Курс економічної теорії
Предмет і метод економічної теорії. Сутність суспільного виробництва. Економічні відносини власності. Економічна система суспільства. Теорія попиту і пропозиції. Ринкова економічна система. Економічна природа фірми. Виробництво та виробнича функція.
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | учебное пособие |
Язык | украинский |
Дата добавления | 23.09.2017 |
Размер файла | 729,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
3. Основні види доходів
Зарплата складає більшу частину доходів споживачів. Вона визначається в широкому та вузькому розумінні слова. У широкому розумінні цей термін включає оплату праці найрізноманітніших категорій робітників, власне робітників різних професій і фахівців високої кваліфікації, праця яких потребує великих затрат на освіту та спеціальне навчання.
У вузькому розумінні зарплата - це ставка заробітної плати, тобто ціна за використання одиниці праці протягом визначеного часу (година, день, місяць). Таке визначення дозволяє розмежувати загальний (середній) рівень оплати праці та власне зарплати.
Загальний рівень оплати праці залежить від кількості та якості капіталу, якості праці, методів виробництва. Загальний рівень оплати праці підвищується тоді, коли пропозиції відносно праці обмежені порівняно з іншими факторами та зафіксованим попитом.
Розрізняють моделі, у яких встановлення заробітної плати залежить від конкурентності ринків праці.
Модель конкуренції, її характерні риси:
а) велика кількість конкуруючих фірм з боку попиту та численні пропозиції однотипної праці;
б) ні фірми, ні робітники не диктують заробітну плату;
в) за цих умов рівень зарплати є постійним для окремої фірми та окремого робітника.
Модель монопсонії, її характерні риси:
а) ті, що зайняті конкретним видом праці, працюють в одній фірмі;
б) інше застосування праці пов'язано з географічним переміщенням та перекваліфікацією;
в) фірма диктує зарплату.
Модель двосторонньої монополії:
а) з одного боку - монопсоніст-покупець праці;
б) з іншого - монополіст-продавець праці в особі профспілки;
в) у цьому випадку зарплата наближається до конкурентного рівня.
Диференціація ставок зарплати визначається: 1) професіоналізмом та різноманітними здібностями; 2) відмінностями у видах праці, які різняться своєю привабливістю; 3) наявністю недосконалої конкуренції на ринках праці. Висококваліфікована праця винагороджується за вагомий внесок до прибутку та компенсує минулі зусилля, пов'язані з формуванням людського капіталу (освіта, професійна підготовка, здоров'я, мобільність робітників). Люди, які мають рідкісні здібності, одержують як доповнення до оплати праці рентну надбавку за талант.
В сучасний умовах заробітна плата формується не тільки на основі угоди між працею і капіталом. Організація оплати праці в Україні здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень заробітної плати впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум, нижче якого капітал не має право оплачувати працю) і профспілки, сила й авторитет яких суттєво впливають на рівень заробітної плати. Профспілки і держава порушують конкурентне середовище на ринку праці. Тут має місце недоскональна конкуренція.
З метою ресурсного забезпечення мінімально необхідного рівня відтворення робочої сили використовують показник мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата - грошевий еквівалент, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації. Вона повинна бути прожитковою заробітною платою, на яку некваліфікований працівник міг би також утримувати родину.
Згідно із Законом України «Про оплату праці» держава гарантує мінімальну заробітну плату на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання. В 2005 р. в Україні мінімальна заробітна плата становила 310 грн., а прожитковий мінімум складав 453 грн.
Відсоток як доход на капітал. Капітал можна уявити як цінність, що приносить потік доходів. Відсоток - це дохід за використання капіталу, який на практиці поданий:
а) у вигляді позичкового відсотку, якщо капітал має грошову форму;
б) у вигляді доходу на власність, якщо власник капіталу входить до складу некорпоративного сектора;
в) у вигляді прибутків корпорації, якщо власники-акціонери.
При визначенні відсотку важливо підкреслити роль фактору часу.
Вигоду позики можна виразити як ставку (норму) відсотка =
= х 100%
Ставка відсотка не повинна перевищувати норму прибутку, оскільки джерелом відсотка є прибуток. Фактичний рівень норми відсотка визначається співвідношенням між пропозицією і попитом на позичковий капітал на грошовому ринку. Фактори, які впливають на розмір ставки відсотка: ступінь ризику після пред'явлення позики; терміни; ступінь обмеження умов конкуренції на грошовому ринку.
Розмежують номінальні ставки відсотку (в поточних цінах) і реальні (з урахуванням інфляції). Тільки реальні ставки відсотку мають значення в економіці для прийняття рішення.
Роль відсоткової ставки проявляється в тому, що зменшення ставки відсотка призводить до розширення виробництва, а її збільшення - до стримування виробництва; а також в розподіленні грошових засобів між найбільш продуктивними галузями.
Накопичення та інвестування капіталу здійснюється з метою одержання доходів у майбутньому. Ефективний інвестиційний проект - це проект, річний дохід від якого не нижче ставки відсотку з будь-якого капітального активу, включаючи банківську відсоткову ставку. Обчислення сьогоднішнього поточного аналога суми майбутніх доходів від капітальних активів, які виплачуються через визначені терміни при існуючій ставці відсотка, називається дисконтуванням. На основі банківської відсоткової ставки здійснюється розрахунок прибутку у формі відсотків, які можуть бути одержані від майбутніх інвестиційних проектів. Дисконтування здійснюється за формулою:
Д = ;
де Д - поточна дисконтована вартість активу; Dt - щорічний майбутній дохід від активу, інвестованого на період, рівний t років; r - ставка (норма) банківського проценту.
Інвестиційні рішення обґрунтовуються, виходячи з ціни інвестиційних товарів на ринку, норми відсотку, рівня річного доходу від застосування цих товарів, ціни їх можливої реалізації по остаточній вартості.
Підприємницький дохід (прибуток) - винагорода підприємця за виконання ним функцій: а) з'єднання факторів виробництва в єдиний виробничий процес; б) введення нових продуктів і технологій; в) ризик, зв'язаний з вкладенням своїх коштів.
Підприємницький прибуток - це частка прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємця після сплати за кредит. Як відомо, частина підприємницького доходу називається нормальним прибутком. Це мінімальний дохід для втримання підприємця в даній галузі. Але якщо загальний дохід перевищує загальні витрати ( включаючи нормальний прибуток), то це перевищення - економічний прибуток - отримується підприємцем.
Нульовий економічний прибуток є результатом статичної економіки і вільної конкуренції. Але в реальному житті не так. Будь-яка ринкова ситуація характеризується певна невизначеність як в результаті економічної динаміки, так і визначена монополізація ринку, яка породжує економічний прибуток. Бажання її одержати штовхає економіку до подальшого постійного розвитку.
Функції прибутку проявляються в тому, що він: а) сприяє ефективному використанню резервів, що можна показати логічним ланцюжком: прибуток - інновації - інвестиції - зростання зайнятості, випуску продукції, піднесення добробуту; б) стимулює найбільш ефективний розподіл ресурсів серед альтернативних виробництв.
