Фармацевтична ботаніка

Родина соснові -- Ріпасеае об'єднує 10 родів, близько 250 видів. Соснові розповсюджені в північній півкулі і заходять за Полярне коло. Єдиний вид південної півкулі -- сосна Меркуза (Pinus merkusii).

Рід сосна -- Pinus -- найбільший в родині соснові. Він об'єднує близько 100 видів, представлених вічнозеленими стрункими, заввишки до 75 м деревами, що утворюють пагони двох видів -- видовжені і вкорочені. Видовжені пагони вкриті бурими листочками -- лусочками, в пазухах яких знаходяться дуже вкорочені пагони. На останніх розташовані пучками листки із 2, 3, 5 (рідше 4 або 8) хвоїнок.

Найбільш характерним представником цього роду є сосна звичайна-- P. silvestris, що добре росте на піщаних грунтах, бідних на органічні речовини. Значення сосни велике й різноманітне. її деревину використовують у будівництві. Цю рослину насаджують для закріплення пісків. У медичній практиці використовують молоді, що тільки почали рости, пагони, так звані соснові бруньки. їх застосовують як сечогінний засіб, від кашлю, а також для інгаляцій при легеневих захворюваннях. Із хвої отримують соснову ефірну олію, а з пагонів -- скипидар і каніфоль. Із хвої готують пасту, яку використо вують для лікування опіків, шкірних захворювань, для виробництва зубних паст, кремів. Молода хвоя сосни багата на вітамін С. Кедрова сосна, або сибірський кедр,-- Р. sibiriса росте в Сибіру. В ендоспермі насіння міститься до 50 % жирної олії. Рослина багата на смоли, бальзами (терпентин, живиця), вітамін С.

У Сибіру росте також кедровий сланик -- Р. pumilа, а в Криму і Закавказзі розповсюджена сосна Палласа -- Р. раllasianа.

Рід модрина -- Lагіх поширений у Сибіру значно більше від інших родів голонасінних. Види цього роду відрізняються від інших голонасінних тим, що хвоя їх щороку опадає. Вона м'яка, плоска, знизу з білуватими рядами продихів, розміщується пучками на вкорочених пагонах. Найбільш поширеним видом у лісах Уралу і Західного Сибіру є модрина сибірська -- L. sibirica -- велике дерево висотою до 40 м із сідловидно вигнутими нижніми гілками і міцною, смолистою, довговічною деревиною.

У Східному Сибіру і на Далекому Сході домінує модрина Гмеліна, або модрина даурська (L. gmelinii, або L. dahuгіса), а в середній частині Європи--модрина європейська, або опадаюча,-- L. decidua.

Кірка модрини містить до 10 % дубильних речовин, а на її стовбурі розвивається гриб -- модринна губка, або трута лікарська, що має лікарські властивості. Хвоя модрини містить вітамін С. Деревина її здавна використовується як будівельний матеріал. Амфітеатри цирків Стародавнього Риму і пальові фундаменти будівель Венеції споруджувалися із деревини модрини європейської.

Рід кедр -- Cedrus об'єднує чотири види вічнозелених дерев, висотою до 50 м, з сірою кіркою і розкидистою зонтиковою або пірамідальною кроною. їх хвоя чотиригранна, зібрана густими пучками по ЗО--40 хвоїнок нд вкорочених пагонах і поодинока на видовжених. Шишки напрямлені вгору, з щільно прилеглими широкими лусками. При дозріванні насіння (на другий-третій рік) вони розпадаються. Насіння неїстивне. Анатомічна особливість деревини кедра полягає в тому, що трахеїди мають облямовані пори з бахромчастим облямуванням, ядро деревини яскраво-жовте, жов- тувато-коричневе або жовтувато-червоне, а заболонь світла. Деревина кедра має ариєм.н.ий запах, міцна, погано колеться. Звичайних смоляних ходів у деревині немає, але в ній утворюються патологічні вертикальні смоляні ходи. Представниками роду є: кедр гімалайський -- С. deodara, що росте в Афганістані, Пакистані та в Індії; кедр ліванський -- С. libani, розповсюджений у горах Тур- ції, в Лівані та Сирії; кедр кіпрський -- С. brevifolia, який зустрічається в горах острова Кіпр; кедр атласький -- С. atlantica, що росте в Марокко та Алжирі.

Деревина кедрів використовується в будівництві, для виготовлення різних дерев'яних виробів і сувенірів. Усі види кедра дуже декоративні і широко використовуються для озеленення.

Рід ялиця -- Abies дуже поширений у помірній зоні північної півкулі. Це великі, іноді дуже великі дерева, висотою до 100 м і до 2 м у діаметрі. У одних видів кірка тонка, гладенька, з рідкими тріщинами, що розміщуються під кутом одна до одної, і з великими смолянистими вмістищами на поверхні. У інших видів кірка товста, груба, з глибокими поздовжніми тріщинами. Смоляних ходів у деревині немає. Вони можуть утворюватись лише при пораненні дерева (травматичні смоляні ходи). Найбільш поширеним видом є ялиця сибірська -- A. sibirica, що утворює майже чисті (з одного виду) ліси на Уралі, Алтаї, в Західному і частково Східному Сибіру, на півночі Монголії, в Північно-Західному і Північно-Східному Китаї.

Ялиця Нордмана, або кавказька,-- A. nordmanniana характеризується високою тіньовитривалістю. її ареал охоплює напівкіль- цем південно-східну частину Чорноморського узбережжя. Дерева ялиці Нордмана -- довгожителі, доживають до 700 років.

Ялиці застосовуються як будівельний матеріал, у целюлозно- паперовій промисловості, для озеленення парків (вони добре формуються, але погано переносять забруднення повітря в містах). Із хвої одержують ефірну олію, яка використовується для виготовлення штучної камфори. Хвоя багата на вітамін С. Із кори отримують бальзам; для цього звичайно використовують кору ялиці бальзамічної -- A. balsamae, з якої добувають так званий канадський бальзам. Він широко застосовується в медицині й мікроскопічній техніці. Деревина ялиці білої, або європейської,-- A. alba використовується для виготовлення музичних інструментів і «страсбурзького» терпентину.

Рід ялина -- Рісеа об'єднує рослини переважно півночі. Вони розповсюджені як в Євразії, так і в Північній Америці. Ялини дуже тіньовитривалі, тому на них зберігаються нижні гілки, які лежать на землі і можуть укорінюватись (що звичайно не характерно для голонасінних).

Характерним видом цього роду є ялина звичайна, або європейська,-- P. abies, що займає великі площі від східної частини Піренеїв до центральних областей Європи. На північному сході Європи, в Заволжі і по всьому Сибіру величезні площі займає ялина сибірська -- P. obovata, яка відрізняється від ялини звичайної меншими шишками.

