Якщо готовність кобили до осіменіння визначали шляхом ректального промацування яєчників і виявляли, у якому з них є дозрілий фолікул, то при осіменінні катетер скеровують у той ріг матки, що з'єднаний з цим яєчником.

Ветеринарний контроль при штучному осіменінні. Для охорони здоров'я плідників, попередження занесення на племоб'єднання та розповсюдження через штучне осіменіння заразних захворювань і забезпечення нор мального відтворення тварин потрібно суворо дотримуватися наявних ветеринарно-санітарних правил при комплектуванні племпідприємств плідниками, їх утриманні та використанні, одержанні від них сперми, технологічній її обробці та осіменінні тварин. У комплексі виробничих приміщень племпідприємства повинен бути ветери нарний пункт, карантин та ізолятор.

Племпідприємство є установою закритого типу. Доступ на його територію сторонніх осіб та транспорту забороняється. Для проходу на племпідприємство обслуговуючого персоналу влаштовують санпропускник, а для в'їзду транспорту - дезбар'єр.

Комплектують племпідприємства здоровими тваринами з безпечних щодо заразних захворювань господарств. Перед вивезенням плідників з господарства кожного з них піддають клінічному дослідженню, що включає загальний огляд, дослідження статевих органів, рефлексологічну пробу на самку (статево дозрілих самців) та оцінку сперми.

При дослідженні статевих органів звертають увагу на розвиток сім'яників, їх симетрію. Під час пробного статевого акту звертають увагу на прояви статевих рефлексів.

Завезених тварин карантинують протягом 30 днів (завезених з-за кордону - 60 днів), досліджуючи їх ще раз на небезпечні хвороби.

Протягом карантинування тварин утримають у спеціальних (карантинних) при міщеннях, закріплюють за ними окремий обслуговуючий персонал, а також забезпе чують відповідний санітарний режим у приміщенні.

Після проведення діагностичних досліджень, при їх негативних наслідках, плідників вакцинують у відповідності з планом протиепізоотичних заходів.

Щоб своєчасно помічати всі випадки захворювань плідників, перед кожним використанням потрібно піддавати їх ветеринарному огляду.

Всі приміщення, манеж, предмети догляду та інвентар періодично обробляють та дезінфікують, плідників щоденно чистять, а в літню пору купають під душем. Корми для плідників заготовляють у місцевості, безпечній із заразних захворювань тварин.

Перед початком роботи приміщення, у яких отримують, розріджують та розфасовують сперму, знезаражують бактерицидними лампами.

Перед взяттям сперми плідників та підставних тварин чистять за допомогою щітки чи пилососу, особливо миють черевну стінку; калитку та препуцій обмивають те плим содовим розчином (1,5-2 %) і витирають насухо стерильною індивідуальною серветкою чи туалетним папером.

При чищенні плідників особливу увагу звертають на нижню черевну стінку. Окремі спеціалісти радять промивати порожнину препуція антимікробними розчинами, проте при частому застосуванні цього прийому знижуються бактерицидні властивості слизової оболонки препуція. Тому промивання порожнини препуція 3 %-им розчином перекису водню, розчином фуразолідону 1 : 10000 чи фурациліну 1 : 5000 проводять один раз у декаду в спеціально відведеному місці з добрим стоком рідини.

Після одержання сперми при необхідності видаляють з поверхні препуція вазелін З %-им розчином соди і витирають стерильною серветкою. Це важливо тому, що до залишків вазеліну на препуції прилипають різні механічні домішки (особливо, коли для підстилки використовують опилки), що можуть викликати баланопостит.

За кожним плідником закріплюють по дві штучні вагіни і кожен еякулят беруть на окремо підготовану вагіну. Не дозволяється застосовувати одну і ту ж вагіну для одержання декількох еякулятів, оскільки при цьому сперма сильно забруднюється.

Перед використанням штучні вагіни стерилізують у автоклаві, кип'ятять в дисти льованій воді або, як виняток, знезаражують 96 %-им спиртом-ректифікатом. Перед стерилізацією кип 'ятінням чи автоклавуванням на обидва кінці складеної вимитої вагіни одягають полотняні ковпаки або закривають обидва отвори приладу пергаментним папером, зафіксованим гумовими кільцями. Якщо після знезаражування внутрішня поверхня вагіни залишається вологою, її витирають насухо стерильною серветкою.

Бугаям і баранам підвішують за передніми кінцівками перед препуцієм свіжови-митий, висушений і прогладжений фартух для попередження попадання пилу та мікроорганізмів з шерсті підставної тварини у сперму. Під час стрибка плідника фартух застилає круп підставної тварини і перешкоджає забрудненню статевого члена.

Особливу увагу приділяють чистоті і стерильності спермоприймача. Одноразові поліетиленові спермоприймачі разом зі штучними вагінами стерилізують автоклавуванням при 105 °С протягом 30 хвилин. У Чехії для цього користуються спеціальним стерилізатором з ультрафіолетовим випромінювачем, розміщеним усередині трубчастого тримача, на який фіксують вагіну.

Один раз у квартал проводять ветеринарно-санітарну оцінку сперми і змивів з пре-пуція шляхом дослідження їх на наявність мікробних тіл і колі-титр. До використання допускається сперма, що містить не більше 5 тисяч мікробних тіл в 1 мл при колі-ти-трі не більше 0,3 для сперми бугая, та 0,1 для сперми барана, кнура та жеребця.

До і після кожного отримання сперми від кнура чучело миють теплою водою з милом і витирають насухо чистим рушником. Задню частину чучела протирають там поном, змоченим у розчині фурациліну (1 : 5000).

Штучне осіменіння тварин в Україні, як і у інших країнах, проводять як спермою, отриманою від власних плідників, так і спермою, завезеною з-за кордону. Згідно наказів № 39 від 20.10.99 та № 52 від 27.09.02 Головного Державного інспектора ветеринарної медицини України дозволяється імпорт сперми бугаїв лише з підприємств, вільних від губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби і скрепі овець, бруце льозу, лейкозу, туберкульозу, паратуберкульозу - протягом останніх 3-х років, інфекційного ринотрахеїту, вірусної діареї, трихомонозу, кампілобактеріозу, лептоспірозу, бесноітіозу, інфекційного кератокон'юнктивіту - протягом останніх 12-ти місяців.

За 30 днів перед отриманням сперми бугаїв досліджують на туберкульоз, пара-туберкульозний ентерит, бруцельоз, лептоспіроз, лейкоз, блутанг, інфекційний ріно-трахеїт, вірусну діарею, трихомоноз, кампілобактеріоз, хламідіоз та інші інфекційні хвороби (залежно від епізоотичної ситуації).

