Бухгалтерський облік

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство фінансів України

Дніпропетровська державна фінансова академія

Бухгалтерський облік

курс лекцій

Дніпропетровськ - 2008

Міністерство фінансів України

Дніпропетровська державна фінансова академія

фінансовий факультет

Кафедра обліку та економічного аналізу

Бухгалтерський облік

курс лекцій

для студентів всіх форм навчання

за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво"

за напрямами підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит",

6.030504 "Економіка підприємства",

6.030505 "Управління персоналом та економіка праці"

Дніпропетровськ - 2008

Бухгалтерський облік: Курс лекцій для студентів всіх форм навчання за галуззю знань 0305 "Економіка та підприємництво" за напрямами підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит", 6.030504 "Економіка підприємства", 6.030505 "Управління персоналом та економіка праці". Дніпропетровськ: Дніпропетровська державна фінансова академія, 2008. - 180 с.

Курс лекцій з дисципліни “Бухгалтерський облік” розроблено у відповідності із навчальним і робочім навчальним планами, програмою дисципліни і призначений для студентів всіх форм навчання.

Автори-укладачі: Л.Ш. Олійник - ст. викладач кафедри обліку та економічного аналізу Дніпропетровської державної фінансової академії

Рецензенти:

Н.Ю. Пікуліна - к.е.н., доцент кафедри обліку та економічного аналізу Дніпропетровської державної фінансової академії

Л.Д. Гармидер - к.е.н., доцент, заст. зав. кафедри економіки підприємства Дніпропетровського університету економіки та права

Відповідальний за випуск: В.П.Багров - зав. кафедри обліку та економічного аналізу Дніпропетровської державної фінансової академії

Обговорено і схвалено Вченою радою фінансового факультету академії

Протокол № 5 від 24.03.08 р.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри обліку та економічного аналізу

Протокол № 8 від 17.03.08 р.

ВСТУП

Розвиток ринкових відносин вимагає від суб'єктів підприємницької діяльності постійного контролю і аналізу їх господарювання. Це можливо лише при умові налагодженої інформаційної системи, невід'ємною складовою якої, є система бухгалтерського обліку. Вона надає основну інформацію для управління господарськими процесами у всіх структурних підрозділах підприємства, на всіх рівнях господарювання. Без розуміння методів, методології, техніки ведення обліку, зрозуміти і ефективно використати таку інформацію просто неможливо. Навчальний посібник складено з метою систематизації масиву інформації наведеної у цілому ряді підручників і посібників з дисципліни "Бухгалтерський облік", робіт науковців та коментарів фахівців у спеціалізованих періодичних виданнях у послідовний логічний ланцюжок покладений у зміст навчальної програми дисципліни. Він допоможе зосередити увагу студентів на ключових питаннях із фіксування фактів господарської діяльності, обробки, систематизації і узагальнення інформації про господарські процеси в облікових регістрах і фінансовій звітності. Зміст лекцій розкривається у 15 темах структурованих за двома модулями. У Першому модулі розкриті питання з теорії бухгалтерського обліку, які допоможуть студентам оволодіти знаннями про зміст дисципліни, принципи і метод бухгалтерського обліку, порядок документування фактів господарської діяльності, порядок систематизації і узагальнення інформації у регістрах обліку та вимоги до складання фінансової звітності. Другий модуль містить матеріал, у якому розкриваються питання з обліку типових господарських процесів виробничого підприємства: методологічні прийоми і правила збору та обробки інформації про них згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку до конкретних фінансово-господарських операцій, формування результатів діяльності в системі бухгалтерських рахунків та відображення інформації про діяльність у фінансовій звітності.

В кінці кожної теми дисципліни наведено перелік нормативних документів і літератури, які допоможуть студентам у поглибленому вивченні дисципліни.

Курс лекцій складено для студентів, що навчаються в галузі знань "Економіка та підприємництво" за напрямами "Фінанси і кредит", "Управління персоналом та економіка праці" і "Економіка підприємства" та може бути корисний для тих, хто починає вивчати дисципліну самостійно.

бухгалтерський облік рахунок калькуляція звітність

МОДУЛЬ 1. ПОНЯТТЯ І МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Тема 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод

Поняття про облік і його роль в системі управління

Кожне підприємство постійно знаходиться у пошуках шляхів зміцнення свого фінансового стану. Це вимагає постійного управління господарською діяльністю.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням і отриманням послуг, обміном, споживанням тощо.

Контроль за збереженням матеріальних цінностей, аналіз показників фінансово-господарської діяльності можливі лише за умови систематичного надання інформації про наявність і зміни у складі засобів, капіталу, зобов'язань підприємства управлінському персоналу на різних рівнях управління. Без налагодженої системи господарського обліку це неможливо.

Господарський облік - це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю і управління нею.

На підставі даних господарського обліку складається оперативна, фінансова, статистична звітності, формуються показники діяльності підприємства для аналізу і планування. Облік допомагає встановити правильний "діагноз" "хвороби" підприємства, яка заважає підприємству ефективно функціонувати і розвиватись, та вчасно її "виліковувати". Тому роль обліку в житті підприємства переоцінити практично неможливо.

Сучасний фахівець, будь-то фінансист, економіст, менеджер не може працювати творчо, якщо не розуміє життєвого організму підприємства, зв'язку між його окремими структурними органами, їх життєдіяльність та стан, не розуміє облікових показників та порядок їх формування.

