Разом з тим сучасні епідеміологічні дослідження показують, що поширеність БА і АЗ не пов'язана з географічними і кліматичними особливостями. Нарешті, сучасні рекомендації з профілактики та лікування АЗ не радять хворим на алергію змінювати географічний район проживання [21, 210]. Організм людини постійно піддається впливу різних чинників навколишнього середовища. Важливу роль відіграє соціальне середовище, яке тісно пов'язане з природними факторами: кліматичними умовами, температурою повітря, сезонами року, екологічними особливостями. Останнім часом багато вчених акцентують увагу на антропогенних змінах у кліматі, які нерідко набувають глобального характеру. У 2002 р. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначила зміни клімату як найвагоміший фактор ризику для здоров'я людини. Так, за даними ВООЗ, зміна клімату стала причиною 2,4 % випадків діареї у всьому світі; 6 % випадків малярії (в низько розвинених країнах); 0,3 % летальних випадків, в тому числі від забруднення повітря (що перевищило летальність від автомобільних аварій). Вчені пов'язують антропогенні зміни клімату з початком індустріалізації (1750 р.), що призвело до суттєвого підвищення рівня СО₂ в атмосферному повітрі і стало, можливо, однією з головних причин глобального потепління [182].

У свою чергу, всесвітнє зростання АЗ також має в своїй основі екологічну складову, оскільки існує потенційний зв'язок між кліматом і аероалергенами (особливо пилком), з одного боку, і полютантами - з іншого. Показано також, що клінічний прояв БА і ступінь її прояву можуть змінюватися під впливом різних кліматичних факторів. Однак складні патогенетичні механізми розвитку АЗ (при яких далеко не завжди вдається підтвердити алергенспецифічну сенсибілізацію) не дозволяють дати однозначну оцінку ролі клімату в поширеності АЗ. В цілому, більшість робіт присвячено вивченню короткочасного впливу клімату або окремих метеорологічних факторів на перебіг БА. Частота загострень БА і госпіталізацій хворих у стаціонар можуть бути пов'язані з сезоном року, зниженням температури повітря, відносною вологістю, грозами, підвищенням експозиції до аероалергенів або полютантів в атмосферному повітрі. Що стосується наукових даних про тривалий вплив клімату на поширеність БА, то таких досліджень мало [240, 242]

У той же час поширеність БА нижче в Східній Європі, ніж Швеції та Західній Німеччині. Низькі показники характеризують також Китай, Індонезію. З країн Середземноморського регіону найнижча поширеність БА зафіксована в Греції (3,7 %). Дослідження ISAAC у дітей також виявило велику різницю показників: найвищий рівень поширеності БА і АЗ виявлений у Великобританії, найнижчий - в Албанії, Узбекистані, Грузії [328, 337].

Дослідження, основною метою яких було вивчення зв'язку між визначеним кліматом і поширеністю АЗ, та аналіз літературних даних засвідчують, що роль різних кліматичних зон, так само як і вплив тривалої дії клімату на розвиток БА і АЗ, вивчена недостатньо. Так, в країнах з однаковим кліматом (Естонія і Швеція) найбільш високий поріг бронхіальної гіперчутливості був виявлений у осіб, що проживають в м. Тарту. Автори дослідження вважають, що розвитку бронхіальної гіперчутливості сприяють, крім БА і атопії, інші невідомі фактори зовнішнього середовища [248]. У дослідженні, проведеному в Німеччині після її об'єднання, значення окремих соціальних факторів навколишнього середовища і способу життя в розвитку атопії відігравали провідну роль, оскільки популяція була з однаковою генетичною основою і при однакових кліматичних умовах, але мала суттєві відмінності рівнів захворюваності БА і АЗ [334].

У генетично гомогенній популяції, яка живе в різних кліматичних умовах (в Гренландії і Данії), були виявлені відмінності: з'ясувалося, що в Гренландії частіше хворіють на бронхіт, ніж на БА [177]. Нарешті, в Бангкоку, де в порівнянні з Китаєм кліматичні показники виявляються досить постійними протягом року, останнім часом зафіксовано зростання поширеності БА і АЗ [327]. Причина подібних змін також не з'ясована. Мабуть, більш докладно в літературі висвітлені питання, що стосуються впливу різних кліматичних факторів на перебіг БА. Більшість досліджень підтверджують існування сезонних коливань симптомів БА у хворих з піком частоти їх виникнення в холодний сезон року (для Європи - це листопад - січень) [78]. У США під час так званої “епідемії астми тринадцяти днів” був знайдений зв'язок з холодним фронтом повітря при високому барометричному тиску [235]. В Англії та Уельсі загострень БА значно менше взимку, але вони досягають піку восени [254]. У Мексиці в дощовий сезон року також різко зростають епізоди загострення захворювання на БА [306].

У Коста-Ріці загострення БА у дітей різко підвищувалися в березні і серпні, безпосередньо після закінчення канікул і їх повернення до школи [193]. Що не викликає ніяких сумнівів - це вплив клімату на продукцію пилку дерев і трав. Коливання метеорологічних факторів (швидкість вітру, температура, вологість) впливають на вегетацію, репродуктивний цикл, продукцію і кількісний розподіл пилку в повітрі. У місцях з високим рівнем ультрафіолетової радіації і з частими дощами зазвичай спостерігається зниження цвітіння рослин. Висока середньорічна температура повітря і м'який клімат Середземноморського регіону сприяють продукції пилку протягом усього року, тоді як в континентальній області, де холодне повітря і великі коливання температури повітря, запилювання зазвичай обмежується весняно-літнім періодом [308]. Антропогенні зміни клімату призвели також до більш раннього початку весни в Європі (на 4-6 днів) в порівнянні з 1960 р. [182].

Таким чином, сучасні дослідження не містять достатньої кількості даних, що підтверджують наявність достовірного зв'язку наслідків впливу клімато-погодних умов на розповсюдження пилкових алергенів у атмосферному повітрі.

1.2.3 Кліматичні особливості Вінницької області у літньо-осінній період

Вінницька область розташована на правобережжі Дніпра в межах Придніпровської та Подільської височин. На заході межує з Чернівецькою та Хмельницькою, на півночі з Житомирською, на сході з Київською, Кіровоградською та Черкаською, на півдні з Одеською областями України та з Республікою Молдова. Область займає майже 4,5 % території України.

