Молочна ріка – диво природи

В долині річки виділяють три тераси: заплавна, середня та верхня. Інколи заплава прорізана стариками - таку назву мають водойми в заплаві річки, що відокремилися від основного її русла (влітку вода в них часто пересихає і залишається лише в деяких пониззях). В районі с. Терпіння над поверхнею заплавної тераси здіймається пагорб заввишки до 8 м, складений з величезних глиб середньосарматського піщаника - “Кам`яна Могила”.

Наявність Молочного лиману, розташованого в колишній дельті річки, є доказом проявів молодих опускань континенту, що характерно для більшості гирлових ділянок річок Чорного та Азовського морів.

Клімат нашого регіону помірно континентальний з м`якою зимою та сухим спекотним літом. Випаровуваність по регіону перевищує розмір опадів, у зв'язку з чим регіон відноситься до регіонів недостатнього зволоження. Тут взимку домінують арктичні повітряні маси, які з півночі та північного сходу несуть холод. З травня до вересня на цю територію приходить тропічне повітря, яке несе суху спекотну погоду. Найбільш низькою температурою повітря на північно-західному Приазов'ї була температура -33,1 С0, а найбільш висока досягала 39,3 С0. Амплітуда коливання температур у нас може досягати 72,4 С0.

Пануючими вітрами взимку є східні та північно-східні. Ці ж вітри панують і навесні, тоді ж стають частішими і південно-західні вітри, що приносять опади у вигляді дощів. Восени знов переважають східні та північно-східні вітри, які приносять невеликі дощі.

Ґрунтовий покрив берегів Молочної різноманітний та неоднорідний. Для рівнинних плато характерні 4 різні горизонти лесових ґрунтів. Нижній горизонт дуже щільний, глинистий, червоно-бурого кольору, другий - коричнево-бурий, важкосуглинистий. Терасові леси, до яких належать два останні горизонти, відрізняються більш легким механічним складом та меншою потужністю. Характерною особливістю місцевих лесів є засоленість розчинними у воді солями, а також гіпсами й карбонатами магнію та кальцію.

Північно-східна частина території зайнята потужними звичайними малогумусними чорноземами. Їх потужність сягає 80 - 100 см. Далі на південь, вздовж узбережжя Азовського моря, поширені чорноземи південні. Вони утворювались в умовах посушливих степів, вкритих типчаково-ковиловою рослинністю, що й зумовило розвиток малопотужного профілю з невисоким вмістом гумусу. Темно-каштанові ґрунти залягають ще південніше південних чорноземів. На кордоні з південними чорноземами вони утворюють перехідну смугу шириною близько 20 - 30 км з комплексним ґрунтовим покривом. Для зони темно-каштанових ґрунтів характерний більш рівнинний рельєф, здебільшого це досить слабозадренована рівнина, яка ускладнена подовими пониззями та мікрозападинами. В зоні розповсюдження темно-каштанових ґрунтів досить часто спостерігається вітрова ерозія ґрунтів, яка зумовлює утворення хвильового мікрорельєфу, спрямованого впоперек схилів. В цих районах часто бувають пилові бурі, що нерідко призводять, особливо навесні, до знищення врожаю. Їх шкідливий вплив намагаються зменшити вітрозахисними лісосмугами.

Каштанові ґрунти невеликими масивами з`являються ближче до північного сходу від Молочного лиману.

Солонці характеризуються наявністю у гумусовому горизонті обмінного натрію. Це зумовлює в'язкість та набрякання таких ґрунтів під час зволоження та затвердіння при всиханні. Вони не утворюють суцільного покриву, а звичайно залягають в комплексі з каштановими ґрунтами.

Лучно-чорноземні ґрунти розвинені в заплавах річок та долинах балок. Ці ґрунти використовують під овочеві та кормові культури, але при широкому застосуванні зрошення.

В подах процес ґрунтоутворення відбувається в умовах постійно виникаючої перенасиченості ґрунтів вологою за рахунок вод поверхневого стоку. В певні роки поди за рахунок талих вод перетворюються на озера, які іноді не висихають впродовж 2 - 3 місяців. Такі випадки повторюються через кожні 10 - 15 років. Особливого розповсюдження солонці знаходять на схилах подів південної експозиції. Багато подів розорюється та використовується переважно під кормові та овочеві культури, деякі навіть під зернові. Особливо багато подів знаходиться на лівому схилі долини Молочної на ділянці від Молочанська до с. Зарічного.

Режим річок та тимчасових водотоків. Більшість річок, що відносяться до басейну р. Молочної, характеризуються яскраво вираженою повінню та низькою літньо-осінньо-зимовою меженню, яка часто переривається дощовими паводками. Взимку рівень може дещо підвищуватись через відлиги.

Ріки регіону живляться талими або дощовими водами, в залежності від водності року. Зокрема, стік весняної повені у багатоводні роки складає близько 60 - 70 % річного стоку, в середньо- та маловодні роки знижується до 40- 50%. Рівні підйому води під час повеней досягають 2 - 5 м. Під час відлиги ж формуються зимові повені.

Через своє географічне положення та надзвичайно велике водоспоживання регіон відчуває гостру нестачу води. Підвищена водність літньо-осінньої межені зумовлена великою кількістю опадів теплого періоду, що часто випадають у вигляді злив, подібних до повеней. Цьому сприяють і значні нахили місцевості і досить глибоке розчленування рельєфу Приазовської височини. Річкам степової частини, живлення яких відбувається із малопомітних водоносних горизонтах, властива невелика водність.

Температурний режим більшості річок нашого регіону змінюється й під впливом господарської діяльності людини, зокрема скиданням у них промислових та побутових стоків, які в зимовий період значно тепліші, а влітку іноді холодніші, ніж вода у річках. Крім того, зарегульованість річок греблями, що змінює режим швидкості та глибини, також зумовлює зміну температурного режиму.

Процес утворення криги відбувається під впливом температурного режиму і залежить від особливостей гідрографічної мережі, ґрунтових вод, господарської діяльності. Середня тривалість льодоставу дорівнює 80 - 90 днів, в теплі ж зими крига може утримуватись лише декілька днів.

Інтенсивний підйом рівня весняної повені починається наприкінці другої - третьої декад лютого. Середня інтенсивність підйому рівня змінюється від 3 до 50 см за добу. Так, на р. Молочній в районі м. Токмак в період сильної повені 1953 року середня інтенсивність підйому рівня води становила 6 см/добу, найбільша досягла 55 см/добу; в період низької повені в середньому рівень піднімався на 7 см за добу, тоді як найбільший дорівнював лише 20 см/добу.

Зміна рівня води, особливо на річках із зменшеною швидкістю течії, відбувається також під впливом водної рослинності. На початку розвитку рослинності підйом води не перевищує 15 см, найбільший її вплив припадає на кінець липня і продовжується до вересня і зазвичай не перевищує 30 - 60 см.

