Підвищення ефективності використання земель сільськогосподарських підприємств

7. Перевищення питомої ваги соняшнику в структур посівних площ фактично призводить експлуатація грунтів. Власникам земельних паїв спричиняються збитки через поступове падіння рівня їх родючості, а відповідним чином і їх знецінення у майбутньому. Було запропоновано методичний підхід до оцінки рівня компенсації власники земельних паїв через порушення нормативів по структурі посівних площ по соняшнику. За отриманим результатами середня величина компенсації за перевищення нормативної величини посівної площі соняшника в структури ріллі дорівнює 1143 грн/га. По групам вона коливається від 1237,8 грн/га в групі з питомою вагою соняшнику у структурі ріллі до 15% до 1059 грн/га в групі 25,1-35%. В наслідок середня орендна плата по області повинна була зрости з 714,2 грн/га до 784,6 грн/га в середньому по підприємствам області.

Висновки

1. Поняття ефективності є центральною категорією в економічній науці. Сьогодні існують різні підходи до її визначення. З нашої точки зору поняття економічної ефективність використання земель слід трактувати як результат приєднання до землі капіталу у різні формі з метою отримання доходу в умовах дії закону спадної віддачи та лімітуючих факторів зовнішнього середовища.

2. Оцінку рівня ефективності використання землі пропонується здійснювати через визначення коефіцієнта відносної ефективності використання землі за продуктивністю праці. Він визначається, як відношення питомої ваги продукції даної культури в структурі товарної продукції отриманої з посівних площ підприємства до множення питомої ваги витрат на заробітну плату по продукції даної культури в структурі витрат на питому вагу посівної площі даної культурі. Економічний зміст даного показника буде полягати в тому, що чим вище його значення тим більш ефективно використовується посівна площа під даною культурою.

3. Сталий розвиток останнє десятиліття становиться провідною ідеологією розвитку провідних країн світу. Він включає в себе одночасно розвиток економічний, соціальний та збереження природнього середовища. Аналіз існуючих підходів та проблем оцінки сталості в сільському господарстві дозволив сформулювати власне поняття категорії «сталого землекористування». Вона визначається як спосіб використання землі з метою отримання продукції, водночас з збереженням природних властивостей грунтів та комплексним розвитком сільських територіальних громад.

4. Аналіз рівня інтенсивності використання земель в сільськогосподарських підприємствах Харківської області дав можливість встановити наявність зв'язку між величиною витрат на одиницю земельної площі та величиною отриманого доходу. Зокрема, при величині витрат до 2000 грн/га в вихід валової продукції з одиниці земельної площі був рівним 1343,1 грн/га. При рівні витрат 5000,1-6000 грн/га - 7416,1 грн/га, а прі рівні рівнем витрат понад 15000 грн/га - 47880,3 грн/га. Було встановлено факт різного характеру залежностей між рівнем інтенсивності виробництва та рентабельністю галузі рослинництва та тваринництва. В рослинництві зростання величини витрат призводить до падіння рівня рентабельності тоді як в тваринництві цей взаємозв'язок фактично носить хаотичний характер, хоча і має місце тренд до зростання.

5. Аналіз ефективності використання посівних площі при виробництві пшениці був проведений за критерієм рівня її урожайності та величини прибутку на 1 га посівної площі. Отримані результати дають підстави стверджувати, що рівень ефективності виробництва за величиною прибутку обумовлюється головним чином урожайністю та величиною повної собівартості 1 ц продукції. Останній показник напряму пов'язаний з величиною витрат на 1 га посівної площі та відповідно рівнем урожайності. Відтак, головним фактором успіху виробників пшениці є можливість отримання високого рівня урожайності (66 ц/га) при фактично середньому рівні витрат на гектар посівної площі (5071 грн/га).

6. Запропонований методичний підхід оцінки рівня відносної доходності сівозміни з врахування з врахуванням ризиків підприємств дає можливість оцінити вплив цінового ризику на потенційну доходність, вплив невизначеність рівня урожайності та рівня взаємозв'язку між окремим культурами з точки зору попередніх факторів. На підставі даних підприємств Харківської області, було встановлено, що середня величина даного показника була рівною 0,970 при рівні стандартного відхилення 0,327. Аналіз взаємозв'язку коефіцієнта спеціалізації та оцінки рівня відносної доходності сівозміни дав можливість встановити, що величина рівня відносної доходності буде максимальною при значення коефіцієнта спеціалізації 0,378. Виходячи з цього можемо стверджувати, що диверсифікація виробництва дійсну виступає засобом підвищення доходності використання земель сільськогосподарських підприємств з врахування факторів ризику.

7. Нелінійний характер залежносте між середньорічною заробітною платою, кількістю працівників на 1 га ріллі та площею ріллі у сільськогосподарських підприємствах Харківської області дав можливість встановити максимум функцій. Вона виявилась рівною по середньорічної заробітної плати - 2526 га, по кількісті працівників - 2230 га. Саме за даних площ ріллі в сільськогосподарських підприємствах Харківської області велична як заробітної плати так і кількості працівників при середніх умовах господарювання буде найбільшою.

8. Однією з найбільш гострих проблем землекористування є значне перевищення питомої ваги посівних площ соняшнику в структурі посіві. У Підприємствах Харківської області даний показник в середньому складав 27,3% при нормативному рівні не більше 9%. Проведений аналіз залежності питомої ваги посів соняшнику в структурі ріллі дав можливість встановити, що зростання даного рівня призводило до збільшення абсолютних розмирів посівних площ соняшнику, однак майже не було пов'язано з земельною площею підприємства. Крім того, зростання посівних площ соняшнику призводить до зменшення рівня його економічної ефективності. Це стосується як рівня урожайності, так і особливо величини прибутку на 1 га посівної площі.

9. Перевищення питомої ваги соняшнику в структур посівних площ фактично призводить до експлуатація грунтів, втрати їх пожнивних речовин. Власникам земельних паїв спричиняються збитки через поступове падіння рівня їх родючості, а відповідним чином і їх знецінення у майбутньому. Було запропоновано методичний підхід до оцінки рівня компенсації власники земельних паїв через порушення нормативів по структурі посівних площ по соняшнику. За отриманим результатами середня величина компенсації за перевищення нормативної величини посівної площі соняшника в структури ріллі дорівнює 1143 грн/га. Вона коливалась від 1237,8 грн/га в групі з питомою вагою соняшнику у структурі ріллі до 15% до 1059 грн/га в групі 25,1-35%. В наслідок цього середня орендна плата за 1 га ріллі в сільськогосподарських підприємствах по Харківської області повинна була зрости з 714,2 грн/га до 784,6 грн/га.

Размещено на Allbest.ru