Урожайність і якість зерна пшениці м'якої озимої залежно від мінерального живлення та захисту рослин в умовах Лівобережного лісостепу України

За даними польових дослідів що до структури урожаю за позакореневого підживлення комплексними хелатними добривами встановлено поліпшення структурних показників урожаю: довжини колосу, кількість колосків і зерен в колосі, та маси 1000 зерен й суттєве підвищення зернової продуктивності пшениці озимої.

Отже, позакореневе підживлення мікроелементами є істотним доповненням до наявної системи удобрення пшениці озимої. Це дозволяє швидко та ефективно задовольнити фізіологічні потреби рослин у мікроелементах й оптимізувати мінеральне живлення рослин, лімітуючи незбалансований склад ґрунту.

1.4 Вплив добрив на врожайність та якість зерна пшениці озимої

Добрива виступають могутнім фактором збільшення врожайності і поліпшення родючості ґрунту. Серед них гній збагачує ґрунт органічною речовиною, поліпшує його структуру, хімічні і фізичні властивості. Він є джерелом вуглекислоти, яка складає основу повітряного живлення рослин - фотосинтезу. З гноєм вноситься багато елементів живлення - азот, фосфор, калій, мікроелементи і корисна біота [97]. Проте під пшеницю озиму органічні добрива вносять рідко [98].

Урожайність і якість зерна пшениці м'якої озимої значною мірою залежать від забезпечення рослин елементами мінерального живлення протягом всієї вегетації, на що впливають їхня концентрація в ґрунті, умови і заходи вирощування, вік і розвиток рослин, сортові особливості та інші фактори [99-102].

Накопичення рослинами елементів мінерального живлення відбувається протягом всього періоду вегетації. Проте потреба рослин в поживних речовинах в початковий період росту і в подальшому неоднакова. Рослини мають періоди максимального використання поживних речовин, коли в досить стислі строки поглинається велика кількість мінеральних елементів. Крім цього, рослини мають так звані критичні періоди споживання елементів живлення [103-104].

Серед основних елементів живлення найважливішим є азот. Він входить до складу усіх білків і амінокислот, нуклеїнових кислот, хлорофілу, алкалоїдів, фосфатидів, багатьох вітамінів, глюкозидів, гормонів та інших біологічно активних сполук. Усі ферменти, які каталізують процеси обміну речовин в рослинах, є білковими речовинами. Тому недостатнє забезпечення азотом послаблює утворення білків - ферментів, що веде до гальмування процесів біосинтезу, обміну усіх груп хімічних сполук та різкого послаблення інтенсивності фотосинтезу [105-106].

Найважливішим джерелом азоту для живлення рослин, перш за все, є сам ґрунт. В ньому доступний рослинам азот знаходиться в основному в двох формах: аміачній і нітратній. Будучи продуктом діяльності амонізуючих бактерій, аміачний азот швидко поглинається ґрунтом і утримується на поверхні ґрунтових часток силами фізико - хімічної адсорбції. Нітратний азот утворюється внаслідок нітрифікації амонійного азоту і міститься в ґрунтовому розчині. Він легко переміщується з течею води до коренів і надходить в рослину [107, 108]. В степових районах внаслідок високої нітрат-калійної здатності ґрунтів рослини в основному живляться нітратним азотом, а в лісостепових - азотом нітратів і аміаку [109, 110].

Ефективність різних форм азоту залежить від реакції середовища: на кислих ґрунтах краще нітратна, а на нейтральних і лужних - аміачна форма азоту, а також від біологічних особливостей рослин і від вмісту в них вуглеводів. За недостачі вуглеводів рослини не можуть використати аміак для утворення амінокислот і білкових речовин, а надмірний вміст аміаку, якщо він не використовується на утворення амінокислот, отруює рослини [111, 112].

За рахунок внесення азотних добрив збільшується вміст амонійного і нітратного азоту в ґрунті. Не спостерігається міграції нітратного азоту за внесення великих доз азотних добрив сумісно з фосфорно-калійними (N120Р90К90, N160Р90К90) за межі шару ґрунту 80…100 см. При цьому одним з надійних факторів збільшення ефективності азотних добрив і коефіцієнта їхнього використання є правильне співвідношення оптимальних доз азоту, фосфору і калію [113, 114, 115].

Мінеральні сполуки азоту, які надійшли в рослину, зазнаючи низки послідовних перетворень, в кінцевому результаті ідуть на синтез білка. За сприятливих умов перероблювання в рослинах неорганічних сполук азоту в амінокислоти, аміди та інші небілкові органічні сполуки азоту проходить порівняно швидко [116, 117].

Кількість витрат поживних елементів залежить від їхньої концентрації в рослинах і співвідношення зерна і соломи. Оскільки ґрунтові і кліматичні умови впливають на хімічний склад рослин, витрати поживних речовин пшеницею озимою в різних природних зонах неоднакові. В першу чергу це стосується азоту, в другу - калію, витрати фосфору стабільніші [118].

Надходження азотистих речовин в пшеницю відбувається протягом тривалого періоду. Засвоївши до початку колосіння понад 2/3 всієї необхідної кількості азоту, рослини під час цвітіння майже припиняють його споживання. Після початку формування зерна потреба пшениці в цьому елементі знову збільшується, і за нормальних умов розвитку під час формування і наливу зерна вона поглинає решту (25…30 %) потрібного їй азоту [119, 120].

Тому для повного забезпечення рослин азотом впродовж всієї вегетації потрібно використовувати повільно розчинні добрива або вносити їх роздрібно в декілька прийомів. Оскільки практично всі азотні добрива є легкорозчинними, то у разі необхідності невелику частину їх вносять восени, а решту використовують під час весняно - літніх підживлень у моменти найбільшої потреби їх для росту і розвитку рослин [121].

Аналізуючи всю різноманітність можливих варіантів застосування азоту, що визначаються факторами агротехніки і клімату, та пов'язаних з ними особливостей росту та розвитку рослин і протікання процесу закладання елементів продуктивності, розроблено ряд систем азотного удобрення. Вони можуть складатися з дво, три - і чотириразових підживлень [122].

Восени на бідних ґрунтах і після гірших попередників вносять не більше N30, внесення азоту в таких умовах сприяє кращому росту рослин восени, внаслідок формування більшої кількості пластичних речовин підвищується зимостійкість. Підставою для прийняття рішення про внесення азоту є дані ґрунтової діагностики [123, 124].

Ранньовесняне (регенеративне) підживлення на II чи III етапі органогенезу підвищує густоту стеблостою (тому і називається регенеративним), збільшує кількість члеників колосового стрижня [124]. Доза азоту для першого підживлення найбільше залежить від двох факторів - стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. Підживлення можна проводити на всіх посівах озимих незалежно від фону, ефект буде практично буде рівномірним, хоча показники якості зерна будуть кращими на фоні де більше вносили азоту в передпосівному удобренні. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30 % (N30-60) від повної норми азоту. Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущінню рослини утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600-700 шт./ м2 [125]. Якщо посіви пшениці зріджені (200-230 рослин на 1 м2 ), підчас першого підживлення вносять N40-60. За наявності 180-200 рослин на 1 м2 дозу азоту для першого підживлення збільшують до N60-90 [126].