Норма прибутку =
Якщо норма прибутку росте, то це є сигналом для розширення необхідної сфери виробництва.
Економічна рента - це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена (нееластична). Незважаючи на відмінності концептуального характеру, економісти підкреслюють неоднорідність якості земельних ділянок за їх продуктивністю, а отже існують відмінності попиті на них (рис. 11.2).
Рисунок 11.2 - Попит і пропозиція землі
Якщо зобразити на графіку попит (D) на землю і пропозицію (S), то пропозиція буде нееластичною (рис. 11.2). Попит в свою чергу - це єдиний фактор, який прямо впливає на ренту. Чим краще ділянка, тим вищий попит, а це означає, що більша рента. Остання буває кількох видів.
Диференційна рента існує в двох формах. Диференційна рента I виникає з приводу більш близького місцезнаходження земельних ділянок до ринку, а також більшої родючості порівняно з гіршими ділянками. Вона привласнюється землевласником. Диференційна рента II утворюється внаслідок інтенсивного ведення господарства за рахунок додаткових капіталовкладень та привласнюється орендатором землі протягом дії угоди про оренду.
Монопольна рента - рента, яка одержана за винятково придатні природні умови для виробництва сільськогосподарських продуктів.
Абсолютна рента сплачується з усіх ділянок землі незалежно від місцезнаходження та родючості, бо землевласник не здає землю в оренду безплатно.
З рентними відносинами тісно пов'язана ціна землі. Землевласник може продати землю за умови, що виручена ним сума буде не меншою, ніж дохід у формі відсотка, отриманого від вкладу цієї ж суми в банк.
Внаслідок цього ціна землі є капіталізованою земельною рентою і визначається за формулою:
У видобувній промисловості диференційна рента породжена відмінностями у рівні продуктивності праці й розмірі собівартості, які обумовлені неоднаковим багатством покладів, глибиною їх залягання і так далі. Ціни на продукцію установлюються за гіршими умовами її виробництва (отримують при цьому нормальний прибуток). На кращих ділянках, де видобувають корисні копалини з меншими господарськими витратами, утворюється доход у вигляді диференційної ренти, який залишається власнику землі.
Рисунок 11.3 -Диференційна рента
а) наявна; б) відсутня.
На рис. 11.3, б диференційна рента може бути показана за допомогою кривих граничних витрат (МС) і середніх сукупних витрат (АТС) для двох випадків. Якщо в першому - дифрента має місце (див. рис. 11.3а), то в другому - вона відсутня, бо ціна нафти і витрати її здобичі співпадають через більш глибокі поклади нафти (див. рис. 11.3б).
4. “Крива Лоренца” та проблеми соціальної справедливості
Найбільш загальною причиною диференціації доходів населення у розвинутій ринковій економіці являється відчуження осіб найманої праці від засобів виробництва і праці. У випадку соціалізації капіталістичної економіки, пов'язаної з перерозподілом додаткового продукту, зменшується диференціація населення по доходах (наприклад, в Швеції, Японії).
Ступінь нерівномірності в доходах населення вимірюють за допомогою децильного коефіцієнту, коефіцієнту Джині, кривої Лоренца. Децильний коефіцієнт визначають шляхом відношення рівня доходів 10% найбільш багатого населення до 10% доходів найбільш бідних прошарків населення. Так, в Україні по деяким оцінкам децильний коефіцієнт складав в 2006 р. ~ 14, а з врахуванням покриття доходів ~ 40. В західноєвропейських країнах децильний коефіцієнт складає = 4ч7.
Для виміру фактичного розподілу доходів (вертикальний розподіл) використовують “криву Лоренца” і “коефіцієнт Джині”, що показують, яка доля сукупного доходу припадає на кожну групу населення. Це дозволяє мати уявлення про рівень економічної нерівності в даній державі.
“Крива Лоренца” - метод графічного зображення ступеня нерівномірності розподілу доходу - подана на рис. 11.4.
Рисунок 11.4 - “Крива Лоренца”
Лінія рівномірного розподілу прибутків подана на графіку діагоналлю. Якщо прийняти величину прибутку і кількість населення за 100%, то промінь ОА покаже абсолютно рівномірний розподіл сукупного прибутку між всіма групами населення.
Абсолютно нерівномірний розподіл співпав би з осями координат, але оскільки “понадбідні” і “понадбагатші” являють собою незначну частину ринкового суспільства, то перед нами буде деяка крива (“Крива Лоренца”), відходження якої від діагоналі показує ступінь розподілу прибутків.
Для обчислення конкретного рівня нерівності в розподілі прибутків поступають так: розмір ділянки, обмежену лініями рівномірного і нерівномірного розподілу прибутків, відносять до розміру ділянки трикутника ОАВ. Одержаний результат називають “коефіцієнт Джині”.
Якщо “коефіцієнт Джині” близький до нуля, суспільство знаходиться в стані рівноваги; при коефіцієнті, який дорівнює одиниці, - у ситуації “жебрачної більшості” та “понадбагатшої меншості”. Соціальна ринкова економіка виключає такі крайності завдяки державній політиці доходів. Перерозподіл прибутків уряд здійснює прямим та побічним методами через:
- трансфертні платежі, допомагаючи таким чином малозабезпеченим;
- “регулювання цін” на соціально важливу продукцію;
- індексацію фіксованих доходів і трансфертних платежів;
- “обов'язковий мінімум зарплати” як бази для оплати праці на підприємствах;
- “прогресивне оподаткування”, при якому податкова ставка збільшується із зростанням номінального прибутку.
Ринковий розподіл породжує зайву майнову диференціацію. Але він якоюсь мірою у змозі компенсувати цю несправедливість економічною ефективністю виробництва, яка задовольняє сукупний продукт у розмірах, достатніх для підтримання малозабезпечених за допомогою трансфертних платежів і значних соціальних програм.
“Справедливий” розподіл означає (і це доказала практика) підрив стимулів і ефективності в роботі, соціальне утримання, яке завершується звичайно тим, що справедливо розподіляти стає просто нема що.
З цих позицій доводиться визначити, що “несправедлива економічна ефективність” сьогодні має об'єктивну перевагу перед “неефективною соціальною справедливістю”. І хоча їх зближення складає зміст соціально-економічного прогресу, в найближчий історичний період названа альтернатива збереже свою жорстку однозначність. Принцип ринкової стратегії у сфері прибутків можна сформулювати так: “Всі не можуть бути багатими, але ніхто не повинен бути бідним”.