Декоративними видами є ялини колючі, або сріблясті, що являють собою форми двох видів американських ялин -- ялини Енгельманна (P. engelmanii) і ялини колючої (P. pungens), а також золотиста і блакитна, що є формами ялини канадської (P. canadensis). Ці форми, крім декоративності, відзначаються відносною газо- і димостійкістю, що важливо для міських умов.

Значення ялин велике. їх використовують у будівництві, целюлозно-паперовій промисловості, для виготовлення музичних інструментів. їх кора містить дубильні речовини і використовується для дублення шкіри. Із деревини при сухій перегонці одержують смолу, скипидар, каніфоль тощо. Хвоя багата на вітамін С.

Родина кипарисові -- Cupressaceae - кущі (можуть стелитись або бути притиснутими до землі) і невеликі дерева, але зустрічаються й дерева заввишки до 70м і товщиною стовбура до б м. Смоляних ходів у деревині немає, але є смоляні клітини -- ідіобласти. Листки лусковидні або голковидні, дрібні, з однією центральною жилкою і одним смоляним канальцем під нею, розташовані супротивно, перехресно попарно або кільчасто по три, рідше по чотири. У деяких видів (яловець) луски м'ясисті і зростаються Характерним видом цієї родини є яловець звичайний -- Juniperus communis. Це однодомна, вічнозелена, довговічна рослина, деревце або кущ з галузистими пагонами.

У медичній і ветеринарній практиці шишки ялівцю використовують як сечогінний, відхаркувальний і протимікробний засоби. На основі ефірної олії ялівцю виготовляють харчовий бальзам, який застосовують для заживлення ран.

Яловець козацький -- J. sabina -- це отруйна рослина. її морфологічною ознакою є м'яка хвоя.

Деякі види цього роду занесено в Червону книгу, наприклад яловець високий -- J. taxifolia, яловець червоний -- J. oxycedrus, яловець смердючий -- J. foetidissima. До родини кипарисові належать такі відомі рослини, як кипарис пірамідальний -- Cupressus sempervirens. Кипарис пірамідальний являє собою різновид кипарису вічнозеленого -- С. sempervirens var. semper,virens. Це найбільш поширений в культурі вид серед 15--20 видів, що ростуть у Середземномор'ї, Сахарі, Гімалаях, на півдні Китаю і в Америці. Він культивується в Криму і на Кавказі.

Рід туя -- Thuya налічує 6 видів, деякі з них широко використовуються в садівництві. Відомо 120 садових форм туї західної і 60 садових форм туї східної. Туя східна добре переносить несприятливі умови міст: пил, ущільнення грунту. її листки виділяють ефірну олію, що вбиває хвороботворні мікроби і тим самим оздоровлює повітря.

Родина тисові -- Тахасеае належить до порядку тисові -- Taxales. Вона об'єднує види, що розповсюджені здебільшого в північній півкулі. Ареал видів цієї родини розірваний. Вони ростуть і в Північній Америці, і в Європі, і в Азії. Характерним представником цієї родини є тис ягідний -- Taxus baccata. Це дерева або кущі, іноді дуже великі дерева, що досягають віку 1 500 років, а окремі живуть до 4 000 років і більше.

У листках, молодих пагонах і насінні тису знаходяться ефірна олія і алкалоїд таксин, отруйний для людей, корів і коней. Зайці та олені поїдають тис і не отруюються. Птахи і дрібні звірі (куниця) поїдають насіння тису і тим сприяють його розповсюдженню. Народна медицина використовує молоді пагони тису при серцевих захворюваннях і від водобоязні. Деревина тису тверда, важка, майже не гниє, за що отримала назву «негний-дерево», а через своєрідне забарвлення деревини називається «червоним деревом».

Червоне забарвлення деревини під дією води стає яскраво-фіолетовим, а від довгого перебування у воді -- майже чорним.

Деревина тису застосовується в будівництві, для столярних, токарних робіт. Тис широко використовується в зеленому будівництві. Він добре переносить стрижку й формування крони, якій можна надати різноманітної форми. Його темно-зелене за- барвленвя і червоні покрівельки дуже декоративні. Він добре переносить пересадку, забруднення повітря. Відомо 50 садових форм тису.

Клас гнетові.

Рослини класу гнетові -- Gnetopsida відрізняються від інших голонасінних наявністю судин у вторинній деревині, дихазіальним галуженням стробілів, наявністю схожого на оцвітину покриву навколо стробілів, ознаками минулої двостатевості стробілів, видовженими мікрокапілярними трубками, утвореними і'нтегументами насінних зачатків, двосім'ядольними зародками, супротивним розміщенням листків і відсутністю смоляних ходів. До класу гнетові належить родина ефедрові -- Ephedraceae, види якої є більш або менш ксерофільними і напівксерофільними рослинами, що ростуть у пустелях, напівпустелях, степах і рідколіссі, на піщаних і скелястих місцях.

До цієї родини належать ефедра хвощова -- Ephedra equisetinа і ефедра двоколоскова-- Е. distachya - широко розповсюджені в Середній Азії. В їх пагонах знаходиться алкалоїд ефедрин, який застосовується в медичній практиці при зниженому кров'яному тиску (гіпотонії), бронхіальній астмі, коклюші; він є складовою крапель для носа і очей. Препарати ефедрину зберігаються за списком Б.

Відділ покритонасінні, або квіткові,-- Агіозрегтае, або Magnoliophytа, займає найвищий щабель в еволюційному розвитку рослинного світу. Він «об'єднує 533 родини, близько 13 000 родів і 250 000--300 000 видів, які панують на більшій частині суходолу нашої планети і відіграють вирішальну роль у формуванні рослинного покриву. Види покритонасінних складають основну частину наземної фітомаси і забезпечують можливість існування людини. Квіткові рослини ростуть у всіх кліматичних зонах і в найрізноманітніших екологічних умовах.

Велика різноманітність покритонасінних пояснює їх високу пристосованість до різних умов існування. Покритонасінні -- наймолодша прогресивна група рослин, що інтенсивно розвивається. У багатьох видів покритонасінних збереглись ознаки голонасінних, що є доказом їх загального походження. До цих ознак належать: чергування гаплоїдного і диплоїдного поколінь з домінуванням спорофіта; втрата гаметофітами самостійності і залежність їх існування від спорофіта; характер розміщення частин квітки і плодів на квітколожі у деяких видів покритонасінних (магнолія), що подібний до розміщення насінних лусок у шишок голонасінних; наявність трахеїд з облямованими порами і смоляних ходів у деревині; наявність вічнозелених форм у покритонасінних. Ознаками, що відрізняють покритонасінні від голонасінних, є: наявність квітки і маточки, що утворилась внаслідок зростання плодолистків (мегаспоролистків), а також плоду, що формується із зав'язі маточки після запліднення; утворення насіння всередині плоду, оплодень якого захищає його від механічних пошкоджень і забезпечує зародок вологою та живленням на перших етапах його розвитку; більша, ніж у голонасінних, редукція гаметофітів. Чоловічий гаметофіт (пилок) у покритонасінних складається з двох клітин, одна з яких є генеративною і при поділі утворює два безджгутикових спермія. Жіночий гаметофіт складається переважно з семи клітин і називається зародковим мішком. Архегонії на жіночому гаметофіті не утворюються. Замість них формується яйцевий апарат з яйцеклітини і двох синергід. Крім того, відмінними

Клас двосім'ядольні, або магноліопсіди.

Клас двосім'ядольні, або магноліопсіди,-- Dicotyledones, або Magnoliopsida, об'єднує 8 підкласів: магноліїди -- Magnoliidae, ранункуліди Ranunculidae, каріофіліди -- Caryophyllidae, гамамелідіди -- Hamamelididae, діленіїди -- Dilleniidae, розіди -- Rosidae, ламіїди -- Lamiidae, астеріди -- Asteridae. Ці підкласи (містять 429 родин, близько 10 000 родів і 190 000 видів.

Підклас ранункуліди

Види підкласу ранункуліди -- Ranunculidae близькі до видів підкласу магноліїди, але більш просунуті еволюційно. Серед них переважають трав'янисті рослини і немає безсудинних форм.

Родина жовтецеві. До цієї родини -- Ranunculaceae належить близько 50 родів і понад 2 000 видів, розповсюджених головним чином в областях помірного і холодного клімату. Представники родини -- це трав'янисті рослини (наземні і водні), рідше напівкущі, невеликі кущі або ліани з простими, черговими (рідко супротивними) листками без прилистків. Представником родини, що використовується в медичній практиці, є чемерник кавказький -- Helleborus caucasicus невелика багаторічна трав'яниста рослина з коротким товстим багатоголовим кореневищем і товстими придатковими коренями.

Плід -- складна листянка. Чемерник кавказький росте в гірських лісах Західного Кавказу і в Малій Азії.

Чемерник червонуватий -- Н. purpuacens відрізняється від чемерника кавказького тим, що його листки розсічені на 5--7 часток, які, в свою чергу, розділені ще на 2--3 пальчасті частки. Цей вид росте в листяних лісах Західної України і в Західній Європі. Обидва чемерники отруйні, містять серцеві глікозиди, які за характером дії близькі до строфантину.

Аконіт отруйний -- Aconitum napellus -- багаторічна трав'яниста рослина. її підземним органом є два бульбокорені. Плід -- складна листянка. Росте аконіт отруйний у горах середньої Європи, розводиться в парках як декоративна рослина. Це дуже отруйна рослина, містить алкалоїди; особливо багаті на них коренебульби. Аконіт застосовують як знеболюючий засіб при подагрі, ревматизмі, радикуліті. З такою ж метою використовують й інші види аконітів: аконіт каракольський -- Aconitum caracolicum, аконіт джунгарський -- А. soongoricum, що ростуть у вологих гірських лісах Середньої Азії і в горах Тянь-Шаню. Від аконіту отруйного ці види відрізняються тим, що їх підземний орган складається з ланцюжка коренебульб (до 15 штук).

Дельфіній високий -- Delphinium elatum -- це багаторічна трав'яниста рослина з пальчастороздільними або пальчасторозсіченими, в обрисах округлими листками. Плід -- складна листянка. Дельфіній високий росте в лісній зоні Східної Європи і в Сибіру, часто розводиться в садах і парках. У всіх частинах рослини знаходяться алкалоїди курареподібної дії. Такі ж алкалоїди притаманні й іншим видам цього роду: дельфінію півбородатому D. semibarbatum -- з жовтими квітками, дельфінію сплутаному -- D. confusum -- з фіолетовими квітками і густим опушенням листків і чашолистків, дельфінію сітчастоплідному--D. dictyocarpum -- з темно-синіми квітками і блакитними або білуватими нектарниками і стамінодіями.

Сокирки польові, або зозулині черевички,-- Consolida regalis -- однорічна рослина з галузистим стеблом заввишки до 70 см. Плід листянка. Сокирки поширені скрізь, як польовий бур'ян, що засмічує зернові культури. Але ця рослина розводиться як декоративна. У її надземній частині є кілька алкалоїдів. Народна медицина використовує віночки сокирок як сечогінний і протиглисний засоби, а також у вигляді примочок при запаленні очей. Види роду калюжниця -- Саltha являють собою багаторічні трави. Плід апокарпний -- складна листянка.

Калюжниця росте на болотах і на луках у помірній зоні Східної і Західної Європи.

Народна медицина використовує листя цієї рослини при опіках, а препарати із трави -- при „захворюваннях шкіри.

Види роду купальниця -- Trollius -- це багаторічні трав'янисті рослини з досить великими, кулястими лимонно-жовтими квітками, із забарвленими пелюстковидними чашолистками і пелюстками, що перетворились на вузькі оранжеві нектарники. Плід -- складна листянка. Найбільш поширений вид -- купальниця європейська-- Trollius europaeus, яка здавна введена в культуру як декоративна рослина. Види роду чорнушка -- Nigella -- це однорічні рослини з простими перисторозсіченими на вузькі, майже нитко- видні частки листками і поодинокими синіми, блакитними, рідше білими або блідо-рожевими квітками. Плід коробочко- видний, ценокарпний, складається із п'яти зрослих листянок.Чорнушки розповсюджені в Південній Європі.

У медичній практиці використовується чорнушка дамаська -- Nigella damascena. її насіння застосовують як сечогінний засіб і при жіночих захворюваннях, а також як прянощі в хлібопечінні, при солінні, квашенні. Від досить поширеного виду -- чорнушки посівної -- Nigella sativa чорнушка дамаська відрізняється більш вузькими (вузьколінійними) листками і наявністю покривала із зближених верхівкових листків навколо квітки.

Горицвіт весняний -- Adonis vernalis -- багаторічна трав'яниста рослина, з товстим темно-бурим кореневищем.Плід -- складна сім'янка. Уся рослина отруйна, що зумовлено наявністю в ній серцевих глікозидів. Росте горицвіт дико в лісостепу і в степовій зоні Східної Європи, в Сибіру на схилах, лісових луках, серед кущів.

У медицині застосовують надземну частину рослини, збираючи її в період цвітіння (квітень -- травень) і використовуючи як серцевий засіб. До родини жовтецеві належить великий рід жовтець -- Ranunculus, що об'єднує близько 600 видів, розповсюджених по всіх континентах і часто домінуючих у рослинному покриві. Жовтеці -- це багаторічні трави з простими, розчленованими, довгочерешковими прикореневими і нижніми стебловими і сидячими верхівковими листками. Плід складний апокарпний -- складна сім'янка. Всі жовтеці -- отруйні рослини. Деякі з них, наприклад жовтець їдкий -- Ranunculus acris, використовують як бактерицидний і фунгіцидний засоби для лікування гнійних і важкозагоюваних ран. Бактерицидними і фунгіцидними властивостями характеризуються також види родів сон -- Pulsatilla і ломиніс -- Clematis. Види роду рутвиця--Thalictrum: Th. minus -- рутвиця мала, Th. aquilegifolium -- рутвиця орликолиста, Th. foetidum -- рутвиця смердюча містять речовини глікозидного характеру і застосовуються для зниження кров'яного тиску, при захворюваннях шкіри, жовтусі, епілепсії та інших захворюваннях. Декоративними рослинами цієї родини є орлики -- Aquilegia, анемони -- Anemone, купальниці -- Trollius.

Родина макові -- Papaveraceae -- об'єднує 26 родів і близько 250 видів, розповсюджених головним чином у країнах північної півкулі -- в Євразії та Північній Америці. Це звичайно трав'янисті рослини, рідко кущі або невеликі дерева. Плід ценокарпний: коробочка, що може бути різної форми і розкриватися по-різному. Насіння багато, воно дрібне, з олійним ендоспермом.

Найбільш характерним представником родини є мак снотворний-- Papaver somniferum. Це культивована однорічна рослина з широкопродовгуватими, двоякозубчастими листками. Вся рослина, крім насіння, отруйна, що зумовлено наявністю алкалоїдів. Основні плантації маку снотворного були в Малій Азії, Ірані, Туреччині, Киргизії та Казахстані. Зараз його культура, у зв'язку з поширенням наркоманії, заборонена. Необхідна кількість маку культивується лише в спеціальних господарствах. У медичній практиці застосовується засохлий молочний сік маку -- опій як заспокійливий і болетамувальний засіб.

Мак дикий -- Papaver rhoeas -- однорічна рослина, бур'ян. В медицині пелюстки маку дикого використовуються від кашлю.

Мак східний -- P. orientale являє собою багаторічну трав'янисту рослину з великими червоними квітками. Його культивують як декоративну рослину.

Чистотіл великий -- Chelidonium majus -- це багаторічна трав'яниста рослина з коротким кореневищем і стрижневим галузистим коренем. У всіх частинах рослини знаходиться жовтий або оранжевий молочний сік, що містить алкалоїди. Чистотіл росте в Європі, Сибіру, зустрічається в Середній Азії. У медицині чистотіл застосовується для лікування туберкульозу, захворювань шкіри, для виведення бородавок, а також як жовчогінний засіб.

Підклас каріофіліди.

Види підкласу каріофіліди -- Саryophyllidае -- це в основному трав'янисті рослини і кущі з ценокарпним гінецеєм, зігнутим периферійним зародком і периспермом. Наявність у примітивних видів цього підкласу апокарпного гінецея споріднює його з підкласом магноліїди.

Родина гречкові. До родини гречкові -- Polygonaceae належить 40 родів і близько 900 видів, широко розповсюджених майже по всій земній кулі. Це трави, кущі або ліани, рідко невеликі дерева. Плід псевдомонокарпний, тригранний, іноді крилатий горішок. Насіння містить борошнистий ендосперм. Типовим для родини є вид гречка звичайна -- Fagopyrum sagittatum. Це однорічна рослина з червонуватим заввишки ЗО-- 70 см стеблом. Плід -- псевдомонокарпний тригранний бурий горішок. Батьківщиною гречки є Східна Азія. Ця культура широко культивується в Україні та інших країнах. Очищені від оплоднів плоди гречки відомі в ужитку під назвою «гречана крупа», вони є цінним продуктом харчування.

Із квітучих верхівок гречки одержують глікозид рутин, який застосовується при захворюваннях, пов'язаних з підвищеною проникливістю судин і їх ламкістю, а також для зниження кров'яного тиску.

Гірчак зміїний, ракові шийки, або змійовик -- Polygonum bistorta -- це багаторічна трав'яниста рослина з товстим зігнутим червонуватим кореневищем. Плід -- горішок.

Росте гірчак зміїний скрізь на вологих луках, вздовж річок, у чагарниках, на торфовищах, іноді зустрічається в лісотундрі та тундрі.

У медицині використовується його кореневище як в'яжучий засіб. Рослина медоносна.

Гірчак перцевий, або водяний перець-- Polygonum hydropiper -- це однорічна рослина з галузистим червоніючим восени, лежачим або підведеним стеблом заввишки 10--70 см, видовжено ланцетними листками, часто з чорними залозистими крапками з нижнього боку. Плід -- горішок.

Рослина розповсюджена скрізь (крім півночі) на зволожених місцях, по берегах річок, канавах. її сира трава має смак перцю.

У медичній практиці використовується надземна частина рослини як кровоспинний засіб. Із гірчака перцевого добувають жовту фарбу.

Гірчак почечуйний -- Polygonum persicaria -- це однорічна рослина. Листки ланцетні з червонувато-бурою плямою (у вигляді підківки) в середній частині листкової пластинки. Плід -- тригранний горішок. У медичній практиці використовують траву як сечогінний і протигемороїдальний засоби.

Гірчак звичайний, або спориш звичайний,-- Polygonum aviculare -- це однорічна рослина заввишки 10--40 см з підведеним або лежачим стеблом. Спориш -- одна з найпоширеніших рослин, росте по всій Україні. В медичній практиці використовують траву споришу як сечогінний засіб при захворюванні нирок, як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, при туберкульозі легенів.

Ревінь тангутський-- Rheum tanguticum -- це багаторічна трав'яниста рослина з великим кореневищем, що досягає маси 12 кг, і прямим стеблом до 3 м заввишки.

Плід -- червоно-бурий, тригранний, окрилений горішок. У всіх частинах рослини знаходиться велика кількість друз оксалату кальцію. Батьківщиною ревеню тангутського є Північно-Західний Китай і Тібет. У багатьох країнах він широко культивується. У медицині застосовується кореневище з коренями як проносний і в'яжучий засіб. У побуті використовують черешки прикореневих листків для приготування компотів, киселів, начинки для пиріжків4. З цією ж метою використовують і черешки ревеню городнього -- R. rhaponticum.

Щавель кінський -- Rumeх confertus -- це багаторічна трав'яниста рослина з борозенчастим стеблом заввишки до 1,5 м. Плоди -- темно-бурі окрилені горішки, що залишаються на рослині протягом усієї зими. Щавель кінський розповсюджений майже по всій Європі (крім північних районів), на Кавказі, в Сибіру, Казахстані, Середній Азії і на Далекому Сході в лісах, на луках, по берегах річок, озер, біля доріг, на вигонах. У медицині використовують його кореневище з коренями і плоди для лікування дизентерії, легеневих і маткових кровотеч, захворювань печінки, опіків.

Щавель кислий --Rumeх confertus -- це багаторічна дводомна трав'яниста рослина з борозенчастим стеблом заввишки до 1 м і стріловидними черешковими нижніми листками. Плід -- тригранний, темно-коричневий, блискучий горішок.

Щавель кислий росте по всій Європі (за винятком Криму), на Кавказі, в Сибіру, на Далекому Сході на луках, у розріджених лісах, у горах, культивується як овочева культура. У медицині використовуються: сік трави цієї рослини -- для лікування лихоманки, цинги, ревматизму, корости; плоди -- як в'яжучий і кровоспинний засіб; кореневище й корені -- як в'яжучий засіб.

Підклас диленіїди.

Підклас диленіїди -- Dilleniidae найбільший серед підкласів квіткових рослин. Він об'єднує 95 родин. Види цього підкласу походять від магноліїд, тому найдавніші види диленіїд мають багато спільних ознак з видами магноліїд. Разом з тим деякі родини цього підкласу дуже спеціалізовані і за особливостями будови квіток значно відрізняються від магноліїд.

Родина хрестоцвіті, або капустяні -- Cruciferae, або Brassicaceae, об'єднує 380 родів (близько 3 000 видів), що розповсюджені по всій Землі, але найбільша їх різноманітність характерна для країн помірного клімату північної півкулі Хрестоцвіті -- це трав'янисті (одно- і багаторічні) рослини, рідко кущі й кущики. Плід ценокарпний: стручок (іноді членистий) або стручечок (рідко горішок), розділений вздовж перетинкою, на якій розміщується насіння. Серед видів родини багато овочевих, олійних, лікарських рослин, є декоративні види. Характерними видами родини є такі. Грицики -- Capsella bursa pastoris -- однорічний бур'ян (може давати 2--3 покоління за рік), заввишки 15--50 см. Плоди -- оберненотрикутно- серцевидні стручечки.

У медицині використовують траву грициків при маткових кровотечах. Народна медицина використовує їх також при захворюваннях печінки, нирок і сечового міхура, при каменях у нирках і жовчному міхурі.

Жовтушник сірий -- Erysimum canescens --це дворічна рослина з галузистим стеблом заввишки 30--80 см. двокінцевими волосками. Плід -- тонкий стручок (шириною 1 мм і довжиною 4--7 см), відігнутий від стебла. Вся рослина сіра від опушення притисненими двороздільними або двокінцевими волосками.

Ця рослина зустрічається в Європі, Середній Азії, Західному і Східному Сибіру, на Кавказі в степах, по сухих підвищеннях і схилах. Вона введена в культуру, оскільки містить глікозиди серцевої дії і використовується як серцевий і сечогінний засіб.

Жовтушник лакфіолевидний -- Е. cheiranthoides -- це однорічна рослина, що може давати два-три покоління на рік. Плоди до 4 см завдовжки з чотирироздільними волосками. Використовується як і Е. canescens.

Рід гірчиця -- Sinapis налічує кілька видів, серед яких гірчиця чорна -- S. nigra, або Brassica nigra, гірчиця біла -- S. alba і гірчиця сарептська, або гірчиця сиза,-- S. juncea (Brassica juncea), використовуються в медицині. Гірчиці -- це однорічні рослини з ліровидними нижніми листками, ланцетовидними середніми і вузьколанцетними верхніми. Морфологічними діагностичними ознаками цих видів є будова стручків і положення їх на стеблові, розміри та забарвлення насіння.

У гірчиці білої стручки розташовані під кутом 90° до стебла і мають довгий, сплюснутий і шаблевидно зігнутий носик. Крім того, всі частини рослини вкриті шорсткими волосками. Насіння порівняно велике, жовте, у воді ослизнюється. Остання властивість використовується в медицині.

У гірчиці сарептської стручки розміщені під кутом 45° до стебла, майже циліндричні, з видовженим, шиловидно звуженим носиком; насіння жовте, буре або сизувате.У гірчиці чорної стручки притиснені до стебла, чотиригранні, з коротким носиком; насіння темно-буре. У насінні S. nigra і S. juncea міститься глікозид синігрин, у насінні S. alba він відсутній. У насінні всіх видів гірчиць міститься жирна олія. Після її видалення із насіння S. nigra, S. juncea одержують, гірчичне борошно для виробництва столової гірчиці і гірчичників. Молоді рослини гірчиць використовують як зелений корм і силосують.

До складу родини входить багато овочевих культур, для яких характерні цілющі властивості. Наприклад, поширені види роду капуста -- Brassica, зокрема капуста головчаста, або городня,-- В. capitata (В. oleracea), їстівною частиною якої є величезна верхівкова брунька. Капуста брюссельська -- В. gemmifera відзначається високим стеблом, у пазухах листків якого утворюються невеличкі (розміром з волоський горіх) качанці. Капуста савойська -- В. sabauda має пухирчасті або гофровані листки. Капуста квіткова -- В. cauliflora характеризується розрослими галузистими суцвіттями і недорозвиненими квітками на соковитих квітконіжках. Капуста кольрабі -- В. caulorapa відзначається ріпо- видно потовщеним стеблом, яке використовується в їжу. Всі види капусти мають цінні харчові властивості. Вони містять вітаміни А, В,, В2, С, Р, К і мінеральні солі. Сік В. capitata використовують для лікування виразки шлунку і дванадцятипалої кишки.

До роду Brassica належать також: ріпа -- В. гара -- дворічна рослина, підземним органом якої є коренеплід; брюква -- В. napus і турнепс -- дворічні рослини з коренеплодами; суріпка -- В. саш- pestris -- дикоросла рослина, що засмічує посіви культурних рослин. Редька городня -- Raphanus sativus і редис -- R. sativus var radicula утворюють коренеплоди, що містять вітаміни та ефірну олію. їх використовують в їжу, а народна медицина сік коренеплодів з медом або цукром застосовує як відхаркувальний засіб. Хрін звичайний -- Armoracia rusticana утворює соковиті, м'ясисті корені, які широко використовуються як приправа до страв. Корені й листки хрону вважаються ефективним протицинготним, фітонцидним і бактерицидним засобом.

Декоративними рослинами цієї родини є нічна фіалка --Hesperts matronalis, левкой однорічний -- Matthiola annua, лакфіоль звичайний -- Cheiranthus cheiri та ін.

Родина вересові. Ця родина -- Ericaceae об'єднує 140 родів і близько 3 500 видів, поширених переважно в північній півкулі в країнах з субтропічним, помірним і холодним кліматом. Це кущі, рідко напівкущі, дерева або ліани, вічнозелені і листопадні, з простими черговими листками, без прилистків, з відносно широкою, голчастою або лускатою пластинкою. У багатьох видів спостерігається мікориза.Плід -- коробочка, кістянка або ягода, насіння -- з ендоспермом і коротким зародком.

Багно звичайне -- Ledum palustre -- вічнозелений кущ. Багно росте дико в тундрі, лісотундрі, лісовій смузі, на торфових болотах. Ця рослина отруйна, з різким п'янким, запаморочливим запахом і гірким смаком. У народній медицині застосовуються листки при різних захворюваннях, переважно проти коклюшу, золотухи, ревматизму, кровотеч. Багном обкурюють приміщення для знищення комах. Ефірна олія багна звичайного дуже подразлива і, всмоктуючись, паралізує центральну нервову систему.

Верес звичайний -- Calluna vulgaris -- це вічнозелений кущ заввишки. Плід--куляста коробочка, опушена білими щетинистими волосками. Верес росте в соснових борах Європи, в Західному і Східному Сибіру. У народній медицині він застосовується при ниркових каменях, катарі шлунку. Ця рослина--добрий медонос.

Мучниця звичайна -- Arctostaphylos uva ursi -- це сланкий вічнозелений напівкущ із шкірястими оберненояйцевидними листками, що звужуються в короткий черешок. На кожній тичинці є два вирости -- шпорці. Плоди являють собою кістянки червоного кольору, борошнисті, з однією -- п'ятьма кісточками, малоїстівні. Мучниця росте дико в лісовій зоні, на піщаних місцях, під кущами. У медицині застосовуються листки мучниці як сечогінний і в'яжучий засоби. В листках і стеблах містяться дубильні речовини. З них видобувають чорну фарбу.

Брусниця -- Уассіпіит уіїіб ісіаеа -- це вічнозелений кущик заввишки із шкірястими еліптичними або овальними, зверху темно-зеленими, знизу бліднішими, з бурими (майже чорними) залозками листками, краї яких трохи загнуті вниз. Плід -- куляста багатонасінна яскраво-червона їстівна ягода. Брусниця дико росте в Європі, Азії, Америці в сухих соснових лісах, рідше на вапняних грунтах. Надземну частину брусниці застосовують у медицині при каменях нирок, ревматизмі, подагрі як сечогінний засіб. В її листках міститься багато дубильних речовин. Плоди брусниці використовують у харчовій промисловості і в домашньому побуті. Рослина медоносна.

Чорниці -- Vaccinium myrtillus являють собою листопадний напівкущик з ребристими зеленими прямостоячими стеблами, що відходять від повзучого стебла. Плоди -- кулясті, чорні з сизуватим нальотом ягоди. Чорниця розповсюджена в Європі, Сибіру, росте головним чином в ялинових лісах, на багатих гумусом грунтах. Сушені плоди чорниці використовуються при шлункових захворюваннях, проносах (особливо в дітей). Крім того, вони широко вживаються для їди. Листки чорниці рекомендуються для лікування діабету.

Буяхи -- Vaccinium uliginosum -- це кущик заввишки з прямостоячими, округлими, зеленими пагонами, еліптичними або оберненояйцевидними листками на коротких черешках із трохи завернутими вниз краями.. Плоди -- ягоди, округлі, овальні з сизим нальотом. Вони приємні на смак і містять багато вітаміну С, моно- і дисахариди, органічні кислоти, дубильні речовини. Буяхи ростуть у сируватих хвойних і листяних лісах, на торф'яних болотах, у заростях кедра і рододендрона, на півночі і в середній зоні Європи, в Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході, на Кавказі. Плоди застосовують як протицинготний засіб. Чай з листків рекомендовано вживати при анемії, діабеті, для поліпшення обміну речовин.

Журавлина болотна -- Oxycoccus palustris являє собою вічнозелений кущик з нитковидними лежачими стеблами. Плід -- куляста, темно-червона, багатонасінна, кисла, соковита ягода. Журавлина росте дико на торф'яних болотах у середній і північній смузі Європи, в Сибіру, на Далекому Сході.

У медицині застосовують: плоди -- як жарознижуючий, протицинготний, протизапальний засіб, при захворюваннях шлунку, печінки тощо; листки -- як протицинготний засіб, при простудних захворюваннях, зниженій кислотності. Плоди використовують у харчовій промисловості. До їх складу входить бензойна кислота, що зумовлює їх зберігання протягом 8--9 місяців у свіжому вигляді. - Декоративними видами цієї родини є види роду рододендрон -- Rhododendron. Деякі з них культивують у закритому грунті під назвою азалії.

Підклас розіди.

Підклас розіди -- Иовісіае об'єднує близько 170 родин. Для найдавніших видів цього підкласу характерні такі примітивні морфологічні ознаки, як актиноморфні квітки з роздільнопелюстковим віночком, апокарпний гінецей і велика кількість тичинок. У високо- розвинених видів квітки зигоморфні, віночок зрослопелюстковий, гінецей складається з невеликої кількості маточок, монокарпний і ценокарпний, тичинок небагато.

Родина ломикаменеві -- Saхifragaceae об'єднує 6 родів і понад 1000 видів, розповсюджених головним чином у помірній і холодній зонах північної півкулі. Це дерев'янисті і трав'янисті рослини з простими, черговими, супротивними або мутовчастими, без прилистків, листками. У деяких рослин листки м'ясисті.

Квітки поодинокі або в суцвіттях, актиноморфні (рідше зигоморфні), двостатеві (рідко одностатеві), з подвійною або простою оцвітиною. Чашолистків і пелюсток п'ять (рідко чотири), тичинок п'ять -- десять або чотири -- вісім, маточка одна (або дві -- три), з двох або чотирьох плодолистків. Зав'язь багатогнізда, верхня, напівнижня і нижня, насінних зачатків багато. Плід ценокарпний -- ягода або коробочка. Характерним представником, що застосовується в медицині, є бадан товстолистий -- Bergenia crassifolia -- багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина з довгим горизонтальним повзучим кореневищем. Плід -- коробочка з двома лопатями, що розходяться. Бадан розповсюджений у горах Південного Сибіру і Середньої Азії, росте на скелях і кам'янистих схилах. Він розводиться в ботанічних садах по всій Україні. В медицині використовують кореневище, що містить багато дубильних речовин. Його застосовують: як в'яжучий, протизапальний і антисептичний засіб; в гінекологічній практиці для лікування ерозії шийки матки; при кишкових захворюваннях неінфекційного походження.

Родина товстолисті. Др родини товстолисті -- Crassulaceae, належить близько 35 родів і 1500 видів, розповсюджених дуже широко, але головним чином у теплих сухих областях Південної Африки і Середземномор'я. Це одно- або багаторічні трави, рідко кущі і напівкущі з простими, товстими, соковитими, м'ясистими, без прилистків, листками, які іноді зібрані в густі прикореневі розетки. Квітки актиноморфні, двостатеві (рідко одностатеві, причому тоді рослини дводомні), в суцвіттях китиця, волоть, щиток або зонтик. Оцвітина подвійна. Чашолистків від 3 до 20, вільних або зрослих. Віночок роздільнопелюстковий, рідше зрослопелюстковий. Пелюсток стільки, скільки чашолистків, а тичинок стільки, скільки пелюсток, або вдвічі більше. Тичинки вільні або зростаються основами з пелюстками. Маточок стільки, скільки пелюсток. Біля кожної маточки знаходиться по одній лусковидній нектарниковій залозці. Плід складний апокарпний (рідко ценокарпний): багатолистянка, рідко коробочка.