Норму азоту збільшують в роки з пізньою весною, що характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації (біля 6 квітня), внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшується. В роки з ранньою весною (відновлення вегетації настає в середині березня) на добре розвинених густих посівах перше підживлення проводити недоцільно. Найбільша віддача добрив від першого підживлення забезпечується у випадку прикореневого внесення з використанням тукових або старих зернових сівалок з боронуванням, коли гранули добрив загортаються в ґрунт. Друге підживлення (продуктивне) - найбільш впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослин у трубку (IV етап органогенезу). Сприяє кращому росту бокових стебел, які за продуктивністю доганяють головне стебло. Підживлення сприяє підвищенню фотосинтезу, поліпшує постачання коренів енергетичним матеріалом у вигляді органічних сполук. Норма добрив визначається першим підживленням. Збільшення дози азоту на П етапі вимагає зменшувати її на IV етапі і навпаки. Оптимальну норму добрив другого підживлення встановлюють за листковою діагностикою [127, 128].

Друге підживлення вирішальний чинник роздрібного внесення добрив, бо найбільш впливає на продуктивність колоса, а значить -- і на підвищення врожайності пшениці озимої .

Третє підживлення якісне - вносять решту азоту (N30-60) в період від початку фази колосіння до наливу зерна (VЙЙЙ-Х етапи) [66]. Збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків підвищує інтенсивність фотосинтезу. Впливає на врожайність і якість. Як правило, використовують для третього підживлення добрива в сухому вигляді або водний розчин. Для встановлення доцільності проведення цього підживлення використовують дані тканинної діагностики [129].

Таким чином, урожайність та якість зерна пшениці озимої значно поліпшується під впливом азотних добрив незалежно від їх форм. Позитивно вплинули позакореневі підживлення на продуктивність та якість зерна [130].

Накопичення азоту в зерні відбувається не лише за рахунок реутилізації азотистих речовин з вегетативних органів, але й за рахунок азоту, який поглинається рослинами з ґрунту в період наливання зерна. До того ж ця величина може змінюватись в досить широких межах і досягати 50 % за умови достатнього забезпечення рослин азотом ґрунту під час наливання зерна. В цьому випадку екзогенний азот навіть легше використовується на синтез білка в зерні, ніж ендогенний [131, 132, 133].

Хоча накопичення азоту і вуглеводів в зерні починається одночасно, посилюючись в період молочного стану і значно зменшуючись у воскову стиглість зерна, кінцеве відношення вмісту вуглеводів до азоту суттєво змінюється. Пояснюється це тим, що вуглеводи, які накопичуються в зерні, ідуть на побудову молекули білка і крохмалю та на процеси дихання зерна, енергія яких у воскову стиглість може значно змінюватись. Тому азотно - вуглеводне відношення залежить від енергії фотосинтезу і від енергії дихання. Фактори, які впливають на інтенсивність цих процесів, визначають кількість накопичення вуглеводів в зерні та співвідношення азоту і вуглеводів, тобто вміст білка в зерні. Головними факторами вуглеводно - білкового співвідношення в природних умовах є вологість ґрунту, температура і відносна вологість повітря, інтенсивність освітлення під час воскової стиглості зерна і відмінності в елементах мінерального живлення [134, 135].

Значення фосфору для життя рослин досить багатогранне. Нормальне фосфорне живлення значно збільшує врожайність, поліпшує якість продукції. У пшениці озимої під впливом фосфорного живлення зростає частка зерна в загальній біомасі, збільшується його виповненість, вміст крохмалю, посухостійкість, прискорюється достигання. Оптимальне фосфорне живлення сприяє поліпшенню розвитку кореневої системи рослин. Внаслідок збільшення її маси і глибшого проникнення в ґрунт, поліпшується постачання рослин поживними речовинами і водою, що особливо важливо для посушливих умов [136].

Фосфор значною мірою впливає на ріст і розвиток рослин, їхній водний режим, а також на накопичення органічної речовини і біосинтез білків. При цьому низький рівень фосфорного живлення призводить до зменшення інтенсивності надходження мінерального азоту в рослини, навіть за умови повного забезпечення азотними добривами [31].

Фосфор відіграє значну роль у метаболічних процесах. Він бере участь у синтезі білків, енергетичному обміні, репродуктивному процесі передачі генетичної інформації, у створенні клітинних мембран, має велике значення у фотосинтезі та аеробному диханні. Фосфор входить до складу органічних сполук: нуклеїнових кислот, нуклепротеїдів, поліфосфатів, ацидфосфатів, фітину, коферментів [105].

В процесі вегетації фосфор пшениця споживає рівномірніше: до початку формування зерна вона, як правило, засвоює понад 80 % необхідної їй кількості цього елемента. Після початку молочного стану зерна доступ фосфору в рослину припиняється [117, 137].

Пшениця з самого початку розвитку після сходів, коли поглинаюча здатність кореневої системи ще слабка, дуже чутлива до фосфорного голодування. Якщо пшениця в ранньому віці буде розвиватись без фосфорного живлення, а потім забезпечити рослини ним повною мірою (після фази кущіння), то порівняно з оптимальним фосфорним живленням це призведе не лише до недобору зерна, а й до зменшення в ньому вмісту білка з одночасним значним збільшенням кількості мінеральних (невикористаних) солей фосфорної кислоти як в соломі, так і в зерні. Нестача фосфатів затримує утворення органічних кислот з вуглеводів, що гальмує зв'язування аміачного азоту, який надійшов через кореневу систему. Фосфорне голодування рослин призводить до незначного використання ними азоту та інших поживних елементів [123, 138].

Різка нестача фосфору негативно відбивається на синтезі нуклеїнових кислот і внаслідок цього на синтезі білка. Сприятлива дія суперфосфату на білковість зерна часто спостерігається на чорноземах з вкрай низьким вмістом доступного фосфору, особливо в посушливі роки, коли ґрунтові фосфати стають важкодоступними [75].

Роль катіону калію досить багатозначна. Він стимулює процес фотосинтезу, посилюючи відтік вуглеводів з пластинки листка в інші органи. Не входячи до складу ферментів, калій активізує роботу багатьох з них (рибофлавіну, тіаміну, кінази піровиноградної кислоти, ензимів, з участю яких синтезуються деякі пептидні зв'язки, що посилює біосинтез білків з амінокислот, та інші процеси). Він збільшує гідрофільність колоїдів протоплазми, що підтримує організм у молодому діючому стані. За достатньої забезпеченості калієм рослини краще утримують воду, краще переносять тимчасові посухи [98].

Велика потреба рослин в калії за аміачного живлення обумовлена специфічним впливом калію на засвоєння рослиною аміачного азоту. За нестачі калію рослина не в змозі переробити аміак в азотисті органічні сполуки, внаслідок чого в рослинних тканинах накопичується велика кількість аміаку, який токсично впливає на рослини [68].

Потреба рослин в калії значною мірою визначається формою азотного добрива. Якщо певна доза калію є достатньою для нормального розвитку рослин за нітратного живлення, то ця ж доза калію може бути недостатньою за внесення азоту в аміачній формі. Потреба в калієві злакових рослин (ячмінь, овес, пшениця, жито) за живлення аміачним азотом проявляється значно більше, ніж за живлення нітратним. Нестача калію в умовах аміачного живлення сприяє значному накопленню аміаку в рослинах, внаслідок чого наступає аміачне отруєння, що може призвести в крайніх випадках до загибелі рослин. Калій безпосередньо не впливає на перетворення аміаку в азотисті органічні сполуки в рослині, а його специфічна дія на використання в рослині аміачного азоту обумовлена впливом цього елемента на хімічну активність вуглеводів. Низька ефективність калійних добрив пояснюється бідністю ґрунту азотом [112].

