На рис. 11.3, б диференційна рента може бути показана за допомогою кривих граничних витрат (МС) і середніх сукупних витрат (АТС) для двох випадків. Якщо в першому - дифрента має місце (див. рис. 11.3а), то в другому - вона відсутня, бо ціна нафти і витрати її здобичі співпадають через більш глибокі поклади нафти (див. рис. 11.3б).

4. “Крива Лоренца” та проблеми соціальної справедливості

Найбільш загальною причиною диференціації доходів населення у розвинутій ринковій економіці являється відчуження осіб найманої праці від засобів виробництва і праці. У випадку соціалізації капіталістичної економіки, пов'язаної з перерозподілом додаткового продукту, зменшується диференціація населення по доходах (наприклад, в Швеції, Японії).

Ступінь нерівномірності в доходах населення вимірюють за допомогою децильного коефіцієнту, коефіцієнту Джині, кривої Лоренца. Децильний коефіцієнт визначають шляхом відношення рівня доходів 10% найбільш багатого населення до 10% доходів найбільш бідних прошарків населення. Так, в Україні по деяким оцінкам децильний коефіцієнт складав в 2006 р. ~ 14, а з врахуванням покриття доходів ~ 40. В західноєвропейських країнах децильний коефіцієнт складає = 4ч7.

Для виміру фактичного розподілу доходів (вертикальний розподіл) використовують “криву Лоренца” і “коефіцієнт Джині”, що показують, яка доля сукупного доходу припадає на кожну групу населення. Це дозволяє мати уявлення про рівень економічної нерівності в даній державі.

“Крива Лоренца” - метод графічного зображення ступеня нерівномірності розподілу доходу - подана на рис. 11.4.

Рисунок 11.4 - “Крива Лоренца”

Лінія рівномірного розподілу прибутків подана на графіку діагоналлю. Якщо прийняти величину прибутку і кількість населення за 100%, то промінь ОА покаже абсолютно рівномірний розподіл сукупного прибутку між всіма групами населення.

Абсолютно нерівномірний розподіл співпав би з осями координат, але оскільки “понадбідні” і “понадбагатші” являють собою незначну частину ринкового суспільства, то перед нами буде деяка крива (“Крива Лоренца”), відходження якої від діагоналі показує ступінь розподілу прибутків.

Для обчислення конкретного рівня нерівності в розподілі прибутків поступають так: розмір ділянки, обмежену лініями рівномірного і нерівномірного розподілу прибутків, відносять до розміру ділянки трикутника ОАВ. Одержаний результат називають “коефіцієнт Джині”.

Якщо “коефіцієнт Джині” близький до нуля, суспільство знаходиться в стані рівноваги; при коефіцієнті, який дорівнює одиниці, - у ситуації “жебрачної більшості” та “понадбагатшої меншості”. Соціальна ринкова економіка виключає такі крайності завдяки державній політиці доходів. Перерозподіл прибутків уряд здійснює прямим та побічним методами через:

- трансфертні платежі, допомагаючи таким чином малозабезпеченим;

- “регулювання цін” на соціально важливу продукцію;

- індексацію фіксованих доходів і трансфертних платежів;

- “обов'язковий мінімум зарплати” як бази для оплати праці на підприємствах;

- “прогресивне оподаткування”, при якому податкова ставка збільшується із зростанням номінального прибутку.

Ринковий розподіл породжує зайву майнову диференціацію. Але він якоюсь мірою у змозі компенсувати цю несправедливість економічною ефективністю виробництва, яка задовольняє сукупний продукт у розмірах, достатніх для підтримання малозабезпечених за допомогою трансфертних платежів і значних соціальних програм.

“Справедливий” розподіл означає (і це доказала практика) підрив стимулів і ефективності в роботі, соціальне утримання, яке завершується звичайно тим, що справедливо розподіляти стає просто нема що.

З цих позицій доводиться визначити, що “несправедлива економічна ефективність” сьогодні має об'єктивну перевагу перед “неефективною соціальною справедливістю”. І хоча їх зближення складає зміст соціально-економічного прогресу, в найближчий історичний період названа альтернатива збереже свою жорстку однозначність. Принцип ринкової стратегії у сфері прибутків можна сформулювати так: “Всі не можуть бути багатими, але ніхто не повинен бути бідним”.

