Бухгалтерський облік
Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод. Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис, оцінювання та калькуляція. Документація та інвентаризація, техніка і форми бухгалтерського обліку. Форми фінансової звітності.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.07.2017 |
| Размер файла | 809,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу і називаються малоцінними.
Виробничі запаси включають в основному предмети праці і їх виділяють у такі групи:
Сировина і матеріали - це предмети праці, з яких виготовляють продукцію, вони утворюють матеріальну основу готової продукції.
Сировина - це продукція сільського господарства (зерно, бавовна, молоко) і видобувної промисловості (вугілля, руда) тощо, а матеріали - продукція переробної промисловості (борошно, тканина цукор тощо).
До групи допоміжних матеріалів відносять окремо паливо, тару, запасні частини тощо.
Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією
Зворотні відходи - це залишки, що утворились в процесі переробки сировини і матеріалів та які повністю, або частково втратили свої споживчі якості.
Малоцінні швидкозношувані предмети виділяють у окрему групу. Вони в основному є засобами праці і термін їх використання не перевищує одного року.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид, сорт, марка, тобто кожний номенклатурний номер).
Запаси визнаються і відображаються в балансі у разі, якщо:
1. Існує ймовірність, що від використання цих активів підприємство отримає економічну вигоду у майбутньому;
2. Їх вартість може бути достовірно визначена
Важливою передумовою організації обліку запасів є їх оцінка (вартість). Оцінка виробничих запасів визначається на кожному етапі їх руху:
придбанні (виготовленні);
вибутті ( реалізації, списанні на виробництво та інші потреби підприємства, продажу тощо);
відображенні у балансі на дату його складання.
Порядок оцінки виробничих запасів визначається у відповідності із вимогами ПБО 9 «Запаси» і залежить від багатьох факторів. Основним з них є вибір системи обліку запасів ( про це фіксується у наказі про організацію бухгалтерського обліку):
1. Система постійного (безперервного) обліку запасов;
2. Система періодичного обліку запасов.
При постійній системі обліку запасів надходження і вибуття запасів обліковується постійно день у день, тобто оцінка запасів ведеться протягом облікового періоду. При періодичній - при складанні звіту ( раз на рік, квартал, місяць), тобто оцінка вартості залишку запасів та собівартості проданої продукції проводиться в кінці облікового періоду.
При застосуванні періодичної системи обов'язково в кінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів.
Оцінка запасів при придбанні.
Придбані або вироблені власними силами запаси зараховуються на баланс (відображається їх надходження на склад запасів) за первісною вартістю.
Таблиця 7.2
Порядок формування первісної вартості запасів
|
Витрати, які формують первісну вартість |
Витрати, які не включаються до первісної вартості |
|
|
Суми сплачені згідно з договором постачальнику |
Понаднормові втрати і нестачі запасів |
|
|
Суми сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів |
Проценти за користування позиками |
|
|
Суми ввізного мита |
Витрати на збут |
|
|
Суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству |
Загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані із придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану придатного до використання Ці витрати відносяться до того періоду. В якому вони були здійснені (встановлені) (п.14) |
|
|
Витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати на страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників |
||
|
Інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, на підвищення якісних характеристик запасів тощо) (п.9) |
Згідно ПБО 9 до первісної вартості запасів включаються також витрати, без яких неможливо використовувати їх за призначенням. В залежності від способу надходження запасів, до їх первісної вартості включаються: транспортні витрати, митні збори, витрати на страхування, транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи тощо), непрямі податки, що не відшкодовуються підприємству державою, інші прямі витрати повязані з придбанням та виготовленням і доведенням запасів до стану, в якому вони придатні до застосування.
Транспортно-заготівельні витрати можна обліковувати двома способами:
а) зразу включати їх до первісної вартості запасів;
б) обліковувати їх на окремих субрахунках відкритих до рахунків запасів загальною сумою з подальшим щомісячним розподіленням між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою вибувших за місяць запасів.
Приклад.
Таблиця 7.3
Облік придбання виробничих запасів
|
№ з/п |
Зміст операції |
Бухгалтерський запис |
Сума, грн. |
||
|
Дт |
Кт |
||||
|
1 |
Отримано від постачалників цемент М 400 |
2011 |
631 |
810400 |
|
|
2 |
Віднесено ПДВ до складу податкового кредиту |
6411 |
631 |
162080 |
|
|
3 |
Відображено суму ТЗВ на придбання цементу М 400 |
2012 |
631 |
36000 |
|
|
4 |
Віднесено ПДВ до складу податкового кредиту |
6411 |
631 |
7200 |
Таблиця 7.4
Розподіл транспортно-заготівельних витрат
|
№ з/п |
Показники |
Сума, грн. |
|
|
1 |
Сальдо по субрахунку 2012 на початок місяця |
20000 |
|
|
2 |
ТЗВ на придбання цементу М 400 за звітний місяць |
36000 |
|
|
3 |
Вартість списаного цементу М 400 за місяць |
780400 |
|
|
4 |
Залишок цементу М 400 на кінець місяця (сальдо субрах. 2011) |
150000 |
|
|
5 |
Середній відсоток ТЗВ |
(20000 + 36000) / (780400 +150000) х 100 = 6,02 % |
|
|
6 |
ТЗВ, що відносяться до списаного цементу М 400 |
(780400х 6,02)/ 100 = 46980,08 |
|
|
7 |
Сума ТЗВ, що відноситься до залишку цементу |
20000 + 36000 - 46980,08 = 9019,92 |
ТЗВ, що відноситься до списаного цементу відноситься на збільшення собівартості списаного цементу за місяць записом з Кредиту субрахунку 2012 в Дебет рахунку 23 "Виробництво".