Поглинання калію пшеницею закінчується раніше, ніж азоту і фосфору. Уже до фази колосіння він максимально накопичується в рослині. Нестача цього елемента мало відбивається на утворенні додаткових пагонів і на кількості продуктивних стебел. Збільшення рівня калійного живлення сприяє збільшенню маси 1000 зерен. Внесення надлишкової кількості калію до сівби (особливо хлорних калійних добрив) різко збільшує концентрацію ґрунтового розчину, яка згубно діє на молоді проростки пшениці озимої і зменшує її продуктивність. Великі дози азотних і калійних добрив, особливо за мілкої їхньої заробки весною, збільшують осмотичний тиск в ґрунтовому розчині того шару, в який вони внесені. Внаслідок цього можлива часткова загибель сходів і різке зменшення подачі в рослини води і поживних речовин [110].

Вирішуючи питання про дозу добрива, необхідно мати чітке уявлення про можливу кількість виносу поживних речовин урожаєм і ступінь повернення внесеною дозою витраченого елемента живлення.

У міру зростання доз добрив збільшується винос поживних речовин, в результаті чого поліпшується якість продукції. Надмірні дози азоту, фосфору і калію призводять до їхнього надлишкового нагромадження, яке не бере участі у фотосинтетичних реакціях утворення органічної речовини [109].

На ефективність добрив впливають внутрішні і зовнішні умови живлення рослин. Внутрішніми умовами вважаються спадкові особливості організму, які обумовлюють характер його анатомічної і морфологічної будови, темпи росту, настання фаз розвитку, спосіб розмноження, продуктивність і хімічний склад урожаю, вимоги до умов середовища, стійкість до їхньої зміни [112]. Зовнішні умови життєдіяльності рослин включають воду, світло, тепло і поживні речовини, в тому числі вуглекислий газ, кисень, азот і мінеральні солі.

Гідротермічні умови періоду вегетації суттєво впливають на ефективність добрив, рівень врожайності, динаміку накопичення азотистих речовин в зерні. В степових районах азотний режим для пшениці сприятливіший, ніж в лісостепових. Це обумовлено більшою біологічною активністю степових ґрунтів і меншою потребою пшениці в азоті в зв'язку з недостатньою водозабезпеченістю. Все це впливає як на якість зерна пшениці, так і на ефективність азотних добрив. Високі температури і нестача води гальмують вегетативний розвиток пшениці, зменшують синтез вуглеводів і їхній відтік в зерно, сприяють інтенсивним витратам вуглеводів в процесі дихання, що і визначає низький рівень накопичення вуглеводів в зерні. В той же час синтез азотистих речовин і їхній відтік в зерно відбувається досить інтенсивно, що й сприяє формуванню більшого вмісту білка в зерні. В умовах підвищеного температурного режиму і помірній посусі значно поліпшується якість клейковини. Вона стає міцною, пружною, малорозтяжною, а це позитивно відбивається на фізичних властивостях тіста [99].

На кількість білка в зерні суттєво впливають погодні умови і мінеральне живлення рослин: більше його в сухі роки, ніж у вологі. В той же час є дані, що більша ефективність мінеральних добрив була в вологі роки, в посушливі дія добрив зменшується. На півдні України внесення азотних добрив в усі роки позитивно впливало на урожайність зерна, їхня ефективність була в значній залежності від умов погоди. В посушливі роки приріст урожайності був меншим, ніж у вологі, зворотна закономірність була у приросту вмісту білка і клейковини в зерні [6, 139].

Вплив кліматичних умов на ефективність добрив неможливо визначати однозначно: крім прямої дії на рослину має місце й опосередковане - через процеси, які відбуваються в ґрунті. Важливе значення має також вміст органічної речовини в ґрунті, яка є особливим природним джерелом азоту, який засвоює рослина. Чим більш забезпечений ґрунт природними доступними рослинам фосфатами, тим краще сільськогосподарські культури використовують азотні добрива. Вміст в ґрунті рухомих фосфатів є не лише показником потреби рослин пшениці в фосфорних добривах, але дозволяє орієнтуватись на можливу ефективність азотних добрив: чим краще забезпечені рослини фосфором, тим більша вірогідність позитивної дії азоту на врожай зерна [6].

Малі дози азоту (20…40 кг діючої речовини на гектар) замість збільшення, часто зменшують вміст білка в зерні внаслідок «ростового розбавлення». На чорноземних ґрунтах чистий пар без додаткового внесення азоту не лише не усуває зворотної кореляції між урожайністю і вмістом білка в зерні, а, навпаки, збільшує її, оскільки азоту парового поля вистачає лише на одержання приросту врожайності і не лишається для збільшення білковості зерна [140].

Як підкреслює Г. П. Жемела [50], малий вміст білка часто супроводжується великою врожайністю, проте між цими величинами нема причино - наслідкового зв'язку, який закладений в спадковій програмі пшениці. А. В. Вражнов [22] пояснює це тим, що в основі цього зв'язку лежить як нестача азоту за великої врожайності, так і збільшена кількість його, яка припадає на створення одиниці маси врожаю за одержання малої врожайності.

Підвищення рівня азотного живлення сприяло збільшенню врожайності і вмісту білка та клейковини, а малі дози (N20…30) не забезпечують приросту цих показників [115].

Збільшені дози азотних добрив сприяють збільшенню в зерні білка і клейковини, дози фосфорних добрив на фоні азотних не впливають, а дози калію навіть зменшують вміст цих показників. Одночасно з цим азотні добрива зменшують вміст крохмалю в зерні, а фосфорні і калійні як правило, позитивно впливають на нього. На вміст клітковини, жиру і цукру в зерні добрива не впливають, проте існує тенденція до їхнього зменшення зі збільшенням доз азотних добрив [67, 98].

Фосфорно - калійні добрива позитивно не впливають на вміст білка і клейковини в зерні. Для збільшення їхньої ефективності необхідно поліпшувати азотний фон шляхом внесення збільшених доз азотних добрив [99].

Використання азоту рослинами з добрив, як і інших поживних речовин, залежить від багатьох факторів, а саме: кількості азоту, який уже є в ґрунті; забезпечення ґрунту сіркою; рівня культури землеробства; погодно-кліматичних умов даної місцевості; стану посівів [113].

Внесення великих доз добрив сприяє збільшенню концентрації ґрунтового розчину, інтенсивному росту, неефективним втратам поживних речовин в початкові періоди онтогенезу, непродуктивній витраті води ґрунту. Незбалансоване надмірне азотне живлення здатне в умовах нестачі води значно зменшити врожайність [73].

Крім позитивного впливу, збільшені дози азоту сприяють багатьом негативним явищам - виляганню рослин, ураженню хворобами, подовженню періоду вегетації, зменшенню інтенсивності фотосинтезу, диспропорції в розподілі поживних речовин на утворення вегетативної маси і генеративних органів, формування зернівки. Оскільки дія азотних добрив на врожайність сільськогосподарських культур набагато сильніша порівняно з іншими видами добрив, неправильне їхнє використання негативно впливає як на врожайність і якість зерна, так і на навколишнє середовище [141, 142, 143].

Несприятливий вплив добрив на навколишнє середовище може бути найрізноманітнішим. Надходження поживних елементів з добрив у підґрунтові води може призвести до евтрофікації природних вод, втрати азоту в атмосферу негативно впливають на мікроклімат. Неправильне використання добрив може погіршити кругообіг і баланс поживних речовин, агрохімічні властивості й родючість ґрунту, зменшити врожайність сільськогосподарських культур і погіршити якість продукції [144-147].

Отже, змінюючи умови живлення, можна підсилити ріст рослин, прискорити або затримати темпи їхнього розвитку, змінити співвідношення між генеративними і вегетативними органами, збільшити врожайність, змінити хімічний склад зерна і його якість. Вирішуючи практичні питання, необхідно брати до уваги як фактори, які регулюють накопичення в ґрунтах азотного живлення для рослин (температурний і водний режими, запаси органічної речовини в ґрунті, наявність ознак солонцюватості ), так і умов, які сприяють реалізації накопиченого азоту (зволоження, забезпеченість іншими елементами живлення) [148-152].