Основні поняття

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь

1. Згідно поглядів Маркса суть економічних відносин між працею та капіталом - це:

а) експлуатація праці капіталом; в) взаємна експлуатація;

б) відсутність експлуатації; г) експлуатація капіталу праць.

2. Згідно неокласичному підходу суть економічних відносин між працею та капіталом - це:

а) експлуатація праці капіталом; в) взаємна експлуатація;

б) відсутність експлуатації; г) експлуатація капіталу праць.

3. Що не являється формою вираження додаткової вартості:

а) прибуток; б) заробітна плата; в) земельна рента; г) відсоток.

4. Реальна заробітна плата - це:

а) сума, нарахована за певний період;

б) заробітна плата за винятком податків;

в) сума, нарахована за визначену роботу;

г) сукупність товарів і послуг, яку можна купити за заробіток за винятком податків.

5. Соціальні трансферти - це:

а) одна з форм заробітної плати;

б) адресні виплати держави окремим верствам населення;

в) виплати держави населенню завжди в грошевій формі;

г) індексація фіксованих прибутків.

6. Рента - це:

а) плата за використання будь-якого ресурсу;

б) частина орендної плати;

в) плата за використання ресурсів, пропозиція яких обмежена;

г) правильні відповіді: б), в).

7. Передумовою стабільного суспільства в розвиненій державі певно є:

а) наявність великої кількості багатих людей;

б) наявність великої кількості бідних людей;

в) формування середнього класу;

г) правильні відповіді б) і в).

8. Крива Лоренца відображає:

а) абсолютну нерівність у розподілі доходів;

б) абсолютну рівність у розподілі доходів;

в) фактичний розподіл трансфертів;

г) фактичний розподіл доходів.

9. Збільшення нерівномірності розподілу доходів може бути показано за допомогою кривої Лоренца:

а) переміщенням кривої фактичного розподілу ближче до бісектриси;

б) переміщенням кривої фактичного розподілу доходів вліво від бісектриси;

в) переміщенням кривої фактичного розподілу далі вправо від бісектриси;

г) збігом кривої фактичного розподілу доходів вліво від бісектриси.

10. Державна політика доходів в умовах ринкової економіки націлена на:

а) обмеження зростання особистих доходів;

б) підтримку рівномірності розподілу доходів;

в) перерозподіл доходів через систему оподаткування та соціальних виплат;

г) регламентування рівня заробітної плати в усіх галузях народного господарства.

Вправа 2. Виконайте завдання

1. Уважно проаналізувавши графік, дайте відповідь на такі запитання:

а) як можна визначати рівень заробітної плати, користуючись теорією граничної продуктивності факторів виробництва;

б) що представлено на рисунку: попит і пропозиція на працю окремої конкурентної фірми або на конкурентному ринку праці?

MRC - граничні витрати на ресурс;

MRP - граничний продукт праці в грошовому вираженні;

W - ставка заробітної плати;

L - кількість праці;

E - точка рівноваги.

2. Очікувана норма прибутку при вкладі капіталу у виробництво нового класу відеомагнітофонів складає 12%. Чи буде здійснюватись цей проект інвестицій при став відсотка, який дорівнює 3%, 8%, 13%?

3. Ви володієте визначеною грошовою сумою. Перед Вами відкриваються альтернативні шляхи використання грошей: купити земельну ділянку, помістити на срочний вклад в банк. В якому випадку Ви зупините свій вибір на покупці землі? Які економічні показники Ви враховуєте при цьому? Яка теоретична формула для визначення ціни земельної частки?

4. Президент компанії, відомий співак можуть заробляти сотні тисяч доларів в рік, а звичайний службовець - в багато разів менше. Проаналізуйте ці відмінності в заробітній платі й сформулюйте відповідь на наступне запитання: які фактори лежать в основі диференціації ставок заробітної платні?

5. Що представляють собою осяжні і неосяжні форми капіталу: це - а) гроші? б) верстати? в) патенти? г) Ваші знання, здобутки за роки навчання в університеті?

6. П'ять осіб отримують дохід відповідно у розмірі 100, 150, 250, 500, 1000 доларів. Побудуйте криву Лоренцо для такої економіки з 5 осіб та дайте пояснення.

Література

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К., 2006. - Гл.13.

2. Экономическая теория (политэкономия): Учебник / Под общ. ред. акад. В.И. Видяпина, акад. Г.П. Журавлевой. - М., 2004. - Гл.11.

3. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К., 2002. - Гл.12, 14, 18.

4. Політична економія: Навч. посіб. для студентів / За ред. проф. С.І. Архієреєва, доц. В.С. Духова, доц. Н.Б. Решетняк. - Харків, 2006. - Гл.13, 17.

Глава 12. Макроекономічний аналіз: народногосподарський облік і система національних рахунків

1. Процес кругообігу продуктів і доходів

Макроекономіка - це розділ економічної теорії, покликаний з'ясувати, як функціонує економічна система в цілому. Тому варто уявити народне господарство не просто як сукупність підприємств, домашніх господарств, галузей, а як органічне ціле, систему, що самовідтворюється.

У мікроекономіці розглядався процес створення матеріальних благ і послуг. Але потрібно уявити, що він здійснюється безупинно. При цьому постійно відновлюється суспільний продукт, економічні ресурси й економічні відносини між суб'єктами, що господарюють. Одночасно з цим відбувається кругообіг товарів і грошей. Усе це створює умови для безупинного продовження, поновлення і повторення всіх економічних процесів.

У сучасному суспільстві при розвинутому обміні у кругообігу товарів і грошей беруть участь різні економічні суб'єкти: підприємства, домашні господарства, держава, фінансові установи, закордонні суб'єкти. Взаємозв'язки між ними встановлюються за допомогою руху потоку грошей і потоку товарів. Спрощена схема кругообігу ресурсів, продуктів і доходів зображена на рис. 12.1.

Теоретично рівновага в економіці забезпечується, якщо суми зустрічних потоків продуктів або ресурсів і грошей у кожного суб'єкта будуть рівними. Однак на практиці ця рівність постійна порушується і не всі товари можуть бути продані. Що ж впливає на процес кругообігу товарів і доходів? Найважливішими факторами в кругообігу є: споживання, заощадження, інвестиції, дії держави і зовнішньоекономічних суб'єктів. Споживання виражає загальний споживчий чи платоспроможний попит. Заощадження, якщо вони зберігаються у фінансових установах, є основою інвестицій (капіталовкладень). Дії держави і закордонних суб'єктів здатні впливати на зміни споживання, заощаджень та інвестицій. Вплив держави на споживання і заощадження домогосподарств та інвестицій підприємств здійснюється через збирання податків та виплату трансфертів і субсидій (рис. 12.1). Діяльність державних підприємств потребує купівлі ресурсів та продажу продукції, оплати державних закупівель, що здійснюються на ринках ресурсів та продуктів.

-------------- - потік грошей

_________ - потік продуктів та ресурсів

Рисунок 12.1 - Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів у національному господарстві

Для одержання соціально-економічної інформації про кругообіг товарів і доходів використовується метод народногосподарського обліку. Під народногосподарським обліком розуміється система організованого і систематичного виміру соціально-економічних процесів у всіх ланках народного господарства. Ця система охоплює три види обліку: оперативний, бухгалтерський і статистичний.

Оперативний облік ведеться для спостереження і контролю за окремими сторонами виробничо-господарської діяльності фірм, які не одержують відображення в бухгалтерських рахунках. Джерелом даних служить первинна документація, що складається з ряду конкретних операцій.

Бухгалтерський облік базується на безупинній (суцільній) і документальній реєстрації всіх господарських операцій фірм із товарно-матеріальними цінностями і коштами. Дані обліку використовуються в статистиці.

Статистичний облік націлений на одержання узагальнюючої, зведеної інформації, необхідної для одержання кількісної характеристики народного господарства, його галузей і регіонів. Цей вид обліку, виходячи з даних оперативного і бухгалтерського обліку, припускає їхній збір, обробку, економічний аналіз на основі поточної державної звітності, переписів, одноразових обстежень і спостережень.

Оскільки народногосподарський облік заснований на бухгалтерському принципі подвійного запису, він дозволяє складати балансові таблиці, що відбивають в цілісному виді рух товарів і доходів між основними учасниками суспільного виробництва.

Опис кругообігу товарів і доходів вимагає введення понять економічних суб'єктів (господарських одиниць). Як базову одиницю обліку в міжнародній системі використовують поняття інституціональної одиниці, під якою розуміється економічна одиниця, що володіє єдністю поводження і самостійністю в прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності. Вона веде бухгалтерську звітність і є юридичною особою.

