Допускається до осіменіння маток свіжоодержана нативна і розведена охолоджена сперма з активністю не нижче 8 балів, розморожена сперма - не нижче 4 балів (у спермодозі повинно бути 60-80 млн. сперматозоїдів з прямолінійним поступальним рухом).

Винятком може бути заморожена сперма імпортних баранів, яка допускається до використання з активністю 3,0-3,5 бала.

4. Розбавлення сперми баранів та цапів

Сперму розбавляють з метою значного збільшення її об'єму, що має велике практичне значення при інтенсивному використання цінних плідників. А також захисту статевих клітин від негативного впливу зовнішнього середовища при їх зберіганні поза межами організму.

Для короткочасного зберігання при температурі +2-+4⁰C сперму баранів розбавляють у 2-3 рази синтетичними середовищами: глюкозо- цитратно-жовтковим (ГЦЖ) або глюкозо-фосфатно-жовтковим (ГФЖ).

Синтетичні середовища готують з розрахунку на 100 мл дистильованої води: глюкози медичної безводної - 0,8 г, натрію лимоннокислого тризаміщеного п'ятиводного - 2,8 г, жовтка курячого яйця - 15-20 мл; глюкози медичної безводної - 3,2 г, натрію фосфатнокислого - 12-водного - 2,08 г, калію фосфатнокислого однозаміщеного безводного - 0,08 г, жовтка курячого яйця - 15-20 мл. Усі компоненти середовищ попередньо перевіряються на відсутність токсичності для статевих клітин.

Для санації синтетичного розбавника з метою зниження кількості мікробів до їх складу добавляють антибіотики, а саме препарати «Спермосан-3»у концентрації 25-30 тис.од. або «Декомсан»у кількості 25-30 тис. од. на 100 мл. розбавленої сперми.

Розбавники готують на дистильованій, або бідистильованій кип'яченій воді. При цьому в колбу зсипають усі компоненти (крім сануючих препаратів і жовтка), заливають дистильованою водою і переносять у киплячу водяну баню на 5-7 хв., після чого розчин охолоджують до 38-40⁰С, добавляють решту компонентів. Розрідження сперми необхідно проводити при температурі середовища 25-30⁰C.

При осіменіння маток нативну (свіжоотриману) сперму необхідно використовувати не пізніше 30 хв. після її одержання.

Розбавлену сперму, що зберігалася при кімнатній температурі 16-18 ⁰C, слід використовувати протягом 2 годин.

Розбавлену та охолоджену до +2-+4⁰C сперму використовують не пізніше 24 годин.

Кріоконсервовану сперму необхідно використовувати протягом 10 хв. після розморожування.

5. Проведення штучного осіменіння овець.

Терміни осіменіння овець у господарствах різної форми власності визначаються в залежності від того, на який період планується ягніння з урахуванням періоду кітності (150 діб).

Осіменіння овець необхідно провести на протязі 35-45 діб (протягом двох - трьох статевих циклів). Для одержання високих показників запліднення і багатоплідності їх необхідно осіменяти двічі: перший раз - уранці після вибірки тварин в охоті, удруге - увечері. Як правило осіменіння проводять у серпні - вересні.

За 2 місяці перед початком осіменіння формують маточні отари, проводять вибракування не придатних до відтворення тварин, поліпшують умови годівлі, звертаючи особливу увагу на забезпечення маток зеленими кормами, які сприяють множинній овуляції і збільшенню ягнят у приплоді.

За 1-1,5 місяця до початку осіменіння закінчують масові ветеринарно-профілактичні обробки овець (діагностичні дослідження, щеплення, профілактичні обкурювання, купання тощо), хворих тварин ізолюють та лікують.

Вівцематок і ярок парувального віку в охоті виявляють молодими, енергійними баранами-пробниками I-го класу, які не використовуються для тучного осіменіння, а в племінних заводах - вазектомованими баранами. Баранів-пробників закріплюють за отарами з розрахунку одного на 80-100 маток (рис. 31).

Перед запуском в отару баранам-пробникам підв'язують фартухи розміром 40x50 см, а овець отари розподіляють на дві-три групи, щоб забезпечити повніше виявлення тварин в охоті (рис. 33).

Рис. 33. Баран-пробник з підв'язним фартухом

 Загін для виявлення охоти обладнується чотирма оцарками, кожний площею 9 кв. м, розташовують в кожному кутку, або загороджується з триметрових щитів шестигранний оцарок посередині загону. Охоту виявляють з 5-ї до 7-ї години ранку, після чого отару пускають на пасовище, а овець в охоті переганяють у манеж пункту штучного осіменіння.

Поряд з виявленням овець в охоті барани-пробники також стимулюють охоті інших вівцематок. Встановлено, що введення баранів до стада вівцематок стимул появу у них через 3-6 днів овуляції з подальшим проявом ознак статевого циклу.

Після закінчення вибірки баранів-пробників утримують в окремих загонах з високими перегородками. Для підтримання високої статевої активності баранам-пробникам один раз на тиждень слід давати змогу покрити матку або зробити садку в штучну вагіну.

Овець осіменяють як розбавленою, так і нерозбавленою спермою закріплених плідників. У великих вівчарських господарствах утримують власних племінних плідників, маток осіменяють свіжо одержаною спермою. Це дає змогу скоротити витрати на доставку і збереження сперми, забезпечити запліднення 85-90% маток за період осіменіння.

При використанні свіжоодержаної сперми маток осіменяють одноразово протягом статевого циклу, і тільки тих тварин, яких барани-пробники відбирають ранком наступного дня, треба осіменяти вдруге.

При використанні збереженої охолодженої і замороженої сперми тварин осіменяють двічі з інтервалом 8-10 годин. Свіжоодержану сперму дозують по 0,05 мл, охолоджену - по 0,10-0,15 мл. і заморожено-розмороженої 0,2 мл.



Рис. 34. Робоче місце техніка штучного осіменіння овець

У пункті проти вікна (рис. 34) або лампи-рефлектора розміщують фіксаційну вилку або станок для фіксації вівці в період осіменіння.

У шийку матки вівці сперму вводять за допомогою скляного шприца-катетера, обладнаного дозувальним пристроєм з бігунком, на максимально можливу глибину 1-3 см.

Перед початком роботи з шприца видаляють 70-градусний спирт і кілька разів промивають 1%-ним розчином хлористого натрію або 2,9%-ним розчином натрію цитрату. Потім у шприц набирають свіжоодержану сперму із спермоприймача, а транспортовану - з пеніцилінового флакона.

Відшукування шийки матки здійснюють за допомогою стерильного металевого піхвового дзеркала або пластмасового піхвового розширювача (більші для маток, менші для ярок).

