Главная Коллекция "Revolution" Экология и охрана природы Гігієнічна оцінка довкілля та стану здоров’я дитячого населення Чернігівського аграрного регіону України

Гігієнічна оцінка довкілля та стану здоров’я дитячого населення Чернігівського аграрного регіону України

Виявлення негативних тенденцій в стані здоров’я дитячого населення внаслідок несприятливого впливу чинників навколишнього середовища. Встановлення зв’язку між сумарним індексом забруднення довкілля та захворюваністю дітей сільських районів регіону.

Рубрика	Экология и охрана природы
Вид	диссертация
Язык	русский
Дата добавления	02.12.2017
Размер файла	3,4 M

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Загальновідомо, що антропогенні чинники довкілля чинять свій негативний вплив унаслідок забруднення ґрунту [5, 32, 35]. Доведено вплив надфонових запасів солей важких металів у ґрунті на показники еритроцитарної ланки системи кровотворення та обміну заліза в дітей [5]. У хворих на залізодефіцитну анемію встановлено прямий кореляційний зв`язок між середнім об`ємом еритроцита й рівнями барію, марганцю, хрому, нікелю, нерадіоактивного стронцію, а також сумарним показником забруднення; у дітей із латентним дефіцитом заліза виявлено прямий зв`язок між середнім об`ємом еритроцита, умістом марганцю в ґрунті та сумарним показником забруднення ґрунту. За відсутності дефіциту заліза (діти без анемій, хворі на гострі лейкемії) зв`язок між визначеними показниками не виявлено [5].

Забруднення ґрунту впливає на еколого-гігієнічний стан навколишнього середовища в цілому, оскільки є джерелом вторинного забруднення атмосферного повітря, підземних вод та води поверхневих водойм, харчових продуктів та продовольчої сировини [18, 32].

У той же час результати гігієнічного моніторингу стану довкілля свідчать про постійну присутність забруднювачів у об`єктах навколишнього середовища та харчових продуктах у концентраціях, що не перевищують гранично допустимі, але перевищують фонові рівні [7, 18, 28, 113]. Постійне споживання продуктів харчування, у яких виявлені залишкові кількості важких металів, призводить до їх накопичення в тканинах і органах, викликаючи патологічні стани: анемії в дітей у ранньому віці, зростання захворювань органів зору, сечовивідної системи, опорно-рухового апарату, ендокринної й нервової системи, онкозахворювань [28]. На прикладі м. Дніпропетровська встановлено, що середній вміст свинцю у крові дітей, що проживають у різних промислових районах міста, становить 15,6+3,83 і 49,8+0,78 мкг/дл, що в 1,6 та 5 разів вище нормативного значення [7].

Відомо, що забруднення довкілля чинить вплив також на рівні інфекційних та паразитарних хвороб, впливаючи на різні ланки епідемічного процесу [119, 150, 191, 193]. Результати дослідження, яке охоплювало 20 адміністративних районів Львівщини, свідчать, що між інтегральним показником стану навколишнього середовища та загальним рівнем інфекційної захворюваності дитячого населення, рівнем захворюваності на інфекції дихальних шляхів, а також між станом забруднення атмосферного повітря, рівнями скиду стічних вод у водойми, наявністю заборонених та непридатних пестицидів і рівнем захворюваності на інфекції дихальних шляхів наявний позитивний достовірний кореляційний зв'язок [119].

За оцінкою ВООЗ у світі щорічно вражається аскаридозом та трихоцефальозом близько 2-х міліардів людей. Доведено, що найбільш уразливими групами населення до геогельмінтозів є діти віком 3-6 та 7-10 років [41]. Простежується залежність ураженості населення від стану гельмінтного забруднення навколишнього середовища: зі зниженням показників паразитарного забруднення об`єктів довкілля знижуються показники захворюваності геогельмінтозами. За даними моніторингу в м. Мінськ у 2001-2013 рр. яйця аскарид були виявлені в 3,7 % проб ґрунту, 5,7 % зразків стічних вод та 0,6 % проб плодоовочевої продукції. Відповідно фіксувалися низькі рівні захворюваності аскаридозом: 2000 р. - 90,8 ^о/_оооо, 2013 р. - 11,2 ^о/_оооо. Спостерігалася прямолінійна виражена достовірна тенденція (p < 0,05) до зниження захворюваності з середнім темпом 13,9 % (1988 р. - 934,9 ^о/_оооо). Аналогічна тенденція спостерігається із захворюваністю трихоцефальозом: середній багаторічний показник становив 4,8 ^о/_оооо, показник 2013 р. - 0,4^о/_оооо (в 1964 р. - 2978,0 ^о/_оооо) [41].

Протягом багатьох десятиліть в основному вплив забруднення навколишнього середовища на стан здоров`я населення нашої країни, у тому числі дитячого, традиційно вивчається на прикладі великих промислових центрів, розташованих переважно в Донецько-Придніпровському регіоні з його складною екологічною ситуацією [7, 28, 35, 70]. При цьому наслідки зазначеного впливу на рівні захворюваності та смертності населення в основному пов`язують із викидами окремих видів промисловості: хімічної, металургійної, нафтохімічної, видобувної тощо.

Проте результати аналізу медико-демографічної ситуації в регіонах, де екологічний стан не вважається складним, за деякими показниками насторожують і викликають серйозне занепокоєння [60, 173, 174]. До таких територій відноситься й Чернігівська область України.

Аналіз даних вітчизняних та іноземних джерел інформації, викладений у даному розділі, свідчить, що питання особливостей впливу чинників довкілля на основні показники стану здоров`я дитячого населення в умовах сучасної екологічної ситуації не втрачають своєї актуальності. Первинна профілактика донозологічних і патологічних станів на сучасному етапі розвитку екогігієні має пріоритетну значимість для забезпечення оптимального здоров`я населення [62]. Проте методи визначення взаємозв'язку та оцінки ступеня впливу стану середовища життєдіяльності людини та його окремих об'єктів на показники здоров'я передбачають отримання ретроспективних результатів [112]. Не здійснюється прогнозування негативного впливу наявного стану довкілля того чи іншого регіону на здоров'я населення, у тому числі підростаючого покоління. Поза увагою дослідників залишається факт негативного впливу шкідливих чинників довкілля з урахуванням часової компоненти, а саме відтермінованості розвитку ефекту.

