а) досконалої конкуренції;

б) олігополії;

в) монопсонії;

г) монополістичної конкуренції;

д) дуаполії;

е) чистої монополії.

ТЕМА 10. РИНОК ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Характерні риси ринку досконалої конкуренції.

Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді

Доцільність продовження або припинення виробництва конкурентною фірмою у короткостроковому періоді.

Довгострокова рівновага конкурентної фірми

Чиста конкуренція та ефективність

1. Характерні риси ринку досконалої конкуренції

В економічній теорії прийнято вважати ,що досконала конкуренція характеризується такими ознаками:

1) Велика кількість виробників і покупців. „Велика кількість”, скільки це? Про це говорить друга ознака

2) Стільки, що фірма не в змозі впливати на ринкову ціну. Фірма може тільки пристосовуватися до ринкової ціни, визначеної ринком (фірма є ціноотримувачем)

3) Однорідність однойменних товарів, які не відрізняються від товарів інших фірм.

4) Виключаються всі форми дискримінації споживачів.

5) Відсутні економічні і юридичні бар'єри для вступу в галузь.

6) Абсолютна мобільність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів між галузями і фірмами.

7) Виключаються будь-які угоди між фірмами з контролю ринку.

8) Продавці і покупці мають інформацію про події на ринку.

Термін „чиста конкуренція” означає такий випадок, коли для всіх учасників конкуренції вихідні умови рівні (крім величини капіталів, але й вони сумірні). Цьому терміну близькі поняття „вільна конкуренція”, „вільний ринок”.

Далі слід нагадати, що попит окремої чисто конкурентної фірми цілком еластичний, тобто фірма не може видобути більш високої ціни, обмежуючи обсяг випуску, не потребує вона і більш низької ціни, щоб збільшити свій обсяг продажу. Графічно ця ситуація виглядає так (рис. 4.1).

Рис. 4.1 - Графік попиту конкурентної фірми	Рис. 4.2 - Графік ринкового попиту за чистої конкуренції

Сказане означає, що графік ринкового попиту на даний товар (рис 4.2) буде еластичний. Його крива має звичайний вигляд, оскільки всі фірми можуть вплинути на ринкову ціну, не окрема фірма.

Повертаємось до графіка попиту на продукцію окремої фірми. Він є одночасно і графіком виручки від одиниці продукції, або середньої виручки (AR - average revenue). Середня виручка в умовах чистої конкуренції дорівнює ціні: AR=P.

Усякий раз, коли фірма обмірковує, на скільки змінити обсяг виробництва, вона буде стурбована тим, як зміниться її виручка в результаті цього зрушення у випуску.

Додаткова виручка, що є результатом продажу ще однієї одиниці продукції, називається граничною виручкою (MR-marginal revenue). В умовах чистої конкуренції гранична виручка дорівнює ціні товару (MR = P). Гранична виручка постійна в умовах чистої конкуренції тому, що додаткові одиниці товару можуть бути продані за постійною ціною.



Рис. 4.3 - Графік граничного і середнього доходів конкурентної фірми

Загальну (або валову) виручку (TR-total revenue) при будь-якому рівні знаходять помноженням ціни на кількість поданої продукції

TR = p*Q.

Графік загальної виручки (TR) (рис. 4.4) має вигляд прямої висхідної лінії.

Нахил променя TR визначається рівнем ринкової ціни: чим більше ціна, тим більший кут нахилу.

Рис. 4.4 - Графік загальної виручки

Поняття „чиста конкуренція” в економічній теорії має унікальне значення. Справа тут у тому, що чиста конкуренція (своєрідна „фізика без тертя”), дозволяє побудувати деяку ідеальну модель функціонування економіки, порівняно з якою можна вивчати реальні ринкові структури.

2. Рівновага конкурентної фірми у короткостроковому періоді

У короткостроковому періоді конкурентна фірма має у своєму розпорядженні незмінне обладнання і намагається максимізувати прибуток, змінюючи витрати праці, матеріалів.

Існують два підходи (принципи) до визначення рівня виробництва, при яких конкурентна фірма отримуватиме максимальний прибуток. Зауважимо, що вони діють в умовах будь-якої ринкової структури.

1) Принцип співвідношення загальної (валової) виручки TR і загальних(валових) витрат ТС.

Економічний прибуток, до якого фірма прагне - це різниця між загальною виручкою і загальними витратами

П = ТR - TC = P*Q - TC.

Оптимальний обсяг виробництва забезпечує максимальний прибуток. Для графічного аналізу сполучимо на одному графіку криву загальних витрат (ТС) і графік валової виручки (TR) (рис. 4.5).

Рис. 4.5 - Криві загальних витрат (ТС) і валової виручки (TR)

До точки С ТС > TR, тобто для малих обсягів виробництва прибуток має негативну величину.

У точках С і D TC=TR, вони називаються точками критичного обсягу виробництва. Будь-яке виробництво за межами цих точок спричиняє збиток. Ділянка CD, де ТС < TR - ділянка прибуткового виробництва. Максимальний прибуток досягається там, де різниця за вертикаллю між графіками загальної виручки (TR) і загальних витрат (ТС) максимальна (АВ). При цьому графіки загальної виручки і загальних витрат мають однаковий нахил.

2) Принцип співвідношення граничної виручки (MR) і граничних витрат (МС)

Із зростанням випуску продукції збільшуються як загальні витрати, так і загальна виручка. Якщо збільшення виручки перевищує збільшення витрат (тобто TR > TC), то збільшення випуску на одну одиницю збільшує сукупний прибуток. Якщо ж збільшення витрат перевищує збільшення виручки (тобто TC > TR), то збільшення випуску на одну одиницю зменшує сукупний прибуток. Отже, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, доки гранична виручка перевищує граничні витрати, і скорочувати випуск, як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничну виручку.

Максимізація прибутку фірми досягається тоді, коли настає рівність між граничною виручкою і граничними витратами

MR = MC.

Це правило є точним орієнтиром максимізації прибутку для будь-якої ринкової структури.

Для чисто конкурентної фірми це правило можна сформулювати у вигляді

MС = P,

бо гранична виручка дорівнює ціні.

Таким чином, на чисто конкурентному ринку фірма розширює виробництво до точки, в якій МС = Р, тобто граничні витрати зрівнюються з ціною. У цій точці фірма досягає оптимального рівня виробництва і знаходиться у стані рівноваги, з якого не вийде, доки не зміниться ціна або витрати.

