Мікроекономіка

Рис. 1.4 - Бюджетна лінія

Тепер можна виконати спільний аналіз бажань і можливостей споживача, тобто відобразити на одному графіку його карту байдужості і бюджетну лінію. Ми отримаємо картину можливих ситуацій, в яких може опинитися споживач (рис.1.5).



Рис. 1.5 - Рівновага споживача

Оптимальний набір споживчих товарів і послуг має відповідати двом вимогам :

1. Він має знаходитися на бюджетній лінії. Будь-який набір товарів нижче бюджетної лінії (наприклад, т.F) залишає невитраченою деяку частину доходу, яка могла б збільшити задоволення потреб. Будь-який набір товарів вище бюджетної лінії (наприклад, т.Е) не може бути куплений у рамках наявного доходу.

2. Оптимальний набір споживача має забезпечити максимально можливе задоволення потреб, тобто знаходиться на найвищій з доступних покупцеві кривих байдужості. Отже, оптимальний набір повинен знаходитися у точці дотику найвищої з доступних кривої байдужості ІСз з бюджетною лінією АВ. Це набір двох товарів, що характеризуються точкою С (Ус, Хс). Усі точки, що характеризують кращі набори (наприклад, т.Е) споживач не може дозволити собі купити. Всі інші набори товарів. що відповідають точкам на кривій байдужості ІСз (наприклад, т.L) так само гарні, як і набір у точці С, але недосяжні для покупця. Всі інші набори, які споживач може дозволити собі купити, лежать на більш низьких кривих байдужості, значить, вони гірші (наприклад, т.Д, т.К). Отже, точка С _ точка оптимального споживчого вибору або точка рівноваги споживача. Очевидно, в цій точці кут нахилу кривої байдужості дорівнює куту нахилу бюджетної лінії. Іншими словами, гранична норма заміщення дорівнює, в даному випадку, зворотному співвідношенню цін

,

де MRS _ гранична норма заміщення ; Рх, Ру _ ціни товарів.

Висновок: споживчий вибір оптимізується тоді, коли гранична норма заміщення одного блага іншим обернено пропорційно їхнім цінам. Це умова рівноваги споживача. Зауважимо, що криві байдужості, гранична норма заміщення мають важливе значення не тільки в теорії споживчої поведінки, але й широко використовуються в інших розділах мікроекономіки.

Отже, теорія споживчої поведінки може бути подана або в термінах кривих байдужості, коли важливі лише порядкові властивості корисності, які дозволяють ранжувати альтернативи, або в термінах функції корисності, коли кожному набору споживчих благ та послуг присвоюється числова оцінка корисності. Обидва підходи до споживчого вибору дають несуперечливі результати .

Контрольні запитання до теми 3

1. Що являє собою рівноважний споживчий вибір з ординалістських позицій?

2. Охарактеризуйте криві байдужості як інструменти мікроекономічного аналізу.

3. Що являє собою карта байдужості? Види карт байдужості.

4. Гранична норма заміщення благ: сутність та методика визначення.

5. Охарактеризуйте бюджетні обмеження і можливості споживача.

6. Запишіть та поясніть рівняння бюджетної лінії.

7. Яким є вплив зміни доходу споживача на положення бюджетної лінії та на процес споживання.

8. Поясніть основні аксіоми ординалістської теорії корисності.

Тестові завдання до теми 3

Знайдіть правильну відповідь.

1. Положення і нахил кривої байдужості для окремого споживача безпосередньо залежить від:

а) цін на товари;

б) переваг споживача, доходу та цін на товари;

в) уподобань споживача та розміру доходу;

г) тільки від споживчих переваг.

2. Якщо споживач обирає комбінацію, що представлена точкою з координатами на площині, обмеженій бюджетною лінією, то він:

а) максимізує корисність;

б) бажає купити більше товарів, ніж дозволяє бюджет;

в) неповністю використовує свій бюджет;

г) перебуває у стані споживчої рівноваги.

3. Два набори благ, які мають однакову корисність:

а) належать одній кривій байдужості;

б) знаходяться на одній кривій Енгенля;

в) знаходяться на одній лінії бюджетного обмеження;

г) знаходяться на одній кривій попиту.

4. Нахил бюджетної лінії відображає:

а) кількість одного блага, яку споживач згоден поміняти на таку ж кількість іншого блага, щоб залишитися на тому ж рівні добробуту;

б) межі можливого споживання двох благ при певних цінах на них;

в) співвідношення цін двох благ;

г) підвищення граничної норми заміщення одного блага іншим.

5. Щоб максимізувати корисність за обмеженого бюджету, споживач повинен:

а) не купувати товари низької якості;

б) бути впевненим що ціна кожного товару дорівнює граничній корисності грошей;

в) розподіляти доход таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на купівлю товару, приносила такий же приріст корисності, як і грошова одиниця, витрачена на купівлю іншого товару;

г) урівноважувати граничні корисності останніх одиниць товарів, що купуються.

ТЕМА 4. МОДЕЛЮВАННЯ ТА АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

1. Реакція споживача на зміни доходу та цін. Криві Енгеля.

2. Ефект заміщення і ефект доходу в теорії споживання. Парадокс Гіффена.

3. Надлишок споживача: поняття, утворення, зміна.

1. Реакція споживача на зміни доходу та цін. Криві Енгеля

Якщо має місце певний заданий доход і задані ціни, то споживач чітко визначає свої витрати - він обирає на бюджетній лінії точку, що відповідає „найкориснішій” кривій байдужості.

Виникає запитання, що відбудеться, коли зміниться доход споживача, а значить, зміняться й купівельні його можливості?

При незмінних цінах це відобразиться у паралельному зсуві бюджетної лінії. У випадку збільшення доходу бюджетна лінія зсунеться від початку координат, і споживачеві стануть доступними більш далекі криві байдужості. Якщо доход зменшиться, бюджетна лінія наблизиться до початку координат, і споживач перейде на менший (нижчий) рівень корисності. На кожному рівні доходу споживач буде обирати найкорисніший набір благ, тому можна сказати, що кожній бюджетній лінії відповідає своя оптимальна точка. Якщо ми розглянемо всі можливі рівні доходу та з'єднаємо всі точки вибору, які відповідають кожному рівню, то отримаємо лінію „доход-споживання” (ІСС - income-consumption curve), рис. 1.6.



Рис. 1.6 - Лінія „доход-споживання”

Виходячи з лінії „доход-споживання” можна побудувати графік „доход-витрати” для окремого блага. На горизонтальній осі відкладаємо величину доходу, на вертикальній (осі ординат) - суму грошей (витрати) на дане благо. (Рис. 1.7, 1.8).

Рис. 1.7 - Крива Енгелл "доход-витрати" на харчування	Рис. 1.8 - Крива Енгелл "доход-витрати" на одяг

Криві такого типу називають кривими Енгеля (за ім'ям німецького статистика ХІХ ст.). Криві Енгеля - графічно представлена залежність витрат споживача на будь-яке благо чи групу благ від доходу споживача.

За характером кривих Енгеля можна судити про відношення споживача до благ: з ростом доходу крива витрат на харчування втрачає нахил - попит насичується, а крива витрат на одяг стає крутішою - майже весь пріоритет доходу йде на одяг. Цю залежність видно на лінії „доход-споживання”.

Слід зауважити, що при збільшенні доходу споживач купує більше і одягу, і харчування. У цих випадках економісти говорять, що продукти харчування та одяг є „нормальними” товарами з точки зору споживача. Нормальний товар - це товар, який споживач купує в більший кількості при зростанні доходу. Якщо ж обсяг закупок певного товару зменшується при зростанні доходу споживача, то такий товар називають „товаром низької якості”. Низькоякісний товар - це товар, попит на який зменшується при зростанні доходу, а при зменшенні доходу - зростає.

Однак слід зауважити, що один і той же товар може бути „товаром низькоякісним” для одного споживача і „нормальним” товаром для іншого.

Якщо зміни доходу при постійних цінах відображались у паралельному зсуві бюджетної лінії, то зміни ціни іншого товару будуть виглядати як поворот бюджетної лінії (Рис. 1.9 та рис. 1.10).

Таким чином, кожному значенню ціни товару Х відповідатиме своя бюджетна лінія, а кожній бюджетній лінії - своя точка дотику до будь-якої кривої байдужості. З'єднавши усі точки вибору, отримаємо лінію „ціна-споживання” товару Х (рис. 1.9). Те ж саме відбувається й при зміні ціни товару У і як результат отримаємо лінію „ціна-споживання” товару У (Рис. 1.10).



Рис. 1.11 - Криві „Ціна-споживання” товару Х(І), товару У(ІІ).

Крива „доход-споживання” (ІІІ)

Обидві лінії характеризують зміни споживчого вибору, обумовлені змінами цін товарів Х та У, по них (лініях) споживач рухається при підвищенні або зниженні ціни одного з товарів. Необхідно знати, що споживач завжди знаходиться на перетині цих ліній у точці А (Рис. 1.11).

При цьому важливо пам'ятати, що обидві лінії не просто перетинаються, вони „виходять” із цієї точки. Це гіпотетичні доріжки, по яких буде рухатися споживач у випадку зміни однієї з цін. До того ж, коли споживач буде рухатися по одній лінії, інша в той час буде рухатися за ним „як прив'язана”. Обидві лінії завжди повинні виходити з тієї точки, де знаходиться споживач.

2. Ефект заміщення і ефект доходу в теорії споживання. Парадокс Гіффена

Розглянемо, як зміна (зниження) ціни товару впливає на обсяг попиту споживача на цей товар при незмінності цін інших товарів та доходу споживача. По-перше, зниження ціни товару являє собою зниження відносної ціни даного товару (він дешевше від інших, ціни на які не зменшилися). По-друге, зниження ціни будь-якого товару можна розглядати і як підвищення реального доходу споживача. Сказане дозволяє зробити висновок: зміна ціни певного товару впливає на зміну обсягу попиту споживача на даний товар двома шляхами. З одного боку, обсяг попиту змінюється під впливом зміни відносної ціни даного товару, з іншого - під впливом зміни реального доходу споживача.

Розуміння цієї обставини привело економістів до висновку про доцільність розподілу загального ефекту зміни обсягу попиту на товар під впливом зміни ціни цього товару на дві складові: ефект доходу і ефект заміщення.

Ефект доходу - це тільки ті зміни у споживанні, що обумовлені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Він суперечливо діє на споживання „нормальних” товарів і „низькоякісних” товарів.

Ефект заміщення - це тільки ті зміни у споживанні, які є результатом зміни цін даного товару відносно цін інших товарів. Він спрацьовує і для „нормальних”, і для „низькоякісних” товарів в одному напрямку.

Слід зауважити, що обидва ефекти діють одночасно. Тому реальна спрямованість змін у споживанні є рівнодіючою ефектів доходу та заміщення. Оскільки для „нормальних” товарів обидва ефекти діють в одному напрямку, то прогнозувати зміни у споживанні щодо змін цін на товар достатньо просто. Відносно впливу зміни цін на споживання „низькоякісних” товарів, то спрямованість впливу ефектів доходу та заміщення протилежна. Залежно від того, який ефект спрацьовує більше, динаміка ціни та динаміка споживання мають однакову або протилежну спрямованість. Якщо ефект заміщення має більший вплив, то при зростанні цін споживання зменшується, а при зниженні цін - споживання товару зростає. Якщо домінує ефект доходу, то при зростанні ціни збільшується і споживання, а при зниженні ціни - споживання знижується. „Низькоякісний” товар, для якого ефект доходу переважає над ефектом заміщення, називають товаром Гіффена, а підвищення його споживання при підвищенні цін на нього називають парадоксом Гіффена.

Товар Гіффена повинен відповідати одночасно таким вимогам: бути низькоякісним в уяві споживача, бути значною часткою витрат споживача.

Парадокс Гіффена, з першого погляду, є винятком із закону попиту, але більш детальне дослідження показує, що саме взаємодія ефектів заміщення та доходу приводить до такого розвитку подій.

3. Надлишок споживача: поняття, утворення, зміна

Споживачі купують необхідну їм кількість якогось товару за певною ціною. При цьому більшість з них впевнені, що зробили „еквівалентний обмін”, бо, отримавши товар і заплативши гроші, вони нічого не втратили і нічого не виграли. Але, якщо Ви пішли за покупкою, а крамниця зачинена, то Ви напевно будете засмучені, незважаючи на те, що Ваші гроші збережені. Значить, покупка мала для Вас більшу корисність, ніж дана сума грошей. І як би Ви зробили покупку, то отримали б певний виграш. Якою ж є природа цього виграшу?

Як ми вже знаємо, споживач купує товар певного виду і в такій кількості, що гранична корисність останньої купленої одиниці, виражена в грошовій формі, дорівнює ціні товару. Але гранична корисність кожної наступної одиниці менша за попередню, а ціна усіх одиниць товару однакова. Таким чином, корисність кожної одиниці покупки, за виключенням останньої, більша за ціну, яку сплачує за неї споживач. І, зробивши покупку, в цілому споживач знаходиться у виграші.

Виграш споживача при покупці, обумовлений перевищенням корисності одиниць товару, що придбані, за їх ціну називають надлишком споживача.

Першим, хто побачив у надлишку споживача вісомий засіб економічного аналізу, був Жюль Дюпюї (1804-1866). Він сформулював загальне правило, згідно з яким: розмір корисності, отриманої чи втраченої у результаті зміни цін, дорівнює різниці у кількості придбаних предметів, помноженої на половину зміни ціни.

Проблеми надлишку споживача аналізували також А. Маршалл, Дж. Хікс та ін.

Індивідуальний надлишок споживача визначається перевищенням корисності покупки для споживача над видатками на її купівлю.

Сумарний надлишок - це сума індивідуальних надлишків і визначається як різниця між сумарною корисністю та сумарними видатками споживачів на придбання даного товару.

Сумарний надлишок є суттєвою характеристикою ринку, використовується як показник вигоди, яку отримують споживачі на ринку даного товару.

Можна говорити як про сумарний надлишок споживачів, так і про сумарний надлишок виробників. Сума надлишків споживачів і виробників може бути подана графічно (Рис. 1.12).



Рис. 1.12 - Графік надлишків споживачів і виробників

Величини сумарних надлишків споживачів і виробників корисні при аналізі змін положень на ринку за тих чи інших впливів на ринок з боку держави (наприклад, введення податків).

Контрольні запитання до теми 4

1. Як поводиться споживач, коли змінюється його доход?

2. Якою є реакція споживача на зміни цін?

3. Криві Енгеля, їх сутність та побудова.

4. Поясніть, як можна розкласти сукупні зміни попиту на дві складові: ефект доходу та ефект заміщення.

5. Поясніть у чому полягає парадокс Гіффена.

6. Поясніть, що економісти розуміють під „нормальними” і „низькоякісними” товарами.

7. Що таке надлишок споживача?

Тестові завдання до теми 4

Знайдіть правильну відповідь.

1. Ефект доходу означає, що:

а) підвищення грошових доходів дає змогу споживачеві купувати меншу кількість нормальних товарів;

б) зменшення ціни товару дозволяє споживачеві купувати більше цього товару, оскільки він стає дешевшим за інші товари;

в) споживачі обиратимуть різні комбінації різних продуктів, доки граничні корисності останніх придбаних одиниць кожного товару не зрівнюються;

г) якщо ціна товару знижується, споживач має змогу купити більше усіх товарів за певного грошового доходу.

2. Ефект заміщення спрацьовує, коли:

а) скорочення грошових доходів спонукає споживача придбати більше нормальних товарів;

б) рівновага споживача може бути досягнута, лише коли споживач купує товари-субститути;

в) зниження ціни товару дозволяє споживачеві купувати його більше, порівняно з іншими товарами за певного рівня грошових доходів;

г) при підвищенні ціни товару споживач має змогу купити його більше за рахунок скорочення споживання інших товарів.

3. Для товару Гіффена:

а) ефект заміщення більший за ефект доходу;

б) ефект заміщення менший за ефект доходу;

в) обсяг споживання зростає зі збільшенням доходу;

г) лінія попиту має від'ємний нахил.

4. Якщо крива „доход-споживання” має позитивний нахил, то:

а) обидва товари нормальні;

б) обидва товари неякісні;

в) один товар неякісний;

г) усі відповіді неправильні.

5. Крива „доход-споживання” показує:

а) залежність споживання товарів від доходу;

б) залежність споживання товарів від цін;

в) комбінації товарів, що приносять споживачеві певний ступінь задоволення;

г) усі точки рівноваги споживача переміщуються щодо зростання його доходу.

РОЗДІЛ 2. ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ, ЇХ ВЗАЄМОДІЯ

ТЕМА 5. ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА ВЗАЄМОДІЇ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

1. Попит як характеристика ринку.

2. Ринковий попит: поняття, методика визначення.

3. Пропозиція: поняття, крива, закон, фактори. Ринкова пропозиція.

4. Ринкова рівновага, проблема її сталості.

1. Попит як характеристика ринку

Ринок _ це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів за цінами, встановленими на підставі взаємодії попиту та пропозиції у результаті конкуренції. Отже, щоб відповісти на запитання: Як працює ринковий механізм?", треба розглянути його складові елементи: попит, пропозицію, ринкову ціну, конкуренцію.

Попит (D - Demand) _ це забезпечене грошима бажання придбати товар або послугу за деякою ціною з можливих у певний період часу. Зазначимо, що поняття "попит" відбиває і бажання, і можливість споживача придбати за деякою ціною товар або послугу, бо одного "бажання" недостатньо, тому що "бажання" не може реалізуватися, а отже, не відбивається ринком. Тому важливою є друга умова _ "можливість" (спроможність) придбати товар чи послугу.

Закон попиту є корінною властивістю попиту. Він виявляє зворотну залежність між ціною товару та величиною попиту на цей товар або послугу за решти рівних умов. В основі закону попиту лежать такі положення:

1) Здоровий глузд у поведінці споживача та елементарні спостереження дійсності погоджуються із законом попиту.

2) Споживання підвладне дії принципу поступового зниження граничної корисності, тобто принципу, згідно з яким кожна наступна одиниця даного продукту приносить менше і менше задоволення, а значить, споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що ціна його знижується.

3) Ефект доходу. Вказує на те, що при більш низькій ціні споживач може дозволити собі купити більше даного товару, не відмовляючи собі в придбанні якихось альтернативних товарів. Інакше кажучи, зниження ціни товару збільшує купівельну спроможність грошового доходу споживача, а тому він у змозі купити більшу кількість даного товару, ніж раніше (колись). Більш висока ціна призводить до протилежного ефекту.

4) Ефект заміщення. Виражається в тому, що при більш низькій ціні в людини з'являється стимул придбати дешевий товар замість аналогічного, але відносно дорожчого. Споживачі завжди схильні заміняти дорогі продукти більш дешевими.

Ефекти доходу і заміщення поєднуються, а це приводить до того, що у споживача виникає спроможність (здатність) і бажання купувати більшу кількість продукту за більш низькою ціною, ніж за високою. Попит може бути виражений таблично, графічно і аналітично.

Таблично:

Таблиця 2.1 - Попит

Р (грош.од.)	0 (шт.)
15	5
9	15
4	20

Попит - це вся таблиця. Величина попиту - це кількість товарів, що може бути куплена за деякою ціною за незмінних інших умов. Величина попиту подана одним рядком таблиці.

Графічно.

Рис. 2.1 - Крива попиту

Найчастіше, характеризуючи попит, зображують тільки зону ефективних цін кривої попиту (рис. 2.2).

Рис. 2.2 - Крива попиту

Графічно попит відбиває крива попиту (ДД), яка має негативний нахил, що відповідає закону попиту. Кожна точка на кривій ДД показує, яку максимальну кількість товару згоден купити споживач при кожній ціні. Ціна Р₃ _ границя попиту, при якій покупки припиняються.

Крива попиту не має статистичного характеру, це гіпотеза про те, що б було на ринку у відповідний момент часу при різних можливих цінах. Це крива типу "якщо - то". Крива попиту може бути прямою лінією, кривою різної форми. Відповідно вона описується по-різному, спеціально підібраними формулами.

Попит заданий аналітично. Залежність попиту від ціни називається функцією попиту від ціни.

Qд = f(р), де Рд _ величина попиту, р _ ціна товару.

Модель попиту може бути однофакторною:

Qд = 300-8р, а може бути і багатофакторною:

Qд = 0,3-0.02р - 0,8Sa +0.1 І (де Qд _ величина попиту на автомобілі, р _ ціна, Sa _ кількість автомобілів, використаних на душу населення у попередньому році, І _ доход на душу населення після сплати податків).

Один і той же взаємозв'язок даних про ціни та покупки можна описати прямою чи зворотною функцією. Пряму функцію ми розглянули вище. Зворотна функція попиту має вигляд р = h(Q). Це інша інтерпретація кривої попиту, кожна точка якої показує максимальну ціну _ (ціну попиту), яку покупець згоден сплатити за дану кількість товару.

Далі розглянемо фактори (детермінанти) попиту. Виділяють цінові та нецінові фактори попиту. Механізм дії цінового фактора (ціна даного товару або послуги) закладений у законі попиту. Розглянемо вплив на попит нецінових факторів.

Смаки і переваги споживачів. Сприятливі зміни споживчих смаків або переваг, викликані рекламою чи змінами моди, означають, що попит зростає за кожною ціною. Несприятливі зміни в перевагах споживачів викликають зменшення попиту і зміщення кривої попиту ліворуч униз.

Число покупців. Збільшення на ринку числа споживачів обумовлює підвищення попиту (крива попиту зміщується праворуч уверх), а зменшення їх числа призводить до зниження попиту (крива попиту зміщується ліворуч униз).

Доход споживачів. Вплив на попит змін грошового доходу дещо складніший. Для нормальних товарів існує пряма залежність від зміни грошових доходів. Але є товари -винятки, попит на які змінюється в протилежному напрямку, тобто підвищується при зниженні доходів (товари Гіффена _ товари для бідних, малоцінні товари; товари, про якість яких відсутня інформація і про які судять за ціною).

Ціни на сполучені товари. Чи приведе зміна ціни на сполучений товар до підвищення або зниження попиту на товар, залежить від того, чи є розглядуваний товар замінником (альтернативою) першого або супроводить (доповнює) його. Для товарів-замінників (альтернативних товарів) існує прямий зв'язок між ціною на один товар і попитом на інший (наприклад, вершкове масло _ маргарин, м'ясо _ риба - при збільшенні цін на один товар підвищується попит на інший). Взаємодоповнюючі товари супроводжують один одного в тому розумінні, що попит на них пред'являється одночасно, тобто попит на них сполучений (так, скорочення ціни на фотоапарати викликає підвищений попит на фотоплівку та ін.).

Сподівання споживачів. Споживчі сподівання відносно таких факторів, як майбутні ціни на товари, наявність товарів і майбутній доход, спроможні змінити попит. Звернемо увагу на різницю двох понять, які часто плутають. Це поняття "зміна величини (обсягу) попиту" і "зміна попиту". Зміна величини (обсягу) попиту викликається дією цінових факторів, означає пересування від однієї точки до іншої за постійною кривою попиту (див. рис. 2.3). Зміна попиту, пов'язана з неціновими факторами попиту, приводить до зміщення усієї кривої попиту (див. рис. 2.4), або зміни усієї таблиці попиту.



Рис. 2.3 - Крива попиту (зміна величини попиту)	Рис. 2.4 - Крива попиту (зміна попиту)

Зауважимо, що розрізняють попит окремого покупця (індивідуальний попит), який ми охарактеризували, і сумарний попит споживачів на окремий товар (ринковий попит).

2. Ринковий попит: поняття, методика визначення

Ринковий попит - це сумарний попит усіх споживачів на ринку певного товару. Величина ринкового попиту при кожному значенні ціни дорівнює сумі величин окремих споживачів при даному значенні ціни.

Індивідуальні розбіжності попиту можуть бути досить різноманітними. До того ж відомо, що обсяг попиту зазвичай спадає при зростанні ціни. Але характер й певна форма цієї закономірності в окремих споживачів можуть бути неоднаковими.

Таким чином, різні споживачі, кожен зі своєю кривою попиту, з'являються на ринку певного товару. Виникає запитання: Яким буде ринковий попит (його крива, функція, таблиця)?

Якщо індивідуальний попит задано таблично, то обсяг ринкового попиту за кожним із значень ціни можна визначити, підсумувавши відповідні значення індивідуальних попитів.

Таблиця 2.2 - Ринковий попит

Р (грош. од.)	Індивідуальний попит трьох споживачів (шт.)	Ринковий попит (шт.)
	QдА	QдВ	QдС
6 і більше	0	0	0	0
4	10	0	0	10
2	20	20	0	40
0	30	40	40	110

Припустімо, що за ціною менше 6 грошових одиниць залежність обсягу попиту від ціни лінійна, а криві інших споживачів мають такий самий характер. Якщо так, то достатньо визначити ринковий попит тільки для „особливих” значень ціни. Чотири точки, розраховані у таблиці нанесемо на графік (рис. 2.5), у зв'язку з тим, що сума лінійних функцій - лінійна функція, то точки з'єднаємо прямолінійними відрізками й отримаємо криву ринкового попиту споживачів А, В і С на ринку даного товару.

Рис. 2.5 - Криві індивідуального попиту споживачів А (Qд_А), В (Qд_В), С (Qд_С) і крива їх ринкового попиту (Qд_рин.)