Клімат області - помірно-континентальний середня температура січня: -6 °С, середня температура липня: +19 °С; річна кількість опадів: 520-590 мм, з них 80 % випадають у теплий період. Період з температурою +10 становить близько 200 днів. Опади по території області розподіляються нерівномірно. В південно-західній і західній частинах випадає 550-590 мм, у південній і південно-східній - 480-520 м. Близько 70 % їх припадає на теплий період року. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються тумани в холодний період року, грози з градом, суховії. Північно-західна частина Вінниччини належить до вологої, помірно теплої, решта території - до недостатньо вологої, теплої, агроклімачної зон [37].

Порівняно невелика протяжність території з півночі на південь і з заходу на схід обумовлюють її одноманітний радіаційний режим. Улітку на Вінниччині максимальна висота Сонця опівдні становить 54-65 °, тривалість дня 15-16 годин.

У річному ході найвищі значення (640-660 МДж/м²) сумарної сонячної радіації, при середніх умовах хмарності, спостерігаються у червні-липні. Сумарно за рік кожний квадратний метр підстилаючої поверхні поглинає 4300-4400 МДж сонячного тепла [28].

Домінуючий вплив на клімат Вінниччини мають західні, південно-західні течії, повітря з Атлантики, Середземного і Чорного морів, які пом'якшують і зволожують регіональні метеорологічні показники. У теплий період року вологі океанічні та морські повітряні маси знижують температуру повітря і викликають зливові дощі.

На клімат області впливають й континентальні повітряні маси, які надходять зі сходу. Влітку вони викликають жарку і суху погоду. На територію області протягом усього року можуть надходити арктичні повітряні маси, які приносять прохолодну погоду в літньо-осінній період.

У теплий період року переважають вітри північно-західних напрямів. Якщо взимку середня швидкість вітру над територією складає 4,2 м/с, то влітку - 2,8 м/с. Максимальні швидкості вітру можуть досягати 25 м/с і більше. Спостерігаються вони один раз у два роки [28].

Максимум відносної вологості на території Вінницької області спостерігається в травні - липні й становить 30-35 %, а в січні вона сягає 80 %. Характерно, що дні з відносною вологістю 80 % і більше (вологі дні) трапляються протягом усього року, але найбільше їх буває взимку. Загальною закономірністю є зменшення кількості вологих днів з північного заходу і півночі на південний схід і південь. Дні з відносною вологістю 30 % і менше бувають з квітня до вересня.

Річна сума опадів, за багаторічними даними, коливається у різних районах області залежно від місцевих умов від 569 мм до 639 мм. В обласному центрі м. Вінниці за рік випадає 604 мм опадів. Найбільша кількість опадів на Вінниччині випадає в липні (в середньому 93 мм), найменша - в березні (32 мм) [28].

На більшій частині Вінницької області літо розпочинається тоді, коли відбувається стійкий перехід середньодобової температури повітря через 15 °С і вище. Температура повітря до 13-ї години досягає в травні +18 ... + 20°, в червні - серпні +21 ... + 25°. Літні максимальні температури досягають в липні і серпні +35 ... + 39° [50, 51]. Найтеплішим, з середньою місячною температурою повітря від 18,5 °С до 20,6 °С, є липень. Середня температура повітря у м. Вінниці та Вінницької області за цей місяць складає близько 19 °С [50, 51].

Влітку місячна норма опадів зростає з південного сходу на північний захід. Опади мають зливовий характер. З травня по липень щомісяця бувають зливи 10-14 днів, а з серпня по жовтень - 8-10 днів з опадами 0,1 мм і більше. Кожна гроза триває в середньому близько трьох годин.

Осінь розпочинається швидким зниженням температури повітря на півночі Поділля у першій декаді вересня, на півдні - у другій. Якщо у вересні середньомісячна температура повітря становить в середньому +13-14 °С, то в листопаді 1-2°С. Наприкінці цієї пори температура повітря поступово стає від'ємною. Іноді восени (перша декада жовтня) буває повернення тепла (“бабине літо”), коли температура повітря підвищується до +25 °С, в окремі роки до +33 °С.

Перші приморозки з'являються у другій декаді вересня. Середньою датою перших приморозків є 9 жовтня [28, 50, 51].

Восени поступово зливові опади переходять на облогові і мрячні. У середині осені випадає 30-50 мм атмосферних опадів. До найнебезпечніших осінніх явищ погоди, які спостерігаються на Вінниччині, відносять тумани.

Клімат Вінницької області, як і клімат земної кулі, зазнає багаторічних коливань, які пов'язані зі зміною активності Сонця. На сучасному етапі клімат поступово теплішає. Теплою стала зима, сухим та жарким стає літо, особливо друга його половина.

Таким чином, у кліматичному відношенні Вінницька область належить до областей із найсприятливішим співвідношенням тепла і вологи. Цим вона зобов'язана географічному розташуванні в центральній частині Правобережного лісостепу [28].

1.3 Вплив клімату та метеорологічних факторів на розповсюдження алергенного пилку рослин

Метеорологічні фактори довкілля, за даними літератури, впливають як безпосередньо на пилкування рослин, так і регулюють вміст у атмосферному повітрі вже емітованих ПЗ [78, 103,233,261,273,284]. Так, вегетаційний сезон, а також пилкопродукція ТР, зокрема амброзії, залежить від довжини світлового дня, а також від температурного режиму довкілля [284]. На розповсюдження ПЗ у атмосферному повітрі впливають такі метеорологічні фактори: відносна вологість, кількість опадів, швидкість та напрямок вітру [138].

Зазвичай, найбільша концентрація ПЗ спостерігається у повітрі при теплій та сухій погоді і невеликій швидкості вітру [138, 233]. Вперше вплив комплексної дії метеорологічних факторів було вивчено та описано Губанковою С.Г. [25]. Був описаний зв'язок зменшення кількості ПЗ після опадів при зниженні температури повітря, тобто метеорологічні чинники можуть стимулювати або пригнічувати продукцію пилку трав'янистих рослини і таким чином впливати на концентрацію в повітрі вже наявних ПЗ. Крім температури, вихід ПЗ з пиляків та їх концентрація у атмосфері залежить і від відносної вологості повітря [138]. При збільшенні відносної вологості кількість ПЗ у повітря зменшується. Концентрація пилку в повітрі знижується під час і відразу після дощу ( при високій відносній вологості), а також під час штилю. Максимальна концентрація пилку припадає на ранкові часи [1].