Не допускається наявності у спермі патогенних і токсикогенних мікроорганізмів та клітин крові. Бугаї-плідники, від яких одержують сперму для постачання на експорт, повинні бути не вакциновані проти бруцельозу.

Сперма баранів-плідників повинна бути отриманою на підприємстві та адміністра тивній території, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби і скрепі овець, меді-віспи, аденоматозу, блутангу, артриту-енцефаліту кіз - протягом останніх 3-х років, ку-лихоманки, африканської чуми свиней, ящуру, чуми дрібних жуйних, кампілобактеріозу, лістеріозу, інфекційної агалактії, інфекційного маститу - протягом 12 місяців на території країни. Барани-плідники не повинні бути вакциновані проти бруцельозу і епідидиміту.

Сперма кнурів повинна надходити з підприємства і адміністративної території, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: африканської чуми свиней - протягом останніх 3 років, ящуру, везикулярної хвороби свиней - протягом останніх 12 місяців; туберкульозу, бруцельозу, трихінельозу, репродуктивно-респі-раторного синдрому свиней - протягом 3 років у господарстві. Кнури-плідники, від яких одержують сперму, не повинні бути вакциновані проти класичної чуми свиней.

Сперма жеребців має надходити з підприємств та адміністративних територій, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: інфекційних енцефало-міелітів коней усіх типів, вірусного артеріїту, африканської чуми коней -- протягом останніх 3 років на території країни, ящуру, африканської чуми свиней, везикулярного стоматиту, грипу коней - протягом останніх 12 місяців на території країни; парувальної хвороби (трипаносома Авансі), піроплазмозу (бабезія Кабані) і таліозу (бабе зія Екві) - протягом останніх 12 місяців на адміністративній території; інфекційного метриту коней - протягом останніх 12 місяців на території господарства; ринопнев-монії, інфекційної анемії і віспи коней - протягом останніх 3 місяців на території гос подарства. Жеребці-плідники, від яких беруть сперму, не повинні бути вакциновані проти ринопневмонії.

Два рази на рік на племпідприємстві проводять диспансерне обстеження плідників у відповідності з планом протиепізоотичних заходів, проводять ветеринарно-санітарні заходи. При виникненні у плідників заразної хвороби, що може передаватися через осіменіння, запаси чи залишки отриманої від них сперми підлягають знищенню.

Поводження з плідниками має бути спокійним, лагідним, але наполегливим, упевненим.

Середовища, що застосовуються для розрідження сперми, повинні бути стериль ними. Курячі яйця, жовтки яких використовуються для приготування середовищ, заготовляють у господарствах, безпечних по заразних хворобах.

Розріджують і розфасовують сперму у стерильних умовах. Для попередження розвитку мікроорганізмів до середовищ додають сануючі препарати.

Один раз на місяць на станції проводять ветеринарно-санітарний день. У цей день проводять клінічний огляд плідників, розчистку та обрізання у них копит, взяття проб сперми, слизу та змивів з препуція для перевірки їх мікробного забруднення та колі-титру, проводять дезінфекцію приміщень, інвентаря та предметів догляду.

До роботи з штучного осіменіння тварин допускаються лише особи, що мають ветеринарну чи зоотехнічну освіту і пройшли відповідну підготовку.

На пунктах штучного осіменіння необхідно суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил. Всі приміщення пункту, обладнання та навколишню територію слід утримувати в чистоті та порядку, регулярно їх дезінфікувати непахучими деззасобами.

При вході у манеж має бути дезкилимок, який щоденно зволожують 20 %-им розчином їдкого натрію.

Посуд, прилади та інструменти, що використовуються при осіменінні, мають бути чистими та стерильними. Оператор повинен працювати у чистому білому халаті, ковпаку чи косинці, після осіменіння кожної тварини повинен мити руки з милом і протирати їх тампоном, зволоженим 70°-им спиртом.

Щоденно після закінчення роботи необхідно очистити і помити гарячим 2-3 %-им розчином соди станок, прибрати усі приміщення пункту і помити підлогу манежу.

При приведенні на пункт хворої тварини чи виявленні її під час осіменіння необхідно припинити осіменіння, помити та продезінфікувати станок, та приміщення манежу і повідомити про це ветеринарну лікарню.

Для осіменіння тварин у карантинованих та оголошених небезпечними господарствах користуються лише привізною спермою, яку доставляють у разових термосах, що не підлягають поверненню.

Питання для самоконтролю

Як визначають оптимальний час для осіменіння кобил?

Які методи застосовують для штучного осіменіння кобил?

В чому суть цервікального осіменіння корів з ректальною фіксацією шийки матки?

Як виявляють у кобил статеву охоту?

Якими інструментами користуються при штучному осіменінні кобил?

Як визначають оптимальний час для осіменіння кобил?

Яких санітарно-ветеринарних правил необхідно дотримуватися при проведені штучного осіменіння с.-г. тварин?

Заняття 17. Теоретичні передумови і технологія штучного осіменіння у птахівництві

Мета заняття. Вивчити теоретичні передумови і технологію штучного осіменіння у птахівництві.

Питання:

1. Одержання, оцінка та зберігання сперми с.-г. тварин.

2. Техніка штучного осіменіння курей, індичок, качок і цесарок.

3. Дози сімені.

Штучне осіменіння сільськогосподарських птахів знаходить все більш широке застосування і забезпечує високий рівень і можливості селекційної роботи. Економічна ефективність і зооветеринарні переваги штучного осіменіння в порівнянні з природним паруванням обумовлюють доцільність широкого впровадження цього методу в практику птахівництва. При цьому в 6-10 разів знижується потреба в кількості самців, забеспечується можливість використовувати тільки кращих з них, які оціненні за якістю потомства.

Статевої зрілості птахи досягають у віці, днів: кури яєчного напрямку продуктивності - 145-150; кури м'ясо-яєчного та мясного напрямку продуктивності -180; качки - 210-240; індики - 210-240; гуси - 280-300.

Штучне осіменіння сільськогосподарських птахів - прогресивний зоотехнічний метод і подальше його вдосконалення, особливо технології розбавлення, поліпшення якості синтетичних розріджувачів, розробка технології тривалого зберігання сперми плідників у замороженому ствні, є актуальним завданням біотехнологічної науки, що визначає науково - технічний прогрес галузі продуктивного птахівництва.

Виняткова особливість розмноження птахів полягає ще і в тому, що спермії самців довгий час зберігають запліднюючу здатність у статевому тракті самок. У наслідок чого самки можуть нести заплідненні яйця тривалий час після припинення спаровування чи штучного осіменіння.

Одержання, оцінка та зберігання сперми с.-г. тварин.

