечити вигідні умови для захисту від ЗМУ і не ускладнювати управління, взаємодію, побудову бойового (похідного) порядку та ведення бойових дій.

Зміна районів розташування підрозділів здійснюється, як правило, за розпорядженням або з дозволу старшого командира для виведення їх з-під ядерного удару противника, а також із районів застосування ядерної, хімічної та біологічної зброї та зруйнування підприємств АЕ і ХП, із зон зараження та для ліквідації наслідків ураження.

Зони РХБ зараження обходять або долають у напрямках, що забезпечують найменший ступінь опромінення (зараження) особового складу. Підрозділи при подоланні зон зараження рухаються на максимальних швидкостях та збільшених дистанціях між машинами.

Дії підрозділів у районах зруйнувань, пожеж та затоплень визначаються обстановкою і повинні бути спрямовані на виконання поставленого завдання та забезпечення безпеки особового складу.

Заходи із РХБ захисту здійснюються силами і засобами підрозділів безперервно в усіх видах бойових дій і за різних умов обстановки. Найбільш складні і специфічні заходи, що потребують особливої підготовки із застосуванням спеціальної техніки та приладів, виконуються підрозділами військ РХБ захисту.

2.2 Робота командира батареї (взводу) з оцінки РХБ обстановки

У розпорядженні із РХБ захисту командир дивізіону, (батареї) зазначає: порядок ведення радіаційної, хімічної та біологічної розвідки; сигнали попередження про безпосередню загрозу та початок застосування противником ЗМУ, а також сигнали сповіщення про РХБ зараження і порядок дій з отриманням сигналів; заходи безпеки при діях у зонах зараження; строки проведення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілактичних медичних заходів; порядок та черговість отримання засобів захисту та перевірки протигазів; порядок і терміни проведення радіаційного та хімічного контролю; порядок встановлення зв?язку з підрозділом ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ; місце, час та порядок проведення спеціальної обробки. Варіант розпорядження наведено в додатку А.

Виявлення та оцінка радіаційної обстановки в умовах застосування ядерної зброї, руйнування (аварій) підприємств атомної енергетики є обов'язковим елементом роботи командирів та штабів. У штабах частин така робота проводиться в два етапи:

- перший етап роботи полягає у виявленні очікуваної радіаційної обстановки та її оцінці. Він проводиться з використанням інформації про плановані або здійснені ядерні вибухи, руйнування (аварії) підприємств атомної енергетики та дані про напрямок і швидкість середнього вітру;

- другий етап роботи полягає у виявленні фактичної радіаційної обстановки та її оцінці. Під фактичною радіаційною обстановкою розуміють радіаційну обстановку, виявлену за даними радіаційної розвідки про потужності доз випромінювання в окремих точках місцевості. Після нанесення фактичної радіаційної обстановки на карту її оцінюють. Вона дозволяє командирам та штабам уточнити прийняті за результатами прогнозування рішення про дії в зонах зараження, можливість зайняття районів, намічених для розміщення військ, а також уточнити заходи з мінімізації впливу радіоактивного зараження.

У повному обсязі робота з виявлення та оцінювання радіаційної обстановки здійснюється у вищих штабах розрахунково-аналітичними станціями (РАСТ), або розрахунково-аналітичними групами.

Метою оцінки радіаційної обстановки є напрацювання висновків про її вплив на виконання завдань та збереження боєздатності підрозділів.

Оцінка радіаційної обстановки за даними розвідки

Під радіаційною обстановкою розуміють масштаби та ступінь радіоактивного зараження місцевості, які впливають на боєздатність підрозділів.

Для оцінки радіаційної обстановки за даними розвідки, крім рівнів радіації, часу, місця їх вимірювання і часу вибуху, необхідно знати положення підрозділу, його завдання, ступінь боєздатності (отримані особовим складом дози опромінювання) та умови, в яких вони знаходяться.

Одразу після отримання інформації про визначене зараження командири підрозділів віддають розпорядження на подачу сигналу сповіщення, приймають рішення щодо захисту особового складу, наносять дані про рівні радіації на карту.