Основні поняття
Дохід |
income |
|
Номінальний дохід |
nominal income |
|
Реальний дохід |
real income |
|
Функціональний розподіл доходів |
functional distribution of incomes |
|
Персональний (вертикальний) розподіл доходів |
personal (vertical) distribution of incomes |
|
Номінальна та реальна заробітна плата |
nominal and real wage |
|
Мінімальна заробітна плата |
minimum wage |
|
Прибуток |
profit |
|
Відсоток (процент) |
interest |
|
Рента |
rent |
|
Трансфертні платежі |
transfer payments |
|
Крива Лоренца |
Lorenz curve |
|
Коефіцієнт Джині |
Jini coefficient |
Практикум
Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь
1. Згідно поглядів Маркса суть економічних відносин між працею та капіталом - це:
а) експлуатація праці капіталом; в) взаємна експлуатація;
б) відсутність експлуатації; г) експлуатація капіталу праць.
2. Згідно неокласичному підходу суть економічних відносин між працею та капіталом - це:
а) експлуатація праці капіталом; в) взаємна експлуатація;
б) відсутність експлуатації; г) експлуатація капіталу праць.
3. Що не являється формою вираження додаткової вартості:
а) прибуток; б) заробітна плата; в) земельна рента; г) відсоток.
4. Реальна заробітна плата - це:
а) сума, нарахована за певний період;
б) заробітна плата за винятком податків;
в) сума, нарахована за визначену роботу;
г) сукупність товарів і послуг, яку можна купити за заробіток за винятком податків.
5. Соціальні трансферти - це:
а) одна з форм заробітної плати;
б) адресні виплати держави окремим верствам населення;
в) виплати держави населенню завжди в грошевій формі;
г) індексація фіксованих прибутків.
6. Рента - це:
а) плата за використання будь-якого ресурсу;
б) частина орендної плати;
в) плата за використання ресурсів, пропозиція яких обмежена;
г) правильні відповіді: б), в).
7. Передумовою стабільного суспільства в розвиненій державі певно є:
а) наявність великої кількості багатих людей;
б) наявність великої кількості бідних людей;
в) формування середнього класу;
г) правильні відповіді б) і в).
8. Крива Лоренца відображає:
а) абсолютну нерівність у розподілі доходів;
б) абсолютну рівність у розподілі доходів;
в) фактичний розподіл трансфертів;
г) фактичний розподіл доходів.
9. Збільшення нерівномірності розподілу доходів може бути показано за допомогою кривої Лоренца:
а) переміщенням кривої фактичного розподілу ближче до бісектриси;
б) переміщенням кривої фактичного розподілу доходів вліво від бісектриси;
в) переміщенням кривої фактичного розподілу далі вправо від бісектриси;
г) збігом кривої фактичного розподілу доходів вліво від бісектриси.
10. Державна політика доходів в умовах ринкової економіки націлена на:
а) обмеження зростання особистих доходів;
б) підтримку рівномірності розподілу доходів;
в) перерозподіл доходів через систему оподаткування та соціальних виплат;
г) регламентування рівня заробітної плати в усіх галузях народного господарства.
Вправа 2. Виконайте завдання
1. Уважно проаналізувавши графік, дайте відповідь на такі запитання:
а) як можна визначати рівень заробітної плати, користуючись теорією граничної продуктивності факторів виробництва;
б) що представлено на рисунку: попит і пропозиція на працю окремої конкурентної фірми або на конкурентному ринку праці?
MRC - граничні витрати на ресурс;
MRP - граничний продукт праці в грошовому вираженні;
W - ставка заробітної плати;
L - кількість праці;
E - точка рівноваги.
2. Очікувана норма прибутку при вкладі капіталу у виробництво нового класу відеомагнітофонів складає 12%. Чи буде здійснюватись цей проект інвестицій при став відсотка, який дорівнює 3%, 8%, 13%?
3. Ви володієте визначеною грошовою сумою. Перед Вами відкриваються альтернативні шляхи використання грошей: купити земельну ділянку, помістити на срочний вклад в банк. В якому випадку Ви зупините свій вибір на покупці землі? Які економічні показники Ви враховуєте при цьому? Яка теоретична формула для визначення ціни земельної частки?
4. Президент компанії, відомий співак можуть заробляти сотні тисяч доларів в рік, а звичайний службовець - в багато разів менше. Проаналізуйте ці відмінності в заробітній платі й сформулюйте відповідь на наступне запитання: які фактори лежать в основі диференціації ставок заробітної платні?
5. Що представляють собою осяжні і неосяжні форми капіталу: це - а) гроші? б) верстати? в) патенти? г) Ваші знання, здобутки за роки навчання в університеті?
6. П'ять осіб отримують дохід відповідно у розмірі 100, 150, 250, 500, 1000 доларів. Побудуйте криву Лоренцо для такої економіки з 5 осіб та дайте пояснення.
Література
1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К., 2006. - Гл.13.
2. Экономическая теория (политэкономия): Учебник / Под общ. ред. акад. В.И. Видяпина, акад. Г.П. Журавлевой. - М., 2004. - Гл.11.
3. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К., 2002. - Гл.12, 14, 18.
4. Політична економія: Навч. посіб. для студентів / За ред. проф. С.І. Архієреєва, доц. В.С. Духова, доц. Н.Б. Решетняк. - Харків, 2006. - Гл.13, 17.
Глава 12. Макроекономічний аналіз: народногосподарський облік і система національних рахунків
1. Процес кругообігу продуктів і доходів
Макроекономіка - це розділ економічної теорії, покликаний з'ясувати, як функціонує економічна система в цілому. Тому варто уявити народне господарство не просто як сукупність підприємств, домашніх господарств, галузей, а як органічне ціле, систему, що самовідтворюється.
У мікроекономіці розглядався процес створення матеріальних благ і послуг. Але потрібно уявити, що він здійснюється безупинно. При цьому постійно відновлюється суспільний продукт, економічні ресурси й економічні відносини між суб'єктами, що господарюють. Одночасно з цим відбувається кругообіг товарів і грошей. Усе це створює умови для безупинного продовження, поновлення і повторення всіх економічних процесів.
У сучасному суспільстві при розвинутому обміні у кругообігу товарів і грошей беруть участь різні економічні суб'єкти: підприємства, домашні господарства, держава, фінансові установи, закордонні суб'єкти. Взаємозв'язки між ними встановлюються за допомогою руху потоку грошей і потоку товарів. Спрощена схема кругообігу ресурсів, продуктів і доходів зображена на рис. 12.1.
Теоретично рівновага в економіці забезпечується, якщо суми зустрічних потоків продуктів або ресурсів і грошей у кожного суб'єкта будуть рівними. Однак на практиці ця рівність постійна порушується і не всі товари можуть бути продані. Що ж впливає на процес кругообігу товарів і доходів? Найважливішими факторами в кругообігу є: споживання, заощадження, інвестиції, дії держави і зовнішньоекономічних суб'єктів. Споживання виражає загальний споживчий чи платоспроможний попит. Заощадження, якщо вони зберігаються у фінансових установах, є основою інвестицій (капіталовкладень). Дії держави і закордонних суб'єктів здатні впливати на зміни споживання, заощаджень та інвестицій. Вплив держави на споживання і заощадження домогосподарств та інвестицій підприємств здійснюється через збирання податків та виплату трансфертів і субсидій (рис. 12.1). Діяльність державних підприємств потребує купівлі ресурсів та продажу продукції, оплати державних закупівель, що здійснюються на ринках ресурсів та продуктів.
