Молочна ріка – диво природи

Дикі свині добре пристосовані до життя в лісових хащах. Вони спритно пролазять крізь колючі чагарники й буреломи, добре плавають, мають розвинений слух і нюх.

За характером живлення дика свиня належить до всеїдних тварин. Вона живиться різноманітною рослинною їжею: стеблами, кореневищами, а також плодами диких і культурних рослин, особливо жолудями, горіхами. Також їсть і тварин: комах та їх личинок, червів, гризунів і навіть мертвечину.

Дикі свині -- стадні тварини. Найбільші стада бувають у період парування, що припадає на початок зими. Залежно від наявності кормів і снігового покриву дикі свині протягом року міняють своє місцеперебування. Наприкінці літа і восени вони щодоби роблять значні переходи, іноді по 10--20 км від місця дньовок до району жировок. Ведуть нічний спосіб життя, а вдень лежать у заростях.

Як мисливський звір дика свиня ціниться своїм смачним м'ясом, міцною шкурою і щетиною. Крім того, шукаючи їжу, вона розриває значні площі землі в лісі, що має значення для відновлення лісових культур, але цим самим завдає і значної шкоди, поїдаючи проросле насіння дерев.

Сарна звичайна. Цей звір, якого в народі називають дикою козою, схожий на оленя, але значно менших розмірів. Довжина тіла досягає 140 см, а висота в плечах 90 см, вага тіла 40--50 кг.

Ще порівняно недавно козуля населяла всі природні райони України. Але на початку XX ст. Вона зникла у степовій зоні України. Важливе значення у відновленні ареалу відіграли реакліматизаційні заходи. Після завозу сарни із Харківської обл. У Куйбишевське

Охот господарство (Запорізька обл., верхів'я р. Молочної) заселення видом лівобережної України помітно прискорилося. Затоплення заплавних лісів водами Каховського водосховища (1955-56 рр.) викликало інтенсивну міграцію сарни у прилеглі до цієї зони штучні лісосмуги, садки, лісочки. На сьогодні вся степова зона України, за виключенням посушливих безлісих територій Присивашшя і піщаних кіс Азовського моря населена сарною звичайною. Відновлення південної межі ареалу виду стало можливим завдяки збільшенню лісистості степу та охоронно-реакліматизаційним заходам. У басейні Молочної вона зустрічається рідко. Здебільшого її можна побачити в районі витоків Молочної.

Як рослиноїдні тварини, козулі живляться травою, листям, корою, бруньками і плодами, а також мохом, лишайниками та ягодами. Іноді вони виходять на луки і поля, де охоче живляться посівами сільськогосподарських культур. В осінньо-зимовий період у степових і лісостепових районах козулі невеликими групами виходять з лісу на посіви озимої пшениці.

У басейні Молочної козуль треба охороняти та сприяти їх розселенню.

Лось європейський. У родині оленів лось--найбільший звір. Довжина його тіла досягає 300 см, а висота в холці 200 см (самки значно менші від самців). Вага тіла до 600 кг. Роги є лише в самців, з кількома відростками і мають лопатоподібну форму. Забарвлення хутра влітку рудувато-буре, а взимку -- брудно-сіре.

На території України ще в першій половині цього тисячоліття лосів було багато в районах Полісся і Лісостепу. Освоєння краю, вирубування лісів, а також інтенсивне полювання на лося призвело до такого зменшення цих звірів, що вже у XVIII ст. він став на Україні рідкісним видом. В наших краях лосі мешкають лише на території заказника державного значення “Старобердянський ліс”, що у Мелітопольському районі.

Основною їжею для них є трав'яниста, кущова і де-ревна рослинність. Влітку вони їдять листя і гілки різних кущів і дерев, а також трав'янисті рослини, особливо осоку, рогіз, жовті глечики та ін. Зимою основним їх кормом є гілки горобини, верби, осики, берези, сосни та ін.

Природно заповідні об'єкти та території басейну р. Молочної

Природно-заповідна мережа є основною ланкою охорони біологічного та ландшафтного різноманіття. Сучасна мережа ПЗФ (природно-заповідного фонду) України станом на 01.01.2001 р. становила 6939 територій, загальною площею 2509 тис. га, що складає 4.16 % площі території держави.