Подальша оцінка радіаційної обстановки проводиться в такій послідовності:

- приводяться рівні радіації на одну годину після вибуху;

- розраховуються можливі дози опромінення, отримані особовим складом при діях на зараженій місцевості;

- визначаються можливі втрати від радіоактивного опромінення;

- визначається ступінь зараженості озброєння та військової техніки;

- визначаються варіанти дій підрозділу на зараженій місцевості, при яких особовий склад отримує дози опромінення, які не виводять його зі строю.

У висновках з оцінки радіаційної обстановки командир підрозділу визначає:

- вплив радіаційної обстановки на виконання поставленого завдання;

- доцільний варіант дій підрозділу з метою збереження боєздатності особового складу при виконанні завдання;

- додаткові заходи з організації захисту і необхідні сили та засоби для ліквідації наслідків зараження;

- кому і які необхідно віддати розпорядження із забезпечення РХБ захисту дій особового складу на зараженій місцевості;

- яка необхідна допомога від старшого командира.

Варіант оцінки радіаційної обстановки наведений у додатку Б.

Своєчасна оцінка радіаційної обстановки дозволяє командиру прийняти правильне рішення для дій підрозділів у зоні радіоактивного зараження та зберегти їх боєздатність.

Оцінка радіаційної обстановки за даними розвідки об'єднує вирішення таких завдань:

- визначення радіаційних втрат при діях у зонах зараження;

- визначення радіаційних втрат при подоланні зон зараження;

- визначення тривалості перебування особового складу у зоні зараження за заданою дозою опромінення;

- визначення часу початку подолання зон зараження (початку виходу із зони) за заданою дозою опромінення;

- визначення часу початку входу у зону зараження (початку робіт у зоні) за заданою дозою опромінення;

- визначення ступеня зараження озброєння та військової техніки.

Ці завдання вирішуються за допомогою [9].

Задачі з оцінки радіаційної обстановки при зруйнуванні (аварії) підприємств АЕ вирішуються за допомогою [10].

Приклад 1

Визначити час ядерного вибуху, якщо перше вимірювання рівня радіації було зроблено о 4.40 28.01 і воно дорівнювало 110 р/г, а друге - о 4.55 і дорівнювало 83 р/г.

Розв?язання

1. Визначаємо дані для входження до таблиці 2 [9]. Це проміжок часу між вимірами рівнів радіації (?t = t₂ - t₁) 4.55 - 4.40 = 0.15 та показники рівнів радіації: 83 і 110 р/г відповідно.

2. З таблиці 2 за вхідними даними зчитуємо, що з моменту проведення ядерного вибуху пройшло ?т = 1 година 15 хвилин.

3. Визначаємо час, коли відбувся ядерний вибух

(Т = t₂ - ?т) 4.55 - 1.15 = 3.40. Він відбувся о 3.40 28.01.

Варіант оцінки радіаційної обстановки наведено в додатку Б.

Оцінка хімічної обстановки за даними розвідки

Під хімічною обстановкою, як елементом бойової обстановки розуміють умови, що визначаються масштабами та ступенем хімічного зараження місцевості і об'єктів на ній і можуть впливати на дію та боєздатність підрозділів.

Вхідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

- напрямок та швидкість середнього вітру;

- місце розташування підрозділу;

- дані про виявлення отруйних речовин.

При оцінці хімічної обстановки визначаються:

- засоби застосування, об'єкти ураження, розміри району зараження і тип отруйних речовин;

- втрати особового складу, зараженість бойової техніки та озброєння в районі застосування отруйних речовин;

- глибини небезпечного поширення зараженого повітря;

- стійкість отруйних речовин у районах їх застосування;

- орієнтовний час перебування в засобах захисту в районі зараження та на різних віддаленнях від нього.

На основі оцінки хімічної обстановки сповіщаються підрозділи про хімічне зараження місцевості і повітря, робляться висновки про боєздатність підрозділів, вживаються заходи із захисту особового складу і ліквідації наслідків застосування хімічної зброї, намічаються найбільш доцільні дії підрозділів у даній обстановці, визначаються напрямок і маршрути для подолання або обходу районів зараження, найбільш безпечні райони для розміщення підрозділів, час перебування особового складу в засобах захисту при подоланні районів хімічного зараження, порядок проведення спеціальної обробки і використання сил та засобів для її виконання.