Якщо індивідуальний попит кожного із споживачів задано аналітично, то, визначаючи ринковий попит, необхідно враховувати те, що за рівнем ціни вище певного порогу (для кожного споживача свого) обсяг попиту дорівнює нулю. В нашому прикладі:

Qд_А = 30 - 5 р, р 6

Qд_В = 40 - 10 р, р 4

Qд_А = 40 - 20 р, р 2

Ціна, вища 6 гр. од., „загранична” для всіх трьох споживачів, при ціні від 4 гр.од. товар може придбати тільки споживач А, при ціні від 2 до 4 - споживач В, а від 0 до 2 - усі три споживачі. Тому функція ринкового попиту трьох споживачів має вигляд:

Це рівняння описує ламану криву ринкового попиту.

Слід зауважити, що при русі по кривій ринкового попиту праворуч донизу абсолютні величини коефіцієнтів при Р закономірно зростають через включення нових покупців, а крива ринкового попиту в цілому є випуклою донизу.

Це свідчення відіграє важливу роль при розробці математичних моделей ринку, бо число споживачів на реальному ринку є значним, тому зломи на кривій ринкового попиту стають незначними і її можна зобразити у вигляді плавної (гладкої) кривої.

Таким чином, крива ринкового попиту відображає загальний обсяг попиту усіх споживачів за будь-якою ціною й визначається як сума індивідуальних попитів.

Ринковий попит, з одного боку, залежить від факторів, що впливають на індивідуальний попит, а з другого - від самої кількості носіїв попиту (споживачів).

3. Пропозиція: поняття, закон, крива, фактори. Ринкова пропозиція

Пропозиція (S _ supply) _ це бажання продати товар чи послуги, це загальна кількість товарів чи послуг, які є на ринку або які можуть на нього надійти, при різних можливих цінах.

Закон пропозиції відображує пряму залежність величини пропозиції від ціни товару за решти рівних умов (чим вища ціна товару, тим більша кількість товару пропонується; нижча ціна обумовлює менший рівень пропозиції).

Пропозицію можна подати таблично, графічно і у вигляді функції.

Таблично.

Таблиця 2.3 - Таблиця пропозиції

Р (гр.од.)	0 (шт.)
5	60
4	50
3	35
2	20
1	10

Графічно. Пропозиція подана кривою SS (рис. 2.6), яка має позитивний нахил, що підтверджує закон пропозиції. Крива SS - це графічне зображення залежності пропозиції від цін.

Рис. 2.6 - Крива пропозиції

Аналітично функція пропозиції від ціни Qs = f(p) виражає залежність величини пропозиції даного товару від його ціни, (де Qs _ величина пропозиції, р_ ціна даного товару). Функція Qs = f(p) _ частковий випадок функції пропозиції, залежності пропозиції від факторів, що її визначають:

Qs = f(P, Pa ,Pb, ..., К ,С ,Z),

де Qs _ величина пропозиції; Р _ ціна даного товару; Pa, Pb _ ціни на ресурси та інші товари; К _ технологія виробництва; С _ податки або дотації; Z _ сподівання виробників тощо.

Рис. 2.7 - Крива пропозиції (зміна величини пропозиції)

Зауважимо, що існує відмінність двох понять: "зміна величини пропозиції” і "зміна пропозиції". Зміна величини пропозиції означає пересування від однієї точки до другої за постійною кривою пропозиції товару (рис. 2.7).

Зміна пропозиції пов'язана з неціновими факторами пропозиції і означає зміщення кривої пропозиції праворуч униз або ліворуч уверх (рис. 2.8).



Рис. 2.8 - Крива пропозиції (зміна пропозиції)

Розглянемо нецінові фактори (детермінанти) пропозиції:

1) Ціни на ресурси. Існує найтісніший зв'язок між витратами виробництва і пропозицією. Крива пропозиції фірми ґрунтується на витратах виробництва. Зниження ресурсних цін зменшує витрати виробництва і збільшує пропозицію, тобто крива пропозиції зміщується праворуч униз. Підвищення цін на ресурси веде до збільшення витрат і зменшення пропозиції. Крива пропозиції зміщується ліворуч уверх.

2) Технологія виробництва. Удосконалення технології означає, що відкриття нових знань дозволяє більш ефективно виробляти одиницю продукції, тобто з меншими витратами ресурсів. При даних цінах на ресурси витрати виробництва зменшуються, а пропозиція збільшується .

3) Податки та дотації. Підприємства розглядають більшість податків як витрати виробництва. Тому збільшення податків збільшує витрати виробництва, що веде до скорочення пропозиції. Дотації вважаються "податками навпаки". Коли держава субсидує виробництво якогось товару, вона фактично зменшує витрати виробництва, а це призводить до збільшення пропозиції цього товару на ринку.

4) Ціни на інші товари. Зміни цін на інші товари також здатні змістити криву пропозиції продукту (ліворуч уверх _ збільшити або праворуч униз _ зменшити пропозицію). Наприклад, зниження ціни на пшеницю може спонукати вирощувати і пропонувати для продажу більшу кількість жита за кожною з можливих цін.

5) Сподівання виробників. Сподівання змін ціни товару в майбутньому також можуть вплинути на бажання виробника постачати продукт на ринок сьогодні. Так, якщо виробник сподівається на підвищення цін у майбутньому, то пропозиція товару зменшується. Пропозиція підвищується, якщо ціни в майбутньому можуть стати нижчими.

6) Число продавців на ринку. При даному обсязі виробництва кожної фірми, чим більше число постачальників, тим більша ринкова пропозиція із вступом до галузі більшої кількості фірм крива пропозиції зміщується праворуч униз _ пропозиція збільшується. І навпаки, якщо пропозиція зменшується (фірми з тих чи інших причин залишають галузь), то крива пропозиції зміщується ліворуч уверх.

Економісти розрізняють пропозицію окремого виробника (індивідуальна пропозиція) і сумарну пропозицію виробників (ринкова пропозиція). Ринкова пропозиція, її величина при кожному значенні ціни дорівнює сумі величин пропозицій окремих виробників при цьому значенні ціни.

Припустімо, що на ринку певного товару два виробники-продавці (А та В), їх пропозицію подано таблично (табл. 2.4). Якою буде ринкова пропозиція на даному ринку.

Таблиця 2.4 - Ринкова пропозиція

Р (грош. од.)	Індивідуальна пропозиція двох виробників (шт.)	Ринкова пропозиція (шт.)
	QдА	QдВ
0,5	0	0	0
1	50	100	150
1,5	120	150	270
2	140	180	320
2,5	150	200	350

Ринкова пропозиція - це сума індивідуальної пропозиції виробників за всіх можливих цін.