Перед осіменінням наступної вівці катетер шприца протирають тампоном, змоченим 70-градусним спиртом, не допускаючи попадання його в отвір канюлі.

Після кожного осіменіння піхвове дзеркало миють гарячим содовим розчином (20-30 г на 1 л води), споліскує чистою водою і кладуть в стерилізатор з киплячою дистильованою водою, потім виймають і ставить на робочий столик техніка.



Рис. 35. Штучне осіменіння овець візо-цервікальним способом

Він його охолоджує, занурюючи в скляну літрову банку або хімічний стакан з фізіологічним розчином хлористого натрію кімнатної температури.

Ярок і переярок, у яких неможливо знайти шийку матки через вузьку піхву, осіменяють епі- або пара-цервікально без застосування піхвового дзеркала. Сперму вводять на шийку, або біля шийки матки. Дозу сперми при цьому подвоюють. Якщо ж осіменінню підлягає ціла отара ярок, то зручніше використовувати укорочений мікрошприц напівавтомат (рис. 36).

Рис. 36. Шприц-напівавтомат для штучного осіменіння овець

З 12-го дня після початку штучного осіменіння в отари чи групи осіменених маток пускають баранів-пробників для вибірки незапліднених овець, що прийшли повторно в охоту.

Усіх маток, що осіменіння, позначають фарбою «Вівчар», яка досить легко змивається. Маток, що пройшли осіменіння, тримають окремо до повернення отари з пасовища, потім їх змішують, щоб можливо було виявити і повторно осіменити наступного ранку тварин з тривалою охотою.

Охота в мериносових овець триває протягом 36 годин з коливаннями від 18 до 48 годин, у смушкових - від 12 до 72 годин; овуляція фолікулів відбувається через 27-33 години від початку охоти.

По закінченні штучного осіменіння в отари пускають на 20 діб баранів-плідників, попередньо оцінених за якістю сперми. Доцільно цих плідників розподілити на 2 групи і пускати до маток почергово. На ніч баранів слід вилучати з отари в окремі оцарки, підгодовувати їх сіном, соковитими та концентрованими кормами.

Враховуючи чутливість нерозрідженої сперми до холодового удару, температура в манежі повинна бути в межах 18-25 °С.

6. Штучне осіменіння кіз.

Кози мають чітко виражену сезонність розмноження. Парувальний сезон припадає на осінь. Штучне осіменіння кіз в Україні не практикують.

Кози більш скороспілі ніж вівці. Статевої зрілості вони досягають у віці 5-7 місяців.

На відміну від овець кози приходять до статевої охоти нерівномірно. У незапліднених тварин статеве збудження повторюється через 18-22 дні.

Коза віком 1 рік може народити козеня. Вагітність становить 150 днів.

Самців можна використовувати для парування у віці 6 місяців.

Якщо планується одержувати молодняк для відгодівлі, а кіз доїти, то парують їх весною чи літом. А якщо молодняк буде використовуватись як ремонтний, то кіз парують восени з таким розрахунком, щоб козіння проходило весною, коли оптимальні умови для вирощування молодняку. Якщо із спарованих кіз формують окрему групу, вибірку тварин з повторною охотою починають з 5-го дня від початку парувальної кампанії.

Має місце суттєва різниця між вівцями і козами в динаміці прояву статевого збудження. Вівці протягом перших трьох тижнів парувального сезону приходять в охоту майже рівномірно, і пробники виявляють щоденно близько 5-7% тварин. У кіз за цей період спостерігається три підйоми статевого збудження і приходять в охоту 13% і більше кіз, після чого настають різкі спади, при яких цапи-пробники виявляють лише 0,5-1% кіз з ознаками статевої охоти.

Цапи-плідники при садках на штучну вагіну в середньому виділяють 0,8-1,0 мл сперми при статевому навантаженні 2-3 еякуляти в день. Якщо в підставної кози ознаки охоти затухають, кількість спермопродукції цапів помітно знижується.

Тривалість спонтанної охоти в кіз у середньому становить 42 години, при природному паруванні їх з цапами охота скорочується до 34 годин.

Овуляція у кіз настає через 28-34 години від початку охоти, життєздатність виділених при овуляції яйцеклітин становить понад 5 годин.

У дні масового приходу кіз в охоту слід практикувати дворазове їх виявлення: о 7-8 годині ранку та о 15-16 годині дня.

Кіз, відібраних уранці, осіменяють через 3-4 години після закінчення вибірки, а відібраних увечері, - якомога раніше наступного дня.

При штучному осіменінні кіз дотримуються тих самих ветеринарно-санітарних правил і користуються тими самими інструментами, що й при осіменінні овець.

Питання для самоконтролю

1. Які біологічні особливості розмноження овець.

2. В які місяці є оптимальними для проведення осіменіння овець.

3. Які вимоги до утримання і використання баранів-плідників.

4. Як проводять виявлення овець в охоті.

5. Охарактеризуйте технологію отримання і оцінку якості сперми.

6. Які мінімальні показники повинна мати сперма.

7. Як проводиться розведення сперми баранів та цапів.

8. Охарактеризуйте технологію штучного осіменіння овець і кіз.

Заняття 15. Теоретичні передумови та технологія штучного осіменіння свиней

Мета заняття. Вивчити теоретичні передумови, організацію та технологію штучного осіменіння свиней.

Питання:

1. організація штучного осіменіння;

2. годівля, утримання і режим використання кнурів-плідників;

3.отримання та розбавлення сперми;

4. зберігання та транспортування сперми кнурів;

5. фізіологічні основи штучного осіменіння свиней;

6. виявлення свиноматок в охоті та строки їх осіменіння;

7. методи штучного осіменіння свиней;

8. техніка штучного осіменіння свиноматок;

9. діагностика поросності;

10. вимоги до обліку пунктів штучного осіменіння та їх звітності.

1. Організація штучного осіменіння свиней

Для штучного осіменіння свиней в господарствах різної форми власності застосовують стаціонарну, маршрутно-кільцеву міжгосподарську і внутрішньогосподарську організаційні форми.

Стаціонарну форму застосовують в сільськогосподарських підприємствах з високою концентрацією поголів'я. Посада техніка штучного осіменіння свиней передбачається штатним розписом підприємства.

Маршрутно-кільцева міжгосподарська форма ефективна при застосуванні в декількох господарствах з невеликою кількістю поголів'я. Осіменіння тварин проводять у місцях їх утримання забезпечують висококваліфіковані спеціалісти за графіком з використанням пересувних лабораторій, обладнаних у спеціальних автомобілях. При цьому спермопродукція постачається з племпідприємств.