Межені спостерігаються в періоди, коли живлення річки здійснюється здебільшого за рахунок притоку підземних вод. Тому основними факторами, що зумовлюють розміри меженного стоку, стають гідрогеологічні умови річкового басейну. Умови формування меженного стоку зумовлюються взаємозв`язками поверхневих та підземних вод. Цими взаємозв`язками визначаються розміри можливого живлення річки або ж величина витрат поверхневої річкової води, що іде на поповнення запасів підземних вод.

Вплив гідрогеологічних умов відбувається на фоні впливу загальних фізико-географічних факторів: клімату, рельєфу, характеру ґрунтів, заболоченості, озерності та інших змін у звичайному режимі ріки та тих, що відбуваються через господарську діяльність людини.

Кліматичні умови надають помітного впливу на формування підземних вод, бо як поверхневі, так і підземні води формуються за рахунок атмосферних опадів.

Річки Приазов`я, особливо в їх нижній течії, розташовані в зоні недостатньої вологості, де талих вод відносно небагато, а дощі випадають рідко. Тут на формування поверхневого стоку залишається лише близько 21 мм, а підземного - 2 мм, внаслідок чого річки тут часто і на тривалий період пересихають. Можливі випадки поглинання поверхневих (річкових) вод алювіальними відкладами, а потім їх надходження до підземних водоносних горизонтів. Таке, між іншим, відбувається і з Молочною на ділянці нижче м. Молочанськ і аж до впадіння у лиман.

У верхів`ях Молочної літньо-осіння межень починається у травні, а в межах нижньої течії - у квітні. Кінець її припадає на середину листопада. Зимова межень починається у грудні, для якої характерна менша водність річки.

Мінімальний стік, тобто кількість води, що надходить з джерел за одну секунду у басейні Молочної не перевищує 0,5 л/сек. Незначне живлення річки отримують з палеогенових та неогенових відкладів. Водоносні горизонти у палеогенових відкладах прилучені до бучацького ярусу, але їх вододостатність горизонту незначна. Цікавим є те, що водам цього ярусу, а також тортонському, сарматському водоносним горизонтам, властиві лікувальні якості, а води бучацького та тортонського горизонту використовують для розливу.

Основними джерелами живлення нижньої ділянки р. Молочної стають води неогенових і давньочетвертинних та в меншій мірі палеогенових і сучасних четвертинних відкладів. У даному районі присутні добре карстуючі вапняки понтійського ярусу, які під впливом атмосферних опадів і поверхневого стоку зумовлюють утворення невеликих порожнин. Це сприяє тому, що частина річкових вод надходить в ці порожнини, а річки на довгий час пересихають.

Крім тектонічної будови та різних форм земної поверхні на мальовничість пейзажів басейну нашої річки впливають найрізноманітніші рослини, які буяють своїм квітом та зеленню навесні і влітку. Переливаються золотистим кольором восени та завмирають, лишаючи голі стовбурці взимку. І тварини, які зараз тут мешкають від маленької комахи до велетенських диких кабанів.

Рослинний світ басейну ріки Молочної

Рослинність басейну

Усі річки, що входять до басейну Молочної, мають дуже різноманітні та унікальні краєвиди. Це або голі скелі, що майже не мають рослинного покриву, або заболочені та засолені місцевості, де панує прибережно-водна, засолено-лучна, рідше солончакова рослинність, чи то безлюдний степ з барвистим різнотрав'ям.

Степи, що в минулому займали 40% території України, були тією природною колискою, яка викохала український народ. Це пов'язано з його слов'янською волелюбною душею, піснями, віршами, витворами мистецтва, тощо. Степові екологічні системи є дуже динамічними, на відміну від лісових. Вони сформувалися на родючих чорноземних ґрунтах в умовах недостатньої кількості опадів та значного випаровування. На травостій степу накладав відбиток антропогенний та природний фактор: випасання худоби, викошування, пожежі, засолення ґрунту, що перешкоджало появі дерев. Найтиповіші степові фітоценози півдня України складені щільнодернинними посухостійкими (ксерофітними) злаками. В басейні р. Молочної поширені осередки біднорізнотравних типчаково-ковилових степів. Рослинний покрив цих степів характеризується домінуванням ксерофітних дернинних злаків, насамперед: ковили української, Лессінга, тирси, костриці валіської (типчака) та келерії гребінчастої, а також значним зменшенням участі та різноманітності різнотрав'я, порівняно з різнотравно-типчаково-ковиловими степами. Серед різнотрав'я на плакорних ділянках трапляються будяк гачкуватий, грудниця волохата, гвоздика краплиста, дивина фіолетова, залізняк колючий, пижмо тисячолисте, шавлія сухостепова, ферула східна. На мікрозниженнях степу ростуть більш вологолюбні види різнотрав'я (волошка притиснутолускова, люцерна румунська, різак звичайний, шавлія поникла). Порівняно з різнотравно-типчаково-ковиловими степами травостій цих угруповань більш розріджений, зменшується участь степових чагарників (мигдалю степового, карагани кущової, шипшин Бордзіловського, залозисто-зубчастої, чагарникової), значно зростає кількість однорічників-ефемерів (вероніки весняної, переломника видовженого, веснянки весняної, роговика українського, фіалки Китайбелевої), ефемероїдів (белевалії сарматської, зірочок українських, Артемчука, цибулиноносних, рястки Гуссона, тюльпанів Шренка та змієлистого, цибуль круглої, крапчастої та Пачоського), а також лишайників (видів родів кладонія, пармелія тощо), які оселяються на вільній площі між дернинами злаків. Цікавими степовими рослинами є ті, що належать до групи “перекоти-поле” - гоніолимон татарський, кермек сарептський, лещиця волосиста, волошка розлога, залізняк колючий тощо.

На лівому березі нижньої течії р. Молочної зустрічаються солонцюваті степи, де у травостої окрім типчака зустрічаються полин сантонінський, віниччя сланке, камфоросма монпелійська, грудниця волохата, рідше волошка розлога, тонконіг бульбистий, дивина тарганяча, кермек Мейєра, наземка мала, петросимонія розлога, підмаренник сланкий.

В сезонному розвитку степу чітко виділяється весняний розвиток ефемерів та ефемероїдів, квітування злаків, насамперед ковил у травні, період “напівспокою” у спекотні літні місяці та повторного квітування деяких рослин восени. Степові рештки на території півдня Запорізької області використовуються переважно як пасовища. Внаслідок цього рослинний покрив іноді перебуває в зміненому (дигресивному) стані. Безсистемне і надмірне випасання на схилах степових балок змінює рослинний покрив, при цьому відбувається руйнування дернини злаків, зріджується та засмічується травостій, зникають рідкісні види, посилюється змив ґрунту тощо.