Для кількісного відображення та якісної характеристики господарської діяльності використовуються три види вимірників: натуральні, трудові і грошові.

Натуральні (використовуються для отримання даних про об'єкти обліку в натурі. Наприклад для кількісного обліку матеріальних цінностей: ваги - кг, г, т; довжини - км, м, см, мм; об'єму - л, мл тощо);

Трудові (для обліку праці в одиницях часу: робочих днях, годинах, хвилинах);

Грошовий (узагальнений вимірник, який застосовується для відображення об'єктів обліку в єдиному, однорідному вираженні, грн) За допомогою цього вимірника отримують узагальнені показники господарських засобів і процесів. За його допомогою визначають продуктивність праці, витрати обігу, собівартість продукції, доходи, прибуток.

В системі господарського обліку виділяють такі його види:

1.Оперативно-технічний - для обліку окремих господарських операцій і процесів у структурних підрозділах з метою управління ними. Об'єкти оперативно-технічного обліку не завжди оформлюються документами і використовуються різні способи збору інформації, наприклад записи у графіках, повідомлень по телефону тощо. При цьому обліку широко використовуються натуральні, трудові і вартісні вимірники.

2. Статистичний облік відображає і вивчає масові суспільні явища , в тому числі і такі економічні процеси як виробництво, обмін і розподілення суспільного продукту. Цей вид обліку здійснюється за даними оперативно- технічного і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік - ситема безперервного відображення засобів (за їх видами та джерелами утворення) і процесів господарської діяльності.

Бухгалтерський облік має такі основні характерні риси:

а) застосовуються усі три види вимірників, але перевага надається грошовому вимірнику. Характерною особливістю бухгалтерського обліку є вартісне узагальнення засобів, витрат і результатів діяльності;

б) бухгалтерський облік суворо документований. Будь-яка господарська операція може відображатись в обліку тільки при наявноств документу про її здійснення;

в) на підставі документів у суворо встановленому порядку здійснюється систематичний запис про господарські операції по облікових позиціях (рахунках бухгалтерського обліку) Дані бухгалтерського обліку узагальнюються у основних бухгалтерських звітах "Баланс", "Звіт про фінансові результати" та ін.;

г) для перевірки наявності матеріальних цінностей та стану розрахунків у встановлені законодавством строки проводяться інвентаризації, результати яких фіксуються в обліку.

З 2000 року в Україні ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у відповідності із нормативними документами, які розроблено до вимог міжнародних стандартів обліку і фінансової звітності.

На виконання Прогами реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів затверджено комплексний пакет з нормативно-методичної бази бухгалтерського обліку, який складає його регламент. За місцем і роллю в реформуванні бухгалтерського обліку акти нормативно-правового забезпечення спеціалісти виділяють у 5 груп:

Умовне групування актів нормативно-правового забезпечення за місцем і роллю в регулюванні бухгалтерського обліку

1 група - Закони України: (Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996 - Х1У (із змінами та доповненнями); Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436 - 1У, Закон України “Про господарські товариства”від 19.09.1991р. № 1576 - 1У (із змінами та доповненнями); тощо, в яких у загальному викладаються вимоги до ведення обліку і подання звітності) 2 група - акти вищого органу в системі органів виконавчої влади: (Постанова КМУ “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” від 28.02.2000р. № 419) 3 група - нормативно-правові акти, що затверджуються МФУ: (Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Плани рахунків бухгалтерського обліку ) 4 група - нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки і методичні рекомендації МФУ та інших органів, що розробляються на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку) 5 група - рішення (накази, розпорядження) щодо форм організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, що приймається власником (керівником) підприємства на підставі попередніх 4-х груп документів нормативно-правового забезпечення.

Основним документом, що визначає правові принципи регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні є Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996 - Х1У (далі - Закон 996).

У законі наведено таке визначення бухгалтерського обліку: "Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень "

За вимогами Закону 996 бухгалтерський облік ведеться усіма юридичними особами незалежно від їх організаційно- правової форми і форми власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарювання. За даними бухгалтерського обліку вони повинні складати і у встановлені терміни надавати фінансову звітність.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання повної і правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства користувачам такої інформації.

Бухгалтерський облік і фінансова звітність базуються на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування і відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Розкриття змісту кожного принципу наведено у Законі 996.

Методологічні засади формування інформації в обліку та фінансовій звітності про засоби, джерела їх утворення, доходи і витрати тощо викладені у Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі - ПБО).

Визначення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку наведено у ст. 1 Закону 996:

"Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, яка не протирічить міжнародним стандартам".

Кожне ПБО має номер і назву. Назва ПБО визначає предмет і об'єкт обліку, формування інформації про які в обліку та звітності, викладені у даному ПБО. Структура ПБО включає загальні положення, в яких даються визначення основних термінів і понять, сферу застосування ПБО та інше і основний зміст ПБО - визначення методологічних принципів формування в бухгалтерському обліку інформації про предмет і об'єкт обліку. Причому приоритет віддається достовірній оцінці на різних етапах їх використання. Оскільки ринкові відносини постійно розвиваються, методи і методологія збору економічної інформації для цілей управління , контролю, аналізу, планування потребують постійного вдосконалення, деякі ПБО вже зазнали змін і доповнень, а саме ПБО №№ 2, 3, 5, 10, 12, 13, 17, 18, 25.

