Механізми забезпечення стабільності фінансової системи в умовах невизначеності: глобальний та національний контекст

З метою зменшення дефіциту бюджету і стабілізації бюджетної системи (на вимогу Єврокомісії) уряд вдався до продажу державного пакета акцій енергетичної компанії «GDF Suez» (на суму 1,5 млрд. євро), ухвалив програму додаткового скорочення бюджетних витрат (4 млрд. євро), а також запровадив податкові пільги для малозабезпечених верств населення. У рамках виконання своїх передвиборних обіцянок влада запровадила восени другу програму допомоги низовим територіально-адміністративним одиницям з найбільш серйозними економічними і бюджетними дисбалансами на суму в 5 млрд. євро [1; 97].

Варто звернути в Єврозоні увагу на макроекономічну ситуацію в Італії, яка знаходилася у стадії технічної рецесії. З метою стабілізації бюджетної системи, зменшення боргового навантаження на країну та стимулювання активізації фондового ринку Уряд Італії прийняв заходи по наповненню доходної частини бюджету з 1 липня 2014 року. Було підвищено ставку податку на фінансовий дохід -- із 20 % до 26 %. У вересні почато масштабну програму реформ. Зокрема, серед термінових заходів передбачено: надати на 9 місяців податкові пільги підприємствам, що купують нове обладнання; дозволити страховим фондам кредитувати компанії; знизити тарифи на електроенергію для малих і середніх підприємств [1].

В основі поточної динаміки економічного розвитку КНР лежить впровадження концепції економічного «ребалансування» (більший ухил на внутрішнє споживання, ніж на роль інвестицій). За результатами 2014 р. зростання ВВП країни склало 7,4 %. Економіка Китаю помітно сповільнює темпи росту. Так, у 2010 році цей показник був на рівні 10,4%, в 2011 році - 9,2%, а в 2012 році - 7,8%. За підсумками 2013 року темпи зростання економіки Китаю сповільнилися до 7,7%. Досягненню таких високих результатів сприяють результативні монетарні заходи Центробанку Китаю - девальвація юаня на 2% та збалансована інвестиційна політика [92].

Водночас внаслідок погіршення структури кредитного портфеля банківської системи країни фіксуються випадки корпоративних дефолтів, а також прогнозується збільшення їх кількості через ланцюгову реакцію. Для протидії кризовим явищам і стабілізації банківської системи було посилено боротьбу з тіньовим кредитуванням та введені обмеження на створення нових підприємств із базовим іноземним капіталом, який фінансується з міжнародних офшорних фондів. На державному рівні підтримувалися в основному технологічні інвестиції з Гонконгу, Тайваню, Південної Кореї, Японії, Німеччини і США.

Економіка Японії знаходиться у фазі помірної стагнації. Головними дестабілізуючими факторами була низька активність орієнтованих на експорт секторів японської економіки у поєднанні з повільним відновленням внутрішнього споживання (роздрібна торгівля скоротилась на 0,4%). Динаміка промислового виробництва з квартала в квартал коливається між позитивною і негативною територіє. З метою стабілізації бюджетної системи та зменшення боргового навантаження на країну Уряд Японії прийняв рішення збільшення податкових надходжень. Після підвищення ставки податку на споживання спостерігалося значне скорочення обсягів промислових заказів та ділової активності у машинобудівній галузі, яка мала істотний вплив на валютні надходження до країни та фондові ринки. Непослідовне ухвалення урядом важливих рішень стосовно енергетичної сфери та ролі атомної енергії для Японії призвело до певних проблем із енергозабезпеченням країни та вносило нестабільність для інвесторів бажаючих інвестувати в енергетику та суміжні сфери.

На сьогодні головна увага уряду Японії у досліджуваному нами напрямі сконцентрована навколо розробки більш ефективної формули обчислення корпоративного податку, через зниження базової податкової ставки за рахунок розширення бази оподаткування [1].

Таким чином, проведене дослідження кращої світової стабілізаційної політики країн із сучасним режимом інфляційного та валютного таргетування (Болгарія, Латвія, Чехія, Польща, Угорщина) дало змогу узагальнити їх досвід і зробити ряд висновків.

1. Зазначені країни до переходу до нового монетарного режиму інфляційного та валютного таргетування мали умови розвитку монетарної політики, подібні до нинішніх в Україні. Варто наголосити, що становленню ефективного стабілізаційного механізму фінансової системи в цих країнах сприяло відкритість і перехідний етап розвитку економік, приплив іноземного капіталу та надлишкова ліквідність банківських систем, низький рівень узгодженості грошово-кредитної й фіскальної політик, доларизація, як інструмент імпорту стабільності та ін.

2. Рішення центральних банків цих країн щодо переходу до режиму валютного та інфляційного таргетування були зумовлені неможливістю в умовах зростаючої відкритості, лібералізації та дерегуляції економіки контролювати інфляцію, валютний курс чи монетарні агрегати, як це було характерно для командно-адміністративної фінансової системи.

3. За режиму інфляційного таргетування необхідно мати ефективний інструментарій грошово-кредитної політики, надлишкову ліквідність банківської системи, збалансований торгівельний та платіжний баланс. При цьому зростає роль процентної політики: офіційні відсоткові ставки центрального банку стають основним інструментом грошово-кредитної політики, а процентний канал - основним каналом монетарного трансмісійного механізму. Тобто досягнення цільового показника інфляції у країнах із режимом інфляційного таргетування забезпечується впливом центрального банку на рівень відсоткових ставок в економіці [91, с. 236-237].

4. Варто звертати увагу на економічну політику провідних економік світу, оскільки вона впливає на зміни напрямку потоків капіталів. Для прикладу, у випадку м'якої грошово-кредитної політики це повернення капіталів у розвинені країни з їх частковим виведенням з держав, що розвиваються.

Дослідивши досвід реалізації стабілізаційної політики передових економік світу та функціонування трансмісійних механізмів у країнах з пострадянським минулим дає нам чітке розуміння, що вивчення досвіду цих країн потрібне не для сліпого копіювання, а з метою визначення можливості його використання для підвищення ефективності дії монетарного трансмісійного механізму та грошово-кредитної політики в Україні з урахуванням вітчизняних особливостей економічного розвитку, відповідно до обраного Європейського вектору розвитку, та враховуючи світові тенденції.