Техніка одержання сперми у самців птахів досить добре розроблена. Інструменти, що для цього використовуються прості і легко доступні. При одержанні сперми дотримуються таких правил: одержують сперму у стерильний посуд; розбавляють сперму свіжоприготовленим якісним розріджувачем; зберігають сперму при температурі 2-4 ^оС; розбавлення здійснюють у співвідношенні 1:1 чи 1:2.

Розбавлену сперму можна використовувати тільки за умови високої рухливості сперміїв (7-10 балів).

Однією з суттєвих особливостей сперміїв є значна перевага у них процесів дисиміляції над процесами асиміляції. А зменшення в них енергетичних запасів обумовлюють загибель сперміїв. Тому при зберіганні сперми необхідно забезпечити значне зниження рівня обміну речовин у сперміях. Це досягається зниженням температури середовища, або ж створення кислотного анабіозу сперміїв.

Зберігати сперму у стані кислотного анабіозу чи при температурі 2-5 ^о С можна протягом декількох днів.

Розбавлену сперму розливають в ампули чи пеніцилінові флакони, після чого ампули запаюють, а флакони закривають гумовими пробками.

Техніка штучного осіменіння курей, індичок, качок і цесарок.

Для штучного осіменіння курей відбирають півнів міцної конституції від високопродуктивних здорових батьків.

Перший відбір півнів проводять у 60-70 денному віці. Для півнів яйценосних порід бажано, щоб вони мали добре розвинутий гребінь, оскільки ця ознака позитивно повязана з якістю сперми.

Півнів відбирають з розрахунку один самець на 10 курей. Другий відбір півнів яйценосних порід проводять у віці 5 місяців. Відбирають добре розвинутих півнів з м'яким животом, які реагують на масаж вивертанням клоаки, ерекція копулятивного органу і виділенням сперми високої якості. У цьму віці відбирають півнів з розрахунку один самець на 20 курей.

При одержанні сперми температура в приміщенні має бути не нижчою 15-18 ^оС, а в спермоприймачі - 40-41 ^оС.

Сперму від півнів одержують через день по 1-2 еякуляти. Другий еякулят отримують лише тоді, коли першого еякуляту недостатньо для осіменіння курей, закріплених за цим півнем.

Проводять осіменіння курей краще в другій половині дня, коли у більшості птахів відбувається яйцекладіння. Доза осіменіння при використанні нерозбавленої сперми становить 0,025 мл, при концентрації сперміїв 3-3,5 млрд/мл. У дозі осіменіння курей має бути понад 80 млн сперміїв з прямолінійно поступальним рухом.

За 7-10 днів до початку племінного сезону приступають до тренування самців для одержання від них сперми. Після першого масажу індиків одержують невеликі об'єми еякулятів (0,05 - 0,15 мл), після другого масажу об'єм зростає 0,15-0,20 мл, а після третього 0,25-0,3 мл.

Критерієм відбору індиків за якістю сперми перед початком племінного сезону є наступні показники: об'єм еякуляту не менше 0,25 мл; колір сперми від білого до кремового; концентрація сперміїв не менше 7 млрд.мл; рухливість сперміїв не нижче 4 балів; знебарвлення метиленової синьки відбувається не довше 10 хвилин. Режим одержання сперми від індиків - два рази протягом тижня. Об'єм еякуляту залежить від ряду факторів і в середньому становить 0,35 мл.

Біологічні особливості розмноження гусей ускладнюють їх відтворення методом штучного осіменіння. Гусаки характеризуються досить слабко вираженою репродуктивною функцією, розповсюдженою серед них імпотенцією. Тому відбір гусаків, придатних для племінного використання має особливе значення. Питома вага витрат на утримання гусаків становить 30 %.

Оцінка сперми гусаків проводиться за такими показниками: об'єм еякуляту, колір, концентрація і рухливість сперміїв, виживаність, інтенсивність дихання, відсоток мертвих і паталогічних форм сперміїв.

Об'єм еякуляту у гусаків коливається від 0,1 до 1,3 мл. Густа сперма має білий колір, а рідка - голобуватий відтінок. Концентрація сперміїв у гусаків коливається від 0,2 до 2,5 млрд/мл в залежності від породних й індивідуальних особливостей. У залежності від концентрації сперміїв у спермі її розбавляють у 3-7 разів, щоб у кожній дозі осіменіння було від 20 до 60 млн. рухливих сперміїв.

Для нормального запліднення яєць осіменіння гусок слід проводити повторно через кожні 5-6 днів. Після першого осіменіння яйця для інкубації відбирають починаючи з третього дня.

Відбір племінних качурів для штучного осіменіння починають у 6 місячному віці за зоотехнічними показниками і розвитком статевих органів. Застосовують два способи одержання сперми - з допомогою масажу і з використаням електроеякулятора.

Сперму від качурів одержують один раз протягом дня або через день. Нормальна сперма качурів має молочно білий колір, вершковоподібну концентрацію, запах відсутній. Середній об'єм еякулята у качура становить 0,2 мл з концентрацією сперміїв 3,2 млрд/мл.

Цесарі відрізняються від самців інших видів сільськогосподарських птахів більш диким норовом та лякливістю, тому для застосування штучного осіменіння птахів бажано утримувати в клітках, оскільки відловлювання в таких умовах не викликає сильного стресу.

Об'єм еякуляту цесарів коливається від 0,02 до 0,12 мл з концентрацією сперміїв від 1,5 до 7 млрд. у зв'язку з малим об'ємом еякуляту у цесарів.

Питання для самоконтролю

1. Як оцінюють спему у півнів.

2. Дози сімені необхідні для осіменіння

3. Отримання сперми від качурів, цесарів.

Заняття 18. Діагностика маститів у корів

Мета заняття: набуття навиків визначення маститів за допомогою експрес - методів.

Питання:

1. Поняття про мастит

2. Діагностика маститів

3. Діагностика субклінічних маститів

4. Експрес-методи виявлення субклінічних маститів

Мастит - запалення молочної залози, яке виникає у відповідь на дію несприятливих факторів і характеризується патологічними змінами у тканинах і секреті молочної залози. За даними вітчизняних авторів мастит чистіше реєструється у корів (20-75 %); свиней (до 40 %); кіз і овець (до 20 %); у кобил мастит виникає у 5 % випадків. Субклінічна стадія маститу передує клінічний або ж реєструється після клінічного прояву. Запалення молочної залозі супроводжується функціональними розладами у вигляді гіпогалактії і агалактії та погіршенням якості молока і молозива. В середньому молочна продуктивність знижується до 15 % при субклінічному маститі та до 40 % - при клінічному. У зв'язку з масовим поширенням маститів серед корів (до 40 % від інших хвороб) значні економічні втрати реєструються у молочному скотарстві. Крім того, при випоюванні молозива від хворих тварин у новонароджених виникають розлади функції шлунково-кишкового тракту. При цьому до 5 % новонароджених телят гине. Якість виробів із молока хворих тварин знижується. При використанні молока, що містить патогенні мікроорганізми або їх токсини, у людей виникають розлади функції шлунково-кишкового тракту, ангіни, токсикоінфекції тощо. Отже, мастит на субклінічній і клінічній стадіях перебігу зумовлює прояв негативних економічних, біологічних і соціальних наслідків. Профілактика маститу ґрунтується на чіткій уяві про причини і розвиток патологічного процесу, а ефективність лікування залежить від своєчасності діагностики та застосування ефективних методів і препаратів залежно від стадії хвороби і фізіологічного стану самок.