Рекомендуються три рівні застосування регламенту бухгалтерського обліку:

РІВНІ ЗАСТОСУВАННЯ РЕГЛАМЕНТУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

І рівень - підприємства з цінними паперами на фондовому ринку та ті, які зобовязані оприлюднювати річну фінансову звітність для складання бухгалтерської (фінансової) та консолідованої бухгалтерської (фінансової) звітності, застосовують безпосередньо міжнародні стандарти фінансової звітності. ІІ рівень -підприємства, що не випускають в обіг цінних паперів і не зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність застосовують національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. ІІІ рівень -підприємства - суб'єкти малого підприємництва застосовують спрощену систему правил і процедур бухгалтерського обліку бухгалтерської (фінансової) звітності, включаючи можливість оцінки активів за історичною собівартістю.

Спеціалісти умовно групують всі ПБО за змістом питань, які вони призначені вирішувати (таблиця 1). Виділено чотири такі групи. ПБО першої групи спрямовані на врегулювання питань зі складання фінансової звітності, ПБО другої групи необхідно керуватися при веденні бухгалтерського обліку, його майна і зобов'язань, третя група ПБО спрямована на врегулювання облікової процедури з формування доходів, витрат і фінансових результатів, четверта група ПБО призначена зафіксувати правила обліку інвестицій, спільної діяльності, податків, дивідендів, фінансових інструментів, впливу змін валютних курсів та інфляції.

Таблиця 1.1

Групування ПБО за змістом питань, які вони спрямовані вирішувати

Групи	Зміст питань, які вони вирішують	Назви Положень(стандартів ) бухгалтерського обліку
1 група	спрямовані на врегулювання питань складання фінансової звітності (визначають цілі, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до розкриття її статей); (до групи можна віднести наказ МФУ від 29.11.2000р. № 302) “Про примітки до річної фінансової звітності”.	ПБО 1“Загальні вимоги до фінансової звітності”; ПБО 2 “Баланс”; ПБО 3 “Звіт про фінансові результати”; ПБО 4 “Звіт про рух грошових коштів”; ПБО 5 “Звіт про власний капітал”; ПБО 6”Виправлення помилок і зміни у фінансовій звітності”; ПБО 20 “Консолідована фінансова звітність”; ПБО 29 “Фінансова звітність за сегментами”; ПБО 23 “Розкриття інформації про пов'язані сторони”; ПБО 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва”
2 група	необхідно керуватися підприємствам при веденні бухгалтерського обліку, його майна і зобов'язань - необоротних активів, їх амортизації та оренди, товарно-матеріальних засобів, зобов'язань по кредитах, позиках, боргів постачальникам, підрядникам, дебіторам.	ПБО 7 “Основні засоби”; ПБО 8 “Нематеріальні активи”; ПБО 9 “Запаси”; ПБО 10 “Дебіторська заборгованість”; ПБО 11“Зобов'язання”; ПБО 14 “Оренда”; ПБО 28 “Зменшення корисності актитвів”; ПБО 30 “Біологічні активи”
3 група	спрямована на врегулювання облікової процедури з формування доходів, витрат і фінансових результатов.	ПБО 15“Дохід”; ПБО 16“Витрати”; ПБО 17”Податок на прибуток”; ПБО 18”Будівельні контракти”; ПБО 24“Прибуток на акції”; ПБО 26“Виплати робітникам”; ПБО 27 “ Діяльність, яка припиняється”
4 група	призначена зафіксувати правила обліку інвестицій, спільної діяльності, податків, дивідендів, фінансових інструментів, впливу змін валютних курсів та інфляції.	ПБО 12“Фінансові інвестиціїя”; ПБО 13 “Фінансові інструменти”; ПБО 19 ”Об'єднання підприємств” ; ПБО 21”Вплив змін валютних курсів”; ПБО 22 “Вплив інфляції”.

Заходи по організації обліку

У відповідності із Законом 996 підприємство самостійно визначає заходи щодо організації бухгалтерського обліку, що забезпечують основні вимоги і принципи складання фінансової звітності. Вони в обов'язковому порядку повинні бути відображені у наказі або розпорядженні керівника про організацію бухгалтерського обліку.

Заходи щодо організації бухгалтерського обліку малого підприємства, які мають зафіксуватись у наказі, або розпорядженні керівника

1. Принципи, методи і процедури обрані малим підприємством, пов'язані з оцінкою або обліком статей звітності (облікова політика) на підставі наведених у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. 2. Форми організації бухгалтерського обліку. 3. Порядок використання системи рахунків бухгалтерського обліку. 4. Правила документообігу. 5. Форми і системи внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. 6. Перелік посадових осіб з правом підпису бухгалтерських документів. 7. Інформацію про виділення на окремий баланс філій, представництв, підрозділів, що зобов'язані вести бухгалтерський облік. 8. Порядок проведення інвентаризації.

1. Облікова політика. Якісно побудована система бухгалтерського обліку та кваліфіковано сформована облікова політика являються одними з найважливіших чинників дотримання основних принципів обліку.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Згідно принципу послідовності, мале підприємство повинно з року в рік застосовувати єдину облікову політику, яка полягає у використанні методів і процедур наведених у П(с)БО та обраних для оцінки або обліку статей звітності.

Переглядати облікову політику згідно П(с)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” можна тільки при певних обставинах. На вимоги п. 5 ст. 8 Закону 996 кожне підприємство має сформувати облікову політику.

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які застосовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Вона у вигляді наказу затверджується власником, або керівником.