Висновки до розділу 1

З аналізу наукової літератури виявлено, що одержання максимального, генетично обумовленого рівня врожайності якісного зерна визначається комплексом факторів: ґрунтово - кліматичними та погодними умовами, спадковими властивостями сортів, раціональною системою удобрення, способами основного і передпосівного обробітку ґрунту, строками сівби, нормами висіву, заходами щодо боротьби з бур'янами, хворобами, шкідниками, строками та способами збирання тощо. Проте більшість літературних даних з'ясовує закономірності формування врожайності пшениці озимої. Що ж стосується технології вирощування пшениці озимої, то всі питання вивчалися в розрізнених дослідах.

В наявних наукових працях відсутня інформація по вирощуванню рослин пшениці озимої в зоні лівобережного Лісостепу із використанням такого препарата як Басфоліар 36 Екстра в поєднанні з різними нормами мінеральних добрив.

В той же час наші дослідження будуть висвітлювати питання закономірності формування врожайності і особливо якості зерна під впливом дії мінеральних добрив, системи захисту рослин, агротехнічних заходів залежно від метеорологічних факторів.

На основі проведеного аналізу було висунуто робочі гіпотези, визначено мету й завдання, встановлено перелік питань для подальшого вивчення та обґрунтовано необхідність досліджень за темою роботи.

В результаті таких досліджень виробництву будуть запропоновані більш досконалі агротехнічні прийоми по технології вирощування пшениці озимої за різних норм добрив та систем захисту.



Розділ 2. Умови, матеріал та методика проведення досліджень

2.1 Агрометеорологічні умови

Дослідне поле Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М.І. Вавилова розташоване в селищі Степне, в 25 км від районного і обласного центру м. Полтави.

Географічно місце досліджень знаходиться в східній частині лівобережного Лісостепу України на палеогеновій рівнині, яка є частиною Придніпровської низовини.

Відмінною ознакою геологічної будови території є значний розвиток покривних постпліоцеонових льодовикових, пост льодовикових відкладень. Майже на всій поверхні в розрізах по ярах і берегах рік є виходи новіших відкладень. Особливо велика кількість червоно - бурих глин та біло - жовтих кварцових пісків.

Дослідне поле розміщене на другій лесовій терасі р. Ворскла, на межі між плато Ворскла та Орчик, на вододілі малих річок Коломак і Тагамлик. Увесь земельний масив рівнинний. Ярів і розмивів немає. Ґрунтові води залягають на глибині біля 22 метрів.

За природно - історичним районуванням дослідне поле Полтавського інституту агропромислового виробництва знаходиться в межах східноєвропейської рівнини, на границі Лісостепової зони (Українська провінція), і Степової зони (Південноукраїнська провінція). За ґрунтово - географічним районуванням воно розміщено в Українській лісостеповій провінції опідзолених, вилугуваних і типових глибоких і надглибоких чорноземів та сірих лісових ґрунтів. Ґрунтоутворюючою породою є лес.

Ґрунт земельної ділянки, де проводились дослідження, належить до чорнозему типового малогумусного. Механічний склад цих чорноземів - важкосуглинковий, порівняно однорідний, вміст грубого пилу 37-43 %, мулуватих часток 25-38 %. Загальна пористість ґрунту до глибини 120 см - 59,8-55,9 %. Такий склад досить сприятливий для нормального протікання ґрунтових процесів і для розвитку кореневої системи рослин.

За фізичними властивостями цей підтип чорнозему належить до групи найбільш сприятливих ґрунтів для вирощування польових культур. Карбонати кальцію залягають на глибині 80-120 см, місцями лінія скипання опускається до 150-160 см. Межі вологості, при яких можливий обробіток ґрунту (пластичність), досягають при 15 %.

Ґрунт дослідної ділянки характеризується такими агрохімічними показниками: вміст гумусу в шарі 0-20 см - 4,85 %, в шарі 20-40 см3, 91 % і на глибині 150-170 см - 0,71 %. В орному шарі ємність поглинання досить висока 33,0-35,0 мг - екв. на 100 г ґрунту, реакція ґрунтового розчину слабокисла, рН сольової витяжки 6,3. Сума поглинених основ у верхньому шарі ґрунту становить 39,0-41,4 мг./екв на 100 г ґрунту. З глибиною вона поступово знижується. Це пояснюється полегшенням механічного складу і зменшенням вмісту гумусу. За даними аналізів ґрунти дослідного поля добре забезпечені основними елементами живлення рослин. В орному шарі ґрунту міститься 5,44-8,10 мг на 100 г ґрунту азоту, що гідролізується, 10-15 мг рухомого фосфору, 16-20 мг калію.

Аналіз погодних умов вегетаційного періоду в роки досліджень проведений згідно даних Полтавської метеорологічної станції, що знаходиться в 22 км від місця проведення досліджень.

Клімат помірно - континентальний, відрізняється нестійким зволоженням, холодною зимою і жарким, іноді сухим літом.

За даними метеостанції найхолоднішим місяцем є січень (-6,5--6,8 0С), а найтеплішим - липень (+20-24,5 0С). Середня багаторічна температура повітря дорівнювала 7,0-9,2 0С. Середньомісячна температура повітря вище 0 0С спостерігалася протягом восьми місяців (квітень - листопад).

Середня кількість днів з температурою вище 5 0С, коли спостерігалася вегетація рослин пшениці, складала 198-203 дні. Сума активних температур (вище +10 0С) за рік становила 2730-2765 0С, що достатньо для вирощування основних районованих сільськогосподарських культур.

Початок осінніх заморозків припадав на вересень, а останні весняні заморозки спостерігалися в третій декаді травня.

Середньобагаторічна сума опадів становила 457-533 мм. Гідротермічний коефіцієнт за теплий період (IV-VIII) складав 1,04-1,09.

Дослідження ми почали проводити з осені 2009 року і закінчили спостереження за агрометереологічними умовами в серпні 2013 р.

Осінь 2009 р. була прохолодною. Наприкінці листопада (температура приближалася до 0 0С) озимі культури припинили вегетацію. Запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту були достатні - 46,8 мм. Температурний режим виявився на 2,2 0С вище багаторічної норми і становив 2,7 0С тепла. На початку зими (температура була від -1,1 до -3,0 0С) утримувалася похмура тепла із частими відлигами та сильним опадами погода. Перезимівля озимих проходила за складних погодних умов.

Погодні умови січня та лютого були задовільні для перезимівлі пшениці озимої. Температура повітря в найхолодніші ночі знижувалась до 20 0С морозу. Завдяки сніговому покриву мінімальна температура на глибині залягання вузла кущіння пшениці нижче 4-10 0С морозу не опускалася і була значно вищою за критичну температуру вимерзання. Загальна кількість опадів за січень та лютий 2010 року перевищувала норму.

На початку березня 2010 р. спостерігалось відновлення вегетації озимих (температура 3,8 0С). Відновлення весняної вегетації пшениці озимої відбулося наприкінці березня. Запаси продуктивної вологи в орному шарі на цей час були достатніми і становили 41,1 мм.

Квітень був досить теплим. Температура повітря в середньому за місяць становила 8,5 0С і була на рівні норми, кількість опадів в квітні становила близько 36,6 мм.

У червні спостерігалася прохолодна, переважно суха погода. Температура повітря була 21,1 0С, що перевищувало середні багаторічні дані на 3,1 0С. На кінець місяця встановилась тепла, навіть спекотна погода - сприятливі умови для достигання та збирання пшениці озимої.