Внутрішньогосподарську маршрутно-кільцеву форму потрібно застосовувати в господарствах з декількома фермами, у фермерських та індивідуальних господарствах. Осіменіння свиноматок проводять як в стаціонарними умовами окремої ферми, так і за встановленим маршрутом у місцях утримання тварин та місцях, визначених сільськими та селищними радами.

2. Годівля, утримання і режим використання кнурів-плідників

Рівень загального, протеїнового та мінерального живлення кнурів плідників у період активного статевого використання повинен бути високим.

Вміст сухих речовин у раціонах молодих кнурців, що ростуть і розвиваються, повинен становити 1,7 кг, для дорослих - 1-1,3 кг на 100 кг живої маси при концентрації енергії 1,28 корм.од. в 1 кг сухої речовини або 1,1 корм.од. в 1 кг повноцінного комбікорму. Норми годівлі кнурів-плідників розробляють з урахуванням їх віку, живої маси, вгодованості та інтенсивності використання

Кнурів утримують у світлих, добре вентильованих приміщеннях. Підлога повинна бути достатньо міцною, не слизькою, стійкою до впливу стічної рідини та дезінфікувальних речовин, водонепроникною.

Доброму розвитку кнурів сприяють щоденні прогулянки на відстань 1,5-2 км. У господарствах доцільно використовувати установку-карусель для примусового нормованого моціону кнурів (рис. 37).



Рис. 37 Установка карусель для нормованого моціону кнурів

У літній період кнурів-плідників утримують у таборах з використанням пасовищ із багаторічних бобових трав.

Привчати до садки на чучело молодих кнурів необхідно починати з 6-8-місячного віку. Слід відзначити, що з цього часу, коли кнурів ще не використовують для парування, необхідно призначати їм певне статеве навантаження. Від привчених до садки на чучело кнурців необхідно періодично (один раз на тиждень) одержувати сперму, навіть не використовуючи її для осіменіння. Таке ритмічне використання плідників не дає згаснути умовним статевим рефлексам.

Науково обґрунтовані такі режими статевого використання кнурів - плідників: екстенсивний - одна садка в тиждень; помірний - одна садка в три дні та інтенсивний - один раз у два дні. Помірний режим найбільш поширений у практиці свинарства і його можна застосовувати впродовж усього парувального періоду. При гострій потребі сперму від кнура можна отримувати один раз у 2 дні при умові постійного контролю за її якістю з наданням пліднику відпочинку на 7-8 днів через кожні 15 днів. Кнурів, у яких в 1 мл сперми менше 100 млн. сперміїв, а об'єм еякуляту нижче 125 мл, до використання на станції не допускають.

Для штучного осіменіння допускаються кнурі-плідники, у яких сперма відповідає таким показникам:

1. об'єм профільтрованого еякуляту - 125 мл, за винятком кнурів, які дають еякуляти з високою концентрацією сперміїв, але невеликим об'ємом;

2. не менше 70% сперміїв з прямолінійно-поступальним рухом (7 балів);

3. концентрація сперміїв в 1 мл не менше 100 млн;

4. рухливість сперміїв при температурі 16-18⁰ C не нижче 60% (6 балів) через 72 години.

3. Отримання та розбавлення сперми.

Після отримання сперми її оцінюють за загально прийнятою методикою. Якщо вона відповідає існуючим вимогам проводять її розведення. Для чого використовують синтетичні розбавники. Для розбавлення та зберігання сперми кнурів при плюсовій температурі протягом трьох діб застосовують синтетичні середовища ГХЦС, ГХЦ, ГХЦ-У, термін зберігання 3-5 діб.

Розбавляють сперму через 30-60 хвилин після отримання та визначення її якості в лабораторії.

Синтетичні середовища готують у день розбавлення сперми. Приготовлені середовища повинні бути стерильними. Сухі заготовки ГХЦС-середовища, які випускає медична промисловість, розчиняють у дистильованій воді згідно з настановою із застосування глюкозо-хелатоцитратно-сульфатно-бікарбонатної суміші у порошку.

Компоненти, які входять до складу ГХЦ (глюкозо-хелато-цитратного) середовища, зважують на аналітичних або технохімічних терезах. Перед зважуванням перевіряють їх точність. Чашки терез протирають ватним тампоном, змоченим у 96-градусному спирті, або використовують для наважки стерильний папір.

У стерильну колбу з хімічного скла наливають необхідний об'єм кип'яченої дистильованої води (відмірюють циліндром) та додають усі компоненти, за винятком сануючих препаратів.

Приготовлене середовище кип'ятять на водяній бані 5-10 хв., охолоджують до 40-45⁰C та додають декомсан з розрахунку 250-300 тис. од. на 1000 мл або антибіотики із стрептоцидом.

Колбу з середовищем закривають стерильним пергаментним папером та фіксують гумовим кільцем.

У разі потреби зберігання сперми при понижених температурах, але не нижче 6⁰C, до «Біоконсану», ГХЦ та ГХЦС-середовища додають 30-35 мл жовтка курячих яєць на 1л та обумовлюють його як глюкозо- хелатоцитратно-сульфатно-жовткове (ГХЦСЖ), або глюкозо-хелато-цитратножовткове (ГХЦЖ) середовище.

Жовток беруть зі свіжих курячих яєць або збережених при 2-5⁰C не більше 7 діб від перевірених здорових курей. Рекомендується використовувати жовтки свіжі яскраво-оранжевого кольору або сухий стерильний жовтковий порошок.

Для розбавлення використовується сперма з концентрацією 100 млн./мл. і більше з рухливістю сперміїв не менше сіми балів. Температура середовища перед розбавленням повинна бути однаковою зі спермою. Середовище обережно підливають до сперми невеликими порціями, постійно змішуючи її. Після розбавлення сперми визначають рухливість сперміїв під мікроскопом.

Сперму кнурів розбавляють синтетичними середовищами (розведення від 1:1 до1:5 у залежності від рухливості та концентрації сперміїв) з таким розрахунком, щоб у 1 мл містилось 40-50 млн. з прямолінійно поступальним рухом (табл. 3).