Для будь-якої організації облікова політика - це основний методичний документ, яким вона керується в період своєї діяльності з дня державної реєстрації. На кожній ділянці господарської діяльності слід застосовувати свої, більш раціональні, методичні засоби, що гарантує об'єктивність і реальність усієї інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Отже, облікова політика повинна охопити організаційні засади і методичного і методологічного забезпечення обліку та звітності.

З одного боку, як сукупність організаційно- методологічних заходів:

вибір методів оцінки запасів при іх вибутті:

вибір порядку списання транспортно-заготівельних витрат при вибутті запасів;

вибір методу визначення резерву сумнівних боргів для визначення чистої реалізаційної вартості поточної дебіторської заборгованості на дату складання звітності;

вибір методів нарахування амортизації необоротних активів;

величини вартісного критерію для віднесення матеріальних активів до складу малоцінних необоротних активів;

порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів;

формування собівартості продукції, робіт, послуг тощо.

Ці положення повинні бути затверджені наказом керівника підриємства. Згідно Закону 996 вони можуть змінюватись лише у певних випадках.

З іншого боку, як систему організаційних заходів:

вибір форми обліку, як системи певних бухгалтерських регістрів, порядку і способу реєстрації і обробки облікових даних;

розробка системи управлінського внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю;

визначення прав робітників на підписання бухгалтерських документів;

затвердження правил документообороту і технології обробки облікової інформації,

затвердження додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку;

виділення на окремий баланс філії, представництва тощо;

Вони повинні бути затверджені наказом керівника про організацію бухгалтерського обліку і можуть змінюватись с початку нового календарного року.

Теоретичною основою облікової політики є положення теорії бухгалтерського обліку з проблем збирання даних, обробки та агрегування інформації в регістрах бухгалтерського обліку, використання облікових процедур, тобто системи методичних засобів, яка реалізуються через метод бухгалтерського обліку. (система засобів, яка забезпечує суцільне, безперервне та взаємопов'язане відображення об'єктів обліку з метою збереження майна, контролю за раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурів та управління підприємством).

2. Предмет, об'єкти і метод бухгалтерського обліку

Для здійснення господарської діяльності підприємство має необхідні засоби (приміщення, обладнання, грошові кошти, виробничі запаси тощо). Ці засоби формуються та утворюються за рахунок джерел, як власних (статутний капітал, резервний капітал, прибуток тощо) так і позикових (кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Під час здійснення господарської діяльності засоби підприємства знаходяться у постійному русі. Це призводить до зміни їх структури і величини.

Наприклад: Купуючи матеріали, підприємство витрачає грошові кошти. Використання цих матеріалів призводить до збільшення витрат на виробництво продукції, після виготовлення продукції, зменшуються витрати у виробництві і оприбутковується готова продукція. Рух засобів підприємства, зміна їх форми і величини складають господарську операцію.

Сукупність однорідних операцій складає господарський процес. Виділяють процес виробництва, постачання і реалізації. Вони взаємопов'язані і постійно відтворюються та створюють на підприємстві безперервний кругообіг засобів. Завданням бухгалтерського обліку є безперервне відображення засобів за їх видами та джерелами утворення і процесів господарської діяльності.

Таким чином предметом бухгалтерського обліку є господарська діяльність підприємства, яка відбувається шляхом здійснення господарських операцій через використання суб'єктами своїх господарських засобів, власного капіталу і зобов'язань.

Об'єктом бухгалтерського обліку є засоби, капітал, зобов'язання і господарські операції.

Сукупність способів і прийомів, які дозволяють отримати характеристику господарської діяльності підприємства становить метод бухгалтерсього обліку.

Методичні засоби бухгалтерського обліку різноманітні, проте найчастіше застосовують такі з них:

Методичні засоби бухгалтерського обліку

Аналіз

Синтез

Індукція

Дедукція

Порівняння

Аналогія

Моделювання

Зустрічна перевірка документів

Логічне осмислення операцій

Спосіб оберненого рахунку

Сигнальне документування

Коефіцієнтний спосіб непрямого розподілу витрачених матеріалів

Спосіб спеціальних розрахунків

Експертиза документів

Експертиза товарно-матеріальних цінностей

Балансовий метод

Статистичні методи (групування і метод абсолютних, відносних і середніх величин; індексний метод)

Еврестичні методи

Оцінка реаьності балансу, тотожності синтетичного та аналітичного обліку

Логічна перевірка достовірності машинограм

Спосіб програмного контролю введеної в електронно-обчислювальні машини інформації

Дублювання

Інвентаризація

Обстеження

Спостереження

Лабораторні аналізи

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво

Контрольні обміри виконаних робіт

Спосіб котрольного розкроювання матеріалів за партіями

Отримання не тільки об'єктивної та реальної інформації, а й повноти, доцільності, раціональності та ефективності господарських операцій досягається завдяки складовим (елементам) метода бухгалтерського обліку.

За допомогою елементів методу здійснюється обгрунтоване відображення об'єктів обліку і формування показників результатів діяльності. До елементів методу бухгалтерського обліку відносяться такі способи:

- документація - спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку для безперевного спостереження за ними;

цінка і калькуляція - спосіб вартісного вимірювання об'єктів обліку;

система рахунків і подвійний запис - спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного відображення їх в обліку;

інвентаризація - спосіб приведення показників обліку у відповідність з дійсністю, для виявлення об'єктів та явищ, що з тих, чи інших причин не були своєчасно охоплені обліком;

калькуляція - спосіб обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги;

баланс і звітність - спосіб підсумкового узагальнення даних обліку.