Варіант методики оцінки хімічної обстановки наведено у додатку В.

Задачі з оцінювання хімічної обстановки вирішуються за допомогою підручника [11]. Задачі з оцінки хімічної обстановки при зруйнуванні (аварії) підприємств хімічної промисловості вирішується за допомогою [10].

Приклад 2

Визначити час (Т¹), коли ОР зарин втратить свої бойові властивості за умови, що ОР була застосована о 4.55 28.01. Т = 4.55.

Розв?язання

1. За вхідною величиною (Т) за табл. 14 [11] визначаємо час стійкості (t) ОР зарину. t = 4 години.

2. Визначаємо час (Т¹), коли ОР зарин втратить свої бойові властивості: (Т¹ = Т + t) 4.45 + 4.00 = 8.55.Отже, ОР зарин повністю втратить бойові властивості о 8.55 28.01.

2.3 Організація та проведення спеціальної обробки у підрозділах

2.3.1 Мета і завдання спеціальної обробки

Спеціальна обробка підрозділів полягає у проведенні санітарної обробки особового складу, дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, військової техніки, обмундирування, спорядження, взуття, засобів індивідуального захисту, боєприпасів та матеріальних засобів. Вона може бути частковою або повною.

Часткова спеціальна обробка організується за вказівкою командира дивізіону (батареї) і проводиться особовим складом у ході виконання бойового завдання під керівництвом командирів підрозділів. Вона включає:

- при заражені ОР - проведення дегазації;

- при зараженні РР - проведення дезактивації;

- при зараженні БЗ - проведення дезінфекції.

Повна спеціальна обробка підрозділів проводиться за командою командира дивізіону, як правило, після виконання бойового завдання, а також після виходу підрозділів із бою. Вона включає: проведення у повному обсязі дегазації, дезактивації, дезінфекції озброєння і військової техніки, боєприпасів та матеріальних засобів, а за необхідності і санітарну обробку особового складу.

Повна СО підрозділів проводиться частинами в районах, які вони займають на маршрутах їх руху, а також у районах СО, що по можливості призначаються на незараженій місцевості. Для проведення СО застосовують дезактивуючі, дегазуючі, дезінфікуючі речовини та розчини. Розглянемо їх склад.

2.3.2 Засоби дезактивації, дегазації та дезінфекції

Дезактивуючі речовини та розчини

Наявність довгоіснуючих ізотопів вимагає проведення штучної дезактивації заражених об'єктів, а саме:

- дезактивації, що базується на миючій дії деяких речовин (поверхнево-активні речовини - мило, сульфонол та ін.);

- дезактивації, що базується на використанні хімічних реагентів, які викликають розчинення або руйнування поверхневого шару об'єкта (кислоти, луги, окиснювачі, органічні розчинники - діхлоретан, керосин, дизпаливо, бензин);

- дезактивації, що базується на сорбційних процесах (карбоферогель);

- дезактивації, що базується на іонному обміні (цеоліт, глауконіт, сульфовугілля, іонно-обмінні смоли);

- дезактивації, що базується на використанні комплексоутворювачів: гексаметафосфат, триполіфосфат натрію, щавелева, лимонна, винна кислоти та ін.).

Для дезактивації озброєння і техніки силами підрозділів найбільш поширеним способом є застосування: 0,15% розчину порошку СФ-2у у воді (літом) або аміачній воді 25% аміаку (взимку). З комплектом ДК-4 порошок СФ-2у застосовується у вигляді 0,075% водного розчину.

Дегазуючі речовини та рецептури

Залежно від механізму знешкоджуючої дії вони поділяються на окиснювально-хлоруючі речовини (хлорне вапно, двітретинноосновна сіль гіпохлориту кальцію (ДТС ГК), хлорамін та. ін.) та речовини лужного характеру, які вступають в обмінні реакції та прискорюють гідроліз ОР.