Оцінка запасів при вибутті.
Існують кілька методів визначення вартості (оцінки) запасів при вибутті.
Згідно ПБО 9 кожний господарюючий суб'єкт обирає до всіх одиниць запасів один метод їх оцінки при вибутті, чи до окремих одиниць запасів - різні методи оцінки запасів, які не можуть змінюватись протягом терміну діяльності підприємства. Це означає, що для різних груп запасів можуть бути використані різні методи обліку вибуття запасів. Про це повинно бути зафіксовано у обліковій політиці підприємства.
Заміна методу або методів можлива лише в окремих випадках: реорганізація підприємства, зміна виду діяльності, недоцільність його застосування у зв'язку із завищенням або заниженням вартості запасів у фінансовій звітності. При заміні методу повинні бути здійснені усі розрахунки за всі попередні роки діяльності у відповідності із ПБО 6
Таблиця 7.5
Методи оцінки запасів при вибутті
|
1. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів |
Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці запасів і вартість запасів, що залишилися. |
|
|
2. Метод середньозваженої собівартості одиниці запасів При постійному і періодичному обліку запасів) |
Проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишків таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяця. |
|
|
3 Метод ФІФО (при постійному і періодичному обліку запасів) |
Базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходять ( тобто запаси, які першими вибувають, оцінюються за вартістю перших за часом надходження запасів. |
|
|
4. Метод оцінки за цінами продажу |
Застосовується у роздрібній торгівлі із розрахунком середнього відсотку реалізованих товарів |
|
|
5. Метод нормативних витрат |
Базується на застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлюються підприємством із врахуванням нормальних рівнів використання запасів |
В практиці підприємств часто використовується порядок при якому ТЗВ зразу включаються до первісної вартості запасів, а при списанні запасів застосовують метод середньозваженої собівартості, який передбачає розрахунок вартості списаних запасів виходячи із середніх цін:
Вартість залишку запасов + Вартість запасів
Собівартість на початок місяця придбаних за місяць
кожної одиниці = Кількість залишку + Кількість запасів, що
запасів запасів на початок надійшли за місяць
місяця
Приклад.
Таблиця 7.6
Списання запасів з використанням методу середньозваженої собівартості одиниці запасів
|
Показники |
К-сть, т |
С/с од, грн. |
Загальна сума, грн. |
Корес. рахунк. |
||
|
Дт |
Кт |
|||||
|
Залишок цементу М 400 на 01.04. 2007р. |
100 |
800 |
80 000 |
х |
х |
|
|
Придбано протягом м-ця: 05.04 2007р |
300 |
850 |
255 000 |
201 |
631 |
|
|
15.04. 2007 р. |
260 |
790 |
205 400 |
201 |
631 |
|
|
25.04.2007р |
500 |
700 |
350 000 |
201 |
631 |
|
|
Витрати повязані з придбанням згідно ПБО 9 |
х |
х |
36000 |
201 |
631, 372, 685 |
|
|
Усього |
1060 |
х |
846 400 |
х |
х |
|
|
Видано у виробництво |
980 |
798,62 * |
782 647, 60 |
23 |
201 |
|
|
Залишок на 30.04.2007р. |
180 |
х |
143752,40 |
х |
х |
Оцінка запасів на дату балансу.
У стабільному економічному середовищі, що характеризується незначним рівнем інфляції, запаси доцільно оцінювати за вартістю їх придбання. При інфляції цей метод не дає об'єктивної картини реальної вартості запасів. Тому на дату балансу запаси показують у балансі за найменшою з двох оцінок:
- первісною;
- чистою вартістю реалізації.
За чистою вартістю реалізації запаси обліковуються у разі, якщо на дату баланса їх ціна зменшилась, вони зіпсовані, застарілі або якимсь іншим чином вратили первісну очикувану від них вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів у такому порядку:
Чиста вартість реалізації = Очикувана ціна реалізації -
Витрати по цій реалізації
Сума уцінки списується на витрати звітного періоду з одночасним відображенням її на забалансових рахунках. Таким чином, при проведенні щорічної інвентаризації виробничиї запасів в першу чергу списуються ті запаси, яких немає в наявності, а морально застарілі і зіпсовані уціняються до можливої ціни реалізації. У наступних звітних періодах визначається нова оцінка чистої вартості реалізації. Потім вона звіряється з первісною і балансовою вартістю (для уціненних). У випадку, якщо чиста вартість раніше уціненних виробничих запасів збільшилась, на суму збільшення чистої вартості реалізації в межах сум попередніх уцінок робиться сторнувальний запис.
2. Аналітичний облік запасів на складі та в бухгалтерії
Облік виробничих запасів на складі.