Висновки до першого розділу

Системний аналіз літературних та інформаційних джерел за тематикою показав, що категорія фінансової стабільності досить багатогранна. Сам механізм забезпечення фінансової стабільності базується на макроекономічній рівновазі багатьох економічних макропоказників, та включає грошову, валютну, боргову, бюджетну стабільність, стійкість банківської системи і фінансових ринків. Узагальненими індикаторами - провісниками фінансової нестабільності є показники темпів економічного зростання, показники, що характеризують зв'язок фінансової системи зі світовою економікою (стан і структура платіжного та торгівельного балансу, зовнішнього боргу, золотовалютні резерви), монетарні індикатори (темпи інфляції, забезпеченість грошової маси золотовалютними резервами, темп зростання депозитів), банківські відсоткові ставки, індикатори тиску на валютний та кредитний ринки, показники бюджетної стабільності та ін.

Під фінансовим механізмом реалізації фінансової стабілізаційної політики держави слід розуміти взаємопов'язану систему методів, інструментів, важелів та режимів впливу на економіку, в тому числі на фінансову систему, з метою сприяння стимулювання економічної активності, запобігання економічного спаду та забезпечення належного рівня економічного зростання, при будь-яких економічних, політичних і соціальних ситуаціях у країні, так і враховуючи світові тенденції.

Необхідно відмітити і позитивний ефект підписання Угоди про асоціацію з ЄС, якою пропонується поетапний перехід на таргетування інфляції та загальний рух в напрямі передачі відповідальності за валютно-курсову політику від НБУ до ЄЦБ, як це притаманно країнам ЄС для забезпечення стабільності фінансової системи. Аналіз світового досвіду забезпечення стабільності фінансової системи показав високу ефективність таргетування інфляції на прикладах країн пострадянського табору, який дозволив їм стабілізувати фінансову систему у досить короткі терміни після підписання асоціації з ЄС стати її членами, що є досить актуальним у світлі обраного суспільством вектору інтегруватися у європейський простір.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕСІВ СТАБІЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА СВІТОВОЇ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

2.1 Особливості національної і світових систем в контексті стабілізаційних заходів

З економічної точки зору світ вступаємо в нову еру зменшених очікувань і зростаючої невпевненості. Чотири найбільші у світі економіки цьому доказ. США бореться за стимулювання економічного зростання, використовуючи інструментарій гнучкої монетарної політики. Китай переходить від моделі зростання, заснованої на інвестиціях та експорті до моделі, заснованої на внутрішньому попиті. Економіка Китаю за підсумками 2014 року стає першою економікою світу. ВВП за 2014 рік в Китаї склав 17,6 трлн доларів, а в США ця цифра досягла 17,4 трлн доларів. Зараз на Китай припадає 16,5% світової економіки, порівняно з 16,3% долі США [14]. Тому варто відмітити, що роль китайської валюти в світовому управлінні резервами в найближчі роки буде наростати і впливати у більшій мірі на стабільність світової фінансової системи, адже кілька важливих кроків у цьому напрямку вже були зроблені Китаєм:

1. В кінці 2014 року, за даними фінансової групи SWIFT, юань став однією з 10 валют, якою найбільш активно торгують, випередивши 22 інші валюти за три останні роки, що було відзначено SWIFT як «блискуче досягнення» юаня.

2. На сьогоднішній день існує чотири офшорних центру китайської валюти: Гонконг, Сінгапур, Лондон і Тайвань.

3. Фондові біржі Гонконгу і Шанхаю запустили механізм перехресних торгів - Shanghai Hong Kong Stock Connect. Цей пілотний проект дозволяє інвесторам отримати доступ до найбільшого в материковій частині Китаю фондового ринку і навпаки. «Це дуже позитивний крок... Для Китаю це наступна сходинка для відкриття свого ринку для решти світу», ? вважає Марк Метьюс з Bank Julius Baer & Co. Добовий обсяг транзакцій для Шанхайської біржі встановлено в розмірі 13 млрд. юанів (2,1 млрд. доларів), для Гонконгу - 10,5 млрд. юанів.

4. Китай продовжує накопичувати золото у своїх резервах, так як, на думку чиновників КНР, це дозволить підтримати юань в будь-яких умовах. При цьому обсяг золотих резервів Китаю буде перевищувати показник США. Пекін буде наповнювати офіційні золоті резерви до 8,5 тис. тонн, повідомив Сун Синь, голова China Gold Association.

5. Як мінімум 40 центральних банків вже зробили вкладення в юань або готуються до цього, відзначають аналітики банку Standard Chartered. Робиться це з метою диверсифікації резервів, регулятори шукають все нові можливості для стабілізації власних фінансових систем [84].

Європа бореться за збереження цілісності своєї єдиної валюти, одночасно вирішуючи безліч комплексних організаційних питань. Покращення в Єврозоні незначні. Але поліпшення і воскресіння - різні речі: досягнення впевненого зростання, необхідного для скорочення високого рівня безробіття, зниження коефіцієнта боргу до ВВП і поліпшення фіскального прогнозу залишаються ілюзорними. Найбільшу небезпеку для Єврозони в осяжному майбутньому представляє не безладний вихід деяких країн-членів, а тривалий період стагнації фінансової системи і високий рівень безробіття. макроекономічний фінансовий україна криза

Японія намагається перемогти у боротьбі з двома десятиліттями дефляції за допомогою агресивної та нетрадиційної монетарної політики. Для кожної країни розробка та наслідки комплексних і чутливих політичних рішень мають на увазі безліч “невідомих”, а світова взаємозалежність підкреслює ризик масштабних непередбачених наслідків.

«Світова економіка має ряд серйозних ризиків» - сказала глава МВФ Кристина Лагард на Раді з міжнародних відносин у Вашингтоні:

1. На її думку: «Зараз зростання у світі є занадто низьким, дуже крихким і дуже одностороннім, тому є серйозні ризики. Занадто багато компаній і домогосподарств продовжують скорочувати інвестиції та споживання, так як стурбовані низьким зростанням в майбутньому». Ризик ситуації в тому, що провідні економіки світу нарощували високі рівні боргу (США -- 101 % ВВП, Японія -- 243 %, Греція -- 175 %, Італія -- 133,1 %, Португалія - 125,3% ВВП, Ірландія - 121,0% ВВП, Сінгапур -- 105 % та багато ін.) [15], з розрахунку, що світова економіка буде стрімко розвиватися і за рахунок цього розвитку будуть погашатися борги. В такій ситуації прогнозує Лагард: «ЄС і Японія застрягнуть в світі низького зростання і низької інфляції протягом тривалого періоду часу».