Графічно граничний підхід до визначення рівноваги фірми на короткостроковому інтервалі зображений на рис. 4.6.

Рис. 4.6 - Графіки граничних витрат (МС), граничної виручки (MR)

Точка В (точка Курно) на графіку (рис. 4.6) - це точка рівноваги фірми в короткостроковому періоді, де досягається оптимальний обсяг виробництва (Q_опт), що забезпечує максимальний прибуток. Точка А не є рівноважною, бо граничні витрати МС знижуються, потім зростають і прибуток не досягає максимуму.

3. Доцільність продовження та припинення виробництва у короткостроковому періоді

Як і попереднє, дане питання може бути розглянуте на валовому або граничному підході. Обмежимося розглядом граничного підходу. У принципі MR=MC заслуговує на увагу те, що при вирішенні питання - виробляти чи ні - найважливішим є порівняння ціни з мінімумом середніх змінних витрат. Розглянемо цю тезу детальніше. За умов чистої конкуренції у короткостроковому періоді фірма може опинитися в одному з трьох положень. Вони подані на рис. 4.7.

а) в)

с)

Рис. 4.7 - Поведінка фірми за умов чистої конкуренції у короткостроковому періоді

У першому випадку (А) ціна покриває тільки середні змінні витрати, але не компенсує середні постійні витрати. Графік середніх повних витрат АТС вище лінії DD . Фірма несе збитки. Але ці збитки зберігаються і коли виробництво припиняється, вони не залежать від випуску продукції. Тому до того часу, поки ціна покриває середні змінні витрати, фірмі доцільно продовжувати виробництво у короткостроковому періоді. Для довгострокового періоду проблема доцільності припинення виробництва зберігається. Фірма не зможе довго протриматися на ринку, якщо не зменшить витрати, або не збільшаться ринкові ціни. Та фірма, в якої лінія ціни DD є дотичною до графіка середніх змінних витрат AVC, має назву граничної фірми. Точка дотику Т має назву точки втечі. Гранична фірма знаходиться на крайній границі ринку, в стані невпевненості у виборі рішення: продовжувати чи припинити виробництво.

У другому випадку (В) лінія ціни DD є дотичною до графіка середніх певних витрат АТС. Отже, ціна покриває середні повні витрати при обсязі виробництва Q_опт. Фірма отримує нормальний прибуток, який включений у витрати і має нульовий економічний прибуток. Це типова для чистої конкуренції фірма.

У третьому випадку (С) лінія ціни знаходиться вище мінімальних середніх повних АТС. Така фірм не тільки покриває усі свої видатки на фактори виробництва і отримує нормальний прибуток, але й має ще економічний прибуток (квазіренту).

Фірми, в яких частина кривої середніх змінних витрат проходить над лінією ціни і які покривають середні повні витрати, мають назву дограничних фірм (випадки В і С).

Фірма, в якої крива середніх змінних витрат вище лінії ціни, має назву за граничної фірми. Вона не компенсує навіть свої середні змінні витрати. У такому випадку кращим виходом для фірми є припинення виробництва.

Як свідчить досвід, короткі зупинки виробництва - це нормальний спосіб регулювання товарообміну з метою пристосування до зміни умов попиту й пропозиції. Припинення випуску зовсім не означає повного відходу від справ. У цей період фірма підтримує підприємство в стані повної готовності до відновлення випуску продукції, сплачує орендну плату, а, отже, несе всі види постійних витрат. Як тільки ринкові умови зміняться, а ринкова ціна зросте, фірма одразу може відновити виробництво. І тільки в тому випадку, коли поліпшення ринкових умов взагалі не передбачається, фірма буде всерйоз розглядати умови згортання усіх своїх операцій і повного виходу з даної сфери ділової активності.

4. Довгострокова рівновага в умовах чистої (досконалої ) конкуренції.

Термін „рівновага” використовується для забезпечення такого стану справ в економіці, при якому особи, які приймають економічні рішення не мають намірів міняти свої плани. Для того щоб фірма на ринку чистої (досконалої) конкуренції знаходилась у стані довгострокової рівноваги, мають виконуватися три умови:

1) Фірма не повинна мати спонукальних мотивів до збільшення або зниження обсягів випуску за наявності заданих розмірів виробничого підприємства. Це означає, що короткострокові граничні витрати мають дорівнювати короткостроковій граничній виручці. Інакше кажучи, умови короткострокової рівноваги є також умовами довгострокової рівноваги.

2) Кожна фірма повинна бути задоволена розмірами підприємства, яке вона має.

3) Не повинно існувати мотивів, що спонукають нові фірми до входження в галузь, або старі до виходу з неї.

На графіку (рис. 4.8) показана чисто конкурентна фірма, для якої виконуються усі три вказані вище умови.

Рис. 4.8 - Конкурентна фірма у стані довгострокової рівноваги

MR-гранична виручка (ціна);

MC- граничні витрати;

ATC-середні повні витрати короткострокового періоду;

AVC-середні змінні витрати короткострокового періоду;

LAC- довгострокові середні витрати.

По-перше, короткострокові граничні витрати МС дорівнюють ціні при обсязі випуску Q_опт, що забезпечує максимальний прибуток.

По-друге, фірма має підприємство, розміри якого саме такі, що короткострокові середні повні витрати рівні найменшим з можливих довгострокових середніх витрат при заданому рівні випуску. Короткострокова крива середніх повних витрат підприємства будь-якого іншого розміру показала б більш високі середні повні витрати щодо заданої величини випуску.

По-третє, як довгострокові середні витрати, так і короткострокові середні повні витрати дорівнюють ціні за рівноважним рівнем випуску. Це гарантує відсутність мотивів, що спонукають фірми як знову з'являтися на ринку, так і виходити з нього. Коли ціна дорівнює середнім повним витратам, фірма отримує нульовий економічний прибуток. Якщо економічний прибуток позитивний, це притягне в галузь конкурентів, якщо ж він буде негативним, то це призведе до виходу старих фірм із галузі.

Усі три умови довгострокової рівноваги можна узагальнено сформулювати у вигляді такого рівняння:

P = MC = ATC = LAC

(ціна = граничні = короткострокові = довгострокові середні)

5. Чиста конкуренція та ефективність

На закінчення розглянемо чисту конкуренцію та економічну ефективність.