Усі операції із запасами оформлюються первинними документами, типові форми яких затверджені відповідними міністерствами та відомствами.
Аналітичний (оперативний) облік запасів на складі ведеться матеріально-відповідальними особами у картках, або книгах складського обліку на підставі первинних документів тільки у натуральних одиницях виміру. На кожну одиницю запасів відкривається окрема картка (листок книги) на початок кожного календарного року, їй присвоюється номер та переноситься залишок запасів на початок року. Картки (книги) ведуться протягом календарного року. Підставою для ведення цих документів є первинні документи призначені для оформлення операцій по надходженню, внутрішньому переміщенню та відпуску запасів.
Таблиця 7.7
Основні первинні документи з обліку надходження запасів на склад
|
№ форми |
Назва форми |
Призначення документу |
|
|
М-4 |
Прибутковий ордер |
для обліку запасів, що надйшли |
|
|
М-7 |
Акт про приймання матеріалів |
для оприбуткування цінностей, які мають кількісні і якісні відмінності від супрводжувальних документів, або без документів |
|
|
М-12 |
Картка складського обліку матеріалів |
для обліку руху матеріалів на складі |
|
|
М-13 |
Реєстр приймання-здачі документів |
реєстр приймання - здачі документів складається на складі матеріально-відповідальною особою і здається в бухгалтерію разом з первинними документами. |
|
|
М-14 |
Відомість обліку залишків матеріалів на складі |
для оформлення надходження і відпуску матеріалів на складі |
|
|
М - 15 |
Акт про приймання устаткування |
при отриманні на склад устаткування, яке потребує монтажа |
|
|
М-16 |
Матеріальний ярлик |
для характеристики матеріалів кожного номенклатурного номеру в місцях зберігання |
В день надходження запасів відповідальна особа складає прибутковий ордер за формою М-4 в одному екземплярі і тільки на фактичну кількість запасів, що надійшли. Дані цієї форми заносяться завідуючим складом у картку М-12. В картках (книгах) ведеться інформація про надходження або вибуття запасів з кожного первинного документу із записом назви постачальника чи місця вибуття. В кінці кожного робочого дня матеріально-відповідальна особа (МВО) підсумовує надходження та вибуття запасів і визначає їх залишок. Первинні документи передаються до бухгалтерії для обробки. В кінці кожного місяця МВО складає сальдову відомість та подає її до бухгалтерії для звірки. При прийманні цінностей на склад, які мають розбіжності з даними супроводжувальних документів, складається акт за формою М - 7 з обовязковою участю в приймальній комісії представника від постачальника та матеріально-відповідальною особою. Видаються запаси зі складу на підставі первинних документів на відпуск запасів:
Таблиця 7.8
Основні первинні документи на відпуск запасів
|
№ форми |
Назва форми |
Призначення документу |
|
|
М-8, М- 9, М-28, М-28а |
Лімітно - забірні карти |
для відпуску матеріалів, які систематично споживаються при виготовленні продукції, а також для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів відпуску запасів на виробничі потреби. Використовується для оперативного обліку на складі. |
|
|
М-10 |
Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів |
на отримання додаткової кількості запасів |
|
|
М-11 |
Накладна -вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів |
заповнюється при разовому відпуску запасів для виробничих і господарських потреб |
|
|
М- 15а |
Акт приймання-передачі устаткування до монтажу |
при передачі устаткування в монтаж |
|
|
М-19 |
Матеріальний звіт |
тільки у кількісному виразі у будівельних організаціях |
Облік малоцінних швидкозношуваних предметів
Малоцінні швидкозношувані предмети (МШП) являються окремою групою виробничих запасів і мають певні особливості їх обліку.
Порядок обліку МШП на складі аналогічний обліку інших виробничих запасів. Проте для первинного їх обліку застосовуються спеціально розроблені і затверджені типові форми.
Таблиця 7.9
Основні первинні документи з обліку МШП
|
№ форми |
Назва форми |
Призначення документу |
|
|
МШ-1 |
Відомість поповнення (вилучення) на постійного запасу інструментів |
при обліку за принципом формування постійного оборотного (обмінного) фонду |
|
|
МШ-2 |
Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів |
при видачи МШП в експлуатацію |
|
|
МШ-3 |
Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв) |
для обліку інструментів переданих для заточення |
|
|
МШ-4 |
Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів |
при списанні за непридатністю, при поломці чи втраті |
|
|
МШ- 5 |
Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні |
при обліку за принципом формування постійного оборотного (обмінного) фонду |
|
|
МШ-6 |
Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв |
для обліку виданих у особисте користування спецодягу і спецвзуття |
|
|
МШ-7 |
Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв |
для обліку виданих у особисте користування спецодягу і спецвзуття |
|
|
МШ-8 |
Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів |
для списаня морально застарілих, зношених і непридатних МШП |
Облік готової продукції.