Національна економіка складається з інституціональних одиниць-резидентів. До них відносяться економічні одиниці, що функціонують на даній території більш року. Нерезиденти - це інституціональні одиниці, що не відносяться до національної економіки.

Усі господарські суб'єкти взаємодіють через здійснення визначених економічних операцій. Економічні операції - елементарні акти господарської діяльності. Операцією називається переміщення, створення чи руйнування товарів, послуг, прав. Кожна операція реєструється між двома економічними суб'єктами і включає (якщо відбувається продаж товару), по-перше, реальний аспект - одержання покупцем товару за гроші, по-друге, фінансовий аспект - плату покупцем грошей за товар. Дані по номенклатурі економічних суб'єктів і економічних операцій складають базу для народногосподарського обліку. Процес кругообігу продуктів і доходів характеризує різноманіття потоків продуктів, доходів, інвестицій та платежів, показує взаємозв'язки між секторами народного господарства і дає уявлення про те, які процеси охоплює народногосподарський облік.

Розвиток народногосподарського обліку протягом декількох останніх десятиліть, його становлення як методу одержання соціально-економічної інформації привели до формування систем національних рахунків.

2. Система національних рахунків

Системи національних рахунків почали розвиватися в другій половині ХХ сторіччя, коли задача комплексного макроекономічного аналізу і прогнозування, яку можна вирішити з їх допомогою, стала однією з першорядних.

Зростаюча інтернаціоналізація економіки різних країн і, особливо, перспективи європейської інтеграції, послужили причиною створення міжнародної системи національного рахівництва як найважливішого інструмента координації статистичних міжнародних рекомендацій в області економіки. У 1950 р. Організацією європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) була опублікована «Спрощена стандартна система національних рахунків», яка перетворена в 1958 р. у «Стандартну систему національного рахівництва» (СНР). Це було викликано необхідністю уніфікувати розробку СНР у різних країнах.

СНР неодноразово переглядалася і її удосконалювання привело до створення сучасної Системи Національного Рахівництва Об'єднаних Націй (SNA - System of National Accounts). У ній представлений план рахунків по обліку основних товарних і грошових потоків у виробництві, споживанні, нагромадженні і зовнішній торгівлі, рахунки інституціональних секторів, включений міжгалузевий баланс, виділяються фінансові сектори і потоки фінансових активів, введений баланс майна. Таким чином, система національного рахівництва являє собою міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни: валового внутрішнього продукту, валового національного продукту та ін. [5, с. 31].

Функції СНР визначаються тим, що національне рахівництво є інструментом, по-перше, економічної політики, по-друге, економічного прогнозування, по-третє, оцінки рівня життя різних груп населення і порівняння його з рівнем життя в інших країнах, по-четверте, зв'язку економічної теорії з практикою. За допомогою національних рахунків можна оцінювати структуру економіки, розробляти економічну політику і складати економічні прогнози на короткостроковий і тривалий періоди, а також - порівнювати окремі концепції економічної теорії. Показники СНР на практиці використовуються міжнародними організаціями (наприклад, ООН); державними установами (національними банками, міністерствами); науковими установами, громадськими організаціями; окремими приватними товариствами (наприклад, підприємців, споживачів).

3. Основні показники систем національних рахунків

Національні рахунки є балансовими побудовами чи системою взаємозалежних показників, що характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл і використання кінцевого продукту і національного доходу.

Найважливіші показники СНР: валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, чистий національний продукт, національний дохід, особисті доходи громадян і доходи, якими розпоряджаються.

Статистична служба ООН рекомендує використовувати валовий внутрішній продукт (ВВП) як основний показник для складання системи національних рахунків. ВВП являє собою сукупну вартість кінцевої продукції і послуг, зроблених протягом року підприємствами, розташованими на території даної країни, незалежно від їхньої національної приналежності. Таким чином, це продукт, створений у межах географічних границь даної держави певного періоду. Приміром, ВВП, створений в Україні в 2005 році дорівнює 424,74 млрд. гривень. [6].

Важливе місце займає також показник валового національного продукту (ВНП). ВНП являє собою сукупну вартість кінцевих (готових) товарів і послуг, зроблених за рік національними підприємствами як у країні, так і за її межами (незалежно від їхнього місцезнаходження).