2. «Занадто багато країн ще переживають наслідки фінансової кризи, включаючи високі рівні боргу, безробіття, дисбаланси і волатильність в фінансових системах та ін.». На актуальність даної проблеми звертає увагу Прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон, який разом з цим попереджає про загрозу нової світової фінансової кризи. Такий прогноз глава уряду зробив у своїй статті, розміщеній на сайті газети «The Guardian», за підсумками саміту «G20» в австралійському Брісбені. «Зустріч з лідерами «двадцятки» в Брісбені допомогла мені побачити існуючі проблеми. Єврозона балансує на грані третьої хвилі економічного спаду, яка спричинить за собою високий рівень безробіття, зменшення темпів росту і реальний ризик зниження цін. Ринки, що розвиваються, які раніше виступали локомотивами світового зростання на перших етапах виходу з попередньої кризи, зараз уповільнюють динаміку», - заявив Кемерон [35].

3. «Асинхронна нормалізація монетарної політики в розвинених країнах». Зокрема, сказала вона: «Майбутнє підвищення процентної ставки Федерального резерву може мати сильний негативний вплив на країни, що розвиваються, і на міжнародну фінансову систему в цілому. Крім цього, економіки, що розвиваються, можуть постраждати від потрійного шоку, пов'язаного з підвищенням курсу долара, зростанням процентних ставок у світі, збільшенням волатильності потоків капіталу. Падіння цін на нафту та інші сировинні товари збільшують ці ризики, оскільки такі країни, як Венесуела, Нігерія, Росія, будуть відчувати величезний валютний тиск. Враховуючи розмір цих економік, останні події зможуть мати значні наслідки в регіональному масштабі» [45].

Наприклад, політика кількісного ослаблення (QE) Федрезерву США зробила значний вплив на валюти інших країн, а також на притоки і відтоки капіталу в ринках, що розвиваються. Коли була запущена програма QE, з усіх доступних політик вона була найменш помилковою, і вона запобігла катастрофічній світовій депресії. Однак, її мінуси тепер очевидні, а її скорочення в 2014 році може стати каталізатором подальшої невизначеності. Політика QE Федрезерву і її варіації в інших країнах стали причиною катастрофічного збільшення бухгалтерських балансів основних Центробанків (з 5-6 трлн. доларів до кризи до майже 20 трлн. доларів зараз), що призвело до одержимості фінансових ринків дешевими грошима. Це, в свою чергу, призвело до глобального пошуку прибутковості, штучної інфляції цін на активи і нераціонального розподілу капіталу. У результаті, чим довше триває QE, тим сильніший супутній збиток для реальної економіки. Тепер хвилювання полягають у тому, що коли Федрезерв почав скорочувати QE, то світові ринки позбудуться доларової ліквідності, структурні проблеми і дисбаланси знову спливуть на поверхню. Зрештою, реформам, стимулюючим конкуренцію, в багатьох розвинених країнах ще далеко до завершення, тоді як співвідношення сукупного державного та приватного боргу цих країн до ВВП зараз на 30% вище, ніж до кризи [38].

Для нівелювання цих дестабілізуючих загроз глава МВФ пропонує: «Сьогодні важливо зберегти стимулюючу монетарну політику, а її нормалізація повинна бути максимально гармонійною для економічного зростання і зайнятості. При цьому країнам необхідно прискорити структурні реформи, в тому числі на ринку праці та окремих товарів, модернізувати інфраструктуру. Країнам-постачальникам нафти необхідно знизити шок для своїх економік» [45].

Водночас зростанню світової економіки та підтримці стабільності світової фінансової системи у 2014 році перешкоджали такі чинники:

- низькі показники економічного зростання розвинених держав, що не дозволяло забезпечити стійке відновлення глобального ринку праці та збільшити чисельність робочих місць;

- зростання торговельного дисбалансу в країнах Західної Європи, Північної Америки та Японії, що викликано процесами старіння населення й високим рівнем безробіття;

-ескалація конфліктів в Україні, у Секторі Газа, Іраку та Сирії, а також посилення територіальних претензій Китаю до Японії, що має негативний вплив на міжнародні ринки, інвестиції та перспективи відновлення глобальної економіки;

- введення обмежувальних заходів між РФ та США й ЄС у двосторонній торгівлі і фінансовій сфері.

Помітний вплив сучасних тенденцій економічного розвитку провідних економік світу на динаміку економічного розвитку та стабільність фінансової системи України мають наступні зовнішні чинники:

- відсутність чинників швидкого зростання в європейському регіоні та слабкий попит з боку ЄС на імпорт українських товарів;

- ефект падіння світових цін на товарних біржах, особливо на енергоносії;

- намагання урядів розвинених країн світу вирішити проблеми надмірної заборгованості, що обмежуватиме міжнародні потоки інвестицій в Україну;

- збереження переважно м'якої грошово-кредитної політики, як у розвинутих країнах (США, Японія, ФРН, Франція, Великобританія, Канада), так і в державах, що розвиваються (Китай, Мексика, Туреччина, Бразилія, Індонезія), що призводить до зміни напрямку потоків капіталів (повернення капіталів у розвинені країни з їх частковим виведенням з держав, що розвиваються);

- зростання ролі і впливу економіки Китаю на глобальні потоки товарів та інвестицій [1].

Особливостями фінансової системи України в контексті стабілізаційних заходів на сучасному етапі є:

1. Проведення антитерористичної операції на Сході. Ставки дохідності українських корпоративних євробондів б'ють рекорди - в Україну не вірять, а, отже, залучити зовнішні інвестиції країні дуже важко. Одного завершення АТО для виправлення ситуації недостатньо. Довіра швидко зникає, але, щоб її заслужити потрібно пройти досить тривалий шлях. Найбільше дісталося євробондам підприємств, основні потужності, яких знаходяться в зоні АТО, а ринки збуту - на сході України або в Росії.

2. Процеси демократизації суспільства. Кредитори більш лояльно ставляться до демократичних урядів, ніж до інших режимів, мабуть, через майже виключення ризику різкої зміни політики, як, наприклад, сталося з відмовою Росії виплачувати царські борги у 1917 році.