-------------- - потік грошей
_________ - потік продуктів та ресурсів
Рисунок 12.1 - Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів у національному господарстві
Для одержання соціально-економічної інформації про кругообіг товарів і доходів використовується метод народногосподарського обліку. Під народногосподарським обліком розуміється система організованого і систематичного виміру соціально-економічних процесів у всіх ланках народного господарства. Ця система охоплює три види обліку: оперативний, бухгалтерський і статистичний.
Оперативний облік ведеться для спостереження і контролю за окремими сторонами виробничо-господарської діяльності фірм, які не одержують відображення в бухгалтерських рахунках. Джерелом даних служить первинна документація, що складається з ряду конкретних операцій.
Бухгалтерський облік базується на безупинній (суцільній) і документальній реєстрації всіх господарських операцій фірм із товарно-матеріальними цінностями і коштами. Дані обліку використовуються в статистиці.
Статистичний облік націлений на одержання узагальнюючої, зведеної інформації, необхідної для одержання кількісної характеристики народного господарства, його галузей і регіонів. Цей вид обліку, виходячи з даних оперативного і бухгалтерського обліку, припускає їхній збір, обробку, економічний аналіз на основі поточної державної звітності, переписів, одноразових обстежень і спостережень.
Оскільки народногосподарський облік заснований на бухгалтерському принципі подвійного запису, він дозволяє складати балансові таблиці, що відбивають в цілісному виді рух товарів і доходів між основними учасниками суспільного виробництва.
Опис кругообігу товарів і доходів вимагає введення понять економічних суб'єктів (господарських одиниць). Як базову одиницю обліку в міжнародній системі використовують поняття інституціональної одиниці, під якою розуміється економічна одиниця, що володіє єдністю поводження і самостійністю в прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності. Вона веде бухгалтерську звітність і є юридичною особою.
Національна економіка складається з інституціональних одиниць-резидентів. До них відносяться економічні одиниці, що функціонують на даній території більш року. Нерезиденти - це інституціональні одиниці, що не відносяться до національної економіки.
Усі господарські суб'єкти взаємодіють через здійснення визначених економічних операцій. Економічні операції - елементарні акти господарської діяльності. Операцією називається переміщення, створення чи руйнування товарів, послуг, прав. Кожна операція реєструється між двома економічними суб'єктами і включає (якщо відбувається продаж товару), по-перше, реальний аспект - одержання покупцем товару за гроші, по-друге, фінансовий аспект - плату покупцем грошей за товар. Дані по номенклатурі економічних суб'єктів і економічних операцій складають базу для народногосподарського обліку. Процес кругообігу продуктів і доходів характеризує різноманіття потоків продуктів, доходів, інвестицій та платежів, показує взаємозв'язки між секторами народного господарства і дає уявлення про те, які процеси охоплює народногосподарський облік.
Розвиток народногосподарського обліку протягом декількох останніх десятиліть, його становлення як методу одержання соціально-економічної інформації привели до формування систем національних рахунків.
2. Система національних рахунків
Системи національних рахунків почали розвиватися в другій половині ХХ сторіччя, коли задача комплексного макроекономічного аналізу і прогнозування, яку можна вирішити з їх допомогою, стала однією з першорядних.
Зростаюча інтернаціоналізація економіки різних країн і, особливо, перспективи європейської інтеграції, послужили причиною створення міжнародної системи національного рахівництва як найважливішого інструмента координації статистичних міжнародних рекомендацій в області економіки. У 1950 р. Організацією європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) була опублікована «Спрощена стандартна система національних рахунків», яка перетворена в 1958 р. у «Стандартну систему національного рахівництва» (СНР). Це було викликано необхідністю уніфікувати розробку СНР у різних країнах.
СНР неодноразово переглядалася і її удосконалювання привело до створення сучасної Системи Національного Рахівництва Об'єднаних Націй (SNA - System of National Accounts). У ній представлений план рахунків по обліку основних товарних і грошових потоків у виробництві, споживанні, нагромадженні і зовнішній торгівлі, рахунки інституціональних секторів, включений міжгалузевий баланс, виділяються фінансові сектори і потоки фінансових активів, введений баланс майна. Таким чином, система національного рахівництва являє собою міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни: валового внутрішнього продукту, валового національного продукту та ін. [5, с. 31].
Функції СНР визначаються тим, що національне рахівництво є інструментом, по-перше, економічної політики, по-друге, економічного прогнозування, по-третє, оцінки рівня життя різних груп населення і порівняння його з рівнем життя в інших країнах, по-четверте, зв'язку економічної теорії з практикою. За допомогою національних рахунків можна оцінювати структуру економіки, розробляти економічну політику і складати економічні прогнози на короткостроковий і тривалий періоди, а також - порівнювати окремі концепції економічної теорії. Показники СНР на практиці використовуються міжнародними організаціями (наприклад, ООН); державними установами (національними банками, міністерствами); науковими установами, громадськими організаціями; окремими приватними товариствами (наприклад, підприємців, споживачів).
3. Основні показники систем національних рахунків
Національні рахунки є балансовими побудовами чи системою взаємозалежних показників, що характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл і використання кінцевого продукту і національного доходу.
Найважливіші показники СНР: валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, чистий національний продукт, національний дохід, особисті доходи громадян і доходи, якими розпоряджаються.
Статистична служба ООН рекомендує використовувати валовий внутрішній продукт (ВВП) як основний показник для складання системи національних рахунків. ВВП являє собою сукупну вартість кінцевої продукції і послуг, зроблених протягом року підприємствами, розташованими на території даної країни, незалежно від їхньої національної приналежності. Таким чином, це продукт, створений у межах географічних границь даної держави певного періоду. Приміром, ВВП, створений в Україні в 2005 році дорівнює 424,74 млрд. гривень. [6].
Важливе місце займає також показник валового національного продукту (ВНП). ВНП являє собою сукупну вартість кінцевих (готових) товарів і послуг, зроблених за рік національними підприємствами як у країні, так і за її межами (незалежно від їхнього місцезнаходження).
Взаємозв'язок між ВВП і ВНП можна представити так:
ВВП = ВНП - сальдо розрахунків із закордонними країнами. Різниця між ВВП і ВНП для розвинутих країн складає в основному ±1% від ВВП. Багато країн як основний показник використовують ВНП, вважаючи його найбільш точним сумарним вимірником товарів і послуг, зроблених країною.
Для виключення подвійного рахунку при кількісному обчисленні ВВП необхідно враховувати тільки кінцеву продукцію, для чого треба виключити вартість проміжного споживання. Кінцева продукція - це товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання. Проміжна продукція - товари та послуги, що придбані виробниками і проходять подальшу переробку, або перепродаються кілька разів, перш ніж попасти кінцевому споживачеві.