Зазначене вище обумовило актуальність та доцільність проведення розпочатих нами досліджень.

Висновки до розділу 1

1. Існуючі джерела інформації свідчать про гірший стан здоров`я дитячого населення в Україні в порівнянні з країнами Європейського регіону.

2. Вивчення шкідливого впливу чинників навколишнього середовища, у тому числі радіоактивного фактору у віддалений період після Чорнобильської катастрофи, на здоров`я підростаючого покоління й надалі залишається одним із пріоритетних завдань профілактичної медицини в Україні.

3. На сьогодні більшість досліджень із оцінки стану довкілля та визначення впливу шкідливих факторів, що його забруднюють, на здоров`я населення проводиться в екологічно неблагополучних регіонах із розвиненою промісловістю.

4. У більшості епідеміологічних досліджень з реалізації завдання профілактичної медицини щодо встановлення зв`язку між станом довкілля та здоров`ям людини не враховуються часові аспекти розвитку патологічного процесу, наявність його кумулятивної, латентної фази, а тому відтермінованість розвитку ефекту при дії чинників навколишнього середовища, що підкреслює необхідність нашого дослідження.

Розділ 2. Програма, об`єкти та методи дослідження

Для досягнення визначених мети та завдань передбачалося проведення досліджень у відповідності з наступною програмою:

1. Гігієнічна оцінка стану питного водопостачання Чернігівської області, розподіл районів області на класи за індексом забрудненості води (ІЗВ) при централізованому та децентралізованому водопостачанні за період 2001-2012 рр.

2. Ретроспективний аналіз радіаційного забруднення об`єктів довкілля, харчових продуктів та продовольчої сировини в районах Чернігівщини.

3. Збір та аналіз інформації про якість харчових продуктів і продовольчої сировини, санітарний стан ґрунту та атмосферного повітря за хімічними, бактеріологічними та гельмінтологічними (тільки ґрунт) показниками.

4. Інтегральна оцінка стану навколишнього середовища в районах Чернігівської області за індексом сумарного забруднення довкілля (I, у.о.) , а також окремо за індексами сумарного хімічного (I_хім, у.о.), сумарного бактеріального та гельмінтного (I_бак, у.о.) забруднення.

5. Гігієнічна оцінка здоров`я дитячого населення сільських районів Чернігівщини за показниками первинної та загальної захворюваності дітей віком 0-14 років, мертвонароджуваності, перинатальної, неонатальної, постнеонатальної та малюкової смертності.

6. Визначення зв`язку між індексами сумарного забруднення (І, I_хім, I_бак) й окремими чинниками навколишнього середовища та досліджуваними показниками здоров`я дитячого населення.

7. Встановлення взаємозв'язків у системі «довкілля - здоров'я дитячого населення» з урахуванням відтермінованого в часі ефекту негативного впливу чинників навколишнього середовища на здоров`я дітей Чернігівської області.

8. Визначення провідних чинників довкілля, які впливають на стан здоров'я сільського дитячого населення Чернігівщини, у тому числі з урахуванням відтермінованості ефектів їх впливу.

9. Визначення територій підвищеного ризику впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я дітей та підлітків.

10. Обґрунтування профілактичних заходів, спрямованих на запобігання негативного впливу шкідливих чинників довкілля на показники здоров`я підростаючого покоління Чернігівського аграрного регіону.

Узагальнена інформація про етапи, методи та обсяг досліджень наведена у табл. 2.1

2.1 Матеріали та методи вивчення стану довкілля та здоров`я дитячого контингенту Чернігівщини

Спостереженням охоплено 22 районні адміністративні території Чернігівської області за період 2001-2012 рр. Міста державного та обласного підпорядкування (Чернігів, Ніжин, Прилуки) не враховували.

Характеристику стану навколишнього середовища проводили на основі даних статистичної форми № 18 «Звіт про фактори навколишнього середовища, що впливають на стан здоров`я людини» установ санепідслужби області. Для оцінки стану довкілля враховували наступні чинники: якість питної води при централізованому (водопровідна вода) та децентралізованому (колодязна вода) водопостачанні за санітарно-хімічними та санітарно-бактеріологічними показниками, якість харчових продуктів та продовольчої сировини за санітарно-хімічними, санітарно-бактеріологічними та радіаційними показниками, хімічне забруднення атмосферного повітря, стан ґрунту за санітарно-бактеріологічними та гельмінтологічними показниками.

Таблиця 2.1. Етапи, об`єкти, методи та обсяг досліджень

№ п/п	Етапи та методи досліджень	Об`єкти	Джерело інформації	Обсяг досліджень
1	2	3	4	5
1.	Гігієнічна оцінка рівнів забруднення об`єктів навколишнього середовища в районах Чернігівської області за період 2001-2012 рр.
1.1.	Збір та аналіз даних про хімічне, бактеріальне, гельмінтне, радіаційне забруднення об`єктів довкілля	Вода питна централізованого та децентралізованого водопостачання, ґрунт, атмосферне повітря, харчові продукти та продовольча сировина	статформа № 18, [90-93], дані Держсанепідслужби, державного архіву Чернігівської області, ДУ «Інститут охорони ґрунтів України»	Понад 250 викопіювань, 1001150 проб
1.2.	Математико-статистична обробка одержаних результатів: – ранжування змінних – варіаційна статистика – дисперсійний аналіз – кореляційний аналіз		[2, 88]	3036 одиниць, 94 масиви
1.3.	Розрахунок індексу забрудненості води, індексу сумарного забруднення довкілля, індексів сумарного хімічного та сумарного бактеріального та гельмінтного забруднення		[74, 103]	1037 розрахунків
2.	Аналіз стану здоров`я дитячого населення в районах Чернігівської області за період 2001-2012 рр.
2.1.	Збір та аналіз даних про рівні, структуру та динаміку показників здоров`я дітей	Первинна та загальна захворюваність усіма хворобами та хворобами окремих класів (за МКХ-10) дітей 0-14 років, мертвонароджуваність, перинатальна неонатальна, постнеонатальна, малюкова смертність	статформа № 12, дані Обласного центру інформаційно-аналітичних технологій та пропаганди здорового способу життя Чернігівської обласної ради	Понад 300 викопіювань, 1207732 особи
2.2.	Математико-статистична обробка одержаних результатів: – ранжування змінних – варіаційна статистика – кореляційний аналіз		[2, 88, 99]	10368 одиниць, 89 масивів
3.	Вивчення впливу стану навколишнього середовища на рівень здоров`я дітей Чернігівської області
3.1.	Визначення зв`язку між чинниками довкілля та показниками здоров`я (кореляційний аналіз)	Досліджувані чинники довкілля, первинна та загальна захворюваність дітей, показники малюкової смертності	[2, 88]	264 масива, 13200 одиниць
3.2.	Визначення зв`язку з урахуванням відтермінованості в часі ефекту впливу чинників довкілля на показники здоров`я (крос-кореляційний аналіз)		[2, 132, 134]
4.	Обґрунтування заходів профілактики несприятливого впливу чинників довкілля на стан здоров'я сільського дитячого населення.