3. Ступінь розбавлення сперми

Активність сперматозоїдів, балів	Концентрація сперматозоїдів, млн/мл
	100	150	200	250	300
10	1:1	1:2	1:3	1:4	1:5
9	1:08	1:1,7	1:2,6	1:3,5	1:4,4
8	1:0,6	1:1,4	1:2,2	1:3	1:3,8
7	1:0,4	1:1,1	1:1,8	1:2,5	1:3,2

4. Зберігання та транспортування сперми кнурів

Сперму, розбавлену ГХЦС- або ГХЦ-середовищами, необхідно зберігати в стерильному боксі-термостаті в скляних колбах або поліетиленових флаконах, які прикривають (не герметично) целофаном чи пергаментним папером, або у звичайних умовах у тих самих колбах чи флаконах, заповнених на 2/3 їх об'єму та закритих герметично тільки під час транспортування при температурі 16-18⁰C. Під час зберігання сперму обережно перемішують не менше двох разів на добу. При температурі повітря вище 20⁰C сперму при зберігання або транспортуванні необхідно вміщувати в термос, ізолюючи від дотику із флаконами або поліетиленовими мішечками з льодом (рис.38).

Рис. 38 Термос - ящик для перевезення сперми кнурів-плідників

У холодну пору року на термос одягають чохли з фетру або іншого ізолювального матеріалу.

Сперму зберігають у побутових холодильниках різних типів спеціально обладнаних термоелектронним пристроєм, здатним підтримувати температуру в межах 16-18 і понижену до 6-8⁰C.

На пунктах штучного осіменіння потрібно холодильники або спеціальний погрібок-термостат для забезпечення температурного режиму 16-18⁰C при зберіганні сперми кнурів. Розміщувати його доцільно в лабораторії або мийній кімнаті. Для цього викопують ямку глибиною 1,6 метра. Із сухих дощок роблять ящик 150x40x35 см з дном і кришкою, яка щільно закривається. Ящик установлюють у яму, яку зсередини на 10 см утеплюють скловатою або шлаковатою. Тирсу та інші матеріали використовувати не рекомендується. На відстані 15-20 см від дна ящика та його верхньої кришки встановлюють патрони для електролампочок, кожна з окремим вимикачем. Їх використовують для освітлення та підтримання температурного режиму, який контролюють термометром (рис.39).

Рис. 39. Потрібок - термостат для зберігання сперми кнурів-плідників на пунктах штучного осіменіння:

1-кришка;

2-елекролампочки;

3-вимикачі;

4-ящик для флаконів з спермою;

5-термометр.

Якщо сперму зберігають при температурі 6-12⁰C, її розбавляють ГХЦСЖ- або ГХЦЖ-середовищами та зберігають в термосі з льодом. На дно термоса кладуть лід (приблизно четверту частину об'єму), прикривають вологонепроникним матеріалом, а зверху настилають сіру вату шаром 1-1,5см. На прокладці розміщують флакони зі спермою. Термос закривають кришкою.

При транспортуванні сперми необхідно дотримуватись таких правил:

- використовувати термоси для перевезення сперми за прямим їх при значенням;

- витримувати графік завозу сперми в господарства;

- не допускати сильних струшувань і збовтування сперми;

- підтримувати в термосах потрібну температуру і не допускати швидкого витрачання охолоджувачів (льоду, рідкого азоту);

- не допускати перевертання термосів і посуду зі спермою догори дном, а також їх пошкоджень;

- чітко маркувати посуд з спермою, указуючи номер або кличку плідника і дату одержання сперми, а також супроводжувати транспортовану сперму накладними (ордерами), де зазначати адресу, номери посуду та плідників;

- дотримуватись ветеринарно-санітарних правил;

- дотримуватись правил техніки безпеки.

Розріджену сперму кнурів транспортують у термосах різних типів («Харків-ТС-3», поролоновий термос-ящик та інші), де температура підтримується на рівні 16-20⁰C.

На період транспортування колби або полієтиленові флакони щільно закривають кришкою, целофаном або пергаментним папером, закріплюють гумовим кільцем і вкладають у термос (температура повинна бути в межах 16-20⁰C). Після доставки сперми на пункт з паперових ковпачків необхідно знімати гумові кільця, а в поліетиленових флаконах послаблюють кришки, щоб сперма зберігалась не герметично закритою.

Сперму, розбавлену середовищами ГХЦ, ГХЦС, «Біоконсан», дозволяється транспортувати не раніше як через 30 хвилин після її розбавлення.

Для зменшення негативного впливу транспортування на якість сперміїв флакони зі спермою або колби при транспортуванні повинні бути повними та встановлені на м'яку прокладку. Крім того, машина повинна бути обладнана спеціальним амортизаційним засобом для термосів.

При відправленні сперми в господарства на пункт штучного осіменіння племпідприємство зобов'язане направити ордер (у двох примірниках), у якому зазначають номер, кличку та породу кнура, дату отримання, якість та кількість розбавленої сперми, концентрацію сперміїв та термін зберігання. Один примірник ордера залишається в господарстві, другий, після підпису його завідувачем лабораторії або техніком із штучного осіменіння про прийняття сперми, передається постачальнику сперми.

5. Фізіологічні основи штучного осіменіння свиней

У свиноматок статева функція має чітко виражену циклічність. Тривалість статевого циклу у свиноматок у більшості випадків становить 18-21 добу.

Статева тічка й охота у свиней тривають 3-4 доби, інколи більше. У цей період свиноматки проявляють неспокій, стрибають на інших, прагнуть до кнура, але не допускають його садки. У них знижується позив до корму, своєрідним стає «хрюкання». У свиноматок відмічається почервоніння та припухлість статевих губ (петлі). Статева охота починається приблизно через 24-48 годин після прояви перших ознак тічки і триває в середньому 48 годин. У цей період свиноматка спокійно (нерухомо) стоїть і допускає садку кнура. Крім рефлексу нерухомості, у свиноматок у стані охоти зберігаються й інші ознаки, характерні для тічки. У свиноматок після відлучення поросят охота наступає в основному на 4-7 добу. Початок охоти в основному припадає на вечірні та нічні часи, зокрема від 18 до 3-ї години. Овуляція у більшості свиноматок відбувається через 24-30 годин від початку охоти і проходить синхронно протягом 2-3 годин, спостерігається відхилення до 8-12 годин.

Після овуляції яйцеклітини попадають у воронкоподібне розширення яйцепроводів і запліднювальну здатність зберігають у межах 6-8 годин. Тривалість життя сперміїв у статевих шляхах свиноматок становить в основному 12-15 годин і більше.