Діагностика маститів.

Ефективність лікування тварин, хворих на мастит, залежить від правильного і своєчасного діагнозу. Для цього хвору тварину досліджують, а саме: збирають анамнестичні дані, проводять клінічне дослідження вим'я, всього організму та визначають якість молока. Збираючи анамнестичні дані насамперед визначають: 1) вік тварини і кількість отелень; 2) час останнього отелення; тривалість сухостійного періоду; 3) загальний стан тварини до і після захворювання; 4) умови утримання, годівлі та догляду; 5) стан молочної залози до і після родів, перебіг родів, стан тварини у післяродовий період; 6) захворювання молочної залози у попередні роки; 7) коли і як почалося захворювання і чим воно зумовлене; 8) величину добового надою до захворювання та надій за останню лактацію; 9) якість молока за зовнішніми ознаками, його кількість; 10) який перебіг мало дане захворювання, яку допомогу надавали тварині та її ефективність; 11) метод доїння, технічний стан та якість знезараження доїльної апаратури; 12) догляд за вим'ям та порушення правил технології машинного доїння; 13) поширення захворювання молочної залози в господарстві і в районі; 14) стан документації результатів досліджень на захворювання молочної залози. Після збирання й аналізу анамнестичних даних розпочинають клінічне дослідження, яке складається із загального дослідження і дослідження вим'я. При загальному дослідженні звертають увагу на загальний стан тварин, визначають температуру тіла, частоту пульсу і дихання, стан слизових оболонок, лімфатичних вузлів. У разі потреби досліджують органи травлення та ін. Клінічне дослідження вим'я проводять до і після доїння шляхом зовнішнього огляду, пальпації, пробного доїння та визначення якості молока. Звертають увагу на розміри і форму вим'я в цілому, окремих часток і дійок, симетричність правої і лівої половини, стан шкіри та волосяного покриву. Пальпацією визначають консистенцію часток вим'я, їх місцеву температуру, болючість, консистенцію і больову чутливість стінок молочної цистерни та кінчиків дійок. Температуру окремих ділянок вим'я визначають порівнянням теплового відчуття тильною поверхнею долоні руки симетрично розташованих точок. Для визначення болючості і консистенції всі ділянки вим'я по черзі злегка здавлюють. У здорових корів шкіра молочної залози ніжна, легко збирається в складки, зміщується, а паренхіма промацується у вигляді пружної дольчатої тканини. Пальпують також надвим'яні лімфатичні вузли, які розміщені біля верхніх меж задніх часток. В нормі ці залози рухливі, еластичні, не болючі, з голубине яйце або трохи більші, приплюснуті. Потім прощупують дійки і видоюють молоко. Дійки беруть вказівним і великим пальцями, трохи здавлюють, розминають між пальцями і переміщують до верхівки, виявляючи морфологічні зміни і болючість. Пробним доїнням визначають тонус дійкового каналу, а пальпацією верхівки дійки - її морфологічні зміни. Для визначення якості молока за зовнішніми ознаками його збирають (особливо перші порції) при пробному доїнні у чисту посудину і звертають увагу на колір, консистенцію, запах, наявність пластівців казеїну, згустків фібрину, гною, крові. Під час масових обстежень молочних стад для виявлення у молоці цих домішок користуються спеціальними кухлями місткістю 0, 5 л з кришками з тонкої сітки або темної тканини. Для дослідження молоко видоюють на поверхню кришки. Пластівці казеїну, згустки фібрину, згустки гною та крові залишаються на поверхні і їх видно при огляді. Для зручності постановки діагнозу на мастит наведемо їх диференційну діагностику

Діагностика субклінічних маститів Для виявлення субклінічних маститів важливо провести ретельне клінічне обстеження молочної залози та визначити органолептичні зміни якості молока. Дослідження проводять перед доїнням і після нього. Оглядаючи вим'я, визначають величину та форму симетричних часток. Під час пальпації особливу увагу звертають на незначну болючість окремих частин, деяке затвердіння паренхіми, наявність в ній не болючих вузлів сполучнотканинних тяжів, кіст, а також на появу легкого опухання. Для визначення малопомітних морфологічних змін в залозі важливо порівнювати досліджувану частку з симетричною здоровою (праву передню з лівою передньою, праву задню з лівою задньою). Звертаючи увагу на незначні зміни кольору молока (жовтувате, синювате), консистенції (водяниста) та появу в ньому дрібних пластівців, згустків. Порівнюють також зовнішні ознаки молока суміжних часток. Субклінічний запальний процес можна виявити за зменшенням молокоутворення під час визначення молочної продуктивності окремих часток вим'я за допомогою чотирикамерного доїльного апарата. В діагностиці субклінічних маститів перевага надається пробам (тестам), за допомогою яких виявляють зміни хімічного складу молока, його фізичні та біологічні властивості, кількість клітин у молоці, а також бактеріологічному дослідженню молока. Для виявлення субклінічних маститів у корів застосовують як стійлові проби (експрес-методи), так і більш складні лабораторні дослідження.

Експрес-методи виявлення субклінічних маститів.

При масових обстеженнях дійного стада в умовах молочного комплексу безпосередньо біля тварин застосовують експрес-методи з бромтимолблау, диамастином, мастидином, маститодіагностом та ставлять пробу відстоювання. Більшість з цих експрес-методів ґрунтуються на визначенні зміни реакції (рН) молока та підрахунку в ньому кількості лейкоцитів прямими або посередніми методами.

Визначення зміни реакції (рН) молока. Свіжоздоєне молоко здорових корів має слабокислу реакцію (рН 6,5-6,7 з коливаннями 6,3-6,9). В разі запалення молочної залози реакція молока в більшості випадків стає нейтральною або слаболужною (рН 7,0 і вище). Рідко молоко при маститах набуває кислої реакції (рН 6,0 і нижче). Реакцію молока виявляють за допомогою певних індикаторів. Найбільшу цінність у діагностуванні субклінічних маститів мають реактиви бромтимолблау та димастин. Бромтимолову пробу здійснюють за допомогою спирто-водного розчину бромтимолблау або індикаторних (бромтимолових) карток. Для виготовлення розчину 0,5 г бромтимолблау розчиняють у 50 мл етилового спирту і додають 50 мл дистильованої води.