Готова продукція є результатом виробництва. Готова продукція може мати кількісні і якісні характеристики. Для організації обліку готової продукції є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою її групують за:
- за формою (уречевлена, результати виконаних робіт, наданих послуг);
- ступенем готовності (готова напівфабрикат, неготова (незавершене виробництво)і;
- технологічною складністю (проста, складна (основна. побічна, супутня);
Аналітичний облік готової продукції на складі ведеться аналогічно виробничим запасам. Первинними документами передачі на склад готової продукції з цеху і відпуску їх зі складу покупцям є накладні, на підставі яких в бухгалтерії складаються накопичувальні відомості протягом звітного місяця. Продукція, яка не має кількісних характеристик (роботи, послуги) на склад не передаються. Їх передача безпосередньо покупцю (замовнику) здійснюється на підставі актів виконаних робіт, наданих послуг.
Первісна вартість готової продукції визначається лише в кінці місяця, коли можна зібрати усі витрати на її виготовлення, підсумувати їх, та зробити калькулювання її фактичної собівартості. Тому виникає потреба вести облік щоденно про наявність та рух готової продукції для визначення її вартісних характеристик. Первісна вартість готової продукції формується згідно ПБО 16.
При вибутті готової продукції в обліку її оцінка визначається по-різному:
При продажі готова продукція обліковується у двох оцінках:
1. Вартість визначена за одним з методів прийнятим у обліковій політиці, що є витратами на її виготовлення (фактична собівартість реалізованої готової продукції);
2. Вартість її продажу визначена за умовами договору із покупцем, яка є доходом від реалізації готової продукції.
Не всі запаси підприємства вважаються активами. Так, як і інші засоби вони повинні відповідати критеріям визнання їх активами. Тільки тоді вони можуть відображатись у активі Балансу та характеризувати разом з іншими показниками його фінансовий стан.
Облік запасів в бухгалтерії.
В бухгалтерії аналітичний облік запасів ведуть на підставі первинних документів переданих із складів та складених у самій бухгалтерії та інших структурних підрозділах:
Таблиця 7.10
Основні первинні документи з обліку запасів, що ведуться в бухгалтерії та інших структурних підрозділах
|
№ форми |
Назва форми |
Призначення документу |
|
|
М-1 |
Журнал обліку вантажів, що надійшли |
заповнюється у відділі поставок |
|
|
М-3 |
Журнал реєстрації довіреностей |
для реєстрації виданих довіреностей |
|
|
М-2а |
Акт списання бланків довіреностей |
раз в квартал для списання використаних довіреностей |
|
|
М-21 |
Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей |
при знятті залишків цінностей за місцями їх зберігання |
|
|
- |
Відомості (книги, журнали) аналітичного обліку запасів |
для обліку руху запасів і контролю за їх використанням |
Облік запасів ведеться і в натуральних і у вартісній одиницях виміру.
Аналітичний облік ведеться у відомостях аналітичного обліку, які відкриваються на кожний місяць за кожним місцем зберігання цінностей та в розрізі матеріально-відповідальних осіб, кожної одиниці запасів. Конфігурація відомості може бути розроблена, затверджена на звітний рік у наказі про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві. Відомість повинна містити усю інформацію, яка потрібна для обліку, контролю запасів та наведення інформації про них у фінансовій звітності .
Відомість складається з двох частин: в одну заносять інформацію про надходження запасів, в іншу - про вибуття. Для зручності і найбільш тісного поєднання аналітичного і синтетичного обліку у відомості можна наводити інформацію в кореспонденції з відповідними бухгалтерськими рахунками. На початок місяця у відомість заносять залишки запасів у кількісному та вартісному показниках і протягом місяця на підставі первинних документів на придбання запасів в першу частину відомості заносять інформацію про кількість і вартість (без ПДВ) придбаних запасів.
Якщо на підприємстві вирішено включати ТЗВ зразу до первісної вартості запасів, на підставі відповідних первинних документів і розрахунків заносять інформацію про такі витрати до відповідної одиниці запасів. Якщо для обліку таких витрат передбачено окремий субрахунок, витрати заносяться в іншу накопичувальну відомість). Вибуття запасів відображають у другій частині відомості за оцінкою визначеною за одним з методів вибуття запасів.
При періодичному обліку запасів та застосуванні методу середньозваженої собівартості одиниці запасів їх вибуття протягом місяця фіксують тільки у натуральних одиницях, а вартість їх визначають лише в кінці місяця.
Таким чином вартість списаних запасів і вартість залишку запасів у вартісному вимірнику можна розрахувати лише в кінці місяця. Вартість вибувших запасів за місяць визначають множенням собівартості одниці відповідних запасів, визначеної згідно методики, на кількість вибувших запасів за напрямками їх використання, бо на кожну окрему суму можуть бути складені різні бухгалтерські записи.
При застосуванні методу ФІФО вартість залишку запасів можна визначати кожного дня. Загальна вартість придбаних і списаних за місяць запасів слугує для записів у синтетичному обліку.
Для аналітичного обліку руху готової продукції в бухгалтерії відкривають відомості аналітичного обліку надходження та вибуття готової продукції.
Дані для заповнення відомості беруть з накладних, по яких готова продукція передається із цехів на склад готової продукції та первинних документів, що засвідчують продаж, використання, передачу безкоштовно або до статутного фонду інших підприємств, списання тощо готової продукції. Інформація у відомість протягом місяця заноситься тільки у натуральних показниках, так як розраховується фактична собівартість продукції тільки в кінці місяця.