Взаємозв'язок між ВВП і ВНП можна представити так:

ВВП = ВНП - сальдо розрахунків із закордонними країнами. Різниця між ВВП і ВНП для розвинутих країн складає в основному ±1% від ВВП. Багато країн як основний показник використовують ВНП, вважаючи його найбільш точним сумарним вимірником товарів і послуг, зроблених країною.

Для виключення подвійного рахунку при кількісному обчисленні ВВП необхідно враховувати тільки кінцеву продукцію, для чого треба виключити вартість проміжного споживання. Кінцева продукція - це товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання. Проміжна продукція - товари та послуги, що придбані виробниками і проходять подальшу переробку, або перепродаються кілька разів, перш ніж попасти кінцевому споживачеві.

Якщо враховувати проміжну продукцію на кожній стадії виробництва, то це приведе до багаторазового подвійного рахунку і спотворення реальної величини ВВП. Реальна ж вартість, що створена на кожній стадії виробництва, є доданою вартістю до тої, що була створена на попередній стадії. Тому ВВП ще визначають як суму доданої вартості, створену всіма виробниками і резидентами за певний період часу. Додана вартість розкладається на: вартість спожитого основного капіталу (амортизацію); заробітну плату до сплати податків з нарахуваннями на соціальне страхування; прибутки підприємств; відсоток на позичковий капітал; ренту; непрямі податки на бізнес.

Створеній у виробничому секторі доданій вартості відповідає формування доходів. Важливо зрозуміти, що будь-яке виробництво має «дві сторони»: заново створені продукти, тобто продукти, вироблені вперше, та створені одночасово з ними у процесі виробництва доходи. Якщо не враховувати непрямі податки та дотації, вартість заново створених продуктів (тобто частина випуску зверх проміжного споживання та амортизації) точно відповідає створеному у ході виробництва доходу. В цьому полягає фундаментальна симетрія між величиною доходів та чистою продукцією в СНР. Непрямі податки та дотації ускладнюють сприйняття цієї симетрії лише тому, що в СНР вони виглядають як чисті трансферти держави. Це приводить до того, що ринкова вартість заново створених продуктів відрізняється від суми заново утворених доходів на величину непрямих доходів, зменшених на суму дотацій [1, с. 233].

ВВП може обчислюватися в поточних ринкових цінах, що представляє його номінальне значення. Для одержання дійсної величини цього показника потрібно очистити ціни від впливу інфляції, тобто застосувати індекс цін, що дає реальне значення ВВП. Такий розрахунок називається дефліювання. Відношення номінального ВВП до реального ВВП показує збільшення ВВП за рахунок росту цін і називається ВВП-дефлятором.

У світовій практиці використовуються два методи виміру ВНП та ВВП.

Метод розрахунку за витратами. Величина ВНП або ВВП представляється як грошова оцінка кінцевих продуктів і послуг, зроблених за рік. Це значить, що потрібно підсумовувати усі витрати на придбання (споживання) кінцевого продукту. У показник ВНП (ВВП) входять:

Споживчі витрати населення (С).

Валові приватні внутрішні інвестиції (I).

Державні закупки товарів і послуг (G).

Чистий експорт (Еn), що представляє різницю між експортом і імпортом країни.

Усі ці витрати показують ринкову вартість річного виробництва:

GNP (GDP) = C + I + G + Еn.

Метод розрахунку за доходами. ВНП або ВВП, з іншого боку, складає суму доходів окремих осіб і підприємств (зарплата, відсоток, доходи від власності, прибуток корпорацій і рента) і визначається як сума винагород власників факторів виробництва. У цей показник також включені непрямі податки на підприємства і амортизація.

Обидва методи вважаються рівноцінними і дають однакову величину ВНП (ВВП).

Чистий внутрішній продукт. У ньому не враховуються амортизаційні відрахування (вартість засобів виробництва, зношених у процесі випуску продукції). ЧВП - це ринкова вартість річного обсягу виробництва за винятком спожитого капіталу.

ЧВП = ВВП - Амортизація

Національний дохід. Це зароблений дохід суспільства, дохід власників економічних ресурсів.

НД = ЧВП - непрямі податки на підприємців

Зміст відрахування непрямих податків у тому, що держава, стягуючи непрямі податки, нічого не вкладає у виробництво і тому її не можна розглядати як постачальника економічних ресурсів.