Більшість економістів підтримують думку, що чисто конкурентна економіка веде до найбільш ефективного використання обмежених ресурсів суспільства, тобто економіка конкурентних цін прагне розподілити обмежену кількість ресурсів так, щоб максимізувати задоволення потреб.

Виробнича ефективність чистої (досконалої) конкуренції виходить з умови довгострокової рівноваги: Р = АТС, ціна дорівнює мінімальним середнім повним витратам..

Ефективність розподілу ресурсів за умов чистої конкуренції виходить з правила: Р = МС, графічно це точка перетину лінії ціни (тобто графіка попиту) і графіка граничних витрат (він є графіком пропозиції). У рівноважній ситуації ринок досконалої конкуренції виробляє таку кількість продукції, що відповідає точці перетину графіків попиту і пропозиції. В економіці, де всі ринки чисто конкурентні і відсутній зовнішній вплив, питання про те, що виробляти, вирішується автоматично.

Разом з тим економісти виділяють ряд факторів, що перешкоджають досягненню ефективності в конкурентній економіці:

1) Немає причини, за якої конкурентна ринкова система приведе до оптимального розподілу доходів; нерівномірний розподіл доходів;

2) Розподіляючи ресурси, конкурентна модель не враховує зовнішні ефекти, тобто не враховує форми економічної діяльності, що можуть завдати шкоди оточуючим, не враховує також виробництво суспільних благ;

3) Ринки чистої (досконалої) конкуренції не завжди забезпечують швидкі темпи науково-технічного прогресу;

4) Економіка чистої конкуренції не завжди забезпечує розробку нових товарів і достатній діапазон споживчого вибору, бо передбачає випуск однорідної продукції більшістю фірм.

У наступних темах проаналізуємо поведінку фірм в умовах інших ринкових структур.

Контрольні запитання до теми 10

1) У чому розбіжність понять „конкуренція” і „суперництво”?

2) Який вигляд мають графіки попиту для окремої конкурентної фірми і графік ринкового попиту за чистої конкуренції?

3) Середня, гранична, загальна виручка. Графічне зображення залежності між TR, AR, MR.

4) Два способи визначення рівня виробництва, за яким фірма отримує максимальний прибуток у короткостроковому періоді.

5) Умови довгострокової рівноваги фірми.

6) Співвідношення чистої конкуренції та економічної ефективності.

Типові завдання до теми 10

Знайдіть правильну відповідь.

1. В умовах досконалої конкуренції ціна дорівнює мінімальним середнім витратам:

а) у короткостроковому періоді;

б) завжди;

в) у довгостроковому періоді;

г) ніколи.

2. Досконало конкурентна фірма - це:

а) фірма, що використовує методи тільки легальної конкуренції;

б) фірма, що не впливає на формування ринкової ціни;

в) фірма, що використовує будь-які форми конкурентної боротьби;

г) фірма, якій вдається встановити бажану ціну в конкурентній боротьбі.

3. Правило MR=MC спрацьовує:

а) у короткостроковому, але не у довгостроковому періодах;

б) у довгостроковому, але не у короткостроковому періодах;

в) і в короткостроковому, і в довгостроковому періодах;

г) тільки в умовах досконалої конкуренції.

4. Ресурси розміщуються ефективно, якщо обсяг виробництва відповідає умові:

а) MC=AVC;

б) P=AFC;

в) P=MC;

г) P=AVC.

5. Якщо за певного обсягу виробництва граничні витрати перевищують ціну товару, підприємство в умовах досконалої конкуренції має:

а) максимізувати прибуток;

б) мінімізувати збитки;

в) закрити виробництво;

г) максимізувати прибуток, але перерозподілити ресурси для виробництва товару.

6. Підприємство в умовах досконалої конкуренції:

а) має нульовий економічний прибуток у короткостроковому періоді;

б) не отримує економічний прибуток у довгостроковому періоді;

в) у довгостроковому періоді може мати як економічний прибуток, так і збитки;

г) не може отримувати економічний прибуток у короткостроковому періоді.

7. Крива пропозиції досконало конкурентної фірми в короткостроковому періоді є:

а) частина кривої середніх змінних витрат, що лежить над кривою граничних витрат;

б) крива граничних витрат, що лежить вище кривої середніх змінних витрат;

в) частина кривої граничних витрат, що лежить вище кривої середніх сукупних витрат;

г) крива граничних витрат.

ТЕМА 11. МОНОПОЛЬНИЙ РИНОК

1. Модель чистої монополії та її характеристика.

2. Досконала монополія у короткостроковому періоді.

3. Оптимум монополії у довгостроковому періоді.

4. Дискримінаційна поведінка монополії.

5. Економічні наслідки монополізму.

1. Модель чистої монополії та її характеристика

Основними характерними рисами чистої монополії, згідно із загальною класифікацією ринкових структур є такі:

На ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції. Справедливим буде твердження: фірма - монополіст - це і є певна галузь виробництва.

Товар, який виробляє монополіст, не має близького замінника. Характеризуючи товар фірми - монополіста, справедливо припустити, що у споживача існує лише два варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.

Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар.

Вступ у галузь інших виробників заблокований. Монополізація ринку може досягтися:

Зростанням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством конкурентів, їх поглинанням до досягнення фірмою певного панування у галузі.

Об'єднанням капіталів на добровільних засадах і перетворення такого об'єднання на панівного виробника. Форми монопольних об'єднань можуть бути різними (картель, синдикат, трест).

Будь-який монополіст зможе зберегти своє монопольне становище лише тоді, коли вступ до цієї галузі буде надійно заблокований. Бар'єри для вступу в галузь можуть набувати різних форм: масштаби виробництва, легальні бар'єри, власність на найважливіші види ресурсів, недобросовісна конкуренція.

Названі риси монопольного ринку справляють вирішальний вплив на ціни та обсяг виробництва монополістом.

Таким чином, чиста монополія - це така ринкова структура, де одна фірма є єдиним продавцем всього обсягу продукту. Вхід конкурентів на цей ринок блокований (природною обмеженістю ресурсів, масштабами виробництва, патентами і ліцензіями, що закріплюють виняткове право фірми на виробництво і продаж продукту).