3. Синтетичний облік запасів
Для синтетичного обліку запасів підприємства планом рахунків передбачено синтетичні рахунки:
20 «Виробничі запаси»,
22 «Малоцінні швидкозношувані предмети»;
25 «Напівфабрикати»;
26 «Готова продукція» тощо,
які мають ряд субрахунків для більш детального їх обліку.
По дебету цих рахунків відображається надходження запасів на склади підприємства, по кредиту - їх вибуття із складів в кореспонденції з відповідними бухгалтерськими рахунками.
Інформація для складання кореспонденції рахунків по надходженню виробничих запасів (в т.ч. МШП), приймається із підсумку першої частини відомості аналітичного обліку запасів.
Для складання кореспонденції по операціях вибуття виробничих запасів (в т.ч. МШП)- із другої частини відомості , але спочатку визначають їх вартість вибуття за прийнятим згідно облікової політики, методом.
Інформація для складання кореспонденції рахунків по надходженню готової продукції береться із першої частини відомості, в якій наводиться первісна вартість виготовленої продукції визначена згідно ПБО 16 «Витрати» (фактична собівартість виготовленої готової продукції). Для складання кореспонденції по операціях вибуття готової продукції - із другої частини відомості, в якій визначається фактична собівартість продукції, що вибула.
Питання для самоконтролю
Вимоги до визнання запасів при відображенні їх у фінансовій звітності.
Класифікація запасів для цілей організації бухгалтерського обліку.
В якому порядку здійснюється аналітичний облік запасів на складі?
За якою вартістю запаси зараховуються в обліку?
З яких витрат формується первісна вартість запасів?
За якими методами визначається оцінка запасів при їх вибутті?
Синтетичний і аналітичний облік запасів в бухгалтерії.
Особливості обліку малоцінних швидкозношуваних предметов.
Порядок обліку транспортно-заготівельних витрат.
Література: [15, 25, 35, 44, 45, 48, 49, 53, 54, 55, 56, 57, 79, 80, 96, 100]
Тема 8. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу
Облік особового складу та робочого часу
Об'єктами обліку праці являються чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого часу, кількість виготовленої продукції (обсяг виконаних робіт, наданих послуг).
Облік праці ведеться у первинних документах затверджених наказами Мінстату України за № 253 від 09.10.95р., № 277 від 27.10.95р., № 144 від 22.05.96р. (типові форми П-1 - П-16, П-54, 54а).
За їх допомогою створюється база для обліку особового складу, формування показників праці та її оплати по кожному працюючому. Облік праці починається із встановлення трудових правовідносин між роботодавцем і робітником, які оформлюються шляхом заключення трудового договора, контракту, або трудового узгодження.
Трудовий договір
Трудовим договором є угода між робітником і власником підприємства (установи, організації) чи уповноваженим ним органом, або фізичною особою, за яким робітник зобов'язується виконувати роботу визначену цим узгодженням, і підкорятися внутрішньому розпорядку. А власник підприємства (установи, організації) або уповноважений ним орган чи фізична особа, в свою чергу, зобов'язуються виплачувати робітнику заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю або згодою сторін.
Трудовий договір може бути:
безстроковий (складений на невизначений строк);
строковий ( складений на певний строк (наприклад, тимчасово. або сезонна робота тощо);
складений на строк виконання певної роботи.
На підставі трудового договору робітник приймається на роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією, посадою (передбаченою у штатному розкладі підприємства). До трудового договору робітник подає заяву про прийняття його на роботу, а керівник видає наказ.
Трудовий контракт
Трудовий контракт є особливою формою трудового договору.
Заключення договору у формі трудового контракту дозволяється положеннями ряду законів. При застосуванні такої форми трудових договорів слід керуватись методичними рекомендаціями про правове забезпечення контрактної форми трудового договору і сфери його застосування викладені у листі Мінюста України від 28.02.2000р № 32 - 8/473.
Правовідносини сторін за трудовим договором регулюються трудовим законодавством. перш за все КЗпП (ст.21).
Договір громадянсько - правового характеру
Працівники можуть працювати на підприємстві (організації, установі) і на інших умовах на підставі складеного трудового узгодження, правовідносини при яких регулюються господарським кодексом (далі - ГКУ). Ці договори мають назву договорів підряду, або на надані послуги чи виконані роботи тощо. Предметом трудового узгодження є певний результат праці, виконання конкретного індивідуального завдання, замовлення або доручення (ремонт покрівлі, фарбування стін тощо) без дотримання виконавцем внутрішнього трудового розпорядку.
До них відносяться:
договір підряда (ст. 837 ГКУ);
договір про надання послуг (ст. 901 ГКУ);
договір доручення (ст.237 і 1000 ГКУ).
Такі договори називаються громадянсько-правовими договорами. При їх складанні:
не подається заява про прийом на роботу;
не видається наказ керівника.
При виконанні роботи за такими договорами:
не ведеться трудова книжка;
на ведеться табель обліку робочого часу;
не надається щорічна чергова і інші види відпусток;
не нараховується допомога за дні тимчасової втрати працездатності;
не видаються посвідчення і аванси на відрядження, аванси на господарські потреби (Інструкція, наказ Мінфіна 13.03.96р. № 59);
не видаються довіреності на отримання матеріальних цінностей (Інструкція , наказ Мінфіна від 16.05.97р. № 99);
не нараховується заробітна плата, а виплачується винагорода після складання акту про виконання робіт чи надання послуг у розмірі обумовленому договором.