Представником родини, що застосовується в медицині, є родіола рожева-- Rhodiola rosea -- золотий корінь, або розовий корінь, як її називає місцеве населення. Це багаторічна дводомна трав'яниста рослина з дерев'янистим, товстим, галузистим (багатоголовим) бульбоподібним кореневищем, вкритим скупченими недорозвиненими лусковидними листками. Від кореневища відходить кілька тонких коренів. Плоди -- багатолистянки, з коротким тонким носиком, пурпурні або зеленуваті. Родіола розповсюджена в Арктиці, в горах Західної Європи, Алтаю, в Східному Сибіру, в горах Середньої Азії, Карпатах, в Монголії та Китаї. Вона росте по берегах річок, на галечниках, скелях, дюнах, у тундрі. Використовується як загальний стимулюючий засіб, особливо при розумовій праці. Крім того, родіола підвищує опір організму несприятливим умовам, тобто має так звану адаптогенну дію (як і рослини родини аралієві). Інтенсивна заготівля рослини призвела до значних зменшень її природних заростей. Рослина знаходиться під охороною.

Каланхое перисте--Kalanchoe pinnata є багаторічною трав'янистою рослиною з прямим м'ясистим стеблом заввишки 60-- 120 см, часто здерев'янілим у нижній частині. Каланхое перисте розповсюджене дуже широко в тропічних країнах різних континентів. Воно росте на кам'янистих грунтах по сухих гірських схилах (до висоти 500 м над рівнем моря), а також на піщаних морських узбережжях, на скельних берегах річок. Широко культивується в кімнатних умовах (часто його називають «кімнатний женьшень»), а також уведене в промислову культуру. Препарати каланхое застосовують як протизапальний засіб, для лікування незагоюваних ран, пролежнів, у хірургічній, стоматологічній і акушерсько-гінекологічній практиці.

Каланхое Дегремона -- К. daigremontiana відрізняється від каланхое перистого здатністю утворювати на зубчиках листків велику кількість «діток» -- маленьких рослинок з листочками і корінцями. На нижній стороні листка в каланхое Дегремона є рожево- фіолетові розводи. Каланхое росте на південно-західній частині острова Мадагаскар на піщаних грунтах. Місцеве населення використовує сік і свіжі розім'яті листки для швидкої зупинки кровотечі при пораненнях, для лікування при наривах, різних екземах і висипах на шкірі.

Очиток великий, або заяча-капуста велика,-- Sedum maximum являє собою багаторічну трав'янисту рослину заввишки 40--80 см потовщеним веретеновидним кореневищем. Листки супротивні, потовщені, м'ясисті, довгасто-овальні.

Плід -- складна листянка. Очиток розповсюджений у центральних і західних районах Європи в широколистяних, рідше в мішаних лісах. Водний екстракт із трави очитка випускається під назвою «Біосед» і застосовується як біостимулюючий засіб.

Родина аґрусові. Родина Grossulariaceae об'єднує 2 роди і близько 150 видів, розповсюджених у помірних і холодних країнах північної півкулі. Це дерева і кущі, часто з колючками. Представники родини мають прості, почергові листки, без прилистків. Квітки рослин поодинокі або в суцвітті поникла китиця, актиноморфні, з подвійною або простою чотири-п'ятичленною оцвітиною, чотир- ма-п'ятьма тичинками, однією маточкою із двох -- п'яти плодолистків, з нижньою одногніздою зав'яззю. Плід -- ягода.

До родини аґрусові належать такі відомі рослини, як агрус відхилений Grossularia reclinata -- колючий кущ з пагонами, вкритими пальчастороздільними шипами. Плід--ягода, що може бути куляста, овальна, зелена, жовта, білувата або пурпурна, обпушена шорсткими волосками або без них, із залишком оцвітини на верхівці. Батьківщиною аґрусу вважаються Європа, Північно-Західна Африка і Азія, де він росте в лісах, на лісових галявинах, серед кущів. Культивують його з XVI ст. і називають «північним виноградом» (культура аґрусу доходить до 65° пн. ш.). Відомо понад 500 сортів аґрусу. Його плоди використовують при перевтомі, а також як засіб, що регулює кров'яний тиск.

Смородина чорна -- Ribes nigrum -- це кущ без шипів з три п'ятилопатевими листками, на нижній стороні яких знаходяться точкові жовті залозки. Плід -- куляста чорна ягода із залишком засохлої оцвітини на верхівці. Вся рослина дуже ароматна. Чорна смородина росте дико в Європі, Сибіру, Середній Азії по берегах річок, у вологих лісах, по окраїнах боліт. Вона уведена в культуру з кінця XIX -- початку XX ст. Плоди смородини чорної містять велику кількість вітамінів, каротин, мікроелементи, органічні кислоти, пектинові речовини; листки і бруньки -- ефірну олію, вітаміни групи В, вітамін С, каротин, солі фосфору, заліза тощо. В медицині використовують: плоди -- для лікування і профілактики променевих уражень, при захворюваннях шлунку, серцево-судинної системи, як протицинготний засіб, при венеричних захворюваннях; листки -- при подагрі, ревматизмі, для ванн при рахіті і діатезах у дітей тощо; бруньки -- як вітамінний і дезинфікуючий засіб. Ягоди чорної смородини споживають у сирому і переробленому вигляді. їх заготовляють на зиму (сушать, варять, перетирають з цукром), використовують у кондитерській промисловості і для виробництва вин. Не рекомендують уживати чорну смородину після інфаркту, а також при тромбозах.

Смородина червона, або порічки червоні,-- Ribes rubrum -- це кущ без шипів з три п'ятилопатевими черговими листками. Структура квіток така ж, як і у смородини чорної. Плід -- куляста соковита ягода, що'буває червона, біла, рожева або темно-вишнева. Смородина червона розповсюджена в північній півкулі в зоні з помірним кліматом, досягає гірських районів Центральної Америки. Вона введена в культуру в XV--XVI ст., налічує понад 50 сортів. Плоди порічок багаті на вітаміни Вь В]2, Р, Е, К, РР, каротин, містять кумарини, пектинові та мінеральні речовини, органічні кислоти тощо. В медицині використовують плоди й листки порічок: плоди -- як джерело вітамінів, для виведення із організму холестерину, при шлунково- кишкових захворюваннях, як протизапальний і потогінний засоби, для підвищення тонусу організму; листки -- при подагрі, ревматизмі і сечокам'яній хворобі.

Родина розові. -- Rosaceae налічує 100 родів і понад 3 000 видів, розповсюджених по всій земній кулі. Найбільша їх різноманітність відзначена в країнах з помірним кліматом північної півкулі. Це листопадні й вічнозелені дерева, кущі, багаторічні (рідше однорічні) тр&ви, іноді ліани. Листки цих рослин чергові, рідко супротивні, прості і складні, з прилистками, які рано опадають або зберігаються, зростаючись з основою листка (рахіса). Квітки поодинокі і в суцвіттях, актиноморфні (рідко зигоморфні), п'ятичленні, рідше чотири- або шестичленні. Квітколоже випукле, плоске, увігнуте або келихоподібне.Чашечка роздільнолиста (іноді здається зрослолистою, якщо чашолистки відходять від розширеної дисковидної основи квітколожа), іноді з підчашею. Віночок майже завжди розвинений, яскраво забарвлений, рідко він недорозвинений, малопомітний або відсутній. Андроцей циклічний. Кількість тичинок може відповідати кількості пелюсток, але частіше вдвічі, вчетверо і більше перевищує її. Маточка одна або багато, утворена одним або кількома плодолистками. Гінецей простий і складний, апокарпний або ценокарпний. Зав'язь одно-, дво- або багатогнізда, верхня або нижня. Характерною особливістю для видів родини розові є наявність гіпантія^ що утворюється при зростанні основ чашолистків, пелюсток і тичинок з квітколожем. Форма гіпантія може бути різноманітною: блюдце-, дзвонико-, глечикоподібною. У видів з нижньою зав'яззю гіпантії зростаються з нею і при дозріванні плодів стають соковитими (соковита частина плодів яблуні, груші); іноді гіпантій стає твердим, здерев'янілим. Плоди прості і складні, апокарпні або енокарпні:горішки, кістянки, яблука, полуничини, цинародії. Насіння не має ендосперму. Родину розові поділяють на чотири підродини: таволгові -- Spiraeoideae, розові -- Rosoideae, яблуневі -- Maloideae, сливові -- Prunoideae, які розрізняються головним чином будовою квітки, гінецея і плода.

Підродина таволгові. Ця підродина -- Spiraeoideae об'єднує види з невеликими квітками. Плід апокарпний -- складна листянка.

Представником підродини є таволга середня -- Spirea media. Це кущ заввишки 1--2 м з невеликими еліптичними листками, що мають 6--8 гострих зубчиків на верхівці. Таволга поширена в Правобережному Лісостепу, зрідка зустрічається у Вінницькій, Хмельницькій областях, спорадично в Карпатах. Росте серед кущів у світлих лісах, на кам'янистих схилах, уведена в культуру як декоративна рослина.

Горобинник горобинолистий -- Sorbaria sorbifolia, являє собою кущ заввишки 2--3 м з непарноперистоскладними листками і дрібними (6--8 мм у діаметрі) квітками, зібраними у волотеподібні суцвіття. Вся рослина, особливо на початку вегетації, густо опушена. Горобинник розводиться в садах як декоративна рослина.

Гадючник звичайний, або зелені горішки,-- Filipendula vulgaris -- це багаторічна трав'яниста рослина. Плоди'--складні листянки. Гадючник звичайний поширений у південних районах України, Західному і Середньому Сибіру, в Казахстані, на Кавказі. Росте в степах, на сухих луках, галявинах, на окраїнах лісів, у чагарниках. Він застосовується в народній медицині як сильний сечогінний, проносний і кровоспинний засіб і як засіб від геморою і грижі. Входить до складу збору Здренко.

Гадючник оголений -- Filipendul a denudata -- це багаторічна трав'яниста рослина з повзучим кореневищем і високим, заввишки до 2м стеблом. Плоди -- складні листянки, закручені по спіралі. Гадючник оголений поширений майже скрізь, за винятком Далекого Сходу. Він росте в сирих лісах, на трав'янистих болотах, на луках, по берегах водоймищ. Народною медициною застосовуються квітки цієї рослини як слабов'яжучий засіб, при кровотечах, проносах, як потогінне і засіб від нежитю.

Підродина розові. Характерна особливість видів цієї підродини -- Rosoidеае полягає в тому, що їх листки складні, мають прилистки, які приростають до черешка (рахіса) листка. Квітки поодинокі або в суцвіттях. Плоди прості або складні, апокарпні: суничина (фрага), цинародій, складна кістянка, складний горішок.

Характерним представником цієї підродини є малина звичай Rubus idaeus-- багаторічна кореневищна рослина з дворічними шипуватими стеблами. Плід апокарпний -- складна кістянка. Малина звичайна поширена в Європі, в Сибіру, Середній Азії. Вона росте в широколистяних і хвойних лісах, на вирубках, згарищах, широко культивується, налічує багато сортів. Плоди малини використовують як потогінний засіб при простудних захворюваннях, а також як сировину для харчової промисловості.

До роду Rubus належить також ожина -- R. caesius -- багаторічна рослина, дещо схожа на малину, з напівколесовидно зігнутими, густо вкритими шипами стеблами і чорними блискучими плодами, прирослими до квітколожа. Ожина поширена скрізь в Європі, Західному Сибіру (крім арктичних районів), в Казахстані, Середній Азії і на Кавказі. Вона росте по долинах річок і струмків, у сирих лісах, заростях чагарників, на вирубках і галявинах. Ця рослина введена в культуру, її плоди приємні на смак, використовуються безпосередньо в їжу, в кондитерському виробництві, для виробництва безалкогольних напоїв. Сік плодів раніше застосовували як барвник для ниток і тканин.

Морошка -- Rubus chamernorus -- це дводомна багаторічна трав'яниста рослина з простими ниркоподібними, по краю городчастими листками і поодинокими білими верхівковими роздільностатевими квітками. Плоди -- кістянки, спочатку червоні, а при дозріванні -- жовті. Морошка поширена в тундрі, лісотундрі, тайзі в Європі, Сибіру й на Далекому Сході. Вона росте на торф'яних болотах, у заболочених лісах, мохових і чагарникових тундрах. Плоди використовують в їжу; їх споживають сирими або роблять заготівки для зберігання. В народній медицині вони є сечогінним засобом. Рослина вважається добрим медоносом.

, Суниці лісові-- Fragaria vesca являють собою багаторічну трав'янисту рослину з коротким кореневищем і лежачими стеблами -- вусами, що вкорінюються.

Плід апокарпний -- із багатьох горішків, занурених у соковиту м'якоть квітколожа. Суниці поширені в Карпатах, у Поліссі, в лісостеповій і степовій зонах та Гірському Криму. Вони ростуть у лісах, на схилах, галявинах, у чагарниках. Ця рослина введена в культуру, існує багато її сортів.