На правому березі р. Молочної та Молочного лиману поширені петрофітні (вапнякові) варіанти типчаково-ковилового степу. Так, на малопотужних карбонатних ґрунтах росте типчак, ковила Лессінга та ковила Графа, калофака волзька. Із степового різнотрав'я на цих ділянках звичайними є шавлія поникла, залізняк бульбистий, чебрець двовидний, льон Черняєва, чистець прямий та багато інших. Для найвищих місць Терпенівського кряжу характерними є ділянки чагарничкових та опустелених степів, де у травостої переважають види чебрецю (двовидний та Маршаллів), льон Черняєва, солодушка великоквіткова, самосил білоповстистий та цмин пісковий, рідше житняк пустельний та зміївка азовська.

У верхній та середній течії р. Молочної, її притоках трапляються виходи гранітів. Як правило, вони мають вигляд куполоподібних горбів (могил). На відслоненнях гранітів зростають такі види як осока рання, чебрець двовидний, самосил білоповстистий, звіробій звичайний, нечуйвітер нещільнозонтичний, тюльпан гранітний, ушанка гранітна, щавель гранітний.

Майже 50 % правого берега р. Молочної зайняті штучними лісами та лісосмугами з робінії звичайної, в'язу гладкого, каркасу західного, гледичії колючої, сосни кримської, шовковиці чорної, карагани дерев'янистої тощо.

Інтразональна рослинність басейну р. Молочної включає лучні фітоценози річкових долин, де трапляються ділянки степових (пирій повзучий, тонконіг вузьколистий, костриця валіська) справжніх та засолених (костриця лучна, лисохвіст тростиновий, покісниця розставлена, ситник Жерара, скорзонера дрібноквіткова, подорожник Корнута) лук. В басейні річки, особливо у її нижній частині, поширені прибережно-водні, рідше болотисті ценози (очерет південний, бульбокомиш морський, куга приморська та Табернемонтана, рогоз вузьколистий та Лаксмана, сусак зонтичний, частуха подорожникова). На підвищених місцях пойми, а також на вододільних просторах нижньої течії р. Молочної трапляються плями солончаків (солончакова айстра звичайна, галіміона бородавчаста, кермек Мейєра, покісниця Фоміна, пирій видовжений, полин сантонінський, солонець простертий, сарсазан шишкуватий), рідше зустрічаються піски (полин Черняєва, костриця Беккера, комишівник звичайний, куничник наземний, волошка одеська, хвощ галузистий, цмин пісковий, чебрець дніпровський). Водна рослинність представлена угрупуваннями куширу темно-зеленого, рдесника гребінчастого, цанікелії болотної.

Комплексний вплив антропогенних факторів (випасання, витоптування, сінокосіння, осушення та забруднення водойм), який набув значного поширення у 70-90х рр. ХХ ст., прискорює занепад корінних степових та заплаво-літоральних фітоценозів р. Молочної. В ході цих змін набувають поширення види інших типів рослинності, насамперед пустельного та синантропного комплексів, а участь бореальних та древньо-середземних видів катастрофічно скорочується. Все це робить актуальним завдання наукового пошуку практичних заходів запобігання цим негативним змінам. Тому, на нашу думку, своєчасними є заходи щодо заповідування окремих ділянок степу та заплавно-літоральних комплексів, частина яких увійде до Приазовського Національного парку. Унікальність рослинних угруповань регіону підтверджується наявністю рідкісних формацій степів та прибережно-водної рослинності, які занесені до Зеленої книги України. Насамперед це стосується тих угруповань, у складі яких домінують види занесені до Червоної книги України, види які скорочують своє поширення та ті, які знаходяться на межі свого поширення. До таких віднесені 6 степових формацій правого берега р. Молочної (ковили Лессінга, Графа, волосистої, української, калофаки волзької, мигдалю низького), 1 - болотна (куги приморської), що трапляється на узбережжі р. Молочної та 1 - водна (водяного жовтеця Ріона), яка зустрінута на слабозасолених мілководдях середньої та нижньої течії р. Молочної.

Флора узбережжя

Флора Північного Приазов'я за даними А.М. Краснової нараховує близько 1100 видів. Це флористичне багатство пояснюється особливостями походження та генезису, а крім того неоднорідністю фізико-географічних умов. З них не менше 550-600 видів зростає на узбережжі р. Молочної, які формують степові та аренні фітоценози, угруповання лук, плавнів, солончаків тощо. Для півдня України флора р. Молочної має значне видове різноманіття. Найчисельнішою серед еколого-ценотичних груп є група степових видів або степантів (280-300 видів). Серед біоморф у ній перевагу мають трав'янисті рослини (близько 250 видів). Особливий інтерес становить наявність в складі флори генетичних елементів різного віку, де найдавніші - палеогенові, а молоді - пліоценово-плейстоценові та плейстоценові. Континентальність клімату, дефіцит вологи суттєво впливають на регіональні особливості флори північно-західного Приазов'я. У межах регіону виділяється східний плакорностеповий та подовий флористичний комплекс (Дубовик, Клоков, Краснова, 1974) до якого належать - деревій подовий (причорноморський подовий ендемік), пирій подовий, астрагал ввігнутий, цибуля скіфська (південнопричорноморський подовий ендемік), козельці пустельні. Серед ендеміків плакорних ділянок переважають причорноморсько-каспійські та причорноморсько-казахстанські: гвоздика ланцетна, горицвіт волзький, льонок Біберштейна, громовик напівкрасильний, кермек сарептський, ковила українська, козельці шорстконосикові, перстач астраханський, пирій ковилолистий, тюльпан змієлистий (західна межа поширення цих двох видів проходить по р. Молочній), шавлія поникла.

Петрофільно-степовий приазовський комплекс має найбільш древній (реліктовий) характер. З нього на степових схилах р. Молочної відмічається монотипний рід цимбохазма (Cymbochasma (Endl.) Klokov & Zoz) з одним представником цимбохазма дніпровська (С. borysthenica (Pall. ex Schlecht.) Klokov & Zoz), яка пов'язана з китайсько-монгольським центром розвитку флори та ціла низка монотипних рядів секції Maeoticae Krasnova (гвоздика азовська, зірочки азовські, ластовень азовський, ушанка азовська), які разом з зірочками Артемчука, кострецем каппадокійським, ушанкою довгоплодою складають основу приазовського субліторального комплексу. Степи узбережжя р. Молочної мають спільні зв'язки з степами Керченського півострова, Присивашшя, Правобережного злакового степу та Донецького кряжу. На території регіону досліджень відмічені диз'юнкції таких ендеміків як жовтець одеський, кипець молдавський та лопатевий, пирій азовський, пижмо одеське, рожа Гельдрейха, цибуля міцнооболонкова. Крім того, в басейні р. Молочної зростають види Нижньодніпровського флористичного комплексу (житняк Лавренків, козельці дніпровські, перлівка золотолускова, жовтозілля дніпровське, тощо).

Флористичний склад плавнів р. Молочної значно бідніший прилеглих до річки територій з степовою флорою та рослинністю. Він нараховує лише близько 90-100 видів судинних рослин, що пов'язується з специфічними умовами заплави. Окремі флористичні комплекси формують види лучних, (в тому числі засолено-лучні), піщаних та солончакових місцезростань (разом близько 150 видів).

Останнім часом, завдяки діяльності людини, в рослинних угрупованнях басейну р. Молочної, переважно степових, піщаних та засолених, намітилась експансія значної кількості видів синантропної фракції флори, насамперед адвентивних тобто заносних, таких як злинка канадська, амброзія полинолиста, полин гіркий, резеда жовта, нетреба звичайна, чорнощир нетреболистий, лутига татарська, морква дика, блекота чорна тощо. Слід зазначити, що за втручання людини змінюється природна (аборигенна) флора і рослинність, відбувається перебудова корінних угруповань і формуються флористично та ценотично не стійкі і малопродуктивні фітоценози. У теперішні часи переважають зміни рослинного покриву спричинені зменшенням басейнового стоку й вторинним засоленням ділянок заплави, що у майбутньому буде мати негативні наслідки у функціонуванні річкової екосистеми.

Ботанічні раритети

Значної уваги набувають питання виявлення та збереження рідкісних видів тварин і рослин. Кожний природний вид - це неповторний витвір природи з притаманними лише йому біологічними властивостями. Тому збереження біологічного різноманіття є нині однією з найважливіших проблем світового масштабу. Охорона видового різноманіття в Україні відбувається на декількох рівнях (світовому, європейському, державному та регіональному).

По-перше, 10 видів рослин, які зростають у басейні р. Молочної, занесені до Світового Червоного списку МСОП (IUCN). Це - астрагали блідий, Геннінга та шерстистоквітковий, волошка Талієва, гіацінтик Палласів, еремогоне жорстка, житняк пухнатоквітковий, льонок Біберштейна, цибуля переодягнена, чебрець дніпровський.

По-друге, значна частка видів регіону занесена до Європейського Червоного списку, який побачив світ у 1992 році. До цього списку занесені переважно ендемічні види - ті, що мають обмежене поширення на певній території. На території, яка прилягає до р. Молочної, зростають 15 видів занесених до Європейського Червоного списку рідкісних рослин та тварин (астрагали Геннінга та шерстистоквітковий, волошка наслідувальна, гвоздика ланцетна, жовтозілля дніпровське, залізняк гібридний, калофака волзька, карагана скіфська, козельці дніпровські, ластовень азовський, перлівка золотолускова, пирій ковилолистий, ситник Фоміна, ушанка довгоплода, цимбохазма дніпровська.

По-третє, 16 видів узбережжя р. Молочної занесені до другого видання Червоної книги України. Це астрагал шерстистоквітковий, волошка Талієва, зіркоплідник частуховидний, калофака волзька, карагана скіфська, ковили волосиста, Графа, дніпровська, Лессінга, українська, пирій ковилолистий, тюльпани гранітний, змієлистий, Шренка, цимбохазма дніпровська, цибуля переодягнена.

Деякі з цих видів є досить рідкісними для північно-західного Приазов'я тому є сенс розповісти про них більш детально.

Волошка Талієва (Centaurea taliewii Kleopow) - багаторічна трав'яниста рослина (65-90 см) з прямостоячим, опушеним стеблом та жовтими досить великими і гарними квітками. Цей вид є символом приазовських степів (східнопричорноморсько-казахстанським ендеміком). Відомий з околиць м. Маріуполя, заповідників “Асканія-Нова” та Хомутовський степ. Ми знайшли цей вид у Троїцькій балці (Мелітопольського району) в угрупованні типчака, ковили Лессінга та грудниці волохатої.

Зіркоплідник частуховидний (Damasonium alisma Mill.) - багаторічна трав'яниста рослина (10-30 см) з прямостоячим стеблом та черешкуватими ланцетними листочками. Суцвіття зонтикоподібне, плід зірчастий, складений з 6-8 листовок. Росте у степових подах (зниженнях степу) півдня України і є дуже рідкісним, зникаючим видом. У довоєнні роки наводився Г.І. Біликом для околиць с. Мордвинівка Мелітопольського району. Але пізніше, певний час гербарних матеріалів з Приазов'я не було, що дало змогу авторам “Червоної книги України” взяти під сумнів зростання цього виду у басейні р. Молочної. Весною 2000 року ми побували у тому місці де цей вид був зібраний Г.І. Біликом і знайшли декілька екземплярів зіркоплідника. Вважаємо, що цю територію слід зарезервувати під ботанічний заказник місцевого значення.

Калофака волзька (Calophaca wolgarica (L.f.) DC) - невеликий кущ (20-60 см), стебло вкрите волосками, листя непарноперисті, квітки жовті, зібрані у китицю, плід - біб. Калофака волзька - понтично-каспійський ендемік. Угруповання, які вона формує, занесені до Зеленої книги України. У Приазов'ї цей вид зростає на території Великоанадольського лісництва, заповіднику Хомутовський степ, балках які виходять до моря між м. Новоазовськ та Приморськ. Нами цей вид знайдений в Троїцькій балці Мелітопольського району, де він формує фрагменти рідкісних угруповань з ковилою Лессінга (Stipa lessingiana) та типчаком (Festuca valesiaca). Щодо нашої знахідки цього виду слід зазначити, що це крайня західна точка його поширення.

Карагана скіфська (Caragana scythica (Kom.) Pojark.) - невеликий кущ (15-35 см), стебло прямостояче з колючками, листки - складні, видовжені та опушені, квітки жовті, плід біб. Цей вид описаний з перекопських степів і є ендеміком півдня України. Угруповання, які він формує є рідкісними і тому повинні бути занесені до 2 видання Зеленої книги України. Раніше у флорі УРСР цей вид наводився для приморських схилів Обитічної коси та околиць м. Бердянськ. Крім того відомий з околиць с. Вовчанське Якимівського району, зі схилів р. Малий Утлюк, з заповідників “Асканія-Нова” та Кам'яні Могили”. Намі відмічений на “Пришибських висотах” (околиці м. Молочанськ) де карагана скіфська трапляється рідко серед угруповань, які формують типчак та грудниця волохата (Сrinitaria villosa).

Ковила Графа (Stipa grafiana Steven) - багаторічний щільнодернистий високий злак (80-100 см). Ковила Графа - євразійський степовий вид. В монографії “Злаки України” Ю.Д. Прокудін наводить цей вид для Криму та Донецької області і зовсім не наводить для Запорізької області. Він називає цей вид як ковила найкрасивіша (Stipa pulcherrima), а назву ковила Графа приводить як синонім. Цей вид для Мелітопольщини раніше наводив Г.І. Білик ще у 40-х рр. ХХ ст. Він формує фрагменти угруповань з типчаком у неглибоких балочках, які відкриваються до залізничної колії Федорівка-Верхній Токмак в урочищі Троїцька балка.

Цибуля переодягнена (Allium pervestitum Klokov) - багаторічна трав'яниста рослина (35-50 см) з цибулиною бурого кольору, прямостоячим стеблом, лінійними листками, зонтикоподібним суцвіттям та рожевими або пурпуровими квітками. Зростає у полиново-злакових степах лівого берега р. Молочної та Присивашші. Вид описаний М.В. Клоковим з околиць с. Мордвинівка Мелітопольського району. Крім того, ще трапляється у лучних степах Поділля. Б.В. Заверуха вважає цей вид реліктовим з розірваним ареалом.

Цимбохазма дніпровська (Cymbochasma borysthenica (Pall. ex Schlecht.) Klokov & Zoz) - палеопонтичний релікт, південнопонтичний ендемік басейну р. Дніпро. На території Запорізької області, цей рідкісний вид трапляється в околицях м. Запоріжжя та Василівка, на степах та схилах до річок Конка, Молочна. Є відомості щодо зростання цього виду на крайньому півдні області біля лиману Сивашик. Ми знайшли 2 чисельні популяції цього виду біля с. Терпіння Мелітопольського району у Троїцькій балці на вапнякових схилах з степовою рослинністю.

Тюльпан гранітний (Tulipa graniticola (Klokov & Zoz) Klokov) - багаторічна трав'яниста рослина (25-30 см) з темно-рудою цибулиною, ланцетними листками та жовтою квіткою. Поширений лише в Україні на території Приазовської та Придніпровської височин. Місцезростання цього виду пов'язані з гранітними відслоненнями та петрофітними степами. Зрідка трапляється на гранітах середньої течії ріки Молочної, Чингул, Токмачка, Юшанли. На вапнякових виходах трапляється також тюльпан змієлистий Tulipa ophiophylla Klokov & Zoz.

Зірочки Артемчука (Gagea artemczukii A.Krasnova) - багаторічна рослина (8-14 см) з видозміненим пагоном - цибулиною та одним прикореневим листком. Суцвіття зонтикоподібне з 2-10 квіток жовтувато-зеленого кольору. Вузький Молочанський ендемік та релікт, описаний А.М. Красновою з околиць с. Терпіння (Долинівка) Мелітопольського району. Росте на степових схилах правого берега р. Молочної (у долині пра-Дніпра) між м. Мелітополь-Токмак. Ми знайшли цей вид на східних околицях с. Терпіння (Новопавлівка) та Троїцьке у смузі типчаково-ковилового степу та у подібних умовах в околицях м. Молочанська (урочище “Пришибські висоти”).

40 видів, що зростають по берегах р. Молочної знаходяться під охороною на території Запорізької області, тобто є регіонально рідкісними. З них слід назвати ефедру двоколоскову, астрагал понтичний, белевалію сарматську, валеріану бульбисту, гаплофіл запашний, зірочки цибулиноносні та Шовіца, золототисячник гарний, льон Черняєва, сусак зонтичний тощо.

Враховуючи багате різноманіття флори регіону слід зазначити, що басейн р. Молочної займає особливе положення у підтриманні та збереженні фіторізноманіття півдня України.

Лікарські рослини

Спонтанна флора судинних рослин України налічує понад 5000 видів, з яких більше 1000 мають ті чи інші лікувальні властивості і використовуються в народній та офіційній медицині. Близько 200-300 видів лікарських рослин зростають у Північно-західному Приазов'ї. У зв'язку з тим що запаси лікарських рослин зменшуються, частина їх заборонена для заготівлі, частину видів можна заготовляти лише в обмеженій кількості. Деякі види лікарських рослин занесені до Червоної книги України або охороняються на регіональному рівні (астрагал шерстистоквітковий, горицвіт весняний, ефедра двоколоскова, оман високий, шипшини, тощо). Подаємо характеристику деяких лікарських рослин з басейну р. Молочної.

Горицвіт весняний (Adonis vernalis L.) - багаторічна трав'яниста рослина з коротким бурим кореневищем. Стебла висхідні 5-50 см заввишки. Листки тричіпірчасторозсічені, квітки жовті, досить великі (до 5 см в діаметрі). Плоди - сім'янки, овальні, з коротким зігнутим носиком. Цвіте у квітні-травні, плодоносить у червні-липні. Лікарською сировиною є надземна частина, яку збирають в кінці цвітіння до початку осипання плодів. Горицвіт весняний - євро-сибірський степовий вид, ареал якого скорочується внаслідок антропогенного впливу. В Україні спорадично зростає у степових та лісостепових районах. На території Запорізької області є досить рідким, занесеним до списку регіонально рідкісних видів, тому збір його сировини в природних місцезростаннях заборонений. Росте на нерозораних схилах балок, степових ділянках правого берега р. Молочної. При тривалому пасовищному навантаженні гине. Розмножується насінням та поділом куща. Трава горицвіту весняного використовується при серцевих захворюваннях як засіб, що стимулює діяльність серця. Вживається для заспокоєння нервової системи. В народній медицині вживають як засіб при водянці.

Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.) - трав'яниста однорічна рослина з прикореневою розеткою пірчасторозсічених листків. Стебло просте або розгалужене, до 50 см заввишки. Стеблові листки сидячі, при основі стріловидні. Квітки білі, зібрані у волоть. Плід стручечок. Цвіте з квітня до жовтня. Плодоносить з травня до листопада. Вид поширений по всій Україні, зростає на пустирях, у садах, посівах зернових культур та кормових трав, обабіч доріг. Сировиною є трава, яка зібрана в період цвітіння. Препарати з грициків використовують при внутрішніх кровотечах та при пораненнях. Крім того, вони мають гемостатичну, в'яжучу, сечогінну дію, посилюють перистальтику кишечника, скорочувальну властивість гладкої мускулатури матки.

Деревій звичайний (Achillea millefolium L.) - багаторічна трав'яниста рослина (30-60 см). Стебла прямостійні, вкриті листками, закінчуються верхівковим суцвіттям - щитком. Квіти білі, листки продовгуваті, двічі-тричіпірчасті, прикореневі - черешкові, стеблові - сидячі. Плід - сім'янка. Цвіте з червня до жовтня. Сировиною є суцвіття і листя з пагонами, зібрані під час цвітіння. Види деревію поширені по всій Україні, у Приазов'ї росте у степах, на схилах, річкових пісках, луках. Препарати деревію розширюють жовчні протоки і збільшують жовчовиділення. Застосовують для поліпшення апетиту, як протизапальне при хворобах печінки, шлунка, спазмах гладкої мускулатури сечовивідних шляхів та мускулатури матки. Має ефективну кровоспинну, ранозагоювальну, протизапальну, бактерицидну дію. Настоєм трави деревію рекомендують мити волосся.

Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.) - багаторічна трав'яниста рослина з малорозгалудженим кореневищем. Стебло прямостійне, голе, двогранне (30-100 см). Листки дрібні, сидячі, супротивні, еліптичні, цілокраї.

Вживають при хворобах печінки і хронічному запаленні нирок, як сечогінний та відхаркувальний засіб, при катарах шлунка і проносах, кровотечах, безсонні, розладі діяльності нервової системи. Стимулює роботу серця, підвищує кров'яний тиск, тамує болі. Використовують настій звіробою, як антибактеріальний засіб при лікуванні опіків та як протизапальний засіб.

Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.) - багаторічна рослина 30-150 см заввишки. Кореневище довге, стебла прямі, чисельні, листки чергові, перисторозсічені, частки листка ланцетоподібні, квіти жовті, зібрані у напівкулясті кошики, а останні у густі щитки на верхівках стебел. Цвіте з липня до серпня. Плоди сім'янки, дозрівають у серпні. Використовують суцвіття, зібрані на початку цвітіння. Росте на узбіччях доріг, узліссях, порушених схилах, пасовищах, уздовж заплав. Використовують як глистогінний, протизапальний, спазмолітичний, жовчогінний та інсектицидний засіб. Настій квіток вживають при захворюванні печінки, жовчного міхура, ентероколітах, гастритах, подагрі, ревматизмах, запаленні сечового міхура, нирок.

Полин гіркий (Artemisia absinthium L.) - багаторічна трав'яниста рослина з укороченим кореневищем, сірувато-срібляста від опушення, з гіркуватим запахом. Стебло 50-100 см прямостійне, розгалужене. Листки чергові, двічі- тричіперисторозсічені. Суцвіття кошики, зібрані у волоть. Квітки трубчасті, жовтуваті. Цвіте в липні-вересні. Заготовляють окремо листя і траву (пагони) у стадії цвітіння довжиною 20-25 см. Цей вид - типовий бур'ян, поширений по всій Україні. Зростає на узбіччях доріг, у лісосмугах, на пасовищах, занедбаних полях та інших порушених землях. Полин гіркий збуджує апетит, поліпшує травлення та посилює жовчовиділення. Входить до складу шлункових крапель і таблеток, настій і відвар застосовують як глистогінний засіб, а також при раку шлунку. Зовнішньо настій трави використовують при фурункулах, ранах, для компресів при синцях.

Ромашка лікарська (Matricaria recutita L.) - однорічна рослина з розгалудженим стеблом (20-40 см). Листки сидячі, двічіпірчасторозсічені, з вузьколінійними загостреними частками. Квітки зібрані у кошики, спільне квітколоже дуже опукле, конічне, всередині порожнисте. Крайові квітки у кошику язичкові, білі, на кінець цвітіння відгинаються донизу, а серединні трубчасті, жовті. Цвіте з травня до жовтня. Плоди - сімянки, достигають вже у липні. Сировиною є квіткові кошики, які збирають під час цвітіння з травня до серпня. Вид поширений по всій Україні, зростає на пустирях, узбіччях шляхів, пасовищах, свіжих перелогах, садах, виноградниках, пісках, засолених луках, великі масиви цього виду поширені на заплаві р. Молочної біля с. Мордвинівка Мелітопольського району. Ромашка лікарська має спазмолітичну, жовчогінну, бактерицидну, протизапальну дію. Настій квіток вживають як потогінний, в'яжучий засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. Застосовують при захворюваннях системи травлення, запаленнях печінки та жовчного міхура, гастритах, колітах, як кровоспинне у гінекології. Настоєм квіток промивають рани, полощуть горло.

Спориш звичайний (Polygonum aviculare L.) - однорічна гола рослина з розгалуженими висхідними сланкими стеблами (10-100 см). Листки дрібні, еліптичні. Квітки дрібні знаходяться в пазухах листків. Плід - горішок. Сировиною є надземна частина рослин (трава), зібрана під час цвітіння. Вид поширений по всій Україні, зростає на пустирях, узбіччях доріг, по берегах річок, трапляється у посівах та на перелогах. Застосовують при хворобах нирок, печінки, при гастритах, проносах, хронічному запаленні сечового міхура, маткових кровотечах, після аборту, при малярії, туберкульозі легень, гіпертонії. Трава споришу входить до складу збору Здренка. Справляє в'яжучу, діуретичну, кровоспинну, протипухлинну, жарознижуючу, тонізуючу, протизапальну дію.

Цикорій звичайний (Cichorium intybus L.) - багаторічна рослина з потовщеним коренем. Стебло циліндричне, листя нижні - перистороздільні, стеблові - ланцетні, стеблообгортні. Суцвіття кошик, квітки - голубі. Плід - сім'янка. Зростає він вздовж доріг, на схилах та пасовищах, іноді пісках. Цикорій здавна використовується як харчова рослина (кавові сурогати). В народній медицині рослину застосовують для поліпшення обміну речовин, функцій шлунку, як тонізуючий засіб.

Цмин пісковий (Helichrysum arenarium (L.) Moench.) - багаторічна трав'яниста рослина з повстистим опушенням (10-30 см) і розгалуженим кореневищем Листки чергові, продовгуваті, цілокраї. Квітки жовті, зібрані у кулясті кошики, формують щитковидні суцвіття. Плоди - сім'янки. Цвіте з червня по вересень. Сировиною цмину є суцвіття, зібрані у червні-липні. В Україні росте на всій території за винятком гір. У Приазов'ї росте на степових схилах, річкових та приморських пісках, кам'янистих відслоненнях. Використовують як жовчогінний, кровоспинний, протизапальний, спазмолітичний, антибактеріальний та сечогінний засіб. Підвищує кислотність шлункового та панкреатичного соків, а також кров'яний тиск. Настій квіток, сухий екстракт цмину та збори квіток є ефективними засобами при захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів.