Чиста монополія - це ідеальний тип ринкової структури, що є альтернативою досконалої конкуренції, у чистому вигляді існує в економічній моделі. У реальній дійсності можуть виникати форми, що наближаються до цієї ринкової структури, які знаходяться десь між чистою конкуренцією і чистою монополією.

У подальшому, говорячи про галузі з чистою монополією будемо використовувати термін „монополія”, а єдиного в такій галузі виробника називати монополістом.

2. Досконала монополія у короткостроковому періоді

Перейдемо до аналізу поведінки фірми-монополіста в короткостроковому періоді. Особливості поведінки монополіста обумовлені, перш за все, можливістю впливати на ціни. Чисто монополістична фірма - це фірма, яка створює ціну (price taker). В умовах монопольного ринку необхідно вибрати ціну, при якій буде випускатися бажана кількість продукту, тобто ціна і обсяг випуску обираються одночасно. При цьому важливо зазначити, що монополія як ринкова структура підкоряється законам ринку, зокрема закону попиту. Так, надмірне підвищення цін приведе до скорочення продажу, а значить і виручки.

Відомо, що між рухом цін і зміною кількості продукції, що продається, існує зворотна залежність. Отже, крива попиту на продукцію монопольної фірми буде спадною. А це значить, що гранична виручка (MR) буде менша ціни, тобто приріст загальної виручки, отриманий від продажу кожної додаткової одиниці продукції, буде менше, ніж ціна, за якою продається ця одиниця. На рис. 4.9 показана крива граничної виручки (MR) і крива попиту (DD).

Рис. 4.9 - Крива граничної виручки (MR) і крива попиту (DD)

З графіка видно, що крива граничної виручки (MR) буде завжди розташована нижче кривої попиту (DD).

Отже, монополіст має змогу, знижуючи ціни, збільшувати свою виручку за рахунок розширення обсягу продаж.

Фірма-монополіст має можливість маніпулювати і цінами, і обсягами продажу, вибираючи варіант, що дозволяє отримати прибуток, близький до максимального. Максимальний прибуток принесе ціна такого обсягу випуску, продаж останньої одиниці якого веде до перевищення граничної виручки над граничними витратами (MR>MC). Однак можливий варіант, коли при несприятливій ринковій ситуації монополіст не зможе отримати прибуток у короткостроковому періоді. Тоді монополіст буде прагнути мінімізувати свої збитки.

Згідно з правилом MC=MR випуск продукції встановиться на рівні перетину кривих граничних витрат (МС) і граничної виручки (MR)(на рис. 4.10 - це точка F - обсяг Q_n). На кривій попиту (DD) цей рівень відповідає ціні Р₁. Але загальні середні витрати при обсязі Q_n дорівнюють Р₂.

Рис. 4.10 - Монополія, що мінімізує збитки

Таким чином, при ціні Р₁ монополіст втрачає (Р₂ - Р₁) на кожній одиниці продукції. Загальні збитки показані заштрихованим прямокутником Р₁Р₂ВК. Хоч монополіст і несе збитки, але будь -який інший рівень випуску може збільшити їх. Даної ціни достатньо, щоб покрити змінні витрати AVC, доти, доки ціна перевищуватиме AVC, має сенс продовжувати виробництво. Однак, якщо крива попиту DD зсунеться ліворуч так, що буде нижче середніх змінних витрат, монополіст мінімізує свої збитки, тільки скоротивши виробництво.

Отже, фірма-монополіст може в короткому періоді як насолоджуватися чистим економічним прибутком, так і терпіти збитки залежно від умов попиту і витрат).

Далі розглянемо, як ідуть справи у довгостроковому періоді.

3. Монополія у довгостроковому періоді

В умовах монополізованого ринку сама фірма і є галуззю, вхід до якої інших фірм закритий за допомогою тих чи інших вхідних бар'єрів. Зрозуміло, це не означає, що монополія не може вводити в дію нові підприємства. Але ці підприємства є, по суті, просто підрозділами фірми-монополіста, а не самостійні суб'єкти ринку, що прагнуть одержати максимальний для себе прибуток.

Фірма - монополіст може (і обов'язково буде) змінювати масштаб свого виробництва в довгостроковому періоді з тим, щоб добитися максимально можливої величини прибутку. При цьому ніщо, очевидно, не заважає монополісту встановити такий обсяг випуску, щоб в довгостроковому періоді отримати позитивний економічний прибуток, якщо тільки характер попиту і витрат такий, що отримання цього прибутку в принципі можливе. Звернімося до рис.4.11 де зображений оптимум монополії у довгостроковому періоді.

Рис. 4.11 - Оптимум монополії у довгостроковому періоді (розмір фірми менший за оптимальний)

Зрозуміло, що монополіст досягає максимального прибутку при такому обсязі випуску, коли гранична виручка дорівнює довгостроковим витратам (MR=LMC). Який же розмір підприємства (фірми) обере монополіст з метою досягти зазначеної цілі? На рис. 4.11 при обсязі виробництва Q_E випуск продукції здійснюється на фірмі, розмір якої характеризує крива середніх витрат по випуску продукції (SAC). Як бачимо, цей розмір менший за оптимальний, тобто такий, за яким досягається мінімум довгострокових середніх витрат (LAC_min). Але навіть для цієї фірми обсяг випуску Q_E не забезпечує мінімуму короткострокових середніх витрат - збільшення випуску дозволило б зменшити середні витрати (тобто фірма має якісь надмірні потужності) Зазначимо, що така ситуація в умовах монополії виникає не завжди.

Розглянемо рис. 4.12 на якому відображений оптимум монополії у довгостроковому періоді, коли розмір фірми більше оптимального.

Рис. 4.12 - Оптимум монополії у довгостроковому періоді (розмір фірми більше за оптимальний)

Тут пошук найбільшого прибутку призводить монополіста до випуску продукції на фірмі, розміри якої більше, ніж у фірми, що забезпечує мінімально можливий рівень довгострокових середніх витрат. При цьому діюча фірма працює з перевантаженням: зниження обсягу випуску викликало б зниження короткострокових середніх витрат.

Теоретично можливий і такий варіант, коли оптимум монополіста у довгостроковому періоді сполучений з мінімумом довгострокових середніх витрат (рис. 4.13).



Рис. 4.13 - Оптимум монополії у довгостроковому періоді (оптимальний розмір фірми)

Однак для монополіста це просто один з чисельно можливих (залежно від умов попиту і затрат) варіантів.