Липень відзначився посушливою погодою, температура склала 24,5 0С, запаси вологи в ґрунті становили 22,1 мм.

Восени 2010 р. умови для росту та розвитку озимини склалися сприятливими. Для забезпечення дружніх сходів озимини опадів було достатньо: вересень - 30,9 мм, жовтень - 20,9 мм. Середня місячна температура повітря вересня та жовтня становила 14,6 та 12,6 0С. В листопаді відмічено пониження температури до 2,4 0С, що спричинило припинення вегетації.

Зимовий період вегетації 2010-2011 рр. для перезимівлі озимини був задовільним. Стресових для рослин явищ не спостерігалось. Стійкий сніговий покрив встановився на початку січня і був висотою 10-12 см. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння під час найбільшого похолодання нижче мінус 5-9 0С не знижувалась. Загальна кількість опадів за січень становила 46,8 мм. Середня температура повітря січня була - 0,2 0С. Лютий був холодним місяцем. Температура повітря за місяць становила мінус 5,3 0С. Кількість опадів в лютому становила 36,3 мм.

Березень відзначався холодною температурою повітря (1 0С)і невеликою кількістю опадів (26,7 мм).У квітні спостерігалась тепла погода (10,6 0С). Травень характеризувався нестійкою, із чергуванням прохолодних і теплих періодів, з інтенсивними опадами погодою.

Надзвичайна жарка, спекотна погода червня вплинула на процес наливу зерна пшениці озимої, на кінець місяця спостерігалась кількість опадів - близько 30 мм. Повна стиглість зерна була відмічена останні дні червня. У липні продовжувалась утримуватися жарка погода, і становила 21,3 0С, кількість опадів була вищою чим середні багаторічні на 6,3 мм.

У вересні - на початку жовтня 2011 р. утримувалась суха, здебільшого жарка погода, ефективні опади були відсутні. Температура повітря становила 16,5 0С, вологи було недостатньо - 14,6 мм. Місяць жовтень був дощовим, тому кількість опадів становила 30,1 мм, відмічено також зниження температури до 9 0С.У листопаді утримувалась нестійка, з чергуванням холодних і теплих періодів та опадами в другій половині, погода. Температура була 2,5 0С, кількість опадів - 32,1 мм.

Грудень був теплим (температура повітря мінус 0,2 0С). Перезимівля озимих проходила за задовільних умов. Температура повітря в найхолодніші ночі знижувалась до 18 0С морозу. Завдяки сніговому покриву мінімальна температура на глибині залягання вузла кущіння пшениці нижче 4-8 0С морозу не опускалася і була значно вищою за критичну температуру вимерзання. Загальна кількість опадів за січень та лютий 2012 року становила 83,4 мм.

Погода у березні була нестійкою: у першій половині - переважно холодна, у середині і кінці місяця - тепла. Відмічено пізнє відновлення весняної вегетації озимих - початок квітня. Температура повітря у квітні становила 9,4 0С, що перевищувало середню багаторічну на 2 0С. Кількість опадів за весняні місяці зменшилася і були в травні 20,1 мм.

На початку червня пройшли незначні дощі, що підвищило запаси вологи в ґрунті до 28,3 мм. Внаслідок різких перепадів температури повітря і випадання опадів наливання і формування зерна зернових проходило за складних умов. До кінця липня погода стабілізувалася, що дозволило зібрати врожай зернових за сприятливих погодних умов.

У середині вересня 2012 р. відмічені сприятливі умови для появи дружніх сходів пшениці озимої. Кінець жовтня характеризувався теплою, із ефективними опадами погодою. Температура повітря - 9,6 0С, кількість опадів 42,3 мм. Посіви озимих мали добре кущення. У другій половині листопада спостерігалася переважно, суха, похмура із туманами погода, внаслідок чого в озимих відбувалося наростання вегетативної маси.

Зимовий період вегетації 2012-2013 рр. для перезимівлі озимини був задовільним. Стресових для рослин явищ не спостерігалось. Стійкий сніговий покрив встановився в кінці грудня і був висотою 8-10 см. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння під час найбільшого похолодання нижче мінус 5-9 0С не знижувалась. Загальна кількість опадів за січень становила 55,7 мм. Середня температура повітря січня була - 4,1 0С. Лютий був холодним місяцем. Температура повітря за місяць становила мінус 7,3 0С, що перевищувало середні багаторічні дані на 0,7 мм. Кількість опадів в лютому становила 49,4 мм. Крім того, у середині лютого відмічено чергування холодної (мінус 7,3 0С) та теплої погоди. Але озимі культури були захищені сніговим покривом висотою 8-10 см.

У березні - квітні спостерігалася нестійка суха, із чергуванням теплих і прохолодних періодів, погода. Температура повітря була 5,0-8,8 0С. Опадів на протязі трьох весняних місяців було достатньо для відновлення вегетації пшениці озимої (69,8-31,3 мм).

У червні спостерігалася тепла погода, озима пшениця знаходилася у фазі достигання. На початку липня погода стабілізувалася, що дало можливість розпочати збирання врожаю озимих. Цьому сприяла суха, жарка погода у середині липня (22,1 0С).

Таким чином, найбільш сприятливими для формування великої врожайності пшениці озимої були 2010-2011 і 2012-2013 рр., коли температура повітря та опади наблизилися до середньобагаторічних показників. Менш сприятливими для вирощування пшениці були 2009-2010 та 2011-2012 рр.

Температуру повітря і кількість опадів за роками наших досліджень (2009-2013 рр.) наведено на рис. 2.1 і рис. 2.2 та додатку А.



Рис. 2.1. Температура повітря за роки досліджень, 0С.

Рис. 2.2. Сума опадів за роки досліджень, мм.

В цілому кліматичні умови даної зони сприятливі для вирощування пшениці м'якої озимої.

2.2 Матеріал та методика проведення досліджень

Матеріалом дослідження був сорт пшениці м'якої озимої Вдала.

Сорт занесений до Реєстру сортів рослин України з 2006 р. для вирощування в усіх агроекологічних зонах країни [153].

Оригінатори: Селекційно - генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, ЗАТ «Селена».

Автори: М. А. Литвиненко, Н. О. Гончарук, О. М. Пташенчук та інш.

Сорт створений гібридизацією сортів Панна та Українка одеська з подальшим добором кращої сім'ї.

Господарські та біологічні ознаки:

Сорт пшениці м'якої озимої інтенсивного типу універсального використання на різних агрофонах.

Високопродуктивний. В різних сортовипробуваннях його врожайність була від 73,0 до 119,0 ц/га, що на 8,3-19,4 % вище національних стандартів.

Середньопізній. Період вегетації складає 283-287 днів.

Висота рослин 96-111 см, стійкий до вилягання (8-9 балів), осипання та проростання зерна в колосі.

Сорт стійкий до найбільш поширених хвороб, особливо до борошнистої роси (5-6 балів) та бурої іржі (6-7 балів). Має високу і стабільну протягом зими морозостійкість (8-9 балів), що зумовлюється винятково тривалим періодом яровизації (52-55 днів).

Якість зерна сорту Вдала відноситься до надсильних пшениць. Вміст білка 13,5-14,0 %, вміст клейковини 28-32 %, сила борошна 356-458 о. а. Об'єм хліба 900-1200 см3. Загальна оцінка хліба 8,1-9,0 бали. Маса 1000 зерен сорту 43-47 г. Склоподібність 56-74 %.