На кожного прийнятого на роботу працівника ведуться типові документи з обліку персоналу:
Статистичні облікові форми затверджені наказом Мінстата України від 27.10.95р. №277 (особиста картка по формі П-2);
Трудова книжка, записи до якої здійснюються згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок робітників, затверджена Мінстатом України, Мінсоцзахисту України, Мінюстом України від 29.07.93р. № 58
Для обліку персоналу підприємства (установи, організації) та розрахунків із ним по оплаті праці.
Для цього потрібно:
У відділі кадрів:
скласти трудовий договір або контракт;
прийняти заяву від працівника;
підготувати і підписати у керівника наказ про прийом на роботу;
заповнити особову картку;
зробити запис в трудову книжку у відповідності із класифікаторм професій (ДК-003-95, затв. наказом Держкомстандарту України від 27.07.95р. №257 , із доповненнями від 13.06.03р. № 105 і іншими, www. rada. gov. ua) та зареєструвати її у книзі реєстрації трудових книжок;
відкрити особову справу на робітника, в якій будуть збиратись всі відомості про його трудову діяльність (відпустки, підвищення кваліфікації, переведення на іншу роботу тощо);
присвоїти табельний номер, який не змінюється протягом роботи на підприємстві.
ознайомити працівника під розпис із посадовою інструкцією, без наявності якої неможливо притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності або звільнити його через невідповідність займаній посаді;
ознайомити працівника під розпис із правилами внутрішнього трудового розпорядку.
В бухгалтерії:
1) відкрити особовий рахунок кожному робітнику, в який щомісяця будуть заноситись суми нарахованих доходів за їх видами та суми утримань із них.
Основною складовою обліку праці є облік робочого часу. Для цього у всіх структурних підрозділах підприємства (організації, установи) ведуться табелі обліку робочого часу, в яких за допомогою умовних позначок відмічаються години роботи, прогулів, дні відпусток, хвороби тощо на підставі належним чином оформлених документів (листів непрацездатності, листів простоїв, наказу про чергову щорічну відпустку, довідку про виконання державних обов'язків і т.д). Дана інформація слугує для складання статистичної звітності про наявність робітників та їх переміщення.
Норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). Але є виключення, згідно з яким час роботи скорочується:
- для робітників від 16 - до 18 років - 36 годин;
- для робітників від 15 до 16 років (учнів від 14 до 15 років ) - 24 години;
- зв'язаних із шкідливими умовами праці - 36 годин;
В деяких організаціях, де неможливо встановити нормальну тривалість робочого часу, застосовується сумарний облік робочого часу (далі - СОРЧ) (ст.61 КЗпП) за відпрацьованим часом у змінах. Графік змінності складається на кожний місяць та доводиться до відома працівників під розпис. Застосовувати сумарний облік робочого часу можна на безперервно діючому підприємстві, в установах, організаціях тощо за згодою із профспілковим комітетом або з органом, уповноваженним захищати інтереси трудового колективу. Власник самостійно визначає кількість працівників і розмір оплати їхньої праці.
Працівники можуть прийматись на тимчасову та сезонну роботу. Сезонними називають робітників, які працюють на роботах, що тривають в силу природних і кліматичних умов не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. такі роботи перелічені у Списку сезонних робіт і сезонних галузей (Постанова Кабміну України від 28.03.97р. № 278).
Тимчасовою роботою вважається робота, коли приймають на роботу строком до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада) - до чотирьох місяців. В цьому випадку складається трудовий договір саме на виконанн такого виду робіт, а не на тимчасове заступництво.
2. Форми і системи оплати праці
Основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації, та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:
тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;
міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.
Основними формами оплати праці є погодинна і відрядна.
При погодинній формі оплаті праці заробіток робітника обчислюється у відповідності із відпрацьованим ним робочим часом.
Робочий час - це встановлений Законом або угодою сторін час, протягом якого робітники і службовці за правилами внутрішнього розпорядку повинні виконувати свої трудові обов'язки .
Заробітна плата за відрядною формою оплати праці обчислюється виходячи із встановлених відрядних розцінок за одиницю виготовленої продукції (викнонаних робіт, наданих послуг).
Погодинна - оплата по кількості витраченого календарного часу (у днях або годинах) відповідної кваліфікації;
Відрядна - оплата праці по кількості одиниць виготовленої продукції або обсягу виконаної роботи чи наданих послуг за відрядними розцінками.
Відрядні розцінки розраховуються у такому порядку:
Відрядна розцінка = Денна тарифна ставка робітника-відрядника
Норма виробітку за зміну
або: виходячи з норм часу на виконання даної роботи і тарифної ставки даного розряду
Норма виробітку - це кількість готової продукції (обсяг виконаних робіт чи наданих послуг), яка повинна бути виготовлена працівником за одиницю часу (годину, зміну).
Норма виробітку = Робочий час ______________
Норма часу виконання операції
(або виготовлення одиниці продукції)
Приклад: Норма часу на виготовлення одиниці продукції встановлена 0,25 год., тарифна ставка робітника-відрядника відповідного розряду, який може виконати дану роботу за 1 годину дорівнює 3,70 грн.. Норма виробітку за зміну (7 год) = (7 год. : 0.25 год) = 28 одиниць, а розцінка за одиницю продукції = (3,70 грн. х 0,25) = 0,93 грн. або 3,70 грн. х 7 год;
Обчислення заробітної плати робітників-відрядників і визначення обсягу виконаної роботи здійснюється у первинних документах з обліку виробітку.
Форми первинних документів і порядок їх використання залежать від особливостей організації і технології виробництва. У цих документах повинно бути зафіксовано:
що вироблено (виготовлено);
скільки і якої якості;
розцінка за одиницю виробітку;
кому призначається з/плата і з виготовленням якого виробу вона пов'язана;
витрачений час за нормою та фактично.
Для обліку в індивідуальних та мілкосерійних виробництвах, а також на роботах з тривалим виробничим циклом, ремонтних та окремих разових роботах застосовуються система нарядів за видами:
а) індивідуальні - на одного робітника;
б) бригадна - на всю бригаду.
За строками вони бувають:
а) разові, або на одну зміну;
б) накопичувальні - на кілька змін і на розрахунковий період.
Наряди виписуються перед початком роботи на підставі технологічних карт і виробничих програм і передаються на дільниці цеху.наряд видається робітнику одночасно з деталями (заготівками) або матеріалами (їх кількість відмічається у наряді). Після закінчення роботи у наряді вказуються прийнята кількість виговленої продукції, її якість (придатні, брак) і витрати нормованого часу.
При роботі за нарядом бригади - на зворотній стороні наряду проставляється розряд кожного члена бригади і фактично відпрацьований ним час для розподілення загальної суми заробітку між членами бригади.
3.Фонд оплати праці і його складові
Згідно законодавства заробітна плата - це винагорода обчислена як правило у грошовому виразі, яка виплачується робітнику за виконану ним роботу.
З метою складання статистичної звітності, організації управлінського обліку і контролю за витратами на оплату праці, витрати на оплату праці класифікують за різними ознаками:
Згідно Закону “Про оплату праці” 108/95-ВР, Інструкції №5:
|
Виплати робітникам |
||||
|
Заробітна плата |
інші виплати, що не включаються до фонду оплати праці |
|||
|
основна заробітна плата |
додаткова заробітна плата |
інші заохочувальні і компенсаційні виплати |
Згідно Інструкції по статистиці заробітної плати №5 витрати на оплату праці складаються із:
|
Витрати на оплату праці |
|||||
|
фонд основної заробітної плати |
+ |
фонд додаткової заробітної плати |
+ |
інші заохочувальні і компенсаційні виплати |
|
|
винагорода за виконану роботу у відповідності із встановленими нормами праці (часу, виробітку, посадових обов'язків) |
винагорода за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і особливі умови праці (надбавки, доплати, премії) |
виплати за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні виплати, не передбачені діючим законодавством |
Згідно П(С)БО 26:
|
Виплати робітникам |
|||||
|
поточні виплати |
виплати при звільненні |
виплати при завершенні трудової діяльності |
виплати інструментами власного капіталу |
інші довгострокові виплати |
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів, у розмірах встановлених законодавством (водіям за класність, бригадирам - за бригадирство, за суміщення професій, за роботу в шкідливих умовах, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, оплату щорічних і додаткових відпусток, оплату вимушених прогулів тощо.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (ст.2. Закону "Про оплату праці") передбачені чинним законодавством, або понад такі норми. Конкретні такі виплати встановлюють підприємства самостійно у колективному договорі (ст. 97 КЗпП).
До складу виплат, які не включаються до фонду оплати праці включаються:
допомога за дні тимчасової втрати працездатності;
суми вихідної допомоги;
суми, що зберігаються за місцем основної роботи;
суми компенсацій за дні невикористаної відпустки;
інші виплати, які не включаються до фонду оплати праці наведені в Інструкції із статистики заробітної плати № 5.
4. Документація з обліку праці та її оплати
Для визначення суми заробітної плати належної до видачі робітнику, її спочатку нараховують, а потім утримують з неї податки і збори згідно встановлених законодавством ставок.
Нараховують заробітну плату на підставі розпорядчих та групувальних документів.
Усі документи, які є підставою для нарахування різних видів заробітної плати і винагород, можна об'єднати у такі групи:
Документи, що підтверджують трудові відносини сторін:
заява працівника про приймання на роботу;
наказ (розпорядження) про приймання на роботу;
контракт по найму працівника;
записи про приймання на роботу у трудовій книжці;
наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (форма - № П8);
запис про звільнення у трудовій книжці.
Документи, що підтверджують суму витрат на оплату праці робітників, що знаходяться у трудових відносинах з підприємством:
табель обліку робочого часу і розрахунку заробітної плати (форми № П-12; П-13; П- 14, П- 15);
наряди (форми № Т-20; Т-21; Т-23; Т-25; Т-26; Т-27; Т-28; Т-40);
рапорт про виробіток за зміну (форма № Т-22);
відомість на виплату різних премій і інших видів виплат (форма № Т-65);
розрахунок на виплату винагород за результатами роботи за рік;
розрахункові відомості, в яких фіксуються нараховані суми;
інші види первинних документів розроблені відповідними міністерствами і відомствами, а також розроблені і затверджені підприємством самостійно.