Чебрець двовидний (Thymus dimorphus Klokov et Des.-Shost.) - багаторічний повзучий напівкущик (5-15 см), з лежачими, здерев'янілими стеблами. Листки еліптичні або видовжені. Квітки лілово-рожеві, зібрані в головки. Плід чотиригорішок. Цвіте з травня до серпня, плоди дозрівають у липні-вересні. Використовують листки та квітки під назвою “трава чебрецю”. На Україні зростають декілька видів чебрецю, з них у Запорізькій області - чебрець двовидний росте на кам`янистих виходах, вапняках, степових схилах, чебрець дніпровський та чебрець Палласа на річкових та приморських пісках. Використовують в гінекології - при порушенні менструального циклу, при головних болях, лікуванні грудних хвороб, як відхаркувальне при кашлі, безсонні, для компресів, примочок. Екстракт входить до складу препарату “Пертусин”.

Шипшина собача (Rosa canina L.) - кущ до 2 м заввишки з коричневою корою. Пагони вкриті шипами. Листки чергові, непарноперисті. Квітки жовті, червоні, досить великі (до 5 см в діаметрі), поодинокі або в суцвіттях. Плід - гіпантій, оранжево-червоний, овальний або кулястий. Цвіте в червні-липні, плоди достигають у серпні-вересні. Основною сировиною шипшини є плоди. Цей рід у флорі України включає 88 видів, з них у Приазов'ї зростає понад 15 видів (шипшина азовська, Бордзиловського, залозисто-зубчаста, чагарникова тощо). Зростає на степах та степових схилах. Плоди шипшини - полівітамінна сировина, яка має протизапальну, жовчогінну, сечогінну, кровоспинну дію, підвищує опір організму до інфекційних та простудних захворювань. Застосовують як ранозагоювальний засіб при кровотечах, сечо- та жовчнокам'яних хворобах, неврозах, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гемофілії, діабеті, пневмонії, бронхіальній астмі, при лікуванні хвороб очей. З плодів виготовляють сиропи, масляні екстракти, з насіння - олію тощо.

Тваринний світ басейну ріки Молочної

Ентомофауна басейну

Річка Молочна - це річка з дуже контрастними біотопами протягом усієї своєї течії. Подорожуючи по безмежним просторам таврійських степів, біля Молочної та інших менших річок її басейну ми зустрічаємось з представниками тваринного світу. Найрозмаїтішими з усіх тварин, безперечно, є комахи.

Усього на берегах Молочної та її притоках на сьогодні нами було відмічено значна кількість видів комах. Найбільшою кількістю видів характеризуються метелики: денні та нічні, великі та маленькі, яскраві та не дуже. В басейні мешкає велика кількість різних жуків (жужелиці, довгоносики, мертвоїди, гнойовики, хрущі, листоїди та багато інших). В складі ентомофауни не останне місце займають двокрилі (комарі, мухи, ґедзі, довгоніжки) перетинчастокрилі (оси, бджоли, мурахи, джмелі, пильщики, рогохвости, їздці). Решту видів складають представники інших рядів: прямокрилі, бабки, цикади, клопи, волохокрилі, скорпіонові мухи, сітчастокрилі, ногохвістки, щетинохвістки, богомоли, мантиспи.

Колись дуже давно, ще коли наша річка виглядала дещо по-іншому, ніж зараз, на її берегах розташовувалися луки, ліси, переліски, болота, численні озера, старики, а на терасах буяла степова рослинність - ковила, типчак та інші рослини. Звісно ж, будь-який острівець рослинності приваблює до себе різних тварин.

Березень. На берегах Молочної з початком весни можна потрапити у безмежне царство - царство комах. Найпершими, вже з першими відлигами, з`являються жуки-гнойовики та мертвоїди. Одним з представником цих комах є гнійовик-корова. Адже в степу колись мешкали дикі копитні тварини: тарпани або дикі коні, олені та інші, а також хижаки (лисиці, вовки, борсуки). Тому на переробку продуктів їх життєдіяльності першими вилітають з місць зимівлі саме ці комахи. Але ось зацвітають перші квіти - і ми можемо вже у березні спостерігати на них різних літаючих комах: бджіл, ос, мух, а також дрібних мурашок.

Але вже у березні можна зустріти і деяких метеликів. З першими теплими променями сонця з'являються барвниці (Nymphalis polychloros), адмірали (Vanessa atalanta), денна павиноочка (Vanessa io).

Квітень. Та весна не стоїть на місці - починає зеленіти степ, все більше зацвітає різних трав та дерев. У свої права входить квітень. От тут вже можна спостерігати і за різними “живими квітками” - метеликами. Хоча у наших південних краях дені метелики з`являються з кінця березня (в залежності від температури повітря), активного вильоту вони все ж досягають у квітні. Першими “сміливцями” є білани. Навколо галявин з квітучими горицвітами, караганою, жимолостю вони весело кружляють. Здебільшого це білан ріпаковий (Pieris rapae) та білан бруковий (Pieris napi).

Цих метеликів часто плутають та називають капусницею, хоча капусниця (Pieris brassicae) для нашої місцевості досить рідкісна. Серед біланів у Мелітопольському районі зустрічається і занесена до Червоної книги України аврора біла (Euchloe ausonia). В середині квітня з`являється багато інших метеликів: синявці, парусники, сатири, товстоголовки, совки, бражники, листовійки, молі, ведмедиці та інші. Більшість з них нічні, тому, щоб їх побачити, можна засвітити яскравий ліхтар чи лампу. Але взагалі робити цього не бажано, бо багато комах, що прилітають на світло, гинуть. А серед них є і рідкісні. Так, серед тих, що зникають, у долині Молочної та її притоках у квітні зустрічаються: махаон (Papilio machaon), подалірій (Iphiclides podalirius), поліксена (Zerynthia polyxena), красотіл пахучий (Calosoma sycophantha), павиноочка грушева (Saturnia pyri), синявець-аргірогномон (Plebejus argyrognomon). На квітучому горицвіті та зірочках в квітні можна побачити багато бджіл. Тому березневі та квітневі випалювання степу шкодять як рослинам, так і комахам, що їх запилюють. У квітні на цілинних степових ділянках можна зустріти невеличкого вусатого жука темного кольору з білуватим хрестиком на спинці. Це - вусач земляний хрестоносець (Dorcadion equestre), який занесений до Червоної книги України. Він часто зустрічається у балках біля м. Молочанськ та с. Заможне. У місцях, де він масово зустрічається, потрібно створювати природоохоронні території та обмежувати випасання худоби навесні.

Травень чарує барвистістю трав`яного покриву та такою ж барвистістю комах. У травні наші степи коливаються сріблястими хвилями - то зацвітає ковила. Підійшовши ближче, у ковилі можна побачити десятки інших рослини. Серед них і шавлія поникла - найулюбленіша рослина метеликів у кінці квітня - першій половині травня. Найбільше нектар шавлії приваблює синявців та рябців. Сюди ж злітаються і бджоли, і оси, і жуки. У цей же час цвітуть і дерева, зокрема, груша, яблуня та степові чагарники - терен, карагана, рокитник, мигдаль степовий. Вони приваблюють своїм нектаром джмелів, бджіл, мурашок. Мабуть, дехто з читачів зустрічав велику чорну блискучу бджолу з фіолетовими крилами. Це - ксилокопа фіолетова (Xylocopa violacea). Через специфіку будування гнізда - у сухих стовбурах дерев (рідше - у камінні) ця комаха отримала назву “бджола-тесляр”. Є у нас ще ксилокопа звичайна (X. valga). Ці види занесені до Червоної книги України.

Серед комах, що особливо потребують охорони місць свого помешкання у травні можна зустріти дибку степову (Saga pedo L.). Це коник зеленого кольору з мечоподібним яйцекладом. В травні зустрічаються лише личинки цього виду, які легко впізнати за характерною видовженною головою. Їх часто називають “сараною”, але це не правильно. Ці коники хижаки і рослини не споживають, а живляться іншими комахами, яких ловлять на квітах та чагарниках. У них дуже своєрідний тип розмноження, що характеризується відсутністю самців. Таке явище називається партеногенезом, тобто розмноження самок без участі самців. Сильно шкодить цьому виду літньо-осінні випалювання степу як раз під час відкладання яєць. Найкраще дибка степова почуває себе на степових схилах р. Молочної біля Молочанська та сіл Заможного, Виноградного, Чапаївки, Старобогданівки, Троїцького, де її інколи можна зустріти. В інших місцях це дуже рідкісна комаха.

У травні інколи вночі можна зустріти найбільшого метелика Європи - сатурнію грушеву або велику нічну павиноочку. Розмах крил самок інколи може сягати 16 см! Гусениці сатурнії грушевої мешкають на деревах та кущах родини розоцвітих груші, сливі, абрикосі, терені. Гусениці сатурнії теж великі та товсті. Лялечка зимує у щільному шовковому коконі.

Сатурнія грушева занесена до Європейського Червоного Списку, а інші 3 види сатурній, що мешкають на Україні, занесені до Червоної книги України. Реєстрували сатурнію грушеву в усіх містах та селах, що розташовані у долинах річок басейну Молочної.

Червень . В цьому місяці комахи просто заповнюють нашу природу. Велике безмежжя метеликів, жуків, мух, бабок, ос, бджіл та інших кружляє скрізь. Є серед них і рідкісні та занесені до Червоної книги України. Зокрема, у червні, навіть у межах населених пунктів, ми можемо побачити вусача мускусного (Aromia moschata L.). Його личинка мешкає у деревині верб та тополь. Цього жука можна впізнати за дуже специфічним запахом - від того і походить його назва. Він дуже красивий - буває здебільшого зеленого кольору, але рідше зустрічається і фіолетовий, і блакитний, і рожевий. Зустрічали його навіть у центрі міст Мелітополя та Токмака. З метеликів у червні особливо вирізняється галатея (Melanargia galathea L.) - денний метелик родини сатирів. За межами міст та сіл, на лісових галявинах, навколо річкових луків усіх річок басейну Молочної галатеї літають у великій кількості. Інколи, під час особливих спалахів чисельності галатеї просто заповнюють усі квіти. Особливо велика чисельність галатей поблизу лісових насаджень, що пов`язане з місцями зростання диких злаків (пирію, осок та ін.)

Ще одні представники рідкісної ентомофауни - зефіри: березовий та дубовий. Це дуже красиві метелики родини синявців. Зефіра дубового можна зустріти лише там, де росте дуб, а ось зефір березовий зустрічається майже скрізь, бо його гусінь мешкає на різних деревах - березі, вишні, в`язі та деяких інших, але все одно ці метелики є рідкісними і потребують охорони. Зустрічаються вони як біля самої Молочної, так і біля деяких її притоків (Чингулу, Бандурки). Хоча личинки зефіра дубового інколи і мешкають на плодових деревах, шкідниками вони не є.

Біля річок з проточною водою та більш-менш значною глибиною (Чингул, Токмачка, Бандурка, Курошани та ін.), а також біля ставків зустрічається дозорець-імператор (Anax imperator F.) - бабка, занесена до Червоної книги України. Дозорець-імператор, як і всі бабки, хижак і живиться комахами, яких ловить на льоту. З ранку до вечора кружляє він над луками навколо водойм. Личинка його - теж хижак і живе у воді.

Особливою прикрасою середини червня у балках на річкових терасах є масовий вихід з-під землі цикад. Вони є неперевершеними співцями серед комах наших не розораних степів. Співають самці, приваблюючи самок. Гучність їхнього співу сягає близько 100 Дб, а це майже як постріл з рушниці!!! Цикади у наших краях - досить звичайні комахи. Родичка наших цикад, каліфорнійська цикада живе 17 років! І майже весь цей час вона знаходиться на стадії личинки, знаходячись під поверхнею ґрунту. А доросла комаха живе лише кілька годин.

У нашій фауні є комахи, які живуть кілька годин чи діб. Багато є і таких метеликів. У них редукований ротовий апарат. Все своє недовге життя вони зовсім не живляться. До таких метеликів належать деякі бражники, коконопряди, павиноочки та інші. До цих бражників відноситься і бражник дубовий (Marumba quercus L.), що занесений до Червоної книги України. Як же вони виживають весь цей час? А за рахунок жиру, накопиченого гусеницею. Бражник дубовий зустрічається там, де є насадження дуба, а у долинах річок басейну Молочної таких місць лишилося небагато. До речі, до комах, що не живляться на у дорослій стадії відносяться й оводи. Так! Ті оводи, що їх так не люблять селяни. Справа в тім, що в овода небезпечні личинки, які розвиваються у живих тканинах організму тварин. Причому личинки різних видів оводів розвиваються у різних тканинах. Є такі, що розвиваються у носових пазухах, під шкірою, у вухах. Яйця оводи відкладають, стріляючи ними. А ті мухи, що літають поблизу пасовиськ і боляче кусаються - то ґедзі (рос. - слепни). І не треба їх плутати з оводами.

На червень припадає пік льоту красотіла пахучого. Це дуже красивий жук. Його надкрила виблискують усіма барвами веселки, але більше все ж таки він зелений. Красотіл пахучий - хижак. Він і його личинка живляться личинками різних комах та дорослими комахами. Свого часу красотіла пахучого акліматизували у лісах Північної Америки для боротьби з непарним шовкопрядом, який майже повністю винищив листя на деревах у лісах. Красотіл пахучий занесений до Червоної книги України та до Європейського Червоного Списку. Найбільш чисельні популяції красотіла пахучого виявлені у ландшафтному заказнику державного значення “Старобердянський ліс” Мелітопольського району (р. Молочна) та поблизу с. Червоногірка Токмацького району (р. Чингул).