Для дегазації озброєння, техніки застосовуються:

- дегазуючі розчини: ДР №1 (2% розчин дихлораміну в дихлоретані); ДР №2 ащ (водний розчин: 2% NaOH з 5% моноетаноламіну, 25% розчину аміаку); ДР №2 бщ (водний розчин: 10% NaOH з 25% моноетаноламіном);

- дегазуючі рецептури РД-2, РД;

- водні розчини СН-50 (натрієва сіль дихлорізоціанурової кислоти (СН-50У - трихлорізоціанурова кислота), триполіфосфат натрію, вуглекислий натрій і сульфонол), гіпохлоритів кальцію - ДТС ГК.

За відсутності табельних розчинів можуть бути використані водні розчини порошку СФ-2У (0,3%), органічні розчинники (керосин, спирт, дихлоретан та. ін.), що сприяють швидкому змиву ОР.

Види ОР та розчини для їх дегазації

Ві-Ікс (VX) гази та іприт. ДР №1, РД, РД-2, сузпензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8(9), ІДК-1, танковий дегазаційний прилад (ТДП) або автоматичну розливну станцію (АРС). Норма 0,4-0,6 л/м². (із ТДП - 0,2 л/м²). У якості допоміжних розчинів можуть застосовуватись гаряча мильна вода, СФ-2У, діхлоретан, трихлоретилен, спирт, гас, дизельне паливо.

Зоман (GD), зарин (GB). ДР №2 бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1, ІДПС, ІДК-1, ТДП, АРС. Норма 0,4 - 0,5 л/м². Як допоміжні розчини можуть застосовуватися гаряча мильна вода, СФ-2У, NaOH-водний розчин, дихлоретан, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Люїзит. ДР №1, РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1 Як допоміжні розчини можуть застосовуватися гаряча мильна вода, СФ-2У, аміачна вода, водний розчин NaOH, дихлоретилен, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Дифосген, хлорпікрин. ДР №2 бщ (ащ), РД, РД-2. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Норма 0,5-0,6 л/м². Як допоміжний розчин може застосовуватися гаряча мильна вода.

Бі-Зет (BZ). ДР №1, ДР №2 бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Як допоміжні розчини можуть застосовуватися гаряча мильна вода, СФ-2У, аміачна вода, водний розчин NaOH, дихлоретилен, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Сі-Ес (CS) Сі-Ар (CR). ДР №2 бщ (ащ), РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Як допоміжні розчини можуть застосовуватися гаряча вода, СФ-2У, аміачна вода, водний розчин NaOH, дихлоретан, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Хлорацетофенон (CN). Суспензія ДТС ГК, СН-50. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Як допоміжні розчини можуть застосовуватися 5% розчин бісульфату Na, СФ-2У, гаряча мильна вода, дихлоретан, трихлоретилен, спирт, бензин, гас, дизельне пальне.

Адамсит (DM). РД, РД-2, СН-50, суспензія ДТС ГК. Використовують ІПП-8, ІДП-1. Як допоміжний розчин може застосовуватись гаряча вода.

Для дегазації металевих, гумових, дерев'яних виробів, траншей, окопів, ходів сполучення та інших оборонних споруд, забруднених ОР типу VХ, іприт, зоман, застосовують розчин ДТС ГК у пропорції: 2 об'єми ДТС ГК і один об'єм води.

Дезінфікуючі розчини

Для дезінфекції застосовуються розчини:

- водні суспензії та розчини 1-1,5% (5-7,5%) ДТС-ГК;

- розчин ДР №1;

- водний розчин СФ-2У;

- водний розчин 0,5% монохлораміну Б (ХБ).

Водна суспензія 1-1,5% ДТС-ГК призначена для дезінфекції озброєння і техніки, забрудненої не спороутворюючими формами мікробів. Суспензія ДТС-ГК є основним дезінфікуючим розчином. Норма витрати 2,5-3,0 л/м².

Водна суспензія 5% ДТС-ГК призначена для дезінфекції озброєння і техніки, забрудненої спороутворюючими формами мікробів (при температурі - 5С). Норма 4-4,5 л/м².

Дегазуючий розчин №1 призначений також і для дезінфекції озброєння і техніки. Норма витрати 0,5-0,6 л/м².