Вихідний масив даних уключав результати аналізу 1001150 проб різних об'єктів довкілля, з яких хімічне забруднення оцінювалося на основі 387220 проб, мікробне - 436834, гельмінтне - 44253, радіаційне - 141843 проб (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Кількість досліджених проб об'єктів довкілля в районах Чернігівської області за період 2001-2012 років

№ п/п	Показники якості та об'єкти довкілля	Кількість проб
1.	Санітарно-хімічні:
1.1.	вода питна	централізованого водопостачання	76484
		децентралізованого водопостачання	58796
1.2.	харчові продукти та продовольча сировина	219551
1.3.	ґрунт	7428
1.4.	атмосферне повітря	15961
2.	Санітарно-бактеріологічні:
2.1	вода питна	централізованого водопостачання	95709
		децентралізованого водопостачання	68419
2.2.	харчові продукти та продовольча сировина	263593
2.3.	ґрунт	9113
3.	Гельмінтологічні: ґрунт	44253
4.	Радіологічні: харчові продукти та продовольча сировина	141843
Всього:	1001150

Якість досліджуваних об`єктів довкілля Чернігівщини характеризували частотою проб (%), які не відповідали санітарно-гігієнічним нормативам за хімічними, бактеріологічними, радіаційними та гельмінтологічними показниками.

При вивченні екологічного стану районів Чернігівської області спочатку був проведений аналіз забруднення окремих об`єктів довкілля.

Оцінку якості питної води при централізованому та децентралізованому водопостачанні проводили за ознакою повторюваності випадків забруднення, тобто випадків невідповідності гігієнічним вимогам. Мірою якості води прийнято індекс забрудненості води (ІЗВ), який визначали за методикою С.І. Сніжко [143] в модифікації Мосейчук А.А. та Бойко І.А. [103]. ІЗВ розраховували за формулою:

ІЗВ = Ѕ ?(ІЗВ_хім + ІЗВ_бак), (2.1)

де: ІЗВ_хім та ІЗВ_бак- питома вага проб, що не відповідають стандарту за санітарно-хімічними та санітарно-бактеріологічними показниками відповідно, %.

Згідно з методикою за значеннями ІЗВ питна вода розподілена на 5 класів якості [103, 143]:

I - умовно чиста (ІЗВ < 3);

II - помірно забруднена (3 < ІЗВ < 25);

III - забруднена (25 < ІЗВ < 40);

IV - дуже забруднена (40 < ІЗВ < 60);

V - надзвичайно забруднена (ІЗВ > 60).

Для кращого сприйняття результатів дослідження та зручності їх оцінки характеристика класів перенесена в розділ 3, де наведені та аналізуються ці дані.

Характеристику радіоекологічної ситуації в Чернігівській області у віддалений після Чорнобильської катастрофи час проводили на основі:

1) даних про щільність забруднення сільськогосподарських угідь районів Чернігівщини Cs¹³⁷ та Sr⁹⁰ за VIII і IX тури агрохімічної паспортизації (2001-2005 та 2006-2010 роки) за матеріалами Чернігівської філії ДУ «Інститут охорони ґрунтів»);

2) результатів визначення рівнів забруднення радіонуклідами основних продуктів харчування - молока та картоплі - за даними Держсанепідслужби у Чернігівській області;

3) середніх значень щільності забруднення ґрунтів і середніх рівнів забруднення молока радіоцезієм за період 2001-2011 рр. у постраждалих районах області за даними загальнодозиметричної паспортизації населених пунктів України, які зазнали радіаційного забруднення після Чорнобильської аварії [90-93].

При аналізі радіоекологічної ситуації нами обрані п`ять районів із великою кількістю забруднених населених пунктів (Козелецький, Корюківський, Ріпкинський, Семенівський, Чернігівський райони) [126] та п`ять контрольних, «чистих» районів - Борзнянський, Варвинський, Прилуцький, Срібнянський та Талалаївський. Для кращого сприйняття інформація щодо критеріїв вибору зазначених адміністративних територій перенесена в розділ 3, де містяться результати проведених досліджень.

З метою інтегральної оцінки стану навколишнього середовища на відповідній адміністративній території на основі ізольованих показників, узятих нами зі статформи № 18, здійснювали розрахунок індексу сумарного забруднення довкілля (І, у.о.) кожного району області за методикою, що запропонована Климчук М.А. [74], за формулою:

, (2.2)

де: П_ф - фактичний показник забруднення того чи іншого об`єкта довкілля;

П_н - нормативний показник (у нашому випадку - показник у районах);

n - число показників, які включено до формули (у нашому випадку їх 11, ураховуючи те, що показники якості води розраховували окремо для централізованих і децентралізованих джерел водопостачання).

Аналогічно розраховували окремо індекси сумарного хімічного (I_хім,у.о.) і сумарного бактеріального та гельмінтного (I_бак,у.о.) забруднення навколишнього середовища кожної адміністративної території області.