3. Високий рівень видатків на управління, особливо в сфері державних фінансів. Продовження управління командно-адміністративними методами замість ринкових, які побудовані на принципах самоорганізації і самоокупності, що виливається у збитковість більшості державних і комунальних підприємств, бюджетних установ та організацій, навіть таких як Укрнафтогаз. У динаміці з року в рік дана динаміка збитковості тільки зростає.

4. Низький рівень розвиненості фінансового ринку. Як свідчать дані Всесвітнього економічного форуму, розвиток фінансових ринків як фактор глобальної конкурентоспроможності в середньому по ЄС-27 оцінюється у 4,39 балів(максимум - 7), причому, якщо максимальні оцінки становлять 5,50 балів, то мінімальні - 3,13. Рівень розвитку фінансового ринку України оцінено у 3,52 бали, тобто, за формальними ознаками нинішній рівень розвитку національного фінансового ринку - нижче середньоєвропейського, однак на теренах ЄС є країни й з гіршими оцінками [12].

5. Висока ймовірність дефолту країни, що підтверджується низьким кредитним рейтингом «ССС». У лютому рейтинг України до рівня «ССС» знизив Standard and Poor 's, а в квітні - Moody' s з рівня «В-» [43].

6. Великі обсяги тіньової економіки. За оцінкою Світового банку - до 2/3 економіки України в тіні. Державі не вистачає фінансових ресурсів на виконання своїх функцій, а відповідно звідси і бюджетний дефіцит та високе боргове навантаження.

7. Надлишкова кількість готівкових коштів, які перебувають в обігу. Велика кількість паперових грошей - це основа тіньової економіки. Контролювати сконцентровану на руках у громадян грошову масу практично неможливо. Потенційно все це можуть бути внутрішні інвестиції, банківські вклади (а значить, і нові кредити), кошти на пенсійних рахунках і т.д.

8. Низький рівень довіри до держави взагалі і до банківської системи зокрема. Звідси і високій ступінь доларизації економіки і фінансової системи вцілому, оскільки фінансова система США чи ЄС викликає більшу довіру, ніж вітчизняна. В Україні будь-яка ініціатива уряду викликає підозру.

9. Неефективне адміністрування податків, що підтверджують рейтингові оцінки щодо ефективності оподаткування. За оцінками експертів Світового банку після запровадження Податкового кодексу система адміністрування податків залишається складною через існування низки податкових пільг [109].

10. Недостатній контроль за цільовим і раціональним використанням бюджетних коштів та невідокремленість державних цільових фондів від Державного бюджету. В таких умовах знижується ефективність витрат на проведення стабілізації фінансової системи.

11. Україна перетворюється в бідну країну. У структурі доходів домогосподарств зростає частка соціальних виплат і зменшується частка доходів від заробітної плати та підприємницької діяльності (Соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти складають у структурі 40,75%) [36]. В таких умовах складно розвиватися фінансовій системі, оскільки низький рівень споживання і заощаджень в суспільстві.

12. Корумпованість системи державної влади та відпрацьовані корупційні схеми, недієвість організаційно-інституціональних механізмів антикорупційного законодавства. Збільшує витрати для бізнесу, роблячи вітчизняні товари та послуги менш конкурентоздатними при інших рівних умовах.

13. Хронічний декларативний характер проведення реформ. Через це зараз ми маємо важку макроекономічну ситуацію. Але за останній рік міжнародні фінансові інститути дали сигнал Уряду, що тепер будуть уважно моніторити виділення коштів для України, адже в минулому ці гроші використовували не за призначенням. Тому тепер мають намір ретельно перевіряти і виділяти в обмін на реформи.

14. Обсяг освоєних капітальних інвестицій в Україні 12,1% ВВП [36]. Така ситуація призводить до сповільнення оновлення економіки і в майбутньому така економіка вкрай гостро реагуватиме на кризові явища в економіці.

2014 рік відзначився рядом, як негативних, так і позитивних фінансово стабілізаційних змін. Серед найбільш знакових дій Уряду України, які мають вплив на стабільність фінансової системи України варто відмітити:

- здійснено антикризові заходи щодо наповнення бюджету та зменшення його дефіциту (надходження до державного бюджету зросли на 5%, залишок на кінець року на Єдиному казначейському рахунку становив 25,3 млрд. грн.) [33];

- спрощено процедури ведення бізнесу: показник України за рейтингом «Doing Business. 2014» поліпшився на 16 позицій - зі 112 до 96 позиції [109];

- прийнято два пакети скорочення і оптимізації видатків на державний апарат - витрати зменшено на 10,7% (1,8 млрд. грн.) [27];

- розроблено бюджетну і податкову реформи: скорочення податків з 22 до 9 та мораторій на перевірки малого бізнесу на 2 роки. На базі яких розроблявся Державний бюджет на 2015 рік, що позитивно сприятиме у забезпеченні стабілізації державних фінансів.

- прийнято пакет антикорупційних законів, в тому числі про створення Національного антикорупційного бюро. Розпочато люстрацію чиновників найвищої ланки. На думку експертів «The Heritage Foundation», які зазначають у «2014 Index of Economic Freedom», що і 2014 році саме корупція залишається основною проблею, по якій в країну не йдуть зовнішні інвестиції та не розвивається в середині країни бізнес середовище і економіка вцілому [113];

- підписано і ратифіковано Угоду про Асоціацію з ЄС. Прийнято Національний план імплементації Угоди про Асоціацію з ЄС. Даними документами передбачається з метою стабілізації фінансової системи України поетапний перехід на таргетування інфляції та загальний рух в напрямі передачі відповідальності за валютно-курсову політику від НБУ до ЄЦБ, як це притаманно країнам ЄС. Разом з тим Угодою отримано пільговий режим (скасування мит) для українських експортерів на ринок ЄС: експорт до країн ЄС зріс на $1,5 млрд. дол. США, або 12,3% [33].

Отже, вже на початку 2015 року світова економіка опиниться на роздоріжжі і разом з нею Україна. Один шлях приведе світ до активного відновлення, якого влада багатьох країн очікувала ще з часів фінансової кризи, завдяки падінню цін на нафту, що корисно для споживачів та економік вцілому. Інший шлях приведе світову економіку до чергової рецесії, оскільки рішення гострих проблем, які виникли ще в 2008-2009 роках, далі відкладати неможливо, тому що демократичний світ зараз перебуває в обіймах боргової кризи. Подальші ж перспективи України на світовій арені залежатимуть від спроможності ефективно скористатися перспективами і тільки за умови реалізації реальних та дієвих реформ.