Побудуємо графік ринкової пропозиції за даними таблиці (рис. 2.9).

Рис. 2.9 - Крива ринкової пропозиції

Крива ринкової пропозиції має менший кут нахилу, ніж криві пропозиції окремих виробників, оскільки ринок відгукується на підвищення цін більшим абсолютним зростанням обсягу пропозиції.

Зауважимо, що число виробників може бути значно більшим, ніж два. У цьому випадку функція ринкової пропозиції від ціни і-того виробника має вигляд

Qs=f_i(p);

i=1, 2, n, де Qs - обсяг пропозиції; р - ціна товару; n - кількість виробників на даному ринку.

4. Ринкова рівновага, проблема її сталості

Діставши деякі уявлення про попит і пропозицію, перейдемо до аналізу їх взаємодії. З'єднаємо на одному графіку лінії попиту і пропозиції (рис. 2.10).

Рис. 2.10 - Криві попиту і пропозиції ,що мають поєднання "ціна - обсяг", при яких досягається рівновага

ДД _ графічне зображення функції попиту;

SS _ графічне зображення функції пропозиції.

Координатами точки Е є рівноважна ціна Р_Е та рівноважний обсяг Q _Е.

У цій точці досягається рівність:

Qe = Qs = Qд.,

де Qs _ обсяг пропозиції;

Qд _ обсяг попиту;

Q_Е _ рівноважний обсяг.

Ринкова рівновага встановлюється за таких цінах та кількостей товарів, при яких збалансовані сили ,що діють на ринку, тобто, коли кількість товару, яку покупці хочуть купити, відповідає кількості товару, яку продавці хочуть продати та коли відсутня тенденція зміни ціни й кількості.

Уявімо собі ,що через якусь причину ціна відхилилася від первісного рівноважного значення Р_Е . Постає запитання: Чи повернеться ринок протягом певного часу до первісного стану рівноваги в точці Е й ціна набере первісного значення Р_Е або це не відбудеться? Ця проблема має назву проблеми сталості рівноваги.

Звернімося до простого прикладу: очевидно, що кулька, яка лежить на дні лунки, знаходиться у стані рівноваги. Коли постаратися, то можна встановити ту кульку на верхівці сфери. І у першому, і в другому випадках рівновага існує. Але у першому випадку фізичні сили природним шляхом рухають кульку до стану рівноваги, а в другому - рівновага має надто хиткий характер.

Інтерес мікроекономіки до проблеми сталості рівноваги легко пояснюється. Адже висновки щодо сталості (несталості) рівноваги можуть призвести до висновків про необхідність (потрібність) державного регулювання економіки. Не треба турбуватися про долю кульки, яку кинули в лунку, але якщо ми бажаємо утримати у рівновазі кульку на верхівці сфери, то доведеться утримувати кульку руками.

Механізм відновлення ринкової рівноваги, як і функціонування ринку в цілому, найбільш ефективний за умов досконалої (чистої) конкуренції.

Досконала конкуренція - це ринок, на якому численні виробники, що вільно входять і залишають ринок, пропонують численним покупцям якийсь стандартний продукт. Кожний виробник володіє дуже малою часткою у загальному випуску, тому не має можливості впливати на ціну, а тільки пристосовується до ціни, яку встановив ринок.

Механізм відновлення рівноваги (за Вальрасом). Звернімося до рис. 2.11.



Рис. 2.11 - Графік відновлення рівноваги, коли реальна ціна вище рівноважної

Якщо реальна ринкова ціна виявляється вищою за рівноважну, Р_І > Р_Е.

За цією ціною обсяг попиту складає Q_Д1, а величина пропозиції Qs₁ (цe відповідатиме закону попиту та закону пропозиції, відповідно). У результаті виникає надлишкова пропозиція. Конкуренція продавців зменшує ціну, бо в цьому випадку виробники визнають за краще дещо знизити ціну, ніж підтримувати випуск продукції в обсязі, що істотно перевищує величину попиту. Таким чином, надлишок пропозиції (Qs₁ - Q_Д1) справлятиме на ціну тиск у бік зниження.

Тепер розглянемо випадок, коли реальна ринкова ціна буде нижчою рівноважної (Р₂ < Р_Е). Графічно цей випадок подано на рис. 2.12. З'ясуємо, як реагує ринок, коли товар "не дістати".

У цьому випадку обсяг попиту Q_Д2 буде вищий за обсяг пропозиції Q_S2 . Товар стає дефіцитним. У цій ситуації деякі покупці визнають за краще платити більш високу ціну за дефіцитний товар. У результаті надлишок попиту (Q_Д2 - Q_S1) чинитиме тиск на ціну в бік її підвищення. Цей процес триватиме до того часу, поки ціна не встановиться на рівноважному Р_Е, при якому обсяги попиту та пропозиції рівні. Розглянута нами рівновага на ринку, за певних умов, виявляється сталою. Будь-яке відхилення від стану рівноваги надає дії силам, що повертають ринок у початковий стан.

Рис. 2.12 - Графік відновлення рівноваги, коли реальна ціна нижча за рівноважну

Розглянемо вплив на стан рівноваги змін у попиті й пропозиції, тобто зрушень кривої попиту та кривої пропозиції. Серед факторів, що порушують ринкову рівновагу, докладніше розглянемо ефект введення податків, що веде до зрушень кривої пропозиції. Припустімо, що держава встановила податок у вигляді фіксованої величини Т з одиниці проданого товару, який сплачує виробник. Проілюструємо дію введення податку графічно (рис 2.13.), та аналітично.



Рис. 2.13 - Графік впливу податків на стан рівноваги

Введення податку, який сплачує виробник, графічно можна показати зрушенням уверх вліво кривої пропозиції до положення S'S'. Тепер для того, щоб мати колишню чисту виручку з одиниці проданого товару, виробник повинен запрошувати на ринку ціну за одиницю товару більшу, ніж колишня, на величину Т. Початкова рівновага порушена. Процес встановлення нової рівноваги відбувається таким чином: якщо ціна залишиться Р_Е, то виробник зможе отримати тільки (Р_Е - Т). Як реакція на таке зниження виручки пропозиція скорочується до Q₁. З'являється надлишковий попит (Q_Е - Q₁), значить, ринкова ціна починає зростати до Р'_Е, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції. Рівновага в точці Е' (її координати P'_Е.Q'_Е) _ де Р'_Е _ ціна з податком (ціна брутто), а Р'_Е < Р_Е, Q'_Е < Q_Е, отже, має місце зростання ціни і зменшення величини продажу. Виробник отримує за кожну одиницю товару чисту виручку за ціною

Р₁ = Р'_Е - Т (ціна нетто), Р₁ < Р_Е . Нова чиста ціна опинилася для продавця менше рівноважної.

Як бачимо, фактично податковий тягар лягає як на виробника, так і на споживача. Споживач сплачує частину податку у вигляді більш вищої ціни Р'_Е > Р_Е. Виробник покриває частину податку, що залишилась, за рахунок низької чистої виручки з кожної проданої одиниці Р₁ = Р'_Е - Т, Р₁ < Р_Е.

Зауважимо, що фактично податковий тягар лягає як на виробника, так і на споживача. Споживач сплачує частину податку у вигляді більш вищої ціни Р'_Е > Р_Е. Виробник покриває частину податку, що залишилась за рахунок низької чистої виручки з кожної проданої одиниці Р₁ = Р'_E - T; Р₁ < Р_E.

Як бачимо, тут ми не враховуємо втрати обох , пов'язані із скороченням кількості покупок, Q'_Е < Q_Е.

Загальна сума податкових надходжень дорівнює добутку (ТQ'_Е), що відповідає на графіку площі прямокутника Р'_ЕЕ'МР₁. Частка споживача в цій сумі на графіку відбита площею прямокутника Р'_ЕЕ'NР_E і дорівнює добутку (Р'_Е - Р_Е)Q'_Е. Частка виробника на графіку відбита площею прямокутника Р_ЕNМР₁ і дорівнює добутку (Р_Е - Р₁)Q'_Е.

Аналогічно можна розглянути наслідки введення дотацій. У тому випадку, якщо дотація сплачується продавцю, то крива пропозиції (SS) зрушиться униз праворуч. Якщо податок сплачує або компенсацію отримує покупець, то зрушується відповідно крива попиту (ДД).

Характеризуючи ринкову рівновагу, ми передбачили такі припущення:

1. На ринку окремого товару рівновага існує:

2. Рівновага існує тільки при єдиному поєднанні значень ціни і обсягу.

Рис. 2.14 - Криві попиту і пропозиції (обсяги попиту й пропозиції не рівні між собою при будь-якому незаперечному значенні цін)

Але можна навести приклади, за яких ці припущення порушуються. Розглянемо їх.

А) Обсяг пропозиції і обсяг попиту не рівні між собою при будь-якому незаперечному значенні ціни.

Рис. 2.15 - Криві попиту і пропозиції (ціна попиту менша за ціну пропозиції при будь-якому незаперечному обсязі випуску)

Обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту при будь-якій незаперечній ціні. Так, конче необхідне для підтримання життя атмосферне повітря доступне нам у таких кількостях, що наші потреби в ньому повністю задовольняються за нульовою ціною. У цьому випадку про повітря говорять як про вільне благо і вважають, що рівновага існує при нульовій ціні (Р = 0 ), якщо при цій ціні обсяг пропозиції перевищує обсяг попиту. Зазначимо, однак, що очищене повітря вже не буде вільним благом і за його споживання, мабуть, треба платити.

Ціна попиту менша за ціну пропозиції при будь-якому незаперечному обсязі випуску, тобто сума грошей, яку споживачі готові сплатити за даний товар, недостатня, щоб компенсувати витрати на його виробництво. Виробництво такого товару технологічно цілком можливе, але економічно недоцільне. У цьому випадку вважають, що рівновага існує при нульовому рівноважному обсязі (Q = 0), якщо ціна пропозиції при цьому обсязі більша за ціну попиту. Так, можна зробити автомобіль з чистого золота або сміттєвий бак із срібла, але продати ці товари вельми непросто.

Рис. 2.16 - Криві попиту і пропозиції, що мають два поєднання: "ціна _ обсяг", при якому досягатиметься рівновага

Б) Існує більше, ніж одне сполучення "ціна - обсяг", при якому досягається рівновага на ринку (рис. 2.16).

На графіку лінія попиту має "нормальний" вигляд (тобто характерний негативний нахил.). У той же час лінія пропозиції змінює "знак" нахилу при зростанні ціни, що призводить до існування двох положень рівноваги в точках Е₁ і Е₂. Вважається, що крива пропозиції, яка загинається, характерна для трудових ресурсів. Крива пропозиції має позитивний нахил при відносно низькому рівні заробітної плати, тобто зростання заробітної плати стимулює пропозицію праці. Однак, якщо рівень заробітної плати продовжує зростати, то досягається точка, за якою робітники вважають кращим для себе вільний час, ніж збільшення доходу (точка М на рис. 2.16) і крива пропозиції змінює "знак".

На рис. 2.17 показано випадок, коли лінії попиту ДД та пропозиції SS збігаються на відрізку NM.



Рис. 2.17 - Графік попиту і пропозиції, що збігаються на вертикальному відрізку

Рівновага на ринку досягається при будь-якій ціні в діапазоні від Р₁ до Р₂ рівноважному обсягу Q_Е. Зміна ціни у вказаному інтервалі недостатньо "чутлива", щоб викликати у споживачів зміну обсягу попиту, а у виробників зміну обсягу пропозиції. Цей випадок має фізичну аналогію у вигляді рівноваги кулі на горизонтальному майданчику, коли рівновага можлива в будь-якій точці цього майданчика.

Рис. 2.18 - Графік попиту і пропозиції, що збігаються на горизонтальному відрізку

На рис. 2.18 лінії попиту ДД і пропозиції SS мають загальний відрізок FL. У даному випадку рівновага встановлюється при будь-якому обсязі в інтервалі від Q₁ до Q₂ та рівноважній ціні Р_Е. Зміна обсягів у цьому інтервалі не викликає зміни ціни попиту та рівної їй ціни пропозиції.

Контрольні запитання до теми 5

1. Що таке попит? Сформулюйте закон попиту та поясніть його.

2. Дайте логічне і графічне пояснення впливу цінових факторів попиту на його обсяг.

3. Нецінові фактори попиту ,їх вплив на попит (логічне, графічне пояснення).

4. Визначте поняття «пропозиція» та поясніть закон пропозиції.

5. Фактори, що впливають на пропозицію і на величину пропозиції. Дайте логічне і графічне пояснення їх впливу.

6. Ринкова рівновага, її сталість.

7. Механізм відновлення рівноваги.

8. Вплив на стан рівноваги введення податків, дотацій (логічне і графічне пояснення).

9. Як розподіляється податковий тягар між споживачем і виробником?

10. Охарактеризуйте випадки ,коли обсяги попиту та пропозиції не рівні між собою при будь-якому незаперечному значенні ціни.

11. Охарактеризуйте випадки, коли існує більше ніж одне поєднання «ціна _ обсяг», при якому досягається рівновага.

Тестові завдання до теми 5

Знайдіть правильну відповідь.

1. Закон попиту передбачає, що:

а) перевищення пропозиції над попитом викликає зниження ціни;

б) якщо доходи споживачів зростають, то вони більше товарів купують;

в) коли ціна товару падає, обсяг покупок зростає.

2. Якщо попит падає, крива попиту зсувається:

а) ліворуч донизу;

б) за годинниковою стрілкою;

в) догори праворуч;

г) проти годинникової стрілки.

3. Які з наведених факторів впливають на зміну величини попиту на товар В:

а) зміна ціни товару-замінника;

б) зростання доходів споживача;

в) зміна ціни товару В;

г) зміна смаків споживача.

4. Які з наведених факторів спричиняють зміщення кривої попиту на товар А ліворуч:

а) зростання населення;

б) зростання грошових доходів споживача;

в) зниження ціни товару-субституту В;

г) підвищення ціни товару-субституту В.

5. Закон пропозиції, якщо ціни зростають, а інші умови не змінюються, виявляється:

а) у зростанні пропозиції;

б) у зниженні пропозиції;

в) у зростанні обсягу пропозиції;

г) у зниженні обсягу пропозиції.

6. Ринок товарів та послуг знаходиться у стані рівноваги, якщо:

а) попит дорівнює пропозиції;

б) ціна дорівнює витратам плюс прибуток;

в) рівень технології змінюється постійно;

г) обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.

7. Якщо ринкова ціна вище рівноважної, то:

а) з'являється надлишок товарів;

б) з'являється дефіцит;

в) знижуються ціни на ресурси;

г) збільшується пропозиція на ринку.

8. Якщо попит і пропозиція на товар зростають, то:

а) ціни зростуть;

б) збільшиться загальна кількість товарів;

в) ціна залишиться стабільною;

г) добробут суспільства зросте.

9. Якщо ціна товару нижче точки перетину кривої попиту та кривої пропозиції, то виникає:

а) надлишок;

б) зростає безробіття;

в) зменшується інфляція;

г) дефіцит;

д) усі варіанти не є правильними.

ТЕМА 6. ТЕОРІЯ ЕЛАСТИЧНОСТІ

1. Поняття „еластичність” попиту. Фактори і ступені еластичності попиту.

2. Методика обчислення коефіцієнтів еластичності попиту.

3. Еластичність пропозиції, її фактори і коефіцієнт.

1. Поняття „еластичність” попиту. Фактори і ступені еластичності попиту

Важливою складовою частиною ринку, як ми вже з'ясували, є саморегулюючий механізм попиту та пропозиції в умовах конкуренції. Оскільки ринкові ціни складаються під впливом попиту і пропозиції, це, в свою чергу, вимагає з'ясування суми факторів, які визначають зміни як попиту, так і пропозиції, їхній взаємозв'язок на тому чи іншому ринку. Все це ми встановили у попередній темі. Однак існує тісний взаємозв'язок соціальних і кількісних характеристик функціонування ринкової системи. Такою кількісною характеристикою ринку, придатною для опису і дослідження об'єктивних процесів розвитку попиту і пропозиції, служить поняття еластичності.

За сучасних умов поняття "еластичність" трактують широко. Його розглядають як функціональну залежність різноманітних економічних процесів від динаміки факторів, що їх визначають та застосовують при аналізі попиту, пропозиції, в апараті виробничих функцій.

Першим серед інших понять еластичності в економічній теорії застосовували еластичність попиту. Еластичність попиту дозволяє ретельно вивчити реакцію споживачів на зміни умов продажу на даному ринку. З точки зору економічного аналізу, найбільше значення має еластичність попиту за ціною, бо найбільш "оперативно" попит реагує на зміни цін.

Уперше це поняття сформулював А.Курно в 1838 р. Але він використовував його при аналізі обмеженого випадку -- чистої монополії, причому як останню розглядав торгові та казенні монополії, пов'язані з пережитками феодалізму. Сучасний математичний апарат для аналізу залежності попиту від цін розробив А. Маршалл. Він запропонував також поняття еластичності попиту від доходів, пропозиції товарів від цін щодо миттєвого, короткострокового, тривалого періодів. У подальшому ці ідеї були розвинуті Дж.Р. Хіксом, П. Самуєльсоном.

Отже, еластичність попиту _ це міра реакції величини попиту на зміну якогось фактору попиту. Цінова еластичність попиту вимірюється коефіцієнтом еластичності попиту за ціною.

Прямий коефіцієнт еластичності попиту за ціною (Е^р_д) - це частка від ділення процентної зміни величини попиту і процентної зміни величини цін товару. Це міра можливої реакції споживача на зміну ціни. Величина, зворотна коефіцієнту еластичності, називається гнучкістю ціни. Графічно коефіцієнт еластичності попиту приблизно відображає нахил кривої попиту.

Фактори еластичності попиту за ціною

Якихось чітких правил, що стосуються факторів, які визначають еластичність попиту, не існує. Але можна виділити деякі теоретично значущі й практично корисні моменти.

1. Наявність у товару замінників: чим їх більше, тим більшою є еластичність попиту цього товару.

2. Доход споживачів: чим він вищий, тим менша еластичність.

3. Питома вага видатків на даний товар у доході споживача: чим вона вища, тим більша еластичність.

4. Вид товару: найбільш жорстким є попит на ті товари, які є необхідними, з точки зору споживача.

5. Фактор часу. Для більшості товарів попит більш еластичний для тривалого, ніж для короткого проміжку часу, бо людям потрібен час, щоб змінити споживчі звички. Винятком є товари тривалого користування.

6. Час випуску товару. Для новинок попит жорсткий, масові товари мають еластичний попит.

Далі зупинимося на характеристиці ступенів еластичності попиту. В економічній теорії їх виділяють п'ять:

1. Абсолютно нееластичний попит. Зміни ціни не призводять до зміни величини попиту (рис. 2.19).

Рис. 2.19 - Абсолютно нееластична лінія попиту

2. Нееластичний попит. Істотна зміна ціни призводить до незначної зміни величини попиту 0 > Е^Р_Д < 1. В умовах жорсткого попиту вигідно підвищувати ціну, що веде до незначного зменшення покупок.

...