I_хім визначали на підставі показників хімічного забруднення водопровідної та колодязної води, атмосферного повітря, харчових продуктів та продовольчої сировини, ґрунту; I_бак - бактеріального забруднення вище вказаних об`єктів довкілля, а також гельмінтного забруднення ґрунту.

За результатами розрахунків ми здійснили розподіл територій Чернігівського аграрного регіону на 3 групи: дуже забруднені, забруднені та мало забруднені, виходячи з середнього арифметичного значення індексу сумарного забруднення (М) та середнього квадратичного відхилення (д) як (М+0,5д) та (М-0,5д), (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Шкала оцінки забруднення довкілля

Група	Характеристика стану довкілля	Критерій розподілу
1	Дуже забруднене	І > (М+0,5д)
2	Забруднене	(М-0,5д) < І < (М+0,5д)
3	Мало забруднене	І < (М-0,5д)

В основу вирішення поставленого завдання щодо оцінки стану здоров`я дитячого контингенту Чернігівського аграрного регіону України було покладено епідеміологічний метод із застосуванням санітарно-статистичного поздовжнього непаралельного дослідження [29, 99].

Джерелом інформації про стан здоров`я дитячого контингенту були офіційні дані Обласного центру інформаційно-аналітичних технологій та пропаганди здорового способу життя Чернігівської обласної ради, статистична форма № 12 «Звіт про захворювання, зареєстровані у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувально-профілактичного закладу, за 20__ рік» (річна) в розрізі кожного з 22 районів області за період 2001-2012 рр.

Оцінку стану здоров`я проводили за показниками первинної та загальної захворюваності (захворюваності та поширеності хвороб відповідно) дітей віком від 0 до 14 років, показниками мертвонароджуваності, перинатальної, неонатальної, постнеонатальної й малюкової смертності. Аналіз здійснювали на основі викопіювання даних стосовно 1207732 осіб.

Оцінювали первинну та загальну захворюваність усіма хворобами, а також за хворобами окремими класами згідно з міжнародною класифікацією хвороб МКХ-10 [101]. Серед них - деякі інфекційні та паразитарні хвороби (клас I), новоутворення (II), хвороби крові та кровотворних органів, в т.ч. анемії (III), ендокринної системи, розладу харчування та порушення обміну речовин (IV), нервової системи (VI), ока та його придаткового апарату (VII), вуха та соскоподібного відростка (VIII), хвороби системи кровообігу (IX), органів дихання (X), органів травлення (XI), шкіри та підшкірної клітковини (XII), кістково-м'язової системи і сполучної тканини (XIII), сечостатевої системи (XIV), вроджені вади (XVII), первинна захворюваність на отруєння, травми й деякі інші наслідки дії зовнішніх причин (XIX). Захворюваність окремими хворобами (нозологічними формами) не вивчали через невелику кількість їх випадків у розрізі окремих районів області.

Для аналізу динамічних рядів за рівнями первинної й загальної захворюваності в цілому, захворюваності та поширеності хвороб за окремими класами нозологій (згідно МКХ-10), перинатальної смертності, мертвонароджуваності та показників малюкової смертності розраховували середній абсолютний приріст (ДІ), який характеризує середню величину щорічного приросту, темп росту (Т_р, %) та темп приросту (Т_пр, %) (базисні та ланцюгові показники). Розрахунок базисних показників проводили відносно рівня вихідного (2001) року.

Проведено ранжування районів області за значеннями показників здоров`я та показників стану навколишнього середовища (ІЗВ, ІЗВ_хім., ІЗВ_бак, І, І_хім., І_бак.). Якщо дві чи декілька змінних мали однакові значення, то їм присвоювали однакові ранги, що мали середні значення відповідних порядкових номерів.

2.2 Методи математико-статистичної обробки матеріалів досліджень

Для досягнення мети наукової роботи та розв'язання поставлених задач отриманий і узагальнений при виконанні роботи матеріал нами був оброблений за допомогою статистичних методів (варіаційна статистика, дисперсійний, кореляційний, регресійний аналізи). Основна частина обраних методів широко апробовані та традиційно використовуються у наукових дослідженнях. Крім того, нами було застосовано спосіб визначення відтермінованого ефекту впливу чинників довкілля на досліджувані показники здоров`я дитячого населення за допомогою крос-кореляційного аналізу.

Отримані результати обробляли методами варіаційної статистики, яка включала розрахунок середнього арифметичного значення (М), середньоквадратичного відхилення (д) та похибки середньоарифметичного значення (m). Достовірність розходжень між середніми значеннями, достовірність коефіцієнтів кореляції оцінювали за параметричним критерієм Ст'юдента (t).

Залежність рівнів забруднення води питної, щільності забруднення ґрунту радіоцезієм від території та року спостереження вивчали зі застосуванням двофакторного дисперсійного аналізу з оцінкою вірогідності впливу за критерієм Фішера (F). Виявлення зв`язку між досліджуваними показниками проводили за допомогою кореляційного аналізу з розрахунком коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона (r) та рангової кореляції Спірмена (r_s).

Для остаточної реалізації поставленої мети був застосований крос-кореляційний аналіз із визначенням коефіцієнту кореляції (r) та лагу (?t), вимірюваного в роках, через який найбільш чітко проявляються порушення в стані здоров`я внаслідок дії факторів навколишнього середовища.

Обчислення, аналіз і візуалізацію даних проводили згідно з [88, 132 ] за програмами «Microsoft Office Excel» (версія 12.0.6425.1000, 2007 р.), STATISTICA 8.0, STATISTICA 10.0 на персональному комп'ютері.

Розділ 3. Гігієнічна оцінка стану навколишнього середовища в районах Чернігівської області за період 2001-2012 років

Одним із напрямків досліджень у сфері гігієни довкілля є вивчення взаємозв`язку екологічних факторів та стану здоров`я населення, у першу чергу підростаючого покоління.