Апробаційні ознаки: різновид еритроспермум. Колос білий, остистий, пірамідальної форми, середньої щільності, довжина колосу 101-122 мм. Остюки білі, розміром 41,5-87,8 мм. Колоскова луска яйцеподібна, довжина 12,4-16,7 мм, ширина 3,7-4,1 мм. Плече пряме, ширина 0,6-1,0 мм. Зубець колоскової луски прямий, ледь зігнутий, довжиною 4,1-7,9 мм. Кіль наявний, середньо виявлений. Зернівка червона, яйцеподібна, довжина 6,9-7,9 мм, ширина 3,3-3,8 мм, товщина 2,6-3,1 мм. Маса 1000 зерен 43-48 г.

Агротехнічні вимоги: для одержання високого врожаю надсильного зерна вирощувати слід по кращих попередниках з внесенням підвищених доз добрив та при зрошенні. Строки сівби та норми висіву загальноприйняті для цієї культури.

Особливості сорту: має унікальне поєднання високого генетичного потенціалу продуктивності і високу та стабільну протягом зими морозостійкість. Із нових інтенсивних сортів це найбільш озимий за тривалістю яровизаційного періоду. Відносно толерантний до ранніх та пізніх строків сівби.

Польові досліди проводили згідно «Методики польового досліду» [154, 155] та згідно вимог методики Державного сортовипробування сільськогосподарських культур [156, 157].

Дослідження, передбачені програмою проводили з додержанням єдиної логічної відмінності, правила доцільності, типовості, точності та достовірності досліду з веденням необхідної документації.

Сівбу проводили в оптимальні для зони лівобережного Лісостепу строки (20-30 вересня) селекційною сівалкою СН - 16 з нормою висіву 5,0 млн./га схожого насіння. Облікова площа ділянки становила 50 м2. Чергування варіантів у повторенні було рендомізоване, повторність - триразова. Агротехніка типова для зони. Попередник - горох на зерно. Збирання врожаю проводили прямим способом комбайном Сампо - 500 у фазі повної стиглості зерна.

Схема по дозах добрив запропонована під сорт пшениці озимої Вдала дослідною установою Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М. І. Вавилова.

Варіанти удобрення розміщували за єдиною схемою на трьох фонах удобрення без використання та з використанням засобів хімічного захисту рослин від бур'янів, шкідників, хвороб та бур'янів (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Схема досліду

Система захисту рослин (фактор А)	Варіанти удобрення (фактор В)
1. без хімічного захисту (контроль) 2. хімічний метод захисту (протруювання насіння - Цензор 1 л/т, гербіцид Логран - 0,01 кг/га, інсектицид Карате Зеон - 0,15 л/га, фунгіцид Альто - супер 0,5 л/га); 3. хімічний метод захисту + мікродобриво Басфоліар 36 Екстра (позакореневе підживлення в фазі кущення 4 л/га).	1. Без добрив - контроль 2. N50P50K50 - під основний обробіток ґрунту 3. N115P96K51 - під основний обробіток ґрунту 4. N85P96K51 - під основний обробіток ґрунту + N30 під передпосівну культивацію 5. N58P45K25 - під основний обробіток ґрунту 6. N10 на 1т п. пр.

Облік урожайності пшениці м'якої озимої проводили методом суцільного збирання прямим комбайнуванням кожної ділянки окремо у фазі повної стиглості зерна. Урожайність зерна розраховували на стандартну вологість (14 %) і чистоту зерна (100 %).

Для обґрунтування особливостей формування врожайності та якості зерна пшениці м'якої озимої залежно від агротехнічних факторів проводили обліки та фенологічні спостереження за настанням фаз розвитку рослин (сходи, кущіння, вихід в трубку, колосіння, молочний стан зерна, тістоподібний стан зерна, початок - , середина - і кінець воскової стиглості, повна стиглість зерна).

Аналіз структури врожайності проводили за пробними снопами, які відбирали перед збиранням врожаю пшениці з двох несуміжних повторень в двох місцях ділянки розміром 1 м2.

Частину зерна залишали для сівби, а решту використовували для проведення аналізів: для визначення вмісту білка та клейковини в зерні, амілолітичної активності (зерно розмелювали на млині Laboratory Mill - 1300), для визначення маси 1000 насінин, натури зерна, склоподібності. Для визначення фізичних та хлібопекарських властивостей борошна зерно розмелювали на млині з одержанням 70 % виходу борошна.

У лабораторних умовах проведені аналізи:

- структура врожайності - за показниками продуктивної кущистості, загальної кількості рослин (шт./м2), маси зерна з колоса (г), кількості зерен у колосі (шт.);

- якість зерна - вміст білка в зерні визначали за методом К'єльдаля і виражали в % на суху речовину (ГОСТ 10846 - 91.), масу 1000 зерен , натуру зерна (ГОСТ 10842 - 89.), склоподібність (ГОСТ 10987 - 76.), вміст клейковини та її якість (ГОСТ 13586.1 - 68.), амілолітичну активність зерна («число падання») (ГОСТ 30498 - 97.), фізичні та реологічні властивості тіста на фаринографі визначали за загальноприйнятими методиками, числом седиментації - за модифікованою методикою Зелені (ДСТУ ISO 5529:204), хлібопекарську оцінку - шляхом пробної випічки хліба [157].

Аналізи проводились в атестованій Держспоживстандартом України лабораторії якості зерна Полтавської державної аграрної академії згідно Державного стандарту та прийнятих методик.

Цифровий матеріал польових та лабораторних досліджень оброблено з використанням методів математичної статистики. Для вибірок визначали середнє арифметичне значення (х) та його похибку. Для частини значень визначали коефіцієнт варіації. Рівень достовірності отриманих даних визначали в частках одиниці на користь нульової гіпотези.

Статистичний аналіз експериментальних даних проводили за методикою Б. А. Доспехова [154] шляхом дисперсійного, варіаційного, кореляційного аналізів з використанням ліцензійних програм Excel, Statistica 6.0.

Висновки по розділу 2

Метеорологічні умови за роки досліджень (2009-2013 рр.) варіювали у значних межах, що було характерним для лівобережного Лісостепу України. Це дозволило всебічно встановити реакцію сорту Вдала на біотичні та абіотичні фактори зовнішнього середовища.

Найбільш сприятливими для формування великої врожайності пшениці озимої були 2010-2011 і 2012-2013 рр.

Дослідження проводили з додержанням методики дослідної справи, яка включала схему досліду і контроль, розмір дослідної ділянки, повторність, метод розміщення варіантів, методики обліку і спостережень, строки виконання робіт, розміщення дослідів у просторі і в часі.

Дослідження, передбачені програмою, проводили з додержанням принципу єдиної логічної відмінності, правила доцільності, типовості, точності та достовірності дослідів з веденням необхідної документації. Для визначення показників якості зерна користувалися державними стандартами та технічними умовами.



Розділ 3. Вплив агроприйомів вирощування на формування урожайності пшениці м'якої озимої

3.1 Вплив мінеральних добрив, позакореневого підживлення та системи захисту рослин на елементи продуктивності

Сформовані перші компоненти врожайності більше або менше впливають на елементи структури врожайності, що формуються пізніше [159]. За елементами структури врожайності можна не лише вияснити, яким шляхом відбувалось формування врожайності будь - якого рівня, але й дослідити відповідні умови зовнішнього середовища, що сприяють формуванню даної або необхідної структури врожайності. Як зазначають деякі автори [125, 160], елементи структури врожайності - провідні, а умови зовнішнього середовища - направляючі фактори у формуванні врожайності.