Особистий дохід являє собою отриманий дохід на відміну від НД, що є заробленим доходом. Особисті доходи обчислюються шляхом вирахування з НД сум, що не надходять у розпорядження населення і додавання трансфертних платежів, не зв'язаних з виконанням робіт, але поповнюючих доходи громадян. Тому з НД віднімають внески на соціальне страхування, податки з прибутку корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій і додають суми всіх трансфертних платежів.

Дохід, яким розпоряджуються, знаходиться в особистому розпорядженні членів суспільства. Його величина може бути отримана шляхом відрахування індивідуальних податків (прибуткового, на особисте майно, на спадщину) з особистого доходу.

Взаємозв'язок розглянутих вище макроекономічних показників можна представити в такий спосіб:

Валовий внутрішній продукт - амортизація =

Чистий внутрішній продукт

- непрямі податки на підприємців =

Національний дохід

- внески на соціальне страхування

- податки з прибутку корпорацій

- нерозподілені прибутки корпорацій

+ трансфертні платежі =

Особистий дохід

- податки на особистий дохід =

Дохід, яким розпоряджуються

Знання цих взаємозв'язків допоможе краще зрозуміти фінансову систему і соціальну політику держави в «змішаній економіці», де через податки перерозподіляється значна частина національного доходу.

Але слід відзначити, що вагомий вплив на підрахунки макроекономічних показників здійснює наявність в країні тіньової економіки. З точки зору обчислення тіньового сектору під ним розуміють створення офіційно незареєстрованої вартості товарів і послуг та відсутність її відображення в системі національних рахунків. До складових тіньової економіки входять: кримінальна економіка, нерозривно пов'язана з неконтрольованим грошовим обігом (незаконні валютні операції, наркобізнес, розкрадання, шахрайство, рекет, проституція, та ін.); ухилення від сплати податків; «паралельна економіка», тобто діяльність у домашніх господарствах та у сфері послуг; прихований сектор - діяльність підприємств, у т. ч. банків, у офшорних зонах, приписки, також зловживання службовим становищем посадових осіб, хабарництво, вимагання, корумпованість тощо.

Наявність тіньової економіки суттєво впливає на розширене відтворення: зменшує фінансові можливості суспільства щодо стимулювання сукупного попиту та пропозиції за рахунок зниження податкових надходжень до державного бюджету, зменшення грошових надходжень на банківські депозити (що веде до зменшення інвестицій) та приводить до відтоку капіталів за рубіж. Вплив на ринок найманої робочої сили є двояким: хоча незареєстрована діяльність зменшує фактичний рівень безробіття, але одночасно погіршує технологічні та соціально-економічні умови праці робітників, тому що не забезпечує їх належного соціального захисту - умов безпеки праці, тривалості робочого часу, гарантій оплати праці, виплат у зв'язку з непрацездатністю та ін.

Обсяги тіньової економіки в середині 90-х років були найнижчі в Японії (3%), Норвегії (5%), США (11%), Греції (20%), у країнах Східної Європи вище - в Угорщині та Польщі - 31%, Чехословаччині - 34%. В економіці України частка тіньового сектору у кінці 90-х рр. становила більш 40% ВВП (у 1990р. - 14%). До зростання тіньового сектору в цей період призвели такі незаконні види діяльності, як незаконні валютні операції, масове розкрадання державного майна в процесі приватизації, шахрайська діяльність багатьох інвестиційних компаній, корупція [4, с.492-493].

Але створення основ ринкової економіки в Україні та послідовне проведення економіко-правових перетворень (реформування податкової системи, усунення суперечностей законодавства), подальше адміністративне реформування дозволять суттєво знизити рівень тінізації української економіки і розширити фінансові можливості подальшого розвитку економіки нашої країни.

Основні поняття

Економічні суб'єкти economic subjects

Економічні операції economic operations

Валовий внутрішній продукт gross domestic product (GDP)

Валовий національний продукт gross national product (GNP)

Національний дохід national income

Xbcnbq dyenhіiyіq ghjlern net domestic product

Особистий дохід personal income

Дохід, яким розпоряджуються disposable income

Номінальний ВВП nominal gross domestic product

Реальний ВВП real gross domestic product

Дефлятор ВВП GDP deflator

Тіньова економіка hidden economy

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильні відповіді

1. Найважливішими факторами, що впливають на кругообіг продуктів та доходів, є:

а) споживання; в) дії держави та закордонних суб'єктів;

б) інвестиції (капіталовкладення); г) дії закордонних суб'єктів.