Вивчення впливу стану довкілля на здоров'я населення в нашій державі здійснюється переважно на прикладі великих промислових регіонів із їх складною екологічною ситуацією [15, 31]. Значно рідше вивчення вказаних вище закономірностей здійснюють у тих областях, де екологічний стан не вважається складним [95, 156]. Проте результати аналізу медико-демографічної ситуації цих регіонів за деякими показниками насторожують і викликають серйозне занепокоєння. До таких областей належить і Чернігівщина.

Чернігівська область відноситься до Центрально-Поліського економічного регіону та має індустріально-аграрну структуру господарства. За даними [146] в області на кінець 2013 року діяло 920 промислових підприємств, більшість із яких розташовані в містах обласного підпорядкування.

Чернігівщина посідає 13 місце серед областей України за величиною викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних і пересувних джерел [53]. Цей показник у 2013 році по області в цілому становив 91026 тонн (2,9 тонн/кмІ); в районах - 50922 тонн [146].

За даними Департаменту стратегії та економічного розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства України [167] на кінець 2014 року 65 % площі області займали сільськогосподарські угіддя (2068,1 тис. га), діяло 1139 сільськогосподарських підприємств, частка яких у виробництві валової продукції Чернігівщини становила 64,6 % (4 місце серед регіонів України).

За підсумками 2014 року Чернігівська область займала 5 місце серед усіх регіонів України за кількістю поголів`я великої рогатої худоби (5,4 %), 6 - за виробництвом молока (4,0 %), 10 - за вирощуванням овець та кіз у живій вазі (2,6 %). У сфері рослинництва Чернігівщина посіла 6 місце за виробництвом та урожайністю зернових і зернобобових культур, серед яких за виробництвом жита (18,5 %) посіла 1 місце, кукурудзи на зерно (9,3 %) - 4, зернобобових (6,7 %) - 5. Також за виробництвом картоплі область зайняла 4 місце (6,4 % від загальнодержавного обсягу); сої, соняшника та цукрового буряка - 13 (3,3 %, 3,0 %, 1,6 % відповідно) [167].

Ускладнення екологічної ситуації на Чернігівщині відбулося в 1986 р. у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС. Відразу після катастрофи 33,5 % території області було забруднено цезієм-137 у межах 4-10 кБк/м²; 19,4 % - 10-20 кБк/м²; 20,1 % - 20-40 кБк/м²; 4,8 % - 40-100 кБк/м²; 1,8 % - 100-185 кБк/м². Площа території, що була забруднена стронцієм-90 в діапазоні 2-4 кБк/м², становила31 %; 4-10 кБк/м²- 13,2 %; 10-20 кБк/м²- 4,6 %; 20-40 кБк/м²- 0,4 % [46].

Необхідність аналізу стану довкілля територій, які не віднесені до екологічно неблагополучних регіонів, з метою попередження його негативного впливу на здоров`я населення, є актуальним питанням профілактичної медицини.

3.1 Оцінка якості господарсько-питного водопостачання

Уся територія Чернігівської області в гідрогеологічному відношенні знаходиться в межах Дніпровського артезіанського басейну. Регіон забезпечений підземними водними ресурсами в достатній мірі. На питні та санітарно-побутові потреби населення використовуються лише підземні води четвертинного, харківського, бучацького, верхньокрейдяного та нижньокрейдяного горизонтів [55].

Четвертинний горизонт використовується по всій території області як джерело децентралізованого водопостачання. Забір води, в основному, проводиться шахтними, рідше - трубчатими колодязями. У багатьох районах у цьому горизонті є нітрати, уміст яких перевищує показники Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10) [106]. Основною проблемою децентралізованого водопостачання є незадовільний санітарно-технічний стан колодязів громадського користування.

Перевищення вмісту хімічних речовин (залізо, фтор, марганець, нітрати) у водопровідній воді при централізованому водопостачанні в більшості випадків зумовлено природним їх надлишком у водовмісних горизонтах, де формуються підземні води [54]. Також вторинне забруднення в розподільчій водопровідній мережі призводить до погіршення якості питної води. Проте показники невідповідності санітарним нормам упродовж останніх років залишаються стабільними, кращими за середньодержавні показники [1].

За даними Держсанепідслужби України на кінець 2012 року централізованим водопостачанням у Чернігівській області було охоплено лише 19,3 % населених пунктів, а саме 100 % міст, 96,6 % селищ міського типу та лише 16,9 % сіл [1].

Зазначимо, що установи санепідслужби Чернігівської області проводять щорічний моніторинг якості питної води при централізованому водопостачанні та з джерел децентралізованого водопостачання (з громадських колодязів) (табл. 3.1). Представлені дані свідчать, що за дванадцятирічний період відбулося зменшення кількості колодязів громадського користування внаслідок збільшення індивідуальних джерел водопостачання в сільській місцевості.

Таблиця 3.1. Кількість джерел господарсько-питного водопостачання у районах Чернігівської області

№ п/п	Види джерел господарсько-питного водопостачання	Кількість джерел
		2001 рік	2012 рік
1.	Водопроводи централізованого водопостачання, всього	311	311
	у тому числі:
1.1.	- комунальні водопроводи	32	33
1.2.	- відомчі водопроводи	67	60
1.3.	- сільські водопроводи	212	218
2.	Джерела децентралізованого водопостачання (громадські), всього	6747	2548
	у тому числі:
2.1.	- шахтні колодязі	6688	2536
2.2.	- артезіанські колодязі	59	12

Оцінку якості питної води у 22 районах Чернігівщини за досліджуваний період здійснили на підставі розрахунку індексів загальної, хімічної та бактеріальної забрудненості води (ІЗВ, ІЗВ_хім та ІЗВ_бак відповідно) окремо за умов централізованого та децентралізованого водопостачання. Розрахунки проведено на основі даних статистичної форми № 18 за формулою (2.1). За значеннями ІЗВ питна вода розподілена на 5 класів [103, 143]. До першого класу (поодинокі випадки забруднення: ІЗВ < 3) відноситься питна вода, яка отримана з тих джерел водопостачання, що зазнають найменшого антропогенного (техногенного) впливу. Величини гідрохімічних та гідробіологічних показників води цих джерел близькі до природних значень для даного регіону, але є певні зміни, порівняно з природними, які ще не порушують екологічної рівноваги та є відносно безпечними. До другого класу (нестійке забруднення: 3 < ІЗВ < 25) відносяться води, що знаходяться під значним антропогенним впливом, рівень якого близький до межі стійкості екосистем та стає небезпечним для здоров'я людини. Вода третього-п'ятого класів (стійке забруднення: 25 < ІЗВ < 40; дуже стійке забруднення: 40 < ІЗВ < 60; надзвичайно стійке забруднення: ІЗВ > 60 відповідно) - це вода з порушеними екологічними параметрами, її стан оцінюється як екологічний регрес, а ступінь небезпечності для здоров'я людини - як високий та надзвичайно високий [143].