Проба з індикаторними (бромтимоловими) картками. На кожний кружок картки з фільтрувального паперу видоюють з відповідної дійки 1-2 краплі молока. Облік реакції здійснюють через 10-15 с. Відтінки кольорів кружків такі ж, як і при бромтимоловій пробі з розчином індикатора. Наші дослідження та багатьох інших авторів доводять, що за допомогою бромтимолової проби можна виявити субклінічний мастит в лактаційний період. Треба враховувати, що під час запуску та в період сухостою секрет вим'я стає лужним і дає з бромтимолблау позитивну реакцію. Точність досліджень з індикаторними картками дещо поступається порівняно з точністю їх при бромтимоловій пробі. Бромтимолові картки швидко адсорбують вологу і аміак з повітря корівника, тому можуть показувати позитивну реакцію і при відсутності маститу. З часом чутливість їх знижується. Для визначення рН молока запропоновані й інші індикатори - розолова кислота, нейтральрот, крезолрот, фенолрот, бромкрезолпурпур та ін. Проте вони менш чутливі порівняно з бромтимолблау. Деякі автори вважають, що на початку розвитку субклінічного запалення і особливо при механічному подразненні вим'я молоко не завжди має нейтральну або слаболужну реакцію і тому індикаторами за зміною рН молока не завжди можна виявити всі випадки захворювання корів на субклінічний мастит.

Визначення підвищеної кількості лейкоцитів у молоці непрямими методами. Молоко корів при нормальному стані вим'я містить лейкоцити, лімфоцити, епітелій альвеол і молочних ходів. Запальний процес в молочній залозі супроводжується різким збільшенням цих клітин, особливо лейкоцитів. Для визначення підвищеної кількості лейкоцитів в молоці якісними (непрямими) методами застосовують реактиви димастин, мастидин, маститодіагност та ін.

Проба з димастином (за В.І. Мутовіним). Димастин - це порошок, до складу якого входить поверхнево-активна речовина (сульфонат), індикатор (фенолрот), гіпосульфіт і глауберова сіль. В сухому місці активність димастину зберігається протягом кількох років. Застосовується він у вигляді 5 %-ного розчину в дистильованій воді. Дослідження проводять на молочно-контрольних пластинках біля корів. Для цього з кожної частки вим'я видоюють по 1 мл молока і додають 1 мл розчину димастину з пляшки піпеткою-автоматом. Суміш перемішують дерев'яною, скляною або пластмасовою паличкою протягом 30 с. Реакцію оцінюють за утворенням згустку і забарвленням суміші. Утворення желеподібного згустку пов'язане з вмістом у молоці великої кількості лейкоцитів. Його консистенцію позначають хрестами (від одного до чотирьох): один хрест (+) - дуже слабий згусток, суміш молока з реактивом тягнеться за паличкою у вигляді нитки; два хрести (++) - слабий згусток; три хрести (+++) - желе має консистенцію сирого курячого яйця, який важко викинути паличкою із заглибини пластинки; чотири хрести (++++) - дуже щільний згусток, який легко викидається паличкою із заглибини пластинки. Реакція, позначена трьома хрестами, вважається сумнівною, чотирма - позитивною. За допомогою димастину визначають також зміну реакції молока. Оранжеве забарвлення його свідчить про слабокислу реакцію (молоко від здорових корів), червонувате (червоне, малинове, яскраво-червоне) - лужну і жовте - про кислу реакцію (молоко від хворих на мастит корів).

Проба з мастидином (за М.К. Оксамитним). До складу мастидину входить поверхнево-активна речовина (сульфонол) та індикатор (бромкрезолпурпур). Застосовується у 2 %-ній концентрації в дистильованій воді. Дослідження проводять також на молочно-контрольних пластинках безпосередньо біля тварин. Для цього в кожну заглибину пластинки до контрольної лінії з відповідної частки вим'я надоюють по 1 мл молока і додають 1 мл розчину мастидину з пляшки піпеткою-автоматом. Молоко з реактивом перемішують дерев'яною, скляною або пластмасовою паличкою протягом 15-20 с. Під час обліку реакції враховують забарвлення суміші та утворення желеподібного згустку. Колір молока здорових корів з мастидином світло-бузковий (димчастий), при лужній реакції - фіолетовий і при кислій - майже білий (молоко від хворих на мастит корів). М.К. Оксамитний (1973) вказує, що колір суміші має лише орієнтовне, допоміжне значення, а утворення згустку - основне діагностичне значення для оцінки результатів дослідження. Утворення желеподібного згустку молока з мастидином визначають так само, як і з димастином. Наші дослідження, а також дані авторів свідчать, що мастидинова проба чутливіша, ніж димастинова.

Отже, для бромтимолової і мастидинової проб характерні простота і швидкість виконання, чіткість і контрастність реакцій. При одночасному застосуванні їх можна правильно поставити діагноз субклінічного маститу. М.К. Оксамитний, І.П. Даниленко (1977) пропонують пов'язувати проведення контрольних надоїв з визначенням у молоці процента жиру та дослідженням його на мастит 10 %-ним розчином мастидину на молочно-контрольних пластинках. Якщо реакція проби молока з 10 %-ним розчином мастидину позитивна або сумнівна, то за допомогою 2%-ного розчину мастидину досліджують паренхімне молоко з кожної частки вим'я.

Проба з маститодіагностом (за Й.С. Загаєвським). Для приготування маститодіагносту в 1 л дистильованої води, підігрітої до 70-75 ОС, розчиняють 50 г триполіфосфату натрію і 300 г порошку сульфонолу. Коли суміш розчиниться, її фільтрують крізь марлевий фільтр і після охолодження до 20-25 ОС додають до неї 0,2 г водорозчинного бромтимолблау і 5 мл 1 %-ного спирто-водного розчину розолової кислоти. Після 3-5 хв. збовтування препарат готовий до застосування. При температурі від 1 до 5 ОС активність маститодіагносту не знижується протягом 3 років.