Якщо враховувати проміжну продукцію на кожній стадії виробництва, то це приведе до багаторазового подвійного рахунку і спотворення реальної величини ВВП. Реальна ж вартість, що створена на кожній стадії виробництва, є доданою вартістю до тої, що була створена на попередній стадії. Тому ВВП ще визначають як суму доданої вартості, створену всіма виробниками і резидентами за певний період часу. Додана вартість розкладається на: вартість спожитого основного капіталу (амортизацію); заробітну плату до сплати податків з нарахуваннями на соціальне страхування; прибутки підприємств; відсоток на позичковий капітал; ренту; непрямі податки на бізнес.
Створеній у виробничому секторі доданій вартості відповідає формування доходів. Важливо зрозуміти, що будь-яке виробництво має «дві сторони»: заново створені продукти, тобто продукти, вироблені вперше, та створені одночасово з ними у процесі виробництва доходи. Якщо не враховувати непрямі податки та дотації, вартість заново створених продуктів (тобто частина випуску зверх проміжного споживання та амортизації) точно відповідає створеному у ході виробництва доходу. В цьому полягає фундаментальна симетрія між величиною доходів та чистою продукцією в СНР. Непрямі податки та дотації ускладнюють сприйняття цієї симетрії лише тому, що в СНР вони виглядають як чисті трансферти держави. Це приводить до того, що ринкова вартість заново створених продуктів відрізняється від суми заново утворених доходів на величину непрямих доходів, зменшених на суму дотацій [1, с. 233].
ВВП може обчислюватися в поточних ринкових цінах, що представляє його номінальне значення. Для одержання дійсної величини цього показника потрібно очистити ціни від впливу інфляції, тобто застосувати індекс цін, що дає реальне значення ВВП. Такий розрахунок називається дефліювання. Відношення номінального ВВП до реального ВВП показує збільшення ВВП за рахунок росту цін і називається ВВП-дефлятором.
У світовій практиці використовуються два методи виміру ВНП та ВВП.
Метод розрахунку за витратами. Величина ВНП або ВВП представляється як грошова оцінка кінцевих продуктів і послуг, зроблених за рік. Це значить, що потрібно підсумовувати усі витрати на придбання (споживання) кінцевого продукту. У показник ВНП (ВВП) входять:
Споживчі витрати населення (С).
Валові приватні внутрішні інвестиції (I).
Державні закупки товарів і послуг (G).
Чистий експорт (Еn), що представляє різницю між експортом і імпортом країни.
Усі ці витрати показують ринкову вартість річного виробництва:
GNP (GDP) = C + I + G + Еn.
Метод розрахунку за доходами. ВНП або ВВП, з іншого боку, складає суму доходів окремих осіб і підприємств (зарплата, відсоток, доходи від власності, прибуток корпорацій і рента) і визначається як сума винагород власників факторів виробництва. У цей показник також включені непрямі податки на підприємства і амортизація.
Обидва методи вважаються рівноцінними і дають однакову величину ВНП (ВВП).
Чистий внутрішній продукт. У ньому не враховуються амортизаційні відрахування (вартість засобів виробництва, зношених у процесі випуску продукції). ЧВП - це ринкова вартість річного обсягу виробництва за винятком спожитого капіталу.
ЧВП = ВВП - Амортизація
Національний дохід. Це зароблений дохід суспільства, дохід власників економічних ресурсів.
НД = ЧВП - непрямі податки на підприємців
Зміст відрахування непрямих податків у тому, що держава, стягуючи непрямі податки, нічого не вкладає у виробництво і тому її не можна розглядати як постачальника економічних ресурсів.
Особистий дохід являє собою отриманий дохід на відміну від НД, що є заробленим доходом. Особисті доходи обчислюються шляхом вирахування з НД сум, що не надходять у розпорядження населення і додавання трансфертних платежів, не зв'язаних з виконанням робіт, але поповнюючих доходи громадян. Тому з НД віднімають внески на соціальне страхування, податки з прибутку корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій і додають суми всіх трансфертних платежів.
Дохід, яким розпоряджуються, знаходиться в особистому розпорядженні членів суспільства. Його величина може бути отримана шляхом відрахування індивідуальних податків (прибуткового, на особисте майно, на спадщину) з особистого доходу.
Взаємозв'язок розглянутих вище макроекономічних показників можна представити в такий спосіб:
Валовий внутрішній продукт - амортизація =
Чистий внутрішній продукт
- непрямі податки на підприємців =
Національний дохід
- внески на соціальне страхування
- податки з прибутку корпорацій
- нерозподілені прибутки корпорацій
+ трансфертні платежі =
Особистий дохід
- податки на особистий дохід =
Дохід, яким розпоряджуються
Знання цих взаємозв'язків допоможе краще зрозуміти фінансову систему і соціальну політику держави в «змішаній економіці», де через податки перерозподіляється значна частина національного доходу.
Але слід відзначити, що вагомий вплив на підрахунки макроекономічних показників здійснює наявність в країні тіньової економіки. З точки зору обчислення тіньового сектору під ним розуміють створення офіційно незареєстрованої вартості товарів і послуг та відсутність її відображення в системі національних рахунків. До складових тіньової економіки входять: кримінальна економіка, нерозривно пов'язана з неконтрольованим грошовим обігом (незаконні валютні операції, наркобізнес, розкрадання, шахрайство, рекет, проституція, та ін.); ухилення від сплати податків; «паралельна економіка», тобто діяльність у домашніх господарствах та у сфері послуг; прихований сектор - діяльність підприємств, у т. ч. банків, у офшорних зонах, приписки, також зловживання службовим становищем посадових осіб, хабарництво, вимагання, корумпованість тощо.
Наявність тіньової економіки суттєво впливає на розширене відтворення: зменшує фінансові можливості суспільства щодо стимулювання сукупного попиту та пропозиції за рахунок зниження податкових надходжень до державного бюджету, зменшення грошових надходжень на банківські депозити (що веде до зменшення інвестицій) та приводить до відтоку капіталів за рубіж. Вплив на ринок найманої робочої сили є двояким: хоча незареєстрована діяльність зменшує фактичний рівень безробіття, але одночасно погіршує технологічні та соціально-економічні умови праці робітників, тому що не забезпечує їх належного соціального захисту - умов безпеки праці, тривалості робочого часу, гарантій оплати праці, виплат у зв'язку з непрацездатністю та ін.
Обсяги тіньової економіки в середині 90-х років були найнижчі в Японії (3%), Норвегії (5%), США (11%), Греції (20%), у країнах Східної Європи вище - в Угорщині та Польщі - 31%, Чехословаччині - 34%. В економіці України частка тіньового сектору у кінці 90-х рр. становила більш 40% ВВП (у 1990р. - 14%). До зростання тіньового сектору в цей період призвели такі незаконні види діяльності, як незаконні валютні операції, масове розкрадання державного майна в процесі приватизації, шахрайська діяльність багатьох інвестиційних компаній, корупція [4, с.492-493].