Заходи безпеки при проведенні спеціальної обробки:

- особовий склад при проведенні СО повинен бути в ЗІЗ;

- заборонено спрямовувати струмінь на особовий склад.



2.3.3 Технічні засоби спеціальної обробки

Для санітарної обробки особового складу використовують індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-11), комплект санітарної обробки (КСО).

Для дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, техніки використовуються комплекти ІДП-С, ДК-4, ІДК-1, ТДП.

Крім того у підрозділах для часткової СО можуть застосовуватися підручні засоби.

Проведення повної СО, крім табельних і підручних засобів, передбачає залучення дегазаційних машин і комплектів підрозділів військ РХБ захисту.

Технічні засоби санітарної обробки

ІПП-11 (рис. 2.3) призначений для часткової обробки відкритих ділянок тіла, а також невеликих ділянок одягу та спорядження при потраплянні на них краплинно-рідинних ОР та хвороботворних мікробів.

Рисунок 2.3 - Загальний вигляд протихімічного пакета ІПП-11

У разі необхідності використовується колективна аптечка (рис. 2.4).

ІПП-8 - складається із одного скляного флакона із рідиною та ватно-марлевих тампонів.

КСО - призначений для повної санітарної обробки особового складу у теплий час та часткової - у зимових умовах. Комплект працює від автомашин різних марок, використовуючи вихлопні гази. До складу комплекту входять: теплообмінник, газовідбірник, запобіжний клапан, гумотканинні рукави, сифон та інші деталі. Газовідбірник завчасно приварюється до вихлопної труби автомобіля. Для захисту особового складу від непогоди та у зимових умовах під час обробки розгортається спеціальна палатка, яка входить до складу комплекту.

Рисунок 2.4 - Загальний вигляд колективної аптечки

Принцип дії. Під час роботи двигуна вихлопні гази через газовідбірник надходять до теплообмінника, у між трубну порожнину, обігріваючи водяні труби, та через дросельну втулку виходять до атмосфери. Частина газу із теплообмінника гумотканинним рукавом надходить у ємність із водою та створює в ній тиск. Під тиском вода із ємності виходить у теплообмінник, проходячи водогрійними трубами, нагрівається до + 38-42⁰С і надходить до душових фільтрів.

Тактико - технічні характеристики:

- пропускна здатність - 10-12 осіб/год;

- вироблення гарячої води - 4-6 л/хв;

- вага комплекту з ящиком - 45 кг;

- час розгортання - 8-10 хв.

Технічні засоби дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, бойової техніки та матеріальних засобів:

ІДП-С (індивідуальний дегазаційний пакет - селікагелевий) - призначений для дегазації та дезінфекції зброї, кулеметів, гранатометів, 82-мм мінометів та обмундирування. ІДП являє собою металевий (картонний) футляр з кришкою, в якому знаходяться 2 (дві) склянні ампули (по 60 мл кожна). В ампулі з червоною голівкою - розчин ДР №1, а з чорною - розчин ДР №2. У кришці футляра розміщені 5 паперових тампонів.

ДП-С (дегазаційний пакет селікагелевий) призначений для дегазації одягу, забрудненого парами ОР типу зарин, зоман. Пакет являє собою мішечок із тканини з силікагелем, який розміщений у поліетиленовій упаковці.

ДП-С входить до комплекту для дегазації зброї та обмундирування (ІДП-С), 8 пакетів великих (50 г) та 8 малих (25 г). Великий пакет для обробки зимового одягу, малий - літнього.

ІДК-1 (рис. 2.5) - призначений для дезактивації, дегазації та дезінфекції автомобільної техніки з використанням стисненого повітря від компресора автомобіля або автомобільного насоса.

Рисунок 2.5 - Загальний вигляд комплекту ІДК-1

До комплекту ІДК-1 входять: брандспойт із краном та щіткою, ежекторна насадка, спеціальна кришка для каністри, гумові рукави (для повітря, для рідини), шкребок, хомут, ЗІП, ганчір'я, сумка, технічна документація. ІДК-1 перевозиться на штатному місці автомобіля.

Тактико-технічні характеристики:

- вага комплекту 5 кг;

- час підготовки комплекту до роботи 3 - 5хв.