2.2 Дослідження динаміки основних макропоказників фінансової стабілізації

Економічна активність послаблюється, про це свідчить динаміка основних макропоказників, що в свою чергу впливає і на стабільність фінансової системи України вцілому. Ескалація конфлікту на Сході і панічні очікування в суспільстві тільки підсилюють цей негативний процес. Розглянемо кожний з макропоказників більш детально.

Так за прогнозом МВФ за підсумками 2014 року ВВП складе 168,3 млрд. дол.. США, або падіння на 7,5% [90] (див. табл.2.1), хоча номінальне ВВП зростало на рівні 5%, що пояснюється значними інфляційними та девальваційними процесами.

Таблиця 2.1 - Валовий внутрішній продукт України за період 2011-2014 рр., млн. грн. [24; 36; 90; 100]

Рік	Номінальний ВВП
	В фактичних цінах, млн. грн.	Абсолютний приріст, млн. грн.	Темп приросту, %	в USD, млн. дол. США	Абсолютний приріст, млн. дол. США	Темп приросту, %
2011	1 316 600	234 031	21,6	165 239	28 819	21,1
2012	1 408 889	92 289	7,0	176 308	11 069	6,7
2013	1 454 931	46 042	3,3	182 026	5 717	3,2
2014МВФ	1 528 000	73 069	5	168 374	-13 652	-7,5

Таке значне падіння ВВП у доларовому еквіваленті виникло, в-першу чергу, внаслідок, втрати з економічного обороту значної частини території країни та розташованих на ній великих промислових, галузеутворюючих та експортоорієнтованих підприємств. По-друге, можна назвати відсутність проведення дієвих економічних реформ, які б дозволили вирішити економічні проблеми та дисбаланси, викликані кризою 2008 року та підвищити конкурентоздатність вітчизняної економіки та її продукції.

Втрата Криму оцінюється деякими експертами від 3,9 до 4,2% ВВП в USD, тому що важко точно підрахувати коопераційні відносини з іншими областями України. Набагато більший негативний вплив має ситуація з проведення антитерористичної операції у східних областях, бо тяжка та обробна промисловість України базувалися на двох регіональних вузлах: Донбаському та ланцюгу Дніпропетровськ - Запоріжжя. Упродовж 2014 року один з цих регіональних промислових ланцюгів випав з економічного обороту України.

Випадіння з економічного циклу Донецької і Луганської областей - це пряма втрата до 16% ВВП України, у тому числі 25% промисловості і 7% продукції сільського господарства.

Разом з втратою Донбасу Україна втрачає 77% вугілля і 23% залізної руди, що видобуваються в Україні. У сфері металургії втрати до 27% виплавки сталі і до 57% по виробництву напівфабрикатів з неї. Втрати в хімічній промисловісті - 29%, в машинобудуванні - 23%, в енергетиці - 21%, в харчовій промисловості - 10%. Україна втрачає і в валютних надходженнях, бо частка товарного експорту двох областей складає 23,2% [68-69].

Руйнування промислового району Донбасу в ході бойових дій, що там відбуваються матиме системний і тривалий вплив на українську економіку, особливо на економіку суміжних областей по причині втрати напрацьованих коопераційних відносин за багато років.

Якщо проаналізувати поквартальну динаміку 2014 року (див. табл. 2.2), то негативні тенденції тільки наростали, збільшуючи розрив між реальним і номінальним ВВП. В доларовому еквіваленті ситуація була не кращою. Ріст у III-IV кварталах - це результат, в основному, девальвації гривні та збору і продажу сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.2 - Валовий внутрішній продукт України в 2014 році [24; 36; 90; 100]

Період	Номінальний ВВП (в фактичних цінах), млн. грн.	Реальний ВВП (в цінах 2013 року), млн. грн.	Різниця між номінальним і номінальним ВВП	Номінальний ВВП в USD, млн. дол. США
			млн. грн.	%
I квартал	315 535	308 657	-6 878	-2,2%	35 703,8
II квартал	372 770	334 422	-38 348	-10,3%	31 865,7
III квартал	428 163	374 818	-53 345	-12,5%	34 093,5
IV квартал	410 000	348 500	-61 500	-15%	67 000
за 2014 рік	1 528 000	1 390 480 - 1 421 040	106 960 - 137 520	Від 7 до 9%	168 374

Конфлікт, який відбувається на Донбасі зачіпає майже усі галузі виробництва в Україні. Швидкого припинення конфлікту та повернення втрачених територій не сталося у 2014 році. Вплив війни на сході країни на зниження темпів зростання ВВП оцінюється у 2014 році у 0,5-1%, коли падіння реального ВВП на кінець року по оцінкам експертів складе 7-9%. При умові втрати Кримської, Донецької і Луганської областей перед Україною стоїть реальна загроза втрати 16-20% ВВП, на орієнтовну вартість у 240-300 млрд. грн. [24; 36; 100], що матиме шалений дестабілізуючий вплив на всю фінансову систему України.

Надзвичайно небезпечною для стабільності фінансової системи України є бюджетна нестабільність, яка пов'язана з дефіцитозалежністю (див. табл. 2.3), яка викликана неефективністю використання бюджетних видатків, внаслідок, надмірно високого корупційно-олігархічного навантаження на бюджет та високими витратами на популіські обцянки політиків.

Таблиця 2.3 -Державний бюджет України за період 2011-2014 рр. [27; 70]

Рік	Доходи	Витрати	Кредитування	Сальдо (дефіцит бюджету)
	млн. грн.	% ВВП	млн. грн.	% ВВП	млн. грн.	% ВВП	млн. грн.	% ВВП
2011	314 616,9	23,90	333 459,5	25,33	4 715,0	0,36	-23 557,6	-1,79
2012	346 025,5	24,56	395 661,8	28,08	3 751,1	0,27	-53 387,4	-3,79
2013	339 180,3	23,31	403 403,2	27,73	484,7	0,03	-64 707,6	-4,45
2014	372 931,8	24,40	436 762,0	28,58	4 734,1	0,31	68 564,3	-4,48

Фінансування державного сектора (включаючи борги НАК Нафтогаз України, Пенсійного фонду України, Фонду гарантуваня вкладів) складали: у 2011 - 4,3% ВВП, у 2012: 6,6% ВВП, у 2013: 6,7% ВВП, а у 2014 - 12,3% ВВП (борг НАК «Нафтогаз України» 96,9 млрд. грн. чи 6,4% ВВП, Фонд гарантування вкладів отримав 10,1 млрд. грн., чи 0,7% ВВП, дефіцит Пенсійного фонду 80,4 млрд. грн., чи 5,2% ВВП) [27; 70]

Дефіцит же зведеного бюджету 2014 року майже в 6,7% ВВП, а квазі-фіскальний дефіцит, тобто дефіцит включно з фінансуванням державою боргів НАК "Нафтогазу", Пенсійного фонду України та ін. складав 19% ВВП. Такий дисбаланс державних фінансів має дві основні причини.