3. Класифікація активів, капіталу і зобов'язань

З метою обліку ресурсів, контролю за їх зберіганням і аналізу використання вони класифікуються за різними ознаками.

Для побудови бухгалтерського обліку усі засоби класифікуються за двома ознаками:

- за їх видами і розміщенням;

- за джерелами їх утворення і призначенням

Класифікація засобів за видами і розміщенням:

а) засоби праці ( будівлі, обладнання, інструменти тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, паливо, тощо);

б) засоби у сфері обігу (предмети обігу (готова продукція на складі або відвантажена), грошові кошти, кошти у розрахунках (дебіторська заборгованість), засоби, що обслуговують обіг (будівлі, обладнання і інвентарь, що використовуються у цій сфері);

в) засоби невиробничої сфери (засоби культурно-побутового призначення, охорони здоров'я тощо).

Класифікація засобів за джерелами утворення:

а) джерела власних коштів (статутний капітал, резервний капітал, прибуток);

б) джерела позикових (залучених) коштів (кредити, кредиторська заборгованість, зобов'язання за розподіленням (борг з оплати праці, розрахунки за соціальним страхуванням тощо).

Література: [1, 50, 93, 94, 95, 98, 99]

Тема 2. Бухгалтерський баланс

1. Поняття бухгалтерського балансу

Оперативне управління підприємством вимагає достовірної інформації про наявність господарських засобів, їх склад і розміщення, про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану певним чином можна отримати за допомогою бухгалтерського балансу. Баланс (французькою balance) перекладається, як терези (ваги). У загальноекономічному розумінні баланс - це система взаємопов'язаних показників, що характеризують наявність матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів та їх використання. Виходячі з цього, поняття бухгалтерського "Балансу" можна трактувати по-різному:

Бухгалтерський баланс - це система показників, які характеризують будь-яке явище шляхом зіставлення або протиставлення окремих його сторін. Баланс означає рівновагу, відповідність між вартістю господарських засобів і джерел їх утворення.

Бухгалтерський баланс - це форма фінансової звітності, у якій в грошовому виразі на певну дату (дата балансу) відображається наявність господарських засобів підприємства за їх складом і використанням, джерелами утворення засобів і їх призначенням.

Бухгалтерський баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

4. Бухгалтерський баланс - це двобічна таблиця, у лівій частині якої на звітну дату відображаються засоби підприємства та права на їх отримання (дебіторська заборгованість), у правій - джерела їх утворення.

Згідно Закону 996 баланс складається станом на останній день звітного періоду, яким є календарний рік (крім того є проміжна звітність: квартал, півріччя, 9 місяців). Отже, бухгалтерський баланс складається станом на 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня. В основу його складання покладене рівняння балансу, яке можна представити формулою:

Актив = Пасив;

або Актив = Власний капітал + Зобов'язання.

Активи - це ресурси підприємства, які належать підприємству. Вони можуть мати фізичну субстанцію, тобто їх можна торкнутись (автомобіль, стіл, цемент) і можуть її не мати, тобто можуть бути нематеріального характеру (борги підприємству, права власності, спеціалізовані комп'ютерні програми). У Балансі вони відображаються лише за їх відповідності двом умовам одночасно:

а) від цих активів очікується отримання у майбутньому вигід, пов'язаних з їх використанням;

б) оцінка (вартість) цих активів може бути достовірно визначена.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Відображається у балансі одночасно із відображенням активів або зобов'язаннями, які призводять до його змін.

Зобов'язання - борги або інші зобов'язання підприємства, які виникли внаслідок минулих подій, зокрема придбання товару в кредит, одержання кредитів банку, нарахування заробітної плати працівникам тощо. Відображаються у балансі в разі, якщо:

а) їх оцінка може бути достовірно визначена;

б) є ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок їх погашення.

Вид балансу залежить від мети його складання:

Інвентарний (на підставі даних інвентаризації).

Вступний (на початок діяльності підприємства).

Операційний (протягом календарного року).

Річний (на початок і кінець року).

Ліквідаційний (на момент ліквідації підприємства).

Сальдовий (містить лише залишки рахунків бухгалтерського обліку на певну дату).

Оборотний баланс (крім залишків включає і обороти за активами і пасивами).

Шаховий баланс (побудований у формі шахової дошки. В ньому є залишки на початок і кінець звітного періоду і обороти в розрізі кореспондуючих рахунків).

Баланс "брутто" і "нетто". Брутто-баланс - це баланс, у якому показані залишки по всіх рахунках бухгалтерського обліку. Нетто-баланс-баланс, у якому відображена дійсна (справедлива) вартість активів підприємства.

Показники балансу на початок і на кінець звітного періоду відображають зміни у складі необоротних і оборотних активів, капіталу і зобов'язань, фінансовий стан підприємства. На їх підставі здійснюється аналіз діяльності, визначається інвестиційна привабливість, складаються стратегічні плани, здійснюється контроль грошових потоків тощо.

2. Побудова і зміст балансу: актив і пасив, розділи балансу, статті балансу

Баланс будується у формі таблиці, в якій на певну дату згруповані засоби підприємства та джерела їх утворення. Таблиця складається з двох частин, у яких на звітну дату відображаються:

а) активи - у лівій частині;

б) власний капітал і зобов'язання - у правій частині.