У разі запального процесу в молочній залозі суміш з 1 мл молока і 1 мл маститодіагносту у пробірці при перемішуванні протягом 1-2 хв. набуває слизистої тягучої консистенції, що стікає з стінок пробірки у вигляді суцільного желеподібного згустку або слизових смужок чи тяжів. Якщо гомогенна суміш не змінюється, це свідчить, що запалення немає. Й.С. Загаєвський для приготування маститодіагносту рекомендує в 1 л води розчинити 350 г миючого порошку (Супутник, Сумгаїт, Кристал, Наталка, Лотос, Аеліта та ін.), підігріти суміш, довести її, помішуючи, до кипіння, профільтрувати крізь марлю і додати 0,2 г водорозчинного бромтимолблау та 5 мл спирто-водного розчину розолової кислоти. Під час перевірки корів на захворювання можна користуватись молочно-контрольними пластинками, проте при дослідженні молока в пробірці показники реакції чіткіші. Безперечно, що при виявленні субклінічних маститів на промислових комплексах слід користуватись молочно-контрольними пластинками. Результати досліджень багатьох авторів показують, що найчутливішим реактивом у діагностиці субклінічних маститів є маститодіагност, за допомогою якого виявляють згасаючі і початкові стадії запального процесу, а також зміни якості молока не тільки при маститах, а й при деяких фізіологічних станах корів (молозивний період, перед запуском, стадія збудження статевого циклу, у старих тварин). Оскільки маститодіагност виявляє зміни якості молока у здорових корів, О.І. Пучковський та інші (1973) рекомендують при остаточному діагнозі маститів провести старанне клінічне обстеження тварин, а деякі дослідники у зв'язку з цим вважають, що маститодіагност слід застосовувати тільки для визначення у збірному молоці домішок молока від корів, хворих на мастити.

Проба відстоювання (за В.І. Мутовіним). Після обмивання і витирання вим'я сухим рушником в окремі пробірки надоюють по 10-25 мл паренхімного молока з кожної частки. Пробірки з молоком тримають в холодильнику при температурі 4-7 ОС протягом 16-24 год. Перевіряючи молоко, звертають увагу на його колір, наявність осаду, товщину і характер вершків. Для субклінічного маститу характерне синювате, водянисте молоко, товщина шару вершків менш як 5 мм, інколи вони містять багато лейкоцитів або слиз і пластівці. Основною ознакою запалення вим'я вважають появу білого, кремового або жовтуватого осаду в об'ємі 0,1 мм і більше. Якщо осад незначний (менш як 0,1 мм), але вершки містять пластівців або змінився колір молока, корова вважається підозрілою на захворювання.

Визначення кількості лейкоцитів в молоці методами підрахунку. Підрахунок кількості лейкоцитів в молоці залишається достовірним критерієм для встановлення субклінічного маститу. Міжнародна федерація по молочній справі та більшість дослідників вважають наявність в 1 мл молока понад 500 тис. лейкоцитів ознакою запального процесу вим'я.

Визначення активності каталази. В молоці завжди містяться ферменти каталаза, редуктаза, діастаза, ліпаза та ін. Їх кількість залежить від ступеня обсіменіння молока мікроорганізмами. Збільшення ферментів у молоці свідчить про запальний процес у молочній залозі, зумовлений мікробами.

Визначення активності лізоцимів молока. Дослідженнями доведено, що молоко від здорових корів має високий титр лізоциму, а при субклінічному запальному процесі молочної залози та наприкінці лактації його вміст різко зменшується. У сухостійних корів, а також при різних захворюваннях лізоциму майже нема.

Бактеріологічні дослідження. Успішне проведення лікувальних і профілактичних заходів при захворюванні корів на мастити багато в чому залежить від швидкого і правильного визначення збудників запалення молочної залози.

Для бактеріологічного дослідження беруть паренхімне молоко у стерильні пробірки. Вим'я перед взяттям проб обмивають теплим 0,5 %-ним розчином миючого порошку або дезмолу, витирають змоченою у розчині хлорного вапна (0,025-0,05 % активного хлору) чи дезмолу і віджатою салфеткою. Шкіру дійок, особливо їхні кінчики, обробляють зволоженим у 70о денатурованому спирті тампоном. Видоювати молоко краще трьома пальцями, а не кулаком. Кінчик дійки при доїнні не повинен торкатися пробірки. Молоко досліджують відразу після взяття проб або не пізніш як через 4 год. Зберігати проби молока потрібно при температурі не вище 6 ОС, не допускаючи їх заморожування.

Майстер машинного доїння при взятті проб молока повинен чисто вимити руки і протерти ватним тампоном, зволоженим 70% денатурованим спиртом.

В лабораторії визначають загальне бактеріальне обсіменіння молока, наявність патогенних мікроорганізмів і чутливість мікрофлори молока до антибіотиків та інших ліків загальноприйнятими в мікробіологічній практиці методами.

Слід зазначити, що виділення мікрофлори з молоком із запальних часток вим'я відбувається не постійно.

Тестові завдання

1. Середня тривалість статевого циклу у овець (днів)	1. 15-16. 2. 16-17.	3. 18-19. 4. 20-21.	5. 22-23.

2. Допускається до осіменіння самок корів і телиць в племінному господарстві заморожено-розморожена сперма з активністю не нижче (балів)	1) 3. 2) 4.	3) 5. 4) 6.	5) 7. 6) 8.

3. Які інструменти використовуються для проведення осіменіння мано-цервікальним способом	1. Короткий полістероловий кататер з ампулою. 2. Довгий полістероловий кататер з ампулою. 3. Піхвове дзеркало 4. Скляний шприц-катетер. 5. Коротка трипала рукавиця. 6. П'ятипала довга рукавиця.

4. Після розморожування сперму бугая плідника необхідно використати	1. 5-10 хв. 2. 10-15 хв. 3. 15-20 хв.	4. 20-25 хв. 5. 25-30 хв.

5. Яка основна причина захворювання на мастит	1. Порушення правил годівлі. 2. Порушення правил утримання. 3. Порушення правил догляду. 4. Порушення правил осіменіння. 5. Порушення правил доїння.

6. Допускається до осіменіння самок корів і телиць в товарному господарстві заморожено-розморожена сперма з активністю не нижче (балів)	1) 3. 2) 4.	3) 5. 4) 6.	5) 7. 6) 8.

7. Скільки в середньому часу триває охота в корів, годин	1. 10-12	2. 10-16	3. 12-16	4. 12-18

8. До якого типу природного осіменіння відноситься: кнур, жеребець	1. Цервікального. 2. Піхвового. 3. Нефракційного.	4. Маткового 5. Трубного 6. Фракційного.
9. Що означає в класичній назві способів штучного осіменіння корів та телиць перше та друге слово	1. Перше - як вноситься сперма, друге - куди вводиться. 2. Перше - як вноситься сперма, друге - за допомогою якого інструменту. 3. Перше - яким чином контролюється введення сперми, друге - місце введення 4. Перше - як оцінюється сперма, друге - куди вводиться. 5. Перше - як вводиться сперма, друге - куди вводиться.