6. Виявлення свиноматок в охоті та строки їх осіменіння

Серед багатьох способів виявлення охоти у свиноматок найпоширенішим є рефлексологічний. Суть його полягає в тому, що статеве збудження свиноматок визначають за зовнішніми ознаками, а рефлекс нерухомості - за допомогою кнура-пробника. З цією метою кнура-пробника проганяють проходом уздовж станків з індивідуальним та груповим утриманням свиноматок і спостерігають за їх поведінкою. Тих, що перебувають у стані статевого збудження, випускають у прохід до кнура. Свиноматок зі встановленим рефлексом нерухомості мітять аніліновими фарбами та розміщують в індивідуальні станки для штучного осіменіння. Використовують кнурів-пробників один раз у 2-3 дні по 35-45 хвилин уранці та ввечері при дворазовому виявленні свиноматок в охоті. При більш частому і тривалому використанні кнури втрачають жвавість, що призводить до неточного виявлення свиноматок в охоті. Особливо ретельно необхідно виявляти охоту в маток у період від 14-ї до 30-ї доби після осіменіння. Щоб не спричинити гальмування статевих рефлексів, кнурів - пробників допускають до природного парування один раз на тиждень. Використовують їх протягом 6-7 місяців, після чого вибраковують. Поповнюють кнурів-пробників молодими кнурцями, жвавими, з сильним урівноваженим типом нервової системи.

Виявляють свиноматок в охоті в основному один раз на добу - уранці. У цьому разі перше осіменіння проводять після обіду або ввечері цього самого дня, а друге - уранці наступного. Такий режим роботи найбільш раціональний, оскільки економиться робочий час і одне з осіменінь завжди збігається з інтервалом часу, протягом якого відбувається овуляція. У господарствах, де техніки із штучного осіменіння мають великий досвід роботи, при одноразовому виявленні маток в охоті (уранці) дозволяється одноразове осіменіння в цей самий день о 18-19 годині.

Якщо свиноматок в охоті виявляють двічі на день (уранці і ввечері), то перший раз їх осіменяють через 12 годин після встановлення охоти, а другий - через такий самий проміжок часу після першого осіменіння.

7. Методи штучного осіменіння свиней

Осіменіння свиноматок проводять двома способами: фракційним і нефракційним. У першому разі сперму в статеві шляхи вводять пофракційно: спочатку 35-40 мл розбавленої сперми, а потім 70-80 мл глюкозо-сольового заповнювача (в 1 л дистильованої води розчиняють 30 г медичної глюкози і 4,5 г хлористого натрію). При цьому в одній дозі повинно бути не менше 1,75-2,0 млрд. сперміїв з прямолінійно поступальним рухом.

Для осіменіння свиноматок нефракційним способом сперму попередньо розбавляють з таким розрахунком, щоб в одній дозі об'ємом 100 мл містилось 3-5 млрд. сперміїв.

1.

2.

Рис. 40. Прилади для осіменіння свиней нефракційним способом:

1- ПОС-5, 2- УКП-1 (2- катетер, 3- перехідна муфта, 4- флакон).

При цьому методі осіменіння свиноматкам вводять розбавлену сперму в один прийом шляхом натискання рукою на флакон приладу ПОС-5 або УКП-1 без застосування трійника. Прилад ПОС-5 використовується тільки для нефракційного способу осіменіння.

Для осіменіння свиноматок фракційним способом користуються поліетиленовим приладом УКП-1 та універсальним зондом УЗК-5, які в разі необхідності можна застосовувати для осіменіння свиноматок нефракційним способом. Перед осіменінням свиноматок тим чи іншим способом сперму підігрівають у водяній бані при температурі 35-39⁰C і обов'язково перевіряють рухливість сперміїв. Дозволяється осіменяти спермою з рухливістю не менше 60%.

8. Техніка штучного осіменіння свиноматок

Осіменяють свиноматок в індивідуальних станках. Перед осіменінням проводять туалет зовнішніх статевих органів розчином фурациліну 1:5000.

При фракційному способі осіменіння у статеві шляхи свиноматки вводять спочатку невелику кількість нерозрідженої чи слабо розрідженої сперми, тоді у 1,5-2 рази більший об'єм розріджувача-заповнювача, який проштовхує сперму у роги матки. Даний метод фактично відображає процес еякуляції в кнурів-плідників в яких сперма виділяється трьома фракціями:- 1- секрети придаткових статевих залоз; 2- секрети придаткових статевих залоз та сперматозоїди; 3- залишки сперматозоїдів та секрети придаткових статевих залоз.



1.

.

2.

Рис. 41. Прилади для осіменіння свиноматок фракційним способом: 1.- УКП-1, 2.- Уніфікований зонд катетер (УЗК-5): 1- скляні флакони; 2-пробки флаконів; 3- повітряний фільтр; 4- катетер; 5-6 запасні катетери; 7-балон Річардсона; 8-ручка приладу; 9-12 гумова трубка; 10- затискач; 11-сполучний трійник; 13-сполучна муфта.

Техніка осіменіння маток приладом УКП-1 слідуюча (рис. 41). Для штучного осіменіння свиноматок фракційним один із флаконів заповнюють розбавленою спермою в кількості 35-40 мл, де повинно бути 2 млрд. прямолінійно-рухливих сперміїв, а другий - розбавником (заповнювачем) - 70-80 мл. Як заповнювач необхідно використовувати глюкозо-сольовий розчин.

До корпусу приладу приєднують заповнені флакони та стерильний катетер.

Після введення катетера в статеві шляхи свиноматки прилад повертають так, щоб флакон зі спермою зайняв верхнє положення. При натисканні на верхній поліетиленовий флакон клапан відкриває отвір і сперма надходить через канал у катетер. Одночасно під тиском рідини клапан перекриває канал, який веде до флакона із заповнювачем, що припиняє надходження в нього сперми. Увів ши потрібну кількість розбавленої сперми і не виймаючи катетера із статевих шляхів свиноматки, прилад обережно повертають навколо поздовжньої осі катетера на 180 град. У цьому разі флакон із заповнювачем займає верхнє положення, а порожній - нижнє. При натисканні на флакон із заповнювачем останній у кількості 70-80 мл надходить у катетер. Зачекавши 15-20 сек., катетер обережно виймають із статевих шляхів свиноматки. Сперму і заповнювач потрібно вводити повільно, попередньо підігрітими до 30-35⁰C. При осіменінні наступної свиноматки використаний катетер замінюють на стерильний.

Потрібно мати на увазі, що під час осіменіння шийка матки може закриватись. У цей час технік не повинен збільшувати тиск на флакони, а спокійно зачекати. Невдовзі шийка матки відкриється, і сперма або заповнювач буде надходитиме в матку.

УКП-1 можна використовувати і для осіменіння свиноматок нефракційним методом, попередньо заповнюючи флакони розбавленою спермою. Після осіменіння кожної свиноматки заміна катетера ОБОВ'ЯЗКОВА.

Для осіменіння свиноматок фракційним способом використовують також прилад УЗК-5 .

При осіменінні свиноматок нефракційний методом в УКП-1 використовують Г-подібну муфту з клапаном, яку розміщують між катетером та флаконом. Вона дає змогу розміщувати флакон зі спермою у вертикальне верхнє положення та забезпечує зручність у роботі оператора.

