Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• 1. Сутність банку з позиції його історичного розвитку
• 2. Період зародження банку і банківської системи
• 3. Розвиток банківської діяльності у Стародавній Греції
• 4. Банківська справа у Стародавньому Римі
• 5. Основні етапи розвитку банківської діяльності
• 6. Розвиток капіталістичної банківської справи
• 7. Банківська система при соціалізмі
• 8. Історія розвитку банківської діяльності в Україні
• 9. Умови переростання кредитора в банк
• 10. Характерні особливості банку як суб'єкта господарювання
• 11. Економічна сутність поняття «банківська система» та підходи до її структуризації: інституційний підхід, правовий та організаційно-економічний
• 12. Основні цілі діяльності банківської системи
• 13. Умови функціонування банківської системи
• 14. Функції банківської системи як самостійної економічної структури
• 15. Характеристика емісійної функції банківської системи
• 16. Сутність трансформаційної функції
• 17. Виконання банківською системою стабілізаційної функції
• 18. Взаємодія банківської системи з іншими системними структурами
• 19. Типи банківських систем
• 20. Командно-адміністративна банківська система
• 21. Перехідна банківська система
• 22. Розвинута банківська система
• 23. Вплив банківської системи на економічний розвиток суспільства
• 24. Банківські системи зарубіжних країн, особливості їх побудови та функціонування
• 25. Етапи еволюції банківської системи США
• 26. Сучасна структура банківської системи США
• 27. Банк Англії, його утворення, організація і управління, роль і функції
• 28. Етапи еволюції банківської системи Англії
• 29. Історичні передумови розвитку Європейської системи центральних банків
• 30. Становлення банківської системи Польщі
• 31. Розвиток банківської системи Угорщини
• 32. Характеристика членів Групи Світового банку, їх цілі та системні проекти для України
• 33. Сучасний стан інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір
• 34. Формування банківської справи в Україні, основні етапи розвитку
• 35. Розбудова національної банківської системи та законодавче підґрунтя її формування
• 36. Вплив іноземного капіталу на банківський ринок України
• 37. Механізм забезпечення стабільності банків
• 38. Фінансова стійкість банківської системи
• 39. Статична фінансова стійкість банківської системи
• 40. Стратегічна фінансова стійкість банківської системи
• 41. Проблемні та кризові явища в банківській системі України
• 42. Класифікація сучасних банківських криз
• 43. Чинники виникнення банківської кризи та механізми їх впливу на банківську систему
• 44. Антикризові методи управління банківською системою країни
• 45. Стратегія розвитку банківської системи
• 46. Організація і управління безпекою в банківській системі
• 47. Призначення та створення центральних банків
• 48. Статус та форми функціонування центрального банку
• 49. Завдання центрального банку
• 50. Операції центральних банків
• 51. Активні операції центральних банків
• 52. Пасивні операції центральних банків
• 53. Центральний банк як аналітичний та інформаційно-статистичний центр банківської системи
• 54. Принципи організації та функціонування Національного банку України
• 55. Основні напрями діяльності центральних банків
• 56. Перспективи розвитку центрального банку
• 57. Сутність, цілі та принципи діяльності комерційного банку в умовах ринкової економіки
• 58. Організація діяльності комерційного банку
• 59. Класифікація та принципи проведення банківських операцій
• 60. Пасивні операції банків по залученню та запозиченню коштів
• 61. Активні операції банківських установ
• 62. Операції банків з цінними паперами
• 63. Операції банків в іноземній валюті
• 64. Механізм реалізації основних видів банківських послуг в сучасних умовах
• 65. Обслуговування банками корпоративних суб'єктів економічного господарювання
• 66. Надання та реалізація банківських послуг приватним клієнтам
• 67. Сутність та класифікація банківських інновацій
• 68. Стратегія інноваційної діяльності як складова стратегічного управління комерційним банком
• 69. Аналіз продуктових інновації та їх вплив на результати банківської діяльності
• 70. Оцінка технологічних, організаційно-управлінських та маркетингових інновацій банків
• 71. Інноваційна культура як елемент удосконалення діяльності банківської установи
• 72. Корпоративне управління в банківських установах
• 73. Основні принципи корпоративного управління
• 74. Напрями розвитку корпоративного управління у банку
• 75. Інформаційно-комунікаційні технології в банківській діяльності
• 76. Інтернет-банкінг
• 77. Поняття та структура системи фінансового моніторингу
• 78. Класифікація різновидів фінансового моніторингу
• 79. Взаємодія елементів системи фінансового моніторингу
• 80. Основні принципи системи фінансового моніторингу
• 81. Суб'єкти первинного фінансового моніторингу
• 82. Суб'єкти державного фінансового моніторингу
• 83. Напрями забезпечення якості фінансового моніторингу
• 84. Сутність та засоби легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та відмивання грошей
• 85. Система моніторингу фінансового стану банків у світовій практиці
• 86. Сутність та економічний зміст поняття «реструктуризація»
• 87. Основні цілі реструктуризації банківської системи
• 88. Форми та етапи проведення реструктуризації банківської системи
• 89. Характеристика цілей реорганізації комерційних банків
• 90. Стратегія реорганізації банківських установ
• 91. Зарубіжний досвід регулювання реорганізації та реструктуризації банківських установ
• 92. Напрями щодо вдосконалення процесів реорганізації та реструктуризації комерційних банків

1. Сутність банку з позиції його історичного розвитку

Виникнення банків та банківської справи історично пов'язано з потребою ринку в посередницькій діяльності щодо розміну та обміну цінностей що виконували функцію грошей при обмінних та торгівельних операцій.

Потреби в розвитку банківських послуг посилювалось одночасно з розвитком та розширенням торгівлі.

Зародження банківської діяльності відбувалося в рабовласницькому суспільстві. Центром зародження банківництва дослідники вважають Вавилонське царство (VII-VI ст. до. н. е.), в період існування якого діяли вавилонські банківські доми Мурашу, Ігібі, які видавали позики під письмові зобов'язання та різні цінності, здійснювали платежі за рахунок клієнтів, були поручителями, брали участь у торгівельній справі та приймали процентні вклади.

2. Період зародження банку і банківської системи

Початок банківської діяльності пов'язують з діяльністю так званих міняйл у Середньовічній Італії.

Слово «банк»визначається як лавка міняйл або як стіл міняйл. Перший банк, що виконував функцію сучасного комерційного банку, виник в Італії в 1407 році в місті Генуя і мав назву Банк Св. Георгія. У 1664 році був створений перший в світі Центральний банк в Англії, який називався банк Англії.

З другої половини 17 століття в Англії набули широкого розповсюдження банкноти. В кінці епохи відродження (13 - 16ст.) основна частка банківських послуг припадала на відносно заможних клієнтів, що, в свою чергу, сприяло послабленню церковної протидії банківської діяльності.

Розширення торгівельних центрів та виробництва сприяло утворенню банківських домів, що виникли в 16 - 17 ст. в Європі, зокрема в Нідерландах, Німеччині, Північній Італії. Особливе місце належало спеціалізованим банківським установам, які отримали назву «жиробанки», що створювалися купівельними гільдіями з метою здійснення безготівкових розрахунків між іншими клієнтами.

У 1609 році засновано вкладно-розмінний банк в Амстердамі. В 1619 в Гамбурзі подібний банк.

Жиробанки приймали вклади в монетах чи злитках дорогоцінних металів та здійснювали розрахунки згідно наказів отриманих від власників коштів.

Однак банк самостійно встановлював власні одиниці розрахунку виходячи з ваги чистого золота, що в умовах постійного зниження вагового вмісту підвищувало попит на банківські гроші.

3. Розвиток банківської діяльності у Стародавній Греції

У Стародавній Греції банкірів називали трапезитами. Більшість із них за походженням були іноземцями та рабами вільновідпущениками, які згодом ставали громадянами.

Характерною особливістю введення банківських операцій в даний період був низький розвиток їхнього юридичного оформлення.

Трапезити здійснювали обмін монет; приймали вклади; проводили безготівковий розрахунок; надавали кредит під заставу рухомого та нерухомого майна.

Держава не втручалася у діяльність трапезитів, не регулювала розміри відсоткових ставок та не користувалася послугами приватних банків.

Державними банками були храми де здійснювалося залучення вкладів; надання довгострокових кредитів та проведення операцій з державними коштами.

4. Банківська справа у Стародавньому Римі

Стародавній Рим запозичив банківську справу з Греції. В даний період банкіри обмінювали та перевіряли кошти; приймали вклади, надавали кредити; проводили безготівкові розрахунки.

В даний період держава активно втручається у діяльність приватних банків. В Стародавньому Римі операції та інші грошові розрахунки здійснювалися менсаріями. Вони отримували кошти на зберігання, які використовувались для видачі кредитів під заставу рухомого і нерухомого майна та морських вантажів.

Римські громадяни не зберігали свої гроші вдома, а віддавали банкірові, який записував їх в книгах і зобов'язувався здійснювати виплати на вимогу вкладника. В книгу записувались усі внески клієнтів, яким відводилась окрема сторінка із зазначеним імені вкладника, року та дня відкриття рахунку. Кожна сторінка була розділена на дві частини, що відображало надходження коштів від клієнта та здійснювані ним витрати.

Із розвитком грошової системи банкіри Риму почали здійснювати нові види операцій, зокрема організацію аукціонів; ведення справ, пов'язаних з отриманням спадщини, розподілом майна та посередництвом у торгівельних угодах.

Характерними ознаками ведення банківництва у Ст. Римі були високий рівень організації діловодства та детальна правова регламентація банківських операцій.

Римським банкіром приписують введення в економічну науку поняття дебет та кредит, а також використання прибутково-видаткових книг.

5. Основні етапи розвитку банківської діяльності

Виділяють чотири основні етапи розвитку банківської діяльності:

I етап - від античності до виникнення Венеціанського банку;

II етап - з 1156 р. до заснування Англійського банку в 1694 р.;

III етап - з 1694 р. до кінця XVIII ст.;

IV етап - з початку XIX ст. до теперішнього часу.

І етап розвитку банківської діяльності (зародження банківництва) У стародавніх Вавилоні і Греції першими банкірами були жерці. Храми одержували великі доходи від їх земельної власності, грошові штрафи, подарунки та ін. У IV ст. до н.е. в Афінах конкурентами храмів стають трапезити. Ця назва походить від грец. трапеза, що означає стіл, на якому міняйли проводили свої операції. Подальший розвиток банківської справи зумовив появу і розповсюдження банків у Єгипті, де О. Македонський організовував «королівські банки», якими управляли греки.Починаючи з епохи великого переселення до хрестових походів, банківська практика обмежувалася міняльною справою.

II етап розвитку банківської діяльності(жирооборот). Велику роль у відродженні банківської справи відіграли хрестоносці. У той час найкрупнішими банкірами були тамплієри. У 1407 р. банк Святого Георгія був створений шляхом злиття дрібних банків і знаходився під заступництвом Генуї.

II етап розвитку банківської діяльності (державні банки). У 1609 р. уряд Голландії внаслідок зловживань місцевих банкірів заснував Амстердамський банк під гарантію міста. У 1619 р. Гамбург за прикладом Амстердама з тих же причин заснував під гарантію міста жиробанк, який проіснував до 1812 р.

III етап розвитку банківської діяльності (спеціалізовані банки) Депозитні операції набули значного поширення, оскільки стали вигідними і банкірам, і клієнтам. З'явилися три основні види депозитів: до запитання, строкові, ощадні.Іще однією з характерних рис цього періоду була поява емісійних банків, основною функцією яких стала емісія банкнот.

IV етап розвитку банківської діяльності (розширення повноважень банків)На даному етапі особливого поширення набули депозитні банки в Англії, Шотландії, Австрії, Німеччині, Швейцарії, а також у Північній Америці.

IV етап розвитку банківської діяльності (ринок цінних паперів ) Конкуренція серед банків призводить до універсалізації банків, в процесі якої депозитні операції все більше переплітаються з чековими і переказами, розширюються депозитні і кредитні операції, з'являються нові види банківських операцій.

Постійне удосконалення банківської діяльності зумовило формування сучасних банків як установ, які займаються досить широким колом фінансових питань, здійснюють розрахунково-касове обслуговування клієнтів і відіграють значну роль у розвитку економіки.

6. Розвиток капіталістичної банківської справи

Із розвитком капіталізму зростає потреба в установах, що здійснювали посередництво в кредитних і платіжних операціях. В даний період банківські установи акумулювали відповідні грошові кошти та надавали у кредит на певні терміни, також здійснювали розрахунки між підприємствами.

В даний період в банківській системі таких країн як Англія, Франція, Японія основна частина банківського капіталу була зосереджена в кількох великих банках, що утворювали монополії. Роль недержавних банків у банківській системі зростає після світової економічно кризи 30-х роках. 20 ст.

Капіталістичні держави використовують банківський кредит в своїх справах для регулювання та стимулювання економіки країни. У 20 ст. як державні так і приватні банки стали важливим джерелом фінансування урядів зокрема у військових витратах.

Загалом банківська система при капіталізмі мала універсальні комерційні банки, в яких поєднувався державний та приватний капітал. Також банківська система характеризується багаторівневістю та жорсткою конкуренцією серед комерційних банків, а також частиною іноземних банків, що здійснюють свою діяльність в одному законодавчому середовищі.

7. Банківська система при соціалізмі

Банківська система при соціалізмі відрізняється від попередніх періодів єдиним емісійно-касовим, кредитним та розрахунковим центром, який був представлений Державним ощадним банком. Державний банк виконував функції сучасних комерційних банків та функції Центрального банку.

Окрім державного банку функціонували Всесоюзний банк фінансування капітальних вкладень. Він акумулював спеціально виділені господарськими організаціями та будівельними компаніями кошти для виконання державного плану капітального будівництва. Банк зовнішньої торгівлі здійснював кредитування зовнішньої торгівлі, проводив валютні операції, розрахунки за експортно-імпортними операціями.

З 1987 року почала проводитись реформа в банківській системі. Зокрема було виділено декілька спеціалізованих державних банків, що закріпилися за певними галузями економіки та були повинні їх фінансувати. Створили другий рівень недержавних комерційних банків.

Основними недоліками банківської системи в період існування радянського союзу були:

1. Виконання банками функцій державного бюджету, а саме - списання боргів підприємства.

2. Багаточисельні кредитні операції усіх сфер господарювання.

3. Неконтрольована емісія кредитних та паперових грошей.

4. Незначний контроль за діяльністю галузей щодо виконання кредитних зобов'язань.

8. Історія розвитку банківської діяльності в Україні

В Україні банківська діяльність розпочалася в середині XVIII ст., її розвиток відбувався водночас із становленням банківської системи Росії.

У 1781 р. в Ніжині, Харкові з'явились перші банківські контори. Наприкінці XVIII ст. у Києві було створено Громадську комісію, котра на правах банку приймала вклади та здійснювала кредитування. З 1810 р. в Україні почали з'являтися банки, засновані органами місцевого самоврядування або меценатами.

Перші приватні кредитні установи виникають у 30-х рр. XIX ст. їх засновники - відомі купці та промисловці. Поява таких банків пояснювалася неспроможністю державних установ задовольнити потреби всіх бажаючих в отриманні позик.

У 1862 р. було видано перший нормативно-правовий акт, який законодавчо врегулював діяльність банківських установ. Згідно з цим документом банк мав право приймати вклади під відсотки; надавати позики під заставу цінних паперів; видавати депозитні квитанції на певні суми; здійснювати операції з обліку векселів та цінних паперів.

У 60-70-х рр. XIX ст. в Україні створюється декілька великих комерційних банків (Дворянський, Селянський) та налагоджується мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення. З'явилися акціонерні товариства, які здійснювали ломбардні операції.

З 1884 р. набув чинності Закон щодо функціонування, порядку створення та ліквідації банківських установ. На підставі цього закону було визначено структуру банківської системи, яку складали державні банки (Державний банк, земельні банки (дворянський, селянський); приватні банківські установи (акціонерні комерційні банки, кредитні спілки); громадські банківські установи (місцеві банки, місцеві ломбарди).

На початку XX ст. Київ займав помітне місце у кредитно-банківській системі Російської імперії. Тут налічувалося 10 філій великих загальноімперських банків, 10 банківських контор і 5 власне київських банків.

В 1930-1932 рр. відбулася кредитна реформа, яка мала на меті перетворити банки в органи «контролю рублем» за виконанням підприємствами державних планових завдань. Банки, засновані на недержавній формі власності, було ліквідовано або перетворено. Виникла система державних банків, яка включала Держбанк СРСР та спецбанки.

У 1988-1990 рр. здійснено спробу державного реформування банківської системи СРСР.

В 1991 р. відбувалося створення нових банків, що залучали значний приватний капітал. В Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків.

Протягом 1994 - 1996 рр. НБУ встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. Завдяки ефективним діям НБУ та уряду в цей період вдалося призупинити інфляцію, невиправдано високе зростання цін та падіння виробництва. Підтвердженням цього факту служить грошова реформа, що була успішно проведена восени 1996 р.

У 1998 році в Україні була фінансово-економічна криза, в результаті якої комерційні банки втратили найбільш привабливі сегменти ринку.

У 2000 р. Верховною Радою України була прийнята нова редакція Закону України «Про банки та банківську діяльність», яким уточнено створення та функціонування дворівневої банківської системи України.

З 2006 р. банки в Україні можуть створюватися лише у формі акціонерних товариств і кооперативних банків.

У 2008 - 2009 рр. відбулась фінансово-економічна криза, яка негативно позначилась на діяльності ряду провідних комерційних банків України.

У серпні 2012 року було прийнято постанову про збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами населення в разі ліквідації банку з 150 до 200 тис. гривень. Таке рішення було прийнято з метою подальшого зміцнення довіри населення до банків і підвищення рівня захищеності більшості вкладників.

9. Умови переростання кредитора в банк

Система банківського кредитування - це модель, що відповідає характеру ринкових відносин, тобто добі переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних суб'єктів.

Принципи кредитування - це основні положення банківської системи, що визначають процес кредитування. До основних принципів кредитування, яких повинні дотримуватися як кредитори, так і позичальники, належать такі: цільовий принцип, строковий принцип, принципи обов'язкового повернення, оплачування та забезпечення кредиту.

Сучасна система кредитування в Україні базується на нових методах та формах кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації кредитних відносин: відбувся перехід від пооб'єктного кредитування до кредитування суб'єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи; до уніфікації методів кредитування клієнтів незалежно від їхнього галузевого підпорядкування та форм власності. Зараз кредити беруть участь у процесі приватизації державних організацій та управлінні державним боргом. Склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники й банки, користуючись своїм правом, вибирають найбільш прийнятну для них форму: кредити, що постійно перебувають в обороті позичальника, або разові, що покривають тимчасовий розрив у платіжному обороті.

10. Характерні особливості банку як суб'єкта господарювання

Здійснюючи торгово-посередницькі, інформаційно-консультативні види діяльності, а також діяльність по керуванню цінними паперами, банки виступають на фондовому ринку в ролі фінансових посередників, що надають професійні послуги по опосередкуванню функціонування на ринку цінних паперів емітентів і інвесторів.

Виконання банками ролі професіоналів через діяльність на фондовому ринку є не тільки джерелом одержання банками додаткового доходу, але і реальним механізмом створення умов для розширення сфери їхнього впливу, здійснення кредитних вкладень шляхом ініціювання кредитно-касового обслуговування контрагентів посередницької діяльності.

Особливості банків як професіоналів фондового ринку полягають у тім, що вони є тими фінансовими інститутами, що за допомогою фінансово-посередницької діяльності, по-перше, найбільше гармонійно поєднують інтереси емітентів і інвесторів; по-друге, можуть забезпечити комплексне обслуговування контрагентів. Тому роль банківських установ серед фінансових посередників - професіоналів фондового ринку варто визнавати ведучою, що, безумовно, повинне знайти відображення в ході державною регулювання даних процесів.

11. Економічна сутність поняття «банківська система» та підходи до її структуризації: інституційний підхід, правовий та організаційно-економічний

Основними підходами до визначення поняття банківська системи є: інституційний; правовий; організаційно-економічний.

Інституційний підхід включає дві концепції. Згідно першої концепції банківська система визначається як сукупність взаємопов'язаних банків. Згідно другої концепції до складу банківської системи відносять спеціалізовані фінансово-кредитні інститути. Відповідно до інституційного підходу банківська система розглядається не в повній мірі, не враховується складність структури, її функції, зв'язки, які існують в самій системі.

Правовий підхід. Відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банківська система складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків , що створені та діють на території України відповідно до положень законодавства.

За організаційно-економічним підходом банківська система розглядається як сукупність усіх банків країни, які взаємодіють між собою, підпорядковуючись встановленим нормам і правилам ведення банківської справи з метою забезпечення можливості грошово-кредитного регулювання економіки, кредитно-розрахункового обслуговування обороту, а також стабільної діяльності банківських установ.

Банківська система визначається як ланка фінансово-кредитної системи, що представлена сукупністю банківських інститутів, які перебувають у тісному взаємозв'язку та структурній взаємозалежності, а також функціонують відповідно до встановленої нормативно-правової бази.

12. Основні цілі діяльності банківської системи

Умовами нормального функціонування банківської системи є:

1. Достатня кількість діючих банків та кредитних установ.

2. Відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не виконали банківські операції у встановлений термін, не мають належним чином оформлених ліцензій та інших нормативних документів.

3. Наявність центрального банку, який є основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує роль функції управління грошово-кредитними та фінансовими процесами.

4. Існування поряд із цб комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки та зовнішньоекономічні зв'язки.

5. Діяльність банків та кредитних установ повинна не обмежуватись акумуляцією та розподілом коштів, а сприяти накопиченню капіталу.

Досягнення основної цілі (забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи) можливе лише за умови ефективної реалізації пріоритетних цілей підсистем.

Стабільність грошової одиниці та цінова стабільність. 1.Забезпечення рівноваги грошового і товарного ринку. 2.Ефективний нагляд за банківськими установами. 3.Регулювання облікової процентної ставки. 4.Підтримання ліквідності БС 5.Забезпечення стабільного валютного курсу 6.Організація ефективної роботи платіжно-розрахункової системи	Забезпечення фінансової стійкості та ефективної діяльності банків 1. отримання оптимального прибутку. 2. підвищення рівня ліквідності 3. підвищення рівня капіталізації 4. платоспроможність 5. мінімізація ризиків 6. якісні активи і пасиви 7. збалансоване зростання капіталу, активів та зобов'язань 8. ефективний менеджмент

Забезпечення стабільного функціонування та розвитку БС.

Основними цілями підсистем є дотримання фінансової рівноваги в системі та підвищення стійкості до криз, які досягаються за рахунок ефективної взаємодії з макроекономічною системою та поглиблення інтеграції в світовий фінансовий простір.

На сьогодні в проекті комплексної програми розвитку БС визначені наступні цілі розвитку:

1. Підвищення рівня капіталізації банків, конкурентоспроможності банківських кредитних послуг.

2. Впровадження сучасних систем управління ризиками та міжнародних стандартів корпоративного управління.

3. Посилення захисту прав вкладників, клієнтів, кредиторів комерційних банків

4. Розширення інструментів рефінансування банківських установ зокрема під заставу іпотечних кредитів

5. Створення інституту банківського нагляду та впровадження стратегії активного нагляду

6. Поглиблення інтеграції в світовий фінансовий простір.

Довгострокові цілі - забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківської системи відповідно до внутрішніх критеріїв фінансової стійкості та потреб сталого розвитку соціально-економічної системи. Середньострокові цілі - створення фінансово стійкої, високорозвиненої та ефективної банківської системи з прогресивною структурою активів, капіталу, зобов'язань, конкурентоспроможності на світових ринках. Короткострокові цілі - це забезпечення фінансової стійкості банків,підвищення рівня капіталізації, ліквідності та платоспроможності, а також ефективності діяльності банків.

13. Умови функціонування банківської системи

На розвиток банківської системи України впливають суперечливі політичні, економічні й соціальні перетворення в країні, обґрунтовані та загальновизначені концепції розвитку національної банківської системи і, звичайно, відсутність досвіду побудови національної банківської системи в умовах ринкової економіки, монополізація банківської справи.

Крім того, серед економічних факторів, які впливають на розвиток банківської системи, можна назвати: низькі темпи приватизації; рівень інфляції, нерозвиненість ринків капіталу і нерухомості в країні, зменшення доходів, що зумовлює зменшення кількості клієнтів банків, низька якість активів, недовіра вкладників до банків, повільний розвиток малих підприємств і податковий тягар.

На процес функціонування банківської системи впливають також організаційні фактори: нечітка кредитна політика, неможливість передбачити ризик, нестача кваліфікованих банківських кадрів, значні витрати (зокрема, на рекламу, інфраструктуру тощо), нераціональна територіальна структура банківської системи, недоліки у фінансуванні зовнішньо-експортних операцій.

Для нормальної діяльності банківської системи країни велике значення має існування ефективної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяльність у відповідних сферах. До недоліків нормативного регулювання слід віднести і нестабільність чинного банківського законодавства, відсутність регулятивних норм для багатьох видів банківських операцій, чітких бухгалтерських стандартів тощо. Подолання зазначених вище недоліків сприятиме розширенню банківського бізнесу, стабілізації банківської системи країни. Практична роль банківської системи визначатиметься тим, як вона управляє в державі системою платежів і розрахунків, враховуючи, що значна частина комерційних угод здійснюється через депозити, інвестиції і кредитні операції. Водночас ефективність здійснення інвестування коштів значною мірою залежить від здатності самої банківської системи направляти ці кошти саме тим позичальникам, які знайдуть способи їх оптимального та ефективного використання.

За сучасних умов банківська система України відіграє важливу роль у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та гаші економічні і соціальні досягнення держави.

14. Функції банківської системи як самостійної економічної структури

Основні функції БС: емісійна, трансформаційна, акумуляційна та інвестиційна, стабілізаційна, організація платіжно-розрахункової системи.

1. Через емісійну функцію БС забезпечує потреби економіки в грошах; зростання монетизації економіки в міру підвищення попиту на гроші; підтримання товарно-грошової збалансованості та стабільності грошей.

Основну відповідальність за реалізацію даної функції несе ЦБ. Однак комерційні банки приймають також активну участь в її реалізації через створення депозитів та надання кредитів.

З ефективним виконанням емісійної функції тісно пов'язане вирішення проблеми визначення оптимального рівня монетизації економіки, оскільки від цього залежить інвестиційний клімат та можливості економічного зростання. Низький рівень монетизації економіки призводить до обмеження інвестиційних можливостей та дефіциту фінансових ресурсів.

2. Трансформаційна функція полягає у здійсненні перерозподілу вільних грошових коштів між секторами економіки, галузями та регіонами. Дана функція перетворює вільні грошові ресурси в джерело додаткових доходів для їх власників та в джерело додаткових фінансових коштів для підприємств та населення, забезпечуючи нарощування інвестицій в реальний сектор економіки. Ключову роль у даній функції відіграють комерційні банки, хоча і центральний банк приймає участь в трансформаційному процесі, впливаючи на нього шляхом регулювання банківських резервів, застосування процентної політики та використання механізмів рефінансування банків.

3. Акумуляційна функція полягає у нагромадженні коштів кредиторів та вкладників. Інвестиційна функція - це кредитування економіки та вкладання коштів у виробництво.

4.Стабілізаційна функція БС спрямована на підтримання безперервної та надійної діяльності банку та БС загалом, створюючи правові, економічні та організаційні передумови з метою уникнення локальних та системних банківських криз. Основну відповідальність за виконання даної функції несе ЦБ, для чого він і наділяється статусом «БАНК БАНКІВ», правами законодавчої ініціативи та регулювання банківської діяльності. Реалізацію даної функції здійснюють комерційні банки шляхом вдосконалення системи управління ризиками, активами, пасивами та своєї діяльності загалом.

Для виконання стабілізаційної функції приймаються законодавчі нормативні акти, які регламентують діяльність усіх елементів банківської системи та створення державної системи контролю і нагляду за дотриманням цих законів.

З метою забезпечення дотримання законів та стабільності банківської діяльності створюються спеціальні механізми які включають мінімізацію банківських ризиків, страхування банківських депозитів, створення резервів для покриття збитків від активних операцій, створення механізму обов'язкового резервування, встановлення економічних нормативів та застосування заходів впливу.

15. Характеристика емісійної функції банківської системи

Через емісійну функцію БС забезпечує потреби економіки в грошах; зростання монетизації економіки в міру підвищення попиту на гроші; підтримання товарно-грошової збалансованості та стабільності грошей.

Основну відповідальність за реалізацію даної функції несе ЦБ. Однак комерційні банки приймають також активну участь в її реалізації через створення депозитів та надання кредитів.

З ефективним виконанням емісійної функції тісно пов'язане вирішення проблеми визначення оптимального рівня монетизації економіки, оскільки від цього залежить інвестиційний клімат та можливості економічного зростання. Низький рівень монетизації економіки призводить до обмеження інвестиційних можливостей та дефіциту фінансових ресурсів.

Емісійна функція - ключова функція банківської системи. В її виконанні беруть участь усі ланки системи. Вона стосується усіх напрямків банківської діяльності, насамперед кредитної.

16. Сутність трансформаційної функції

Трансформаційна функція полягає у здійсненні перерозподілу вільних грошових коштів між секторами економіки, галузями та регіонами. Дана функція перетворює вільні грошові ресурси в джерело додаткових доходів для їх власників та в джерело додаткових фінансових коштів для підприємств та населення, забезпечуючи нарощування інвестицій в реальний сектор економіки. Ключову роль у даній функції відіграють комерційні банки, хоча і центральний банк приймає участь в трансформаційному процесі, впливаючи на нього шляхом регулювання банківських резервів, застосування процентної політики та використання механізмів рефінансування банків.

Трансформаційна функція, зумовлена посередницькою місією банків і пов'язана з:

- мобілізація вільних коштів;

- зміна строків і розмірів грошових капіталів;

- зміна фінансових ризиків.

17. Виконання банківською системою стабілізаційної функції

Стабілізаційна функція БС спрямована на підтримання безперервної та надійної діяльності банку та БС загалом, створюючи правові, економічні та організаційні передумови з метою уникнення локальних та системних банківських криз. Основну відповідальність за виконання даної функції несе ЦБ, для чого він і наділяється статусом «БАНК БАНКІВ» , правами законодавчої ініціативи та регулювання банківської діяльності. Реалізацію даної функції здійснюють комерційні банки шляхом вдосконалення системи управління ризиками, активами, пасивами та своєї діяльності загалом.

Cтабілізаційна функція, пов'язана з надзвичайно високим ризиком банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб'єктів, несуть підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи. Дана ф-я передбачає:

. - забезпечення сталості банківської діяльності;

- забезпечення сталості грошового ринку;

- контроль за прийняттям і дотриманням законів.

Для виконання стабілізаційної функції приймаються законодавчі нормативні акти, які регламентують діяльність усіх елементів банківської системи та створення державної системи контролю і нагляду за дотриманням цих законів.

З метою забезпечення дотримання законів та стабільності банківської діяльності створюються спеціальні механізми які включають мінімізацію банківських ризиків, страхування банківських депозитів, створення резервів для покриття збитків від активних операцій, створення механізму обов'язкового резервування, встановлення економічних нормативів та застосування заходів впливу.

18. Взаємодія банківської системи з іншими системними структурами

Банківську систему слід розглядати відносно інших системних структур, з якими вона взаємодіє і створює як підсистема більш загальне утворення - економічну систему в цілому. Це, зокрема, бюджетна система, податкова система, валютна система, торговельна система, кредитна система, фінансова система тощо. Порівнюючи банківську підсистему з іншими, можна виявити в ній риси, які спільні для них усіх, що підтверджує її системний характер, а також суто специфічні риси, які підкреслюють її банківську специфічність.

До таких загальних рис можна віднести:

· Поєднання багатьох однотипних елементів, які підпорядковуються однаковим цілям. У банківській системі такими елементами є окремі банки; однаковість цілей усіх банків виявляєть-ся в боротьбі кожного з них за прибутковість і ліквідність.

· Динамічність системи. Банківська система постійно розвивається, адаптуючись до зміни економічної ситуації в країні.

· Закритість системи. Банківська система є системою «закритого типу», що проявляється в концентрації уваги її суб'єктів переважно на специфічній діяльності, пов'язаній з грошовою сферою.

· Саморегуляція системи. Банківська система теж має здатність до самонастроювання, саморегулювання: якщо один із банків банкрутує, його «нішу» негайно займають інші банки; якщо змінюється економічна ситуація в країні, банки негайно адекватно змінюють методи діяльності, як це сталося в україні в період гіперінфляції 1992 - 1994 рр., коли всі банки перетворилися в універсальні, щоб вижити.

Самостійність банківської системи як економічної інституції має подвійне спрямування: відносно окремих банків як структурних елементів та відносно інших подібних великих систем, які функціонують в економіці паралельно з банківською.

19. Типи банківських систем

В міжнародній практиці виділяють розподільну (централізовану) БС та ринкову БС.

З врахуванням загального розвитку економіки виділяють БС командно-адміністративного типу, перехідного типу, ринкового типу економіки.

Критерії	Командно-адміністративна	Перехідна	Ринкова
Характер створення	Створена державою з метою обслуговування фін. потреб	Створена державою з метою переходу до ринкових методів господарювання	Створена еволюційно як невід'ємна складова ринкової економіки
Структурна будова	Однорівнева, єдина, монополізована банківська установа	Дворівнева, ЦБ та мережа банків	Дворівнева, Цб та комерційні банки
Форма власності ЦБ, методи грошово-кредитного регулювання	Державна, пряме управління грошовими потоками через пільгове банк. кредитування. Головний банк країни поєднує функції ЦБ та комерційних банків.	Державна, управління грошовими потоками, здійснюється через поєднання адміністративних та ринкових інструментів	Державна, змішана, акціонерна, приватна. Регулювання здійснюється з допомогою ринкових інструментів
Організаційно-правова форма	Єдиний банк, однак є можливість створення спеціальних банківських установ, які в діяльності виступають вертикальними відділеннями банків	Переважають АТ закритого типу.	АТ, кооперативні банки, універсальні та спеціалізовані банки.
Державна участь в діяльності БС	Прямий характер участі. Держава використовує БС для контрольованого розподілу банківських ресурсів між галузями народного господарства	Держава зберігає вагомий вплив на БС через колишні державні спеціалізовані банки	Участь держави обмежена. Держава створює сприятливі умови для розвитку і функціонування БС.
Наявність конкуренції	Відсутня	Існує, але державні банки можуть мати певні пільги	Всі банки працюють в однакових конкурентних умовах.
Розвиток інфраструктури	Низький рівень	Низький рівень	Високий рівень
Особливості розвитку БС	Банківська діяльність підпорядковується задоволенню економічних інтересів держави	Характерний швидкий розвиток, збільшення кількості банківських установ та розмірів абсолютних показників їхньої діяльності.	Інтенсивний характер розвитку шляхом появи нових банківських продуктів, високий рівень автоматизації банківських послуг, універсальність діяльності.

20. Командно-адміністративна банківська система

Банківська система командно-адміністративного типу створюється державою з метою забезпечення контрольованого розподілу грошових ресурсів між галузями народногосподарського комплексу. Усі банки, що належать до відповідної банківської системи є державними інститутами та взаємовідносини між ними побудовані таким чином: існує єдиний державний банк та кілька спеціалізованих банків, які на справді є його відділеннями і всі вони разом виконують функції кредитно-розрахункового обслуговування народного господарства.

Прикладом банківської системи командно-адміністративного типу є система колишнього СРСР. Це фактично єдина монополізована банківська структура, до складу якої входили емісійний Державний банк, інвестиційний «Будбанк» СРСР і «Зовнішторгбанк» СРСР.

Характер створення - Створена державою з метою обслуговування фін. Потреб.

Структурна будова - Однорівнева, єдина, монополізована банківська установа.

Форма власності ЦБ, методи грошово-кредитного регулювання - Державна, пряме управління грошовими потоками через пільгове банк. кредитування. Головний банк країни поєднує функції ЦБ та комерційних банків.

Організаційно-правова форма - Єдиний банк, однак є можливість створення спеціальних банківських установ, які в діяльності виступають вертикальними відділеннями банків.

Державна участь в діяльності БС - Прямий характер участі. Держава використовує БС для контрольованого розподілу банківських ресурсів між галузями народного господарства.

Наявність конкуренції - Відсутня.

Розвиток інфраструктури- Низький рівень.

Особливості розвитку БС - Банківська діяльність підпорядковується задоволенню економічних інтересів держави.

21.  Перехідна банківська система

Банківська система перехідного типу економіки стала логічним продовженням банківської системи командно-адміністративного типу. В країнах, які стали на шлях трансформації своєї економіки в ринкову, банки стали створюватися окремими суб'єктами господарювання з метою забезпечення власних економічних потреб.

Управління банківської системою здійснюється центральним банком переважно через застосування прямих інструментів (цільове кредитування, адміністративний контроль над рівнем процентних ставок, кредитні «стелі» тощо). Проте поступово впроваджуються економічні методи регулювання, в першу чергу, кредитні аукціони, політика обов'язкових резервів. Інфраструктура банківської системи знаходиться на низькому рівні розвитку, не вистачає належного законодавчого, методичного, інформаційного, технічного та кадрового забезпечення для нормального функціонування банківської системи. Банківська система перехідного типу економіки розвивається екстенсивним шляхом, коли збільшується загальна кількість банків в країні.

Серед банківських систем перехідного типу економіки слід виділити банківські системи постсоціалістичних країн та країн, що розвиваються.

Характер створення - Створена державою з метою переходу до ринкових методів господарювання.

Структурна будова - Дворівнева, ЦБ та мережа банків.

Форма власності ЦБ, методи грошово-кредитного регулювання - Державна, управління грошовими потоками, здійснюється через поєднання адміністративних та ринкових інструментів.

Організаційно-правова форма - Переважають АТ закритого типу.

Державна участь в діяльності БС - Держава зберігає вагомий вплив на БС через колишні державні спеціалізовані банки.

Наявність конкуренції - Існує, але державні банки можуть мати певні пільги.

Розвиток інфраструктури- Низький рівень.

Особливості розвитку БС - Характерний швидкий розвиток, збільшення кількості банківських установ та розмірів абсолютних показників їхньої діяльності.

22. Розвинута банківська система

Банківська система ринкового типу економіки, це система в якій банки створюються фізичними чи юридичними особами з метою здійснення прибуткової діяльності як фінансового посередника на ринку грошей та ринку капіталів у країні. Створені банки функціонують переважно як відкриті акціонерні товариства з продажем акцій серед широкого кола суб'єктів. Банківська система дворівнева, з розвинутою інфраструктурою. Перший рівень - центральний банк, другий рівень - комерційні банки різних форм власності, що вступають у відносини конкуренції між собою, завдяки тому, що юридичні і фізичні особи, як клієнти банків вільно обирають банк для обслуговування.

Законодавство країн з розвиненою економікою дозволяє центральним банкам мати різну форму власності: державну, як у Франція, змішану (державно-приватну) - Австрія та приватну - США. Проте участь приватних акціонерів в управлінні має формальний характер. Переважна частина прибутку центральних банків не сплачується акціонерам, а спрямовується до державного бюджету.

В економічній літературі банківські системи ринкового типу розглядаються, як високорозвинені, ефективні, добре капіталізовані, з розгалуженою мережею банківських установ, із контрольованими ризиками, ефективною системою банківського нагляду, незалежним центральним банком тощо.

Особливістю розвитку банківських систем ринкового типу виступає стійка тенденція до універсалізації банківської діяльності, зникненню відмінностей між банківськими установами та іншими фінансово-кредитними інститутами.

Характер створення - Створена еволюційно як невід'ємна складова ринкової економіки.

Структурна будова - Дворівнева, Цб та комерційні банки.

Форма власності ЦБ, методи грошово-кредитного регулювання - Державна, змішана, акціонерна, приватна. Регулювання здійснюється з допомогою ринкових інструментів.

Організаційно-правова форма - АТ, кооперативні банки, універсальні та спеціалізовані банки.

Державна участь в діяльності БС - Участь держави обмежена. Держава створює сприятливі умови для розвитку і функціонування БС.

Наявність конкуренції - Всі банки працюють в однакових конкурентних умовах.

Розвиток інфраструктури- Високий рівень.

Особливості розвитку БС - Інтенсивний характер розвитку шляхом появи нових банківських продуктів, високий рівень автоматизації банківських послуг, універсальність діяльності.

23. Вплив банківської системи на економічний розвиток суспільства

Вплив банківської системи на темпи економічного розвитку можна визначити проаналізувавши деякі функції банківської системи.

З ефективним виконанням емісійної функції тісно пов'язане вирішення проблеми визначення оптимального рівня монетизації економіки, оскільки від цього залежить інвестиційний клімат та можливості економічного зростання. Низький рівень монетизації економіки призводить до обмеження інвестиційних можливостей та дефіциту фінансових ресурсів.

Реалізацію емісійної функції здійснює ЦБ через зміну облікової процентної ставки. При її зменшенні збільшується попит комерційних банків на кредитні ресурси центрального банку та відповідно збільшується попит на банківські кредити з боку економічних агентів, що в свою чергу призводить до росту грошової маси в обігу та зменшення вартості національних грошей на внутрішньому валютному ринку. При збільшенні облікової ставки увесь причинно-наслідковий процес набуває протилежного характеру.

Також на розвиток економіки впливає зміну центральним банком офіційного курсу національної валюти по відношенню до іноземної. Девальвація передбачає офіційне зниження курсу національної валюти.

Основними результатами девальвації для економіки країни є наступні:

1) девальвація є вигідною для експортерів, тому що при обміні інвалютної виручки вони отримують девальваційну премію, а тому при збереженні власної рентабельності можуть знижувати ціни на зовнішніх ринках;

2) девальвація є невигідною для імпортерів, так як їм доводиться витрачати більше національної валюти, призначеної для придбання іноземної, з метою оплати імпортних контрактів;

3) подорожчання імпортної продукції може стимулювати розвиток інфляційних процесів;

4) девальвація є негативним чинником для залучення в країну іноземних капіталів і кредитів, так як іноземні інвестори будуть нести втрати при репатріації прибутків, а іноземні кредитори - при поверненні сум іноземних позичок.

Ревальвація - це офіційне підвищення курсу національної валюти по відношенню до іноземної. Ревальвація за своїм економічним змістом має прямо протилежні наслідки для експортерів, імпортерів, зарубіжних інвесторів.

Трансформаційна функція БС перетворює вільні грошові ресурси в джерело додаткових доходів для їх власників та в джерело додаткових фінансових коштів для підприємств та населення забезпечуючи нарощування інвестицій в реальний сектор економіки. Ключову роль у даній функції відіграють комерційні банки, хоча і центральний банк приймає участь в трансформаційному процесі впливаючи на нього шляхом регулювання банківських резервів, шляхом застосування процентної політики та використання механізмів рефінансування банків.

24. Банківські системи зарубіжних країн, особливості їх побудови та функціонування

банківський центральний стабільність

Загальні принципи побудови банківських систем у зарубіжних країнах:

1. Банківські системи різних країн, їхня організаційна структура залежать від багатьох факторів , до числа яких поряд з історичними, національними традиціями варто віднести також ступінь розвитку товарно-грошових відносин у країні, загальний рівень зростання економіки, способи регулювання грошового обігу та ін.

2. У світовій банківській практиці існують різні підходи до організації банківського нагляду. Можна виділити три групи країн, що відрізняються способами побудови наглядових структур, місцем і роллю центрального банку в цих структурах:

- країни, у яких контроль (нагляд) здійснюється центральним банком. До них належать Австралія, Великобританія, Ісландія, Іспанія, Ірландія, Італія, Нова Зеландія, Португалія;

- країни, у яких контроль здійснюється не центральним банком, а іншими органами, - Канада, Данія, Люксембург, Швеція, Австрія, Фінляндія, Норвегія;

...