10. Що означає слово «ректо»	1. Контроль введення інструмента - органом зору. 2. Контроль введення інструмента в шийку матки безпосередньо рукою. 3. Контроль введення інструмента через пряму кишку.

11. Допускається до використання після розмороження сперма з концентрацією сперматозоїдів з прямолінійно поступальним рухом	1. 10-12 млн. шт. 2. 12-14 млн. шт. 3. 15-17 млн. шт.	4. 17-19 млн. шт. 5. 19-21 млн. шт.

12. При якому способі виявлення корів і телиць в охоті використовують бугая-пробника	1. Комплексний клініко-візуальний. 2. Комплексний клініко-біологічний. 3. Біологічний. 4. Електрометричний. 5. Вагінальний. 6. За ступенем розвитку фолікулів.

Варіант 3

13. Доза сперми для осіменіння свиноматки не може перевищувати, (мл)	1. 50. 2. 100.	3. 150. 4. 200.	5. 250. 6. 300.

14. Рекомендується штучно осіменяти корів	1. Перед доїнням. 2. За 2 год. Перед доїнням 3. За 3 год. Перед доїнням 4. Через 2-3 год. Після доїння 5. Через 4-5 год. Після доїння

15. Які ви знаєте способи штучного осіменіння корів та телиць	1. Ректо-церві кальний. 2. Моно-цервікальний. 3. Нефракційно-цервікальний	4. Мано-цервікальний. 5. Фракційно-цервікальний 6. Епі- або пара-цервікальний. 7. Візо-уцервікальний.

16. Яка основна причина захворювання на мастит	6. Порушення правил годівлі. 7. Порушення правил утримання. 8. Порушення правил догляду. 9. Порушення правил осіменіння. 10. Порушення правил доїння.

17. Для осіменіння свиноматок нефракційним способом в спермодозі повинно міститись сперматозоїдів з ППР	1) 2-5 млрд. 2) 3-5 млрд.	3) 2-6 млрд. 4) 3-6 млрд

18. Кріоконсервовану сперму бугая розморожують в розчині	1. 2,9% розчині глюкози. 2. 0,9% розчині хлориду натрію.	3. 2,9% розчині цитрату натрію. 4. 2,9% розчині солі.

19. Перерахуйте послідовність операцій при розморожуванні сперми бугая плідника	1. Знезараження ампули розчину цитрату натрію. 2. Визначення терміну придатності використання розчину цитрату натрію. 3. Визначення активності. 4. Включення в електромережу столика Морозова. 5. Включення в електромережу термобані. 6. Підігріваємо розчину цитрату натрію в термобані. 7. Підігріваємо розморожену сперму. 8. Розчин цитрату натрію виливають в стерильний пеніціліновий флакон. 9. Достаємо з термобані гранулу сперми.

20. З якого дня після отелення корова рахується яловою	1. 11 дня 2. 21 дня 3. 31 дня	4. 41 дня 5. 1 дня 6. 61 дня	7. 71 дня 8. 81 дня 9. 91 дня

21. Що таке мастит	1. Запалення статевих органів самки 2. Запалення матки.	3. Запалення піхви. 4. Запалення молочної залози.
22. Допускається до використання (розведення) свіжоодержана сперма бугая з активністю не нижче (балів)	1) 4. 2) 5.	3) 6. 4) 7.	5) 8. 6) 9.

23. Способи штучного осіменіння свиней	1. Епі- цервікальний. 2. Епі-фракційний. 3. Фракційний. 4. Ректо-фракційний	5. Мано-фракційний. 6. Нефракційний. 7. Нефракційно-цервікальний. 8. Нефракційний-матковий.

Варіант 3

24. Що означає слово «мано»	1. Контроль введення інструмента - органом зору. 2. Контроль введення інструмента в шийку матки безпосередньо рукою. 3. Контроль введення інструмента через пряму кишку.

25. Які інструменти використовуються для проведення осіменіння візо-цервікальним способом	1. Короткий полістероловий кататер з ампулою. 2. Піхвове дзеркало 3. Скляний шприц-катетер. 4. Коротка трипала рукавиця. 5. Довгий полістероловий кататер з ампулою. 6. П'ятипала довга рукавиця.

26. Які інструменти використовуються для проведення осіменіння епі- або пара -цервікальним способом	1. Короткий полістероловий кататер з ампулою. 2. Довгий полістероловий кататер з ампулою. 3. Піхвове дзеркало 4. Скляний шприц-катетер. 5. Коротка трипала рукавиця. 6. П'ятипала довга рукавиця.

27. Під час еякуляції кнура температура штучної вагіни повинна бути, оС.	1. 38-40оС. 2. 38-42 оС.	3. 37-42оС. 4. 42 - 45о С.	5. 40 - 42 о С. 6. 40 - 45о С.

28. Що вводять в другий флакони при фракційному способі штучного осіменіння свиней	1. Дистильованану воду. 2. Бідистильовану воду. 3. Розчин цитрату-натрію.	4. Глкозо-хелатоновий розин. 5. Глюкозо-солевим розчином. 6. Розчин лимонокислого-натрію.
29. З якого дня після отелення корова рахується неплідною	1. 11 дня 2. 21 дня 3. 31 дня 4. 41 дня	5. 51 дня 6. 61 дня 7. 71 дня 8. 81 дня

30. Яка технологічна температура термабані, оС	2) 36.	3) 37.	4) 38.	5) 39.	6) 40.

31.В якому місяці проводять парування у вівчарстві	1. Травень. 2. Червень.	3. Липень. 4. Серпень.	5. Вересень. 6. Жовтень.

32. Придатною для використання в товарному господарстві є заморожена-розморожена сперма бугая плідника з активністю	1. 1 бал 2. 2 бали 3. 3 бали	4. 4 бали 5. 5 балів 6. 6 балів.

33.Які способи використовують для штучно осіменяють овець	1. Ректо- цервікальний 2. Пара-цервікальний	3. Мано-цервікальний 4. Епі- цервікальний	5. Візо-цервікальний. 6. Нефракційний.

34. Що означає слово «візо»	1. Контроль введення інструмента - органом зору. 2. Контроль введення інструмента в шийку матки безпосередньо рукою. 3. Контроль введення інструмента через пряму кишку.