Бухгалтерський баланс має таку структуру:

Актив і пасив мають розділи

Кожний розділ складається із статей балансу, в яких відображаються економічно однорідні види засобів і джерел. Статті активу завжди характеризують господарські засоби (грошові кошти, запаси. основні засоби тощо). Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів (статутний капітал, прибуток, кредити банків, борги постачальникам, робітникам по заробітній платі, бюджету по податках тощо).

Статті розміщені за певною системою, в основу якої покладено ступінь ліквідності ( в порядку зростаючої ліквідності).

З 2000 року в Україні складають Баланс "Нетто" (наприклад, в активі основні засоби включають до підсумку валюти балансу за залишковою вартістю, а первісну вартість і знос показують у балансі довідково без включення у валюту.

Актив складається з трьох розділів, у яких засоби групуються за такими ознаками:

Необоротні активи - термін використання яких більший за 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більше як 12 місяців.

Оборотні активи - грошові кошти і їх еквіваленти, які не обмежені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або 12 місяців з дати балансу.

Витрати майбутніх періодів - витрати, які здійснені у минулих або звітному періодах, але для цілей визначення фінансового результату будуть враховуватись у наступних звітних періодах.

Пасив складається з п'яти розділів, у яких джерела утворення засобів групуються за такими ознаками:

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його забовязань.

Забезпечення наступних витрат і платежів - джерела, що формуються за рахунок витрат підприємства для погашення гарантійних зобов'язань, зобов'язань по сплаті відпускових тощо.

Довгострокові зобов'язання - зобов'язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більше як 12 місяців.

Поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати балансу.

Доходи майбутніх періодів - доходи, які отримані у минулих або звітному періоді, але для визначення фінансового результату будуть враховуватись у майбутніх звітних періодах.

Згортання статей активів і зобов'язань балансу не допускається, крім випадків передбачених окремими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Неприпустиме згортання дебіторської і кредиторської заборгованості за товари, продукцію, роботи, послуги, дебіторської і кредиторської заборгованості підзвітних осіб, дебіторської і кредиторської заборгованості за різними податками тощо.

У всіх випадках змін у балансі внаслідок здійснення фінансово-господарських операцій зберігається рівність підсумків активу і пасиву. Це відбувається тому, що і у лівій і у правій частинах відображається у вартісному виразі одні й ті ж самі господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками : в Активі - за складом і розміщенням (тобто можна подивитись, які засоби має підприємство), в пасиві - за джерелами його утворення і цільовим призначенням (чиї ці засоби, власні чи позикові).

Сума активів і сума пасивів рівні і називаються валютою балансу. Вона змінюється на кожну звітну дату внаслідок здійснення господарських операцій із засобами і джерелами їх утворення.

3. Типи господарських операцій та зміни у балансі, викликані господарськими операціями

Баланс надає інформацію тільки на певну дату, бо кожного дня відбуваються господарські операції, які призводять до змін засобів та джерел. Зміни у балансі бувають чотирьох типів:

Змінюється структура Активу балансу, тобто внаслідок господарських операцій, при яких вартість одних засобів збільшується, а інших на таку ж саму суму зменшується (+А -А). Валюта Активу балансу при цьому не змінюється.

Приклад: Отримана на поточний рахунок у банку борг від покупців за реалізовану їм готову продукцію. На поточному рахунку грошових коштів збільшилось, а дебіторської заборгованості покупців стало менше. І грошові кошти, і дебіторська заборгованість є засобами. Одних засобів зменшилось, інших на таку ж суму збільшилось.

Змінюється структура Пасиву, тобто внаслідок господарських операцій, при яких вартість одних джерел збільшується, а інших на таку ж саму суму зменшується (+ П - П). Валюта Пасиву балансу при цьому не змінюється.

Приклад: Направлена частина прибутку на формування резервного капіталу. Нерозподіленого прибутку стало менше, а розмір резервного капіталу на таку ж саму суму збільшився. І прибуток і резервний капітал є джерелами.

Змінюється структура Пасиву і Активу, що призводить до збільшення валюти Пасиву і Активу балансу на одну й ту ж суму - (+А + П).

Приклад: Отримана сировина від постачальників. Сировини збільшилось, але одночасно й збільшились борги постачальникам (джерело) на таку ж саму суму. Сировина - це засіб, збільшення якої відобразиться в Активі балансу, а збільшення заборгованості постачальникам на таку ж саму суму відобразиться у Пасиві, бо вона є джерелом.

Змінюється структура Пасиву і Активу, що призводить до зменшення валюти Пасиву і Активу балансу на одну й ту ж саму суму (- А - П).

Приклад: Видана з каси заробітна плата робітникам підприємства. Готівки у касі зменшилось, але й зменшилась заборгованість по заробітній платі перед робітниками. Готівка - це засіб, її зменшення відобразиться у Активі балансу, а заборгованість по заробітній платі - це зобов'язання (джерело) і його зменшення відобразиться у Пасиві балансу на суму виданої заробітної плати.