Перша - це ескалація військових дій у східних областях та зростання оборонних видатків на 43% у 2014 року суттєво додали до зростання дефіциту бюджету.

Військовий бюджет 2014 року складає 30 млрд. грн., хоча реальні видатки на потреби оборони є очевидно набагато більшими. Друга - це хронічна бюджетна криза 2009-2013 років, коли дефіцит бюджету підвищився з 1,79% ВВП у 2011 році до 4,45% ВВП у 2013 році. Після фінансової кризи 2008 року не було ефективно вирішено бюджетних проблем по його збалансуванню.

Конфлікт на Сході та анексія Криму має і позитивний ефект. Економія держбюджету на дотаціях Донецькій, Луганській областях та АРК становить за підсумками 2014 року 40 млрд. грн. Крім того, на дві східні області припадає значна частка відшкодування ПДВ.

На думку експертів, якщо бюджетна криза 2014 року продовжиться в 2015 році, тобто не буде вжито заходів щодо скорочення дефіциту держбюджету, у першу чергу, за рахунок закриття каналів неефективного використання державних коштів та корупційних схем, Україна може втратити контроль над стабільністю власної фінансової системи та, як наслідок і свій економічний суверенітет [75].

Ще одним з потужних факторів дестабілізації фінансової системи України є різке знецінення гривні до долара. Це призвело до галопуючої інфляції (див. табл.2.4), яка має як монетарну природу (різке падіння купівельної спроможності гривні, зростання боргового навантаження, поглиблення проблем у кредитних портфелях українських банків, зростання адміністративних цін і тарифів), так і монетарну (необґрунтоване збільшення грошової маси).

Таблиця 2.4 - Рівень інфляції з 2011 по 2014 рік [36]

Рік	Рівень інфляції, %
2011	4,6
2012	- 0,2
2013	0,5
2014	24,9

Монетарна складова інфляції проявилася у вигляді підтримки Національним банком України державного бюджету. «За 12 місяців 2014-го НБУ перерахував до держбюджету 54 млрд. грн. при загальному дефіциті держскарбниці 68,5 млрд. грн.

На фінансування зведеного бюджету країни НБУ перерахував аж 175 млрд. грн., що становить близько 40% його доходів,» -повідомила глава НБУ Валерія Гонтарєва.

Крім друку грошей, зростання грошової маси відбулося значною мірою за рахунок збільшення коштів в іноземній валюті (на 26,9% - до 314,2 млрд. грн.), що, насамперед, пов'язано з їх курсовою переоцінкою (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5 - Базові гроші, грошова маса та її складові у 2011- 2014, млрд. грн. [36]

Рік	Монетарна база	Грошова маса	Готівки поза банками
		Всього	у тому числі
			у нац. вал.	у інозем. вал
2011	239,9	685,5	х	х	192,7
2012	255,3	773,2	х	х	203,2
2013	307,2	909,1	661,5	247,6	237,8
січень - вересень 2014	351,4	994,3	680,1	314,2	289,0

В результаті обмінний курс гривні виявився слабшим у 2014 році, щоб стримати валютні спекуляції.

В результаті валютних спекуляцій та панічних очікувань в суспільстві рівень інфляції пришвидшився. Гривня девальвувала з початку 2014 року з 7,99 грн/дол. до 15,77 грн/дол. США (див додаток Ж). Причини цього платіжні та торгівельні дисбаланси, а з кінця липня додалася ескалація військового конфлікту на сході України.

Зростання дефіциту поточного рахунку платіжного балансу викликане зменшенням валютних надходжень та втечею капіталу через виведення інвестицій з країни (див. таблицю 2.6).

Дефіцит поточного рахунку платіжного балансу в січні - вересні 2014 року скоротився до 3,3 млрд. дол. США. Це обумовлено, окрім девальвацією національної грошової одиниці ще і падінням обсягів імпорту у зв'язку з тривалим зниженням економічної активності (див. табл. 2.7).

Таблиця 2.6 - Платіжний баланс України за 2011 - 2014 рр. [36]

Рік	Сальдо поточного рахунку платіжного балансу	Сальдо за фінансовим рахунком платіжного балансу	Сальдо зведеного платіжного балансу
	млрд. дол. США	% до ВВП	млрд. дол. США	% до ВВП	млрд. дол. США	% до ВВП
2011	-9,3	-5,6	+6,8	+4,1	-2,4	-1,5
2012	-14,3	-8,1	+10,1	+5,7	- 4,2	-2,4
2013	-16,1	-8,8	+18,2	+10,0	+ 2,0	+1,1
січень - вересень 2014	-3,3	-3,2	-1,6	-1,6	- 4,9	-4,8

Таблиця 2.7 - Торгівельний баланс України у 2011 - 2014 роках [36]

Рік	Номінальний, млрд. дол. США	Експорт товарів та послуг	Імпорт товарів та послуг	Сальдо (експорт-імпорт)
		млрд. дол. США	% ВВП	млрд. дол. США	% ВВП	млрд. дол. США	% ВВП
2011	170,96	82,11	49,69	88,85	53,77	-6,74	-4,08
2012	173,7	82,34	46,70	91,36	51,82	-9,02	-5,12
2013	160,73	76,13	41,82	84,6	46,48	-8,47	-4,65
січень - вересень 2014	95,05	49,65	48,84	45,4	44,66	4,25	4,18

За результатами січня-вересня 2014 році було отримано профіцит торгівельного балансу у розмірі 4,18%ВВП, при одночасному падінні експорту за цей період, але меншими темпами , ніж імпорт.

