Фармацевтична ботаніка

Використовують листки і плоди суниць. Плоди їдять у сирому і переробленому вигляді, застосовують у кондитерському виробництві і для виготовлення безалкогольних напоїв. Листки є замінювачем чаю. Народна медицина використовує плоди і листки як сечогінний засіб, при подагрі, ниркових каменях.

Полуниці, або суниці зелені,-- Fragaria viridis -- це рослина, схожа на суниці. Але вона дводомна її плоди темно-червоні з мускатним ароматом, волоски на квітконіжках спрямовані в різні боки, а плодики майже не занурені в м'якуш квітколожа. Полуниці дуже поширені. Існують садові великоплідні сорти. Полуниці використовуються так, як і суниці.

Перстач прямостоячий, або калган,-- Potentilla erecta -- це багаторічна трав'яниста рослина з коротким потовщеним дерев'янистим кореневищем. Наявність чотирьох пелюсток у квітці є видовою діагностичною ознакою, яка відрізняє перстач прямостоячий від інших видів цього роду, що мають п'ятипелюстковий віночок. Плід--багато-горішок. Ця рослина поширена переважно в лісовій зоні Європи, росте між кущами, на луках і по болотах. Кореневище перстача містить дубильні речовини (20 -- 35 %), флавоноїди, еф|рну олію. Наукова і народна медицина використовують його як в'яжучий засіб.

Родовик лікарський--Sanguisorba officinalis являє собою багаторічну трав'янисту рослину з товстим дерев'янистим кореневищем і прямостоячим стеблом заввишки 20 -- 100см (іноді вище). Плід -- однонасінний чотиригранний горішок. У країнах СНД родовик лікарський поширений скрізь, крім Крайньої Півночі і пустель Середньої Азії та Казахстану. Він росте на заливних луках, у розріджених лісах, на узліссях, лісних галявинах і серед чагарників. У медичній практиці використовують кореневище і корені як в'яжучий і кровоспинний засоби при шлункових захворюваннях і маткових кровотечах. Кореневища родовика містять до 25 % дубильних речовин, крохмаль, ефірну олію, сапоніни, барвники, а листки -- до 0,036 % вітаміну С і каротин. На Кавказі листки родовика використовують в їжу. Відваром суцвіть раніше забарвлювали тканини в сірий і червонуватий кольори. Родовик -- добрий медонос, цінна кормова і декоративна рослина.

Рід шипшина -- Rosa - це кущі з пагонами, що вкриті шипами. Плід -- цинародій (багатогорішок у розрослому м'ясистому гіпантії). При дозріванні плодів квітколоже розростається, забарвлюється в червоний або оранжевий колір з різними відтінками і стає м'ясистлм. У медичній практиці застосовується шипшина травнева -- Rosa majalis, або Rosa cinnamomea -- це високий кущ, пагони якого вкриті загнутими вниз парними і щетиновидними шипами. У медичній практиці використовують плоди, тобто гіпантії, як полівітамінний засіб. Вони входять до складу вітамінних зборів. Препарат «Олія шипшини», який отримують з плодиків, застосовують для лікування захворювань шкіри, опіків, пролежнів тощо. Відвар коренів шипшини здавна використовується народною медициною як в'яжучий і закріплюючий засіб при шлункових захворюваннях. До видів з великим вмістом вітаміну С та інших вітамінів, крім шипшини травневої, належить шипшина зморшкувата-- R. rugosa з майже шкірястими, великими зморшкуватими листками. її батьківщиною є Далекий Схід, Японія, Китай.

Шипшина голчаста-- Rosa acicularis відзначається численними парними, злегка зігнутими або прямими, тоненькими шипиками, розміщеними біля основ листків. Вона поширена в північних районах від Тихого океану до Санкт-Петербурга, на півдні по Волзі, в північному Казахстані, в лісах Тянь-Шаню.

Шипшина Федченка -- R. fedtschenkoana має великі прямі розширені до основи шипи, шкірясті, майже округлі сизуваті листочки і великі (завдовжки до 5см) щетинисто опушені червоні плоди. Вона росте на Памірі, Алтаї, Західному Тянь-Шані.

Шипшина Беггера -- Rosa beggeriana відзначається двома серповидно-зігнутими, жовтуватими шипами біля основ листків. Листочки і плоди маленькі. Вона росте в Середній Азії і Казахстану, на Памірі, Алтаї і Тянь-Шані.

Шипшина собача -- це кущ з рідкими, але міцними, зігнутими і в основі розширеними шипами. Його чашолистки перисторозсічені, після відцвітання відгинаються вниз і відпадають задовго до достигання плодів. На верхівці плодів (гіпантіїв) знаходиться п'ятикутна площадка. Ця шипшина поширена по всій Україні, в південних районах Європи і на Північному Кавказі. її плоди (гіпантії) значно бідніші на вітамін С (0,2--0,9 %) порівняно з плодами шипшини травневої. їх використовують для виготовлення препарату «Холосас», який застосовується при хворобах печінки, а також як сечогінний засіб.

До роду шипшина належать усі сорти троянд (понад 12 000); вони розрізняються забарвленням і кількістю квіток на стеблі, їх розмірами, строками цвітіння, ароматом. Такі види шипшини, як дамаська -- R. damascena і столиста -- R. centifolia, культивуються для одержання ефірної олії, що використовується в парфумерії і для виготовлення препарату «Розанол» з сильно вираженими бактерицидними властивостями.

Підродина яблуневі. Види цієї підродини -- Maloideae характеризуються нижньою зав'яззю, соковитими плодами -- «яблуками», що утворюються при розростанні гіпантія і зростанні його із зав'яззю.

Яблуня домашня -- Malus domestica -- це поширене плодове дерево з простими, яйцевидними листками на невеликих черешках. Квітки з рожевими пелюстками і жовтими тичинками зібрані в зонтиковидних суцвіттях. У культурі яблуня домашня росте скрізь, крім північних районів. В плодах містяться цукри (5--24 % залежно від сорту), органічні кислоти, вітамін С та інші вітаміни. У медицині застосовують екстракт яблучнокислого заліза, а в побуті вживають плоди в свіжому вигляді і в різноманітних виробах.

Крім яблуні домашньої, в культурі відомі такі види: яблуня сливолиста, або китайська,-- М. prunifolіа з еліптичними листками і невеликими (1,5--2 см завдовжки) плодами; яблуня Палласа -- М. pallasiana з видовжено загостреною верхівкою листків і куле- видними (8--10 мм у діаметрі) плодами, яблуня ягідна -- М. bасata з кулевидними (8--10 мм у діаметрі) плодами. Деякі види цього роду мають ряд форм з махровими квітками. Плоди вказаних видів вживають в їжу сирими, з них варять варення, їх використовують у кондитерській промисловості.