ДК-4 (рис. 2.6) - призначений для ДДД автомобілів, БТР, САУ та інших машин. До складу комплекту входять: газорідинний прилад, порошок СФ-2у, ЗІП, металевий ящик (брезентові сумки) для укладки.

Рисунок 2.6 - Комплект ДК-4

Газорідинний прилад складається із газовідбірника із заглушкою, кришки із запобіжним клапаном, ежектора, газорідинного рукава, рідинного рукава, брандспойта з подовжувачем та щіткою.

Обробка приладом виконується газорідинним методом або методом відсмоктування. При обробці газорідинним методом розчин із ємності по рідинному рукаву засмоктується в ежектор, де утворюються газовий та рідинний потоки. З ежектора газорідинний потік через брандспойт подається на поверхню, що обробляється. При дезактивації методом відсмоктування під дією розрідження, яке створюється ежектором, та механічної дії щітки пил відривається від поверхні, що обробляється, та по газорідинним рукавом засмоктується в ежектор, звідки викидається з повітряно-газовим потоком. Необхідно звертати увагу на те, щоб радіоактивний пил, що викидається вдруге, не потрапляв на особовий склад і техніку, для цього при дезактивації цим методом автомобіль із комплектом ДК-4 треба встановити так, щоб газовідбірник та об'єкти, що обробляються, розміщувалися з підвітряного боку. Якщо це зробити неможливо, тоді поряд викопують яму 1 х 1 х 0,5 м, заповнюють її водою і опускають в неї (під воду) гумовий рукав, яким відводять відсмоктаний радіоактивний пил. Таким чином, пил осідає на воді і не поширюється за вітром.

Тактико - технічні характеристики:

- час підготовки до роботи комплекту цим методом 3-4 хвилини;

- вага комплекту з ящиком - 33 кг (брезентові сумки - 16 кг).

ТДП (рис. 2.7) - призначений для часткової СО танків, САУ, БМП, гусеничних БТР та інших об'єктів військової техніки та шасі цих машин.

Рисунок 2.7 - Загальний вигляд комплекту ТДП

Комплект складається з двох автономних приладів, зарядного пристрою, лійки та ЗІП. Крім того на 5 комплектів передбачається одновимірна кружка для спорядження приладів дегазуючою рецептурою. Шланг високого тиску з понижувальним редуктором (від 150 атм до 75 атм).

Тактико - технічні характеристики:

- робочий об'єм одного приладу 1,6 л;

- робочий тиск у приладі 8 - 10 кгс/см²;

- вага спорядженого комплекту 6,3 - 6,5 кг.

Спорядження приладів та підготовку їх до роботи проводять обслуги бронеоб'єктів. Дія приладу базується на принципі розщеплення дегазуючої рецептури стисненим повітрям.

2.3.4 Робота командира батареї (взводу) з організації та проведення спеціальної обробки

Організовуючи спеціальну обробку особового складу, озброєння і техніки, командир батареї зобов'язаний:

- визначати вид, тип і рівень зараження;

- вказати командирам взводів порядок, місце та час проведення часткової санітарної обробки особового складу та часткової дезактивації, дегазації та дезінфекції озброєння, техніки та майна;

- встановити порядок проведення дезактивації, дегазації, дезінфекції оборонних споруд, які займає батарея;

- організовувати повну ДДД озброєння, військової техніки та майна батареї на підставі вказівок командира дивізіону;

- визначити можливість зняття засобів захисту особового складу після обробки та вказати заходи безпеки при використанні обробленої зброї і техніки;

- організувати поповнення використаних табельних засобів і матеріалів для подальшого проведення СО.

Командир взводу безпосередньо керує санітарною обробкою особового складу, ДДД озброєння і техніки взводу. Він зобов'язаний:

- організувати проведення часткової СО у взводі, особисто перевіряти якість її проведення;

- доповідати командиру батареї про особовий склад, який має надмірне зараження та потребує евакуації до медичних закладів;

- керувати проведенням повної СО у взводі;

- організовувати ДДД споруд, які займає взвод, і керувати проведенням СО;

- вживати заходів для своєчасного поповнення використаних ІПП та комплектів дегазації зброї і обмундирування.

...