Виходячи з того, що велику врожайність зерна можна одержати на посівах як з малою (300 шт./м2), так із великою (626 шт./м2) густотою рослин, то на перший план виходить такий показник, як густота продуктивного стеблостою. Тому збільшення врожайності зерна пшениці озимої більшість дослідників пов'язують із створенням оптимальної густоти стояння рослин, розуміючи під цим поняттям таку кількість продуктивних стебел на одиниці площі, яка дає можливість одержати велику масу зерна з колоса. Повне змикання рослин дозволяє з найбільшою ефективністю використовувати площу живлення та освітлену поверхню листків, стебел, колосків для забезпечення найбільшої продуктивності фотосинтезу і формування максимальної врожайності в даних умовах [161].

Ряд дослідників [162, 163] відмічають, що кількість продуктивних стебел перед збиранням на площі є одним з найважливіших показників, від якого залежить рівень врожайності.

Підрахунки кількості продуктивних стебел на 1м2 у пшениці озимої в наших дослідженнях показали, що цей показник значною мірою залежить від біологічних особливостей сорту, рівня мінерального живлення та системи захисту рослин (додаток Б, табл. Б1, Б2).

Високому показнику продуктивної кущистості сприяли хороші умови перезимівлі 2010-2011 рр. Про це свідчить також високий показник урожайності 2011 р.

2010 рік за кількістю продуктивних стебел по варіантах досліду мав показники від 400 шт./м2 (без удобрення та без хімічного захисту рослин ) і максимально зріс до 583 шт./м2(з дозою добрив N85P96K51 + N30 за вирощування із хімічним захистом та внесенням препарата Басфоліар 36 Екстра). Дещо нижчою була продуктивна кущистість за удобрення з нормою N58P45K25 (від 450 до 523 шт./м2).

Як видно з таблиці Б2, кількість продуктивних стебел в 2010 році мала найменші показники за вирощування без внесення добрив.

Продуктивна кущистість 2011 року була найвища. У 2010 р. восени посіви озимих мали добре кущення. Хоча умови перезимівлі 2010-2011 рр. були нестабільними, пшениця озима була захищена сніговим покривом висотою 8-12 см. Кількість продуктивних стебел у рослин пшениці була в межах 438 шт./м2 за вирощування без хімічного захисту рослин та без добрив, 626 шт./м2 - за хімічного захисту рослин + Басфоліар 36 Екстра з нормою внесення добрив N85P96K51 + N30.

Восени 2011 р. розвиток озимих сповільнювали нестача вологи і тепла. Крім того, взимку спостерігалися різкі перепади температури. Весною 2012 р. - пізнє відновлення вегетації та складні погодні умови внаслідок відсутності опадів, тому продуктивна кущистість мала найменше значення і становила 300 шт./м2, а найбільше 360 шт./м2. Також у 2012 р. відмічено низький рівень урожайності пшениці озимої (додаток В).

2013 рік по кількості продуктивних стебел був на рівні 2010 року. Найбільша кількість була 603 шт./м2, найменша в межах 400-415 шт./м2.

Середня продуктивна кущистість за вирощування пшениці озимої без застосування препаратів для захисту від бур'янів, шкідників і хвороб рослин була в межах 384-489 шт./м2. За використання препаратів захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників кущистість становила 397-514 шт./м2, а за використання препаратів для захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників + Басфоліар 36 Екстра - 409-543 шт./м2.

Крім кількості продуктивних стебел, основними елементами структури врожайності є також кількість зерен в колосі та їхня маса, які залежать від густоти посіву, на що в свою чергу впливають фон удобрення, попередник, після якого вирощують пшеницю м'яку озиму, і погодні умови в період формування та достигання зерна. Спостерігається чітка закономірність: зі збільшенням густоти посівів зменшується кількість зерен в колосі та маса зерна в колосі [164].

Важливим елементом продуктивності колоса є кількість зерен в ньому. За даними деяких авторів, спостерігалася тісна кореляційна залежність між кількістю зерен в колосі та урожайністю [28, 51, 165].

За результатами досліджень показник кількості зерен у колосі за роки знаходився в межах 24-38 шт. Найменший цей показник відмічено у 2012 р. (24 шт.), найбільший - у 2011 р.(38 шт.). Даний показник за роками змінювався аналогічно показникові довжини колоса, що пояснювалося залежністю між цими ознаками. Так, у 2011 і 2013 рр. варіанти досліджень мали більше значення показника (відповідно 38 і 34 шт.), а у 2010 і 2012 рр. - меншу кількість зерен у колосі (відповідно 26 і 24 шт.) (додаток Б, табл. Б3).

В середньому за чотири роки досліджень кількість зерен в колосі була: без хімічного захисту - без добрив 27 шт.,норма внесення N50P50K50 та N115P96K51 - 29 шт., найбільша 31 шт. за внесення добрив N85P96K51 + N30, N58P45K25 - 30 шт., N10на1т п. пр. - 28 шт. Найбільша кількість зерен в колосі спостерігається за вирощування при хімічному захисті рослин + Басфоліар 36 Екстра, змінюється по нормах добрив від 31 до 34 штук.

По варіантах добрив ми бачимо закономірність, що найменше значення без внесення добрив, потім незначне підвищення (N50P50K50, N115P96K51). Найбільший результат N85P96K51 + N30, і потім знову зменшення за внесення N58P45K25 та N10на1т п. пр.(табл.3.1.).

Таблиця 3.1 - Вплив мінерального живлення та системи захисту рослин на елементи структури врожайності пшениці озимої, середнє за 2010-2013 рр.

Система захисту рослин (А)	Варіанти удобрення (В)	Кількість рослин у фазі повної стиглості, шт./м2	Кількість продуктивних стебел, шт./м2	Кількість зерен у колосі шт	Маса зерен з колоса, г.	Біологіч-на врожайність, т/га
без хімічного захисту (контроль)	без добрив	254	384	27	1,04	3,98
	N50P50K50	257	466	29	1,14	5,34
	N115P96K51	258	483	29	1,19	5,63
	N85P96K51+N30	262	489	31	1,22	5,88
	N58P45K25	262	451	30	1,14	5,07
	N10 на1т п. пр.	257	437	28	1,11	4,83
хімічний метод захисту	без добрив	261	397	29	1,16	4,61
	N50P50K50	264	478	31	1,25	5,99
	N115P96K51	267	491	32	1,26	6,24
	N85P96K51+N30	269	514	33	1,33	6,84
	N58P45K25	266	485	31	1,27	6,12
	N10 на1т п. пр.	266	466	30	1,24	5,75
хімічний метод захисту + Басфоліар36 Екстра	без добрив	268	409	31	1,22	4,95
	N50P50K50	269	494	32	1,29	6,41
	N115P96K51	269	503	33	1,31	6,55
	N85P96K51+N30	272	543	34	1,42	7,63
	N58P45K25	272	500	32	1,32	6,51
	N10 на1т п. пр. ...

Подобные документы

• Вплив строків сівби на урожайність та якість зерна озимої м’якої пшениці в умовах Півдня України

  Біологічні основи вирощування високих урожаїв якісного зерна та насіння озимої м’якої пшениці, її адаптивні властивості (зимостійкість, стійкість проти вилягання і хвороб). Економічна оцінку ефективності застосування різних строків сівби озимої пшениці.
  
  дипломная работа [153,1 K], добавлен 03.02.2014
  

• Дослідження продуктивності пшениці озимої селекції СГІ залежно від сортового складу в незрошуваних умовах ПОК "Зоря" Білозерського району Херсонської області

  Проблеми вирощування продовольчого зерна, особливості адаптації сортів пшениці озимої до зміни агрокліматичних умов півдня України. Фенологічні спостереження за розвитком сортів. Економічна та біоенергетична ефективність вирощування насіннєвого матеріалу.
  
