Кредитна діяльність АППБ "Аваль"

Здійснення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, що є в розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25 % власних коштів комерційного банку [15].

Загальний розмір кредитів, наданих банком, стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредитування позичальників має здійснюватися з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Позички надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту приймаються колегіальне (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) й оформляється протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах з додержанням таких умов:

- оцінки установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності; кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

- позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки можуть надавати бланкові кредити (незабезпечені майном та іншими формами), але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам зі стійким фінансовим станом та інсайдерам банку в сумі, що не перевищує 50 % номінальної вартості акцій банку, що перебувають в їхній власності [2, с. 15].

Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного фонду клієнта; на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування по контокорентному рахунку); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від не поставок товарно-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими процентами.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, до складу якої входить певний пакет документів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позички (сума, строк, процентна ставка тощо).

У кредитному договорі передбачаються: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів й основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці, наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

При виникненні у позичальника тимчасових фінансових труднощів з об'єктивних причин та неможливості у зв'язку з цим погашення кредиту у строк, установлений кредитним договором, банк може в окремих випадках надати позичальнику відстрочку (пролонгацію) погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.

Простий позичковий рахунок є найпоширенішою формою банківського строкового кредитування. На ньому може бути тільки активне (дебетове) сальдо, кожний факт видачі і погашення кредиту оформляється відповідними документами клієнта або банку (платіжне доручення, розпорядження кредитного відділу банку операційному відділу тощо),

Спеціальний позичковий рахунок застосовується банком в окремих випадках, наприклад при кредитуванні позичальника під заставу векселів.

Він є формою обліку позичок до запитання. Якщо на цьому рахунку виникає кредитове сальдо, воно в той самий день має бути зараховане на поточний рахунок позичальника. Погашення кредиту може здійснюватися як за платіжними дорученнями позичальника, так і шляхом зарахування коштів, які надходять на користь позичальника від боржників за векселями, в кредит спеціального позичкового рахунку. Банк має право стягнути заборгованість за спеціальним позичковим рахунком у будь-який час без попередження клієнта, але це має бути передбачено кредитною угодою, Контокорентний рахунок - це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. На ньому відбивають, з одного боку (за дебетом), заборгованість банку і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншою (за кредитом) - надходження коштів у банк від платників, у вигляді вкладів, повернення позичок тощо.

Контокорентний рахунок поєднує в собі позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо. Операції на ньому здійснюються за допомогою письмових доручень клієнта.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням і сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні і правові санкції.

У разі погіршення економічного стану позичальника використання ним кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, надання недостовірної звітності й запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного повернення кредиту, а також у випадку, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, банк має право пред'явити вимогу про дострокове стягнення кредиту і процентів за ним, у тому числі шляхом спрямування стягнення на забезпечення в установленому законодавством порядку [2, с. 16].

Якщо виявлені факти використання кредиту не за цільовим призначенням, банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором.

При несвоєчасному погашенні боргу за кредитами та процентами і ненаданні банком пролонгації погашення кредиту він має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитним договором.

У разі відмови позичальника від оплати боргів за позичками банк стягує борги в претензійно-позовному порядку.

Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі форми, як відступлення права вимоги та переведення боргу.

Згідно зі статтею 197 Цивільного кодексу України в період дії зобов'язань може відбуватися заміна кредитора або боржника. Кредитор (банк) може передавати свої права за зобов'язаннями іншій особі, оформивши це угодою про відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги оформляється письмовою угодою з повідомленням про це боржника.

Розділ 2. Кредитна політика АППБ “Аваль”

При здійсненні кредитування Банк виходить із необхідності забезпечення інтересів банку, його акціонерів, вкладників та позичальників з урахуванням загальнодержавних інтересів.

Політика Банку у сфері кредитування визначається Правлінням Банку. Правління є кредитним органом, з правом прийняття рішень за всіма видами кредитних операцій, затвердження інструктивних та нормативних актів у сфері кредитної діяльності. Правління Банку проводить впровадження Кредитної політики Банку та здійснює керівництво його поточною діяльністю. Керівництво поточною діяльністю дирекції (філіалу) у кредитній сфері покладається на Правління дирекції (філіалу).

Правління Банку визначає склад і призначає членів Кредитного комітету Банку та Кредитного комітету Центрального офісу Банку. Відповідними рішеннями Правління дирекції (філіалу) створюється Кредитний комітет дирекції (філіалу). Повноваження Кредитного комітету Центрального офісу Банку, дирекції (філіалу) визначаються Правлінням Банку.

Кредитний комітет Банку Центрального офісу, дирекції (філіалу), очолює, відповідно Голова Правління Банку, заступник Голови Правління банку, директор (керуючий) дирекцією(філіалу).

Кожний член Кредитного комітету при прийнятті рішення керується своїм досвідом, має право висловити свою окрему думку із записом до протоколу, є незалежним від волі інших членів Кредитного комітету, керівництва установи банку і несе персональну відповідальність за прийняте ним рішення.

Вирішення поточних питань з кредитної діяльності банку належить до компетенції Кредитного комітету Банку, Кредитного комітету Центрального офісу Банку, дирекції (філіалу). Мета діяльності, основні завдання та функції, компетенція та порядок прийняття рішень Кредитним комітетом Банку, Кредитним комітетом Центрального офісу Банку, дирекції (філіалу) регулюється положеннями “Про Кредитний комітет АППБ "Аваль", "Про Кредитний комітет Центрального офісу Банку, дирекції (філіалу) Банку”, затвердженими Постановами Правління Банку.

Пріоритетні напрямки і завдання з питань кредитування визначаються Кредитним комітетом Банку, затверджуються Правлінням Банку та доводяться до структурних підрозділів Банку.

Джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банку, залучені кошти (залишки коштів на кореспондентських рахунках в національній та іноземній валютах, залучені кошти юридичних і фізичних осіб на строкові депозитні рахунки та депозитні рахунки "до запитання") та запозичені кошти (міжбанківські кредити).

Кредитні операції здійснюються банком в межах наявних кредитних ресурсів.

Банк надає кредити на умовах, передбачених кредитними угодами, при обов'язковому виконанні наступних основних принципів кредитування:

строковість - надання кредиту на визначений договором строк;

зворотність - передбачає, що кредит підлягає обов'язковому поверненню;

платність- передбачає, що кредит надається за відповідну плату;

цільове використання - передбачає, що кредит надається та використовується для конкретної мети, передбаченої кредитним договором;

забезпеченість - передбачає, що кредит надається під відповідне забезпечення його повернення.

Банк може надавати кредити всім юридичним особам, незалежно від форми власності, організаційно - правової форми, підпорядкованості і місця розташування, які є правоздатними, та фізичним особам, що здійснюють підприємницьку діяльність і зареєстровані, як приватні підприємці, у разі наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Кредити надаються банком платоспроможним підприємствам, організаціям, іншим фізичним особам, які мають самостійний баланс і власні кошти, відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному і третейському суді.

При розгляді заявки на отримання кредиту Банк, при інших рівних умовах, віддає перевагу клієнтам Банку.

При вирішенні питання про надання кредиту банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його плато- та кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

По кожній кредитній заявці (крім бланкових кредитів) визначається два різних окремих гашення кредиту:

основне джерело - грошові надходження позичальника. Для визначення обсягів та стабільності грошових надходжень аналізується рух грошових коштів на підставі звітних даних, наданих позичальником;

вторинне джерело - застава, щодо якої кредитор має пріоритетне право вимоги, інші активи - позичальника, на які може бути звернено стягнення. Поручительство (гарантія), надане юридичною або фізичною особою, договір страхування ризику непогашення кредиту також можуть бути джерелом погашення кредиту.

Кредит, як правило, може бути наданий після повного повернення позичальником заборгованості за попереднім кредитом.

Якщо у позичальника є заборгованість за кредитами інших банків, але аналіз його фінансового стану свідчить про його плато- та кредитоспроможність і фінансову стійкість, а техніко - економічна експертиза проекту, що пропонується до кредитування, доводить його перспективність та ефективність, то Банк може надати даному позичальнику кредит. Причому, в забезпечення кредиту приймаються вільні від зобов'язань активи позичальника (гаранта - поручителя) [ ].

У разі, якщо позичальник зазнає тимчасові фінансові труднощі, які не дозволяють своєчасно виконати зобов'язання за кредитним договором, але, при цьому, позичальником розроблено новий проект бізнес-плану з техніко-економічним обгрунтуванням погашення кредиту, який дозволяє шляхом додаткового фінансування (надання нового кредиту) розрахуватися за всіма кредитами, то Кредитний комітет має право прийняти рішення про надання додаткового (нового) кредиту позичальнику.

У разі, якщо позичальник має добру кредитну історію, довгострокові ділові відносини з банком, фінансовий стан свідчить про його фінансову стійкість, може встановити для даного клієнта ліміт активних операцій, в рамках якого надавати усі можливі види кредитних послуг чи надавати одночасно декілька кредитів з різною метою при умові дотримання нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника.

Банк самостійно визначає порядок залучення та використання кредитних ресурсів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.

Розмір відсоткових ставок за користування кредитними коштами та порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на ринку кредитних ресурсів, строку користування кредитом, облікової ставки НБУ та інших факторів. Розмір та зміна відсоткової ставки за кожним окремим кредитом визначається рішенням Кредитного комітету Банку, Кредитного комітету Центрального офісу Банку, дирекції (філіалу).

Операції з кредитування відображаються в бухгалтерському обліку Банку передбаченому чинним законодавством України та нормативними актами НБУ, а саме: плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 21.11.97 р. № 388 зі змінами та доповненнями, Правил бухгалтерського обліку -- процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджених постановою Правління НБУ 25.09.97 р. № №316 зі змінами та доповненнями та іншими нормативними актами обліковою політикою Банку.

При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10 відсотків власного капіталу ("великий" кредит), банк повідомляє про кожний такий кредит НБУ.

Жоден із наданих "великих" кредитів не може перевищувати 25 % власного капіталу Банку.

Загальний обсяг наданих "великих" кредитів не може перевищувати 8-ми кратного розміру власного капіталу Банку.

З метою захисту інтересів банку і його вкладників, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених нормативів регулювання діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових резервів. Обов'язкові економічні нормативи регулювання діяльності банків визначаються Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління НБУ від 14.04.98 р. № 141 зі змінами та доповненнями. Порядок формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями визначається Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків затверджених постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279 зі змінами та доповненнями.

Банк не надає кредити на придбання власних цінних паперів. Банк . Банк не надає будь - якій особі для: