Основи бібліотечно-бібліографічних знань

Обсяг ДБА, його склад і конкретне наповнення в бібліотеках різних типів далеко не однакові. Так, не можна порівнювати ДБА і великих бібліотек з багатомільйонними книжковими фондами, сотнями тисяч читачів, складною і розгалуженою внутрішньою структурою і невеличких масових (районних, міських, сільських) бібліотек. Якщо ДБА державних, регіональних, обласних бібліотек має універсальний характер, то в спеціальних бібліотеках він відображає переважно літературу по визначеній або декільком спорідненим, близьким галузям знання.

На зміст складу ДБА впливають особливості профілю обслуговуваного бібліотекою району і контингент її читачів. Переважний розвиток тих або інших галузей промислового і сільськогосподарського виробництва, наявність в місті або області крупних підприємств, наукових і науково-дослідних закладів і організацій, вищих і середніх спеціальних учбових закладів визначають необхідність повнішого розкриття в ДБА літератури відповідної тематики, створення особливих картотек, організації профільованого комплектування довідкового фонду. Такий склад ДБА - результат його тривалого історичного розвитку. Спочатку в нього входили каталоги, розкриваючи склад і зміст документального фонду бібліотеки.

Потім в ДБА стали включатися різні довідкові видання, бібліографічна допомога, зокрема створювані в бібліотеці, бібліографічні картотеки, а також копії найбільш значних, раніше виконаних письмових бібліографічних довідок, як в даній, так і в інших бібліотеках.

Функції ДБА по розширенню інформаційного потенціалу будь-якої бібліотеки за рахунок надання відомостей про вітчизняні і зарубіжні документи безвідносно до їх місцезнаходження конкретизується першочерговою вимогою: забезпечити читачам доступ до єдиного бібліотечного фонду країни.

Надзвичайно важливим аспектом розвитку ДБА бібліотек в сучасних умовах є все більш широке використання новітніх технічних засобів, зокрема ЕОМ, створення в бібліотеках великих автоматизованих баз бібліографічних даних. Тільки на цій основі, можливо забезпечити практичну реалізацію прогресивних інтеграційних тенденцій, кооперацію і координацію ДБА бібліотек на різних рівнях (відомчому і міжвідомчому, регіональному і всеукраїнському), зрештою створення єдиного довідково-бібліографічного апарату всіх бібліотек країни.

Найбільш загальні вимоги до ДБА окремої бібліотеки зводяться до того, що він повинен:

1) відповідати об'єму і змісту роботи бібліотеки певного типу, всемірно сприяти вирішенню тих, що стоять перед нею народногосподарських, виховних і інших завдань;

2) оперативно поповнюватися новими матеріалами і звільнятися від застарілих, невживаних і дублюючих одне одного джерел;

3) профілюватися відповідно до договорів про кооперацію і координацію з іншими бібліотеками і органами НТІ;

4) зберігати єдність, удосконалювати свої системні якості на основі всеобічного розвитку специфічних функцій складових його частин і, разом з тим, посилення взаємодії між ними.

Завдання, для вирішення яких використовується ДБА, дуже різноманітні і пов'язані з напрямами діяльності бібліотеки. Так, за допомогою ДБА ведеться комплектування і докомплектування фонду бібліотеки.

Особливо важлива роль ДБА в різних формах популяризації фонду, в бібліографічному інформуванні читачів, їх довідково-бібліографічному обслуговуванні, в рекомендаційності процесу підготовки бібліографічного посібника, в роботі по підвищенню рівня бібліографічної підготовки бібліотекарів і читачів, в методичній роботі бібліотек - регіональних і галузевих науково-методичних центрів.

Риси особливого в ДБА найяскравіше виявляються в двох типах бібліотек - універсальних і спеціальних.

ДБА республіканських, регіональних, обласних бібліотек універсальні за змістом, розрізняються за об'ємом і структурі, що обумовлене історією розвитку бібліотеки і сучасними масштабами її діяльності.

Основна частина ДБА зосереджена в бібліографічному відділі і розташовується поблизу від пунктів обслуговування читачів. Проте в сучасній універсальній науковій бібліотеці багато відділів (в першу чергу галузеві) ведуть бібліографічну роботу, створюють ті або інші елементи ДБА («розподілений» ДБА), тому велике значення набуває питання про ДБА УНБ як єдиній системі, що знаходиться в основному у веденні бібліографічного відділу. Бібліографічний відділ в УНБ формує основну частину (ядро) довідково-бібліографічного фонду (ДБФ) бібліотеки, забезпечує його актуальність і відповідність інформаційним потребам читачів. Відділ створює і веде бібліографічні картотеки універсального змісту. Він же формує фонд виконаних довідок. Каталоги бібліотеки входять в ядро ДБА.

Відповідальність за ведення каталогів бібліотеки покладена на відділ обробки літератури і організації каталогів. Бібліографічний відділ керує роботою з складання зведених каталогів за окремими видами документів, що поступають в бібліотеки регіону.

Диференціація ДБА залежить від розподілу бібліографічних функцій між бібліографічним і іншими відділами і виглядає в УНБ, як правило, таким чином. ДБА бібліографічного відділу є центральним. Він тісно пов'язаний з ДБА галузевих відділів і відділів обслуговування.

У галузевих відділах створюються спеціалізовані частини ДБА, доповнюючи центральний ДБА. Довідково-бібліографічний фонд галузевого відділу включає галузеві енциклопедії, словники і довідники, реферативні журнали та інші галузеві і тематичні бібліографічні посібники, що не мають широкої читацької адреси. Так само, як і в центральний ДБА, в нього можуть включатися тематичні збірки документів за профілем відділу.

Галузеві відділи УНБ, як правило, мають штатного бібліографа, який організовує і веде профільовану частину ДБА.

До неї входять: фонди спеціальних видань, інформаційних карт, листків; каталоги, фактографічні і бібліографічні картотеки за профілем відділу, створювані на додаток до їх загальної системи, з урахуванням економічного і культурного профілю регіону (наприклад, картотека статей з «праць» і наукових збірок по сільському господарству; каталог патентів, стандартів; картотека іноземних газет і журналів, виписаних бібліотекою).

У відділах обслуговування теж створюється свій ДБА, який зазвичай включає керівні документи, основні енциклопедії, словники, довідники, рекомендаційні покажчики, картотеку рекомендаційних покажчиків. У читальних залах всі ці матеріали представлені зазвичай на полицях відкритого доступу.

Бібліографічною роботою займається кожен співробітник бібліотеки, для них ДБА предстає як один із засобів вирішення професійних задач. Тому, в деяких відділах створюються специфічні частини ДБА, необхідні для внутрішніх робіт, наприклад, у алфавітна картотека друкарської картки Книжкової палати України (у відділі обробки), картотека докомлектування (у відділі комплектування), а також частини, що допомагають раціональнішому використанню ДБА декількох бібліотек, - зведені каталоги і картотеки, ДБФ, довідники по бібліотеках.

Таким чином, центральний ДБА в УНБ забезпечується встановленням єдиних принципів його організації і розвитку, тісними зв'язками між всіма частинами апарату, наявністю звідних ДБА бібліотек регіону або галузі, звідних каталогів.

ДБА УНБ має особливості, що відрізняють його від ДБА ЦБС. Це значно велика, ретроспективна глибина, що дозволяє вести пошук документів (зокрема рукописних) практично від початку книгодрукування; широке бібліографічне віддзеркалення багатьох видів видань і документів; включення в ДБФ іноземних бібліографічних, довідкових і енциклопедичних видань.

ДБА ЦБС по багатьом до параметрів подібний ДБА обласної бібліотеки, але його структура складніша, оскільки включає частини, створені в центральній бібліотеці (у бібліографічному і інших відділах), і частини, які формуються в бібліотеках-філіях.

В деяких випадках об'єм фондів і обслуговування самої ЦБС і її ДБА перевершують відповідні показники обласної бібліотеки. Завданням ДБА ЦБС є забезпечення читачам широкого доступу не тільки до фондів всіх бібліотек системи, але і до фондів бібліотек регіону (міста, району).

З цією метою в ДБА ЦБС активно розвиваються елементи звідного інформування: центральні і зведені каталоги на фонди ЦБС; зведені каталоги, що включають дані про фонди інших бібліотек регіону; зведені каталоги періодичних видань, отримуваних бібліотеками різних відомств; зведені каталоги на ДБФ; зведені паспортні дані на каталоги і картотеки всіх відділів, філій і інших бібліотек регіону; зведені алфавітно-наочні покажчики до каталогів і картотек.

Склад ДБАЦБС в значній мірі залежить від особливостей обслуговуваного регіону. ЦБС крупних міст, що працюють в координації з універсальними і галузевими бібліотеками, не мають гострої потреби в створенні звідних частин ДБА (за винятком звідних каталогів, які відображають фонди самої ЦБС). ЦБС невеликих міст і районні ЦБС, навпаки, потребують системи звідних каталогів і картотек.

Сьогодні особливої ролі набувають ЦБС і їх ДБА в обслуговуванні фахівців, число яких у складі читачів ЦБС постійно росте.

Бібліографічні картотеки ведуться як ЦБ, так і бібліотеками-філіями, проте склад їх різний. Систематична картотека статей створюється в ЦБС, а у філіях можуть бути лише окремі галузеві розділи, а також картотеки на окремі види видань, систематична картотека методичних матеріалів і ін. ЦБ виконує координаційні функції. Наприклад, вона організовує і веде єдиний СБФ за головним сільськогосподарським профілем регіону.

ДБА спеціальних наукових і науково-технічних бібліотек. Діяльність спеціальних бібліотек тісно пов'язана з відповідними органами наукової і технічної інформації, підприємствами і науковими установами. Вони обслуговують учених, фахівців, виробничників.

ДБА спеціальної бібліотеки повинен бути орієнтований на виконання всіх типів запитів, що поступають в бібліотеки. Тому він зазвичай включає видання документів уряду, універсальні енциклопедії, словники, довідники,бібліографічний посібник. Але в основному ДБА має галузеву (або багатогалузеву) спрямованість, створюється з урахуванням особливих груп документів, що набувають бібліотекою.

Фахівці науково-технічного профілю широко використовують іноземну літературу, неопубліковані наукові документи (звіти про науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу, дисертацію), рукописи, що депонують, промислові каталоги, відомчі і малотиражні видання, патенти, стандарти. Це викликає необхідність включати в ДБА бібліографічні посібники, що інформує про дані групи документів: покажчики іноземних книг і періодичних видань, що поступають в бібліотеки України, іноземні бібліографічні джерела, профільні галузеві серії реферативних журналів ВІНІТІ, ІНІОН АН РФ, Джерело = Djerelo: Укр. реферативний журн. / НАН України. Інститут проблем реєстрації інформації, Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського. -- Виходить щоквартально. Економіка. Економічні науки: Реферативний журнал / М.І.Сенченко (ред.); Книжкова палата України. -- Щомісячник. Історія. Історичні науки (електронний реферативний журнал у PDF-форматі, Web-сайт Книжкової палати України)сигнальні видання галузевих центрів НТІ; складати каталоги спецвидів технічної літератури і документації, різноманітні фактографічні, тематичні і проблемні картотеки і досьє, тематичні підбірки; використовувати нові типи бібліографічних посібників (покажчики цитованої літератури.).

Склад, структура, обсяг ДБА

Незалежно від обсягу фондів, типу і профілю бібліотеки, до складу її довідково-бібліографічного апарату входять наступні основні її частини:

- фонд довідкових і бібліографічних видань;

- система каталогів і картотек;

- фонд (архів) виконаних довідок.

Фонд довідкових і бібліографічних видань

Ця частина ДБА включає: матеріали основоположного і інструктивного характеру; довідкові і бібліографічні видання.

Довідкова література надзвичайно різноманітна за своїм характером, типами і тематикою. До неї відносяться енциклопедії і енциклопедичні словники, загальні і спеціальні довідники і словники, путівники, календарі.

Насиченість довідкових видань фактичними матеріалами, цифровими показниками, статистичними даними робить їх незамінними при задоволенні фактографічних запитів читачів. Разом з тим багато довідників містять пристатейні списки, внутрішньотекстові посилання на літературу і можуть бути виконані при виконанні бібліографічних довідок.

Енциклопедії і енциклопедичні словники діляться на універсальні і галузеві. Залучення до написання статей широкого круга фахівців всіх галузей знань забезпечує високий науковий рівень опублікованих матеріалів. Переважну більшість статей супроводжують ілюстрація, схеми, таблиці; широко використовують картографічні матеріали приводяться наприкінці кожного тому, супроводжують багато статей вибіркові списки основної літератури, що відображають найбільш цінні в науковому відношенні видання по темах статей.

Галузеві енциклопедії і енциклопедичні довідники в сукупності охоплюють нині майже всі галузі знання. Наприклад, «Філософська енциклопедія», «Історична енциклопедія», «Хімічна енциклопедія», «Сільськогосподарська енциклопедія», «Педагогічна енциклопедія» і багато інших.

До складу довідкових фондів крупних універсальних і спеціальних бібліотек входять найважливіші енциклопедичні видання минулого: «Енциклопедичний словник» Брокгауза і Ефрона (1890-1907 рр.), що складається з 41 основного і двох додаткових томів, «Енциклопедичний словник» братів Гранат (останнє, 7-е видання, вийшло в 1910-1948 рр.). Багатющий цифровий, статистичний матеріал, що міститься в цих фундаментальних універсальних енциклопедіях, дозволяє і зараз широко використовувати їх в довідкових цілях.

Важливий різновид довідкових видань складають словники, які диференціюються залежно від призначення, змісту, структури і за іншими ознаками. Як приклади тлумачних словників можна назвати «Тлумачний словник живої мови» великороса. І. Даля в 4-х т., який був випущений вперше в 60-х рр. XIX в. і з тих пір неодноразово перевидавався (останнє видання зроблене в кінці 1970-х рр.); «Словарь русского языка» в 4-х. т. під редакцією М. П. Алексєєва, С. Р. Бархударова, В. В. Виноградова і інших (М., 1957-1961); однотомний «Словарь руського языка» С. И. Ожегова (12-е видавництво М., 1978), словники української мови.

Розрізняють також словники мови письменників, фразеологізмів, антропонімічні (Петров Н. А. Словарь русских личных имен. М., 1966), словники синонімів і омонімів, неологізмів (Нові слова і значення. М., 1971) і ін.

Особливу групу складають біографічні словники, що містять відомості про життя і діяльність різних осіб («Біографічний словник діячів природознавства і техніки», «Академія наук України. Персональний склад»).

Користувачі, що працюють з іноземною літературою і творами друку на мовах різних народів, широко використовують загальні або галузеві (політехнічні, військові) двомовні і багатомовні словники.

Істотне місце у складі довідкового фонду займають різного роду довідники. Серед довідників загального або комплексного характеру можна вказати статистичні, довідники адміністративно-териториального ділення країн та окремих регіонів. Довідники можуть бути тематичними або імен, за певним читацьким призначенням. До довідкових видань відносяться різні календарі (настільні, молодіжні, народні, для жінок), путівники по місту, адресні книги, списки абонентів телефонної мережі, щорічні розклади руху транспорту. Вужчу і конкретнішу адресу мають спеціальні довідники по окремих галузях виробничої діяльності, для тих або інших професій (лікарів, агрономів, будівельників).

За можливістю до складу довідкового фонду включаются програми для вищих навчальних закладів, основні підручники для вузів і технікумів.

З найбільшою повнотою збирається в довідковому фонді бібліографічні посібники. Так, в обласних (регіональних) бібліотеках повинні бути представлені джерела державної поточної бібліографії, найважливіші науково-допоміжні універсальні, галузеві і тематичні посібники, крупні рекомендаційні покажчики, бібліографічні словники і найбільш значні персональні покажчики, матеріали краєзнавчої бібліографії, покажчики бібліографічних посібників.

Бажано також збирати в довідковому фонді основні неопубліковані покажчики і списки літератури (особливо краєзнавчої тематики), складені працівниками даної бібліотеки і інших наукових бібліотек області (копії).

На додаток до довідкового фонду створюється систематична картотека бібліографічних посібників. У ній відображають окремо видані покажчики, наявні в бібліографічному і інших відділах бібліотеки, а також найважливіші прикнижкові, пристатейні списки літератури і внутрішньо журнальні бібліографічні матеріали.



Лекція 13. Складання бібліографічних посібників

Підготовчій етап складається з вибору із вивчення теми, розробки проспекту посібника, виявлення документів, бібліографічного відбору.

Тема повинна бути актуальною та суспільнозначущою, відповідати потребам користувачів та можливостям бібліотечного фонду.

Проспект посібника регламентує подальшу роботу над даним посібником, включає обґрунтування теми, формулювання ідейної задумки посібника, розкриває завдання, головний аспект (історичний, практичний, теоретичний), цільове призначення.

Бібліографічне виявлення - виявлення з максимальною повнотою документів, що відносяться до обраної теми посібника з метою їх подальшої бібліографічної обробки. Виявлення здійснюється шляхом документального або бібліографічного пошуку. Часто разом з виявленням вже здійснюється і відбір документів.

Бібліографічний відбір - відбір документів відповідно до визначених критеріїв з метою їх відображення у бібліографічній інформації.

Попередній відбір здійснюється разом з виявленням документів.

Остаточний відбір - це виділення значущої частини з тих документів, що були виявлені. ( остаточний відбір закінчується на синтетичному (3) етапі)

Поєднання бібліографічного виявлення з бібліографічним відбором називають «Бібліографічний добір»

Критерії бібліографічного відбору

Змістові:

1 - за галуззю знання, темою, питаннями, яким присвячено посібник

2 - за науковою та художньою цінністю документу

3 - відповідність документа задуму бібліографічного посібника

Формальні:

1 - за видом видань (неперіодичні, періодичні, продовжувані)

2 - за типом літератури (за соціальним призначенням, віком, мовою (оригінальна та перекладна))

3 - хронологічні (за яку кількість років, місяців відбирається література)

4 - територіальні (за місцем видання: центральні, місцеві)

5 - мовні (мова видання творів)

Аналітичний етап складання бібліографічного посібника

Аналітичний етап роботи над посібником - це процес бібліографічного згортання інформації, що міститься у первинних документах з метою підготування матеріалу для синтетичного етапу бібліографування.

Складові аналітичного етапу:

1) бібліографічний аналіз

2) створення бібліографічної характеристики (бібліографічний опис, анотування або реферування)

3) індексація (систематизація) та предметизація, технічне кодування для ІПС

4) складання бібліографічних записів

Бібліографічний аналіз - вивчення форми і змісту документів:

1) з'ясування основної і супровідних тем документу

2) логічної структури

3) соціальної значущості

4) типологічних, жанрових, стильових особливостей

5) читацького призначення

6) поліграфічної якості документу

7) відповідності загальному задуму посібника

Основні джерела аналізу: сам документ, додаткові джерела відомостей про автора і зміст документу.

Елементи аналізу: ознайомлення з титульним листом, видавничими даними та анотацією, змістом, вступною статтею, примітками, коментарями, вибіркове читання тексту.

Бібліографічний опис - сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за певними правилами, що встановлюють послідовність областей та елементів бібліографічного опису, і призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа.

Анотація - коротка характеристика документа за змістом , призначенням, формою та іншими особливостями. Надається у вигляді стислого коментаря або пояснення.

Іноді короткі пояснювальні анотації включають у бібліографічний опис документу в квадратних дужках після назви та двокрапки. Якщо анотація наближена за формою до нарису, бібліографічний опис документу подається або перед анотацією, так і всередині, в дужках, або як примітка.

Реферат - стислий виклад змісту документа з основними фактичними відомостями та висновками. Реферат розповідає про те «що сказано в документі», а анотація натякає на те «про що йдеться». Реферат за обсягом може дорівнюватися анотації. Основна відміна - спрямування на користувача - спеціаліста, з метою попереднього інформування про зміст документа (Твори науково-дослідницької, виробничої літератури). Якщо документ важкодоступний - реферат частково замінює звернення до первинного документу. Як правило вміщується в реферативний журнал або збірку.



Способи бібліографічної характеристики, що входять до складу небібліографічних видань

Рецензія - критико-бібліографічна характеристика документа, яка дає його аргументований аналіз, показує позитивні якості і недоліки.

Пишуться спеціалістами тієї галузі знань, до якої належить видання. Публікуються в періодичних виданнях.

Огляд - узагальнена характеристика кількох документів.

Текст у вигляді статті, в якому подаються характеристики документів разом, або окремо, чи в порівнянні одне з одним. Бібліографічні описи надаються або у прикінцевому списку літератури, або в підрядкових примітках. Публікують на сторінках періодичних видань.

Бібліографічна предметизація - визначення предметної рубрики, яка відповідає змісту документа.

Індексація (систематизація) - визначення класифікаційного індексу документа згідно з певною системою класифікації

Технічне кодування - призначене для автоматизованих ІПС (інформаційно-пошукових систем) для відображення інформації в електронному каталозі.

Бібліографічний запис - основний елемент бібліографічного посібника, який створює операцію переходу від аналітичного до синтетичного етапу бібліографування. Елементи бібліографічного запису (БО, анотація чи реферат, індекси, предметізація) вміщюються з нової строки. Записи відділяють між собою пропусками.

Синтетичний етап

Синтетичний етап органічно поєднує результати аналітичних операцій, формує цілісну структуру посібника. Він складається з остаточного відбору документів (див. пункт 1), бібліографічного групування, складання допоміжних покажчиків.

Бібліографічне групування - це об'єднання бібліографічних записів у групи за визначеними ознаками. Бібліографічні записи об'єднують у групи за розділами, підрозділами, рубриками. підрубриками бібліографічного посібника. Перелік їх подається у «змісті» бібліографічного посібника.

Рубрики групування а також і способи бібліографічного групування визначаються за змістом документів, формально-видавничіми ознаками, змішаними ознаками.

За змістом:

1) систематичне групування - розподіл бібліографічних записів за розділами певної схеми класифікації документів;

2) тематичне групування - об'єднання бібліографічних записів у групи (розділи) відповідно до тем, які розміщують у логічній послідовності (на відміну від систематичного - не має завдання найбільш повно розкрити зміст певної галузі знань, а тільки виділяє теми характерні для документів знайдених під час бібліографічного виявлення;

3) предметне - об'єднання бібліографічних записів у групи за окремими предметними рубриками, які розміщують у алфавітній послідовності (предметна рубрика - коротке словесне визначення предмета або аспекту його розгляду)

За формально-видавничими ознаками документа:

1) алфавітне (прізвищ авторів, назв документів)

2) хронологічне (за датами в хронологічній або зворотно-хронологічній послідовності)

3) топографічне (за місцем видання в алфавіті чи за адміністративним поділом)

4) типологічне (за видами, типами видань, тощо)

Змішане групування. Наприклад, коли розділи визначають за змістом і формальною ознакою. (Персональні рубрики - авторська ознака (формальна), твори про нього (змістова))

Складання допоміжних покажчиків - бібліографічна операція яка забезпечує додаткові способи групування бібліографічних записів з метою поліпшення пошукових можливостей бібліографічного посібника. Складання допоміжного покажчика - це створення нових рубрик (рубрик допоміжного покажчика) які містять відомості про документи лише з одного якогось аспекту та відсилають до повного бібліографічного запису, який знаходиться всередині бібліографічного посібника.

Види допоміжних покажчиків за ознакою змісту документів:

1) систематичний - рубрики за певною системою класифікації

2) предметний - за предметом, який викладено в документі

3) тематичний - за темою документа

4) географічний - рубрики визначають географічні об'єкти про які повідомляє документ

5) персональний - рубриками є прізвища осіб, яким присвячено документи.

Види допоміжних покажчиків за формальними ознаками:

1) авторський - рубрики - прізвища авторів

2) покажчик назв - рубрики - назви видань (в алфавіті)

3) покажчик авторів та назв - рубрики - прізвища авторів із назвами творів

4) покажчик колективів - або організацій та установ що видали твори

5) хронологічний - рубрики - рік видання (в хронологічній послідовності)

6) топографічний - рубрики - місце видання документів

7) мовний - рубрики - назви мов якими здійснено видання

8) покажчик видавництв або друкарень

9) покажчик серій, що входять у видання

Види допоміжних покажчиків комплексного характеру:

1) іменний - рубрики - прізвища авторів та персоналій, розміщені в єдиному алфавіті

2) пермутаційний (переставлений) - рубрики визначають автоматично, при використанні електронних технологій.

4.Заключний етап. Заключний етап складається з підготування необхідного довідково-методичного апарату до бібліографічного посібника, остаточного оформлення і редагування перед тиражуванням.

Довідково-методичний апарат окрім допоміжних покажчиків включає:

1) передмову,

2) вступну статтю

3) додатки (переліки джерел що були проглянуто, позначки, списки умовних скорочень, методичні рекомендації)

Редагування складається з 3 взаємопов'язаних частин:

1) наукове редагування - виконується фахівцем з певної галузі (бібліограф або ні)

2) літературне редагування - багатократне вичитування з метою виявлення орфографічних, стилістичних, інших помилок; уточнюються композиційні моменти, структура

3) бібліографічне редагування - перевірка єдності описів і їх відповідностей до діючого Держстандарту.

Процеси редагування найбільш кропіткі та детальні, бо помилки не виключені під час редакторської обробки не можуть вже бути виправлені в видавничому процесі.



Лекція 14. Класифікація бібліографічних посібників

Сукупність бібліографічних посібників являє собою документальний результат практичної бібліографічної діяльності, а також її засіб у тій частині, що відноситься до бібліографічного обслуговування. Вміння аналізувати бібліографічні посібники, розумітися у їхніх відмінностях та особливостях є дуже важливим як для теоретичного пізнання бібліографії, так і для оволодіння вміннями та навичками практичної бібліографічної діяльності.

Одним із наукових методів пізнання бібліографічної продукції є класифікування бібліографічних посібників.

Класифікування -- це метод пізнання, у результаті якого створюється класифікація.

Класифікація -- це система класів, тобто певна наукова побудова, яка визначає місце того чи іншого об'єкта у системі, вказує на його властивості та відмінності від інших об'єктів, встановлює зв'язки між класами об'єктів. " Клас" тут розуміємо як поняття, що означає сукупність (множину) об'єктів, які мають певну спільну ознаку, чим і відрізняються від інших об'єктів. Класифікування -- це розподіл будь-яких об'єктів за спільними ознаками з утворенням певної системи класів.

Поняття "класифікування" та "класифікація" розрізняються як метод пізнання та його результат, але частіше за все використовують лише останнє поняття, трактуючи його і як метод, і як результат.

Класифікування повинне відповідати певним правилам, що відомі як правила поділу обсягу поняття. Практична мета поділу обсягу поняття -- системний огляд видів об'єктів, узагальнених у понятті.

Поділ обсягу поняття робиться за певною ознакою (або сукупністю ознак), яка називається підставою поділу. Вибір підстави залежить від мети, заради якої робиться поділ.

Види об'єктів розподіляються за видозміною ознаки, взятої як підстава поділу.

Класифікування підпорядковується таким правилам поділу обсягу поняття:

1) Єдність підстави поділу, тобто в одній класифікації всі види об'єктів повинні виділятися за видозміною однієї і тієї самої підстави поділу.

2) Розмірність поділу, тобто треба класифікувати весь обсяг поняття, не залишати чогось неназваного; сукупність усіх видів, які виділяють за однією ознакою, повинна дорівнюватися в цілому обсягу поняття, що класифікується.

3) Взаємовиключення (непересічення) видів, тобто відсутність пересічення обсягів понять, що позначають види об'єктів.

4) Безперервність класифікування, відсутність "стрибків", тобто в одному класифікаційному ряду повинні називатися види одного рівня класифікації.

Результат класифікування -- наукова класифікація -- може бути поданий у вигляді таблиці, де позначають ознаку класифікації -- підставу поділу та види, що розрізняють за цією підставою.

Класифікація бібліографічних посібників здійснюється за різними ознаками поділу, що відповідають певним аспектам аналізу бібліографічних посібників. Кожний аспект аналізу дає можливість визначити певний фасет класифікації -- грань), тобто перелік видів бібліографічних посібників за певною ознакою. Таких фасетів може бути багато, тому класифікація бібліографічних посібників зветься багатоаспектною фасетною.

Всі фасети класифікації бібліографічних посібників можна поділити на п'ять груп, або блоків, що складаються з кількох фасетів, які мають споріднені підстави поділу.

Таку класифікацію бібліографічних посібників називають ще видовою, тому що при цьому родове поняття -- "бібліографічний посібник" -- поділяється на видові поняття, тобто на види бібліографічних посібників. Кожну ланку цієї видової класифікації можна назвати видом бібліографічного посібника за тією чи іншою ознакою. Тобто можна сказати, що види бібліографічних посібників виділяють за різними ознаками: внутрішньої форми бібліографічних посібників, їх суспільного призначення, особливостей об'єкта обліку, особливостей методів бібліографування, за зовнішньою формою бібліографічних посібників.

Традиційно склалося так, що види бібліографічних посібників за ознакою зовнішньої форми називають "формами бібліографічних посібників", або "зовнішніми формами".

Види бібліографічних посібників за ознаками внутрішньої форми пропонуємо називати "жанрами бібліографічних посібників", тому що поняття "жанр" найбільш відповідає поділу за ознаками внутрішньої форми (до яких належать: масштаб охоплення об'єкта відображення, особливості внутрішньої структури бібліографічного посібника, особливості викладення матеріалу в бібліографічному посібнику тощо.). Поняття "жанр" взагалі не має точного визначення, його тлумачення може бути різним. Ми беремо за головний такий підхід до жанрів, який використовують, наприклад, у поділі художньої літератури на жанри: роман, повість, оповідання, поема, вірш тощо.

У деяких навчальних посібниках з бібліографознавства поділ за ознаками внутрішньої форми бібліографічних посібників називають поділом на типи бібліографічних посібників. Але поняття "тип" є дуже невизначеним, нечітким. Одні автори називають типами види бібліографічних посібників за ознаками внутрішньої форми, але не всі види, а тільки вибрані; інші називають типами види бібліографічних посібників за їх суспільним призначенням; ще -- певні зразки бібліографічних посібників, які мають визначені особливості.

Типами бібліографічних посібників за Швецовою-Водкою називають не підрозділи класифікації бібліографічних посібників, а підрозділи певних систем бібліографічних посібників, які визначають не за однією ознакою, а на пересіченні декількох напрямів класифікування, причому найбільш важливих.

Система бібліографічних посібників -- це цілісна сукупність бібліографічних посібників, що поєднуються якоюсь суттєвою соціально значущою ознакою (цільовим та читацьким призначенням, змістом, територією, видом бібліографованих документів тощо). За основу можна взяти поділ бібліографічних посібників на системи за суспільним призначенням, а всередині цих систем визначати типи бібліографічних посібників, які мають декілька спільних рис. Наприклад, окремо визначати типи поточних державних, науково-допоміжних, рекомендаційних бібліографічних посібників та інших. У такому разі класифікація бібліографічних посібників розглядається як перший ступінь до майбутнього визначення типів бібліографічних посібників!

Класифікація бібліографічних посібників допомагає встановити ті вимоги, яким повинен відповідати кожний вид бібліографічних посібників. З іншого боку, віднесення окремого бібліографічного посібника до певного виду вказує на відповідні характерні риси даного бібліографічного посібника. Тому дуже важливо навчитися визначати вид того чи іншого бібліографічного посібника за різними ознаками. Для цього треба вміти аналізувати бібліографічний посібник за його змістом, внутрішньою та зовнішньою формами, знати методи бібліографування та ознаки документів, що використовуються при бібліографічному відборі. Результати цього аналізу треба зіставити з таблицею класифікації бібліографічних посібників і визначити, до якого виду за тією чи іншою ознакою класифікації належить даний конкретний бібліографічний посібник.

Сучасна класифікація бібліографічних посібників є результатом багаторічної науково-дослідної роботи багатьох вчених-бібліографознавців,а також теоретичного осмислення своєї праці з боку практичних діячів--бібліографів. У багатьох класифікаціях бібліографічних посібників використовувалися різні підходи, різні ознаки класифікації, по-різному позначалися окремі види бібліографічних посібників.

Позитивний вплив на утвердження єдності у назвах видів бібліографічних посібників здійснила стандартизація бібліографічної термінології у 70--90-ті роки XX ст.

Жанрами бібліографічних посібників називаємо підрозділи класифікації бібліографічних посібників за ознаками їхньої внутрішньої форми. Ґрунтується розподіл на індуктивному підході, тобто на підставі знання про окремі бібліографічні посібники, про їхні відмінності один від одного робиться узагальнення цих відомих рис.

Розподіл бібліографічних посібників за суспільним призначенням

Розподіл бібліографічних посібників за суспільним призначенням складається із сукупності його цільового та читацького призначення. Згідно з цим виділяють такі види бібліографічних посібників:

1 . Державний -- бібліографічний посібник, який інформує про видані в країні документи на підставі їх державного обліку. Як синонім до терміна "державний" вважаємо можливим вживати термін "обліковий". Цільове призначення даного виду БП -- повний облік документів, виданих на певній території. Читацьке призначення -- працівникам книжкової справи, науково-інформаційних центрів, будь-яким категоріям споживачів. Це -- посібники, що створюються для забезпечення документально-бібліографічних потреб усього суспільства, але вони не враховують особливості інформаційних потреб якоїсь окремої категорії споживачів.

2. Науково-допоміжний -- бібліографічний посібник, призначенням якого є допомога науково-дослідній діяльності. Цільове призначення виду вказане у визначенні; читацьке призначення, відповідно, є таким: науковцям, спеціалістам різних галузей знань та виробництва.

3. Рекомендаційний -- бібліографічний посібник, призначенням якого є допомога загальній та професійній освіті, самоосвіті, вихованню та популяризації знань. Цільове призначення вказане у визначенні; читацьке тісно пов'язане з ним: для певних груп споживачів, що займаються освітою та самоосвітою, вихованням та популяризацією знань.

4. Професійно-виробничий -- бібліографічний посібник, призначенням якого є допомога професійно-виробничій діяльності спеціалістам різних галузей практичної діяльності. Цільове призначення такого посібника вказане у визначенні; читацьке призначення -- фахівцям різного рівня підготовки з усіх сфер суспільної практичної діяльності.

Даний вид бібліографічних посібників почали відокремлювати від двох попередніх (науково-допоміжних та рекомендаційних) після затвердження державного стандарту 7.0--84 " Бібліографічна діяльність. Терміни та визначення". Щодо посібників, виданих раніше чи виданих без урахування вимог вказаного державного стандарту, то вони називалися або рекомендаційними , з призначенням для допомоги у підвищенні професійної кваліфікації спіеціалістів середньої ланки, або науково-допоміжними--для допомоги кваліфікованим спеціалістам виробництва в їхній професійній діяльності.

5. Видавничо-книготорговельний -- бібліографічний посібник, призначенням якого є допомога книгообігу, для інформування про продукцію видавництв та асортимент книгарень. Цільове призначення вказане у визначенні; читацьке -- покупцям, книгопродавцям, широкому загалу споживачів інформації.

Видавничо-книготорговельні бібліографічні посібники подібні до державних (облікових) тим, що вони не мають на меті враховувати особливості інформаційних потреб окремих читацьких груп, але відрізняються тим, що не передбачають повного обліку всіх виданих на території держави документів.

Видавничо-книготорговельні бібліографічні посібники повинні, насамперед, познайомити суспільство з планами та підсумками видавничої діяльності для того щоб сприяти розповсюдженню видань. Також вони виконують рекламні функції. Різновидами видавничо-книготорговельних бібліографічних посібників є: видавничі -- ті, що відображають продукцію, видану чи заплановану до випуску одним або кількома видавництвами, та книготорговельні -- ті, що відображають книжковий асортимент однієї або кількох книготорговельних організацій.

6. Бібліотечно-каталожний -- бібліографічний посібник, що відображає склад певного фонду документів, які зберігаються в одній або кількох бібліотеках. Цільове призначення таких посібників -- інформування про склад бібліотечного фонду та забезпечення бібліографічного пошуку документів у цьому фонді. Читацьке призначення -- абонентам (користувачам) бібліотек.

Треба розрізняти поняття «біобібліографічні» та «персональні посібники». Біобібліографічний посібник - це такий бібліографічний посібник, що містить біографічні відомості про певну особу чи осіб, а також бібліографічну інформацію про їхні твори та літературу про них. Персональним зветься бібліографічний посібник, який відображає твори одного автора та (або) літературу про нього. Відмінності між цими видами посібників полягають у тому, що біобібліографічні посібники містять, крім відомостей про документи, ще й біографічні відомості про ту особу, якій присвячено посібник. Крім того, біобібліографічний посібник може бути присвячений як одній, так і декільком особам, а персональний -- тільки одній. Біобібліографічні та персональні посібники можуть бути багатогалузевими у тому випадку, коли вони вміщують відомості про осіб, чия діяльність і твори стосуються різних галузей знань.

За часом видання відображених документів розрізняють бібліографічні посібники ретроспективні, поточні та перспективні За місцем видання відображених документів дуже важливо відрізняти покажчики (списки, огляди) місцевого друку, які відображають документи, видані в одній місцевості, і тим самим свідчать про розвиток видавничої діяльності та суспільної думки певного краю.

Загальнодержавні бібліографічні посібники відображають документи, видані в одній державі.

Міжнародним тут названо бібліографічний посібник, який відображає документи, видані в різних країнах. Зазначимо, що в бібліографознавстві існує ще одне значення терміна "міжнародний бібліографічний посібник": "бібліографічний посібник, створений у результаті міждержавної кооперації країн-партнерів" (за ГОСТом 7.0--99).

За ступенем згортання інформації, що міститься у відображених документах дуже важливо відрізняти покажчики (чи списки, огляди) бібліографічних посібників.

Вони дозволяють споживачеві орієнтуватися у бібліографічній продукції певної країни, певного часу, з певної галузі знань тощо. На противагу покажчикам бібліографічних посібників відрізняють покажчики первинних документів, а також покажчик (список, огляд) первинних документів і бібліографічних посібників, тобто такий, що містить інформацію як про первинні документи, так і про бібліографічні посібники.

Види бібліографічних посібників за особливостями методів бібліографування

Реєстраційний бібліографічний посібник -- той, що максимально повно відображає документи, відібрані за певними формальними критеріями.

Вибірковий бібліографічний посібник -- той, що відображає документи, відібрані за певними якісними критеріями. Головна різниця між цими видами бібліографічних посібників в тому, що під час складання реєстраційних посібників бібліографічний відбір здійснюється, за формальними ознаками документів: видами документів, місцем видання, часом видання, мовою.

За способом бібліографічної характеристики визначають анотований БП (в якому всі або більшість бібліографічних записів містять, поряд з бібліографічним описом, анотацію) та реферативний (де бібліографічний опис супроводжується рефератом). БП, у якому бібліографічна характеристика складається тільки з бібліографічного опису (та, в деяких випадках, шифру зберігання або предметної рубрики), називають сигнальним. Бібліографічний посібник, у якому бібліографічна характеристика подається як огляд документів -- це оглядовий бібліографічний посібник.

Технічно-кодованим БП, у якому бібліографічна характеристика містить технічне кодування документа (на перфокартах, у передмашинному форматі чи в машинозчитувальній формі))

Зовнішні форми БП розрізняємо за ознаками зовнішньої форми.. Вони використовуються на різних рівнях класифікації, в результаті чого класифікація бібліографічних посібників за ознаками зовнішньої форми є ієрархічною (тобто виділяються вищі й нижчі елементи класифікації у певному порядку). Перш за все, за ознаками зовнішньої форми поділяємо бібліографічні посібники на рукописні, друковані та машиносприймальні. Рукописні та друковані форми БП є традиційними, а машиносприймальні БП -- нетрадиційними.



Лекція 15. Довідково-бібліографічна діяльність

ДБД здійснюється інформаційним працівником (бібліографом, бібліотекарем, працівником книготорговельної організації, інформаційного центру).

Інформаційний працівник, що працює з читацькими запитами, повинен бути освіченою людиною з широким кругозором, повинен буди здатним до самоосвіти, стежити за літературними новинками.

Йому необхідно не тільки бути культурною і ерудованою людиною, але і мати досвід роботи з бібліографічними джерелами різного характеру, та певною мірою володіти інтуїцією.

ДБД складається з складання бібліографічних довідок, підготовки до бібліографічного консультування, здійснення довідково-бібліографічного обслуговування,

Довідково-бібліографічне обслуговування (ДБО) -- це бібліографічне обслуговування відповідно до разових інформаційних запитів споживачів інформації, пов'язане з наданням довідок та інших бібліографічних послуг.

Інформаційний запит -- це опосередкований прояв інформаційної потреби, суб'єктивне формулювання інформаційного інтересу.

Разовий інформаційний запит -- це такий запит, з яким споживач звертається до інформаційної установи, розраховуючи на негайну відповідь і не пов'язуючи своє звертання з бібліографічним обслуговуванням у майбутньому.

На разовий інформаційний запит інформаційний працівник дає негайну відповідь у тій формі, яка можлива: підбирає відповідні документи чи шукає інформацію про такі документи і видає її у вигляді бібліографічної інформації.

Інформаційний запит може бути перетворений споживачем у бібліографічний запит, тобто в інформаційний запит на бібліографічну інформацію, чи у фактографічний запит -- вимогу на фактографічну інформацію.

Узагальнену структуру ДБО можна показати схематично. .Активною стороною в процесі ДБО є споживач інформації, який звертається до бібліографа із запитом. Відповідь бібліографа може бути надана споживачеві у вигляді довідки, консультації або відмови. Довідки та консультації можуть бути бібліографічні чи фактографічні.

Бібліографічні довідки містять БІ у відповідь на разовий запит споживача.

Бібліографічні консультації містять поради щодо самостійного пошуку БІ споживачем.

Фактографічні довідки містять відомості про конкретні факти, події, явища реальної дійсності, дані з різних галузей знань, трактування термінів тощо.

Фактографічна довідка може містити також посилання на джерело фактографічної інформації, але тільки після відповідних фактографічних даних.

Фактографічні консультації містять поради щодо самостійного пошуку фактографічної інформації споживачем.

Відмова бібліографа у відповідь на інформаційний запит повинна містити мотивування неможливості видати інформацію, яка була б релевантна запиту.

Найбільшу частину відповідей у процесі ДБО складають бібліографічні довідки, які поділяються на адресні, тематичні та уточнювальні.

Адресна бібліографічна довідка встановлює наявність та (або) місцезнаходження документа у певному фонді. Видається вона споживачу у вигляді бібліографічного опису документа, що супроводжується шифром зберігання документа у фонді.

Тематична бібліографічна довідка містить бібліографічну інформацію з визначеної теми (як правило, у вигляді бібліографічного списку). Тематична довідка відповідає на питання: "Яка існує література з певної теми?".

Уточнювальна бібліографічна довідка -- це та, в якій встановлюються та (або) уточнюються елементи бібліографічного опису документа, що були відсутні або перекручені у запиті споживача.

Частіше за все користувач не знає прізвища автора і тому не може знайти документ (шукає його під назвою, у той час, як у каталозі він відображений під прізвищем автора), або не знає, був документ виданий у вигляді окремого видання чи частини видання (шукає статтю як окреме, неперіодичне видання). Тому бібліографу потрібно встановити прізвище автора (у першому випадку) або встановити відомості про документ, в якому опублікована стаття.

Уточнювальна бібліографічна довідка часто виконується в тому випадку, коли відповідь на адресний бібліографічний запит була негативною, і тому виникає потреба встановити точні бібліографічні відомості про документ. І навпаки, у разі позитивної відповіді уточнювальна довідка перетворюється на адресну, тому що треба вказати користувачу, чи є потрібний документ у фонді бібліотеки.

Довідки у процесі ДБО можуть бути усними чи письмовими. Методика виконання бібліографічного пошуку докладніше вивчатиметься в інших бібліографічних курсах, присвячених безпосередньо організації та методиці практичної бібліографічної роботи.

Напрям бібліографознавства, що вивчає методику бібліографічного пошуку, одержав назву "бібліографічна евристика" -- від грецького вислову "еврика!", що означає "я знайшов!".



Методика виконання тематичних довідок

Тематична довідка є переліком документів за певною темою. Під час виконання особливої важливості набуває перший етап - прийом запиту.

Запит повинен точно відображати тематичні потреби користувача в інформації.

Від того, наскільки вірно сформульований запит, залежатиме вибір джерел пошуку.

Уточнення запиту може проводитися у бік звуження, конкретизації теми. Наприклад, від користувача поступив запит на тему «Взаємозв'язки і взаємовплив національних літератур», а при уточненні виявилось, що його цікавлять взаємозв'язки лише двох літератур: російською і французькою.

У інших випадках, навпаки, виникає потреба в розширенні теми, коли запит носить вузькоспеціальний характер і необхідно визначити область ширшу.

Наприклад, при прийомі запиту на літературу про мовну комунікацію уточнюється, що вона входить в ширший розділ - психолінгвістику. Таке розширення запиту необхідно тому, що вузькі питання можуть бути не передбачені схемами каталогів і картотек, наявних в бібліотеці.

Формулювання запиту ускладнюється деколи із-за новизни теми, із-за дефіциту інформації з даного питання у споживача і бібліографа, із-за багатозначності мови.

Бібліограф нерідко по своєму формулює запит, перекладаючи його на мову своїх пошукових систем, за розділу класифікації, до якого можна віднести дану тему.

Іноді з'являється необхідність дати паралельні терміни, синоніми, оскільки тема може бути сформульоване в різних термінах.

Для уточнення теми використовуються новітні видання енциклопедій, довідників, спеціальна література.

Під час прийняття запиту необхідно з'ясувати рівень загальноосвітньої і спеціальної підготовки користувача, цільове призначення запиту, які види документів (книги, статті з журналів і газет, спецвиди), за які роки і на яких мовах йому потрібні.

Вивчивши суть питання, бібліограф накреслює план роботи, коло джерел, здійснює пошук, відбір і угрупування літератури (спосіб угрупування визначається темою) і, нарешті, оформляє тематичний список.

...