При нефракційному способі осіменіння всі операції з приладом виконують аналогічно, але флакон заповнюють попередньо розбавленою спермою.

У статеві шляхи свиноматки вводять попередньо розріджену або збережену сперму в об'ємі 1 мл на 1 кг маси тіла, але не більше 150 мл. Розрідження сперми проводять з таким розрахунком, щоб у дозі на одне осіменіння було 4-5 млрд. рухливих сперміїв. Для введення сперми у статеві шляхи свиноматок користуються також поліетиленовим приладом ПОС-5, який складається з тонкостінного флакона об'ємом 150-200 мл, кришки і катетера з з'єднуючою муфтою .

Осіменяють свиноматок безпосередньо у станках чи в загородках, де їх утримують, або ж у спеціальний клітці. Зовнішні статеві органи свині обробляють як і при фракційному осіменінні. Катетер обережно вводять у піхву свиноматки, спрямовуючи спочатку догори, під кутом 20-25°, а тоді - горизонтально на глибину 25-40 см до упору. Підіймають флакон вище рівня спини свиноматки і перевертають його догори дном; сперма вільно поступає у матку (рис. 43).

Рис. 43. Осіменіння свиноматки нефракційним способом з використання приладу ПОС- 5.

Катетер при цьому необхідно якомога глибше ввести у шийку матки. Після звільнення флакона від сперми катетер залишають на 1-2 хв. у попередньому положенні, а тоді виймають його легкими обертальними рухами. Якщо сперма витікає з флакона дуже повільно, то можна стиснути флакон руками. Проте не слід вливати сперму швидко. На осіменіння однієї великої свиноматки затрачають 2-5 хв., а дрібної до 10 хвилин. Якщо ж сперма цілком не вливається, а це може трапитись при несвоєчасному (передчасному чи запізнілому) осіменінні, стресових ситуаціях, що супроводжуються викидом наднирниками епінефрину (гормон «страху», що блокує перистальтичні скорочення матки), закупорюванні просвіту катетера (погано профільтрованою спермою), або при щільному приляганні отвору катетера до стінки шийки матки, то необхідно усунути вказані причини і завершити осіменіння.

При щільному приляганні катетера до стінки шийки матки його легко повертають і дещо відтягують назад. Коли ж сперма під час осіменіння витікає з піхви введення її припиняють, провертають флакон корком догори, опускають його нижче спини і змінюють положення катетера. Після цього продовжують введення сперми.

У випадках, коли під час осіменіння розлилася значна частина сперми або ж витекла з піхви, свиноматку осіменяють повторно.

9. Діагностика поросності.

Для діагностики супоросності використовують клінічні, ендокринні та ультразвукові методи.

Клінічні: - метод самця-пробника необхідно застосовувати з 15-го дня після осіменіння свиноматок. З цією метою один раз на день проводять контакт свиноматок з кнуром-пробником, прогулюючи його біля кліток, де вони утримуються;

- метод огляду проводиться в другій половині поросності. У поросних тварин відзначають краще поїдання корму, підвищення вгодованості, зміну форми черева, набрякання пакета молочних залоз.

Ендокринний метод (метод гормональної провокації) ґрунтується на введенні препарату (суітест, гравігност), який має в своєму складі 5 мг тестостерону енантату і 2 мг естрадіолу валеріанту, на 17-19-й день після осіменіння. У результаті незапліднені свиноматки приходять в охоту на протязі 1-10 днів. У поросних маток реакція на введення препаратів відсутня.

Ультразвуковий метод - найбільш ефективний. На приладах (SCANNER-100 S, SCANNER-100 LC) можна візуалізувати матку та її вміст на ранній стадії поросності. Дослідження проводять з 16-17-ї доби після осіменіння, коли виявляються ембріональні міхури, а на 19-21 добу - ембріони, що гарантує 100% точність діагностики поросності і неплідності.

При масових дослідженнях на виробництві краще проводити діагностику вагітності після 24-25 дня поросності (осіменіння).

10. Вимоги до обліку пунктів штучного осіменіння та їх звітності

На пунктах штучного осіменіння свиней необхідно вести такі документи: - журнал обліку спермопродукції кнурів;

- графік доставки сперми кнурів - плідників на пункти штучного осіменіння свиней;

- форми оперативного обліку про виконання плану штучного осіменіння маток та одержання приплоду поросят, а також результатів використання сперми кнурів;

- книга обліку заявок на спермопродукцію;

- інвентаризаційний список апаратури, обладнання, посуду, реактивів та матеріалів.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику відтворення свиней.

2. Охарактеризуйте особливості біології розмноження свиней.

3. Які вимоги до годівлі та утримання кнурів-плідників.

4. Що являє собою помірний та інтенсивний режим племінного використання кнурів-плідників.

5. Дайте характеристику технології отримання та оцінки сперми кнурів-плідників.

6. Як проводиться розведення та зберігання сперми.

7. Яких правил необхідно дотримуватись при перевезенні та зберіганні сперми кнурів-плідників.

8. Як виявляють свиноматок в охоті, які строки їх осіменіння.

9. Охарактеризуйте методи штучного осіменіння свиней;

10. Яка технологія штучного осіменіння свиноматок фракційним способом.

11. Яка технологія штучного осіменіння свиноматок не фракційним способом.

12. Як проводять діагностику поросності.

13. Які вимоги до обліку на пунктах штучного осіменіння свиней та їх звітності.

Заняття 16. Теоретичні передумови і технологія штучного осіменіння у конярстві

Мета заняття. Вивчити теоретичні передумови і технологію штучного осіменіння у конярстві.

Питання:

1. біологічні особливості кобил кобил;

2. способи і техніка парування;

3. штучне осіменіння кобил.

Ефективність племінної роботи у конярстві значною мірою пов'язана з відтворною здатністю жеребців і кобил. Добре організоване відтворення дає можливість швидкими темпами удосконалювати племінних і робочих коней, дотримувати структури поголів'я на економічно обгрунтованому рівні, що виражається у можливості вирощувати коней для племінних цілей і спорту (в племзаводах і племфермах), продажу населенню, експорті, забою на м'ясо, а це, звичайно, підвищує ефективність галузі.

Біологічні особливості кобил. Відомо, що кобили мають певні особливості відтворення порівняно з самками інших видів сільськогосподарських тварин. Насамперед, це стосується тривалості охоти і статевого циклу, особливостей овуляції, міграції зиготи, функціонування яєчників та ін. Практика показує, що навіть в умовах оптимальної годівлі у кобил заводських стад спостерігаються значне послаблення запліднювальності, висока смертність ембріонів.