Документи, що підтверджують трудові відносини за договорами громадянсько -правового характеру:
договір підряду, що виконується особисто громадянином;
трудова угода, згідно якої громадянин зобов'язується за винагороду виконати для підприємства індивідуально певну роботу чи надати певні послуги;
договір поруки (а також дії за довіренністю, згідно якої одна сторона (повіренний) зобов'язується здійснити від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії);
акт приймання-здачі виконаних робіт або наданих послуг.
Документи, що є підставою і які підтверджують правочинність утримань із заробітної плати:
розрахункові відомості. в яких фіксуються суми податку на доход і обовязкових зборів до фондів соціального страхування;
наказ власника або вповноваженої ним особи (наприклад, про утримання сум, надлишково виплачених внаслідок розрахункових помилок, про погашення невикористаних і своєчасно неповернутих сум авансів виданих в підзвіт тощо);
виконавчі документи ( наприклад, на утримання аліментів);
Документи на виплату заробітної плати і інших виплат:
платіжна, або розрахунково-платіжна відомість;
видатковий касовий ордер.
Для обліку заробітної плати найчастіше застосовується такий варіант документального оформлення обліку заробітної плати робітників:
|
Первинні документи обліку виробітку, фактично відпрацьованого часу, доплат тощо: Накопичувальна картка обліку заробітної плати Т-56 Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати Т-55 |
|
|
Особистий рахунок ФП-54 |
|
|
Розрахунково-платіжна відомість ФП-49 Розрахункова відомість Т-50, 51 Розрахунок заробітної плати Т-52 Платіжна відомість Т-53 |
Заробітну плату нараховують на підставі відповідних розпорядчих і групувальних документів, які здаються до бухгалтерії згідно графіку документообороту:
Таблиця 8.1
|
Види виплат персоналу |
Розпорядчі, розподільчі і групувальні документи |
|||
|
підстава |
джерело інформації |
|||
|
1 |
2 |
3 |
||
|
Основна заробітна плата з погодинною оплатою праці посадовцям |
трудовий договір, наказ чи розпорядження про прийняття на посаду, посадовий оклад, відпрацьований час |
штатний розклад табель обліку робочого часу (дн.) положення про оплату праці |
||
|
Основна заробітна плата з погодинною оплатою праці робітникам |
трудовий договір, наказ чи розпорядження про прийняття на роботу і присвоєний розряд, відпрацьований час |
тарифна сітка |
||
|
годинна тарифна ставка |
||||
|
табель обліку робочого часу (год.) |
||||
|
Основна заробітна плата відрядникам |
трудовий договір, наказ чи розпорядження про прийняття на роботу і присвоєний розряд, відпрацьований час, фактичний виробіток |
накладні на здачу продукції на склад |
||
|
наряди |
||||
|
квитанції про оплату вартості послуг |
||||
|
акти приймання-передачі виконаних робіт |
||||
|
табель обліку робочого часу |
||||
|
розцінки за одиницю продукції (послуг) |
||||
|
Додаткова заробітна плата |
заробітна плата за дні чергової щорічної відпустки |
наказ про тривалість відпустки, розрахунок |
доход за попередній період згідно Порядку 100 |
|
|
зарплатна матеріальна допомога |
наказ про розмір допомоги, розрахунок |
колективна угода |
||
|
доплати, надбавки, премії, інші |
наказ, розрахунок |
колективна угода, умови контракту, трудового договору, КЗпП |
||
|
Виплати, що не включаються до фонду оплати праці |
допомога за дні тимчасової втрати працездат-ності |
листок з тимчасової втрати працездатності, розрахунок |
доход за попередній період згідно Порядку 1266, страховий стаж |
|
|
вихідна допомога |
наказ про звільнення |
КЗпП (ст.36, 38,39.40) |
||
|
компенсація за дні невикорис-таної щорічної чергової відпустки |
наказ |
Закон "Про відпустки", КЗпПтабель обліку робочого часу,доход за попередній період згідно Порядку 100 |
Рис. 8.1. Документи для нарахування виплат персоналу
5. Аналітичний та синтетичний облік розрахунків з оплати праці
Синтетичний облік розрахунків з персоналом по заробітній платі ведеться на синтетичному рахунку "Розрахунки з оплати праці".
Аналітичними рахунками до рахунку "Розрахунки з оплати праці" є прізвища робітників, яким нараховується заробітна плата. Облік розрахунків з персоналом в розрізі кожного конкретного робітника та видів виплат називається аналітичним. Він ведеться протягом року помісячно у особовому рахунку кожного робітника з моменту прийняття його на роботу По закінченні кожного місяця інформація з особового рахунку переноситься у розрахункову відомість, в якій підсумовується cукупний місячний доход та розраховуються суми утримань і належна до видачі сума.
Заробітна плата, що належить до виплати працівнику визначається шляхом вирахування із нарахованого сукупного місячного доходу обов'язкових утримань до фондів соціального страхування, податку з доходу і інших утримань.