2. Додана вартість охоплює:

а) вартість спожитого основного капіталу;

б) заробітну плату та прибуток підприємств;

в) відсоток на позиковий капітал та ренту;

г) непрямі податки на бізнес.

Вправа 2. Знайдить правильну відповідь

1. Під поняттям «інституціональна одиниця» розуміється:

а) юридична особа;

б) економічна одиниця, що веде бухгалтерську звітність;

в) економічна одиниця, що самостійно приймає рішення;

г) економічна одиниця, який притаманні усі вищеназвані риси.

2. В системі національних рахунків поняття «кінцева продукція» означає:

а) вартість виготовленої продукції;

б) вартість виготовленої продукції мінус вартість проміжної продукції;

в) вартість товарів та послуг, які купують споживачі для кінцевого використання;

г) усі попередні відповіді вірні.

3. Трансфертні платежі - це:

а) виплати домашнім господарствам, не обумовлені додаванням з їх боку товарів та послуг;

б) виплати окремим громадянам;

в) виплати підприємцям;

г) всі відповіді невірні.

4. Якщо обсяг реального ВВП знизився на 6%, а чисельність населення зменшилась на 3 %, то:

а) реальний ВВП на душу населення знизився;

б) реальний ВВП на душу населення збільшився;

в) номінальний ВВП не змінився;

г) ціни знизились на 3%.

5. До ВВП, розрахованого як сума витрат, не входить:

а) валові інвестиції; в) державні витрати;

б) чистий експорт; г) заробітна плата.

6. Якщо обсяг номінального ВВП та рівень цін підвищились, то:

а) реальний ВВП не змінився;

б) реальний ВВП збільшився;

в) реальний ВВП зменшився;

г) ця інформація не дозволяє визначити динаміку реального ВВП.

7. Якщо з національного доходу відняти внески на соціальне страхування, податки з прибутку корпорацій, нерозподілені прибутки корпорацій і додати суми всіх трансфертних платежів, то отримана сума - це:

а) особистий дохід; в) чистий внутрішній продукт;

б) амортизація; г) дохід, яким розпоряджуються.

8. Дохід, яким розпоряджуються, - це

а) зарплатня, рента і дохід у формі відсотка на капітал;

б) зарплатня, рента і дохід у формі відсотка на капітал мінус податок на особистий дохід;

в) особистий дохід мінус індивідуальні податки;

г) всі відповіді невірні.

Вправа 3. Виконайте завдання

1. Охарактеризуйте проблеми обліку створеної в народному господарстві вартості в зв'язку зі зміною рівня цін і функціонуванням тіньової економіки.

2. Поясніть поняття валового внутрішнього продукту (ВВП). Які існують методи його виміру? Чому при розрахунку сукупного випуску продукції беруть до уваги тільки вартість кінцевих продуктів?

3. ВВП дорівнює 300 млрд. гривень. Споживчі витрати дорівнюють 210 млрд. гривень. Державні витрати 30 млрд. грн., а чистий експорт 6 млрд. грн. Розрахуйте:

а) величину інвестицій;

б) обсяг імпорту за умови, що експорт дорівнює 110 млрд. грн.;

в) ЧВП за умови, що сума амортизації дорівнює 25 млрд. грн.;

4. У цьому прикладі чистий експорт виражається додатною величиною. Чи може вона бути від'ємною? У якому випадку?

5. ВВП = 5000 млрд. дол., ЧВП = 4527 млрд. дол., непрямі податки = 366 млрд. дол. Визначте амортизацію і національний дохід.

Література

1. Базелер У., Сабов З., Хайнрих Й., Кох В. Основы экономической теории: принципы, проблемы, политика. Германский опыт и российский путь.- СПб, 2000. - Гл.9.

2. Курс экономической теории: Учебник / Под ред. Чепурина М.Н., Киселевой Е.А. - Киров, 1998. Гл. 11.

3. Макконнелл К., Брю С. Экономикс: Принципі, проблемі и политика. - М., 1992. Т 1. - Гл. 9.

4. Мочерний С. Політична економія: Навч. посіб. - К. 2002. - 687с.

5. Экономическая теория (политэкономия). Учебник / Под ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. - М., 1999, Гл. 22, 23, 24.

6. http: / www.ukrstat.gov.ua

Глава 13. Держава в економічній системі

Економічні функції держави