4. Значення балансу в управлінні господарським механізмом

Складання балансу на кожне останнє число місяця, класифікація активу і пасиву за розділами і статтями створюють можливість контролю за станом коштів і джерел . Для того, щоб баланс слугував засобом контролю і управління, він повинен давати чітке уявлення про економічний зміст відображених у ньому господарських ресурсів, виявляти порядок їх формування і цільове призначення. Для всіх промислових підприємств існує єдина типова форма складання балансів. Це забезпечує однозначність у групуванні засобів підприємств за їх складом і джерелами, дозволяє складати зведені баланси по управліннях, галузях і по промисловості у цілому. Методологічні засади формування інформації у Балансі наведені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

Баланс надає інформацію для розрахунку найважливіших показників фінансового стану підприємства, які характеризують ефективність використання ресурсів підприємства. Показники розраховані за ряд певних звітних періодів показують тенденції у розвитку підприємства та використовуються для прийняття рішень на майбутнє.

Вміння читати баланс - це економічне і правове розуміння змісту кожної статті, способу її оцінки та взаємозв'язку з іншими статтями. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (торгівлі, банківської діяльності, промисловості тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи. надані послуги) тощо.

За даними бухгалтерського балансу можна отримати важливі фінансово-аналітичні характеристики підприємства, а саме: оцінку ліквідності підприємства, оцінку фінансової залежності від зовнішніх джерел та ефективності використання активів підприємства. Крім цих характеристик бухгалтерський баланс дає змогу розрахувати вартість власних оборотних активів, що дає оцінку результатам господарської діяльності підприємства.

Таким чином бухгалтерський баланс є джерелом економічної інформації про кількісні та якісні параметри господарської діяльності підприємства необхідні для оцінки, економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.

Питання для самоконтролю

Яке з визначень поняття "Баланс", як форми фінансової звітності Вам найбільш зрозуміле? Процитуйте його.

З якою метою складається форма звітності "Баланс"?

Назвіть структуру Балансу.

Чим пояснюється рівність Активу і Пасиву балансу?

До яких типів змін у Балансі призводять фінансово-господарські операції?

Розкрийте сутність змін у Балансі типу (+ А - А) та (+ П - П.).

Розкрийте сутність змін у Балансі типу (+ А - П) та (- А + П).

Яке значення має форма звітності "Баланс" в управлінні господарською діяльністю?

Назвіть сфери застосування показників Балансів підприємств.

Література: [1, 30, 93, 94, 95, 98, 99, 100, 101]

Тема 3. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення

Для систематизації і накопичення інформації протягом місяця про зменшення і збільшення однорідних груп засобів, капіталу і зобов'язань, доходів і витрат, які відбулись внаслідок здійснення господарських операцій, застосовуються бухгалтерські рахунки.

Бухгалтерський рахунок - це символ, який застосовується для запису і узагальнення інформації про збільшення або зменшення засобів, джерел формування засобів, власного капіталу, доходів і витрат і слугує засобом відображення поточного контролю господарських операцій з ними у вартісному виразі.

Графічно бухгалтерський рахунок можна представити у вигляді літери Т, яка поділена на дві частини. Ліва має назву “Дебет” від лат. “дебере” (він винен), права - “Кредит” від лат.”кредере” (вірити)

Дебет Кредит

Сальдо поч.	Сальдо поч.
Суми збільшення активів або зменшення зобов'язань і капіталу	Суми збільшення зобов'язань і капіталу або зменшення активів
Обороти	Обороти
Сальдо кінц.	Сальдо кінц.

Для кожної групи однорідних активів і зобов'язань відкривають окремі рахунки за їх назвами. Приклад назви рахунків: "Основні засоби", "Виробничі запаси", "Розрахунки з оплати праці", "Каса", "Статутний капітал" тощо. Для придбання навичків відображення операцій на рахунках необхідно засвоїти їх структуру і правила записів на них:

1. Рахунок відкривається на місяць. Залишок на рахунку на початок місяця називають "Сальдо початкове" (воно записується або тільки по дебету, або тільки по кредиту, або по дебету і кредиту одночасно в залежності від того, що обліковується на цьому рахунку: активи, капітал чи зобов'язання). Воно показує наявність на початок місяця у вартісному виразі або активів , або капіталу, або зобов'язань. Якщо залишку немає, рахунок вважається закритим.

2. Суму збільшення і зменшення активів, капіталу, зобов'язань, доходів або витрат протягом місяця записують у хронологічному порядку відповідно в ліву або праву частину рахунку. Підсумок цих сум за місяць (окремо у лівій і правій частинах) називають оборотами по дебету і кредиту.

3. Різниця між сумами записаними у лівій і правій частинах рахунку на кінець місяця називають "Сальдо кінцевим". Сальдо кінцеве показує наявність на кінець місяця у вартісному виразі або активів , або капіталу, або зобов'язань. Якщо залишку немає, рахунок вважається закритим.

Оскільки на кінець кожного місяця на всіх рахунках визначають залишки, які показують у вартісному виразі наявність активів , капіталу і зобов'язань, то на дату балансу для його складання ці залишки достатньо перенести у відповідні статті балансу, призначення якого, полягає саме у відображенні на звітну дату у вартісному виразі наявності активів, капіталу і зобов'язань. Отже, рахунки мають органічний зв'язок із Балансом. По відношенню до Балансу рахунки бувають активні і пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку стану і змін господарських засобів за їх видами. Тому на них протягом місяця відображаються зміни у складі засобів підприємства ( збільшення, або зменшення), а на кінець місяця визначаються їх залишки. Залишки з активних рахунків переносяться в Актив балансу.

Пасивні рахунки призначені для обліку стану і змін джерел формування цих засобів.