Рання смертність ембріонів - наслідок спорідненого парування, несумісності груп крові, радіаційної, хімічної та газової забрудненості навколишнього середовища тощо.

Основним показником відтворення поголів'я коней є кількість здорових, нормально розвинених лошат, одержаних від 100 кобил, наявних на початку року.

Забезпечення правильного відтворення коней потребує знань біології розмноження, технології розведення та вирощування.

Із біологічних особливостей розмноження кобил - важливо звертати увагу на маточний тип запліднення, довгочасність та циклічність статевої охоти, період овуляції. Знаючи це, можна створити найбільш сприятливі умови для запліднення кобил, їх жеребності та вижереблення.

Кобил відносять до самиць із сезонною поліциклічністю, що проявляють статеву активність в період довгого світлового дня і не проявляють її зимою.

У березні - квітні у них збільшуються яєчники і біля 70 % кобил проявляють уже в присутності жеребця прояви охоти, але, лише у 50-60 % з них наступає овуляція.

У травні - червні статеве збудження у кобил вже яскраво проявляється. Охота вже буває коротшою (5-6 днів) і майже завжди завершується овуляцією. Сприяє цьому ви пасання кобил, заміна «сухого»раціону свіжою зеленою травою, а також моціон, що активізує загальний кровообіг.

Вкорочення світлового дня з серпня по жовтень зменшує частоту пульсації ФСГ до однієї, знижується функціональна активність яєчника (осінній перехідний період). Значно знижується концентрація в крові ФСГ. Дуже низькою зимою буває концентра ція ЛГ в сироватці крові (біля 1 нг/мл). Анестральний період у кобил становить біля 110 днів

Стан кобили, при якому вона проявляє статевий потяг, допускає до себе жеребця, називається охотою.

Тічка з'являється першою і проявляється в почервонінні та набуханні статевих губ, слизової оболонки пристінка піхви, власне піхви, матки та яйцепроводів, шийка матки при цьому відкривається і крізь неї та статеву щілину виділяється назовні слиз, спочатку чистий, прозорий, в'язкий, а під кінець тічки -каламутний. Триває тічка у кобил -- до 20 діб.

На другу добу ознаки тічки починають супроводжуватися загальним збудженням, яке проявляється в неспокої тварини, лякливістю, іноді - злості, зменшенні апетиту.

У кобил загальне збудження буває найсильнішим, вони неспокійно реагують на крик, шум та інші подразники, проявляють злосливість та лоскотливість при чищенні.

Охота у кобил триває від двох до 12 діб. При іржанні жеребця така кобила проявляє неспокій, піднімає голову, «пряде вухами», повертається у бік джерела, іноді підіймає хвіст, розставляє задні кінцівки. У неї проявляються ритмічні скорочення статевих губ, часті сечовиділення.

Овуляція - лопання дозрілого фолікула в яєчнику та виділення з нього яйцеклітини у лійку яйцепроводу - настає у кобил - у розпалі охоти.

Середня тривалість статевого циклу у кобил (від овуляції до овуляції) 19-22 доби, після вижеребки статева циклічність поновлюється на 5-12-у добу. В яєчнику на місці фолікула, що овулював, формується жовте тіло - тимчасова залоза внутрішньої секреції, яка виробляє гормон прогестерон, котрий гальмує статеву циклічність. У зв'язку з цим згасають ознаки статевого збудження. І якщо запліднена тварина запліднилася, то жовте тіло зберігатиметься впродовж усієї вагітності і оберігатиме її. Якщо ж запліднення не відбулося, то вже через 15-18 днів жовте тіло втрачає свою активність, у яєчнику дозріває новий фолікул і статеві органи самки знову готуються до запліднення яйцеклітини та нової вагітності.

У вагітних самок статеві цикли припиняються і поновлюються лише по закінченні післяродового періоду. Проте статева зрілість у тварин настає порівняно рано до завершення загального росту та фізіологічної (племінної) зрілості тварини.

У кобил вік настання статевої зрілості та зрілості тіла (фізіологічної) становлять відповідно 18 місяців і 2,5-3 роки. Статеві рефлекси згасають в 15-30 років.

Тривалість вагітності у кобил середня 340 днів, однак може коливатись від 307 до 412 днів.

Підготовка та проведення парування. На результативність парувальної компанії впливає підготовка та проведення її.

До загальних питань її організації відносять: визначення парувального контингенту кобил, потреби у жеребцях, складання плану парувань з обгрунтованим підбором кобил до жеребців, визначення виду парування, навантаження на плідника, місця організації парувального пункту, підготовку кобил та жеребців, облік результатів роботи, підготовку фахівців та обслуговуючого персоналу.

За нормального стану справ жеребці, визначені для парування, повинні бути планової породи і за показниками породності, екстер'єру, роботоздатності і класності повинні бути кращими від маток, їх слід починати готувати до парувальної компанії за 1,5-2 міс.

Суть підготовки полягає у тому, що годувати потрібно за відповідними нормами. Якість сперми жеребців за 1-1,5 міс. перед початком парування слід перевіряти протягом трьох днів підряд при одній садці в день. Остаточне рішення щодо якості приймають за показниками сперми, отриманої під час останньої садки. Об'єм еякулята в середньому становить 70 мл. (від 15 до 200 мл), в 1 мл сперми - 200-400 млн. сперміїв.

В нормі сперма жеребців молочного кольору з сіруватим відтінком, без запаху. Якість сперми протягом парувального періоду перевіряють щомісячно. Жеребців верхових і рисистих порід використовують у 4-5-річному віці. Перед початком парувального сезону обов'язковий ветеринарний огляд усіх самок з тим, аби до парування допустити лише здорових.

При добрих годівлі та утриманні, нормальному використанні в роботі у кобил після вижереблення розвивається і визріває фолікул, зовнішні ознаки охоти проявляються досить чітко. Несприятливо позначається на прояві охоти у кобил відсутність рухливості або навпаки - надмірне використання, погана вгодованість, незадовільна годівля, утримання у темних і тісних приміщеннях.

Охоту у кобил визначають за їх поведінкою та станом статевих органів. Кобила в охоті часто ірже, не втікає при спробі жеребця зробити садку, у неї набрякають зовнішні статеві органи, з'являються білі виділення, мигає «петля», вона стає у позу сечовиділення.

Крім виявлення охоти за зовнішніми ознаками застосовують рефлексологічний метод (з допомогою жеребця-пробника). Крім прямого виявлення охоти у кобил можна також застосовувати ректальне до слідження яєчників для встановлення ступеня зрілості фолікула.