Але створення основ ринкової економіки в Україні та послідовне проведення економіко-правових перетворень (реформування податкової системи, усунення суперечностей законодавства), подальше адміністративне реформування дозволять суттєво знизити рівень тінізації української економіки і розширити фінансові можливості подальшого розвитку економіки нашої країни.
Основні поняття
Економічні суб'єкти economic subjects
Економічні операції economic operations
Валовий внутрішній продукт gross domestic product (GDP)
Валовий національний продукт gross national product (GNP)
Національний дохід national income
Xbcnbq dyenhіiyіq ghjlern net domestic product
Особистий дохід personal income
Дохід, яким розпоряджуються disposable income
Номінальний ВВП nominal gross domestic product
Реальний ВВП real gross domestic product
Дефлятор ВВП GDP deflator
Тіньова економіка hidden economy
Практикум
Вправа 1. Знайдіть правильні відповіді
1. Найважливішими факторами, що впливають на кругообіг продуктів та доходів, є:
а) споживання; в) дії держави та закордонних суб'єктів;
б) інвестиції (капіталовкладення); г) дії закордонних суб'єктів.
2. Додана вартість охоплює:
а) вартість спожитого основного капіталу;
б) заробітну плату та прибуток підприємств;
в) відсоток на позиковий капітал та ренту;
г) непрямі податки на бізнес.
Вправа 2. Знайдить правильну відповідь
1. Під поняттям «інституціональна одиниця» розуміється:
а) юридична особа;
б) економічна одиниця, що веде бухгалтерську звітність;
в) економічна одиниця, що самостійно приймає рішення;
г) економічна одиниця, який притаманні усі вищеназвані риси.
2. В системі національних рахунків поняття «кінцева продукція» означає:
а) вартість виготовленої продукції;
б) вартість виготовленої продукції мінус вартість проміжної продукції;
в) вартість товарів та послуг, які купують споживачі для кінцевого використання;
г) усі попередні відповіді вірні.
3. Трансфертні платежі - це:
а) виплати домашнім господарствам, не обумовлені додаванням з їх боку товарів та послуг;
б) виплати окремим громадянам;
в) виплати підприємцям;
г) всі відповіді невірні.
4. Якщо обсяг реального ВВП знизився на 6%, а чисельність населення зменшилась на 3 %, то:
а) реальний ВВП на душу населення знизився;
б) реальний ВВП на душу населення збільшився;
в) номінальний ВВП не змінився;
г) ціни знизились на 3%.
5. До ВВП, розрахованого як сума витрат, не входить:
а) валові інвестиції; в) державні витрати;
б) чистий експорт; г) заробітна плата.
6. Якщо обсяг номінального ВВП та рівень цін підвищились, то:
а) реальний ВВП не змінився;
б) реальний ВВП збільшився;
в) реальний ВВП зменшився;
г) ця інформація не дозволяє визначити динаміку реального ВВП.
7. Якщо з національного доходу відняти внески на соціальне страхування, податки з прибутку корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій і додати суми всіх трансфертних платежів, то отримана сума - це:
а) особистий дохід; в) чистий внутрішній продукт;
б) амортизація; г) дохід, яким розпоряджуються.
8. Дохід, яким розпоряджуються, - це
а) зарплатня, рента і дохід у формі відсотка на капітал;
б) зарплатня, рента і дохід у формі відсотка на капітал мінус податок на особистий дохід;
в) особистий дохід мінус індивідуальні податки;
г) всі відповіді невірні.
Вправа 3. Виконайте завдання
1. Охарактеризуйте проблеми обліку створеної в народному господарстві вартості в зв'язку зі зміною рівня цін і функціонуванням тіньової економіки.
2. Поясніть поняття валового внутрішнього продукту (ВВП). Які існують методи його виміру? Чому при розрахунку сукупного випуску продукції беруть до уваги тільки вартість кінцевих продуктів?
3. ВВП дорівнює 300 млрд. гривень. Споживчі витрати дорівнюють 210 млрд. гривень. Державні витрати 30 млрд. грн., а чистий експорт 6 млрд. грн. Розрахуйте:
а) величину інвестицій;
б) обсяг імпорту за умови, що експорт дорівнює 110 млрд. грн.;
в) ЧВП за умови, що сума амортизації дорівнює 25 млрд. грн.;
4. У цьому прикладі чистий експорт виражається додатною величиною. Чи може вона бути від'ємною? У якому випадку?
5. ВВП = 5000 млрд. дол., ЧВП = 4527 млрд. дол., непрямі податки = 366 млрд. дол. Визначте амортизацію і національний дохід.
Література
1. Базелер У., Сабов З., Хайнрих Й., Кох В. Основы экономической теории: принципы, проблемы, политика. Германский опыт и российский путь.- СПб, 2000. - Гл.9.
2. Курс экономической теории: Учебник / Под ред. Чепурина М.Н., Киселевой Е.А. - Киров, 1998. Гл. 11.
3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: Принципі, проблемі и политика. - М., 1992. Т 1. - Гл. 9.
4. Мочерний С. Політична економія: Навч. посіб. - К. 2002. - 687с.
5. Экономическая теория (политэкономия). Учебник / Под ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. - М., 1999, Гл. 22, 23, 24.
6. http: / www.ukrstat.gov.ua
Глава 13. Держава в економічній системі
Економічні функції держави
Протягом всієї історії людської цивілізації держава розглядалася як важлива складова економіки й один з основних економічних суб'єктів. Державні інститути споконвічно були покликані забезпечувати стабільність і ефективність господарських процесів. Але в різних економічних системах уявлення про ці категорії, а, отже, форми і методи взаємодії держави й економіки мали істотні відмінності.
Відповідно до найбільш розповсюдженої класифікації економічних систем, заснованої на пануванні тієї чи іншої форми власності і способу координації економічної діяльності, виділяють наступні моделі сучасних економічних систем: ринкова економіка, адміністративно-командна економіка (АКС), змішана економіка. Кожна з моделей має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту та пропозиції, ціноутворення, конкуренції. Регулятором АКС є жорстке централізоване державне керування всіма сторонами соціально-економічного розвитку країни на основі директивних планів. При тотальному всеосяжному державному регулюванні ефективність функціонування економіки в довгостроковому періоді невелика, тому що відсутність приватної ініціативи, економічної свободи, конкуренції обумовлює диктат виробника і монополізм держави, знищує стимули до ефективної праці й інновацій.
При стихійному ринковому розвитку без державного втручання виникають так звані «провали» ринку, тобто ситуації, коли ринковий механізм не забезпечує оптимального розподілу ресурсів. «Провали» ринку обумовлені недосконалою конкуренцією, неможливістю виробляти суспільні товари в необхідній кількості, існуванням зовнішніх ефектів, неповнотою інформації, економічною нестабільністю. Досягнення максимальної ефективності і підвищення рівня добробуту суспільства можливо тільки при поєднанні ринкових і державних регуляторів. Пошук оптимального співвідношення ринкових і державних регуляторів - складна і важлива задача.