Тому на них протягом місяця відображаються зміни у складі джерел (збільшення, або зменшення капіталу і зобов'язань), а на кінець місяця визначаються їх залишки. Залишки з пасивних рахунків переносяться в Пасив балансу.

Є ще один вид рахунків - активно-пасивні рахунки. На них залишок може бути дебетовим, кредитовим, або дебетовим і кредитовим одночасно (розгорнуте сальдо).

Правило відображення інформації на активному рахунку.

1. Залишок (сальдо) засобів на активному рахунку на початок місяця записують по дебету рахунку, якщо він дорівнює 0, проставляють прочерк.

2. Інформація про збільшення засобів, що відбулось в результаті господарських операцій, записується в лівій частині (дебету рахунку), а про зменшення - у правій (кредиту).

3.Підсумок сум записаних за місцяць у лівій і правій частинах називають оборотами по дебету і кредиту.

4. Залишок по рахунку на кінець місяця визначається так:

Сальдо на поч. міс-ця + Оборот по дебету - Оборот по кредиту.

Дт Активний рахунок Кт
Сальдо поч.
збільшення (+) засобів	зменшення (-) засобів
Оборот за м-ць	Оборот за м-ць
Сальдо кінц.

Правило відображення інформації на пасивному рахунку.

Характерною особливістю пасивного рахунку є те. що він являється дзеркальним відображенням активного рахунку.

Залишок (сальдо) капіталу або зобов'язань на пасивному рахунку на початок місяця записують по кредиту рахунку, якщо він дорівнює 0, проставляють прочерк.

2. Дані про збільшення капіталу, або зобов'язань , що відбулось в результаті господарських операцій, записується в правій частині (кредиту рахунку), а про зменшення - у лівій (дебету).

3. Підсумок сум записаних за місцяць у лівій і правій частинах називають оборотами по дебету і кредиту.

4. Залишок по рахунку на кінець місяця визначається так:

Сальдо на поч. міс-ця + Оборот по кредиту - Оборот по дебету

Дт Пасивний рахунок Кт
	Сальдо поч.
зменшення зобов'язаньі капіталу (-)	збільшення зобов'язань капіталу (+)
Оборот за м-ць	Оборот за м-ць
	Сальдо кінц.

Приклад 1: Залишок сировини на початок місяця становив у вартісному виразі 500 грн.. Протягом місяця із сировиною були здійснені такі операції.

Отримано на склад від постачальників сировина на суму 3500 грн..

Видана сировина у виробництво на суму 2800 грн..

Оприбуткована сировина від підзвітної особи Петрова П.О на суму 380 грн..

Дт Сировина і матеріали Кт

Сальдо поч. 500,00
1. 3500,00 3. 380,00	2. 2800,00
оборот 3880,00	оборот 2800,00
Сальдо кінц. 1580,00

Приклад 2: Залишок на рахунку "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" на початок місяця склав 5600 грн.. Протягом місяця відбулись такі операції:

1. Отримано на склад від постачальників сировина на суму 3500 грн..

2. Перераховані постачальникам грошові кошти з поточного рахунку за отриману сировину 9000 грн..

3. Надійшло від постачальників паливо на суму 2500 грн..

Дт Розрахунки з Кт

постачальниками і підрядниками

	Сальдо поч. 5600,00
2. 9000,00	1. 3500,00 3. 2500,00
оборот 9000,00	оборот 6000,00
	Сальдо кінц. 2600,00

Приклад 3: Залишок на активно-пасивному рахунку "Розрахунки з підзвітними особами" склав по дебету 500 грн.. (Петров П.О. - 410 грн.. і Мурко В.О. - 90 грн.). Це означає. що на початок місяця була тільки дебіторська заборгованість підзвітних осіб перед підприємством.

Підзвітні особи склали звіти про використання коштів, які були їм надані в підзвіт. Операції можна сформулювати так:

На підставі затверджених звітів:

1. Отримано від підзвітної особи Петрова П.О. на склад сировина на суму 380 грн. та списана з нього дебіторська заборгованість.

2. Списана дебіторська заборгованість підзвітної особи Мурко В.О. на адміністративні витрати.

На рахунку "Розрахунки з підзвітними особами" ці операції записують так:

Дт Розрахунки з підзвітними Кт

особами

Сальдо поч. 500,00
	1. 380,00 2. 98,00
оборот -	оборот - 478,00
Сальдо кінц. 30,00	Сальдо кінц. 8,00

2. Подвійний запис і його контрольне значення

Перш ніж відобразити господарську операцію на відповідних рахунках, на підставі первинних документів складають бухгалтерську проводку, під якою розуміють зазначення рахунка, який дебетується і, який кредитується, а також суму господарської операції. При відображенні господарських операцій між рахунками виникає постійний зв'язок. Цей зв'язок полягає у подвійному записі.

Подвійний запис - це відображення однієї і тієї ж господарської операції на одну й ту ж саму суму на двох рахунках одночасно: по дебету одного рахунку і кредиту- іншого рахунку. Подвійний запис виникає з економічної сутності господарських операцій.

Приклад 1: Отримано на склад від постачальників сировина на суму 3500 грн.. (см. операцію 1 прикладів 1 і 2).

Інформація про збільшення сировини отриманої від постачальника на суму 3500 грн. записується в Дт активного рахунку "Сировина і матеріали", а збільшення боргів постачальнику, від якого вона отримана, на ту ж саму суму - по Кт пасивного рахунку "Розрахунки з постачальниками і підпрядниками". Подвійним записом ця операція відображається так:

...