Способи і техніка парування. При стійловому утриманні коней доцільніше застосовувати ручний спосіб парування та штучне осіменіння. Недопустиме вільне парування, при якому дорослий жеребець чи молоді жеребчики вільно перебувають у табуні кобил. Парування в цьому випадку відбувається без підбору і врахування стану здоров'я кобил і жеребця, зоотехнічного обліку, що виключає можливість ведення племінної роботи, крім того, від молодих жеребчиків народжуються лошата слабкі, нежиттєздатні.

Ручне парування проводять у манежі чи дворі. Пробу молодих кобил, а також холостих чи абортувавших проводять на початку парувальної компанії, а тих, які вижеребились - щоденно, починаючи з 5-6-го дня після родів. Роблять це уранці або ввечері. Парувати починають на 2-й день після виявлення охоти. Вижереблених кобил парують в першу чергу, особин з явно вираженою охотою покривають у той же день з повторенням через добу.

Перед паруванням кобилі щільно забинтовують хвіст (від ріпиці до половини довжини), якщо вона підкована - розковують. Ефективніше надівати парувальну шлею. Під час садки кобилі необхідно підняти голову, аби зменшити їй можливість задніми ногами вдарити жеребця.

Після закінчення садки жеребця бажано поводити на поводі протягом 20-30 хв, затим протерти джгутом соломи круп, поперек, ноги, після чого вже впускати у денник або на леваду.

Кобилу після парування протягом дня не слід використовувати в роботі чи виганяти на пасовисько.

При ручному паруванні жеребець 4-12-річного віку за сезон парує 35-40, а 3-річний і старше 12 років - 20-25 кобил.

Запліднення можливе лише в тому випадку, коли сперма жеребця містить рухомі спермії з добре запліднювальною здатністю, а в кобили в яєчнику відбулися дозрівання повноцінного фолікула й овуляція.

Основним показником успіху парувальної компанії є відсоток жеребності, який визначається кількістю жеребних кобил у розрахунку на 100 спарованих.

Штучне осіменіння кобил. Сьогодні штучне осіменіння коней застосовується у 30 країнах, а загальне чис ло осіменених кобил становить понад 1 мільйон за рік. Найбільше кобил осіменяють у США, Фінляндії, Франції, Голландії, Бельгії, Німеччині. Тим не менше, в окремих кра їнах, боячись поширення інбридингу серед окремих порід коней, не дозволяється отри мання від одного жеребця більше 120 лошат за рік і 700 лошат протягом його життя.

Штучне осіменіння кобил проводять при наявності у них ознак тічки та охоти.

Осіменіння кобил розпочинають при яскраво вираженій охоті і повторюють через кожних 1-2 дні, аж до припинення тічки та охоти. Якщо у господарствах практикується діагностика зрілості фолікула, то кобил осіменяють на 3-4-й стадії його дозрівання.

Осіменіння проводять як розрідженою, так і нерозрідженою спермою. Нерозрідженою спермою осіменяють лише у тих випадках, коли отриманої сперми вистачить для осіменіння усіх кобил, що прийшли в охоту. Використовувати таку сперму можна не довше 30 хв. з моменту її отримання.

У тих випадках, коли для осіменіння кобил необхідно більше часу, сперму роз ріджують. Дозволяється використовувати для осіменіння нерозріджену сперму же ребця з концентрацією у ній сперміїв не менше 50 млн в 1 мл і рухливістю не менше 5 балів. Розріджена і збережена до двох діб при 0 °С сперма повинна мати рухливість не менше 4 балів.

Рис. 43. Виявлення кобили в охоті безпосереднім контактом з жеребцем (А) та її мануаль но-маткове осіменіння (Б - гумовий катетер; В - введення сперми в матку).

Доза як розрідженої, так і нерозрідженої сперми на одне осіменіння однакова: 40 мл для великих і старих кобил та 25-30 мл для молодих кобил. У дозі сперми повинно бути не менше 5 млрд рухливих сперміїв. Вводять сперму безпосередньо у матку при допомозі ампул або шприців, з'єднаних з катетерами. Найчастіше застосовується м'який гумовий катетер, що має вигляд товстостінної гумової трубки із звуженим кінцем. Рідше застосовуються тверді (скляні або ебонітові) катетери у вигляді тонкої трубки довжиною 50 см з розширенням на кінці у вигляді голівки.

Для осіменіння кобилу заводять у станок чи тримають за повід. Щоб вона не мо гла вдарити тазовою кінцівкою, їй одягають парувальну шлею або підіймають пере дню ногу. Хвіст кобили відводять на бік, зовнішні статеві органи обмивають з кружки теплою водою і витирають ватним тампоном.

При осіменінні кобил за допомогою гумового катетера і шприца технік бере у під готовлену і зволожену руку звужений кінець катетера, притискає його великим пальцем до долоні і вводить у піхву без дзеркала (мануально-маткове осіменіння). Вказівним пальцем знаходить отвір шийки матки, спрямовує туди кінець катетера і вільною рукою просуває його на глибину 10-15 см. Помічник приєднує до вільного кінця катетера шприц (або ампулу) зі спермою і, натискаючи на поршень, вводить сперму у матку.

Якщо на пункт сперму доставляють у спеціальних ампулах, то кобил тут осіменяють ампульним способом. Таку сперму можна вводити у матку безпосередньо з ампули. Для цього, знявши ковпачок із звуженого кінця ампули зі спермою, одягають на нього трубку, з'єднану з гумовою грушею, беруть ампулу в руку, відкривають її тупий кінець, затуляють його вказівним пальцем і вводять руку у піхву. Знайшовши шийку матки, вставляють в її отвір кінець ампули і, стискаючи гумову грушу, вводять сперму в матку.

Якщо для осіменіння використовують ампулу Растяпіна, то після обтирання її ззовні спиртовим тампоном, знімають з вузького кінця ампули гумовий ковпачок і приєднують її до ебонітового або гумового катетера, введеного у шийку матки кобили. Виймають корок з широкого кінця ампули і сперма самопливом поступає в матку.

Якщо осіменіння кобил проводять з використанням твердого катетера, то вводять його в матку лише через піхвове дзеркало (візуально-маткове осіменіння). З'єднують катетер зі шприцом за допомогою спеціальної муфти, обрізка гумового катетера до вжиною 2,5-3 см або металевого хомутика. Технік вводить лівою рукою у піхву коби ли чисте знезаражене і зволожене піхвове дзеркало, знаходить шийку матки і правою рукою вводить у неї катетер на глибину 10-15 см. Помічник приєднує до кінця кате тера шприц, наповнений спермою, і вводить її в матку. Цим методом користуються у господарствах, небезпечних за заразними захворюваннями, оскільки тверді катетери і піхвові дзеркала легко знезаражуються.

...