Ринкові сили в умовах монополії не вимагають фірму вести виробництво з мінімальними довгостроковими середніми витратами ( на відміну від досконалої конкуренції).

Покупцю ж на монополізованому ринку в будь-якому випадку доводиться сплачувати за товар ціну, що перевершує як величину мінімально можливих середніх витрат, з якими міг би бути вироблений товар, так і величину фактичних середніх витрат виробництва товару, дозволяючи тим самим виробникові отримувати позитивний економічний прибуток.

Який же розмір фіми вибере монополіст для досягнення мети? Фірма може бути:

1) менше оптимального розміру, коли досягається мінімум довгострокових середніх витрат (LAC_min);

2) більше, ніж фірма, що забезпечує мінімально можливий рівень довгострокових середніх витрат;

3) коли оптимум монополіста в довгостроковому періоді сумісний з мінімумом довгострокових середніх витрат.

Далі розглянемо метод цінової дискримінації як метод збільшення прибутку на монополістичному ринку.

4. Дискримінаційна поведінка монополії

Термін „дискримінація” утворений від латинського „discriminatio”, що означає різницю, розрізнення.

Під ціновою дискримінацією розуміють практику встановлення різних цін на один і той же товар за умови, що різниці в цінах не пов'язані з витратами.

Первісні уявлення про цінову дискримінацію можна знайти в роботах Ж. Дюпюі і Д. Ларднера. Дальший розвиток теорії цінової дискримінації, не враховуючи незначні доповнення та уточнення, знайшов свою сучасну форму в роботах англійського економіста А. Пігу, учня і послідовника А. Маршалла. У роботі „Экономическая теория благосостояния» А.Пігу дав глибокий аналіз цінової дискримінації (Див.: Пигу А. Экономическая теория благосостояния: т.1, гл. XVI, XVII.-М. 1985). Цінова дискримінація в інтерпретації А. Пігу сьогодні ввійшла до всіх підручників економіки.

Розуміння дискримінаційної поведінки полягає в тому, щоб використати всі можливості для призначення максимальної ціни на кожну одиницю товару, що продається.

Це означає, що дискримінації може підлягати як один і той же покупець (наприклад, залежно від кількості товару, що закуповується), так і різні покупці.

Сама постанова питання про цінову дискримінацію передбачає достатньо високий ступінь розвитку ринкових відносин.

Усе те, що спроможне підірвати засади конкурентних відносин, створює передумови для цінової дискримінації. Цінова дискримінація виникає на ґрунті реальних суперечностей ринкового механізму.

Умови, необхідні для проведення цінової дискримінації:

1. У продавця повинна бути можливість контролювати ціни. Монополісту це зробити легко.

2. У покупців не повинно бути можливості купувати там, де продають дешевше.

3. Витрати проведення в життя дискримінаційної політики не повинні перевищувати вигоду від такої діяльності.

4. Початковий покупець не може перепродавати товар або послугу.

5. Продавець повинен бути здатний сегментувати ринок покупців через різницю еластичності попиту.

Залежно від того, наскільки повно реалізується кожна з цих умов і наскільки вони поєднуються між собою, можна говорити про різні можливості проведення дискримінаційної політики як постійної лінії поведінки фірми.

Прийнято розрізняти такі основні типи цінової дискримінації

1. Досконала цінова дискримінація.

Пов'язана з можливістю встановлювати різні ціни на кожну одиницю товару, що продається. Кожний покупець сплачує за додаткову одиницю товару свою ціну, рівну індивідуальній ціні попиту.

2. Цінова дискримінація за обсягом покупки.

Досконала цінова дискримінація важко здійснима, але той факт, що індивідуальна ціна попиту з підвищенням обсягу убуває, дозволяє продавцю дістати вигоду з встановлення різних цін для різних обсягів покупки. Звичайною є практика призначення знижок при покупці значних партій товару.

3. Цінова дискримінація на сегментованих ринках.

Означає встановлення різних цін для різних категорій покупців (сегментів ринку).

Передбачається, що ці категорії можуть бути легко ідентифіковані (наявність студентського квитка, пенсійного посвідчення та ін.). На практиці такий підхід здійснити набагато легше і в цілому він переважає.

Монополістичний диктат суперечить інтересам споживачів. Він веде до суспільних втрат, пов'язаних, зокрема, із скороченням обсягу продаж.

Однак цінова дискримінація дає змогу збільшити обсяг виробництва, наблизити його до конкурентного рівня, а значить, збільшити споживання, зробити доступними деякі товари для менш забезпечених верств населення.

Моделі поведінки монополії, наближені до дійсності, обговорюються у статті У. Баумоля і Р. Квандта „Эмпирические методы и оптимально несовершенные решения» (у книзі „Вехи экономической мысли. Вып. 2»).

5. Економічні наслідки монополізму

Логічним завершення дослідження монопольного ринку має стати оцінка впливу монополізму на економічні процеси взагалі. Найсуттєвіші економічні наслідки чистої монополії такі:

1) Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник.

2) Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми.

3) Монополія суперечливо впливає на НТП (науково-технічний прогрес). З одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій.

З іншого - у чистого монополіста немає постійних стимулів до НТП, тому він може дозволити собі бути неефективним.

4) Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію.

Таким чином, монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.

Контрольні запитання до теми 11

1. Основні ознаки чистої монополії.

2. Що дозволяє фірмі - монополісту маніпулювати цінами і обсягом продажу? Для чого вона це робить?

3. Якщо монополіст не отримує прибутку в короткостроковому періоді, в чому полягають його дії?

4. Оптимум монополії у довгостроковому періоді (три варіанти). Логічне та графічне пояснення.

5. Чого коштує споживачеві монопольний ринок?

6. Цінова дискримінація: умови та види.

7. Наскільки ефективним є монопольний ринок?

Тестові завдання до теми 11

Знайдіть правильну відповідь

На відміну від конкурентної фірми монополіст:

може призначати будь-яку ціну на товар;

б) максимізує прибуток за умови МР=МС;

в) може виробляти будь-який обсяг продукції і продати її за будь-яку ціну;

г) при певній кривій попиту може вибирати комбінацію ціни і обсягу випуску, яка дає максимум прибутку.