Термін «змішана економіка» не має однозначного тлумачення, але найчастіше під ним розуміють наявність різних секторів економіки (приватного і державного), різноманіття форм власності, а також сполучення ринкового механізму і державного регулювання. Економічним механізмом постіндустріального розвитку стає поєднання ринкового і державного регулювання, при цьому основним регулятором економічних процесів є ринковий механізм, а державне регулювання економіки (ДРЕ) доповнює ринкові важелі. У процесі еволюції змішаної економіки здійснювався добір найбільш ефективних мір ДРЕ, що відповідають фундаментальним умовам функціонування ринкової економіки - економічній свободі і захисту прав приватної власності.
Історичні особливості, розмаїтість практики господарської діяльності обумовили існування різних теоретичних поглядів на роль держави в економіці. Ніхто з представників основних напрямків розвитку економічної думки не заперечує присутності держави в економіці. Розходження в поглядах полягають у тім наборі функцій, що визнаються за державою.
Економічні функції держави можна розділити на 3 групи. До першої групи відносяться функції, що забезпечують інституційно-правову основу діяльності економічних суб'єктів: законодавча і правоохоронна діяльність по захисту свободи особи і приватної власності, включаючи підтримку контрактної дисципліни; сприяння формуванню інститутів, корисних для розвитку економіки і суспільства, проведення необхідних реформ. Друга група функцій держави пов'язана з ліквідацією або компенсацією провалів ринку: національна оборона і безпека, захист від зовнішніх погроз; надання інших суспільних благ крім оборони й охорони правопорядку, це - охорона здоров'я, освіта і т.п. з метою розширення кола людей, що користуються цими благами, крім тих, хто в змозі оплачувати їх по реальній вартості; надання соціальних гарантій, захист уразливих шарів населення; захист суспільства від таких негативних побічних ефектів господарської діяльності, як руйнування навколишнього середовища; забезпечення екологічної безпеки. Третя група поєднує функції держави, спрямовані на підтримку нормального функціонування ринкового механізму (це проведення власне економічної політики у вузькому змісті): забезпечення макроекономічної стабільності (недопущення інфляції, згладжування циклічних коливань економіки), подолання наслідків економічних шоків, сприяння розвитку економіки.
Але варто враховувати, що такий розподіл функцій у значній мірі є умовним. Так, у процесі розвитку ринкової системи, виникають явища, що перешкоджають нормальному функціонуванню ринкового механізму, наприклад, монополії. Держава для підтримки конкурентного середовища повинна займатися антимонопольним регулюванням. Антимонопольне регулювання може здійснюватися як через встановлення певних правових обмежень, так і шляхом прямого контролю над цінами підприємств монополістів. Цю діяльність держави можна віднести і до першої, і до третьої групи функцій. В ринковій економіці економічні суб'єкти одержують доходи від використання у відтворювальному процесі факторів, що належать їм. Але деякі групи економічних суб'єктів (пенсіонери, інваліди, неповнолітні, вимушено безробітні) не можуть забезпечити себе таким шляхом, тому держава для створення сприятливого соціального клімату в суспільстві бере на себе обов'язок підтримувати нормальне існування названих груп. Цю функцію держави можна віднести і до першої, і до другої групи.
У процесі соціально-економічного розвитку змінювалися обсяг і пріоритетність економічних функцій держави. Так протягом 19 ст. діяльність держави в основному обмежувалася гарантією прав власності, проведенням життєво необхідних суспільних робіт, підтримкою законності і правопорядку, обороною країни, організацією грошового обігу. Досвід СРСР і східноєвропейських країн, а також привабливість ідеї централізованого планування привели багато країн до економіки, що характеризувалася більшою роллю держави. Перерозподіл доходів, тобто зниження доходів багатих і підвищення добробуту бідних, став розглядатися як одна з основних функцій держави. У період соціальних криз і економічних потрясінь (шоків) на перший план висувалися функції, пов'язані з забезпеченням макроекономічної стабільності. Це, наприклад, політика “Нового курсу” в США часів Великої депресії та індикативне планування у повоєнній Франції.
Міра державної участі в економіці визначається принципом: держава повинна робити те, чого не може робити ринок. Очевидно, що ринок у короткостроковому плані ефективніше, але він не взмозі вирішити всіх проблем економіки. Розширення функцій держави в сучасному суспільстві при збереженні ринкових свобод, інститутів, механізмів обумовлено підвищенням складності процесу соціально - економічного розвитку.
Багато фундаментальних проблем сучасного суспільства не можуть бути ефективно вирішені за допомогою тільки ринкових механізмів. Так, наприклад, соціальна сфера - одне з найважливіших джерел соціально-економічного розвитку: рівень освіти, кваліфікація, наукові дослідження, людський капітал впливають на темпи економічного росту. У свою чергу, якість людського капіталу залежить від охорони здоров'я, соціального забезпечення, стану навколишнього середовища.
За оцінками закордонних фахівців, підвищення тривалості освіти в США на один рік веде до збільшення ВВП на 5-15%. Віддача від вкладень в освіту в країнах, що розвиваються, ще вище: інвестиції в початкову освіту в країнах Центральної Африки забезпечують ріст ВВП на 24%, а в групі країн з низьким доходом у цілому - у середньому на 23% [8, с.28]. Ринок недоінвестує в людський капітал: нелегко запозичати гроші під майбутні доходи, оскільки людський капітал не може виступати забезпеченням кредиту. Отже, на державу лягає обов'язок по наданню освітніх послуг; вона повинна робити їх більш доступними.
Об'єктивне підвищення ролі держави пов'язано також з розробкою і впровадженням у виробництво нових технологій. Дослідження проблем віддачі інвестицій у НДДКР у розвинутих країнах показали, що її рівень коливається по країнах у межах 20-30%, а соціальна віддача перевищує 50%, що набагато більше, ніж віддача від вкладень в освіту. У роботах, присвячених аналізу факторів економічного росту, показано, що ріст душового доходу в значній мірі обумовлений збільшенням сукупної факторної продуктивності. Згідно з даними Р. Солоу, 87,5% приросту годинної продуктивності праці в 1909-1949 р. було забезпечено за рахунок фактора НТП. При використанні виробничої функції Кобба-Дугласа для розрахунку величини душового доходу в Республіці Корея (якби єдиним його фактором було нагромадження капіталу) у 1990 р. він повинний був би скласти тільки 2041 дол. (у цінах 1985 р.). Реальна ж величина душового доходу дорівнювала 6665 дол. [8, с.24]. Різниця пояснюється збільшенням віддачі від одиниці використовуваних у виробництві ресурсів, що є наслідком удосконалювання технологій. Ринок недоінвестує в розвиток технологій: як і у випадку освіти вкладення в технології не можуть виступати як забезпечення кредиту. Риск інвестицій в НДДКР вище, чим інші види інвестицій; технології мають і великі зовнішні ефекти: виграш суспільства від збільшення інвестицій у технології набагато перевищує виграш окремих підприємців і якщо держава самоусунеться зі сфери НДДКР, інвестиції в нові технології виявляться недостатніми.