Груша звичайна -- Pyrus communis -- це дерево, іноді з колючками, якими закінчуються пагони. Квітки дерева в бутоні рожеві, при розкриванні -- білі з темно-червоними пиляками, в щитковидних суцвіттях. Структура квітки така ж, як і в яблуні. Плід грушоподібний або округлий з кам'янистими клітинами навколо насінної камери. Груша звичайна поширена по всій Україні, крім південного степу. Вона росте в світлих лісах. Культивується в більш південних районах, ніж яблуня. Існує близько 5 000 сортів груш, плоди яких розрізняються за смаковими якостями, формою, строками дозрівання і зберігання. Народна медицина використовує сушені плоди груш як в'яжучий засіб. У побуті споживають їх в їжу сирими, готують компоти, варення, цукати.

Айва довгаста -- Cydonia oblonga -- це плодове дерево заввишки 1,5--8 м з еліптичними або яйцевидними листками завдовжки 3--7 см, зверху голими, знизу сіруватими від густого опушення. Плоди являють собою яблука, досить великі, ребристі, вкриті павутинистими волосками, які легко стираються, з твердою, ароматною м'якоттю. Плоди відзначаються великою кількістю кам'янистих клітин і наявністю 15--20 насінин у кожному гнізді. Насіння часто злипається в грудочки тому, що в його зовнішній шкірці знаходяться слизові клітини. Насіння використовується в медицині для лікування проносів, кровохаркання, кровотеч, а також застосовується в косметиці. Плоди є сировиною для кондитерської промисловості і безпосередньо вживаються в їжу.

Хеномелес, або айва японська,-- Chaenomeles speciosa -- це колючий кущик заввишки 0,8--3м. Плоди яблуковидні, кулясті або овальні, завдовжки 4--5 см, лимонно-жовті, дуже ароматні. Батьківщина хеномелесу -- Японія. Його плоди багаті на вітамін С, з них готують компоти, варення, напої.

Горобина звичайна -- Sorbus aucuparia являє собою дерево заввишки до 18 м або кущ з сірою гладенькою корою. Плоди (яблука) кулевидної або овальної форми, оранжеві, червоні або жовті з невеликою кількістю кам'янистих клітин або без них. Ця рослина поширена в Правобережному Поліссі, лісостепу, на Кавказі. Росте біля водойм, на вирубках, як підлісок в лісах, у придорожних лісопосадках. Її зрілі висушені плоди, зібрані до заморозків, використовуються як полівітамінний, протицинготний, кровоспинний засоби, свіжі плоди -- при атонії кишечника, дизентерії, атеросклерозі, нирковокам'яній хворобі, гіпертонії.

Горобина домашня -- Sorbus domestica відрізняється від горобини звичайної тим, що її листки складаються з 5--12 листочків, квітки мають дещо більші розміри, а плоди -- велику кількість кам'янистих клітин. Горобина домашня росте в лісах, серед чагарників, у горах Криму, Кавказу і Балканського півострова, доходить до північного лісостепу. Вона культивується як декоративна рослина в садах і парках південних областей України. Плоди горобини домашньої використовують в їжу. Горобина чорноплідна -- Aronia melanocarpa -- це кущ з простими еліптичними або оберненояйцевидними листочками з двоякогородчастим краєм. її квітки невеликі, в щитковидних суцвіттях звичайної для підродини будови. Плоди яблуковидні, блискучі, з восковим нальотом, з великим вмістом вітамінів С, Р, каротину, цукрів (5--10 %), органічних кислот, пектинових і дубильних речовин, мікроелементів. Плоди використовуються для лікування гіпертонії та профілактики атеросклерозу, в харчовій промисловості. З них одержують біологічно активний барвник з великим вмістом (близько 6,5 %) вітаміну Р.

Глід криваво-червоний -- Crataegus sanguinea -- це кущ або невелике деревце з пагонами двох видів: видовженими, в пазухах листків яких знаходяться колючки завдовжки 2--5 см, і вкороченими зі скупченими листками, які часто закінчуються колючкою. Плоди яблуковидні криваво-червоні, із залишками чашолистків на верхівці. Глід криваво-червоний поширений у лісній і лісостеповій зонах Європи, Західного і Східного Сибіру, Середньої Азії. Він росте в розріджених лісах, на узліссях, по берегах річок, широко культивується на Україні, в Сибіру, Казахстані. У медичній практиці використовуються квітки, листки і плоди глоду як кардіотонічний, спазмолітичний, седативний, гіпотензивний і протиалергічний засоби.

Підродина сливові. Ця підродина -- Prunoideae об'єднує дерева й кущі з простими черговими листками з опадаючими прилистками. Зав'язь одногнізда. Плід -- соковита або суха кістянка. Характерним представником підродини є мигдаль звичайний -- Amygdalus communis. Це деревце з ланцетними, короткочерешковими листками. Плід -- суха кістянка з неїстивним оплоднем, великою кісточкою і однією насіниною. Мигдаль має два різновиди: мигдаль солодкий -- A. communis var dulcis і мигдаль гіркий -- A. communis var amara. Зовні ці різновиди однакові. Мигдаль гіркий росте дико в горах Копет-Дагу (Туркменістан), у Західному Тянь-Шані, в Південній Арменії. Мигдаль солодкий у дикому вигляді не зустрічається. Обидва різновиди культивують у Середній Азії, в Криму і на Кавказі.

У насінні мигдалю гіркого міститься глікозид амигдалін, який розщеплюється на глюкозу, бензойний альдегід і синильну кислоту. Насіння отруйне (вживання 5--10 насінин спричиняє отруєння). У медицині насіння використовується для приготування гірко- мигдальної води, що застосовується для покращення смаку ліків, як заспокійливий і знеболюючий засіб. У насінні мигдалю солодкого амигдаліну немає, тому його використовують в їжу, для виготовлення різних кондитерських виробів. Жирна олія, що знаходиться в насінні, використовується як розчинник для ін'єкційних препаратів.

Лавровишня лікарська-- Laurocerasus officinalis -- це вічнозелений кущ або деревце з черговими шкірястими, цілокраїми, довгасто-еліптичними, короткочерешко- вими листками, зверху блискучими, знизу бліднішими, матовими. Плід -- чорна кістянка. Лавровишня дико росте на Чорноморському узбережжі Кавказу. З її кори і бруньок виготовляють лавровишневу воду, яку застосовують нарівні з гіркомигдальною.. Плоди вживають в їжу. Рослина рекомендована для озеленення районів з м'яким кліматом.

Вишня звичайна -- Cerasus vulgaris являє собою дерево з еліптичними листками і опадаючими прилистками. Плодами є кулясті кістянки різного кольору -- від світло- до темно-червоного (залежно від сорту) з соковитою м'якоттю. Батьківщиною вишні вважається Середземномор'я. Вона поширена в садах по всій Україні, без належного догляду дичавіє. У медицині застосовується вишневий сироп для покращення смаку ліків (при виготовленні дитячих лікарських форм). Плоди їдять у свіжому і переробленому вигляді. їх використовують у харчовій, кондитерській промисловості, для виробництва напоїв.

Черешня -- Cerasus avium -- це дерево, що схоже на вишню. Від останньої черешня відрізняється наявністю залозок біля основи листкової пластинки, опушенням нижнього боку листків і відсутністю приквіток. її плоди -- кулясті кістянки різного кольору -- від жовтих до темно-червоних (залежно від сорту). Вони більші, солодші і визрівають раніше, ніж плоди вишні. Черешня поширена в західних і південних областях України, в Лівобережному Лісостепу, Гірському Криму. Широко використовуються її плоди, які споживають у сирому і переробленому вигляді.

Слива домашня -- Prunus domestica -- це дерево дикоросле -- з колючками, в культурі -- без колючок. Плоди м'ясисті, кулясті або довгасті, червоні, темно-сині, жовтуваті або зелені (залежно від сорту) кістянки з сизим восковим нальотом і однією сплюснутою кісточкою. Слива поширена по всій Україні. Вона культивується в садах і парках, іноді дичавіє. Плоди сливи використовують у свіжому і переробленому вигляді в харчовій, кондитерській і лікеро-горілчаній промисловості. Вони містять цукри, вітаміни, органічні кислоти і велику кількість пектинових речовин. Як і інші плоди, що містять пектини, сливи сприяють виведенню з організму радіоактивних речовин.

Слива розлога, або алича -- P. divaricata являє собою кущ або деревце заввишки. Слива відзначається еліптичними опушеними на нижньому боці по жилках листками і жовтими, синіми або червоними кулястими (20--ЗО мм у діаметрі), еліптичними кислими плодами -- кістянками з великим вмістом вітаміну С. Алича поширена на півдні як плодова рослина. її батьківщина -- Кавказ і Середня Азія. Плоди використовують у харчовій промисловості, для виготовлення безалкогольних напоїв. У медицині алича вважається протицинготним засобом.

Слива колюча, або терен колючий,-- P. spinosa -- це дуже колючий галузистий кущ з еліптичними або довгасто-яйцевидними листками. Плоди синьо-чорні кістянки з сизим нальотом, кулясті або овальні, 1 --1,5 см в діаметрі, із зеленою м'якоттю і яйцевидною кісточкою. Ця рослина поширена по всій Україні, на Кавказі, в Північному Казахстані. Росте на узліссях, у річкових долинах, на галявинах, по балках, ярах. Практичне використання знаходять плоди, квітки, насіннйг-етебла й корені. Плоди містять близько 8 % цукрів, майже 2,5 % органічних кислот, близько 1 % пектинових речовин і понад 1,5 % дубильних. У сирому вигляді їх споживають після заморозків, коли вони втрачають терпкість, стають кисло-солодкими, приємними На смак. Із свіжих плодів готують варення, компоти, спиртні напої, оцет, квас. У Франції недозрілі плоди маринують замість маслин. У насінні терну міститься до 37 % жирної олії, яка може бути використана в техніці, у листках -- 0,2 % аскорбінової кислоти. Іноді листки використовують як замінник чаю, а пагони -- для дубління шкір. Народна медицина застосовує квітки як проносний засіб, плоди -- як в'яжучий, корені й деревину -- як потогінний, кору -- як жарознижувальний. У гомеопатичній практиці квітки терну використовують при невралгії.

Черемха звичайна -- Padus avium syn. Padus racemosa -- це дерево (рідко кущ) заввишки до 15м, з густою кроною і еліптичними листками до 10см завдовжки. Плоди -- чорні кулясті кістянки з солодкою в'яжучою м'якоттю. Черемха поширена по всій Україні, в Західному Сибіру, північному Казахстані, на Кавказі і Тянь-Шані. Вона росте по долинах річок, на узліссях і галявинах. Плоди черемхи містять до 5 % цукрів, багато дубильних речовин, органічні кислоти, флавоноїди, ефірну олію, їх вживають в їжу свіжими, використовують для виготовлення різних напоїв, як начинку для пирогів. У медицині використовують плоди як в'яжучий засіб. У листках містяться до 0,28 % вітаміну С, ефірна олія і фітонциди. За допомогою витяжок із листків вбивають патогенні мікроорганізми. До цієї підродини належать такі відомі рослини, як абрикос звичайний -- Armeniaca vulgaris і персик звичайний-- Persica vulgaris їх плоди широко застосовуються в харчовій промисловості, а з насіння одержують олію, яка використовується нарівні з олією з насіння мигдалю.

Родина бобові. Ця родина -- Fabaceae, або Leguminosae, об'єднує близько 650 родів і 17 000 -- 18 000 видів. Це одно- і багаторгчні трав'янисті рослини, кущі, дерева й ліани. На коренях бобових є бульбочки з бульбочковими бактеріями, які здатні засвоювати атмосферний азот, збагачуючи ним грунт. Листки складні (рідко прості), чергові (рідко супротивні), з прилистками. Останні можуть рано опадати, перетворюватися на колючки чи луски або сильно розростатись і виконувати функції листка. Квітки бобових мають приквітки й зібрані в суцвіттях китиця, волоть, рідше головка або зонтик. Поживні речовини містяться в сім'ядолях зародка (білок, крохмаль, жирна олія). У багатьох видів цієї родини знайдені біологічно активні речовини, що зумовлює застосування їх у медицині. Родина бобові поділяється на три підродини: цезальпінієві -- Caesalpinioideae, мімозові'-- Mimosoideae і метеликові -- Papilionoideae, або бобові--Faboideae.

Підродина цезальпінієві. До підродини Caesalpinioideae належить до 2 800 видів, поширених головним чином у тропічних і субтропічних країнах. Листки в них перисто- або двоякоперисто- складні (рідко прості).

Касія вузьколиста -- Cassia angustifolia являє собою кущ заввишки до 1м. Плід -- довгасто-овальний, плоский, багатонасінний, серповидно- зігнутий біб. Касія вузьколиста поширена в Східній Африці і в країнах, що знаходяться на узбережжі Червоного моря. Використовуються її плоди і листки (олександрійський лист і олександрійський стручок) як послаблюючий засіб.

Таке ж застосування мають і боби касії гостролистої -- Cassia acutifolia, яка відрізняється від касії вузьколистої меншими розмірами листочків і плодів. Вона поширена в долині річки Ніл у Судані.

Використовують також плоди касії трубчастої -- Cassia fistula-- дерева, що росте в Індії, Південно-Східній Азії і має великі (до 70 см завдовжки) вузькі (2,5--3 см завширшки) боби. Останні не розкриваються і розділені поперечними перегородками на камери, в яких знаходиться по одній твердій блискучій насінині, оточеній темною кислувато-солодкою м'якоттю. Як послаблюючий засіб використовують також листки й боби інших видів роду касія.

Гледичія колюча -- Gleditsia triacanthos -- це дерево заввишки 25--30 м з великими простими або галузистими колючками завдовжки 15--20 см. Плоди -- боби завдовжки до 50 см і 3--4 см завширшки, зігнуті, темно-коричневі. М'якоть плодів солодкувата, з фітонцидними властивостями. В гніздах бобів знаходяться досить великі, квасолевидні, коричневі, блискучі насінини без ендосперму. Батьківщина гледичії -- Північна Америка. У степовій частині України, у Ростовській області, Краснодарському, Ставропольському краях Росії і в Середній Азії вона культивується протягом двох століть. Із молодих листочків гледичії одержують алкалоїд трикантін, який застосовується при лікуванні шлунково-кишкового тракту, а із стулок бобів -- антраглікозид, для якого характерні послабляючі властивості. Деревина гледичії ядрова, тверда, щільна. Ядро має відтінки кольору від жовто-рожевого до рожево-коричневого, заболонь жовтувата. Рослина є добрим медоносом.

Підродина мімозові. Ця підродина -- Mimosoideae об'єднує близько 2 800 видів, поширених головним чином у тропічних і субтропічних країнах. Це дерева, кущі, рідше трави і напівкущі. Найбільшим за чисельністю в цій підродині є рід акація, види якого поширені головним чином в Австралії і Африці. Для видів австралійських акацій характерно, що черешки їх листків розширені, а листкова пластинка більш чи менш редукована. У деяких видів африканських акацій прилистки перетворюються на порожнисті колючки, в яких поселяються мурашки. Із африканських акацій одержують камеді. Особливо цінні в цьому відношенні акації сенегальська-- Acacia Senegal і аравійська -- A. arabica. Це невеликі дерева (заввишки 6--8 м), або великі кущі з трійчастими, загнутими вниз гачком шипами на молодих пагонах. Плоди -- видовжені, досить широкі боби. Порошок аравійської камеді застосовується як емульгатор при виготовленні олійних емульсій, а розчин камеді у воді -- як обволікаючий засіб. Камеді широко використовуються в техніці та інших галузях виробництва. Акація срібляста -- A. dealbata -- це дерево з двоякопарнопе- ристими листками. Батьківщиною акації сріблястої є Австралія. Дерево культивується в садах і парках Чорноморського узбережжя Кавказу. Квітучі гілки цього дерева продають у лютому -- березні під назвою «мімоза». Рослину використовують для одержання гуміарабіку і як декоративну.

Мімоза соромлива -- Mimosa pudica поширена у всіх тропічних країнах. Особливість дерева полягає в тому, що воно активно реагує на подразнення, складаючи листочки і опускаючи черешок.

Підродина метеликові, або бобові. Ця підродина -- Раріїіоnoideae, або Faboideae, налічує близько 12 000 видів, розповсюджених по всій земній кулі. Це трав'янисті рослини, кущі, ліани і рідко дерева. Плоди -- сухі боби, рідко соковиті. Насіння без ендосперму, і лише у деяких видів зберігається його невелика кількість (один -- п'ять шарів). Із лікарських рослин до цієї підродини належать такі види. Мишатник, або тєрмопсис ланцетовидний,-- Thermopsis lanceolata -- це багаторічна трав'яниста рослина з довгим розгалуженим кореневищем. Мишатник поширений у лісній і степовій зонах Європи і Сибіру, в горах Казахстану і Середньої Азії. Росте на різних грунтах групами по низинних місцях, уздовж доріг, у посівах як бур'ян. Уся рослина отруйна, містить до .2,5 % алкалоїдів, сапоніни, дубильні речовини, смоли, слиз, сліди ефірної олії, вітамін С. У медичній практиці застосовується трава мишатника як відхаркувальний засіб, а з насіння одержують алкалоїд цитизин, який збуджує дихальний центр і підвищує кров'яний тиск при операціях, отруєннях, шокових станах, а також полегшує відвикання від куріння (таблетки «Табекс»),

Буркун жовтий, або лікарський,-- Melilotus officinalis являє собою дворічну трав'янисту рослину з довгим стрижневим коренем і галузистим стеблом заввишки 50-- 200см. Буркун жовтий поширений по всій території України на лісових галявинах, узліссях, на схилах балок, біля канав та доріг, як бур'ян ,у садах. У медицині використовують верхівки квітучих пагонів, що містять кумарини, ефірну олію, вітаміни Е, С, каротин та інші біологічно активні речовини. Буркун лікарський має відхаркувальні, пом'якшувальні, седативні, болетамувальні, вітрогінні та антикоа- гулюючі властивості. З нього виготовляють зелений витяжний пластир, а народна медицина використовує квітки для лікування абсцесів та набряків, герпесу, тріщин заднього проходу. Верхівки квітучих пагонів використовують при виготовленні напоїв, пива, дХя віддушки тютюну. Близький до описаного хімічний склад і фармакологічні властивості мають буркун високий -- М. altissi- mus, буркун білий -- М. albus і буркун зубчастий -- М. dentatus.

Солодка гола -- Glycyrrhiza glabra -- це багаторічна трав'яниста рослина з коротким товстим кореневищем, від якого відходять підземні пагони (столони) і товстий корінь завдовжки до 1,5м. Солодка гола поширена по солончакуватих місцях і приморських схилах на півдні степової частини України та в Криму. Вона росте в заростях чагарників, у долинах річок, на пісках, уздовж доріг, як бур'ян у посівах. У медицині використовують підземні органи. Солодка гола виявляє різнобічну терапевтичну дію. Вона має спазмолітичні, відхаркувальні, протизапальні, сечогінні та послаблюючі властивості, чинить протиалергічну, антибіотичну та протипухлинну дію, регулює водно-сольовий обмін в організмі. Корінь солодки входить до складу грудних, шлункових, сечогінних чаїв. Високо цінують цю рослину в Китаї, де вона входить до половини складних рецептів і використовується нарівні з женьшенем. З солодки одержують такі препарати, як гліцирам, гранули «Флакарбін», ліквіритон, екстракти солодкового кореня сухий та густий, грудний еліксир та сироп. У харчовій промисловості солодковий корінь використовується у виробництві пива, лимонаду, квасу, вина, жувального тютюну, а в інших галузях -- як піноутворювач для вогнегасників, інгредієнт туші, чорнил, акварельних фарб, кремів для взуття.

Астрагал шерстистоквітковий -- Astragalus dasyanthus -- це багаторічна трав'яниста рослина з довгим стрижневим коренем. Астрагал шерстистоквітковий поширений у степовій зоні України. Він росте в цілинних степах, по схилах балок і річних долин, у рідких чагарниках. У медицині застосовується трава рослини при хронічній серцевій недостатності, гіпертонічних захворюваннях і судинних захворюваннях нирок (гострий нефрит).

Астрагал густогалузистий -- А. рііеіосіасіиз являє собою кущ з галузистими пагонами заввишки до 1м, густо вкритий майже горизонтально відігнутими колючками довжиною 2--3,5см. Астрагал густогалузистий поширений у Туркменії, в східній і центральній частинах Копетдагу на висоті 1000--1400м над рівнем моря. Він росте на гірських степових кам'янистих схилах, щебенистих осипах з розрідженим трав'яним покривом. У фармацевтичній практиці застосовують камедь астрагала як зв'язуючий матеріал при виготовленні таблеток і пілюль, а полісахарид бассорин -- як протизапальний і послаблюючий засіб. У текстильній промисловості камедь використовували для закріплення фарб, у виробництві шкіряного взуття -- для проклейки підошов.

Арахіс підземний, або земляний горіх -- Arachis hypogaea -- це однорічна рослина з галузистим прямостоячим або лежачим стеблом і складними парноперистими листками на довгих черешках, насіння без ендосперму з великим вмістом жирної олії (до 55%) і білка (25-30 %). Батьківщина арахісу -- Бразилія. Його промислові плантації знаходяться в Північній Африці, Індії, Китаї. Арахіс культивується в Закавказзі, на Північному Кавказі, на півдні України і в Середній Азії. Використовується жирна олія арахісу (аналогічно оливковій і мигдальній). Крім того, ця олія використовується для виготовлення маргарину, а мука з насіння після його обезжирювання і саме насіння -- для виготовлення кондитерських виробів.

Вовчуг польовий -- Ononis arvensis являє собою трав'янисту рослину або напівкущ з коротким, багатоголовим темно-бурим кореневищем і стрижневим, унизу галузистим коренем. Вовчуг поширений по всій Україні, на Кавказі й Алтаї. Він росте на луках, на межах, серед чагарників, на берегах річок. Настойка кореня застосовується для лікування геморою, а також як послаблюючий, сечогінний, кровоспинний і протизапальний засоби.

Козлятник лікарський -- Galega officinalis -- це багаторічна трав'яниста рослина з підземним органом-кореневищем. Козлятник поширений у південних і південдр-західних районах України, в Криму і на Кавказі. Росте по луках, чагарниках, лісах, ярах, на обочинах доріг. Надземна частина рослини (трава й насіння) застосовуються при цукровому діабеті. Народна медицина використовує козлятник як пото- і сечогінний засіб і як засіб, що посилює лактацію.

Робінія звичайна, або біла акація,-- Robinia pseudoacacia -- це дерево заввишки 30--35 м, іноді кущ з непарно- перистоскладними листками з 9--21 яйцевидними або овальними листочками. Батьківщина білої акації -- Південна Америка. Рослина поширена по всій Україні, на Кавказі і в Середній Азії з XVII століття. Вона росте в лісопосадках, уздовж доріг, у парках, вважається добрим медоносом.

У медицині застосовуються квітки білої акації при порушенні сечокислого обміну і при жіночих захворюваннях. Препарат «Фларонін», який одержують з квіток, має гіпоазотемічну дію. Деревина акації важка, тверда, з жовтуватою заболонню і жовтувато-бурим ядром. її використовують у гідротехнічних спорудах, для виготовлення дерев'яних гвинтів тощо.

Карагана дерев'яниста -- Caragana arborescens являє собою кущ або невелике деревце з парноперистими листками. Природний ареал карагани дерев'янистої знаходиться в лісній смузі Сибіру і Монголії, де вона росте як підлісок, на узліссях, по кам'янистих схилах, по берегах річок. В Європі вирощується понад 200 років. Корені, листки й квітки карагани дерев'янистої використовуються при головних болях, захворюваннях печінки, атеросклерозі, гіповітамінозах, а листки, крім того,-- як антибактеріальний і дезінфікуючий засіб.

Софора японська -- Sophora japonica -- це дерево заввишки до 25см. Софора поширена в Середній Азії, Японії. Культивується більш ніж у 80 країнах. Використовують квітки у фазі бутонізації і зрілі плоди. Квітки софори -- промислове джерело рутину і кверцетину. Настойка із плодів використовується для лікування трофічних виразок і гнійних ран.

Горох посівний -- Pisum sativum є цінною високобілковою культурою. В недозрілому насінні гороху (зелений горошок) міститься багато вітаміну С: 100 г такого насіння задовольняє добову норму споживання цього вітаміну для людини. Квасоля звичайна-- Phaseolus vulgaris також вважається цінною високобілковою культурою. В її насінні містяться білки, які за своїми властивостями наближаються до білків м'яса. Стулки бобів квасолі й усю надземну масу після збору врожаю використовують як антидіабетичний засіб.

Соя щетиниста -- Glycine hispida -- це рослина, з насіння якої готують понад 100 харчових продуктів (молоко, масло, кефір, вершки, сир, хліб для хворих діабетом, печиво, каву, шоколад. Із сої одержують сировину для виготовлення пластмас і фанерного клею, а її трава після силосування додається в корм сільськогосподарських тварин. Стулки бобів і трава можуть бути використані як засіб, що знижує вміст цукру в організмі при захворюваїтьдіабетом, а жирна олія з недозрілого насіння -- як засіб, що сприяє загоюванню ран і виразок, утворених внаслідок дії радіаційного випромінювання. Боби -- Vicia faba є цінною харчовою, кормовою і сидеральною культурою. Сочевиця -- Lens culinaris -- цінна харчова (майже забута) культура, що поліпшує обмін речовин в організмі, сприяє похудінню при ожирінні.

Багато видів цієї підродини культивують як кормові. Це такі рослини, як конюшина -- Тгіїо1іигтг, люцерна -- Меdicago, чина--Lathyrus, горошок-- Vicia, еспарцет -- Onobrichis, люпин -- Lupinus. Декоративними рослинами цієї підродини є вистерія китайська -- Wisteria sinensis -- ліана із запашними бузковими квітками в повислих китицях і чина запашна, або запашний горошок,-- Lathyrus odoratus.

Родина жостерові -- НЬатпасеае налічує 60 родів і понад 900 видів, поширених у всіх частинах світу, але переважна більшість їх знаходиться в тропічних і субтропічних областях. Це невисокі дерева, кущі, кущики, часто з колючками.

Жостір проносний - Rhamnus cathartica -- це дводомний кущ або деревце заввишки 1--5 м, з супротивними гілками, що закінчуються колючкою. Жостір поширений по всій Україні за винятком Карпат і полинного степу. Росте на узліссях, галявинах, по луках, серед чагарників, на схилах, у балках, долинах. Його плоди використовуються як м'який послаблюючий засіб. Треба уважно слідкувати, щоб серед них не було домішок кістянок крушини ламкої, бо вони спричиняють блювоту. Такі домішки розпізнаються по кісточках, які в крушини ламкої мають хрящоподібний дзьобик.

Крушина ламка -- Frangula alnus являє собою кущ або деревце заввишки 1--5 м, без колючок, з червонувато-бурою корою, з білими сочевичками на молодих пагонах. Вона поширений на Кавказі та в Малій Азії, а також культивується в садах і парках України спочатку червонуваті, а при повному дозріванні -- фіолетово-червоні, з двома-трьома кісточками, які мають хрящоподібний дзьобик. Крушина ламка поширена майже по всій території України. Вона росте серед чагарників, у лісах, по берегах річок і ставків, на вологих луках. Кора молодих пагонів застосовується як сильний послаблюючий засіб, але не раніше, ніж через рік після збирання. Кору використовують також для дубління шкір, плоди -- для фарбування тканин, деревину -- для виготовлення цвяхів, фанери тощо.

Цукеркове дерево, або ховенія,-- Hovenia dulcis одержало таку назву тому, що його розширені звивисті плодоніжки («цукерки») за смаком нагадують ізюм або сушені абрикоси. Ховенію вирощують у Південно-Східній Азії (Китай, Японія). У Китаї її називають «японським червоним деревом» за красиву деревину червонуватого забарвлення. Ховенію вирощують у Південно-Східній Азії (Китай, Японія). У Китаї її називають «японським червоним деревом» за красиву деревину червонуватого забарвлення.

Родина зонтичні, або селерові - Umbelliferae, або Аріасеае, об'єднує близько 300 родів і 3 000 видів, поширених майже по всій земній кулі, але головним чином у північній помірній зоні (менше -- в горах тропіків). Це в основному багаторічні трав'янисті рослини, іноді дуже великі -- заввишки 3м, інколи однорічні, напівкущі або види, що утворюють щільні подушковидні дернови- ни. Підземним органом деяких видів є коренеплід. У всіх частинах рослин знаходяться ефіроолійні канальці, а в стеблах -- добре розвинена коленхіма, завдяки чому вони можуть досягати значної висоти. Форма ендосперму на поперечному розрізі може бути плоскою, випуклою, вігнутою, серцевидною, що також є видовою ознакою. До складу родини входять види, що застосовуються в медицині, сільському господарстві та інших галузях.

Аніс звичайний, або ганус,-- Pimpinella anisum -- це однорічна рослина з борозенчастим стеблом. У плодах міститься до 10 % анісової ефірної олії, що застосовується в медицині, харчовій промисловості і парфумерії. В Україні аніс вирощують як ефіроолійну рослину. Препарати плодів мають відхаркувальні, протизапальні, анти- спастичні, сечогінні та бактерицидні властивості.

Кмин звичайний -- Carum carvi -- це дво- або багаторічна трав'яниста рослина з м'ясистим коренем. У помірній зоні кмин поширений майже скрізь. Росте на вологих луках і полях. Культивується. У медицині використовуються плоди, які мають бактерицидну, спазмолітичну, анестезуючу, відхаркувальну, проносну і жовчогінну дію. В кулінарії кмин вважається доброю приправою через приємні запах і смак.

Кмин індійський, або ажгон,-- Carum ajowani являє собою однорічну трав'янисту рослину з галузистим стеблом. Батьківщиною рослини вважається Індія. Цей кмин культивується в Казахстані, Краснодарському краї Росії, південних районах України. В медицині використовують його плоди, з яких одержують тімол.

Фенхель звичайний--Foeniculum vulgare -- це трав'яниста дво- або багаторічна рослина. Фенхель поширений на узбережжі Середземного моря, в Криму, на Кавказі і в деяких районах Середньої Азії. Його культивують у південно-західній частині України і в Краснодарському краї Росії. Настої плодів використовують як засіб від кашлю, для поліпшення травлення, при жовчно- та нирковокам'яній хворобах, а також для поліпшення смаку ліків і в лікеро-горілчаному виробництві. З ефірної олії готують «кропову воду» -- вітрогінний засіб для немовлят.

Кріп пахучий -- Аnethum graveolens -- це однорічна трав'яниста рослина з прямостоячим борозенчастим стеблом. Кріп поширений у східному Середземномор'ї. Він широко культивується як зеленна овочева культура (є сорти з великим вмістом вітамінів В, С, каротину) і для одержання ефірної олії. В медицині використовують плоди, з яких готують препарат спазмолітичної дії «Анетол».

Амі зубна -- Аmmi visnaga являє собою дворічну трав'янисту рослину з борозенчастим стеблом. Амі зубна поширена на Кавказі, в сухих солонцевих степах, іноді як бур'ян у посівах. Вона культивується на півдні України, в Молдові, на Північному Кавказі. У медицині використовують плоди, з яких одержують келін, що застосовується при коронарній недостатності, бронхіальній астмі, коклюші, спастичних станах шлунково-кишкового тракту і сечовивідних шляхів. Він входить до складу препаратів «Келатрин» і «Вікалін». З плодів одержують також препарат спазмолітичної дії «Авісан».

Амі велика -- Аmmi majus-- це однорічна трав'яниста рослина, зовні схожа на амі зубну, але значно більша від неї. Стебло амі великої пряме, голе, борозенчасте, у верхній частині галузисте. Амі велика поширена в Середземномор'ї та Північній Африці, культивується в Краснодарському краї Росії. Використовуються її плоди, з яких одержують препарат «Аміфурін», що застосовується при лікуванні лейкодерми (вітіліго).

Морква посівна-- Daucus sativus являє собою дворічну трав'янисту рослину. На першому році життя морква утворює прикореневу розетку і великий, м'ясистий, оранжевий (може бути жовтий або білий) коренеплід. На другому році вона цвіте.У дикому вигляді морква поширена в Європі, Середній Азії, Африці, Австралії, Новій Зеландії, Північній і Південній Америці. Вона широко культивується, існує багато сортів. Культура моркви поширена до Заполяр'я. У медицині використовують коренеплоди, листки і плоди моркви. Коренеплоди розглядаються як вітамінний засіб, оскільки в них містяться вітаміни С, Вь Вг, каротин. Сухі листки ефективні при геморої. Із плодів одержують препарат спазмолітичної дії «Даукарин». Коренеплоди є сировиною для харчової промисловості, а коренеплодами кормових сортів відгодовують сільськогосподарських тварин.

Морква дика -- Daucus carota -- це одно- або дворічна рослина. Вона відрізняється від моркви посівної більш грубим білим невеликим коренеплодом і наявністю опушення з верхнього боку листків. Морква дика поширена як бур'ян по всій території України, крім високогір'я Карпат. Екстракт її плодів входить до складу препарату «Уролесан», що застосовується для лікування жовчно- та нирковокам'яної хворобу

Петрушка городня-- Petroselium crispum -- це дворічна трав'яниста рослина. її підземним органом є білий, м'ясистий, дуже запашний коренеплід, який утворюється на першому році життя разом з прикореневими листками. Батьківщина петрушки -- Південна Європа. Культивується на всіх континентах (крім арктичних і субарктичних районів) як овочева зеленна і пряна культура. У народній медицині застосовуються всі частини рослини (особливо коренеплоди і плоди) як сечогінний засіб при захворюваннях нирок і сечового міхура.

Пастернак посівний -- Рastinaka sativa --це дво- або багаторічна трав'яниста коренеплідна рослина. Пастернак дико росте по всій Україні на луках, схилах, обочинах доріг, пустирях, як бур'ян у посівах. Його широко культивують як овочеву культуру. У медицині використовують відвар плодів як спазмолітичний засіб, котрий рекомендують при хронічній коронарній недостатності, ниркових і шлунково-кишкових захворюваннях. Коренеплоди використовують у лікувально-дієтичному харчуванні для покращення травлення, як болезаспокійливий, відхаркувальний, капілярозміцнюючий засоби.

Коріандр посівний -- Coriandrum sativum -- це однорічна рослина з тонкоборозенчастим, зверху галузистим стеблом. В оплодні є шість ефіроолійних канальців (чотири на зовнішньому боці і два -- на внутрішньому). Пастернак дико росте по всій Україні на луках, схилах, обочинах доріг, пустирях, як бур'ян у посівах. Його широко культивують як овочеву культуру. У медицині використовують відвар плодів як спазмолітичний засіб, котрий рекомендують при хронічній коронарній недостатності, ниркових і шлунково-кишкових захворюваннях. Коренеплоди використовують у лікувально-дієтичному харчуванні для покращення травлення, як болезаспокійливий, відхаркувальний, капіля- розміцнюючий засоби.

Коріандр посівний -- Coriandrum sativum -- це однорічна рослина з тонкоборозенчастим, зверху галузистим стеблом. Коріандр поширений як здичавіла рослина на Кавказі, в Криму, Середній Азії, широко культивується в Україні, на Північному Кавказі, у Воронезькій області Росії, Краснодарському краї. Плоди застосовуються як вітрогінний, відхаркувальний, жовчогінний, антисептичний, протигеморойний засоби, а також для виготовлення маринадів, у лікеро-горілчаній, кондитерській і парфумерній промисловості. Жирна олія плодів використовується для виготовлення шоколаду, а ефірна замінює ефірну олію троянд.

Селера запашна, або пахуча,-- Apium graveolens -- це дворічна трав'яниста рослина, з великим, м'ясистим, білим, веретеновидним коренеплодом. Селера поширена в дикому виді в Криму, на Кавказі, в Середній Азії. Росте на морському узбережжі, на солонцюватих місцях, вологих і болотистих луках, по берегах річок, серед бур'янів. Здавна введена в культуру. Її коренеплоди і плоди застосовуються як болезаспокійливий, сечогінний засоби, а також для покращення апетиту й травлення; листки -- як протицинготний засіб; сік із трави -- як сечогінний і при сечокам'яних захворюваннях. Препарати селери ефективні при ожирінні.

Дягель лікарський -- Archangelica officinalis являє собою звичайно багаторічну трав'янисту рослину з товстим коренем, що містить молочний сік. Дягель поширений по всій Україні, в Західному Сибіру, Перед- кавказзі. Росте в лісній і степовій зонах по берегах річок, озер, канав, на заливних луках, у пойменних лісах. Культивується. В культурі зацвітає на другий-третій рік. У медицині використовують препарати з коренів, які мають спазмолітичні, протизапальні, сечогінні, потогінні та заспокійливі властивості. Листки, пагони й корені вживають в їжу (на півночі Європи). Ефірну олію використовують у парфумерії, лікеро-горіл- чаній і рибоконсервній промисловості.

Любисток лікарський -- Levisticum officinalis -- це багаторічна трав'яниста рослина з кореневищем і великими м'ясистими коренями. Вона культивується в основному на індивідуальних ділянках у південних і південно-західних районах України. В народній медицині використовуються: плоди -- як сечогінний, відхаркуючий, кровоочисний, болезаспокійливий засоби; листки -- при головних болях, корені -- при захворюваннях серця, нирок, шлунково-кишкового тракту, при водянці, як кровоочисний засіб і в разі випадіння волосся.

Ферула смердюча -- Ferula assa foetida -- це багаторічна монокарпічна рослина з великим м'ясистим коренем з молочним соком і товстим стеблом заввишки до 1м. Ферула поширена в пустелях Середньої Азії. Використовується затверділий .молочний сік коренів (камедосмола «ассафетіда») як протисудомний засіб при деяких нервових захворюваннях.

Цикута отруйна -- Cicuta virosa -- це багаторічна трав'яниста рослина з товстим кореневищем. Цикута поширена майже по всій Європі і Північній Америці. Росте по берегах річок і у вологих місцях. Уся рослина отруйна: вона містить алкалоїди, які спричиняють параліч дихальних м'язів, що призводить до смерті. її соковиті, приємні на смак солодкуваті кореневища часто вживаються дітьми, що викликає їх отруєння. Народна медицина використовує цикуту для лікування шкірних захворювань, ревматизму, подагри.

Болиголов плямистий -- Соnium maculatum це дворічна трав'яниста рослина з неприємним мишиним запахом, що спричиняє головну біль. Ефіроолійні канальці у всіх органах болиголова відсутні. Рослина дуже отруйна; містить алкалоїди, основним з яких є коніїн. Дія останнього подібна до дії нікотину і кураре. Болиголов поширений у Східній Європі, на Кавказі, в Середній Азії, Західному Сибіру. Траву болиголова використовують у народній медицині і в гомеопатії як болезаспокійливий і протисудомний засіб, а також для лікування злоякісних пухлин і фіброми матки.

Родина жимолостеві -- Caprifoliaceae об'єднує 14--15 родів і близько 500 видів листопадних або вічнозелених невеликих дерев, кущів, кущиків і трав'янистих рослин. Жимолостеві поширені досить широко, але головним чином у країнах помірного клімату північної півкулі і в гірських районах тропіків.

Калина звичайна -- Viburnum opulus -- це кущ або невелике деревце. Плід -- псевдомонокарпна кістянка, куляста або овальна, яскраво- червона, соковита. Калина звичайна поширена майже по всій Європі, в Західному Сибіру, на Уралі. Росте в лісах, серед чагарників, по берегах річок, на луках, часто культивується. Кора калини використовується як кровоспинний засіб при маткових і гемороїдальних кровотечах, як в'яжучий і заспокійливий засіб; плоди -- при атеросклерозі, гіпертонії, нервовому збудженні, спазмах судин, при злоякісних пухлинах, шкірних захворюваннях, як вітамінний, потогінний і загальнозміцнюючий засоби; квітки -- в народній медицині при кашлі, застуді тощо.

Бузина чорна -- Sambucus nigra являє собою деревце або кущ заввишки 3--10 м. На молодих пагонах багато жовтуватих сочевичок. Плід -- ягодовидна кістянка з двома -- чотирма кісточками, соковита, чорно-фіолетова. Бузина поширена по всій Україні. Росте як підлісок у широколистяних лісах, часто культивується як декоративна рослина в садах і парках. У медицині застосовуються всі частини рослини (крім коренів) як протизапальний, сечогінний і потогінний засоби.

Бузина червона, або звичайна -- Sambucus racemosa -- це дуже галузистий кущ з великими світлими сочевичками. Плід -- червона кістянка. Бузина червона поширена в Східній і Західній Україні. Росте в лісах, заростях чагарників. її вирощують як декоративну рослину. В народній медицині листки, кора й плоди застосовуються як послаблюючий засіб, а кора і листки, крім того,-- як блювотний.

Бузина трав'яниста -- Sambucus ebulus -- це багаторічна трав'яниста рослина з прямим, галузистим, борозенчастим стеблом. Рослина поширена в Правобережному Лісостепу, в Карпатах, на Поліссі. Росте на лісних вирубках, узліссях, серед чагарників, по берегах водойм, на засмічених місцях. Препарати бузини трав'янистої застосовують як сечогінний, протидіабетичний і антимікотичний засоби. Рослина дуже отруйна. Застосовувати її треба вельми обережно.

Родина валеріанові -- Valerianaceae об'єднує 13 родів і понад 400 видів переважно трав'янистих рослин (рідко кущів, напівкущів), поширених у Південній Америці, помірній зоні Північної Америки і по всій Європі.

Валеріана лікарська -- Valeriana officinalis -- це багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 2м, з невеликим кореневищем. Валеріана поширена в лісовій і степовій зонах, у горах Криму й Кавказу. Росте на вологих луках, по чагарниках, у трав'янистих степах. Розводиться в Україні, Білорусії, у Воронезькій та Нижньоновгородській областях Росії. У медицині застосовують корінь і кореневище валеріани лікарської як заспокійливий засіб.

Патрінія середня -- Patrinia intermedia -- це багаторічна трав'яниста рослина з товстим довгим стрижневим, майже негалузистим коренем і коротким потовщеним підземним пагоном. Патрінія поширена на Алтаї, в Середній Азії. Росте на скелях. Уводиться в культуру. У медицині використовуються підземні органи як заспокійливий засіб. За характером дії патрінія подібна до валеріани, але перевищує її за лікувальним ефектом.

Підклас ламіїди

Підклас ламіїди -- Lamiidae є найбільшим за кількістю видів. Вважають, що види ламіїд походять від найдавніших видів розід. До підкласу належать високорозвинені представники квіткових рослин. Квітки ламіїд завжди мають зрослопелюстковий віночок, а кількість частин квітки завжди постійна.

Родина пасльонові -- Solanасеае об'єднує близько 90 родів і не менше 2 900 видів, розповсюджених досить широко, але найбільші концентрація і різноманітність їх характерні для Центральної і Південної Америки й Австралії. Це в основному багаторічні трави, напівкущі, рідше кущі і навіть невеликі дерева (в тропіках). їх листки прості, чергові, без прилистків. Багато видів цієї родини отруйні, містять алкалоїди, наявність яких зумовлює застосування їх в медицині.

Беладона звичайна -- Atropa belladonna є багаторічна трав'яниста рослина з коротким кореневищем і товстим м'ясистим коренем. Беладона поширена в Карпатах, Закарпатті, Криму, на Кавказі, в Закавказзі. Вона росте поодиноко або групами на узліссях, вирубках, уздовж доріг; подекуди культивується. Рослина дуже отруйна. У всіх органах рослини містяться алкалоїди, головним з яких є атропін. Рослина виявляє протиспазматичну та болетамувальну дію. Препарати беладони рекомендуються при функціональних розладах вегетативної нервової системи, алергічних захворюваннях, безсонні та ін.

Скополія карніолійська -- Scopolia carniolica -- це багаторічна трав'яниста рослина з великим товстим багатоголовим кореневищем. Скополія карніолійська поширена в Карпатах, Закарпатті, на Західному Кавказі, в Закавказзі. Вона росте у вологих букових і ялинових лісах. Рослина дуже отруйна, містить алкалоїди, які використовують як заспокійливий і снотворний засоби в психіатрії, для лікування паркинсонізму, в офтальмології.

Блекота чорна -- Hyoscyamus niger являє собою дворічну трав'янисту рослину. В перший рік життя блекота утворює прикореневу розетку черешкових довгасто-яйцевидних, виїмчасто-перистолопатевих листків. Блекота чорна поширена як бур'ян по всій території Європи (крім Крайньої Півночі), на Кавказі, на півдні Середньої Азії, в Сибіру, на Далекому Сході. Вона зустрічається невеликими групами на пустирях, біля житла, на смітниках; подекуди культивується. Рослина дуже отруйна; у всіх її частинах містяться алкалоїди. Листки використовують як протиспазматичний і болезаспокійливий засоби; олійний екстракт ефективний при невралгіях і ревматизмі.

Дурман звичайний -- Datura stramonium це однорічна рослина з трійчастовильчастим стеблом. Дурман звичайний поширений по всій Україні, в Прибалтиці, Білорусії, на Кавказі, півдні Середньої Азії, в окремих районах Західного Сибіру і Далекого Сходу. Він росте здебільшого на смітниках, але подекуди культивується. Рослина дуже отруйна.. Вона містить алкалоїди, які застосовуються як заспокійливий засіб при бронхіальній астмі. Листки входять до складу лікувальних сигарет «Астматол» і препарату «Астматин».

Перець стручковий однорічний -- Capsicum annuum культивується як однорічна овочева рослина. Батьківщина стручкового перцю -- Мексика, де він росте як кущ. У культурі є два різновиди: перець гіркий і перець солодкий. Перець гіркий у харчовій промисловості використовується як приправа в маринадах, соліннях, а в медицині -- для покращення апетиту і як місцевий подразливий засіб. Солодкий перець містить багато вітаміну С (навіть більше, ніж плоди шипшини). Його плоди споживають в їжу сирими та у складі різних страв. Паслін дольчастий -- Solarium laciniatum на батьківщині (в Австралії, Новій Зеландії) є багаторічною рослиною, але культивується як однорічна. Вся рослина (крім плодів) отруйна, містить глюкоалкалоїди, з яких одержують кортизон.