2. У довгостроковому періоді рівновага на монопольному ринку означає, що товари продаються за цінами, які:

дорівнюють граничним витратам;

б) дорівнюють граничному доходу;

в) перевищують граничні витрати;

г) дорівнюють середнім витратам.

3. Цінова дискримінація - це:

продаж за різними цінами однієї і тієї ж продукції різним покупцям;

б) дискримінація в оплаті праці робітників;

в) підвищення ціни на товар більш високої якості;

г) експлуатація за рахунок встановлення більш високих цін на споживчі товари.

4. Бар'єром для вступу у галузь можуть бути:

а) патенти і ліцензії;

б) більш низькі витрати крупного виробництва;

в) законодавче оформлення виключних прав;

г) все попереднє - правильне

д) все перелічене не має відношення до монополії

5. У моделі монополії вважається, що:

продавці і покупці сприймають ціни як задані;

б) проникнення на ринок нових фірм не обмежене;

в) у покупців обмежений вибір;

г) виробляється стандартизована продукція.

ТЕМА 12. РИНОК МОНОПОЛІСТИЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

1. Характеристика монополістичної конкуренції. Диференціація продукту: сутність та фактори.

2. Аналіз поведінки фірми у короткостроковому періоді за монополістичної конкуренції.

3. Монополістична конкуренція у довгостроковому періоді.

4. Монополістична конкуренція та ефективність.

1. Характеристика монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція - одна з форм недосконалої конкуренції. На такому ринку діє безліч фірм, причому серед них або взагалі немає великих, або вони не мають вирішальних переваг над дрібними і сусідять з ними. Бар'єри на шляху входу до цього ринку порівняно невеликі.

Неважкий, звичайно, і вихід з нього - завжди знаходяться покупці, готові купити невелику справу.

Саме такий тип ринку характерний для харчової промисловості, виробництва одягу і взуття, книговидання, роздрібної торгівлі, багатьох видів послуг та ряду інших галузей.

Кожна з фірм, що діє в умовах монополістичної конкуренції, контролює лише невелику частку всього ринку відповідного продукту. Однак диференціація товару призводить до того, що єдиний ринок розпадається на окремі, відносно самостійні частини (які називають сегментами ринку)., де частка навіть маленької фірми може стати дуже великою.

Диференціація продуктів виникає через існування між ними відмінностей в якості, сервісі, рекламі.

Перша група факторів диференціації продуктів пов'язана з їх якістю. Якість не є одномірною характеристикою, тобто не зводиться тільки до того, гарний цей товар чи поганий. Навіть основні споживчі властивості найпростіших продуктів різноманітні.

Так, зубна паста повинна: а) очищувати зуби; б) дезінфікувати порожнину рота; в) зміцнювати емаль зубів; г)зміцнювати ясна; д) бути приємною на смак та ін.

Тому вже вибір пріоритетів в основних споживчих якостях відкриває можливості для широкої різноманітності продуктів.

І всі вони стають по-своєму унікальні: одна паста краще за інші зміцнює ясна, друга - найсмачніша, третя...

Основою для диференціації можуть служити також додаткові споживчі властивості, тобто особливості товару, які впливають на легкість або зручність його використання (наприклад, різні розміри розфасування, відмінність упаковок тощо).

При цьому, як свідчить практика, на зрілому насиченому ринку саме додаткові властивості визначають долю товару. Так, один із значніших успіхів в історії компанії „Пепсі - кола” пов'язаний із введенням півтора літрових пластмасових пляшок (проект „Великий смак пепсі”).

Основою диференціації продуктів можуть стати навіть уявні якісні відмінності між ними. Так, давно відомий той факт, що значний процент тих людей, які палять, на тестових випробуваннях виявляються неспроможними відрізнити „свою” марку сигарет від інших, хоч у звичайному житті купують тільки її. З точки зору ринкової поведінки, не має значення, чи дійсно відрізняються товари. Головне - щоб споживачеві так здавалося.

Важливою якісною характеристикою продукту є його місцеве положення. Для роздрібної торгівлі та багатьох інших видів послуг саме географічне розміщення має вирішальне значення. Наприклад, якщо мережа заправних станцій невелика, то найближча бензоколонка автоматично стає майже монополістом для всієї округи.

Друга група факторів диференціації продукту - відмінності в сервісі. Повний цикл сервісу вміщує: передпродажне обслуговування (допомога у виборі необхідного продукту); сервіс на момент покупки (перевірка, доставка, налагодження); післяпродажне обслуговування (гарантійний та післягарантійний ремонт, внесення поточних поліпшень, консультації з оптимальної експлуатації).

Кожна з цих операцій може виконуватися в різному обсягу (або взагалі не виконуватися). У результаті один і той же продукт являє собою цілий спектр різновидів, що відрізняються за своїми сервісними характеристиками і перетворюються нібито в цілком різні товари.

Третя група факторів диференціації продукту пов'язана з рекламою. По-перше, реклама виявляє скриті в товарі відмінності від аналогічних товарів. Наприклад, реклама точно адресує споживача до того сорту зубної пасти, з багатьох сотень існуючих на ринку, який йому необхідний за своїми властивостями. По-друге, реклама сприяє формуванню нових потреб. Пригадаймо популярний на нашому телеекрані ролик. Чи багато хто відчував потребу мати „шампунь і кондиціонер в одному флаконі”, а не у двох, поки зручність цього не пояснила реклама („Я просто мию волосся і йду”)? По-третє, реклама створює диференціацію продуктів там, де дійсної різниці між ними немає.

Наприклад, як ми вже говорили, на ринку сигарет багато які якісні відмінності мають уявний характер. За уявними відмінностями якості часто приховуються цілком реальні відмінності в рекламі, хоч споживач про це може і не підозрювати.

Таким чином, диференціація продукту забезпечує фірмі відомі монополістичні переваги. Саме тут виникає ще одна цікава річ.

Раніше ми говорили, що доступ у галузь за умов монополістичної конкуренції досить вільний. Тепер можемо уточнити це формулювання: вхід на такий ринок не блокований ніякими іншими бар'єрами, за винятком перепон, пов'язаних з диференціацією продукту. Диференціація продукту не тільки створює для фірми переваги, але й допомагає їй захистити себе від конкурентів. Тому фірми цілком свідомо створюють і підтримують диференціацію, при цьому для себе вони домагаються додаткових прибутків, а на ринок приносять різноманіття товарів.