Але не можна бачити в державному регулюванні економіки спосіб рішення всіх соціально-економічних проблем. Подібно тому, як є провали ринку, існують також провали держави. «Провали» держави - діяльність держави, що не дозволяє налагодити ефективне функціонування економічної системи. Подібна діяльність обумовлена тим, що уряди також користаються недосконалою інформацією, не завжди здатні цілком передбачати наслідки власних дій, можуть приймати рішення і застосовувати неадекватні методи ДРЕ під впливом виборців, груп спеціальних інтересів, політичних маніпуляцій і тім самим проводити неефективну політику.
Державне регулювання економіки спрямоване на реалізацію наступних цілей:
– раціональне використання обмежених ресурсів і досягнення економічної ефективності;
– забезпечення стабільного розвитку національної економіки;
– забезпечення конкурентноздатності вітчизняних товарів на світовому ринку;
– відстоювання державних і суспільних інтересів, досягнення соціальної згоди в суспільстві.
Державне регулювання економіки - складова частина процесу відтворення, об'єктивна необхідність ДРЕ пояснюється потребою подолання недоліків ринкового саморегулювання і виконання економічних функцій держави. З цього погляду ДРЕ - чистий суспільний товар, попит на який формують домашні господарства, фірми, громадські організації, а пропозицію формує держава.
...Подобные документы
Методологія вивчення економічної теорії. Економічна модель, величини, що задіяні в її побудові. Характеристика ресурсів, що використовуються для виробництва благ. Сутність виробничої функції. Економічна ситуація, економічна доктрина, економічна програма.
шпаргалка [176,1 K], добавлен 19.08.2010Історичні етапи розвитку економічної думки. Економічні закони, принципи та категорії. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Сутність та типи економічних систем. Форми організації суспільного виробництва. Грошовий обіг та його закони.
курс лекций [197,0 K], добавлен 10.11.2010Економічні потреби суспільства: сутність і класифікація. Технологічний спосіб виробництва. Роль НТП в розвитку технологічного способу виробництва. Економічна система й економічний лад суспільства. Сучасні соціально-економічні системи та їх еволюція.
контрольная работа [37,6 K], добавлен 08.12.2010Дослідження історії виникнення, окреслення основних етапів і напрямів розвитку економічної теорії у світі і в Україні. Взаємозв’язок макро- і мікроекономічних процесів, економічної теорії і економічної політики. Методи та функції економічної теорії.
реферат [34,7 K], добавлен 02.12.2010Початок самостійного розвитку економічної теорії. Виникнення політичної економії. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом. Розвиток відносин власності в Україні. Еволюція форм організації суспільного виробництва.
шпаргалка [138,9 K], добавлен 27.11.2010Соціально-економічна структура суспільства: відносини власності на засоби виробництва і споживання. Зв'язок економічної культури з політичною та правовою. Економічна поведінка та ринкові принципи господарювання: наймана праця, підприємництво, франчайзинг.
презентация [1,0 M], добавлен 18.11.2015Зміст економічної системи та її структурні елементи. Рівні економічної системи та їхні основні суб’єкти. Відносини власності як елемент економічної системи. Новітні тенденції у розвитку відносин власності.
курсовая работа [44,8 K], добавлен 10.04.2007Сутність та класифікація економічних наук. Предмет економічної теорії та еволюція його визначення різними школами. Економічна теорія як теоретико-методологічна база інших економічних наук. Неоінституційна парадигма у сучасній економічній думці.
курсовая работа [61,5 K], добавлен 23.09.2011Еволюція і предмет економічної теорії як науки. Еластичність попиту і пропозиції та методи їх визначення. Капітал підприємства, його кругообіг і обіг. Визначення ціни і обсягу виробництва фірмою в різних моделях ринку. Сукупний попит і його складові.
курс лекций [873,9 K], добавлен 28.05.2013Способи використання обмежених ресурсів як головна проблема економіки. Економічна діяльність як предмет економічної науки. Види економічної діяльності, їх характеристика. Блоки галузей в суспільному виробництві. Результати економічної діяльності.
курсовая работа [138,6 K], добавлен 04.02.2015Класична школа економічної науки. Провідні представники неокласичного напряму. Економічні ідеї марксизму. Синтетична теорія А. Маршалла. Актуальні проблеми сучасної економіки. Методи вивчення і теоретичні джерела у формуванні сучасної економічної теорії.
реферат [58,3 K], добавлен 06.07.2015Визначення організації та форми організації кожної зі сторін суспільного виробництва, продуктивних сил і відносин економічної власності. Характеристика натурального господарства. Причини виникнення товарного виробництва. Власність як економічна категорія.
реферат [18,7 K], добавлен 03.02.2010Економічна рівновага і циклічність, та їх формування. Розвиток економічної теорії. Фази економічного циклу в їхній послідовності та взаємозв’язку. Середні і малі цикли. Довгі хвилі в економіці та їхній вплив на структуру суспільного виробництва.
контрольная работа [55,3 K], добавлен 14.10.2008Розвиток економічних теорій. Економічна думка стародавнього світу. Економічна думка Індії. Давньогрецькі автори. Джерела економічної думки Середньовіччя. Інтереси торгової буржуазії. Монетарний меркантилізм. Розвиток економічної теорії в XVll-XlX ст.
реферат [32,9 K], добавлен 04.12.2008Вплив на сукупну пропозицію нецінових факторів. Характеристика пропозиції в довгостроковому періоді. Теорія негнучкої заробітної плати та неправильних уявлень працівників. Заходи економічної політики, спрямовані на стимулювання сукупної пропозиції.
реферат [85,9 K], добавлен 12.05.2015Принципи, категорії і закони економічної науки. Поділ праці та економічна діяльність. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво. Сутність підприємництва та його організаційно-економічні форми. Формування глобальної економічної системи.
курс лекций [2,2 M], добавлен 28.11.2010Предмет історії економічної думки. Періодизація господарського розвитку суспільства. Основні риси феодального господарства у Європі. Меркантилізм як перша економічна концепція доринкової економічної теорії. Перехід до інформаційно-технологічної революції.
шпаргалка [194,3 K], добавлен 15.11.2014Суть та складові елементи економічної системи. Класифікація економічних систем за типом власності. Характеристики економічних систем та їх функцій. Особливості становлення економічної системи в Україні. Економічна політика України на сучасному етапі.
курсовая работа [78,9 K], добавлен 17.03.2012Власність як основа економічного ладу суспільства. Сутність економічної системи, її структура та класифікація. Типи та форми власності, їх еволюція. Закон відповідності економічних відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Способи виробництва.
презентация [102,5 K], добавлен 24.09.2015Неоінституціоналізм як особлива економічна теорія. Головні поняття системи прав власності Р. Коуза: "специфікація", "розмивання". Теорія суспільного вибору Дж. Б'юкенена. Розробка мікроекономічного фундаменту концепції людського капіталу по Г. Беккеру.
контрольная работа [34,8 K], добавлен 17.08.2011