Водночас, економічна та політична нестабільність у країні спричинила відплив капіталу за фінансовим рахунком платіжного балансу за січень - вересень 2014. Його дефіцит у січні - вересні 2014 року становив 1,6%ВВП порівняно з профіцитом у 10% ВВП у 2013 році. За розрахунками «Global Financial Integrity» причиною такого падіння була фінансова, економічна, політична та соціальна нестабільність в країні. Інвестори були налякані і проведенням антитеристичною операцією і анексією Криму. В 2014 році інвестори активно згортали інвестиційні проекти і активно виводили активи (див. табл. 2.8). Крім цього, на дефіцит за фінансовим рахунком платіжного балансу, як відмічають ті ж есперти, мав значний вплив відплив тіньового капіталу з країни, пов'язаний з зміною політичної влади та революційними подіями. З втратою інвесторів країна втрачатиме свої позиції у світовій економіці. Якщо не змінити цю ситуацію, то економіка буде зсуватися у бік зростання своєї неконкурентоспроможності та формування периферійної рентно-олігархічної сировинної економіки [75].

Таблиця 2.8 - Прямі іноземні інвестиції в Україні за період 2011-2014 рр., млн. дол. США, [36]

Рік	Прямі іноземні інвестиції в Україну	Прямі іноземні інвестиції з України	Сальдо
	Обсяг, млн. дол. США	Абсолютний приріст, млн. дол. США	Темп приросту, %	Обсяг, млн. дол. США	Абсолютний приріст, млн. дол. США	Темп приросту, %	Обсяг, млн. дол. США	Абсолютний приріст, млн. дол. США	Темп приросту, %
2011	7 207	+712	+11,0	192	-544	-73,9	7 015	+1 256	+21,8
2012	8 401	+1194	+16,6	1206	+1014	+528,1	7 195	+180	+2,6
2013	4 499	-3 902	-46,4	420	-786	-65,2	4 079	-3 116	-43,3
січень - вересень 2014	-133	х	х	78	х	х	-55	х	х

При відсутності масштабного припливу інвестицій і зовнішньої фінансової допомоги подальше існування економіки країни на фоні нестабільності фінансової системи призведе до затяжної депресії, навіть, у разі суттєвого покращення загальносвітової економічної кон'юнктури, тому що нам не буде чого запропонувати світовому ринку.

Штучна підтримка курсу гривні досить тривалий час на рівні 7,99 грн/дол. США (див. додаток Ж) спустошувала золотовалютні резерви НБУ (див. табл. 2.9).

За період з квітня 2011 року (38,4 млрд. дол. США) по лютий 2014 (див. додаток З) золотовалютні резерви зменшилися на 23 млрд. дол. США, тому для стабілізації фінансової системи у 2014 році їх обсяг був катастрофічно малим для нової влади [36].

Таблиця 2.9 - Офіційні міжнародні резерви України з 2011 по 2014 роки, [36]

Станом на	Обсяг резервів, млн. дол. США	Абсолютний приріст, млн. дол. США	Темп приросту, %
01.01.2011	34 576,0	х	х
01.01.2012	31 794,6	-2 781,4	-8,0
01.01.2013	24 546,2	-7 248,4	-22,8
01.01.2014	20 415,7	-4 130,5	-16,8
01.01.2015	7 533,2	-12 882,5	-63,1

Золотовалютні резерви Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, за попередніми даними НБУ, становили 7,5 млрд. дол. США. Вони впали аж на 51,2% за рік.

Такі стрімки темпи падіння і такий низький рівень золотовалютного запасу разом із зростанням монетарної бази за січень - вересень 2014 року на 14,4% - до 351,4 млрд. грн. та грошової маса за цей період на 9,4% - до 994,3 млрд. грн (див. табл. 2.5).

Свідчать, що НБУ не міг забезпечити виконання своєї основної функції - підтримки стабільності гривні.

Ще однією загрозою нестабільності фінансовій системі України є борговий ризик, тобто нестабільність, яка викликана неплатоспроможністю держави за своїми борговими зобов'язаннями перед зовнішніми та внутрішніми кредиторами. Борговий ризики досяг у 2014 році свого історичного максимуму.

За останні 4 роки, загальна сума державою боргу зросла з 54,2 млрд. дол. США до майже 69,5 млрд. дол. США, тобто у 1,3 рази (див. табл. 2.10).

При цьому сукупний валовий зовнішній борг України, який враховує державні і корпоративні зобов'язання, в кінці 2014 року за прогнозами МВФ перебільшить 102% ВВП, хоча на початок 2011року сягав 39,9%ВВП.

Таблиця 2.10 -Структура боргу України з 2011 по 2014 роки, млн. дол. США. [100]

Станом на	Внутрішній державний і гарантований державою борг	Зовнішній державний і гарантований державою борг	Співвідношення сукупного державного і гарантованого державою боргу і ВВП України, %	Питома вага гарантованого державою боргу у структурі державного боргу, %	Валовий зовнішній державний борг
					фактичний	%ВВП
01.01.2011	19 529,7	34 759,6	39,9%	25,2	117 343,0	х
01.01.2012	21 741,2	37 474,5	35,9%	24,5	126 236,0	76,40
01.01.2013	25 836,4	38 658,8	36,6%	22,6	135 065,0	76,61
01.01.2014	35 542,2	37 536,0	40,1%	17,8	142 079,0	78,05
01.01.2015	31 002,6	38 792,2	72,0%	14,0	226 547,2	134,55

Особливими зонами підвищенного ризику настання неплатоспроможності за державним боргом є можливість дострокового повернення 3 млрд. дол. США, які РФ позичила у грудні 2013 року режиму Януковича, та борг українських підприємств російським банкам «Внешэкономбанк», «Газпромбанк», «Сбербанк» і банк «ВТБ» - 28 млрд. дол. США.

За графіком кредит на 3 млрд. дол. США - випуск єврооблігацій - повинен погашатися у грудні 2015 року. Однак, умовами розміщення передбачено, що власники єврооблігацій можуть вимагати дострокового їх погашення [75; 100].

Аналізуючи державний борг необхідно зазначити, що і обслуговування державного боргу відволікало значні фінансові ресурси з економіки карїни. Станом на 1 січня 2015 р. витрати з погашення державного боргу за весь 2014 рік становили 120 819,8 млн. грн. з передбачених держбюджетом на 2014 р. - 122 985,4 млн. грн.

Про це повідомила прес-служба Державного казначейства України. Зокрема, витрати по внутрішньому державному боргу становили 68 044,0 млн. грн., за зовнішнім держборгом - 52 775,8 млн. грн. [70].