За літературними даними, в останні роки спостерігається підвищення середньозимових температур в Україні (середня температура січня вже зросла на 1,5-2,5 °С, лютого - на 1-2 °С), збільшення періоду вегетації трав'янистих рослин і збільшення кількості опадів призводить до зміни гідротермічних циклів [231, 233, 247]. Відомо, що тривалість вегетаційного періоду рослин залежить від географічної широти та підстилаючої поверхні, які, у свою чергу, визначають температурний режим певної місцевості. Для проходження фенофаз необхідна певна сума температур, тому в жарке літо розвиток рослин відбувається швидше, ніж в холодне [78]. З 1990 по 2014 рр. в Україні спостерігається підвищення середньорічної температури вже не на 0,017° а 0,1 °С [172], тобто в 6 разів швидше, що змінило режим пилкування амброзії. Новий режим пилкування може бути описаний як сезон “трьох максимумів”, який включає підвищення концентрації ПЗ амброзії в першій половині серпня, в останніх декадах серпня та у вересні. Зсув останнього максимуму пилку до більш пізнього часу спостерігається через глобальне підвищення температури.

Метеорологічні фактори (температура, швидкість вітру, відносна вологість повітря) поряд із кліматичним режимом певної місцевості (теплі або холодні аномалії, сухі або вологі періоди і т.д.) можуть вплинути на вміст не лише біологічних, а й хімічних компонентів у атмосферному повітрі.

Крім того, за рахунок індукції запалення дихальних шляхів забруднене повітря долає бар'єр слизових оболонок і стає підґрунтям розвитку алергічної реакції, індукованої ПЗ рослин. Кліматичні чинники можуть вплинути на обидва компоненти (біологічний і хімічний) цієї взаємодії [103].

1.4 Сучасний стан та перспективи розвитку аеробіологічних досліджень в Україні

Термін “аеробіологія” запропоновано у 1930-х для опису мікроорганізмів у верхніх шарах атмосфери. Сучасна аеробіологія - це наука, що вивчає наявність, видовий склад пилку у повітрі та динаміку його вмісту залежно від погодних та інших умов [291]. Окрема галузь науки - аеропалінологія (від грецького palyno - сиплю, посипаю та logos - наука), що вивчає характер, терміни та масивність пилкопродукції рослин у різних місцевостях за певний час.

Першими аеропалінологічними дослідженнями на території України можна вважати роботи професора Д. Зєрова, який вивчав розповсюдження пилку у степовій зоні у 30-ті роки ХХ ст. Ці дослідження не набули свого продовження у зв'язку з тим, що професор Зєров був репресований радянською владою. Майже через 60 років після експериментів Зєрова аеробіологічні спостереження відродилися в Україні у 90-ті роки минулого сторіччя відразу у декількох регіонах. Так, у 1993-1995 роках аеромоніторинг проводився у Києві - на базі інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України під керівництвом В.Д. Савицького за допомогою саморобного обладнання [143]. З 2007 року розпочато моніторинг стандартним волюметричним методом в Інституті гігієни та медичної екології ім. М.І. Марзєєва під керівництвом Турос О.І., Ковтуненко І.М. Також аеробіологічні дослідження проводяться в у Львові на базі Львівського національного університету ім. І. Франка під керівництвом Н.О. Калинович (гравіметричним та волюметричним методами) [19, 20, 48] та волюметричним методом у Запоріжжі на базі Запорізького державного медичного університету під керівництвом О.Б. Приходько [20, 113, 114, 162]. Із 2007 р. Запорізький державний медичний університет включено до Європейської аероалергенної мережі (EAN) [113].

У 1999-2000 роках аеропалінологічний моніторинг здійснювався у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова гравіметричним методом, а з 2009 року він здійснюється волюметричним методом на постійній основі. З цього ж року Вінницький пункт аеромоніторингу представляє EAN в Україні [138, 139].

Проте в Україні, на жаль, аеропалінологія не набула належного розвитку, насамперед через недостатнє покриття території нашої країни станціями аеромоніторингу, які не дають змогу отримати дані щодо зміни аеропалінологічної ситуації у всіх областях [11, 138]. Для прикладу, у Європі та Північній Америці сьогодні існує широка мережа інформаційних систем щодо пилкування алергенних видів рослин. Так, у Франції, Німеччині та Італії мережа аеропалінологічних станцій повністю покриває територію кожної з названих країн. Результати моніторингу і поточний стан вмісту основних аероалергенів у Європі можна побачити на сайті www. polleninfo.org, в Америці - на сайті www.pollenplus.org, в Росії - www.allergology.ru [229].

В Україні постійний алергопрогноз для територій, для яких відомі дані аеропалінологічного спостереження, здійснюється з 2011 року Вінницькою науковою аеробіологічною групою у щотижневому режимі з березня по жовтень. Такий алергопрогноз розповсюджується через українську сторінку сервісу polleninfo.org, електронною поштою, через електронні та друковані ЗМІ [138].

Проте довготривалих аеропалінологічних відомостей щодо північних, західних та південних регіонів України, які мають свої, притаманні їм як кліматичні, метеорологічні, так і флористичні особливості, майже немає, а до наукового співробітництва наразі не залучені всі аеробіологи України. Тому в нашій країні назріла необхідність створення мережі усіх чинних станцій аеропалінологічного моніторингу з різних регіонів. Проте в контексті недостатнього покриття території України аеропалінологічними станціями особливої важливості набуває як метод спостереження за пилковим повітряним контентом, так і спосіб аналізу зразків. Так, ідентифікація отриманих зразків у щодвогодинному режимі значно розширює можливості контролю змін концентрації ПЗ рослин у повітрі, оскільки надає змогу відслідковувати траєкторію руху пилкових хмар після їх викиду з джерел емісії [284]. Таким чином, у науковців розширюється уява про спектр алергенного пилку та охоплення території, залученої до аеробіологічного моніторингу в Україні.

З огляду на вищенаведені обставини, Вінниччина видається ідеальним місцем для проведення аеробіологічних досліджень: вона знаходиться у центрі України на території Лісостепу і має флору, притаманну як Степовій, так і Лісовій зонам України. Через обмеження фінансування та неможливість проводити аеропалінологічний моніторинг одразу у багатьох населених пунктах України залучення до такого спостереження її центральних територій може надати уяву про терміни пилкування як трав'янистих, так і дерев'янистих рослин по всій території нашої держави.

Одже, вивчаючи закономірності цвітіння і пилкування алергенних рослин, біологи надають медикам вагому інформацію для профілактики, точного діагностування і лікування полінозів. Попри вже чинні календарі пилкування, аеропалінологічні дослідження у світі і Європі, зокрема, не припиняються. Зміна клімату, локальних екологічних ситуацій спричиняють відхилення у розвитку рослин від виявлених раніше закономірностей. Це диктує необхідність внесення постійних коректив у чинні календарі пилкування.

У перспективі аеробіологічного моніторингу в Україні, зокрема того, що буде проводитися у щодвогодинному режимі, створення математичних моделей, які пов'яжуть дані щодо часових параметрів пилкування протягом низки років із метеорологічними умовами, дадуть можливість прогнозувати зміни ходу пилкування в майбутньому, а відтак - нададуть можливість покращення застосування превентивних заходів прояву СА.

Висновки до розділу 1

1. Виділяється декілька груп алергенних рослин (дерева, злаки і бур'яни) і кілька періодів або сезонів загострення полінозу: весняний, ранній літній, пізній літній або літньо-осінній.

2. Трав'янисті рослини, на відміну від дерев'янистих рослин, характеризуються більш тривалим періодом палінації, що обумовлює особливу практичну значущість проведення аеробіологічних досліджень саме у літньо-осінній період, під час палінації трав'янистих рослин.

3. Метеорологічні та кліматичні фактори можуть сильно впливати як на терміни виникнення полінозу й алергенність пилку, так і на його розповсюдження у атмосферному повітрі, тому виникає необхідність детального вивчення зв'язку метеорологічних факторів та розповсюдження, як мінімум, найбільш значущих алергенних рослин: амброзії, полину і злакових трав.

4. Важливою проблемою на сьогодні є зміна природніх екзоалергенів під впливом факторів довкілля. Полінози в сучасних екологічних умовах перебігають більш тяжко, часто трансформуються в генералізовані форми, уражають в основному працездатну частину населення, а тому потребують постійного контролю з боку як терапевтичної, так і профілактичної ланок системи охорони здоров'я.

5. Ключовим чинником покращення заходів профілактики СА в Україні є проведення аеробіологічного моніторингу на щодвогодинній основі, що дає змогу розширити уяву про джерела алергенного пилку за рахунок контролю джерел його емісії на територіях, прилеглих до пункту моніторингу пилку.

РОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРОграмно-цільова структура Та МЕТОДи досліджень

2.1 Організація та програмно-цільова структура досліджень

Дослідження у м. Вінниці було організоване та проведене на базі науково-дослідного центру (НДЦ) Вінницького національного медичного університету у 2012-2014 роках.

Дані концентрацій пилку алергенної флори трав'янистих рослин були отримані за допомогою вловлювача пилку “Буркард”, що розташований на даху хімічного корпусу ВНМУ ім. М.І. Пирогова на відносній висоті 25 м. Спостереження проводились з 1 березня по 31 жовтня.

Під час аеропалінологічного аналізу до уваги було взято 11 груп рослин, пилок яких, з точки зору алергології, може спричиняти алергічні реакції у людей.

Це, зокрема, пилок рослин родин Амарантові (Amaranthaceae), Айстрові (Asteraceae), Конопляні (Cannabaceae), Гречкові (Polygonaceae), Тонконогові (Poaceae) та родів амброзія (Ambrosia), кропива (Urtica), подорожник (Plantago), полин (Artemisia), щавель (Rumex), настінниця (Parietaria) та інші.

Вивчення метеорологічних та синоптичних факторів здійснювали на базі гідрометеорологічної інформації Вінницького обласного центру з гідрометеорології (ЦГМ).

Для визначення зв'язку та аналізу залежності між поширенням пилку ТР в атмосферному повітрі м. Вінниці та шкірною реакцією на пилкові міксти вивчали медичну документацію алергологічного кабінету Вінницької міської клінічної лікарні №1 для трьох сезонів пилкування 2012-2014 років. Медична документація була надана головним міським лікарем-алергологом вищої категорії м. Вінниці Стремедловським Б.А.

Одним з методів діагностики захворювань, у розвитку яких основну роль відіграє алергія, є алергопроби [174].

Алергічні проби - це діагностичний метод, який направлений на виявлення патологічної реакції організму на певний алерген. Вони проводяться у вигляді шкірних тестів, що дають можливість оцінити ступінь розвитку алергії на певну речовину [45].

Протягом 2012-2014 років до алергологічного кабінету м. Вінниці звернулося зі скаргами на алергію 164 хворих віком від 14 до 89 років (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Віковий розподіл хворих на алергію за роками дослідження

Вік	Кількість звернень
	2012	2013	2014	Разом
0-14	0	2	0	2
15-24	17	12	17	46
25-44	39	30	24	93
45-59	4	10	6	20
60-74	1	1	0	2
75-89	0	0	1	1
Всього	61	55	48	164

Для виявлення причинно-значущих алергенів у всіх пацієнтів виконано шкірні проби методом prik-тестів з використанням 4 пилкових мікстів виробництва ТОВ “Імунолог” (м. Вінниця, Україна), що представлені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Пилкові міксти, які використовувались для шкірних тестів алергічних проб

Номер міксту	Рослини
№ 1	береза, вільха, дуб, ліщина
№ 2	грястиця, китник, тонконіг, костриця, райграс
№ 3	стоколос, пирій, жито, тимофіївка
№ 4	амброзія, лобода, полин, соняшник

Хворому на місце уколу вводились певні алергени пилкових мікстів. Через деякий час можливий розвиток невеликого набряку і почервоніння шкіри, що припускає алергію на поставлений алерген. Результати оцінювали при яскравому освітленні через 24 год і 48 год. Проба вважалася позитивною, якщо діаметр папули (від лат. papula - прищ, елемент шкірної висипки - невеликий щільний, злегка піднімається над шкірою вузлик) більше 2 мм (табл. 2.3). В одному дослідженні можлива оцінка 15-20 проб. Це досить точний і перевірений часом метод діагностики алергії. Інтенсивність шкірно-алергічних проб оцінювали за розмірами папули (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Оцінка ступеня вираженості шкірної реакції на алерген

Умовні позначення	Ступінь Вираженості	Розміри папули
-	симптом відсутній	Немає реакції
+	легко виражений	Пухир 3-4 мм з гіперемією, помітний тільки при натягуванні шкіри
++	помірно виражений	Пухир не більше 4-5 мм, оточений гіперемією
+ + +	сильно виражений	Пухир не більше 5-10 мм з гіперемією і псевдоподіями
+ + + +	дуже сильно виражений	Пухир більше 10 мм у діаметрі з гіперемією і псевдоподіями

Враховуючи можливість розвитку серйозних ускладнень аж до анафілактичного шоку при недотриманні техніки постановки шкірно-алергічних проб, а також складність інтерпретації отриманих результатів, проведення шкірно-алергічних проб можливо тільки в алергологічних кабінетах спеціально навченим персоналом під наглядом лікаря-алерголога [45].

У табл. 2.4 наведені основні етапи, методи та обсяг досліджень.

Таблиця 2.4

Основні етапи, методи та обсяг досліджень

Етапи досліджень	Методи досліджень	Показники та методики досліджень	Обсяг дослід- жень
Аналіз наукової інформації	Бібліогра- фічний метод аналізу	За даними літературних джерел та інтернет-простору.	346
Відбір аеробіологічних зразків повітря	Волюмет- ричний метод	Проведення аеробіологічного спостереження у Вінниці з 1 травня по 31 жовтня 2012, 2013 і 2014 років за допомогою пробовідбірника “Буркард”	552
Ідентифікація і підрахунок кількості ПЗ трав'янистих рослин	Методи мікроско пічних досліджень	Ідентифікація ПЗ проводилась за визначником аероалергенів, що був виданий представниками Національного алергологічного Бюро Американської Академії Алергії, Астми і Імунології (National Allergy Bureau of the American Academy of Allergy, Asthma & Immunology (AAAAI)), а також за програмою Pollen Identification Key французької національної мережі аеробіологічного моніторингу (RNSA)	552
Отримання медичної документації з результатами шкірно-алергічних тестів до пилкових мікстів трав'янистих рослин та викопіювання даних гідрометеорологічної інформації		На основі документації алергологічного кабінету Вінницької МКЛ №1 та на базі Вінницького обласного центру з гідрометеорології
Створення бази даних для статистичного аналізу та обробки результатів аеропалінологічного моніторингу, метеорологічних даних та шкірно-алергічних тестів до пилкових мікстів трав'янистих рослин	Методи матема- тичної статистики	Розрахунок первинних статистичних показникiв та оцінка видів розподілу. Встановлення взаємозв'язку мiж змiнними за допомогою параметрич-ного кореляцiйного аналiзу(з використанням критеріїв Пірсона). Статистична обробка палінації концентрацій аеропалінофлори у щодвогодинному режимі була отримана за допомогою Європейської аероалергенної мережі (European Aeroallergen Network, EAN), що побудо-вана на базі програмного пакету SPSS	4464
Встановлення особливостей зв'язків між концентрацією пилку трав'янистих рослин та метеорологічними факторами, даними шкірно-алергічних тестів до пилкових мікстів	Методи матема- тичної статистики	Розрахунок первинних статистичних показників та оцінка видів розподілу
		Виявлення відмінностей мiж групами за статистичними ознаками (за допомогою критеріїв Стьюдента і Фішера)
		Встановлення взаємозв'язку мiж змінними за допомогою параметричного та непараметричного кореляцiйного аналізу
		Оцінка внеску дії фактора у зміну показників за допомогою дисперсiйного аналізу
		Дискримінантний аналіз
Узагальнення одержаних результатів та оцінка ефективності використання щодвогодинного моніторингу для профілактики впливу алергенних чинників біологічного походження на стан здоров'я населення
Всього	5914

Пошук літературних джерел за темою дисертаційного дослідження проводився у Вінницькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. К.А. Тімірязєва, включаючи електронну базу http://www.library.vn.ua/publications; в Державній науковій медичній бібліотеці (м. Київ), Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського, включаючи її електронну базу даних http://www.nbuv.gov.ua, а також в електронних сховищах інформації (базах даних) Російської національної бібліотеки (http://www.nlr.ru); науковій електронній бібліотеці (http://elibrary.ru); електронній бібліотеці дисертацій (http://www.dissercat.com), National Center for Biotechnology Information U.S. National Library of Medicine (база даних PubdLine; http://www.ncbi.nlm.nih.gov).

2.2 Волюметричний метод дослідження пилкового складу атмосферного повітря

Для відбору проб повітря та контролю пилкового вмісту трав'янистих рослин використовувався об'ємний волюметричний пробовідбірник “Буркард”, який застосовується для дослідження забруднення повітря частками біологічного походження (пилок рослин) [307].

Прилад було встановлено на даху хімічного корпусу Вінницького національного медичного університету (рис. 2.1).

Під час дослідження повітря відбиралось зі швидкістю 10 л/хв і частки, що знаходились у атмосфері, осідали на липкій стрічці “Мелінекс”, яка була закріплена на барабані.

Приладом контролю об'єму повітря, який проходить крізь всмоктувальну щілину, був витратомір, який розташовувався для заміру перед вхідними отвором приладу. Для регулювання об'єму, що всмоктується, у використанні була регулююча гайка, що розташована всередині корпуса пробовідбірника “Burkard” [138, 139].

Пилок уловлювався на липку прозору пластикову стрічку “Мелінекс”, яка подавалась та підтримувалась на барабані. Барабан був з'єднаний з годинниковим механізмом. Вся попередня конструкція під'єднувалась до повзунка, який допомагав користувачу розташовувати барабан зі стрічкою всередині апарата [138, 139].

Вакуумний насос використовував джерело постійного струму. Вловлювач пилку “Буркард” був налаштований для семидобового відбору зразків ПЗ на стрічку “Мелінекс”.

Ці стрічки, вкриті розчином силікону у тетрахлориді вуглецю, замінювались раз на тиждень. Отримані семидобові зразки зазнавали розрізання на рівні фрагменти і наклеювались на предметні скельця. З кожного фрагмента стрічки “Мелінекс” був виготовлений один мікроскопічний зразок. Зразок був фіксований на предметному склі желатином і забарвлювався основним фуксином. За допомогою барвника, в складі якого був гліцерин та основний фуксин, пилок ТР забарвлювався у відтінки рожевого кольору, що дозволяло провести кількісний та якісний аналіз його ПЗ. Отримані препарати аналізували під мікроскопом при збільшенні 400 та 1000 по дванадцяти транссектах - окремих поперечних лініях (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Вертикальні транссекти, які дозволяють отримати щодвогодинну концентрацію ПЗ у повітрі при підрахунку біологічних часток, що знаходяться у полі зору

Отримані таким чином результати перераховуються у концентрацію ПЗ у кубічному метрі (м³) повітря. На ефективність методу впливали: розмір частинок ПЗ трав'янистих рослин, швидкість вітру.

2.3 Методи мікроскопічних досліджень алергенного пилку

Дослідження вмісту та концентрації пилку трав'янистої флори у зразках атмосферного повітря було проведене у науково-дослідному центрі ВНМУ на системі цифрового аналізу зображення VIDAS-386 (Kontron Elektronik, Німеччина) з використанням мікроскопа Axioscop (Zeiss, Німеччина), обладнаного високочутливою мікрофотографічною камерою COHU-7922. Для аналізу та підрахунку ПЗ використовувалось збільшення 400 [138].