Установлено, що як при централізованому, так і при децентралізованому водопостачанні ІЗВ змінюється залежно від району (території) та року спостереження. Двофакторний дисперсійний аналіз засвідчив, що між груповими середніми значеннями є статистично достовірні розходження: міжгрупова дисперсія при централізованому водопостачанні становить по територіях - 132,7 (критерій Фішера F = 20,01, р < 0,001), по роках - 20,3 (F = 3,06, р < 0,001); при децентралізованому - по територіях - 2258,1 (F = 33,41, р < 0,001), по роках - 170,9 (F = 2,53, р < 0,001). Тобто виявлено достовірний вплив обох чинників: сила впливу території (61,4 і 73,0 % при централізованому та децентралізованому водопостачанні відповідно) значно більша, ніж вплив року спостереження (4,9 і 2,9 % відповідно).

У табл. 3.2 представлені результати розрахунку та оцінки середнього за досліджуваний період ІЗВ по районах Чернігівщини та по області в цілому за умов централізованого та децентралізованого водопостачання; ранжування районів області за ІЗВ наведено в табл. А.1.

Показано, що умовно чисту (І клас) водопровідну воду отримували населені пункти Бобровицького, Городнянського, Куликівського, Менського, Новгород-Сіверського, Носівського та Срібнянського районів. Інші території характеризувались як такі, що мали помірно забруднену водопровідну воду (рис. 3.1). У цілому за досліджуваний період питна вода централізованого водопостачання в Чернігівській області може бути віднесена до ІІ класу - помірно забруднена.

В одинадцяти адміністративних територіях ІЗВ водопровідної води не перевищував середньообласний рівень, який становив 5,0±0,3 %. Протилежна ситуація спостерігалася в Прилуцькому (14,1±1,9, р < 0,001), Бахмацькому (10,4±1,0, р < 0,001), Ніжинському (9,8±0,7, р < 0,001), Талалаївському (8,6±0,5, р < 0,001), Ріпкинському (7,8±0,9, р < 0,05) районах. Статистичних розходжень не виявлено між середнім по області ІЗВ та відповідним показником у Варвинському, Корюківському, Семенівському, Сосницькому, Чернігівському, Щорському районах (р > 0,05).

Таблиця 3.2. Оцінка якості питної води за умов централізованого та децентралізованого водопостачання в районах та Чернігівській області в цілому за період 2001- 2012 рр.

№ п/п	Райони	Централізоване водопостачання	Децентралізоване водопостачання
		ІЗВ, %	Клас	ІЗВ, %	Клас
1.	Бахмацький	10,4±1,0	2	33,5±1,6	3
2.	Бобровицький	1,9±0,4	1	20,4±2,8	2
3.	Борзнянський	3,3±0,4	2	67,5±3,0	5
4.	Варвинський	5,9±0,5	2	27,9±2,4	3
5.	Городнянський	2,8±0,8	1	48,4±2,6	4
6.	Ічнянський	3,2±0,7	2	18,6±2,1	2
7.	Козелецький	3,2±0,7	2	26,5±2,3	3
8.	Коропський	3,5±0,6	2	38,7±1,5	3
9.	Корюківський	6,6±1,2	2	52,0±2,7	4
10.	Куликівський	1,6±0,2	1	27,9±2,7	3
11.	Менський	3,0±0,4	1	35,9±3,3	3
12.	Ніжинський	9,8±0,7	2	22,5±2,5	2
13.	Н-Сіверський	1,3±0,4	1	14,3±1,3	2
14.	Носівський	2,7±0,5	1	33,8±2,8	3
15.	Прилуцький	14,1±1,9	2	35,6±2,6	3
16.	Ріпкинський	7,8±0,9	2	29,3±2,4	3
17.	Семенівський	4,9±0,7	2	38,9±2,5	3
18.	Сосницький	5,7±0,7	2	25,2±1,6	3
19.	Срібнянський	1,5±0,3	1	18,7±1,8	2
20.	Талалаївський	8,6±0,5	2	24,4±1,8	2
21.	Чернігівський	4,6±0,9	2	60,8±2,2	5
22.	Щорський	5,1±0,6	2	39,2±3,7	3
В цілому по області	5,0±0,3	2	35,5±0,9	3

Рис. 3.1. Якість питної води при централізованому водопостачанні за індексом забрудненості в районах Чернігівської області за період 2001-2012 рр.

При оцінці змін якості водопровідної води встановлено, що середній по районах у цілому ІЗВ мав виразну тенденцію до зниження (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Динаміка індексу забрудненості питної води при централізованому водопостачанні в районах Чернігівщини за період 2001-2012 рр.

Математична обробка отриманих результатів засвідчила, що між роком та відповідним йому значенням ІЗВ існує від'ємний достовірний зв`язок: коефіцієнт кореляції Пірсона (r) становить -0,97±0,08, р < 0,001. Виявлена залежність апроксимується рівнянням лінійної регресії (наведене на рис. 3.2); модель статистично адекватна за критерієм Фішера (F = 137, р < 0,001).

Також нами було встановлено, що вода з джерел децентралізованого водопостачання районів області мала значно гіршу якість. Помірно забруднену (II клас) колодязну воду мали лише шість із двадцяти двох районів - Бобровицький, Ічнянський, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Срібнянський, Талалаївський (табл. 3.2). До ІV класу - дуже забруднена - віднесена колодязна вода Городнянського та Корюківського районів, до V - надзвичайно забруднена - вода з колодязів Борзнянського та Чернігівського районів. Вода джерел децентралізованого водопостачання інших дванадцяти районних адміністративних територій віднесена до ІІІ класу - забруднена, що показано на рис. 3.3.

У цілому по області вода з колодязів громадського водокористування віднесена до ІІІ класу - забруднена, оскільки середнє значення ІЗВ дорівнювало 35,5±0,9. Перевищення середньообласного показника зафіксовані в Борзнянському (67,5±3,0, р < 0,001), Чернігівському (60,8±2,2, р < 0,001), Корюківському (52,0±2,7, р < 0,001), Городянському (48,4±2,6, р < 0,001) районах. Статистичних розходжень не виявлено між середнім по області ІЗВ колодязної води та відповідним показником у Бахмацькому, Коропському, Менському, Носівському, Прилуцькому, Семенівському, Щорському районах (р > 0,05) (табл. 3.2).

Результати досліджень свідчать, що за дванадцятирічний період рівень ІЗВ джерел децентралізованого водопостачання по районних адміністративних територіях у цілому мав певну тенденцію до зниження (рис. 3.4).

Між роком і відповідним йому значенням ІЗВ існує від'ємний достовірний зв'язок: коефіцієнт кореляції Пірсона (r) становить -0,79±0,20, р < 0,01. Виявлена залежність апроксимується рівнянням лінійної регресії (наведене на рис. 3.4); модель статистично адекватна за критерієм Фішера (F = 16,26, р < 0,01).

Математична обробка отриманих результатів показала, що зв`язку між середніми значеннями ІЗВ питної води при централізованному водопостачанні та ІЗВ колодязної води не виявлено: коефіцієнт кореляції Пірсона (r) становить 0,05 і не є статистично значимим (р > 0,1). Це віддзеркалює особливості формування як первинного забруднення (різні джерела та шляхи надходження, зони розповсюдження, процеси самоочищення тощо) ґрунтових вод, які живлять шахтні колодязі, та міжпластових вод, із яких здійснюється забір води для водопроводів, так і вторинного, пов'язаного з санітарним станом та умовами експлуатації водозабірних, водопідйомних та інших споруд (колодязів, водогонів), за допомогою яких вода надходить до споживача.

Рис. 3.3. Якість питної колодязної води за індексом забрудненості в районах Чернігівської області за період 2001-2012 рр.

Рис. 3.4. Динаміка індексу забрудненості питної води при децентралізованому водопостачанні в районах Чернігівщини за період 2001-2012 рр.

Результати розрахунків середніх за досліджуваний період ІЗВ_хім та ІЗВ_бак по районах Чернігівщини та по області в цілому за умов централізованого та децентралізованого водопостачання, ранжування районів за ІЗВ_хім та ІЗВ_бак наведені в табл. А.2 та А.3.

Не виявлено кореляції між середньою повторюваністю випадків ІЗВ_хім та ІЗВ_бак забруднення питної води в районах області в умовах централізованого водопостачання (r = 0,08, р > 0,1), що опосередковано свідчить про різні умови виникнення цих видів забруднення. Також не виявлено кореляції (r = 0,15, р > 0,1) між середньою повторюваністю випадків хімічного забруднення колодязної та водопровідної води, що певною мірою віддзеркалює особливості формування ґрунтових і міжпластових вод. У той же час позитивний зв`язок, переважно на рівні тенденції, наявний між середньою повторюваністю випадків ІЗВ_хім та ІЗВ_бак забруднення питної води в районах області в умовах децентралізованого водопостачання (r = 0,42, р < 0,1). Також між середньою повторюваністю випадків бактеріального забруднення колодязної та водопровідної води існує позитивний достовірний кореляційний зв'язок (r = 0,68, р = 0,001), що може опосередковано свідчити про схожість шляхів утворення забруднення, зокрема вторинного, пов'язаного зі санітарним станом та умовами експлуатації колодязів і водогонів, переважна більшість з яких (2/3) є сільськими (табл. А.4).

У більшості районів Чернігівщини (13 з 22) частота виявлення хімічного забруднення перевищує таку бактеріального як у колодязній, так і у водопровідній воді. Протилежна картина за стійкістю забруднення води децентралізованого водопостачання визначена в Городянському (ІЗВ_хім = 35,8±3,0; ІЗВ_бак = 61,1±3,0, р < 0,001), Корюківському (ІЗВ_хім = 41,9±2,6; ІЗВ_бак = 62,1±3,3, р < 0,001) та Чернігівському (ІЗВ_хім = 53,4±4,5; ІЗВ_бак = 68,2±3,6, р < 0,05) районах; статистичних розходжень між ІЗВ_хім та ІЗВ_бак не виявлено в Борзнянському, Козелецькому, Коропському, Носівському, Ніжинському та Новгород-Сіверському районах (р > 0,05). Щодо водопровідної води, то достовірного превалювання забрудненості за бактеріологічними показниками над хімічними в жодному з районів не виявлено; недостовірне наявне в Городянському (ІЗВ_хім = 1,9±1,2; ІЗВ_бак = 3,7±0,7; р > 0,05 ) та Куликівському (ІЗВ_хім = 1,2±0,3; ІЗВ_бак=2,1±0,4; р > 0,05) районах; ще в 6 районах (Борзнянському, Ічнянському, Коропському, Корюківському, Новгород-Сіверському, Чернігівському) статистичних розходжень між ІЗВ_хім та ІЗВ_бак не виявлено (р > 0,05).

За комплексною оцінкою ІЗВ при централізованому та децентралізованому водопостачанні серед адміністративних територій Чернігівської області перші п`ять рангових місць посіли Новгород-Сіверський, Срібнянський, Бобровицький, Ічнянський, Куликівський райони. Найгірша ситуація - з 18 по 22 рангові місця - виявлена в Борзнянському, Чернігівському, Бахмацькому, Прилуцькому, Корюківському районах (табл. А.1).

3.2 Радіоекологічна ситуація на Чернігівщині у віддалений період після Чорнобильської катастрофи

Відомо, що Чернігівська область належить до територій України, на яких відсутні підприємства атомної енергетики, підприємства з видобутку та переробки уранових руд. Наявна радіаційна ситуація на території області, у більшій мірі, сформувалася внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 р. № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про правовий статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» до зон радіоактивного забруднення віднесені 264 населені пункти семи районів Чернігівської області: Козелецького, Корюківського, Новгород-Сіверського, Семенівського, Сосницького та Чернігівського [126].

Для характеристики радіоекологічної ситуації нами обрані п`ять районів із великою кількістю забруднених населених пунктів (згідно з зазначеною вище Постановою КМ УРСР): Козелецький, Корюківський, Ріпкинський, Семенівський, Чернігівський райони, та п`ять контрольних, «чистих» районів - Борзнянський, Варвинський, Прилуцький, Срібнянський та Талалаївський. Контрольні райони обирали за щільністю забруднення ґрунтів радіонуклідами так, щоб за період 2001-2010 рр. рівні забруднення Cs¹³⁷ не перевищували 1 Кі/кмІ, Sr⁹⁰ - 0,15 Кі/км².

На підставі результатів VIII та IX турів агрохімічної паспортизації (2001-2005 та 2001-2010 рр.) нами розраховано питому вагу (%) площ сільськогосподарських угідь з різними рівнями забруднення радіонуклідами в досліджуваних районах (табл. 3.3, 3.4).

Таблиця 3.3. Розподіл площі сільськогосподарських угідь районів Чернігівської області за рівнем забруднення цезієм-137

№ п/п	Назва району	Площа всього, тис. га	Питома вага території (%) з рівнем забруднення Cs¹³⁷, Кі/ км²
			<1	1-5	5-15	<1	1-5	5-15
			2001-2005 рр.	2006-2010 рр.
1.	Козелецький	121,7	94,5	5,3	0,2	96,6	3,4	-
2.	Корюківський	62,0	93,2	6,1	0,7	93,6	5,8	0,6
3.	Ріпкинський	82,3	89,3	9,7	1,0	91,5	8,1	0,4
4.	Семенівський	70,8	71,9	27,4	0,7	72,6	27,0	0,4
5.	Чернігівський	143,1	95,8	4,0	0,2	96,4	3,4	0,2
6.	Борзнянський	119,6	100	-	-	100	-	-
7.	Варвинський	41,1	100	-	-	100	-	-
8.	Прилуцький	124,2	100	-	-	100	-	-
9.	Срібнянський	41,2	100	-	-	100	-	-
10.	Талалаївський	39,6	100	-	-	100	-	-

Установлено, що в постраждалих районах більшість території сільгоспугідь має щільність забруднення радіоцезієм до 1 Кі/км² (табл. 3.3). Проте на кінець 2010 р. в забруднених районах залишаються сільськогосподарські угіддя, де щільність забруднення Cs¹³⁷ знаходиться в межах 5-15 Кі/км²: Корюківський - 0,7 % площі, Ріпкинський - 0,4 %, Семенівський - 0,4 % та Чернігівський район - 0,2 %, що представлено в табл. 3.3. У Козелецькому районі щільність забруднення ґрунту не перевищує 5 Кі/км².

Зазначимо, що за досліджуваний період у постраждалих районах спостерігається тенденція до скорочення відсотка територій, які мають щільність забруднення Cs¹³⁷ більше 1 Кі/км². Найгірша ситуація щодо забруднення сільгоспугідь Cs¹³⁷ спостерігається в Семенівському, Ріпкинському та Корюківському районах (табл. 3.3).

Таблиця 3.4. Розподіл площі сільськогосподарських угідь районів

Чернігівської області за рівнем забруднення стронцієм-90

№ п/п	Назва району	Площа всього, тис. га	Питома вага території (%) з рівнем забруднення Sr⁹⁰, Кі/км²
			<0,02	0,02-0,15	0,15-3,0	<0,02	0,02-0,15	0,15-3,0
			2001-2005 рр.	2006-2010 рр.
1.	Козелецький	121,7	7,1	68,1	24,8	2,4	80,0	17,6
2.	Корюківський	62,0	25,3	74,5	0,2	25,1	74,7	0,2
3.	Ріпкинський	82,3	-	85,3	14,7	0,4	91,2	8,4
4.	Семенівський	70,8	1,4	96,2	2,4	2,7	95,2	2,1
5.	Чернігівський	143,1	1,5	88,1	10,4	1,5	89,7	8,8
6.	Борзнянський	119,6	0,4	99,6	-	0,9	99,1	-
7.	Варвинський	41,1	7,8	92,2	-	7,5	92,5	-
8.	Прилуцький	124,2	-	100	-	0,6	99,4	-
9.	Срібнянський	41,2	-	100	-	1,2	98,8	-
10.	Талалаївський	39,6	12,4	87,6	-	12,1	87,9	-

Дані, наведені в табл. 3.4, свідчать, що щільність забруднення Sr⁹⁰ основної частини сільгоспугідь усіх досліджуваних районів знаходиться в межах 0,02-0,15 Кі/км². У той же час, незважаючи на позитивну динаміку, на кінець 2010 р. в усіх потерпілих районах наявні землі, щільність забруднення яких Sr⁹⁰ знаходиться в межах 0,15-3,0 Кі/км². Найгірша ситуація спостерігається в Козелецькому, Ріпкинському та Чернігівському районах.

Відомо, що в Україні після Чорнобильської катастрофи в період 1991-2008 рр. проводилася щорічна дозиметрична паспортизація населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Усі дозові розрахунки базувалися на результатах щорічних вимірювань обласними санепідстанціями радіоцезію в молоці та картоплі з забруднених територій [45]. Також радіологічною лабораторією Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції проводилося визначення забруднення цих продуктів Sr⁹⁰. На рис. 3.5 та в табл. 3.5 представлені середні значення вмісту радіонуклідів у молоці та картоплі з радіоактивно забруднених районів за період 2001-2008 рр.

Рис. 3.5. Середній вміст цезію-137 в молоці з радіоактивно забруднених районів Чернігівської області

Таблиця 3.5. Вміст стронцію-90 в молоці та картоплі з радіоактивно забруднених районів Чернігівської області

№ п/п

...