Нині існує 11 категорій природно-заповідного фонду. Серед них 7 належить до природних територій та об`єктів (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки , заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища) та 4 - до штучного створених об`єктів (ботанічні сади, зоологічні парки, дендрологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Віднесення територій та об`єктів до певних категорій ПЗФ визначає їх режим, характер можливої діяльності на них, порядок охорони, використання та відтворення природних комплексів.

В басейні ріки Молочної станом на 01.01.2002 рік нараховується 54 заповідних територій та об`єктів (див. картосхему та таблицю). Загальна площа цих територій становить 2531,6 га. До їх складу входять території та об`єкти різного охоронного статусу як загальнодержавного так і місцевого.

Найбільша площа ПЗФ басейну річки зосереджена в заказниках ботанічних, ландшафтних та ентомологічних їх площа становить 2376,3 га. Площа пам`яток природи геологічних, ботанічних, комплексних - 104.84 га. Парки-пам`ятки садово паркового мистецтва на території басейну р. Молочної займають площу 50.5 га.

Розвиток в майбутньому екологічної мережі на базі природно-заповідного фонду дозволить зберегти унікальні ландшафтні комплекси та неповторність фауни і флори нашого краю.

Таблиця

Територій та об`єктів ПЗФ в басейні р. Молочна

*Примітка: ЗЛ/З - заказник ландшафтний загальнодержавного значення; ППГ/З - геологічна пам`ятка природи загальнодержавного значення; ПСПМ/З - парк-пам`ятка садово паркового мистецтва загальнодержавного значення; ПСПМ/М - парк-пам`ятка садово паркового мистецтва місцевого значення; ППГ/М - геологічна пам`ятка природи місцевого значення; ППК/М - комплексна пам`ятка природи місцевого значення; ППБ/М - ботанічна пам`ятка природи місцевого значення; ЗБ/М - заказники ботанічні місцевого значення; ЗЕ/М - заказники ентомологічні місцевого значення; ЗЛ/М - заказники ландшафтні місцевого значення.

Використана література

Акимушкин И.И. Мир животных. Рассказы о змеях, крокодилах, черепахах, лягушках, рыбах. М.: Молодая гвардия, 1974. 320 с.

Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Кулестов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. - Київ: Фітосоціоцентр, 2001. - 60 с.

Волох А.М. Краткий очерк истории формирования современной фауны охотничьих зверей в южных районах Украины // Проблемы изучения фауны юга Украины, Мелитополь-Одесса: Астро-Принт. -1999. -С. 34-49.

Волох А.М. Динамика стадности косули на южном пределе ареала в степной зоне Украины // Исследования многообразия животного мира. / Труды зоомузея ОГУ. - Одесса: Астропринт, 1998.- Т. 3. - С.138-141.

Волох А.М. Особенности формирования южной границы современного ареала европейской косули на Украине // Тез. докл. 5 съезда Всесоюз. териол. об-ва АН СССР. - М., 1990. - Т.1. - С. 122-123.

Волох А.М. Половые различия морфологических признаков у зайца-русака в Приазовье // Актуаль. питан. збереж. i вiднов. степ. екосистем на пiвднi України. / Матер. мiжнарод. наук. конфер. до 100-рiччя запов. “Асканiя-Нова”, 1998. - С. 250-252.

Волох А.М. Роль міграції ондатри в формуванні приазовського осередку її ареалу // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка, 2001. - № 12. - С. 36-40.

Волох А.М., Воловник С.В., Кошелєв О.I. Тваринний свiт // Атлас Запорiзької областi, K.: Голов. управ. геодезiї, картограф. та кадастру при Кабмiнi України,1997. - С. 22.

Волох А.М., Роженко Н.В. Биотопическое распределение енотовидной собаки в степной зоне Украины // Актуальнi питання збереження i вiдновлення степових екосистем на пiвднi України. / Матер. мiжнарод. наук. конфер. до 100-рiччя заповiдника “Асканiя-Нова”, 1998. - С. 252-254.

Земноводні та плазуни України під охороною Бернської конвенції. К.: 1999р

Кармишев Ю.В. Добова активність степової гадюки на півдні України. Педвуз сьогодення: стан і перспективи навчення й науки. Матеріали ювілейної науково-методичної конференції, присвяченої 65-й річниці з дня заснування МДПІ. Частина І.-Мелітополь, 1995. с.35.

Кармышев Ю. Внимание: гадюка. Газета Мелитопольские ведомости, 2000г. 18 мая.

Пащенко Ю.І. Визначник земноводних та плазунів УРСР. К.: Радянська школа, 1955. 148 с.

Писанец Е.М. Знакомьтесь: Амфибии и рептилии. К.: Наукова думка, 1991, 127 с.

Роженко Н.В., Волох А.М. Заселение енотовидной собакой Северного Приазовья и Причерноморья // Исследования многообразия животного мира. / Труды зоомузея ОГУ. - Одесса: Астропринт, 1998.- Т. 3. - С.133-137.

Сергеев Б.Ф. Мир амфибий М.: «Колос» 1983, 192 с.

Стишковская Л.Л. Вечные странники. (Жизнь амфибий, как она есть) М.: 1988, 192 с.

Таращук В.І. Земноводні та плазуни. (Фауна України; т.7) К.: Вид-во АН УРСР, 1959. - 246 с.

Червона книга України. Тваринний світ. (Ред М.М. Щербак. К.: Укр. Енциклопедія, 1994. 464 с.

Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. - М.: ГУГК, 1983. - 340 с.

Білик Г.І. Геоботанічний опис басейну р. Молочної і Молочного лиману // Ботанічний журн. АН УРСР. - 1946. - 3, №1-2. - С. 51-58.

Геоботанічне районування Української РСР. - Київ: Наукова думка, 1977. - 304 с.

Дубина Д.В., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Тенденції антропогенних змін плавнево-літоральних фітосистем р. Молочної // Укр. ботан. журн. - 1996. - 53, №1-2.- С. 31-37.

Дубовик О.Н., Клоков М.В., Краснова А.Н. Флористические, историко-географические районы степной и лесостепной Украины // Ботан. журн. - 1975. - 60, №8. - С. 1092-1107.

Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под общ. ред. Шеляга-Сосонко Ю.Р. - Киев: Наук. думка, 1987. - 216 с.

Коломійчук В.П., Подорожний С.М. Необхідність охорони рідкісних видів Північного Приазов'я та Присивашшя // Мат-ли XI з'їзду УБТ. - Харків, 2001. - С.169-170.

Краснова А.М. Очерк флоры Северного Приазовья: Автореф... канд. биол. наук: 03.00.05/ К., 1974А. - 28 с.

Краснова А.М. Причорноморський ендемізм у флорі Північного Приазовя. II. Приазовський ендемізм // Укр. ботан. журн. - 1974Б. - 31, №6. - С. 695-701.

Мінарченко В.М., Тимченко І.А. Атлас лікарських рослин України. (хорологія, ресурси та охорона). - К.: Фітосоціоцентр, 2002. - 172 с.

Мосякін С.Л. Рослини України у світовому червоному списку // Укр. ботан. журн. - 1999. - 56, №1.- С. 79-88.

Тарасов В.В. Основные редкие и исчезающие растения Днепропетровской и Запорожской областей // Екологія та ноосферологія. - 1999. - 6, №1-2. - С. 94-119.

Червона книга України. Рослинний світ. - К.: Українська енциклопедія, 1996. - 603 с.

Шелегеда В.И., Шелегеда Е.Р. Экспедиция “Первоцветы Запорожья” (Атлас-справочник). - Запорожье: Друк-Унион, 2001. - 92 с.

Шеляг-Сосонко Ю.Р., Осычнюк В.В., Андриенко Т.Л. География растительного покрова Украины. - Киев: Наукова думка, 1982. - 288 с.

Шостенко-Десятова Н.О., Шалит М.С. Матеріали до вивчення рослинності Дніпропетровської та Одеської областей // Праці н.-д. Ін-ту ботаніки ХДУ. - 1937. - 2. - С. 67-116.

Размещено на www.allbest.