Ідентифікація ПЗ проводилась за визначником аероалергенів, що був виданий представниками Національного алергологічного Бюро Американської Академії Алергії, Астми і Імунології (National Allergy Bureau of the American Academy of Allergy, Asthma & Immunology (AAAAI)) [249], а також за програмою Pollen Identification Key [324] французької національної мережі аеробіологічного моніторингу (RNSA). У зв'язку зі схожістю морфологічної будови ПЗ окремих видів та родів рослин пилок ідентифікувався до таксономічних категорій роду або родини відповідно [249, 324].

Отримані таким чином дані щодо ідентифікації та концентрації ПЗ аеропалінофлори, які були отримані за допомогою щодвогодинного моніторингу, були внесені для статистичної обробки до Європейської аероалергенної мережі (European Aeroallergen Network, EAN), що побудована на базі програмного пакета SPSS. Пороговою, після настання якої реєструється поява симптомів у пацієнтів, була прийнята концентрація пилку анемофільної трав'янистої флори у 10 ПЗ/м³. Сезоном пилкування визначався період, упродовж якого було зібрано 90 % річної суми ПЗ кожного таксона [138, 139].

Перший крок з підготовки пробовідбірника до роботи проводився у лабораторії: стрічка “Мелінекс” обкручувалась навколо барабана та покривалась липкою субстанцією (рис. 2.3 А, Б).

Рис. 2.3 А - накладання стрічки “Мелінекс” на поверхню барабана відбувалось на спеціальному тримачі; Б - нанесення клейкої субстанції (силіконовий гель або вазелінове масло) на барабан за допомогою тримача та м'якої щіточки

Перед закінченням періоду відбору проб (протягом одного тижня) новий барабан готувався у лабораторії (рис. 2.3 А, Б) для заміни використаного (барабана).

Клейкою субстанцією для відбору проб пилку був розчин чистого силікону у тетрахлориді вуглецю [138, 139].

Барабан пробовідбірника обертається на 2 мм за годину. Це дає можливість розділити розміщену на лінійці стрічку “Meлінeкс” (лінійка ширша, ніж стрічка) на частини довжиною 48 мм кожна, що відповідає 24 годинам безперервного здійснення вибірки.

Для приготування зразків із стрічки “Мелінекс” були використані такі матеріали:

- фільтрувальний папір для захисту поверхні та для створення білого тла.

- лінійка з плексигласу, на якій ми розташовували стрічку “Мелінекс” після відбору атмосферного повітря; ця стрічка містить мітки кожні 48 мм. Товщина стрічки більше 1 см;

- стрічка “Мелінекс” була прикріплена в обох кінцях до лінійки за допомогою липкої стрічки. Мітки на лінійці використовувались для поділу стрічки на частини відповідно до щодвогодинного моніторингу;

- один кінець стрічки фіксується шпилькою і, щоб зробити чіткий розріз через всю ширину стрічки, використовується скальпель або гостре лезо (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Розрізання стрічки “Мелінекс” на частини, що відповідають 1 добі відбору проб

Зразки оброблялись сумішшю гліцерину, фенолу та желатину. Для фарбування зразків використовувався основний фуксин [262].

Використання основного фуксину - індикатора та спеціальної фарби для ПЗ трав'янистих рослинного дає можливість ідентифікувати та зробити їхній підрахунок.

Кожне скельце було ідентифіковане за допомогою ярлика та дати спостереження.

Зразок завжди повинен бути розміщений на покривному склі так, щоб час початку був ліворуч, а час закінчення збору проби - праворуч. Щоб розрізнити ці позиції, ідентифікаційний ярлик завжди розміщали з лівого боку. Аналіз мікроскопічного зразка завжди проводили зліва направо.

За допомогою піпетки розчин для фарбування наносили у вигляді трьох крапель на покривне скельце, яким потім покривали предметне скло зі зразком ПЗ (рис. 2.5).

Консервування зразків ПЗ проводилось уздовж країв покривного скла за допомогою субстанції, яка залишалася незмінною впродовж деякого часу.

Мікроскопічна експертиза аеробіологічних зразків є найбільш витратною у часі стадією через масивність матеріалу, який іноді присутній на стрічках зразків.

Перегляд мікропрепаратів та підрахунок ПЗ відбувався вертикальними транссектами (рис. 2.2), що давало змогу отримати значення щодвогодинних концентрацій (формулу для розрахунків див. нижче) ПЗ у кубометрі повітря. Вони відповідали 1-ій, 3-ій, 5-ій, 7-ій, 9-ій, 11-ій, 13-ій, 15-ій, 17-ій, 19-ій, 21-ій, 23-ій годинам кожної доби спостереження [312].

При перегляді цих ліній підраховували кількість усіх ідентифікованих ПЗ. Це забезпечує інформацію про концентрацію пилку щодвігодини.

Цей метод застосовується для того, щоб з'ясувати відмінності концентрації пилку впродовж дня кожні дві години. При цьому використовувалась зроблена на замовлення лінійка: шматок ацетатного скла розміром, що відповідає розміру добового зразка. Ця лінійка ділиться упоперек на двадцять чотири двоміліметрові інтервали у зв'язку з тим, що барабан обертається на 2 мм кожну годину. Поділки відмічаються блакитним незмивним чорнилом, що використовується у надтонких маркерах, тому що це забезпечує найкраще легке заломлення світла. Ця лінійка розміщається на скельці так, щоб перша блакитна лінія збігалась із початком ділянки стрічки, яка аналізується; лінійка закріплюється на місці скотчем [138, 139].

Отримані таким чином результати перераховуються відповідно до вмісту в атмосферному повітрі і розраховуються як кількість пилку у ПЗ/м³:

Загальна площа препарату (покривного скла) S заг =672 мм²

Проаналізована площа S ан. Для того, щоб її дізнатись, потрібно знати ширину поля зору мікроскопа при робочому збільшення об'єктива 400Х. У нашому випадку ширина поля зору, встановлена за допомогою мікрометра, становила 0,45 мм [138].

Загальний добовий об'єм прокачаного повітря V заг = 14,4 м³

Проаналізований об'єм повітря V ан

V ан = S ан V заг/S заг

F = 1/V ан

Вертикальні лінії - 12

Проаналізована поверхня:

12 ліній по 0,45 мм 20 мм 12 = 108 мм²

Діапазон вимірювання:

0 - 300 часток/м³; 0 - 0,15205 в полі зору на 1 мм ²; похибка ± 20 %

Таким чином, фактор корекції для перерахунку кількості підрахованих ПЗ у концентрацію на кубометр повітря становить:

V ан = 108 14,4/672= 2,31

F = 1/V ан=1/2,31=0,432 [138].