Зазначимо, що ізоляція сегментів ринку одного й того ж продукту не абсолютна.

Фірмам постійно доводиться рахуватися з конкуренцією чужих товарів, що схожі на власній, бо попит на кожний з них високоеластичний: як тільки ціни на продукцію однієї фірми зросли, попит переключається на продукцію інших фірм. Це не дозволяє цим товарам знаходитися у прямій конкуренції

Поєднання монополії та конкуренції визначає основні риси поведінки фірми на ринку, для позначення якого економісти невипадково вживають назву монополістичної конкуренції, що включає обидва ці терміни.

2. Аналіз поведінки фірми в умовах монополістичної конкуренції

Спочатку звернімося до аналізу поведінки фірми на ринку монополістичної конкуренції у короткостроковому періоді. На рис. 4.14 подана дана ситуація.

MC - крива граничних витрат

MR - крива граничної виручки

DD - крива попиту

ATC - крива середніх повних витрат

Рис. 4.14 - Вибір оптимального обсягу виробництва у короткостроковому періоді фірмою, що максимізує свій прибуток

Крива попиту DD задовольняє критерій недосконалої конкуренції, тобто попит не абсолютно еластичний, а крива DD має негативний нахил. Причина цього в диференціації продукту.

Фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, не співпадає з усією галуззю, як це мало місце у випадку з фірмою - монополією. Але завдяки диференціації на своєму сегменті ринку вона монополіст. Тому і крива попиту має негативний нахил, зростання обсягу реалізації досягається за рахунок зниження цін.

На графіку (рис.4.14) видно механізм визначення фірмою оптимального розміру виробництва. В умовах монополістичної конкуренції (як і на будь - якому іншому ринку) фірма максимізує прибуток при такому обсязі, при якому MC=MR. Тобто фірма нарощує виробництво до тих пір, доки додаткові (граничні) витрати, пов'язані з випуском ще однієї одиниці продукції, не починають перевищувати виручку від її реалізації. Відповідно точка перетину кривих МС і MR на графіку задає той розмір випуску продукції Q₁, продаючи який за ціною Р₁ , фірма максимізує прибуток (рис.4.14), або мінімізує збитки, як показано на рис.4.15.

Рис. 4.15 - Вибір оптимального обсягу виробництва у короткостроковому періоді фірмою, що мінімізує збитки

З графіків видно, що Q₁ менше Q₂ (Q₁ < Q₂). Якщо б та сама ціна Р₁ при тих же самих граничних витратах фірми склалася на ринку досконалої конкуренції, то фірма вибрала б обсяг прoдажу Q₂ (про причини цього говорилося в темі 5).

Отже, при аналізі поведінки фірми в короткостроковому періоді найбільш помітні „родові” риси, що зближують монополістичну конкуренцію з іншими видами недосконалої конкуренції.

Без сумніву, відміни теж є, зокрема, кількісні. Так, при монополістичній конкуренції крива попиту не йде так круто вниз, як при монополії. При монополістичній конкуренції існує велика можливість переключення попиту з даного товару на його близький замінник. Тому еластичність попиту тут вища, ніж при монополії.

3. Монополістична конкуренція в довгостроковому періоді

Більш виразно специфіка монополістичної конкуренції (як особливого типу ринку) виявляється в довгостроковому періоді. На рис. 4.16 подана ситуація рівноваги фірми у довгостроковому періоді. LAC - витрати в довгостроковому періоді.

Для простоти викладу припустимо, що крива витрат не змінюється, що початково фірма отримує економічний прибуток (лінія D₁ лежить вище мінімального рівня витрат у довгостроковому періоді LAC).

Як відомо, при монополістичній конкуренції вхід до ринку порівняно вільний. Тому в довгостроковому періоді на нього неминуче проникнуть зацікавлені в економічному прибутку фірми. Новаки стануть виробляти товари, що за своїми характеристиками близькі до продукції даної фірми. Як результат цього крива попиту на продукцію фірми - старожила знизиться, тому що частина споживачів перейде до конкурентів і її сегмент ринку скоротиться. Цей процес триватиме доти, доки не зникне економічний прибуток і крива попиту не займе положення дотичної до кривої витрат D₃.

Рис. 4.16 - Рівновага у довгостроковому періоді

До такого ж результату приведе розвиток подій і тоді, коли в початковий момент фірма несла економічні збитки. Тільки в цьому випадку фірми знижуватимуть асортимент збиткової продукції і крива попиту для такої фірми (що не кидає ринку) буде підвищуватися, доки не займе положення дотичної.

Звернімося до стану стійкої довгострокової рівноваги при монополістичній конкуренції (на рис. 4.16 вона знаходиться в точці А). Зазначимо, що точка А лежить на кривій витрат у довгостроковому періоді LAC. Таким чином, монополістична конкуренція (як і досконала в довгостроковому періоді) виявляє тенденцію до отримання фірмами нульового економічного прибутку. Ця риса є наслідком свободи входження до ринку і виходу з нього, що притаманна цим ринковим структурам.

Точка довгострокової рівноваги, знаходячись на кривій LAC, не співпадає з точкою мінімуму середніх витрат. (У цьому важлива відмінність рівноваги в довгостроковому періоді при монополістичній конкуренції від рівноваги при досконалій конкуренції). Ці точки не можуть співпадати, бо крива попиту може бути дотичною до кривої витрат у точці їх мінімуму тільки в тому випадку, коли крива попиту горизонтальна. Така умова виконується для досконалої, а не монополістичної конкуренції (згадаємо: попит в умовах монополістичної конкуренції не є цілком еластичним). Якщо ж крива попиту не торкається, а проходить через точку мінімуму витрат під кутом (D₂ на рис 4.16), це означає, що якась її частина проходить вище кривої витрат (відрізок аb на рис. 4.16), тобто існує зона економічного прибутку. А в цьому випадку зберігається приток нових фірм до галузі і крива попиту продовжить своє зміщення, поки не займе положення дотичної в якійсь іншій точці. Не випадково ми зобразили на рис. 4.16 лінію попиту D₂, що проходить через мінімум середніх витрат як проміжний, нестійкий стан попиту на його шляху з положення D₁ до стабільного положення D₃.