35. Яка тривалість статевого циклу в кобили	1. 16-17 днів 2. 18-19 днів	3. 19-20 днів 4. 20-22 дні

Варіант 3

36.Для осіменіння вівці необхідно свіжоодержаної, або свіжоодержаної охолодженої сперми (відповідно), мл	1. 0,1 - 1-1,5. 2. 0,2 - 1-2.	3. 0,05 - 0,1-0,15 4. 0,5 - 1-2

37. За якими показниками оцінюється якість сперми на пункті штучного осіменіння с-г тварин	1. Наявність домішок. 2. Зовнішні ознаки.	3. Концентрація. 4. Активність.
38. Які інструменти використовуються для проведення осіменіння ректо-цервікальним способом	1. Короткий полістероловий кататер з ампулою. 2. Довгий полістероловий кататер з ампулою. 3. Піхвове дзеркало 4. Скляний шприц-катетер. 5. Коротка трипала рукавиця. 6. П'ятипала довга рукавиця.

39. Пари якій температурі збері-гається сперма при кріоконсервуванні, оС	1. 173	2. 176.	3. 183	4. 196	5. 197

40. Після розморожування сперму бугая плідника необхідно використати	2. 5-10 хв. 3. 10-15 хв. 4. 15-20 хв.	5. 20-25 хв. 6. 25-30 хв.

41. Яка доза розведеної сперми необхідна на 1кг живої маси свиноматки (мл)	1. 0,1. 2. 0,5. 3. 1.	4. 1,5. 5. 2,0. 6. 2,5

42. На протязі якого часу необхідно провести парувальну компанію у вівчарстві, не більше (днів)	1. 15. 2. 20. 3. 25.	4. 30. 5. 35. 6. 40.	7. 45. 8. 50. 9. 55.

43. Епі - або пара -ерві кальне осіменіння корів та телиць це введення сперми	1. Порожнину матки 2. В шийку матки 3. Навколо шийки матки	4. На шийку матки 5. Роги матки

44. Які інструменти використовуються для фракційного способу штучного осіменіння свиней	1. Короткий полістироловий кататер. 2. УКП-1. 3. УКП-3. 4. Довгий полістироловий кататер.	5. ПОС-5. 6. Піхвове дзеркало. 7. УЗК-5. 8. УЗК-7.
45. За який час після включення термобаня настає технологічна температура, хв.	1. 5-10. 2. 10-20.	3. 20-30. 4. 30-40	5. 35-45 6. 40-50.

46.В якому місяці проводять парування у вівчарстві	7. Травень. 8. Червень.	9. Липень. 10. Серпень.	11. Вересень. 12. Жовтень.

Екзаменаційні питання

1. Значення дисципліни та її місце серед інших зоотехнічних наук. Перспективи штучного осіменіння.

2. Фізіологічні основи штучного осіменіння.

3. Історія розвитку штучного осіменіння. Значення робіт І.І. Іванова та інших вітчизняних вчених для розробки теорії і практики штучного осіменіння, як біотехнологічного методу розмноження сільськогоспо-дарських тварин.

4. Організаційні форми штучного осіменіння тварин.

5. Загальна характеристика статевих органів самців, (внутрішні і зовнішні, парні і непарні статеві органи).

6. Анатомія та фізіологія статевих органів самців різних видів тварин (бугаїв, баранів, жеребців, кнурів).

7. Особливості будови і функція сім'яників, придатків сім'яників, придаткових статевих залоз.

8. Гаметогенез його види, утворення чоловічих статевих клітин (відмінності).

9. Придаткові статеві залози та їх призначення.

10. Статева і фізіологічна зрілість самців. Вік першого використання.

11. Статеві рефлекси самців: безумовні і умовні, контактні та інформаційні.

12. Гальмування статевих рефлексів у плідників, засоби боротьби з ними.

13. Типи нервової діяльності і особливості використання плідників різних типів. Учення І.І. Павлова про умовні рефлекси та його значення для організації раціонального утримання і використання племінних плідників.

14. Способи отримання сперми, вимоги до них. Режим статевого викорис-тання плідників.

15. Загальні відомості про сперму, характеристика двох типів сперми.

16. Хімічний склад сперми. Плазма сперми, її фізіологічні і біологічні властивості. Видові особливості сперми різних видів тварин.

17. Будова сперматозоїда, швидкість і види їх руху.

18. Енергетичні процеси у сперматозоїдах.

19. Дія на сперматозоїди умов навколишнього середовища. Причини загибе-лі сперматозоїдів поза межами організму.

20. Вплив температури (температурний шок) і рН середовища на обмін речовин у сперматозоїдах.

21. Біологічне значення цукору і молочної кислоти для сперматозоїдів. Осматичний тиск, його значення і дія на чоловічі статеві клітини.

22. Вплив світла, температури, хімічних речовин на виживання сперматозоїдів поза межами організму.

23. Оцінка сперми за зовнішніми ознаками (органолептична оцінка): об'єм, колір, запах, консистенція. Домішки сперми.

24. Мікроскопічна оцінка сперми: визначення концентрації і активності.

25. Оцінка сперми за редукцією метиленового синього.

26. Визначення концентрації сперматозоїдів в еякуляті.

27. Значення розбавлення сперми, вимоги до приготування розбавників (синтетичні середовища). Санітарно-гігієнічні правила розбавляння сперми плідників.

28. Склад і техніка приготування розбавників сперми. Правило Вант-Гоффа.

29. Склад синтетичних розбавників для сперми різних видів тварин залежно від температурного режиму зберігання (жовткові, сульфатні, хелатонові та ін.).

30. Біологічний контроль середовищ розбавників і препаратів.

31. Визначення допустимого ступеня розбавляння сперми. Санітарно-гігієнічні вимоги до виготовлення середовищ і розбавляння сперми.

32. Способи зберігання сперми бугая, барана, жеребця, кнура.

33. Причини загибелі сперматозоїдів поза організмом: нагромадження продуктів метаболізму, витрати енергетичних ресурсів.

34. Мікробна забрудненість сперми і дія мікробів на сперматозоїди. Санація сперми.

35. Анабіоз, його значення для зберігання сперми, форми анабіозу. Температурний шок сперматозоїдів і способи його запобігання.

36. Техніка нетривалого зберігання розбавленої сперми при температурі 2-4 ^оС. Зберігання сперми кнура в розбавниках з хелатоном.

37. Значення і теоретичні основи заморожування сперми (вітрифікація, девітрифікація). Правило Лайта.

38. Теоретичні передумови зберігання сперми бугая при температурі мінус 196 ^оС в рідкому азоті.

39. Технологія розморожування сперми бугая. Основні фактори, які шкід-ливо діють на сперматозоїди під час заморожування і розморожування.

40. Етапи обробки сперми перед заморожуванням: отримання сперми, оцінка якості, охолодження, адаптація сперматозоїдів (еквілібрація) до низької температури і заморожування.

41. Заморожування сперми у вигляді необлицьованих і облицьованих гранул, пайєтах.

42. Умови зберігання замороженої сперми, посудини Дьюара їх будова правила експлуатації.

...