2.4 Методи математичної статистики

Для кiлькiсних показникiв первинна статистична обробка включала у себе розрахунок середнього арифметичного (M), похибки середньоарифметичного значення (m), середньоквадратичного відхилення ().

Для бiнарних змiнних або для шкали найменувань виконувався розрахунок середнього процента (р) за вiдомою формулою:

,

де n - кiлькiсть об'єктiв, що має необхідну ознаку; N - загальне число об'єктів (загальне число вибiрки).

Похибка середнього проценту (S_р) розраховувалась за формулою:

.

Крiм того, для всiх вибiрок оцiнювалась вiдповiднiсть емпiричних розподiлiв нормальному закону (розподiлення Гауса) за критерiями Колмогорова- Смiрнова та ² - Пiрсона.

Вiдмiнностi мiж вибiрками, що розподiлені за нормальним законом, оцiнювались за параметричним критерiєм Стьюдента (t):

,

де x₁ та x₂ середні значення змінних шкали вiдношень або процента вибiрок, що порiвнюються; S₁ та S₂ - вiдповiдно показники відхилень одиничних значень від відповідних їм середніх величин (процентiв).

Використовувався також параметричний критерiй Фiшера (F):

,

де - середньоквадратичнi вiдхилення вибірок, що порiвнюються.

Достовірність відмінностей оцінювалась за рівнем значущості p.

Для оцiнки впливу факторiв на змiни показникiв та розрахунку частки внеску факторiв у мiнливiсть показникiв використовувався однофакторний (ANOVA) дисперсiйний аналiз [4].

У випадку однофакторного аналізу внесок кожного фактора в загальній сукупності всіх потенційно діючих факторів оцінювався за формулою:

,

де DD_x - девіата, що обумовлена дією фактора, DD_e- девіата, зв'язана з дією випадкових факторів.

Взаємозв?язок мiж кiлькiсними змiнними визначався за допомогою парного коефiцiєнта кореляцiї Пiрсона:

,

де x_i ,y_i - пари значень, що порiвнюються для i-того об'єкта; x, y, середні значення у вибірках.

Для номiнальних змiнних (шкали найменувань) взаємозв'язок розраховувався за таблицями спряженостi за допомогою критерію ² - Пiрсона,

де а та b - параметри моделi; значення показника; х - значення фактора.

Моделi лiнiйної множинної регресiї мали вигляд:

,

де a₀, a_i, ..., а_m - параметри (коефiцiєнти) моделi для всіх m - факторів, що аналізуються.

Значення а₀ - “фонове” значення функції, тобто таке, яке має функція при нульових значеннях аргументів. Визначення коефіцієнтів супроводжувалось розрахунком їх похибок та вірогідностей. Знак при коефіцієнті вказує на направленість впливу. Значення коефіцієнтів залежали від розмірностей та діапазонів змін відповідних змінних (аргументів), тому їх порівняльне зіставлення не мало сенсу. Для виконання цього аналізу рівняння перераховувалось у стандартних змінних і представлялось до запису у так званих “бета-коефіцієнтах”:

.

Коефіцієнти цього рівняння вже дозволяють проводити зіставлення між собою різних факторів за ступенем їх впливу на кінцеву (остаточну) функцію. Зокрема, чим більше значення -коефіцієнта, тим більша залежність функції від відповідного фактора і навпаки.

Крім того, бета-коефіцієнти дозволяють оцінити відносний “внесок” факторів (d_i) у мінливість функції. Зокрема, мінливість, пов'язану з i-им фактором, можна вважати рівною частці квадрата відповідного бета-коефіцієнта від загальної суми усіх квадратів бета-коефіцієнтів.

Дискримінантний аналіз використовувався для прогнозу результату, а саме: розраховувалися класифікаційні функції, апостеріорні ймовірності та класифікаційна матриця (розрахунок специфічності, чутливості) [4].

У дослідженнях випадок-контроль (англ. case-control study) інформація збирається про всі випадки, які зустрічаються в досліджуваній групі за певний період спостереження. Крім того, в якості представницької вибірки з досліджуваної групи відбирається група порівняння; в ідеалі контрольна група відображає розподіл експозиції у всій досліджуваній групі населення. Інформація про експозицію збирається тоді не про всіх членів групи порівняння, а тільки про випадки і контролі [4].

Ці дослідження випадок-контроль можна використовувати для оцінки відносного ризику (RR = IR₁/IR₀). Оцінкою відносного ризику є відношення шансів OR (англ. Odds ratio) (a/b) / (c/d):

де IR₁ і IR₀ - є коефіцієнтами захворюваності, А₁ і А₀ - число випадків, a R₁ і R₀ - людино-роки ризику для експонованих і неекспонованих. Вищенаведений вираз можна перетворити в:

де A₁/А₀ - є відношення експонованих до неекспонованих серед випадків. Якщо припустити, що відбір контролів відображає розподіл експозиції у всьому населенні, c/d буде оцінкою R₁/R₀. Таким чином, оцінкою відносного ризику є відношення шансів OR [4].

Для первинної пiдготовки таблиць та промiжних розрахунків використовувався пакет Excel. Основна частина математичної обробки виконувалась з використанням стандартного статистичного пакета STATISTICA 10.

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЛІНАЦІЇ ТРАВ'ЯНИСТИХ РОСЛИН У ЛІТНЬО-ОСІННІЙ ПЕРІОД

3.1 Встановлення загальних особливостей пилкування ТР у 2012-2014 роках

Для визначення основних закономірностей просторового розповсюдження пилку ТР у атмосферному повітрі м. Вінниці у літньо-осінній період 2012-2014 років був проведений аналіз сезонної динаміки трав'янистого паліноспектра та інтенсивності пилкування різних категорій ТР у зазначений період.

За результатами проведеного аналізу, встановлено, що найбільш інтенсивною палінацією із найвищим пилковим індексом (класична аеробіологічна категорія, яка відповідає сумі ПЗ певного таксона, зібраних за один СП [224]) у 2012-2014 роки характеризувались рослини роду Кропива (Urtica), найчастіше представлені в Україні кропивою дводомною (Urtica dioica) [88]. Частка її пилку у паліноспектрі м. Вінниці була майже незмінною та коливалась від 65 % у 2014 до 68 % у 2013 році.

Проте ПЗ кропиви не вважаються високоалергенними [346], тому ця рослина радше створює своїм пилком загальне навантаження на організм сенсибілізованих осіб.