  дипломная работа [725,6 K], добавлен 02.06.2015
  

• Дослідження продуктивності пшениці озимої селекції СГІ залежно від сортового складу в незрошуваних умовах ПОК "Зоря" Білозерського району Херсонської області

  Особливості адаптації сортів пшениці озимої до зміни агрокліматичних умов України. Фенологічні спостереження за розвитком сортів. Дослідження сортової мінливості елементів структури врожаю. Мінливість польової схожості і зимостійкості пшениці озимої.
  
  дипломная работа [905,5 K], добавлен 28.10.2015
  

• Технологія вирощування пшениці озимої м’якої в умовах дослідного поля Дніпропетровського державного агарного університету

  Народногосподарське значення і біологічні особливості м'якої озимої пшениці. Умови і технологія вирощування культури. Характеристика рекомендованих до посіву сортів пшениці; підготовка насіння, догляд за посівами, система добрив. Збирання і облік урожаю.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 08.10.2011
  

• Вплив регуляторів росту на продуктивність озимої пшениці в Бершадському районі

  Вплив регуляторів росту на продуктивність, структуру врожаю озимої пшениці, врожайність і якість зерна. Вплив регуляторів росту на польову схожість насіння і коефіцієнт кущення озимої пшениці. Економічна ефективність застосування регуляторів росту рослин.
  
  научная работа [2,8 M], добавлен 29.12.2007
  

• Розробка і обґрунтування технології вирощування пшениці в умовах Ужгородського району Закарпатської області

  Оцінка умов Ужгородського району. Ботанічна характеристика озимої пшениці. Оцінка впливу різних факторів на формування врожаю озимої пшениці. Догляд за посівами і засоби захисту від бур’янів, хвороб і шкідників. Збирання врожаю та його зберігання.
  
  курсовая работа [615,3 K], добавлен 27.05.2015
  

• Проект розмельного відділення млинзаводу з переробки зерна пшениці м’якої до 78% трьохсортового помелу продуктивністю 250 т/добу

  Характеристика м'якої пшениці. Асортимент і якість готової продукції. Вихід сортів борошна при трисортному помелі. Аналіз типових технологічних схем переробки зерна. Розмельний процес та обладнання для нього. Розрахунок вальцьових верстаті, розсійників.
  
  курсовая работа [208,2 K], добавлен 14.12.2014
  

• Біологія та технологія вирощування озимої пшениці сорту "Херсонська-86" в умовах богари

  Агробіологічні особливості вирощування озимої пшениці на богарних землях. Система основного і передпосівного обробітку ґрунту, розміщення культури в сівозміні. Наукові методи програмування врожайності озимої пшениці сорту "Херсонська-86" в умовах богари.
  
  курсовая работа [100,5 K], добавлен 04.08.2014
  

• Шляхи покращення урожайності озимої пшениці в господарстві

  Організаційно-економічна характеристика СТОВ "Більшовик". Динаміка і структура його посівних площ. Аналіз стійкості урожайності сільскогосподарських культур та впливу різних факторів на неї. Економічна ефективність вирощування і реалізації озимої пшениці.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 31.03.2011
  

• Інтегрований захист озимої пшениці

  Загальна характеристика господарства "Великоснітинське". Особливості вирощування озимої пшениці залежно від системи землеробства. Фітосанітарний стан культури. Сучасні методи і прийоми в захисті рослин. Обробіток грунту та догляд за посівами культури.
  
  реферат [59,0 K], добавлен 10.11.2010
  

• Захист озимої пшениці від шкідливих організмів

  Система інтегрованого захисту озимої пшениці від шкідників, хвороб і бур’янів соняшника. Хімічні та біологічні засоби захисту. Біологічні особливості шкідників, збудників хвороб і бур’янів, заходи боротьби з ними. Робочий план проведення заходів захисту.
  
  курсовая работа [42,1 K], добавлен 12.11.2012
  

• Підвищення ефективності боротьби з хлібним жуком

  Біологічні особливості хлібного жука та озимої пшениці. Особливості циклу розвитку та сезонної численності хлібного жука в посівах озимої пшениці. Вплив хімічних засобів боротьби на урожайність. Ефективність хімічних заходів боротьби з шкідником.
  
  дипломная работа [106,5 K], добавлен 23.07.2014
  

• Адаптація озимих культур до несприятливих умов

  Оптимізація системи удобрення озимих та ярих зернових культур в степовій зоні України. Комплексне використання мікроелементного живлення і хімічних засобів захисту рослин в технології вирощування озимої пшениці та ячменю. Ґрунтово-кліматичні умови.
  
  дипломная работа [749,3 K], добавлен 13.12.2014
  

• Історія селекційної роботи по виведенню нових сортів м’якої озимої пшениці

  Ботаніко-морфологічна характеристика біологічних особливостей культури. Аналіз методів створення вихідного матеріалу для селекції: гібридизації, мутагенезу, генної інженерії. Вивчення народногосподарського значення озимої пшениці та виробництва насіння.
  
  курсовая работа [54,2 K], добавлен 02.05.2011
  

• Основний обробіток ґрунту під льон олійний після пшениці озимої в південній частині правобережного лісостепу України

  Вплив глибин основного зяблевого обробітку ґрунту на умови вирощування і формування врожаю льону олійного після пшениці озимої в південній частині правобережного Лісостепу України. Розрахунок економічної і енергетичної оцінки цих елементів технології.
  
  автореферат [48,7 K], добавлен 11.04.2009
  

• Селекція озимої пшениці на урожайність

  Технологія вирощування і селекції озимої пшениці. Стан і перспектива виробництва продукції сільськогосподарської культури, використання її сортових ресурсів. Характеристика зовнішніх умов вирощування, основні напрямки селекції нових сортів культури.
  
  курсовая работа [751,7 K], добавлен 29.11.2010
  

• Морфолічно-біологічні особливості формування урожайності зерна гібридами кукурудзи селекції компанії "Піонер" в умовах лісостепу України

  Роль гібридів у продуктивності кукурудзи. Технології вирощування й дослідження росту і розвитку гібридів кукурудзи. Формування біомаси у пізньостиглих гібридів кукурудзи. Фотосинтетична продуктивність. Продуктивність гібридів кукурудзи. Урожайність.
  
  дипломная работа [107,7 K], добавлен 17.01.2008
  

• Бура листкова іржа та заходи захисту від епіфітотій

  Загальна характеристика епіфітотичних хвороб: іржа злаків, фітофтороз картоплі, мілдью винограду. Інфекційне захворювання рослин як результат взаємодії між патогеном та рослиною. Розгляд основ захисту озимої пшениці від бурої листкової іржи пшениці.
  
  курсовая работа [2,0 M], добавлен 18.04.2013
  

• Розробка комплексної механізації вирощування озимої пшениці

  Аналіз показників вирощування та зберігання озимої пшениці в ТОВ агрофірма "Україна". Проектований технологічний проект виробництва озимої пшениці. Конструктивне вдосконалення копновоза-волокуші для збирання і транспортування незернової частини врожаю.
  
  дипломная работа [836,2 K], добавлен 26.01.2010
  

• Фітосанітарний стан посівів та урожайність кукурудзи після різних попередників в п’ятипільних сівозмінах

  Продуктивність рослин та фітосанітарний стан посівів кукурудзи за різного розміщення її в сівозміні. Біологічна характеристика кукурудзи. Забур’яненість посівів кукурудзи залежно від попередників. Урожайність кукурудзи після різних попередників.
  
  дипломная работа [47,5 K], добавлен 17.01.2008
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам