В обох варіантах страхування кредитів страхова відповідальність страховика формується на основі ризику, який має кумулятивний характер. За такий ризик, за згодою зацікавлених сторін, приймається настання ситуації непогашення кредиту, яка, в свою чергу виникає як результат певних різних подій, які самі по собі можуть кваліфікуватися як ризики першого порядку. Слід відмітити, що серед страховиків практикується різний підхід щодо визначення сфери і переліку первинних страхових ризиків, а звідси і обсяг страхової відповідальності. Так, зокрема, НАСК "Оранта" не вважає ризиковими події форс-мажорного характеру. Тобто, Правилами страхування ризиків непогашення кредитів страховик застерігає за собою право відмови у виплаті страхового відшкодування, якщо:

· непогашення кредиту сталося внаслідок непередбачених обставин, а саме: стихійного лиха, пожежі, аварії на транспорті, страйку, блокади, проведення обмежувальних або заборонних заходів між державами, політичної нестабільності та інших причин, які не залежать від позичальників. Також, згідно з Правилами добровільного страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів, якщо перелічені вище форс-мажорні явища виступають у ролі причин неплатоспроможності позичальників, то страховик теж може відмовити у виплаті страхового відшкодування;

· невиконання страхувальником взятих на себе зобов'язань перед страховиком;

· ухилення страхувальника від чинностей по обслуговуванню кредитних зобов'язань.

Крім того, страховик передбачає можливість встановлення значної долі "власної участі" страхувальників у ризику - інколи до 50 %. Як із цього випливає, вказані діючі правила носять виразний адгезійний характер, властивий страховим відносинам взагалі, який негативно впливає на маркетингові можливості даного виду страхування. Тому, в протилежності до пропонованих "Орантою" умов страхування кредитів, ряд альтернативних до неї страхових компаній пропонували страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів на фінансово і процедурно дещо вигідніших для страхувальників умовах. Ці переваги часто носили ілюзорний характер, тому що вони створювалися за рахунок зниження надійності страхового захисту. Страхова відповідальність ними поширювалася на форс-мажорні ситуації лише за невеликим винятком. Крім того, у деяких випадках їх відповідальність поширюється не лише на збитки, які виникають по причині неповернення основної суми кредиту, але й неотримання належної суми по відсотках. Економічна суть страхування такої відповідальності - це страхування втраченої користі, яка гарантує найбільш повний страховий захист. Правова оцінка страхування відповідальності такого характеру може розглядатися в двох аспектах: страхування відповідальності за неповернення основної суми кредиту - це страхування деліктової відповідальності, а страхування очікуваних збитків за втрачені (неотриманні) суми відсотків можна кваліфікувати як страхування контрактної відповідальності, відповідно до існуючих в теорії і практиці предмету двох видів цивільної відповідальності.

Відносини сторін, які беруть участь у страхуванні відповідальності позичальників за непогашення кредитів чи при страхуванні ризику непогашення кредиту в усіх випадках доповнюються умовою на право регресивної вимоги. Згідно з юридичними нормами право вимоги належить страховику щодо майнових засобів, інтересів боржника у випадку повної виплати страхового відшкодування вірителю. Форми застосування цього права можуть бути різними в залежності від характеру домовленості сторін.

Поза очевидною вигодою страхування кредитів, надання страхового захисту такого характеру є надзвичайно ризиковою діяльністю, яка часто перевищує можливості страхових компаній. Ніякий інший заклад не може знайти надійність і платоспроможність позичальника краще, ніж банк. Прийняття на себе відповідного ризику - це професія банкіра, за яку він отримує винагороду. Безперечно, оцінюючи експертні можливості банків і страхових компаній, така думка є правильною, навіть якби страхові компанії користувалися методикою оцінки ризику, що практикується в банківських сферах. Тому при вирішенні питання: "страхувати чи ні", до уваги повинні братися ті переваги страхових організацій, котрі відсутні у банків. Ці переваги полягають в можливостях формування більш надійного страхового портфеля в секторі кредитних ризиків. Отже, безпека кредитних відносин залежатиме від активності і погодженості у взаєминах між кредитними і страховими закладами.

Сутність уступки.

Вимогу може бути передано за умовами договору на третю особу. Договір про уступку укладається між кредитором вимоги (цедент) і третьою особою (цесіонарієм) без участі боржника позичальника. Він укладається за довільною формою. Боржник позичальника може і не повідомлятися про уступку. Уклавши договір про уступку, новий кредитор "стає на місце" колишнього кредитора.

В банківській практиці для захисту короткострокових кредитів уступаються, перш за все, вимоги за товарними угодами і угодами стосовно послуг, але поруч з цим і вимоги із договорів про страхування життя, договорів, що укладається між Ощадбанком з вкладником про надання йому по закінченню дії договору кредиту на будівництво або купівлю власного житла, і інших договорів із закладами, що зберігають ощадні вклади, про їх використання (забезпечення цесій).

Припустимість уступки вимог.

Принципово всі вимоги можуть передаватися - також умовні і виникаючі в майбутньому, оскільки вони можуть бути досить чітко визначеними. Можуть передаватися також і інші права, такі, як авторські і патентні. Не можуть передаватися, наприклад, права на отримання матеріальної допомоги (аліменти), вимоги підвищення заробітної плати, права на отримання окладу в межах, вільних від накладення арешту (які не підлягають судовому опису), відшкодуванню втрати, спричиненої зневіччям або іншим пошкодженням здоров'я або смертю годувальника і вимоги, припустимість уступки яких згідно договору між кредитором і боржником було виключено.

Однак за певних умов закон інколи зобов'язує кредитору передати свої вимоги іншій особі. Наприклад, кредитор, якому виплатив борг поручитель, зобов'язаний передати останньому права, які забезпечують його зворотні вимоги до боржника. Тут обов'язок по уступці відповідних прав ґрунтується безпосередньо на законі.

Види уступки.

Уступка вимог поділяється на негласну та на відкриту цесію. Ознаки негласної цесії:

· боржник про уступку не повідомляється;

· боржник позичальника розплачується з цедентом вільним від боргу зобов'язанням;

· цедент зобов'язаний відраховувати цесіонарію надходження платежів.

Ознаки відкритої цесії:

· боржник позичальника повідомляється про уступку;

· боржник позичальника може розраховуватися з цесіонарієм тільки вільним від боргу зобов'язанням.

Фідуціарні уступки (повні уступки прав або вимог) на користь банків узгоджуються в більшості як негласні цесії. Клієнт позичальника не повинен нічого знати про отримання кредиту. Щоб захистити себе від ризику негласної цесії, банк залишає за собою право вимагати від позичальника документальних даних про стан його справ. Цесії, при яких право вимоги від позичальника документальних даних про стан його справ згідно договору було виключено, вважаються недійсними. Банки допускають отримання від позичальника передаточних написів, які вони в разі необхідності можуть передавати боржнику позичальника. Сповіщенням негласна цесія перетворюється в відкриту. Боржник позичальника може також притягуватися, щоб підтвердити правильність вимог і визнати уступку.

Уступка окремої вимоги зустрічається рідко. Частіше вона не може ні за розміром, ні після строку дії бути достатнім забезпеченням кредиту. При контокорентних кредитах укладаються договори, які зобов'язують позичальника уступити поточні вимоги до встановленого розміру (уступки, які містять загальні умови).

Часткові і глобальні уступки

При частковій цесії позичальник уступає існуючі вимоги до деяких своїх боржниках і зобов'язується уступити подальші вимоги для забезпечення кредиту. Договір про часткову цесію може передбачати негласну або відкриту цесію. При негласній цесії позичальник повинен внести бланкові передаточні написи, за допомогою яких банк може вимагати документацію про уступку. Виходячи з цього, позичальник повинен спонукати своїх контрагентів здійснювати платежі на рахунки банку, який видав кредит.

Щоб передаточні написи зробити визначеними, позичальник повинен внести список дебіторів і копії рахунків, із яких можна визначити ім'я та адресу боржника позичальника, суму, предмет поставки, а також дату рахунку і строк платежу. З передачею списку дебіторів, а також копій рахунків виконані вимоги переходять до банку.

При надходженні платежів боржників позичальника позичальник повинен згідно угоді:

1) погасити кредит;

2) уступити право нових вимог.

При глобальній цесії йдется про уступку дійсних або тих вимогах, які виникнуть у майбутньому. Вони, в протилежність часткової цесії, не тільки при внесені списку дебіторів, але вже в момент їх виникнення переходять на користь банку. Вимоги повинні бути достатньо визначеними, наприклад, уступка всіх вимог проти клієнтів в певному регіоні. Глобальна цесія здійснюється, як правило, в негласній формі. Однак банк вимагає бланковий лист-повідомлення. Позичальник повинен робити щомісячні інвентарні повідомлення, які вказують імена дебіторів і суми вимог. Так як вимога вже в момент свого виникнення уступається, то списки дебіторів мають лише декларативну дію.

1.4 Організація комерційним банком процесу повернення позик

Банківській контроль за поверненням позик.

Повернення кредитів відновлює портфель ресурсів комерційних банків і дозволяє проводити видачу нових грошових коштів. Повернення банківського кредиту ґрунтується на завершенні кругообігу капіталу та надходження валової грошової виручки і прибутку від реалізації товарів, робіт, послуг. Банки здійснюють постійний контроль за поверненням своїх коштів, прагнучи максимально обмежити прострочену заборгованість по наданих позиках.

На стадії попереднього контролю банки аналізують становище підприємств на товарних ринках, забезпеченість господарськими договорами збуту продукції і фінансового стану клієнтів, включаючи платоспроможність. Особлива увага надається дотриманню платіжної дисципліни, для чого перевіряється відкриття рахунку прострочених позик за останній рік.

На стадії поточного контролю аналізується правильність заповнення пакету документів для відкриття кредиту. Найретельніше розглядається бухгалтерський баланс, за даними якого визначається коефіцієнт ліквідності даного підприємства.

Потенційна ліквідність позики, що видається, встановлюється на основі техніко-економічного обґрунтування кредитної суми. За даними цього документу перевіряється реальність джерел погашення і строку кредиту, зазначеному в кредитному договорі.

На стадії подальшого контролю аналізується цільове використання позикового капіталу і виконання комплексу господарських заходів, від яких залежить ефективність кредитування. Даний контроль організується за допомогою цільових перевірок на місці, включаючи надходження, зберігання та видаток матеріальних цінностей на потреби виробництва і товарообігу. При цьому встановлюється виконання даним підприємством виробничих функцій, передбачених його статутом.

Контроль за поверненням кредитів здійснюють кредитний і бухгалтерський підрозділи комерційних банків. Для контролю використовуються кредитні договори і строкові зобов'язання клієнтів. В день настання строку платежу відповідна сума грошових коштів перераховується з розрахункового на позичковий рахунок, після чого останній закривається до надання нового кредиту.

При залишку грошових коштів у меншій сумі, ніж заборгованість, в погашення приймається частковий платіж. Сума цього платежу відображається в строковому зобов'язанні і кредитному договорі. Непогашена частина заборгованості перераховується на рахунок прострочених кредитів. При відсутності коштів на розрахунковому рахунку вся сума заборгованості переноситься на цей рахунок. По залишку грошових коштів на даному рахунку нараховується підвищений процент, який в безспірному порядку стягується з розрахункового рахунку клієнта. Право банка на стягнення даної суми передбачається в кредитному договорі.

Більшість банків зацікавлена в постійному контингенті клієнтів і замість відкриття рахунку прострочених позик продовжує строк дії кредиту до надходження грошових коштів позичальника або платежу гаранта. Подібний захід дозволяє ліквідувати напруженість в кредитно-розрахункових відносинах банків і клієнтів і продовжити надання позик.

Контроль за поверненням позик здійснюється за допомогою економічних заходів впливу, багато з яких дають необхідний ефект. До складу таких заходів входять: селекція клієнтів за ознаками ліквідності та платоспроможності, відмова в наданні позик; дострокове стягнення позикової заборгованості; примусове стягнення простроченого боргу; продаж заставленого майна; встановлення підвищених процентних ставок по прострочених кредитах і користування послугами факторингових фірм для стягнення безнадійних боргів. Застосування цих заходів носить вибірковий характер і вимагає вивчення ринкової кон'юнктури, становища підприємств на товарних ринках, особливостей витрачання і надходження грошевих коштів і ряду інших сторін підприємницької діяльності.

Слід мати на увазі, що більшість підприємств гостро відчувають брак професійно підготовлених кадрів менеджерів, здатних приймати правильні управлінські рішення і нести відповідальність за їх виконання. Крім того, у народному господарстві нашої країни існує хронічна криза платіжної дисципліни, яка характеризується закупоркою платежів по зобов'язаннях комерційної діяльності. В цих умовах комерційним банкам належить особлива роль в нормалізації платіжної дисципліни і забезпеченні своєчасності повернення клієнтами наданих позик.

Джерела погашення позик.

Повернення банківських позик означає своєчасне і повне погашення позичальниками наданих їм позик і відповідних сум процентів за користування позиковими коштами. Забезпечення повернення кредиту - це складна цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових заходів, що складають особливий механізм, який визначає способи видачі позик, джерела, строки і способи їх погашення, документацію, яка забезпечує повернення позик.

Джерела повернення позик розділяються на первинні і вторинні (додаткові). Первинним джерелом є дохід позичальника (для юридичних осіб - виручка в готівковій або безготівковій формі, для фізичних осіб - заробітна плата або інші надходження), вторинними (додатковими) вважаються виручка від реалізації заставленого майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією.

Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позик неоднаковий. Погашення позик за рахунок доходу позичальника регулюється кредитним договором, строковим зобов'язанням або дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється в день настання строку платежу або в інший певний період при наявності коштів на розрахунковому рахунку клієнта. При погашенні позик готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші до каси банку. Можливе продовження строку погашення позики, якщо клієнт очікує на надходження. Таким чином, механізм погашення позики в даному випадку являє собою добровільне виконання клієнтом своїх платіжних зобов'язань перед банком, які зафіксовані в кредитному договорі.

Погашення позики за рахунок вторинних джерел означає включення банком в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у вигляді договору про заставу, гарантійного листа, договору поручительства, страхового полісу.

Використання додаткових джерел навіть при наявності зазначених юридичних документів вимагає від банку особливих умов і багато часу. Так, реалізація прав по поверненню кредиту при використанні застави майна позичальника передбачає звернення до суду або арбітраж, а також вимагає дотримання певних умов по суті заставного права зі сторонами як банку, так і позичальника. В результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Використання гарантійних зобов'язань поручителя для погашення позики також вимагає часу навіть при його готовності виконати ці зобов'язання. Страхова організація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту лише після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ризику і при умові дотримання умов страхової угоди.

Враховуючи трудомісткість роботи із вторинними джерелами і тривалість процедур включення їх в реальний механізм погашення банківської позики, основний акцент при вирішенні питання про можливість видачі позики слід відводити первинному джерелу - доходу. Якщо виникає серйозний сумнів в реальності використання доходу в якості основного джерела погашення позики, у видачі позики краще відмовити. Вторинні джерела лише підкріплюють первинне, але не замінюють його.

В той же час фінансово стійкі підприємства, які є постійними клієнтами банку, можуть кредитуватися на довірі.

Інструменти забезпечення повернення позик.

Як правило, кожний банк використовує свої інструменти впливу на боржників, причому розглядає їх в якості своєї комерційної таємниці. Однак в їх діях виявляються і спільні закономірності. Нижче наведені основні із таких правил.

1. Банк прагне мати справу з тими, кого він давно знає. Цей і декілька наступних пунктів однозначно свідчать: систему забезпечення повернення позик слід формувати з таким розрахунком, щоб вона працювала не тільки після того, як настав строк повернення кредиту, але головним чином до прийняття рішення про видачу кредиту.

Суть правила в тому, що банк вибирає клієнтів, яким довіряє, віддаючи перевагу тим з них, хто обслуговується в даному банку. Випадкові позичальники повинні бути виключені або зведені до мінімуму.

2. Банк обмежує строки кредитування. Розрахунок досить простий: чим коротше цей строк, тим нижче за інших рівних умов рівень ризику.

3. Банк поступово розвиває свої кредитні відносини з клієнтами, включаючи і тих, з якими він вже працює. На невеликих кредитних сумах можна сповна оцінити клієнта за декілька місяців: пізнати його порядність, акуратність, грамотність, простежити, з якого роду контрагентами він має справу, наскільки акуратний в сплаті податків, і оформлені платіжних документів, переконатися в його грамотності в юридичних нюансах.

В більш широкому плані йдеться про те, що банк повинен знати клієнта, його повний "портрет" і реальні наміри (включаючи схему руху наданої йому позики, кому і на які цілі вона призначена). Для цього він, зокрема, організовує свою службу економічної безпеки, яка в даному випадку працює в попереджувальному режимі.

4. Банк по можливості формалізує процеси надання кредитів.

Це передбачає розробку відповідних процедур, пакетів документів, які вимагаються від позичальника, критеріїв задоволення кредитних заяв (сукупності коефіцієнтів, які допомагають визначити рівень кредитного ризику).

5. Банк домагається, щоб максимальна кількість кредитів мала забезпечення в тій чи іншій формі, при цьому, широко диференціюються умови кредитування різних клієнтів (в залежності від забезпечення кредиту, від надійності клієнту, від цілей, обсягів, строків кредитування і інших обставин). Роботу з позичальниками полегшує розроблений в банку пакет документів, які підприємство, що звернулося за кредитом, повинно надати банку. В їх числі статут, свідоцтво про реєстрацію, фінансові документи, документи, які підтверджують ціль кредитування (проекти, контракти, договори), джерела погашення кредиту, ефективність кредитування. Кредитні заяви розглядаються із застосуванням спеціальних методик розрахунку оборотності і окупності засобів.

Забезпеченням кредиту може бути ліквідний товар, майно, валютні грошові кошти. Приймається в якості забезпечення і поручительство якогось великого банку. Повинна бути розроблена форма такого договору поручительства для підприємств, які не є клієнтами банку, а також для тих, хто звертається за кредитом вперше і не має власного майна для його забезпечення.

Банки широко практикують знайомство з підприємством, огляд на місці товарів, офісів, складських приміщень, торгівельних залів, перевірку наявності товарів і майна, які надаються у заставу.

Цільове використання кредиту легше простежити, якщо однією з умов його надання є відкриття позичальником рахунку в банку.

6. Банк активно утримується від прийняття в якості забезпечення своїх кредитів неліквідного товару або іншого подібного майна, сумнівних цінних паперів (непокритих банківських акредитивів, неакцептованих векселів).

7. Банк страхує надану позику (і, можливо, проценти по ній). При цьому кращим є трьохсторонній договір між банком, позичальником і страховиком.

8. Банк включає в кредитний договір арбітражне застереження про те, що у випадку виникнення суперечок між учасниками вони передаються на розв'язання до Господарського суду.

У більш широкому плані йдеться про те, що банк, який по-справжньому турбується про повернення своїх позик, бездоганно володіє витонченостями юридично вірного складання відповідних документів і супроводження всього кредитного процесу.

9. На останніх етапах кредитного процесу, коли строк повернення кредиту настає або вже настав, банк активно використовує службу економічної безпеки, яка повинна діяти жорстко, але в рамках чинності, доводячи справу при необхідності до суду.

10. Відповідальний банк акуратний в сплаті своїх боргів, пунктуальний в поверненні одержаних ним кредитів, не утримує в своєму обігу чужих коштів, не перешкоджає законним перевіркам своєї діяльності з боку компетентних органів.

Розділ 2. Визначення фінансового стану позичальника і використання форм забезпечення погашення кредиту в філії ВАТ „Укрексімбанк” в м. Кіровограді

2.1 Попередній аналіз позичальника та визначення його фінансового стану

Кредитна діяльність здійснюється на підставі законодавчих та нормативних актів, основних напрямків кредитної політики ВАТ „Укрексімбанк”, економічних показників роботи філії, аналізу кредитного портфелю та включає наступні етапи:

· аналітична та інформаційна робота;

· оформлення кредитів позичальникам;

· контроль за використанням наданих кредитів;

· забезпечення повернення кредитів.

Аналітична та інформаційна робота здійснюється з метою забезпечення ефективної кредитної діяльності та її безпеки, необхідної взаємодії установ філії у м. Кіровограді та її структурних підрозділів, які мають безпосереднє відношення до кредитування.

Відділ кредитних операцій забезпечує оформлення кредитів. Він також веде статистичну звітність з питань кредитної діяльності у відповідності з вимогами НБУ, Правління ВАТ „Укрексімбанк” та керівництва філії в м. Кіровограді. За результатами аналізу спільно зі службою безпеки філії, службою супроводження заставних зобов'язань та юридичним відділом відпрацьовуються рекомендації з загальних питань кредитної діяльності, які після затвердження їх керівництвом філії або кредитною комісією, є обов'язковими до виконання.

Служба безпеки здійснює накопичення, аналіз та використання інформації про загрози кредитній діяльності, кредитну діяльність інших банків, репутацію позичальників, їх гарантів та поручителів, підтримують ділові контакти з структурами безпеки інших банків, правоохоронними органами.

Юридичний відділ забезпечує контроль за дотриманням законодавства, юридичне супроводження стосунків між банком і клієнтом на всіх стадіях здійснення кредитної діяльності, представляє інтереси банку при вирішенні спорів з позичальником у судовому або позасудовому порядку. Узагальнює юридичну практику кредитної діяльності та відпрацьовує відповідні рекомендації.

Служба супроводження заставних зобов'язань веде обпік заставленого майна та переданих банку матеріальних цінностей, вивчає ринок попиту, накопичує інформацію про ринкові ціни на майно, що реалізується банком, проводить пошук покупців та реалізацію їм майна.

Аналіз даних балансу та форми № 2.

Баланс підприємства-позичальника та "Звіт про фінансові результати" за теперішній та минулий рік повинні бути завіреними Управлінням статистичної звітності. Це підтверджує достовірність відображених в них показників, у випадку їх недостовірності відповідальність за можливі негативні наслідки для банку через це несе орган, що визнав дійсність цих форм звітності.

Крім наявності чисельних даних показників для розрахунку коефіцієнтів для оцінки фінансового стану і визначення класу позичальника можна скласти досить чітке уявлення про підприємство.

Отже, яке ж уявлення про Позичальники мають Баланс (форма № 1) на 01.01.2005 р. та форма № 2 за 2004 року? Розглядаються показники на кінець звітного періоду. Аналізуючи показники розділу І активу балансу, можна побачити, що залишкова вартість основних засобів складає приблизно 30 % від їх первісної вартості, тобто вони досить зношені. Збільшився також обсяг незавершених капітальних вкладень.

Розглядаючи II розділ активу балансу, бачимо, що його левову долю складає готова продукція і виробничі запаси. Це грає на руку підприємству, оскільки найбільш ліквідним показником в цій групі є саме готова продукція.

В III розділі активу балансу майже половину від його підсумку складає вартість товарів відвантажених, але не сплачених в строк. Це не створює впевненості в тому, що у найближчий час ці кошти все-таки надійдуть на розрахунковий рахунок підприємства в повному обсязі. У підприємства також практично відсутні найбільш швидколіквідні активи (короткострокові фінансові вкладення + грошові кошти).

В І розділи пасиву балансу найбільшу питому вагу має статутний фонд (оскільки Позичальник є підприємством з державною формою власності). Прибуток звітного року невеликий і розраховується як різниця між прибутком, використаним в звітному році, і збитками звітного року.

Довгострокові кредити та позики Позичальник в звітному році не використовував.

В Ш розділі пасиву найбільш значущим показником є кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, не сплачені в строк. Вона набагато перевищує дебіторську заборгованість. На підприємстві також „вісить” чимала кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, строк оплати яких не настав, і до того ж вона значно перевищує аналогічний показник дебіторської заборгованості. Крім того, Позичальник має велику заборгованість перед бюджетом на день надання заявки на одержання кредиту - 226,6 тис. грн.

Взагалі баланс підприємства вважається ліквідним, якщо сума розділів II та III активу перевищує суму розділів II та ІІІ пасиву.

З балансу також видно, що у Позичальника відбувається значний рух грошових коштів як в національній валюті, так і в іноземній (американські долари), що свідчить про стабільність надходжень грошових коштів. Причому цей рух грошових коштів відбувається майже повністю (а в іноземній валюті повністю) у зв'язку з виробництвом та продажем продукції. Крім того, підприємству вдалося значно знизити розмір дебіторської заборгованості, кредиторська ж залишилася на тому ж рівні.

Аналізуючи дані показників форми № 2, бачимо, що результатом від основної діяльності Позичальника все ж є збиток. Тобто, послідовно відраховуючи з виручки від реалізації продукції ПДВ, акцизний збір і, нарешті, витрати на виробництво реалізованої продукції, результат від реалізації отримаємо зі знаком "мінус". Це не може не насторожувати, оскільки вважається, що саме від основної діяльності підприємство повинно отримувати стабільні доходи, що покривають всі витрати по виробництву і реалізації продукції.

Але у підприємства в звітному періоді були також інші операційні доходи (в тому числі від реалізації основних фондів, нематеріальних активів і матеріальних цінностей), а також інші позареалізаційні доходи. Тому в цілому підприємство закінчило звітний період з балансовим прибутком (сума останніх двох показників і результату від реалізації).

Визначення фінансового стану Позичальника в філії Укрексімбанку в м. Кіровограді.

Методика оцінки фінансового стану та визначення класу позичальників розроблена відповідно до Рекомендацій, затверджених постановою Правління НБУ № 323 від 29.09.1997 року, та на виконання п. 4 Протоколу рішення Правління ВАТ „Укрексімбанк” від 10 липня 2002 року № 216.

Методика має мету:

· мінімізувати ризики при кредитуванні;

· забезпечити ліквідність банку, вивільнити ресурси;

· покращити ефективність кредитних вкладень.

Методика використовується установами Укрексімбанку у наступних випадках:

· для визначення якості позик в задачі „Кредитний портфель”;

· на стадії надання позик;

· розрахунку резервів для відшкодування можливих втрат при кредитуванні.

При проведенні оцінки позичальників банки мають розрізняти такі їх основні категорії:

· юридичні особи (крім комерційних банків);

· комерційні банки;

· фізичні особи.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи (крім комерційних банків) банк має врахувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як:

· обсяг реалізації;

· прибуток та збитки;

· рентабельність;

· коефіцієнти ліквідності;

· грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальників) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за неї;

· динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру:

· ефективність управління позичальника;

· макроекономічна ситуація в економіці і стан розвитку в галузі позичальника;

· ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці і галузі;

· наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника та інш.;

· історія погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому.

Оцінка фінансового стану позичальника - комерційного банку здійснюється на підставі:

· дотримання обов'язкових економічних нормативів та оціночних показників діяльності комерційного банку, передбачених Інструкцією № 10, затвердженою постановою Правління НБУ від 30.12.1996 р. № 343;

· наявності прибутку та збитків;

· аналізу якості активів і пасивів;

· створення резервів;

· виконання зобов'язань комерційним банком в минулому;

· якості, банківського менеджменту.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи мають бути враховані:

· соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів, роботи, сімейний стан і наявність реальної застави;

· вік та здоров'я клієнта;

· загальний матеріальний стан клієнту, його доходи та витрати;

· користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і сплати відсотків за них, а також користування іншими банківськими послугами;

· зв'язки клієнта в діловому світі.

Оцінка кожного показника фінансового стану позичальника може здійснюватись на порівняльному аналізі та на знанні загального стану економіки.

Банку рекомендується будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником. Аналіз рядів динаміки дозволяє банку простежити еволюцію фінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.

Аналіз стану галузі основної діяльності суб'єктів господарювання передбачає визначення основного виду економічної діяльності позичальника та форми власності.

Банк повинен ретельно вивчати і аналізувати стан роботи та ризик, що притаманні кожній сфері економічної діяльності та кожній формі власності. Такий аналіз повинен бути додатковим фактором при визначені класу позичальника, оскільки можуть виникнути ситуації, коли аналіз самого позичальника дає підставу віднести його до більш високого класу, тоді як загальний стан та ризиковість роботи галузі не дозволить цього зробити.

Банку рекомендується зробити фактори додаткової оцінки позичальників в залежності від основного виду діяльності та форми власності, використовуючи при цьому досвід власної кредитної і претензійної роботи, даних міністерств та відомств тощо.

При наданні документів на розгляд Кредитного Комітету ВАТ „Укрексімбанк” в заяві на кредитування необхідно обов'язково вказувати клас (А, Б, В, Г, Д), до якого належать позичальник.

КЛАС А:

· не менше 5 років з моменту державної реєстрації;

· не менше 1 року з моменту останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

· наявність повністю позитивних аудиторських висновків за останні 3 роки діяльності;

· наявність перспективного бізнес-плану;

· відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик;

· відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками;

· прибуткова діяльність за останні 3 роки.

До цього класу відносяться позичальники, щодо яких немає абсолютно жодних сумнівів стосовно своєчасності та повноти погашення позики та відсотків за неї.

КЛАС Б:

· не менше 3 років з моменту державної реєстрації;

· не менше одного року з моменту останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

· наявність повністю позитивних, аудиторських висновків за попередній рік діяльності;

· наявність бізнес-плану;

· відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик;

· відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками;

· прибуткова діяльність за попередній господарський рік, але рівень прибутку порівняно з минулим роком зменшився.

До цього класу відносяться позичальники, щодо здатності яких до своєчасного та повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо чи зовнішні фактори - загальний стан галузі основної діяльності - не дозволяють віднести його до вищого класу.

КЛАС В:

· менше 3 років з моменту державної реєстрації;

· менше 1 року з моменту останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

· наявність повністю позитивного чи позитивного аудиторського висновку за останній рік діяльності;

· наявність бізнес-плану чи його розробка;

· наявність фактів періодичного затримання повернення позик та сплати нарахованих відсотків на них;

· чітко простежується поява негативних факторів щодо первісних джерел погашення позик;

До цього класу відносяться позичальники, щодо яких якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт, послуг) більше не влаштовує банк внаслідок появи фактів періодичної затримки погашання позики та відсотків за неї.

КЛАС Г:

· менше 1 року з моменту державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

· наявність частково негативного, негативного аудиторського висновку чи відсутність аудиторського висновку;

· відсутність бізнес-плану;

· наявність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик;

· наявність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками;

· збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати поточного року;

· відсутність повного покриття суми позики розміром застави чи іншого забезпечення;

· нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршуються.

До цього класу відносяться позичальники, що не можуть повернути повну суму позики в строки та за умови, передбачені кредитним договором (відсутність повного забезпечення позики заставою та забезпеченням, негативні фінансові результати тощо).

КЛАС Д:

· менше 1 року з моменту державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

· наявність негативного аудиторського висновку чи відсутність аудиторського висновку;

· відсутність бізнес-плану;

· наявність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик;

· наявність фактів несплати чи несвоєчасної сплати відсотків за позиками;

· відсутність повного покриття суми позики розміром застави чи іншого забезпечення;

· позичальника визнано банкрутом чи проти нього ведеться справа, в господарському суді (суді);

· збиткова діяльність за останні 3 роки, негативні фінансові результати за поточний рік.

До цього класу відносяться позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані позики практично неможливо повернути на момент проведення класифікації (хоча це, можливо, можна буде зробити в судовому порядку).

Визначення фінансового стану на прикладі Позичальника.

Виходячи з даних балансу (форма № 1) на 01.01.2005 року (додаток 1) Позичальника та „Звіту про фінансові результати” за 2004 рік (додаток 2), використовуємо в якості критеріїв економічної оцінки фінансової діяльності позичальника наступні показники:

1) коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності, який характеризує те, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами.

2) коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує те, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можливо поганити за рахунок всіх мобілізованих оборотних активів.

Для Позичальника цей коефіцієнт дорівнює:

(1790,9 - 0 + 615,1) / (0 - 0 + 1575,6) = 1,527

Цьому, значенню відповідає 5 балів.

3) коефіцієнт фінансової незалежності, який свідчить про питому вагу власних коштів в загальній сумі заборгованості.

Для Позичальника цей коефіцієнт дорівнює:

4153,0 / (0 + 1575,6) = 2,636

Цьому значенню відповідає 10 балів.

4) Дня Позичальника цей коефіцієнт дорівнює:

((4153 + 0 - 3322,6 + 0) / 5728,6) * 100% = 14,5%

Цьому значенню відповідає 0 балів.

5) питома вага позичкових коштів в валюті балансу

Дня Позичальника цей коефіцієнт дорівнює:

((0 + 1575,6) / 5728,6) * 100% = 27,5%

Цьому значенню відповідає 10 балів.

6) коефіцієнт маневровості власних коштів, який характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

Дня Позичальника цей коефіцієнт дорівнює:

(1790,9 + 615,1) / 4153 = 0,58

Цьому значенню відповідає 10 балів.

7) коефіцієнт1 платоспроможності

Дня Позичальника цей коефіцієнт дорівнює:

(1790,9 + 615,1) / 1575,6 = 1,53

Цьому значенню відповідає 10 балів.

8) рентабельність виробництва:

Оцінка Позичальника в залежності від рівня організаційної бази під кредитний проект.

1) наявність бізнес-плану (ТЕО) з усіма необхідними розділами, в тому числі маркетинговими дослідженнями з урахуванням внутрішнього і зовнішнього ринків - 10 балів

Позичальник надав техніко-економічне обґрунтування кредитної пропозиції. Було також, проведено розрахунок економічного ефекту від реалізації кредитного проекту.

Цьому відповідає 10 балів.

Як бачимо із Переліку діючих контрактів по збуту власної продукції, обсяг поставки складає 40 тис. дал. спирту. Суму контракту з Позичальником не вказано, але, маючи дані про фактично відвантажену продукцію (6 800 дал.) і фактично отримані кошти за цей товар (70 тис. грн.), можемо визначити вартість 1 тис. дал. етилового спирту: 70 000 / 6,8 = 10,29 тис. грн. Звідси, вартість контракту дорівнює 400 000 грн. (40 * 10 290). Ця сума перевищує суму кредиту.

Цьому відповідає 15 балів.

Продукція Позичальника - спирт етиловий, ліки, дріжджі, реалізація яких не зазнає неритмічності. Як відмічено в ТЕО кредитної пропозиції, основною сировиною для виробництва етилового спирту є патока, поставка якої хоча і залежить від сезонності (так як є продуктом переробки цукрового буряка), але на безперервність процесу виробництва це не впливає.

2.2 Використаним банком застави в кредитних відносинах з базовим підприємством (Позичальником)

Перед тим, як будувати відносини з позичальником з приводу застави, банк повинен враховували його форму власності. Тобто, якщо підприємство має одну з недержавних форм власності, то для надання свого майна під заставу йому необхідно лише підтвердити своє право власності на це майно. (Наприклад, для нерухомості - витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, документ про відвід землі (наприклад, державний Акт на право землекористування), довідка з нотаріальної контори за місцем знаходження нерухомості про відсутність арештів та заборон на його відчуження; при заставі транспортних засобів - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу).

Коли ж йдеться про позичальника з державною формою власності, то для надання майна такого підприємства під заставу необхідно мати дозвіл вищестоящої організації (відповідного міністерства або Фонду Держмайна за місцем знаходження).

Для отримання дозволу на надання під заставу майна підприємство надає органу, уповноваженому управляти майном цього підприємства, наступні документи:

1) лист-звернення від підприємства, яке укладає договір про заставу;

2) протокол рішення комісії, уповноваженої управляти державним майном, про можливість забезпечення позики заставою;

3) копії установчих документів;

4) перелік майна, яке віддається під заставу, що містить:

· опис майна;

· звіт про експертну оцінку або письмове обґрунтування ринкової вартості майна, яке надається під заставу;

5) довідку про те, що майно, яке надається під заставу, входить до Статутного фонду підприємства;

6) виписку з книги застав про застави, що забезпечують непогашені кредитні договори;

7) бухгалтерську звітність станом на останню звітну дату;

8) перелік дебіторської та кредиторської заборгованості з зазначенням сум та строків виплати;

9) фінансово-економічне обґрунтування (або бізнес-план, якщо він забезпечується кредитом, що отримується на термін, більший ніж півроку). Цей документ повинен містити такі обов'язкові розділи:

· обґрунтування необхідності отримання кредиту;

· цільове призначення кредиту та шляхи його використання;

· джерела погашення кредиту та заходи для його використання.

10) договори, що забезпечуються заставою;

11) проект договору застави, складений з урахуванням вимог органу, уповноваженого управляти майном позичальника.

Слід також додати, що на підставі отриманих документів органом, уповноваженим управляти майном позичальника, приймається рішення стосовно надання дозволу на заставу майна шляхом погодження проекту договору про заставу майна. Не пізніше ніж за тиждень підприємству - заставодавцю повинно бути повернено погоджений проект договору застави чи надано обґрунтовану відмову. Якщо для розгляду на засіданні кредитної комісії потенційного кредитора потрібен висновок органу, уповноваженого управляти майном підприємства щодо можливості забезпечення підприємством своїх зобов'язань майном під заставу, то такий висновок надається на підставі вищезазначених документів. У такому разі потенційний кредитор має бути повідомлений про те, що остаточне погодження проекту договору застави буде здійснено органом, уповноваженим управляти майном підприємства, після прийнятої позитивного рішення щодо кредитування.

Отже, цей договір необхідний банку для того, щоб, якщо позичальник не поверне основну суму кредиту і відсотки за нього, банк мав би повне право на стягнення з боржника заставленого майна і на подальшу його реалізацію.

Крім того, для балку бажано, щоб майно, яке надається під заставу в цьому випадку, було розписано детально, а не тільки в своїй загальній сумі. Це полегшить банку відстоювання в суді своїх інтересів в разі настання вищезазначеного випадку.

Від 09.06.2005 р. Директору Позичальника

п. ______________________

"Держкоммедбіопром дозволяє Позичальнику надати в заставу наступне майно:

Автомобіль КАМАЗ-55102, 1996 р. в.;

Автомобіль КАМА3-5410, 1999 р. в.;

Автомобіль „Нива” ВАЗ-21213, 2004 р. в.;

Автомобіль ГАЗ-3110, 1999 р. в.;

Автомобіль ГАЗ-3110, 2000 р. в.;

Брагоректифікаційна установка;

Контейнер ізотермічний з холодильною установкою;

Лом міді;

Плити з/б ПТК 63-12, ПТК 60-12, які знаходяться на балансі Позичальника.

У випадку непогашення заборгованості в передбачений кредитним договором строк не заперечує проти реалізації предмету застави банком для наступного погашення вищевказаної заборгованості".

За підписом Заступника Голови Комітету.

Таким чином, отримавши від Держкоммедбіопрому такі дозволи, банк забезпечує себе від неможливості реалізації заставленого майна в разі неповернення Позичальником кредиту і відсотків за нього.

Оцінка заставленого майна.

Залишкова вартість майна визначається, виходячи з первісної вартості та нарахованого зносу. Ця вартість і вважається балансовою. Цей метод визначення вартості майна називається методом капіталізації. Його суть полягає в тому, що він вказує, скільки коштів потрібно, щоб повернути об'єкту первісний вигляд. Зрозуміло, що сума цих коштів дорівнює нарахованому зносу. Але цей метод має істотні недоліки. Як єдиний метод для оцінки, зокрема, транспортних засобів, він може нести суттєві помилки.

Тут вважається, що транспорт піддається лише фізичному зносу, що, крім цього, він використовується настільки обережно, що начебто знаходиться на "консервації". Тобто цей метод не відображає можливість аварій і, як наслідок, капітального ремонту, різного виду пошкоджень вузлів. Отже, за рідкісними випадками, він завищує реальну вартість транспортного засобу, яка називається ринковою.

Оцінювачі служби супроводження заставних зобов'язань філії Укрексімбанку проводили для банку оцінку майна, яке передається. Позичальником під заставу, саме виходячи з ринкових цін на ці об'єкти застави, що склалися в Кіровоградської області. Вартість автотранспорту розраховувалась, виходячи з методу аналогових продажів, тобто по цінам, за якими продавалися такі ж самі транспортні засоби в області на даний момент. На думку оцінювачів банку, саме за такими цінами реально реалізувати це майно на момент його оцінювання.

Вартість майна, яке прийняте в заставу, складає 73% від його ринкової вартості. Як бачимо, по автотранспорту балансова (залишкова) вартість не нижча від ринкової, за якою це майно оцінили представники банку (бо вона не враховує можливі „нюанси” в процесі використання цих транспортних засобів).

Що ж стосується іншого майна, переданого Позичальником під заставу, то воно менш ліквідне, ніж автотранспорт. Лом міді та плити відносяться до виробничих запасів, брагоректифікаційна установка взагалі повністю списана (на балансі не обліковується), а контейнер ізотермічний з холодильною установкою ще далеко не вичерпав свого ресурсу.

Як відомо, майно, що передається під заставу, повинно мати офіційну експертну оцінку. Оскільки банк не має ліцензії на проведення офіційної експертної оцінки майна, то тут потрібна незалежна експертна організація, яка має таку ліцензію (наприклад, торгівельно-промислова палата).

Розглянемо механізм проведення оцінки транспортних засобів Позичальника, які він надав під заставу філії Укрексімбанку. Оцінка проводиться у відповідності з „Методичним посібником по оцінці транспортних засобів і матеріальної шкоди при їх пошкодженні” (РД). За результатом проведеної оцінки складається автотоварознавча експертиза, яка містить висновок про вартість автомобілю з урахуванням зносу. Спочатку вказуються такі відомості про автомобіль: марка, рік випуску, номер двигуна, кузова та шасі, колір, державний номер, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, володар та його адреса, довірена особа та її адреса; що встановлено в результаті огляду, пробіг автомобіля за даними спідометру (км), розрахунковий пробіг (км) при експлуатації (років), відомості про капітальний ремонт, додаткове обладнання та комплектність автомобіля. Далі йде розрахунок вартості автомобіля з урахуванням зносу.

Експертна оцінка вартості брагоректифікаційної установки, яка на даний момент була повністю списаною, проводилася по ціні лому міді.

Слід зауважити, що до переліку автомобілів, які надаються під заставу, мають бути додані їх свідоцтва про реєстрацію, результати оцінки незалежних експертів (автотоварознавчої експертизи на кожний з них), акт технічного огляду транспортних засобів, що належать заставодавцю, проведений ДАІ МВС України, а також документ, який засвідчує власника кожної транспортної одиниці, що надається під заставу.

Отже, загальна ринкова, вартість всього майна, наданого Позичальником під заставу філії Укрексімбанку, оцінена на рівні 302 240 грн. Звідси і дозвіл Держкоммедбіопрому на отримання банківського кредиту Позичальником під заставу основних засобів в сумі 300 000 грн. в межах діючого законодавства.

Філія Укрексімбанку в м. Кіровограді прийняла це майно у заставу в сумі 220 000 грн., що складає 73% від його загальної ринкової вартості. Як було сказано в теоретичній частині, прийняття майна у заставу за вартістю, нижчою за ринкову, необхідно дня того, щоб банк мав більшу вірогідність його реалізації завдяки продажу за ціною, величина якої знаходиться в проміжку між заставною та ринковою цінами; і щоб отриманої суми все одне вистачило для покриття як основної суми кредиту, так і процентів по ньому.

Укрексімбанк не проводив відчуження заставленого майна, тобто на протязі строку користування кредитом Позичальником воно знаходилось у останнього. Позичальник несе відповідальність за збереження цього майна до повного погашення своєї заборгованості. Оскільки із всього заставленого майна найбільший ризик втрати своєї вартості за період користування кредитом має автотранспорт, то Позичальник був зобов'язаний за вимогою банку за свій рахунок застрахувати його. Для цього він уклав з НАСК "Оранта" договір про добровільне страхування майна.

Згідно цьому договору "Оранта" приймає на страхування майно Позичальника (а саме автотранспорт, що наданий під заставу) в розмірі 100 % від його балансової вартості (101 900 грн.) від загибелі або пошкодження внаслідок: таких страхових подій: ДТП (аварії). За це Позичальник повинен сплатити "Оранті" страховий платіж в розмірі 1 019 грн., тобто за тарифною ставкою 1 % від страхової вартості майна.

Позичальник повинен дотримуватися правил зберігання майна, у певний строк повідомляти "Оранту" про свою реорганізацію та ліквідацію, про загибель та пошкодження майна. Страхова організація, в свою чергу, також несе зобов'язання перед страхувальником. Договір містить примітку, де перелічені випадки, внаслідок настання яких "Оранта" має право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Зобов'язання страхової компанії перед Позичальником в разі настання страхового випадку зменшуються, якщо страхувальник не дотримується взятих на себе зобов'язань згідно договору. Якщо в зазначений в договорі строк на рахунок "Оранти" надійдуть страхові платежі в неповній сумі, то договір страхування анулюється, а 90 % суми, що надійшли як платежі, повертаються на рахунок Позичальника. Договір містить і такий пункт, де зазначено, що, якщо за викрадене майно підприємству виплачене страхове відшкодування, а потім це майно було повернене, то Позичальник на протязі двох місяців зобов'язаний повернути "Оранті" одержане відшкодування.

Договір містить також юридичні адреси та реквізити обох сторін.

2.3 Використання доміцільованого векселя

Оскільки Позичальник на момент одержання кредиту має кредиторську заборгованість перед бюджетом в сумі 226,6 тис. грн., то, навіть враховуючи сталі надходження на розрахунковий рахунок, навряд чи йому вистачить їх на протязі строку користування кредитом, щоб покривати і бюджетну заборгованість (її покриття є першочерговим), і сам кредит. Звичайно, така ситуація не може влаштовувати банк. Щоб уникнути покриття кредиту з розрахункового рахунку Позичальника в разі наявності бюджетної заборгованості, треба застосувати або договір уступки вимоги (цесію), або доміцільований вексель.

...