Кумулятивний фінансовий тягар обслуговування та погашення державного боргу у 2015 році з поправкою на курс 17 грн. за дол. США відповідно до Державного бюджету на 2015 рік з посиланням на Юрія Полунєєва, члена Ради НБУ становитиме 194 млрд. грн. або 13,8% ВВП [75].

У 2014 році розгорнулася масштабна криза банківської системи, яка мала відчутний вплив на стабільність фінансової системи України. Основні канали цієї кризи такі:

1. Зростання частки проблемних кредитів в портфелях банків у зв'язку з ескалацією конфлікту на Сході і анексією Криму та важкою макроекономічною ситуацією, про яку вже згадано в даному досліджені.

2. Масовий відплив депозитів з банківської системи та зростання проблеми ліквідності банків (див. табл. 2.11). Відтік депозитів населення - головна проблема банків.

З початку року через панічні очікування суспільства населення забрало депозитів на суму у 52 млрд. грн. і 8,8 млрд. дол. США (в іноземній валюті). Піки відтоку припали на лютий, березень, травень і вересень - відповідно 7,2%, 5,7%, 4,3% і 4,3% (по порівняному курсу)

3. Украй негативний вплив девальваційного шоку на активи банків. Стрімке девальвання гривні зробило неможливим для більшості позичальників обслуговування валютних позик. У випадку продовження девальвації якість кредитного портфеля знову погіршиться, і для банків актуалізується питання формування додаткових резервів для підтримки власної стабільності в таких умовах.

4. Зростання "тягаря" банківської кризи для державного бюджету. З початку року визнані неплатоспроможними 33 банки, які виводяться з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. З них прийнято рішення про ліквідацію щодо 17 банків (в інших банках працює тимчасова адміністрація).

Таблиця 2.11 - Обсяги депозитно-кредитної діяльності та їх структура [36]

Рік	Загальний обсяг депозитів, млрд. грн.	Частка довгострокових депозитів, %	Обсяги кредитування, млрд. грн.	Питома вага довгострокових банківських кредитів у їх загальному обсязі, %	Рівень доларизації
					Депозитів, %	Кредитів, %
2011	489,1	33,1	793,3	40,7	30,4	40,7
2012	567,9	34,7	809,3	42,8	43,7	37,0
2013	668,5	41,1	904,9	46,4	36,8	34,0
січень - вересень 2014	768,9	35,2	1082,7	51,2	44,4	44,6

Аналізуючи дані таблиці 2.11 можна зробити висновок, що збільшення загального обсягу депозитів у 2014 році, коли відбувався відплив вкладів населення викликане переоцінкою депозитів в іноземній валюті. Зменшення доларизації кредитного портфеля банків сприяло підвищенню потенціалу банківської системи в протидії зовнішнім потрясінням. У 2014 році рівень доларизації кредитного портфеля банків зріс з огляду на курсову переоцінку кредитів в іноземній валюті.

Для підтримки стабільності банківської системи у 2014 році НБУ здійснював підтримку здорових банків:

- чисте сальдо за операціями рефінансування: 34 млрд. грн. (у тому числі кредитів для збереження ліквідності - 17,4 млрд. грн)

- з 19 червня (дати вступу Валерії Гонтарєвої на посаду голови НБУ) банки переважно повертали кредити: чисте сальдо стало негативним - відповідно на 19.06.2014 - 1,6 млрд. грн. і 31.12.2014 - 2,4 млрд. грн.

Крім того, проведено стрес-тестування найбільших 35 банків. Було встановлено, що докапіталізації вимагають 18 банків на загальну суму 66 млрд. грн. для підвищення їх фінансової стабільності.

В результаті таких дій НБУ стан банківського сектора (за 11 місяців 2014 року):

- загальні активи (за порівнянного курсу): збільшилися з 1 278 млрд. грн. (01.01.2014) до 1 317 млрд. грн. (01.12.2014) на 3,05% або майже на 39 млрд. грн.

- фінансовий результат 01.12.2014: збиток в сумі 22,4 млрд. грн. (без урахування банків з тимчасовою адміністрацією - 8,4 млрд. грн.);

- регулятивний капітал: 01.12.2014 -14.03% [36].

Ураховуючи зазначене вище, інфляційні ризики 2014 року та макроекономічні прогнози у НБУ використовував стабілізаційний інструментарій щодо збільшення внутрішньої вартості гривні через застосування процентних важелів впливу. Він збільшував облікову ставку у 2014 році для стабілізації фінансової системи, бо облікова ставка є орієнтиром вартості позичкових коштів і є базовою відносно інших процентних ставок (див. табл. 2.12).

Таблиця 2.12 - Облікова ставка НБУ,% [36]

Період	Облікова ставка	Зміна
з 01.01.2011 по 22.03.2012	7,75	-0,75
з 23.03.2012 по 09.06.2013	7,50	-0,25
з 10.06.2013 по 12.08.2013	7,00	-0,50
з 13.08.2013 по 14.04.2014	6,50	-0,50
з 15.04.2014 по 16.07.2014	9,50	+3,00
з 17.07.2014 по 12.11.2014	12,50	+3,00
з 13.11.2014 по 31.12.2014	14,00	+1,50

Отже, підбиваючи підсумок варто відмітити, що макроекономічна ситуація в 2014 році була вкрай важкою. І тому для стабілізації фінансової системи потрібно усувати дисбаланси державного сектора. Нафтогаз, Пенсійний фонд повинні стати бездефіцитними і чим раніше, тим краще. Державні витрати слід зменшити і деполітизувати. Валютний курс повинен стати ринковим і плаваючим для розвитку економіки на середньо- і довгострокову перспективу.

Тільки в такому разі можна буде проводити структурні зміни і реформи.

2.3 Стан нормативно-правового забезпечення

Досліджуючи стан нормативно-правового забезпечення стабілізації фінансової системи України то чільне місце посідає Конституція України, ряд Законів України, особливе місце серед яких посідає Закон України про державний бюджет на відповідний бюджетний період та ряд підзаконних актів.

Відповідно до Конституції України статтями 99-100 визначено, що грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України (НБУ).

Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. У п. 3. статті 116 Конституції України містится, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення [40].

У п. 1 Положення про Міністерство фінансів України - Міністерство фінансів Україні (Мінфін) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової політики [76].

Досліджуючи закони то чільне місце в питанні механанізмів та інструментів забезпечення стабільності фінансової системи посідає Закон України «Про Національний банк України», відповідно до якого Національний банк України виконує свою регулятив...