З розбіжності точки довгострокової рівноваги з точкою мінімуму середніх витрат випливають три важливих наслідки:

1. Рівноважна ціна при монополістичній конкуренції в довгостроковому періоді перевищує рівноважну ціну, яка була б встановлена при досконалій конкуренції. Тобто структура ринку монополістичної конкуренції змушує споживача переплачувати за товар „зайві” гроші.

2. При монополістичній конкуренції встановлюється дещо менший, ніж найбільш ефективний обсяг виробництва. При монополістичній конкуренції обсяг виробництва кожної фірми дещо менше оптимального, так що весь ринковий обсяг товару міг би бути вироблений дешевше - меншим числом більш крупних фірм.

3. Оскільки в точці довгострокової рівноваги ціна попиту вище граничних витрат фірми, знайдуться покупці, готові сплатити за додаткову одиницю товару більше, ніж витратила б на виробництво цієї одиниці фірма. Така ситуація виникає на всіх сегментах ринку. З точки зору покупців, галузь недовикористовує ресурси для виробництва потрібного їм товару. Але збільшення випуску не в інтересах фірми, тому що в цьому випадку їх прибуток скоротився. На закінчення зауважимо, що чим вище ступінь диференціації продукту, тим більш недосконалою є конкуренція на ринку, тим значніше відхилення використовуваних потужностей, обсягів виробництва і цін від найбільш ефективних. Цю закономірність прийнято називати теоремою „надмірної потужності” при монополістичній конкуренції. Ця теорема стверджує, що суспільству доводиться розплачуватися за різноманіття продуктів. Тут постає запитання: погодилось би суспільство знизити витрати виробництва ціною повного одноманіття товарів? Здається відповідь навряд чи буде позитивною.

4. Монополістична конкуренція та ефективність

Елемент монополізму, властивий монополістичній конкуренції, завжди спричиняє деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Якщо ціни на якийсь товар перевищують граничні витрати на його отримання, це свідчить про те, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні товари, які можна було б виробити за тих самих витрат. Отже, монополістична конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів.

Монополістична конкуренція не здатна забезпечити найвищу ефективність виробництва, коли ціни дорівнюють мінімальним середнім витратам. Адже перетин кривих граничних і середніх витрат припадає на точку мінімуму середніх витрат. Для досягнення максимальної ефективності виробництва необхідно, щоб через цю точку одночасно пройшли криві попиту та граничного доходу. У зв'язку з тим, що вони не збігаються, досягти найвищої ефективності для монополістичної конкуренції принципово неможливо. Оскільки за монополістичної конкуренції ціна вище за мінімальні середні витрати, споживачі завжди змушені платити на даному ринку за одиницю продукції більше , ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни є платою суспільства за різноманітність продукції на ринку, що привносить монополістична конкуренція завдяки диференціації.

Контрольні запитання до теми 12

1. Основні риси монополістичної конкуренції.

2. Що таке диференціація продукту в умовах монополістичної конкуренції?

3. Фактори диференціації продуктів, пов'язані з якістю продуктів.

4. Відмінності у сервісі, їх вплив на диференціацію продукту в умовах монополістичної конкуренції.

5. Роль реклами для диференціації продукту.

6. Як поводить себе фірма за умов монополістичної конкуренції в короткостроковому періоді? (Логічне й графічне пояснення).

7. Механізм визначення фірмою оптимального розміру виробництва на ринку монополістичної конкуренції в довгостроковому періоді.

8. Стан стійкої довгострокової рівноваги при монополістичній конкуренції.

9. Які наслідки випливають з розбіжності точки довгострокової рівноваги з точкою мінімуму середніх витрат?

10. Які відмінності монополістичної конкуренції від чистої монополії?

11. Відмінності монополістичної конкуренції від її досконалої форми.

Тестові завдання до теми 12

Знайдіть правильну відповідь:

1. В умовах монополістичної конкуренції:

а) P = MR

б) P > MR;

в) P < AR.

2. Монополістична конкуренція характеризується тим що:

а) фірми можуть абсолютно вільно вступати в ринок і виходити з нього;

б) на ринку діє невелика кількість фірм;

в) фірми, що діють на цьому ринку, випускають диференційовану продукцію;

в) фірми знаходяться у взаємозалежності між собою.

3. Що не належить до методів ведення нецінової конкуренції:

а)реклама;

б)надання гарантійного обслуговування;

в)надання споживацького кредиту;

г)сезонний розпродаж товарів.

4. Формами диференціації продукції не можуть бути:

а)функціональні особливості товару;

б)часи роботи торгової точки;

в)різні ціни на одну і ту ж товарну групу;

г)зручні форми розрахунків.

5. Монополістична конкуренція виникає на ринках тих товарів, де еластичність попиту:

а) як правило низька

б) більша за одиницю

в) приблизно дорівнює одиниці

г) може бути якою завгодно.

6. Довгострокова рівновага на ринку монополістичної конкуренції означає, що:

а)ринкові ціни дорівнюють мінімальним значенням довгострокових середніх витрат;

б)ціни дорівнюють граничним витратам;

в)фірми не отримують економічного прибутку;

г)всі наявні виробничі потужності задіяні.

ТЕМА 13. ОЛІГОПОЛІСТИЧНА СТРУКТУРА РИНКУ

1. Олігополія, її сутність та основні риси.

2. Основні моделі олігопольної поведінки.

3. Економічна ефективність олігопольного ринку.

1. Олігополія, її сутність та основні риси

Використовуючи загальні критерії для класифікації моделей ринку залежно від панівного типу конкуренції, охарактеризуємо основні ознаки олігополістичного ринку.

1. Олігополія у перекладі з грецької означає „панування небагатьох”, тому головною ознакою олігополістичного ринку є панування на ньому кількох фірм(їх може бути від трьох до двадцяти). Олігополія займає весь діапазон між чистою монополією та монополістичною конкуренцією. Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва. Ми вже знаємо різні способи визначення ступеня концентрації ринку (тема 9). Для олігополістичного ринку значення показників концентрації мають бути такі: значення Н-індексу (індексу Херфіндаля-Хіршмана) від 1200 до 5000; індекс концентрації, який характеризує долю кількох найкрупніших фірм, частка найбільшої з них не повинна перевищувати 31% галузевого продажу, для двох фірм - не більше ніж 44, трьох - не більше ніж 54, чотирьох - не більше ніж 64%.

...