На відміну від Urtica, алергенний пилок продукує інший представник родини Кропивові (Urticaceae), рослини роду настінниця (Parietaria). Пилок цієї рослини визначався у всі роки спостереження і посідав від третього по дев'яте місце у паліноспектрі м. Вінниці залежно від інтенсивності палінації із часткою у 3 %, 6 % та 1 % у 2012, 2013 та 2014 роках відповідно.

П'ятірка найбільш активних пилкопродуцентів у всі роки спостереження залишалась майже незмінною. Окрім кропиви, до неї входили ПЗ рослин родів Амброзія (Ambrosia), Полин (Artemisia) та родини Тонконогові (Poaceae). У п'ятірці пилкопродуцентів цю групу рослин у різні роки доповнювали рослини родини Амарантові (2012 та 2014 роки) та настінниця (у 2013 році) (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Основний спектр трав'янистих пилкопродуцентів атмосферного повітря та їх пилковий індекс, 2012-2014 роки

2012	2013	2014
Пилкопро-дуценти й частка їх ПЗ за сезон	Пилковий індекс, ПЗ/м3±у	Пилкопро-дуценти й частка їх ПЗ за сезон	Пилковий індекс, ПЗ/м3±у	Пилкопро-дуценти й частка їх ПЗ за сезон	Пилковий індекс, ПЗ/м3±у
Urtica 67 %	8698,88±86,0	Urtica 68 %	11022,63±5,2	Urtica 65 %	10602,88±128,7
Ambrosia 8 %	1088,40±29,3	Artemisia 8 %	1245,20±25,6	Ambrosia 9 %	1538,99±34,0
Poaceae 7 %	911,40±9,0	Parietaria 6 %	896,20±26,4	Poaceae 9 %	1497,28±21,9
Amaranthaceae 3 %	731,57±8,2	Poaceae 5 %	895,79±7,6	Artemisia 5 %	832,03±11,7
Ranunculaceae 3 %	425,94±18,6	Ambrosia 3 %	562,50±17,5	Amaranthaceae 2 %	366,78±4,0
Parietaria 3 %	346,97±21,9	Cannabaceae 3 %	474,06±13,1	Brassicaceae 2 %	306,80±21,2
Polygonaceae 3 %	335,85±10,1	Amaranthaceae 2 %	344,60±5,2	Cannabaceae 1 %	219,74±4,6
Rumex 2 %	208,24±3,0	Ranunculaceae 2 %	292,01±11,9	Rumex 1 %	205,07±3,6
Plantago 1 %	182,39±1,3	Rumex 1 %	228,50±4,2	Parietaria 1 %	203,00±14,7
Campanulaceae 1 %	172,91±3,9	Asteraceae 1 %	188,46±8,2	Asteraceae 1 %	165,99±1,7
Asteraceae 1 %	162,57±1,7	Plantago 1 %	166,87±1,9	Ranunculaceae 1 %	115,41±8,9
Brassicaceae 1 %	155,57±9,1	Brassicaceae 1 %	158,05±3,9	Plantago 1 %	110,74±1,3
Artemisia 1 %	150,95±21,3	Tilia 0,8 %	90,22±2,7	Tilia 1 %	89,48±3,3
Cannabaceae 1 %	117,32±3,5	Polygonaceae 0,5 %	68,59±2,7	Apiaceae 0,5 %	58,92±29,7
Tilia 0,5 %	91,51±4,1	Apiaceae 0,5 %	61,21±3,8	Polygonaceae 0,5 %	51,24±6,0
Lamiaceae 0,5 %	76,66±0,4	Caprifoliaceae 0,4 %	37,67±3,1	Lamiaceae 0,4 %	40,18±2,1
Caprifoliaceae 0,3 %	74,75±2,9	Lamiaceae 0,2 %	30,90±2,1	Rosaceae 0,2 %	23,45±1,3
Papaveraceae 0,3 %	64,21±6,3	Taraxacum 0 %	4,94±0,4	Caprifoliaceae < 0,1 %	6,81±0,7

Друге місце після кропиви за масивністю пилкування у 2012 та 2014 роках посідала амброзія із часткою 8 % та 9 % відповідно. У 2013 році Ambrosia займала лише 5 позицію у паліноспектрі літньо-осіннього періоду за інтенсивністю пилкового дощу із масовою часткою її ПЗ у 3 %.

Масова частка полину, іншого відомого алергенністю своїх ПЗ пилкопродуцента, сильно коливалась у роки спостереження. Найнижчою вона була у 2012 році, коли Artemisia займала 13-ту сходинку у паліноспектрі із масовою часткою 1 %. У 2013 та 2014 роках полин посідав другу та четверту позиції за інтенсивністю палінації у літньо-осінній період із масовими частками 8 % та 5 % відповідно.

Стабільно у п'ятірці лідерів з високими показниками інтенсивності пилкового дощу, як було зазначено вище, знаходились злакові трави. За цим показником, вони посідали третю позицію у 2012 та у 2014 роках та четверту - у 2013 році.

Рослини родини Амарантові входили у п'ятірку найактивніших пилкопродуцентів у 2012 та у 2014 роках, посідаючи четверту та п'яту сходинки із масовими частками 3 % та 2 % відповідно. Втім, і у 2013 році ПЗ Amaranthaceae залишались у десятці лідерів, посідаючи сьому позицію у літньо-осінньому паліноспектрі із масовою часткою 2 %.

Нетиповим для п'ятірки лідерів, як це було зазначено вище, було розміщення на третій позиції спектра 2013 року рослин роду Parietaria із масовою часткою 6 %.

На п'ятому місці за інтенсивністю пилкового дощу у 2012 році розміщувався пилок рослин родини Жовтецеві (Ranunculaceaе), який, втім, за даними літератури [258], не має виражених алергенних властивостей.

Натомість, у вінницькому паліноспектрі літньо-осіннього періоду 2012-2014 років були присутні такі відомі продуценти алергенного пилку, як рослини родини Складноцвіті (Asteraceae) та родів Подорожник (Plantago), Щавель (Rumex) - у всі роки спостереження - та Кульбаба (Taraxacum) - у 2013 році.

Потенційну алергенність у один бал за п'ятибальною шкалою [324] мають і ПЗ липи (Tilia) - одного з двох представників дерев'янистої флори, які були ідентифіковані у літньо-осінньому паліноспектрі Вінниці 2012-2014 років. Вони посідали з 13 по 15 місце у паліноспектрі із масовою часткою 0,5-1 % у різні роки спостереження.

Пилок іншого представника дерев'янистої флори, що був ідентифікований у атмосферному повітрі, рослин родини Жимолостеві (Caprifoliaceae), алергенним не вважається [324], проте він спостерігався у всі роки експерименту і посідав 16-18 позиції у різні роки.

...